70

Вступ

В сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта являється предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин (організацій і осіб), які зацікавленні в результатах його функціонування. На основі доступної їм звітно-облікової інформації особи намагаються оцінити фінансове положення підприємства. Основним інструментом для цього слугує економічний аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини об'єкта, що аналізують: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а потім по його результатам прийняти обґрунтовані рішення.

Економічний аналіз являє собою процес, побудований на вивченні даних про фінансовий стан підприємства і результатах його діяльності в минулому з метою оцінки майбутніх умов і результатів діяльності. Таким чином, головною метою економічного аналізу є зниження неминучої невідомості, пов'язаної з прийняттям економічних рішень, орієнтованих на майбутнє.

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Для здійснення управління підприємством необхідно використовувати нові методи управління і сучасні технічні засоби побудови різноманітних інформаційних систем.

У бухгалтерському обліку одночасно поєднуються три види управлінських робіт, завдяки чому бухгалтерський облік виконує три самостійні функції: інформаційну, контрольну та аналітичну.

Діяльність кожного підприємства в першу чергу будується на раціональній організації бухгалтерського обліку, від цього залежить обґрунтований розподіл грошових коштів, рентабельність та платоспроможність підприємства, а також багато інших показників.

В бухгалтерському обліку використовують всі три види вимірників, але основним для нього є грошовий вимірник, за допомогою якого можна узагальнити всі господарські факти - явища та процеси. Ті господарські факти, які не мають грошової оцінки, в бухгалтерському обліку не відображаються.

Отже бухгалтерський облік є основним і єдиним видом обліку, за допомогою якого фіксація роботи підприємства здійснюється в цілому, як сукупності.

В Україні незалежна аудиторська діяльність знайшла застосування зовсім недавно, тому проведення аудиту - діло нове, але воно має базою ревізію і контроль. Однак відмінності існують. Аудит представляє собою незалежну експертизу і аналіз публічної фінансової звітності господарюючого суб'єкта уповноваженими на те особами (аудиторами) або фірмою з метою визначення її достовірності, повноти і реальності, відповідності діючому законодавству і вимогам, пред'явленим до ведення бухгалтерського обліку і стану фінансової звітності.

У процесі проведення перевірки аудитор прагне сформувати власну думку відносно повноти, точності, оцінки, наявності, часового визначення фактів господарського життя, належності господарюючому суб'єкту активів і пасивів (юридичних моментів), приміток до бухгалтерської звітності та належної класифікації.

Сьогодні аудит виділений у самостійну сферу комерційної діяльності і є комплексом професійних послуг з підготовки та надання рекомендацій в сфері обліку та економіки, фінансів і права, а також допомоги з їх практичного застосування, що дає можливість клієнту використовувати найкращі способи адаптації управлінського середовища в конкретній ринковій ситуації.

Проведення аудиту регламентується чинним законодавством, зокрема Законом України "Про аудиторську діяльність", а основною передумовою його здійснення є взаємна зацікавленість власників (акціонерів), держави в особі її контролюючих органів і самого аудитора в забезпеченні реальності й достовірності фінансової звітності.

Згідно із Законом України "Про аудиторську діяльність", аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

1. Планування аудиторської перевірки на підприємстві ВАТ "Компанія Інтеркар"

1.1 Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

Відкрите акціонерне товариство "Компанія Інтеркар" було створено у 1992 року. Юридична адреса підприємства: вул. Юності, 62 м. Івано-Франківськ, 76495, тел. 50-62-26, факс 77-74-31.

Згідно Державного акту на право користування землею в користуванні підприємства знаходиться 11,23 гп, більшу частину з них займають виробничі приміщення - 7,7 га, а використовується у господарській діяльності тільки 2,7 га виробничих приміщень. На території підприємства розташовані, крім виробничих підрозділів, інженерний корпус, лабораторний корпус і гараж.

Засновниками відкритого акціонерного товариства виступають такі сторони:

- держава - в особі Фонду державного майна України;

- організація засновників Івано-Франківського ОП "Інтеркар";

Основні власники товариства на даний час: 42% - фізичні особи; 58% - юридичні особи.

Рис. 1.1. Розподіл майна товариства

До органів управління і контролю за діяльністю Товариства належать:

1) Вищий орган товариства. Вищим органом Товариства є загальні збори акціонерів Товариства.

2) Наглядова рада.

3) Правління Товариства.

4) Ревізійна комісія.

Товариство має право приймати рішення щодо напрямів своєї діяльності відповідно до чинного законодавства та Статуту Товариства. Статутний фонд Товариства в розмірі 16249098 гривень (шістнадцять мільйонів двісті сорок дев'ять тисяч дев'яносто вісім гривень), створений за рахунок внесків Засновників в обмін на акції Товариства. Статутний фонд поділений на 64996392 (шістдесят чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто шість тисяч триста дев'яносто дві) штуки простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 гривні кожна.

Товариство є власником майна, переданого йому Засновниками у власність, а також майна, одержаного в результаті його фінансово-господарської діяльності, та набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України.

Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження своїм майном у відповідності з цілями своєї діяльності та чинним законодавством України. Товариство з моменту державної реєстрації є юридичною особою має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші атрибути.

У разі ліквідації товариства, належні йому кошти розподіляються ліквідаційною комісією відповідно до чинного законодавства України.

Товариство може створювати на території України та за її межами дочірні підприємства, філії, та представництва відповідно до чинного законодавства України.

Цілі створення товариства:

- збільшення обсягів і розширення номенклатури ковальського обладнання для задоволення попиту споживачів;

- отримання прибутку від фінансово-господарської діяльності;

- вирішення економічних та соціальних проблем акцiонерiв та працівників підприємства;

сприяння розвитку в країні ринкових відносин.

Товариство може бути учасником спільних підприємств, господарських товариств, асоцiацiй та інших добровільних об'єднань. Товариство у своїй дiяльностi керується чинним законодавством України, Установчим договором та Статутом, а також внутрiшнiми правилами процедур, регламентами та іншими нормативними актами. Органи управління товариства, його організаційна структура, визначаються статутом товариства.

Підприємство має повне забезпечення iнфраструктурною мережею для здiйснення виробничо-господарської дiяльностi. Обладнане підприємство пiд'їздними шляхами для автотранспорту та залізничного транспорту, внутрiзаводськими залiзничними колiями та автодорогами, розвантажувальною рампою з можливiстю одночасного розвантаження шести або одночасного навантаження чотирьох вагонiв, складськими примiщеннями, огорожею та системою охорони з прохiдними, об`єктами водопостачання та власними обвальованими резервуарами для зберiгання запасів води, системою зв'язку у загальнiй мережi мiста; завод також обладнаний об'єктами електропостачання, каналiзацiї та теплопостачання в системi загальномiської мережi, iнструментальний та ремонтно-механічний цехи, якi знаходилися в загальнiй структурі заводу на даний час виділенi в окремi пiдприємства, що не пiдпорядкованi ВАТ "Компанія Інтеркар", а самостiйно функцiонують на власних балансах, що знаходяться безпосередньо в головному корпусi заводу та можуть надавати заводовi належнi послуги з ремонту.

ВАТ "Компанія Інтеркар" самостiйно визначає перспективи розвитку, планує i здійснює свою дiяльнiсть виходячи з попиту на продукцію, що ним виробляється, роботи, послуги, а також необхiдностi забезпечити виробничий та соціальний розвиток підприємства, підвищення доходів.

Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою "стійкий фінансовий стан" та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики.

Внаслідок економічної кризи початку 90-х років ВАТ "Компанія Інтеркар" значно скоротило промислове виробництво продукції. Практично до 2000 року спостерігався небувалий спад виробництва. Таким чином, згідно бухгалтерської звітності ВАТ "Компанія Інтеркар" перебувало в незадовільному економічному становищі. Проте, починаючи з 2000 року ВАТ "Компанія Інтеркар" почало гнучкіше реагувати на потреби ринку. Підприємство почало пошук нових ринків збуту як в середині країни, так і за кордоном. Підприємство приступило до виробництва нової модифікації молотів. Тепер підприємство орієнтується не на обсяг виготовленої продукції, а на обсяг реалізованої продукції. Здебільшого підприємство виготовляє продукцію по замовленнях і приділяє більшу увагу наданню ремонтних послуг.

При ринкових відносинах має вплив як внутрішнє так і зовнішнє середовище. До зовнішнього належать такі зовнішні прямі і посередні змінності: політичні, законодавчі та інші органи; економіка, конкуренція, постачальники, технології; соціальні, культурні та інші відносини. У кожній з них відбуваються постійні зміни обставин, які також впливають на об'єкти управління та його внутрішні змінності (мета, структура, завдання, технологія, працівники).

Щоб зазначені об'єкти управління в умовах ринкової економіки успішно діяли, надзвичайно важлива компетентність, професійна підготовленість та заповзятість, нарешті, комп'ютерна грамотність як керівників так і фахівців різних рівнів. Для успішного виконання своїх посадових обов'язків зазначеним працівникам в умовах нових економічних відносин потрібно використовувати нові форми та методи організації управління.

До внутрішніх чинників впливу відносяться такі чинники як напрямок діяльності конкретного підприємства, його структуру, асортимент пропонуємої продукції чи послуг, а також важливе місце займає якість та структура внутрішньогосподарського обліку. Це є продовження, а точніше подальше поглиблення, деталізація даних бухгалтерського фінансового обліку в частині затрат та доходів діяльності, коли розкривається вся ефективність придбаних ресурсів, їх переробки, технологічних та організаційних рішень, мотивації, тощо. Цей облік становить комерційну таємницю підприємства. Він будується для конкретного підприємства виходячи з характеру технологій, організаційних рішень. Основними користувачами інформації з внутрішньогосподарського обліку є керівники, власники, замовники, менеджери. Це конфедиційна, таємна, бухгалтерська інформація.

Особливе місце в прийнятті управлінських рішень займає бухгалтерська звітність, на підставі якої розрахувати такі важливі для підприємства коефіцієнти, як коефіцієнт ліквідності, платоспроможності, фінансової незалежності та інші.

Бухгалтерська звітність підприємства являє собою систему узагальнених показників, які характеризують підсумки господарсько-фінансової діяльності підприємства за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку і є завершальною його стадією.

1.2 Огляд нормативної бази і спеціальної літератури

Нормативна база, використовувана аудитором при перевірці порядку ведення бухгалтерського обліку і відповідності його організації чинному законодавству, - це відповідні кодекси, закони, положення, методичні матеріали по обліку і звітності, оподаткуванню і аудиторські правила (стандарти).

Питання управління обліком перебувають у віданні вищих органів державної влади та органів державного управління. Організація єдиної системи господарського обліку перебуває у віданні Кабінету Міністрів України.

Основним керівним органом обліку в Україні є Державний комітет статистики України, на який покладено загальне керівництво господарським обліком та статистикою. Він розробляє та вдосконалює систему взаємозв'язаних показників синтетичного характеру, у розрізі яких провадять облік в Україні. Комітет статистики встановлює єдину методологію розрахунку показників, уніфікує форми звітності, здійснює заходи щодо централізації обліку та звітності в Україні, розробляє та затверджує єдині форми первинного обліку, здійснює загальне керівництво питаннями первинного обліку в галузях економіки України.

Другим керівним органом обліку є Міністерство фінансів України. У його складі є управління методології бухгалтерського обліку та звітності. Міністерство фінансів України здійснює методологічне керівництво бухгалтерським обліком і звітністю. Воно керує розробкою типових планів рахунків бухгалтерського обліку. Ці два органи погоджують між собою усі методичні питання, що стосуються бухгалтерського обліку.

Безпосередньо на підприємствах, в організаціях та установах організацію бухгалтерського обліку за Законами України покладено на власників (керівників) цих підприємств. Вони відповідають за його організацію.

З окремих питань обліку податкових елементів управління обліком здійснює Податкова адміністрація України; митних питань - Митний комітет; цінних паперів - Комітет з цінних паперів [13, c. 37-38].

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Документальне забезпечення обліку регламентує Закон України "Про обов'язковий примірник документів". Особливості обліку окремих елементів визначають П(с) БО.

Організація бухгалтерського обліку на підприємствах - це система методів, способів та заходів, які забезпечують оптимальне функціонування такого обліку та подальший його розвиток. Така організація полягає в цілеспрямованому впорядкуванні й удосконаленні механізму, структури та процесів бухгалтерського обліку. Впорядкування системи бухгалтерського обліку означає організацію цієї системи та організацію функціонування її в часі та просторі [4].

Організація бухгалтерського обліку потребує системного підходу. При цьому обов'язковим є додержання таких принципів: цілісності, всебічності, системоутворюючих відносин, динамічності, субординації та випереджуючих відносин.

Крім того, організація бухгалтерського обліку потребує додержання й таких принципів: адаптивності, паралелізму, ритмічності, безперервності, прямопливності та пропорційності [13, 12].

Основні об'єкти організації обліку наведені на рис. 1.2.



70

Рис. 1.2. Об'єкти організації бухгалтерського обліку

Найпоширенішими методами організації бухгалтерського обліку тепер є графічний і проектний. Водночас слід згадати й такі методи, як моделювання, аналітичний, спостереження, сітьовий, експертний, нормативно-правовий.

Обліковий процес технологічно е складним, тому знання його організації займає особливе місце в теорії.

В залежності від масштабу діяльності підприємства кількість працюючих у бухгалтерії може бути дуже різноманітною - від "нікого" (обліковий процес виконує сам власник) до декількох десятків а то й сотень осіб. Якщо в бухгалтерії зайнято дві особи, то вже вимагається поділ праці між ними (мова йде про функціональний поділ обов'язків по виконанню облікового процесу), чітке визначення облікового процесу в часі та просторі. При наявності декількох осіб (7-9) вимагається наукова система організації їх праці, яка поєднує комплекс організаційних, техніко-економічних, санітарно-гігієнічних, психофізіологічних та естетичних заходів.

Організація праці повинна:

· регламентувати обов'язки та відповідальність кожного працюючого;

· передбачати комплексне вирішення усіх питань організації праці на основі поділу та кооперації праці.

Розподіл облікової праці можливий при двох формах організації та побудови бухгалтерської служби: централізованій та децентралізованій.

При централізованій формі побудові апарату всі працівники облікової служби зосереджені в центральній бухгалтерії та підпорядковані головному бухгалтеру. При децентралізованій - частина апарату знаходиться в складі лінійних (функціональних служб - цехів, магазинів, ферм тощо) та в адміністративному відношенні підпорядковані керівникам цих служб.

Чисельність працюючих, яка потрібна для виконання облікових робіт, визначають методом прямого розрахунку на підставі обсягу робіт.

Сьогодні розрізняють три типи організаційних структур апарату бухгалтерського обліку: лінійну, лінійно-штабну та комбіновану [20, с. 23].

Ефективність бухгалтерського обліку в значній мірі залежить від організації праці окремих виконавців. Ця робота повинна мати наукову основу. Основу її становлять: розподіл та кооперація праці, регламентування задач, обов'язків, функцій, стандартизація, організація робочих місць, додержання раціонального трудового режиму, режиму праці: режиму відпочинку тощо.

1.3 Методика аудиту організації системи бухгалтерського обліку і облікової політики

Процес планування як початковий етап проведення аудиту, включає розробку загального плану з визначенням обсягу, графіків і строків проведення перевірки, а також аудиторської програми, яка конкретизує обсяг, види та послідовність аудиторських процедур, необхідних для формування об'єктивної та обґрунтованої думки про досліджені факти господарського життя, достовірність показників бухгалтерської звітності клієнта.

Під плануванням аудиту розуміють підготовку головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду та часу проведення аудиту. Метою планування аудиту є зосередження уваги аудитора на найважливіших напрямах перевірки, проблемах, які слід вивчити глибше.

Планування аудиту допомагає належним чином організувати роботу аудитора, здійснювати нагляд за роботою асистентів, які беруть участь в перевірці, координувати роботу інших аудиторів і фахівців інших професій.

Планування аудиторської перевірки системи бухгалтерського обліку включає наступні основні етапи:

1. попереднє планування;

2. підготовка і складання плану;

3. підготовка і складання програми.

На етапі попереднього планування аудиторові слід отримати і вивчити інформацію про діяльність підприємства, його організаційно-управлінську структуру, види виробничої діяльності, номенклатуру продукції, що випускається, структуру статутного капіталу, технологічні особливості виробництва, основних покупців і постачальників, систему внутрішнього контролю.

На стадії попереднього планування аудитором вивчається наявна та доступна йому інформація про підприємство-замовника, погоджуються з керівництвом клієнта основні організаційні питання з аудиту, формується робоча бригада для його проведення.

Для цього використовуються матеріали, що зберігаються в постійному архіві аудиторської фірми, інформація, отримана від інших аудиторських фірм. Для роз'яснення спірних питань можливий виїзд до клієнта, при попередньому узгодженні з ним переліку питань, які підлягають обговоренню [19, с. 48].

У процесі попереднього планування аудитору слід ознайомитись зі становленням і розвитком підприємства, його організаційно-управлінською структурою, видами діяльності, структурою статутного капіталу, системою оплати праці та розподілу прибутку, системою внутрішнього контролю тощо.

Джерелами інформації при цьому можуть бути:

Статут підприємства;

документи, що підтверджують його реєстрацію;

протоколи засідань ради директорів та зборів акціонерів;

договори;

наказ про облікову політику;

внутрішні звіти аудиторів;

внутрішньофірмові інструкції;

організаційна структура;

список філій і дочірніх підприємств;

судові матеріали;

статистична звітність;

інформація, отримана з бесід з керівництвом та персоналом підприємства, а також при загальному обстеженні підприємства та його основних підрозділів тощо.

Важливе місце на попередньому етапі планування займає аналіз бухгалтерської (фінансовою) звітності, який дозволяє аудиторові оцінити фінансове положення підприємства, а також визначити найважливіші показники господарської діяльності, що, у свою чергу, допомагає встановити плановий рівень істотності. На етапі попереднього планування аудиторська організація оцінює можливість проведення аудиту.

Після закінчення попереднього планування керівник перевірки повинен скласти і документально оформити план аудиту, описавши в ньому передбачувані об'єми і порядок проведення аудиторської перевірки.

При плануванні перевірки повинні дотримуватися принципи комплексності і оптимальності.

Зміст плану аудиту системи бухгалтерського обліку може уточнюватися в ході перевірки залежно від масштабів і специфіки діяльності аудиторської особи, складності перевірки і конкретних методик, вживаних аудитором.

При розробці плану аудиту системи бухгалтерського обліку необхідно враховувати:

- загальні економічні чинники і умови в галузі, що впливають на діяльність підприємства;

- особливості діяльності підприємства, його фінансовий стан, вимоги до фінансової (бухгалтерською) або іншій звітності;

- загальний рівень компетентності керівництва;

- облікову політику, прийняту підприємством, і її зміни;

- вплив нормативно-правових актів на організацію бухгалтерського обліку;

- очікувані оцінки невід'ємного ризику і ризику засобів контролю;

- існування підрозділу внутрішнього аудиту і можливий вплив результатів його роботи на процедури зовнішнього аудиту і т.д.

Завершальним етапом процесу планування є розробка і документальне оформлення програми аудиту.

Програма аудиту системи бухгалтерського обліку детальніше визначає характер, тимчасові рамки і об'єм запланованих аудиторських процедур, необхідних для виконання плану аудиту [17, с. 23].

Таким чином, програма є докладнішим розвитком плану аудиторської перевірки для повного збору інформації, достатньо для складання обґрунтованого і об'єктивного висновку про систему бухгалтерського обліку підприємства.

Програма аудиту включає набір інструкцій для аудитора, що виконує перевірку системи бухгалтерського обліку, і повинна детально пропрацювати з тим, щоб одночасно бути керівництвом при виконанні завдання, а також засобом контролю і перевірки належного виконання роботи.

Аудиторську програму доцільно складати у вигляді програми тестів і аудиторських процедур по суті. Програма тестів є переліком процедур для збору інформації про функціонування системи бухгалтерського обліку. Аудиторські процедури по суті включають детальну перевірку достовірності відображення в обліку оборотів і сальдо по рахунках.

Аудитор в ході планування і безпосереднього проведення аудиторської перевірки зобов'язаний досягти розуміння системи бухгалтерського обліку підприємства, що перевіряється. З цією метою вже на стадії планування аудиторові необхідно заздалегідь оцінити систему бухгалтерського обліку, для цього вивченню, аналізу і оцінці піддаються найістотніші сторони діяльності підприємства (критеріями вибору служать максимальні суми по оборотах і сальдо рахунків бухгалтерського обліку), і, ґрунтуючись на тому, як здійснюється облік і контроль на цих найбільших і відповідальних ділянках, аудитор формує свою думку про стан системи бухгалтерського обліку в цілому.

На стадії планування керівник аудиторської перевірки розробляє аудиторські процедури, що дозволяють провести аналіз і оцінку отриманої аудитором інформації, дослідження найважливіших фінансових і інших показників (особливо їх незвичайних відхилень від очікуваних значень), а також з'ясувати причини їх спотворень.

При аудиті системи бухгалтерського обліку необхідно перевіряти:

- чи є посадові інструкції на кожного працівника бухгалтерії;

- чи є графік робіт всіх підрозділів бухгалтерії з вказівкою термінів виконання робіт;

- чи призначені наказом матеріально-відповідальні особи і чи укладені з ними договори про повну індивідуальну і матеріальну відповідальність;

- відповідність методичних питань облікової політики чинному законодавству;

- чи дотримується протягом звітного року прийнята облікова політика відображення окремих господарських операцій і оцінки майна відповідно до Положення про бухгалтерський облік і звітність;

- повноту відображення в обліку за звітний період (місяць, квартал, рік) всіх господарських операцій, здійснених в цей період;

- чи проведена інвентаризація майна і зобов'язань, чи правильно оформлені її результати;

- правильність віднесення доходів і витрат до звітних періодів;

- наявність наказу про облікову політику і її відповідність чинному законодавству і специфіці діяльності підприємства;

- вживану форму бухгалтерського обліку, її відповідність формі обліку, затвердженій в установленому порядку;

- відповідність структури і штату бухгалтерії об'єму здійснюваних операцій [23, с. 110].

1.4 Облікова політика ВАТ "Компанія Інтеркар"

Формування ринкової економіки, розширення міжнародних економічних та наявність права вибору і його реалізації зумовлюють організацію бухгалтерського обліку та облікової політики, яку підприємство визначає самостійно.

Ступінь свободи підприємства у формуванні облікової політики обмежений державною регламентацією бухгалтерського обліку, яка визначена переліком методик і облікових процедур, серед яких однак припустимі альтернативні варіанти. Він визначається можливістю вибору конкретних способів оцінки, калькуляції, переліку бухгалтерських рахунків тощо.

Відповідно до П(С) БО 1 облікова політика повинна розкривається у примітках до фінансових звітів, де підприємство повинно висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку за окремими статтями звітності.

Основне призначення облікової політики полягає в:

* упорядкуванні облікового процесу на підприємстві;

* забезпеченні методологічного та методичного відображення майна підприємства, господарських операцій та результатів його діяльності;

* наданні бухгалтерському обліку планомірності та цілеспрямованості;

* забезпеченні ефективності обліку.

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [2, с. 215] облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності. Тобто це вибір самим підприємством певних і конкретних методик, форми і техніки ведення бухгалтерського обліку, виходячи з чинних нормативних актів і особливостей діяльності підприємства.

Основна її мета - забезпечити одержання достовірної інформації про майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності, що є необхідною для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття відповідних рішень.

При формуванні облікової політики підприємці можуть вибирати для застосування в обліку виробничих запасів, товарів такі методи (стандарти): за середньою собівартістю; за собівартістю перших за часом закупок (ФІФО); за собівартістю останніх за часом закупівель (ЛІФО).

За середньою собівартістю виробничі запаси, товари у обліку оцінюються за витратами на їх виробництво або придбання.

Оцінка запасів за методом ФІФО ґрунтується на припущенні, що матеріальні ресурси використовуються протягом звітного періоду в послідовності закупівлі їх, тобто ресурси, що надійшли першими у виробництво (в торгівлю - в продаж), повинні оцінюватися за собівартістю перших за часом закупівель з урахуванням вартості цінностей, які взято на облік на початку місяця. При застосуванні цієї методики оцінка матеріальних ресурсів, що перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю останніх за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість зроблених раніше за часом закупівель.

Метод ЛІФО ґрунтується на протилежному припущенні методу ФІФО, тобто ресурси, які надійшли першими у виробництво (продаж), оцінюються за собівартістю останніх за послідовністю часу закупівель їх. При застосуванні цього методу оцінка матеріальних ресурсів, які перебувають у запасі (на складі) на кінець звітного періоду, провадиться за фактичною собівартістю зроблених раніше за часом закупівель, а до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) включається вартість пізніших за часом закупівель [12, с. 87].

Облікову політику підприємства ВАТ "Компанія Інтеркар" визначає його керівник та головний бухгалтер відповідним наказом за обов'язковим розкриттям в окремих розділах методичних принципів побудови бухгалтерського обліку, техніки його ведення та організації роботи бухгалтерської служби.

Наказ про облікову політику є одним з перших документів, які використовуються податковою інспекцією, аудиторськими фірмами та іншими відповідними службами при перевірці діяльності підприємства.

Побудова та функціонування бухгалтерського обліку на ВАТ "Компанія Інтеркар" здійснюється на підставі нормативно-правових документів, розроблених органами, на які покладається керівництво обліком. Це забезпечує порівнянність облікової та звітної інформації, її єдність не лише за формою, а й за змістом.

Формуючи облікову політику виходять з того, що підприємство функціонує безстроково, а всі господарські операції відносять до того звітного періоду, що в ньому вони відбувалися. Вибрана облікова політика на ВАТ "Компанія Інтеркар" застосовується з року в рік.

Відтак під обліковою політикою ВАТ "Компанія Інтеркар" розуміють сукупність конкретних методів і способів організації та форм ведення бухгалтерського обліку, прийнятих підприємством на підставі загальних правил та особливостей його роботи.

Облікова політика охоплює принципи, методи способи та процедури, прийняті на Товаристві для складання та подання фінансових звітів. Сутність кожної із складових облікової політики полягає в наступному.

Велике значення для оформлення облікової політики мають проектні матеріали з організації бухгалтерського обліку, серед яких - графіки документообігу, план організації бухгалтерського обліку, робочі проекти автоматизованого ведення обліку, посадові інструкції тощо. Мета їх створення - оформити порядок застосування тих чи інших способів ведення облікової політики.

Положення облікової політики ВАТ "Компанія Інтеркар" передбачає наступні розділи:

Преамбула (загальні відомості).

1. Організація роботи бухгалтерської служби.

2. Методика бухгалтерського обліку.

3. Організаційно-технічні аспекти організації обліку.

У преамбулі облікової політики Товариства міститься вичерпна інформація про підприємство, а саме: - назва, організаційно-правова форма і місцезнаходження; короткий опис основної діяльності; назва органу управління; середня чисельність персоналу протягом звітного періоду тощо.

Перший розділ облікової політики присвячений питанню регламентації порядку організації роботи облікового апарату; форма організації бухгалтерського обліку є централізованою, визначено права та обов'язки головного бухгалтера, його взаємодію з керівництвом.

В другому розділі облікової політики ВАТ "Компанія Інтеркар" визначаються способи ведення бухгалтерського обліку, які суттєво впливають на організацію бухгалтерського обліку і прийняття рішень користувачами, а саме:

- переоцінку (дооцінку та уцінку) балансової вартості основних засобів, нематеріальних активів, інших матеріальних необоротних активів до їхньої справедливої вартості проводити раз на рік станом на 31 грудня, якщо їхня залишкова вартість відхиляється від справедливої більш ніж на 15%.

- метод амортизації на ВАТ "Компанія Інтеркар" - податковий. З 1-го січня 2005 р. використовуються такі норми амортизації: група 1 - 1,5%, група 2 - 25%, група 3 - 4,5%, група 4 - 60%.

- визнання, оцінку та облік дебіторської заборгованості здійснювати відповідно до П(С) БО 10 "Дебіторська заборгованість". Резерв сумнівних боргів формувати один раз на рік на дату балансу, виходячи із платоспроможності окремих дебіторів.

- товарно-матеріальні цінності визнавати, оцінювати та обліковувати згідно з вимогами П(С) БО 9 "Запаси". Одиницею запасів вважати кожне найменування цінностей.

- предмети строком використання менше одного року, що супроводжують виробничий процес протягом звітного періоду, обліковувати на рахунку 22 "Малоцінні та швидкозношувані предмети". У момент передачі таких активів в експлуатацію списувати їх з балансу з одночасною організацією їх оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації і відповідальних особах протягом строку фактичного використання таких предметів.

- готова продукція та незавершене виробництво обліковуються за фактичною виробничою собівартістю.

- облік витрат підприємства вести за допомогою рахунків класу 9 "Витрати діяльності".

- визнання доходів та витрат від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг проводити згідно з стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку

Третій розділ наказу про облікову політику присвячується організаційно-технічним питанням бухгалтерського обліку. В ньому визначається: форма ведення бухгалтерського обліку (журнально-ордерна); розробка та затвердження робочого плану рахунків; розробка систем і форм управлінського (внутрішньогосподарського) обліку, звітності і контролю; затвердження правил документообігу і технології обробки облікової інформації та регістрів аналітичного обліку; кількість і дати проведення інвентаризацій тощо.

Оскільки способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством, застосовуються з 1-го січня, то документація, якою оформлюються зміни в обліковій політиці, підготовлюється і затверджується на ВАТ "Компанія Інтеркар" до цієї дати.

На ВАТ "Компанія Інтеркар" згідно нормативних актів розроблена процедура внесення змін до облікової політики. Зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у примітках до фінансової звітності. В бухгалтерії є розуміння того, що розкриття змін, внесених в облікову політику організації у звітному році, має велике значення для користувачів бухгалтерської звітності, завдяки чому в них складається уявлення про те, під дією яких обставин формувався фінансовий стан підприємства, чи не пов'язане покращення (погіршення) тих чи інших показників його діяльності з корективами методики розрахунку цих показників, також розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів підприємства за різні періоди. Тобто користувачі звітності набувають можливості оцінити, наскільки порівнювальними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду ВАТ "Компанія Інтеркар".

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності буде розкрита причина і сутність зміни, сума коригування нерозподіленого прибутку(збитку) на початок звітного року.

Наступні її зміни можуть спричинятися змінами в законодавстві (відповідних нормативних актах), розробкою та застосуванням нових методів ведення обліку або суттєвими змінами в умовах роботи чи в структурі підприємства про що буде повідомлено.

2. Оцінка системи внутрішнього контролю ВАТ "Компанія Інтеркар"

2.1 Основні завдання системи внутрішнього аудиту на ВАТ "Компанія Інтеркар"

Внутрішній аудит є одним із видів внутрішньогосподарського контролю суб'єктів підприємницької діяльності. Забезпеченню ефективності діяльності суб'єктів підприємницької діяльності багато в чому сприяють впровадження і правильна організація системи внутрішнього аудиту.

На промислових підприємствах, таких як дане товариство, внутрішній аудит одночасно здійснює технічний нагляд за виробничим процесом і якістю продукції. Матриця дій внутрішнього аудиту має такий вигляд (табл. 2.1.).

Таблиця 14.1. Матриця дій внутрішнього аудиту

Перевірка на повноту відображення	Перевірка на точність відображення
Аудиторську перевірку слід починати з дослідження первинних документів. Така перевірка суттєво знизить величину ризику для внутрішнього аудитора і він буде впевненим у тому, що звітність позбавлена матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означатиме абсолютну впевненість у достовірності інформації. Але в даному випадку практика показує, що чим менший аудиторський ризик, тим більше документів слід взяти для тестування	Аудиторську перевірку слід починати з аналізу балансу і фінансової звітності, щоб упевнитися в точності відображення в них повноти даних усіх статей. Така перевірка дає можливість виявити завищення сум витрат і активів

Внутрішній аудит передбачає попередній контроль на стадії розгляду первинних документів, під час візування договорів, наказів, кошторисів. У такому разі внутрішній аудит претендує на роль профілактичного заходу.

Поточний контроль здійснюється під час реєстрації господарських операцій та інвентаризації.

Наступний контроль проводиться на стадії узагальнення й аналізу облікової і звітної інформації [9, с. 65].

Таким чином, внутрішній аудит є системним і строго документальним, безперервним, універсальним (суцільним) заходом.

На підприємстві складаються графіки здавання звітів матеріально відповідальними особами, а також графіки передачі документів на автоматизовану обробку.

Не менш важливим є правильно розробити проекти планів проведення інвентаризацій грошових коштів, матеріальних цінностей, розрахунків. При цьому пріоритетне значення надається розробці проекту плану проведення річної інвентаризації всіх статей балансу (станом на 1 жовтня відповідного року).

Представляємо організаційну модель внутрішнього аудиту (табл. 2.2).

Об'єкти внутрішнього аудиту	Джерела інформації	Методичні прийоми і способи аудиту
Майнові ресурси (основні засоби, МШП, сировина, матеріали, товари тощо)	Законодавчі акти	Суцільні перевірки
Касові, банківські операції (звіти касира, виписки банку)	Нормативні документи з обліку і аудиту	Вибіркові перевірки при аудиторському тестуванні
Праця і заробітна плата	Первинні й зведені документи	Інвентаризація
Розрахунки з постачальниками, покупцями та іншими дебіторами, кредиторами	Регістри бухгалтерського обліку	Лабораторний аналіз і експертні перевірки
Власний капітал (статутний, пайовий, резервний, додатковий тощо)	Баланси і фінансові звіти	Економіко-математичне моделювання
Витрати	Засновницькі документи (статут, протоколи зборів засновників, свідоцтво, ліцензія)	Методи порівняльного аналізу
Фінансові результати	Акти перевірок (довідки, висновки) податкової адміністрації, банку, державних фондів тощо	Технологічний і хіміко-технологічний контроль Прогнозування результатів діяльності Перевірка якості товарів, складання рекламаційних актів Оформлення результатів перевірки і їх реалізація (групувальні відомості, акти обстежень, аудиторські висновки)

Внутрішньому аудиту доцільно забезпечити співпрацю з юрисконсультом з питань дотримання законів, положень (стандартів) бухгалтерського обліку, Плану рахунків та Інструкції про його застосування, Інструкції з інвентаризації, Положення про ведення касових операцій тощо.

Основні функції внутрішнього аудиту: контроль за правильністю оформлення, приймання і відпуску матеріальних цінностей, оприбуткування, видачі й перерахування грошових коштів, створення і витрачання власного капіталу; контроль за дотриманням правил штатно-фінансової дисципліни, правильним створенням і розподілом прибутків.

Перелік контрольних функцій внутрішнього аудиту оформлено відповідним наказом керівника підприємства. У ньому також передбачено своєчасне й кваліфіковане проведення перевірки з метою прогнозування господарських ситуацій, які призводять до порушення нормативних актів, що дасть можливість своєчасно вжити заходи для попередження (профілактики) правопорушень. За допомогою поточного контролю слід здійснити вибіркові перевірки правильності господарських операцій разом із суцільними перевірками каси, банку, розрахунків з підзвітними особами, списання матеріалів на витрати, забезпечення фінансових результатів, реагування на виявлені порушення [10, с. 75-77].

Структура внутрішнього аудиту підприємства включає три елементи: умови проведення аудиту, систему бухгалтерського обліку і процедури аудиту. Кожний елемент розуміють як наявність правил, процедур, методики і документації, розроблених для захисту своїх коштів, отримання надійної інформації з фінансів, підвищення ефективності роботи і дотримання відповідних вимог. У поєднанні всі перераховані елементи структури внутрішнього контролю забезпечують підприємству зниження небажаного ризику ділової і фінансової діяльності, а також ризик помилок у бухгалтерському обліку.

Внутрішній аудит здійснюється або на основі рішення органів управління фірми, або відповідно до порядку, встановленого законодавством.

Внутрішній аудит є складовою внутрішнього контролю і здійснюється за рішенням органів управління фірми для контролю й аналізу господарської діяльності.

Головна мета внутрішнього аудитора - визначити, чи має фінансова звітність підприємства суттєві перекручення.

Термін "Внутрішній аудит" означає діяльність внутрішньої аудиторської служби (або служби внутрішніх ревізорів підприємства).

Основні функції служби внутрішнього аудиту, як правило, складаються з процедур дослідження окремих операцій підприємства, оцінювання і контролю відповідності цих операцій, відображених у бухгалтерському обліку, а також контролю за функціями внутрішньої системи контролю підприємства.

Можливості й мета діяльності служби внутрішнього аудиту мають широкий спектр та напрямки і залежать від розміру та структури підприємства, а також потреб керівництва. Як правило, функції внутрішнього аудитора складаються з контролю за функціонуванням та організацією систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю.

Контроль за організацією системи бухгалтерського обліку - це виконання частини функцій керівництва підприємства. Служба внутрішнього аудиту, як правило, відповідає перед керівництвом підприємства за постійне спостереження та контроль за функціонуванням цих систем. Фахівці внутрішнього аудиту надають рекомендації з удосконалення цих систем; проводять експертизи фінансової й оперативної інформації, огляд коштів, які використовуються для ідентифікації, виміру, класифікації та інформування; готують огляди ефективної діяльності підприємства, у тому числі нефінансових засобів керівництва; здійснюють контроль за дотриманням українського законодавства і виконанням всіма підрозділами підприємства його внутрішньої політики щодо здійснення діяльності [14, с. 4-5].

Роль і функції внутрішнього аудиту визначаються керівництвом підприємства і метою його розвитку.

Функції внутрішнього аудиту змінюються залежно від вимог керівництва підприємства.

Ефективна діяльність служби внутрішнього аудиту дає змогу зовнішньому аудитору змінювати характер і термін виконання та скорочувати обсяги аудиторських процедур, але не може зумовити повне невиконання ним раніше запланованих процедур перевірки.

Внутрішній аудит проводять особи, які мають відповідний рівень професійної освіти, досвіду і компетенції, а робота помічників належним чином контролюється, аналізується і документально оформлюється.

Основними об'єктами внутрішнього аудиту є:

* стан і ведення бухгалтерського фінансового обліку;

* фінансова звітність, її вірогідність;

* стан необоротних активів і запасів;

* забезпеченість підприємства власними обіговими коштами;

* платоспроможність і фінансова стійкість;

* система управління підприємством;

* робота економічних і технічних служб підприємства;

* оподаткування: правильність визначення доходу, що підлягає оподаткуванню, своєчасність і повнота сплати податків;

* планування, нормування і стимулювання;

* внутрішньогосподарський контроль;

* виробничо-господарська діяльність;

* достовірність проектно-кошторисної документації тощо. Основними процедурами внутрішнього аудиту є:

* вивчення засновницьких документів;

* дослідження первинної документації, регістрів бухгалтерського фінансового (управлінського) обліку, фінансової звітності;

* зустрічна перевірка документів і господарських операцій, порівняння даних синтетичного і аналітичного обліку тощо.

2.2 Оцінка організаційної системи бухгалтерського обліку

В ході проведення аудиторської перевірки аудитор повинен уважно вивчити організацію системи бухгалтерського обліку. Система бухгалтерського обліку є і об'єктом, і складовою частиною системи внутрішнього контролю, оскільки система подвійного запису, вживана в бухгалтерському обліку, вже сама по собі є одним із засобів контролю. Проте необхідні і інші засоби внутрішнього контролю, сприяючі досягненню такої мети, як:

- здійснення операцій по загальному або спеціальному дозволу керівництва;

- своєчасний облік всіх операцій і інших подій в точних величинах, на належних рахунках і в належні звітні періоди, з тим щоб зробити можливою підготовку фінансової (бухгалтерською) звітності;

- можливість доступу до активів і записів тільки по дозволу керівництва;

- зіставлення врахованих активів з активами, що є в наявності, через розумні проміжки часу і вживання належних заходів відносно будь-яких розбіжностей.

Розуміння функціонування системи бухгалтерського обліку, способів і методів його ведення дозволяє правильно організувати процес отримання аудиторських доказів.

Знайомство з системою бухгалтерського обліку включає вивчення, аналіз і оцінку відомостей про певні сторони господарської діяльності підприємства, зокрема:

- облікова політика і основні принципи ведення бухгалтерського обліку;

- організаційна структура підрозділу, відповідального за ведення бухгалтерського обліку і підготовку бухгалтерської звітності;

- розподіл обов'язків і повноважень між працівниками, що беруть участь у веденні обліку і підготовці звітності;

- організація підготовки, обороту і зберігання документів, що відображають господарські операції;

- порядок відображення господарських операцій в регістрах бухгалтерського обліку, формах і методах узагальнення даних таких регістрів;

- порядок підготовки періодичної бухгалтерської звітності на основі даних бухгалтерського обліку;

- роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку і підготовці звітності;

- критичні області обліку, де ризик виникнення помилок або спотворень бухгалтерської звітності особливо високий;

- засоби контролю, передбачені в окремих областях системи обліку.

Аудитор повинен переконатися, що прийнята підприємством система бухгалтерського обліку забезпечує:

- використання загальних принципів управління;

- поточне спостереження, вимірювання і реєстрацію фінансово-господарських операцій;

- систематизацію інформації, що міститься в обліковій первинній документації;

- здійснення контролю за достовірністю використовуваної інформації;

- своєчасне складання звітності;

- дотримання порядку, термінів проведення інвентаризацій активів і зобов'язань;

- автоматизацію обліку.

В ході аудиторської перевірки обов'язково перевіряється відповідність організації системи бухгалтерського обліку підприємства, що перевіряється, діючим нормативним документам. У робочій документації аудитора відображаються всі випадки відмічених порушень.

Система бухгалтерського обліку може вважатися ефективною, якщо при відображенні господарських операцій виконуються наступні вимоги:

- операції в обліку правильно відображають часовий період їх здійснення;

- операції в обліку зафіксовані в правильних сумах;

- операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку відповідно до діючих нормативних положень і облікової політики;

- деталі операцій, що мають істотне значення для обліку і звітності, зафіксовані;

- обмежена можливість зловживань.

При оцінці форми бухгалтерського обліку аудитор повинен перевірити дотримання підприємством вимог Положення по веденню бухгалтерського обліку і бухгалтерської звітності, а також інших нормативних документів [16, с. 22].

Крім того, аудитор оцінює фактичну відповідність форми бухгалтерського обліку передбаченим правилам:

- постійність прийнятої методики відображення господарських операцій, оцінки майна і зобов'язань протягом звітного періоду, від одного звітного періоду до іншого. За наявності яких-небудь змін вони повинні бути висвітлені в бухгалтерській звітності, а також дана оцінка їх впливу на фінансовий стан;

- повнота відображення за звітний період всіх господарських операцій, майна і результатів його інвентаризації;

- правильність віднесення доходів і витрат до звітних періодів. Всі доходи і витрати, отримані або понесені в звітному періоді, вважаються доходами і витратами звітного періоду незалежно від фактичного часу надходження або виплати грошових коштів;

- розділення витрат, пов'язаних з поточною діяльністю, і капітальних витрат;

- тотожність даних аналітичного обліку оборотам і залишкам по рахунках синтетичного обліку, а також показників бухгалтерської звітності даним синтетичного і аналітичного обліку.