Бухгалтерський облік на комунальному підприємстві

ДЕРЖЖИТЛОКОМУНГОСП УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

ЗВІТ

Про виробничу практику зі спеціальності обліку та аудиту

База практики: Комунальне підприємство

Драбівське виробниче управління Житлово-комунального

Господарства

Студентки ІІІ курсу

Групи ОА-6.051

Короленко Аліни Віталіївни

Керівник практики від підприємства:

Керівник практики від ВНЗ:

Зінчук Наталія Анатоліївна

Київ - 2008р.

Зміст

Вступ

Ознайомлення з підприємством

Ознайомлення з організацією виробничої діяльності підприємства, організацією бухгалтерського обліку та обліковою політикою підприємства

Облік власного капіталу

Облік необоротних активів

Облік запасів і МШП

Облік грошових коштів і розрахункових операцій

Облік зобов'язань

Облік витрат діяльності

Облік доходів та результатів діяльності

Складання і подання фінансової звітності

Висновки

Список літератури

Вступ

Під час походження виробничої практики на КП „Драбівське ВУЖКГ” я пройшла ознайомлення з підприємством, ознайомилась з організацією виробничої діяльності підприємства, організацією бухгалтерського обліку та обліковою політикою підприємства.

Вивчала облік власного капіталу, облік необоротних активів, облік запасів і МШП, облік грошових коштів і розрахункових операцій, облік зобов'язань, облік витрат діяльності, облік доходів та результатів діяльності, складання і подання фінансової звітності.

Ознайомлення з підприємством

Підприємство створене наказом Міністерства комунального господарства УРСР від 5 серпня 1956 р. №211 і перейменованого рішенням Черкаського облвиконкому від 20.09.90 р. №181 у виробниче управління житлово-комунального господарства (ВУЖКГ).

У відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991р. №311 і рішенням облвиконкому від 17.12.1991р. №359 підприємство передано в комунальну власність адміністративно-територіальної одиниці - виконкому Драбівської районної ради народних депутатів.

Підприємство діє у відповідності із Законом України „Про державне підприємство”; „Про місцеві ради народних депутатів України і місцеве самоврядування”; „Про власність”; „Про підприємство” та іншими законами, постановами Кабінету Міністрів України і статутом (Додаток 1) підприємства.

Підприємство є юридичною особою, яка діє на основі господарських розрахунків, знаходиться на самостійному балансі, має розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках.

В складі підприємства знаходяться цех водопостачання і водовідведення, санітарна очистка, готель „Драбів”, ритуальне обслуговування, підрозділ по будівництву та ремонту об'єктів благоустрою та житла, шляхове господарство, зелене господарство житловий фонд, вуличне освітлення.

Підприємство має круглу печатку із своєю назвою та штампи.

Місце знаходження: Черкаська обл., смт. Драбів, вул. Леніна №99.

Ознайомлення з організацією виробничої діяльності підприємства, організацією бухгалтерського обліку та обліковою політикою підприємства

Мета підприємства полягає у веденні та обслуговуванні житлового фонду, об'єктів комунального призначення та благоустрою селища Драбів, віднесеного до комунальної власності місцевої ради народних депутатів, управлінням цього майна та контроль за ефективним його використанням.

Підприємство діє на основі Статуту у відповідності із договорами на житлово-комунальне обслуговування, укладених власником і підприємством.

Замовником на житлово-комунальні послуги, що надає підприємство є:

· та частина населення, яка проживає в комунальній власності адміністративно-територіальної одиниці виконкому місцевого врядування;

· та частина населення, що проживає в будинках, які належать житлово-будівельним кооперативам, або особисто громадянам на правах особистої власності.

Замовники комунальних послуг, які фінансуються підприємствами та організаціями всіх форм власності на технічні і комунальні потреби, ці підприємства, організації та установи.

Підприємство самостійно розробляє і затверджує план виробничо-господарської діяльності згідно з домовленістю, договорами і направляє його в установлені терміни у відповідні організації та планові органи.

Підприємство для виконання своїх виробничих завдань створює госпрозрахункові і не госпрозрахункові підприємства, підрозділи, служби, бюро станцій, другі виробничі, торгівельні, транспортні і обслуговуючі, що не являються юридичними особами.

Робота на виробництві виконується працею членів його колективу і працівників найманих по згоді підряду та трудових договорів.

Підприємство по роду своєї діяльності здійснює:

· будівельне та ремонтно-будівельні роботи по утриманню комунального житлового фонду, водопостачання і водовідведення ;

· ремонт та експлуатацію електрообладнання;

· будівництво, обстеження, перевірку новозбудованих димовентиляційних каналів та їх періодичну (повторну) перевірку.

На осіб, працюючих по договорах, але які не являються членами підприємства, повністю розповсюджуються дії трудового законодавства та внутрішній розпорядок підприємства.

Трудові відносини членів трудового колективу підприємства регламентуються достеменним Статутом і Законодавством України.

На кожного члена підприємства ведеться трудова книжка в установленому порядку, за виключенням випадків, коли місце основної роботи являється друге підприємство.

Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своє роботи, веде статистичну звітність.

Порядок ведення бухгалтерського обліку і статистичної звітності визначається законодавством.

Контроль за діяльністю підприємства здійснює державна податкова інспекція, державні органи, на які покладено нагляд безпекою, інші органи у відповідності з законодавством України.

Підприємство має право не виконувати вимоги цих органів, якщо ці вимоги виходять за рамки їх повноважень.

Підприємство має право на держання інформації про результати інспектування і перевірок на протязі 30 днів від їх початку.

Діяльність посадових осіб, які проводять інспектування перевірку, можуть бути оскаржені власником в порядку передбаченому законодавством України.

Відносини підприємства з місцевими радами народних депутатів будуються у відповідності ст.33 Закону України „Про підприємства в Україні”.

Реорганізація і ліквідація підприємства проводиться по розпорядженню власника.

Підприємство ліквідується також на випадок призначення його банкрутом або на іншій основі, передбаченим законодавством України.

Облік власного капіталу

Статутний капітал характеризує сукупність внесків (у грошовому вимірнику) власників (учасників) у майно при утворенні підприємства для забезпечення його діяльності, визначеної установчими документами (статутом).Статутний капітал підприємств державної форми власності утворюється за рахунок виділеної їм державою частки національного майна (необоротних і оборотних активів) для виконання покладених на них статутних завдань і в подальшому збільшується за рахунок власного прибутку.

Майно підприємств з іноземними інвестиціями формується за рахунок внесків засновників до статутного капіталу. Величина статутного капіталу таких підприємств підлягає державній реєстрації і може бути змінена тільки за рішенням засновників. У бухгалтерському обліку на суму внесків засновників (учасників) до статутного капіталу підприємства роблять запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» у кореспонденції з дебетом рахунків:

31 «Рахунки в банках», відповідно субрахунки 311 “Поточні рахунки в національній валюті” 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (на суму внесених грошових коштів у національній та іноземній валютах);

46 «Неоплачений капітал» (на вартість внесених основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів за оцінкою, погодженою сторонами);

20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. (на вартість внесених оборотних матеріальних активів).

Після зарахування останнього внеску і досягнення статутного капіталу величини, зареєстрованій установчими документами, записи на рахунку 40 «Статутний капітал» можуть бути зроблені тільки за рішенням правління сумісного підприємства про збільшення (або зменшення) статутного капіталу, а відповідно -- і частки прибутку кожного із засновників (учасників).

Статутний капітал підприємства з іноземними інвестиціями може бути збільшений або за рахунок додаткових внесків засновників (учасників), або за рахунок відрахувань в нього частки одержаного прибутку. В бухгалтерському обліку на суму збільшення статутного капіталу роблять запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» у кореспонденції з дебетом рахунків:

31 «Рахунки в банках» (на суму додаткових внесків учасників грошових коштів у національній або іноземній валюті);

32 «Прибуток, використаний у звітному періоді» (на суму прибутку, спрямованого до статутного капіталу підприємства).

Зменшення статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями може бути в результаті виходу із підприємства одного або кількох засновників, а також при списанні за рішенням правління понесених збитків, які учасники не зможуть покрити майбутнім прибутком. Зменшення статутного капіталу такого підприємства відображається по дебету рахунка 40 «Статутний капітал» і кредиту рахунків:

67 «Розрахунки з учасниками» (на суму належної до повернення частки капіталу, а також нарахованих дивідендів на цей капітал);

442 «Непокриті збитки» (на суму списаних збитків).

Статутний капітал акціонерних товариств обліковується на рахунку 40 «Статутний капітал» за субрахунками: «Прості акції» і «Привілейовані акції». Аналітичний облік по рахунку 40 «Статутний капітал» і його субрахунках ведеться за видами акцій (прості, привілейовані) та учасниками акціонерного товариства. Сальдо рахунка 40 «Статутний капітал» має дорівнювати розміру статутного капіталу, зареєстрованому в установчих документах АО, і має дорівнювати номінальній вартості випущених акцій. Зміни цієї суми допускаються тільки у разі збільшення або зменшення статутного капіталу, які здійснюються у встановленому порядку, і внесення відповідних змін у реєстр державної реєстрації.

У звіті про результати випуску цінних паперів емітент здійснює розподіл одержаних від продажу коштів: до статутного капіталу - в сумі номінальної вартості реалізованих акцій (у бухгалтерському обліку робиться запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал») і додаткове внесені кошти - в сумі перевищення фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю (в бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 42 «Додатковий капітал», субрахунок 421 «Емісійний доход»). Згідно з п.п. 4.2.9 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» емісійний доход не підлягає оподаткуванню податком на прибуток. У балансі емісійний доход відображається по статті «Додатковий капітал» і не підлягає будь-якому використанню, крім випадків реалізації акцій за ціною нижче номінальної вартості.

Сальдо рахунка 46 «Неоплачений капітал» мас відповідати сумі заборгованості акціонерів, яка підлягає погашенню у визначений установчими документами строк з урахуванням того, що до дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції, повинні внести не менше ніж 30% від номінальної вартості акцій, а якщо акції розміщаються виключно серед засновників - не менше ніж 50% від номінальної вартості акцій. Повну вартість акцій, на яку підписалися акціонери, вони повинні оплатити в строк, визначений установчими документами, але не пізніше року після реєстрації АТ.

Порядок зміни статутного капіталу акціонерного товариства регламентується Законом України «Про господарські товариства», згідно з яким збільшення статутного капіталу може бути здійснено шляхом додаткового випуску акцій, обміну акцій на облігації або збільшення номінальної вартості акцій. При додатковому випуску акцій у бухгалтерському обліку роблять такі самі записи, як і при первинній емісії.

При збільшенні номінальної вартості акцій у бухгалтерському обліку роблять запис по кредиту рахунка 40 «Статутний капітал» і дебету рахунків по обліку грошових коштів (ЗО «Каса», ЗІ «Рахунки в банках») або рахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» (залежно від джерела збільшення -- додаткових грошових внесків акціонерів або за рахунок прибутку акціонерного товариства).

Зменшення статутного капіталу може бути в результаті зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій за рахунок викупу частини акцій у їх власників з метою анулювання цих акцій) наступного перепродажу або розповсюдження серед своїх працівників.

При зменшенні номінальної вартості акцій у бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 40 «Статутний капітал» і кредиту рахунка 67 «Розрахунки з учасниками».

Вартість власних акцій, викуплених у акціонерів, у бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 45 «Вилучений капітал», субрахунок 451 «Вилучені акції» і кредиту рахунка ЗО «Каса» (або ЗІ «Рахунки в банках»).

Розрахунки з акціонерами, у яких викупаються акції, необхідно відображати на рахунку 67 «Розрахунки з учасниками» для того, щоб відобразити утримання прибуткового податку. Згідно з останніми вказівками ДПА України (лист від 07.12.98 № 5254/10-0117) оподатковуваним доходом від продажу акцій як за місцем основної роботи, так і не за місцем основної роботи є різниця між їх курсовою і номінальною вартістю.

При перепродажу або розповсюдженні серед своїх працівників викуплених акцій роблять запис:

Д-т рах. ЗО «Каса» або 31 «Рахунки в банках» (на всю суму одержаних коштів від продажу акцій)

К-т рах, 45 «Вилучений капітал», субрахунок 451 «Вилучені акції» (на номінальну вартість акцій)

К-т рах. 42 «Додатковий капітал», субрахунок 421 «Емісійний доход» (на суму, яка перевищує номінальну вартість акцій).

У разі, якщо випущені акції були перепродані за ціною нижчою номінальної вартості, різниця між ціною викупу і номінальною вартістю списується на зменшення емісійного доходу.

Отже, операції, пов'язані з перепродажею викуплених у акціонерів акцій, не викликають зміни статутного капіталу.

Якщо за рішенням загальних зборів акціонерів викуплені у їх власників акції підлягають анулюванню, то у цьому разі статутний капітал на номінальну вартість анульованих акцій зменшується. В бухгалтерському обліку при анулюванні акцій роблять запис:

К-т рах. 45 «Вилучений капітал») субрахунок 451 «Вилучені акції» (на фактичну суму вилучених акцій)

Д-т рах. 40 «Статутний капітал» (на номінальну вартість анульованих акцій) Д-т рах. 42 «Додатковий капітал», субрахунок 421 «Емісійний доход» (на суму, яка перевищує номінальну вартість анульованих акцій).

На валові витрати відносяться також вартість послуг реєстратора по веденню реєстру цінних паперів, витрати на придбання (виготовлення) бланків акцій, їх розповсюдження та інші витрати.

Бланки акцій обліковуються і зберігаються як бланки суворого обліку. Синтетичний облік наявності і руху бланків акцій ведеться на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку», аналітичний - за видами акцій (іменні, привілейовані, прості) і матеріально відповідальними особами. По дебету рахунка 08 і його аналітичних рахунків відображається надходження бланків акцій, а по кредиту - списання при видачі акціонерам після повної оплати їх вартості.

Облік резервного капіталу

Резервний капітал створюється підприємствами з метою усунення можливих у майбутньому тимчасових фінансових утруднень і забезпечення нормальної діяльності. Величина резервного капіталу визначається установчими документами як максимальний відсоток від розміру статутного капіталу. Зокрема, в акціонерних товариствах резервний капітал має становити не менше 25% величини статутного капіталу. Він створюється за рахунок щорічних відрахувань від прибутку у розмірі, передбаченому установчими документами (в акціонерних товариствах -- не менше 5% чистого прибутку). В бухгалтерському обліку на суму відрахувань від прибутку до резервного капіталу роблять запис по дебету рахунка 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», субрахунок 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» і кредиту рахунка 43 «Резервний капітал».

Кошти резервного капіталу використовуються на додаткові затрати по виробничому і соціальному розвитку, на поповнення оборотних коштів підприємства, покриття збитків, на виплату гарантованих дивідендів по привілейованих акціях (у випадку недостатності прибутку) та інші заходи, передбачені установчими документами.

Використання коштів резервного капіталу відображається по дебету рахунка 43 «Резервний капітал» і кредиту рахунків: 40 «Статутний капітал» (на суму, спрямовану на збільшення статутного капіталу);

67 «Розрахунки з учасниками» (на суму дивідендів, нарахованих по привілейованих акціях при недостатності прибутку для цього);

44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)», субрахунок 442 «Непокриті збитки» (на суму резерву, використану на покриття збитків) та ін.

Облік цільового фінансування і цільових надходжень

До цільового фінансування і цільових надходжень належать кошти, які виділяються за цільовим призначенням у розпорядження підприємства на здійснення відповідних заходів, не пов'язаних з формуванням власних оборотних засобів (у тому числі одержана гуманітарна допомога).

Кошти цільового фінансування і цільових надходжень підприємства Можуть одержувати як субсидії, асигнуватися з бюджету і позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних і фізичних осіб (на фінансування капітальних інвестицій, науково-дослідні роботи, соціальний захист громадян, на державне регулювання цін на продовольчі товари, медикаменти, паливо для населення, послуги житлово-комунального господарства і пасажирського транспорту тощо).

Джерела цільового фінансування і цільових надходжень регламентуються відповідними урядовими постановами і нормативними документами, зокрема. Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», листом Мінфіну України від 27.08.91 № 04-503 «Про облік виплат, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 28.01.92 № 18-412 «Про бухгалтерський облік окремих господарських операцій», наказом Мінфіну України від 14.12.99 № 298 «Про порядок бухгалтерського обліку гуманітарної допомоги» та ін.

Відповідно до національного Плану рахунків облік коштів цільового фінансування та їх використання ведеться на пасивному рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». По кредиту цього рахунка відображається надходження коштів цільового призначення, а по дебету -- їх використання за відповідними напрямками, визнання їх доходами, а також повернення невикористаних сум.

Надходження коштів на цільові заходи відображається по кредиту рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» в кореспонденції з дебетом рахунків:

30 «Каса», 31 «Рахунки в банках» (на суму коштів, одержаних на цільові заходи із бюджету, позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних та фізичних осіб); 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» та ін. (на вартість одержаних на цільові заходи товарно-матеріальних цінностей) та ін.

Використання коштів, одержаних у порядку цільового фінансування, відображається на відповідних рахунках обліку виробничих затрат або рахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» (на утримання дошкільних дитячих установ, оздоровчі, соціально-культурні заходи та ін.).

Одночасно використані у звітному періоді кошти цільового призначення зараховуються до операційних доходів підприємства записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредиту рахунка 718 «Одержані гранти та субсидії».

Цільове фінансування, одержане підприємством у вигляді виконаних робіт некапітального характеру, відображається записом по дебету рахунків 23 «Виробництво 949 «Інші витрати операційної діяльності» та ін. в кореспонденції з кредитом рахунка 48 «Цільове фінансуванні цільові надходження». Одночасно вартість таких робіт: зараховується до доходів операційної діяльності підприємства записом по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» І кредиту рахунка 718 «Одержані гранти та субсидії».

Якщо виконані цільовим призначенням роботи мають капітальний характер (будівництво, спорудження основних засобів тощо), то Їх вартість включається до капітальних інвестицій записом по дебету рахунка 15 «Капітальні інвестиції» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Споруджені за рахунок цільового фінансування об'єкти основних засобів, введені в експлуатацію, приймаються на баланс записом по дебету рахунка 10 «Основні засоби» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

Щомісячно в сумі нарахованої амортизації по таких об'єктах робиться запис на зарахування використаного фінансування в операційні доходи підприємства:

Д-т рах. 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» К-т рах. 718 «Одержані гранти та субсидії».

У разі фінансування капітальних вкладень сальдо рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» підлягає списанню на рахунок 69 «Доходи майбутніх періодів» з наступним послідовним включенням (одночасно з нарахуванням амортизації) в доходи відповідних періодів. При будівництві об'єктів основних засобів у порядку пайової участі в бухгалтерському обліку роблять такі записи.

Грошові кошти, одержані підприємством-забудовником від пайовика для пайової участі у будівництві об'єкта, відображаються по дебету рахунка 31 «Рахунки в банках» і кредиту рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження». Після оформлення документів на право власності пайовика на відповідну частку збудованого об'єкта (квартиру, нежитлове приміщення) забудовник на вартість цієї частки об'єкта робить запис по дебету рахунка 48 «Цільове фінансування і цільові надходження» і кредиту рахунка 15 «Капітальні інвестиції».

Таблиця 1

Типові операції за рахунком 40 “Статутний капітал”

Зміст господарської операції	Дебет	Кредит
За рахунок статутного капіталу сформовано пайовий капі-тал при розпаюванні підприємства	40	41
Анульовано акції підприємства	40	45
Зменшення статутного капіталу у випадках зміни часток засновників	40	46
Зменшено статутний капітал внаслідок зменшення номі-нальної вартості акцій	40	67
Частину пайового капіталу приєднано до статутного капіта-лу	41	40
Збільшення статутного капіталу за рахунок додаткового капіталу	42	40
Збільшення статутного капіталу за рахунок резервного ка-піталу	43	40
Збільшено статутний капітал за рахунок нерозподіленого прибутку	44	40
Відображення внеску за вартістю, що вказана у засновни-цьких документах	46	40
Збільшено статутний капітал за рахунок обміну облігацій на акції	52	40
Спрямована сума дивідендів на збільшення статутного капіталу	67	40

Власний капітал є невід'ємною частиною організації та функціонування будь-якого підприємства. До складу власного капіталу (Додаток) комунального підприємства ВУЖКГ входить: статутний капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

Власний капітал підприємства визначається як різниця між його активами та зобов'язаннями.

Власний капітал виконує такі функції:

- самостійності і влади;

- відповідальності і захисту прав кредиторів;

- довгострокового кредитування;

- фінансування ризику;

- кредитоспроможності;

- компенсації понесених збитків;

- розподілу доходів і активів.

Вказані елементи найшли своє відображення на рахунках IV класу, який має назву “Власний капітал та забезпечення зобов'язань”:

На рахунку №41 “Пайовий капітал” обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між членами КСП, частину майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства.

Рахунок №42 “Додатковий капітал” призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки активів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу.

Рахунок №43 “Резервний капітал” призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

На рахунку №44 “Нерозподілені прибутки (непо-криті збитки)” ведеться облік нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному році прибутку.

Облік необоротних активів

Відповідно до Інструкції №64:

Необоротні активи - це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року.

Таким чином, термін корисної експлуатації є основним визначальним критерієм віднесення матеріальних і нематеріальних ресурсів до складу необоротних активів. Коли критерій оцінки один, то важко переоцінити його значення. От чому визначення передбачуваного терміну експлуатації необоротних активів віддано під контроль міністерств. Однак, з огляду на їх (міністерств) патологічну "загальмованість" бюджетним установам, при відсутності нормативних документів міністерств щодо термінів експлуатації необоротних активів, надане право самостійне визначати такі терміни. Як показує практика - саме так і відбувається. Більшість установ самостійно визначає термін корисної експлуатації необоротних активів. Відбувається це, як правило, у момент їхнього придбання (зарахування на баланс) і надалі не переглядається. Визначення терміну корисної експлуатації здійснюється комісією, створеною за наказом керівника, з урахуванням технічних характеристик об'єкта, зазначених у його паспорті, практики використання аналогічних об'єктів, передбачуваної інтенсивності експлуатації об'єкта в даній установі й інших факторів.

Визначившись з тим, чи є той чи інший об'єкт необоротним активом, переходимо до складу необоротних активів.

До складу необоротних активів входять:

земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені на три групи:

1. Основні засоби.

2. Інші необоротні матеріальні активи.

3. Нематеріальні активи.

Зверніть увагу - склад необоротних активів (назва і кількість групи) цілком збігаються з переліком рахунків 1 класу Плану рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група, яка б відповідала 13 рахунку "Знос необоротних активів", але це і зрозуміло. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чи нематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, він відображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремих субрахунках 131, 132 і 133).

Як визначається належність матеріального чи нематеріального ресурсу до необоротних активів ми з'ясували - по терміну експлуатації. А як визначити, до якої групи повинен бути віднесений конкретний необоротний актив? По-перше, необхідно оцінити - чи є актив матеріальним. Задачка з програми середньої школи - усе, що має масу й об'єм є матеріальним. Якщо ні маси, ні об'єму актив не має (нова технологія, літературний твір і т.п. ¹), то це нематеріальний актив, і він відноситься до третьої групи і відповідно до 12 рахунка. Якщо актив має і масу, і обсяг, то він матеріальний. Залишається тільки визначити, чи відноситься він до основних засобів чи до інших необоротних матеріальних активів. Для цього скористаємося критерієм, зазначеним у п.4 Інструкції №64:

¹ Маса паперу (дискети), що містить опис, текст не враховується, оскільки це не сам актив, а носій, на якому нематеріальний актив розміщений. Запам'ятайте цей приклад і надалі не допускайте дуже розповсюдженої помилки, коли нематеріальний актив і матеріальний носій, на якому він розміщений вважають за одне неподільне ціле і, виходячи з цього, відносять його до складу матеріальних активів.

Оскільки кожному об'єкту основних засобів присвоюється інвентарний номер, то їх прийнято називати інвентарним об'єктом.

До основних засобів відносяться необоротні активи, що мають матеріальну форму і вартість яких становить більше 500 гривень за одиницю (комплект).

Необоротні активи, вартість яких менше 500 гривень за одиницю (комплект) не відносяться до першої групи (основних засобів) і не відображаються на рахунку 10.

Однак це правило, яке має виключення.

Незалежно від вартості:

а) не відносяться до основних засобів:

знаряддя лову (трали, неводи, сіті і т.д.); бензомоторні пилки, сучкорізи, троси для сплаву; сезонні дороги, тимчасові відгалуження лісовозних доріг і тимчасові будівлі у лісі зі строком експлуатації до двох років (пересувні будиночки, котлопункти, пилкозаточувальні майстерні, бензозаправки і т.д.); спеціальні інструменти і спеціальні пристосування (для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень); спеціальний одяг, спеціальне взуття, постільні речі; формений одяг, призначений для видачі працівникам установи; тимчасові нетитульні споруди, пристосування і пристрої, витрати на зведення яких включаються до собівартості будівельно-монтажних робіт; тара для зберігання товарно-матеріальних цінностей на складах або для здійснення технологічних процесів; предмети, призначені для видачі напрокат; молодняк тварин і тварини на відгодівлі, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл.

б) відносяться до основних засобів:

сільськогосподарські машини і знаряддя; будівельний механізований інструмент; робочі і продуктивні тварини; усі види засобів пересування, призначені для переміщення людей і вантажів; документація з типового проектування, а так само сценічно-постановочні засоби вартістю понад 10 гривень за одиницю (декорації, меблі і реквізит, бутафорія, театральні і національні костюми, головні убори, білизна, взуття, перуки).

Всі інші необоротні активи, що не увійшли ні до складу нематеріальних активів, ні до складу основних засобів можна сміливо відносити до складу другої групи (інші необоротні матеріальні активи) і відповідно відображати на рахунку 11.

Необоротні активи, що входять до кожної з трьох груп, дуже різноманітні по своєму призначенню, способу використання, термінам служби і т.д. Це вимагає здійснення наступної, ще більш детальної їхньої класифікації (угруповання). Поділ основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів на підгрупи здійснено в повній відповідності з Планом рахунків, тобто для кожній окремій підгрупі відповідає свій субрахунок 10, 11 і 12 рахунків. Зважаючи на те, що з Планом рахунків ви вже знайомі ми опускаємо даний матеріал і на цьому закінчуємо з класифікацією необоротних активів.

Нормативна база

1. План рахунків - Наказ ДКУ "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ і Порядок застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ" №114 від 10.12.1999 р.

2. Інструкція № 61 - Наказ ДКУ № 61 від 10.07.2000 р. "Про затвердження Інструкції про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ".

3. Бюджетний кодекс - "Бюджетний Кодекс України" від 21.06.2001р. №2542-III.

4. Інструкція № 64 - Наказ ДКУ № 64 від 17.07.00 р. "Про затвердження Інструкції з обліку основних засобів і інших необоротних активів бюджетних установ".

5. Наказ № 125/70 - Наказ ДКУ і Державного комітету статистики України № 125/70 від 02.12.97 р. "Про затвердження типових форм по обліку і списанню основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевого бюджетів і інструкції по їх складанню".

Облік запасів та МШП

У процесі здійснення своєї діяльності бюджетні організації та установи, як і всі інші підприємства, організації та установи, систематично придбавають та використовують різні матеріальні цінності. Запаси - це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року

Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

У складі запасів обліковуються:

· сировина та матеріали;

· будівельні матеріали;

· обладнання, конструкції і деталі до установки;

· спецобладнання для науково-дослідних робіт за господарськими договорами;

· молодняк тварин на вирощуванні, тварини на відгодівлі, птиця, звірі, кролі, сім'ї бджіл;

· доросла худоба, вибракувана з основного стада, худоба, прийнята для реалізації;

· малоцінні та швидкозношувані предмети;

· матеріали для учбових, наукових та інших цілей;

· запасні частини до машин і обладнання (що не можуть належати до основних засобів);

· продукти харчування;

· медикаменти та перев'язувальні засоби;

· господарські матеріали і канцелярське приладдя;

· тара;

· матеріали в дорозі;

· готова продукція;

· інші матеріальні ресурси установи, що передбачається використовувати протягом одного року.

Запаси установ розподілені на групи:

· виробничі запаси;

· тварини на вирощуванні та відгодівлі;

· малоцінні та швидкозношувані предмети;

· матеріали та продукти харчування;

· готова продукція;

· продукція сільськогосподарського виробництва.

В процесі господарської діяльності бюджетних установ відбувається рух запасів, який включає послідовні операції: надходження, передача в межах установи та витрачання (або реалізація). Зазначені операції відображаються в обліку за допомогою первинних документів, оформлених належним чином.

Запаси надходять до бюджетних установ шляхом:

· безпосереднього одержання від постачальників, від підрозділів установи;

· в порядку гуманітарної допомоги;

· в порядку централізованого постачання;

· через підзвітних осіб.

Основними документами щодо надходження запасів виступають:

· рахунки-фактури;

· прибуткові накладні;

· акти приймання матеріалів тощо.

· В цих документах фіксуються наступні відомості:

· від кого надійшли матеріали або продукти харчування;

· найменування;

· сорт;

· кількість (вага);

· ціна;

· сума;

· дата надходження;

· підпис матеріально відповідальної особи, що одержала запаси.

Для отримання матеріальних цінностей зі складу постачальника уповноваженій особі видається довіреність на отримання цінностей.

Матеріальні цінності, що надходять на склад бюджетної установи, перевіряються на відповідність їх асортименту, кількості, зазначених у супровідних документах.

Приймання матеріалів здійснюється комісією з обов'язковою участю матеріально відповідальної особи, представника постачальника або незацікавленої організації.

Обов'язковою умовою при оприбуткуванні запасів є відмітка матеріально відповідальної особи про прийняття матеріалів на відповідальне зберігання (ставиться підпис).

При централізованій поставці, якщо запаси придбані за рахунок коштів спеціального фонду кошторису доходів і видатків, у документах на оприбуткування цінностей ставиться печатка установи. Якщо матеріали отримують безпосередньо на складі постачальника, то виписується товарно-транспортна накладна на відпущені матеріали. Документи надходять до відділу постачання, де вони реєструються в журналі обліку вантажів, що надійшли, і передаються в бухгалтерію. Бухгалтерія здійснює перевірку документів постачальника і передає їх на склад для контролю при прийнятті вантажу. Але роль бухгалтерії не обмежується перевіркою документів - вона зобов'язана встановити: доцільність тієї чи іншої поставки матеріалів, чи задовольняє поставка потреби установи і чи не призведе вона до утворення понаднормованих запасів. Якщо при прийнятті матеріалів на склад не виявлено розбіжностей між їх фактичною наявністю і документальною кількістю, матеріали можуть бути оприбутковані без виписки додаткових документів. Якщо при оприбуткуванні виявлено пошкодження чи втрати матеріалів внаслідок транспортування, бюджетні установи складають комерційний акт, який передається транспортній організації, що виконувала доставку матеріалів. Якщо розбіжності виявлено при оприбуткуванні матеріалів на складі, складається акт приймання, в якому фіксуються найменування матеріалів, одиниця виміру, шифр субрахунку, номенклатурний номер, фактична кількість і сума. Акт у двох примірниках складається приймальною комісією з обов'язковою участю завідувача складом та представника від постачальника або сторонньої організації. Один примірник акта використовується для обліку прийнятих матеріальних цінностей, другий - для направлення претензійного листа постачальнику. На підставі зазначених документів робиться запис операцій по надходженню матеріалів у відповідні облікові реєстри. Надходження матеріалів від заготівлі та переробки (заготівля палива, переробка овочів) оформляється актом, який затверджує керівник установи. Матеріальні цінності, що надійшли до бюджетної установи в порядку гуманітарної допомоги, приймаються створеною наказом керівника установи комісією з обов'язковою участю працівника бухгалтерії та представника вищої за рангом організації. Приймання цінностей проводиться шляхом їх перелічування, зважування в присутності матеріально відповідальної особи, якій передаються ці цінності на зберігання. На прийняті матеріальні цінності комісія складає акт, який підписується членами комісії. Матеріали, прийняті на склад, оприбутковуються, тобто беруться на облік, на підставі виправдних документів тим числом, коли отримано цінності.  Заслуговує на увагу практика бюджетних установ, які оприбутковують матеріали, що надійшли, безпосередньо за документами постачальників шляхом проставлення на них штампу і заповнення його реквізитів (кількість прийнятих матеріалів, номенклатурний номер, підпис матеріально відповідальної особи). У процесі здійснення своєї діяльності в бюджетних установах відбувається вибуття запасів, яке включає наступні операції: · передачу в межах установи від однієї матеріально відповідальної особи до іншої; · витрачання; · реалізацію залежалих або зайвих запасів; · безоплатну передачу в межах відомства. Порядок документального оформлення відпускання матеріалів залежить від того, які матеріали витрачаються і на які цілі, а також від періодичності їх використання. Видача матеріалів зі складу здійснюється за документами, затвердженими керівником установи. Для цього потрібні: · накладна (вимога) - призначена для оформлення надходження запасів на склад та видачі запасів зі складу. Може застосовуватися при переміщенні запасів в установі. Накладна (вимога) виписується в двох примірниках; · меню-вимога на видачу продуктів харчування - призначена для видачі продуктів харчування зі складу. Меню-вимога складається щодня на підставі даних про кількість людей, що харчуються, та натуральних норм розкладки продуктів харчування. Меню-вимога з підписом осіб про видачу і одержання продуктів харчування передається в бухгалтерію в строки, встановлені графіком документообігу, але не рідше як 5 раз на місяць. Приймаючи меню-вимогу бухгалтерія обов'язково проводить звірку кількості осіб, що харчувались згідно даних меню-вимоги, з фактичною наявністю на певну дату осіб, яким призначене харчування; · забірна картка - призначена для оформлення матеріальних цінностей, що видаються систематично протягом місяця. Забірна картка виписується на кожного одержувача на декілька найменувань цінностей. Ця картка виписується в двох примірниках, один з яких з розпискою одержувача зберігається на складі, а другий - в одержувача. При щоденному відпуску запасів забірна картка виписується строком на 15 днів, а при періодичному відпуску - строком на місяць. У межах установленого ліміту запаси видаються при пред'явленні одержувачем свого примірника забірної картки. Відпуск запасів понад установлений ліміт здійснюється за накладною (вимогою). Виходячи з планової потреби в запасах та норм витрат, ліміти встановлюються центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю, а за відсутності таких документів установою самостійно; · шляховий листок є підставою для списання на видатки автомобільного бензину. Бензин списується по фактичних видатках, але не вище норм, затверджених для окремих марок автомобілів; · відомість на видачу матеріалів на потреби установи - використовується для видачі господарських матеріалів, матеріалів для навчальної та іншої мети протягом місяця. Записи у відомості робити слід не в хронологічному порядку, а для кожного виду матеріалів - залишати відповідну кількість рядків, щоб наприкінці місяця по кожному виду можна було зробити загальний підсумок; · роздавальні відомості - при проведенні ремонту; · акти на списання цінностей - при передачі в експлуатацію МШП вартістю до 10 грн.; · журнал реєстрації битого посуду, а щомісячно або щоквартально - акт про списання розбитого посуду. Малоцінні та швидкозношувані предмети - це предмети, строк корисної експлуатації яких становить менше одного року. До МШП у бюджетних установах належать: · знаряддя лову (трали, неводи, сіті та ін.); · пилки, сучкорізи, троси для сплаву; · спеціальні інструменти та спеціальні пристосування для серійного і масового виробництва певних виробів або для виготовлення індивідуальних замовлень; · предмети виробничого призначення; обладнання, що сприяє охороні праці; предмети технічного призначення, які не можуть бути віднесені до необоротних активів; · господарський інвентар - предмети конторського та господарського облаштування, столовий, кухонний та інший господарський інвентар, предмети протипожежного призначення; · сценічно-постановочні засоби вартістю до 10 гривень за одиницю (комплект); · інші предмети, термін корисної експлуатації яких, як очікується, не перевищує один рік. Малоцінні та швидкозношувані предмети поділяють на дві групи: одна їх частина належить до запасів і відображається у другому розділі активу балансу “Оборотні активи”, а друга - входить до складу “малоцінних необоротних матеріальних активів”, які, в свою чергу, відображаються в першому розділі активу балансу “Необоротні активи”. На малоцінні та швидкозношувані предмети, які відносяться до запасів, не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію малоцінних та швидкозношуваних предметів виключається зі складу активів (списується з балансу на витрати бюджету) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації та відповідальних осіб протягом терміну фактичного використання цих предметів. З метою посилення контролю за збереженням малоцінних та швидкозношуваних предметів проводиться їх маркування, яке здійснюють фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів. Надходження малоцінних та швидкозношуваних предметів на склад оформлюєтся накладною (вимогою), яка складається в двох примірниках, а у випадках виявлення розбіжностей між даними первинних документів і фактичною наявністю цінностей складається акт приймання матеріалів. У бухгалтерському обліку вартість придбаних малоцінних та швидкозношуваних предметів відображається за первісною вартістю. Порядок обліку операцій з малоцінними та швидкозношуваними предметами має певні особливості. Так, при придбанні малоцінних та швидкозношуваних предметів, облік яких ведеться на рахунку 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”, бюджетні установи створюють фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах, облік якого ведеться на рахунку 41 “Фонд у малоцінних та швидкозношуваних предметах”. Передача МШП в експлуатацію. У бюджетних установах існують особливості відображення операцій з передачі малоцінних та швидкозношуваних предметів в експлуатацію. При передачі в експлуатацію МШП вартістю до 10 гривень за одиницю (комплект) включно такі предмети виключаються зі складу запасів установи (тобто списуються з рахунка 22 “Малоцінні та швидкозношувані предмети”) і їх вартість відноситься на зменшення фонду у малоцінних та швидкозношуваних предметах. Стосовно МШП вартістю до 10 гривень, матеріально відповідальна особа на складі здійснює оперативний облік у книзі складського обліку запасів за найменуваннями та кількістю.  В експлуатації такі предмети (крім виготовлених з пластмаси, картону і паперу) перебувають на зберіганні осіб, які відповідають за їх збереження і ведуть їх облік у книгах кількісного обліку. Інший порядок відображення в бухгалтерському обліку встановлено для МШП, вартість яких перевищує 10 гривень за одиницю, а саме - передача в експлуатацію таких предметів відображається записом: Дт 221/2 “МШП в експлуатації” Кт 221/1 “МШП на складі”. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів, що знаходяться на складі, матеріально відповідальними особами ведеться за найменуваннями предметів і кількістю у книзі складського обліку ф. № М-17. Видача цих предметів зі складу здійснюється за накладною (вимогою). При видачі зі складу на предметах ставиться маркірувальний штамп із зазначенням найменування установи, відділення, року і місця видачі їх в експлуатацію. Усі малоцінні та швидкозношувані предмети повинні перебувати на зберіганні в осіб, відповідальних за їх правильну експлуатацію і збереження. Облік операцій з вибуття та переміщення малоцінних та швидкозношуваних предметів ведеться в меморіальному ордері № 10.

Облік грошових коштів і розрахункових операцій

Системна обробка інформації по обліку і контролю грошових коштів і фінансово розрахункових операцій, зведеного аналітичного і синтетичного обліку передбачає облік в п'яти основних самостійних, але взаємозв'язаних групах.

До першої групи відноситься облік готівки і руху коштів, які відображаються на синтетичних рахунках №50 “Каса”, №51 “Розрахунковий рахунок” та інші. На цю групу покладається забезпечення повного, достовірного і своєчасного обліку готівки і коштів та дієвого контролю за дотриманням касової і розрахункової дисципліни, а також за наявністю грошей, їх збереженням і правильним використанням.

До другої групи відноситься облік кредитів банків і фінансування підприємства, які здійснюються на синтетичних рахунках №90 “Короткострокові позики банків”, №92 ”Довгострокові кредити банків” та інші. Основним завданням цієї групи являється своєчасний і достовірний облік по розрахунках з банками за одержані позики або кредити, а також облік і контроль за фінансуванням капітальних вкладень тощо.

Третя група пов'язана з розрахунковими операціями. Результати формуються на синтетичних рахунках №60 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”, №64 “Розрахунки з покупцями і замовниками”, №69 “Розрахунки по соціальному страхуванню”, №71 “Розрахунки з підзвітними особами”, №73 “Розрахунки з бюджетом” та інші. Методика аналітичного обліку розрахунків розглянута раніше: з постачальниками матеріальних цінностей покупцями готової продукції бюджетом, дебіторами і кредиторами, підзвітними особами, робітниками і службовцями, по депонентських сумах тощо. Основним завданням цієї групи являється повний, своєчасний і достовірний облік і контроль за всіма видами розрахунків з різними підприємствами і організаціями, робітниками і службовцями, фінансовими і профспілковими органами, дебіторами і кредиторами тощо.

Четверта група пов'язана з обліком реалізації матеріальних цінностей готових виробів, виконаних робіт і послуг які відображаються на синтетичних рахунках №45 “Товари відвантажені, виконані роботи і послуги”, №46 “Реалізація” та інші. Як видно, ця група також пов'язана з іншими, зазначеними вище, ділянками обліку.

До п'ятої групи відноситься облік фінансових результатів і використання прибутку, що здійснюються на синтетичних рахунках №80 “ Прибутки і збитки”, №81 “Використання прибутку” та інші. Основним завданням цієї групи є достовірний, повний і своєчасний контроль за прибутком, збитком, доходами майбутніх звітних періодів, використанням грошей за рахунок прибутку, кредитів, позик тощо.

До обліку коштів також можна віднести формування і облік різних фондів, а також різних резервів, які відображаються на синтетичних рахунках №87 “Фонди економічного стимулювання”, №88 “Фонди спеціального призначення” та інші.

Таким чином, системна обробка інформації по обліку грошових коштів, розрахункових, кредитних та інших операцій забезпечує:

· аналітичний і синтетичний облік касових і банківських операцій за готівкою і рухом коштів, цінних паперів тощо;>

· аналітичний і синтетичний облік кредитів і позик банків;

· аналітичний і синтетичний облік (разом з другими ділянками) розрахунків з постачальниками матеріальних цінностей, покупцями готової продукції, дебіторами і кредиторами, бюджетом та іншими організаціями;

· аналітичний і синтетичний облік підзвітних, депонентських та інших сум;

· аналітичний і синтетичний облік (разом з другими ділянками) відвантажених і реалізованих товарів, виконаних робіт і послуг;

· аналітичний і синтетичний облік результатів господарської діяльності підприємства, формування різних фондів тощо;

· складання різних розшифровок, що стосуються обліку і контролю грошових коштів, розрахункових, кредитних та інших операцій;

· складання даних для заповнення бухгалтерської зведеної звітності;

· контроль над операціями руху коштів, своєчасного проведення розрахунків з різними організаціями, установами і підприємствами, своєчасного погашення банківських кредитів і позик, дебіторської і кредиторської заборгованості, виплати і перерахування в доход державі депонентських сум тощо;

· своєчасне і в повній мірі інформування керівників і фахівців різних рівнів про наявність, рух і використання коштів, фінансово-розрахункові операції, формування різних фондів, використання прибутку тощо.

Первинні дані, на основі яких формуються фактичні показники по обліку грошових коштів і фінансово-розрахункових операцій, відображаються у типових формах первинних документів. В окремих випадках замість первинних документів можна використовувати накопичу вальну відомість, у якій дані записуються у хронологічному порядку. Збирання цих даних здійснюється за порядком, який описаний у розділі 4. фрагмент з переліку основних первинних документів і формуємо на їх основі оперативних масивів з приведенням їх основного змісту по обліку грошових коштів і фінансово-розрахункових операцій.