Методика складання балансу та оцінка фінансового стану підприємства

23

ВСТУП

На сьогоднішній день в Україні утворилась нова економічна система, що побудована на ринкових відносинах. Якісні зміни торкнулися всіх ділянок управління, в тому числі і бухгалтерський облік.

Перехід до ринкової економіки жадає від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і керування виробництвом, активізації підприємництва і мобілізації невикористаних резервів. Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, виробляються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів і працівників.

У зв'язку з переходом до ринкових відносин незмірно зростає кількість користувачів бухгалтерської інформації (фінансової звітності). Така ситуація, розвиток ринкових відносин, значне залучення кредиторів і інвесторів підвищує відповідальність керівництва підприємств у керуванні капіталом і фінансовим станом шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень по забезпеченню фінансової стійкості, маневреності капіталу й ефективності його використання.

Неодмінною умовою повного якісного аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства є уміння читати фінансову звітність, і, зокрема, основну її форму - бухгалтерський баланс. Важливо розуміти економічний зміст кожної балансової статті, способів її оцінки, ролі в діяльності підприємства, характеру змін сум по тій чи іншій статті і значення цих змін для оцінки економіки підприємства. Уміння читати бухгалтерський баланс дає можливість тільки на підставі вивчення балансових статей одержати значний обсяг інформації про підприємство.

Актуальним є оволодіння методикою аналізу балансу. Вона дозволить об'єктивно оцінити ефективність господарської діяльності і виробити обґрунтовані управлінські рішення з метою виявлення і використання резервів поліпшення функціонування усіх виробничих ресурсів підприємства. Уміти читати баланс повинні керівник підприємства, працівники економічних і інших служб для рішення найрізноманітніших питань.

Метою курсової роботи є вивчення методики складання і аналізу бухгалтерського балансу, як головного елемента фінансової звітності.

Для досягнення мети вирішуються такі завдання:

- дослідження економічної суті балансу;

- виявлення актуальних проблем щодо вдосконалення фінансової звітності;

- розкриття методики складання балансу;

- аналіз фінансового стану підприємства на основі бухгалтерського балансу.

Предметом дослідження є обліково-аналітичний процес і процедури, пов'язані зі складанням бухгалтерського балансу.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Пригородне» Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.

Курсова робота містить 60 сторінок. Складається зі вступу, 10 параграфів, котрі об'єднані у 3 розділи, висновків та додатків.

Розділ 1. Теоретичні основи бухгалтерського балансу. Актуальні питання та перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємств

1.1 Суть бухгалтерського балансу, як основного джерела економічної інформації для прийняття управлінських рішень

«Баланс початковий та баланс заключний складають альфу і омегу рахівництва».

І.Ф.Шер

Формування ринкових відносин вимагає від кожного учасника підприємницької діяльності вміння вірно аналізувати економічну інформацію і приймати виважені рішення щодо інвестування своїх ресурсів в суб'єкти господарювання з метою одержання доходу.

Одним з інструментів з'ясування конкурентоздатності підприємства є аналіз фінансової звітності.

Звітність підприємства в ринковій економіці базується на узагальненні даних фінансового обліку і є інформаційною ланкою, що зв'язує підприємство із суспільством і діловими партнерами - користувачами інформації про діяльність підприємства.

Кожен суб'єкт аналізу вивчає інформацію виходячи зі своїх інтересів. Так, власникам необхідно визначити що відбулося - збільшення чи зменшення частки власного капіталу й оцінити ефективність використання ресурсів підприємства; кредиторам і постачальникам - доцільність продовження кредиту, умови кредитування, гарантії повернення кредиту; потенційним власникам і кредиторам - вигідність вміщення в підприємство своїх капіталів. Слід зазначити, що тільки керівництво підприємства може поглибити аналіз звітності, використовуючи дані виробничого обліку в рамках управлінського аналізу.[30] Таким чином, стає очевидної верховна роль бухгалтерського балансу для оцінки економічної і фінансової діяльності підприємства в умовах ринкової економіки.

І все-таки, перш ніж говорити про бухгалтерський баланс, варто розібрати поняття "баланс" взагалі.

Термін "баланс" походить від латинських слів «bіs» - двічі і «lanx» - чаша ваг, буквально означає двучашіе і вживається як символ рівноваги, рівності. Цей термін прийнятий в економічній науці, як правило, для позначення системи інтервальних показників, що характеризують джерела утворення яких-небудь ресурсів і напрямок їхнього використання за визначений період (інтервал). Наприклад, баланс виробництва і розподілу валового внутрішнього продукту, матеріальні баланси (вугілля, металу й ін.), баланс грошових доходів і витрат держави (державний бюджет), населення, організації тощо.

Балансовий метод як спосіб представлення даних у виді двосторонніх таблиць з рівними підсумками широко використовується в плануванні, обліку й економічному аналізі[30].

У систему планових балансів входять матеріальні, грошові і трудові. За допомогою цих балансів плануються утворення і розподіл окремих видів матеріалів, продукції, коштів і трудових ресурсів. Баланси використовуються для проведення факторного аналізу при вивченні жорстко детермінованих залежностей. Так, при порівняльному вивченні планового і звітного товарних балансів виявляється вплив на зміну реалізації товарів таких факторів, як запаси на початок і кінець аналізованого періоду, обсяг надходження товарів, величина недокументуємих витрат. У подібних балансах може і не бути рівності підсумків. Наприклад, можуть бути баланси активні (перевищення вивозу товарів над увозом) і пасивні (з перевагою ввозу над вивозом).

У бухгалтерському обліку слово "баланс" має двояке значення:

1. Рівність підсумків, коли рівні підсумки записів по дебету і кредиті рахунків, підсумки записів по аналітичних рахунках і відповідному синтетичному рахунку, підсумки активу і пасиву бухгалтерського балансу і так далі

2. Бухгалтерський баланс підприємства як найбільш важлива форма бухгалтерської звітності, що узагальнено показує стан засобів організації в грошовій оцінці на визначену дату. Саме в цьому значенні ми і спробуємо розкрити суть балансу.

Існує певна класифікація бухгалтерських балансів:

ь вступний -- складається на початку діяльності підприємства;

ь періодичний -- складається протягом календарного року за звітними періодами;

ь річний -- відображує стан капіталу підприємства, розміщеного в активах і пасивах на початок наступного року, а також результати діяльності за попередній рік;

ь об'єднувальний -- складається в разі злиття кількох підприємств у об'єднання на правах юридичної особи;

ь розподільний -- складається при реструктуризації великих підприємств, поділу їх на менші за обсягом підприємства з правами юридичної особи;

ь сапований -- призначений для коригування контрактивних та контрпасивних статей балансу;

ь ліквідаційний -- складається в разі ліквідації підприємства, яке має статус юридичної особи;

ь зведений -- складається на підприємстві, до складу якого входять реструктуризовані підприємства чи господарства, виділені на самостійний баланс;

ь консолідований -- передбачає включення до його складу всіх підприємств однієї компанії, фірми, концерну з правом юридичної особи.

Вище було зазначено, навіщо потрібен баланс, спробуємо звести значення балансу в кількох аспектах. Отже, баланс - це:

1) це основа бухгалтерської звітності про результати господарської та

фінансової діяльності підприємства за певний період;

2) основне джерело інформації про майновий і фінансовий стани суб'єктів господарювання;

3) інформаційна база для податкових органів, кредитних установ і органів державного управління майном;

4) інформаційне забезпечення для фінансового планування підприємства, контролю грошових потоків відповідно до отриманого прибутку.

Зміст бухгалтерського балансу складають такі його характеристики:

* повнота охоплення сукупності всіх господарських процесів підприємства;

* здійснення економічно обґрунтованого групування господарських

процесів;

* відображення зв'язків між господарськими явищами з додержанням типової кореспонденції рахунків.

За формою баланс - таблиця, на лівій стороні якої відображають склад і розміщення господарських засобів і яка називається активом, а на правій стороні, що називається пасивом, відображають джерела формування господарських засобів. Слова «актив» і «пасив» означають відповідні сторони бухгалтерського балансу. Це так звана горизонтальна форма побудови бухгалтерського балансу, як правило, характерна для Німеччини, Італії, Росії[28]. Для України така побудова практична і традиційна. Скажімо, в Англії, США використовують вертикальну форму побудови бухгалтерського балансу: спочатку показують склад активу, а потім - пасиву.

Рівні підсумки форми по активу і пасиву розташовуються, по більшій частині, на одному рівні, займаючи строго горизонтальне положення, подібно коромислу ваг, що знаходяться в стані рівноваги. На відміну від балансів, використовуваних при плануванні й аналізі, бухгалтерський баланс являє собою систему моментних показників, що характеризують фінансове положення підприємства на визначену дату (момент), відбиваючи наявне в підприємства майно, власний капітал і зобов'язання.

Форма балансу не має розходжень по галузях і формам власності. Він побудований відповідно до класифікації господарських засобів, тобто складається з двох рівновеликих частин: в одній відбиваються засоби по їхньому складі (основні засоби, виробничі запаси, готова продукція, розрахункові рахунки і так далі), а в іншій - по джерелах формування (статутний капітал, позички банку і так далі).

Крім розподілу на актив і пасив, баланс має розділи, групи, статті (кожен елемент активу і пасиву) відповідно до економічного змісту окремих видів засобів, їх значимістю і роллю у відтворенні. Це розмежування обумовлене розходженням у джерелах фінансування, також воно важливо для контролю за напрямком і використанням власних і позикових засобів підприємства[38].

Статті активу і пасиву, подібні по економічному змісті, у балансі поєднуються в розділи, а усередині них - у групи таким чином, що визначеним видам засобів активу в пасиві протистоять відповідні їм джерела.

У балансі для порівняння приводяться показники на початок і кінець звітного періоду. Для спрощення техніки його складання і зручності користування кожен рядок має свій порядковий номер, по кожній статті вказується код синтетичного рахунка, використовуваного для її заповнення.

1.2 Облікові процедури перед складанням бухгалтерського балансу

Послідовність складання фінансової (бухгалтерської) звітності є багатоетапним процесом, який включає:

ь інвентаризація майна і фінансових зобов'язань;

ь звірка підсумків аналітичного і синтетичного обліку;

ь виправлення в бухгалтерському обліку, помилок, виявлених в ході підготовки звіту;

ь закриття рахунків з обліку доходів і витрат.

Інвентаризація майна і фінансових зобов'язань.

Для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємство повинно проводити інвентаризації активів і зобов'язань, для підтвердження залишків по рахункам. Інвентаризація проводиться на основі Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків [9].

Практикою встановлено, що на тих підприємствах, де інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та розрахунків не проводиться або порушені терміни її проведення, частіше відбуваються помилки з розрахунку фінансового результату. Документи, які підтверджують проведення інвентаризації - це описи, підписані комісією та затверджені керівником підприємства.

Результатом співставлення даних обліку є оформлення загальної таблиці.

На основі таблиці можливо скласти попередній баланс. Статті балансу підприємства мають відповідати залишкам по головній книзі (або шаховій таблиці) на кінець звітного періоду. Суми статей балансу по рахункам коштів в банках і позик, одержаних від банків, мають відповідати випискам банків. Основою до складання таблиць порівняння і є облікові регістри. Облікові регістри поділяють на синтетичні та хронологічні. При систематичній реєстрації однорідних господарських операцій групують на одних і тих же рахунках поточного обліку, наприклад в журналі Головна книга. Хронологічна реєстрація включає групування записів в залежності від дати проведення операції і на практиці представлена у вигляді журналів реєстрації. Облікові регістри відрізняються за формою, змістом, зовнішньому виду, порядку та послідовності реєстрації господарських операцій в них.

Сукупність облікових регістрів залежить від форми бухгалтерського обліку. Згідно п. 5 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підприємство самостійно вибирає форму бухгалтерського обліку, порядок і спосіб реєстрації та об'єднання інформації в них. Міністерство фінансів України розробило й затвердило Методичні рекомендації по використанню регістрів бухгалтерського обліку.[12]

Згідно Методичних рекомендацій підприємство, яке вибрало форму бухгалтерського обліку, повинно вести журнали-ордери та Головну книгу. Головну книгу використовують для групування інформації з журналів-ордерів, взаємнозіставлення записів та складання фінансової звітності. Головна книга складається з окремих листів, кількість яких не регламентується та не завіряється печаткою, її не регіструють в податкових органах. На кожний синтетичний рахунок в кінці відводять окрему сторінку.

Зведення Головної книги складається з таких етапів: поставлення сальдо по окремим рахункам на початок року; реєстрація підсумкових даних за місяць із облікових регістрів; підведення підсумків та розрахунок сальдо по рахункам на початок майбутнього звітного періоду. Сальдо на початок звітного періоду (на початок року) переносять з фінансової звітності попереднього періоду. Крім того, сальдо повинно співпадати з даними Головної книги за попередній період. На знову створеному підприємстві сальдо по рахункам буде відсутнє. Контрольним моментом перевірки записів в Головній книзі є обов'язкове рівняння сум дебетових та кредитових оборотів, а також сальдо по дебету та кредиту всіх рахунків. В процесі зіставлення бухгалтерської інформації можуть бути виявлені помилки. Якщо помилки виявлені після розрахунку підсумків або були допущені в минулих звітних періодах, складається бухгалтерська довідка, дані якої заносять у відповідні регістри. Виправлення помилок в бухгалтерському обліку розглянуто в розділі 2, параграф 4.

Закриття рахунків доходів і витрат.

До рахунків доходів і витрат згідно Плану рахунків належать рахунки 9 (8) та 7 класів, вони не є балансовими. Витрати та доходи показують на основі принципу бухгалтерського обліку - нарахування та відповідальності доходів та витрат [3][4]. Для розрахунку фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, необхідними для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати показують в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження грошових коштів. Згортання доходів та витрат не дозволяється, крім випадків, передбаченими відповідними стандартами П(С)БО №20 «Консолідована звітність». Крім того, при відображенні витрат і доходів необхідно їх перевірити з таких умов:

ь оцінка доходів та витрат повинна бути достовірно визначена;

ь витрата приводить до вибуття активів або збільшення зобов'язань і як слідство, збільшенню власного капіталу;

ь якщо акти забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у Звіті про фінансові результати.

Всі рахунки (8), 9, 7 класу відкривають на початок періоду та закривають в кінці періоду.

Далі наступає період заповнення Балансу, Звіту про фінансові результати тощо, але перед закінченням заповнення фінансової звітності необхідно зіставити фінансовий результат за даними бухгалтерського обліку та фінансовий результат за даними податкового обліку. Згідно законодавства податок на прибуток перераховують до бюджету за розрахунком на базі податкового прибутку, але облік руху грошових коштів, активів та зобов'язань ведуть на основі бухгалтерського обліку. Таке протиріччя приводе до незбалансованості фінансової звітності, і перед тим, як заповнити фінансову звітність необхідно вирішити це протиріччя.

Методика розрахунку відхилень між бухгалтерським та податковим прибутком викладено у П(С)БО 17 «Податок на прибуток», який дозволяє сформувати достовірну інформацію про фінансовий стан підприємства. П(С)БО 17 «Податок на прибуток» використовують підприємства всіх форм власності з 2001 року, крім: бюджетних установ, підприємств, що находяться на спрощеній системі оподаткування та підприємства, які відносяться до малих підприємств. Згідно П(С)БО 17 «Податок на прибуток» підприємства може самостійно розраховувати відхилення, або щоквартально, або один раз на рік.

Різниця, яка виникає між податком на прибуток за бухгалтерським та податковим розрахунком є відстроченим податком. Відстрочений податок може бути відстроченим податковим активом, або відстроченим податковим забов'язаням. Відстрочений податковий актив - це сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах у наслідок: тимчасовою різниці, що підлягає вирахуванню; перенесення податкового збитку, не включеного окремо до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді; перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді не можливо. Такі суми показують в балансі на рахунку 17 відстрочені податкові активи. В бухгалтерському обліку на такій різниці роблять запис:

Дебет	Кредит
17 «Відстрочений податковий актив»	641 «Розрахунки по податку»
981 «Податок на прибуток від звичайної діяльності»

Вплив інфляції на фінансову звітність

В умовах гіперінфляції економіки звітність про результати операційної діяльності та фінансовий стан у національній валюті без перерахунку не є корисною. Купівельна спроможність грошей зменшується настільки, що порівняння сум, отриманих від операцій та інших подій, що відбулися у різні проміжки часу, навіть у той же звітній період, вводить в оману [11].

Таким чином, в умовах гіперінфляції, фінансову звітність необхідно коригувати. Механізм коригування фінансової звітності в умовах інфляції наведено в П(С)БО 22 «Вплив інфляції».

Згідно П(С)БО № 22 «Вплив інфляції» показники фінансової звітності коригуються такими підприємствами, які повинні річну фінансову звітність обнародувати. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» [3] до таких підприємств належать: відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, довірчі товариства, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, кредитні союзи, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії; які мають кумулятивний приріст інфляції за останні три роки 90 та більше відсотків. Кумулятивний приріст інфляції розраховується помноженням індексів інфляції за останні три роки, включаючи звітний [25].

Індекс інфляції вираховує та обнародує державний орган статистики - Держкомстат.

При коригуванні фінансової звітності на рівень інфляції необхідно принести показники фінансової звітності до зіставлених грошових вимірників на дату коригування, тобто активи, зобов'язання, власний капітал коригуються на коефіцієнт коригування.

Порядок проведення коригування річної фінансової звітності на вплив інфляції є досить складним процесом, який поділяється на такі моменти:

- підприємство складає річну фінансову звітність на основі поточного бухгалтерського обліку;

- проводить розрахунок коефіцієнтів коригування за видами активів, капіталу, зобов'язань;

- проводить розрахунок коригування річної фінансової звітності за методикою П(С)БО 22 «Вплив інфляції» по кожній статті;

- складання нової скоригованої фінансової звітності та приміток до неї.

Поточний бухгалтерський облік (рахунки, відомості, журнали-ордери, Головна книга) не коригуються на вплив інфляції. Згідно П(С)БО 22 «Вплив інфляції» коефіцієнта коригування розраховується як відношення: Індекс інфляції на дату балансу (Ід) / Індекс інфляції на дату признання доходів та витрат (Ів)

Показник розраховується за кожною статтею фінансової звітності згідно з методикою.

Наприклад: Індекс інфляції на 31.12.08 р. складає 115,0% (Iд); індекс інфляції на момент придбання обладнання складав - 101,2% (Iп), тоді коефіцієнт коригування (Ко) складає: Ко = Iд/Iп = 1,15/1,012 = 1,14. Індекс інфляції на дату придбання запасів - 103,0%. Коефіцієнт коригування за запасами (Кз) дорівнює: Кз = 1,15/1,03 = 1,12.

Коригування річної фінансової звітності проводять по кожному звіту в такій послідовності: Баланс, Звіт про фінансові результати, Звіт по рух грошових коштів, Звіт про власний капітал.

Для різних видів активів, зобов'язань, власного капіталу використовують різні методики коригування.

Відсутність обліку інфляції веде до значного спотворення даних про майнове положення підприємств і результатах їх діяльності, робить неможливим зіставлення даних різних періодів, утрудняє аналіз інвестиційної привабливості, деформує структуру капіталу, позбавляє підприємство джерел засобів для своєчасної заміни устаткування, що, зрештою, може спричинити нездатність продовжувати діяльність в осяжному майбутньому.

Отже, після всіх вищевказаних облікових процедур бухгалтер має повне право складати бухгалтерський баланс.

1.3 Актуальні питання та перспективи вдосконалення фінансової звітності підприємства

Останнім часом все більше уваги світова спільнота приділяє запровадженню Міжнародних стандартів фінансової звітності до облікової практики окремих категорій господарюючих суб'єктів.[44] В Україні процес переходу на міжнародні стандарти супроводжується гострими дискусіями та різними підходами до вирішення даного питання. Із введенням МСФЗ на українському правовому полі України виникає безліч проблем та ситуацій технічного характеру. По-перше, суб'єкти господарювання, які повинні будуть складати звітність відповідно до вимог МСФЗ, мають вкласти значні кошти на впровадження нових стандартів і покриття відповідних витрат; по-друге, постає питання контролю якості бухгалтерської звітності, складеної за МСФЗ, з боку державних органів і професійних об'єднань бухгалтерів та аудиторів; не менш важливою є швидка адаптація інших нормативних актів України.

Впровадження МСФЗ потребує розгляду та вирішення атуальних питань, які носять дискусійний характер. Тому саме цім питаннях і присвячений даний розділ.

Впровадження загальноприйнятих принципів та міжнародних стандартів ведення бухгалтерського обліку і складання звітності значною мірою обумовили той факт, що методика аналізу фінансової звітності досить повно розроблена та викладена у науковій літературі [29][36].

За останні роки система обліку і звітності в Україні сильно змінилася. На сьогодні прийняте 34 П(С)БО, в основу яких лягли міжнародні стандарти фінансової звітності. Проте відмінності в обліку ще залишаються: порядка десять МСФЗ не знайшли віддзеркалення в українських стандартах бухгалтерського обліку. Тому компаніям, що бажають залучити додаткові інвестиції і складовим звітність по МСФЗ, доводиться вести подвійний облік.

Для підприємств (окрім бюджетних установ і банків) основою ведення бухгалтерського обліку є П(С)БО. Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» П(С)БО - це норматівно-правової акт що визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які не зуперечать міжнародним стандартам.

На сьогодні, як зазначалось вище, прийняте 34 П(С)БО, всі вони в основному відповідають міжнародним стандартам фінансової звітності по назві і складу. Проте є і такі, які відображають потреби практики обліку на Україні, наприклад П(С)БО 10 «Дебиторська заборгованість», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва».

Затверджені П(С)БО переглядаються відповідно до потреб практики їх вживання, а також у зв'язку із змінами в МСФЗ.

Не дивлячись на те що основою для П(С)БО є міжнародні стандарти фінансової звітності, між системами існує ряд відзнак. Але відмитимо одразу, що з кожним роком ці відзнаки зменшуються, з'явились нові П(С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність», П(С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість», П(С)БО 33 «Витрати на розвідку запасіа корисних копалин», П(С)БО 34 «Платіж на основі акції».

Проте, П(С)БО ще не охоплюють:

МСФЗ (IAS) 20 «Облік державних субсидій і розкриття інформації про державну допомогу» (Accounting for Government Grants and Disclosure of Government Assistance);

МСФЗ (IAS) 26 «Облік і звітність по програмах пенсійного забезпечення (пенсійним планам)» (Accounting and Reporting by Retirement Benefit Plans);

МСФЗ (IFRS) 1 «Перше використання МСФЗ» (First-Time Application of International Financial Reporting Standards);

МСФЗ (IFRS) 4 «Угоди страхування» (Insurance Contracts).

Це найбільш суттєві відмінності між національними стандартами та міжнародними.

П(С)БО ще не відображають всіх підходів до обліку і моделей оцінки статей фінансової звітності, вимог до розкриття інформації всіх пояснень, які містять МСФЗ, а також всіх змін міжнародних стандартів.

Ці відмінності приводять до того, що компанії, ведучі облік по національних стандартах, вимушені трансформувати його дані для складання фінансових звітів відповідно до МСФЗ. При цьому додатковою проблемою є неповне виконання вимог П(С)БО більшістю українських підприємств, а також традиційне віддзеркалення господарських операцій відповідно до їх юридичної форми в збиток економічному вмісту і прагнення бухгалтерів застосувати у фінансовому обліку підходи податкового законодавства з метою скорочення відмінностей між фінансовим і податковим обліком.

МСФЗ в Україні застосовують підприємства, чиї інвестори зацікавлені в її складанні, і компанії, що бажають отримати кредит в банках, які вимагають звітність по МСФЗ, або вийти на міжнародні фондові ринки. Проте бухгалтерів, обізнаних в міжнародних стандартах небагато, тому підприємства вимушені навчати співробітників за свій рахунок, або запрошувати консультантів. Підготовка кваліфікованих фахівців в області МСФЗ сьогодні є одним з актуальних направлень реформи системи обліку і звітності на Україні. Крім того, необхідно на національному рівні вирішити проблему використання міжнародних стандартів фінансової звітності для певної категорії підприємств.

Враховуючи курс України на європейську інтеграцію, вступ в СОТ приймаються відповідні нормативні документи і в нашій країні. Особливо хотілось би виокремити Розпорядження КМУ від 24.10.07. «Про схвалення Стратегії застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні» [28]. Метою Стратегії є удосконалення системи бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні з урахуванням вимог міжнародних стандартів та законодавства Європейського Союзу. Також у цій Стратегії вказані строки та заходи, щодо застосування міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні (додаток А).

Необхідно відзначити, що складання звітності по МСФЗ вимагає абсолютно нових знань і навиків роботи. Вони не є зводом строгих, детальних правил - це швидше набір принципів і вимог. Вживання Міжнародних стандартів фінансової звітності, безумовно відображає перехід української економіки на якісно новий ступінь розвитку. А як відомо, якість зможуть забезпечити лише кваліфіковані кадри, тому Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України, з перших днів своєї роботи приділяє велику увагу популяризації і вивчення МСФЗ.

Розуміння і вживання МСФЗ вимагає знань і досвіду не лише у сфері бухгалтерського обліку. Сучасний бухгалтер повинен мати широкий кругозір і спектр знань в різних областях: економіці, менеджменті, маркетингу, інформаційних технологій тощо. Тому ФПБАУ розроблені сертифікаційні програми і адаптовані міжнародні програми, розроблені курси підвищення кваліфікації. Сьогодні в Україні має попит програма АССА (Інституту присяжних, ліцензованих бухгалтерів, Великобританія) російською мовою під назвою DipIFR (рос.). Володарів Діплому АССА на знання Міжнародних стандартів сьогодні чекають на ринку праці, бо вони відповідають запитам і очікуванням ринку.

Чи досить того, що зроблене по впровадженню МСФЗ в Україні? Звичайно ж, що ні. Все що вдалося зробити на сьогодні, це перші кроки на шляху до успіху по впровадженню МСФЗ. Але радує те, що досягнуте, розуміння у ключових представників цивільного суспільства: органів регулювальників, професійного співтовариства бухгалтерів і аудиторів, практиків, представників вищої школи в необхідності впровадження МСФЗ.

Розділ 2. Бухгалтерський баланс як основна форма фінансової звітності підприємства

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТОВ АФ «Пригородне»

Агрофірма «Пригородне» був заснована в 1966 році на базі колгоспу і відділення овочештанної станції, у 1996 році радгосп був перетворений в КСП «Пригородне», а в травні 2000 року перетворений в ТОВ Агрофірму «Пригородне».

Господарство розташоване в передмісті Сімферополя - передгірна зона Криму. Відстань до Сімферополя - 5 км, до найближчої вантажної станції - 15км., до найближчого порту Євпаторія - 60 км. Територію Агрофірми розділяють автомобільні траси Сімферополь-Харків і Сімферополь-Євпаторія. Через територію господарства проходить тролейбусна лінія.

Землі господарства розташовані в північній частині Сімферопольського району, де передгір'я переходить в степ. Територія Агрофірми є єдиним компактним масивом, злегка витягнутим із заходу на схід.

За кліматичними умовами господарство відноситься до нижнього передгірного агрокліматичного району Криму. Цей район характеризується дуже теплим літом з частими опадами, вологою і м'якою зимою. Середня тривалість вегетаційного періоду складає близько 214 днів. Перші заморозки наголошуються в другій половині жовтня, останні - в кінці квітня.

Середньорічна кількість опадів складає 360 мм. Максимальна кількість опадів доводиться на літо, але вони носять зливовий характер. Тільки незначна частина літніх опадів вбирається в грунт, решта частини стікає по поверхні в пониження, відносячи за собою значну частину чорнозему, що сприяє розвитку ерозійних процесів.

Для обробітку сільськогосподарських культур несприятливою умовою є посушливість клімату, тому велике значення в цьому випадку мають дотримання термінів виконання польових робіт.

По території ТОВ Агрофірми "Пригородне" протікає з півдня на північ річка Салгір. Ґрунти на території господарства - бурі чорноземи.

Земля в сільському господарстві є одним із найважливіших основних засобів, незамінна основа сільськогосподарського виробництва. Вона являє собою одночасно і предмет, і засіб праці, є базисом для розміщення продуктивних сил, основою для відтворення всіх факторів економічного зростання.

Найважливішою властивістю землі - є родючість, тобто здатність ґрунту створювати урожай певної кількості і певної якості. Розрізняють природну, штучну і економічну види родючості.

Землі, які безпосередньо використовуються на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, називають сільськогосподарськими угіддями. До їх складу входять: рілля, природні сіножаті, природні пасовища, багаторічні плодові насадження, а також перелогові землі.

Для того, щоб визначити на скільки інтенсивно використовуються сільськогосподарські угіддя ТОВ АФ «Пригородне», проведемо економічний аналіз їх структур.

Таблиця 2.1.1

Склад і структура земельних площ у ТОВ АФ «Пригородне» за 2006 - 2008 рр.

Найменування угідь	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008 р. у % до 2006 р.
	га	%	га	%	га	%
Усього сільськогосподарських угідь	1592	100	1528	100	1297	100	81,47
у тому числі: рілля	1325	83,23	1261	82,53	1221	94,14	92,15
пасовища	50	3,14	50	2,70	26	2,00	52,00
Багаторічні насадження	217	13,63	217	14,20	50	3,86	23,04

Аналізуючи склад і структуру земельних угідь ТОВ АФ «Пригородне» бачимо (див. табл. 2.1.1), що загальна площа сільськогосподарських угідь мала динамічну тенденцію до зменшення. З 2006 р. по 2008 р., загальна площа сільськогосподарських угідь зменшилась з 1592 га до 1297 га, тобто на 295 га. Так площа ріллі скоротилася за цей період: якщо в 2006 р. вона складала 1325 га (або 83,23%), в 2007 р. площа ріллі склала 1261 га (82,53 %), а в 2008 р. - 1221 га (94,14 %). Це означає, що в порівнянні з 2006 р. площа цього виду угідь зменшилася в 2008 р. і є лише 92,15% площею 2006 р. Така тенденція збереглась у зменшенні пасовищ та багаторічних насаджень. Площа багаторічних насаджень у 2008 році склала 50 га (3,86%), що є лише 23,04% площі багаторічних насаджень 2006 року. Сінокоси відсутні.

Аналізуючи дані таблиці 2.1.1, можна відзначити, що за останні три роки загальна площа господарства скоротилася унаслідок того, що частина працівників почала займатися індивідуальною фермерською діяльністю і, з частиною землі як пай, вийшла зі складу агрофірми.

Таблиця 2.1.2

Забезпеченість трудовими ресурсами та їх використання

ТОВ АФ «Пригородне»

Показники	Роки	2008 р. в % до 2006 р.
	2006 р.	2007 р.	2008 р.
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в с.-г. виробництві, чол.	318	283	253	79,56
у тому числі: в рослинництві	275	243	225	81,81
в тваринництві	43	28	28	65,12
Відпрацьовано 1 працівником люд.год. за рік	2082	1982	1809	86,89
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,16	1,10	1,01	87,07
в т.ч. в рослинництві	1,19	1,14	1,06	89,08

Аналізуючи дані таблиці 2.1.2 необхідно зробити висновки, що ТОВ АФ «Пригородне» належить до підприємств середнього розміру.

Знизилася середньорічна чисельність працівників, зайнятих в сільському виробництві на 20,44 %, або на 65 працюючих. В тому числі у рослинництві кількість працюючих зменшилась на 18,19 % (тобто на 50 людину). Кількість працюючих в тваринництві зменшилась на 34,88 %, або на 15 чоловік в порівнянні з 2006 роком. Необхідно відмітити, що кількість відпрацьованих 1 працівником люд. год. за рік з 2006 року знизилась на 13,11%, або на 273 люд. год. Треба зазначити, що внаслідок цього зменшився і коефіцієнт використання трудових ресурсів за аналогічний період на 12,93%, і становив 1,01.

Таблиця 2.1.3

Забезпеченість ТОВ АФ «Пригородне» основними виробничими фондами та ефективність їх використання за 2006 - 2008 рр.

Показники	Роки	2008 р. у % до 2006 р.
	2006	2007	2008
Вартість основних виробничих засобів, тис.грн.	25148	25820	23688	94,19
на 1 га с.-г. угідь	15,80	16,90	18,26	115,57
на 1 середньорічного працівника	79,08	91,24	93,63	118,40
Вартість валової продукції, тис.грн.	2662,68	5589,0	7484,83	281,10
Прибуток (збиток), тис.грн.	-1386,4	-1614,4	-2328,9	-
Вартість основних і оборотних засобів, тис.грн.	14266,75	13071	11885,25	83,31
Капіталовіддача, грн.	0,11	0,22	0,32	290,91
Капіталомісткість, тис.грн.	9,44	4,62	3,16	33,47
Норма прибутку, %	-4,64	-5,38	-19,59	-

Згідно даних таблиці 2.1.3 треба відзначити, що вартість основних виробничих фондів у динаміці за три роки зменшилась з 25148 тис.грн. до 23688 тис.грн. і становила лише 94,19%. Проте за рахунок того, що зменшилась площа сільськогосподарських угідь, вартість фондів збільшилась на 2,46 тис. грн. і становила 18,26 тис. грн. на 1 га с.-г. угідь (або 115,57%). Також зменшилась і середньорічна кількість працюючих, відповідно до цього вартість ОВФ збільшилась на 14,55 тис. грн. (або на 118,40%). Негативна тенденція збереглась і на рівні капіталовіддачі і капіталомісткості. Так якщо у 2006 році на грн. ОВФ приходилось 0,11 грн, то вже у 2008 році вже (!) 0,32 грн., тобто знизилось на 0,21 грн. (або на 190,91%). Показник капіталомісткості також змінився в негативному напрямку, якщо в 2006 році він становив 9,44 грн., то вже в 2008 році (!) 3,16 грн., тобто зменшився на 6,28 грн. (або на 175%). Зниження норми прибутку із -4,64% до -19,59% протягом 2006-2008 рр. говорить нам про те, що на кожну гривню основних і оборотних виробничих засобів підприємство відповідно отримувало 4,64 та -19,59 гривень збитку.

Це дуже негативно впливає на роботу господарства. Тому треба здійснювати дієві заходи, щодо підвищення рентабельності виробництва у господарстві.

Неодмінним елементом характеристики господарства є його спеціалізація. На основі структури грошових надходжень визначачимо спеціалізацію ТОВ Агрофірми «Пригородне».

Таблиця 2.1.4

Структура грошових надходжень від реалізації продукції, тис. грн.

Показники	2006 р.	2008 р.	2008 р. в % до 2006р.
	тис.грн.	%	тис.грн.	%
Рослинництво:	8664,6	92,27	10104,3	94,75	116,62
Зерно	648,5	6,91	796,8	7,47	122,87
Овочі захищеного ґрунту	8000,7	85,20	8748,1	82,04	109,34
Інша продукція рослинництва	15,4	0,16	559,4	5,25	3632,48
Тваринництво:	502,5	5,35	559,4	5,25	111,32
Продукція скотарства	485,9	5,12	549,8	5,16	113,15
У тому числі: молоко	356,3	3,79	310,5	2,91	87,15
яловичина	129,6	1,38	239,3	2,24	184,65
Продукція свинарства	16,6	0,18	9,6	0,09	57,83
Усього по підприємству	9390,5	100	10663,7	100	113,56

Згідно даних таблиці 2.1.4, необхідно відзначити, що ТОВ АФ «Пригородне» спеціалізується на вирощуванні овочів захищеного ґрунту. Так у 2006 і 2008 роках питома вага овочів захищеного ґрунту займала відповідно 85,20% та 82,04% відповідно, або 8000,7 тис.грн. та 8748,1 тис.грн. Треба також відзначити що це господарство вузькоспеціалізоване. У тваринництві найбільшу питому вагу має виробництво молока, хоча за 2 роки воно знизилось. Так у 2006 році виробництво молока займало 3,79% (356,3 тис.грн.), тоді як вже в 2008 році виробництво скоротилось і питома вага становила 2,91% (310,5 тис.грн.) від загальної суми грошових надходжень. Це можна пояснити зниженням поголів'я худоби з 200 голів до 120 голів, що негативно впливає на розвиток молочного скотарства. Таким чином у господарства є головна галузь - рослинництво (виробництво овочів захищеного ґрунту). А також кілька підсобних галузей - виробництво зернових, молока.

Наприкінці характеристики розглянемо основні результати діяльності на прикладі нашого господарства.

Таблиця 2.1.5

Основні результати господарської діяльності ТОВ АФ «Пригородне»

Показники	Роки	2008 р. в % до 2006 р.
	2006	2007	2008
Вартість ВП, тис. грн.	2662,68	5589,0	7484,83	281,10
У тому числі: на 1 га с.-г. угідь	1,67	3,66	5,77	345,51
на 1 середньорічного працівника	8,37	19,75	29,58	317,01
Прибуток (+), збиток (-)	-1386,4	-1614,4	-2328,9	-
У тому числі: на 1 га с.-г. угідь	-0,87	-1,06	-1,80	-
на 1 середньорічного працівника	-4,36	-5,70	-9,21	-
Рівень рентабельності, збитковості (-), %	-13,06	-14,67	-18,73	-

Згідно даних таблиці 2.1.5 необхідно зробити висновки, що основні результати діяльності господарства ТОВ АФ «Пригородне» є негативними. Вартість валової продукції постійно збільшується, якщо в 2006 році вона становила 2662,68 тис.грн., то у 2008 році вона становила вже 7484,83 тис.грн. Тобто за три роки вона зросла на 4822,15 тис.грн (або на 281,10%). Також збільшилась вартість валової продукції в розрахунку на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника, це виникло внаслідок зменшення як площі с.-г. угідь, так і середньорічної кількості працівників. Порівняємо: у 2006 році, вартість валової продукції становила 1,67 та 8,37 тис.грн. відповідно на 1 га с.-г. угідь та на 1 середньорічного працівника. Тоді як вже в 2008 році вартість становила 5,77 та 29,58 тис.грн. відповідно. Тобто вартість валової продукції на 1 га с.-г. угідь зросла на 4,1 тис.грн. (або на 245,51% ). А на 1 середньорічного працівника вартість валової продукції збільшилась на 21,21 тис.грн. (або на 217,01%). Проте прибутку у підприємстві не має. У динаміці за три роки збиток не зменшувався, а навпаки збільшувався, якщо в 2006 році збиток становив 1386,4 тис.грн., то вже в 2008 році він збільшився на 942,5 тис.грн. і становив 2328,9 тис.грн. Це дуже негативно вплинуло на рівень рентабельності. За три роки він знизився з -13,06% до -18,73%. Це можна обґрунтувати декілька ми як об'єктивними, так і суб'єктивними причинами. У зв'язку з переходом до ринкової економіки України, не всі господарства змогли вчасно на це зреагувати. Також негативно впливав і податковий тягар, який знищував майже всі економічні досягнення, які підприємство досягало.

Й хоча зараз держава почала піклуватися про сільське господарство, це дуже малоефективна допомога, особливо у час світової фінансової кризи.

2.2 Структура, зміст та основи побудови балансу

Як вже згадувалось в попередніх розділах, форма № 1 «Баланс» - це підсумкова оцінка загального господарського стану підприємства на кінець звітного періоду (згідно до П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»). Але бухгалтерський баланс призначений не тільки для відображення господарських засобів (активів) підприємства та джерел їх формування на звітну дату. Метою складання балансу є надання користувачам - юридичним і фізичним особам - повної, правдивої і неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на певну дату [3][15].

Фінансовий стан підприємства характеризується структурою і якістю його активів, власного капіталу і зобов'язань, а також здатністю відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто платоспроможністю.

Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги щодо визначення і розкриття змісту його статей встановлені П(С)БО 2 «Баланс». Треба зазначити, що у 2008 році до форми Балансу були внесені зміни та доповнення. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємства, організацій та інших юридичних осіб всіх форм власності, крім банків і бюджетних установ. Новий бланк бухгалтерського балансу наведений у додатку Б.

Для банків форма і зміст балансу встановлюються Національним банком України; для бюджетних установ - Державним казначейством України.

Баланс побудовано за принципом "баланс-нетто": основні засоби і нематеріальні активи включаються до підсумку балансу за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість за товари і послуги - за вирахуванням резерву сумнівних боргів; виробничі запаси - за вирахуванням нестачі, уцінок, одержаних при їх придбанні знижок; власний капітал - за фактично внесеною сумою (що знаходиться в обороті підприємства) за вирахуванням неоплаченого, вилученого капіталу та непокритих збитків.

Баланс має стандартну форму, яка обов'язкова для всіх підприємств. Баланс включає заголовок, назву підприємства, його організаційно-правова форма, місцезнаходження тощо. Обов'язково вказується дата, на яку пожається Баланс господарства. Неодмінним показником є валюта балансу (тис.грн.). Треба зазначити, що з 01.07. 2008 року Баланс складають в тисячах гривен без десятинних знаків [45].

Структурною одиницею кожного розділу активу та пасиву є стаття.

Форма балансу ТОВ АФ «Пригородне» та його зміст наведені у додатку В.

Як видно з додатку, залежно від періоду, протягом якого ресурси будуть використані, а зобов'язання-погашені, активи підприємства в балансі показані окремо: необоротні активи й оборотні активи.

Необоротні активи у розділі І балансу відображаються за статтями: "Нематеріальні активи", "Незавершене будівництво", "Основні засоби", "Довгострокові фінансові інвестиції", "Довгострокова дебіторська заборгованість", "Інші необоротні активи".

При цьому, як зазначалось, нематеріальні активи й основні засоби до підсумку балансу включаться за залишковою вартістю. Треба зауважити, що з 1 січня 2008 року був введений в дію П(С)БО № 32 «Інвестиційна нерухомість». Згідно п.4 цього П(С)БО до Інвестиційної діяльності відійшли частка основних засобів, котрі раніше відображались на рахунку 10 та у строках Балансу 030, 031, 032. А саме: власні та отримані у фінансову оренду земельні паї, будівлі, споруди, які є на землі, котру використовують для отримання орендних платежів та збільшення власного капіталу, а не для виробництво тощо. Також на протязі року Міністерство Фінансів ввело окремий субрахунок 100 «Інвестиційна нерухомість» та рядки 055 - 057, що вписують у Баланс, де відображають справедливу (залишкову) вартість інвестиційної нерухомості.

Оборотні активи у розділі ІІ балансу відображаються за статтями: "Виробничі запаси", «Поточні біологічні активи», «Товари», "Векселі одержані", "Дебіторська заборгованість за товари роботи і послуги", "Дебіторська заборгованість за розрахунками" (з бюджетом, по виданих авансах, нарахованих доходах тощо), "Інша поточна дебіторська заборгованість", "Поточні фінансові інвестиції", "Грошові кошти та їх еквіваленти" (в національній та іноземній валюті), "Інші оборотні активи".

При цьому заборгованість, показана за статтею "Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги", до підсумку балансу включається за чистою реалізаційною вартістю (яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів). Цей розділ також зазнав змін у 2008 році.

З'явився новий рядок 231, який вписують. Цей рядок має назву «в т.ч. в касі». По цьому рядку показують суму гривневої готівки у касах підприємств. Але ця цифра не включається в валюту балансу, її приводять як показник, включений у рядок 230 «Грошові кошти ті їх еквіваленти в національній валюті».[15][44]

Витрати, які мали місце у звітному або попередніх звітних періодах, але належать до наступних звітних періодів, відображаються у розділі ІІІ "Витрати майбутніх періодів" активу балансу. До таких витрат належать авансові арендні платежі, підписка на періодичні видання, оплата торгового патенту тощо. У Плані рахунків для цього призначений рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів».

До 01.01.2008 року актив Балансу мав тільки 3 розділа, але вже річний Баланс підприємства 2008 року здавали з чотирма розділами. Це було пов'язано із введенням нового стандарту з 01.01.2008 року - П(С)БО № 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність". Згідно цього стандарту в окрему групу виокремили необоротні активи для яких виконуються наступні вимоги:

- економічні вигоди планують отримати від реалізації, а не від користування їх по призначенню;

- можуть реалізовуватись у теперішньому часі;

- висока ймовірність їх реалізації.

У Плані рахунків та фінансової звітності для відображення таких активів відвели рахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримані для реалізації» (рядок 275 Балансу, що вписується, котрий одночасно є останнім, четвертим розділом активу Балансу).[26]

Якщо звернути увагу, то згідно цих нововведень треба зауважити, що раніше реалізовані необоротні активи формували дохід та витрати інвестиційної діяльності, а з 2008 року - операційної діяльності.

Статті пасиву балансу об'єднані відповідно у п'ять розділів: І «Власний капітал», II «Забезпечення наступних витрат і платежів», III «Довгострокові зобов'язання», IV «Поточні зобов'язання», V «Доходи майбутніх періодів».

Власний капітал розділу І пасиву балансу характеризується такими статтями: «Статутний капітал», «Пайовий капітал», «Додатковий капітал», «Резервний капітал», «Неоплачений капітал», «Вилучений капітал», «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)».

За даними цього розділу балансу визначають величину власного капіталу підприємства на звітну дату шляхом додавання до суми статутного капіталу, суми додаткового, резервного капіталу і нерозподіленого прибутку і вирахуванням з одержаної суми неоплаченого, вилученого капіталу та суми непокритих збитків.

Розділ ІІ «Забезпечення наступних витрат і платежів» пасиву балансу містить інформацію про наявність у підприємства забезпечення для покриття передбачуваних у майбутньому витрат і платежів (на пенсійне забезпечення, оплату відпусток працівникам тощо).

У розділі III «Довгострокові зобов'язання» пасиву балансу підприємства згідно вимог п.9 П(С)БО 11 «Зобов'язання» відображають заборгованість на звітну дату по довгострокових кредитах банків, фінансових зобов'язаннях, відстрочених податкових зобов'язаннях, відстроченої заборгованості банкам по пролонгованим кредитам, тощо.

Розділ IV «Поточні зобов'язання» пасиву балансу містить статті, на яких відображається заборгованість підприємства по поточних зобов'язаннях, які будуть погашені протягом операційного циклу (тобто проміжку часу від придбання запасів для здійснення діяльності і одержання коштів від реалізації виробленої з них продукції) або на протягом 12 місяців з дати Балансу і зобов'язання по короткострокових кредитах банків, по розрахунках з бюджетом, по страхуванню, оплаті праці тощо. Як зазначалось вище, у зв'язку із введенням у 2008 році П(С)БО № 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність» у розділ IV додали новий рядок 605, який вписується та має назву «Зобов'язання, пов'язані з необоротними активами та групами вибуття, утриманих для продажу».

Доходи, одержані підприємством протягом звітного періоду або попередніх періодів, але які належать до наступних періодів, підприємства відображають у розділі V «Доходи майбутніх періодів» пасиву балансу.

Отже, статті активу і пасиву балансу згруповано у відповідні розділи з таким розрахунком, щоб найбільш чітко виступав взаємозв'язок між активами підприємства і джерелами їх формування. Аналізуючи ці показники, користувачі одержують інформацію про величину власного капіталу підприємства, його фінансову стійкість, платоспроможність і приймають відповідні ділові рішення.

У 2008 році зміни, які були внесені до методики складання балансу, нажаль, у нашому підприємстві не використовуються. Це викликано низьким рівнем підготовки бухгалтерії та її досвідом.

Щодо структури то пасив балансу має більш «європейський» вигляд, аніж актив балансу.

Вважаю, що методологічна робота щодо фінансової звітності має позитивні тенденції і скоро наш баланс буде уніфікованим із формами звітності у 27 країнах Європейського Союзу, що забезпечить високу ефективність та співтовариство у роботі бухгалтерів, менеджерів та інших рахункових працівників.

2.3 Елементи балансу, їх визнання та оцінка

У порівнянні зі звітними формами баланс містить найбільшу кількість показників. Показники балансу, як відомо, у бухгалтерському обліку називаються статтями. Статті дають можливість усебічно оцінити діяльність підприємства. А щоб ця оцінка була об'єктивною, треба дотримуватись єдності в оцінці самих статей балансу.