Методика складання балансу та оцінка фінансового стану підприємства

Оцінку статей балансу регламентовано Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також відповідними П(С)БО, затвердженими Міністерством фінансів України.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю, але показуються в балансі за первісною й залишковою вартістю: знос показується окремою статтею і виражає економічний бік основних засобів у формі величини втраченої ними вартості в процесі експлуатації. Первісна вартість - це фактичні витрати на придбання (купівлю), доставку, установку і монтаж, державну реєстрацію з урахуванням страхових платежів під час транспортування і спорудження об'єктів основних засобів. Зміна первісної вартості основних засобів допускається тільки у разі добудови, дообладнання, реконструкції, капітального ремонту чи часткової ліквідації відповідного об'єкта[18].

Нематеріальні активи показуються в балансі в сумі витрат на придбання та доведення їх до стану, в якому вони можуть бути придатними для використання. У складі нематеріальних активів відображаються придбані підприємством права користування землею, водою, іншими природними ресурсами, промисловими зразками, товарними знаками, об'єктами промислової та інтелектуальної власності, інші аналогічні майнові права. Вартість нематеріальних активів погашається через щомісячне нарахування зносу, виходячи з їхньої первинної вартості і строку корисного використання, але не більше десяти років чи не більше терміну діяльності самого підприємства. Не нараховується знос на «ноу-хау», гудвіли, знаки для товарів та послуг і т. п. Отже, нематеріальні активи, як і основні засоби, показуються в балансі за первісною й залишковою вартістю з виокремленням суми зносу в спеціальну статтю[19].

Капітальні вкладення відображаються в балансі за фактичними витратами замовника. До складу капітальних вкладень відносять витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель чи їхніх частин, устаткування, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи й витрати на проектно-дослідницькі, геологорозвідувальні та бурові роботи, на відведення земельних ділянок і переселення у зв'язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємства, що будується.

Фінансові вкладення також оцінюються в балансі за фактичними витратами. До таких вкладень належать витрати на придбання цінних паперів, облігацій, внески в статутні фонди інших підприємств та ін.[22]

Витрати на об'єкти капітального будівництва, що перебувають у тимчасовій експлуатації, до введення їх в постійну експлуатацію до складу основних засобів не включаються і в бухгалтерському обліку та звітності відображаються як незавершені капітальні вкладення.[18] Устаткування оцінюється за фактичною собівартістю.

Виробничі запаси (матеріали, паливо, інші матеріальні ресурси) оцінюються в балансі за фактичною собівартістю. Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається, виходячи із витрат на їх придбання плюс витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснювалась сторонніми організаціями.[20]

Готова продукція відображається у звітності за фактичною виробничою собівартістю, яка складається із витрат, пов'язаних з використанням основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів та інших витрат на виробництво продукції.

Товари на підприємствах роздрібної торгівлі відображаються в балансі за продажними (роздрібними) цінами, а на оптових складах та базах торгового чи постачальницько-збутового підприємства - за продажними (роздрібними) цінами або цінами, за якими їх було придбано. Різниця між цінами закупки і продажними (роздрібними) цінами в балансі показується окремою статтею.

Переоцінені матеріальні цінності, а також ті, що повністю або частково втратили свою первісну якість, відображаються в балансі на кінець звітного періоду за цінами можливої реалізації.

Продукцію (вироби), що не пройшли всіх стадій (фаз, етапів) виробництва, передбачених технологічним процесом, а також вироби, які не укомплектовані та не пройшли випробувань і технічного приймання, відносять до незавершеного виробництва. У масовому та серійному виробництві незавершене виробництво можна відображати в балансі за нормативною (плановою) виробничою собівартістю, за прямими статтями витрат або за вартістю сировини, матеріалів і напівфабрикатів. За дрібносерійного виробництва незавершене виробництво відображається в балансі за фактичними виробничими витратами.

Витрати, що здійснені у звітному році, але відносяться до наступного звітного періоду, відображають в балансі окремою статтею як витрати майбутніх періодів і списують на витрати виробництва чи обігу з настанням відповідного строку.[24]

Дебіторська та кредиторська заборгованість відображається кожною стороною у своєму балансі в сумах, що випливають із правильного поточного обліку. Заборгованість бюджету та фінансовим органам має бути погодженою з ними. Неврегульованих сум за цими розрахунками не може бути. Нереальна дебіторська заборгованість (щодо якої минули строки позовної давності) списується з рішення керівника підприємства на результати фінансово-господарської діяльності. Списану дебіторську заборгованість іще протягом не менше 5 років треба рахувати на позабалансовому обліку з метою її стягнення на випадок позитивних змін майнового стану боржника.[21]

Нереальні суми кредиторської заборгованості (з минулими строками позовної давності) на підприємствах недержавної форми власності підлягають віднесенню на результати фінансово-господарської діяльності в наступному місяці після закінчення строку позовної давності. У решті випадків суми кредиторської, а також депонентської заборгованості з минулим строком позовної давності підлягають перерахуванню підприємствами й установами до відповідного бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця після закінчення терміну позовної давності.

Більшість статей пасиву балансу оцінюється за фактичними сумами, що випливають із даних поточного бухгалтерського обліку.

Статутний капітал відображається в балансі як сукупність внесків (у грошовому вираженні) учасників / власників у спільне майно під час створення підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, що їх визначено засновницькими документами.

Окремими статтями за фактичною величиною показують інші капітали, резерви, позики, кредиторську заборгованість. З метою рівномірного включення майбутніх витрат у витрати виробництва чи обігу звітного періоду підприємства можуть створювати резерви: на майбутню оплату відпусток; на виплату винагороди за вислугу років працівникам, включаючи відрахування на державне соціальне страхування від цих сум; на виробничі витрати для підготовчих робіт на підприємствах промисловості із сезонним виробництвом; на майбутні витрати для ремонту предметів прокату[24].

Прибуток, його використання чи збиток протягом року відображаються в балансі окремими статтями розгорнуто. Затверджені суми використаного за звітний рік прибутку списуються під час складання річного бухгалтерського звіту. У річній звітності може бути відображеним тільки непокритий збиток чи нерозподілений прибуток звітного року.

Балансовий прибуток відображає суму фінансових результатів від усіх видів діяльності підприємства за звітний період, що складається з фінансового результату від реалізації продукції (робіт, послуг), включаючи продукцію підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв і господарств, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних та інших позареалізаційних операцій.

Прибуток (збиток), виявлений у звітному році, але такий, що є наслідком операцій минулих років, зараховується на результати фінансово-господарської діяльності звітного року.

Доходи, отримані у звітному періоді, але такі, що належать до наступних звітних періодів, відображаються в обліку й звітності окремою статтею як доходи майбутніх періодів. Ці доходи підлягають зарахуванню на результати фінансово-господарської діяльності тільки із настанням відповідного звітного періоду.[23]

Господарські засоби та джерела їх утворення групуються в балансі за економічно однорідними групами - статтями балансу. Кількість статей балансу не регламентується нормативними актами, але їх має бути стільки, щоб відобразити стан майна не тільки в цілому, а й згідно з його галузевими особливостями, щоб створити передумови для забезпечення контролю за збереженням майна, раціональним та ефективним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, бути важливим джерелом інформації для аналізу та управління діяльністю підприємства. У зв'язку з цим Міністерство фінансів України розробляє та затверджує номенклатуру статей балансу, погоджуючи її з Держкомстатом України.

Для одержання узагальнених даних про стан та використання господарських засобів їх об'єднують в групи та розділи. При цьому назва і кількість статей балансу тісно пов'язані з класифікацією національного майна та джерел його утворення. А тому слід відрізняти три способи групування господарських засобів та джерел їх утворення, які відображаються на різних статтях балансу:

перший - за функціональною роллю господарських засобів (актив) та порядком утворення й цільовим призначенням (пасив);

другий - за способом перенесення вартості засобів виробництва на продукт, у створенні якого вони брали участь, а джерел - за формами утворення та цільовим призначенням;

третій - за цільовим призначенням засобів господарства і джерел їх утворення.

Групування статей балансу за першим способом відбувається для отримання даних про обсяг ресурсів підприємства в цілому з виокремлюванням закріплених за сферою виробництва засобів праці, предметів праці; сферою обігу - предметів обігу, коштів, коштів у розрахунках; невиробничою сферою - засобів довгострокового споживання, засобів короткострокового споживання. Відтак для визначення обсягу матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, закріплених за сферами виробництва, обігу і невиробничою сферою, за першою ознакою групують статті: основні засоби; виробничі запаси (матеріали, паливо, устаткування, запасні частини); незавершене виробництво; готова продукція; товари; кошти, цінні папери; дебіторська заборгованість покупців за відвантажену продукцію, векселі отримані, заборгованість підзвітних осіб та інших дебіторів; матеріальні цінності невиробничої сфери - актив балансу.

За порядком утворення й цільовим призначенням джерел утворення господарських засобів за першим способом групування об'єднують статті: джерела власних коштів (основної діяльності та спеціального (цільового) призначення) - статутний капітал, пайовий капітал, додатково вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, забезпечення наступних витрат і платежів; джерела позичених коштів - довгострокові кредити банків, довгострокові позикові кошти, короткострокові кредити банків, короткострокові позикові кошти, розрахунки з постачальниками, векселі видані, розрахунки з оплати праці, розрахунки з бюджетом, розрахунки зі страхування, розрахунки з іншими кредиторами, інші короткострокові пасиви.

З метою поліпшення використання даних балансу в управлінні, посилення аналітичної роботи на підприємстві групування статей балансу за другим способом здійснюється так, щоб отримати відомості про склад і обсяг основних і оборотних засобів. При цьому основні й оборотні засоби беруться з кожної сфери діяльності підприємства - виробництва, обігу, невиробничої сфери. Це дає змогу на підставі показників складу й обсягу основних засобів уявити загальний стан матеріально-технічної бази господарства. Нормальні показники оборотних засобів - це необхідна передумова нормального фінансового стану підприємства, який безпосередньо залежить від структури, обсягу й стану виробничих запасів, незавершеного виробництва, коштів, розрахунків та інших активів.

Кінцеві результати виробничої та фінансово-господарської діяльності підприємства значною мірою залежать від того, наскільки господарські засоби та джерела їх утворення використовуються за цільовим призначенням. А тому на кожному підприємстві має бути створено дійовий контроль, чітко визначено об'єкти й суб'єкти контролю за цільовим використанням господарських засобів та їх джерел. У цих випадках об'єкти контролю здебільшого збігаються з назвами статей балансу, за винятком комплексних статей, які розподіляються на складові частини. Наприклад, організувати ефективний контроль за використанням оборотних засобів, що їх згруповано в статті балансу «Виробничі запаси», - неможливо. Тоді цю статтю розподіляють на такі підстатті (елементи): матеріали - сировина та інші матеріали, покупні напівфабрикати й комплектуючі вироби, конструкції та деталі, тара й тарні матеріали, мінеральні добрива та отрутохімікати, біопрепарати й медикаменти, матеріали, передані в переробку на сторону, інші матеріали; паливо - нафтопродукти, тверде паливо, інші види палива; будівельні матеріали й обладнання до встановлення - матеріали, конструкції та деталі, обладнання до встановлення вітчизняне, імпортне; запасні частини - запасні частини, обмінний фонд; насіння та корми - насіння, садивний матеріал, корми.

Об'єднання статей балансу в економічно однорідні групи не є завершальним процесом їх групування. Усі статті балансу ще згруповують у розділи, яких в активі є чотири, а в пасиві - п'ять.

2.4 Події після дати балансу та виправлення помилок у фінансовій звітності

В попередніх розділах була розкрита суть бухгалтерського балансу, його структура та методика складання, але в процесі роботи бухгалтер може допустити помилки, які завжди необхідно виправляти. Невиправлені помилки приводять до невідповідності бухгалтерського обліку, і як слідство, помилкам в прийнятті управлінських рішень, недоплати податків, штрафним санкціям.

В П(С)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах», який був Затверджений Наказом Міністерства фінансів України 28.05.99 №137, та доповнений змінами 01.01.03. від.25.11.200р. № 989 наведена класифікація можливих помилок та методика їх виправлення.[17]

Згідно стандарту, виділяють такі можливі неточності в звітності: помилка, зміни облікової оцінки, зміни облікової політиці, зміни явищ після дати балансу.

Найбільш відомим порушенням бухгалтерського обліку для бухгалтерів є помилка. Особливістю стандарту є те, що в стандарті наведений механізм виправлення помилки, але відсутнє поняття - помилка.

Помилка - ненавмисне перекручення фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотримуванні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов'язань, невідповідне запасів в обліку.

Загальна характеристика помилки була наведена в Національних нормативах аудиту - Норматив 7 «Помилки та шахрайство», але на підставі Рішення Аудиторської палати № 128/1 від 30.10.2003 Нормативи втратили чинність. В Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку (МСБО 8 п.31-35) наведено поняття не суттєвої і суттєвої помилки, які приводять до невірного розрахунку фінансових результатів. Вони бувають: математичні, від невірного використання методів обліку, за неувагою та шахрайством. Така класифікація інтересна, але, згідно нашого законодавства, не може бути використана. Тому в практичній діяльності можливо виділити два види помилок:

- помилки, які допущені в поточному періоді;

- помилки, допущені при складанні фінансових звітів у попередніх періодах.

Для виправлення помилки необхідно: з'ясувати суть помилки; визначити порядок відображення в бухгалтерському обліку операції для виправлення помилки та водночас правильність її відображення; провести (у разі необхідності) корегування даних фінансової звітності. Помилки, які допущені в поточний звітний період, найчастіше виявляються бухгалтером у процесі ведення бухгалтерського обліку і не потребують коректування звітності підприємства. Механізм виправлення таких помилок наведений ще в курсі «Теорія бухгалтерського обліку».

Але потрібно звернути увагу на те, що помилки можуть робити і після дати складання балансу, ці помилки потребуюсь коригування фінансової звітності, у тому числі Балансу. Щоб зрозуміти суть цього питання нам потрібно знову звернутись до П(С)БО 6 та навести визначення Дати після складання Балансу.

Згідно П(С)БО 6 подія після дати балансу - це подія, яка відбувається між датою балансу і датою затвердження керівництвом фінансової звітності, підготовленої до оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансовий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства. Також у данному стандарті наведений Орієнтовний перелік подій після дати балансу (додаток Г). Особливу увагу звертаємо на таку подію, як «виявлення помилок або порушень законодавства, що призвели до перекручення даних фінансової звітності». Для більш зрозумілого поняття наведемо приклад такої помилки.

Приклад:

1) В результаті перевірки у ТОВ АФ «Пригородне» була найдена помилка - завищені витрати на 1000,0 грн. Помилка зв'язана з віднесенням на витрати попереднього періоду навчання співробітника англійській мові, але навчання не відбулося.

2) Для коректування сальдо по рахунку 44 «Нерозподілений прибуток», необхідно розрахувати податок на прибуток (1000,0 х 0,25 = 250,0 грн.), і на таку суму зменшить суми коригування.

3) В Звіт про власний капітал за звітний період відноситься сума 750,0 грн. Цю суму показують по рядку 030 «Виправлення помилок» та по гр.8 «Нерозподілений прибуток».

4) Далі проводимо перерахунок Звіту про власний капітал за звітний період (рядок 300 «Залишок на кінець року»). Якщо на початок року залишок з нерозподіленого прибутку був 1500,0грн., то скоректований залишок нерозподіленого прибутку буде: 1500,0+750,0 =2250,0грн.

5) Звіт про фінансові результати за попередній звітний період коректується. Сума адміністративних витрат зменшується на 1000,0 грн. А фінансовій результат збільшується на 1000,0 грн., податок на прибуток - 250,0 грн. Звіт про фінансові результати за звітний рік змінюються. (Дт 085 Кт 44).

В примітках до фінансової звітності необхідно вказати:

- склад та суму помилки;

- статті фінансової звітності попередніх періодів, які були перераховані в цілях додаткового представлення інформації.

В додатках до фінансової звітності буде написано:
«Помилково до складу адміністративних витрат в Звіті про фінансові результати за попередній рік були показані витрати на навчання співробітника в сумі 1000,0грн. Фінансовий результат за попередній рік був перерахований в цілях виправлення помилки».

Згідно змін к П(С)БО №6 «Виправлення помилок і зміни до фінансової звітності» з 01.01.03. виправлення помилок, які допущені при складанні фінансових звітів в попередні періоди відбуваються шляхом коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного періоду, якщо такі помилки впливають на величину нерозподіленого прибутку (непокритого збитку). (Міністерство Фінансів України від.25.11.200р. № 989).

На практиці склалась ситуація, коли розмір помилки та сума коректування співпадають, тобто виправити помилку, це скласти запис:
Дт 10,13, 20 та ін. Кт 44 або Дт 44 Кт 10,13.20 та ін.
Така практика приводить до помилок в розрахунках податків, бо не виділяє із розміру помилки коректування податку на прибуток. Крім того, практикуючий бухгалтер крім фінансової звітності веде податкову звітність і виправлення помилки буде одночасно відноситись до всіх видів звітності.

Тому бухгалтерам треба дуже ретельно відноситись до складання фінансової звітності, особливо Балансу, як основного джерела інформації для прийняття управлінських рішень. Звичайно, що уникати помилок дуже важко, особливо при постійній зміні нормативно-правових актів, інструктивних матеріалів, але саме для цього проводять курси підвищення кваліфікації, інструктажі, які допомагають практикуючим бухгалтерам в їх роботі.

Розділ 3. Оцінка фінансового стану підприємства. Шляхи вдосконалення методології бухгалтерського балансу

3.1 Горизонтальний та вертикальний аналіз балансу

Основним звітним документом фірми є бухгалтерський баланс, який являє собою моментальний знімок фінансово-господарського стану фірми на певну дату. Баланс дозволяє зробити оцінку найсуттєвіших ознак фірми. Саму процедуру оцінок прийнято називати читанням балансу. Вміння читати баланс - важлива професійна характеристика фінансиста, яка надає йому можливість складати прогнозні баланси й управляти найважливішими фінансовими параметрами фірми. До того ж, вміння читати фінансові звіти допомагає фінансовому аналітику скласти правильну думку про фінансовий стан і виробничу діяльність інших компаній.

Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватись до змін середовища, в якому воно функціонує.

Методичну послідовність проведення фінансового аналізу балансу підприємства розглянемо по даних нашого підприємства.

При аналізі балансу підприємства рекомендується використовувати горизонтальний і вертикальний аналіз фінансової звітності.

Горизонтальний аналіз полягає у співставленні фінансових даних підприємства за 2 періоди у відносному та абсолютному вимірюваннях.

Вертикальний аналіз балансу дозволяє зробити висновок про структуру балансу в поточному стані, а також проаналізувати динаміку цієї структури. Технологія вертикального аналізу полягає у тому, що загальну суму балансу приймають за 100% і кожну статтю фінансової звітності представляють у вигляді процентної частки від прийнятого базового значення.[42]

Горизонтальний та вертикальний аналіз бухгалтерського балансу ТОВ АФ «Пригородне» наведено у додатку Д. Згідно цього додатку наведені дані по горизонтальному аналізу дозволяють зробити такі висновки:

Загальна сума активів зменшилася на 1120,5 тис. грн. або на 9 %. Це зменшення відбулось переважно за рахунок значного зменшення нематеріальних активів. Абсолютна величина зниження у вартості основних засобів склала 1724,6 тис. грн або більше, ніж на 7%. Також зменшились фінансові інвестиції на 30 %.

Що стосується структури виробничих запасів, то можна зазначити, що вона значно погіршилася. Виробничі запаси зменшилися за рік на 124,4 тис. грн або на 22,44%. Зменшилася також величина готової продукції (на 25,9 тис. грн.) Все це свідчить про скорочення обороту підприємства і негативні тенденції у його роботі. Звертаємо також увагу на статтю «Грошові кошти», вона зросла у 10 разів, або на 535,6 тис.грн. Це пов'язано зі значними надходженнями від реалізації продукції, але в той же час говорить про те, що господарство не пускає в обіг свої грошові кошти.

У той же час, в 6 разів збільшилася сума дебіторської заборгованості підприємства (в абсолютному вимірюванні - на 619,16 тис. грн.) Це відбулось внаслідок відвантаження готової продукції покупцям, які не погасили свої зобо'язання перед нашим господарством. Це означає, що підприємство фактично кредитувало своїх партнерів по бізнесу, які вчасно не розраховувалися за товари та послуги, що надавалися підприємством. Але з іншого боку, якщо підприємство має надійних партнерів, то слід очікувати надходження коштів у наступних періодах, що трохи поліпшить ситуацію з показниками ліквідності.

При аналізі пасивів підприємства слід зазначити, що зобов'язання підприємства скоротилися на 9%, це відбулося внаслідок значного скорочення власного капіталу (на 2003,9. грн). Власний капітал зменшився внаслідок збільшення збитку у більш ніж 3 рази, який склав 2630 тис.грн. Це дуже негативне явище у роботі підприємства. Також до цієї негативної ситуації слід добавити значне збільшення поточних зобов'язань. Вони зросли у абсолютному вираженні на 933, 6 тис.грн. (або майже у 2 рази). Підприємство невчасно розрахувалося з постачальниками та підрядчиками за виконані роботи та отримані послуги, знизилась платіжна дисципліна. Проте знизилися довгострокові зобов'язання, але зниження незначне (-50 тис.грн, або -1, 67%).

В цілому слід зазначити, що динаміка показників ліквідності є негативною. Збільшення короткострокової заборгованості підприємства зменшує ліквідність підприємства і його фінансову стійкість.

Аналіз балансу підприємства свідчить, що підприємству слід покращити показники фінансової стійкості та ліквідності, а саме:

· поліпшити взаємовідносини із постачальниками і споживачами продукції, вдатися до поліпшення ситуації із дебіторською заборгованістю підприємству;

· поліпшити структуру оборотних коштів, більш продуктивно використовувати нове обладнання, збільшити обсяг продукції, що виготовляється;

· зменшити поточну заборгованість підприємства, намагатися перейти від короткострокових до довгострокових кредитів банку.

Аналізуючи дані вертикального балансу підприємства, можна зробити такі висновки.

Частка обігових активів у балансі підприємства є незначною: на початок року вона складала 31,28%. Проте протягом аналізованого року відбулося незначне збільшення цієї частки. Зрозуміло, що скорочення частки оборотних коштів позначається негативно на показниках фінансової стійкості та ліквідності, тому що свідчить про зменшення запасів, розмірів виробництва, готівки для придбання матеріально-речових факторів виробництва.

Частка основних засобів має тенденцію до зменшення. НА початку року частка основних засобів склала 68, 72%, вже на кінець склала 66,39%. Це явище свідчить про політику підприємства щодо звуження матеріально-технічної бази підприємства та його технічного переозброєння.

Власний капітал підприємства знаходиться на рівні 64% -- на початок року і 52,7 % -- на кінець року від загальної суми пасивів, що говорить про низьку платоспроможність, напрочуд низькі показники ліквідності і фінансової стійкості й високий рівень ризику підприємства стати банкрутом.

Частка довгострокових зобов'язань підприємство складає ј всього пасиву балансу, Позитивним явищем є наявність невеликої частки короткострокових заборгованостей, які у структурі пасивів займають за звітний період 11%, проте вже на кінець періоду ця частка склала 21%, що говорить про неправильне ставлення керівництва щодо розрахунками з партнерами.

Отже, основними висновками, зробленими при вертикальному аналізі балансу підприємства можуть бути такі:

- структура статей балансу демонструє тенденцію до зменшення частки основних засобів і незначного збільшення частки оборотних активів;

- у той же час, закріпилася погативна тенденція до зменшення частки дебіторської заборгованості і збільшення грошових коштів у національній валюті.

Підприємству слід вдатися до аналізу структури видатків, налагодити більш стабільні зв'язки з постачальниками, а також посилити контроль за витратами, запобігаючи нецільового витрачання ресурсів.

Таким чином, аналіз балансу підприємства у горизонтальному і вертикальному розрізі показав, що підприємству бракує оборотних активів, що позначається на рівні показників фінансової стійкості та ліквідності. Зокрема, спостерігається значна частка короткострокових зобов'язань і подальше зменшення частки грошей у сумі балансу. Частка власного капіталу є значною величиною (біля 60%), проте вона суттєво зменшується, що говорить про велику ймовірність банкрутства аналізованого підприємства.

3.2 Платоспроможність, ліквідність та ділова активність як складові оцінки фінансового стану підприємства

Ліквідність підприємства - це його спроможність швидко реалізувати активи й одержати гроші для оплати своїх зобов'язань, тобто це співвідношення величини його високоліквідних активів (кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження.

Щоб визначити, чи достатньо в підприємства грошей для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності та формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом, страховими та іншими соціальними фондами, а також виплати дивідендів.

Аналіз ліквідності потребує ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Він здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявності ліквідних коштів.[42]

Для аналізу ліквідності також доцільно розраховувати в динаміці коефіцієнти абсолютної ліквідності, покриття, поточної ліквідності, критичної оцінки, поточної заборгованості, період інкасації дебіторської заборгованості, тривалість кредиторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, обертання постійних та усіх активів.

Аналіз ліквідності доцільно доповнити аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов'язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства та визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість;

2) нормально стійкий фінансовий стан;

3) нестійкий фінансовий стан;

4) кризовий фінансовий стан.

Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на основі комплексу показників.

Розглянемо методичну послідовність аналізу ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства.

Будь-якого користувача фінансової звітності насамперед цікавить питання про ліквідність та платоспроможність підприємства. Для цього за даними балансу підприємства визначають комплекс оціночних показників.

Таблиця 3.2.1

Аналіз ліквідності ТОВ АФ «Пригородне»

Показник	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008
Коефіцієнт покриття	1,02	2,64	1,58	+0,56
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,35	0,80	0,92	+0,57
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,05	0,04	0,25	+0,20
Чистий оборотний капітал, тис.грн.	101	2420,8	1400,4	1386,54

З даних таблиці 3.2.1 видно, що підприємство спроможне погасити свої поточні зобов'язання за рахунок грошових коштів, тому шо на 1 грн. поточних зобов'язань приходиться 1,58 грн. оборотних коштів, ще відносно гарний показник. Проте господарство не зможе погасити у повному обсязі свої зобов'язання, лише 92%. Це обумовлене тим, що не дивлячись на своєчасне здійснення розрахунків з дебіторами, воно не зможе розрахуватися з кредиторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує нам, що підприємство негайно зможе погасити лише ј своїх зобов'язань, але дивлячись у динаміці, цей показник зріс на 0,2, що дає привод думати, про підвищення рівня ліквідності. Також треба зазначити, що 2008 рік для господарства був дуже негативним, воно знизило свій оборотний капітал у порівнянні з 2007 роком майже у 2 рази. Це дає право думати про значне скорочення оборотних активів, що ставить під сумнів можливість підприємства виконувати свою місію, не втрачаючи економічної ефективності та ліквідності.

Отже, провівши короткий аналіз ліквідності можемо із впевненістю сказати, що аналізоване підприємство нестійке і не може бути незалежним.

Другим етапом аналізу фінансового стану господарства є аналіз платоспроможності.

Таблиця 3.2.2

Аналіз платоспроможності ТОВ АФ «Пригородне»

Показник	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	0,50	0,64	0,53	+0,03
Коефіцієнт фінансової стійкості	1,02	0,56	0,9	-0,12
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	0,02	0,62	0,37	+0,35
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,01	0,30	0,23	+0,22

Із таблиці видно, що більшість показників підприємства мають фактичні значення вищі за нормативні. Це характеризує підприємство як фінансово стійке, але спостерігаються деякі проблеми.

Коефіцієнт автономії протягом 3 років мав тенденцію як до зростання, так і до зниження. Однак як на початок, так і на кінець року цей коефіцієнт вище за оптимальне його значення, і у 2008 році становить 0,53 Значення коефіцієнту свідчить, що на кінець року в кожних ста гривнях вкладених активів підприємства 53 грн. складають власні кошти (власний капітал).

Коефіцієнт фінансової стійкості викликає занепокоєння. Він також дещо знизився протягом року (з 1,02 до 0,9). Тільки у 2006 році він мав значення, вищі за оптимальне. Значення цього коефіцієнту на кінець року свідчить про те, що на кожну гривню залучених коштів припадає 0,9 грн. власних коштів. Інакше кажучи, господарство не зможе погасити свої кредити своїми власними коштами.

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами протягом року підвищився з 0,02 до 0,37 і має значення, вищі за оптимальне.

Позитивним в роботі аналізованого підприємства є зростання коефіцієнту маневреності власного капіталу з 0,01 до 0,23. Тобто 23 % власного капіталу складають оборотні активи. Провівши цей аналіз мі дійшли висновку, що найкраща ситуація в підприємстві була у 2007 році, а у 2008 році показники фінансової стабільності та платоспроможності знизились, моживо це було обумовлено початком світової економічної кризи.

Але, незважаючи на деякі негативні явища у роботі аналізованого господарства, є реальні можливості підвищення фінансової стійкості та стабільності.

Наступним етапом фінансового аналізу господарства, є анализ ділової активності, який дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз ділової активності підприємства здійснюється шляхом розрахунку системи показників.

Таблиця 3.2.3

Показники ділової активності підприємства

Показник	Роки	Відхилення
	2006	2007	2008
Коефіцієнт оборотності активів	1,55	0,25	0,79	-0,76
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості	1,58	3,20	5,10	+3,52
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості	5,62	5,39	7,61	+1,99
Строк погашення дебіторської заборгованості, днів	64,95	67,72	47,31	-17,64
Строк погашення кредиторської заборгованості, днів	231,01	114,06	71,57	-159,44
Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів	0,29	3,22	0,40	-0,11
Коефіцієнт оборотності основних засобів (каіталовіддача)	0,11	0,22	0,32	+0,21
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	1,03	1,25	1,35	+0,32

Коефіцієнт оборотності активів знижується і у 2008 році склав 0,79, це свідчить про недостатню ефективність використання підприємством всіх наявних ресурсів незалежно від джерел їх залучення. Дивлячись на показники погашення дебіторської та кредиторської заборгованості, треба зазначити, що строки, на погашення скорочується, що говорить про налагодження строків розрахунків та підвищення відповідальності щодо платіжної дисципліни.

Аналізуючи ефективність використання майна треба зауважити, що на кожну гривню основних виробничих фондів припадає 32 копійки виготовленої продукції. Цей показник має тенденцію до зростання, але ще находиться на досить низькому рівні. Останнім показником, який характеризує ділову активність є коефіцієнт оборотності власного капіталу. У 2008 році він склав 1,35. Згідно цього можна сказати, що оборот власного капіталу уповільнюється. Отже, провівши аналіз ділової активності можемо зазначити, що все це свідчить про достатню швидкість обертання фінансових ресурсів і тенденцію до її збільшення, але проблеми у господарстві залишаються.

Таким чином, аналізуючи основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ АФ «Пригородне» за 2006 - 2008 роки можна зробити висновок, що підприємство працює збитково, нестабільно. У 2007 році спостерігалась найкраща ситуація за досліджувані роки, але вже у 2008 році ситуація різко змінюється і всі основні показники фінансово-господарської діяльності досліджуваного підприємства знижуються. Отримання збитку у розмірі більше 2 млн.грн. говорить про занепад усього господарства, хоча деякі показники вселяють надію на те, що підприємство зможе знайти управлінські рішення, які виведуть його не безбитковий рівень.

Наприкінці треба відзначити, що завдяки фінансової звітності, зокрема Балансу, керівництво бачить сьогодення і минуле господарства та зможе вирахувати майбутній стан діяльності підприємства. Ось тому складанню фінансової звітності приділяють неабияку увагу.

3.3 Складання бухгалтерського балансу в умовах комп'ютерного середовища та шляхи вдосконалення методологічної основи балансу

Інтенсивний розвиток комп'ютерної техніки дав відповідний поштовх започаткуванню, а відтак і удосконаленню методів обліку в комп'ютерному середовищі. Значний вплив на облік та фінансову звітність у розвинутих країнах світу мають електронно-обчислювальна техніка і технології, елементами яких є комп'ютери.

Початком застосування сучасних технологій вважають 50-ті роки XX ст., коли в США були створені перші моделі електронної машини для бухгалтерських розрахунків. Поступово застосування комп'ютерів охопило різні сфери економіки. Дані, які традиційно подавалися у паперовій формі і вимагали від працівника при обробці уваги та витримки, сьогодні обробляються комп'ютерами майже миттєво. На підприємствах створюється комп'ютерна інформаційна система, які відповідає за збирання, обробку інформації, її своєчасне надання керівнику, аналіз і оцінку прийняття управлінських рішень.

Інформаційні технології використовуються на усіх ділянках підприємства. За допомогою комп'ютерної техніки автоматизують найрізноманітніші види діяльності всередині підприємства: від розробки економістами бізнес-плану до організації бухгалтерського обліку і розрахунків заробітної плати та здійснення економічного аналізу і прийняття управлінських рішень.[43]

Безпосередньо на підприємстві для здійснення автономних аналітичних досліджень, автоматичного розрахунку показників за введеними заздалегідь даними (основна задача у складанні бухгалтерського балансу) зручно використовувати електронні таблиці. Електронна таблиця - це проста у використанні комп'ютерна програма, призначена для обробки даних. Така обробка може включати в себе:

ь Проведення різноманітних обчислень з використанням потужного апарату функцій і формул;

ь Дослідження впливу різноманітних чинників на показники;

ь Вирішення завдань оптимізації;

ь Отримання вибірки даних, що задовольняють певні критерії;

ь Статистичний аналіз даних.

Основна перевага електронних таблиць - простота використання засобів обробки даних. Робота з ними не вимагає від користувача спеціальної підготовки в області програмування.

Найбільш популярною і поширеною на сьогодні є електронна таблиця Microsoft Excel, яка інтегрована до пакету Microsoft Office для Windows.

Спробуємо розглянути роботу електронної таблиця при складанні балансу. Опрацювання даних за допомогою електронних таблиць характеризується наступною послідовністю робіт:

1. Введення даних. Введення даних може відбуватись кількома шляхами, але в нашому випадку ці дані вводяться вручну.

2. Комірки. Назви комірок. Комірка - це основний елемент електронної таблиці, тільки в ній може міститись інформація. При складанні бухгалтерського балансу часто використовують посилання. За допомогою посилань можна використовувати в формулі дані, які знаходяться в різних місцях робочого листа, а також значення однієї комірки в декількох формулах.

3. Формули. Копіювання і перенесення формул. Коли введені дані, потрібно в балансі підводити підсумки по розділах та валюті балансу, це можна зробити за допомогою апарату формул та функцій, які є в Excel. За їх допомогою можна додавати, множити, ділити числа. Окрім обчислень з окремими числами, можна обробляти рядки та стовпчики балансу. Наприклад, при підсумку І розділу балансу не враховується вартість зносу, тобто при розрахунку підсумку, комірка, в якій знаходиться значення зносу не потрібно використовувати у формулі, або використовувати, але потім треба її відняти при введені формули в розрахунки.

4. Формати даних. Дані в таблицях виводяться у певних форматах. Якщо раніше бухгалтера складали баланси с одним десятковим знаком після коми, то з 01.07.08 згідно розпорядження Міністерства Фінансів бухгалтерські баланси складають без десяткових знаків. Цей нюанс потрібно відобразити при складанні в електронних таблицях шляхом вибору формату «Числовий», кількість десяткових знаків - 0.

5. Функції. Їх використовують для виконання стандартних обчислень. Найбільш популярна функція при складанні балансу - це «СУМА», яка знаходиться окремим значком на робочій панелі таблиці, натиснув її обране поле підсумовується.

6. Захист даних. Вважаю цю функцію найголовнішою. Microsoft Excel надає наступні можливості захисту інформації:

ь Обмеження доступу до окремих листів і книг;

ь Обмеження доступу до книги за допомогою паролю, що запрошується при відкритті або збереженні книги, або встановлення при відкритті книги режиму «Тільки для читання».

Ця функція дозволяє виконувачу роботи (бухгалтеру) бути впевненим в тому, що облікові дані знаходяться у надійному безпечному місці.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, треба відмітити, що запровадження комп'ютерної техніки і технології вплинуло і на ефективність складання фінансової звітності, З'явилася можливість точного розрахунку ліквідності підприємств, довгострокової платоспроможності, оцінки рентабельності активів, капіталу і фондовіддачі. Але треба також розуміти, що при невеликих обсягах даних ефективнішими можуть бути методи обробки даних без використання комп'ютера. Досить виникають дискусії щодо аналітичних якостей форм фінансової звітності і використання їх при електронній обробці даних, тому ми нижче приділяємо увагу шляхам вдосконалення методологічної основи складання бухгалтерського балансу.

Реформування бухгалтерського обліку шляхом прийняття національних положень (стандартів) забезпечило удосконалення форм та змісту фінансових звітів в Україні. Підвищення аналітичних якостей звітних форм зумовило розширення можливостей щодо прийняття управлінських рішень. Однак питання змісту показників балансу, переліку його статей, досягнення оптимального поєднання якості звітної інформації та порядку її подання у формі, корисній для користувачів, залишаються предметом дискусії.

В основі оптимізації форм фінансових звітів лежить обґрунтоване групування статей та раціональне представлення елементів звітних форм.

В результаті аналізу теоретичних аспектів формування структури і змісту балансу, вивчення міжнародної та вітчизняної практики його складання, систематизації вимог до порядку розміщення і групування показників, виявлено недоліки діючої форми балансу, наявність яких порушує вимоги до якості звітної інформації, ускладнює розрахунок фінансових коефіцієнтів, що призводить до нереальних висновків про фінансовий стан підприємства. [36]

З метою вирішення цієї проблеми виявлені напрями вдосконалення щодо оптимізації структури балансу. Напрями удосконалення діючої форми балансу наведено у додатку Е.

З метою об'єктивного представлення інформації в балансі в можливо внести наступні зміни:

ь виключити з підсумку балансу статті “Відстрочені податкові активи” та “Відстрочені податкові зобов'язання” та розглядати їх як регулюючі;

ь перегрупувати розділи пасиву балансу відповідно до їх економічної суті (зокрема, включити статтю “Цільове фінансування” до розділу “Власний капітал”);

ь здійснити поділ дебіторської заборгованості в залежності від строку її обороту в складі оборотних активів, тощо.

ВИСНОВКИ

Дослідивши питання складання бухгалтерського балансу на підприємстві можна зробити наступні висновки.

Необхідно відзначити, що статті українського балансу розташовані не хаотично і довільно, а у визначеній послідовності. Принцип побудови статей активу балансу по ліквідності полягає в тім, що всі статті ранжуються, починаючи від найменш ліквідних (Основні засоби), до більш ліквідного (Запаси), і закінчуючи абсолютно ліквідною статтею (Кошти). Статті ж пасиву балансу групуються по ступені терміновості повернення, і розташовуються по зростаючій терміновості.

Між активом і пасивом балансу існує тісний взаємозв'язок. В аналітичному плані значний інтерес представляють взаємозв'язку балансових статей. Як уже відзначалося, бухгалтерський баланс, як звітна форма характеризує господарські засоби підприємства в двох аспектах - по складу і джерелам виникнення. Тому статті активу і пасиву балансу взаємозалежні. Кореспонденція балансових статей за схемою "вид активу - відповідне джерело покриття в пасиві" особливо наочно виявлялася в звітності минулих років. Досить тверда регламентація формування і використання різних джерел засобів, а також значна деталізація балансу дозволяли встановлювати і контролювати багато аналітичних взаємозв'язків на рівні розділів, груп статей і окремих статей балансу. Зміни, зв'язані, зокрема, з посиленням економічної самостійності суб'єктів, що хазяюють, а також зі зміною порядку підготовки звітності, привели до того, що встановлення аналітичних взаємозв'язків на рівні балансових статей зараз утруднено.

Склад статей балансу постійно змінюється. Зміни йдуть по двох напрямках. Перший напрямок зв'язаний з агрегуванням ряду статей, істотним зменшенням кількості показників у балансі. Багато статей (виробничі запаси, товари й ін.) раніше приводилися в балансах у розгорнутому виді. Другий напрямок зв'язаний із введенням у баланс нових видів активів і джерел покриття. Це обумовлено введенням окремих елементів ринкової економіки, виходом усе більшого числа підприємства на міжнародний ринок.

Складання звітів - завершальний етап облікового процесу. Цьому етапу передує тривала і напружена підготовча робота.

Баланс має велике значення для управління підприємством, так як надає менеджерам різних рівнів інформацію, за допомогою якої в цілому можна визначити фінансовий стан підприємства, побачити його зміну порівняно з попереднім періодом. Він інформує: скільки капіталу використовується в бізнесі (яка вартість бізнесу); яка ліквідність бізнесу (як швидко можуть бути активи перетворені в готівку); наскільки платоспроможний бізнес (яка імовірність, що бізнес може збанкрутувати); як фінансується бізнес (звідки засоби надходять і скільки з них складають залучені засоби). За даними балансу виявляються недоліки в роботі та фінансовому стані підприємства їх причини, а також розроблюються заходи щодо усунення цих недоліків. Дані бухгалтерського балансу дають можливість контролювати правильність використання коштів цільового призначення. Завдяки стислій та компактній формі, баланс є досить зручним документом. Він містить в собі важливі методологічні передумови. Що визначають всю методологію бухгалтерського обліку та принцип подвійного запису, який лежить в її основі. Разом з цим вся інформація, яка міститься в ньому, носить моментальний характер і з цієї точки зору є обмеженою.

За словами І.Ф.Шера: “Баланс початковий та баланс заключний складають альфу і омегу рахівництва. Будь-яка бухгалтерія, яка не спирається на вступний баланс, недосконала і не відповідає господарським та юридичним вимогам”. Якщо порівнювати за аналогією окремі підприємства з живим організмом, то баланси, які складаються в різні моменти існування цього підприємства, дуже добре відображають його життєвий шлях: виникнення, зростання і розвиток, болючі процеси та, нарешті, зникнення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Конституція України. - К.: Офіційне видання Верховної Ради України, 1996. - 119 с.

2. Господарський Кодекс України від 16.01.2003 р. №436-ІV зі змінами та доповненнями.

3. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

4. Закон України “Про внесення зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 22.06.00.

N 1829-III.

5. Закон України "Про підприємства в Україні" від 27.03.91 р. №887-ХІІ, зі змінами тадоповненнями.

6. Закон України “Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97. N 283/97-ВР.

7. Закон України “Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями.

8. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.

9. Інструкція “По інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів документів і розрахунків», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.99. № 69.

10. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений нака-зом Мінфіну України від 30.11.99 р. № 291.

11. Міжнародний стандарт фінансової звітності 29 "Фінансова звітність в умовах гіперінфляції" від 01.01. 91.

12. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського об-ліку, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.00. № 356.

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджені наказом Міністрества фінансів України від 24.05.95. №88.

14. П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене нака-зом Мінфіну України від 31.03.99. № 87, зі змінами та доповненнями.

15. П(С)БО 2 «Баланс», затверджене наказом Мінфіну України від 31.03.99. № 87, зі змінами та доповненнями.

16. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджено наказом Мінфіну України від 31.03.99.№ 87.

17. П(С)БО 6 «Виправлення помилок і змін у фінансових звітах», затверджено наказом Мінфіну України від 28.05.99 № 137

18. П(С)БО 7 «Основні засоби», затверджено наказом Мінфіну України від 27.04.00. № 92, зі змінами та доповненнями.

19. П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну Украї-ни від 18.10.99. № 242, зі змінами та доповненнями.

20. П(С)БО 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.99. № 246, зі змінами та доповненнями.

21. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Мінфіну України від 08.10.99. № 237, зі змінами та доповненнями.

22. П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Мінфіну України від 26.04.00. № 91, зі змінами та доповненнями.

23. П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.99. № 290.

24. П(С)БО 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31 12.99. № 318.

25. П(С)БО 22 «Вплив інфляції», затверджене наказом Мінфіну України від 28.02.02. № 147.

26. П(С)БО № 32 «Інвестиційна нерухомість», затверджене наказом Мінфіну України від 02.07..07. № 779.