Стан та напрямки удосконалення обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції

3

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Кафедра бухгалтерського обліку та аудиту

Курсова робота

на тему:

«Стан та напрямки удосконалення обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції» за матеріалами ВАТ «Комсомолець» Арцизького району Одеської області

Виконала:

студентка ІІІ курсу, 5 групи

економічного факультету

спеціальність «Облік і аудит»

Ломажук О.В.

Перевірив:

доц. Кононенко В.А.

Одеса-2007р.

Зміст

Вступ

1. Наукові основи організації бухгалтерського обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції

2. Природноекономічні умови господарювання та стан економіки ВАТ «Комсомолець»

3. Облік витрат виробництва і формування собівартості продукції

3.1 Економічний зміст витрат та їх визначення

3.2 Класифікація витрат

3.3 Методи обліку і калькулювання собівартості продукції

3.4 Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

3.5 Облік витрат за елементами

3.6 Напрямки удосконалення обліку витрат на виробництво

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Економіка України в даний час знаходиться в історично неминучому перехідному періоді, суттю якого є перетворення господарського механізму і формування ринкової системи господарства.

Такий перехід є надзвичайно важливим, він торкається колосальних змін в економіці. Ринок повинен поступово перетворюватися в універсальний засіб впливу на господарське життя країни, а це означає перехід до стану в якому процес прийняття рішень повинен стати децентралізованим.

В умовах ринкових перетворень, коли мають місце такі негативні явища як нестабільність, невизначеність макропроцесів, непередбачені зміни основних показників фінансово-господарської діяльності, тому досить актуальним є питання проблеми формування виробничих витрат у сільскому господарстві, які пов'язані із специфікою галузі, ї місцем у системі народного господарства. Для забезпечення фінансової стабільності, зменшення ймовірності настання ризику банкрутства необхідно ретельно аналізувати показники внутрішньогосподарської діяльності на рівні підприємства, враховувати можливий вплив різних факторів для встановлення оптимальних пропорційних співвідношень обсягів результативних показників діяльності.

Одним з таких важливих показників результатів фінансово-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства є витрати. Вони дозволяють визначити ефективність та якість роботи трудового колективу. Оптимізація витрат забезпечує дотримання режиму економії, зростання продуктивності праці, скорочення непродуктивних витрат, що дозволяє підвищити рентабельність.

Прибуток сільськогосподарського підприємства безпосередньо залежить від величини витрат. Зменшення їх шляхом ефективного управління без зниження обсягів реалізації, валових доходів, якості торговельного обслуговування, обумовлює можливість збільшення прибутку. У зв'язку з цим правильний облік витрат, своєчасний контроль за їх формування, оперативний аналіз мають важливе значення для ефективного управління витратами сільськогосподарського підприємства.

Отже, метою даної курсової роботи є дослідження методології та організації обліку виробничих витрат та формування собівартості продукції на конкретному підприємстві та розробка шляхів удосконалення їх обліку.

Курсовий проект базується на матеріалах ВАТ "Комсомолець" Арцизького району, Одеської області, період дослідження 2005 - 2007 роки.

1.Наукові основи організації бухгалтерського обліку виробничих витрат і формування собівартості продукції.

Зважаючи на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів.

Витрати-це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. в умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва.

Згідно з П(С)БО 16 "Витрати" витратами визнаються:

1. Витрати відображуються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

2. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

3. витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

4. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображуються у складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені.

5. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

1. попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг.

2. Погашення одержаних позик.

3. Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

4. Витрати, які відображуються зменшенням власного капіталу відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Випуск готової продукції, яка призначена для реалізації і одержання прибутку є головною метою виробничої діяльності підприємства. В процесі виробництва формуються витрати на виробництво продукції і її виробнича собівартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

Ш прямі матеріальні витрати;

Ш прямі витрати на оплату праці;

Ш інші прямі витрати;

Ш загально виробничі витрати;

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

За способом включення до собівартості витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямими називаються ті витрати, які безпосередньо можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат і включені до собівартості продукції (робіт, послуг).

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції або є її необхідним компонентом, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

До складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат

Іншими словами, до прямих витрат на оплату праці належать: основна заробітна плата основного виробничого персоналу підприємства, нарахована робітникам та службовцям за тарифними ставками, відрядними розцінками, посадовими окладами, включаючи індексацію заробітної плати, а також витрати на оплату праці позаштатних працівників, які виконують роботи, пов'язані з виробництвом продукції; вартість продукції, що видається у вигляді натуральної оплати працівникам, зайнятим у сільськогосподарському виробництві; надбавки і доплати до тарифних ставок та окладів, у тому числі за роботу у нічний час, за суміщення професій, розширення зон обслуговування; вартість харчування, продуктів, що, відповідно до чинного законодавства, безкоштовно надаються працівникам підприємства окремих галузей; оплата щорічних відпусток та інша додаткова оплата; одноразові винагороди за вислугу років; оплати праці позаштатних працівників за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з робітниками за виконану роботу проводить безпосередньо підприємство.

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, зокрема відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.

При групуванні витрат під об'єктом обліку витрат слід розуміти продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Непрямі витрати - це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом. Такі витрати відносяться до вирощування багатьох культур, кількох груп тварин, виконання різних робіт. Для включення до собівартості ці витрати необхідно попередньо розподілити між об'єктами обліку. Тому на практиці їх часто називають тими, що розподіляються, а згідно з П(С)БО 16 "Витрати" - загально виробничими витратами.

Подальша деталізація витрат в обліку здійснюється в розрізі статей калькулювання собівартості. В сільському господарстві застосовують достатньо широку номенклатуру статей.

Підводячи підсумки класифікації виробничих витрат, можна сказати, що виробнича собівартість складається з прямих витрат і непрямих витрат (загально виробничих витрат) без долі загальногосподарських та комерційних витрат.

Прямі виробничі витрати обліковуються безпосередньо на рахунку 23 "Виробництво".

Непрямі витрати обліковуються на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати". В кінці звітного періоду рахунок 91 закривається шляхом списання розподілених між видами продукції загально виробничих витрат в дебет рахунка 23 "Виробництво".

Отже, підприємство обліковує вироблену продукцію за скороченою (неповною) собівартістю.

Порядок обліку готової продукції за скороченою (без частки загальногосподарських і комерційних витрат) собівартістю і віднесення умовно-постійних (адміністративних) витрат прямо на рахунок 79 "Фінансові результати", відомі в країнах з розвинутою економікою, як облік за методом "Директ-Костинга".

За цією методикою в тих випадках. Коли необхідно визначити собівартість конкретного виду продукції включають і долю загальногосподарських і комерційних витрат, виходячи з дійсних на підприємстві ставок і розподілу, тобто до повної фактичної собівартості.

Загальногосподарські витрати, які пов'язані з управлінням і обслуговуванням підприємства вцілому, обліковуються на рахунку 92 "Адміністративні витрати". Витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції, рекламою, доставкою продукції споживачам та інші витрати підприємства з реалізації обліковуються на рахунку 93 "Витрати на збут".

Шляхом порівняння виручки за реалізовану продукцію з її скороченою собівартістю визначають маржинальний дохід, величина якого повинна покрити суму адміністративних витрат і витрат на збут і дати певний прибуток підприємству. [7, с.554-558]

У сільськогосподарських підприємствах, на думку Я.П.Іщенко [ 12, с.24-31], до непрямих витрат необхідно відносити: транспортно-заготівельні; загально виробничі; адміністративні; витрати на збут тощо.

Але не всі з перелічених непрямих витрат беруть участь у формуванні виробничої собівартості - це лише транспортно-заготівельні (у складі вартості запасів) і загально виробничі витрати. У П(С)БО 9 "Запаси" розкрито порядок розподілу транспортно-заготівельних, а у П(С)БО 16 "Витрати" - загально виробничих витрат.

Що стосується адміністративних витрат і витрат на збут, то їх у фінансовому обліку не розподіляють, до виробничої та реалізованої собівартості не включають, а загальною сумою відносять до витрат звітного періоду і списують на фінансові результати підприємства. При підготовці звітності за формою 50 с.-г. їх розподіляють між видами продукції, а на рахунках бухгалтерського обліку цю операцію, як правило, не відображують.

Розглянемо порядок розподілу загально виробничих витрат у рослинництві.

П(С)БО 16 "Витрати" передбачає, що загально виробничі витрати поділяються на постійні і змінні, перелік яких установлює підприємство.

Методичними рекомендаціями з планування, обліку і калькулювання продукції сільськогосподарських підприємств, які затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 року №132, визначено, що у цих підприємствах загально виробничі витрати не поділяють на постійні та змінні.

Можна погодитися з думкою вчених Сук Л. та Сук П. [13, с. 2-9], що поділ витрат на змінні й постійні в сільському господарстві проблематичний, оскільки обсяг виробництва (потужність) залежить значною мірою від факторів, а не лише від діяльності людей. І тому всі загально виробничі витрати в сільському господарстві доцільно відносити на виробництво і включати у собівартість продукції незалежно від рівня потужності.

Метод розподілу непрямих витрат та його порядок є елементами управлінського обліку й підприємствам надається можливість самостійно робити вибір, виходячи з особливостей галузі, діяльності, організаційно-виробничої структури тощо. Слід відзначити, що потреба у визначенні економічно найдоцільніших для кожного підприємства методів розподілу непрямих витрат виникає поступово, по мірі впровадження в підприємствах системи планування, бюджетування, нормативних методів контролю за витратами тощо.

В економічній літературі є різні думки щодо застосування найрізноманітніших методів розподілу витрат на обслуговування виробництва і управління. Більшість авторів переконана: усі методи не повинні бути лише "реєстраторами" явищ, що відбувалися, вони мають активніше відігравати роль "стимуляторів". Простежується позитивна тенденція відмови від однієї загальної бази розподілу й застосування диференційованих баз до чіткішого розмежування і деталізації витрат на управління та обслуговування виробництва залежно від рівня управління [19, с. 129-137].

У більшості галузей розподіл загально виробничих витрат між окремими видами продукції проводиться пропорційно заробітній платі основних працівників. Але існує думка, що використанню як бази розподілу прямої заробітної плати основних працівників доцільно віддавати перевагу, коли: велика частка ручної праці; переважає високооплачувана праця; велику частку в накладних витратах становлять супутні виплати.

Загальновідомо, що впровадження автоматизації у виробництво змінило структуру витрат і вже давно потребує перегляду методики розподілу непрямих витрат.

Дослідження, проведені провідними вченими розвинутих країн щодо методики розподілу непрямих витрат засвідчило, що 112 західних промислових підприємств використовують такі бази розподілу:

Ш зарплата виробничих працівників

Ш прямі годино-людини

Ш машино-години

Ш вартість основних матеріалів

Ш вага основних матеріалів

Дослідження зарубіжної теорії та практики показало, що для одержання об'єктивної інформації, що відображає реальність рівня витрат, застосовують метод АВС (Activity Based Costing).

Застосування методу АВС у сільському господарстві дасть змогу керівнику точніше визначити вартість того чи іншого продукту, оцінювати ефективність використання ресурсів та обчислювати собівартість продукції. Оскільки непрямі витрати мають незначну питому вагу, то використовуючи для розрахунків дані про пряму оплату праці чи її затрати, можливо спростити розрахунки, а одержані при цьому дані істотно не відрізняються від показників, обчислених традиційним методом розподілу [ 20, с. 87-88].

Згідно із Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" № 996-ХІV від 16.07.99 р. і Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку І "Загальні вимоги до фінансової звітності" до витрат, пов'язаних зі зменшенням економічних вигод (активів) або зі збільшенням зобов'язань протягом облікового періоду відносяться:

а) витрати, що виникають у зв'язку зі зменшенням активів:

- списання сировини, матеріалів на виробництво (рах. № 23), матеріалів для ремонту обладнання, на адміністративні потреби;

- витрати від знецінення запасів;

- нестачі запасів (сировини, комплектуючих, готової продукції, товарів тощо);

- нарахування амортизації;

- списання основних засобів, нематеріальних активів, МШП та інших необоротних активів, що стали непридатними і не використовуються;

- визнані економічні санкції - штрафи, пені, неустойки, що підлягають сплаті чи сплачені;

- нарахування резерву сумнівних боргів або списання дебіторської заборгованості, що не може бути погашена.

Таким чином, все, що не може бути визнане активом, списується на витрати;

б) витрати, що збільшують зобов'язання підприємства:

- заробітна плата;

- податки, збори, обов'язкові платежі;

- відрахування на обов'язкове та добровільне страхування;

- транспортні витрати;

- послуги сторонніх організацій (консультаційних, юридичних, медичних, аудиторських);

- оренди, витрат зв'язку, послуг з реклами, комунальних послуг, інше нарахування витрат, пов'язаних зі збільшенням зобов'язань.

Особливістю нових Національних стандартів є те, що всі витрати, пов'язані зі звітним періодом, відноситимуться на витрати такого періоду. Навіть такі витрати, як крадіжки, сплачені штрафи відноситимуться на рахунки обліку витрат, оскільки ці та подібні витрати пов'язані зі зменшенням або збільшенням зобов'язань -- зменшують прибуток (не оподатковуваний), а відповідно зменшують і власний капітал.

Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових і грошових ресурсів та інших витрат.

Дані обліку витрат на виробництво продукції використовуються для визначення результатів діяльності структурних підрозділів і підприємства в цілому, фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток і вдосконалення виробництва, для планово-економічних і аналітичних розрахунків.

За місцем виникнення витрати на виробництво продукції групуються за цехами, дільницями, службами та іншими адміністративно обособленими структурними підрозділами виробництв.

Всі витрати на виробництво включаються до собівартості окремих видів продукції, робіт, послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальним замовленням) або груп однорідних виробів.

Витрати на виробництво продукції класифікуються за елементами і статтями калькуляції.

Під елементами витрат розуміють економічно однорідні види витрат.

Витрати за статтями калькуляції - це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництво

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі та непрямі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат непрямі витрати поділяються на умовно-перемінні та умовно-постійні.

До умовно-перемінних витрат належать витрати, абсолютний розмір яких збільшується з його зменшенням. До умовно-перемінних витрат належать витрати на сировину і матеріали, купівельні комплектуючі вироби, напівфабрикати, технологічне паливо та енергію, на оплату праці працівникам, зайнятих у виробництві продукції (робіт, послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Умовно - постійні - це витрати, абсолютний розмір яких зі збільшенням (зменшенням) випуску продукції істотно не змінюється. До умовно-постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

Витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) поділяються за календарними періодами на поточні та одноразові.

Поточні витрати, тобто постійні - це звичайні витрати, або витрати з періодичністю менше місяця.

Одноразові витрати - це одноразові витрати або витрати, які здійснюються періодично (періодичність більше місяця) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

Витрати на переробку (виробництво) запасів включають прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні змінні виробничі накладні витрати.

Розподілення постійних виробничих накладних витрат базується на нормальній потужності виробничого устаткування, а змінні виробничі накладні витрати розподіляються на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничих потужностей.

Детальніше класифікацію витрат можна роздивитися за схемою 1.

Таким чином, виробнича собівартість - це грошовий вираз безпосередніх витрат підприємства, пов'язаних з виробництвом продукції, виконаних робіт та наданих послуг [8, с.354-355].

Згідно методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку біологічних активів витрати, пов'язані з біологічними перетвореннями біологічних активів, визнаються витратами основної діяльності. Облік витрат ведеться за окремими об'єктами обліку витрат, які мають відповідати об'єктам обліку біологічних активів (окремі види біологічних активів та їх група), на рахунку обліку виробництва відповідно до Положення (стандарту) 16 та Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.99 р. №291 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.99 р. за №893/4186.

До складу витрат, пов'язаних з біологічним перетворенням, належать:

Ш прямі матеріальні витрати;

Ш прямі витрати на оплату праці;

Ш інші прямі витрати;

Ш загально виробничі витрати.

Прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці та інші прямі витрати протягом звітного (календарного) року відображаються за статтями калькулювання, перелік і склад яких установлюється підприємством .

Загальновиробничі витрати рослинництва і тваринництва розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу, установленої підприємством [4, с.23].

Облік витрат виробничої собівартості продукції (рах. № 23)

Фактична собівартість продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) формується у системі нижчезазначених рахунків.

Для визначення виробничої собівартості випущеної з виробництва продукції (ВСП) слід користуватися формулою

ВСП = НВп + ВВп - 3В - ПП - СП ± БП - НВк , грн.,

де НВп - незавершене виробництво на початок калькуляційного періоду, грн.;

ВВп - виробничі витрати періоду (місяць, квартал, сезон, рік), грн.;

3В - зворотні витрати і відходи, грн.;

ПП - побічна продукція, грн.;

СП - супутна продукція, грн.;

БП - брак продукції (технологічний і з вини працівника), грн.;

НВк -- незавершене виробництво на кінець калькуляційного періоду, грн.

Виробничу собівартість одиниці вироблюваної продукції (1 т хлібобулочних виробів, 1 т цукру, 1 дал спирту тощо) одержуємо за формулою

де СП - виробнича собівартість виробленої продукції, грн.;

К -- кількість виробленої продукції.

Облік витрат основного і допоміжних виробництв (рах. № 23)

На дебеті рахунка № 23 "Виробництво" групуються всі витрати, що складають собівартість основної продукції.

На кредиті рахунка № 23 "Виробництво" відображають собівартість готової продукції (робіт, послуг), вартість повернених на склади матеріальних цінностей, відходів і побічної продукції, одержаних у процесі виробництва. Схему рахунка № 23 "Виробництво" наведено у таблиці 1.1.

Схема рахунка: Дебет рах. № 23 «Виробництво» Кредит
Сальдо на початок звітного періоду (незавершене вироб-ництво) (С1)	3625	Вартість повернених на склади матеріальних ціннос-тей, зворотних відходів, побічної продукції, супутної продукції, одержаних у процесі виробництва ціннос-тей	135
Виробничі витрати за звітний період	20424	Брак у виробництві (собівар-тість забракованих виробів і витрат на виправлення браку)	130
Брак у виробництві (техноло-гічний)	100	Фактична собівартість гото-вої продукції основного виробництва. Продукція сільськогосподар-ського виробництва собівартість надзвичайні витрати та ін.	19335
Оборот по дебету рахунку	20525	Оборот по кредиту рахунка	19600
Сальдо на початок нового звітного періоду (незавершене виробництво) (С2)	4550

Сальдо на початок звітного періоду відображає залишки незавершеного виробництва, що перейшли з минулого звітного періоду.

Облік витрат на рахунку № 23 "Виробництво" за звітний період:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво"

Кредит рахунка № 201 "Сировина і матеріали"

Кредит рахунка № 203 "Паливо"

Кредит рахунка № 66 "Розрахунки з оплати праці"

Кредит рахунка № 65 "Розрахунки за страхуванням" та ін.

Кредит рахунків № 80, 81, 82, 83, 84 (клас 8)

Кредит рахунка № 64 "Розрахунки за податками й платежами"

Кредит рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати"

З рахунка № 91 "Загальновиробничі витрати" списуються виробничі накладні витрати, витрати на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництв, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування.

Допоміжні виробництва на підприємствах різних галузей призначені для обслуговування виробництва основної продукції інструментами, пристосуваннями, штампами, моделями, транспортними послугами, запасними частинами для ремонту обладнання, інших основних засобів; різними видами енергії (електроенергією, повітрям, парою, газом тощо).

Для забезпечення найбільш доцільної та економічної роботи допоміжних виробництв необхідно знати склад витрат і собівартість продукції по кожному з допоміжних виробництв за калькуляційними статтями.

Собівартість одиниці виробу одержуємо шляхом ділення всіх витрат на кількість випущених за місяць виробів.

На дебеті рахунка № 23 "Допоміжні виробництва" (№ 23 "Виробництво") відображаються прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, а також непрямі витрати, пов'язані з управлінням і обслуговуванням допоміжних виробництв, і збитки від браку. Прямі витрати, пов'язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, списуються на рахунок № 23 з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з персоналом по оплаті праці та ін.

На кредиті рахунка № 23 субрахунку "Допоміжні виробництва" відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списуються з кредиту субрахунку рахунка № 23 в дебет відповідних рахунків записом:

Дебет рахунка № 23 "Виробництво" (основне)

Дебет рахунка № 90 "Собівартість реалізації"

Кредит рахунка № 23 "Виробництво"

Залишок - на дебеті рахунка № 23 "Виробництво", субрахунок № 23 "Допоміжні виробництва"

Аналітичний облік рахунка № 23 "Виробництво" ведеться за видами виробництв.

Кореспонденція рахунків з обліку витрат на виробництво (рах. № 23, 25)

Таблиця 1.2.

№ п/п	Назва операції	Дебет	Кредит
1	2			3	4
1	Витрати матеріальних цінностей, списані на виробництво продукції і надання послуг			23, 25, 91, 92, 39	201, 203, 207, 22
2	Витрати допоміжних цехів, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва			23	23
3	Загальновиробничі витрати, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва, допоміжного та ін.			23, 90	91
4	Адміністративні витрати, включені до собівартості продукції і послуг основного виробництва, допоміжного та ін.			79	92
5	Акцептовані рахунки постачальників за електроенергію, за послуги виробництву			23	63, 68
6	Списані на потреби виробництва малоцінні та швидкозношувані предмети вартістю до 10 грн. (Наказ Мінфіну № 258 від 17.12.98 р. (за Національними стандартами - терміном служби МШП до 1 року)			23	22
7	На підставі акта відображений знос МШП, що безпосередньо використовувались у виготовленні продукції та наданні послуг (спецінструменти тощо) за діючим Планом рахунків до 2000 р.			23	13
8	На собівартість продукції віднесено відповідну частку затрат, що були відображені як витрати майбутніх періодів			23	39
9	За новим Планом рахунків а) МШП, термін експлуатації яких перевищує 1 рік, відображається у складі необоротних активів на субрахунку № 113 “Малоцінні необоротні матеріальні активи”, по яких нараховується знос.			23	132
	б) МШП терміном експлуатації менше 1 року обліковується у складі оборотних активів (рах. № 22) і списується на витрати в момент передавання їх в експлуатацію			23	22
10	Списані збитки від неправильного браку продукції, виявленого у виробництві			24 947	23 24
11	Нарахована основна заробітна плата виробничим працівникам, працівникам допоміжних підприємств			23	66
12	Відрахування на соціальні заходи від об'єкта оподаткування			23, 91, 92, 93, 94	65
13	Відображені витрати на виробництво на підставі Авансового звіту підзвітної особи			92	371
14	Збитки від браку, включені до собівартості продукції (робіт, послуг) основного виробництва, допоміжних виробництв; повер-нення забракованої продукції			23	24
15	Куповані та комплектуючі вироби, призначені на потреби виробництва, відпущені в переробку			23	202
16	Відпущені з виробництва й оприбутковані на складі готова продукція, напівфабрикати, вико-нані роботи і послуги			26, 25	23
17	Переоцінені у бік зниження (уцінка) суми незавершеного виробництва і сума ПДВ			946 946	20 641
18	Здійснена дооцінка напівфабрикатів власного виробництва			25	423
19	Відображена виявлена нестача матеріальних цінностей			947	20, 25
20	Нарахований знос (амортизація) основних засобів (на підприєм-ствах недержавної форми влас-ності)			23, 39	131
21	Собівартість реалізованих робіт і послуг			903	23
22	Списані витрати 30% сировини			23	201
23	Оприбуткована собівартість готової продукції, виробленої із 30% сировини			26	23
24	Списані витрати на переробку 70% сировини			90	23
25	Вартість послуг по переробці 70% сировини (собівартість плюс прибуток плюс ПДВ)			36	70
26	Сума ПДВ по переробці 70% сировини			70	643
27	Списання витрат на рахунок 79			79	90, 92, 93, 94

Одним з основних облікових завдань є визначення собівартості одиниці продукції. В основу розв'язання великого кола управлінських завдань закладена саме оцінка собівартості.

Інформація про формування собівартості має використовуватися з метою визначення впливу на ефективність роботи підприємства. Тобто базою для встановлення цін продажу є витрати на виробництво, а інформація про собівартість є підґрунтям для прогнозування й управління виробництвом.

Для сільськогосподарського товаровиробника дуже важливо систематично зіставляти собівартість конкретного виду виробленої ними продукції з ціною, що існує на даний момент на ринку.

Особливості формування собівартості зумовлюють використання галузями промисловості різної за своїм складом номенклатури калькуляційних статей.

Собівартість не є сталою величиною, яка залежить від методики розрахунку. Однією з особливостей має бути постійна тенденція до зниження такої собівартості, що досягається зниженням обсягів її складових, насамперед матеріальних витрат на утримання робочої сили. Така економічна політика в підприємстві є закономірною і дає змогу поставлених цілей з найбільшою ефективністю.

До внутрішньовиробничих резервів зниження собівартості слід віднести: поліпшення використання основних засобів; механізацію та автоматизацію виробничих процесів; впровадження прогресивних технологій, реконструкцію і модернізацію виробництва; здешевлення сировини та матеріалів; поліпшення використання робочого часу; впровадження передового досвіду, надання належної уваги нормуванню та оплаті праці тощо [ 24, с. 49-52].

2. Природноекономічні умови господарювання та стан економіки ВАТ "Комсомолець"

Природнокліматичні та економічні умови підприємства

Територія землекористування відкритого акціонерного товариства (ВАТ) "Комсомолець" розташована на півдні міста Арциз - 2. На півночі землекористування радгоспу обмежуються руслом р. Кагільник, на сході - землями КСП " Путь Ілліча", на півдні, південному-заході землями сільського господарства "Бургуджи", на заході та північному заході - землями ПСП ім. Кірова.

Віддаль до найближчої залізничної станції - Арциз - 5 км; до районного центру - 5 км.; до обласного центру - 160 км.

Землекористування господарства розташоване в зоні різнотравно-злакових степів з посушливим кліматом, недостатньою кількістю опадів та високою інсоляцією, а в літній період нерідко з періодичними суховіями. По метеорологічним даним річна кількість опадів складає 400 мм. Безморозний період триває 200 днів. Зима м'яка, коротка, вона продовжується біля 2,5 місяців і характеризується частими відлигами. Середня місячна температура повітря самого холодного місяця січня - 2,5. весна дружня, наступає, зазвичай, в перших числах березня. Літо тривале, жарке. Осінь тривала, тепла.

Температурні умови сприятливі для розвитку більшості сільськогосподарських культур, дозволяють вирощувати ряд цінних теплолюбивих культур: виноград, баштанні, овочі, зерно, рис та ін.

Нестача вологи є одним з головних лімітуючих факторів урожайності. В боротьбі з посухою велика роль належить всьому комплексу агропідприємств направлених на нагромадження та зберігання вологи в грунті.

Територія ВАТ "Комсомолець" є частиною Причорноморської низини, яка відрізняється рівним характером рельєфу і розташована на водо розділі між пересихаючими ріками Кагільнік і Аліяга.

Загальний нахил більшої частини території на південний схід до Чорного моря.

Менша частина території являє собою прирічкову полосу шириною 1-1,5 км. Нахилену на північ та північний захід - до р.Кагільник. межею вказаних частин території є водо розділ шириною 200-300 м., що перетинає земле угіддя господарств на схід.

На південь від цього водорозділу переважають плато і схили крутизною менше 1, а в південно-західній частині землекористування господарства значну площу складають слабо пологі схили, крутизною 1-3

На північ водорозділу переважають схили крутизною від 3 до 12, зустрічаються сильно покаті і круті схили 12-20. тому на південь від вказаного водорозділу сучасні процеси ерозії грунту (змив і розмив) слабо виражений, в той час як на північ від водорозділу значно розвинутий поверхневий сток води в період танення снігу і великих дощів обкладеного та ливневого характеру, а тому сильніше розвинена водна ерозія ґрунтів та іде утворення активних форм глибинної ерозії - промоїн та ярів.

Грунтотворні породи на території господарства представлені лесами, лесовидними суглинками, які підстеляються супісками, бурою легкою глиною, щільними глинами, делювіально-алювіальним та делювіальними відкладами.

Ґрунти ВАТ "Комсомолець" представлені головним чином чорноземами звичайними перехідними до південних мало гумусними, важко суглинистими на лесах.

Господарство в більшій мірі спеціалізується на вирощуванні і реалізації зернових культур і соняшника, а також продукції тваринництва.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, районах, областях і регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрям сільського господарства.

Таблиця 2.1. Структура товарної продукції в ВАТ "Комсомолець" Арцизького району Одеської області

Вид продукції	2005 рік	2006 рік	2007 рік	В середньому
	Тис.грн	%	Тис.грн.	%	Тис.грн	%	Тис.грн.	%
Зерно	2466	29,9	1712	21,72	1467	11,66	1966,5	18,88
Соняшник	624	7,57	1015	12,88	15	0,12	319,5	3,07
Овочі відкритого грунту	____	____	15	0,19	13	0,10	___	___
Плоди	406	4,92	241	3,06	475	3,77	440,5	4,23
Виноград	157	1,90	1034	13,12	20	0,16	88,5	0,85
Інша продукція рослинництва	5	0,06	379	4,81	9025	71,71	4515	43,35
Всього по рослинництву	3361	44,4	4396	55,78	12175	96,74	7768	74,58
Молоко	171	2,074	152	1,93	171	1,36	171	1,64
ВРХ	59	0,72	79	1,0	153	1,22	106	1,02
Всього по тваринництву	230	2,79	231	2,93	324	2,57	247	2,66
Промислова продукція та реалізація іншої продукції, робіт, послуг	4354	52,81	3254	41,29	86	0,68	2220	21,32
Всього по господарству	8245	100	7881	100	12585	100	10415	100

Кз= _______________________100______________________________ =

43,35*(2*1-1)+18,88*(2*2-1)+4,23*(2*3-1)+3,07*(2*4-1)+1,64*(2*5-1)+1,02*(2*6-1)+0,85*(2*7-1) =100/ 0+37,76+16,92+9,07+9,64+11,02+12,85= 100/97,26= 1,03

Дані таблиці 2.1 свідчать, що ВАТ "Комсомолець" має зерновий напрямок (зерно займає питому вагу в товарній продукції 18,88 %). Виноград займає 0,85 %, соняшник - 3,07 %, плоди - 4,23%. В тваринницькій галузі молоко займає 1,64 %, ВРХ - 1,02 %.

У структурі товарної продукції в середньому за 2005-2007 роки найбільшу питому вагу займає зерно - 18,88 %. На основі коефіцієнта зосередженості товарного виробництва, який становить 1,03 можна зробити висновок, що ВАТ "Комсомолець" має визначену вузьку галузеву спеціалізацію.

У своїй діяльності ВАТ «Комсомолець» використовує земельні ресурси, які представленні у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Склад і структура земельних угідь підприємства ВАТ «Комсомолець»

Види угідь	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007 рік +, - 2005 рік
	га	%	га	%	га	%	га	%
С/г угіддя	2797	90,1	2780,21	93,3	2912,4	97,7	115,4	0,04
В т.ч. рілля	1838	59,2	1977,3	66,4	1954,4	65,6	116,4	0,06
Сінокоси	2	0,06	2	0,07	____	____	-2	-100
Пасовища	121	7,1	21	0,7	____	____	-121	-100
Багаторічні насадження	736	23,7	779,9	26,2	____	____	-736	-100
Інші землі	306	9,9	199,8	6,7	67,6	2,3	-238,4	-0,78
Всього земель	3103	100	2980	100	2980	100	-123	-0,04

З даної таблиці ми бачимо, що у 2007 році порівняно з 2005 роком сільськогосподарські угіддя у ВАТ«Комсомолець» збільшились на 0,04%,також збільшилась площа ріллі на 0,06%.

Розглянемо наявність трудових резервів, на підприємстві, у таблиці 2.3.

Дані таблиці показують, що чисельність працівників у 2007 році порівняно з 2005 роком збільшилась на 3 чол. (2007 рік-156 чол, 2005 рік-153 чол.). Ними було відпрацьовано у 2007 році менше на 70 тис. люд-год, в зв'язку з цим і менше було відпрацьовано в 2007 році годин на 486. Трудовий потенціал збільшився в 2007 році на 5,4 тис. люд-год. Рівень використання робочої сили в 2005 році складав 100%, а у 2007 році склав 73,0%, що на 27% менше

Таблиця 2.3. Наявність трудових ресурсів у ВАТ «Комсомолець» та їх використання

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007 рік +,- 2005 рік
1.Середньорічна чисельність працівників, чол.	153	84	156	3
В рослинництві	131	65	144	13
В тваринництві	15	19	12	-3
2.Ними відпрацьовано, тис.люд-год	275	223	205	-70
В рослинництві	204	168	156	-48
В тваринництві	71	55	49	-22
3.Відпрацьовано працівником за рік, год.	1800	2700	1314	-486
В рослинництві	1600	2600	1083	-517
В тваринництві	4700	2900	4083	-617
4.Відпрацьовано працівником за рік, днів	257	386	187	-70
В рослинництві	229	371	154	-88
В тваринництві	671	414	583	5,4
5.Трудовий потенціал, тис.люд-год	275,4	151,2	280,8	-27
6.Рівень використання робочої сили, %	100	148	73,0

Розглянемо забезпеченість підприємства фондами, таблиця 2.4.

Основні фонди - вартість засобів праці, які використовуються в процесі виробництва більше одного року і переносять свою вартість на вироблену продукцію частинами.

Оборотні фонди - це фонди, які беруть участь у процесі виробництва тільки один раз і переносять свою вартість повністю на виготовлений продукт.

Таблиця 2.4. Аналіз забезпеченості ВАТ «Комсомолець» основними засобами та ефективність їх використання

№ п/п	Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007 рік +,- 2005 рік
1.	ВП в порівн. цінах 2005 року, тис.грн	3891	3925	4904,4	1013,4
2.	Середньорічна вартість ОВЗ, тис.грн.	18885	18232	18593,5	-291,5
3.	В т. ч. активна частина	8364	8390	8751,5	387,5
4.	Середньорічна чисельність працівників, чол.	153	84	156	3
5.	Фондоозброєність, ти.грн	123,4	217,0	119,2	-4,2
6.	Фондозабезпеченість, тис.грн	675,2	655,8	638,4	-36,8
7.	Вартість ВП в розрахунку на 100 га с/г угідь, тис.грн	139,1	141,2	168,4	121,1

З даної таблиці можна зробити такі висновки, що вартість основних фондів зменшилася на 291,5 тис.грн,а активна частина збільшилась на 387,5 тис.грн також ми бачимо що середньорічна чисельність працівників у 2007 році збільшилась на 3 чоловіка. Показники фондоозброєності та фондозабезпеченості зменшились. У 2007 році вартість ВП в розрахунку на 100 га с/г угідь становить 168.4 тис.грн, що на 121,1 тис.грн більше ніж в 2005 році.

Кожен вид господарського обліку, контролю та аналізу є самостійним родом діяльності та видом економічної інформації, яка має вигляд економічних показників, які наведені у таблиці 2.5.

Порівнюючи показники виробничої діяльності на протязі 3-х років, бачимо суттєві зміни валової продукції на 1013,4 тис.грн, чисельність персоналу в 2007 році збільшилась на 3 чоловіка, разом з тим збільшився фонд оплати праці, проте середньомісячна заробітна плата в 2007 році порівняно з 2005 роком зменшилась на 205,7 грн. Фондовіддача становить 31,4 тис.грн, прибуток (збиток) - 97 тис.грн, що в порівнянні з 2005 роком менше на 588 тис.грн, собівартість реалізованої продукції склала 12488 тис. грн. Рентабельність підприємства у 2007 році складає 0,8%, що у 10 разів менше чим у 2005 році.

Таблиця 2.5. Техніко-економічні показники ВАТ «Комсомолець» за 2005 - 2007 роки.

№ п/п	Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік
1.	Об'єм ВП, тис.грн	3891	3925	4904,4
2.	Чисельність персоналу, чол.	153	84	156
3.	Фонд оплати праці, тис.грн	1844	998	1495
4.	Середньомісячна зарплата, грн.	1004,3	990	798,6
5.	Середньомісячна вартість ОВЗ, тис.грн	1573,75	1519,3	1549,5
6.	Фондовіддача, тис.грн	25,4	46,7	31,4
7.	Прибуток (збиток), тис.грн	655	878	97
8.	Собівартість реалізованої продукції, тис.грн	7590	7005	12488
9.	Рентабельність, %	8,6	12,5	0,8

На підприємстві ВАТ «Комсомолець» облік ведеться за журнально-ордерною формою обліку.

Згідно Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально-ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу затверджених Наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001 року №49 журнально-ордерна форма обліку передбачає використання таких найважливіших принципів:

Ш здійснення записів в журналах-ордерах в порядку реєстрації операцій тільки з кредиту рахунку в кореспонденції з дебетом інших рахунків;

Ш об'єднання, як правило, в єдиній системі записів синтетичного і аналітичного обліку;

Ш відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу і складання бухгалтерської звітності;

Ш застосування журналів-ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний і обліковий зв'язок;

Ш побудова облікових регістрів з заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, які необхідні для складання бухгалтерської звітності; застосування місячних, а в деяких випадках квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладних листків.

Основними регістрами бухгалтерського обліку являються журнали-ордери, які побудовані за кредитовою ознакою, та відомості, де відображають дебетові обороти. Записи в цих регістрах здійснюють на підставі первинних документів з зазначенням кореспондуючих рахунків. Синтетичний та аналітичний облік здійснюється в журналах-ордерах і відомостях, як правило, в єдиній системі записів.

За синтетичними рахунками, які мають велику номенклатуру об'єктів обліку, та значну кількість щомісячних записів господарських операцій, аналітичний облік ведуть в допоміжних відомостях і виробничих звітах, підсумки яких потім переносять в журнали-ордери.

В кінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів з журналів-ордерів переносять в Головну книгу.

Облікові регістри після закінчення записів підписують виконавець і головний бухгалтер. В регістрах, показники яких переносять в Головну книгу або в інші регістри, роблять відповідну позначку про це. (Додаток 1)

Облік витрат виробництва ведеться відповідно до П(С)БО 16 "Витрати" та П(С)БО 9 "Запаси".

Для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) призначено рахунок 23 "Виробництво". За дебетом рахунку 23 відображаються прямі матеріальні, трудові та інші прямі витрати, а також виробничі накладні витрати та втрати від браку продукції (робіт, послуг), за кредитом - суми фактичної виробничої собівартості завершеної виробництвом продукції (у дебет рахунків 27 "Продукція сільськогосподарського виробництва"), виконаних робіт і послуг (у дебет рахунків 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут" та ін.).

Для узагальнення інформації про втрати від браку у виробництві призначено рахунок 24 "Брак у виробництві", за дебетом якого відображають витрати через виявлений зовнішній і внутрішній брак. За кредитом рахунку 24 відображають суми, що відносяться на зменшення витрат на брак, та суму, що списується на витрати виробництва як втрати від браку, суми зменшення втрат від бракованої продукції (вартість відходів від бракованої продукції, вартість утримання з винуватців браку та ін.).

Для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління окремими видами діяльності галузі сільського господарства (рослинництво, тваринництво, промислове виробництво), відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного і допоміжного виробництва призначено рахунок 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 відображаються суми визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунок 23 "Виробництво".

Для відображення загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства призначено рахунок 92 "Адміністративні витрати", за дебетом якого відображаються суми визнаних адміністративних витрат, а за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для обліку витрат, пов'язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг призначено рахунок 93 "Витрати на збут", за дебетом якого відображаються суми визнаних витрат на збут, а за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для обліку витрат виробництва окрім Журналу-ордера N 10.1 с.-г. передбачено використовувати також Журнал-ордер N 10.2 с.-г. та Журнал-ордер N 10.3 с.-г.

Журнал-ордер N 10.2 с.-г. призначений для обліку нарахованої оплати праці та пов'язаних з нею сум відповідних відрахувань (до Пенсійного фонду, органів соціального страхування, фонду сприяння зайнятості населення), а також амортизаційних відрахувань та забезпечення майбутніх витрат і платежів (рахунки 13 "Знос необоротних активів", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 65 "Розрахунки за страхуванням", 66 "Розрахунки з оплати праці").

Журнал-ордер N 10.3 с.-г. призначений для відображення кредитових оборотів щодо виходу продукції, робіт і послуг (списання для відповідних споживачів) з кредиту ` рахунків 23 "Виробництво" (за видами виробництв), 24 "Брак у виробництві, 39 "Витрати майбутніх періодів", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут". (Додаток 2)

Первинні документи, накопичувальні та групувальні відомості, бухгалтерські довідки, Зведена відомість нарахування та розподілу оплати праці та відрахувань від неї за об'єктами обліку N 10.2.1 с.-г., Відомість нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних активів N 10.2.7 с.-г., або Відомість нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством N 10.2.8 с.-г. тощо, є підставою для заповнення Виробничих звітів (реєстрів аналітичного обліку).

Для обліку основних виробництв (рахунок 23 "Виробництво") передбачено ведення Виробничого звіту N 10.За с.-г.; допоміжних виробництв, витрат на утримання та експлуатацію машин та обладнання (рахунок 23 "Виробництво"), обліку капітальних інвестицій (рахунок 15 "Капітальні інвестиції"); витрат на збут (рахунок 93 "Витрати на збут") та інших виробництв - Виробничий звіт N 10.3б с.-г.; загальновиробничих витрат - Виробничий звіт N 10.3в с.-г.; адміністративних витрат - Виробничий звіт N 10.3г с.-г.

Виробничі звіти складаються за місяць і наростаючим підсумком з початку року в розрізі об'єктів аналітичного обліку по відповідним статтям витрат.

Дані Виробничих звітів за кредитом аналітичних рахунків виробництв у межах структурних підрозділів та галузей виробництв переносяться до Зведеної відомості N 10.3д с.-г. до Журналу-ордера N10.3 с.-г.

Підсумки Зведеної відомості з деталізацією сум за синтетичними рахунками (субрахунками) переносять до Журналу-ордера N 10.3 с.-г., а обіги з кредиту з Журналу-ордера - до Головної книги.

Оборотна відомість за рахунками витрат виробництв N 10.3 с.-г. передбачає відображення початкового залишку, обігу з дебету і кредиту, залишок на кінець (початок) звітного періоду для кожного об'єкта аналітичного обліку. Оборотна відомість складається на підставі даних Виробничих звітів.

Схему запису в регістрах по обліку виробництва та схему звірки записів Журналу-ордера №10.3 с.-г. по рахунках 23, 24, 39, 91, 92, 93 наведено в додатках 1 та 2.

3. Облік витрат виробництва та формування собівартості продукції

3.1 Економічний зміст валових витрат і їх загальна структура

Визначення валових витрат і їх структура регламентовані ст.5 Закону про прибуток. Згідно з цією статтею валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються:

Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 статті 5 Закону про прибуток.

Суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірі, що становить не менше двох та не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 статті 5, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту Закону про прибуток.

Сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75 відсотків таких осіб, цим об'єднанням для проведення їх благодійної діяльності, але не більше 10 відсотків оподаткованого прибутку попереднього звітного періоду.

Суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію.

Для платників податку, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, до складу валових витрат включається плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті.

Суми витрат, не віднесені до складу валових витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, установлених правилами податкового обліку, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Суми безнадійної заборгованості в частині, що не була віднесена до валових витрат, у разі коли відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного наслідку, а також суми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших небанківських фінансових установ норми цього пункту діють з урахуванням норм статті 12 Закону про прибуток.