Розрахунки з покупцями та замовниками

2

Зміст

Вступ

1. Огляд літератури

2. Організаційно-економічна характеристика господарства

3. Стан обліку розрахунків з покупцями і замовниками.

3.1 Економічний зміст і завдання обліку

3.2 Форми розрахунків з покупцями і замовниками

3.3 Первинний облік розрахунків з покупцями і замовниками

3.4 Синтетичний і аналітичний облік

4. Удосконалення розрахунків з покупцями і замовниками

4.1 Основні напрямки реформування бухгалтерського обліку в Україні

4.2 Удосконалення первинного, синтетичного і аналітичного обліку розрахунків в господарстві

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

З 1 січня 2000 року всі підприємства перейшли на нову систему бухгалтерської звітності і обліку.Основні методологічні засади, якими користувались раніше змінились. Це пов`язано з приведенням національної системи бухгалтерського обліку у відповідності з вимогаи ринкової економіки і міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Система бухгалтерського обліку в Україні має ввібрати в себе кращі традиції і правила застосування світової практики ведення та організації бухгалтерського обліку зберігабчи при цьому його національні особливості.

Указ Президента України „ Про перехід україни до загальноприйнятої у міжнародній практиці системи обліку та статистики” передбачає інтеграцію України у світові економічні відносини та перебудову системи економічної інформації відповідно до міжнародних стандартів.

Головним чинником методології організації бухгалтерського обліку і складання звітності повинно бути відображення економічного стану підприємства, що особливо важливо в умовах ринку.

Перехід України на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку потребує відповідних змін у діючій в нашій країні системи бухгалтерського обліку.

Потрібно також враховувати те ,що в сучасних умовах господарювання інтереси держави сконцентровані в податковому секторі, оскільки саме податки є основною формою надходження грошових коштів до бюджету.

Важливо усвідомити, що податкова система буде ефективно „працювати” лише на умові, коли вона відповідатиме рівню розвитку виробництва і не буде гальмом його ефективного функціонування.

Саме нестабільність у виробництві зумовлює нестабільність та недосконалість податкового законодавства. Усвою чергу значна динаміка внесення змін та доповнень до прийнятих документів, зростаючий обсяг товарообмінниї операцій, недостатнє забезпечення інформацією про зміни в системі оподаткування призводить до ускладнень в організації бухгалтерського обліку.

Здійснюючи його виробничо-господарську діяльність сільськогосподарські підприємства вступають в розрахункові взаємовідносини з іншими підприємствами, організаціями і особами. Ці розрахунки пов`язані з формуванням основних і оборотних засобів, реалізацією виробленої продукції і наданих послуг, що є кінцевим у виготовленні сільськогосподарської продукції і отриманні прибутку, розрахунки з фінасовими органами і органами соціального страхування і соціального забезпечення.

Для забезпечення ефективної роботи підприємства необхідно вести облік та своєчасний і точний контроль за дотриманнням встановлених правил розрахункових відносин та своєчасне документальне оформлення розрахункових операцій.

Отже, ця проблема є надзвичайно актуальною, саме тому мною була обрана тема курсової роботи „Стан та шляхи удосконалення обліку розрахунків з покупцями та замовниками в агрофірмі „Лан” Луганської області”.

Основними завданнями при написанні курсової роботи є:

- Вивчення стану обліку розрахунків з покупцями і замовниками у агрофірмі „Лан”;

- Вивчення недоліків в організації обліку розрахунків з покупцями і замовниками;

- Розроблення пропозицій щодо вдосконалення обліку з покупцями і замовниками у агрофірмі „Лан”.

Методологічною основою при написанні курсової роботи послужили закони України, постанови Кабінету Міністрів, укази Президента України та інструкції Міністерства фінансів України, роботи відомих вчених економістів.

Головними з розрахунків є розрахунки з покупцями і замовниками, формування яких розглянемо на агрофірмі „Лан” Сватівського району Луганської області.

1. Огляд літератури

Реформування економічних відносин, запровадження ринкових механізмів господарювання, різноманітність форм властності потребують внесення змін в систему бухгалтерського обліку і звітності, як необхідної умови для отримання правдивої інформації, прийняття обгрунованих рішеннь, вибору надійних господарських партнерів і запобігання ризику в економічній діяльності підприємства.

У відповідності з Указом Президента України “Про перехід України до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи обліку і статистики” затверджена Концепція побудови національної статистики України і Державна програма переходу на міжнародну систему обліку. Для виконання вказаних рішень Міністерство фінансів та економіки, НБУ, інші відмоства, профсійні об'єднання і наукові заклади здійснюють міроприємства по інтеграції і гармонізації системи бухгалтерського обліку у відповідності з потребами економіки і управління господарським комплексом в умовах запровадження законодавчих основ функціонування ринкової економіки. [10]

За поданням цих органів прийнято закони України:

“Про підприємництво” - визначає види і організаційні форми підприємств, правила їх створення, регістрації і ліквідації, організаційний механізм здійснення ними підприємницької діяльності в умовах переходу до ринкової економіки. [4]

“Про аудиторську діяльність”, котрий визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні, і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власників. [6]

“Про селянське (фермерське) господарство”, він регламентує як умови створення, реєстрації селянських (фермерських) господарств, так і їх господарську діяльність, матеріально-технічне забеспечення, порядок реалізації продукції, облік, взаємовідносини з банківськими утановами, страховими органами і бюджетом. [1]

Указ Президента України “Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці системи обліку і статистики” в якому вказуються шляхи і заходи по запровадженню в Україні єдиної системи обліку і статистики, що відповідає загальноприйнятим в міжнародній практиці системи оперативного висвітлення економічних реформ.[10]

Набуває чинності Закон України “ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність на Україні”.

Як вважають автори Николайчук О, Зіненко Н. необхідність прийняття закону є в тому, що на сьогоднішній день в Україні немає заходу, регламентуючого єдині принципи бухгалтерського обліку та звітності, яка забеспечувала б усіх користувачів повною та достовірною інформацією про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Крім цього, Закон передбачає введення національних стандартів, які не суперечать міжнародним, що на думку спеціалістів необхідно для нормальної інтеграції України в світову економічну систему. Цей Закон дозволяє вирішити проблему контролю як за веденням звітності, так і за її якістю, тобто цим Законом ми бажаємо встановити єдині правила гри і покласти кінець тому хаосу, коли кожний перевіряючий трактує документи, як він бажає.[11]

Зіненко Ю., аналізуючи Закон, приводить такі його позитивні сторони:

- буде узаконене існування бухгалтерського обліку;

- відповідність за ведення бухгалтерського обліку покладена на власника (керівника) підприєства, а не на головного бухгалтера.

Негативними сторонами Закону автор вважає:

- не визначені конкретні органи, що мають право здійснити контроль за веденням бухгалтерського обліку;

- з прийняттям Закону бухгалтерський облік у частині складання фінансової зівтності стане обов'язкове. Таким чином обсяг і кількість обов'язків бухгалтера зростуть, що збільшить імовірність помилок. [11]

Горицька Н., член ради Асоціації бухгалтерів України сподівається, що ще однією перевагою буде використання даних бухгалтерського обліку як підстави для упорядкування фінансової, податкової, статистичної та інших видів звітності, що використовують грошові одиниці. Останнє дуже важливо для кожного бухгалтера, оскількі повинно ліквідувати існуючий податковий облік, який завдає багато турбот і зайвої роботи. А недоліком є те, що у Законі не визначені конкретні користувачі фінансової звітності, котрим її необхідно надавати. Також недоліком Закону є те, що він не містить кваліфікаційних вимог до посади головного бухгалтера, що достатньо дискредитує і знецінює професію.

Перехід на національні стандарти не означає, вважає автор, що відбудеться повний демонтаж системи бухгалтерського обліку і звітності і заміна її “західними системами”. “Дослідного іспиту” або апробування система не пройшла, та й повна розробка не завершена. Все таки було б доцільно спочатку розробити систему національних облікових стандартів в цілому, обговорити її і тільки тоді здати розробку “під ключ” у дослідну експлуатацію. Очевидно, слід також підготовити і навчити бухгалтерські кадри, а коли всі бухгалтерські працівники засвоять систему у теоритичному, а з часом й у практичному аспекті, впроваджувати її повсюдно.[15]

Головною метою реформування бухгалтерського обліку в Україні є доведення національної фінансової звітності до відповідності її міжнародним стандартам звітності українських підприємств повинно бути зрозуміло іностранним інвесторам. Складання нової фінансової звітності неможливо без трансформації бухгалтерського обліку, основним елементом якого є розробка нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його застосування, орієнтованих на отримання всієї необхідної інформації для складання звітності, який затверджено Мінфіном України від 30 листопада 1999 року за № 291.

План рахунків, що вводиться в дію в 2000 році, на відміну від попереднього, орієнтованого не тількі на облік господарських засобів та їх джерел, але і на докладний бухгалтерський облік господарських операцій, активів, зобов'язань та власного капіталу підприємства. Найголовніша відмінність цього Плану рахунків - введено нові рахунки, змінено нумерацію звичайних рахунків і немає звичних рахунків 18,48 - рахунки податкового обліку валових доходів і витрат.[14]

Загальні принципи організації системи безготівкових розрахунків у господарському обороті України визначені в Інструкції № 7 “ Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”, що затверджена постановою Правління НБУ від 2 серпня 1996 року № 204. [13]

В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відновленого об'єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки. Завдання економічної науки полягає в тому, щоб науково відображаючи й обгрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно впливати на неї, виробляти правильні приклади рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.[25]

Доктор економічних наук Шпичак О.М. вважає розрахунки важливою ланкою функціонування всього господарського механізму, необхідною умовою здійснення розширеного виробництва і розвитку соціальної сфери. За їх допомогою виконується кругообіг засобів і починається новий цикл. Розрахунки використовуються для взаємного контролю постачальників і покупців, замовників і підрядчиків. Завдяки чітко організованому порядку розрахунків підвищується відповідальність виробників за збереження продукції та її якість, своєчасність поставки та здійснення робіт. Через розрахунки банки і фінансові органи контролюють діяльність організацій, спостерігають за їх фінансовим станом.[34]

В статті Левандовського аналізуються існуючи форми безготівкових розрахунків, вказуються рекомендації по більш ефективному здійсненню підприємствами розрахункових взаємовідносин. [24]

Він констатує, що на сьогодні розрахунки платіжними дорученнями є однією з найбільш поширених форм безготівкових розрахунків в Україні. Платіжні доручення застосовуються як при внутрішньоміських, меншою мірою при зовнішньоміських поставках, так і між державами. Недоліком розрахунків платіжними дорученнями, на думку автора є те що немає гарантії платежу, відбувається вилучення коштів. Також застосовуються платіжні вимоги-доручення, які використовуються в тому випадку, коли покупець одержує товар і дає згоду на оплату. А це змушує постачальника вилучати з обороту свої власні оборотні кошти. В цьому Левандівський О.Т. вважає один з недоліків цієї форми розрахунків. [24]

На думку Дем'яненко М.Я. позитивним моментом даної форми безготівкових розрахунків є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб'єктів розрахункових відносин за організацією розрахунків у зв'язку з тим, що розрахункові документи пересилаються постачальником платнику, обминаючи банк.[18]

Гусєв А.Ю., як і Левондівський О.Т., вказує на те, що значне місце в структурі розрахунків займають платіжні доручення. Як правило, ця форма застосовується в розрахунках з постачальниками і покупцями сільськогосподарської продукції. При постійних і відносно равномірних поставках товарів покупці можуть розраховуватися з постачальниками платіжними дорученнями порядку планових платежів. В цьому випадку розрахунки здійснюються не по кожній поставці окремо, а шляхом періодичного перерахування кощтів з рахунку покупця на рахунок постачальника на основі планового відпуску товарів і послуг на наступний місяць, квартал. Цей спосіб розрахунків також широко застосовується в сільськогосподарських підприємствах. [16]

Іванов Ю. вважає, що акредитивна форма розрахунків в умовах неплатежів найповно відповідає інтересам обох сторін - постачальника і покупця. Він зазначає, що при застосуванні цієї форми безготівкових розрахунків банки не залишаються осторонь, а здійснюють контроль за використанням коштів. При цьому досить доступною є технологія її застосування. Особливістю акредитиву є те, що його можна відкрити в банку платника або в банку постачальника у одному з видів: покритий і непокритий. Отже, можна констатувати, що акредитивна форма розрахунків відповідає інтересам як постачальника, так і платника і тому мусить більш активно використовуватись у безготівкових розрахунках. [22]

Солідарний з Івановим Ю. й інший вчений Фомін Ф.Ф. На його думку акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані постуги, однак, з другого боку, вона сповільнює оборот грошових коштів, тому що вимогає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей. Форма розрахунків за акредитивами у кожних умовах є засобом адаптації системи безготівкових відносин в умовах кризової економіки.[33]

Лебідь В. і Коваленко С. зазначають, що чекова форма розрахунків використовується підприємствами АПК України в основному при внутріміських поставках, і тому вона не знайшла широкого застосування господарствами. Але вона має ряд переваг порівняно з іншими формами безготівкових розрахунків: гарантована оплата, зближення строків поставки і строків оплати товарів, контроль платника за дотриманням товарної угоди. В Україні розрахунки чеками розвинуті не на стількі широко, як у західних країнах, де чек займає у безготівкових розрахунках провідне сісце. До теперішнього часу чек в Україні залишається виключно технічним інструментом платежів по банківських рахунках, що визначає обмеженість його використання.[23]

Професор Пізенгольц М.З. відмітив, що з переходом до ринкових відносин в платіжному обороті все більшого значення набувають векселі. Вексельний оборот для підприємства має великі переваги в умовах дефіциту вільних грошових коштів на рахунках і неплатежів. Більш того, він є однією з форм запобігання і ліквідації неплатежів, якщо при цьому використовують всі можливості і переваги вексельного обігу, в тому числі операції по дисконту векселів.[28]

На думку Горобця І.В. вексель сприяє прискоренню реалізації товарів і збільшенню швидкості обігу коштів, що знижує потреби господарських суб'єктів в кредитних ресурсах і в грошових коштах в цілому. Можливість передачі векселя за допомогою передаточного надпису збільшує обертаємість векселя і додає до вексельної функції кредитного інструменту ще одну - засобу для погашення боргових вимог. Погашення цілого ряду забов'язань за допомогою такого векселя дозволяє зменшити потреби в коштах. Автор також зазначив, що з впровадженням вексельного обігу і розрахунково-платіжну систему України підвищується роль банків і їх контрольна функція.[17]

На погляд Тріща А.Г. рішення проблеми неплатежів за допомогою векселів здається дуже перспективним. Можна виділити дві найважливі переваги такого механізму вирішення кризи неплатежів. Це, по перше, його ринковість - ринкові відносини регулюють обіг таких векселів, і, по-друге, такий механізм дозволяє у повній мірі уникнути інфляційного процесу. Перспективність вексельного обігу важко переоцінити. Векселі дозволяють покращити розрахунки і нормалізувати фінансовий стан підприєств. Вексель - одне з основних знарядь, використовуючи яке можна зменшити обсяг неплатежів.[32]

На думку Зав'ялової Л., особливістю векселя є те, що в господарській практиці він виконує ряд функцій, в тому числі засобу розрахунків, боргового забов'язання, застави для отримання банківського кредиту і власне цінного паперу як елемента майна підприємства. Активізація вексельного обігу викликана об'єктивною економічною реальністю, потребами господарської практиці, а також тим, що державні форми стимулюють застосування векселя як ефективного засобу виходу з кризи неплатежів.[20]

Маневич В.Е. і Перламутров В.Л. Характеризують вексель як безумовне забов'язання. Вексельне право і вексельна практика передбачають протест векселів і примусове стягнення. Але протест при цьому залишається виключним випадком. Нормою повинні бути обов'язкові платежі по векселям. Якщо нормою будуть неплатежі, протест, неакцепт переказного векселя, то реальний вексельний обіг неможливий. Для реального налагодження вексельного обігу потрібна не тількі взаємна обізнаність у справах один одного його учасників, але й контроль за емісією векселів, його лімітування, потрібна надійна гарантія платежу по векселю. Тільки при цих умовах можна сподіватись на впровадження векселя в обіг. [26]

Горобець І.В. відмічає, що сьогодні в Україні дуже гостро постає проблема ліквідності, яка викликала кризу взаємних неплатежів. Це один із головних факторів, дестабілізуючих роботу всіх галузей в багатьох регіонах. Але не дивлячись на неплатоспроможність підприємств, поставки продукції продовжуються. При цьому для забеспечення діяльності підприємств оплата за поставлену продукцію виконується по бартерним поставкам. Таким чином, в сучасних умовах все більшого розповсюдження набуває такий вид розрахунків, як залік взаємної заборгованості.[17]

На думку Жихарєвої Л.К., заначна увага повинна приділятись питанню розвитку розрахунків шляхов заліку взаємних вимог. Установам банків необхідно вивчати господарські відносини між підприємствами і організаціями і при наявності постійно зустрічних поставок рекомендувати їм розраховуватись один з одним по сальдо зустрічних вимог. При цьому слід відмітити, що при взаємозаліку у вигіднішому становищі знаходяться якраз не платник, оскільі йому зараховується сума заборгованості, яка виникла задовго до дня заліку і тому знецінена інфляцією. На основі заліку взаємних вимог можуть організовуватись і бартерні операції, які свідчать про відсутність стабільних грошей і стабільних цін. Але вони дозволяють проводити взаємні товарообмінні операції з передачею права власноті на товар без оплати грішми (натуральний обмін) і без будь-яких банківських розрахунків за поставлені товари. Це дозволяє партнерам, з однієї сторони, оперативно погодити номенклатуру, обсяг, ціни і умови взаємних поставок, а з другої підриває стійкітсь грошової одиниці. Крім того, від таких операцій державний бюджет недодержує значні суми податку, а також звужує товарно-грошові відносини. Тому при переході до ринку даний спосіб платежу в Україні застосовується як вимушений.[19]

2. Організаційно-економічна характеристика сільськогосподарської агрофірми „Лан”

Агрофірма „Лан” Сватівського району Луганської області була створена 18 січня 2000 року шляхом реформування КСП „Коломийчанське” , після Указу Президента №1529 від 3 грудня 1999 року „Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування в аграрному секторі економіки.”Зареєстроване підприємство в Сватівській районній адміністрації. Форма власності приватна.

Директор: Надоля Ніна Миколаївна, освіта вища, за фахом економіст-агроном, очолює господарство з дня заснування .

Після розпаювання земель кожен з учасників отримав частку у вигляді земельного паю площею 6,9 га. На даний час основна частка паїв здана агрофірмі в оренду.

Вид діяльності - виробництво сільськогосподарської продукції: рослинництво- вирощування зернових та зернобобових, насіння соняшника, цукрових буряків та кормових культур ; тваринництво- вирощування ВРХ, виробництво молока; промислова продукція- м `ясо великої рогатої худоби.

Централбна садиба господарства розташована на відстані 14 км від м. Сватово та 170 км від обласного центру м. Луганськ.

На території даного господарства розташовані два ставки та протікає рі чка Жеребець. на відстані 5 км від господарства проходить автомобільна дорога міжміського сполучення, найближча залізнична станція розташована в с. Куземівка на відстані 10км .

Географічне положення господарства обумовлює особливості землекористування, спеціалізацію. Агрофірма „Лан” знаходиться в степовій зоні України.Клімат помірно- континентальний з холодною зимою та переважно жарким, посушливим літом. В господарстві серед грунтів переважають чорноземи з середньою кількістю гумусу, слабкозмиті та суглинисті. Поверхня - підвищена лісова рівнина , розчленована ярами та балками. В агротехнічному відношенні грунти родючі, що дає змогу займатися сільськогосподарською діяльністю.

Загальна площа землекористування в2004 році склала 3302 га в т. ч. ріллі 2641 га , сінокосів 91 га, пасовищ 405 га.

Таким чином природно- кліматичні умови господарства , як об`єктивний фактор успішної виробничої діяльності сількогосподарського підприємства , дозволяє зробити висновок про те , що в цілому ,стосовно до конкретних умов розміщення земельної території господарства вони створюють та дозволяють вести сільськогосподарське виробництво на високому організаційно-економічному рівні: отже, отпимальний розмір господарства залежить від виробничого направлення господарства природних та економічних умов розміщення земельних масивів, населених пунктів , доріг. Найбільш точним прямим показником характеристики розміру агрофірми „Лан” є об`єм валової і товарної продукції та інші наведені дані в таблиці 1.1.

Дані таблиці 1.1. свідчать, що розміри підприємства за останні 3 роки змінилися. Про це свідчить збільшення об`єму валової продукції у 2004 році порівняно з 2002 роком на 4,9 %, а у порівнянні з 2003 роком на 16,7% що становить 123 тис. грн. і 380 тис. грн. у досліджуваному періоді.

Також зміни відбулися в структурі земельної площі. Земельна площа в господарстві збільшилася в 2004 році порівняно з 2002 і 2003 роками на 0,4% що становить 14 га та 2,6% що становить 21 га відповідно. Посівна площа основних товарних культур таких як зернові та зернобобові збільшилася у 2004 у порівнянні з 2002 на 20,2%, а у порівнянні з 2003 залишилася незмінною, помітне збільшення в 10 разів відбулося в 2004р у порівнянні з 2002 роком по кукурудзі, це викликано природно-кліматичними умовами.

Середня чисельність працівників у 2004 році по відношенню до 2002р зменшилась на 5,2%, а в порівнянні з 2003р залишилась незмінною. Позитивні зрушення відбулися в середньочисельній вартості активів, вони збільшилися у 71,2% у 2002р і у 41,7%. Отже, загальна зміна наведених показників нам вже знайома. Для покращення стану роботи агрофірми необхідно створити кращі умови для ведення методів наукової організації праці, сучасних технологій, підвищити зацікавленість првцівників, ліквідувати недоліки в організації праці.

Показники	Роки	2004 у % до
	2002	2003	2004	2002	2003
Валова продукція в співставних цінах 2000р. тис . грн.	2528	2271	2651	104,9	116,7
Товарна продукція тис. грн.	1600	1830	2124	132,8	116,1
Земельна площа всього, га в т. ч. с.-г. угідь з них: рілля сінокоси пасовища	3288 2772 97 419	3281 2765 97 419	3302 2641 91 405	100,4 95,3 93,8 96,7	102,6 95,5 93,8 96,7
Посівна площа основних товарних культур, га: зернові та зернобобові цукрові буряки соняшник кукурудза	1040 - 400 20	1000 - 500 200	1250 - 500 200	120,2 - 125 в 10 раз	125 - 100 100
Середньорічна чисельність працівників, чол.	154	146	146	94,8	100
Середньорічна вартість активів тис. грн.	1323	1598	2265	171,2	141,7

1.1.Динаміка показників розміру агрофірми „Лан” Сватівського району Луганської області

В сільському господарстві виробляється значна кількість різноманітних видів продукції, окремі з яких практично розміщуються практично по всій території країни. Значення окремих районів і областей у виробництві того чи іншого виду сільськогосподарськоої продукції неоднакове.

Спеціалізація сільського господарства - це переважний розвиток однієї або кількох галузей у виробництві товарної продукції в окремих господарствах, областях районах, регіонах. Розвиток цих галузей і виробництво відповідних продуктів визначають виробничий напрямок сільського господарства.

Спеціалізуючись на виробництві окремих видів товарної продукції, необхідно для розвитку економіки країни, господарства беруть безпосередню участь у суспільному поділі праці. Процес спеціалізації характеризується зосередження засобів виробництва і робочої сили сільськогосподарських підприємств на виробництві окремих видів товарної продукції з урахуванням природних і економічних умов. З розвитком продуктивних сил сільського господарства, процес сільського поділу праці вдосконалюється і поглиблюється. Щоб підвищити продуктивність праці, потрібна спеціалізація виробництва певного продукту, виділення його в окреме виробництво.

Про виробничий напрямок діяльності досліджуваного господарства свідчать дані, наведені в таблиці 1.2.

1.2 Склад і структура товарної продукції агрофірми „Лан” Сватівського

Види продукції	2002 рік	2003 рік	2004 рік
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Зернові і зернобобові включаючи зерно і кукурудзу	537	33,6	715	39,1	729	34,3
Соняшник	345	21,6	351	19,2	406	19,2
Інша продукція рослиннийтва	12	0,7	6	0,3	4	0,2
Рослинництво всього	894	55,9	1072	58,6	1134	53,7
М`ясо ВРХ в живій вазі	223	13,9	246	13,4	211	10
Молоко цільне	428	26,8	458	25,0	695	32,9
Інша продукція тваринництва	3	0,2	3	0,2	10	0,5
Тваринництво всього	654	40,9	707	38,6	916	43,4
Промислова продукція	31	1,9	22	1,2	25	1,2
Реалізація іншої продукції, робіт послуг	21	1,3	29	1,6	35	1,7
Усього по господарству	1600	100	1830	100	2110	100

Як свідчать наведені дані агрофірма „Лан” спеціалізується на виробництві молока у тваринництві та зернових і зернобобових - рослинництві. Як видно з таблиці 1.2. найбільшу суму грошових коштів у 2004 році в господарстві отримано в галузі тваринництва від реалізації молока - 32,9%, а в галузі рослинництва від реалізації зернових і зернобобових культур - 34,3%. Тому можна зробити висновок, що у 2004 році сільськогосподарська агрофірма „Лан” мала молочно-зерновий напрям спеціалізації.

При цьому зазначемо ті зміни ,які за останні 3 роки відбулися вцілому по господарству.

Зокрема питома вага в галузі тваринництва в структурі товарної продукції збільшилася з 40,9% у 2002 році до 43,3% у 2004 році.Це відбулося за суттєвого зростання обсягів виробництва та реалізації молока, частка якого у загальній масі товарної продукції за реалізаційний період збільшилась з 26,8% до 32,9%.

Водночас збільшилась і питома вага реалізації іншої продукції, робіт і послуг з 1,3% до 1,7%. Питома вага галузі рослинництва за період 2002-2004 р.р. дещо зменшилась, а саме на 2,2% та склала 53,7%. Але слід зазначити,що суттєвих змін в структурі товарної продукції не відбулося. Так обсяги соняшника скоротилися на 2,4% в порівнянні з 2002 роком , а обсяг іншої продукції рослинництва на 0,5%. Також не відбулося суттєвих змін у розмірах промислової продукції , вона скоротилась у 2004р. на 0,7%, порівняно з 2002р.

Першочергову увагу в управлінні господарством слід зосередити на фінансовій діяльності підприємства, раціональному та ефективному використанню фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства має за мету поліпшення організації та підвищення ефективності їх використання в процесі господарювання ,що сприяє здійсненню основного принципу господарської діяльності - самостійності підприємства.

Фінансовий стан підприємства визначає його з банком, бюджетом, кредиторами, платоспроможністю господарства. Основним джерелом даних для фінансового стану господарства є бухгалтерський баланс.

Форма та зміст балансу, який буде використаний в подальшому аналізі фінансового стану агрофірми „Лан” за 2004 рік наведено в додатку.

Розвиток ринкової економіки зумовлює два основних напрями аналізу фінансового стану підприємства:

- проведення об`єктивної оцінки вартості господарських засобів, що знаходяться реально в розпорядженні підприємства і в залежності від цього рівня його самостійність, платоспроможність, кредитоспроможність;

- аналіз стану рівня ефективності використання засобів і джерел їх формування з метою пошуку резервів поліпшення результатів фінансової діяльності підприємства.

Для проведення об`єктивної оцінки платоспроможності даного підприємства розглянемо наступну таблицю.

Платоспроможність агрофірми „Лан” за 2004 рік, тис.грн.

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни(+,-)
Платіжні засоби: - грошові кошти - готова продукція - дебіторська заборгованість	77 340 43	1 490 48	-76 150 5
Разом платіжних засобів	460	539	79
Платіжні зобов`язання	1116	1080	-36
Коефіцієнт платоспроможності - перевищення - платіжних зобов`язань	0,41 656,0	0,49 541	0,08 -115

Коєфіцієнт платоспроможностві свідчить про те наскільки підприємство в змозі покрити своїми платіжними засобами поточні зобов`язання. Так, на початок року цей коефіцієнт становив 0,41, а це означає, що лише на 51,2% підприємство своїми платіжними засобами може погасити зобов`язання. Цей показник на кінець року збільшився на 8%, але до оптимального значення він не наближається. Отже, підприємство не в змозі забезпечити наявними платіжними засобами виконання поточних зобов`язань.

У практиці аналітичної роботи використовують цілу систему показників платоспроможності, які ще називають показниками ліквідності балансу. ліквідності балансу.

Ліквідність балансу - одна з найважливіших умов стійкого фінансового стану господарства. Вона вираховується в можливості мобілізувати існуючі засоби для оплати у відповідні строки своїх зобов`язань, а також передбачених боргів.

Ліквідні засоби господарства використовуються для погашення першочергових зобов`язань з заробітної плати, банківських кредитів і відсотків за них, для розрахунків з постачальниками, фінансовими органами і інше. Показники ліквідності балансу ПП агрофірми „Лан” за 2004 рік розглянемо за даними таблиці 1.4.

1.4.Показники ліквідності балансу ПП агрофірми „Лан” за 2004 рік, тис. грн.

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни(+, -)
1. Оборотні засоби, всього в т.ч.	1471	1632	161
Грошові кошти та короткострокові фінансові вкладення	77	1	-76
Дебіторська заборгованість	43	48	5
Запаси та витрати	1351	1583	232
2. Короткострокові зобов`язання	1116	1080	-36
3. Довгострокові зобов`язання	-	150	150
4. Коефіцієнт ліквідності балансу: абсолютної ліквідності поточної ліквідності загальної ліквідності	0,0689 0,1075 1,3181	0,0009 0,0454 1,5111	-0,068 -0,0621 0,1931

Характеризуючи ліквідність балансу за 2004 рік зробимо висновок, що абсолятний коефіцієнт лікввідності , який характеризує негайну готовність господарства погасити свою заборгованість, в даному господарстві знаходиться нижче нормативного значення і на кінець року зменшився на 0,068 і становить 0,0009. Поточний коефіцієнт ліквідності в господарстві становить 0,1075 і 0,0454 відповідно. А теоретичне значення поточного коефіцієнта ліквідності балансу повинне становити 0,7-0,8. Отже це значить, що за рахунок грошових коштів і дебіторської заборгованості господарство не здатне погасити свої зобов`язання.Загальний коефіцієнт ліквідності становить 1,3181 і 1,5111 на початок і на кінець року відповідно. Ймовірність погашення короткострокових зобов`язань тим більша, чим вищий цей коефіцієнт. За даними таблиці 1.4. бачимо, що на кінець року збільшилась вартість оборотних засобів на 161 тис. грн., в тому числі збільшилася вартість виробничих запасів на 232 тис. грн. Спостерігається також на кінець року збільшення дебіторської заборгованості на 5 тис. грн., а також зменшення грошових коштів на 76 тис. грн. Проаналізувавши показники ліквідності балансу агрофірми „Лан” можна сказати, що коефіцієнт покриття характеризує недостатність оборотних активів для погашення боргів протягом поточного року. Для підвищення платоспроможності і покращення ліквідності балансу необхідно, щоб в господарстві виконувалися плани з реалізації продукції, підвищувалася їх якість, знижувалась собівартість. В господарстві треба дотримуватись суворої фінансової дисципліни, ефективного використання виробничого потенціалу.

В роботі будь-якого суб`єкта господарської діяльності важливе місце відводиться організації бухгалтерського облік , основними завданнями якого є:

- забезпечення контролю за виконанням зобов`язань, наявністю і рухом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до затверджених нормативів і кошторисів;

- своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-господарській діяльності, виявлення і мобілізація внутрішньогосподарських резервів;

- формування повної достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства , необхідної для оперативного керівництва і управління, а також для використання інвесторами постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними органами та банківськими установами.

Згідно з Законом України, „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” за організацію бухгалтерського обліку на підприємстві відповідає його керівник. За дотриманням методологічних принципів бухгалтерського обліку відповідальність несе головний бухгалтер. Нова система бухгалтерського обліку дає бухгалтерові значно більшн свободи. Однак ступінь цієї свободи обмежений обліковою політикою господарства, тобто сукупність принципів, методів, процедур, що використовуються підприємствами для складання і подання фінансової звітності. Саме розробка облікової політики суб`єкта господарювання і повинна бути чи не основним кроком на шляху переходу на національні стандарти бухгалтерського обліку.

Контролює і забезпечує своєчасне надходження інформації для складання бухгалтерської звітності бухгалтерія П П агрофірми „Лан”. Вона, як складова частина управлінського апарату тісно взаємопов`язана з усіма виробничими підрозділами і службами підприємства.

При організації бухгалтерського обліку агрофірма „Лан” керується Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999року зі змінами і доповненнями та національними положеннями бухгалтерського обліку України, затвердженими Міністерством фінансів України.

Відповідно до статті 8 цього Закону П П агрофірма”Лан” самостійно визначає свою облікову політику ,зміст якої повинен бути викладений в наказі „Про облікову політику”(дод.) Цей наказ розробляє бухгалтер, а керівник за погодженням з усіма пунктами затверджує його.

В господарстві ведеться централізований облік. До бухгалтерії у встановлені строки здаються підрозділами первинні документи, де вони обробляються і групуються в реєстрах аналітичного і синтетичного обліку, а також складають звітність. Це дає змогу раціонально розподілити роботу між обліковими працівниками, відповідно до їх кваліфікації.

Правильна організація бухгалтерського обліку вимагає складання плану документообороту,який повинен визначати порядок оформлення документів, надходження їх до бухгалтерії, опрацювання, використання для запасів в облікові регістрів та передачі в архів.

Однією з функцій головного бухгалтера є розподіл обов`язків між членами бухгалтерії. Роботу кожного працівника регламентоформує документооборот, який є основою підвищення якісної діяльності облікового апарату. Розрізняють наступні стадії документообороту:

- складання та формування первинних документів;

- прийом та обробка первинних документів з метою отримання результативної інформації в формі облікових реєстрів;

- цільове використання облікової інформації для управління виробництвом.

План графік-документо обороту в господарстві не розроблений, на мою думку це суттєвий недолік . Тому я розробила і пропоную проект плану графіку документообороту.

В агрофірмі „Лан” затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, звтверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року, при цьому згідно з обліковою політикою, господарства використовують розрахунки 9 класу „Витрати діяльності” без використання 8 класу „Витрати за елементами”.

В агрофірмі „Лан” застосовується журнально-ордерна форма обліку, що зафіксовано в наказі „Про облікову політику”.

Журнально- ордерна форма обліку передбачає використання таких найважливіших принципів:

- здійснення записів в журналах-ордерах в порядку реєстрації операцій тільки з кредиту рахунків в кореспонденції з дебетом інших рахунків;

- об`єднання, як правило, в єдиній системі записів синтетичного і аналітичного обліку;

- відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій в розрізі показників, необхідних для здійснення управління, контролю, аналізу і складання бухгалтерської звітності;

- застосування журналів-ордерів за декількома рахунками, які мають між собою економічний і обліковий зв`язок;

- побудова облікових регістрів з заздалегідь вказаною кореспонденцією рахунків і показниками, які необхідні для складання бухгалтерської звітності;

- застосування місячних, а в деяких випадках квартальних і річних журналів-ордерів з використанням необхідної кількості вкладних листів.

Основними регістрами бухгалтерського обліку є журнали-ордери, які побудовані за кредитовою ознакою, та відомості, де відображаються дебітові обороти. Записи в цих регістрах здійснюються на підставі первинних документів з зазначенням кореспондуючих рахунків.

Наприкінці місяця підсумкові дані кредитових оборотів з журналів-ордерів переносять до Головної книги, в якій підраховують обороти по дебіту кожного рахунка. Головну книгу використовують для узагальнення даних журналів-ордерів, взаємної перевірки записів по окремих рахунках і складання звітного балансу.

Журнально-ордерна форма обліку є найбільш прогресивною серед усіх інших форм, крім автоматизованої. Її переваги в тому, що аналітичний і синтетичний облік не відокремлені одне від одного, не відбувається дублювання одних і тих же записів.

Журнали-ордери побудовані таким чином,що в них відображають однорідні за економічним змістом операції, а також операції, що пов`язані між собою.

Схематично взаємозв`язок між регістрами аналітичного і синтетичного обліку в умовах застосування журнально-ордерної форми обліку наведений на мал.1.1.

2

Мал.1.1.Схема журнально-ордерної форми бухгалтерського обліку

Посадове місця в бухгалтерії агрофірми займаються згідно штатного розписку і обов`язки розподілені таким чином: головний бухгалтер, 4 бухгалтера, касир.

Розподіл обов`язків між працівниками бухгалтерії агрофірми „Лан” Сватівського району Луганської області наведено в таблиці 1.5.

В сучасних умовах необхідно певну увагу приділяти організації не тільки бухгалтерської роботи, а й аналітичної необхідно розробляти форми оперативної звітності, впроваджувати управлінський облік. Для цього необхідно у господарстві залучити до роботи економічний відділ.

№ п/п	Посада та ПІБ	Функціональні обов`язки
1	Головний бухгалтер Коляка О.М.	Організація бухгалтерського обліку, складання фінансової і статистичної звітності, річного звіту, розрахунки по податках, за страхуванням, з постачальниками та підрядниками, ведення журналів-ордерів № 6, 8, 12.
2	Бухгалтер Ельбович В.Т.	Ведення нарахування оплати праці робітникам господарства, журнал-ордер №10.8 та розрахунки за соціальним страхуванням
3	Замісник головного бухгалтера Кравцова Н.І.	Ведення головної книги, журналів-ордерів №13 , 7, 10.1 , а також реалізації продукції та її оформлення і облік земельних паїв.
4	Бухгалтер Ляхова Р.І.	Ведення обліку продукції тваринництва, рослинництва, насіння та кормів, перевірка звітів матеріально-відповідальних осіб, а також продукції, яка передана в переробку.
5	Бухгалтер Лазурко О.А.	Завідуюча кадровим відділом, диспетчер автопарку.
6	Касир Єліна Ю.А.	Касові операції.

В завершення організаційно-економічної характеристики агрофірми „Лан” хотілося б зробити висновок, що дане підприємство спеціалізується на молочному скотарстві у тваринництві і на вирощуванні зернових та зернобобових у рослинництві. При цьому останнім часом відбувається значне розширення обсягів реалізаціїЗазначених видів продукції сільськогосподарського виробництва. Особливо це стосується суттєвого зростання обсягів виробництва і реалізації молока.

Що стосується організації обліку операцій то вони потребують певного удосконалення. Зокрема розробки графіку документообороту, а також посилення контролю за раціональним веденням рахунків бухгалтерського обліку.

3. Стан обліку розрахунків з покупцями і замовниками

3.1 Економічний зміст і завдання обліку

Сільськогосподарські підприємства основну масу виробленої продукції реалізують. Вони реалізують також виконані на сторону послуги і роботи власних допоміжних, обслуговуючих і промислових виробництв. Реалізація - це заключна стадія кругообігу засобів підприємства. В процесі її господарству повертаються в грошовому вигляді засоби, які були витрачені на виробництво та збут продукції (Т - Д), чим і закінчується повний цикл кругообігу.

Одним з основних видів реалізації сільськогосподарської продукції є продаж її заготівельним організаціям (хлібоприймальні пункти, м'ясокомбінати, молокозаводи тощо), різним торгівельним організаціям, а також дитячим закладам, закладам охорони здоров'я та громадського харчування.

Заготівельним організаціям господарство реалізує продукцію на підставі договорів. В договорах встановленні забов'язання сторін з продажу та прийманню продукції, кількості реалізуємої продукції (за її видами), ціни, загальні суми, термін і кондиції, стандарти і особливі умови продажу.

Крім реалізації продукції сільськогосподарського виробництва підприємтсва виконують різні роботи і послуги різним організаціям і особам (у тому числі власному капітальному будівництву і працівникам свого господарства). До них, наприклад, відноситься транспортування вантажів автотранспортом, відпуск електроенергії, переробка давальницької сировини, переробка присадибних ділянок, ремонтні роботи тощо. Реалізуються такі послуги і роботи по встановленим тарифам і цінам, обумовлених в договорі.

Процес реалізації продукції пов'язаний з деякими витратами (витрати на транспортування, навантаження, розвантаження тощо).

Виходячи з цього головне завдання кожного підприємства повинно бути таке: випуск продукції і торгівля товарами високої якості з найменшими витратами.

Господарська діяльність кожного підприємства базується на найбільш раціональному використанні матерільних і грошових ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва. Тому основним завданням бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат по виготовленню чи придбанню товарів, аналіз і контроль за собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих результатів виробництва та реалізації і їх використанням.

Виходячи з цього завданнями бухгалтерського обліку є:

- додержання Положення (Стандартів) про організацію бухгалтерського обліку в Україні;

- облік, аналіз і контроль за додержанням інформації про господарську діяльність;

- облік, аналіз і повсякденний контроль за виконаням завдань виробництва в розрізі кількості, якості й асортименту продукції згідно з вимогами замовників;

- облік, аналіз і контроль за відвантаженням, реалізацією і оплатою продукції;

- забеспечення наявності первинної документації щодо кожної господарської операції і своєчасної обробки первинних документів, яка дозволила б у будь-який момент визначити кількість, терміни надходження і витрат сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних цінностей, відпуск і реалізацію готової продукції тощо, відповідність фактичних даних бухгалтерського обліку завданням;

- забеспечення повного відображення усіх витрат підприємства щодо їх складових частин, а також усіх прибутків підприємства і повсякденне співставлення витрат з прибутками, виявлення результатів кожного господарського процесу і загальних фінансових результатів підприємства.

Важливі вимоги до бухгалтерського обліку - його простота, чіткість, достовірність поточних і звітних даних , попередження всілякого роду спроб перекручування дійсності, усунення серйозних недоліків в організації бухгалтерського обліку і посилення його ролі в здійсненні контролю за господарською діяльністю.

3.2 Форми розрахунків з покупцями і замовниками

Розрахунки з покупцями виникають у наслідок реалізації продукції і товарів, виконяння робіт і послуг на сторону. При цьому потрібно визначитися з тим, коли продукція або товари вважаються проданими.

Принципи бухгалтерського обліку вимагають, щоб доход на був врахований до того періоду, в якому товар буде відвантажений. В даний час часто практикується попередня оплата, тобто оплата в рахунок майбутніх поставок. До фактично відвантаженого товару така оплата не вважається покупкою для покупця і реалізацією для продавця. Проти часто буває, що товар відвантажений, але гроші за нього ще не надійшли, тобто проведено продаж у кредит.

В обліку потрібно дотримуватися зв'язку доходів і видатків, тобто вони повинні бути відображені в одному періоді. Отже, якщо відвантажений товар вважати проданим, оскільки він вже покинув підприємство і спричинив видаток, то в цьому ж періоді потрібно відобразити виручку від реалізації, тобто показати відповідний доход незалежно від того, одержано чи ні гроши за відвантажений товар.

У більшості країн світу використовують метод нарахування (поставки), тобто реалізацію відображають по відвантаженій продукції. Це найбільш сприятливий метод тому, що касовий метод викриває фактичний стан справ. Наприклад, за відвантажені цукрові буряки і зерно окремі сільськогосподарські підприємства фактично одержують оплату лише у наступному році. Таким чином, вирощена і відвантажена заготівельним організаціям сільськогосподарська продукція фактично вже використана, а тому має бути віднесена на реалізацію. В сільському господарстві реалізацію відображають по відвантаженій продукції - метод нарахування.

Положення “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” чітко визначено, що датою реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) вважається дата відвантаження (передавання) продукції, товарів (підписання документів про виконані роботи, надані послуги).

Облік розрахунків з покупцями і замовниками може здійснюватись як готівкою так і безготівковим методом. Найбільш поширені безготівкові розрахунки, які становлять більш 90% всіх розрахунків.

При здійсненні розрахунків готівкою підприємства (отримувачі платежу) зобов'язані надавати підприємствам-платникам податкову накладну, рахунок-фактуру, товарний чек, акт виконаних робіт, квитанцію прибуткового касового ордера, касовий чек та інші документи, які б підтвердили факт витрати готівки. Це визначено порядком ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції постанови НБУ від 13 жовтня 1997 року №334).

Розрахунки між підприємствами і організаціями здійснюються, як правило, у безгобівковій формі через банк. Вони бувають іногородніми та одногородніми.В Україні безготівкові розрахунки можуть здійснюватись за такими формами:

- платіжними дорученями;

- платіжними вимогами-дорученнями;

- чеками;

- акредитивами;

- векселями;

- інкасовими дорученнями (розпопядженнями).

Підприємство само обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями та установами.

Банк на договірній основі проводить касово-розрахункове обслуговування своїх клієнтів, перераховуючи грошові кошти з рахунків підприємств в черговості, встановлюваній керівником підприємства згідно з Положенням “Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України”.

Якщо на підприємстві накопичились документи по платежах з безспірним стягненням коштів, згідно діючого законодавства України, оплата їх проводиться банком при надходженні коштів у примусовому порядку за календарним надходженням цих документів.

Документи, представлені до банку, повинні мати такі реквізити: назву, номер розрахункового рахунку, число, місяць, рік їх виписки.

Число вказується цифрами, місяць - прописом, рік цифрами.

Підприємства, що використовують при оформленні первинного документа обчислювальну техніку, дозволяється:

- проставляти місяць цифрами (1-12), повну або скорочену назву платника і одержувача коштів, номер розрахункових рахунків;

- назву місця знаходження, номер банку платника або одержувача, МФО, де знаходяться коррахунки, номер коррахунку;

- суму платежу - цифрами та прописом у цілих грошових одиницях;

- мотив для розрахунків або одержання коштів (номер і дата договору, товарно-транспортні документи, найменування товару або послуг);

- підписи платника на першому примірнику з відтиском печатки.

Платіжні документи виписуються як правило під капіювальний папір в кількості примірників, необхідних банку та сторонам, котрі беруть участь у розрахунках.

Однією з найбільш поширених форм розрахунків є розрахунки платіжними дорученнями і платіжними вимогами-дорученнями.

Платіжне доручення являє собою розпорядження власника рахунку в банку на перерахування грошових коштів на рахунок іншого підприємства. Доручення приймаються банком до виконання протягом десяти днів від дати його виписки. Банк приймає доручення тільки в тій сумі, яка може бути по наявності грошових коштів на рахунку. Платіжними дорученнями підприємства можуть здійснювати такі перерахування: