Розрахунки з покупцями та замовниками

- підприємствам, організаціям на виплату заробітної плати, за організований набір робітників, для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення в місцевостях, де немає банків;

- окремим громадянам: авторський гонорар, пенсії, аліменти, заробітну плату, командировочні витрати;

- для зарахування на рахунок в банках торгової виручки, податків та інших коштів.

Платіжними дорученнями здійснюються розрахунки по взаємній заборгованості, планові платежі, попередня оплата за товари, послуги.

Розрахунки за допомогою платіжних вимог-доручень є формою розрахунів, яка об'єднує форму розрахунків платіжними вимогами з дорученням покупця на оплату товарів або послуг.

Платіжна вимога-доручення складається з двох частин:

- верхня частина - вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця оплатити вартість поставленої йому продукції або наданих послуг;

- нижня частина - доручення платника своєму банку вказаної в графі “суми до оплати”.

Платіжна вимога-доручення заповнюються постачальником і передається покупцеві разом з відвантаженою продукцією або після надання послуг. Нижня частина цього документу заповнюється платником у разі згоди оплатити платіжну вимогу-доручення і після цього здається ним до обслуговуючого його банку.

Якщо платіж необхідно здійснити телеграфом, то постачальник на всіх примірниках платіжної вимоги-доручення зверху на полях робить надпис “Платіж виконати телеграфом”. Платіжні вимоги-доручення можуть бути використані для здійснення попередньої оплати.

Розрахунки за допомогою чеків використовуються для постійних розрахунків, що гарантують перерахування грошей незалежно від стану розрахункового рахунку платника. Чеки, що видаються банком, зброшуровані в книжки по 10, 20, 25, 50 залежно від потреб платника і виготовлені за зразками, затвердженими Національним банком України.

Термін дії чекової книжки встановлює банк за погодженням з підприємством.

Чек - це письмове розпорядження чекодавця банку, що веде його рахунок, оплатити чекодержателю вказану в чеку суму грошових коштів.

Гаранована оплата чека забеспечується за рахунок депонування чекодавачем коштів на окремому рахунку в банку чекодавача і наявністю коштів на відповідному рахунку чекодавача, але не вище суми, гарантованої банком за погодженням з чекодавачем при наданні чекової книжки.

Підприємство для одержання чекової книжки надає банку заяву за підписом осіб, уповноважених правом підпису документів для здійснення операцій на розрахунковому рахунку, з відтиском печатки. Разом з заявою банку надається платіжне даручення для депонування коштів на окремому рахунку чекодавача. Термін на пред'явлення чека в установу банку чекодержателем - 10 днів без урахування дня його заповнення. Після закінчення вказаного терміну чек банком не приймається. Банк при видачі чекової книжки на палітурці проставляє граничну суму - ліміт, затверджує її підписом управляючого банком та печаткою.

Чек виписує чеодавець і проставляє такі реквізити:

- суму - цифрами в спеціальній зоні правої частини чека і прописом - в центральній частині чека;

- мотив для перерахування над графою “сума прописом”;

- найменування одержувача платежу в полі “кому”;

- дату, місце заповнення на спеціальних полях чека.

Видані чеки чекодавець реєструє на спеціально відведених сторінках в кінці чекової книжки. Чекодержатель здає до банку чеки з реєстрами. В реєстрі мають бути відображені такі реквізити:

- найменування банку платника (чекодавача), його номер, найменування і номер банку, кореспондентський рахунок банка платника, номер коррахунку;

- номер рахунку чекодавача;

- сума чека;

- номер чека.

Реєстр підписується і завіряється печаткою чекодержателя згідно картці зразків.

При наданні виписаного для оплати банку одержувача чек має бути завірений підписом посадових осіб чекодавача та його печаткою, що підтверджує факт одержання товару або надання послуг.

Після закінчення терміну дії чекової книжки невикористана сума ліміту повертається на розрахунковий рахунок власника книжки. За його дорученням ліміт витрат по книжці може бути доповнений. На підприємствах чекові книжки мають зберігатися як бланки суворої звітності. Для обліку розрахунків чеками використовується рахунок № 55 “Інші рахунки в банках”, на субрахунку № 55-3 “Рахунки в банку по доходах”.

Розрахунки акредитивами. Акредитивна форма розрахунків використовується за договором між постачальником і покупцем для прискорення надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Акредитив - це грошове зобов'язання банку, яке видається ним за дорученням клієнта на користь його контракту згідно договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі постачальникам або надає право банку здійснювати такі ж платежі при умові пред'явлення документів, обумовлених в акредитиві.

У банку покупця або постачальника можуть бути відкриті такі акредитиви:

1. покриті (депоновані в банку постачальника або в банку платника);

2. непокриті (гарантовані).

Акредитивна форма розрахунків невігидна покупцеві, тому що змушує його відволікати вільні гошти і перераховувати їх з розрахункового рахунку на рахунок акредитивів.

Акредитиви бувають відзивні і безвідзивні. Покритим, депонованим в банку постачальника є акредитив, при відкритті якого банк покупця перераховує кошти платника до банку постачальника (банк-виконавець) за умови зарахування його на окремий балансовий рахунок “Акредитиви” на увесь термін дії зобов'язання банку покупця. Прийнятий до виконання акредитив у банку платника зараховується на забалансовий рахунок “Акредитиви до оплати”.

Непокритий (гарантований) акредитив - це акредитив, що відкривається покупцеві у банку постачальника шляхом надання йому права списувати всі суми акредитива за розрахунком банка покупця.

За домовленістю покупця і постачальника здійснюється відкриття банком одержувача гарантованих акредитивів у банку постачальника.

Відзивний акредитив - такий, що може змінюватися або анулюватися банком постачальника без попередньої згоди з постачальником.

Безвідзивний акредитив - такий, що змінюється або анулюється тільки при погодженні з постачальником.

Акредитив відкривається для розрахунків тількі з одним покупцем.

Строк дії і порядок розрахунків акредитивами встановлюється договором між платником і постачальником.

Для відкриття акредитива платник подає обслуговуючому банку заяву, в якій вказує:

- номер договору, за яким відкривається акредитив;

- найменування постачальника і найменування банка, що виконує акредитив;

- вид акредитива, тобто загальну назву таварів або послуг, що оплачуються за рахунок акредитива;

- умови реалізації акредитива (документи, види товарів тощо);

- сума акредитива.

Для одержання грошових коштів по акредитиву, депонованому в банку постачальника, постачальник, котрий відвантажив продукцію, надає реєстр розрахунків і необхідні документи, обумовлені акредитивом, в обслуговуючий банк до закінчення строку дії акредитива. Не приймаються до оплати з акредитива документи без дат відвантаження, номерів і дат прийомо-здаточних документів, номерів квитанцій.

Акредитиви в банку постачальника закриваються в таких випадках:

- після закінчення обумовленного строку акредитива;

- за заявою постачальника про припинення дії відзивного акредитива до закінчення його строку. Недовикористана сума перераховується банку платника на рахунок, з якого депонувалися кошти;

- за заявою одержувача по відзивному акредитиву про відмову від акредитива повністю або частково. Акредитив закривається або зменшується в день одержання сповіщення від банка покупця.

Акредитиви можуть використовуватися для оплати векселів у тих випадках, коли місце оплати їх визначено за місцем знаходження векселедавача.

Нині звертається увага на широке використання при розрахунках векселів. Вексель - це цінний папір, що посвідчує безумовний грошовий обов'язок векселедавача сплатити до настання терміну визначену суму грошей власника векселя (векселедержателю).

Випускається два види векселів: Прості і переводні.

Простий вексель має такі реквізити: найменування - “вексель”, прості й нічим не обумовлені обіцянки сплатити визначену суму, зазначення терміну платежу, вказівка місця, де повинен здійснюватися платіж, найменування того, кому або за чиїм наказом має бути здійснений платіж, зазначення дати і місця складання векселя, підпис векселедавача.

Переводний вексель має такі реквізити: найменування - “вексель”, зазначення терміну платежу, підис векселедавача, прості й нічим не обумовлені пропонування сплатити визначену суму, найменування платника.

Заборгованість по розрахунках з покупцями підприємство облічує на рахунку №59 “Векселі одержані”. Аналітичний облік на рахунку 59 “Векселі одержані” ведуть по кожному одержаному векселі.

3.2 Первинний облік розрахунків з покупцями і замовниками

Реалізацію продукції та надходження виручки від реалізації закінчується кругообіг засобів, котрий має велике значення для нормальної діяльності підприємства.

При організації обліку реалізації важливо чітко встановити термін її відображення в обліку, оскільки це дуже тісно пов`язано з визначеннями фінансових результатів діяльності та подальшим нарахуванням різних податків, такі як податок на додану вартість. А це найважчим у веденні бухгалтерського обліку через неврегулювання нормативної податкової бази.

Найменша помилка в обліку разом з недостатніми знаннями порядку обчислення податків ведуть до отримання бухгалтерами штрафів

Отже, умовами визнання дохлду (виручки від реалізації) є:

- покупцеві передані ризики і вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію;

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією;

- сума доходу може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Дохід не визначається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарвми, роботами, послугами та іншими активами), які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість.

Для документального оформлення операцій із реалізації продукції передбачені відповідні документи. Так на повну партію зерна, що відправляється на заготівельні пункти виписують Товарно-транспортну накладну спеціалізованої форми в чотирьох примірниках, а при перевезенні транспортом зі сторони - в п`яти. При цьому, перший примірник накладної залишається в господарстві з підписом водія, три наступних вручаються водію. Після приймання зерна другий примірник залишається на хлібоприймальному пункті, третій повертається в господарство з поміткою про прийняття вантажу, четвертий залишається у водія як підстава для заповнення Дорожного листа вантажного автомобіля.

При транспортуванні зерна транспортом зі сторони четвертий і п`ятий примірники залишаються у водія транспортної організації.

Товарно-транспортна накладна має фіксований номер і серію. У ній зазначають гаражний номер автомобіля, автопідприємство,товаровідправник, вантажоодержувач і платник, назва зернових і олійних культур та насіння трав, сорт і клас, масу(брутто, тара, нетто), ціну і суму.

Заготівельна організація на кожну культуру, прийняту за день від сільськогосподарського підприємства, складає Реєстр товарно-транспортних накладних, в якому зазначають кількість зерна у фізичній масі, прийнятою по кожній накладній.

На підставі Реєстра виписують приймальну квитанцію(ПК-10) на кожну культуру прийняту протягом дня. В ній вказують номери всіх складених реєстрів накладних, фізичну і залікову масу до виплати з урахуванням якості зерна.

Таким чином, основним документом, який є підставою для бухгалтерського обліку і статистичної звітності про заготівлю зерна і насіння олійних культур по державному контракту, служить Приймальна квитанція.

Картопля, овочі, баштанні культури, плоди, виноград та інша продукція рослинництва на оптові бази торгівельних організацій і підприємств переробної промисловості, в магазин, підприємства громадського харчування, дитячі заклади супроводжуються Товарно-транспортною накладною спеціалізованої форми №1с.-г.(овочі), яка за змістом і перліком реквізитів не відрізняється від Товарно-транспортрної накладної спеціалізованої форми №1с.-г.(зерно)

Оптові бази торгівельних організацій і переробних підприємств оплачують продукцію, яка надійшла від сільськогосподарських підприємств для виконання плану держзамовлення, за закупівельними цінами з урахуванням встановлених надбавок і знижок.

При відвантаженні цукрових буряків з господарства кожна партія супроводжується Товарно-транспортною накладною спеціалізованої форми №2м-ов.(буряки), яку виписують в чотирьох примірниках. Перший залишається в господарстві, другий передається приймальному пункту, а третій і четвертий - транспортній організації, що перевозила цукрові буряки на заготівельні пункти. На підставі даних товарно-транспортних накладних на цукрові буряки, прийняті від господарства за день, бухгалтерія заготівельного пункту виписує приймальну квитанцію (ф.ПК-8). Вона є основним документом по заготівлі цукрових буряків у рахунок державного контракту. Копії приймальних квитанцій надаються в органи статистики.

Супровідним документом при продажу тварин, птиці, кролів є Товарно-транспортна накладна спеціалізованої форми №1с.-г. (тварини). У ній заповнюють такі реквізити: вид тварин і птиці, вік, вікова група, інвентарні номери,група за вгодованістю, кількість голів, жива маса, вантажовідправник і вантажоодержувач.

Дані по ВРХ на підставі зважування кожної голови в додаток до товарно-транспортної накладної №1с.-г.(тварини), в якому зазначають вгодованість кожної голови, дату і час припинення годівлі.

По свинях, вівцях і кролях облік ведуть за окремими групами з однаковою вгодованістю. Птицю в товарно-транспортній накладній записують по видах і вікових групах.

На прймальних пунктах в товарно-транспортній накладній роблять записи про вгодованість і масу тварини та інші показники, передбачені формою і одержені за результатом зважування і огляду.

На прийнятті від господарства тварини, птицю і кролі виписують Приймальну квитанцію ПК-1 окремо на кожний вид тварин і на тварин підвищенної маси. На м`ясо , прийняте від господарства, також виписують приймальну квитанцію ПК-1. Однак у цьому випадку необхідно вказати як забійну масу, так і вперерахунку її в живу (при вищій вгодованості коефіцієнт переведення становить 2,05 , середній - 2,7).Сільськогосподарським підприємствам в обсяг виконання плану дерзамовлення зараховують масу живих племінних тварин, реалізованих через організації племінної служби. Підставою для заліку є Приймально-здавальний акт, яким оформлюють закупівлі. Один примірник акта подається статистичним органам.

При відправленні з господарства партії молока і молокопродуктів кожна партія повинна супроводжуватись Товарно-транспортною накладною спеціалізованої форми №1с.-г.(молоко, сировина). Характерними реквізитами цієї форми є маса молока в перерахунку на базисний вміст жиру, кислотність і температура молока, ступінь чистоти, питома вага і сорт молока, маса (нетто, тара, брутто). Підприємства молочної промисловості на підставі товарно-транспортних накладних ведуть Журнал приймання молока і молокопродуктів або Нагромаджувальні відомості окремо по кожному господарству, за якими 2 рази на місяцьвиписують приймальні квитанції ПК-3. Після підписання здавальником і приймальником товарно-транспортної накладної №1с.-г.(молоко, сировина) молоко вважається прийнятим і відповідальність за нього несе заготівельна організація. При цьому перший примірник товарно-транспортної накладної залишається в господарстві, другий передається заготівельнику, третій водієві.

Реалізація продукції є основою для податкового обліку.

Податковий облік ведеться відповідно до закону про ПДВ.

Для податкового обліку ПДВ використовується такі первинні документи і регістри:

- податкова накладна - первинний документ, що виступає у відносинах між платниками податків. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом;

- книга обліку продажу товарів;

- книга обліку придбаних товарів.

Книга обліку продажу та книга обліку придбання є регістром податкового обліку, в яких визначаються кінцеві результати за податковий (звітний) період.

Книга обліку продажу та придбання повинні бути прошнуровані та пронумеровані, зареєстровані в податковій адміністрації. Дата початку ведення книг та дата їх закінчення підтверджується підписом керівника і головного бухгалтера.

Облік придбаних товарів у осіб, які зареєстровані як платники податку ведеться виключно на підставі податкової накладної, а у осіб, які не зареєстровані як платники податку на додану вартість - на підставі товарного чека, іншого розрахункового або платіжного документа, що підтверджує передачу товарів та проведення розрахунків.

У книзі обліку продажу ведеться окремий облік операцій з продажу товарів, по яких виникають і не виникають зобов`язання. Крім того окремо обліковуються операції, пов`язані з продажем товарів, які оподатковуються податком за ставками 20% або 0% звільнених від оподаткування.

Податкові накладні при реалізації продукції прикладаються.

3.3 Синтетичний і аналітичний облік розрахунків з покупцями і замовниками

Бухгалтерський облік розрахунків з покупцями і замовниками за відвантажену продукцію, товари, роботи, послуги крім заборгованості, яка забезпечена векселем ведеться на рахунку 36”Розрахунки з покупцями і замовниками”, який має такі субрахунки:

361”Розрахунки з вітчизняними покупцями і замовниками”

362”Розрахунки з іноземними покупцями і замовниками”

363”Розрахунки з учасниками промислово фінансових груп”

За дебетом рахунка 36”Розрахунки з покупцями і замовниками” відображається продажна вартість реалізованої продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг (в тому числі на виконання бартерних контрактів), яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов`язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджету та позабюджетних фондів та включенні у вартість реалізації, за кредитом - сума платежів, які надійшли на рахунки підприємств в банківських установах в касу, та інших видів розрахунків.

Сальдо рахунку відображає заборгованість покупців та замовників за одержану продукцію (роботи, послуги).

На субрахунку 362”Розрахунки з іноземними покупцями і замовниками” аналітичний облік ведеться у гривнях та валюті, обумовленій договором.

Рахунок 36”Розрахунки з покупцями і замовниками кореспондує:

За дебетом з кредитом рахунків За кредитом з дебетом рахунків

30”Каса” 30”Каса”

31”Рахунки в банках” 31”Рахунки в банках”

70”Доходи від реалізації” 34”Короткострокові векселі одержані”

71”Інший операційний дохід” 35”Поточні фінансові інвестиції”

37”Розрахунки з різними дебіторами”

38”Резерв сумнівних боргів”

50”Довгострокові позики”

51”Довгострокові векселі видані”

60”Короткострокові позики”

61”Короткострокові векселі видані”

63”Розрахунки з покупцями і підрядниками”

64”Розрахунки за податками і платежами”

65”Розрахунки за страхуванням”

68”Розрахунки за іншими операціями”

70”Доходи від реалізації”

76”Страхові платежі”

84”Інші операційні витрати”

85”Інші затрати”

93”Витрати на збут”

94”Інші витрати операційної діяльності”

95”Надзвичайні витрати”

Прийняте рішення про реформування бухгалтерського обліку з застосуванням міжнародних стандартів днщо випереджає реалії нашого економічного життя в частині відображення процесів і явищ, які лише затверджуються в економіці України.

4. Удосконалення обліку розрахунків з покупцями і замовниками

4.1 Основні напрямки удосконалення облліку в Україні

Кожна наука загалом, а бухгалтерський облік зокрема, потребує періодичного перегляду основних положень та уточнення методики збирання та опрацювання даних. Для перебудови господарського механізму, що відбувається нині в Україні в зв'язку з переходом економіки на ринкові відносини, необхідні істотні зміни у системі бухгалтерської інформації. Цей процес тривалий і потребує значних зусиль.

Яким шляхом в подальшому має розвиватися бухгалтерський облік в Україні? Якщо повністю перейти на порядок обліку згідно з МСБО і більш жорстке регулювання, то Україна не вийде зі становища, в якому перебуває нині.

Може бути інший шлях. Суть його полягає в тому, щоб у межах розроблених національних стандартів і відповідно до МСБО вибрати окремі більш чіткі параметри ведення обліку, задекларувати їх і використовувати протягом тривалого часу.

Розробка П(С)БО та узгодження їх з МСБО зумовила потребу в значній перебудові методики формування даних бухгалтерського обліку.

Інформаційна система кожної країни має враховувати національні особливості економіки. Значною мірою це стосується України, яка порівняно з розвиненими країнами теж має особливості, найсуттєвішими з яких є:

1. Відмінності формування інформації на мак-рорівні, адже всі підприємства України мають подавати міністерствам (відомствам) та статистичним органам звітність в обсязі, який має визначати тенденції розвитку народного господарства, зокрема за схемами національного рахівництва тощо, що передбачено Законом України "Про державну статистику", остаточний варіант якого затверджено Президентом України від 13.07.2000 р. № 1922.

2. Особливості управління підприємствами з боку міністерств і відомств. У багатьох галузях народного господарства підприємства приватизовані, але є галузі, де цей процес не відбувався (в Міністерстві культури майже всі підприємства державні) або відбувався частково, зокрема, в підпорядкуванні Міністерства промислової політики та Міністерства аграрної політики залишилося до 200 підприємств, які не підлягають приватизації. За цих умов будувати бухгалтерську звітність лише на засадах фінансової звітності, на нашу думку, недоцільно. Потрібно залучати для потреб управління додаткові дані з врахуванням особливостей окремих галузей народного господарства, незважаючи на те, що функції багатьох міністерств і відомств на сьогодні ще остаточно законодавчо не закріплені, як і функції регулювання ринкових відносин з їх боку. Все це потребує відповідного розширення інформаційного забезпечення.

3. Виходячи з трактування методу бухгалтерського обліку, до його складу входить звітність, тому її не можна відділяти від процесу фіксації, обробки і узагальнення інформації про діяльність підприємства, вона є результатом роботи бухгалтерії.

4.Потребують належного вирішення питання податкового обліку. В деяких розвинених країнах вони або не вирішувалися, або вирішувалися частково, адже закони про підприємницьку діяльність та про ведення обліку (якщо вони були) прийматися ще у XIX ст. і тому перебудова податкового обліку потребує зміни значної кількості законодавчих актів, що інколи нереально, особливо якщо врахувати часті поправки до методики розрахунку податкових зобов'язань. В Україні Податковий кодекс ще не прийнято, тому, на нашу думку, бухгалтерський облік доцільно будувати так, щоб він готував одночасно інформацію як для фінансової, так і податкової звітності

5. В Україні відбувається активний процес розробки і впровадження нових законів для різних галузей народного господарства і сфер діяльності. Як правило, всі вони більшою чи меншою мірою стосуються бухгалтерського обліку, адже зрештою усе завершується господарськими операціями, які мають бути зафіксовані в бухгалтерському обліку. Тому доцільно, на нашу думку, щоб проекти законодавчих актів, передані на розгляд Верховній Раді (навіть ті, які безпосередньо не стосуються облікової діяльності), проходили апробацію фахівцями з бухгалтерського обліку. Наприклад, у ст. 4 проекту Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" зазначено, що "електронний документ є документом підписувача з часу, коли підписувач наклав на електронний документ свій електронний цифровий підпис". Здавалося б таке визначення правильне, однак у бухгалтерів це може викликати непорозуміння, адже з моменту відправки електронної пошти виникають зобов'язання щодо нарахування авансу, якщо проектом договору підряду це передбачено, незважаючи на те, що у протилежної сторони змінилися плани щодо укладення договору. Так, якщо підприємство в останній день звітного періоду відправило електронною поштою наказ банку перерахувати певну суму коштів в оплату заборгованості, а платіж банком не здійснено, то це може призвести до виникнення штрафних санкцій, та й сама операція має по-іншому відображатися, адже при цьому слід використовувати рахунок "Грошові кошти в дорозі". Ці факти наведено лише з одного проекту Закону, який по суті мало стосується обліку, не кажучи про інші Закони, наприклад, "Про оподаткування прибутку підприємств", з введенням якого було змінено методику нарахування амортизації та порядок визначення оподатковуваного прибутку, "Про Пенсійний фонд" тощо.

Врахування особливостей побудови обліку в Україні потребує порівняння існуючого порядку обліку в розвинених країнах і в Україні та приведення його у відповідність до потреб звітності.

У світі існують в основному дві системи фінансового обліку, відмінності між якими стосуються особливостей формування даних про фінансові результати. Одна з них передбачає залучення даних управлінського обліку. За цією схемою формування "її (інформації - В.М.) найчастіше здійснюється в узагальненому вигляді: реалізація мінус собівартість реалізації мінус адміністративні витрати та витрати на збут дорівнює фінансовим резудьтатам. Що розрахунки здійснюються за видами діяльності, а результат діяльності компанії дорівнює сумі результатів за кожним видом діяльності. Таке подання даних, що використовується для фінансової звітності, характерно для англосаксонського підходу. Основний аргумент на користь такого підходу до фінансової звітності полягає в наявності взаємозв'язку між інформацією для внутрішнього та зовнішнього використовування. Теоретично зовнішні користувачі стримують доступ до інформації, поданої керівництвом підприємства. Недоліком цієї системи є те, що інформація в управлінському обліку, як правило, не підлягає зіставленню, оскільки відсутня стандартизація компонентів собівартості реалізації. Отже, неможливо зіставити такі співвідношення, як собівартість реалізації та реалізація (виручка від реалізації - В.М.).

Внаслідок запровадження П(С)БО в Україні застосовуються обидві зазначені схеми побудови обліку фінансових результатів: одна з них ґрунтується на веденні обліку з обчисленням собівартості продукції у великих підприємствах, а друга, що передбачає визначення результатів діяльності в цілому, - в підприємствах, що підлягають під статус малих.

Якщо розглядати порядок ведення обліку у підприємствах, які не підлягають під статус малих, то в них не вирішено остаточно питання, як же визначати фінансові результати: без обчислення чи з обчисленням собівартості продукції.

Це пояснюється тим, що в Україні зроблено те чого немає в розвинених країнах, на що зверну: увагу Д.Ле Фурш, а саме: створено таку систем; побудови обліку витрат, яка відповідає вимогам як окремих підприємств, так і макроекономіки Йдеться про розробку методичних рекомендацій планування, обліку та калькулювання собівартос ті продукції в різних галузях народного госпо дарства (промисловість, будівництво, сільське го сподарство тощо). Крім того, Державним казначейством України розроблено методику ведена обліку в бюджетних установах. При підготовц цих положень було використано єдині засади що до побудови обліку в галузях народного госпо дарства та окремих підприємств.

Однак при цьому виникає низка питань, які потребують вирішення. Насамперед слід звернуті увагу на те, що в Законі України "Про бухгалтер ський облік та фінансову звітність в Україні" до сить докладно подані положення щодо фінансово звітності і зовсім нічого не сказано про іншу бух галтерську звітність, адже річний звіт підприємст ва, який існував раніше, як правило, складався з значної кількості таблиць і стосувався багатьом сфер діяльності підприємства. За сучасних у мої статистичні органи вимагають подання кріл фінансової звітності ще й звітності про собівар тість продукції, зокрема сільськогосподарські підприємства мають представляти звітність за формою № 50-с.г., де передбачено відповідні показники за повним переліком видів продукції.

Уже сам факт наявності звітності про собівартість продукції, що мають подавати підприємства окремих галузей народного господарства, ставиц під сумнів існування в усіх підприємствах фінай сового обліку за схемами, передбаченими і П(С)БО 9 "Запаси" та 16 "Витрати". Адже визначаючи фінансовий результат в цілому по підприємству і використовуючи оцінку перехідних залишків готової продукції, незавершеного виробництва за чистою вартістю реалізації запасів, а придбаних цінностей - за цінами ЛІФО, ФІФО тощо, спостерігатимуться відмінності в сумі прибутку. Тобто в підприємствах, які не підпадають під статус малих або прирівняних до них і де не використовується П(С)БО 25, можуть розраховуватися два показники прибутку: один визначається в цілому по підприємству на підставі даних рахунків класу 8, а другий - при зіставленні собівартості продукції з виручкою від П реалізації. Тому досить часто виникають розбіжності між формами № 2 та № 50-с.г.

Однак на цьому проблеми зі звітністю про собівартість продукції не закінчуються.

3 прийняттям Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підприємствам надано право самостійно визначати внутрішню облікову політику, що створює істотні труднощі при узагальненні звітної інформації в цілому по Україні, адже підприємства можуть мати істотні відмінності в обліку, але врахувати це при зведенні звітності практично неможливо. Передбачити, що опосередковані дані в цілому по Україні відповідатимуть реальному стану речей, немає підстав, а здійснення переходу від суцільного до вибіркового обстеження потребує значного часу на здійснення організаційних заходів та значних витрат, оскільки за ведення обліку та подання звітності відповідно до затвердженої методики статистичні органи мають платити реципієнтам, а достовірність даних при вибірковому обстеженні нижча порівняно з суцільним, тим більше, що подібний підхід суперечить Закону України "Про державну статистику".

У Законі "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є суперечності щодо формування облікової та звітної інформації. Так, згідно зі ст. 5 "підприємство самостійно... розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій...". Водночас Планом рахунків бухгалтерського обліку та Інструкцією про його застосування, а також П(С)БО 16 "Витрати" передбачено, що підприємство має визначати собівартість продукції лише за скороченим складом витрат, тобто без обчислення повної собівартості продукції, що обмежує самостійність підприємств.

Коли це положення було поширено на всі підприємства різних галузей народного господарства завдяки підготовці методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції, то виявилося, що при поданні звітності показники собівартості незіставні ні в динаміці за ряд років, ні між окремими господарствами. Крім того, загальний стан щодо ефективності виробництва окремих видів продукції викликає сумнів, оскільки порівнюється виручка від продажу продукції з прямими витратами на її виробництво та загальновиробничими витратами.

Розуміючи необґрунтованість показників такої звітності, окремі відомства дають вказівки підпорядкованим підприємствам вести облік за раніше приймятжми типовими положеннями, тобто за схемою обчислення повної собівартості продукції, що дає змогу більш обґрунтовано відображувати рентабельність виробництва окремих видів продукції.

Якщо розглядати показники собівартості щодо окремого підприємства і ґрунтуватися на системі обліку і контролю витрат "директ-костінг", то передбачени й у діючих в Україні інструктивних матеріалах порядок обліку витрат себе цілком виправдовує. Однак якщо виходити з потреб управління галуззю чи народним господарством в цілому, то доцільно залишити раніше існуючий порядок обліку та розподілу непрямих витрат та витрат на збут, тобто застосовувати таку схему обліку витрат, яка б задовольняла не тільки кожне конкретне підприємство, а й відповідала вимогам звітності, що подається відповідним міністерствам і відомствам та статистичним органам, тобто відповідала одночасно потребам макро- та мікроекономіки.

Тому вважаємо, що ведення обліку підприємствами України має будуватися на єдиних засадах, тобто за національними стандартами, але з врахуванням потреб звітності. Тут можна виходити з того, що може бути обчислена повна собівартість продукції, якщо цього побажають підприємств конкретної галузі, що не суперечить ст. 8 Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Тим самим будуть створені умови, коли підприємства України зможуть подавати звітність за формами і в строки, затверджені відповідними органами. Акціонерні товариства та інші підприємства, які повинні оприлюднювати звітність, в разі потреби складають її відповідно до вимог МСБО.

На нашу думку, треба створити таке об'єднання бухгалтерів, яке було б потрібне фахівцям цієї професії. Воно має створюватися за галузевими та регіональними професійними ознаками. Перші спроби в цьому напрямі вже зробила Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві агропромислового комплексу України. Об'єднання має виконувати низку функцій:

* контролювати навчальні процеси щодо курсової підготовки та перепідготовки бухгалтерів;

* захищати бухгалтерів від свавілля судових органів (за неперевіреними даними автора 25 % жінок у тюрмах - це бухгалтери. Чи всі вони засуджені за належних підстав?);

* здійснювати заходи щодо організації перепідготовки бухгалтерів та отримання другої професії подібно до того, як це робилося раніше через систему всесоюзних заочних облікових курсів;

* координувати підготовку посібників з бухгалтерського обліку та споріднених дисциплін (аналізу господарської діяльності, бухгалтерської експертизи тощо);

* чітко визначати функції бухгалтера в підприємстві та законодавчо закріпити його статус щодо-прав і обов'язків не тільки головного бухгалтері а й бухгалтерів.

Усе це дасть підстави для проведення атестації головних бухгалтерів з урахуванням особливостей окремих галузей народного господарства.

Тут названо найважливіші функції професійного об'єднання щодо визначення статусу бухгалтерів, а саме: залишити внутрішньогосподарський контроль функцією економічної служби чи передати його в бухгалтерію подібно до того, як це зроблено в США, де створено спеціальну службу з управлінського обліку, яка здійснює планування, облік, аналітичні розрахунки та вносить пропозиції щодо поліпшення діяльності підприємств на розгляд менеджерам. Одночасно потрібно закріпити права та функції кожного працівника бухгалтерії.

Маючи такий солідний науковий та практичний потенціал, яким володіють бухгалтери України, треба перетворити цих фахівців у лобіюючу силу, здатну не тільки слухати і виконувати те, що наказують законодавчі органи, а й активно впливати на розробку та впровадження законів, які б відповідали правилам функціонування бухгалтерського обліку, вирішували не тільки питання щодо створення Державного комітету з бухгалтерського обліку чи науково-дослідного інституту, а й більш складні та важливі.

4.2 Шляхи удосконалення обліку розрахунків з покупцями і замовниками в умовах діючої форми обліку

Для аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками за відвантажену продукцію, товари, викопані роботи й послуги, крім заборгованості, яка забезпечена векселями*, призначена Відомість З.1. Цю відомість можна вести за окремими субрахунками, що доцільно на підприємствах, де крім продажу товарів (продукції), виконання робіт і послуг для вітчизняних покупців (замовників) такі операції здійснюються на експорт. При цьому треба мати на увазі, що в разі відсутності операцій за рахунком (субрахунком) у поточному місяці, Відомість 3.1 не застосовують.

Відомість ЗЛ аналітичного обліку розрахунків з покупцями та замовниками (до рахунку 36 "Розрахунки" з покупцями та замовниками") можна вести двома способами.

Перший спосіб - для кожного покупця (замовника) відводять необхідну кількість рядків, яку завбачливо визначають виходячи із можливої кількості документів (товарно-транспортних накладних, ра-хунків-фактур, платіжних доручень), дані яких сюди треба буде внести.

Другий спосіб - позиційний, тобто для кожного покупця (замовника) у цій відомості відводять один рядок. Якщо протягом поточного місяця потрібно внести дані кількох документів, їх попередньо групують в аркушах-розшифровках, і у Відомості 3.1 записують підсумок за однорідними документами.

У зв'язку з цим розміщення реквізитів у Відомості дещо непослідовне. Зокрема, в графі 1 мало 6 бути найменування покупця (замовника), яке наведено в графі 3, адже саме в розрізі них, а не номерів запису чи документів групують дебетої кредитові обороти за рахунком 36 "Розрахуй покупцями та замовниками". Отже, виникає з тання, що записувати в графі 1 'Номер запис порядкові номери всіх операцій за наскрізним п цніюм (1,2,3, ..., 25-за кількістю рядків), чи окремо за кожним покупцем (замовником) - для шого 1, 2, 3,..., п; для другого також 1, 2, 3,..., п.

Вважаємо, що номер запису операцій потр вказувати при першому способі ведення Відомості З.1. Якщо на підприємстві використовують другий спосіб її ведення, нумерація цієї графи має здійснюватися за наскрізним принципом - 1, 2, 3,..., 25 загальною кількістю наведених тут рядків. При цьому вона означатиме порядковий номер покупця (замовника). В такому разі у графі 2 "Номер документа" тут слід вказати порядковий номер аркуша-розшифровки, в якому будуть записані рек ти первинних документів, у тому числі їх ном<

Варто підкреслити, що графа 3 "Найменув покупця (замовника)" надто мала для відобра ця реквізитів, які потрібні в практичній роботі, крім назви треба мати більш повні дані про адреси, телефони (факси), коди, номери рахун банку, прізвища керівників, бухгалтерів тощо. Тому вважаємо, що до цього реєстру треба скласп даткову відомість, у яку можна було б вносити дані з урахуванням того, що при записах опеї з урахуванням назви покупців легко помили' оскільки воші нерідко однакові чи подібні. Це стосується інших відомостей з обліку розраху оскільки інформація про партнерів є дуже ва вою і нехтувати нею не можна.

За кожним покупцем (замовником) у Відоі ЗЛ (графи 4 і 5) вказують дебетове сальдо на початок місяця та дату виникнення заборгованості. Проте на практиці нерідко виникають ситуації, за розрахунками з певним покупцем (замовником) виникає кредиторська заборгованість, що інколи є наслідком відходу від принципів відображення операцій з розрахунків за новим Планом рахунків.

Як відомо, кредиторська заборгованість перед по купцями виникає в основному за отриманими від них авансами, і облік таких сум треба вести на су6рахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними", тобто у Відомості 3.5 аналітичного обліку розрахунків за іншими операціями (до рахунку 68), у якій є місце для відображення сальдо за кредитом.

Отже, якщо додержуватись встановленого в Інструкції до Плану рахунків порядку відображення операцій за розрахунками з покупцями та замовниками, ніяких проблем із відображенням сальдо у графі 5 не виникне .

При такій послідовності операцій субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними" не застосовується, а сальдо за рахунком 36 "Розрахунки з гюкупцями та замовниками" в разі відсутності другої події - оплати за продану їм продукцію, товари, роботи, послуги може бути тільки дебетовим, отже, його слід відобразити у графі 5 Відомості 3.1.

Коли від покупців надходить попередня оплата, потрібно використовувати субрахунок 681 "Розрахунки за авансами одержаними", інакше за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", якщо на кінець місяця товари, продукція, роботи чи послуги не будуть відвантажені (виконані), вийде кредитове сальдо.

Однак на практиці все-таки інколи за рахунком 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" виникає кредитове сальдо. Причому не завжди через нехтування відображенням попередньої оплати покупців на субрахунку 681 "Розрахунки за авансами одержаними". Це може статися, наприклад, внаслідок того, що покупець помилково перерахував більшу суму, ніж вартість відвантаженого товару. Враховуючи, що на підприємствах облік реалізації товарів та розрахунки з покупцями ведуть не в одному реєстрі, а в Журналі № 6 та Журналі № З відповідно, до того ж вони закріплені, як правило, за різними працівниками бухгалтерії, і перенесення різниці на рахунок 681 не проводиться, зазвичай у таких випадках кредитове сальдо за рахунком 36 записують у графі 5 Відомості 3.1 червоним кольором або із знаком "мінус". Важливо, щоб при цьому в рядку "Усього за рахунком 36" був правильно підрахований підсумок. Він має бути розгорнутим, тобто сальдо за синтетичним рахунком буде як дебетовим, так і кредитовим. Кредитове сальдо можна записати нижче від дебетового -на полях Відомості 3.1 навпроти графи 5.

Далі у Відомості 3.1 відображують (графи 6-11) обороти за дебетом рахунку 36, які відносять з кредиту рахунків ЗО "Каса", 31 "Рахунки в банках", 70 "Доходи від реалізації", 71 "Інший операційний дохід", 76 "Страхові платежі". Зазначимо, що кількість граф для цього (графи 7 - 10) недостатня, оскільки їх є чотири, а одночасний запис операцій може тут бути з кредиту п'яти рахунків. До того ж графа 6 "Дата", яку використовують при першому способі записів операцій, коли для кожного покупця (замовника) відводять кілька рядків, має супроводжуватись графою "Номер документа", оскільки без цього важко контролювати стан розрахунків. Однак тут такої графи немає. Вона є за номером 2, а тому незрозуміло, яких документів стосується: товарно-транспортних накладних, актів про виконані роботи, рахунків-фактур, згідно з якими відображують операції за дебетом рахунку 36 (графи 7-10), чи платіжних доручень, прибуткових касових ордерів, розрахункових чеків, векселів, за якими відображуються кредитові обороти - графи 14-20. Тому доцільно Відомість 3.1 дещо змінити і поряд з графами 6 та 12 "Дата" передбачити* додаткові графи "Номер документа", а графу 2 однойменної назви прибрати як зайву, розширивши її введенням граф за кількістю визначених тут кореспондуючих рахунків як за дебетом рахунку 36, так і за його кредитом, оскільки тут одночасно можуть бути записи за рахунком 21, а граф для цього є всього вісім.

Операції за дебетом рахунку 36 * Розрахунки з покупцями та замовниками" у графах 7-10 Відомості 3.1 записують у кореаюнлешцр раапгяків виходячи з їх економічного змісту. Так, іут мавша записати повернення покупцям чи замовникам отриманих від них авансів готівкою (Д-т 36 - Кчт 30) на основі видаткових касових ордерів, випитаних за дорученнями, пред'явленими їх представниками чи через банк (Д-т 36 - К-т 31) на основі платіжних доручень про перерахування коштів (виписок банку).

Віднесення на покупців і замовників вартості реалізованих продукції, товарів, наданих послуг і виконаних робіт (Д-т 36 - К-т 70) відображується на основі товарно-транспортних накладних або актів про виконані роботи.

Вартість реалізованих покупцям інших оборотних активів, курсової різниці за їх дебіторською заборгованістю в іноземній валюті (Д-т 36 - К-т 71) відображується за товарно-транспортшшн накладними та розрахунками курсових різниць за валютою, які складаються при проведенні ож^НЬ за рахунком або на кінець місяця, якщо операції з розрахунків не проводились, але змінився кург валюти за даними Національного банку України

Після відображення всіх операцій за дебетами-аналітичних рахунків із розрахунків з пожтишииив та замовниками у відповідних рядках підраховують загальні підсумки у графі 11 Відомості 3.1» які означають загальний дебетовий оборот за кшонкшалі-тичним рахунком, що відкрий до синтстжшив рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та зиияипска-ми" (або до субрахунків 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями", 362 "Розрахунки з іноземними покупцями", якщо Відомість 3.1 ведуть за ними).

У рядку "Усього за рахунком 36” підраховують підсумки граф 7-11. При цьому підсумок у графі 11 "Усього за дебетом" є дебетовим оборотом за синтетичним рахунком 36 "Розрахуіиш лиикршя-ми та замовниками", який має дорівнювати даним графи 24 "Разом" у Головній книзі. Якщо Відомість 3.1 ведуть у розрізі субрахунків 361 „ З62 для визначення дебетового обороту за синтетичним рахунком 36 треба додати підсумки за двома счфрахун-камн. Підсумки граф 7-10 дорівнюють даним граф 2, 3, 4, ..., 23 "З кредиту рахунку 30, 31, 70, 71, 76 за Журналом №1 чи № 6 відпощдво"-

У цьому розділі аналогічно підраховують підсумки у графі 21 "Усього за кредатш* за відповідними рядками. Ці підсумки € кредитовими оборотами за аналітичними рахунками, а їх загатьний підсумок за рядком "Усього за рахунком 36" - кредитовим оборотом за цим синтетичним рахунком. Однак ЙОГО переносять не в Головну книгу, а в перший розділ Журналу №3 і відображають у графі 5 за рядками 6 -17 виходячи із даних граф 14 -20 Відомості №3.1.

Сальдо на кінець місяця (дебет) у графі 22 цієї Відомості визначають за правилом його підрахунку на активних рахунках, тобто до даних графи 5 "Дебет" додають дебетовий оборотна рахунком 36 у графі 11 "Усього за дебетом". Якщо за розрахунками з окремими покупцями сальдо виходить кредитовим, його записують у графі 22 так само, як у графі 11 (червоним кольором або із знаком "мінус"). У зв'язку з цим перевірку правильності записів у рядку "Усього за рахунком 36" у таких випадках проводять за правилом активно-пасивного рахунку.

Висновки і пропозиції

У курсовій роботі було розглянуто облік розрахунків з покупцями і замовниками на прикладі агрофірми „Лан” Сватівського району Луганської області. Була наведена організаціно-економічна характеристика господарства за період господарювання підприємства з 2002 по 2004 рік. Таблиця “Динаміка показників розвитку господарства” наводить дані про зміни валової продукції в співставних цінах 1996 року, обсяг товарної продукції, загальну площу землі, площу рілля, сінокосів тощо. Аналіз цієї таблиці показав, що господарство збільшує обсяги як виробництва так і реалізації продукції. При цьому відбувається зменшення чисельності робітників господарства. Збільшується і поголів'я ВРХ. Все це впливає на рівень рентабельності господарства та норму прибутку, які на протязі всього досліджуваного періоду являється додатніми, тобто наше господарство прибуткове.

Відповідно аналіз платоспроможності показав, що господарство не може розраховуватися за куплені товари, роботи та послуги і при цьому відбувається перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською. Господарство являється боржником.

В такій ситуації велику увагу треба приділяти реформуванню діяльності господарства. В теперішній час переходу України на ринкові відносини тема обліку розрахунків набуває все більшої актуальності. Розрахунки з покупцями і замовниками також повинні відбуватися не належному рівні та відповідати вимогам нормативно-законодавчої бази. Саме добре налагоджені фінансові відносини з клієнтами сприяють швидкій реалізації виробленої продукції та надходженню грошових засобів до рахунку господарства. Тількі після цього господарство може поновлювати свої оборотні та основні засоби.

Реформування, яке зараз відбувається в бухгалтерському обліку в Україні сприяє більш чіткій та ефективнішій роботі адміністративного персоналу.

Новий План рахунків, який відповідає усім міжнародним вимогам, призначений для полегшення складання фінансової звітності, повинен бути застосований усіма підприємствами України. При цьому Програма реформування бухгалтерського обліку передбачає розробку і запровадження стандартів бухгалтерського обліку, які містять нормативи. Більшість нормативів вже багато років застосовуються, але є нові методи оцінки, розподілу тощо.

Основна мета реформування бухгалтерського обліку в Україні - це доведення національної фінансової звітності до відповідності з міжнародними стандартами. Звітність українських підприємств повинна бути зрозуміла закордонному інвестору. Складання нової фінансової звітності неможливе без трансформації бухгалтерського обліку, основним елементом якого є розробка нового Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція до його застосування, орієнтованих на видачу всієї необхідної інформації для складання звітності.

Звичайно, в досліжуваному мною господарстві добре налагоджена система бухгалтерського обліку при журнально-ордерній формі її ведення. Але ми живемо в час комп`юторних технологій, тому не тільки доцільно, а й необхідно агрофірмі „Лан” переходити на автоматизовану форму обліку. Адже великий обсяг економічної інформації, який постійно збільшується, потребує , обробки знижується якість інформації, продовжуються строки її опрацювання, а зромтання затрат праці призводить до різкого збільшення управлінського персоналу.

Список використаної літератури

1. Закон Украины “О крестьянском (фермерском) хозяйстве” от 20.12.1991 г. №2009 - XII // ВВС Украины - 1991 - №14

2. Закон Украины “О собственности на землю” // Ведомости Верховного Совета - 1992 - №2

3. Закон Украины “ О собственности” // Голос Украины - 1994 - 24 апреля

4. Закон Украины “О предприятиях в Украине” №888 - 12 от 27.03.91 г. // ВВС Украины - 1991 - №24

5. Закон Украины “О хозяйственных обществах” // Ведомости Верховного Совета - 1991 - №142

6. Закон Украины “Об аудиторской деятельности” // ВВС Украниы - 1991 - №25

7. Закон Украины “О банках и банковской деятельности” №872 - XII от 20.03.91 г. [c изменениями] // Галицкие контракты - 1997 - №7

8. Закон України “Про податок на додану вартість” // 26 вересня 1997р. №550/97 ВР Галицькі контракти - 1997. - №43

9. Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки від 8.12.99 р. №1529/99 // Урядовий кур'єр - 1999 - № 230

10. Указ Президента “Про перехід України на загальноприйняті в міжнародній практиці систему обліку і статистики” // Оріентир - 1998 - №213- 214

11. Постанова Кабінету Міністрів України “Про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні” // Галицькі контракти - 1998 квітень №13