Курсова робота

Аудит безготівкових розрахунків

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні та методологічні питання аудиту безготівкових операцій
• 1.1 Форми безготівкових розрахунків підприємства
• 1.2 Основні поняття, мета та методика аудиту безготівкових операцій
• 1.3 Особливості нормативної бази предмету аудиту
• Розділ 2. Підготовчий етап аудиту безготівкових операцій на підприємстві
• 2.1 Прийняття замовлення та укладання договору на проведення аудиту
• 2.2 План та програма перевірки
• 2.3 Підготовка аудиторської вибірки, встановлення ступеню ризиків
• Розділ 3. Аудит безготівкових операцій на ПП «Рушничок НЕО»
• 3.1 Специфіка підприємства та методика проведення аудиту
• 3.2 Робочі документи аудитора та етапи перевірки безготівкових операцій підприємства ПП «Рушничок НЕО»
• 3.3 Аудиторський висновок по результатах перевірки
• Висновки
• Перелік використаної літератури
• Додаток 1
• Додаток 2
• Додаток 3
• Додаток 4
• Додаток 5
• Додаток 6
• Додаток 7

Вступ

Стан економіки країни зумовлює активізацію пошуку шляхів виходу з економічної кризи та розвитку підприємницької діяльності.

Найголовнішим на сьогодні є створення передумов для довгострокового економічного зростання, зокрема: посилення інноваційного спрямування економічної політики; визначення пріоритетів структурної перебудови, технічного і технологічного забезпечення; вирішення питань економічних відносин, структуризація власності та формування організаційно - правових структур; розвиток інститутів корпоративної самоорганізації; стимулювання кооперації та фінансово - промислової інтеграції; стимулювання розвитку малого та середнього бізнесу; розвиток інформаційної сфери як основи ефективної політики; здійснення адміністративної реформи та підготовки кадрів.

Держава правовими та організаційними заходами має забезпечити вільний вибір суб'єктами підприємницької діяльності форм господарювання, напрямів та умов реалізації продукції, право розпоряджатися результатами своєї праці та капіталом.

Вихід економіки України з кризового стану неможливий без розуміння керівниками, бухгалтерами, фінансистами загальних закономірностей і тенденцій розвитку економіки в умовах переходу до ринкових відносин, розуміння проявлення загальних та специфічних законів на практиці свого підприємства, своєчасно помічати тенденції і можливості підвищення ефективності виробництва [9, 67].

У процесі господарської діяльності кожен господарюючий суб'єкт вступає у різні розрахунково - грошові відносини з іншими підприємствами, організаціями, ланками фінансово - кредитної системи, фізичними особами і т. д.). Ці відносини пов'язані з оплатою придбаних матеріальних цінностей, послуг, перерахуванням до різних ланок фінансової системи встановлених податків та платежів, виплатою заробітної плати, пенсій, допомоги робітникам тощо.

Для здійснення будь-якої господарської операції підприємство повинно здійснити розрахунки з іншим підприємством, найшвидший тип розрахунків між юридичними та фізичними особами - безготівкові. Банк в цих розрахунках виступає як посередник між клієнтами, що здійснюють платежі.

Розрахунками в народному господарстві є система грошових відносин, пов'язаних з оплатою цінностей, послуг і виконання інших фінансово - кредитних зобов'язань підприємств, організацій, населення.

Розрахунки здійснюються готівкою або шляхом безготівкових перерахувань через установи банків, але завжди мають грошову форму.

Своєчасне отримання грошових коштів за відвантажену продукцію дасть можливість своєчасного проведення розрахункових операцій з кредиторами по різних видах платежів, а отже і здійснить позитивний вплив на фінансово - господарську діяльність підприємства.

Безготівкові розрахунки - це переказування певної суми коштів із розрахунків платників на рахунку одержувачів, а також переказування з доручення підприємств, внесених ними готівкою до каси банку на рахунки одержувачів.

Розрахунково-касові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми дорученнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності і відіграють важливу роль у забезпеченні успішного перебігу економічних процесів на мікро - та макрорівнях.

Для клієнтів банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання грошового еквівалента за реалізовану продукцію чи послуги, оплату для виробництва матеріальних ресурсів, оплата заробітної плати працівникам, оплату зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, накопичення та використання заощаджень [9, 174].

Об'єктом дослідження даної роботи є форми, умови та аудит безготівкових розрахунків підприємства ПП «Рушничок НЕО». Щоб зрозуміти і осмислити безготівкові розрахунки треба визначити кожен вид цих розрахунків, їх особливості, реквізити та ін.

Актуальність цієї теми важко переоцінити: майже усі підприємства здійснюють безготівкові розрахунки, мають різни види рахунків і користуються різними формами безготівкових розрахунків. В умовах ринкової економіки форми безготівкових розрахунків набувають нової сутності: підприємство має само вибирати найефективніші та найкращі форми розрахунків. Безготівкові розрахунки нерозривно пов'язані із підприємницькою діяльністю і від правильності застосування тієї чи іншої форми розрахунків підприємство може виграти або програти.

Метою моєї роботи являється вивчення особливостей аудиту безготівкових розрахунків в системі народного господарства України і як вони здійснюються, їх облік, організація та методика аудиту безготівкових розрахунків, ведення робочих документів аудитора.

В першому розділі розглядаються поняття, принципи і система аудиту безготівкових розрахунків, тобто теорію - те на чому базуються безготівкові розрахунки між підприємствами, їх народногосподарське значення, спосіб безготівкових розрахунків, визначення структурно - функціональних компонентів системи безготівкових розрахунків, аналіз нормативної бази та спеціальної літератури з питань аудиту безготівкових розрахунків.

В другому вивчається практичне використання різних форм безготівкових розрахунків, їх класифікація, оформлення, реквізити, особливості, а також підготовка підприємства до аудиту, аудиторські документи, оцінка ступені ризиків підприємства.

Третій розділ роботи буде присвячений аудиторській перевірці операцій з безготівковими розрахунками на підприємстві ПП «Рушничок НЕО». Для того щоб установити законність і доцільність використання різних форм безготівкових розрахунків та правильність їх відображення в обліку.

Важливою складовою аудиторської перевірки підприємства є аудит грошових коштів на рахунках в банках, який проводиться за такими напрямками: аудит операцій на поточному рахунку, аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні питання аудиту безготівкових операцій

1.1 Форми безготівкових розрахунків підприємства

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що проводяться без участі готівки, тобто в сфері безготівкового грошового обігу. Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку. Компоненти безготівкових рахунків наведено на мал.. 1.1.1.

Мал.. 1.1.1 Структурно - функціональні компоненти системи безготівкових розрахунків

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України регулюються Інструкцією №377/8976 Національного банку України, яка затверджена Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 і чинна з 9.04.2004 р.

Інструкцією визначено, що підприємства самостійно обирають форми розрахунків та зазначають їх при укладенні між собою відповідних договорів.

Формами розрахункових документів за якими можуть здійснюватися безготівкові розрахунки наведено на мал.. 1.1.2.

Використання банківських платіжних карток та векселів як платіжних інструментів регулюється законодавством України, у тому числі окремими нормативно-правовими актами Національного банку.

Мал.. 1.1.2. Форми розрахункових документів

Інструкцією визначені загальні принципи організації безготівкових розрахунків та їх форми, стандарти документів та порядок їх обігу.

Дія Інструкції поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності, фізичних осіб -- суб'єктів підприємницької діяльності, банки та їх установи, фізичних осіб.

Інструкцією визначено, що кошти підприємств підлягають обов'язковому зберіганню в банках, за винятком залишків готівки в їх касах у межах встановленого банком ліміту.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичними особами мають здійснюватись через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів [21, 395].

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженням їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання коштів передбачене законодавством України, а також за рішенням суду, арбітражного суду та за виконавчими написами нотаріусів.

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з їх рахунки.

Розрахункові документи, які подаються клієнтами до банку в паперовій формі, мають відповідати встановленим стандартам.

Розрахункові документи за операціями, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності -- юридичними особами, повинні мати відбиток печатки та підписи відповідальних осіб, яким, відповідно до чинного законодавства України та установчих документів підприємства, надане право розпорядження рахунком і підпису розрахункових документів і які повідомлені банку в картці із зразками підписів та відбитком печатки.

Розрахункові документи від фізичних осіб приймаються банком до виконання за підписом такої фізичної особи, що відповідає зразку вміщеного в картку рахунка.

Клієнтам банку надано право подавати до банку розрахункові документи як у паперовій формі, так і у вигляді електронних розрахункових документів (електронних повідомлень) каналами зв'язку. Спосіб подання клієнтом документів до банку має бути передбачений у договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Банк одержувача зобов'язаний зараховувати кошти на рахунки клієнтів не пізніше наступного дня після отримання інформації від розрахункової палати.

При здійсненні розрахунків клієнти можуть застосовувати систему «Клієнт -- банк», яка забезпечує передачу повідомлень між клієнтом та банком у зашифрованому вигляді та автоматичне ведення протоколу передавання розрахункових документів між банком і клієнтом як у банк, так і клієнту.

Юридичною підставою для входження клієнта в систему електронних платежів "Клієнт -- банк» і оброблення його електронних документів банком е окремий договір між ним і банком. У такому договорі обумовлюються права, обов'язки та відповідальність сторін у разі виникнення спірних питань і порядок їх вирішення [21, 403].

Найпоширенішою в господарському обороті є форма розрахунків із застосуванням платіжних доручень. Платіжне доручення -- це документ, який є письмовим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка. Приклад заповненого платіжного доручення наведено у Додатку 1.

Рахунок-фактура - документ, який виписує продавець для оплати покупцем товарно-матеріальних цінностей, що реалізуються (або виконаних робіт чи поданих послу). Рахунок-фактура містить опис та ціну товарів (робіт, послуг).

Платіжна вимога -- доручення е комбінованим розрахунковим документом, який складається з двох частин:

· верхня -- вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (робіт, послуг):

· нижня -- доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, яка проставлена в рядку «Сума до оплати літерами».

Зразок заповненої платіжної вимоги-доручення подано у Додатку 1.

Розрахункові чеки, які використовуються фізичними особами при здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. облік їх ведеться окремо.

В Україні використовується строго фінансова уніфікована форма розрахункового чека. Бланки чеків брошуруються в спеціальні чекові книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Акредитив -- це форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов'язаний виконати платіж третій особі за поставлені товари (роботи, послуги) або надати повноваження іншому (виконавчому) банку здійснити цей платіж..

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів:

а) покритий -- акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку емітента або виконавчому банку;

б) непокритий -- акредитив, оплата за яким у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту [21, 417].

Прості і переказні векселі введено в обіг України Законом Верховної Роди «Про обіг векселів в України» із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25.12.02р. №364-IV.

1.2 Основні поняття, мета та методика аудиту безготівкових операцій

Розвиток вільного економічного підприємництва з різними формами власності в Україні зумовив формування нового виду економічного контролю - незалежного аудиторського контролю. Згідно Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22.04.93 під аудитом розуміють перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинної документації та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти та відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Поняття аудиторської діяльності передбачає виконання як аудиту, так і аудиторських послуг у вигляді експертиз, консультацій з бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу господарської діяльності та інших видів економічно-правового забезпечення підприємницької діяльності. Аудит є незалежною формою контролю, який може дати об'єктивну інформацію про фінансову спроможність і ділову репутацію партнера, розкрити чинники ризику, піднести платіжно-податкову дисципліну, сприяти нормалізації фінансово-господарської діяльності в Україні [18, 161].

Законом України «Про аудиторську діяльність» визначено, що аудит проводиться на підставі договору між аудиторською фірмою та замовником.

В Україні аудит класифікують за об'єктами, а саме:

- аудит річної бухгалтерської звітності;

- аудит узгодженості;

- операційний аудит.

Аудит безготівкових розрахунків відноситься до операційного, і тому носить необов'язковий характер, тобто проводиться на замовлення клієнта.

Дослідження безготівкових розрахункових операцій являється складовою частиною аудита господарсько-фінансової діяльності і здійснюється у зв'язку з іншими операціями (касовими, банківськими, товарними, виробничими, операціями по капітальним вкладенням і т.д.).Це пояснюється тим, що багато вказаних та інших операцій прямо або побічно впливають на розрахункові взаємовідносини між підприємствами.

Аудит безготівкових розрахунків починається з перевірки виконання порядку відкриття розрахункових, поточних і бюджетних рахунків в установах банку та виписок за весь перевіряємий період, котрі повинні знаходитися в бухгалтерії.

Одночасно вивчаються документи підприємств-клієнтів, доданих до виписок банку.

При вивченні банківських документів визначається законність та обґрунтованість операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки.

На практиці мають місце випадки порушень, коли для укриття зловживань окремими бухгалтерами разом з касирами проводилася заміна виписок банку іншими або виправлення відповідних сум.

В таких випадках важливо провести зустрічну перевірку документів і порівняти між собою взаємопов'язані господарські операції, відображенні на рахунках обліку і виписках банку. При цьому вивчають порядкову нумерацію виписок банка і правильність перенесення підсумків та їх залишків в облікові регістри.

Якщо у клієнта відсутні окремі виписки банка, то важливо отримати з банку затверджені їх копії. Документи, додані до виписок банку, досліджуються перш за все на предмет їх законності [16, 188].

Розрахункові операції можна досліджувати суцільним методом. Однак, цей метод потребує багато часу. При перевірці розрахункових операцій найчастіше застосовують метод вибіркової перевірки документів, котрий дозволяє виявити можливі недоліки, порушення та зловживання. Така перевірка потребує глибокого аналізу як облікових записів, так і звітних. Важливо знати різні варіанти та способи викриття можливих порушень, зловживань, незаконного виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості.

Необхідно встановити, чи відповідають номера та суми використаних чеків корінцям книжок, а при виявленні анульованих або зіпсованих чеків з'ясувати, чи є відмітка про це в корінцях.

Джерелами інформації аудиту розрахункових операцій являються первинні документи та облікові регістри по обліку розрахунків з постачальниками, покупцями, різними дебіторами та кредиторами, розрахунки по претензіям. Вивчають також відповідні журнали-ордера і відомості журнально-ордерної форми обліку, баланс та інші фінансові звіти. Особливої уваги потребує перевірка облікових даних про вартість матеріалів, що знаходяться в дорозі, якщо вони оплачені, але не надійшли до кінця місяця на підприємство.

Слід вивчити аналітичні рахунки по кожному дебітору і кредитору та встановити, чи нема підставних аналітичних рахунків.

3'ясовують, чи не було випадків укриття дебіторської заборгованості шляхом відображення в балансі звернутого залишку замість розвернутого. При цьому вивчають наступні рахунки: «Розрахунки з покупцями та замовниками», «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками», «Розрахунки з різними дебіторами та кредиторами».

Суми кредиторської заборгованості між підприємствами недержавної форми власності, відносно котрих строк позовної давнини вже минув, підлягають віднесенню на результати господарської діяльності. В усіх інших випадках суми кредиторської заборгованості підлягають перерахуванню в бюджет.

Досліджуються всі можливі штрафи, пені, визнанні боржником, або по котрим отримані рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення. Слід підкреслити, що списання боргу на збиток в результаті неплатоспроможності боржника не являється причиною для ліквідації заборгованості, котру відображають по балансу протягом відповідного періоду, тобто з часу списання. Якщо є дебіторська заборгованість, відповідно якої строк позовної давності вже минув, вивчається питання про правильність списання сум за рішенням керівника підприємства і на який рахунок вона віднесена. Важливо також перевірити законність таких списувань.

Достовірність дебіторської та кредиторської заборгованості перевіряється шляхом звіряння по кожній статті балансу на дату перевірки з сумами заборгованості, відображеної в облікових регістрах і первинних документах [9, 202].

На підприємствах звіряння розрахунків необхідна. Для цього дебіторам висилають виписки з особистих рахунків та направляють до них для взаємозвіряння спеціалістів. Одночасно необхідно запросити у кредиторів виписки з особистих рахунків про стан розрахунків з підприємством. З метою повного обхвату вивчення всіх операцій, пов'язаних з розрахунками, інвентаризацію їх необхідно виконувати на дату дослідження. Інвентаризацію розрахунків з покупцями та іншими дебіторами оформлюють спеціальним робочим документом аудитора.

При дослідженні претензійної заборгованості необхідно обґрунтувати відповідними документами і встановити, чи не числяться на балансі суми претензій з простроченими термінами. Звертається увага на списування суми неповернутих претензій за рахунок наслідків діяльності клієнта.

Встановлюють, чи ведеться оперативний облік претензій і як здійснюється контроль за своєчасністю і обґрунтованістю передачі матеріалів в арбітражний суд для відшкодування заборгованості. Звертається увага на своєчасність заключення і виконання угод на постачання продукції матеріалів.

Аудит розрахунків кредитних операцій по платіжним документам дозволяє встановити не тільки правильність, але й своєчасність розрахунків. Для цього порівнюють дату приймання-відвантаження продукції, що вказана в приймально-здавальних документах з датою перерахування грошей підприємству. Розрахунки з постачальниками вивчають шляхом співставлення ціни і суми виплат, вказаних в документах, з платіжними.

Розрахунково-кредитні операції здійснюються переважно через в безготівковій формі через банк, котрий систематично контролює правильність розрахунків і додержання розрахункової дисципліни. Однак і тут можуть мати місце порушення котрі залишаються непоміченими банками. Тому на ці питання слід звертати особливу увагу. Результати перевірки операцій по розрахунковому рахунку оформлюють у відповідну відомість.

Належну увагу приділяють правильності ведення безготівкових розрахунків по нетоварним операціям. Важливе значення для здійснення розрахунків має послідовність їх здійснення. В більшості випадків в першу чергу здійснюють розрахунки з бюджетом. Особливо досліджують операції, котрі відображаються на рахунку «Розрахунки з бюджетом». Уважно перевіряються всі суми на субрахунках. Виявляються випадки недостовірності ведення синтетичного та аналітичного обліку розрахункових операцій по їх видам.

Важливе значення для успішного проведення аудиту безготівкових розрахунків має ознайомлення з господарством перевіряємого підприємства, станом бухгалтерського обліку і звітності, документами матеріально відповідальних осіб. Також, необхідним є проведення аналітичних процедур, які допоможуть знайти порушення і зекономити час аудитора.

Загалом послідовність перевірки безготівкових розрахунків аналогічна послідовності інформаційних зв'язків між обліковими документами.

1.3 Особливості нормативної бази предмету аудиту

При організації бухгалтерського обліку та аудиту безготівкових розрахунків необхідно керуватися законодавчими та нормативними документами, наведеними нижче у переліку.

Огляд нормативних документів з обліку та аудиту безготівкових розрахунків.

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і Україні.

2. Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 25 грудня 2002 року N 364-IV. Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні.

3. Постанова Правління НБУ «Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки» від 24 лютого 1997 року N 37 Постанова визначає загальні вимоги, порядок ведення банківських платіжних карток, участь банків у міжнародних платіжних системах.

4. П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. №87. В цьому положенні визначається зміст і форма звіту про фінансові результати та загальні вимоги до зміст статей звіту.

5. П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом МФУ від 31.03.99 р. №87. Цим положенням визначається зміст і форма звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до його статей.

6. П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом МФУ від 08.10.99 р. №237. Цим положенням дається визнання й оцінка дебіторської заборгованості, визначається резерв сумнівних боргів.

7. П(С)БО 11 «Зобов'язання», затверджене наказом МФУ від 31.01.00 р. №91. Цим положенням дається визнання й оцінка зобов'язань. Цей документ використовується при аудиті безготівкових розрахунків - зобов'язань.

8. Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті». Затверджена постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. №22. В інструкції розглядаються загальні положення, правила документообігу та особливості застосування кожної із форм розрахунків.

9. Інструкція «Про порядок відкриття та використання рахунків в національній та іноземній валюті». Затверджена постановою правління НБУ від 18 грудня 1998 р. №527. Інструкція регулює правовідносини, що виникають при відкритті клієнтами банків поточних, депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній валюті. Цей документ використовується при аудиті підприємства, щодо правильності відкриття рахунків в національній та іноземній валютах [19, 265].

Безготівкові розрахунки в Україні розвиваються дотепер, прикладом є банківські платіжні картки, які з'явилися в Україні досить недавно. Для прийняття ефективних управлінських рішень та планування господарської діяльності підприємства, керівнику підприємства слід вибирати та застосовувати найефективніші форми безготівкових розрахунків, які найповніше задовольняють потреби підприємства.

Розділ 2. Підготовчий етап аудиту безготівкових операцій на підприємстві

2.1 Прийняття замовлення та укладання договору на проведення аудиту

Аудиторські послуги щодо проведення аудиту надаються будь-якому господарюючому суб'єкту незалежно від його організаційно - правової форми і форми власності. Побудова будь-яких взаємовідносин між суб'єктами підприємництва починається із звернення до переддоговірного перепису. Тобто, дана сторона звертається з проханням надати їй визначені послуги, а друга сторона висловлює згоду, згоду на надання таких послуг або відмовляє в їх наданні. Після одержання згоди аудиторської фірми, укладається договір про проведення аудиту. Такий договір є офіційним документом, який регламентує взаємовідносини аудитора (аудиторської фірми) з клієнтом. Згідно з договором про надання аудиторських послуг аудитор зобов'язується надати послуги (тобто провести аудит, а замовник клієнт - отримати ці послуги). Цей документ підтверджує і фіксує офіційно, юридичну згоду інтересів економічного договору.

Перш ніж розпочати перевірку аудиторові необхідно виконати кілька попередніх дій. Насамперед необхідно установити контакт із потенційним клієнтом.

Для того, щоб визначити, чи варто за наявних умов давати згоду на проведення аудиту фінансової звітності якоїсь компанії (або на участь у тендері на надання аудиторських послуг), аудитор повинен виконати певні процедури:

· ознайомитися з галуззю, в якій працює клієнт, та його конкретним бізнесом;

· отримати та проаналізувати фінансову інформацію потенційного клієнта та інформацію про цього ж клієнта від третіх сторін, таких як банки, юридичні компанії;

· якщо клієнт міняє аудитора, необхідно зв'язатися з попереднім аудитором, як цього вимагають стандарти аудиту;

· проаналізувати особливі обставини, через які цей проект може вважатися особливо ризикованим;

· оцінити незалежність аудиторської фірми та її здатність задовольнити потреби клієнта;

· визначити, чи прийняття клієнта не суперечитиме вимогам законів та правил і кодексу професійної поведінки [19, 225].

Перед тим як прийняти нового клієнта, між ним та аудитором має відбутися зустріч, на якій необхідно визначити сутність майбутнього проекту та відповідальність кожної зі сторін. Коли йдеться про перший аудит даного клієнта, то треба поінформувати про проблеми, пов'язані з «аудитом першого року». Клієнта необхідно поінформувати про сутність аудиторської перевірки. Сторони повинні визначити, яку відповідальність братиме на себе аудитор

Якщо аудитор погоджується прийняти клієнта і надати йому аудиторські послуги, він підтверджує умови та строки виконання, про які було домовлено під час зустрічі з клієнтом, у документі, що називається «Лист-згода» (Engagement Letter). Цей лист являє собою поширену в західній практиці форму контракту між аудитором та клієнтом. Його головним призначенням є попередження непорозумінь між сторонами в тому, що стосується суті виконуваного проекту та відповідальності, яку бере на себе аудитор. Типовий лист-згода містить такі положення:

· мета аудиту;

· очікувана дата закінчення аудиту;

· відповідальність керівництва клієнта за фінансову звітність;

· обсяг аудиту.

Слід зауважити, що через характер перевірки та інші неминучі обмеження системи внутрішнього контролю існує ризик того, що навіть деякі суттєві викривлення даних можуть залишитися невиявленими.

Під час проведення аудиту має бути забезпечений доступ до будь-яких документів, записів та іншої інформації.

В українській практиці замість листа-згоди укладається договір (чи угода) щодо надання аудиторських послуг [Додаток 2].

Пунктом 3 нормативу № 4 вказано, що укладенню договору на проведення аудиту має передувати обмін листами між аудитором та клієнтом [Додаток 3]. Після проведення аудиту складається Акт приймання-передавання виконаних аудиторських послуг.

Для укладення договору на проведення аудиту необхідно обстежити підприємство ще до початку аудиторської перевірки. Це потрібно для того, щоб ознайомитись з особливостями його діяльності, визначити ризики, оцінити обсяг аудиторських послуг. Цю роботу, як правило, виконує директор аудиторської фірми, менеджер або досвідчений аудитор, який знає методику оцінки ризику, галузь, де працює клієнт. На місці вивчається організація бухгалтерського обліку та її відповідність стандартам, наявність і ефективність внутрішнього контролю, фах працівників бухгалтерії, документація, складена іншими аудиторами, обсяги первинної документації; вивчаються статутні та установчі документи, документи про державну реєстрацію та ліцензії, патенти, сертифікати. Досліджуються облікові регістри і встановлюється форма бухгалтерського обліку та її відповідність установленим формам, оцінюється майно.

Важливо встановити, на які структури чи на яких посадових осіб покладені функції контролю, проводився чи ні зовнішній аудит. Аудитор ці та інші питання вивчає вибірково, але ретельно, щоб мати уявлення про особливості діяльності підприємства. За результатами попереднього обстеження складається звіт аудитора, в якому наводяться основні особливості діяльності підприємства та виявлені недоліки. Наступним етапом є планування аудиту, складання плану аудиту, який узгоджується з клієнтом. Якщо все узгоджено і клієнт готовий до проведення аудиту, то він надсилає відповідний лист, в якому вказує бажані строки перевірки. Аудиторська фірма виявляє свої можливості, визначає аудиторів, які будуть здійснювати аудит, складає відповідну програму з зазначенням у ній конкретних строків перевірки кожного напрямку аудиту та осіб, які будуть її проводити. Важливо, щоб один-два дні було виділено на підготовку аудиторам, які вивчають результати попереднього обстеження, законодавчі і нормативні документи, роблять робочі помітки для себе про те, на що потрібно звернути першочергову увагу. Від підготовки аудиту залежить якість та своєчасність його проведення, тому їй необхідно приділити належну увагу [19, 237].

2.2 План та програма перевірки

Для проведення аудиту складається загальний план аудиту за формою, наведеною в Національному нормативі.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору необхідно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з'ясувати, чого чекає від нього клієнт. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнта.

Отримання інформації про діяльність клієнта є важливою частиною планування аудиту. Знання бізнесу допомагає аудитору зрозуміти події, операції, практичну діяльність, які впливають на фінансову звітність [19, 242].

Аудитор розробляє і документально оформляє аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Ця програма допомагає здійснювати загальне керівництво з боку фірми проведенням аудиту та контролювати роботу аудиторів. В ayдиторську програму включається перелік об'єктів аудиту за його напрямами, а також визначається час, який необхідно витратити на кожен напрямок. У програмі оцінюється рівень ризику контролю та ризику аудиту, визначається термін проведення аудиторських тестів і незалежних процедур, координується робота всіх працівників, які беруть участь в аудиті. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються. Під час розроблення аудиторської програми необхідно дотримуватися вимог параграфів 9-10 Національного нормативу України № 9.

З метою правильного розподілу обов'язків між аудиторами, якщо аудит проводиться кількома спеціалістами, розробляється програма перевірки. У ній вказуються: мета аудиту; основні ділянки роботи підприємства і розділи обліку, які будуть перевірені; характер перевірки (суцільна чи вибіркова); закріплення обов'язків за членами бригади; терміни початку і закінчення аудиту. Формулювання мети аудиту має важливе значення. Вона чітко визначає для чого аудитор з'явився на підприємстві і яку користь може принести ця перевірка. Програма аудиторської перевірки передається керівникові підприємства для ознайомлення і узгодження об'єктів та стадій перевірки. На прохання керівника підприємства у програму можуть бути внесені зміни.

Аудиторський процес складається з таких стадій: початково-організаційної (або дослідної), дослідної та завершальної.

Переддослідна стадія включає процедури організаційного характеру, спрямовані на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені терміни.

Дослідна стадія - це виконання аудиторських процедур із перевірки виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства за допомогою найпростіших засобів обчислювальної техніки, а також способом діалогового спілкування з ЕОМ [15, 111].

Завершальна стадія - це узагальнення результатів аудиту.

Господарські операції аудитори досліджують за допомогою методичних прийомів та відповідних аудиторських процедур. Так, інвентаризація цінностей як методичний прийом передбачає перевірку цінностей у натурі, лічильну та бухгалтерську обробку документів, отримання пояснень від матеріально відповідальних осіб за результатами інвентаризації, розгляд їх центральною інвентаризаційною комісією, прийняття рішень щодо виявлених нестач і лишків цінностей.

Аудит може досліджувати всі господарські операції за період, наприклад щодо руху коштів у касі, або вибірковим способом - розрахунки з покупцями і постачальниками, проведення інвентаризації перед складанням річного звіту. У процесі дослідження використовують загальнонаукові і конкретні методичні прийоми вивчення операцій і процесів господарської діяльності. Так, на великих підприємствах аудитор широко використовує дедуктивні методичні прийоми для виявлення конфліктних ситуацій у господарській діяльності (збільшення браку продукції, неконкурентоспроможність продукції на ринку), які потім досліджують за допомогою органолептичних (інвентаризація, контрольні заміри) та документальних (дослідження документів, які відображають господарські операції) методичних прийомів.

Тільки всебічне дослідження в процесі аудиту господарських операцій із застосуванням різних прийомів дає змогу правильно оцінити об'єкти контролю й уникнути помилок.

Під час дослідження документів за формою аудитор особливу увагу приділяє з'ясуванню достовірності товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, прибуткових та видаткових касових ордерів, банківських грошових чеків, векселів, платіжних відомостей на заробітну плату та інших первинних документів, якими стверджується діяльність проведення господарської операції, її кількісні та вартісні вимірники. Нерідко з метою зловживань виготовляють повністю підробні документи або у справжні документи вносять зміни первинних записів способом дописування, підчищення, витравлювання тексту, а також підроблюють підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, або вказують вигаданих посадових чи матеріально відповідальних осіб.

Дослідження фактів підроблювання документів не входить до професійних обов'язків аудитора. Це здійснюють судово-технічні та почеркознавчі експертизи, які призначаються господарськими, місцевими судами та іншими правоохоронними органами. Обов'язок аудитора у разі виявлення фактів викривлення первинних документів, які застосовуються в обліку цінностей, довести їх до відома керівництва підприємства, яке перевіряється.

На стадії планування обов'язковими є процедури, які дають змогу аудиторській фірмі пересвідчитися в незалежності її посадових осіб усіх рівнів відносно клієнта.

Деякі з можливих процедур описані в даному розділі. Але, безумовно, специфічні процедури, які використовуються аудиторської фірмою щодо підбору фахівців, можуть значною мірою відрізнятися від запропонованих тут.

Загалом питання незалежності кожного співробітника фірми від клієнта багато в чому залишається на совісті аудитора. У зв'язку з цим, керівникові перевірки треба знати про своїх співробітників трохи більше, ніж просто про колег [19, 249].

Ayдитору, відповідальному за проведення аудиту, потрібно перевірити щорічні анкети фахівців і пересвідчитися в тому, що персонал, відібраний для аудиту, справді незалежний від клієнта.

Небажані практично будь-які ділові відносини з близькими родичами, особливо, якщо вони обіймають керівні посади або можуть впливати на зміст фінансових звітів клієнта. Потрібно також вивчити суми, які надходили будь-коли від клієнта на рахунок аудиторської фірми, з тим щоб пересвідчитися, що вони не мають характеру кредиту і не впливають, таким чином, на незалежність фірми.

Якщо для проведення аудиту в якій-небудь його частині залучаються інші аудиторські фірми, потрібно отримати від них письмове підтвердження незалежності від клієнта.

Потрібно передбачити можливість відкликання аудиторського висновку, або обмежити обсяг робіт тільки перевіркою правильності складання балансу. Аудитору потрібно документувати всі процедури, пов'язані з підбором і затвердженням фахівців для кожної перевірки.

Аудитор повинен мати такий рівень знань про бізнес клієнта, який дасть змогу йому спланувати і провести аудит відповідно до загальноприйнятих аудиторських стандартів. Такий рівень знань забезпечить аудитору розуміння подій, що виникають, а отже і якісну перевірку фінансової звітності..

Інформація про бізнес-клієнта сприяє правильному визначенню напрямків аудиту, під час вивчення яких можуть бути потрібні спеціальні дослідження. Це допомагає оцінити умови, в яких відбувається отримання, обробка і зберігання бухгалтерської інформації за завершеними операціями клієнта, а також контроль під час обробки такої інформації. Знання бізнесу клієнта дає можливість визначити обґрунтованість оцінок. Наприклад, оцінку вартості інвестицій, знос.

Без цих знань неможливо достовірно визначити правильність прийняття управлінських рішень всередині компанії і виробити думку щодо адекватності облікових принципів, які застосовуються клієнтом.

2.3 Підготовка аудиторської вибірки, встановлення ступеню ризиків

Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту. Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань, які визначені у нормативі № 9 «Планування аудиту».

Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

· головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

· найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

· розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

· методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

· можливого ефекту від змін в обліковій політиці;

· питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

Вивчення ризиків і суттєвості помилок:

· оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто її спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику невиявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

· визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

· імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;

· визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера.

Види, час і повнота процедур:

· існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

· вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

· робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

· участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства);

· участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

· місцезнаходження підрозділів підприємства;

· підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

Інші питання:

· можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом;

· умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами. Порядок визначення споріднених сторін наводиться в Національному нормативі аудиту № 19 «Споріднені сторони» [9, 205].

Розділ 3. Аудит безготівкових операцій на ПП «Рушничок НЕО»

3.1 Специфіка підприємства та методика проведення аудиту

Основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля. Підприємство ПП «Рушничок НЕО» є юридичною особою, має самостійний баланс, печатку, розрахунковий рахунок в «Приватбанк», здійснює свою господарську діяльність на основі повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування, має відокремлене майно у вигляді основних і оборотних засобів.

ПП «Рушничок НЕО» здійснює оптову та роздрібну торгівлю товарами канцелярського та побутового призначення. Район діяльності м. Ужгород. Знаходиться за адресою Ужгород, вул. Волошина, 18 а. ПП «Рушничок НЕО» має склад для зберігання товарів.

Відповідальним за фінансово-господарську діяльність підприємства є: директор, заступник директора по комерційній діяльності та головній бухгалтер.

Штатний розклад підприємства розроблений, виходячи з задач підприємства та об'ємів діяльності. Управління підприємством покладене засновниками на виконавчого директора та головного бухгалтера, які безпосередньо підлеглі засновникам.

Послідовність аудиторської перевірки діяльності підприємства складається з цілого ряду дій:

· збір і аналіз інформації, необхідної для оцінки достовірності бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності суб'єкта підприємницької діяльності;

· визначення профілю та обсягу діяльності підприємства за установчими документами, за статутом, характером і змістом його роботі;

· шляхом порівняння фактичної діяльності підприємства зі статутною встановлення невідповідності між ними, про що необхідно поставити до відома керівництво фірми і порекомендувати йому внести зміни чи доповнення до статуту і здійснити перереєстрацію підприємства у відповідних державних органах;

· планування аудиту і наступний контроль аудиторської перевірки;

· оцінювання внутрішнього аудиторського контролю;

· аналіз показників балансу і даних інших форм фінансової звітності;

· перевірка аналогічних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал;

· контроль відповідності даних фінансової звітності записам в облікових регістрах;

· перевірка відповідності даних бухгалтерського фінансового обліку і фінансової звітності вимогам чинного законодавства і нормам облікової політики;

· попередня оцінка повноти і правильності складання балансу та інших форм фінансової звітності.

Бухгалтерський облік на ПП «Рушничок НЕО» ведеться відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.2000 року № 996-XIV,та Плану рахунків бухгалтерського обліку від 30.11.2000 року № 291. Ведення бухгалтерського обліку здійснюється відповідно з принципами і методами, передбаченими Національним положенням (Стандартами) бухгалтерського обліку.

Інвентаризація основних засобів та матеріальних цінностей здійснюється станом на перше число жовтня кожного року.

Податковий облік ведеться відповідно до вимог податкового законодавства.

Основні показники роботи підприємства виражені в балансі підприємства Ф-1 та звіті про фінансові результати Ф-2 [Див. Додаток 4, 5].

Одним із важливих аспектів аудиту є глибокий аналіз всіх статей балансу і перевірка їх відповідності записам у Головній книзі за аналізований період. Якщо при цьому буде виявлено невідповідності щодо бухгалтерських записів чи окремих сумових показників, аудитор звертається до облікових регістрів і первинних документів. Шляхом перевірки записів у облікових регістрах і даних первинних документів аудитору слід встановити повноту обліку, правильність записів у облікових регістрах і первинній документації, їх реальність.

На основі аналізу і тестування звітних та інших даних про підприємство аудитор висловлює свою професійну думку про об'єктивність і точність даних обліку і звітності та їх відповідність реальній дійсності.

При плануванні і здійсненні аудиторських процедур, оцінюванні отриманих матеріалів аудитор повинен враховувати, що невиконання клієнтами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України може стати причиною перекручення фінансової звітності підприємства й істотно вплинути на фінансові результати діяльності клієнта. Однак згідно з національним нормативом аудиту № 8 «Перевірка дотримання підприємствами вимог законодавчих та нормативно-правових актів України» виявлення випадків невиконання клієнтом вимог законодавчих та нормативно-правових актів України не є метою й обов'язком аудитора.

Встановлення фактів невиконання вимог нормативних актів, незалежно від їхнього значення, вимагає висунення й обговорення питання про чесність керівництва і робочого персоналу клієнта, а також про вплив такого невиконання на інші напрямки аудиту.

Факти порушення вимог законодавчих та нормативно-правових актів підлягають спеціальній юридичній експертизі та є поза професійною компетенцією і знаннями аудитора.

3.2 Робочі документи аудитора та етапи перевірки безготівкових операцій підприємства ПП «Рушничок НЕО»

Реальність балансу може бути забезпечена тільки в результаті ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому аудитору доцільно починати перевірку стану розрахунків з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків. Інвентаризація розрахунків полягає у виявленні фактичних залишків сум на рахунках. Таким чином, аналіз матеріалів інвентаризації розрахунків дає можливість аудитору зосередити увагу на більш ретельній перевірці розрахунків, за якими встановлено різні розходження.

Аудит розрахункових операцій слід починати з аналізу правильності оплати за відвантажені матеріальні цінності, а також повноти списання відвантажених цінностей.

Під час перевірки необхідно встановити, чи правильно відображені за статтями балансу відповідні залишки заборгованості. Для цього порівнюють залишки за кожним видом розрахунків на одну і ту саму дату за даними аналітичного обліку із залишками за синтетичним рахунком 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», Головною книгою і балансом. За наявності розходжень слід перевірити реальність і документальну обґрунтованість заборгованості за кожним покупцем чи замовником.

Кожна сума дебіторської заборгованості на окремих рахунках розглядається з погляду виникнення боргу, причини і давності створення заборгованості, реальності її одержання. Під час аудиту дебіторської заборгованості розрізняють такі її категорії: поточну (або нормальну); неоплачену в строк; заборгованість за строком давності, що минув; спірну; безнадійну.

Під час перевірки розрахунків із покупцями встановлюють, чи укладені договори поставки продукції, чи правильно вираховуються суми, належні підприємству за прийняту покупцем продукцію. Перевіряють повноту і своєчасність розрахунків покупців за прийняту ними продукцію. З цією метою проводять інвентаризацію розрахунків, висилають копії картки аналітичного обліку розрахунків (контокорентні виписки) при розрахунках з іногородніми покупцями (організації-кредитори висилають організаціям-дебіторам). Підприємство-дебітор повертає картку протягом 10 днів із дня одержання. З покупцями з цього самого міста складається акт взаємозвірки.