Організація роздачі кормів у ТзОВ "Галичина-Захід"

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЄКТУ ПРОЕКТУВАННЯ ТзОВ «Галичина-Захід»

1.1 Загальні відомості про господарство ТзОВ«Галичина-Захід»

1.2 Наявність земельних угідь і кліматичні умови

1.3 Аналіз забезпечення технікою

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1Обґрунтування технологічного процесу і вибір обладнання

2.2 Зоотехнічні вимоги до технології механізованого роздавання кормів і класифікація кормороздавачів

2.3 Розрахунок параметрів механізованого потокового виробництва

2.4 Розрахунок параметрів машино використання ПТЛ

2.5 Розрахунок параметрів виробництва молока

2.6 Розрахунок водопостачання

3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

3.1 Основи технології прибирання екскрементів

3.2 Вихід гною і витрати підстилки

3.3 Вибір технології видалення та утилізації гною

3.4 Підготовка до роботи гноєтранспортера.

3.5 Зберігання гною

3.6 Основні системи переробки гною та напрями його використання

4. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

4.1 Пристрій для стягування ланцюга транспортера.

5.ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

5.1 Визначення показників економічної ефективності приготування кормів

6.ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Заходи по охороні праці

7.ОХОРОНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

7.1 Заходи з охорони навколишнього середовища

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



Вступ

Перехід до ринкових умов господарювання в сільсько-господарському виробництві взагалі, в тому числі й у такій галузі, як тваринництво, вимагає не тільки збільшення обсягу, а й зниження собівартості вироблюваної продукції для підвищення її конкурентноздатності.

Основними умовами забезпечення розвитку галузі, поряд із зміцненням кормової бази, є комплексна механізація виробничих процесів, кваліфіковане обслуговування і бережливе використання технічних засобів.

Тваринництво як галузь сільського господарства повинно забезпечувати у достатньому обсязі зростаючі потреби населення в продуктах харчування (м`ясо, молоко, яйця), а також промисловості у деяких видах сировини.

Така виробнича програма на сучасному етапі є реальною, бо грунтується на досягненнях науково-технічного прогрессу, потужній матеріально-технічній базі, запровадженні промислових методів і машинних технологій. Розвиток і ефективність тваринництва зумовлюється рівнем реалізації системи взаємопов'язаних раціональних принципів, які охоплюють весь виробничий цикл і оцінюються витратами ресурсів (кормових, матеріально-технічних, трудових, енергетичних, економічних) на одиницю вироблюваної продукції. Ресурсозбереження - це комплексна проблема, вирішення якої потребує системного аналізу і прийняття відповідних організаційно-технологічних та інженерно-технічних задач.

Завдяки механізації та автоматизації створюються передумови для значного зменшення затрат праці на виробництво, зберігання і приготування кормів, догляд за тваринами, одержання і первинну обробку продукції. Зростання рівня технічного оснащення тваринницьких підприємств сприяє також впровадженню результатів наукових розробок і передового досвіду, реалізації заходів, що забезпечують істотне підвищення продуктивності тварин та якості вироблюваної продукції, високу технологічну і економічну ефективність виробництва.

Поряд із кількісним збільшенням машин та обладнання для тваринництва помітно змінюється й їхній технічний рівень. Це переважно високопродуктивні машини та агрегати, часто комбіновані або універсальні установки, здатні виконувати цілий комплекс основних, допоміжних і транспортно-перевалочних операцій. Значна їх частина оснащена засобами автоматичного контролю та управління і може працювати в запрограмованому режимі , враховуючи при цьому особливості тварин, що обслуговуються, стан навколишнього середовища та іншу специфіку експлуатації складних біо-технічних систем тваринництва.

При обґрунтуванні вибору раціональних комплектів технічних засобів враховують виробничий напрям і типорозмір тваринницького підприємства.

Нова функціональна особливість цієї програми полягає в тому, що комплекти машин та обладнання формуються відповідно до технологій утримання тварин, виробництва й зберігання кормів, включаючи засоби механізації транспортно-перевалочних і допоміжних робіт, а також засоби автоматизованого контролю та управління технологічними процесами. Перехід до системної механізації, автоматизації та роботизації технологічних процесів на тваринницьких підприємствах зумовлює значні принципові організаційні, технологічні й технічні зміни, підходи до проектування технологічних процесів та структури виробничо-технічних об'єктів у цілому.

Відомо, що комплексну механізацію вигідніше впроваджувати на великих спеціалізованих підприємствах, з добре відпрацьованою стабільною технологією виробництва. У таких випадках капіталовкладення в технічні засоби окуповуються швидше і забезпечують більш високий технологічний та економічний ефект. Разом з тим не менш важливо механізувати виробничі процеси і на підприємствах малих форм (підсобні, підрядні, орендні, приватні). Кількість таких тваринницьких ферм в Україні останнім часом зростає, а їх особливість - це дефіцит робочої сили. Тваринницькі підприємства малих форм розміщуються переважно в нетипових приміщеннях, де неможливо використовувати серійні машини та обладнання без докорінної реконструкції як самих приміщень. Так і засобів механізації. На невеликих фермах суттєвої економії затрат праці й скорочення обслуговуючого персоналу можна досягти застосуванням комбінованих та потоково-конвеєрних технологій, які поєднують позитивні елементи прив'язного утримання тварин і безприв'язного.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОБЄКТУ ПРОЕКТУВАННЯ

1.1 Загальні відомості про господарство ТзОВ «Галичина-Захід»

Господарство розміщено на північному сході Стрийського району Львівської області село Кавсько, у зоні Передкарпаття. Відстань від районного центру до господарства становить щонайменше 12 км. А від обласного 65 км. Основним видом діяльності фермерського господарства ТзОВ «Галичина-Захід» є вирощування високоякісного товарного поголів'я свиней. Діяльність компанії охоплює повний цикл вирощування свиней, починаючи із запліднення і закінчуючи продажем свиней з середньою вагою 110-120 кг.

ТзОВ "Галичина-Захід" - це ферма закритого типу. З метою ліквідації можливості зараження стада будь-якими інфекціями на підприємстві дотримуються суворих правил гігієни й доступу на територію загалом та у виробничі приміщення зокрема.

Вирощування продукції рослинництва на підприємстві здійснюється згідно данських технологій за допомогою високопродуктивної імпортної техніки та найкращого посівного матеріалу.ТзОВ "Галичина-Захід" вирощує основні види зернових, зокрема: озимий і ярий ячмінь, озимий ріпак, озима пшениця та кукурудза. ФГ "Галичина-Захід" знаходиться у помірно-континентальному кліматичному районі, де середньодобова температура у літню пору становить понад 10 ⁰С, при цьому присутня і достатня зволоженість повітря

1.2 Наявність земельних угідь і кліматичні умови

Територія знаходиться в зоні достатнього зволоження. На рік випадає близько 500…700 мм опадів. Середньорічна температура повітря становить 7,5 С. Клімат - помірно теплий і вологий: літо - тепле, зима - порівняно тепла, волога і тому морози -20 С і більше можуть призвести до загибелі озимих посівів. Отже такий клімат сприяє вирощуванню таких сільськогосподарських культур як: озиме жито, пшениця, картопля, цибуля,кукурудза. Регіон знаходиться в зоні буроземно-підзолистих грунтів. Вони мають буруватий колір, оскільки містять сполуки заліза. Ці грунти кислі, природня родючість їх невелика, тому вони потребують вапнування для утворення нейтральної реакції. Тривалість періоду з середньорічною температурою вище +5 С становить 210-215 днів, а період вегетації с. г. культур зсередньо річною температурою вище +10 С становить 160-165 днів. За достатньої вологості і при даній температурі зернова група посівних площ може розвиватися успішно.

Грунтово-кліматичні умови сприятливі для виробництва інших технічних та кормових культур, що створює сприятливі умови для розвитку тваринництва.

Таблиця 1.1 Структура земельних угідь

С.г. угіддя	195	150
Рілля	83	40
Сіножаті	18	2
Пасовища	81	41
Особ. селян. господарства	72	102
ФГ всього	342	222
В т. ч. рілля	430	259
Землі запасу	88	37

Структуру посівних площ подаємо в таблиці 1.2

Таблиця 1.2 Структура посівних площ

Назвас. г. культури	Площа, га.
Озима пшениця	140
Ячмінь	90
Озиме жито	141
Овес	48
Картопля	20
Озимий ріпак	93
Цукровий буряк	93
Кукурудза на зерно	47
Кукурудза на силос	39
Горох	30
Льон	20
Люпин	22
Сіножаті	51
Пасовища	334

1.3 Аналіз забезпечення технікою

Матеріально-технічна база сільської ради складається в основному з техніки фермерського господарства ТзОВ "Галичина-Захід", та інших фермерських та індивідуальних господарств.

Наявність тракторів та сільськогосподарських машин подаємо у таблиці 1.3

Таблиця 1.3 Кількість тракторів та сільськогосподарських машин

Назва машини	Марка	Кількість	Власники
Трактори	ЮМЗ-8073 ЮМЗ-6 7246 ACTIVA ЮМЗ-8240 МТЗ-82.1.57 Т-150К ХТЗ-17221 МТЗ-82.1 КИЙ-14102 МТЗ-82.1.26 763 МТЗ-82УК МТЗ-80 МТЗ-82	1 2 2 1 1 3 1 2 1 1 1 2 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
	Т-25 Т-40АМ МТЗ-82 ЮМЗ-6АКЛ Т-25 Т-16М Т-40АМ Т-25А Т-25 DONGFENGDF-244 МТЗ-50 ЮМЗ-6 ZT-303D МТЗ-80 ЮМЗ-6 Т-40А Т-40	1 3 2 1 1 1 1 1 1 2 2 1 1 1 1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
Причепи	2 ПТС-4 1 ПТС-9 1 ПТС-2 2 ПТС-6	5 1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
Комбайни	КЗС-9-1 ,,Славутич” CLAASMEDION 310 СК-5	1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
	CLAAS DOMINATOR 105 CLAAS DOMINATOR 106	1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
Плуги	ПЛН-3-35 ПЛН-3-35 ПЛН-3-35 ПЛН-3-35 ПЛН-2-35 ПЛН-3-35 ПЛН-3-35 ПЛН-3-35	2 2 3 2 1 1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
Культиватори	КОН-2,8 КРН-4,2 КРН-5,6 КПС-4	1 1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»
Сівалки	СЗ-3,6 СЗ-3,6 СЗ-3,6 Great Plains	1 1 1 1	ТзОВ «Галичина Захід»

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1 Обґрунтування технологічного процесу і вибір обладнання

Виходячи з поголів'я ферми і кормового раціону кормів, а також сьогодні існуючих машин та обладнання для роздавання кормів хочу запропонувати наступні варіанти ПТЛ:

1- бункер - дозатор, 2 - кормороздавач; 3- ПЄ-0,8; 4 - ЮМЗ-6Л

Рисунок. 2.1. ПТЛ приготування та роздачі кормів

Дана ПТЛ передбачає використання для транспортування та роздачі кормів мобільний роздавач КСА-5Б, тобто його модернізований варіант, на якому встановлено бункер - дозатор концентрованих кормів. А також виконується функція дозованого змішування кормів.

Роздавач - змішувач завантажують концентрованими кормами з бункера - живильника 1, який стаціонарно встановлений в кормовому відсіку тв.. приміщення.



Таблиця 2.1. Технічна характеристика машин роздачі кормів

Показники	ПГ-0.2А	КСА-5Б
Вантажопідйомність,кг	350	1200
Продуктивність , т/год.	40	-
Швидкість переміщення км/год.
Транспортна	5…20	14
Робоча	-	1…3
Тривалість циклу завантаження,с.	15	-
Місткість кузова, м3	-	4.7
Висота навантаження,м	3.2	-
Глибина осипання матеріалу,м.	1.5	-
Робочий кут повороту стріли, град.	180	-
Встановлена потужність, кВт.	-	5
Габаритні розміри,мм
Довжина	5090	5000
Ширина	1960	1600
Висота	3280	2400
Маса,кг.	1275	2500

*- швидкість трактора з вмонтованим на ньому навантажувачем.

Така ПТЛ включає невелику кількість машин і обладнання. Яке за своїми технічними показниками найкраще задовольняє вимоги.

Для завантаження кормів в кормороздавач використовуємо завантажувальний агрегат ПГ-0.2А+Т-16М з тих міркувань, що його продуктивність є найкращою з усіх навантажувачів даного типу. Крім цього його можна використовувати для прибирання приміщень, а також для вивантаження гною.

Вибраний мобільний кормороздавач для роздачі кормів ефективний тим, що його вантажопідйомність дозволяє роздавати даванкову норму корму за 1 прохід. Крім цього такий роздавач не забруднює приміщення шкідливими газами.



2.2 Зоотехнічні вимоги до технології механізованого роздавання кормів і класифікація кормороздавачів

Стан здоров'я, а також продуктивність тварин залежать не тільки від якості, а й значною мірою від своєчасності отримання ними кормів. Трудомісткість цього процесу становить 30-40% загальних затрат догляду за тваринами.

До кормороздавальних пристроїв ставлять такі зоотехнічні вимоги:

- усі види кормів потрібно рівномірно роздавати по фронту годівлі;

- кормороздавачі мають бути обладнані пристроями для дозування;

- точність дозування грубих кормів 8-10%, комбікормів і пасти - 4-5%;

- засоби механізації та їхні робочі органи не повинні погіршувати якості корму і допускати втрат;

- кормороздавач має бути безпечним для тварин і обслуговуючого персоналу, простим в обслуговуванні та надійним у роботі;

- кормороздавачі мають бути високо продуктивними: роздавати корм в одному тваринницькому приміщенні за 15-20 хвилин, не порушувати при цьому однорідності і не забруднювати корму.

Кормороздавачі мають бути універсальними, не створювати надмірного шуму та забруднення, мати строк окупності не більше двох років і коефіцієнт готовності не менше 0,98.

До всіх кормороздавачів ставлять ще й такі вимоги: конструкція їх має бути доступною для обслуговування і безпечною.

Кормороздавач виконує дві операції: транспортування корму від місця завантаження до місця видачі і дозованого розподілу його вздовж фронту годівлі.

За характером робочого процесу всі кормороздавачі поділяють на два типи: стаціонарні і пересувні. В свою чергу, пересувні можуть бути причіпними, самохідними, рейковими і безрейковими, а стаціонарні залежно від типу кормороздавального органа - механічними, гідравлічними та пневматичними.

Вибір способу і засобів роздавання корму залежить від виду тварин і технології їх утримання. Стаціонарні кормороздавачі безшумні, займають мало місця, але не забезпечують безвідмовності в роботі, а швидка заміна їх іншими - практично відсутня.

Мобільні в свою чергу забезпечують вищу надійність технологічного процесу, оскільки в разі виходу з ладу одного із них його легко замінити на справний. Мобільний кормороздавач може обслуговувати всю ферму, але для його роботи потрібні широкі наскрізні проїзди, він створює шум і загазованість повітря.

На фермах для ВРХ використовують переважно мобільні кормороздавачі. отже. до переваг мобільних кормороздавачів відносять можливість суміщення операцій всього циклу, спрощення технології роздавання кормів. у зв'язку з цим зменшується обсяг робіт, пов'язаних з із годівлею тварин. Крім того один мобільний кормороздавач за зміщеним графіком може обслуговувати ряд тваринницьких приміщень, а в літній період використовуватись для роздавання кормів на відгодівельних або вигульних майданчиках. у цьому разі скорочуються капіталовкладення в засоби механізації роздавання кормів.

Більшість мобільних кормороздавачів, що використовуються на тваринницьких фермах , - це причіпні чи напівпричіпні машини які агрегатуються з колісними тракторами, що мають дизельні двигуни.

До недоліків мобільних кормороздавачів відносять:

- Застосування їх в тваринницьких приміщеннях можливе лише при наявності відповідної ширини кормових проходів.

- Забруднення атмосфери приміщень вихлопними газами вимагає додаткових затрат на повітрообмін.

- Мобільні тракторні агрегати не узгоджуються з варіантами автоматизації роздавання кормів.

Деякі самохідні кормороздавачі змонтовані на шасі автомобілів із бензиновими двигунами.

З урахуванням конкретних умов ( тип виробничих приміщень та спосіб утримання тварин, тип їх годівлі) вибирають той чи інший варіант технологічної схеми, а також засоби механізації роздавання кормів.

2.2 Розрахунок параметрів механізованого потокового виробництва

При потоково цеховій формі організації виробництва можна все поголів'я поділити на чотири цехи:

1. Цех підготовки кормів до сухостійності, з перебуванням в ньому корів 50…60 діб.

2. Цех де корови находяться 10 діб до 15 діб після отелу.

3. Цех роздою і осіменіння, де корови знаходяться 60…90.діб.

4. Цех основної лактації, тобто виробництва молока.

Середня тривалість фізіологічного циклу в корів становить 365 діб, вона складається з окремих фаз фізіологічного стану тварин;

; (2.1)

де - відповідно час перебування групи тварин в

сухостійному, отелу, роздою, виробничому цеху, діб.

Пиймаємо:

Отже,

Визначаємо кількість технологічних груп для кожного з виробничих періодів:



(2.2)

тривалість виробничого періоду для певного виду

тварин, діб.

- такт виробництва (r=1);

=

Визначаємо загальну кількість тварин окремого виробничого періоду:

, гол. (2.3)

де розмір технологічної групи, голів.

Кількість тварин в технологічній групі :

, гол. (2.4)

задана потужність тваринницького підприємства., гол/ рік,

М=100 [12]

Отже,

=0,27450=13.7, приймаємо 14

=0,27425=6.85, приймаємо 7

=0,27490=24.7, приймаємо 25

=0,274200=54.8, приймаємо 55

Розраховуємо добовий раціон корів.

де задана потужність тваринницького підприємства., гол/ рік,

М=100 {12}

Отже,

гол.

=0,27450=13.7, приймаємо 14

=0,27425=6.85, приймаємо 7

=0,27490=24.7, приймаємо 25

=0,274200=54.8, приймаємо 55

Розраховуємо добовий раціон корів.

Згідно завдання маємо силосно- сінажно - концентрований спосіб годівлі.

Згідно таблиці визначаємо добову потребу корів в кормових одиницях корму і перетравленому протеїні, прийнявши середню масу корів 500кг.

Таблиця 2.2. Потреба корів в кормах відповідно до періоду утримання.

Показник	Цех
	І	ІІ	ІІІ	ІV
Кормових одиниць, кг	7.5	7.0	9.0	7.9
Перетравного протеїну.	829	755	846	672

Виходячи з поживності кормів розраховуємо кормовий баланс, щоб забезпечити потребу тварин в поживних речовинах.

Таблиця 2.3. Поживність кормів.

Показник
	силос	сінаж	Конц.корми.
Кормових одиниць, кг	0.2	0.33	1.14
Перетравного протеїну.	50	17	128

Таблиця 2.4. Добовий раціон кормів по періодах утримання.

Цех
І	ІІ	ІІІ	ІV
8.0	7.0	10.0	8.0
15.0	12.0	18.0	16.0
1.63	2.0	1.84	1.21



Розподіл кормі в по даванках, при трьох раціонній годівлі 30, 40,30 відсотків.

Таблиця 2.5. потреба молочного комплексу по даванках і цехах.

Вид корму	Даванка
	І	ІІ	ІІІ
	Цех
	І	ІІ	ІІІ	ІV	И	І	ІІ	ІІІ	ІV	И	І	ІІ	ІІІ	ІV	И
Сінаж,кг	63	25	135	259	482	84	34	180	346	644	63	25	135	259	282
Конц. корми, кг.	6.9	4.2	13.8	29.3	54.2	9.1	5.6	18.4	39.1	78.2	6.9	4.2	13.8	29.3	54.2
Силос,кг	34	15	75	130	254	45	20	100	173	338	34	15	75	130	254
Раціон,кг.	103	44	223	418	790	138	59	298	558	105	10	44	223	418	790

Розрахунок запасу кормів для молочної ферми. Запас концентрованих кормів вираховуємо виходячи з періодичності їх завезення один раз на тиждень

=7 (2.5)

тижневий запас концентрованих кормів, кг.

добова витрата корму,кг.

Отже,

7180.6=1264.2 кг

Так як силосом і сінажем годуємо тварин протягом всього року, а їх запас поповнюємо один раз в рік, то визначаємо річний запас цих кормів:

(2.6)

де річний запас корму, кг.

Кв - коефіцієнт, що враховує втрати корму при зберіганні та

транспортуванні.

Для силосу Кв=1.2, для сінажу Кв=1.15,

Запас силосу:

=8463651.2=370548кг.

Запас сінажу:

=16083651.15=674958 Кг.

Об'єм траншеї :

де густина корму кг/;

Кзап - коеф. заповнення траншеї кормом.=0.9

- Для силосу =633.4;

- Для сінажу=5000;

Визначаємо розміри траншей.

Приймаємо висоту траншеї Н=3м, і ширину В=10м, тоді довжина траншеї:

L= (2.7)

- Для сінажу L==166.7м, приймаємо 167м

- Для силосу L=21.1м, приймаємо 22м.

За розрахованим



Рисунок..2.2. графік розміщення в виробничих приміщеннях на протязі виробничого періоду (365 днів).

2.4 Розрахунок параметрів машино використання ПТЛ

Визначаємо час роботи машин та обладнання ПТЛ.

а) час роботи бункера дозатора концентрованих кормів ДК-10.



=; (2.8)

де кількість корму на 1 даванку,кг.

продуктивність бункера дозатора, т/год.

8т/год=54.2т; =72.2т;

54.2/8000=0.0068год.=25с.

72.2/8000=0.009год.=33с.

б) час роботи грейферного навантажувача Т-16М+ПГ-0.2А.

(2.9)

де - відповідно час переїзду від місця зберігання до

силосної траншеї, від силосної до сінажної і

до місця стоянки.

-час на переведення навантажувача в робоче положення і навпаки.

- час, завантаження сінажу та силосу.

=; (2.10)

де шлях, пройдений під час даного циклу, м.

швидкість руху при переїзді. Км/год.

=; (2.11)

де кількість корму на 1 даванку,кг.

продуктивність завантажувача, кг/год.

Віддачі між об'єктами визначаємо з генерального плану комплексу (аркуш 1), швидкість руху навантажувача в транспортному положенні приймаємо 5 км/год. при переїзді між траншеями і 15 км/год. при інших переїздах .

=20с.

=36с, =40с.

=0.0064год=23с.

=0.0085год.=30с.

=0.0121год=43с.

=0.0161год=58с.

=37.2+23+36+43+40+420=246с=4в19с;

=37.2+30+36+58+40+420=281с=4а41с;

в) час роботи кормороздавача:

(2.12)

де - час на переїзди кормороздавача;

- час завантажування концентратами;

- час завантажування грубими кормами;

- час роздавання кормів;

(2.13)

відповідно час холостого переїзду від місця стоянки до бункера концентрованих кормів та від тв..

приміщення до місця стоянки.

- відповідно час руху від бункера до силосної

траншеї, потім до сінажної та від сінажної до тв.. приміщення.



=3.6+ (2.14)

де фронт годівлі,м.

кількість рядів,

робоча швидкість роздавача.

; =14 км/год; =8км/год;

22с;

= 55с ;

17с.

- час на розворот кормороздавача при переїзді від одного ряду тварин до іншого =20с.

час на переналадку кормороздавача на іншу норму роздачі=10с. = 25с.

=+20+10=246с.

=165+33+101+246=545с=9хв5с.

2.5 Розрахунок параметрів виробництва молока

Для організації потокового виробництва розбиваємо тварин на технологічні групи. Визначаємо тривалість виробничого періоду.



Таблиця 2.6. Організація тривалості виробничих періодів.

Виробничий період	Тривалість, дні	Приймаємо тривалість, дні.
Цех в-ва молока	200-260	220
Цех сухостою	55-65	65
Цех отеплення	20-30	25
Цех роздою і осіменіння	50-69	50

Вибираємо тривалість такту =45 днів

Кількість тварин в технологічній групі

, гол. (2.15)

механізований корм молоко гной

де задана потужність тваринницького підприємства., гол/ рік,

М=100 {14}

Отже,

=25 голів

Визначаємо кількість технологічних груп для кожного з виробничих періодів:

(2.16)

тривалість виробничого періоду для певного виду тварин, діб.

Отже,

Визначаємо загальну кількість тварин окремого виробничого періоду:

, гол.=525=125 голів

Вибираємо корівник на 200 голів, ТП801-2-9

Дані розрахунків заносимо в таблицю

На рисунку 2.2. представлена циклограма і графік рухів тварин по цехах. На графіку по осі абсцис вказана довжина фаз при такті р-45 днів, а по осі ординат номери групи. Якщо по горизонтальній осі відставити календарний час. То циклограма може одночасно служити і планом графіком роботи всіх цехів.

Таблиця 2.7. Дані розрахунків

Виробничий період
Цех в-ва молока	5	125
Цех сухостою	1	25
Цех отеплення	1	25
Цех роздою і осіменіння	1	25

Для молодняка, тривалість утримання якого становить 540 днів, кількість технологічних груп знайдемо за формулою:

Пгр=540/45=12 (2.17)

Чисельність поголів'я молодняка визначаємо за формулою:

N=mnгр=1225=300 голів. (2.18)

Кількість ремонтних теличок становить 20% від основного стада.

Внутрішнє планування корівника.

На рисунку наведеного нижче представлений план 4 рядного корівника на 200 голів прив'язного утримання в стійлах. Останні розміщені паралельними рядами по 50 в кожному. Стійло обладнане прив'язною годівницею і напувальною. Доїння в них проводять доїльною установкою АДМ-8 в молокопровід.

Для роздачі кормів використовують мобільні кормороздавачі

КС-1,5. Гній прибирають скребковим транспортером марки ТСН -3Б.

При стійловому утриманні худоби важливе значення має прив'язь, яка повинна обмежувати переміщення тварин вперед і назад, але не перешкоджати лежанню при відпочинку, а також прийманню корму і води. Для цього використовують УГОС _100 з вертикальною ланцюговою двокінцевою прив'яззю і обмежувачем. Ширину бетонної годівниці збільшують до 900-1000мм для попередження пересипання корму через передній борт. Останній накривають дерев'яним брусом для того щоб довести висоту його верхньої границі до 300-320мм від підлоги висота заднього борта 700мм.

Поряд з обладнанням стійла важливе значення має внутрішня водопровідна мережа з водозабірних приладів - колонок, поливальних кранів, автонапувалок.

Розводку водопровідних труб для напування тварин в корівниках викопують на підлозі стійла.

Водопостачання повинно бути безперебійним і достатнім. Для напування використовують одно чашкові напувалки ПА-1А. вмістимістю 1.9 літра. Одна напувалка обслуговує 2 сусідні стійла.

Для підігріву води використовують електронагріву установку ВЄП-600, яка має насос і шафу управління.

Для утримання телят використовуємо телятники з карантинним приміщенням і пункти прийому телят типовий проект ( ТП) № 801 -392 з 15 денного віку до 2 місяців телят утримують в індивідуальних клітках у карантинному відділенні, а з 2 місячного віку у групових клітках по 10 голів у групі. Напування телят молоком у карантинному приміщенні проводять індивідуально, а з двохмісячного віку при допомозі установок УВТ 20. Видалення гною з телятника проводять при допомозі скребкового т транспортера ТСН 30Б. Вентиляція приміщень припливно - витяжна з підігріванням повітря у зимовий період.



1- стійлове приміщення; 2- кормо розвантажувальна; 3 - тамбур; 4- тамбур для видалення гною; 5- манеж; 6- лабораторія штучного осіменіння; 7- мийна манежа; 8 - душова; 9- гардероб; 10- вихідний тамбур; 11- вентиляційна камера; 12- санвузол; 13- коридор; 14- розчинна з мийною; 15- повітряно - насосна;16 - кімната для персоналу; 17 - холодильна установка; 18- лабораторія; 19 - молочна; 20 - мийна.

Рисунок 2.3. Планування чотирьохрядного корівника на 200 голів.

2.6 Розрахунок водопостачання

Для обслуговування тваринницьких господарств необхідна велика кількість води. Джерелами водопостачання можуть бути підземні води, які добувають за допомогою бурових, мілко трубчастих та шахтних колодязів, і поверхневі джерела.

Найвисокоякіснішу воду добувають з підземних джерел за допомогою високопродуктивних бурових свердловин. Для буріння свердловин застосовують спеціальне обладнання. Водопровідні траншеї риють механізованими засобами.

Водомережі бувають напірні і самопливні. Напірні водо мережі застосовують тоді, коли рівень води в джерелі нижче, ніж рівень місця споживання води, або ці рівні однакові. Самопливні водо мережі застосовують тоді, коли рівень води в джерелі розташований вище місця споживання. Залежно від виду джерела напірний водопровід виконують за різними схемами. При заборі води з відкритого джерела (рис. 2.4) на березі будують приймальний колодязь, в який вода надходить з джерела. Біля колодязя будують насосну станцію, яка через водонапірну башту постачає водою споживача.

При заборі води з мілководного шахтного колодязя (до 6--8 м) схема водопроводу аналогічна попередній. Для одержання необхідної кількості води часто будують кілька колодязів, які між собою з'єднують трубами.

Рисунок 2.4 Схема водонапірної мережі.

(2.19)

(2.20)

=3,71л/год. (2.21)

де -- розрахункова норма води на тварину, л/добу;

-- кількість тварин в групі, отарі чи табуні;

-- коефіцієнт добової нерівномірності, дорівнює 1,3;

-- кількість тварин, голів;

-- продовження напування групи, отари чи табуна, г. Водопійні пункти обладнують запасним баком, місткість якого визначають за формулою:

(2.22)

де-- кількість тварин, яку обслуговує пункт;

q -- добова норма води на одну тварину;

К -- кількість напувань за добу (К = 2 - 4). Водопійні пункти обладнують водопійними коритами, загальну довжину яких визначають за формулою:

L== (2.23)

де -- кількість тварин;

-- фронт напування на одну голову, м

Т -- тривалість напування разової групи тварин, хв (для великої рогатої худоби Т= 7 хв,



3. ТЕХНОЛОГІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

3.1 Основи технології прибирання екскрементів

У разі утримання тварин на суцільній підлозі у стійлах і боксах гній накопичується протягом доби у задній частині їх підлоги, а також у проходах для тварин. у стійлах більша частина його розміщується на відстані 1/3, а в боксах - на 2/3 довжини підлоги від гнойового проходу. інтенсивне занесення гною ногами тварин у бокси починається тоді, коли товщина його шару в проходах і на вигульно кормових майданчиках перевищує 2-3 см.

Якщо у місцях відпочинку тварин гною накопичується більше, то 0.15-0.20 кг/м2, то дуже забруднюється їх шкіра і створюються умови для виникнення інфекцій та інвазійних захворювань корів. В наслідок випаровування вологи із решток гною повітря у приміщенні забруднюється шкідливими газами, підвищується його відносна вологість.

Для забезпечення належних санітарних умов у приміщеннях із боксів проходів, стійл, слід своєчасно видаляти гній вручну чи з використанням засобів механізації. крім того, щоб підтримувати сприятливий мікроклімат у тваринницьких приміщеннях шкідливі гази і надмірну вологу з них потрібно видаляти за допомогою систем вентиляції. все це потребує додаткових затрат. зокрема на видалення гною з приміщень та вигульних майданчиків затрачається 30-50% праці з догляду за тваринами. половина з цього обсягу затрат припадає на транспортування гною. з іншого боку гній після обов'язкового знезараження є якісним органічним добривом.

Ефективне вирішення проблеми механізації прибирання й утилізації екскрементів потребує комплексного підходу починаючи з виробництва операцій усієї технологічної лінії - від стійла тварин і до місця використання гною як добрива з дотримання вимог охорони навколишнього середовища та забезпечення належних санітарно - гігієнічних вимог роботи обслуговуючого персоналу.

Вибір технології видалення й утилізації екскрементів залежить від способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості і якості використання підстилки.

В разі утримання ВРХ на прив'язі гній зі стійл прибирають 2-5 разів на день і видаляють його за межі приміщення у гноєсховища або на місце приготування компосту. за безприв'язного утримання тварин на товстому шарі підстилки його видаляють 2-3 рази на рік. Технологічний процес видалення і утилізації гною включає такі операції: доставка і розподіл підстилки у місцях відпочинку тварин, прибирання тваринницьких приміщень і видалення з них гною.

Своєчасне прибирання тваринницьких приміщень та видалення гною, ефективне використання його -- одна з важливих народногосподарських проблем, значення якої зростає залежно від укрупнення ферм, удосконалення їх технічного оснащення, підвищення вимог до санітарно-гігієнічних умов утримання тварин, а також до якості продукції, що виробляється. Проблему прибирання та утилізації гною розглядають, враховуючи такі питання: забезпечення фізіологічного комфорту при утриманні тварин, захист навколишнього середовища, використання гною, в першу чергу, як органічного добрива.

Ця проблема охоплює три складних завдання: прибирання тваринницьких приміщень і видалення гною в сховища; складування, знезараження та зберігання; його використання.

Досвід проектування та експлуатації тваринницьких підприємств свідчить, що технологічні і технічні рішення стосовно наведених завдань зумовлюються способом утримання тварин, консистенцією гною та напрямом його використання.

Гній являє собою складне полідисперсне багатофазне середовище, яке включає тверді, рідкі і газоподібні речовини. За консистенцією гній поділяють на твердий (вологістю до 81 %), напіврідкий (82--88 %), рідкий безпідстилковий (88-- 93 % на фермах великої рогатої худоби і до 97 % -- на свинофермах). Газ, що виділяється при анаеробному бродінні гною, містить метану 55--65 %, вуглекислоти -- 35--40, азоту -- 3, водню -- 1, до 1 % кисню, сірководню та аміаку. Цей газ небезпечний, оскільки може спричинити отруєння людей і тварин. Тому в місцях його нагромадження необхідно забезпечувати надійну вентиляцію.

Основні вимоги до технології і засобів для видалення, зберігання, переробки та використання гною визначені нормативно-технічними документами на проектування таких систем, а також ветеринарно-санітарними і гігієнічними вимогами щодо обладнання технологічних ліній прибирання.

3.2 Вихід гною і витрати підстилки

Нагромадження гною протягом доби у тваринницьких приміщеннях відбувається нерівномірно. Понад третину його добового виходу припадає на періоди годівлі тварин. Прибирання стійл (станків) і заміну підстилки здійснюють уранці та увечері (на молочнотоварних фермах це слід робити за годину до початку доїння).

Кількість гною, яку одержують протягом доби, залежить від способу утримання тварин чи птиці, їх живої маси, віку, продуктивності, виду та технології роздавання кормів, концентрації поголів'я у приміщенні, виду і норми використання підстилкових матеріалів та інших факторів. Розрахунковим шляхом добовий вихід гною <7гн від однієї тварини можна визначити за формулою:

, (3.1)

де -- добовий вихід калу, кг;

-- добовий вихід сечі, кг;

-- добова норма внесення підстилки, кг.

Середні дані щодо виходу екскрементів та норми внесення підстилки на одну голову за добу наведені в додатках 14 і 15.

Добовий вихід гною по фермі (чи в окремому приміщенні) 7_Доб становить:

(3.2)

де добовий вихід гною від 1-єї голови і- тої групи тварин, кг;

-- кількість тварин і-ї групи, голів;

n -- кількість груп тварин.

У разі потреби розбавляють гній до заданої консистенції, додаючи воду в такій кількості:

(3.3)

=70кг

де -- добова подача води у гній, кг;

-- кінцева (необхідна) вологість гною, %,

-- початкова вологість гною, %.

Вологість свіжого гною W_ГН залежить від виду тварин, типу їх годівлі, виду і кількості внесеної підстилки:

(3.4)

=90%

де -- відповідно вологість калу, сечі та підстилкового матеріалу (дод. 16), %. Річний вихід гною Є_р дорівнює:

(3.5)

) (3.6)

де -- кількість днів нагромадження гною на фермі:

-- тривалість стійлового періоду, днів;

К_п -- коефіцієнт, що враховує частку виходу гною в стійлово-пасовищний період.

Коефіцієнт К_п залежить від тривалості перебування тварин протягом доби на фермі в пасовищний період. При відсутності літніх таборів К_п = 0,3--0,5.

Річна потреба підстилкового матеріалу Є_п становить:

D (3.7)

.2=324кг.



3.3 Вибір технології видалення та утилізації гною

Технологія видалення та утилізації гною зумовлюється насамперед його вологістю, яка залежить від способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості та варіанту використання підстилки.

На фермах великої рогатої худоби (при утриманні тварин на прив'язі) стійла прибирають 2--5 разів на добу. Гній видаляють за межі приміщення і транспортують у гноєсховище або на місце приготування компосту. При безприв'язному утриманні тварин на глибокому шарі підстилки гній видаляють двічі-тричі на рік, а з вигульних майданчиків -- щоденно або раз у два-три дні, залежно від пори року. З приміщень, обладнаних боксами, гній прибирають також через два-три дні.

Якщо тваринницькі приміщення мають щілинну підлогу, гній нагромаджується в каналах або сховищах під такою підлогою, звідки його видаляють періодично (з каналів у міру їх заповнення, зі сховищ -- у міжсезоння).

Структура технологічного процесу прибирання тваринницьких приміщень та використання гною включає комплекс операцій: доставка і розподіл підстилки в місцях утримання тварин; прибирання й видалення гною з приміщень; транспортування його в гноєсховища або до місця приготування компосту; знешкодження і переробка гною або приготування компосту; доставка органічних добрив на поле та внесення їх в грунт.



1 -- склад підстилки; 2 -- навантажувач; 3 -- розкидач підстилки; 4 -- тваринницьке приміщення; 5 -- транспортер для видалення гною; 6 -- транспортер-навантажувач; 7 -- транспортний засіб; 8 -- карантинно-компостний майданчик; 9 -- гноєсховище; 10 -- розкидач гною

Рисунок 3.1. Технологічна схема прибирання та утилізації підстилкового гною

1 -- тваринницьке приміщення; 2 -- транспортер для видалення гною; 3 -- насосна установка; 4 -- приямок; 5 -- гноєпровід; 6 -- гноєзбірник; 7 -- кран; 8 -- склад для зберігання торфу; 9 -- карантинна секція гноєсховища; 10 -- секція приготування суміші; 11 -- майданчик компостування; 12 -- транспортний засіб; 13 -- навантажувач; 14 -- сховище для компосту; 15 -- розкидач органічних добрив

Рисунок. 3.2. Технологічна схема прибирання та утилізації напіврідкого гною

Ефективнішими є технології, що забезпечують мінімальну вологу і максимальну збереженість цінних для добрива речовин.

Залежно від конкретних умов утримання тварин та консистенції гною набули поширення різні технологічні схеми його видалення і використання.

При прив'язному утриманні підстилковий гній (рис. 3.1) із стійл прибирають вручну й завантажують на скребкові або скреперні установки. Останні видаляють гній за межі приміщення і завантажують у мобільні транспортні засоби. Складують гній у траншеї чи бурти. Після зберігання та самознезараження його використовують як органічне добриво.

Напіврідкий гній транспортером завантажується в приймальник насоса, який трубопроводом подає його в гноєзбірник. Після карантинної витримки гній використовують для приготування компосту як органічного добрива.

Рідкий гній крізь щілинну підлогу потрапляє в канали гідравлічної системи і надходить у гноєзбірник. Далі проходить переробку за однією із схем, яка полягає у відокремленні грубо дисперсних включень, розділенні на тверду та рідку фракції, гомогенізації, знезараженні, роздільному використанні фракцій як добрива чи для приготування компосту.

На фермах великої рогатої худоби гній можна переробляти на біогаз, при цьому одержують також надійно знезаражене органічне добриво, яке зразу можна вносити на поле.

Застосування транспортерних установок для видалення гною полегшує ручну працю робітників ферми, але не усуває її, оскільки робітникам вручну доводиться очищати стійла від гною і скидати його у гнойовий канал (завантажувати на транспортер). З метою подальшого зниження затрат ручної праці застосовують варіанти утримання тварин на щілинній підлозі, яка в поєднанні з механічними засобами, гідравлічними або гідропневматичними системами дає змогу повністю механізувати роботи, пов'язані з очищенням приміщень від гною, видаленням його й транспортуванням у гноєсховища.

Надійне функціонування щілинної підлоги можливе при виключенні або обмеженні використання дрібної підстилки (не більше 0,5--1 кг на одну голову великої рогатої худоби), що погіршує умови утримання тварин щодо сухості і теплоти підлоги. Для послаблення цього недоліку в корівниках з прив'язним утриманням щілинну підлогу влаштовують тільки у кінці стійл, тобто там, де нагромаджується найбільше калу й сечі тварин..У свинарниках щілинну підлогу обладнують теж тільки на певній площі підлоги свинарника (в зоні годівля--напування), де найбільше нагромадження гною.

Зони відпочинку тварин (лігва) мають суцільну підлогу.

Крім того, недоліком гідравлічних систем видалення і транспортування гною є значні витрати води, випаровування якої збільшує вологість повітря у тваринницькому приміщенні, що, в свою чергу, вимагає застосування інтенсивнішої вентиляції. Розрідження гною водою збільшує вихід його маси, утруднює зберігання, транспортування і подальше використання, особливо в зимовий період.

3.4 Підготовка до роботи гноєтранспортера

Для прибирання та видалення екскрементів на тваринницьких фермах і комплексах застосовують стаціонарні, механічні, гідравлічні та пневматичні системи а також пересувні засоби.

За стаціонарними механічними системами передбачається щоденне і періодичне технічне обслуговування.

Обслуговування полягає в тому, що перед включенням машини піднімають перехідні містки і впевнюються у відсутності сторонніх предметів на транспортері. Перевіряють наявність транспортних засобів під вивантажувальним похилим конвеєром. Очищають приводну станцію та поворотні зірочки від залишків бруду і гною. Особливу увагу приділяють стану та кріпленню поворотного і натяжного пристроїв. Якщо скребки деформовані або поламані, виявляють причини деформації і усувають їх. Скребки горизонтальних транспортерів при проходженні через приямок повинні нахилятися не більше 45*, не допускається їх заїдання. Знімають поворотні і натяжні зірочки, промивають у дизельному паливі, Перевіряють стан манжет і підшипників, оцінюють ступінь спрацювання деталей і при необхідності замінюють їх.

Перевіряють і регулюють натяг пасів привода та ланцюгів транспортера. Натяг вважають нормальним, якщо при натисканні на кінець скребка в горизонтальному напрямі із Зусиллям 200 Н ланцюг дозволяє відійти кінцю скребка на 40-50мм. натяг перевіряють на вільній вітці на відстані 5.5 -6 м від натяжного пристрою очищаючи спочатку каналі ланцюг від гною. якщо подальше переміщення натяжної зірочки стане неможливим то вкорочують ланцюг на кілька ланок і натягують його повторно.

1- приводна станція, 2- Скребок; 3- ланцюг, 4- натяжний пристрій.

Рисунок 3.3. Схема перевірки натягу транспортера для видаленні гною.

3.5 Зберігання гною

Для створення належних санітарно-гігієнічних умов утримання тварин на фермах і раціонального використання гною, який є дуже цінним органічним добривом, на кожній тваринницькій фермі споруджують капітальне гноєсховище.

Відповідно до способу утримання тварин на фермі й технології видалення гною із тваринницьких приміщень гноєсховища бувають наземні, заглиблені або напівзаглиблені. Дно і стіни гноєсховища виконують з бетону або облицьовують панелями. Інколи їх покривають шаром утрамбованої глини на основі із щебеню.

Згідно із санітарними нормами, крім основних гноєсховищ для постійного зберігання гною, на фермах передбачають також карантинні секційні резервуари чи карантинні майданчики. Таких секцій повинно бути не менше двох.

Видалена з ферми в карантинне гноєсховище добова порція гною витримується в ньому не менше 6 діб і, якщо на фермі за цей час не виявлено інфекційних хвороб, перевантажується до основного гноєсховища.

Площа карантинного майданчика для зберігання підстилкового гною Fк.м визначається за формулою:

Fк.м= (3.8)

Отже,

Fк.м = =1.56;

де -- кількість гною від однієї тварини за добу, кг;

т -- кількість тварин на фермі, голів;

D_к -- тривалість карантинного витримування гною,

D_к = 6--18 днів;

у_гн -- щільність гною, кг/м2;

Нб -- висота бурту гною, Нб = 1,5--2,5 м;

-- коефіцієнт, який враховує відстань між окремими буртами гною, = 1,3.

Місткість однієї секції карантинного резервуара У_кс повинна бути не менша за:

Vк.с.= (3.9)

Отже,



Vк.с.= =480,000

де -- кількість секцій.

Загальна місткість основного гноєсховища Vсх дорівнює:

Vсх= (3.10)

Отже,

Vсх=50602000.82=32.8;

де -- тривалість зберігання гною в сховищі, днів;

0,82 -- коефіцієнт, який враховує зменшення об'єму гною

за рахунок його усадки, випаровування вологи тощо.

Місткість гноєсховищ має забезпечувати зберігання гною, що нагромаджується протягом зимового періоду Dсх = 120-200 днів). Розташовують гноєсховища таким чином, щоб шляхи, якими вивозять гній, не перетиналися в межах території ферми з іншими шляхами, особливо з тими, по яких підвозять корми.

3.6 Основні системи переробки гною та напрями його використання

На даний час розроблена значна кількість проектних рішень щодо систем переробки та використання гною. Умовно ці системи можна об'єднати в такі самостійні групи.

Зберігання і біотермічне знезараження твердого підстилкового гною відбувається на майданчиках поблизу місць утримання тварин або на польових майданчиках. Після цього гній можна використовувати безпосередньо як органічне добриво. Така технологія застосовується на тваринницьких підприємствах практично будь-якого типорозміру, де використовуються механічні засоби видалення гною.

Розділення гною на тверду та рідку фракції здійснюється на великих тваринницьких фермах і комплексах (800 корів, З--5 тис голів великої рогатої худоби на відгодівлі, 12 тис. свиней і більше) з гідравлічними системами видалення гною. Рідку фракцію після цього використовують для поливу через зрошувальні системи, дощові установки тощо. Тверду фракцію можна переробляти на компост чи після біотермічного знезараження застосовувати як органічне добриво.

Біологічне очищення рідкої фракції гною провадять переважно на промислових свинарських комплексах, коли всі стоки використати на підживлення полів неможливо через обмеженість площ земельних угідь.

При насиченні рідкого гною повітрям виникають аеробні процеси розкладання органічних речовин, що супроводжується виділенням тепла (температура підвищується до 40 -- 60 °С). Під впливом аеробних бактерій та тепла в рідкому гною гинуть патогенна мікрофлора, яйця і личинки гельмінтів, насіння бур'янів втрачає схожість, а речовини, що мають неприємний запах (аміак, сірководень, масляні кислоти тощо), окислюються й втрачають його. Очищені таким чином стоки можна без екологічної чи іншої шкоди повторно використовувати на технічні потреби в господарстві.

Доочищення рідких стоків здійснюють відповідно до норм, які забезпечують можливість скидання їх у відкриті водойми.

Технологія метанового зброджування гною набуває все більшого поширення в нашій країні і за кордоном. Особливо прийнятна вона для господарств, розміщених у районах із теплим кліматом. Ця технологія може бути використана як на фермах великої рогатої худоби, так і на свинарських.

Особливості технології: гній повинен бути подрібнений; мати вологість від 92 до 95 %; надходити в метантенк після попереднього підігрівання; температура підігрівання гною не повинна перевищувати температури бродіння (38 °С).

Перевезення і внесення гною у грунт можна здійснювати при різному поєднанні транспортно-навантажувальних засобів залежно від прийнятої технології його використання.

Узгоджуючи тваринницькі підприємства із землеволодіннями, можна виконати орієнтовні розрахунки площі земельних угідь, потрібних для повного використання гною як органічного добрива:

Економічний аналіз свідчить, що раціональною є схема прямоточного використання гною (ферма -- поле) з радіусом транспортування до 5 км. Доцільне також застосування великовантажних цистерн та причепів при перевезенні гною на відстань від 5 до 10 км. Перевалочні технології значно збільшують експлуатаційні витрати (до 3,8 разів).



4.КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

4.1 Пристрій для стягування ланцюга транспортера

1 - траверса; 2 - гвинт правий; 3 - гвинт лівий; 4 - тримач правий; 5 - тримач лівий; 6 - пластина; 7 - ручка; 8 - крюк.

Рисунок 4.1 Загальний вигляд пристрою для стягування ланцюга транспортера.

Пристрій призначений для полегшення натягування ланцюгового транспортера, коли відбувається злітання ланцюгової передачі, або укорочування ланцюга при його розтягуванні.

Регулювання натягу ланцюгів транспортерів здійснюється після всіх операцій їх технічного обслуговування. Натяг ланцюга вважається нормальним, якщо при натягу на кінець скребка в горизонтальному напрямку з зусиллям 200 Н ланцюг дозволяє відійти кінцю скребка на 40-50 мм. Натяг перевіряють на вільній гілці на відстані 5,5-6 м від натяжного пристрою , причому канал на цій ділянці очищають від гною. Для регулювання натягу ланцюга ТСН-160 поворотом гвинта переміщується зірочка. Якщо зірочка натяжного пристрою займе крайнє положення і подальше її переміщення стане неможливим, то ланцюг вкорочують, використовуючи пристосування. Після укорочення ланцюг натягують повторно.

Натяг ланцюга похилого транспортера ТСН-160 регулюють переміщенням приводу за допомогою гвинта натяжного пристрою, що знаходиться в середині верхньої частини похилої стріли. Натягнення контра штангового транспортера ТШ-30А регулюють ... стяжки натяжного пристрою. Запас ходу ланцюга в крайніх положеннях повинен бути не менше 0,5 м.



5. ЕКОНОМІЧНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

5.1 Визначення показників економічної ефективності приготування кормів

Впровадження у виробництво кормоцеху та дозованої видачі кормосуміші дозволить забезпечити збалансовану годівлю корів, що зумовить приріст молока у середньому на Дд_р=5 % [12]. Виходячи з цього, розрахуємо зменшення втрат молока за формулою [12]

, кг (5.1)

де Q_р - річне виробництво молока, згідно даних розділу 2 на

перспективу буде становити 3000 ц.

Отже,

ц.

Розрахуємо економію у грошовому еквіваленті:

для молока грн

Тоді сумарний річний економічний ефект буде становити

грн.

Розраховуємо термін окупності капіталовкладень за формулою: [12]

,років (5.2)

де - сумарні капіталовкладення при впровадженні розробленого технологічного процесу, =91940 грн.

Тоді роки.

Розрахуємо сумарні річні затрати на виробництво молока за формулою [12]

,грн. (5.3)

де К_н- нормативний коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень, К_н=0,15;

А_б - амортизаційні відрахування від вартості будівель, грн;

А_об - амортизаційні відрахування від вартості обладнання, яке не увійшло в технологічну карту, грн;

З_ек - експлуатаційні витрати, розраховані за технологічною картою, грн;

З_кор - річна вартість кормів для молочного стада, грн;

З_дп - заробітня плата інших працівників тваринницької ферми, грн.

Амортизаційні відрахування від вартості будівель розраховуємо за формулою [12]

, грн (5.4)

де - сумарна балансова вартість будівель, грн;

- нормативні відрахування на повне відновлення будівель, (дод.4 [12];

- нормативні відрахування на капітальний ремонт будівель,(дод.4 [12].

Результати розрахунку відрахувань і зводимо у табл. 5.1



Таблиця 5.1 Нормативні відрахування від вартості основних засобів і обладнання

Назва засобів	Вартість, тис.грн	Відрахування на амортизацію	Відрахування на кап. ремонт	Сума відрахувань, грн
		%	грн	%	грн
Корівник на 200 голів	169,122	2,5	4228,05	2,2	3720,68	7948,73
Молочний блок	36,7	2,5	917,5	2,2	807,4	1724,9
Кормоцех	84,560	2,5	2114	2,2	1860,32	3974,32
Разом	290,382	--	7259,55	--	6388,40	13647,95

Заробітна плата іншого персоналу визначається згідно штатного розпису і заносимо дані у табл. 6.3.

Загальні витрати на заробітну плату визначаємо з врахуванням відрахувань на матеріальне стимулювання (f₁=12%), нарахування резерву відпусток (f₂=10%). Тоді

, грн (5.5)

Отже,

грн.

Розрахуємо сумарні затрати:

грн.

Таблиця 5.2 Штатний розпис і заробітна плата інших працівників тваринницької ферми

Категорія працівників	Чисельність, чол	Річний фонд зарплати, грн
Завідувач тварин. фермою	1	12940
Вет. лікар	1	12250
Інженер-механік	1	12640
Слюсарі	2	24160
Пастухи	2	23208
Сторожі	3	23660
Оператори машинного доїння	4	45800
Разом	14	154658

Грошові надходження від реалізації молока розрахуємо за формулою:

, грн (5.6)

Отже,

грн.

Розрахуємо дохід від реалізації молока за формулою

, грн (5.7)

Отже,

грн.

Рентабельність виробництва молока розраховуємо за формулою

, % (5.8)

Отже,

%

На основі розрахованих вище даних формує показники економічної ефективності у вигляді табл. 5.4.



Таблиця 5.3 Економічна ефективність приготування кормосуміші ТзОВ “Галичина Захід” Стрийського району Львівської області

Показник	Варіанти	В % до існуючої технології
	існуюча технологія	Запроектована технологія
Середньорічне поголів'я ВРХ, гол. з них корів, гол.	234 67	200 100	85,5 149,3
Середньорічний надій на корову, кг/рік	1377	3000	217,9
Продуктивність кормоцеху т/добу	--	14,92	--
Питома споживана потужність, кВт/т.	--	1,16	--
Капіталовкладення, тис. грн	--	91,94	--
Річний економічний ефект, тис. грн	--	30,0	--
Рівень рентабельності, %	0,8	2,8	На 2,0 п.
Термін окупності, років	--	3,19	--

6. ОХОРОНА ПРАЦІ

6.1 Заходи по охороні праці

Охорона праці та техніка безпеки регламентуються низкою положень, законодавчих актів, стандартів безпеки, правил, інструкцій та санітарних норм. Основним заходом для їх практичного засвоєння є інструктаж на робочому місці, згідно з яким потрібно:

- ознайомитися з призначенням і технологічним процесом конкретних машин та обладнання, що використовуються, а також з організацією праці на даному робочому місці;