Аналіз екологічного агро-хімічного стану ґрунтового покриву Житомирської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Роль та значення господарчого комплексу у розвитку економіки житомирської області

1.1 Соціально-економічний стан Житомирської області. Інтенсивність використання земельних ресурсів

1.2 Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу

1.3 Проблеми та перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу області

Розділ 2. Аналіз агроекологічного стану ґрунтів Житомирської області

2.1 Сівозміни

2.2 Методика еколого-агро-хімічної паспортизації

Розділ 3. Розробка систем землеробства

3.1 План обробітку ґрунту в ІІ польовій сівозміні

3.2 Об'єм робіт по обробітку ґрунту і сівбі культур в сівозмінах

Висновки

Список використаних джерел

Додатки



Вступ

господарський агроекологічний ґрунт сівозміна

Сільськогосподарське використання земельного фонду потребує контролю за станом його родючості, ступенем еродованості, а також рівнем забруднення важкими металами, радіонуклідами, пестицидами та іншими токсикантами. Виконання цього завдання можливе за умови постійно діючого екологічного агро - хімічного моніторингу, основою якого є суцільний контроль за станом ґрунтового покриву, його деградацією та ступенем забруднення. Суцільне еколого-агрохімічне обстеження земель розв'язує низку важливих проблем, пов'язаних із ґрунтово-агрохімічним моніторингом, відновленням родючості ґрунтів, високоефективним застосуванням агрохімікатів, підвищенням продуктивності землеробства та збереженням довкілля.

Гумусовий стан ґрунтів є головною ознакою їхньої потенційної родючості, тому збереження та відновлення запасів гумусу -- одне з головних завдань землеробства. Зменшення вмісту органічної речовини в ґрунтах і погіршення її якості спричинено відсутністю постійної компенсації органічними добривами поточних втрат гумусу та зміною співвідношення між мінералізацією та гуміфікацією органічної речовини.

У Житомирській області зі зменшенням обсягів внесення органічних і мінеральних добрив знизився вміст гумусу та елементів живлення, в агро екосистемах порушилась екологічна рівновага між розкладанням і синтезом органічної речовини, що призвело до погіршення поживного, водного, повітряного та інших режимів ґрунту. Внаслідок цього погіршився агроекологічний стан ґрунтового покриву сільськогосподарських угідь, знизився рівень виробництва сільськогосподарської продукції

А тому виникає актуальна необхідність здійснити комплексне оцінювання агроекологічного стану ґрунтів сільськогосподарських угідь.

Метою дослідження є аналіз екологічного агро - хімічного стану ґрунтового покриву Житомирської області.

Об'єкт курсової роботи - ґрунти Житомирської області.

Предмет - агроекологічний стан ґрунтів Житомирської області.

Структура даної курсової роботи складається з змісту, вступу, трьох розділів, які складаються з підрозділів, висновку, списку використаних джерел та додатків.



Розділ 1. Роль та значення господарчого комплексу у розвитку економіки житомирської області

1.1 Соціально-економічний стан Житомирської області. Інтенсивність використання земельних ресурсів

Агропромисловий комплекс Житомирської області включає сировинну, переробну й обслуговуючу ланки. Основна його сфера -- сільське господарство -- має зерново-картоплярсько - льонарсько-хмелярський напрям у поєднанні з м'ясо-молочним тваринництвом на Поліссі і зерново-буряківничий напрям з молочно-м'ясним тваринництвом -- у лісостеповій зоні. В загальному обсязі валової продукції сільського господарства на тваринництво припадає 45 %, рослинництво- 55 %. Сільськогосподарські угіддя займають 72,5 % всієї площі області, з них орні землі -- 78,4 %, сіножаті -- 10,9 %, пасовища -- 9,6 %. Серед технічних культур 47 % припадає на льон, 45,7 % -- на цукрові буряки. Основні культури: зернові (озима пшениця, озиме жито, зернобобові, ячмінь, гречка, овес, просо), технічні (льон-довгунець, хміль, цукрові буряки). Розвинуті картоплярство, садівництво, ягідництво. Діють 22 комбікормові заводи. Розвинуті м'ясо-молочне та молочно-м'ясне скотарство і свинарство; допоміжні галузі: птахівництво, вівчарство, бджільництво.

Внаслідок різноманітності природних та економічних умов на території області сформувалися агропромислові комплекси рослинницької (льонопромисловий, бурякоцукровий, зерново-картоплярсько-спиртовий, плодоовочеконсервний та хмелепромисловий) і тваринницької (м'ясо- та молокопромислові) орієнтації. Невід'ємною складовою частиною агропромислового комплексу є приміське сільське господарство овоче-молочно-м ясного напряму.

Транспортна система області представлена залізничним, автомобільним, трубопровідним і повітряним транспортом. Провідними з них є залізничний і автомобільний. Загальна довжина залізниць у межах області становить 1125 км, у т.ч. електрифікованих 160 км. Густота залізниць на 1000 кв.км становить 37,6 км. Основні залізниці: Київ--Львів, Київ -- Брест, Санкт-Петербург -- Одеса, Овруч--Шепетівка та ін. Найбільші залізничні вузли: Коростень, Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський, Овруч. Автомобільний транспорт обслуговує переважно внутріобласні перевезення. Загальна довжина автомобільних шляхів 8,1 тис. км , з них з твердим покриттям -- 7,3 тис км, густота автомобільних шляхів на 1000 кв. км становить 27,0 км. Основні автомобільні шляхи : Київ-- Житомир -- Рівне, Санкт-Петербург -- Житомир --Ізмаіл, Київ -- Коростень -- Ковель. Територією області проходить траса нафтопроводу «Дружба». У Житомирі є аеропорт.

Невиробнича сфера.

В Житомирській області є педагогічні та сільськогосподарські інститути, філіал Київського політехнічного університету, 20 середніх спеціалізованих навчальних закладів, 34 професійно-технічних училища, Житомирський краєзнавчий музей, Житомирський обласний будинок природи.

Рекреаційні ресурси Житомирської області включають сприятливі кліматичні умови, значні масиви лісів, річки, озера і ставки, а також джерела мінеральних вод (радонові води в районі Житомира і с. Денишів), які використовуються санаторієм в районі міст Володарська-Волинського і Коростишева, здійснюється промисловий розлив мінеральних столових вод (овруцька, радомишльська, верхівнянська, новоград-волинська). На півночі області є родовища торфових (с. Зарічани) та сапропелевих (с. Вілька) лікарських грязей. В області 6 санаторіїв і пансіонатів, 17 баз і 3 будинки відпочинку, 17 піонерських таборів. Численні об'єкти туризму . Діє обласна рада по туризму та екскурсіях (Житомир), бюро подорожей та екскурсій (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський, Овруч), туристська база «Лісовий берег» у Житомирі., Територією області проходить 5 туристських маршрутів, у т. ч. велосипедний маршрут «По Житомирському Поліссю».

Гострими в області є екологічні проблеми. Передусім це пов'язано з чорнобильською трагедією. Житомирська область одна з найбільш радіаційно забруднених. Із господарського обігу вилучено багато тисяч гектарів сільськогосподарських угідь, значні площі лісових масивів, створилася ненормальна психологічна обстановка. Триває відселення з районів, де життя і виробнича діяльність населення внаслідок високого рівня радіації неможливі.

Населення області становить 1432,7 тис.; міське населення 806,3 тис. осіб (56,3%), сільське - 626,4 тис. осіб (43,7%). Щільність населення (осіб на 1 кв. км.) - 47,9. Найбільшу кількість населення мають міста обласного підпорядкування: Житомир - 296,9; Бердичів - 90,2; Коростень - 65,3; Новоград-Волинський - 56,5 тис. осіб. У містах районного підпорядкування нараховується: в Андрушівці - 14,3; Коростишеві - 27,7; Малині - 34,2; Овручі - 21,5; Радомишлі - 17,7 тис. жителів.

Серед районів найбільшу кількість населення мають Овруцький - 71,5; Житомирський - 67,0; Новоград-Волинський - 53,0; Малинський - 55,2 тис. осіб, найменша чисельність у районах: Народницькому - 10,5; Брусиловському - 18,3; Луганському - 21,3 тис. осіб

Адміністративно-територіальний устрій: складається з 23 районів, 9 міст, у тому числі 4 -- обласні підпорядкування (Житомир, Бердичів, Коростень, Новоград-Волинський), 45 селищ міського типу і 1631 сільських населених пунктів. Адміністративний центр -- місто Житомир -- заснований у IX столітті, містом є з 1444 року. Населення нараховує 284,2 тис. чоловік.

Після возз'єднання правобережної України з Росією в 1793 р. територія Житомирщини входила до складу Волинської губернії, заснованої в 1797 р. Її центром спочатку був визначений Новоград-Волинський, але вже в 1804 р. губернською «столицею» став Житомир. З кінця 18 -- першої половини 19 ст. у Житомирському Поліссі стало розвиватися фарфоро-фаянсове виробництво (найбільші фабрики в Коростені і Городниці), а після скасування кріпосного права і залізничного будівництва стала розвиватися цукрова, і винокурна промисловість. Місто поступово перетворювалося у відомий культурний центр.

Для області характерна аграрно-сировинна спеціалізація. Завдяки своєму північному розташуванню регіон грає провідну роль в Україні у хмільництві і льонарстві; в рамках країни він відрізняється розвитим картоплярством і молочним ухилом тваринництва. Серед галузей промисловості найбільший розвиток одержали легка і фарфоро-фаянсова промисловість, хімічне машинобудування, виробництво будматеріалів, деревообробна і целюлозно-паперова промисловість, а також харчова промисловість. Розташування регіону на перехресті транспортних шляхів зумовлює високу частку послуг транспорту і зв'язку.

Сільське господарство грає першорядне значення в економіці регіону. Значна частина продукції галузі в сирому чи переробленому вигляді вивозиться за межі області. У рослинництві найбільше значення мають зернові культури (близько 40% продукції), головна серед який -- озима пшениця (вирощується повсюдно), крім того, вирощується яровий ячмінь, овес. Картоплярство є другою по значимості галуззю рослинництва (приблизно 20% продукції).

Основні визначні пам'ятки: монастир Босих кармелітів початку XVIII в. у м. Бердичеві, костьол св. Софії, Михайлівська церква в Житомирі, літературно-меморіальний музей Лесі Українки в Новоград-Волинську.

100 тисяч років тому на території Житомирської області вже мешкали первісні люди. До найдавніших палеолітичних стоянок відноситься Радомишльська на річці Тетерів та стоянки поблизу сіл Довгиничі, Клинці Овруцького і Колодяжне - Романівського районів. Люди тут жили первісними родами і займалися переважно мисливством.

Пам'ятки трипільської культури виявлені на території сіл Троянова Житомирського, Райки Бердичівського, Поволоч Попільнянського районів та в інших місцях. Пам'ятки епох міді і бронзи знайдені в Романівський і Житомирському районах, на околицях Житомира.

У 5-7 століттях нової ери територія області була заселена древніми східнослов'янськими племенами: північ - древлянами, центральна частина і південь - полянами, які займались землеробством і скотарством. Древляни займались також мисливством, бджільництвом, виробництвом ювелірних прикрас, торгівлею. У 9 сторіччі з'являються міста, що стають центрами ремесел і торгівлі: Вручий (Овруч), Іскорость (Коростень).

У ранньофеодальний період (11 - початок 12 сторіччя) сучасна територія Житомирської області входила до складу міцної (зі столицею в Києві) древньоруської східнослов'янської держави - Київської Русі. Волинь і Полісся, за відомим істориком І.П. Крип'якевичем, належали до слов'янської прабатьківщини, були колискою українського народу.

У другій половині 12 сторіччя, внаслідок розпаду Київської Русі, територія краю увійшла до Київського князівства. У першій половині 13 сторіччя разом з іншими слов'янськими землями, Житомирщина потрапила під ярмо ординських завойовників. У 1350-1360 роках Східною Волинню заволоділи литовці.

У 14-16 століттях більша частина території сучасної Житомирщини входила до складу Київського воєводства, утвореного 1471 році замість Київського князівства. Після Люблінської унії (1569 рік) Литва об'єдналася з Польщею в єдину державу - Річ Посполиту. З цього часу волинські землі були загарбані польськими магнатами. Народ зазнавав гніту від польської шляхти. Тому історичний розвиток краю починається з кінця 16 століття і позначений масовими селянськими повстаннями (Северина Наливайка, Семена Палія, визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, гайдамаччини тощо).

За результатом трьох поділів Польщі (1772, 1793, 1795 роки) Волинь разом з Київщиною і Поділлям увійшли до складу Російської імперії. Територія краю увійшла до складу Волинської і частково до Київської губерній, утворених царським указом в 1797 році. Центром Волинської губернії від 1804 року став Житомир.

Починаючи від 19 століття розвиток економіки Волинської губернії відбувався за умов участі її в єдиному ринку Російської імперії, йшов процес розкладу феодально-кріпосницького ладу й розвитку капіталістичних відносин. Поглиблювався суспільний поділ праці, розвивалася торгівля, зростала кількість міського населення. Однак, не зважаючи на деякий розвиток виробництва і торгівлі, Волинська губернія була однією із економічно відсталих земель. Рельєф

Житомирська область має вигляд хвилястої рівнини із загальним зниженням на північ і північний схід (від 280-220 м до 150 м і менше). Більша частина області (південна і південно-західна) лежить у межах Придніпровської та Волино-Подільської височин. Північно-східну частину займає Поліська низовина. На півночі області знаходиться Білокоровицький кряж.

Ґрунти: на півночі-дерново-підзолисті; на півдні - чорноземи звичайні. Ліси займають площу 750,2 тис.га (2007)

Водоймища

По території області протікає 221 річка загальною довжиною 5366 км. Всі ріки належать до басейну Дніпра. Найбільші ріки довжиною в межах області - Тетерів - 247 км, Случ (притока Горині) - 194 км, Ірпінь - 174 км, Ірша - 136 км. На Житомирщині чимало великих озер. Найбільші з них - Чорне, Озерянське, Дуже, Дідове, Прибиловецьке - розташовані в басейні річки Уборть.

Область багата природними ресурсами.

Мінерально-сировинний потенціал:

Представлений облицювальним каменем, мармуром, самоцвітами, сировиною для металургії і будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям, торфом.

Розвідані запаси лужних каолінов, їх об'єми і кількість дозволяють виробляти до 0,5 млн. тонн польовошпатних концентратів в рік.

Запаси будівельних пісків, пірофілітових сланцев, керамічних глин і ряду інших видів мінеральної будівельної сировини. Декоративно-облицювальний камінь (лабрадорит, граніт, габбро), який має великий попит в країні і за кордоном. Розвідані поклади лабрадориту і габбро в області складають 86% запасів цього каменя в Україні.

Кольорові камені:

Ведеться здобич кольорового напівкоштовного каменя - берилу, топазу, кварцу з подальшою його переробкою і виготовленням ювелірних виробів. Широке застосування в промисловості знаходить п'єзокварц. Є родовища високоякісного пірофілліта.

Перспективним є родовище мармуру, який має незвичайний малюнок. Він є сировиною для виробництва облицювальної плитки, мармурової крихти, смолодоломітов для металургії, різних видів флюсів і наповнювачів, а також мінеральних добрив.

Житомирщина забезпечує потреби України в титановому концентраті, поставляє його на експорт. У рудному масиві, окрім ільменіту, титану, присутні рідкоземельні елементи: ванадій, скандій, гафній, торій, які мають значний попит на світовому ринку. У більшості ільменітових родовищ зустрічаються апатіти. Поклади цієї сировини складають понад 85% всіх розвіданих запасів України.

У нікальним є родовище кварцитів, де сконцентровані майже 89% всіх загальнодержавних запасів. Ця сировина використовується у виробництві огнеупоров для футерування доменних печей і приготування феросплавів.

Лісові ресурси:

Лісистість складає майже третину території. Переважають хвойні породи - 60%, твердолістниє (дуб) і мягколістниє (береза, вільха, осика) - по 20%. Загальний запас деревини складає понад 120 млн. м3. Найбільшу лісистість мають Овручській і Ольовській райони, де вона складає понад 60%.

Тварини:

У лісах живуть лосі, олені, дикі свині, кози, лисиці, зайці, білки, куниці, бобри; з птахів - дикі качки, куріпки, тетереви, рябчики, фазани і глухарі. У водоймищах водяться щуки, окуні, соми, карасі і т.п.

1.2 Сучасна галузева структура і рівень розвитку господарського комплексу

На території Житомирської області сформувалося багатогалузеве промислове виробництво.

Основними є такі галузі: харчова (питомим вага її складає 26,6%), легка (14,8%), лісова, деревообробна і целюлозно-паперова (11,5%), машинобудівна і металообробна (10,8%), скляна і фарфорофаянсовая (10%), промисловість будівельних матеріалів (5,3%), хімічна (4,8%).

Область є лідером в Україні по виробництву деяких видів продукції. У регіоні виготовляється 48% загальноукраїнського об'єму фарфорофаянсової посуду, 33% - льняних тканин і панчішно-шкарпеткових виробів, 26,1% - льоноволокно, 17% - пиломатеріалів, 6,6% - хімічних волокон і ниток, 5,7% - папери.

Що ведуть підприємства Житомирської області:

АТ "Станкоуніверсалмаш" (м. Житомир) - токарні багатошпіндельні автомати і напівавтомати, автоматичні лінії, устаткування для розфасовки харчових продуктів; універсальні металоріжучі і деревообробні верстати;

АТ фірма "Беверс" (р. Бердичев) - токарно-револьверні і універсальні токарні верстати, каменеобробне устаткування; агрегати для переробки сільськогосподарської продукції;

АТ завод Прогрес" (р. Бердичев) - фільтруюче, теплообмінне і сушильне устаткування для хімічної, гірничорудної, нафтохімічної, харчової промисловості;

АТ "Коростенській завод хімічного машинобудування" - теплообмінне сушильне, криогенне устаткування для нафтохімічної промисловості, теплових і атомних електростанцій, промислових холодильних установок;

АТ "Житомирський завод хімічного волокна" - поліамідниє волокна, кордова тканина для шинної промисловості, штапельне волокно для килимового виробництва; технічні і текстильні нитки;

Іршанській гірничо-збагачувальний комбінат - ільменітовий концентрат для металургійної і хімічної промисловості;

Орендне підприємство "Кварцсамоцвет" (пгт Володарск-волинський) - пьезооптічеськоє, камнесамоцветноє, природна і синтетична сировина, природні декоративні камені;

АТ "Першотравневий завод електротехнічного фарфору" - низьковольтні електронастановні і електрофарфорові вироби;

АТ "Електровимірник" (м. Житомир) - комбіновані аналогові і цифрові прилади електровимірювань для автомобільної промисловості; АТ "Промавтоматіка" (м. Житомир) - засоби автоматизації і програмно-технічні комплекси для телемеханических і локальних автоматизованих систем управління технологічними процесами;

АТ "Малинська паперова фабрика" - тонкі сорти електроізоляційного, конденсаторного і інших видів паперу і картону;

АТ "Житомирський завод "Біомедстекло" - медичний посуд і стеклоїзделія з боросилікатного нейтрального скла;

АТ "Виробниче об'єднання "Жітомірнерудпром" - високоякісного щебеня, блоків з природного каменя, архітектурно-будівельних і облицювальних виробів з граніту, пам'ятників;

АТ "Коростенській фарфор" і колективне підприємство "Барановській фарфоровий завод" - високоякісний фарфоровий посуд;

АТ "Жітомірдрев" - сучасні корпусні і м'які меблі, куточки відпочинку, набори для кухонь;

ВАТ "Ленотекс" (м. Житомир) - льняні і напівлляні тканини;

ВАТ "Бердичівське кожоб'едіненіє" - матеріали для верху і низу взуття, підкладкових матеріалів, велюру взуттєвого і галантерейного

ВАТ "Крок" (м. Житомир) - високоякісне жіноче, чоловіче і дитяче взуття для всіх сезонів;

ВАТ "Бердичівська фабрика одягу" і АТ "Новоград-волинська швейна фабрика" - швейні вироби широкого асортименту;

АТ "Укрхмель" (м. Житомир) - хміль цінних ароматичних сортів;

Об'єднання "Жітомірленпром" - льонопродукція для підприємств легкої промисловості.

Область характеризується високим рівнем розвитку залізничного транспорту. З початку 2007 року перевезено вантажним транспортом: 18,3 млн. тонн вантажів, що на 16,6% більше за минулорічний показник. Вантажообіг зріс на 32% і становить 3524,3 млн. тонно-кілометрів.На залізниці пасажирські перевезення з початку року скоротились на 2,3% проти минулорічного періоду і склали 9,1 млн. чоловік. Пасажирообіг зріс на 2,1% і становив 1066,6 млн. пасажиро-кілометрів.В свою чергу автотранспортом перевезено 74,1 млн. пасажирів, що на 12,3% перевищує аналогічний показник минулого року. Зростання пасажирообігу становить 15,5% і досягло 983,6 млн. пасажиро-кілометрів.Залізниці перетинають територію області головним чином у широтному напрямі, що обумовлено розташуванням області між промисловим Донбасом і Придніпров'ям та менш промислово розвинутими західними областями України.Найваживіші залізничні магістралі: Санкт-Петербург -- Одеса, Ужгород -- Харків, Київ -- Берлін, Сімферополь -- Варшава.Через місто проходять автошляхи Мінськ -- Ізмаїл, Біла Церква -- Кременець ( див. додатки, мапа).

В Житомирській області за сукупністю природних і економічних ознак виділяють два підрайони.

Лісостеповий підрайон (Лісостеповий Південь) спеціалізується на переробці сільсько-господарської сировини, тут зосереджені великі цукрові заводи, ряд підприємств легкої та харчової промисловості, а також найбільші підприємства машинобудування, добре розвинута сітка залізничних та ав-томобільних шляхів. Важливим промисловим центром, транспортним вузлом і культурним центром є м. Бердичів.

Поліський підрайон (Лісова Північ) -- район деревообробної та фарфоро-фаянсової промисловості, видобування і обробки каменю, розвинутого льонарства і тваринництва. Найбільші промислові центри -- Житомир, Бердичів, Новоград-Волинський.

1.3 Проблеми та перспективи розвитку і розміщення господарського комплексу області

Виходячи із стратегічних напрямків та з метою переведення процесу реформування економіки на якісно новий рівень, в області визначено 6 головних цілей. Зокрема: стале економічне зростання; залучення інвестицій в економіку; інноваційний розвиток; розвиток малого бізнесу; розширення внутрішнього і зовнішнього ринку; розвиток людських ресурсів.

З метою реалізації зазначених цілей визначені пріоритетні напрями. Найважливішим напрямом в інвестиційній політиці є створення привабливого інвестиційного клімату в області.

Сьогодні інвестиції є єдиним можливим шляхом вирішення проблеми виживання малих міст області, монофункціональних населених пунктів, колишніх військових містечок. Для більшості з них характерна вузька спеціалізація виробництва і залежність економіки від роботи одного-двох підприємств.

Залучення іноземних та вітчизняних інвестицій на розвиток пріоритетних галузей виробництва, впровадження нових технологій, створення сучасної виробничої, транспортної та ринкової інфраструктури забезпечить створення нових робочих місць для колишніх військових та інших верств місцевого населення, вирішення інших соціально-економічних проблем.

Для оптимального використання потенційних переваг від майбутнього членства в СОТ потрібні значні інвестиційні вкладення на впровадження інновацій, вдосконалення структури економіки і підвищення конкурентноздатності підприємств області на внутрішньому і зовнішньому ринку.

За роки реформ зростання експорту області відбувалося без здійснення структурних змін в експортоорієнтованих та інших галузях народного господарства. У виробництві та експорті області продовжує домінувати продукція з низьким ступенем переробки, що робить її економіку імпортозалежною і спричиняє зниження конкурентноздатності продукції місцевих підприємств.

Забезпечення прискореного економічного зростання потребує здійснення у відносно короткий проміжок часу значних обсягів інвестицій на технічне переоснащення підприємств.

Для цього , зокрема, передбачено:

здійснення підготовки і розповсюдження рекламно-інформаційних матеріалів про область, її райони і міста, інвестиційно-привабливі галузі та інвестиційні пропозиції підприємств серед потенційних інвесторів каналами Мінекономіки, Держзовнішінформу, через дипломатичні представництва, розміщення в інформаційно-аналітичних виданнях, що презентуються за кордоном та у мережі Інтернет;

залучення підприємств регіону до участі у міжнародних виставково-ярмаркових заходах;

проведення регіональних і галузевих інвестиційних та бізнес-форумів із залученням вітчизняних та іноземних ділових кіл;

розроблення Інтернет - сторінок районів, міст та підприємств;

проведення ділових зустрічей з інвесторами щодо виявлення їхніх проблем та пошуку адекватних шляхів їх подолання;

продовження роботи по створенню регіонального агентства із сприяння започаткуванню та провадженню інвестиційної діяльності;

вирішення питання щодо створення в області консалтингових та інвестиційних компаній;

налагодження співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями та фондами;

проведення навчання спеціалістів місцевих органів виконавчої влади, які займаються питаннями інвестиційної діяльності.

Потребує особливої уваги і питання функціонування та підтримки в депресивних регіонах територій пріоритетного розвитку, спрощення системи впровадження і реалізації інвестиційних проектів. За умови скасування мораторію на реалізацію інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку може бути реалізовано 25 нових інвестиційних проектів, реалізація яких дозволить створити 2 тис. нових робочих місць.

Здійснення пріоритетних завдань та заходів забезпечить зростання обсягів інвестицій в основний капітал за рахунок усіх джерел фінансування порівняно з 2006 роком на 24,3%. У вартісному виразі це становитиме 1,8 млрд. гривень або майже 30% валової доданої вартості. Обсяг прямих іноземних інвестицій збільшиться більш як на половину і складе 205 млн. дол. США.

Забезпечення стабільного розвитку промисловості.

Для забезпечення стійкого економічного зростання важливо, щоб в області остаточно сформувалися і отримали розвиток саме ті галузі, які базуються на використанні місцевих сировинних ресурсів, продукція яких займає вагому частку у загальнодержавному виробництві і які мають певний природний, технічний, кадровий та інший потенціал. Тобто ті, що були і залишаються стратегічно важливими і до того ж є найбільш конкурентноздатними як на регіональному, так частково на державному і навіть міжнародному ринках.

На підставі економічного обґрунтування до ключових галузей віднесена харчова промисловість та перероблення сільськогосподарської продукції, добувна - видобування та збагачення руд кольорових металів та розроблення кам'яних та гравійних кар'єрів, виробництво неметалевих мінеральних виробів - виготовлення склотари та аптекарського посуду, фарфоро-фаянсового посуду, облицювальні вироби з природного каменю, лісова та деревообробна промисловість.

Харчова промисловість швидкоокупна, має місцеву сировинну базу, спроможна забезпечити потреби населення на власному регіональному ринку. Забезпечення подальшого її розвитку сприятиме збільшенню реалізації продукції сільськогосподарського виробництва та підвищенню його ефективності.

Виробництво харчових продуктів впродовж січня-листопада 2009 року збільшилось на 4,4%. Таке зростання стало можливим завдяки збільшенню проти минулорічного періоду виробництва свіжої і охолодженої свинини (+20,3%), ковбасних виробів (+10,9%), молока рідкого обробленого (+10,1%), сирів плавлених (+21,0%) та жирних (+11,7%), кисломолочних продуктів (+9,3%).

Сільське господарство

Обсяг валової продукції сільського господарства (у порівнянних цінах 2005 року) у січні-листопаді склав 3074,6 млн. грн. і збільшився проти аналогічного періоду минулого року на 195,6 млн. грн., або на 6,8%. У сільськогосподарських підприємствах її вироблено на суму 826,2 млн. грн., що становить 116,5% до січня-листопада 2007 року, в господарствах населення - відповідно 2248,4 млн. грн. і 103,6%. ( див. додатки, діаграма )

Пріоритетним напрямком у сільському господарстві залишається продовження земельної реформи та забезпечення розвитку традиційних для області галузей аграрного сектору (хмелярство, м'ясне та молочне скотарство, вирощування ріпаку, селекція у цих галузях та підтримка особистих селянських господарств).

Для лісостепової зони пріоритетним напрямом є виробництво зерна та цукрових буряків.

Зерно є найприбутковішою сільськогосподарською продукцією. Так прогнозований рівень рентабельності зернового виробництва в 2006 році становить 17,2%. Сільськогосподарські підприємства області отримають 18 млн. грн.. прибутку.

Подальшого розвитку набула агроінтеграція в напрямку виробництва цукросировини. В 2006 році цукровий буряк вирощений на площі 32 тис. га , що на 8,6 тис. га більше попереднього року, рентабельність складе 7,6%, прибуток становитиме 3,5 млн. грн. Це вплине на розширення площ та збільшення виробництва цукрових буряків в 2007 році.

Одним із головних пріоритетів залишається збереження та підвищення родючості ґрунтів. З цією метою здійснюватимуться заходи щодо формування раціональної структури земельних ресурсів, впровадження системи ґрунтозахисного обробітку ґрунту, проведення протиерозійних і культур технічних робіт, ремонту та реконструкції меліоративних осушувальних систем, хімічний меліорації та агрохімічній паспортизації земель, внесення науково-обґрунтованих норм мінеральних та органічних добрив.

Житомирщина є провідним в країні виробником хмелю.

Певну позитивну дію на розвиток хмелярства має Закон України „Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”.

В умовах реформованого аграрного сектору економіки обсяги виробництва хмелю, як і інших видів сільськогосподарської продукції, визначаються попитом на хмелярство на внутрішньому та зовнішньому ринках. Але на сьогодні в області обсяги виробництва хмелю не забезпечують навіть потреб внутріобласної пивоварної промисловості. Річна потреба в сировині складає в межах 540-560 тонн.

Концентрація зусиль на забезпечення розвитку галузі хмелярства та налагодження в області технології його повної переробки (гранулювання та виготовлення екстракту) значно поліпшить фінансово-господарську діяльність хмелегосподарств.

Реалізація цих пріоритетів потребує:

матеріально-технічного оновлення сільськогосподарського виробництва шляхом продовження практики здешевлення кредитних ресурсів за рахунок коштів Державного бюджету, удосконалення фінансового лізингу;

мінімізації ризиків сільськогосподарського виробництва, зокрема через функціонування ф'ючерсного ринку, активізації обігу складських свідоцтв, розвитку страхових відносин;

стимулювання збільшення продуктивності сільського господарства через механізм підтримки розвитку сільськогосподарського виробництва, посилення селекційної роботи та наукового забезпечення аграрного сектору;

сприяння розвитку фермерських та селянських господарств;

створення товарного стада м'ясної худоби шляхом покращання селекційно-племінної роботи;

підтримки створення сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів;

удосконалення організації аграрного ринку, розвитку його інфраструктури, пожвавлення діяльності агроторгових домів.

Пріоритетні завдання у розвитку підприємництва:

спрощення доступу суб'єктів підприємництва до кредитних ресурсів;

спрощення дозвільно-погоджувального механізму;

підвищення фахового рівня підприємців;

вдосконалення діючих та створення нових об'єктів інфраструктури підтримки підприємництва;

врегулювання нормативно-правової бази для покращення бізнес-середовища.

В соціальному захисті та підвищенні добробуту населення:

сприяння у запровадженні обов'язкового для всіх секторів економіки соціального стандарту - мінімальної заробітної плати;

забезпечення створення нових робочих місць у галузях економіки області;

удосконалення механізму надання субсидій на житлово-комунальні послуги і паливо, з переорієнтацією її на єдину адресну виплату;

активне виявлення тих, хто потребує соціальної допомоги, передусім серед неблагополучних сімей з дітьми, уніфікація видів соціальних допомог, зведення їх до однієї адресної виплати з пріоритетним призначенням адресної допомоги окремим категоріям;

запровадження моніторингу оцінки, ефективності дії адресної допомоги;

ліквідація заборгованості по заробітній платі на економічно активних підприємствах та зменшення заборгованості на підприємствах-банкрутах;

збільшення середньої заробітної плати

сприяння у переселенні громадян із зон радіоактивного забруднення;

проведення оптимальних, науково обґрунтованих систематичних контрзаходів, спрямованих на зниження доз внутрішнього і зовнішнього випромінювання населення;

удосконалення процесу розробки, планування та здійснення екологічної політики та процесу управління цією політикою на державному та регіональному рівнях з метою підняття економіки постраждалих районів області відповідно до існуючого радіаційного ризику;

сприяння повному погашенню заборгованості з виплати компенсацій та надання пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

відновлення проведення контрзаходів у сільськогосподарському виробництві на радіоактивно забруднених територіях;

забезпечення питною водою мешканців міст Житомира та Бердичева шляхом днопоглиблення водосховища «Відсічне» у м. Житомирі (потреба в коштах складає 10 млн. грн.) та будівництва фільтрувальної станції у м. Бердичеві (потреба в коштах - 14,5 млн. грн.);

впровадження пілотного проекту щодо енергозберігаючих технологій, зокрема, переведення котелень соціальної сфери на альтернативні види палива (торф, дрова, пілети). Потреба в коштах складає 25 млн. грн. Запровадження даного проекту дозволить відновити потужності по виробництву торфу та економити в рік 16 млн. грн. бюджетних коштів.

За перше півріччя цього року на Житомирщині загальний обсяг залучених в основний капітал інвестицій, порівняно з відповідним періодом попереднього року, зріс у півтора раза, що дало змогу області переміститись за цим показником з 17 на 6 місце в державі.

Втім, на переконання заступника голови Житомирської облдержадміністрації Ігоря Орлова, жодних підстав для самозаспокоєння це не дає. Адже, незважаючи на стрімкі темпи приросту обсягів інвестицій, за їх розміром у розрахунку на душу населення область ще залишається на одному з останніх місць у країні. Не кажучи вже про значні диспропорції на рівні області, свідченням чого може служити те, що на початок цього року в трьох районах Житомирщини взагалі не було жодної копійки іноземних вкладень.

Водночас, якщо буквально ще кілька років тому чи не єдиним інвестором на території області була... держава, то в загальній сумі цьогорічних вкладень в основний капітал на долю бюджету припадає лише 6,5 відсотка. Натомість частка власних коштів підприємств та залучених ними банківських кредитів сягнула відповідно 52 і 28 відсотків, що переконливо свідчить як про підвищення інвестиційної привабливості ще донедавна депресивної області зокрема, так і вітчизняної економіки в цілому.

Приємно також відзначити, що коли раніше зовнішні капіталовкладення надходили переважно з країн СНД та від зарубіжних нерезидентів, які зазвичай інвестували кошти через невеликі «острівні» держави з ліберальним фінансовим законодавством, то в першому півріччі цього року левова пайка прямих іноземних інвестицій припадає вже на країни Європейського Союзу.

Щодо галузевої спрямованості інвестиційних потоків, то на Житомирщині найпривабливішою для капіталовкладень залишається промисловість, передусім добувна та переробна її галузі, на долю яких припало порядку 56 відсотків всіх вкладених за перше півріччя інвестицій. Втім, тут теж намітились обнадійливі тенденції.

Зокрема харчова галузь, яка впродовж тривалого часу залишалась в області найпривабливішою для інвесторів, нині поступилась своїм лідируючим місцем. Адже якщо в харчову промисловість було спрямовано 12,1 відсотка інвестицій, то на підприємства, що займаються випуском, за економічною класифікацією, іншої неметалевої продукції -- 26,8 відсотка залучених у розвиток промислового виробництва коштів.

Однак, на жаль, ще залишається низьким рівень залучення інвестицій в базову, з точки зору потреб технічного переозброєння вітчизняної економіки, галузь -- машинобудування. Між тим потенційні можливості машинобудівних підприємств області напрочуд широкі і багатопрофільні -- від випуску суперсучасної ґрунтообробної техніки для сільського господарства і високопродуктивного обладнання для цукрової галузі до виробництва устаткування для нафтохімічної промисловості, автоматизованих систем дистанційного контролю і управління для потреб залізничного і трубопровідного транспорту та енергопостачання, які не мають аналогів на теренах Східної Європи.

І тут, на думку голови Житомирської облдержадміністрації Юрія Забели, важко переоцінити роль цілеспрямованої роботи із залучення інвестицій у пріоритетні для розвитку економіки Житомирщини галузі, підтвердженням чого, до речі, можуть служити вже досягнуті в нинішньому році зрушення.

Зокрема порівняно з відповідним періодом попереднього року за перше півріччя ц. р. обсяг капіталовкладень у сільське господарство зріс втричі, у готельне і ресторанне господарство -- у 4 рази, у розбудову об'єктів культури і спорту -- в 5,5 раза. Відтак у найсприятливіших для ведення аграрного виробництва південних районах області вже з'явилась реальна конкуренція між бажаючими вкладати кошти в розвиток села, а потенційні можливості Житомирщини як вигідного місця для розвитку туристичного бізнесу та обслуговуючої міждержавні транспортні коридори інфраструктури приваблюють нових і нових інвесторів.

Втім, основою економічного прориву Житомирщини, переконаний Юрій Забела, стануть все-таки не її високий рекреаційний потенціал чи обумовлені вигідним територіальним розташуванням логістичні переваги, а насамперед впровадження сучасних технологій у промисловості та аграрному виробництві.

І, потрібно віддати належне, в області багато робиться для досягнення цієї мети, починаючи від використання нових форм залучення інвестицій і завершуючи супроводом органами місцевої влади реалізації найбільш значимих інвестиційних проектів. Як приклад, можна згадати і вперше проведений за межами області на початку цього року інвестиційний форум-презентацію Житомирщини в Києві, і фактично вже завершене будівництво у Новоград-Волинському районі фірмою «Церсаніт» одного із найбільших у Східній Європі заводів із виробництва сантехнічного обладнання.

Та особливо імпонує те, що на Житомирщині добре розуміють: залучення інвестицій -- аж ніяк не самоціль, а насамперед засіб для забезпечення людей кваліфікованою роботою та достойною винагородою за неї, що є однією із головних засад програми роботи уряду Юлії Тимошенко. Відтак, якщо 57,6 відсотка від загальної суми вкладених в економіку Житомирщини в першому півріччі ц.р. інвестиційних коштів було спрямовано на придбання машин, обладнання, інструменту (тобто технічне переоснащення виробництва), а у місті Коростені, Малинському і Радомишльському районах цей показник становив відповідно 89,3, 83,5 і 93,9 відсотка, то не доводиться дивуватись, що саме тут -- одні із найвищих в області зарплат.



Розділ 2. Аналіз агроекологічного стану ґрунтів Житомирської області

2.1 Сівозміни

Таблиця 2

Культури	Усього	Сівозміни
		І польова	ІІ польова	ІІІ польова
		га	полів	га	полів	га	полів
Озима пшениця	1277,1	474,4	3,1	432	3	370,7	3
Цукровий буряк	521	281	1,8	120	0,8	120	0,9
Кормовий буряк	122,8					122,8	1
Картопля	55,3					55,3	0,4
Ячмінь	486,9	185,3	1,2	194	1,3	107,6	0,8
Овес	70	70	0,5
Соняшник	61,8					61,8	0,4
Гречка	85	85	0,5
Горох	283	35	0,2	188	1,3	60	0,5
Кукурудза на зерно	217			103	0,7	114	0,9
Кукурудза на зел. корм	49,7	49,7	0,3
Кукурудза на силос	173,1	53,1	0,3	60	0,4	60	0,5
Багаторічні трави	123,2	123,2	0,8
Однорічні трави	292,1	125,1	0,8	167	1,1
Чистий пар	45	45	0,3
Вика	21,6	21,6	0,1
Конюшина	335,3			197	1,4	138,3	1,1
Вико-овес	60,4					60,4	0,5
Усього		1548,4	10	1461	10	1270,9	10

Таблиця 3 Схема сівозмін

Схема І польової сівозміни
1	Соя
2	Озима пшениця
3	Цукровий буряк
4	Ячмінь з підсівом 0,5 багаторічних трав
5	Багаторічні трави
6	Озима пшениця
7	Цукровий буряк
8	Кукурудза на силос 0,3 Кукурудза на зел. корм 0,3 Чистий пар 0,3 вика 0,1
9	Озима пшениця
10	Овес 0,5 Гречка 0,5
Схема ІІІ польової сівозміни
1	Конюшина
2	Озима пшениця
3	Соняшник
4	Соя
5	Озима пшениця
6	Цукровий буряк
7	Соя
8	Озима пшениця
9	Кормові буряки
10	Ячмінь з підсівом конюшини

Таблиця 4 Кормова оцінка сівозмін

Поля схеми сівозміни	Культури	Площа, га	Урожайність, ц/га	Валовий збір, ц	Кормових одиниць, ц	Перетравного протеїну, кг
					з 1ц продукції	на весь урожай	з 1ц продукції	на весь урожай
	Озима пшениця
	зерно	432	40	17280	1,19	20563,2	12	207360
	солома	432	48	20736	0,2	4147,2	0,5	10368
	Ячмінь
	зерно	194	35	6790	1,13	7672,7	8	54320
	солома	194	42	8148	0,33	2688,84	1,3	10592,4
	Горох
	зерно	188	30	5640	1,17	6598,8	19,5	109980
	солома	188	45	8460	0,3	2538	3,5	29610
	Цукровий буряк
	коренеплоди	120	300	36000	0,24	8640	1,9	68400
	гичка	120	120	14400	0,16	2304	1,9	27360
	Кукурудза на зерно
	зерно	103	50	5150	1,32	6798	7,8	40170
	солома	103	100	10300	0,38	3914	1,4	14420
	Кукурудза на силос	60	250	15000	0,19	2850	1,4	21000
	Конюшина	197	100	19700	0,24	4728	4,2	82740
	Однорічні трави	167	150	25050	0,46	11523	6,5	162825
Всього	2498				84965,74		839145,4
На 1 га					34,01		335,93
Кількість перетравного протеїну на 1 кормову 1 (в г)		9,88

Розміщення посівних площ сільськогосподарських культур на рік переходу до нових сівозмін

Таблиця 5. І польова сівозміна

№ поля	Площа поля, га	Фактичне розміщення культур за 3 попередні роки	Рік переходу 2014
		2011	2012	2013
		Культура	Площа	Культура	Площа	Культура	Площа
1	156,3	Ячмінь + баг.тр.	76,7	Багаторічні трави	76,7	Багаторічні трави	76,7	Овес 0,5
		Озима пшениця	79,6	Озима пшениця	79,6	Цукрові буряки	68	Гречка 0,5 10
						Вика	11,6
2	156	Цукрові буряки	77,6	Кукурудза на зел. корм	77,7	Озима пшениця + баг.тр.	78,3	Багаторічні трави 5
		Гречка	78,4	Ячмінь	78,3	Ячмінь + баг.тр.	77,7
3	162,7	Кукурудза на зел. корм	61,7	Озима пшениця	83,1	Цукрові буряки	64	Кук. на силос 0,3
		Ячмінь	80	Овес	29,6	Озима пшениця	33	Кук. на зел. корм 0,3
		Чорний пар	21	Горох	30	Овес	30	Чорний пар 0,3
				Озима пшениця	20	Кукурудза на зел. корм	35,7	Вика 0,1 8
4	152,9	Озима пшениця	116,9	Цукрові буряки	73,5	Гречка	80	Однорічні трави 0,8
		Горох	36	Цукрові буряки	43,4	Кукурудза на силос	36,4	Горох 0,2 1
				Одн. + баг.тр.	36	Багаторічні трави	36,5
5	165	Цукрові буряки	87	Гречка	80	Озима пшениця	81	Озима пшениця 9
		Озима пшениця	57,2	Кукурудза на силос	8	Ячмінь	39
		Однорічні трави	20,8	Озима пшениця	57	Чистий пар	45
				Однорічні трави	20
6	163,9	Озима пшениця	82,8	Кукурудза на силос	52,8	Однорічні трави	42,8	Цукрові буряки 7
		Вика	81,1	Цукрові буряки	30	Овес	40
				Горох	38,4	Озима пшениця	81,1
				Гречка	42,7
7	154,6	Ячмінь	47,7	Озима пшениця	154,6	Однорічні трави	7	Ячмінь з підсівом баг. тр. 4
		Однорічні трави	106,9			Цукрові буряки	79
						Ячмінь	68,6
8	164,4	Ячмінь + баг.тр.	87,3	Багаторічні трави	87,3	Багаторічні трави	8	Цукрові буряки 3
		Ячмінь	77,1	Однорічні трави	37,1	Озима пшениця	154
				Овес	40	Однорічні трави	2,4
9	110,7	Озима пшениця	90	Ячмінь	88	Горох	35	Озима пшениця 2
		Кукурудза на силос	20,7	Кукурудза на силос	10,7	Вика	10
				Ячмінь + баг.тр.	12	Озима пшениця	47
						Кукурудза на силос	16,7
						Багаторічні трави	2
10	161,9	Озима пшениця	75,4	Цукрові буряки	75,4	Однорічні трави	72,9	Озима пшениця 6
		Однорічні трави	55,3	Озима пшениця	86,5	Гречка	5
		Горох	31,2			Кукурудза на зел. корм	14
						Цукрові буряки	70

Таблиця 6. ІІ польова сівозміна

№ поля	Площа поля, га	Фактичне розміщення культур за 3 попередні роки	Рік переходу 2014
		2011	2012	2013
		Культура	Площа	Культура	Площа	Культура	Площа
1	151	Ячмінь	48	Озима пшениця	48	Цукрові буряки	48	Ячмінь з підсівом
		Цукрові буряки	65	Ячмінь	103	Кукурудза на зерно	103	конюшини 4
		Кукурудза на зерно	38
2	155	Кукурудза на зерно	60	Чорний пар	50	Озима пшениця	54	Озима пшениця з підсівом 0,5
		Ячмінь	65	Цукрові буряки	75	Ячмінь	63	конюшини 9
		Конюшина	30	Конюшина	30	Горох	38
3	150	Озима пшениця	70	Кукурудза на зерно	40	Горох	150	Озима пшениця 2
		Ячмінь	80	Цукрові буряки	110
4	131	Озима пшениця	68	Цукрові буряки	68	Ячмінь з підсівом	131	Конюшина 5
		Овес	63	Кукурудза на зерно	63	конюшини
5	137	Цукрові буряки	137	Ячмінь + конюшина	137	Конюшина	137	Озима пшениця 6
6	141	Кукурудза на силос	106	Горох	106	Озима пшениця	106	Горох 7
		Кормові буряки	35	Ячмінь + конюшина	35	Однорічні трави	35
7	159	Горох	95	Озима пшениця	95	Озима пшениця	95	Кукурудза на зерно 0,5
		Конюшина	64	Конюшина	64	Однорічні трави	64	Конюшина 0,5 10
8	142	Конюшина	74	Конюшина	74	Озима пшениця	74	Горох 0,5
		Однорічні трави	68	Озима пшениця	68	Однорічні трави	68	Кукурудза на силос 0,5 1
9	163	Ячмінь + конюшина	65	Конюшина	65	Озима пшениця	103	Цукровий буряк 3
		Озима пшениця	36	Озима пшениця	38	Кукурудза на силос	60
		Гречка	24	Ячмінь	60
		Однорічні трави	38
10	132	Горох	72	Озима пшениця	72	Цукрові буряки	72	Однорічні трави 8
		Овес + конюшина	60	Конюшина	60	Конюшина	60

Таблиця 7. ІІІ польова сівозміна

№ поля	Площа поля, га	Фактичне розміщення культур за 3 попередні роки	Рік переходу 2014
		2011	2012	2013
		Культура	Площа	Культура	Площа	Культура	Площа
1	131,7	Овес	70,4	Кукурудза на зерно	70,4	Озима пшениця	131,7	Соняшник 0,5
		Просо	61,3	Ячмінь	61,3			Кукурудза на зерно 0,5 3
2	107,6	Кукурудза на зелений корм	70	Озима пшениця	107,6	Ячмінь з підс. конюшини	107,6	Конюшина 1
		Вико овес	37,6
3	180,4	Озима пшениця	90	Кукурудза на зерно	60	Кукурудза на силос	60	Озима пшениця 2
		Озиме жито	90,4	Цукровий буряк	60	Горох	60
				Кукурудза на зелений корм	60,4	Вико овес	60,4
4	121,8	Ячмінь з підсівом б.т.	60	Конюшина	121,8	Кукурудза на зерно	60	Горох 0,5
		Конюшина	61,8			Соняшник	61,8	Вико-овес 0,5 4
5	109,3	Озима пшениця	109,3	Горох	55,3	Картопля	55,3	Ячмінь з підс. конюшини 10
				Озима пшениця	54	Кукурудза на зерно	54
6	116,8	Горох	60	Озима пшениця	116,8	Цукровий буряк	60	Озима пшениця 5
		Вико овес	56,8			Кормовий буряк	56,8
7	126	Соняшник	60	Кукурудза на зелений корм	60	Озима пшениця	126	Цукровий буряк 6
		Кукурудза на зерно	66	Вико овес	66
8	126	Конюшина	126	Озима пшениця	126	Цукровий буряк	60	Картопля рання 0,5
						Кормовий буряк	66	Кукурудза на силос 0,5 7
9	138,3	Озима пшениця	138,3	Ячмінь з підсівом б.т.	60	Конюшина	138,3	Озима пшениця 8
				Конюшина	78,3
10	113	Цукровий буряк	60	Овес	60	Озима пшениця	113	Кормовий буряк 9
		Кормовий буряк	53	Вико овес	53

Ротаційна таблиця сівозмін

Таблиця 8. І польова сівозміна

№ поля

Площа, га

Рік переходу 2014

Рік освоєння 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

1

156,3

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

2

156

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під. 0,5

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

3

162,7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

4

152,9

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

5

165

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

6

163,9

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

7

154,6

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

8

164,4

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

9

110,7

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

баг. тр. 4

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8

10

161,9

Оз. пш. 6

Ц.б 7

Кук. на с. 0,3

Оз.пш. 9

Овес 0,5

Од. тр. 0,8

Оз.пш. 2

Ц.б. 3

Яч. з під.

Баг.тр. 5

Кук.на з.к. 0,3

Гречка 0,5 10

Горох 0,2 1

баг. тр. 4

Ч.п. 0,3

Вика 0,1 8



Таблиця 9. ІІ польова сівозміна

№ поля

Площа, га

Рік переходу 2014

Рік освоєння 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

1

151

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

конюшини 4

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

2

155

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

3

150

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

конюшини 4

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

4

131

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

5

137

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

6

141

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

7

159

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

0,5 ко-ни 9

8

142

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

К. на с. 0,5 1

конюшини 4

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

9

163

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

конюшини 4

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

10

132

Од. тр. 8

Оз.пш. з під.

Кук. на з. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 2

Ц. б 3

Яч. з під.

Конюшина 5

Оз. пш. 6

Горох 7

0,5 ко-ни 9

К-на. 0,5 10

К. на с. 0,5 1

конюшини 4



Таблиця 10. ІІІ польова сівозміна

№ поля

Площа, га

Рік переходу 2014

Рік освоєння 2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

1

131,7

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

2

107,6

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

3

180,4

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

4

121,8

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

5

109,3

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

6

116,8

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

7

126

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

8

126

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

К. на с. 0,5 7

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

9

138,3

Оз. пш. 8

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

10

113

К. б. 9

Яч. з підс.

Конюшина 1

Оз. пш. 2

Соняш. 0,5

Горох 0,5

Оз. пш. 5

Ц. б. 6

Кар. р-ня 0,5

Оз. пш. 8

конюшини 10

К. на з. 0,5 3

Вик.-ов. 0,5 4

К. на с. 0,5 7

2.2 Методика еколого-агрохімічної паспортизації

При проведені робіт з еколого - агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення використовували такі методики: «Методика суцільного ґрунтово - агрохімічного моніторингу сільськогосподарських угідь України», «Методика еколого-агрохімічної паспортизації полів та земельних ділянок», «Агроекологічний моніторинг та паспортизація сільськогосподарських земель», «Методика агрохімічної паспортизації земель сільсько - господарського призначення» [3-5]. Відбір зразків ґрунту та їх лабораторне дослідження виконувалися згідно з існуючими ДСТУ та методиками.