Аналіз екологічного агро-хімічного стану ґрунтового покриву Житомирської області

Житомирська область розташована в межах двох ґрунтово-кліматичних зон -- Полісся (північна частина області) і Лісостепу (південна частина). На сході вона межує з Київською, на півдні -- з Вінницькою, на заході з Хмельницькою та Рівненською областями, а на півночі -- з Білоруссю. Особливості економіко-географічного положення і природних факторів (ґрунтово- кліматичні умови, мінерально-сировинні, лісові та водні ресурси) в поєднанні створюють сприятливі умови для розвитку багатогалузевого сільського господарства та промисловості.

Земельний фонд Житомирської області становить 2982,7 тис. га, з яких 1554,1 тис. га -- сільськогосподарські угіддя. В його складі найбільшу частку -- більше половини (56,2 %) займають сільськогосподарські землі. Понад третину земель становлять ліси та лісовкриті площі. Лише 5,6 % земель області знаходяться в природному стані: болота, озера, річки, відкриті (без рослинного покриву) землі. Найбільшою екологічною проблемою регіону внаслідок використання земельних ресурсів та господарської діяльності є деградація земель. Найбільшим за масштабом видом деградації земель є їхнє радіоактивне забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи (переважно 137Cs та 90Sr). В області нараховується 1417,7 тис. га земель, забруднених радіонуклідами, що становить 47,53 % її загальної території.

Другим за обсягом видом деградації земель є ерозія. Ерозійним процесам піддано 104,8 тис. га сільськогосподарських угідь, або майже 7 % їхньої загальної площі. З них 83,9 тис. га піддані водній ерозії, 20,9 -- вітровій, 87,8 тис. га -- одночасно водній і вітровій. Процеси водної ерозії переважають у Лісостеповій частині області, що пов'язано з інтенсивним сільськогосподарським виробництвом, а також на території Овруцько-Словечанського кряжа. Найбільше еродованих земель у Ружинському районі -- майже третина (29,6 %) сільсько - господарських угідь, Любарському -- 14,2, По- пільнянському -- 11,1 %.

Агрохімічне оцінювання якості ґрунтів Житомирської області було проведено агро - екологічним методом з використанням показників, що характеризують їхні внутрішні властивості, і виражається в балах. За 100 балів приймається еталонний ґрунт з найвищим значенням показників властивостей ґрунту, інші ґрунти отримують оцінку відносно еталона. Ґрунти оцінюються щодо еталонного ґрунту за всіма агрохімічними показниками шляхом обчислення середньозваженого показника. Еколого - агро - хімічний стан ґрунту визначається внесенням в агрохімічну оцінку поправки на забруднення його радіонуклідами, важкими металами та пестицидами. Також вводяться поправки на кліматичні умови території, зрошення, осушення, кислотність та засоленість ґрунтів. Еколого - агрохімічне оцінювання включає показники не лише родючості, а й дані про забрудненість ґрунтів токсикантами антропогенного походження і є зведеним показником агроекологічного стану поля, земельної ділянки та інших територіальних одиниць.

За результатами досліджень IX туру агрохімічного обстеження середньозважений показник еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів сільськогосподарських угідь Житомирської області становить 37 балів, що на 1 бал нижче, ніж у VIII турі обстеження (табл. 1). У розрізі угідь найвищий еколого - агро - хімічний бал зафіксовано в ґрунтах, що знаходяться під хмелем. Там його середньозважена величина становить 44 бали. Еколого-агро - хімічна оцінка ґрунтів ріллі становить 39 балів, що на 2 бали вище, ніж у цілому по сільськогосподарських угіддях. Найнижчу еколого - агро - хімічну оцінку мають ґрунти пасовищ та сіножатей, де вона становить відповідно 28 та 29 балів. Величина оцінки ґрунтів саду дорівнює 36 балам. Порів- няно з VIII туром агрохімічного обстеження в IX турі зафіксовано зниження еколого-агро-хімічної оцінки як у цілому, так і в розрізі видів угідь -- саду та пасовищ -- відповідно на 3 та 1 бал. Величина середньозваженої еколого- агрохімічної оцінки ґрунтів ріллі та пасовищ залишилась на тому самому рівні.

У розрізі районів, за результатами IX туру агрохімічного обстеження, найвищу еколого-агрохімічну оцінку мають ґрунти сільсько- господарських угідь районів лісостепової частини області, де вона варіює в межах 45-58 балів (див. додатки табл. 1).

У цій зоні найнижче значення еколого - агрохімічного балу відмічено в Бердичівському районі -- 45. Максимальному значенню комплексної оцінки еколого-агрохімічного стану відповідають ґрунти сільськогосподарських угідь Ружинського району -- 58 балів. Значно нижча вона в поліській частині області, -- (24 до 37 балів), де мінімальні значення виявлено в ґрунтах сільськогосподарських угідь Олевського, Коростенського, Малинського та Народицького районів -- відповідно 24, 25, 26 та 26 балів.

Аналізуючи вплив вмісту гумусу, рухомого фосфору, обмінного калію, кислотності та радіоактивного забруднення на еколого-агро- хімічну оцінку ґрунтів зони Полісся, необхідно сказати, що гумус порівняно з нормативною оцінкою знизив еколого-агрохімічну оцінку ріллі на 0,7 бала, обмінний калій -- на 2,9, обмінна кислотність -- на 1,4, радіоактивне забруднення -- на 0,3 бала. І лише рухомий фосфор збільшив на 1,1 бала. У лісостеповій частині області гумус та обмінна кислотність знизили еколого-агро- хімічну оцінку ріллі відповідно на 4,1 та 1,0 бал, а рухомий фосфор та обмінний калій збільшили відповідно на 6,9 та 0,5 бала.

Розрахунковий еколого-агро - хімічний бал ґрунтів ріллі в лісостеповій частині області вищий від нормативного на 2,3 бала, а в поліській частині області та в цілому по області нижчий відповідно на 4,3 та 1,8 бала.

Комплексна оцінка якості ґрунтів у адміністративних районах області, яка визначена за результатами IX туру агрохімічного обстеження, є основою, на якій можуть ґрунтуватись як регіональна програма підвищення родючості ґрунтів, так і управлінські рішення щодо їх охорони на найближчу перспективу.

Згідно з методикою агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення ціна одного бала ґрунту становить 0,5 ц/га зернових одиниць. На підставі цього показника визначено ресурс родючості орних земель по області. -- він становить 19,5 ц/га зернових одиниць. У розрізі районів області цей ресурс неоднорідний: у поліській частині він становить 12-18,5 ц/га зернових одиниць, а найнижчий в Олевському районі -- 12 ц/га, що на 7,5 ц/га зернових одиниць менше від середньообласного показника. У районах лісо - степової частини області ресурс родючості ріллі вищий і варіює від 23,5 до 29,0 ц/га зернових одиниць. Найвищий він у Ружинському районі -- 29 ц/га зернових одиниць, або на 48,7 % більше від середньообласного показника.

У 2010 р. в середньому по області урожайність зернових культур становило 30 ц/га, що на 10,5 ц вище від ресурсу родючості ріллі. Найвищого рівня досягнуто в Любарському та Попільнянському районах, де при ресурсі родючості ріллі відповідно в 25,5 та 25,0 ц зернових одиниць одержано урожайність зернових культур відповідно 47,9 та 49,4 ц/га, або на 87,8 та 97,6 % вище від ресурсу родючості ріллі. Із 23 адміністративних районів області в 13 з них отримано урожайність зернових вищу, а в 10 районах -- нижчу від ресурсу родючості ріллі.

Найнижчий рівень родючості ріллі відмічено в Баранівському районі, де він на 8,3 ц/га нижчий від ресурсу родючості ріллі. Урожайність цукрових буряків у середньому по області становила 232,2 ц/га. В перерахунку на зернові одиниці це становить 60,4 ц/га, що на 40,9 ц вище від ресурсу родючості ріллі. Найвищий рівень врожайності цукрових буряків досягнуто в Андрушівському районі, де при ресурсі родючості ріллі в 25,0 ц/га зернових одиниць одержано врожайність 259,3 ц/га, що в перерахунку на зернові одиниці становить 67,4 ц/га і в 2,7 раза вище від ресурсу родючості ріллі.

Позитивний баланс отриманої врожайності цукрових буряків відносно родючості ріллі пояснюється внесенням добрив, за рахунок яких він був і отриманий.

Розділ 3. Розробка систем землеробства

3.1 План обробітку ґрунту в ІІ польовій сівозміні

Список використаних джерел

1. Анализ и прогнозирование развития экономики региона / Отв. ред. Н.Г.Чумаченко. - К.: Наук. думка, 1991.

2. Борщевський В.П., Чернюк Л.Г., Шмаглій О.В. Підвищення ефективності розвитку і розміщення харчової промисловості. - К.: Наук. думка, 1994.

3. Ващенко Н.П. Рекреаційний комплекс України: Конспект лекцій. - К.: КДТЕУ, 1998.

4. Воробьёв С.А., Каштанов А.Н. и др. Земледелие. - М.: Агропромиздат, 1991. - 527 с.

5. Голіков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко Я.В. Вступ до економічної і соціальної географії. - К.: Либідь, 1996.

6. Гордієнко В.П. та ін. Землеробство: Навчальний посібник. - К.: Вища школа, 1991. - 268 с.

7. Ґудзь В.П. та ін. Землеробство з основами ґрунтознавства та агрохімії. - К.: Вища школа, 1995. - 310 с.

8. Заставний Ф.Д. Географія України: у 2 кн. - Львів: Світ, 1994.

9. Зінченко О.І. рослинництво: Підручник. - К.: Аграрна освіта, 2011. - с. 382-387.

10. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теоретико-методологічні основи). - К., 1997.

11. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). - К.: Вид-во Європ. ун-ту фінансів, інформ. систем, менеджменту і бізнесу, 1999. - 185 с.

12. Козенко А.В. Металлургический фонд Украины. - К.: Наук. думка, 1990.

13. Кравченко М.С., Злобін Ю.А., Царенко О.М. Землеробство: Підручник. - К: Либідь, 2012. - 590 с.

14. Либанова Э.М. Украинский рынок труда: проблемы и перспективы. - К., 1993.

15. Мазаракі А.А. та ін. Територіальна організація внутрішньої торгівлі України. - К., 1992. - С. 9-14.

16. Паламарчук М.М., Паламарчук О.М. Економічна і соціальна географія України з основами теорії. - К.: Знання, 1998.

17. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії. - К.: Вища шк., 1996. Розміщення продуктивних сил // За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова. - К., Знання, 1998. РПС України / За ред. Е.П.Качана. - К., 1997.

18. Пістун М.Д. та ін. Географія агропромислових комплексів: Навч. посіб. - К., 1997.

19. Руденко В.П. Природно-ресурсний потенціал України. - К.: Либідь, 1994. Транспорт Украины: Справоч. - Одесса: Судоходство, 1997.

20. Сайт Міністерства аграрної політики України www.minagro.kiev.ua

21. Царенко О.М., Троценко В.І., Жатов О.Г., Жатова Г.О. рослинництво з основами кормо виробництва: Навчальний посібник. - Суми: ВТД „Університетська книга”, 2013. - 384 с.

Додатки

Таблиця 1

Размещено на Allbest.ru