Система застосування добрив в агрохімії

Размещено на http: //www. allbest. ru/

Міністерство аграрної політики України

Вінницький державний аграрний університет

Кафедра землеробства, ґрунтознавства та агрохімії

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія"

студентами спеціальності 6.090101 - "Агрономія"

Вінниця 2009

УДК 631.4; 631.8

Свитко С.М., Сауляк П.М., Барвінченко В.І., Дідур І.М. Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" студентами спеціальності 6.090101 - "Агрономія". - Вінниця: ОЦ ВДАУ, 2009. - 52 с.

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни “Агрохімія”, передбаченої програмою підготовки бакалаврів спеціальності 6.090101 - "Агрономія", мають за мету дати пояснення щодо виконання завдань курсової роботи. Методичні вказівки містять необхідні матеріали, які допоможуть студенту у розробці курсової роботи, зокрема питань, які стосуються формування науково-обґрунтованої системи використання добрив у польовій сівозміні господарства.

Методичні вказівки для виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" розроблено на основі програми вивчення даної дисципліни і розраховано для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 6.090101 - " Агрономія ".

Рецензенти: Борона В.П., доктор с-г н., професор,

зав. лабораторією землеробства Інституту кормів УААН.

Підпалий І.Ф., д. с-г н., професор зав. кафедрою кормовиробництва, луківництва та с-г меліорації ВДАУ

Методичні вказівки розглянуто і рекомендовано до видання

науково-методичною радою кафедри землеробства, ґрунтознавства та агрохімії (протокол № 4 від 12 листопада 2008 р.),

науково-методичною радою агрономічного факультету (протокол № 6 від 20 січня 2009 р.),

науково-методичною радою Вінницького державного аграрного університету (протокол № 5 від 26 січня 2009 р.).

Зміст

1. Загальні вимоги та положення про курсову роботу

2. Мета і завдання курсової роботи

3. Вимоги до оформлення та підготовка курсової роботи до захисту

4. Зміст, структура курсової роботи та орієнтовний обсяг розділів

5. Методичні вказівки для виконання окремих розділів курсової роботи

Додатки

Рекомендована література

1. Загальні вимоги та положення про курсову роботу

добриво агрохімічний урожайність меліорація

Виконання курсової роботи з дисципліни "Агрохімія" - одна із форм самостійної навчальної роботи студентів із спеціальності - 6.090101 - "Агрономія" і спрямоване на оволодіння студентами теоретичних знань і практичних навичок розробки системи удобрення у польовій сівозміні конкретного господарства.

Написанню курсової роботи повинно передувати вивчення курсу дисципліни "Агрохімія" і, зокрема, одного з найважливіших її розділів - "Система застосування добрив".

Основними документами для виконання курсової роботи, над якими повинен працювати студент при розробці елементів системи використання добрив у господарстві, сівозміні є наукові літературні джерела щодо ефективності добрив і хімічних меліорантів, матеріали найближчої метеорологічної станції, карти ґрунтів конкретного господарства, агрохімічні картограми (матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів господарства), рекомендації з раціонального використання добрив у господарстві, книга історії полів, річні звіти господарства про фінансово-господарську діяльність та економічні показники виробничо-фінансового плану та інші документи.

Методичні вказівки містять пояснення для виконання кожного розділу курсової роботи, а також необхідні додаткові матеріали, які допоможуть студенту у виконанні курсової роботи.

Курсова робота - підсумовуюча форма самостійної роботи студента і виконується за індивідуальним завданням на основі даних конкретного господарства.

2. Мета і завдання курсової роботи

Одним із головних шляхів інтенсифікації сільського господарства є хімізація землеробства, зокрема, широке застосування добрив і хімічних меліорантів.

Хімізація землеробства - матеріальна основа підвищення родючості ґрунтів, досягнення високих і стабільних врожаїв усіх сільськогосподарських культур. Дослідженнями вітчизняних і зарубіжних вчених доведено, що залежно від природно-кліматичних умов і структури посівних площ доля добрив в одержанні продукції землеробства складає в середньому 40-50 %. Крім того, на фоні застосування добрив значно зменшується вплив на врожайність культур несприятливих погодних умов. Поряд із цим мінеральні добрива впливають на ефективну родючість ґрунтів. Добрива підвищують врожайність культур, змінюють у них вміст білків, жирів, цукрів, крохмалю та інших органічних сполук, які служать важливою якісною характеристикою врожаю.

Для більш продуктивного розвитку сільськогосподарського виробництва головне завдання хімізації землеробства полягає в раціональному використанні добрив - у переході від розрізнених прийомів удобрення окремих сільськогосподарських культур до науково обґрунтованої системи застосування добрив.

Система удобрення - це планова реалізація комплексу заходів по нагромадженню, зберіганню і раціональному використанню всіх удобрювальних засобів (органічних і мінеральних добрив, хімічних меліорантів), що забезпечують одержання високих і стабільних врожаїв, поліпшення якості вирощуваної продукції, підвищення і збереження родючості ґрунтів і зменшення негативного впливу на навколишнє середовище.

Система удобрення передбачає правильний розподіл добрив між культурами сівозміни та іншими угіддями в науково-обґрунтованих кількостях і співвідношеннях, застосування найбільш ефективних способів і прийомів їх внесення з урахуванням потреб культурних рослин в елементах живлення і фактичної родючості ґрунтів.

При встановленні норм добрив слід враховувати в кожному окремому випадку можливість використання рослинами поживних елементів із ґрунту і добрив у конкретних грунтово-кліматичних умовах, при певній технології застосування добрив і вирощування сільськогосподарських культур.

Також при вирішенні питання встановлення норм добрив необхідно розрахувати їх економічну ефективність та доцільність використання, а також баланс гумусу і NРК.

При виконанні курсової роботи студент повинен розробити систему використання добрив у польовій сівозміні, що забезпечує виконання таких основних завдань:

Одержання запланованої врожайності вирощуваних культур.

Нагромадження та раціональне використання всіх удобрювальних засобів у господарстві.

Послідовне вирівнювання родючості полів сівозміни (в деяких випадках збереження існуючої родючості) шляхом створення позитивного або бездефіцитного балансу поживних елементів і гумусу, поліпшення агрохімічних показників ґрунту.

Одержання високої економічної ефективності застосування добрив.

Забезпечення охорони навколишнього середовища.

В курсовій роботі студент повинен показати знання теоретичних положень і вміння застосовувати їх для вирішення практичного завдання - планування правильної науково обґрунтованої системи застосування добрив. Студент виконує курсову роботу, використовуючи матеріали конкретного господарства або його підрозділу (бригади, відділку), в якому він проживає (денна форма навчання) або працює (заочна форма навчання), і здійснює розрахунки для однієї із наявних у господарстві сівозмін.

3. Вимоги до оформлення та підготовка курсової роботи до захисту

Для правильного виконання курсової роботи необхідно дотримуватись вихідних завдань і методичних вказівок.

Курсова робота повинна відповідати таким вимогам:

написана від руки розбірливо, грамотно, без виправлень і помарок, охайно, одним кольором;

містити всі розділи, передбачені методичними вказівками;

кожний окремий розділ слід починати з нової сторінки, а підрозділи розмішувати по тексту;

кожний розділ роботи (включаючи вступ) завершувати узагальненням, у якому дається конкретна оцінка одержаним результатам і відмічаються шляхи реалізації розробок;

в тексті повинні бути таблиці, графіки (нумерація арабськими цифрами, наскрізна); можуть бути внесенні доповнення, виходячи із особливостей господарства (завдання);

табличний і графічний матеріали слід розміщувати після першого посилання на них у тексті;

таблиці бажано розмішувати на одній сторінці без перенесень;

напис "Таблиця" робиться з правого боку таблиці перед її назвою;

за відсутності в методичних вказівках необхідного довідкового матеріалу слід використовувати додаткові літературні джерела;

при написанні курсової роботи потрібно користуватись стандартними аркушами паперу (без рамок), формату А4 (210x297 мм);

текст роботи розміщувати тільки з однієї сторони аркуша з такими розмірами полів: зліва - 30 мм, справа - 10 мм, зверху - 25 мм, знизу 20 мм;

сторінки слід нумерувати зверху, посередині аркуша, починаючи з наступної після титульного аркуша сторінки;

загальний обсяг рукопису повинен бути в межах 35-40 сторінок;

в кінці роботи студент проставляє свій підпис та дату завершення виконання курсової роботи.

При захисті курсової роботи студент обов'язково повинен дати кваліфіковані пояснення до всіх розділів курсової роботи, всіх етапів розробки системи використання добрив, обґрунтовуючи і підкріплюючи їх теоретичними знаннями.

Курсова робота оцінюється за такими найважливішими критеріями:

дотримання вимог методичних вказівок;

повнота викладення матеріалу;

вміння аналізувати та робити висновки;

вміння орієнтуватися в умовах сучасного виробництва, зокрема, використання добрив;

вміння об'єктивно оцінювати ефективність застосування добрив.

4. Зміст, структура курсової роботи та орієнтовний обсяг розділів

Титульна сторінка

Зміст

Вступ - 1-2 с.

Розділ 1. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур - 6 с.

Вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунту - 2 с.

Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур - 2 с.

Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні - 2 с.

Розділ 2. Характеристика господарства і грунтово-кліматичних умов - 4 с.

2.1. Загальна характеристика господарства.

2.2. Характеристика кліматичних умов зони розміщення господарства.

2.3. Загальна характеристика ґрунтових умов господарства та агрохімічна характеристика ґрунтів полів сівозміни.

Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни - 1 с.

Розділ 4. Виробництво, нагромадження, розподіл і використання органічних добрив у господарстві - 3 с.

Виробництво і нагромадження гною.

Виробництво і нагромадження інших органічних добрив.

Розподіл і використання органічних добрив.

Розділ 5. Забезпечення господарства мінеральними добривами - 1 с.

Розділ 6. Визначення норм добрив під сільськогосподарські культури - 5 с.

Розрахунок норм добрив шляхом коректування рекомендованих науково-дослідними установами, норм добрив з урахуванням забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.

Визначення норм добрив балансово-розрахунковим методом на заплановану урожайність.

6.3. Розрахунок норм добрив за рівнем природної родючості (бальної оцінки) ґрунту.

Розділ 7. Збереження та підвищення родючості ґрунтів у полях сівозміни - 3 с.

7.1. Визначення балансу гумусу в ґрунтах сівозміни.

7.2. Визначення балансу поживних елементів в ґрунтах сівозміни.

Розділ 8. План використання добрив у сівозміні - 7 с.

Розділ 9. Оцінка системи удобрення - 2 с.

Господарська ефективність використання родючості ґрунту і застосування добрив.

Економічна ефективність застосування добрив.

Розділ 10. Охорона навколишнього середовища при використанні добрив - 2 с.

Висновки.

Список використаних літературних джерел.

Додатки.

5. Методичні вказівки для виконання окремих розділів курсової роботи

Вступ

Відмічається важливість завдань по збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції і підкреслюється значення хімізації землеробства в досягненні цього. Обґрунтовується необхідність правильного використання добрив в землеробстві, відмічається їх вплив на величину і якість врожаю, а також на родючість ґрунтів. Обґрунтовується актуальність теми та розкривається мета і завдання курсової роботи.

Розділ 1. Вплив добрив на агрохімічні показники, родючість ґрунту, урожайність та якість врожаю сільськогосподарських культур. (огляд літературних джерел)

Необхідно зробити аналіз літературних джерел (не менше десяти), опублікованих різними дослідниками з обов'язковим посиланням на їх праці. На основі цього описати вивчені питання про вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунтів, урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур. Особливо слід відмітити необхідність впровадження і використання науково обґрунтованих систем удобрення.

Даний розділ складається з трьох підрозділів:

1.1. Вплив добрив на агрохімічні показники та родючість ґрунту. Привести дані літературних джерел про вплив добрив на агрохімічні показники ґрунту (вміст гумусу, ємність вбирання ґрунту, реакція ґрунту, сума ввібраних основ, ступінь насиченості ґрунту основами, валові запаси та вміст рухомих форм поживних елементів в ґрунті) та діяльність ґрунтових мікроорганізмів.

1.2. Вплив добрив на урожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур (вашої сівозміни). Навести матеріали літературних джерел, в яких відмічається відношення рослин до умов мінерального живлення, динаміку засвоєння поживних елементів, вплив умов зовнішнього середовища і мікроорганізмів на засвоєння елементів живлення, вплив добрив на величину та показники якості врожаю сільськогосподарських культур (зернові, технічні, кормові та ін.), що входять до складу сівозміни.

1.3. Наукове обґрунтування системи удобрення в польовій сівозміні. В цьому підрозділі привести літературні джерела, в яких наведені дані використання добрив у сівозміні: обґрунтування способів, прийомів та строків їх внесення, планування, розподіл і встановлення норм і доз добрив.

По завершенні кожного підрозділу слід зробити узагальнення викладеного матеріалу.

Розділ 2. Характеристика господарства і грунтово-кліматичних умов

Для виконання цього розділу, відповідно до індивідуального завдання, слід використовувати дані із документів господарства: карти ґрунтів конкретного господарства, агрохімічні картограми (матеріали останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів господарства), рекомендації з раціонального використання добрив у господарстві, книга історії полів, річні звіти господарства про фінансово-господарську діяльність та економічні показники виробничо-фінансового плану та інші документи, а також матеріали найближчої метеорологічної станції.

Даний розділ складається з трьох підрозділів. По завершенні кожного слід зробити узагальнення.

2.1. Загальна характеристика господарства. Загальні відомості про господарство слід взяти з його офіційних документів. Тут вказується місцезнаходження і назва господарства, його спеціалізація, наявність і місткість складів для зберігання мінеральних добрив (їх характеристика), типових гноєсховищ, торфовищ та інших джерел органічних добрив і меліорантів ґрунту.

Дані про землекористування господарства беруть із річного звіту і подають у вигляді таблиці (додаток Б).

Урожайність сільськогосподарських культур береться за три останні роки і подається у вигляді таблиці (додаток В). Планова урожайність встановлюється, виходячи із досягнутого рівня за останні три роки, з урахуванням приросту рослинницької продукції (10-20 %) за рахунок впровадження засобів інтенсифікації

Приводиться загальна характеристика сівозмін, які є в господарстві. Схема сівозміни, для якої розробляється система удобрення, подається на основі прийнятого в господарстві чергування культур (бажано уникати збірних полів) у вигляді таблиці (додаток Г).

2.2. Характеристика кліматичних умов зони розміщення господарства. В цьому розділі за даними найближчої метеостанції або метеопоста слід дати характеристику кліматичних умов за такими показниками: середньорічна кількість опадів і середньорічна температура повітря, час весняних останніх заморозків, час перших осінніх заморозків, тривалість вегетаційного періоду, запаси продуктивної вологи в ґрунті перед посівом ранніх ярих і перед посівом озимих культур та інші.

Дані характеристики кліматичних умов подають у вигляді таблиці (додаток Д).

2.3. Загальна характеристика ґрунтових умов господарства та агрохімічна характеристика ґрунтів полів сівозміни. Виконанню нього підрозділу слід приділити особливу увагу, тому що ці матеріали служитимуть основою для розрахунків норм добрив і складання плану удобрення та вапнування ґрунтів у сівозміні і вад цього значною мірою залежатиме ефективність і раціональне використання добрив.

Дані для цього підрозділу беруть із матеріалів останнього туру агрохімічного обстеження ґрунтів. У цих матеріалах подано агрохімічну характеристику ґрунтів кожного поля будь-якої сівозміни господарства (дається в індивідуальному завданні).

У матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів не завжди показують цифрове значення рНКСl вмісту рухомих форм поживних елементів, а подають у гектарах площу ґрунту із слабкою, середньою чи підвищеною кислотністю або з низьким, середнім, підвищеним чи високим вмістом рухомих форм поживних елементів. Щоб перевести ці дані в цифрові показники, слід користуватися табличними даними, в яких показана класифікація (групування) ґрунтів за ступенем їх кислотності та вмістом рухомих форм поживних елементів у міліграмах на 100 г або на 1 кг ґрунту. Ці табличні дані є в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів.

Якщо в матеріалах агрохімічного обстеження ґрунтів відсутні показники ступеня насиченості ґрунту основами (V, %), його потрібно обчислити самостійно за формулою:

V =х100%,

де S - сума ввібраних основ, мг-екв. на 100 г ґрунту;

Нr - гідролітична кислотність, мг-екв. на 100 г ґрунту.

Дані агрохімічної характеристики ґрунтів полів сівозміни подають у вигляді таблиці (додаток Е).

При захисті даного розділу необхідно відповісти на запитання.

Запитання до розділу 2

1. Склад твердої фази ґрунту, ґрунтового розчину та ґрунтового повітря і їх роль у живленні рослин.

2. Мінеральна та органічна частини ґрунту як джерело поживних елементів для рослин.

3. Вміст валових запасів та рухомих форм поживних елементів у різних ґрунтах.

Шляхи підвищення доступності для рослин основних елементів живлення в ґрунті.

Колообіг основних елементів живлення в природі та сучасному землеробстві.

6. Вбирна здатність ґрунту, її види, характеристика та роль у практиці застосування добрив і живленні рослин.

7. Від чого залежить реакція ґрунту? Чим обумовлена кислотність ґрунту? Види кислотності ґрунту?

Склад і співвідношення ввібраних ГВК катіонів і їх вплив на властивості ґрунту і живлення рослин.

Ємність вбирання ґрунту і її величина для різних ґрунтів, ступінь насичення ґрунту основами. Для чого потрібно знати ці показники?

10. Агрохімічна характеристика дерново-підзолистих, сірих лісових, опідзолених та чорноземних ґрунтів, заходи щодо поліпшення їх родючості.

Розділ 3. Хімічна меліорація ґрунтів господарства та ґрунтів полів сівозміни

Ефективність мінеральних добрив різко знижується, при їх використанні на кислих ґрунтах. Тому в господарстві в кожній сівозміні відповідно до матеріалів агрохімічного обстеження виділяють поля, на яких необхідно проводити вапнування, встановлюють послідовність вапнування ґрунтів на окремих полях сівозміни з урахуванням ступеня їх кислотності, ступеня насиченості ґрунту основами і відношення окремих сільськогосподарських культур до реакції ґрунту.

Потребу ґрунтів у вапнуванні можна встановити за значенням обмінної кислотності або ступенем насиченості ґрунту основами (таблиця 1).

Таблиця 1 Визначення потреби у вапнуванні ґрунтів

	Ступінь кислотності	рНКСl	Нг, мг-екв. на 100 г ґрунту	V, %	Потреба у вапнуванні
1.	Дуже сильно кислі	До 4,1	Більше 4,0	до 50	Дуже велика
2.	Сильно кислі	4,1-4,5	3,0-3,9	50-60	Велика
3.	Середньо-кислі	4,6-5,0	2,0-2,9	60-70	Підвищена
4.	Слабо кислі	5,1-5,5	1,8-1,9	70-80	Середня
5.	Близькі до нейтральних	5,6-6,0	1,4-1,7	80-90	Мала
6.	Нейтральні	6,1-7,0	до 1,4	90-100	Відсутня

При складанні плану вапнування спочатку необхідно визначити відношення сільськогосподарських рослин до реакції ґрунту. Вказати показники, за якими можна визначити потребу ґрунтів у вапнуванні. Такі з них як рНКСl, V (%), Нг (мг-екв/100 г ґрунту) по кожному полі слід взяти із підрозділу 2.2.

В першу чергу слід вапнувати сильнокислі, а в останню - слабокислі ґрунти. При цьому ґрунти з більш високим ступенем насичення основами менше потребують вапнування. Важкі, багаті на гумус ґрунти сильніше протидіють зміні реакції в сторону підкислення чи підлуговування. Тому на цих ґрунтах при рівних значеннях кислотності норми вапна повинні бути більшими, ніж на бідних органічною речовиною ґрунтах, які мають невисокі буферні властивості.

Норми вапна слід встановлювати відповідно до реакцій сільськогосподарських культур щодо кислотності ґрунту та вапнування. В польових зернових сівозмінах з багаторічними травами необхідно вапнувати повною нормою вапна під покривну культуру або під найбільш чутливі до кислотності культури: цукрові буряки, озиму пшеницю, ячмінь, горох, кукурудзу.

В сівозмінах з картоплею або льоном норму вапна зменшують на 0,25, а вапнування наближають до садіння картоплі або посіву льону. У випадку, коли вапнування проводять повною нормою вапна, ці культури розмішують на провапнованому полі через 4-5 років після хімічної меліорації. Це запобігає враженню бульб картоплі паршою звичайною, а льону - судинним бактеріозом.

В овочевих і кормових сівозмінах одноразово вносять повну норму вапна під капусту, коренеплоди, конюшину, зернові, бобові.

Повну норму вапна встановлюють за гідролітичною кислотністю:

Норма СаСО3 =,т/га,

де 0,5 - кількість г СаСОз, необхідних для нейтралізації 1 мг-екв. кислотності в 1 кг ґрунту;

Нг - величина гідролітичної кислотності, мг-екв. на 100 г ґрунту;

S - площа 1 га, 10 000 м2;

h - глибина орного шару, м;

d - щільність ґрунту, кг/м3;

1 000 - для перерахунку в тонни.

У випадку, коли вапняковий матеріал заорюють на глибину 0,25 м, а щільність ґрунту становить 1 200 кг/м3, формула визначення норми вапна буде мати вигляд:

Норма СаСОз = Нг * 1,5 (т/га).

Норма вапнякового матеріалу обраховується за формулою:

Норма вапнякового матеріалу = х100, т/га,

де С - вміст вапна (СаСОз) у вапняковому матеріалі, %. Нейтралізуючу здатність вапнякових матеріалів (вміст СаСОз) приведено в таблиці 2.

Таблиця 2 Нейтралізуюча здатність вапнякових матеріалів

№ пор.	Назва вапнякового матеріалу	Загальний вміст СаСОз та MgCO3 в перерахунку СаСОз, %	Форма вапна
1	Вапнякове борошно	85-88	СаСОз
2	Доломітове борошно	85-108	СаСОз + MgCO3
3	Мелена крейда	90-100	СаСОз
4	Палене вапно негашене	До 178	СаО
5	Палене вапно гашене	До 135	СаОН2
6	Дефекат	До 70 Для І класу не менше 60 Для ІІ класу не менше 40	СаСОз з домішками СаОН2
7	Цементний пил	Не менше 60	СаО, СаОН2,силікати
8	Шлак торфовий	14-27	СаО, СаОН2, силікати
9	Місцеві вапняки	Не менше 60	СаСОз

Потрібно враховувати, що на одному і тому ж полі в Лісостепу вапнування слід проводити приблизно через 5-8 років. Черговість проведення вапнування на полях, що потребують цього заходу, залежить від ступеня кислотності та чутливості культури до реакції ґрунту. Всі ці заходи необхідно оформити у вигляді таблиці (додаток Є). В поясненні до плану вапнування необхідно вказати строки і способи внесення вапнякових матеріалів, вказати форми і норми вапнякових добрив.

При захисті розділу необхідно дати кваліфіковане пояснення до виконання завдання, і відповісти на запитання.

Запитання до розділу 3

Поширення кислих ґрунтів в Україні, у вашій області і господарстві.

Вплив реакції ґрунту на доступність рослинам поживних елементів.

Відношення сільськогосподарських культур та ґрунтових мікроорганізмів до реакції ґрунту.

Взаємодія вапна з кислим ґрунтом. Які зміни відбуваються в ґрунті під дією вапна?

Роль кальцію і магнію в живленні рослин.

Визначення потреби ґрунту у вапнуванні і методи визначення норми вапна та вапнякових матеріалів.

Основні вапнякові добрива: їх характеристика, строки і способи внесення.

Ефективність вапнування.

Розділ 4. Виробництво, нагромадження, розподіл і використання органічних добрив у господарстві

Заходи по нагромадженню, зберіганню і раціональному використанню органічних добрив - важливий фактор підтримання та підвищення родючості ґрунту, збільшення врожаю сільськогосподарських культур, поліпшення якості продукції рослинництва.

При виконанні цього розділу слід детально охарактеризувати рівень забезпеченості господарства органічними добривами, відмітити достатність (недостатність) їх нагромадження і використання.

Потреба господарства в органічних добривах встановлюється, виходячи із науково обґрунтованої для кожної грунтово-кліматичної зони насиченості 1 га ріллі органічними добривами: Полісся - 17-18, Лісостеп - 10-12, Степ - 7-9 т/га.

Нагромадження гною та інших органічних добрив (сеча тварин, пташиний послід, торф, компости, солома, сидерати, мул ставків) повинно базуватися на реальних розрахунках для вашого господарства.

Особливу увагу слід звернути на умови зберігання і підготовки органічних добрив до використання, на заходи по збільшенню їх кількості і найбільш раціональному використанню у господарстві.

4.1. Виробництво і нагромадження гною. Залежно від способу утримання тварин одержують підстилковий або безпідстилковий гній. Підстилковий гній складається із твердих і рідких виділень тварин та підстилки, яка запобігає втратам рідкої частини гною та аміаку, що виділяється при зберіганні гною. Вихід гною залежить від тривалості стійлового періоду, виду худоби, типу годівлі та кількості підстилкового матеріалу. Вихід підстилкового гною в господарстві можна визначити за формулою:

Br = ,

де Вr - вихід свіжого підстилкового гною за стійловий період, т;

Пт - поголів'я тварин, наявність різних видів і груп тварин (їх кількість беруть із річного звіту господарства);

А - вихід свіжого гною від однієї голови в кілограмах за добу (таблиці 3,4);

Д - тривалість стійлового періоду в днях;

1000 - коефіцієнт для переведення в тонни.

Таблиця 3 Орієнтовні добові норми підстилкового матеріалу на одну тварину, кг

№ пор.	Вид тварин	Солома злакових культур	Торф	тирса	Листя дерев
			верховий	низинний
1	Велика рогата худоба	4-6	3-4	10-20	3-6	3-4
2	Коні	3-5	2-4	8-10	2-4	2-3
3	Свині	2-4	2-3	-	-	-
4	Вівці	0,5-1,0	-	-	-	-

Таблиця 4 Середній вихід свіжого гною від однієї голови різних груп і видів тварин

№ пор.	Вид тварин	Норма підстилкового матеріалу
		1	2	3	4	5	6
1	Велика рогата худоба	-	32	37	39	42	44
2	Коні	23	24	25	26	27	28
3	Свині	5	8	9	-	-	-
4	Вівці	4	5	-	-	-	-

Все поголів'я різних видів і груп тварин в господарстві можна при розрахунках перевести в умовні голови. При цьому до однієї умовної голови прирівнюють відповідно 1 голову великої рогатої худоби, 1,5 - коней, 2 - молодняку великої рогатої худоби до двох років, 3-5 - телят, 4-5 - дорослих свиней, 10 голів овець.

Слід також звернути увагу на нагромадження і використання пташиного посліду. В середньому за рік від однієї голови птиці одержують: кури - 6, качки - 8, гуси - 11 кг посліду.

Для розрахунку виходу гною в господарстві можна використати готові дані виходу гною від однієї голови тварин при нормативній витраті підстилки і різній тривалості стійлового періоду (таблиці 5).

Таблиця 5 Орієнтовний вихід свіжого підстилкового гною від однієї голови тварин за рік, т

	Вид тварин	Тривалість стійлового періоду, днів
		<180	180-200	200-220	220-240	365
1	Велика рогата худоба	4-5	6-7	7-8	8-9	13
2	Коні	3-1	4-5	5-6	6-7	11
3	Свині	0,8-1,0	1,0-1,2	1,2-1,5	1,5-2,0	3
4	Вівці	0,4-0,5	0,6-0,7	0,7-0,8	0,8-0,9	1,2

Вихід безпідстилкового (рідкого) гною залежить від кількості виділень екскрементів (калу і сечі) тваринами та води, що потрапляє при очищенні приміщень, підмиванні вимені, митті годівниць та підтіканні автонапувалок (таблиця 6).

Таблиця 6 Середній вихід безпідстилкового гною від однієї голови різних груп і видів тварин

№ пор.	Вид тварин	Кількість	Вихід рідкого гною
		калу та сечі від голови за добу, кг	води за добу, л	за добу, кг	за місяць, кг	за 220 днів, т	за рік, т
1	Велика рогата худоба	45	10	55	1650	12,0	20,0
2	Молодняк ВРХ	20	5	25	750	5,5	9,1
3	Свині на відгодівлі	5	4	9	270	2,0	3,3

Важливо дати оцінку способів та умов зберігання і якості підстилкового гною. При цьому передбачити заходи по зменшенню втрат органічної речовини і азоту при зберіганні гною.

Кількість гною, закладеного на зберігання в бурти, визначають шляхом перемноження об'єму бурта (м3) на масу 1 м3 гною. Маса 1 м3 свіжого гною без ущільнення становить 300-400 кг, в ущільненому стані - 700, напівперепрілого - 800 і перегною - 900 кг. Маса 1 м3 рідкого гною становить 950 кг.

В польових сівозмінах використовують не свіжий, а напівперепрілий гній, кількість якого становить 70-80 % від маси свіжого.

Розрахунки виходу підстилкового і рідкого (якщо є такий у господарстві) гною подати у вигляді таблиць (додаток Ж).

По різниці між потребою господарства в органічних добривах і виходом гною визначають недостатню кількість органічних добрив, яку можна поповнити за рахунок компостів, зеленого добрива, використання соломи, торфу, мулу ставків та ін.

4.2. Виробництво і нагромадження інших органічних добрив. Компостування - один із засобів нагромадження місцевих органічних добрив. Це біологічний процес мінералізації і гуміфікації органічних речовин, що проходить в аеробних умовах під дією мікроорганізмів.

Якщо в господарстві планується виготовлення компостів на рік складання плану використання добрив у сівозміні, необхідно обґрунтувати потребу і способи приготування компостів, їх компоненти і співвідношення. Слід підрахувати вихід кожного виду компосту, беручи до уваги, що втрати органічної маси при компостуванні становлять в середньому 15 відсотків. Розрахунки привести у вигляді таблиці (додаток 3).

Заготівля інших видів органічних добрив планується, в першу чергу, в тому випадку, коли господарство не спроможне забезпечити бездефіцитний баланс гумусу в ґрунті шляхом внесення на 1 га ріллі 10-12 т/га органіки. Також ці роботи проводяться, коли господарство турбується про підвищення родючості ґрунту. При цьому господарство може заготовляти і використовувати торф, мул ставків, солому, вирощувати сидерати.

У випадку використання соломи на добриво обов'язковою умовою при її заорюванні в ґрунт є внесення азотних добрив у кількості 10-15 кг діючої речовини азоту на 1 т соломи. При цьому вказати поле, де буде використовуватись солома на добриво, її кількість та кількість органічної речовини, яка надійде в ґрунт при умові, що 1 т соломи по кількості органічної речовини еквівалентна (при додатковому внесенні азоту) 3,4 т гною.

Для визначення кількості соломи, гички буряків, бадилля картоплі використовують співвідношення врожаю основної і побічної продукції (див. табл.7)

Таблиця 7 Співвідношення врожаю основної і побічної продукції в зоні Лісостепу

Культура	Співвідношення основної і побічної продукції
Пшениця озима	1 : 1,50
Жито озиме	1 : 1,70
Ячмінь	1 : 1,20
Овес	1 : 1,20
Горох	1 : 1,00
Соя	1 : 1,44
Кукурудза	1 : 1,50
Просо	1 : 1,20
Гречка	1 : 1,30
Цукрові буряки	1 : 0,40
Кормові буряки	1 : 0,20
Картопля	1 : 0,50

Обов'язково слід запланувати вирощування сидеральних культур. При цьому вказати спосіб використання сидератів, сидеральну культуру, урожай зеленої маси та кількість органічної речовини, яка надійде в ґрунт при умові, що 1 т зеленої маси сидератів еквівалентна 0,25 т гною.

4.3. Розподіл і використання органічних добрив. В цьому розділі необхідно обрахувати всю кількість органічних добрив, що планується заготовити в господарстві, обґрунтовано їх розподілити між сівозмінами та іншими сільськогосподарськими угіддями. Окремо слід показати, яких і скільки органічних добрив виділяється для сівозміни, в якій планується розробити систему удобрення всіх культур. Нагромадження і розподіл органічних добрив у господарстві подати у вигляді таблиці (додаток І).

Необхідно визначити насиченість орної землі органічними добривами. Під насиченістю органічними добривами слід розуміти кількість цих добрив, що припадає на 1 га сівозмінної площі.

Розміщення гною та інших органічних добрив у сівозмінах починають із визначення місця і норми внесення добрив. Органічні добрива вносять під оранку в сівозмінах Полісся в 3-4-х полях, в Лісостепу - в 2-3-х полях і в Степу - в 2-х полях. Норми внесення гною та інших органічних добрив залежать від грунтово-кліматичної зони, родючості ґрунтів, культури, під яку вносять добрива, її попередника і величини запланованої врожайності. Вони можуть змінюватись від 20-ти до 30-40-ка і більше тонн на 1 га.

Гній та інші органічні добрива необхідно вносити насамперед під цукрові буряки, кукурудзу, соняшник, картоплю, озиму пшеницю, огірки, цибулю. Оптимальні норми органічних добрив: на Поліссі - 40-50 для просапних культур і 25-30 т/га - для зернових; в Лісостепу - 30-40 т/га для просапних і 25-30 т/га - для зернових культур; в Степу - 25-30 т/га, а в умовах зрошення - 40-50 т/га.

Порівнявши рекомендації, викладені в підручнику та рекомендованій літературі, з фактичним станом використання органічних добрив у господарстві, необхідно зробити обґрунтовані пояснення і висновки по кожному пункту. Обґрунтуйте кількість виділених органічних добрив на всю площу сівозміни, для якої складається план удобрення і запропонуйте резерви збільшення виробництва та шляхи поліпшення застосування органічних добрив у господарстві.

При захисті розділу необхідно дати пояснення до виконання завдання і відповісти на запитання.

Запитання до розділу 4

1. Роль органічних добрив у підвищенні родючості ґрунту й урожайності сільськогосподарських культур.

Види, удобрювальна цінність, особливості застосування та ефективність підстилкового гною в різних грунтово-кліматичних умовах.

Удобрювальна цінність та особливості застосування безпідстилкового гною.

Способи зберігання підстилкового гною та їх оцінка.

Шляхи зменшення втрат поживних елементів із гною при його зберіганні і застосуванні.

Удобрювальна цінність та особливості застосування гноївки і пташиного посліду.

Торф, його типи, вміст поживних елементів і можливість використання як добрива.

Приготування і використання торфо-гноєвих, торфо-гноївкових і торфо-мінеральних компостів.

Удобрювальна цінність і особливості використання соломи як добрива.

Сидеральна культура, способи вирощування, використання й ефективність сидератів.

Розділ 5. Забезпечення господарства мінеральними добривами

Вказати роль мінеральних добрив у підвищенні та збереженні родючості ґрунту, зростанні урожайності і поліпшенні якості врожаю сільськогосподарських культур.

Необхідно вказати фактичне надходження мінеральних добрив, мікродобрив і бактеріальних препаратів у господарство за попередні три роки і проаналізувати, як забезпечується потреба господарства в цих добривах. Визначити загальний вміст поживних елементів (NРК), які надходять у господарство з мінеральними добривами. Обрахувати забезпеченість 1 га ріллі елементами живлення. Розрахунки подати у вигляді таблиці (додаток Й).

Дати детальну характеристику умовам зберігання, підготовки і внесення мінеральних добрив у господарстві. Слід відмітити використання комплексних добрив, мікродобрив і бактеріальних препаратів.

Порівнявши з рекомендаціями фактичний стан забезпеченості 1 га ріллі елементами живлення за рахунок мінеральних добрив, необхідно зробити висновки і пояснення до даного розділу.

Запитання до розділу 5:

1. Значення, роль та вплив основних елементів живлення (NРК) на врожайність і якість врожаю сільськогосподарських культур.

2. Класифікація добрив.

Азотні добрива: класифікація, склад, властивості і використання.

Фосфорні добрива: класифікація, склад, властивості і використання.

Калійні добрива: класифікація, склад, властивості і використання.

Комплексні добрива: класифікація, склад, властивості і використання.

Значення, роль і вміст мікроелементів у ґрунтах та використання мікродобрив.

Зберігання, змішування і підготовка мінеральних добрив до внесення.

Розділ 6. Визначення норм добрив під сільськогосподарські культури

Визначення оптимальних норм мінеральних добрив - одне з найскладніших питань агрохімічної науки і практики. Це обумовлено багатосторонньою взаємодією між рослиною, ґрунтом і добривом, погодними та господарсько-організаційними умовами, агротехнікою вирощування сільськогосподарських культур.

При встановленні оптимальної норми добрив необхідно враховувати такі основні показники:

запланований рівень врожайності сільськогосподарської культури;

загальну потребу вирощуваної культури в поживних елементах для досягнення запланованої врожайності;

запаси та вміст поживних елементів у ґрунті в доступній для рослин формі і коефіцієнти використання поживних елементів із ґрунту сільськогосподарською культурою;

коефіцієнти використання поживних елементів сільськогосподарською культурою з мінеральних і органічних добрив;

економічні й організаційно-господарські умови, які визначають доцільність норми добрив і ефективність використання добрив;

Слід пам'ятати про охорону навколишнього середовища при використанні добрив.

Методів розрахунків норм добрив існує багато. Найбільш поширеними є такі три методи:

перший - це розрахунок шляхом коректування рекомендованих науково-дослідними установами норм добрив з урахуванням забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.

другий - визначення норм добрив розрахунковим або балансовим (балансово-розрахунковим) методом на заплановану урожайність або запланований приріст врожаю.

третій -- норму добрив визначають за бальною оцінкою ґрунту і окупністю добрив.

6.1. Розрахунок норм добрив шляхом коректування рекомендованих науково-дослідними установами норм добрив з врахуванням забезпеченості ґрунтів поживними речовинами.

При плануванні врожаїв на ґрунтах з низьким та середнім рівнями родючості позитивні результати дає метод коректування середніх норм добрив, які рекомендуються науково-дослідними установами для сільськогосподарських культур з урахуванням поправочних коефіцієнтів для різних ґрунтів залежно від ступеня забезпеченості рослин поживними речовинами.

Ступінь забезпечення ґрунтів полів сівозміни рухомими формами фосфору, калію та вмісту гумусу визначають за даними, які вказані в таблиці 8.

Таблиця 8 Групування ґрунтів за вмістом гумусу, рухомого фосфору та обмінного калію

Агрохімічна група	Ступінь забезпечення ґрунту поживними речовинами	Вміст гумусу, %	Вміст доступних форм поживних елементів, мг на 100 г грунту (по Чирикову)
			Р2О5	К2О
1	Дуже низький	0,9-1,7	<2,0	<2,0
2	Низький	1,7-2,4	2,1-5,0	2,1-4,0
3	Середній	2,4-3,4	5,1-10,0	4,1-8,0
4	Підвищений	3,4-4,5	10,1-15,0	8,1-12,0
5	Високий	4,5-6,0	15,1-20,0	12,1-18,0
6	Дуже високий	>6,0	>20	>18

Середні рекомендовані норми добрив і поправочні коефіцієнти встановлюються науково-дослідними установами, дані яких необхідно використовувати при розробці системи застосування добрив (таблиці 9, 11).

Таблиця 9 Поправочні коефіцієнти до середніх рекомендованих норм мінеральних добрив залежно від ступеня забезпечення ґрунтів доступними формами азоту (за вмістом гумусу), рухомими сполуками фосфору та обмінного калію

Агрохімічна група	Ступінь забезпечення ґрунту поживними речовинами	Поправочні коефіцієнти до середніх рекомендованих норм мінеральних добрив
		зернові	просапні	овочеві
		N	P	K	N	P	K	N	P	K
1	Дуже низький	1,2	1,5	1,5	Вимагає окультурення	Вимагає окультурення
2	Низький	1,1	1,3	1,3	1,2	1,4	1,5
3	Середній	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,0	1,3	1,0	1,0
4	Підвищений	1,0	0,7	0,7	1,0	0,7	0,7	1,0	0,8	0,7
5	Високий	0,8	0,4	0,4	0,8	0,4	0,4	0,9	0,6	0,5
6	Дуже високий	0,7	0,2	0,2	0,7	0,2	0,2	0,8	0,3	0,3

Визначення норм мінеральних добрив за рекомендаціями науково-дослідних установ з використанням поправочних коефіцієнтів проводиться таким чином: сільськогосподарська культура - ярий ячмінь, ґрунт - темно-сірий опідзолений з вмістом гумусу 3,5 %, рухомого фосфору - 9,5 і обмінного калію - 11,2 мг на 100 г ґрунту. За даними таблиці 7 знаходимо, що забезпеченість рослин поживними речовинами становить: азотом - підвищена, фосфором - середня і калієм - підвищена. В цьому випадку поправочні коефіцієнти (таблиця 8) становлять по азоту - 1,0, фосфору - 1,0 і калію - 0,7. Рекомендовані норми мінеральних добрив (таблиця 9) при вирощуванні ярого ячменю - N60Р90К60. Перемноживши рекомендовані норми мінеральних добрив на поправочні коефіцієнти для даного ґрунту, одержимо скоректовану норму мінеральних добрив при вирощуванні ярого ячменю - N60Р90К42.Ці розрахунки привести у вигляді таблиці (додаток К) та визначати потребу NРК в кілограмах в середньому на 1 га сівозмінної площі.

При визначенні норми азоту будь-яким методом слід пам'ятати, що для запобігання надмірному надходженню нітратів у рослинницьку продукцію, кількість азотних добрив під культуру не повинна перевищувати регламентовану норму азоту (кг/га по діючій речовині) для цієї культури (таблиця 10).

Таблиця 10 Регламентовані норми азоту під сільськогосподарські культури, кг/га (по діючій речовині)

№ п/п	Сільськогосподарська культура	Норма азоту	№ п/п.	Сільськогосподарська культура	Норма азоту
1	Озима пшениця	120	8	Пасовища незрошувані	200
2	Картопля	120	9	Сіножаті (2-3 укоси)	300
3	Цукрові буряки	180	10	Помідори	140
4	Кормові коренеплоди	165	11	Огірки	130
5	Кукурудза на силос	160	12	Капуста	140
6	Однорічні трави	90	13	Столові буряки	120
7	Бобові трави	50	14	Цибуля	100

Таблиця 11 Середні норми мінеральних добрив під сільськогосподарські культури, кг/га по діючій речовині (Лісостеп України)

№ п/п	Сільськогосподарські культури	Рівень урожайності, ц/га	ґрунти	Норми мінеральних добрив
				N	P2O5	K2O
	Озима пшениця	55	Чорноземи типові	90	90	60
		50	Чорноземи опідзолені
		50	Темно-сірі опідзолені	120	90	90
		45	Ясно сірі, сірі лісові	120	120	90
	Озиме жито	45	Чорноземи типові	60	60	40
		40	Чорноземи опідзолені Темно-сірі опідзолені	60	90	60
		40	Ясно сірі, сірі лісові	90	90	90
	Яра пшениця	45	Чорноземи типові	60	60	45
		45	Чорноземи опідзолені	90	60	45
		40	сірі лісові	90	60	90
	Ярий ячмінь	40-45	Чорноземи типові	60	60	40
		40-45	Чорноземи опідзолені	60	90	60
		40	Темно-сірі опідзолені	60	90	60
		40	сірі лісові	90	90	90
	Овес, просо	35	Чорноземи опідзолені	60	60	60
	Гречка	25	Чорноземи опідзолені	45	60	45
		25	сірі лісові	90	90	90
	Кукурудза на зерно	40	Чорноземи типові	90	90	90
		40	Чорноземи опідзолені	90	90	60
		40	Ясно сірі, сірі лісові	120	120	90
	Зернобобові	25	Чорноземи типові	30	60	60
		20	сірі лісові	30	60	60
	Озимий ріпак	25-30	Чорноземи типові	120	70	140
		15	сірі лісові	45	45	60
	Цукрові буряки	450	Чорноземи типові	160	170	150
		400	Чорноземи опідзолені	160	170	150
		400	Темно-сірі опідзолені	170	160	180
	Картопля	250	Чорноземи типові	90	120	120
		300	сірі лісові	120	180	180
	Соняшник	25	Чорноземи типові	60	60	60
		20	сірі лісові	60	60	60
	Кукурудза на силос	350	Чорноземи типові	90	60	60
		350	сірі лісові	120	90	90
	Кормові коренеплоди	350	Чорноземи типові	140	120	120
	Багаторічні трави на зелену масу: Бобові Злакові	250	Чорноземи типові	-	60	60
		200	сірі лісові	-	60	60
		200	Чорноземи типові	60	60	60
		180	сірі лісові	60	60	60
	Однорічні трави		Чорноземи типові	90	60	60
			сірі лісові	90	60	60

6.2. Визначення норм добрив балансово-розрахунковим методом на заплановану врожайність. Даний метод доцільно використовувати при плануванні середніх врожаїв сільськогосподарських культур на ґрунтах з середнім ступенем забезпеченості поживними речовинами, достатній кількості добрив і забезпеченням рослин вологою.

Він широко використовуються в зрошувальному землеробстві, де є можливість істотного впливу на чітко диференційовані показники: винос поживних елементів рослинами і коефіцієнти використання рослинами поживних елементів із ґрунту, органічних і мінеральних добрив, які змінюються в значних межах.

При цих методах використовують такі показники:

Планова урожайність: визначається як сума врожайності за рахунок добрив та природної родючості ґрунту.

Винос поживних елементів плановою урожайністю або плановим приростом врожаю, який обраховують множенням показника виносу даного елемента живлення на 10 ц основної і відповідної кількості побічної продукції (таблиця 12) на планову урожайність або плановий приріст врожаю.

Таблиця 12 Винос поживних елементів із ґрунту врожаями сільськогосподарських культур на 10 ц основної та відповідної кількості побічної продукції, кг

№ пор.	Сільськогосподарські культури	Продукція	N	Р2О5	К2О
	Озима пшениця	зерно	32	11	26
	Яра пшениця	_"_	42	11	25
	Жито озиме	_"_	29	12	28
	Кукурудза	_"_	3О	10	30
	Ячмінь ярий	_"_	27	11	26
	Овес	_"_	32	14	28
	Просо	_"_	33	9	34
	Гречка	_"_	30	15	39
	Горох	-"-	66	15	20
	Соя	_"_	70	15	20
	Вика	_"_	67	14	17
	Люпин	_"_	60	17	33
	Льон	насіння	47	18	21
	Коноплі	-"-	43	23	26
	Соняшник	_"_	57	17	114
	Озимий ріпак	_"_	60	24	42
	Ярий ріпак	_"_	45	18	33
	Буряки цукрові	коренеплоди	5	1,3	5
	Буряки кормові	-"-	4	1,2	5
	Кукурудза	зелена маса	2,5	1	3,5
	Вика з вівсом	_"_	3,5	1,2	4,5
	Горох	-"-	7	1,5	2
	Люпин	_"_	6	1,1	3
	Озиме жито	_"_	3	1,2	4,5
	Конюшина	сіно	19	6	15
	Люцерна	_"_	26	6	15
	Конюшина з тимофіївкою	_"_	14	6	20
	Тимофіївка	_"_	16	7	24
	Природні сіножаті	_"_	17	7	18
	Багаторічні трави	_"_	17	5	15
	Картопля	бульби	5	2,2	8
	Капуста	головки	3,3	1,3	4,4
	Помідори	плоди	2,6	0,4	3,6
	Морква столова	коренеплоди	3,2	1	5
	Огірки	плоди	1,7	1,4	2,6
	Цибуля	цибулини	30	12	40
	Буряки столові	коренеплоди	2,7	1,5	4,3
	Плодові і ягідні	плоди і ягоди	5	3	6

3. Вміст та запаси рухомих форм поживних елементів у ґрунті.

Їх визначають за даними агрохімічного обстеження ґрунтів. Запаси поживних елементів в орному шарі ґрунту обчислюють за формулою:

С = P*d*h,

де С - вміст поживних елементів в орному шарі ґрунту, кг/га;

P - вміст поживних елементів в рухомій формі в орному шарі ґрунту, міліграмів на 100 г ґрунту;

d - щільність грунту, г/см3;

h - глибина орного шару ґрунту, см.

При умові, що щільність ґрунту (d) становить 1,2 г/см3, а глибина орного шару (h) - 25 см, запаси поживних елементів в орному шарі грунту можна визначити за формулою:

С = Р * 30, кг/га.

При розрахунку запасів поживних елементів в орному шарі ґрунту використовують показник щільності ґрунтів, який змінюється залежно від їх типу (таблиця 13).

Таблиця 13 Щільність орного шару ґрунтів (0-20 см, г/см3)

№ п/п.	Ґрунти	Щільність
1	Дерново-підзолисті	1,50
2	Ясно-сірі лісові	1,45
3	Сірі лісові	1,40
4	Темно-сірі опідзолені	1,35
5	Чорноземи опідзолені	1,30
6	Чорноземи типові	1,15
7	Лучно-чорноземні	1,25

При відсутності агрохімічних даних щодо вмісту рухомих форм азоту в ґрунтах користуються середніми даними, наведеними в таблиці 14.

Таблиця 14Середній вміст рухомого азоту в орному шарі ґрунтів різних типів, мг на 100 г ґрунту

№ п/п.	Ґрунти	Азот, що легко гідролізується
1	Дерново-підзолисті супіщані	3-6
2	Сірі лісові	5-8
3	Темно-сірі опідзолені	8-10
4	Чорноземи опідзолені	9-11
5	Чорноземи типові	12-14
6	Чорноземи південні та каштанові ґрунти	6-10

4. Коефіцієнти використання поживних елементів сільськогосподарськими культурами з ґрунту, органічних та мінеральних добрив. Ці коефіцієнти залежать від цілого ряду факторів: біологічних особливостей культур, умов зволоження, типу ґрунту, ступеня забезпеченості сільськогосподарських культур рухомими формами поживних елементів, кліматичних умов, рівня врожайності тощо (таблиця 15). Розрахунки норм мінеральних добрив за даним методом привести для трьох сільськогосподарських культур по одній із груп (зернові, технічні і кормові) у вигляді таблиці (додаток К).

Таблиця 15 Коефіцієнти використання поживних елементів сільськогосподарськими культурами з ґрунту, органічних та мінеральних добрив, %

№ пор.	Джерело елементів живлення	Культури	N	Р2О5	К2О
1	Ґрунт	зернові просапні овочеві	20-30 30-40 35-45	10-15 15-20 20-25	20-30 30-40 35-45
2	Мінеральні добрива в перший рік використання	зернові культури кукурудза (зерно) кукурудза (силос) цукрові буряки соняшник картопля багаторічні трави, зернобобові овочі (середнє)	50-60 40-55 45-60 50-70 30-40 50-70 60-70 50-60	15-20 15-20 25-30 20-25 20-25 25-30 20-25 20-25	40-60 40-55 60-80 60-70 60-80 60-70 50-80 60-70
3	Мінеральні добрива: - другий рік використання - за сівозміну		5-10 70-80	10-15 40-50	5-10 80-90
4	Підстилковий гній і компости: - перший рік використання - другий рік використання - за ротацію сівозміни		25-30 10-15 50-55	30-40 15-20 40-60	50-60 5-10 60-75

6.3. Розрахунок норм добрив за рівнем природної родючості (бальної оцінка) ґрунту.

В умовах інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур широко використовується метод розрахунку норм мінеральних добрив з урахуванням бальної оцінки ґрунту. Для використання цього методу визначення норм добрив необхідно знати:

1) бальну оцінку ґрунтів полів сівозміни, величина якої (в балах) залежно від вмісту гумусу в орному шарі ґрунту (подано в табл. 16);

Таблиця 16 Шкала якісної оцінки грунтів залежно від вмісту гумусу в орному шарі ґрунту

№ п/п.	Вміст гумусу, %	Бальна оцінка грунту	№ п/п.	Вміст гумусу, %	Бальна оцінка грунту
1	0,9-1,2	30	9	2,8-3,2	50
2	І,2-1,4	34	10	3,2-3,4	52
3	1,4-1,7	36	11	3,4-3,6	54
4	1,7-2,0	40	12	3,6-3,8.	56
5	2,0-2,2	42	13	3,840	60
6	2,2-2,4	44	14	4,0-4,5	62
7	2,4-2,6.	46	15	>4,5	65
8	2,6-2,8	48

2) ціну одного балу родючості ґрунту (кількість рослинницької продукції, яку можна одержати за рахунок одного балу родючості ґрунту без внесення добрив) та нормативи затрат поживних елементів за рахунок органічних і мінеральних добрив для одержання 1 ц приросту врожаю (таблиця 17);

Таблиця 17 Ціна одного балу родючості ґрунту і нормативи затрат поживних елементів за рахунок органічних і мінеральних добрив на 1 ц приросту врожаю

№ п/п.	Сільськогосподарські культури	Ціна 1-го балу, кг продукції	Нормативи затрат на 1 ц, кг
			органічні добрива, т	N	Р2О5	К2О	разом (NРК)
	Озима пшениця	55	7,1	7,6	6,1	3,0	16,7
	Ярий ячмінь	50	9,1	7,7	7,7	3,8	19,2
	Горох	40	-	6,0	7,3	3,7	17,0
	Кукурудза (зерно)	60	5,9	7,3	5,8	5,1	18,2
	Просо	35	9,1	10,3	6,2	7,3	23,8
	Гречка	23	9,1	8,1	9,6	7,3	25,0
	Соняшник	29	11,1	8,5	10,2	14,6	33.3
	Цукрові буряки	420	0,77	1,5	1,1	1,4	4,0
	Картопля	210	0,89	1,3	1,5	1,8	4,6
	Кукурудза (силос)	450	0,5	0,9	1,0	1,1	3,0
	Кормові коренеплоди	540	0,54	0,8	0,6	1,1	2,5
	Овочі	250	0,53	0,7	0,8	0,9	2,4

Таблиця 18 Поправочні коефіцієнти до ціни балу родючості ґрунту залежно від гранулометричного складу ґрунту

№ п/п.	Гранулометричний склад ґрунту	Поправочний коефіцієнт
1	Легкоглинисті	0,9
2	Важкосуглинкові	0,95
3	Середньосуглинкові	1,0
4	Легкосуглинкові	1,0
5	Супіщані	0,95
6	Піщані	0,9

Таблиця 19 Поправочні коефіцієнти до ціни балу родючості ґрунту залежно від ступеня кислотності ґрунту

№ п/п.	рНКСl	Ступінь кислотності ґрунту	Поправочні коефіцієнти
1	4,1-4,5	Сильно кислі	0,9
2	4,6-5,0	Середньо кислі	0,95
3	5,1-5,5	Слабо кислі	1,0
4	5,6-6,0	Близькі до нейтральних	1,1
5	6,1-7,0	Нейтральні	1,2

3) поправочні коефіцієнти до ціни одного балу родючості ґрунту, які враховують гранулометричний склад та ступінь кислотності ґрунтів (таблиці 18,19);

4) поправочні коефіцієнти до норм мінеральних добрив залежно від ступеня забезпечення ґрунтів доступними формами поживних елементів (таблиця 8) та попередників (таблиця 20).

Приклад розрахунку: в полі II польової сівозміни планується одержати 50 ц/га зерна озимої пшениці. З матеріалів агрохімічного обстеження відомо, що в орному шарі ґрунту даного поля міститься 2,8 % гумусу, 5,6 і 10,2 мг на 100 г ґрунту відповідно рухомого фосфору та обмінного калію, реакція ґрунтового середовища (рНКСl) - близька до нейтральної. За гранулометричним складом ґрунту відноситься до важких суглинків.

З даних таблиці 20 знаходимо, що за вмістом гумусу бальна оцінка родючості ґрунту становить 50 балів. Знаючи, що кожен бал родючості ґрунту забезпечує 55 кг зерна врожаю озимої пшениці (таблиця 17), і врахувавши поправки до ціни 1-го балу на механічний склад (таблиця 18) і кислотність ґрунту (таблиця 19), знаходимо, що за рахунок природної родючості, при дотриманні високої агротехніки, можна одержати 28,7 ц/га зерна озимої пшениці (50 * 55 * 1,1 * 0,95)

Крім того, внесення 30 т/га гною забезпечить приріст врожаю ще 4,2 ц/га (30 : 7,1), оскільки на кожен 1 ц додаткової продукції витрачається 7,1 т органічних добрив (таблиця 17).