Консервативно-оперативне лікування сук та кішок за піометри

Особливості анатомо-топографічної характеристики статевих органів у сук та кішок. Сутність поширення піометри у тварин. Дослідження патогенетичних механізмів її виникнення. Аналіз застосування антибіотиків та препаратів, підтримуючих серцеву діяльність.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 30.04.2017
Размер файла 1,1 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького

Факультет ветеринарної медицини

Кафедра хірургії

Дипломна робота

«КОНСЕРВАТИВНО- ОПЕРАТИВНЕ ЛІКУВАННЯ СУК ТА КІШОК ЗА ПІОМЕТРИ»

Виконала

КОРОЛЬ Ю.О.

пКерівник

А.Р.Мисак

м. Львів - 2015

РЕФЕРАТ

Дипломна робота Король Юлії Олександрівни за темою «Консервативно - оперативне лікування сук та кішок за піометри» виконана в клініках кафедри хірургії та хвороб дрібних домашніх тварин ЛНУВМ та БТ імені С.З. Гжицького. Робота включає наступні розділи: вступ, огляд літератури, матеріали і методи досліджень, результати власних досліджень та їх обговорення, охорону праці, цивільну оборону, висновки, пропозиції виробництву, список використаної літератури, додатки.

Робота викладена на сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована оригінальними фотографіями та таблицями. Список використаної літератури включає джерела.

Враховуючи літературні повідомлення та власні спостереження мета роботи полягала у встановленні найбільш поширених хвороб статевих органів сук і кішок, зясування основних причин їх виникнення, а також вивченні характеру патологічного процесу за піометри та оперативної ефективності від проведення лікувальних заходів у різних формах її перебігу.

Дослідження проводилися на 29 суках та 25 кішках, різних порід і статі, віком від двох до десяти років, які протягом 2014- 2015 років поступали в клініку кафедри хірургії та хвороб дрібних домашніх тварин для надання допомоги та потребою у лікуванні захворювань органів статевої системи.

За результатами проведених досліджень встановлено, що найбільш поширеним захворюванням органів статевої системи є піометра.

При виконанні роботи відпрацьовано раціональну методику комплексного лікування собак і котів за виникнення піометри різної етіології. За результатами досліджень найкращим методом вважається оперативне втручання, так як цей метод не викликає рецедивування хвороби. У задавнених випадках за даної патології доцільним є поєднання хірургічного методу із консервативним, а саме шляхом включення внутрішньовенних інфузій, антибіотикотерапії та, за показанням, гепатопротекторів. За піометри результат лікування залежить від своєчасного виявлення захворювання, що грунтується на даних анамнезу, клінічних проявів, ультразвукової діагностики та даних лабораторних досліджень крові, а також бактеріологічних досліджень виділень з піхви.

Враховуючи результати проведених досліджень та позитивну ефективність оперативно-консервативного лікування, цей метод можна рекомендувати для широкого застосування у практичній роботі лікарів ветеринарної медицини при роботі із дрібними домашніми тваринами.

ВСТУП

Протягом останніх років в Україні зросла зацікавленість власників тварин в утриманні дрібних домашніх тварин, зокрема, собак та котів. Варто відмітити, що створення власниками, на їхній погляд добрих умов утримання, догляду та годівлі своїм улюбленцям, вони часто не відповідають еволюційно виробленим принципам існування даних тварин, їх біологічним та фізіологічним особливостям. Собаки і коти в умовах міста зазнають впливу несприятливих факторів урбанізації якими, насамперед, є гіподинамія, обмеження свободи поведінкових та репродуктивних інстинктів, їх медикаментозне пригнічення, тощо. Тривале утримання тварин в таких умовах призводить до зниження природної імунобіологічної резистентності організму, гуморальних розладів, ендокринних порушень, тощо, які, в кінцевому результаті, призводять до погіршення стану здоров'я тварин та виникнення різноманітних захворювань.

Значний відсоток хірургічних хвороб самок дрібних домашніх тварин займають розлади репродуктивної функції, які призводять до виникнення так званої піометри - гнійного запалення матки з накопиченням в її порожнині гнійного ексудату та зміною гістоструктури шарів її стінок різного ступеня важкості. Основною проблемою за даного захворювання є те, що відсутність патогномонічних ознак, притаманних для розвитку піометри, ускладнює ранню діагностику даного захворювання.

Враховуючи гормональну етіологію захворювання і, як наслідок, високий відсоток рецедивування піометри після консервативного лікування, а також важкі післяопераційні ускладнення за наявності лише оперативного втручання свідчить про недосконалість проведення лише оперативного або консервативного лікування даної патології.

Враховуючи вище вказане, нами у представленій роботі зроблено спробу вирішення деяких питань щодо клініко-експериментального обґрунтування оперативно-консервативного лікування собак та кішок, які проступали у клініки кафедри хірургії та хвороб дрібних домашніх тварин ЛНУВМтаБТ ім. С.З.Гжицького із піометрою.

Мета роботи - виявити поширення піометри серед сук та кішок, зясувати основні причини її виникнення, вивчити характер патологічного процесу за піометри та встановити ефективність від проведення лікувальних заходів у різних формах її перебігу.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1) встановити поширення та дати клінічну, ультразвукову та лапаротомічну характеристику пірометри у сук та кішок

2) вдосконалити методику проведення оваріогістеректомії у дрібних тварин та дати клінічну характеристику післяопераційного періоду;

3) клініко-експериментально обґрунтувати застосування до- та пост операційної консервативної терапії за лікування сук та кішок з піометрою

РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Анатомо- топографічна характеристикастатевих органів у сук та кішок

Макроскопічно статеві залози самок - яєчники, ovaria - у собак і кішок розташовані у поперековому відділі черевної порожнини, на рівні ІІІ-ІV поперекових хребців, дещо каудальніше нирок. Вони належать до паренхіматозних органів статевого апарату самок. Підтримуюча їх брижа є досить короткою. У старших чи тварин які неодноразово народжували брижа може бути довшою. В яєчнику розрізняють брижовий край ( margomesovaricus), з воротами яєчника (hilusovarii), і протилежний вільний край (margoliber) , а крім того матковий кінець (extermitasuterinа), до якого кріпиться власна зв'язка яєчника, і трубний кінець (extremitastubaria). Обидві поверхні, латеральна і медіальна (facieslateralisetfaciesmedialis), розділяються вільним кінцем. Кожний яєчник вкритий яєчниковою сумкою[36]. У собак середньої величини їхприблизні розміри сягають 12 х 8 х 6 мм. У собак великих і малих порід розміри суттєво коливаються. У кішок розміри яєчника в середньому складають 10 х 6 х 4 мм. Поверхня яєчника у період овуляції горбиста, у міжовуляційний період гладенька. У собак яєчникова сумка містить значну кількість жирової тканини [1].

Гістологічно яєчник вкритий покривним епітелієм ( epitheliumsuperficiale), які на брижовому краї переходять в плоский епітелій серозної оболонки, який покриває також і яєчникову сумку. Під поверхневим епітелієм знаходиться капсула із колагенових волокон, яка у собаки і кішки формує тонку білкову оболонку (tunicaalbuginea). В середині капсули є дві зони: периферична паренхіматозна зона (zona parenchymatosa), з функціональними утвореннями, фолікулами і жовтими тілами і центральна судинна зона (zona vasculosa), в якій сполучна тканина пронизана утворюючими сплетіння кровоносними і лімфатичними судинами і нервами.

Зрілі фолікули у собак і кішок знаходяться в кірковому шарі яєчника, безпосередньо під білковою оболонкою. В певній чітко окресленій зоні стінка фолікула позбавлена кровоносних судин і прозора. При овуляції розрив стінки фолікула проходить саме в цьому місці. У сук овуляція проходить спонтанно. Після овуляції фолікули перетворюються в жовті тіла, які виконують роль залоз внутрішньої секреції і виробляють прогестерон.

Ендокринна регуляція функціонування яєчника під час циклу забезпечується фолікулостимулюючим гормоном гіпофіза (ФСГ), гонадотропним гормоном гіпофіза, прогестероном та естрогенами, які продукують яєчники та, у меншій кількості, ендометрій. Гормональна регуляція забезпечує перебіг статевого циклу та збереження вагітності.

Зв'язки яєчника і яєчникової сумки

Зв'язки яєчника і яєчникової сумки у собаки описані у v. Bonninghausen (1936), кішки у - Merkt (1948). Брижа яєчника, mesovarium, є частиною генітальної складки[3]. Вона починається на дорсальній поверхні черевної стінки і тягнеться до воріт яєчника. В ній до яєчника проходять судини і нерви. Краніальна зв'язка яєчника, утворена із діафрагмальної зв'язки нирки, називається підвішеною зв'язкою яєчника, ligamentumsupensoriumovarii. У кішки вона тягнеться до діафрагми[26], у собак проходить біля нирки і фіксується медіально від останнього ребра. Каудальна зв'язка яєчника в своїй передні частині перетворилася в свою власну зв'язку яєчника, ligamentumovariiproprium, яка з'єднує полюс яєчника з кінцем рогу матки. У кішки цю зв'язку особливо добре видно. Латерально від генітальної складки відходить брижа яйцепроводу, mesosalpinx. Брижа яйцепроводу, брижа яєчника і дві зв'язки яєчника, підвішуюча і власна, разом утворюють яєчникову сумку, bursaovarica. Брижа яйцепроводу у собаки має велику кількість жирової тканини, що являє собою жирове тіло. У кішки брижа яйцепроводу не вміщує жирової тканини і має менший об'єм[32].

Кровопостачання яєчника забезпечується яєчниковими артеріями, aa. оvaricae, які відходять від черевної аорти на рівні ІІІ- ІV (у собаки) і ІV-V (у кішки) поперекових хребців[4]. В брижі яєчника від яєчникової артерії відходить загальний стовбур, який ділиться на трубну гілку, ramustubarius, і маткову гілку, ramusuterinus. Маткова гілка утворює анастомоз з матковою артерією, на який варто зважати при виконанні оваріогістеректомії[36].

Яєчникові вени, vv. ovaricae, демонструють таку ж схему розгалуження. Однак вони більші, особливо їх маткові гілки, так як являються основними відвідними судинами матки.

До трубкоподібних статевих органів самок належать яйцепровід та матка. Яйцепровід, tubauterinas. salpinxs. oviductus, являє собою трубкоподібний орган, по якому яйцеклітина рухається до матки. У собак середніх і великих розмірів маткова труба має довжину 60-100 мм[5], у кішки 40-50мм. У собак вона проходить в стінці яєчникової сумки, в жировій тканині. Її початок - лійка, розташована поруч з щілиноподібним отвором яєчникової сумки. Лійка знаходиться з медіальної сторони яєчникової сумки. Яйцепровід у кішки тягнеться від краніально- медіальної сторони яєчникової сумки, переходить на латеральну сторону і, проходячи краніально, досягає кінця рогу матки. Лійка яйцепровода, infundibulumtubaeuterinae, оточена бахромкою, fimbriaetubae, частина якої знаходиться на яєчниковій сумці. В центрі лійки відкривається черевний отвір яйцепровода, ostiumabdominaletubaeuterinae, завдяки якому він з'єднується з черевною порожниною. Стінки яйцепровода складаються із серозної оболонки і її основи, tunicaserosaitelasubserosa, м'язової оболонки, tunicamuscularis, і слизової оболонки, tunicamucosa. Слизова вкрита одношаровим, іноді циліндричним епітелієм, більша частина якого вкрита війками, а менша частина виділяє секрет. Розподіл секреторних і війчастих клітин відрізняється в залежності від частини яйцепровода, а також від стадії циклу. Отже, для переміщення яйцеклітини по яйцепроводу відбувається як перистальтичне скорочення м'язів, так і рух війок.

Макроскопічно матка, uteruss. metra, у сук і кішок за типу є дворогою, uterusbicornis.

Два довгих тонких роги матки мають однакову товщину і трубчасту будову, але не завжди однакову довжину. Діаметр рогу матки у невагітної суки є 4-8 мм, кішки - 3-4 мм. Довжина рогів матки у собак залежить від породи і коливається між 100 і 200 мм і більше, у кішки - між 90 і 100 мм. Кінці рогів матки лежать впритул до яєчників, з якими у сук зв'язані власними зв'язками яєчника. Кожний ріг матки описує вигнуту вентральну дугу; в каудальні частині два роги матки з'єднуються, утворюючи тіло матки, corpusuteri. Тіло матки відносно коротке: 20-30 мм у сук і біля 20 мм у кішок. Каудально воно закінчується шийкою матки, cervixuteri, яка в два рази коротша тіла матки. Зовнішній отвір знаходиться на вагінальній частині шийки матки, portiovaginaliscervicis, яка у сук виступає у піхву в вигляді напівциліндра, а у кішки у вигляді V- подібного сосочка на дорзальні поздовжні складці[6].

Фіксація матки у природньоанатомічному положенні здійснюється за допомогою брижі матки, mesometrium, яка у сук має велику кількість жирової тканини, у кішки це спостерігають рідше. Під час вагітності роги матки опускаються на вентральну черевну стінку. З кожної сторони від латеральної поверхні брижі матки відділяється серозна пластинка - кругла зв'язка матки, ligamentumteresuteri. Ця зв'язка починається в безпосередній близькості від кінця рогу матки і тягнеться, оточена широкою зв'язкою матки, до внутрішнього пахового кільця. У сук вона проходить через внутрішнє пахове кільце і закінчується в підшкірні клітковині статевих губ.

Копулятивним органом самки є піхва vagina, досить довга: у сук має довжину біля 120 мм, у кішки 40 мм. Її верхнє склепіння, fornixvaginae, краніально досягає черевної частини черевної порожнини. До вентральної стінки піхви, pariesventralis, щільно прилягає уретра, утворюючи продовгасту складку під дном піхви[8].

Піхва сук і кішок складається з серозної, tunicaserosa, м'язова оболонка, tunicamuscularis, і слизової оболонки, tunicamucosa. Слизова оболонка утворює поздовжні складки, які розправляються під час пологів.

Переддвір'я піхви, vestibulumvaginae, прилягає до піхви з каудальної сторони і закінчується піхвою. Слизова оболонка переддвір'я більш гладенька, ніж у піхві, м'язи тонші, мають також поперечно посмуговані волокна. В слизові розміщені спеціальні залози. Їх вивідні протоки відкриваються збоку від складки, яка іде від зовнішнього отвору сечовивідного каналу до дна переддвір'я[9].

В бокові стінці переддвір'я піхви у сук розташована парна цибулина переддвір'я, bulbusvestibuli- печеристе тіло величиною з лісовий горіх. Своєю середньою частиною, parsintermediumbulborum, цибулина з'єднується з печеристим тілом головки клітора.

До зовнішніх статевих органів сук і кішок належать статеві губи, labiapudendi, у вигляді двох товстих складок, які в більшості випадків пігментовані і вкриті шерстю, та клітора, clitoris, який у сук і кішок має різну будову[20]. Статеві губи з'єднуються в дорзальні і вентральній спайках губ, commisuralabiorumdoralisicommisuralubiorumventralis. У сук дорзальна спайка утворює тупий кут, вентральна - гострий, у кішки навпаки. Клітор сук складається з кавернозного тіла, corpuscavernosumclitoridis, і головки, glansclitoridis. Кавернозне тіло знаходиться під дном переддвір'я піхви і розділяється на ніжки, стовбур і верхівку. Стовбур називається тілом клітора, corpusclitoridis, а верхівка відноситься до голівки клітора. Препуцій клітора, praeputiumclitoradis, обхвачує головку клітора. Його бокові і вентральні стінки з'єднанні з вентральною спайкою статевих губ[24].

1.2 Поширення піометри у собак та кішок, патогенетичні механізми виникнення

А.В. Бєлов, R.H.Stesd виділяють симптомокомплекс ураження матки (ендометрит- піометра- комплекс), що розвивається впродовж двох місяців після тічки і характеризується сильними піхвовими виділеннями, збільшенням об'єму живота, полідіпсією і поліурією. Вони вважають що ці ознаки зустрічаються у сук та кішок усіх порід переважно у віці 7-9 років, дещо частіше у тих самок, що не народжували протягом життя[25]. Передумовою до виникненя піометри являються гіперпластичні зміни ендометрію, які відбуваються внаслідок порушення гормонального статусу організму [27]. Причиною цього може бути штучне навантаження організму естрогеном, тобто застосування препаратів прогестерону в естрогенну стадію статевого циклу, а також порушення гормонального балансу організму після фізіологічної тічки, яке, зазвичай, має місце серед тварин зрілого віку. Гормональний дисбаланс призводить до підвищеного вироблення прогестерону, під впливом якого відбувається різка перебудова ендометрію у фазу проліферації, а згодом і в секреторну фазу[33]. Залози ендометрію починають інтенсивно продукувати секрет, який при закритому каналі шийки, скупчується в порожнині матки. Якщо при цьому вміст матки має водянистий характер, то хворобу називають водянкою матки, або гідрометрою, якщо вміст має желеподібний мукоїдний вміст, то захворювання класифікують як міксометра. Основним етіологічним чинником у виникненні піометри є інтрацервікальна контамінація порожнини матки умовно патогеною мікрофлорою в еструс- періоді. При значному скупчення мікробів із кровоносних судин слизової оболонки в порожнину матки мігрують у великій кількості лейкоцити. Це веде до гнійного розпаду ексудату, що затримуєтьсяся в порожнині матки. Таким чином розвивається піометра. Відбувається виливання гною в черевну порожнину , що призводить до дифузного перитоніту. Прорив стінки матки може статися і внаслідок гнійного розплавлення тканин.

В.Г. Бочришвілі, А.Д. Бєлов, В.А. Юркевич, В.Н. Прилепська вважають піометру як хворобу, при якій порожнина матки заповнюється гноєм, в результаті гормональних порушень в період метеструса, коли жовте тіло активно секретує прогестерон, під впливом якого збільшується секреція маткових залоз, пригнічуються маткові скорочення і відбувається закриття шийки матки. У порожнині органу накопичується рідина , що піддається гнійному розпаду внаслідок міграції до неї лейкоцитів із слизової оболонки при скупченні великої кількості мікробів[6].

За даними П.Д. Євдокимова із співавт., хронічний ендометрит та піометра можуть бути викликані патологією вагітності, а саме - багатоводдям, великопліддям, що призводять до пере розтягнення стінок матки та порушенням трофобластичних процесів у ній. Після пологів ці процеси перешкоджають нормальній післяродовій інволюції матки та спричиняють розвиток дегенеративних процесів ендометрію, його кистозного переродження. Це в подальшому призводить до хронічних ендометритів та, як ускладнення, піометри.

1.3 Лікувально-профілактичні заходи при піометрі сук та кішок

Залежно від стадії хвороби та стану тварини перед лікарем завжди постає вибір методу лікування - консервативний чи радикальний. Однак, хоча паліативне лікування за певної нозологічної форми дає позитивні результати, у переважній більшості дана патологія має ургентний характер, що у свою чергу спонукає до вибору хірургічного методу лікування.

M. Wiess, S.J.Robertsтакож вважають, що в лікуванні піометри єдиним радикальним способом є оваріогісректомія, оскільки при консервативному лікуванні хвороба має здатність до рецедивування після наступної тічки. Під час проведення операції, а також впродовж 10 год після неї тварині рекомендували проводити інтенсивну інфузійну терапію. [7]

Прихильники консервативного лікування піометри пропонують різні методи - від системного застосування гормональних і антибактеріальних препаратів до місцевого їх призначення. [11] Для місцевого лікування піометри пропонують використання окситоцину та препаратів для врегулювання функцій організму. Для підвищення тонусу матки і активізації її функції рекомендують іонофорез яєчників і матки гідрокортизоном. В цілях нормалізації обмінних процесів організовують повноцінне годування, прогулянки, вітамінотерапію, автогемотерапію. При закритій пірометрі пропонують застосування новокаїнових блокад ( блокада за Завірюхою)[13]. В подальшому, з метою посилення скорочень матки та евакуації ексудату пропонують застосовувати окситоцин, прозерин. Автори відмічають, що сукам і кішкам з «закритою» піометрою таке консервативне лікування протипоказане. Протягом курсу лікування призначають антибактеріальну терапію.

Н.І. Полянцев, В.В.Підберезний розробили метод внутрішньоматкового введення препаратів у сук при піометрі. З традиційних засобів застосовують мазь Коньова з додаванням антисептиків, лініменту синтоміцину, розчину Люголя, іхтіолу, АСД-2 фракція та ін. Курс лікування вимагає не менше 2-4 введень з інтервалом 48-72 год. Для видалення ексудату з матки застосовують теплі розчини 6-10%-го натрію хлориду, 4%-го іхтіолу, 1%-го йоду. Розчин відразу ж виводять з матки з розрідженим ексудатом. Потім в порожнину матки вводять антимікробні препарати з урахуванням чутливості до них мікрофлори у формі емульсій[14].

Перманентно розробляються різноманітні методи лікування і профілактики гнійного запалення матки, але у переважній більшості випадків основним методом лікування є оваріогістеректомія [A. Egenvall, R. Hagman. B.N. Bonnett et al.. 2001]. Базовим компонентом у проведенні післяопераційних лікувальних заходів є антибіотикотерапія, залежно від мікробного пейзажу вмістимого матки[15].

Добре відомо, що за піометри розвиваються явища ендотоксикозу, зумовлені ендотоксинами - ліпополісахаридами мікробних клітин, що призводить до розвитку системних зрушень в організмі [Panciera D.L, 2003][18]. Враховуючи це, обов'язковим для успішного лікування піометри є забезпечення дезінтоксикаційної терапії. З цією метою використовують розчини глюкози, різноманітні плазмозамінники, розчини електролітів [Wessels B.C, 1987] та застосовують специфічну антиендотоксин-імунотерапію [Odensvik K, 1989]. Разом з тим на початкових етапах запальна реакція в ендометрії провокується простагландинами, переважно F2б, що зважаючи на їх місцевий синтез, сприяє розвитку системної запальної відповіді [Nelson R.W, 1986][31]. Це зумовлює застосування протизапальних засобів (переважно нестероїдних) [Heiene R., 2001]. Поряд з цим при піометрі встановлено патологічні зміни зі сторони серцево-судинної та сечовидільної систем у формі кардіоміогенних ушкоджень та різних форм нефритів, що потребує додаткового адекватного лікування [Weiss D.J, 1995].

Для профілактики піометри C. Retzalaff, B. Hoffman, рекомендують своєчасно лікувати гострі форми ендометриту. Дотримуватися правил асептики при заплідненні. Правильно виконувати лікувальні прийоми при вестибулітах і цервіцитах. Здійснювати заходи що забезпечують високу стійкість організму до захворюваня[16].

Вважають, що єдиним абсолютно ефективним методом профілактики піометри є планова стерилізація тварин, яких не використовують у розведенні.

1.4 Висновки по огляду літератури

Аналізуючи огляд літератури можна відмітити, захворювання матки є досить поширеною патологією серед дрібних домашніх тварин; у них вона представлена досить широким колом різноманітності окремих її нозологічних форм серед яких на особливу увагу заслуговує піометра, яка пов'язана з накопиченням в порожнині матки гнійного ексудату, що потребує оперативного втручання. Так, значна кількість запропонованих консервативних методів лікування за піометри у дрібних тварин певною мірою може свідчити про недостатню ефективність існуючих методів лікування цієї патології. Зокрема, як показує практика для більшості способів як консервативного лікування так і оперативних втручань нині існує ряд невирішених аспектів. На сьогодні науковий пошук вітчизняних та зарубіжних дослідників направлений на впровадження сучасних технологій і зокрема на розробку нових й вдосконалення існуючих методів лікування даної патології. Важливим аспектом у вирішені даної проблеми є використання додаткових методів впливу на перебіг репараційних процесів у післяопераційний період, дезінтоксикаційній функції, а також антибактеріальних препаратів, які б дозволили значною мірою попередити чи усунути можливі післяопераційні ускладнення, зокрема у вигляді перитоніту.

РОЗДІЛ 2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи досліджень

Робота виконувалася протягом 2014 - 2015 рр. на базі клінік кафедри хірургії і хвороб дрібних домашніх тварин Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З.Ґжицького. Об'єктом наших досліджень були 29 сук та 25 кішок, які поступили в клініки кафедри хірургії для надання допомоги з приводу піометри, різної за генезом. Тварини були різних порід і статі, віком від 2-ох до14-ти років.

Метою нашої роботи було виявити поширення піометри серед сук та кішок, зясувати основні причини її виникнення, вивчити характер патологічного процесу за піометри та встановити ефективність від проведення лікувальних заходів у різних формах її перебігу.

Основним завданням першого етапу досліджень було вивчення поширеності піометри серед хворих тварин та частоти проведення оперативних втручань. Для цього нами проводився аналіз даних амбулаторних журналів щодо реєстрації хірургічно хворих тварин, а також здійснювалося дослідження собак та кішок, які поступали у клініки із підозрою на піометру. За період виконання роботи нами було обстежено 627 собак та 508 котів, в тому числі у 54 тварин проведено абдомінальні втручання.

Структура захворюваності собак та кішок у зоні обслуговування клінік кафедри хірургії у 2014 - 2015рр була наступною (рис.1)

Як показує діаграма, хвороби органів розмноження є одними з найпоширеніших патологій серед сук та кішок, які звертались на клініки кафедри хірургії.

Рис.1. Структура захворюваності пацієнтів (сук та кішок) клінік кафедри хірургії ЛНУВМ та БТ ім. С.З. Гжицького

У свою чергу піометра виявилася найпоширенішою серед акушерсько - гінекологічних патологій (40.1%) ( рис. 2)

Рис.2 Діаграма акушерсько-гінекологічних захворювань кішок та сук у клініках кафедри хірургії за 2014 - 2015 рр.

Крім піометри поширеними акушерсько-гінекологічними захворюваннями виявилися мастити та піометра. Серед інших акушерсько-гінекологічних патологій зустрічалися також патологія родів, патологія вагітності, пухлини молочної залози; вагініти, виворіт піхви, фіброми рогів матки, ліпома у ділянці переддвер'я піхви, залозисто-кістозна гіперплазія ендометрію, трансмісивна венерична саркома.

Кішки та суки з встановленим діагнозом «піометра» мали деякі анамнестичні особливості. Середній вік сук і кішок із піометрою склав 7-8 років.

Серед досліджуваних кішок та сук чотирнадцять тварин були інактивними, решта перенесли від однієї до п'яти вагітностей. Терміни від останніх пологів до прояву клінічних ознак піометри коливалися від 2.5 міс до 2 років і в середньому склали 7.7 міс. У зв'язку з цим є малоймовірним інфікуваня тварин при в'язці, а також однозначне виділеня інактивних кішок та сук в групі ризику по даному захворюванню.

Рис. 3. Вікова діаграма захворюваності на піометру сук та кішок

До захворювання сімнадцять кішок з ініціативи власників отримували з різною регулярністю препарат «Контрасекс» грам на 10 кг для пригнічення статевої активності. 6-ти собакам вводили гормональний препарат для переривання вагітності «Месалін»

Клініко-діагностичний етап у собак та кішок включав клінічні, ультарасонографічні та гематологічні дослідження. Використовуючи загальноприйняті методи клінічних досліджень, основну увагу зосереджували на виявлення і вивчення характеру патологічного процесу. Інструментальні методи діагностики використовували як у цілях верифікації діагнозу так і для оцінки перебігу післяопераційного періоду. За допомогою гематологічних показників визначали показання та протипоказання до оперативного втручання, а також контролю ефективності консервативного лікування у післяопераційний період.

Ультразвукове дослідження черевної порожнини виконували ультразвуковим приладом „Aloka - 900” із використанням конвексного датчика у В-режимі при частоті 5 - 7,5 мГц. За проведення сонографії тварин попередньо фіксували у спинному положенні, на вибриту й знежирену шкіру наносили гель та сканували контактною поверхнею датчика черевну стінку та органи черевної порожнини, зокрема матку. Одержане сонографічне зображення зберігали на цифрових носіях.

Клінічні ознаки піометри у обстежених тварин виявлялися в різному ступені. Так, підвищена температура тіла була зареєстрована лише у трьох випадках. Анорексію та полідипсію спостерігали частіше.

Таким чином, патогномонічність ознак за піометри викликає сумніви. В більшості випадків захворюванню були притаманні ознаки, характерні для багатьох захворювань: відсутність апетиту і пригнічення, поліурія, полідипсія, блювота на пізніх стадіях.

Виділення з піхви на момент обстеження були виявлені у 9-ти собак та 6-ти кішок. При цьому не можна стверджувати, що у решти тварин шийка матки була закрита на момент обстеження: відсутність витіків можна також повязати з атонією стінки матки та незначними ексудативними процесами за піометри.

Візуальне симетричне більшення розмірів черева мало місце у дев'яти випадках. Пальпаторно збільшення рогів матки було встановлено у одинадцяти кішок.

Ознаки інтоксикацїі, як прояв гострого перебігу захворювання спостерігали у п'ятнадцяти тварин. Зі слів власників, у цих тварин протягом 1-3 днів спостерігалась блювота, якій передувало значне пригнічення, анорексія. При огляді з основних ознак відмічали анемічність слизових оболонок, ознаки зневоднення, лише у 3-х випадках підвищена загальна температура тіла.

Ультразвукове дослідження проводили з метою візуальної оцінки морфофункціонального стану матки. На основі визначення відмінностей між ехограмами у здорових і хворих тварин проводили опис характерних змін ехоструктури матки як диференційних показників хвороби.

Зображення піометри характеризувалося нерівномірно потовщеною стінкою матки підвищеної ехогенності, неоднорідної структури та наявністю порожнини з анехогенним чи гіпоехогенним вмістом, роги матки збільшені у розмірі т в поперечному перерізі мають різний діаметр (рис. 4)

Рис. 4. Сонограма матки при піометрі у суки

2.2 Результати власних досліджень та їх обговорення

Поширення та частота реєстрації піометри у сук та кішок

За період 2014-2015 років в умовах клінік кафедри хірургії було зареєстровано 54 випадки захворювання сук та кішок на пірометру. З них було 25 кішок і 29 сук.

Стосовно сезонної динаміки можна зазначити більш часту реєстрацію патології у сук з квітня по липень, а також відмічались більш часті випадки виникнення патології з вересня по листопад. Це може бути пов'язано з перебігом статевої циклічності у сук, у яких еструс відмічається двічі на рік, переважно навесні та восени (Таблиця 1).

Таблиця 1. Захворюваність сук та кішок на піометру в 2014-2015 роках у клініках кафедри хірургії

Рік

Кількість тварин

Місяці

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

Липень

Серпень

Вересень

Жовтень

листопад

грудень

2014

Сук (12)

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

1

Кішок(13)

1

1

1

1

1

1

1

2

1

1

1

1

2015

Сук(14)

1

1

1

1

1

1

1

2

2

1

1

1

Кішок(15)

1

1

1

1

1

1

2

2

2

1

1

1

Рис. 6. Діаграма захворюваності сук та кішок на піометру по місяцях

На протязі 2014-2015 років нами було зібрано матеріал про проходження статевого циклу сук і кішок. Ці дані відображено в таблиці 2 в порівнянні з сезонністю захворювання на піометру(рис 7).

Таким чином, є чітка залежність між виникненням піометри у сук, і сезонними змінами статевого циклу. Більшість собак захворюють відразу після тічки, або через 1-2 місяці після неї.

Рис. 7. Прояв піометри у сук в залежності від статевої циклічності

При вивченні частоти виникнення піометри серед собак різного віку, найбільш часто реєстрували дану патологію у сук і кішок у віці 7 та 8 років. У сук і кішок більш похилого віку (9-10 років) відмічалося зниження частоти захворювання, хоча вона ще залишалася досить високою. У більш старшому віці рідше спостерігали дану патологію. Загалом, розвиток пірометри мав місце у окремих випадках, починаючи з дворічного віку. Породна особливість за даної патології не мала закономірності.

Клінічна картина при піометрі у сук та кішок

Для верифікації захворювання та призначення адекватного лікування нами було здійснено комплексний підхід при постановці діагнозу із врахуванням клінічних ознак, функціональних проб, лабораторних та інструментальних досліджень.

Відкриту, або, так звану, малу піометру [17] було зареєстровано у 12-ти досліджувани сук та 13-ти кішок. У охайних тварин при незначних виділеннях вона характеризувалася прихованим перебігом, тобто можна було помітити лише ознаки мацерації шкіри навколо статевих губ внаслідок самовилизування, що підтверджувалось анамнестичними даними. У решти тварин із відкритою піометрою спостерігали значні виділення з піхви різного характеру, переважно гнійно-катаральні та мацерацію шкіри в ділянці зовнішніх статевих органів (рис. 8).

Рис 8. Відкрита піометра у суки.

Закрита, або так звана велика піометра [19], реєстрована у 14-ти сук та 15-ти кішок, характеризувалася відсутністю виділень з піхви. При цьому клінічні ознаки значно варіювали в залежності від важкості перебігу. У деяких тварин відмічалося симетричне збільшення черева (рис. 9), ознаки загальної інтоксикації: анемія, компенсаторна тахікардія, тахіпное, анорексія, блювота, гіпотермія, гіпогідремія різного ступеня важкості - відзначали у 17-ти тварин із закритою піометрою. У решти 12-ти тварин ознаки інтоксикації на момент звернення в клініку були помірно виражені і проявлялися лише частковим зниженням апетиту, полідипсією та поліурією.

Рис 9. Закрита піометра у кішки.

Необхідно відмітити, що клінічні показники об'єктивно відображали важкість перебігу захворювання при середньому та важкому ступені. При легкому перебігу захворювання вони залишалися в межах норми. Усі ці показники динамічно змінювалися у в процесі лікування, відображаючи позитивну або негативну динаміку, по дозволяло проводити їх моніторинг.

Для об'єктивної діагностики, оцінки важкості перебігу захворювання, врахування поліморбідності патології та вибору тактики лікування усім тваринам проводили гематологічні дослідження[34]. У периферичній крові дослідних і контрольних тварин визначали кількість тромбоцитів, еритроцитів, лейкоцитів з виведенням лейкограми загальноприйнятими методами, а концентрацію гемоглобіну - гемоглобін-ціанідним методом (І.П. Кондрахін (1985)[33]. Швидкість осідання еритроцитів (ШОЕ) визначали з допомогою приладу Панченкова. Кров для дослідження відбирали шляхом пункції підшкірної вени передпліччя у собак, у котів - з яремної вени.

У 29 сук з діагнозом на піометру були виявлені такі гематологічні зміни (таблиця 2).

Таб. 2. Гематологічні показники сук хворих на піометру

Показники од. вимірювання

Здорові тварини

Хворі, тяжкість перебігу

Легкий

Середній

Важкий

Дуже важкий

Еритроцити, 1012

8.4±0.18

6.5±0.16*

5.9±0.21*

4.2±0.19**

3.5±0.48**

Гемоглобі г/л

125.0±2.6

111.0±2.6*

97.0±3.4*

80.5±4.9**

62.5±5.9**

Гематокрит

0.47±0.01

0.45±0.03*

0.41±0.02*

0.39±0.04*

0.32±0.06*

ШОЕ, мм/ч

4.3±1.3

16.4±4.3**

31.6±6.8**

41.5±5.9**

64.5±11.9**

Морфологічні показники крові характеризувалися незначним зниженням числа еритроцитів при легкому та середньому перебігу, яка за характеризувалась як залізодефіцитна, що пояснювалось помірною еритропенією та низьким колірним показником[36]. Причиною даної анемії у тварин, очевидно, був аліментарний фактор внаслідок аноректичних процесів. Достовірне зниження кількості еритроцитів при важкому та дуже важкому перебігу пірометри характеризує апластичну анемію, що можна пояснити міелодепресією червоного кісткового мозку внаслідок важкої ендотоксикації організму та впливу на нього медіаторів запалення, що утворилися в результаті системної запальної реакції[21].

Швидкість осідання еритроцитів чітко відображала важкість перебігу захворювання: із зростанням інтоксикації пропорційно зростала ШОЕ.

Аналізуючи лейкограму тварин, хворих на піометру лейкоцитоз виявляли у всіх досліджуваних тварин пропорційно важкості перебігу. Причому , при легкому, помірному та важкому перебігу лейкоцитоз характеризувався як із зсувом ядра вліво і лише при дуже важкому - із зсувом ядра вправо, що пояснюється виснаженням компенсаторних механізмів імунної системи та декомпенсаторними явищами організму на термінальних стадіях хвороби. В інших випадках зсув ядра вправо є доброю прогностичною ознакою. [23] ( таб. 3).

Таб. 3. Вміст лейкоцитів і лейкограма крові у сук хворих на піометру

Показники.

Одиниці вимірювання

Здорові тварини

Хворі, важкість перебігу

Легкий

Середній

Важкий

Дуже важкий

Лейкоцити, х 107 л

9.7±0.20

16.2±0.2**

20.4±0.2**

27.5±1.3**

35.8±1.7**

Еозинофіли, %

5.4±0.2

6.2±0.1

4.6±0.2

1.3±0.3**

0.3±0.2**

Юні,%

-

-

2.4±0.12

5.2±0.2

3.1±0.2

Паличкояд. Нейтроф., %

4.8±0.2

7.4±0.2*

21.8+0.8**

23.4±0.3**

15.4±0.3**

Сегментояд. Нейтроф.,%

52.7±1.4

53.1±1.4

48.3±2.1

50.1±1.1

64.1±3.1

Лімфоцити,%

32.4±1.2

28.5±1.1

15.8±0.7**

11.4±0.4**

7.3±0.6**

Моноцити,%

4.6±0.2

4.8±0.4

7.1±0.2**

8.6±0.3**

6.5±0.4**

Абсолютна кількість лімфоцитів у сук, хворих на піометру, практично не змінювалася, тоді як в лейкограмі чітко простежувалася тенденція до їх зниження у міру наростання тяжкості захворювання. Так, при дуже важкому перебігу захворювання процентна кількість лімфоцитів зменшувалася в 4.3 рази порівняно із здоровими тваринами, шо характеризувало відносну лімфопенію, при збереженні абсолютного значення цих клітин в межах норми.

Динаміка еозинофілів залежно від тяжкості перебігу хвороби мала чітко виражену тенденцію до зниження. Так, якщо при легкій і середній тяжкості перебігу піометри кількість еозинофілів залишалася близькою до норми, то при важкому і дуже важкому перебігу піометри розвивалася еозинопенія зі зменшенням процентного співвідношення еозинофілів в лейкограммі порівняно із здоровими тваринами відповідно в 4,2 і 18.0 разів[29].

Число моноцитів у собак з легким перебігом піометри залишалося в нормі, тоді як по мірі ускладнення процесу захворювання розвивався моноцитоз: при середній тяжкості піометри в 1,5 рази, при важкому - в 1,8 рази відповідно.

Таб. 4. Вміст лейкоцитів і лейкограма крові у кішок хворих на піометру

Показники.

Одиниці вимірювання

Здорові тварини

Хворі, важкість перебігу

Легкий

Середній

Важкий

Дуже важкий

Лейкоцити, х 107 л

12±0.20

16.2±0.2**

20.4±0.2**

27.5±1.3**

35.8±1.7**

Еозинофіли, %

8±0.2

6.2±0.1

4.6±0.2

1.3±0.3**

0.3±0.2**

Юні,%

1

1

2.4±0.12

5.2±0.2

3.1±0.2

Паличкояд. Нейтроф., %

4±0.2

7.4±0.2*

21.8+0.8**

23.4±0.3**

15.4±0.3**

Сегментояд. Нейтроф.,%

52.7±1.4

53.1±1.4

48.3±2.1

50.1±1.1

64.1±3.1

Лімфоцити,%

25±1.2

28.5±1.1

15.8±0.7**

11.4±0.4**

7.3±0.6**

Моноцити,%

2±0.2

4.8±0.4

7.1±0.2**

8.6±0.3**

6.5±0.4**

Аналізуючи лейкограму тварин, хворих на піометру лейкоцитоз виявляли у всіх досліджуваних тварин пропорційно важкості перебігу. Причому , при легкому, помірному та важкому перебігу лейкоцитоз характеризувався як із зсувом ядра вліво і лише при дуже важкому - із зсувом ядра вправо, що пояснюється виснаженням компенсаторних механізмів імунної системи та декомпенсаторними явищами організму на термінальних стадіях хвороби. В інших випадках зсув ядра вправо є доброю прогностичною ознакою. [23]

Оперативне і консервативне лікування сук та кішок за піометри

На основі наших досліджень, що були висвітлені у попередньому розділі, ми зосередили свою увагу на лікуванні собак та кішок з піометрою, так як це найпоширеніша патологія статевих органів у самок. Спираючись на анамнестичні дані та результати клінічних досліджень усіх дослідних тварин поділили на дві групи, у першій 12 собак та 13 котів; у друій 14 собак і 15 котів. У першу групу були виділені тварини з відкритою піометрою; у другу тварини у більш важкому стані з закритою піометрою які потребували негайного оперативного втручання.

Схеми лікування сук та кішок з відкритою піометрою.

Як альтернатива оваріогістеректомії в випадку ризику післяопераційних ускладнень у племінних тварин застосовують консервативне лікування, яке спрямоване на виведення гною з порожнини матки і підтримання загального стану організму[2].

Консервативне лікування застосовували до тварин першої групи. Лікування проводили за такою схемою:

*Гемодез у дозі 10- 25мл внутрішньовенно крапельно на одну інфузію протягом трьох днів. Механізм дії обумовлений здатністю низькомолекулярного полівінілпіроллідона швидко зв'язувати токсини, циркулюючі у крові і швидко виводити їх з організму. Препарат швидко виводиться нирками. Він підвищує нирковий кровообіг і збільшує діурез.

*Гентаміцин у дозі 2,5 мг ? кг маси тваринам, на одну внутрішньовенну ін'єкцію 2 рази на добу протягом 5 днів. Антибіотик широкого спектру дії групи аміноглікозидів. Має бактерицидну дію, активний відносно більшості грам негативних аеробних бактерій.

*5% р-н аскорбінової кислоти в дозі 4- 5 мг ? кг один раз в день 7 днів. Аскорбінова кислота, виявляючи стимулюючий вплив на організм, підвищує його адаптаційні можливості, резистентність до інфекцій, регулює всі види обміну, згортання крові, регенерацію тканин.

*Метронідазол по 50 мг два рази на добу внутрішньо протягом 3-5 днів. Протипротозойний і протимікробний препарат.

*Гамавіт по 2 мл 1 раз в день протягом 4 днів. Гамавіт використовують в складі комплексної терапії. Препарат нормалізує обмінні процеси, виявляє дезінтоксикаційну і імуностимулюючу дію. Підвищує ефективність лікування , дозволяє стабілізувати тяжкохворих тварин, прискорює процес відновлення уражених органів і систем, сприяє виздоровленню тварини.

*Натрію хлорид 0.9% нормалізує водно-сольовий баланс. Швидко виводиться із судинної системи.

*Тіотриазолін по 0.5 мл два рази в день протягом 4 днів. Для комплексної терапії. Препарат володіє вираженою мембраностабілізуючою, антиоксидантною і імуномодулюючою дією.

*Окситоцин собакам по 1мл, котам по 0.5 мл дворазово з інтервалом 12 годин. Проявляє стимулюючі дію на гладку мускулатуру матки, підвищує її скоротливість і тонус міометрію і сприяє швидшому виведенню вмістимого з матки.

Для лікування тварин другої контрольної групи використовували метод оваріогістеректомії. Ефективне лікування піометри можливе тільки хірургічно. Консервативними методами (антибіотики, крапельниці) можна лише заглушити ознаки захворювання в кращому разі до наступної тічки. Особливо це стосується застосування окситоцину. Необхідно розуміти, що при закритій шийці введення окситоцину з великою ймовірністю може призвести до розриву матки.

Операція при піометра включає в себе повне видалення матки і яєчників - оваріогістероектомія. Якщо залишити навіть фрагмент яєчника, можливі післяопераційні ускладнення, піометра кукси матки[30].

Тварин другої групи готували до операції. За день до оперіції внутрішньом'язово вводилитакі препарати:

*Тіотриазолін у дозі 0.5 мл один раз в день.

*Етамзилат на одну внутрішньом'язову ін'єкцію по 0.5 мл за 6 годин до операції і безпосередньо перед операцією. Препарат проявляє гемостатичну (кровозупинну) дію Гемостатичний ефект зв'язаний з дією на формування тромбопластину.

*Гамавіт у дозі 2мл один раз в день.

*Катозал у дозі 2мл один раз в день.

* Гемодез у дозі 10- 25мл внутрішньовенно крапельно на одну інфузію.

#

Rp .: Sol.Xilazini 2% -50 ml

D.t.d. №1 in vitrum

S. Собаці на одну внутрішньом'язову ін'єкцію 4 ml

#

Rp: Sol. Furacilini 1: 1500-500ml

D.t.d. №1 in vitrum

S. Собаці і кішці зовнішньо для обробки рани.

#

Rp .: Gamaviti 100 ml

D.t.d. №1 in vitrum

S. Собаці на одну в / в ін'екцію 4ml.

#

Rp: Sol. Catozali 10% -100ml

D.t.d. №1 in vitrum

S. Собаці на одну в / в ін'єкцію 2 ml один раз в день. Протягом 5 днів

#

Rp .: Sol.AcidiAscorbinici

5% -2ml

D.t.d. № 2 inamp.

S. Кішці на одну в / в ін'єкцію 1 ml один раз в день. Протягом 7 днів.

#

Rp .: Sol.Natrii Chloridi

0,9% -250 ml

D.t.d. №1 invitrum

S. Собаці на одну внутрішньовенну ін'єкцію.

#

Rp .: Sol. Etamsylati 12,5% -2 ml

D.t.d. №2 in vitrum

S. Кішці на одну внутрішньом'язову ін'єкцію 0.5 ml.

#

Rp .: Sol. Gemodesi 25 ml

D.t.d. №1 in amp

S. Кішці на внутрішньовеннона одну інфузію один раз в день протягом 3 днів.

#

Rp .:Sol. Gentamicinisulfas 5%- 2ml

D.t.d. №1 inamp

S. Кішці на внутрішньовенно два рази на добу з інтервалом в 24 години 5 днів.

#

Rp .: Sol.Thiotriazolini 0.5 ml

D.t.d. №1 inamp

S. Собаці по 0.5 мл два рази в день чотири дні.

#

Rp .: Sol.Enroxili - 0.5 ml

D.t.d. in vitrum

S. Кішці по 0.5 мл один раз в день 4 дні.

#

Rp.: Sol. Metronidazoli - 50.0

D.t.d. in tab

S. Внутрішньо по 2 таблетки 1 раз на добу 3 дні.

#

Rp.: Sol. Oxytocini 1.0 ml

D.t.d. in amp

S. Собакам внутрішньом'язово по 1 мл одноразово. При потребі повторити через 12 годин.

#

Rp.: Sol. Oxytocini 0.5 ml

D.t.d. in amp

S. Котам внутрішньом'язово по 0.5 мл одноразово. При потребі повторити через 12 годин.

#

Rp.: Sol. Kalipsoveti 0.5 md

D.t.d. in amp.

S. Внутрішньом'язово для наркозу 0.5 мл.

#

Rp.: Sol. Athropini sulfatis 0.2 ml

D.t.d. in amp

S. Внутрішньом'язово одноразово для премедикації 0.2 мл.

На першому етапі лікування, усіх тварин усіх груп проводилася аналогічна терапія, яка включала внутрішньовенні інфузії, застосування антибіотиків, препаратів підтримуючих серцеву діяльність.

Підготовка до операції.

Інструменти, які використовувалися в операції:

· Білизняні цапки

· Скальпель: рукоятка № 4, лезо № 23

· Пінцети: анатомічний та хірургічний

· Гемостатичні затискачі прямі і вигнуті

· Голкотримач Гегара

· Голки: кругла і трикутна

· Шовний матеріал: шовк № 3.

У даному випадки, операцію проводили під наркозом. Премедикація:

*Атропін - 0.2 мл в / м (0,04 мг / кг - 0,04 мл / кг). В анастезіології атропін застосовують перед наркозом і операцією, або під час операції для попередження бронхо і ларингоспазму , зменшення інших рефлекторних реакційі побічних явищ. статевий піометра патогенетичний антибіотик

*Ксилазин - 4мл в / м (0,1 - 0,2 мл / кг). Застосовують в якості седативного, анальгезуючого, анастезуючого і міорелаксуючого засобу. За механізмом дії проявляє міорелаксуючу і обезболюючу дію[35].

Потім ввели через 8 хвилин:

*Каліпсовет - 0.5 мл в/в (10-15 мг / кг). Препарат проявляє анальгезуючу і наркозну дію.

(Під час проведення операції знадобилося додатково ввести ще каліпсовету - 0.25 мл.)

Тварину фіксували у спинному положенні.

Готували операційне поле (рис.11) за загальноприйнятою методикою: волосся в області черевної стінки зрізали ножицями, потім бритвою з мильним розчином акуратно виголювали весь волосяний покрив до рожевої шкіри, змастили поверхню йодом[10].

Оперативний доступ до матки довжиною здійснили по білої лінії живота, (рис. 12) відступивши від пупка каудально на 2 см. Скальпелем пошарово розсікли тканини білої лінії живота, крім очеревини. Останню захопили в складку двома пінцетами, між якими зробили розріз з допомогою ножиць, через нього в черевну порожнину ввели два пальці і під їх контролем подовжили розріз очеревини. Після лапаротомії в черевну порожнину ввели руку, і знайшли матку[12]. Обережно вивели правий ріг матки з черевної порожнини (рис. 13) і розправили його на операційній салфетці. Підтягнули яєчник. Пережали гемостатическим зажимом зв'язку яєчника з судинно-нервового пучка краніальніше яєчника. Потім наклали лігатуру на яєчникові судини шовком за допомогою круглої голки під гемостатическим зажимом. Потім наклали гемостатичний зажим на яйцеводи і перерізали між зажимами скальпелем. Куксу обробили 5% спиртовим розчином йоду, зняли нижній зажим, переконалися в тому, що немає кровотечі. Ті ж маніпуляції були проведені з лівим рогом матки. (рис. 14). Після відділення рогів матки на її тіло наклали зажим на 2 см нижче біфрукаціі матки і справили лігування маткових артерій і вен з обох сторін, потім нитки лігатури накладені з лівого боку матки були перекинуті на праву і пов'язані між собою, аналогічні маніпуляції провели з лігатурами на правій стороні таким чином перетягнувши тіло матки з судинно - нервовими пучками. Між затискачем і лігатурою відсікли матку. Куксу матки обробили 5% спиртовим розчином йоду і так само переконалися у відсутності кровотечі з кукси.

Черевну порожнину обробили розчином фурациліну. Зашили рану: одночасно очеревину і м'язи вузлуватим швом - шили шовком і круглої голкою; шкіру прошили шовком за допомогою трикутної голки вузлуватим швом. Шов обробили бетадином.

Собаці або кішці необхідно надіти післяопераційну попону, яку можна знімати тільки в період обробки швів. Попону тварина повинна носити весь час до зняття швів і деякий час після зняття швів до повного загоєння. Раціон: вода досхочу і спеціальні післяопераційні корми для сук та кішок суперпремиум класу (Royal canin Convalescence). Даним видом корму тварину необхідно годувати протягом 5 днів, потім або повертатися на звичайний раціон, або годувати кормами для стерилізованих тварин Тварині необхідно створити спокій.

Основні етапи операції представлено у монтажі фотографій та у додатках.

Рис.11. Підготовка операційного поля

Рис.12. Пошарове розсікання тканин. Здійснення оперативного доступу до матки.

Рис. 13. Виведення правого рогу матки.

Рис. 14. Екстерпація лівого рогу матки

Рис. 15. Зашивання рани вузлуватим швом.

В період проведення лікування ми здійснювали постійний клінічний огляд дослідних тварин. При цьому оцінювали загальний стан тварини, здійснювали термометрію, обробку швів, спостерігали за процесом одужання собак та котів, залежно від схем застосованого лікування.

Результати досліджень, які представлені у свідчать, що в результаті лікування тварин за гнійного ендометриту отримано кращий ефект у другої групи тварин у яких проводилося оперативне втручання. Так, в результаті запропонованих нами схем лікування, видужання тварин при консервативному лікуванні склало 22 з 25 тварин, так як при оперативному 29 з 29 тварин.


Подобные документы

  • Поняття про отруйні рослини, їх класифікація. Токсикологічне значення їх діючих речовин. Причини їх попадання в організм тварини. Перелік рослин, які є небезпечними для кішок та собак. Клінічний прояв та симптоми отруєнь. Їх діагностика та лікування.

    курсовая работа [40,4 K], добавлен 04.11.2014

  • Наночастки та їхня характеристика, застосування колоїду наночасток Ag, Cu, Mg для лікування тварин, уражених гнійним артритом, лікування хвороб копитець заразної етіології, дезінвазії каналізаційних стоків, використання наночасток металів в ортопедії.

    курсовая работа [248,3 K], добавлен 13.05.2010

  • Залежність кольору очей кішок та його відтінків від кількості пігменту в передній і задній частині ока. Успадкування кольору очей. "Правильний" колір очей в діапазоні від зеленого до мідного. Вплив зменшення щільності пігменту в шерсті на колір очей.

    презентация [1,1 M], добавлен 24.12.2014

  • Копроовоскопічний стандартизований метод Котельникова-Хренова. Лікування свиней за аскарозу, трихурозу, езофагостомозу та змішаної iнвазiї. Застосування антигельмінтиків для лікування тварин. Визначення лікувальної ефективності антигельмінтних препаратів.

    дипломная работа [121,3 K], добавлен 20.01.2013

  • Порядок реєстрації тварини в ветеринарній клініці, формування анамнезу життя. Дослідження загального стану, окремих органів та систем, аналіз виявлених змін. Методика встановлення конечного діагнозу, методи лікування та прогноз на життя тварини.

    курсовая работа [38,0 K], добавлен 19.02.2013

  • Аутоімунні вірусні захворювання, коронавірусна хвороба котів - характеристика хвороби та її особливості. Існуючі протоколи лікування, сучасні схеми лікування тварин. Здатність коронавірусів до генетичних мутацій, які можуть мати вплив на популяції тварин.

    курсовая работа [427,5 K], добавлен 12.12.2023

  • Анатомічні особливості кролів: розміщення внутрішніх органів, побудова травного, дихального та сечостатевого апаратів. Біологічні та фізіологічні показники: висока плодючість, інтенсивний ріст тіла, копрофагія. Скороспілість та умови парування тварин.

    реферат [1,5 M], добавлен 28.07.2010

  • Алгоритм клінічного обстеження сільськогосподарчих тварин на фермі. Основні методики лабораторних досліджень. Опис методів фіксації тварин, проведення їх ветеринарного обстеження та лікування, а також особливості ведення відповідної документації.

    отчет по практике [40,8 K], добавлен 27.05.2015

  • Гемоспоридіоз - смертельно небезпечне захворювання, яке переносить іксодовий кліщ. Характеристика бабезіозу великої та дрібної рогатої худоби, свиней. Основи профілактики та лікування тварин. Ветеринарно-санітарна експертиза м’яса при гемоспоридіозі.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 06.07.2015

  • Короткі анатомо-топографічні дані легень великої рогатої худоби. Діагностичне значення дослідження органів дихальної системи. Підрахунок загальної кількості еритроцитів. Аналіз симптомів та змін крові при клінічному і лабораторному дослідженні тварини.

    курсовая работа [320,8 K], добавлен 25.11.2012

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.