Таблиця 4 Строки збирання попередників і тривалість вегетаційного періоду післяукісних культур у Лісостепу України (2004-2005 рр.)

Зона, попередник	Строки збирання	Проміжні культури	Тривалість періоду вегетації, днів
		дата сівби	дата збирання
Озимі
Кукурудза молочно-воскової стиглості	25.08-5.09	26.08-10.09	1.05-5.06	Осінь, 56-60 Весна, 35-60
Післяукісні посіви	20.08-10.09	22.08-15.09	1.05-5.06	Осінь, 40-55 Весна, 40-60
Озимі зернові	20-30.07	30.07-20.08	25.04-15.05	Осінь, 55-70 Весна, 35-60
Ярі зернові	15-20.07	20.07-30.07	25.04-15.05	Осінь, 70-80 Весна, 35-60
Післяукісні
Озимі проміжні	1.05-5.06	5.05-10.06	16.07-1.11	60-130
Ранні ярі сумішки	10.06-30.06	11.06-2.07	20.08-20.11	60-130
Кукурудза на зелений корм	10-30.07	11.07-2.08	1.09-20.11	60-150

Відомо, що ріст і розвиток залежить від кліматичних факторів(таблиця 5). Найбільший вплив має температура та світло. Ці фактори впливають не тільки на ріст і розвиток, але й на швидкість з`явлення сходів. Дослідженнями встановлено, що у весняних посівах тривалість періоду сівба-сходи кукурудзи становить 16-18 днів, у післяукісних посівах він скорочується майже в 1,6-2,0 рази. Значні відмінності спостерігаються також у посівах гороху, вівса, капустяних культур (табл. 5).

Таблиця 5 Вплив строків сівби кормових культур на тривалість періоду сівба-сходи (середнє за 2004-2005 рр.)

Культура	Посів
	весняний	післяукісний
	дата сівби	період сівба - сходи, днів	дата сівби	період сівба - сходи, днів
Кукурудза	5-18.05	12-16	20-25.05	9-10
Горох	15-18.04	9-11	16-18.05	6-7
Ріпак ярий	"	7-8	"	6-7
Овес	"	8-9	"	7-8
Редька олійна	"	7-8	"	6-7

Виходячи з вище сказаного, слід зазначити, що при вирощуванні сільськогосподарських культур слід враховувати їх потребу в основних факторах клімату. Озимі проміжні посіви повинні характеризуватися високою зимостійкістю, швидко відростати навесні, забезпечувати високоякісні врожаї зеленої маси.

Післяукісні культури повинні характеризуватись швидким ростом, коротким періодом вегетації, переносити літні засухи та ранньовесняні заморозки. соя корм ґрунт посів

В зв'язку з різною тривалістю періоду вегетації основні та післяукісні культури, одержують і різну кількість тепла та світла.(таблиця 6)

Таблиця 6 Тривалість вегетаційного періоду, сума температур, надходження ФАР та її використання за період вегетації ранніх ярих і післяукісних (основних) культур у Лісостепу (2004-2005 рр.)

Проміжна культура	Тривалість вегетаційно-го періоду, днів	За період вегетації, ?С	Надходження ФАР за період вегетації, млрд КДж/га	Прогнозована продуктивність проміжних культур, ц/га сухої речовини	Викорис-тання ФАР урожаєм, %
Весняний посів	50-60	820-860	3,3-3,6	35-45	1,8-2,2
Післяукісні (після озимих)	120-140	1640-1690	7,6-8,3	75-100	1,68-2,1

Результати досліджень водного режиму проміжних культур, проведених нами протягом чотирьох років, наведено в таблиці 7. Дослідженнями встановлено, що запаси вологи в ґрунті перед сівбою різних груп проміжних культур були не однакові. Найвищими вони були перед сівбою ранніх ярих проміжних - 159 мм продуктивної вологи в шарі ґрунту 0-100 см, найменшими - після збирання озимих проміжних та ранніх ярих - 110-112 мм опадів.

Як зазначає О.І. Зінченко запаси вологи в ґрунті перед сівбою післяукісних посівів визначають їх урожайність незначною мірою. Ці запаси важливі для посівів післяжнивних культур та сумішок. За даними таблиці 7, у період вегетації післяукісних посівів після озимих проміжних культур випадає в середньому 252 мм, пізніх післяукісних - 172 мм опадів.

Кількість вологи, яку використовують різні групи проміжних культур, неоднакова.

Таким чином, рівень використаної вологи, як свідчать наведені дані, залежить від того, в які строки відбувається вегетація проміжних культур.

При прогнозованій врожайності зеленої маси, яка в Лісостепу коливається в межах 40-80 ц/га, коефіцієнт водовикористання ранніх ярих і післяукісних посівів знаходиться на рівні 313-346 мм. Важливим показником, як уже зазначалося, є гідротермічні умови вегетації - ГТК посіву. Вважається, що оптимальний показник ГТК післяукісних посівів 1,4-1,6 і навіть вище, задовільний - 1,0-1,4, незадовільний - 0,6 [Селянінов Г.Т., 1958]. На нашу думку, показник ГТК 1,4-1,6 підвищений, оскільки інші автори [Сапожникова С.А.] обґрунтовують нижчі оптимальні його значення. І це дійсно так, адже в центральному і південному Лісостепу, де ГТК коливається в межах 1,15-1,20, одержують високі врожаї польових культур [Чирков Ю.А., 1969]. Враховуючи це, величини ГТК у період вегетації проміжних посівів, наведені в таблиці 8, можна вважати цілком задовільними. Лише на ранніх ярих проміжних посівах ГТК знизився до 1,14. У цілому можна вважати, що наведені узагальнені показники водного режиму проміжних посівів вказують на можливість успішного інтенсивного їх вирощування в Лісостепу України

Таблиця 8 Гідротермічні коефіцієнти (ГТК) умов вегетації проміжних культур у північному Лісостепу (середнє за 2004-2005 рр.)

Проміжна культура	Опади за період вегетації культури, мм	Сума t за період вегетації культури	ГТК
Весняний посів	96	810	1,14
Післяукісний (після озимих)	252	1920	1,31

В травні місяці умови сприяють вирощуванню усіх сільськогосподарських культур. Цьому сприяє рівномірний розподіл опаді по декадах і поступове наростання суми активних температур, яке до кінці травня досягає 686С. Продовженість сонячного сяйва в травні досягає 257 годин (58% від теоретично можливого), що близьке до середньорічного максимуму, ГТК в травні і усіх декадах становить 1,2. В перших двох декадах червня спостерігається збільшення ГТК-1,4. Третя декада - 1,3. Ці показники характеризують місяць як оптимальний у всіх відношеннях для росту рослин. Продовженість сонячного сяйва досягає 273 години в місяць (60% від теоретично можливого). За даними багатьох авторів в червні спостерігається найбільший приріст зеленої маси більшості зелених культур.

Липень - місяць максимумів. ГТК - 1,4/1,5; 1,3; 1,3 по декадах. В липні випадає найбільша кількість середньомісячної кількості опадів (83,8 мм). В липні найбільш повний приріст середньодекадних активних температур 187, 202 та 216С відповідно (тобто 605С за місяць). Загальна сума активних температур до кінця квітня досягає 1680С.

Судячи по вище викладеним даним, умови для розвитку рослин в червні місяці, непогані. Хоча, необхідно відмітити, що останнім часом в червні місяці спостерігається ґрунтова і повітряна засуха, що може негативно впливати на розвиток рослин, використовуваних в ранньовесняних посівах.

2.2 Програма і методика досліджень

Програмою досліджень передбачалося вивчення теоретичних і практичних передумов підбору видового складу й технологій вирощування проміжних післяукісних (основних), післяжнивних та підсівних посівів і обґрунтування їх біоенергетичної та економічної ефективності в Лісостепу України.

Схеми дослідів

У польових дослідах, проведених на агрономічній дослідній станції НАУ, а також у виробництві площа ділянок становила 100 м2, площа облікової ділянки - 60 м2, виробничу перевірку провели в 2004-2005 рр. у с. Пшеничному Васильківського району. Метод розміщення варіантів по повторностях систематичний.

Схема досліду

Примітка: Система захисту рослин: 1 - звичайна; 2 - інтегрована.

Агротехніка на дослідах. У дослідах, після збирання попередника, обробіток ґрунту проводили у ранні та стислі строки, ґрунт обробляли відразу, не чекаючи, поки урожай зберуть на всьому полі. Це сприяло зберіганню продуктивної вологи в ґрунті і створювало сприятливі умови для розвитку рослин у післяукісних посівах .

Спосіб обробітку ґрунту великою мірою залежить від механічного складу та вологості його, особливостей попередньої культури, забур'яненості поля тощо.

Технологічні операції проводили згідно технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур в даній зоні [Типові технологічні карти].

Під післяукісний посів застосовували оранку ґрунту на глибину 16-18 см з одночасним боронуванням і коткуванням ріллі кільчастими котками.

Сівбу культур проводили звичайним рядковим і широкорядним ( на 45-70 см ) способом.

Перед сівбою заздалегідь проводили протруювання насіння.

Сівбу дослідних посівів проводили залежно від року досліджень в 3-й декаді травня - 1-й декаді червня; пізніх післяукісних посівів у 3-ій декаді червня - 1-ій декаді липня.

Після сівби посіви обов'язково коткували, а на протязі періоду сівба - сходи посіви боронували легкими боронами, що сприяло знищенню бур'янів у стані білої ниточки і зменшувало випаровування вологи з посівного шару.

Міжрядні обробітки проводили на широкорядних посівах звичайними культиваторами (КРН-4,2; УСМК-5,6 П та ін.)

Збирання врожаю зеленої маси в польових дослідах проводили вручну.

Методика досліджень

Польові дослідження із однорічними кормовими культурами закладались і проводились згідно Методики польового досліду по Доспехову [1985] , а також за “методичними вказівками” колишнього Всесоюзного (нині Всеросійського) науково-дослідного інституту землеробства УААН [Методика польового досліду з кормовими культурами], “Методическими указаними по проведению полевых опытов с зерновыми, зернобобовими и кормовими культурами” Інституту кукурудзи , а також відповідно методик, описаної П.Г. Найдіним, А.В Петербуррським [1963], А.С. Молостовим [1966], В.Ф. Мойсейченко, В.О. Єщенко [1985], [1994] та ін.

Враховуючи те, що ріст і розвиток культур в післяукісних посівах проходить в інших умовах освітлення, вологості ґрунту та мінерального живлення ніж при звичайних весняних посівах, завданням досліджень було детально вивчити вплив цих умов на біологічні і морфологічні зміни в рослинах, якість отриманого корму. Нами визначалась динаміка росту рослин, накопичення сухої та зеленої маси, облистненість, площа листків, інтенсивність фотосинтезу.

При літніх посівах кормових культур спостерігається менше пошкодження рослин шкідниками та хворобами. В технології вирощування проміжних посівів слід враховувати деякі особливості.

1. Отримання двох врожаїв в рік з однієї площі потребує великих витрат води з ґрунту. Тому велику увагу приділяють вивченню водного режиму ґрунту. Вологість його визначають в шарах 0-10, 10-20, 20-30, 30-40, 40-60 см. Проби на вологість ґрунту беруть перед збиранням першої культури, перед посівом другої, потім через кожні 10-15 днів до кінця вегетації рослин. Крім того, бажано визначити запас вологи в ґрунті по закінченню досліду, тобто в кінці вегетаційного періоду і навесні наступного року перед посівом наступних культур сівозміни. Вихідні дані порівнюють з контролем (без посіву проміжних культур).

2. Проміжні посіви є одним із способів боротьби з бур`янами. Їх знищують при додатковому обробітку ґрунту і при скошуванні кормової маси. Кількість бур`янів підраховують перед збиранням першої і в період повних сходів другої культури на спеціально виділених площадках по 0,25м2 (50x50см)

3. В дослідах з проміжними посівами кормових культур необхідно вивчати і агротехнічну їхню роль: накопичення кореневих і пожнивних залишків, динаміку елементів живлення в ґрунті (нітратів, легкогідролізованого азоту, фосфору, калію), агрегатний стан ґрунту. Зразки ґрунту для визначення агрегатного стану відбирають до закладання досліду і після його завершення, а для визначення накопичення кореневих і пожнивних залишків і елементів живлення - після збирання кожної культури.

Для визначення маси кореневих решток відбирали ґрунтові моноліти розміром 33,3 х 33,3 см в шарі 0-25 см в трьох-разовому повторенні з наступним відмиванням на ситах. Стерньові рештки визначали шляхом зважування їх з 1 м2.

4. Спостереження за проходженням фенологічних фаз: у всіх однорічних рослин проводили на 30-й, 40-й, 50-й день після сходів, у кукурудзи - початок молочної та воскової стиглості, у вівса - колосіння, у капустяних та бобових - цвітіння.

Спостереження за появою сходів на кожному варіанті двох несумісних проводили згідно методики.

5. Визначення динаміки лінійного росту проводилось на 10 рослинах в кожну фазу розвитку: від поверхні землі до кінчика найдовшого із верхніх листків, а коли вони не досягають верхівки волоті ( у кукурудзи, вівса) та квіток (у капустових та бобових) - то до верхівки волоті та квіток.

6. Площу листкової поверхні визначали загально прийнятою методикою методом висічок, а у кукурудзи та вівса за лінійними розмірами листків.

7. Динаміку наростання зеленої маси рослин (хід формування врожаю) визначали шляхом виміру висоти 20 рослин та їхньої маси з 1 м2 зважуванням двох несумісних повторень. В цей же час відбирали зразки зеленої маси (200-4000 г) для визначення вмісту сухої речовини і проведення хімічних аналізів. У змішаних посівах обліки проводили по кожному компоненту.

8. Вміст сухої речовини визначали шляхом зважування пробних снопів із ділянок площею 1 м2 (для культур суцільного посіву) та на відтинках 2,2 м (для широкорядних посівів) на двох несумісних повтореннях. Відбори зразків робили до настання фаз розвитку культур. Для визначення вмісту сухої речовини пробні снопи зеленої маси висушували при температурі 105єС з послідуючим досушуванням до постійної ваги при t 60єС.

9. Біохімічний склад кормів визначали в лабораторних умовах згідно загальноприйнятих методик.

10. Визначення чистої продуктивності фотосинтезу (ЧПФ) проводилось за формулою Кідда, Веста і Брігса.

11. Перерахунок в кормові одиниці та перетравний протеїн проводився за методикою М.Ф. Томме на основі даних біохімічного складу кормів.

12. Математичний обробіток даних проводили методом дисперсійного та кореляційного аналізу на комп'ютері.

13.Біоенергетичну ефективність вирощування культур визначали згідно методичних розробок.

14. Економічну оцінку вирощування післяукісних культур визначали за методичними рекомендаціями інституту аграрної економіки АПК (1976) по збору з гектара кормових одиниць і протеїну в сумі за всі укоси. Розрахунковим методом (за прийнятою технологією) встановлювали собівартість продукції, умовно чистий дохід і рентабельність. Одержані дані порівнювали з контрольними варіантами.

– статистичний аналіз результатів досліджень проводили з використанням прикладної програми для комп'ютера “ Статистика - 6 “;

– економічну та енергетичну ефективності елементів технології вирощування розраховували, керуючись типовими технологічними картами вирощування зернобобових культур та “Методичними вказівками по визначенню економічної оцінки вирощування сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями”.

3. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КОРМОВОЇ ЦІННОСТІ УРОЖАЮ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ВПЛИВУ ФАКТОРІВ ІНТЕНСИФІКАЦІЇ

3.1 Динаміка водного режиму ґрунту в посівах сої

Для формування високого рівня врожаю і якості насіння соя потребує високої культури землеробства. Вже відомо що на формування врожайності насіння 30 ц /га вона використовує 5000 - 6000 м3/га води, що значно більше порівняно з іншими зернобобовими та зерновими культурами [11, с. 58-59]. При цьому, за період сходи-гілкування водопостачання складає 7-8%, гілкування-повне цвітіння - 20 - 22%, повне цвітіння-формування бобів - 29 - 31% і наливання насіння-фізіологічна стиглість - 35 - 40%. Водопостачання також залежить від особливостей технології вирощування та ґрунтово-кліматичних умов, що суттєво впливає на характер динаміки накопичення і використання вологи в ґрунті протягом вегетаційного періоду.

Наші дослідження (2004-2005 рр.) показують, що найбільший вміст вологи в ґрунті під соєю (18,5-19,6%)відмічено у фазі повних сходів (табл. 11). В послідуючі фази росту і розвитку рослин вміст її в ґрунті зменшувався до 13,4 - 14,3 %, що пов`язано в першу чергу з витратами на нагромадження сухої речовини та формування врожаю сої. Порівняно високий вміст вологи у верхніх шарах ґрунту відмічено в період повного цвітіння - фізіологічна стиглість насіння сої, що пояснюється наявністю достатньої кількості опадів в цей період.

Дози добрив та співвідношення посівів сої та кукурудзи мало впливали на зміну показників вологи у верхніх шарах ґрунту. Хоча відмічено тенденцію до її зменшення при збільшенні рівня мінерального живлення і питомої ваги кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах. Відповідно до рівня вмісту вологи знаходиться величина її продуктивних запасів в ґрунті під соєю. Запаси продуктивної вологи після збирання врожаю попередника сої формуються із залишкової води, що не використалась на формування врожаю, та за рахунок надходження її з опадами в осінньо-зимовий і весняно-літній періоди. Зменшення ж цих запасів відбувається за рахунок витрат на формування врожаю сої (транспірація) і фізичного випаровування з поверхні ґрунту, інтенсивність якого значно залежить від температури повітря і його відносної вологості. У зв`язку з цим в роки досліджень ми визначали коливання гідротермічних коефіцієнтів і в окремі фази росту і розвитку сої, що поглиблює уявлення і пояснює використання запасів вологи в ґрунті залежно від факторів, що вивчалися в досліді, та гідротермічних умов.

Одержані дані показують, що рівень гідротермічних коефіцієнтів (ГТК), як показник відношення кількості опадів до суми активних температур( >10оС) за певний період вегетації культури, коливався в досить значних межах як за роками, так і в окремі періоди росту і розвитку сої. Так, в 2004р. за період повні сходи - другий трійчастий листок, коли опадів випало мало, а температура повітря була порівняно високою, гідротермічний коефіцієнт складав 0,58, тоді як в 2005 році цей показник складав 2,28 (табл. 12). В критичний для сої за вологозабезпеченням період цвітіння - наливання насіння гідротермічні коефіцієнти складали відповідно 1,57 і 0,96, а в досить сприятливому за вологозабезпеченням - 3,48, що суттєво впливало на одержання найбільшого рівня урожайності насіння. В цілому за період повні сходи - фізіологічна стиглість

Таблиця 12. Рівень гідротермічного коефіцієнту (ГТК) в основні періоди вегетації сої за роки проведення досліджень

Періоди росту і розвитку сої	2004	2005
Повні сходи - 2-й трійчастий листок	0,44	1,32
2-й трійчастий листок - початок цвітіння	0,43	1,45
Початок цвітіння - кінець цвітіння	0,96	2,62
Кінець цвітіння - повне наливання насіння	0,87	0,87
Повне наливання насіння - повна стиглість	0,93	3,36
Повні сходи - повна стиглість	0,85	1,85

ГТК визначали за формулою Г.Т. Селянинова. Середньобагаторічна норма за період сходи - фізіологічна стиглість насіння сої складає: опади - 284 мм., сума активних температур - 2250о, ГТК - 1,26.насіння сої гідротермічні коефіцієнти були близькі до середньобагаторічних показників, що свідчить про можливість формування високих рівнів урожайності насіння сої в умовах регіону. Зміна показників вологості ґрунту під соєю залежала від факторів , що вивчались та гідротермічних умов вегетаційного періоду. Наші розрахунки показують, що запаси продуктивної вологи були достатніми в метровому шарі сірих лісових середньосуглинкових ґрунтів. Наявність продуктивної вологи в ґрунті особливо важлива в критичний за водоспоживанням для сої в період цвітіння - наливання насіння. Слід відмітити, що мінеральні добрива в дозі N45P60K60 на фоні гною(15 т/га) та співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні суттєво не впливали на запаси продуктивної вологи у верхніх шарах ґрунту. Так, в середньому за 5 років зазначені запаси вологи в фазу повного наливання насіння сої знаходились в межах 20,9 - 21,8 мм в шарі ґрунту 0 - 20 см і 23,5 - 24,6 мм - в шарі 20 - 40 см (табл. 13).

Рис1.Динаміка запасів продуктивної вологи в ґрунті під соєю (шар 0-100 см) залежно від добрив і співвідношення її посівів і кукурудзи в сівозміні (середнє за 2004-2005 рр.)

Поряд із цим встановлено, що в генеративний період сої запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту зменшувались. Відмічена залежність особливо характерна при застосуванні добрив та проведенні інтегрованого захисту рослин від хвороб і шкідників. При застосовуванні мінеральних добрив в дозі N45P60K60 на фоні гною(15 т/га) в середньому за два роки запаси продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту під соєю у фазі повного наливання насіння зменшувались від 112,7 до 108,4 та від 110,3 до 106,4 мм залежно від системи захисту рослин (рис. 1).

Залежно від співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні показники запасів продуктивної вологи в метровому шарі в зазначеній фазі розвитку рослин змінювались від 123,4 до 104,1 мм на ділянках, де застосовували внесення гною. Аналогічну залежність виявлено і при застосуванні органічних та мінеральних добрив.

Слід відмітити, що при вирощуванні сої в короткоротаційній сівозміні з високим рівнем насичення її кукурудзою(до 75%) помітно зменшуються запаси продуктивної вологи в нижніх шарах ґрунту (50 - 100 см.), що особливо помітно на ділянках, де вносяться органо-мінеральні добрива, оскільки рослини за таких умов розвиваються краще, внаслідок чого збільшуються витрати вологи і залишкові запаси стають значно меншими.

3.2 Динаміка висоти рослин сої

Такі елементи технології, як захист рослин від хвороб і шкідників, добрива та інші в значній мірі впливають на біохімічні процеси в рослині, які в свою чергу забезпечують формування певного рівня урожаю. Тому вивчення темпів росту і розвитку рослин сої в онтогенезі дає можливість розкрити найбільш важливі залежності процесу формування продуктивності цієї культури.

Наші дослідження показали, що лише на початку росту і розвитку (фаза третього трійчастого листка) дози мінеральних добрив і фон захисту рослин від хвороб та шкідників суттєво не впливали на лінійну висоту рослин сої. В наступні ж фази росту і розвитку сої досліджувані фактори вже істотно впливали на цей показник. Так, висота рослин у фазі початок цвітіння на ділянках, де вносився гній у дозі 15 ц/га при співвідношенні посівної площі сої і кукурудзи як 1:1, досягла в середньому за два роки 54,6 см, а на варіанті з внесенням на фоні гною мінеральних добив (N45P60K60) - 62,4 см, або на 14,3 % більше (табл. 14). В період повного наливання насіння висота сої на цих же варіантах збільшилася за рахунок дії мінеральних добрив на 8,1-8,3 %, а в фазі повної стиглості - на 5,6 -7,1 % залежно від системи захисту рослин від хвороб і шкідників.

В середньому за час досліджування висота рослин у фазі цвітіння на ділянках, де застосовувалась інтегрована система захисту посівів при співвідношенні культур сої і кукурудзи як 1:1, була більшою порівняно з контролем - на 3,8-4,1 см, або на 6,6-7,0 % залежно від системи удобрення. На такі ж відносні величини збільшувався лінійний ріст сої від інтегрованого захисту рослин і на ділянках, де співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні становило, як 1:2 та 1:3.

Співвідношення посівів сої і кукурудзи в соєво-кукурудзяних сівозмінах практично не вплинуло на зміну висоти рослин сої протягом її вегетації. Нами відмічено, що взаємодія добрив і інтегрованого захисту рослин збільшила висоту рослин сої, що вирощувалась у сівозміні із співвідношенням її посівів і кукурудзи, як 1:1 на 10,9 см, а при співвідношенні посівних площ зазначених культур, як 1:3 - на 11,9 см що відповідно більше на 11,0 і 11,2%.

Отже, поєднання дії добрив і надійного інтегрованого захисту рослин сприяло створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин, внаслідок чого висота рослин сої збільшилась на 11,2% порівняно з контролем без внесення мінеральних добрив та застосування звичайного захисту рослин від хвороб і шкідників.

Таблиця14. Динаміка висоти сої залежно від добрив, системи захисту та співвідношення її посівів і кукурудзи в сівозміні, см (середнє за 2004-2005 рр.)

3.3 Висота прикріплення бобів у нижньому ярусі сої залежно від впливу факторів інтенсифікації

Для сої властиве ярусне розміщення бобів на стеблі. Тому важливою господарсько-цінною ознакою є висота прикріплення бобів нижнього ярусу, від чого залежить в певній мірі втрати при збиранні.

Невідповідність технологічного процесу вирощування біологічним вимогам сої до факторів росту призводить до збільшення втрат насіння сої при збиранні. Висота зрізу рослин жаткою комбайна при збиранні врожаю не повинна перевищувати 7-8 см, тому всі агротехнічні заходи вирощування сої повинні бути спрямовані на те, щоб збільшити висоту прикріплення її нижніх бобів.

У зв'язку з цим нами вивчався вплив доз добрив, захисту рослин від шкодочинних об'єктів та співвідношень посівів сої і кукурудзи в сівозміні на висоту прикріплення бобів нижнього ярусу сої сорту Київська 27 (табл. 15). На основі одержаних даних встановлено, що висота прикріплення бобів у нижньому ярусі рослини сої під дією мінеральних добрив в дозі N45P60K60 на фоні гною (15 т/га) збільшилась із 10,5 до 12,1 см при співвідношенні її посівів і кукурудзи в сівозміні, як 1:1, а на ділянках, де співвідношення зазначених культур було, як 1:3 - із 10,8 до 13,2 см, що відповідно більше на 19,6 і 24,8 %.

Значне збільшення висоти прикріплення бобів у нижньому ярусі сої спостерігалось і при застосуванні інтегрованого захисту рослин від хвороб, шкідників та бур'янів. Прирости висоти прикріплення бобів нижнього ярусу сої під впливом застосування інтегрованого захисту посівів від шкодочинних об'єктів складали 11,8-15,2% на фоні гною (15 т/га), тоді як при внесені гною та мінеральних добрив (15 т/га + N45P60K60) - показники були в межах 6,1-7,4 %. На кращих варіантах досліду максимальна величина цього показника складала - 13,2-13,8 см.

Таким чином фактори, що вивчалися, забезпечили збільшення висоти прикріплення бобів у нижньому ярусі сої від 10,5 до 13,8 см, що більше на 31,4 % при порівнянні з ділянками контрольного варіанту.

Таблиця 15. Висота прикріплення бобів в нижньому ярусі рослин залежно від впливу добрив, системи захисту рослин та співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні см (середнє за 2004 - 2005 рр.).

Співвідно-шення посівів сої і кукурудзи	Дози добрив	Системи захисту рослин	Приріст від захисту рослин, %
		Звичайна	Інтегрована
1:1	Гній, 15 т/га	10,5 ±0,27	11,4 ±0,29	8,6
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	12,1 ±0,30	13,0 ±0,32	7,4
	Приріст від NPK, в %	15,2	14,0	-
1:2	Гній, 15 т/га	10,7 ±0,28	11,6 ±0,31	8,4
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	12,3 ±0,31	13,2 ±0,32	7,3
	Приріст від NPK, в %	14,9	13,8	-
1:3	Гній, 15 т/га	10,8 ±0,29	11,9 ±0,30	10,2
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	13,2 ±0,32	13,8 ±0,35	4,5
	Приріст від NPK, в %	21,2	15,9	-

3.4 Хімічний склад вегетативної маси сої залежно від факторів інтенсифікації

Важливим показником інтенсивності проходження фізіологічних процесів і якості продукції в рослинах сої є вміст елементів живлення, зокрема азоту, фосфору і калію. Кількісний показник їх вмісту в рослинах в окремі періоди росту і розвитку дає уяву про рівень забезпеченості сої основними елементами живлення протягом вегетаційного періоду, вказує на величину очікуваного врожаю та його якість.

Результати наших досліджень показали, що вміст азоту в листках рослин сої залежно від факторів, що вивчались в польових дослідах, досягав максимальної величини (3,31 - 3,76 %) у фазі кінець цвітіння, тоді як вміст цього елементу у стеблах був найбільшим (1,89 - 2,19 %) на початку фази цвітіння, а потім спостерігалось його зниження (табл. 16). Листки сої відрізняються найбільшим вмістом азоту від 2,94 % у фазі 3-го трійчастого листка і до 3,71 % в кінці фази цвітіння на тих ділянках, де застосовувались органічні і мінеральні добрива, інтегрований захист рослин і співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні було як 1:1. Максимальний вміст азоту в листках (3,74 - 3,76 %) спостерігався в кінці фази цвітіння при вирощуванні сої на таких же системах удобрення і захисту рослин від шкодочинних об'єктів, але при співвідношенні посівних площ вказаних культур соєво-кукурудзяної сівозміни, як 1:3, або більше на 12,9 - 13,6 % (відносних) порівняно з контролем, де вносився лише один гній (15 т/га) і співвідношення посівів в короткоротаційній сівозміні було як 1:1.

Аналогічну залежність відмічено і по вмісту азоту в стеблах рослин залежно від досліджуваних факторів. Причому, вміст азоту в стеблах порівняно з його кількістю в листках був в 1,5 - 1,8 рази меншим залежно від фази росту і розвитку сої. В міру старіння рослин вміст азоту в листках і стеблах сої значно зменшувався, що відмічається і в працях інших дослідників (Г.С. Посыпанов, В.И. Оскарев, М.П. Гуреева и др., 1987). Вони пояснюють зниження вмісту азоту у вегетативних органах тим, що з листків і черешків, в пазухах яких утворюються боби, відбувається відтікання поживних речовин, в тому числі і азоту в насіння.

Що ж стосується насіння, то воно характеризується досить високим вмістом азоту незалежно від рівня мінерального живлення, фону захисту рослин від шкодочинних об'єктів та співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні, завдяки чому соя значно перевершує всі інші зернобобові культури.

Застосування інтегрованого захисту рослин в поєднанні з внесенням добрив сприяло підвищенню вмісту азоту в листках сої, особливо при співвідношенні її посівів і кукурудзи в сівозміні, як 1:1, на 6,9 - 12,1 відносних відсотків, а в стеблах - на 6,0 - 9,6 % залежно від фази росту і розвитку рослин (середнє за два роки), що можна пояснити слідуючим. Застосування надійної інтегрованої системи захисту рослин від хвороб, шкідників та бур'янів в сівозміні з високим насиченням її соєю (50 % сівозмінної площі), очевидно сприяло кращому розвитку бульбочкових бактерій на коренях рослин, покращувалось її азотне живлення та забезпечення цієї культури іншими елементами. Проте не виявлено чіткої залежності у збільшенні накопичення азоту рослинами сої при застосуванні інтегрованої системи захисту посівів від шкодочинних об'єктів у сівозмінах, де співвідношення її посівної площі та кукурудзи було як 1:2 та 1:3.

Порівняно вузьке співвідношення посівів сої і кукурудзи в сівозміні (1:1 та 1:2) істотно не вплинуло на збільшення вмісту азоту в органах рослин, хоч на ділянках, де зазначене співвідношення було, як 1:3, спостерігалась тенденція підвищення накопичення азоту в листках і стеблах сої протягом вегетаційного періоду.

Динаміка надходження фосфору в органи рослин сої показала, що покращення рівня мінерального живлення позитивно впливає на збільшення його вмісту. Так, в середньому за два роки внесені мінеральні добрива в дозі N45P60K60 на фоні гною (15 т/га) забезпечили збільшення фосфору в листках сої на початку її цвітіння від 0,63 до 0,71 % при звичайному фоні захисту рослин, а при застосуванні інтегрованого захисту - від 0,65 до 0,73 %, або більше на 12,3 і 12,7 відносних відсотків (табл. 17). Найбільший вміст фосфору в листках спостерігався в кінці фази цвітіння сої, де він коливався в межах 0,75 - 0,81 % залежно від добрив та захисту рослин на ділянках із співвідношенням її посівів і кукурудзи в сівозміні як 1:1. В подальші фази росту і розвиту сої вміст фосфору в листках різко зменшувався, що пояснюється його відтіканням разом з іншими поживними речовинами в репродуктивні органи на формування насіння. Аналогічна залежність спостерігалась і по вмісту фосфору в стеблах рослин сої під дією мінеральних добрив протягом вегетаційного періоду, але найбільше його було в насінні - в середньому за два роки в межах 1,41 - 1,63 % залежно від рівня мінерального живлення та системи захисту рослин від шкодочинних об'єктів.

Інтегрований захист рослин від хвороб і шкідників практично не вплинув на вміст фосфору в листках і стеблах сої, вирощуваної в короткоротаційній сівозміні із співвідношенням її посівної площі і кукурудзи, як 1:2 та 1:3, де умови росту і розвитку зернобобової культури були відносно сприятливими, що, очевидно, й обмежило ефективну дію цього агротехнічного заходу. При співвідношенні посівів сої і кукурудзи в короткоротаційній сівозміні, як 1:1 дещо збільшується вміст фосфору як в листках, так і в стеблах, особливо в перший період вегетації сої. Це пояснюється тим, що насичення короткоротаційної сівозміни соєю до 50 % створюється несприятливий фітосанітарний стан ґрунту та посівів, що обумовлює підвищення в цих умовах ефективності застосування інтегрованого захисту рослин від хвороб і шкідників.

Калій, на відміну від азоту та фосфору безпосередньо не входить до складу основних органоїдів клітини рослинного організму, проте при його дефіциті в рослини ряд фізіолого-біохімічних процесів метаболізму пригнічується .

Результати наших досліджень свідчать про те, що системи захисту посіві від хвороб, шкідників та бур'янів практично не вплинули на динаміку вмісту калію в листках і стеблах рослин сої. Внесення ж органічних і мінеральних добрив (гній, 15 т/га + N45P60K60) забезпечило істотне збільшення вмісту калію в органах рослин сої протягом періоду вегетації. Приріст вмісту калію в листках сої, вирощуваної на ділянках із співвідношенням її посівів і кукурудзи, як 1:1, у фазі 3-го трійчастого листка та на початку цвітіння складав в середньому за п'ять роки, відповідно 0,16 і 0,19 % (абсолютних) порівняно з контролем, де вносився лише один гній (табл. 18). Помітне збільшення вмісту калію під дією мінеральних добрив на фоні гною відмічено і в стеблах сої. Максимальний вміст калію як в листках, так і в стеблах рослин сої спостерігався на початку фази цвітіння. В наступні періоди росту і розвитку сої вміст калію в органах рослин знижувався і найменшої величини досягав в стеблах та насінні повної фізіологічної стиглості культур.

Зменшення насичення соєю короткоротаційної сівозміни від 50 до 33,3 та 25 %, що відповідає співвідношенню її посівів і кукурудзи, як 1:1, 1:2 та 1:3, сприяло незначному збільшенню вмісту калію в органах рослин лише в перший період вегетації сої, а в наступні фази росту і розвитку значного приросту не виявлено.

Результати проведеного кореляційного аналізу дали змогу виявити тісноту взаємозв'язку між вмістом основних елементів живлення в листках рослин сої і рівнем її урожайності насіння. Так, між вмістом азоту та фосфору в листках сої у фазі цвітіння і урожайністю насіння спостерігався середній кореляційний зв'язок (відповідно r=0,432 i r=0,389), а між вмістом калію в листках рослин та рівнем урожайності цей зв'язок був тіснішим (r = 0,643). Отже, від рівня забезпеченості рослин основними елементами живлення в значній мірі залежить процес формування високопродуктивних посівів сої.

3.5 Кормова цінність вегетативної маси сої залежно від добрив і систем захисту рослин

Кормова цінність вегетативної маси сої в значній мірі залежить від вмісту сухої речовини, протеїну, забезпеченості кормової одиниці протеїном та інших показників, що обумовлює рівень ефективності використання корму. Результати наших досліджень показали, що вміст сухої речовини у вегетативній масі сої, починаючи від фази початок цвітіння до повного наливання насіння, поступово збільшується - від 17,4 до 24,2% (табл. 19). Дія ж мінеральних добрив (N45P60K60) на фоні органічних (гній, 15 т/га) дещо знижувала у вегетативній масі вміст сухої речовини, хоч при цьому її збір з одиниці площі істотно збільшувався внаслідок значного підвищення урожайності.

Максимальний збір кормових одиниць (5,83 і 5,95 т/га) відмічено на ділянках застосування органо-мінеральних добрив в кінці фази цвітіння та повного наливу насіння сої, або більш відповідно на 7,8 і 9,6 % порівняно з ділянками контрольного варіанту, де вноситься лише гній.

Вміст сирого протеїну в сухій речовині вегетативної маси сої коливався залежно від внесення органічних і органо-мінеральних добрив від 14,2 до15,5% на початку цвітіння рослин, а на таких же фонах живлення в фазі кінець цвітіння сої він був в межах 15,2 - 16,5 %, або більше за рахунок дії мінеральних добрив відповідно на 9,2 та 8,6 відносних відсотки. Застосування інтегрованого захисту рослин від хвороб і шкідників на різних фонах живлення практично не вплинуло на вміст протеїну у вегетативній масі сої.

Примітка: Система захисту рослин: 1 - звичайна, 2 - інтегрована. Дані одержані на ділянках, де співвідношення посівів сої і кукурудзи було, як 1:2

Фактори, що вивчалися в дослідах, в значній мірі впливали на збір протеїну з одиниці площі посіву сої. В середньому за два роки внесення мінеральних добрив в дозі N45P60K60 на фоні застосування звичайного захисту рослин забезпечило приріст збору протеїну від 0,89 до 1,19 т/га, залежно від фази розвитку сої, або більше на 11,2 - 16,3 % порівняно з контролем, де вносився лише один гній в кількості 15 т/га.

Застосування інтегрованого захисту рослин від шкодочинних об'єктів хоч не підвищувало вміст протеїну в листостебельній масі сої, але в зв'язку з тим, що при цьому значно зростав рівень урожайності, то його збір з одиниці площі збільшувався. Так, в середньому за два роки на ділянках застосування інтегрованого захисту рослин від хвороб і шкідників забезпечило приріст збору протеїну в межах 0,39 - 0,77 т/га залежно від фази розвитку росли, що більше на 7,1 та 7,3 %порівняно з контрольними ділянками, де застосовувався звичайний захист посівів.

Важливим показником кормової цінності зеленої маси сої є не тільки збільшення вмісту в ній протеїну, але й підвищення забезпеченості кормових одиниць протеїном, що важливо при використанні їх в годівлі тварин. Наші дослідження показали, що в середньому за 2 роки найвищий вміст сирого протеїну в кормовій одиниці листостебельної маси сої (199 - 212 г) отримано в фазі повного наливу насіння залежно від добрив та інтегрованого захисту рослин. На інших варіантах досліду забезпеченість кормової одиниці протеїном було дещо меншою, але на відносно високому рівні - в межах 177 198 г залежно від фази розвитку рослин.

Результати досліджень динаміки вмісту фосфору і калію в рослинах сої наведенні в табл. 20. Вони свідчать, що залежно від дози добрив вміст фосфору в сухій речовині листостебельної маси сої коливається в межах 0,56 - 0,66 % на початку цвітіння рослин, а повного наливання насіння він складає 0,72 - 0,75%, що більше за рахунок дії мінеральних добрив відповідно лише на 3,2 та 4,2 відносних відсотки. Ці данні говорять проте, що в міру старіння рослин вміст фосфору в них зростав в 1,2 рази, або в декілька разів більше порівняно з впливом добрив, системи захисту рослин та їх взаємодії.

Таблиця 20. Динаміка вмісту фосфору і калію у вегетативній масі сої залежно від добрив і систем захисту посівів (середнє за 2004 - 2005р.).

Дози добрив	Системи захисту рослин	Вміст в сухій речовині, %
		фосфору	калію
Початок цвітіння сої
Гній, 15 т/га	Звичайна	0,64	2,87
	Інтегрована	0,63	2,92
Гній, 15 т/га + N45P60K60	Звичайна	0,66	2,94
	Інтегрована	0,68	2,97
Кінець цвітіння сої
Гній, 15 т/га	Звичайна	0,68	2,71
	Інтегрована	0,67	2,75
Гній, 15 т/га + N45P60K60	Звичайна	0,69	2,85
	Інтегрована	0,71	2,88
Початок наливання насіння
Гній, 15 т/га	Звичайна	0,72	1,41
	Інтегрована	0,73	1,45
Гній, 15 т/га + N45P60K60	Звичайна	0,75	1,48
	Інтегрована	0,75	1,51

Примітка. Дані одержані на ділянках, де співвідношення посівів сої і кукурудза було, як 1:2.

Майже протилежна залежність спостерігається по динаміці вмісту калію у вегетативній масі сої. Якщо на початку і в кінці складав в середньому за два роки 2,71 - 2,97 % залежно від дії добрив і системи захисту рослин, то в фазі повного наливання насіння цей показник був в 1.9 - 2 рази меншим. Це пояснюється тим, що в період від початку до завершення цвітіння, соя поглинає переважну більшість калію, необхідного для формування урожаю, і при подальшому зростанні рівня врожаю і зменшених темпах надходження в рослину калію його вміст в сухій речовині зменшується.

Таким чином, застосування добрив і системи захисту рослин від хвороб і шкідників значно покращують хімічний склад та кормову цінність вегетативної маси сої, що спостерігається в основні фази її росту і розвитку.

4. ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ СОЇ

4.1 Економічна ефективність вирощування сої залежно від впливу факторів інтенсифікації

Економічно більш ефективними є ті заходи, які забезпечують високі прирости врожаю при найменших витратах праці та засобів виробництва.

Застосування добрив і хімічних засобів захисту рослин від хвороб і шкідників під соєю буде економічно вигідним лише в тих випадках, коли вартість приростів врожаю перевершить витрати, пов'язаних із застосуванням добрив і хімічних препаратів. Ось чому для повної характеристики доцільності застосування хімічних отрутохімікатів і добрив необхідно проводити і економічну ефективність.

Розрахунки економічної ефективності внесених добрив і обробки посівів сої засобами захисту, що застосовувались в наших польових дослідах, проводились згідно технологічної карти вирощування сої в умовах правобережного Лісостепу України. При підрахунку вартості мінеральних добрив, отрутохімікатів та урожаю насіння сої користувались цінами за 2005 рік.

Одержані результати свідчать про те, що витрати на ділянках внесення гною та органо-мінеральних добрив (гній 15 т/га +N45P60K60) повністю окупились вартістю сформованого урожаю насіння сої, що спостерігалось при різних системах захисту рослин та співвідношеннях її посівів і кукурудзи в сівозміні. Так, в середньому за 2 роки (2004 - 2005) при вирощуванні сої на фоні внесення гною в дозі 15 т/га в двопільній сівозміні (соя - кукурудза) умовно чистий прибуток становив 805 грн./га, а при застосуванні органо-мінеральної системи удобрення (гній 15 т/га +N45P60K60) - 854 грн. /га (табл. 21). На цих варіантах при більш широкому співвідношенні сої і кукурудзи у сівозміні (як 1:2 та 1:3) та застосуванні звичайного захисту рослин умовно чистий прибуток був значно більшим і знаходився в межах 923 - 1007 і 1065 - 1158 грн./га. Це пояснюється тим, що в сівозмінах з невисоким насиченням їх соєю створюються кращі фітосанітарні умови порівняно з контролем, внаслідок чого на цих ділянках під впливом внесених добрив сформувався значно вищий рівень урожайності насіння, що і забезпечило істотне зростання умовно чистого прибутку.

Таблиця 21 Економічна оцінка технології вирощування сої в сівозміні, в розрахунку на 1 га

Співвідношення посівів сої і кукурудзи	Система	Урожайність насіння, ц /га	Вартість насіння,га.грн.	Виробничі витрати , грн,\.га	Умовночистий прибуток, грн.	Собівартість 1 ц насіння, грн.\га.	Рівень рентабельності, %
	удобрення	*захисту рослин
1:1	Гній, 15 т/га	1	21,9	1577	772	805	35,25	104
		2	24,6	1771	921	850	37,44	92
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	1	26,0	1872	1018	854	39,15	84
		2	28,6	2059	1162	897	40,63	77
1:2	Гній, 15 т/га	1	23,6	1699	776	923	32,88	119
		2	23,2	1886	327	959	35,38	103
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	1	28,2	2030	1023	1007	36,28	98
		2	30,5	2196	1170	1026	38,39	88
1:3	Гній, 15 т/га	1	25,6	1843	778	1065	30,39	137
		2	28,1	2023	928	1095	33,02	118
	Гній, 15 т/га +N45P60K60	1	30,4	2189	1031	1158	33,91	112
		2	32,9	2369	1172	1197	35,62	102

*Примітка: Системи захисту рослин: 1 - звичайна; 2 - інтегрована, яка передбачає додаткове застосування на посівах пестицидів проти хвороб і шкідників.

Збільшення внесення отрутохімікатів для боротьби з хворобами і шкідниками в системі інтегрованого захисту рослин сої також економічно себе виправдовує. При цьому на ділянках застосування інтенсивної інтегрованої системи захисту посівів сої на фоні внесення гною та органо-мінеральних добрив чистий прибуток в середньому за 2 роки складав 850-897 грн./га., і був більшим порівняно з контролем, де застосовувався загальноприйнятий захист рослин, на 5,6-5,0 %.

Згідно з цим порівняно високим був і рівень рентабельності при вирощуванні сої в короткоротаційних соєво-кукурудзяних сівозмінах і застосуванні різних систем захисту рослин від шкодочинних об'єктів. Він коливався в середньому за 2 роки в межах 104-118 %, залежно від системи інтегрованого захисту рослин в сівозмінах з різним насиченням в них посівів сої і кукурудзи.

Зменшення насичення коротко ротаційної сівозміни соєю від 50 до 33,3 і 25 %, що відповідає співвідношенням її посіву і кукурудзи як 1:1, 1:2 та 1:3, позитивно впливає на економічні показники технології вирощування цієї культури: чистий прибуток і рівень рентабельності збільшилися відповідно від 897 до 1197 грн./га і від 77 до 102 %, або на 33,4 і 32,5 відносних відсотки, істотно зменшилась при цьому і собівартість насіння.

Сукупна дія факторів, що вивчалися в досліді, збільшила умовно чистий прибуток і рівень рентабельності відповідно від 854 до 1197 грн./га та від 84 до 102%, або на 40,2 та 21,4 відносних відсотки, а собівартість 1 ц насіння сої знизилась від 39,15 до 35,62 грн., або на 10 %.

В умовах енергетичної кризи та розвитку фермерських, кооперативних і інших форм господарювання виникає потреба пошуку шляхів енергозбереження і розробки енергозберігаючих елементів технологій вирощування польових культур, в тому числі й сої, застосування яких забезпечить раціональне використання як непоновлюваної (викопної), так і поновлюваної (природної) енергії та охорони навколишнього середовища (О.К. Медведовський, П.І. Іваненко, 1988; І.А. Пабат, 1992 та інші). Тому розробка енергозберігаючих елементів вирощування сої залежно від застосування основних агротехнічних заходів є важливою науковою проблемою, яка потребує детального вивчення та обґрунтування в умовах Лісостепу України.

5. ОХОРОНА ПРАЦІ

В умовах науково-технічного прогресу в усіх галузях агропромислового комплексу широко впроваджуються нові технічні засоби механізації та автоматизації виробничих процесів, нові технології виробництва сільськогосподарської продукції, нові формі організації праці. Де вимагає особливого відношення до проблем умов і безпеки праці. Причому, оскільки на сьогодні вирішення завдання прискореного соціально-економічного розвитку країни є головним - питання докорінного поліпшення охорони праці є особливо актуальним.

Поліпшення умов праці є одним із резервів росту її продуктивності й економічної ефективності виробництва.

Керівники господарств, спеціалісти, інші службові особи сільськогосподарських підприємств повинні бути глибоко переконані в тому, що завдяки створенню здорових і безпечних умов праці та відповідних санітарно-побутових умов для всіх працівників, можна значно підвищити загальну культуру виробництва та його ефективність.

Збитків, яких ще сьогодні завдає виробничий травматизм і захворюваність на виробництві можна позбавитись шляхом розробки спеціальних заходів, дотримання вимог трудового законодавства, спеціальних нормативних та інших документів, а також впровадження у виробництво найновіших досягнень науки і передового досвіду з охорони праці.

Наголосивши на значенні та актуальності проблеми охорони праці, слід дати конкретне визначення цьому терміну та виявити законодавчу основу цієї проблеми і заходи, що проводяться в цьому напрямку.

Охорона праці - система правових актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці.

Законодавчими актами, що визначають основні положення з охорони праці, є загальні закони України, а також спеціальні законодавчі акти.

Загальними законами України, що визначають основні положення з охорони праці, є Конституція України, Кодекс законів про працю України та Закон України "Про охорону праці".

В господарстві, АДС НАУ Пшеничне де проводилося дослідження, контроль за охороною праці здійснюється інженером по техніці безпеки, а на місцях - керівниками структурних підрозділів (завідуючими відділів і лабораторій) В більшості, цим питанням займається головний агроном.

Згідно вимог, в господарстві періодично проводиться навчання працівників в залежності від виконуваних робіт. Після навчання проводиться атестація.

Всі види інструктажів проводяться у відповідності до вимог ДНАОП 0.00.-4.12.-99.

Керівництво господарства щорічно затверджує виробничо-фінансовий план, в якому містяться соціальні статті затрат на заходи по охороні праці. Щорічно виділяють 10 грн. на працюючого в господарстві, це пов'язано зі складним фінансовим становищем країни. Тому дані кошти виділяються тільки на необхідні засоби по техніці безпеки (гумові рукавиці, марлеві пов'язки, респіратори) - на спецодяг та аптечку першої медичної допомоги.

Завдяки систематичній увазі, яку керівництво приділяє охороні праці знижується травматизм і захворювання працівників, а це в свою чергу, підвищує ефективність роботи. Найбільш небезпечними роботами в господарстві є робота з мінеральними добривами, пестицидами і особливо з гербіцидами. Більшість пестицидів (Ф'юрі, Пантера), які застосовуються у господарстві, малотоксичні і при дотримуванні правил техніки безпеки нешкідливі для людей і тварин. Зберігати гербіциди треба в добре закритій тарі в окремих приміщеннях, віддалених від житлових будівель, тваринницьких ферм та інших приміщень не менш як за 500м і не менш як за 2000м від берегів водоохоронної зони та рибогосподарських водойм. До таких робіт не допускаються неповнолітні, вагітні і жінки, які мають дітей до трьох років. Всі робітники, які допущені до робіт з пестицидами, обов'язково проходять інструктаж по техніці безпеки і наданню допомоги при отруєнні. Роботи, пов'язані із застосуванням пестицидів, обов'язково реєструються в спеціальному журналі, який є офіційним документом для органів санітарного нагляду.

Проаналізувавши три останні роки травматизму в господарстві не виявлено. Щорічно здійснюється планування заходів по охороні праці, але не завжди цього плану дотримуються через нестачу коштів.

При виробництві рослинницької продукції необхідним елементом технології є мінеральні добрива.

Мінеральні добрива в залежності від їх фізичних і хімічних властивостей при зберіганні, транспортуванні і застосуванні можуть у вигляді пилу, парів і газів негативно впливати на працюючих.

Азотні, фосфорні і калійні добрива здатні сильно подразнювати шкіру, дихальні шляхи, слизові оболонки очей. Тому усі, хто працюють з пестицидами і мінеральними добривами, повинні бути забезпечені необхідними засобами захисту (спецодяг, рукавиці, респіратори). В господарстві використовуються протипилові і протиаерозольні респіратори марки марки У - 2 К та універсальні РУ - 60 м. А при роботі з пестицидами та мінеральними добривами робітникам видають спецодяг.

Проводячи аналіз охорони праці в дослідному господарстві "Агростанція", слід відмітити, що санітарні норми зберігання і застосування добрив тут не дотримуються. Склад мінеральних добрив знаходиться в незадовільному стані. Для попередження порушень по техніці безпеки у господарстві зробили куточок по охороні праці, де проходять інструктаж по техніці безпеки працівники господарства.

Слід також зауважити, що в господарстві не завжди дотримуються режим трудового дня і відпочинку. Але, на жаль, це пов'язано з умовами сільськогосподарського виробництва, його сезонністю. Слід цьому питанню приділяти більше уваги.

В дослідному господарстві, безпосередньо при вирощуванні сої мають місце механізовані роботи по підготовці ґрунту, сівбі, догляді та збиранні культури.