Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Оцінка лісових насаджень Фастівського лісгоспу

Оцінка лісових насаджень Фастівського лісгоспу

Теоретичні засади проблем стану лісових насаджень, що пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери. Залежність надходження аеротоксикантів і пошкодження лісових екосистем від екологічних чинників. Діагностика стану лісових насаджень Фастівського району.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 29.11.2016
Размер файла 686,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

лісовий насадження забруднення атмосфера

Вступ

1. Теоретичні засади проблем стану лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери

1.1 Загальні відомості про лісові ресурси України

1.2 Характеристика сучасного стану лісових ресурсів

1.3 Особливості аеротехногенного пошкодження лісових екосистем

1.4 Залежність надходження аеротоксикантів і пошкодження лісових екосистем від екологічних чинників

2. Методи і методика вивчення стану лісового фонду міста Фастів

2.1 Загальна характеристика методів вивчення стану лісового фонду

2.2 Методика діагностики лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери

3. Вивчення стану лісових насаджень, які пошкодженні техногенним забрудненням атмосфери у Фастівському районі

3.1 Особливості стану лісових насаджень Фастівського району

3.2 Діагностика стану лісових насаджень Фастівського району

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність дослідження. На засадах міжнародної співпраці Україна виконує завдання щодо збереження ландшафтів, біорізноманіття, екологічного нормування антропогенних навантажень на навколишнє природне середовище (НПС). Це спонукає до активізації досліджень з питань оцінки стану природних екосистем зелених зон навколо промислових міст, що комплексно негативно впливають на НПС. Серед природних екосистем ландшафтної сфери лісові об'єкти є важливими структурними компонентами щодо продукування біомаси, регулювання природних процесів, очищення довкілля від забруднення, покращення умов життя, рекреації, збереження біорізноманіття та інших екосистем, у програмах оптимізації структури ландшафтів. Проте, в урбанізованих промислових регіонах ліси зелених зон зазнають істотного антропогенного навантаження, що спричиняє їх деградацію, порушення структури біорізноманіття та зниження екологічної, рекреаційної та іншої ролі. В умовах рівнинного рельєфу, зокрема, на Правобережжі середнього Дніпра, особливо вразливими щодо фітотоксикантів є соснові лісостани, старші за середньовікові. Порушення цілісності та структурно-функціональної організації лісових екосистем ускладнює розбудову екологічної мережі України.

Більшість досліджень антропогенних змін лісових екосистем присвячено певним структурно-функціональним компонентам, а не всій екосистемі, недостатньо проаналізовані зміни екосистем у часі та просторі. Дослідження впливу різних екологічних чинників, зазвичай, недостатньо узгоджують з наявним екологічним фоном та не враховують взаємодію супутніх факторів НПС. Це призводить до отримання неповної інформації, особливо в умовах впливу комплексу чинників різного походження, інтенсивності, небезпеки тощо. Наявні системи діагностичних показників антропогенної трансформації лісових екосистем потребують уточнення з урахуванням особливостей розподілу ефектів деградації у структурі екосистеми залежно від її характеристики, взаємовпливу структурно-функціональних компонентів, взаємодії лісової екосистеми з суміжними природними екосистемами, динаміки кількісно-якісних показників екологічного фону. Є проблемою також виділення антропогенного складника з інтегрального ефекту змін екосистеми на фоні несприятливого впливу природних умов. Щоб поглибити розуміння цих явищ та забезпечити контролювання екологічних загроз лісовим екосистемам, біорізноманіттю, необхідні екосистемні дослідження з урахуванням основних структурних рівнів цих систем та динаміки умов НПС. Отже, дослідження стану лісових екосистем за умов комплексного впливу людини є актуальним.

Метою дослідження було виявити і охарактеризувати особливості впливу техногенного забруднення атмосфери на лісові насадження Фастівського району. Провести багаторазову діагностику лісових насаджень, визначивши ступінь пошкодженості, санітарний стан і зону пошкодження для чистих і змішаних деревостанів.

Об'єкт дослідження - лісові насадження Фастівського району (на прикладі місцевого лісгоспу).

Предмет дослідження - порушення структурно-функціональної організації лісових насаджень внаслідок впливу техногенного забруднення атмосфери.

Завдання дослідження:

1. охарактеризувати стан лісових насаджень;

2. оцінити небезпеку промислових викидів для лісових територій;

3. виявити особливості впливу техногенного забруднення атмосфери на лісові насадження залежно від їх видового складу та відстані до джерел викидів;

4. провести багаторазову діагностику стану лісових ділянок;

1. Теоретичні засади проблем стану лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери

1.1 Загальні відомості про лісові ресурси України

Лісистість України становить 15.9%. Незважаючи на досить невелику лісистість Україна займає 8 місце в Європі за площею лісів та 6 місце за запасами деревини.

Загальна площа лісів в Україні -- понад 10 млн га. Загальний запас деревостанів на початок 2012 склав 1 млрд. 512 млн метрів кубічних. Ліси розміщені дуже нерівномірно. В Українських Карпатах ліси займають 40,5% від площі, в Кримських горах - 32%, на Поліссі - 26,1%. В Лісостеповій зоні цей показник складає 12,2%, а в Степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать - Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька [24].

В Україні ліси зростають у різних природних зонах: Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати та гірський Крим, які мають істотні відмінності щодо лісорослинних умов та ведення лісового господарства (рис.1.1).

Близько половини лісів України є штучно створеними і потребують посиленого догляду[5].

У складі лісового фонду України переважають державні ліси, загальна площа яких сягає 7550 тис га. Загальна площа колгоспних лісів становить 1884 тис га. Як правило, вони представлені малопродуктивними насадженнями з малою часткою стиглих деревостанів.

У державних лісах України переважають молодняки (44%). Інші вікові групи становлять:

середньовікові - 39%;

пристигаючі - 10;

стиглі й перестійні -- 7%.

У складі лісового фонду переважають хвойні породи, покрита лісом площа яких становить 2916,6 тис га. Твердолистяні породи займають площу 2578,2 тис га, м'яко листяні породи -- 624,0, чагарники -- 11,6, інші деревні породи -- 21 тис га. Найбільшу частку покритої лісом площі займають сосна (34,7%) і дуб (26,3%). Серед інших деревних порід ялина -- 9,9%, бук -- 9,3, вільха -- 4,2, береза -- 5,4, граб -- 3,7, ясен -- 1,4; ялиця -- 1,4, осика -- 1,2, інші породи -- 2,0%. Наведені цифри свідчать, що лісовий фонд України представлений в основному цінними твердолистяними та хвойними породами [15].

У лісах України дуже мало стиглих і перестійних насаджень, площа яких становить 500 тис га (5,8%). Середній вік хвойних насаджень 42 роки, твердолистяних -- 52, м'яколистяних -- 33роки [24].

Рис 1.1 Лісистість адміністративних областей України (2011 рік)

1.2 Характеристика сучасного стану лісових ресурсів

За 50 років лісистість України збільшилася майже в 1,5 рази. Запас деревини в лісах оцінюється в межах 2,1 мільярда . Загальна середня зміна запасу сягає 35 млн. . Відбувається поступове збільшення запасу, що підтверджує значний економічний і природоохоронний потенціал лісів України. Більше половини лісів країни створені людиною і потребують посиленого догляду.

Значний відсоток заповідання лісів в Україні свідчить про те, що у лісовому господарстві країни створені жорсткі критерії щодо принципів господарювання і вони в повній мірі відповідають вимогам Всеєвропейської стратегії збереження біологічного і ландшафтного різноманіття.

Станом на 01.01.2014 в лісах Держлісагентства створено понад 3,2 тис. територій та об'єктів ПЗФ загальною площею більше 1,3 млн. га. Заповідність підпорядкованих лісів становить 16,6%. Практично у всіх регіонах заповідність в лісах вища ніж загальнодержавна.

Головним пріоритетом діяльності Держлісагентства було і залишається збереження і розширене відновлення лісів. В Україні кожен другий гектар лісу створений штучно. Останні роки роботи з відтворення лісів проводяться на площі близько 50 тис. га, з яких практично третина складає площа лісорозведення, або створення нових лісів. Таким чином, вкрита лісовою рослинністю територія в Україні і запас деревини в її лісах постійно збільшуються. Обсяги створення лісів за останні 3 роки перевищують площу щорічних суцільних зрубів в 1,5 рази [19].

Для забезпечення створення високопродуктивних і довговічних лісонасаджень в лісових розсадниках вирощується щорічно 335 млн. шт. стандартного садивного матеріалу.

Обсяг заготівлі ліквідної деревини від усіх видів рубок у 2013 р. становив в Україні - 18,0 млн. (у Держлісагентстві - 14,4 млн.), в т.ч. від рубок головного користування - 7,8 млн. (у Держлісагентстві - 6,6 млн.).

Обсяги лісокористування від рубок головного користування не перевищують розрахункову лісосіку, що забезпечує екологічно збалансоване лісокористування (в Україні - 9,1 млн. , у Держлісагентстві - 7,5 млн.) [24].

Загальний щорічний приріст деревини в лісах Держлісагентства - 24,6 млн. куб. м, використання приросту у 2013 р. склало 66 відсотків. В країнах Європи використання щорічного приросту сягає до 80 відсотків.Загалом аналізуючи сучасний стан лісового господарства України можна констатувати, що лісова галузь України знаходиться в стані системного розвитку [5, 19].

1.3 Особливості аеротехногенного пошкодження лісових екосистем

У комплексі негативних антропогенних чинників особливе місце за масштабами й небезпекою впливу посідає аеротехногенне забруднення. Техногенне надходження багатьох фітотоксикантів в атмосферу може в десятки разів перевищувати природне при вивітрюванні гірських порід і вулканізмі. У другій половині XX ст. внаслідок забруднення суттєво погіршився стан лісів на площі, яка лише в Європі сягала мільйонів гектарів [4].

Численні дослідження показали, що явища пошкодження лісів у різних регіонах мають складну природу і не викликані хворобами або шкідниками, хоча діагностичні симптоми візуально доволі подібні. Розвиток таких пошкоджень, зазвичай, спричинений численними стресорними чинниками, що діють на лісові екосистеми послідовно або одночасно, конкурентно, або взаємно підсилюючи ефект [9]. Фахівці зазначають, що за сучасного рівня знань неможливо однозначно вказати на причини погіршення стану лісів. Найчастіше в літературі можна знайти чотири гіпотези з цього питання: газова дія на асиміляційний апарат, кислотна дія на ґрунти, порушення живлення рослин внаслідок надмірного надходження азоту у ґрунти і гіпотеза напруження - як результат сукупної дії на ліс усіх негативних чинників [13].

Розрізняють прямий і опосередкований вплив забруднення на рослини. Пряма дія атмосферних домішок на рослини починається з моменту контакту і сорбції їх наземними органами. Асиміляційні органи, що мають велику поверхню обміну з навколишнім природним середовищем, поглинають і осаджують з повітря найбільшу кількість атмосферних домішок і, відповідно, сильніше за інші органи зазнають змін і пошкоджень. Тому токсичність атмосферних домішок для рослин визначають, насамперед, за їх дією на асиміляційний апарат [17]. Непрямий вплив токсикантів на рослини опосередковано проявляється через забруднення і зміну хімізму ґрунту, вплив на життєдіяльність ґрунтової мікробіоти та інші структурні елементи лісової екосистеми. Адаптація лісових екосистем до умов середовища, що змінюються, реалізується шляхом спрощення структури деревного ярусу або його відмирання. Звільнену екологічну нішу займають більш лабільні і пластичніші трав'яні ценози нелісових типів [11, 16].

Дослідники вважають промислові емісії екологічним фактором, що постійно негативно впливає на стан лісових насаджень, особливо хвойних, які за біоекологічними особливостями є вразливішими щодо забруднення, ніж угруповання листяних видів [18]. Внаслідок зменшення продуктивності та площі лісів страждають інші екосистеми - порушуються колообіги речовин і потоки інформації та енергії у природі, на схилах активізуються процеси ерозії ґрунтів, забруднюються та міліють ріки, порушується природний баланс у цілому. [3, 4].

1.4 Залежність надходження аеротоксикантів і пошкодження лісових екосистем від екологічних чинників

Дощі, в яких рН води відмінне від природного, фонового, прийнято називати «кислотними». Розрізняють прямий вплив кислотних дощів на деревні рослини (опіки листя, руйнування хлоропластів тощо) і опосередкований - через ґрунт. Кислотні дощі призводять до інтенсифікації процесів вилуговування кальцію, магнію та інших елементів з листя, що призводить до уповільнення росту рослин [23].

Швидкість виведення із атмосфери газоподібних забруднювачів зростає зі збільшенням їхньої розчинності у воді. Оксид азоту і оксид вуглецю мають низьку розчинність у воді і поглинаються рослинами відносно повільно. Проте гази, що добре розчинні у воді і мають високу реакційну здатність (HF, , ,), ефективно поглинаються поверхнею рослин. Зволоження поверхні рослин може до 10 разів збільшити швидкість поглинання ними газових домішок. Істотний вплив на швидкість поглинання листям рослин газоподібних забруднюючих речовин з атмосферного повітря має світло, завдяки якому підвищується фізіологічна активність листя і процеси газового обміну через продихи. У світлий час доби, коли продихи листків повністю відкриті, швидкість поглинання забруднюючих речовин з атмосфери рослинами є постійною (за умови постійної вологості ґрунту). , поглинаються листям рослин і вночі, проте швидкість цього процесу значно менша, ніж вдень. Вологість повітря істотно впливає на ступінь відкриття продихів листків і, таким чином, може обмежувати і сповільнювати процеси поглинання речовин-забруднювачів. Встановлено, що поблизу великих водоймищ зростає інтенсивність пошкодження лісів фітотоксикантами [13].

Загалом основними чинниками, від яких залежить пошкодження рослин, є температура та вологість атмосферного повітря, вологість ґрунту, світло, забезпеченість рослин поживними речовинами, вік тканин і самих рослин. За найсприятливіших пошкодженню зовнішніх умов, на дуже чутливі види рослин можуть негативно впливати навіть такі низькі концентрації, як 2,0 мкг/м3 HF або 50 мкг/м3, упродовж доби [8].

В умовах повітряного забруднення велике значення має тип опадів. Дрібні краплі, маючи велику загальну поверхню, зв'язують більше фітотоксикантів. Утворення бризок при зіткненні дощових крапель з кронами дерев залежить від порід, структури намету, розподілу листя (хвої) у наметі, кутів їх прикріплення до гілок, траєкторії падіння крапель тощо. Зазвичай, конденсат, який випав з туману, поглинається тканинами хвої і накопичується в рослині, на відміну від дощової вологи, яка, скочуючись по листовій поверхні, вимиває з неї (і/або зв'язує) частину поживних речовин. У цьому полягає суть відомої тези, що в умовах забруднення повітря дрібнокрапельні опади з туманів у період циклонів є небезпечнішими для лісу, ніж сильні зливи [21].

Надходження в лісові екосистеми забруднювачів разом з туманами може призводити до вилуговування біоелементів з хвої та гілок, навіть у період зимового спокою. Кислотний туман може викликати уповільнення процесу загартування до зими пагонів, пошкодження хвої, що підвищує ризик осіннього пошкодження морозами. Є прямий зв'язок між вмістом сульфатів у листі та здатністю деревних рослин протистояти низьким температурам: збільшення вмісту сульфатів у листі на 0,1% призводить до зниження морозостійкості на 2,7°С, забруднення повітря також сприяє збільшенню чутливості до посухи [22].

Найінтенсивніше поглинають речовини-забруднювачі листки зовнішньої поверхні крони дерев. У цій області швидкість дифузії забруднювачів та процесів їх перетворень, обумовлених дією світла, є найбільшими [7].

Поширення фітотоксикантів у природному довкіллі, у тому числі в лісових екосистемах, та вплив на них - це складне явище, зумовлене багатьма чинниками. Аеротехногенні пошкодження рослин умовно поділяють на три типи: фізіологічні (приховані), хронічні та гострі. Фізіологічні ушкодження виникають при низьких концентраціях полютантів і включають зворотні та незворотні фізіологічні реакції. Явні зміни можуть бути наслідком як накопичених прихованих порушень, так і гострого пошкодження.

Тому на рівні лісових екосистем аеротехногенне забруднення проявляється у багатьох видах, оскільки залежить від значного комплексу різних за природою чинників. Необхідні тривалі системні дослідження, тобто інтегральна оцінка дії всіх чинників на різних рівнях біологічної організації певної екосистеми. Лише такий підхід забезпечує пізнання механізмів аеротехногенної трансформації лісів [20].

Наразі немає узгодженої системи критеріїв оцінки ушкодження лісових екосистем промисловими емісіями. Зазвичай, вивчають лише певну групу наслідків або частину лісової екосистеми та рідко розглядається комплексний вплив несприятливих факторів на всю екосистему. Ступінь впливу аеротехногенного забруднення на лісові екосистеми залежить від концентрації токсикантів у повітрі [25]. При дії низьких концентрацій домішок вони включаються в обмінні цикли та, залежно від характеру цих речовин, їх вплив може бути нешкідливим або навіть стимулюючим. Середнім рівнем забруднення вважають таку концентрацію фітотоксикантів, яка пригнічує деякі компоненти біоти: відбувається зниження продуктивності екосистеми та її біомаси, зміни видового складу або структури угрупувань. При високих концентраціях у екосистемі може відбуватися різке спрощення структури, порушення потоку речовин, зміни гідрологічного режиму та навіть ерозія ґрунтів.

Порушення колообігу хімічних елементів зумовлює в екосистемі зміни: кількості і якості спожитих мінеральних речовин; складу поживних речовин, спожитих листям рослин; кількості наявних у ґрунті поживних речовин, їх цінності для рослин; складу видів рослинності, які мають різну чутливість; динаміки розпаду гумусного шару ґрунту [6].

У цілому, в умовах аеротехногенного забруднення зміни в лісових екосистемах відбуваються у двох напрямах:

1) змінюється хімічний склад повітря, опадів, ґрунту та рослинних тканин, унаслідок чого порушується режим живлення рослин, їхній метаболізм та стійкість;

2) аеротехногенне забруднення лісових екосистем призводить до змін колообігу речовин у системі «повітря-ґрунт-вода-рослина» [10].

Для оцінки стану середовища широко застосовують метод фітоіндикації - розроблено низку фітоіндикаційних шкал за складом і станом рослинності [1].

Порівняно з листяними соснові ліси є значно вразливішими щодо аерофітотоксикантів, що містять сірку та азот. В умовах хронічного забруднення відбувається розрідження соснових деревостанів та їх перебудова, що змінює радіаційний та гідрологічний режими під наметом лісу і призводить до ксерофітизації, олуговіння, переміни сукцесії надґрунтової рослинності; посилення росту підліску; зникнення наземних і стовбурових лишайників та розвитку рослинного покриву з нітрофільних трав та чагарників [2].

Завдяки наявності в лісових екосистемах буферних механізмів до дії токсикантів, дійсний ступінь пошкодження насаджень завжди більший, ніж це фіксують при поточному обстеженні. З цієї причини припинення емісій не відразу призводить до поліпшення стану лісу. Більше того, прояв негативних наслідків можливий через тривалий час після зняття техногенного навантаження.

Забруднення природного довкілля промисловими викидами фітотоксикантів погіршують умови існування лісових екосистем, особливо малостійких соснових лісів, спричиняючи в них негативні зміни на усіх рівнях організації живого, а іноді й повну їх деградацію. Деякі дослідники забруднення лісів вважають якісно новим екологічним чинником, близьким за силою дії до природних факторів, що спричиняє їх зміну.

У світі та в Україні більше поширений помірний за інтенсивністю але хронічний за часом тип аеротехногенного впливу на ліси. Він є небезпечним за непомітності негативних змін у лісах, які важко виявити і тому неможливо контролювати через зниження забруднення чи підвищення стійкості екосистем. Спочатку відбуваються незначні і приховані порушення на субклітинному і фізіологічному рівнях рослин. Небезпека полягає в тому, що їх вдається виявити лише після проходження межі незворотності патологічних процесів. Зазвичай пошкодження вже встигають поширитись на значну територію. Ослаблені внаслідок тривалого впливу промислових емісій лісові екосистеми техногенних зон навколо промислових об'єктів та великих міст значною мірою знижують здатність підтримувати власну природну рівновагу, буферна ємність лісових екосистем починає вичерпуватися і пошкодження їх стають сильнішими, вони поступово знижують продуктивність і руйнуються, деревостани всихають. Гострі незворотні зміни свідчать про накопичення екосистемами надмірної токсичної дози і зниження до критичного рівня їх загальної стійкості [6, 12].

2. Моніторинг і методи вивчення стану лісів

2.1 Загальна характеристика методів вивчення стану лісового фонду

Україна не належить до найбільш залісених країн Європи - вкриті лісом території займають біля 15% загальної площі. Загальна площа лісогосподарського призначення та лісів на інших категоріях земель становить 10,8 млн. га, з них 9,5 млн. га вкриті лісовою рослинністю. Лісистість території України становить 15,7%, а лісистість за площею суходолу - 16,4%. За науковими висновками, оптимальна лісистість повинна дорівнювати 20%, для її досягнення необхідно створити понад 2 млн. га нових лісів. Площа зелених насаджень усіх видів у межах території міст та інших населених пунктів України становить 532 тис. га, із них насаджень загального користування 144 тис. га, що порівняно з даними моніторингу за 2006 рік вказує на приріст 44 тис. га. Найбільше зростання зелених насаджень у Луганській області - на 21 тис. га порівняно з 2006 роком. На одну тисячу мешканців України припадає 15,0 га зелених насаджень. Площа зелених насаджень загального користування становить 144 тис. га, на одну тисячу населення їх припадає 2,6 га (Національна доповідь про стан навколишнього середовища в Україні у 2007 році, Мінприроди).

Ліси відіграють суттєву роль в економіці держави як джерело деревини та недеревних продуктів (грибів, ягід, живиці, сіна, мисливської фауни тощо), рекреаційних послуг.

Ліс є складною системою, де взаємодіють найрізноманітніші рослини і тваринні угрупування. Проте найістотнішою його ознакою є деревостан, від характеристик і стану якого значною мірою залежить функціонування всіх інших складових частин лісової екосистеми.

Перш за все, ліси є відновним природним ресурсом, тому слід відслідковувати, аналізувати і прогнозувати напрямки змін в запасі деревини, її прирості, чисельності лісових звірів чи інших об'єктів заготівлі, в лісових рекреаційних ресурсах, в природоохоронних та біосферно стабілізувальних функціях лісу.

З іншого боку, біота лісової екосистеми є чутливим індикатором наявності забруднень і за її реакцією можна судити про стан довкілля регіону. Так вічнозелені хвойні ліси, накопичуючи за кілька років полютанти в асиміляційному апараті, змінюють густоту та колі крони. В забруднених районах відсутні багато видів лишайників. Лісова фауна, розташована на вершині трофічної піраміди, накопичує в собі важкі метали, пестециди, радіонукліди. Тому в лісовому моніторингу поєднуються завдання і методи біотичного моніторингу.

Моніторинг показників біологічного різноманіття здійснюється Держкомлісгоспом тільки за видами, які становлять промисловий інтерес (дерева, риба, дичина).

Здійснюється оцінка біомаси, пошкодження біотичними та абіотичними чинниками, мисливської фауни, біорізноманіття, радіологічні визначення. Крім того, деякі дослідження здійснюються в рамках міжнародних програм за результатом надання міжнародної фінансової та технічної допомоги.

Екологічний моніторинг лісів в Україні здійснюється в рамках міжнародної програми моніторингу лісів ICP Forest (з 1986 року) та відповідно до «Положення про державну систему моніторингу довкілля».

Міжнародна програма ICP Forest. Виконавча комісія Конвенції з широкомасштабного забруднення повітря в червні 1985 р. організувала забруднення повітря на ліси (ICP Forest), яка включає підготовку загальної методики робіт і фінансується переважно Програмою ООН (UNEP).

Основним завданням програми ICP Forest є поглиблення знань про причинно-наслідкові зв'язки між забрудненням повітря і станом лісів на основі тривалого широкомасштабного їх моніторингу. Отже в рамках цієї програми збирається інформація про просторові і часові зміни стану лісів на загальноєвропейському рівні і одночасно покращується розуміння причин погіршення стану лісів.

Як основні структурні одиниці ICP Forest були створені національні центри (NFCs), функції яких виконували дослідні інститути чи лабораторії країн-учасниць. В Україні таким центром є Український науково-дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), розташований у місті Харкові. Національні центри організовують збирання та синтез даних моніторингу за узгодженими методиками; гарантують якість зібраних даних, організовують польові тренування фахівців тощо.

Національні центри подають інформації в узгодженому форматі у Західний координаційний центр Федерального дослідницького центру лісового господарства і лісової промисловості (BFH), м. гамбург, Німеччина.

Рівні інтенсивності загальноєвропейського моніторингу лісів. Моніторинг європейських лісів, через фінансові причини, не може повсюдно здійснюватися з високою інтенсивністю, і під час масових спостережень є можливість оцінити лише невелику кількість параметрів.

Одночасно встановлення причинно-наслідкових зав'язків вимагає проведення досить детальних досліджень. Тому в ICP Forest було визначено три рівні інтенсивності моніторингу, які в сукупності дозволяли в певній мірі вирішувати дану проблему:

Рівень 1. Широкомасштабний моніторинг. Його завданням є на основі невеликої кількості показників отримати результати, що характеризують зміну стану лісів в просторі і часі. На цьому рівні отримують інформацію про просторові і часові зміни стану лісів в окремих країнах і в цілому в Європі. При цьому визначається широкомасштабний вплив на ліси глобального забруднення повітря.

Рівень 2. Інтенсивний моніторинг. Служить для виявлення факторів і процесів, що впливають на найбільш розповсюджені лісові екосистеми. Особлива увага при цьому приділяється атмосферним забруднювачам. Дослідження здійснюється на невеликих постійних, суб'єктивно вибраних ділянках (переважно неподалік від метеостанцій, що здійснюють контроль трансграничного перенесення полютантів). Роботи на другому рівні моніторингу передбачають отримання і оцінювання інформації про вплив забруднювачів повітря ті інших шкідливих факторів на стан різних типів лісових екосистем в кожній з країн-учасниць. При цьому вноситься вклад у визначення критичних навантажень та розуміння причинно-наслідкових зв'язків між станом окремого дерева, забрудненням атмосфери і іншими факторами, які можуть впливати на стан лісу в цілому.

Результати моніторингу на 1-му рівні, особливо з даними досліджень 2-го рівня, можуть служити основою для прийняття політичних рішень в галузі охорони довкілля.

Рівень 3. Спеціальний аналіз лісових екосистем. Метою даних досліджень є глибоке розуміння причинно-наслідкових зав'язків з поглибленим вивченням впливів на ліс забруднювачів повітря. Дослідження проводяться з високою інтенсивністю на небагатьох постійних лісоекологічних стаціонарах з метою детального вивчення складних взаємовідносин між всіма компонентами екосистеми.

В Україні закладання ділянок моніторингу лісів 1-го рівня та пробних площ 2-го рівня почалось у 1989 році. Площі для інтенсивного моніторингу закладені неподалік метеостанцій контролю транскордонного перенесення забруднювачів біля м. Берегово в дубових насадженнях і різного віку та біля м. Рава Руська в соснових ділянках.

Сьогодні найбільш розповсюдженим в кожній країні є роботи на першому рівні моніторингу. Моніторинг на третьому рівні здійснюється переважно в контексті певних наукових досліджень і в зведених матеріалах ICP Forest не відображається.

Роботи на першому рівні моніторингу ведуться на дослідницьких ділянках, що розташовані у вузлах мережі 16x16 км, які підбираються на основі відповідних координатних мереж. При цьому розрізняють міжнародні і національні дослідження.

Національні дослідження мають на меті відобразити зміни стану лісів в конкретній країні, тому вони здійснюються на основі національної мережі пробних ділянок. Густота їх різна, бо різні площі вкритих лісом територій, структура лісів і характер політики в галузі лісових ресурсів.

Вибір ділянки для проведення моніторингу лісів 1-го рівня. Після визначення координат ділянки оцінюється її придатність для моніторингових робіт за такими критеріями:

- точка повинна бути на території, вкритій лісом, ліс навколо неї повинен займати площу не менше 1 га;

- слід уникати деревостанів нижче V класу бонітету та рідколісь;

- ділянка повинна знаходитись в одному лісотаксаційному виділі;

- точка повинна бути віддалена від узлісся на 50 м.

Якщо точка не може бути вибрана, бо її положення не відповідає цим критеріям, то її можна перемістити на відстань до 500 м. Щоб уникнути суб'єктивності при перенесені точок на карту накладають сітку, побудовану на основі випадкових чисел, або спіральну палетку. Для національних досліджень передбачена можливість в кожній країні вибирати свою мережу моніторингу, проте дотримуватися міжнародних принципів статистичної обробки.

На практиці винесення точок в натуру відбувається таким чином: встановивши на карті місце розташування точки, визначають якому лісогосподарському підприємству належать дані ліси і записують лісництво, квартал і виділ. Визначивши центр ділянки (ним є дерево, на яке фарбою наноситься замкнута смуга), закладають чотири кругові підділянки. Для цього від центра відступають на 25 м за сторонами світу і встановлюють в землю стовпчики. Від кожного стовпчика з дерев першого ярусу відбирають 6 найближче розташованих (облікових) дерев. Дерева повинні бути без суттєвих механічних пошкоджень і належати до I-III класів Крафта. Таким чином, для оцінювання підбирається 24 дерева, які також відповідно маркуються. Для кожного з них визначається азимут та відстань від центрального дерева. Ділянки мають свій номер і координати. Для кожної з них при закладанні заносяться в спеціальні формуляри (макети) загальні відомості за встановленим переліком.

Власне моніторингові роботи на 1-му рівні включають в себе візуальне оцінювання стану крони облікових дерев - їх дефоліації, дехромації, щільності, видимих пошкоджень стовбура та факультативно - збір і аналіз зразків ґрунту, хвої та листя [14].

2.2 Методика діагностики лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери

Пошкодження зелених насаджень техногенним забрудненням атмосфери залежить від його якісних і кількісних характеристик. Найбільш токсичними для деревної рослинності є сірчистий ангідрит, оксид азоту, аміак, пари сірчаної кислоти. Саме ці фітотоксиканти складають основну частину викидів підприємства з виробництва аміаку, добрив, сірчаної кислоти і ряду інших сполук. При надходженні їх в атмосферу спостерігається це тільки забруднення приземного шару повітря, але і опадів, підстилки, грунту.

В залежності від концентрації токсикантів і періоду їх впливу на об'єкт спостерігається два типи пошкоджень: гострий і хронічний. Гострий тип пошкодження спостерігається при короткочасному впливі високих концентрацій токсикантів. Всихання іде швидко, а наслідки мають катастрофічний характер. Менш небезпечний хронічний тип пошкоджень: причина його - тривалий вплив низьких концентрацій токсикантів і накопичення їх в листі та хвої. Для нього характерні - передчасний листопад, зменшення хвойності і листяності крон або навіть усихання дерев. В степовій зоні передчасне опадання хвої сосни звичайної спостерігається після накопичення в ній 0,2-0,3% сірки від абсолютно сухої речовини.

Пошкодження насаджень фітотоксикантами має наступну просторову залежність по відношенні до підприємства:

· Найсильніше пошкоджується деревостан найбільш наближений до джерела викидів;

· По мірі віддалення від підприємства стан деревостану покращується;

· Найбільш сильно пошкоджується деревостан в напрямках частих вітрів з боку промислового підприємства.

Така просторова закономірність зміни стану деревостану дозволяє виділити в районі забруднення атмосфери зони пошкодження лісових насаджень, що надзвичайно важливо для успішного планування і проведення лісогосподарських заходів, які направлені на підвищення стійкості лісових насаджень до фітотоксикантів.

Встановлення кореляційних взаємозвязків між радіальним приростом дерев, як основним показником життєдіяльності головного компонента фітоценозу, і деякими показниками, які характеризують загальний стан лісових насаджень, дозволило попередньо визначити найбільш достовірні критерії, на основі зміни яких і виділяють зони пошкодження лісових насаджень. Такими показниками є індекс стану і охвоєність дерев.

Пошкодження дерев слід визначити за модифікованою шкалою категорій стану дерев з виділенням наступних категорій:

I - здорові дерева - без ознак пошкодження;

II - ослаблені дерева, в яких пошкоджено, усохло або відсутнє до 1/3 хвої (листя), з сильно укороченим приростом пагонів;

III - сильно ослаблені - пошкоджено, усохло або відсутнє до 2/3 хвої (листя), з сильно укороченим приростом, а також з сухими верхівками;

IV - всихаючі - дерева з блідо-зеленою, жовтіючою хвоєю, у яких пошкоджено або відсутньо більше 2/3 хвої (листя);

V - свіжий сухостій - дерева, які посохли в нинішньому році, з сухою хвоєю і без неї;

VI - старий сухостій - дерева, які посохли в минулому році, без хвої, частково або повністю без кори, яка легко відстає від ствола дерев.

Ступінь пошкодження деревостану промисловими викидами характеризується індексом стану, який визначається за формулою:

- Для чистих деревостанів:

= ()/N

Де - індекс стану деревостану; - категорія стану (від I до VI); - число дерев різних порід однієї категорії стану; N - загальне число дерев на пробній площі.

- Для змінених деревостанів:

Де - індекс стану деревостану; - категорія стану (від I до VI); - число дерев різних порід однієї категорії стану; N - загальне число дерев на пробній площі.

Виділення зон пошкодження лісових насаджень слід здійснювати за табл.2.1. Критерієм зонування є зміна індексу стану на один бал і падіння приросту.

В районі промислових підприємств на основі проведених досліджень виділені наступні зони пошкодження лісових насаджень:

I - зона всихаючих насаджень (в лісовій зоні радіус до 7 км від джерела забруднення, в степовій - до 2 км);

II - зона сильно послаблених насаджень (в лісовій - до 10 км, в степовій - до 5 км);

III - зона послаблених насаджень (лісова зона - до 15 км, степова - до 7 км);

IV - зона насаджень, які знаходяться під загрозою можливих пошкоджень, у яких відсутнє візуальне пошкодження.

Таблиця 2.1

Шкала оцінки санітарного стану і виділення зон пошкодження деревостанів

Індекс стану

% поточного середн. періодичного радіального приросту від контролю

Ступінь пошкодження

Санітарний стан деревостою

Середня категорія стану

Зона пошкодження

1,00-1,50

100

Відсутня

Здоровий

1

-

1,51-2,50

71-100

Слабка

Послаблений

2

III

2,51-3,50

40-70

Середня

Сильно послаблений

3

II

3,51-4,50

40

Сильна

Всихаючий

4

I

4,51-6,00

0

Дуже сильна

Мертвий

5

Стан лісових насаджень в зоні техногенного забруднення атмосфери змінюється. При хронічному типі пошкодження стан деревостанів погіршується порівняно повільно, звичайно на протязі року індукс стану збільшується всього лише на 0,1 - 0,5 од.

В той же час при гострому пошкодженні або співпаданні негативної дії низьких концентрацій токсикантів і інших негативних факторів, а саме, таких небезпечних явищ погоди як посуха, сильні морози або заморозки, процем усихання лісових насаджень, йде надто швидко.

Сильне погіршення стану деревостоїв приводить до значної зміни площ і меж пошкоджень. В звязку з цим в районі забруднення атмосфери повинен здійснюватися постійний контроль за станом лісових насаджень. Інвентаризація лісових насаджень при хронічному типі насадження повинна проводитися через 2-3 роки, при гострому ж або синергуючій дії декількох негативних факторів - через рік [20].

3. Вивчення стану лісових насаджень, які пошкоджені техногенним забрудненням атмосфери у Фастівському районі

3.1 Особливості стану лісових насаджень Фастівського району

Державне підприємство "Фастівське лісове господарство" розташоване на площі 18596 гектарів на території Фастівського району.

Господарська діяльність підприємства спрямована на вирощування високопродуктивних насаджень, одержання деревини для потреб народного господарства, охорони лісів від пожеж, шкідників та хвороб лісу, проведення інших заходів для раціонального використання та відтворення лісових ресурсів. Лісистість району складає 20,8%. Полезахисні лісові смуги займають 445 гектарів. Лісовий фонд лісгоспу складається з десяти масивів. На сьогоднішній день Державне підприємство «Фастівське лісове господарство" складається з 4 лісництв: Веприківського, Дорогинського, Дмитрівського та Снітинського, автотранспортного цеху і являється економічно розвинутим, потужним підприємством.

Територія Фастівського лісового господарства за рослинним районуванням відноситься до північної частини Правобережного лісостепу. Характерною особливістю місцевих ландшафтів є наявність горбів, створених водно-льодовиковими покладами.

Всі масиви лісгоспу по умовах вирощування діляться на дві частини північну де переважають сосново-дубові та соснові ліси, та південну, де ростуть в основному твердолистяні породи.

Кліматичні умови Фастівщини сприятливі для вирощування високопродуктивних соснових, сосново-дубових та дубово-ясеневих деревостанів. Щорічно на рубках головного користування заготовлюється 37 тис. деревини.

Головною метою лісового господарства є забезпечення безперервного, раціонального, невиснажливого використання лісових ресурсів та їх розширене відтворення.

Згідно лісорослинного районування територія лісгоспу відноситься до лісостепу, Дністровсько-Дніпровського лісостепового лісогосподарського округу. Клімат району розміщення лісгоспу помірно-континентальний, характерні пізні весняні і ранні осінні заморозки (див.табл.3.1.). Пізні весняні заморозки негативно впливають на молоді пагони дуба та хвойних порід. В зв'язку з цим проведення рубок догляду в цей період в насадженнях дуба та ялини небажані. Середньорічна кількість опадів складає 521 мм. При цьому мінімум їх припадає на лютий, а максимум на червень місяці. В літню пору опадів випадає більше ніж в іншу пору року. Достатня кількість опадів в вегетаційний період сприяє успішному росту всіх порід, що проростають на території лісгоспу. Замерзання річок в районі спостерігаються в другій частині грудня місяця. Коротка характеристика кліматичних умов, що мають значення для лісового господарства, приведена в таблиці.

В геоструктурному відношенні територія Фастівського району відноситься до північно-східного схилу Українського кристалічного щита. За умовами рельєфу є слабкохвилястим лесовим плато, яке складає ландшафтний фон поверхні з окремими морено -- зандровими гребенями, північна частина району -- погорбована, а південна -- частково еродована (яри, балки). Ґрунтовий покрив району представлений переважно чорноземами типовими (43,8%) та опідзоленими ґрунтами (33,4%). Менш поширені лучно-чорноземні, дерново-підзолисті, лучні і чорноземно-лучні, болотні та інші ґрунти. Територією району протікають річки: Кирша, Снітинка, Кам'янка, Шинкарівка, струмки: Заячий, Свинний, Бровар. Біля села Велика Снітинка знаходяться витоки річки Стугни.

Лісова рослинність району представлена таким видовим складом: сосна звичайна, сосна банкса, сосна веймутова, ялина європейська, ялиця біла, модрина європейська, дуб звичайний, дуб червоний, бук лісовий, граб звичайний, ясен звичайний, ясен зелений, клен гостролистий, клен польовий, клен сріблястий, клен-явір, клен ясенолистий, берест, в'яз дрібнолистий, в'яз шорсткий, акація біла, береза повисла, осика, вільха чорна, липа дрібнолиста, тополя біла, тополя канадська, тополя чорна, верба біла, бархат амурський, груша звичайна, горіх грецький, горіх маньчжурський, горіх сірий, горіх чорний, шовковиця біла, верба вушката.

Таблиця 3.1

Кліматична характеристика Фастівського району

Найменування показників

Одиниці вимірювання

Значення

Дата

Температура

-середньорічна

градус

+6,7

-абсолютна максимальна

градус

+37

липень

-абсолютна мінімальна

Градус

-31

січень

Кількість опадів на рік

Мм

521

Тривалість вегетаційного періоду

днів

184

Пізні весняні заморозки

10.05

Перші осіння заморозки

22.08

Середня дата замерзання рік

20.12

Середня дата початку паводку

20.03

Сніговий покрив:

-товщина

см

35

листопад

-час появи

березень

-час сходження в лісі

Глибина промерзання грунту

см

85

Напрям панівних вітрів за сезонами:

-зима

румб

З, ПнЗ

-весна

Румб

ПнЗ, ПдС

-літо

румб

З

-осінь

румб

ПдС

Середня швидкість панівних вітрів за сезонами:

-зима

м/сек

4,7

-весна

м/сек

4,4

-літо

м/сек

3,3

-осінь

м/сек

3,7

Основним видом впливу на стан атмосферного повітря в ДП «Фастівський лісгосп» є котельня підприємства, яка працює на дровах від лісозаготівель. На викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є Дозвіл № 3211200000-116 від 24.03.2014 року, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України. Терміни дії безстроковий. Згідно Умов Дозволу, для жодного з вказаних дозволених видів викидів в атмосферу не повинні перевищувати гранично допустимі рівні викидів (див. табл.3.2).

Таблиця 3.2

Перелік гранично допустимих викидів в атмосферне повітря

Назва досліджуваної речовини/інгридієнта

Викиди в атмосферне повітря, мг/

Гранично допустима концентрація, г/сек.

Фактичні дані

г/сек

Оксид вуглецю

1,4

0,66568

Оксид азоту (у перерахунку на діоксид азоту)

1,4

0,16536

Марганцю оксид

-

-

Заліза оксид

-

-

Речовини у вигляді сеспендованих твердих частинок недиференційованих за складом

0,14

0,00753

Перелік видів робіт, які впливають на навколишнє природне середовище

№

Операція

Короткий опис головних видів впливу

пп

технологічного

процесу

1. Заготівля деревини

1.1

Валка

Забруднення атмосферного повітря від роботи бензопил

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Пошкодження живого покриву, підліску, підросту і

молодняку.

Обдир і облом залишених на корені дерев.

Зміна природього ареалу тварин та рослин.

1.2

Трелювання

Забруднення атмосферного повітря від роботи тракторів.

Пошкодження русел і берегів водотоків.

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Пошкодження живого покриву, підліску, підросту і

молодняку.

Обдир і облом залишених на корню дерев.

Зміна природного ареалу тварин та рослин.

2.1

Погрузка і

Забруднення атмосферного повітря від роботи

вивезення

автомобілів

лісопродукції

Пошкодження русел і берегів водотоків.

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Пошкодження живого покриву, підліску, підросту,

молодняку.

Обдир залишених на корню дерев.

Ущільнення грунту.

3. Ремонт доріг.

3.1

Переміщення

Забруднення атмосферного повітря від роботи техніки.

грунту

Пошкодження русел і берегів водотоків.

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Пошкодження дерев, живого покриву, підліску і підросту.

Ущільнення грунту.

3.2

Відсипка

Забруднення атмосферного повітря від роботи техніки.

дорожного

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

полотна

мастильними матеріалами (ПММ).

Зміна природніх форм рельєфу.

Зміна гідрологічного режиму грунту.

Зміна природного ареалу тварин і рослин.

4.1

Підготовка грунту

Забруднення атмосферного повітря від роботи трактора

під лісові культури

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

або сприяння

мастильними матеріалами (ПММ).

природному

Зміна мікрорельєфу і гідрологічного режиму грунту.

поновленню

4.2

Забруднення атмосферного повітря від роботи бензопили

чи кущоріза.

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Зміна природної структури і породного складу лісів.

Зниження рівня біологічного різноманіття.

Зміна кормової бази тварин.

4.4

Забруднення атмосферного повітря від роботи техніки

Забруднення поверхневих і підземних вод паливно-

мастильними матеріалами (ПММ).

Зміна мікрорельєфу і гідрологічного режиму грунту

Пошкодження живого покриву, дерев і кущів.

Дані таблиці свідчать про те, що фактичні викиди на підприємстві значно менші гранично допустимих. При виконанні лісогосподарських і лісозаготівельних робіт основним джерелом забруднення атмосферного повітря є двигуни тракторів, автомобілів і бензопил, під час роботи яких відбувається викид токсичних речовин в повітря. Найбільш небезпечними із яких є вуглецю оксид СО, азоту двоокис NO, вуглеводні (пари бензину) СН, окисли свинцю. Кількість викидів, склад речовин і швидкість поширення відпрацьованих газів залежить від режиму роботи двигуна, технічного стану транспорту, типу і стану дорожнього покриття, напрямку і швидкості вітру.

Забруднення атмосфери пилом створюється внаслідок зносу дорожнього покриття і покришок, нанесення колесами транспорту на проїзжу частину грунту і пилу, а також на грунтових дорогах при пересиханні верхнього шару грунту.

На інтенсивність пилоутворення впливають фізико-механічні дані матеріалу і стан покриття, швидкість руху транспорту та його тип, габарити і вага, погодно-кліматичні умови в районі розташування доріг.

Вздовж автомобільних і залізничних доріг державного значення виділені особливо захисні смуги лісів. Аеротехногенні викиди залізничного транспорту в атмосферу є одним із найважливіших чинників руйнування функціональних властивостей біосфери. На залізниці важкі метали надходять у природне середовище у складі газоподібних речовин, фенолів, аерозолів, диму, сажі, техногенного пилу, продуктів розсіювання та вивітрювання сипких речовин у процесі руху потягів, сміття тощо. Аеротехногенні викиди залізничного транспорту зумовлюють локальний характер забруднення у межах лісоаграрних ландшафтів. Рубки головного користування в них не проводяться.

В зв'язку з тим, що дороги на території ДП «Фастівський лісгосп» не є пильними, оцінка рівня забруднення не проводиться і проведення спеціальних заходів по зниженню запиленості повітря не потребується.

3.2 Діагностика стану лісових насаджень Фастівського району

Під час діагностики стану лісових насаджень Фастівського лісгоспу було обрано дві пробні ділянки лісових насаджень, на яких був визначений ступінь пошкодження деревостанів промисловими викидами в 2015 і 2016 році. Ділянка № 1 представлена чистим деревостаном, видовим складом якої є сосна звичайна. Ділянка № 2 представлена змішаним деревостаном, видовим складом якої є сосна звичайна і дуб звичайний.

Визначення індексу стану дерев, які пошкоджені промисловими викидами представлені чистими і змішаними деровостанами.

Для чистих деревостанів, що представлені пробною ділянкою №1 результати обстежень подано у таблиці 3.1.

Індекс стану для чистих дерев:

= (1Ч40+2Ч5+3Ч3+4Ч2+5Ч2+6Ч4)/56 = 1.80

При результаті обчислень вирахували, що індекс стану становить - 1.80. Цей показний відноситься до III зони пошкодження з послабленим санітарним станом дерев і слабкою ступінню пошкодження.

Таблиця 3.1

Модифікована шкала стану дерев для чистого деревостою

Категорія стану, k

Число дерев відповідної категорії стану, n

1

I-здорові дерева

40

2

II-ослаблені дерева

5

3

III-сильно ослаблені

3

4

IV-всихаючі

2

5

V-свіжий сухостій

2

6

VI-старий сухостій

4

Разом:

56

В таблиці 3.1. видно, що категорія здорових дерев є переважаючою на пробній ділянці. Перша категорія стану займає найбільшу частину у якій зосереджено 40 дерев. Категорія стану ослаблених дерев в своєму складі мають 5 дерев. Сильно ослаблені становлять 3 дерева, а категорії всихаючі і свіжий сухостій по 2 дерева. Також на пробній ділянці було виділено старий сухостій, число дерев якого становить - 4 види. За цими даними можна сказати, що число видів сосни звичайної, які зосереджені на даній пробній ділянці мають задовільний стан і слабкий ступінь пошкодження. Дані обчислень проілюстровані в діаграмі (див. рис. 3.1.).

Рис. 3.1 Категорії пошкодження дерев для чистих деревостанів

З даної діаграми можна спостерігати, що здорові дерева становлять - 71% від загальної кількості і не мають ознак пошкодження. Ослаблені дерева, в яких пошкоджено, усохло або відсутнє до 1/3 хвої, з сильно укороченим приростом пагонів займають 9%. Сильно ослаблені дерева становлять 5%, на них усохло або відсутнє до 2/3 хвої з сильно укороченим приростом пагонів. Категорія всихаючих дерев і категорія свіжого сухостою сягає по 4 %. Також 5% займає незначна частина сухостою, дерева якого посохли в минулому році, без хвої, частково або повністю без кори.

Для змішаних деревостанів, що представлені пробною ділянкою №2 результати обчислень подано у таблиці 3.2.

Індекс стану для змішаних дерев:

= (1Ч(38+8)+2Ч(4+2)+3Ч(2+0)+4Ч(2+0)+5Ч(0+1)+6Ч(2+3))/62=1,72

При результаті обчислень вирахували, що індекс стану становить - 1.72. Цей показний відноситься до III зони пошкодження з послабленим санітарним станом дерев і слабким ступенем пошкодження. Відсоток поточного середнього періодичного радіального приросту від контролю сягає 71-100%. Середня категорія стану оцінюється в 2 бали.

Таблиця 3.2

Модифікована шкала стану дерев для змішаного деревостою

Категорія стану, k

Число дерев відповідної категорії стану, n

Сосна звичайна

Дуб звичайний

1

I-здорові дерева

38

8

2

II-ослаблені дерева

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены