Вивчення продуктивних якостей курей промислового стада кросів "Хай-Лайн W-36" та "Хай-Лайн коричневий" в умовах птахівничого підприємства ПАТ "Чорнобаївське" Білозерського району Херсонської області

Мета і завдання: Порівняти рівень продуктивності курей фінального гібриду «Хай-Лайн W-36» та «Хай-Лайн коричневий» та проаналізувати реакцію на примусову линьку білих та коричневих кросів. Птицю оцінювали за основними показниками яєчної продуктивності: несучістю, масою яєць, виходом яєчної маси, витратами корму на виробництво яєць, збереженістю поголів'я за весь продуктивний період.

Основні методи досліджень: Для вирішення поставлених завдань використовувалися сучасні загальноприйняті методи: зоотехнічні - визначення яєчної продуктивності птиці і морфологічних параметрів яєць; біометричні - середні величини, їх похибки, вірогідність результатів; економічні - оцінка ефективності.

Результати досліджень: Результати проведених досліджень свідчать про високий рівень продуктивності курей досліджуваних кросів в господарстві. Кури промислового стада кросу «Хай-Лайн коричневий»переважають вищезгаданий крос за рівнем яєчної продуктивності (несучість на початкову несучку) на 24,4шт. яєць або 8,74 %, збереженістю -- на 1,05%, масою яєць -- на 3,9 г. або 6,63 %, виходом яєчної маси - на 1,96 %, від однієї несучки кросу «Хай-Лайн коричневий» маємо можливість отримати додаткової продукції в обсязі, що в перерахунку на 1000 голів птиці складає 17,57 грн.

Основні висновки і пропозиції: Таким чином, досягнутий рівень продуктивності курей спеціалізованих яєчних кросів в господарстві свідчить про загалом високий рівень організації технологічного процесу та ефективність використання курей досліджуваних кросів для виробництва яєць. Встановлені відмінності між показниками продуктивності курей двох кросів потребують подальших досліджень їх особливостей і кроси однієї селекційної фірми по-різному реагують на застосування примусової линьки. Це слід ураховувати при виборі цього технологічного прийому.

Вступ

Нині в нашій країні спостерігається щорічне збільшення виробництва продукції птахівництва за дотримання високих показників якості продукції та підвищення економічної ефективності виробничого процесу. Такі успіхи галузі, зокрема виробництва курячих яєць, зумовлені впровадженням нових технологій, використанням сучасних спеціалізованих яєчних кросів курей, зміною системи менеджменту і управління якістю.

За останні роки несучість курей промислового стада зросла з 280 шт. до 310-320 шт. яєць за рік, жива маса перед виробничим використанням знизилася з 2,1 кг до 1,5-1,6 кг, зменшились витрати корму на 10 яєць до 1,70-1,75 кг.

Оскільки в Україні для виробництва харчових яєць в птахівничих господарствах використовують майже 20 різних спеціалізованих яєчних кросів питання проведення їх порівняльної оцінки є актуальним [1].

Птахівництво є найбільш скороспілою галуззю тваринництва, яка при порівняно незначних затратах праці й кормів дає за короткий час високоякісну продукцію (доросла птиця, молодняк птиці, інкубаційні та харчові яйця, продукти забою та переробки, тощо), що широко використовується не тільки в харчовій промисловості, а й у парфумерній, мікробіологічній промисловості та медицині.

Птахівничі підприємства нині використовують зарубіжні прогресивні технології для розвитку галузі. Високопродуктивні кроси у великій кількості завозяться з інших країн, а вітчизняна племінна птиця посідає незначне місце через банкрутство племінних господарств [2].

На сьогодні найбільш високопродуктивною є птиця зарубіжної селекції, особливо американських та канадських фірм [2, 3].

Постійне удосконалення існуючих та створення нових порід, популяцій, ліній та кросів птиці забезпечують прогрес у промисловому птахівництві. Нині в галузі птахівництва спостерігається перехід від селекції на загальну продуктивність до селекції на специфічну - добір за конверсією корму, швидкістю нарощення і стійкістю несучості, тривалістю продуктивного використання птиці, якістю продукції, тощо [1, 4].

Факторами активізації виробництва у птахівництві є поєднання внутрішніх можливостей галузі з державним захистом сільськогосподарських товаровиробників, застосування регулюючих функцій, зокрема ефективної податкової політики, паритету цін, розширення посівів сої, гороху, соняшнику як важливого джерела білків і інше; сприяння розвитку вітчизняної племінної справи; використання лізингу для технічного переозброєння виробництва, стабільний розвиток фінансово-кредитної системи. чорнобаївське линька курка яєчний

Виходячи із цього, необхідно створювати умови для збільшення виробництва продукції птахівництва, оскільки на виробництво яєць і м'яса птахів конверсія (перетворення) енергії і протеїну кормів на продукцію у кілька разів більша, ніж на виробництво свинини, яловичини, баранини, конини.

За інтенсивних умов ведення галузі актуальними є дослідження щодо визначення впливу різних технологічних чинників на продуктивні якості курей сучасних кросів. Потребує вивчення визначення впливу утримання птиці в кліткових батареях різних типів на показники яєчної продуктивності, а також вивчення досвіду провідних птахівничих господарств щодо впровадження ресурсозберігаючих прийомів, які спрямовані на подовження строку продуктивного використання промислового стада птиці [5, 6].

1. Огляд літератури

1.1 Виробництво і реалізація продукції птахівництва в Україні

Сьогодні характерними рисами ринку яйця в Україні є збільшення частки промислового виробництва за рахунок зниження виробництва господарствами населення, збільшення споживання яйця. Це дозволяє промисловим виробникам нарощувати свої потужності. Однак, одним зі значимих факторів розвитку промислових підприємств є їхня організаційна структура.

В умовах ринкової економіки необхідно поєднувати сировинні, виробничо торговельні ланки, що переробляють їх, у єдиний організаційно-технологічний комплекс [7, 8].

В Україні існує велика кількість виробників яйця (близько 200 птахофабрик) і компаній, які займаються торгівлею продукції птахівництва. Це приводить до нестабільності каналів збуту й демпінгу на ринку, тому важливим є інтеграція й консолідація галузі.

Український ринок курячого яйця поки що відрізняється низьким рівнем структурованості, тому що 56% поголів'я перебуває в господарствах населення. Проте, за останні 2-3 роки намітилася тенденція до скорочення чисельності цього поголів'я внаслідок значного подорожчання комбікормів (в 2007 р. майже на 70%) і енергоносіїв. У найближчі роки можна чекати зниження поголів'я курей, що втримуються в населення, на 40-50%. Спочатку це приведе до зниження пропозиції на ринку, але дозволить наростити виробництво промисловим господарствам.

Збільшення виробництва яйця в останні роки відбувається за рахунок різкого росту продуктивності курей, особливо у великих сільськогосподарських підприємствах, завдяки поліпшенню селекційної бази, збалансованості і якості кормів [8, 9].

Сьогодні в Україні 97% промислового птахівництва припадає на виробництво яєць і м'яса бройлерів, при цьому промислова череда курей - несучок становить 41%. Україна займає 12 місце на світовому ринку виробництва яйця (1,16%). На європейському ринку частка України становить 7,6%. Надалі прогнозується збільшення виробництва яйця у світі. Разом з тим, у розвинених країнах можна чекати невеликий ріст, а в ряді держав Західної Європи - скорочення виробництва.

Середньостатистичний український споживач в 2009 р. спожив 252 курячих яєць. В 2008 р. ця цифра склала 228 шт. Загальне споживання яєць в Україні в 2007 р. зафіксовано на рівні 11,7 млрд. шт., що на 9,3% більше, чим в 2006 р. (10,7 млрд. шт.).

Частка України у світовій торгівлі становить 0,54%. При цьому 0,46% займає імпорт яєчних продуктів (яйце в шкарлупі не імпортується) і 0,08% припадає на експорт. На європейському ринку зовнішньої торгівлі позиції України більш значні: імпорт - 0,66% і експорт - 0,13% від загального обсягу торгівлі [10].

Географічна близькість України до границі Євросоюзу дозволяє знизити логістичні витрати, надає істотні конкурентні переваги для розвитку експорту яйця вітчизняного виробництва й можливість потіснити основних європейських імпортерів - США, Індію й Бразилію.

Для виробництва яєць в Україні використовують кроси птиці як закордонної, так і вітчизняної селекції. Згідно з даними Державного племінного реєстру, в Україні поширені 15 кросів яєчних порід, у тому числі 14 -іноземного походження (Ломанн-Браун, Ломанн ЛСЛ, Іза-Браун, Іза-вайт, Хай-Лайн, Шевер, Тетра-СЛ, Хайсекс коричневий, Хайсекс білий, Декалб й ін.).

Використання цих кросів дало можливість провідним вітчизняним підприємствам досягти рівня виробництва в 280-320 яєць від однієї курки-несучки в рік при витратах корму 1,15-1,25 кг на 10 штук.

Відомо, що ступінь реалізації генетичного потенціалу продуктивності кросів багато в чому залежить від умов утримання й годівлі птиці, епізоотичного стану господарства. На підприємствах, де не повною мірою дотримуються необхідних умов, генетичні можливості будь-якого кросу реалізуються лише на 84-85%. Основу племінної бази птахівництва в Україні становлять 14 племінних господарств. Загальна кількість поголів'я птаха в господарствах становить 542,7 тис. голів, з них 7 тис. голів - на племінному репродукторі I порядку й 364,9 тис. голів - II порядку.

В Україні спостерігається тенденція до зменшення кількості племінних репродукторів. Це викликано тим, що зросла ціна на світовому ринку на добових курчат. Даний фактор значно вплинув на репродуктори з невеликими обсягами й обумовив зниження їхньої кількості або перепрофілювання (вирощування бройлерів) [11].

Соціально-економічний аспект проблеми полягає у тому, щоб зробити наші птахофабрики конкурентоспроможними як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку. Сьогодні частка України на світовому ринку за показником виробництва яєць становить 1,16% (12 місце), на європейському - 7,6, на внутрішньому - 97% всього товарного обсягу.

Що стосується споживання яєць, то статистика свідчить, що в середньому пересічний українець в 2007 р. спожив 252 курячі яйця. В 2006 р. ця цифра склала 228 шт. Загальне споживання яєць в Україні в 2007 р. зафіксовано на рівні 11, 7 млрд. шт., що на 9,3% більше, ніж в 2006 р. (10,7 млрд. шт.).

Розрахована дієтологами раціональна норма споживання становить 290 яєць на одну людину в рік. При цьому в розвинених європейських країнах споживання курячих яєць перебуває на рівні 320-350 шт. на одну людину в рік.

Максимальний рівень споживання яйця був зафіксований в Україні в 1986 р. -280 шт. на душу населення в рік.

Для ринку яєць властиві різкі сезонні коливання протягом року. На відміну від інших напрямків сільськогосподарського виробництва в сфері виробництва яєць спостерігається не сезонність пропозиції, а сезонність попиту.

Найбільший попит на яйця виникає навесні, що впливає на динаміку їх виробництва. У структурі обсягів яєць, споживаних населенням, переважають курячі яйця [11].

У господарствах проводиться більш 40% яєць. Останні роки збільшувалася частка сільгоспвиробників у загальному обсязі виробництва яєць. При цьому на ринку виникли тенденції формування агропромислових об'єднань, що включають комбікормові підприємства, інкубатори, підприємства по вирощуванню молодняку, по виробництву яєць, а також торговельні компанії. Через те, що концентраці явиробництва яєць почалася недавно, остаточно холдинги ще не сформувалися й ринок поки ще перебуває в стадії структурних змін. Найбільш пізнаваними для населення є продукція окремих виробників, найбільш великими з яких є птахофабрики «Київська», «Малинове», «Полтавська», «Березанская», «Агроцентр» та інш.

Роботу виробників курячих яєць ускладнює вимога декларувати оптово-відпускні ціни, якщо ціни збільшуються протягом місяця більш ніж на 1% (Постанова КМУ № 1222 від 17.10.2007 г.). Оскільки протягом року через фактора сезонності, ціни на яйця можуть суттєво змінюватися, необхідність їх що місяця декларувати може приводити до відчутних фінансових втрат [10].

На 1 квітня 2009 року чисельність поголів'я птиці всіх видів по всіх категоріях господарств України склала 165,860 млн. голів, що на 5,3% більше, чим за аналогічний період попереднього року. При цьому в сільськогосподарських підприємствах поголів'я птиці збільшилося на 8,8% і нараховує 87,953 млн. голів. У господарствах населення чисельність поголів'я склала 77,907 млн. голів, що на 1,6% вище показника на 1 квітня 2008 року [12, 13].

Сьогодні в умовах розвитку ринкової економіки Україна має привабливі умови та ідеальне конкрентне середовище для розвитку промислового птахівництва, а тому у найближчому майбутньому може стати потужним експортером цієї продукції.

Для України завжди був характерний високий рівень розвитку тваринницької галузі. Економічна криза 90-х привила до істотного скорочення доходів населення, унаслідок чого значно зменшилося споживання м'яса. Останні роки, завдяки зростанню доходів населення, спостерігається поступове збільшення споживання м'яса на душу населення.

Україна споживає 1,8-2 млн. тонн м'яса і м'ясопродуктів в рік. У 2008 році за даними GFK середньостатистичний українець за рік споживав 39 кг м'яса (з них 22,7 кг. курятини). Проте даний показник істотно поступається рівню вжитку м'яса в Україні в 1990 р. - 84 кг, і кількості споживаного м'яса в країнах Європи і США. Зростання споживання м'яса в Україні відбувається разом із зростанням рівня доходів населення. Основне зростання споживання м'яса за останні роки відбувалося за рахунок зростання споживання м'яса птиці [11].

За оцінками GFK (GfK Ukraine - компанія з маркетингових та соціальних досліджень в Україні), впродовж найближчих 2-3 років збільшуватимуться як абсолютні показники виробництва курячого м'яса, так і частка м'яса птиці в структурі вжитку [6]. Це викликано, в першу чергу, неможливістю швидкого нарощування виробництва яловичини, у зв'язку із скороченням поголів'я великої рогатої худоби, а також істотною (більш ніж двократною), різницею у вартості продукції. Враховуючи низький потенціал нарощування пропозиції з боку домашніх господарств, а також низьку вірогідність збільшення споживання імпортної продукції (частка заморожених м'ясопродуктів у споживанні постійно знижується), за оцінками експертів зростання споживання здійснюватиметься за рахунок продукції внутрішніх промислових виробників курячого м'яса. За оцінками учасників ринку, обсяг нелегального імпорту курячого м'яса приблизно дорівнює легальному обсягу, проте через свою низьку якість дана продукція не створює істотної конкуренції вітчизняним виробникам.

Потрібно зазначити, що промислове птахівництво з усіх галузей тваринництва на сьогодні найбільш динамічно розвивається, демонструє позитивні результати і залишається інвестиційно привабливим. А тому в розвитку даної галузі першочерговим завданням потрібно ставити забезпечення вітчизняних споживачів якісною сільськогосподарською продукцією, в тому числі і продукцією птахівництва.

Вітчизняні виробники набирають темпи, збільшують випуск продукції і в першу чергу, що особливо важливо, завдяки підвищенню продуктивності при одночасному зменшенні затрат кормів. Завдяки скоростиглості та високій якості харчових продуктів, основою яких є продукція птахівництва, ця галузь займає пріоритетне місце серед галузей тваринництва. За даними ФАО, щорічний приріст птахівничої продукції у світовому масштабі становить: яєць - 3,0-3,5, м'яса - 4,4% [12].

Висновки та перспективи подальших досліджень. Становлення цивілізованих ринкових відносин в Україні в сфері промислового птахівництва вимагає в аграрно-промисловому комплексі розробки нових підходів до стратегії аграрної політики, спрямованої на формування продовольчої безпеки країни, пріоритетності розвитку вітчизняного сільського господарства, докорінну перебудову економічних, соціальних та правових відносин на ринку курятини, свободу підприємництва та формування досконалого конкурентного середовища. Тому в умовах кризового стану в агропромисловому виробництві, макроекономічне регулювання ринку продукції птахівництва повинно здійснюватися під впливом механізму державного аграрного протекціонізму, яке повинно полягати в наступних напрямках:

- державне регулювання цін на основні стабілізуючі фактори виробництва;

- дотаційна підтримка комбікормової промисловості;

- розробка та реалізація програми розвитку птахівничої галузі з використанням централізованих та місцевих бюджетних коштів;

- пряма фінансова допомога суб'єктам діяльності, які займаються виробництвом продукції птахівництва;

- державна підтримка із здешевленням продукції для підприємств товарного виробництва;

- обґрунтований фінансовий механізм та механізм фінансової політики;

- щорічне визначення в державних програмах видів та розмірів квот на продукцію птахівництва та інші.

1.2 Примусова линька курей та її вплив на показники продуктивності

У зв'язку з тим, що у всьому світі і в Україні також для виробництва харчових яєць застосовують високопродуктивні яєчні кроси зі значною реакцією на різні стреси, вченими провідних наукових центрів із птахівництва в різних країнах розробляються і апробуються альтернативні (менш жорсткі) схеми линьки. Вони базуються не на повному голодуванні птиці, а на зменшенні дачі корму, з пониженою поживністю при зменшенні тривалості освітлення. Під час такої линьки здійснюється постійний контроль втрати живої маси, і при її зменшенні до певної межі (на 20-25%) линьку припиняють, а птицю поступово переводять на нормативні параметри годівлі і освітлення [14].

Вплив різних схем альтернативної (менш жорсткої) линьки на продуктивні якості гібридних несучок різних яєчних кросів в останні роки вивчали на контрольно-випробувальній станції у штаті Північна Кароліна (США).

Останнє таке випробування було завершено у жовтні 2009 року. Птиця випробувалася до досягнення 110-тижневого віку. В абсолютно однакових умовах утримання оцінювали 10 білих і 6 коричневих кросів різних селекційних фірм. П'ять із 16 оцінених кросів нині використовуються в Україні. Це три білих кроси: Хай-Лайн W 36, Ломанн ЛСЛ і Хайсекс білий та два коричневих - Хай-Лайн браун і Хайсекс браун. Кілька років тому в Україні використовували також кроси: Хай-Лайн W98, Шевер білий, Іза браун, Іза вайт.

Серед різних технологічних прийомів підвищення яєчної продуктивності в практиці роботи птахівничих підприємств застосовують примусове линяння. Під примусовою линькою розуміють процес, який виникає в організмі птиці під дією ряду стрес-факторів: обмеження годівлі й зниження поживності раціонів, обмеження у кормі і воді у перші дні, зменшення або повне припинення освітлення тощо.

Примусове линяння дає можливість подовжити строки використання несучок і, таким чином, скоротити кількість приміщень для вирощування молодняку [15].

У зв'язку з тим, що відпадає потреба в санітарно-профілактичних перервах, зменшуються затрати часу і засобів на підготовку приміщень, необхідних при комплектуванні пташників ремонтним молодняком. Значно скорочується відхід поголів'я (вибракування, падіж) порівняно з цими показниками в першому періоді продуктивності птиці. Збільшується кількість яєць, які належать за масою до першої категорії. Внаслідок поліпшення якості харчових яєць економічні показники діяльності господарства зростають.

За даними А. Ш. Кавтарашвили [14], досліди останніх років показали, що примусову линьку слід проводити за трьома основними критеріями: зниження живої маси на 30% від норми, повне припинення несучості (не більше 0,5%), відсутність несучості на протязі 15-20 днів.

Обмеження в годівлі є найбільш ефективним методом примусової линьки. Цей метод заборонений у Великобританії і деяких державах Європи внаслідок впливу на стан здоров'я птиці. Цей факт може впливати на розвиток світового птахівництва. Внаслідок цього спроби найти метод примусової линьки, який не пов'язаний з обмеженням корму, являється перспективою удосконалення методів проведення примусового линяння курей [10, 11].

Застосовуючи гормональний метод, в організм птиці уводять гормональні препарати. За дослідженнями Д.Т. Вінничука [16] у багатьох випадках при веденні приватного господарювання доцільно викликати примусове линяння птиці шляхом введення прогестерону протягом 20-25 днів в дозі 5 мг на 1 голову на добу. При цьому кури линяють з 11 по 19-й день після початку введення препарату. Таким чином, введення прогестерону курям для примусового линяння скорочує його тривалість з 30…150 днів до 10 днів, що забезпечує синхронізацію основних технологічних процесів при розведенні птиці та отримання більшої кількості яєць курей за рік.

Хімічний метод викликання примусового линяння передбачає додавання до корму або води спеціальних хімічних препаратів.

Примусова линька проявляється внаслідок комплексної дії на птицю стрес-факторів і викликає пригнічення імуногенезу. Встановлено, що у птиці підвищується чутливість до Ньюкаслської хвороби. Тому в процесі підготовки і впродовж линьки курей необхідно виконувати ряд ветеринарно-профілактичних заходів, які сприяють оздоровленню птиці [15].

Існування різноманітних програм проведення примусового линяння з огляду на економічну доцільність цього заходу викликає необхідність проведення досліджень з визначення ефективності примусового линяння як технологічного прийому підвищення рівня яєчної продуктивності, зокрема, подовження строку продуктивного використання промислового стада курей-несучок. Крім того, цікавість викликає вивчення відповіді організму курей сучасних кросів на впровадження цього заходу в умовах конкретного господарства.

В зарубіжній практиці кури підлягають примусовій линьці при зниженні інтенсивності несучості до 70% (в 58-68 тижнів) [14].

Дослідження вчених ВНДТІП [12] показали, що оптимальним віком початку примусової линьки для курей промислового стада є 65-70-тижнів. Як правило, до кінця першого періоду несучості в стаді від початкового поголів'я залишається не більше 75-80% курей-несучок, а то й менше, тому перед линькою рекомендують укомплектувати одне стадо із двох. При цьому потрібно провести вибракування не менше 10-12% поголів'я. Однорідність за живою масою повинна становити не менше 90%.

За даними Т. Іванової, Г. Коваленко [12], полтавські глинясті кури добре витримують примусову линьку, їхня несучість на другий рік використання на 10-12% нижча, ніж у молодої птиці, але в переярок яйце більше. Одержаний від такої птиці молодняк має вищу життєздатність.

Економічний ефект від продовження використання курей-несучок складається за рахунок економії засобів на вирощування ремонтного молодняку, збільшення виходу відбірних яєць, зниження падіжу і вибракування курей. В кожному конкретному випадку необхідно провести розрахунки економічної ефективності планованої примусової линьки і тільки після цього проводити її.

Методи примусового линяння поділяють на зоотехнічні (класичні), гормональні та хімічні. Кожен з них має декілька програм. При класичному методі линяння викликають припиненням на певний період освітлення, годівлі та напування, згодовуванням спеціальних кормосумішей, дефіцитних за важливими для організму речовинами.

Ефективність виробництва харчових яєць, особливо від зарубіжних кросів, які закупляються за кордоном за досить високими цінами, значною мірою залежить від тривалості використання маточного поголів'я.

Низка зарубіжних селекційних фірм, реалізуючи в Україні свій генетичний матеріал, рекомендує застосовувати товарних несучок до 80-тижневого віку. Але це не можна назвати довготривалим використанням, а швидше за все подовженим. Довготривале використання -- це коли доросла птиця використовується більш ніж один рік.

Одним із прийомів подовження терміну застосування птиці є примусове викликання її линьки на певному етапі. Схеми такої линьки найрізноманітніші. Більшість з них передбачає повне припинення годівлі птиці на кілька днів при значному зниженні тривалості освітлення у пташнику. Це досить жорсткі схеми і при їх застосуванні можливий значний падіж птиці, особливо якщо на момент початку линьки вона має високу продуктивність (більш ніж 60%).

У зв'язку з тим, що у всьому світі і в Україні також для виробництва харчових яєць застосовують високопродуктивні яєчні кроси зі значною реакцією на різні стреси, вченими провідних наукових центрів із птахівництва в різних країнах розробляються і апробуються альтернативні (менш жорсткі) схеми линьки. Вони базуються не на повному голодуванні птиці, а на зменшенні дачі корму, з пониженою поживністю при зменшенні тривалості освітлення.

Під час такої линьки здійснюється постійний контроль втрати живої маси, і при її зменшенні до певної межі (на 20-25%) линьку припиняють, а птицю поступово переводять на нормативні параметри годівлі і освітлення.

Вплив різних схем альтернативної (менш жорсткої) линьки на продуктивні якості гібридних несучок різних яєчних кросів в останні роки вивчали на контрольно-випробувальній станції у штаті Північна Кароліна (США) [10, 14, 15].

1.3 Способи утримання яєчних курей

За даними Держкомстату, 2010 року в Україні було вироблено 16964 млн. шт. яєць. За цим показником країна входить до числа 12 найбільших виробників харчових курячих яєць у світі. При цьому, понад 98% яєчних курей знаходиться у птахівницьких господарствах, а це майже 27 млн голів, які утримуються у кліткових батареях. Тобто, абсолютна більшість яєць, що продаються у магазинах, отримана від «кліткових» несучок. [16, 17]

Приблизно десять років тому клітковий спосіб утримання яєчних курей був основним у розвинених країн світу. Широкому поширенню кліткового утримання на відміну від підлогового сприяли більша щільність посадки птиці й вихід продукції з одиниці площі пташника, можливість розміщення на невеликих площах земельних угідь значного поголів'я птиці, відсутність потреби в підстилці та проблем, пов'язаних із нею, покращення санітарного стану пташника та отримуваних яєць, підвищення загальної економічної ефективності виробництва яєць [18].

Проте останнім часом багато країн все активніше виступають за заборону кліткового утримання птиці як негуманного, а деякі зовсім заборонили законодавчим шляхом. Наприклад, заборона на кліткове утримання птиці діє у Швейцарії вже понад двадцять років, а згідно з директивою ЄС 99/74 від 19 липня 1999 року у країнах співтовариства було припинено використання кліткових батарей традиційної конструкції для утримання яєчних курей («conventionalcagesабо batterycages» - відповідно до міжнародної класифікації) як такі, що не забезпечують реалізацію біологічних особливостей природної поведінки птиці: у нових інвестиційних проектах - з 1 січня 2003 року, а вже встановленого кліткового обладнання - з 1 січня 2012 року. Як тимчасову альтернативу на перехідний період запропоновано застосовувати так звані «оснащені» (інша назва «збагачені») кліткові батареї (Modified Enriched cagesабо Furnishedcages) [14].

«Збагаченіі» кліткові батареї згідно зі згаданою директивою ЄС повинні бути обладнані низкою елементів, що мають сприяти реалізації особливостей природної поведінки птиці, а саме: сідалами, гніздами для знесення яєць з м'яким покриттям підлоги, місткістю із підстилкою або пристроєм, що її імітують, засобом для притуплювання кігтів тощо, забезпечувати в розрахунку на кожну курку площу підлоги клітки не менш ніж 600 см² (у кліткових батареях звичайного типу - 400-550 см²/гол. залежно від кросу), крім того, площу ареалу під гніздо та місткість із підстилкою не менш як 150 см² [14, 18].

Встановлено обмеження також щодо мінімальної кількості птиці в одній клітці. Вона має бути не менше 7 голів. У подальшому планується взагалі відмовитися від кліткового утримання та перейти на такі альтернативні варіанти, як утримання яєчних курей на підлозі (підстилці, сітчастій або решітчастій), на багатоярусній підлозі, вільно-вигульне та «органічне» утримання.

Підлогове утримання («floorsystem» або інша назва - «barnsystem») для вітчизняних птахівників не вимагає особливих пояснень, оскільки воно широко застосовується і в Україні, однак в основному при утриманні м'ясних курей, качок, індиків, гусей. За утримання яєчних курей воно використовується досить рідко, головним чином у фермерських та присадибних господарствах. Пташники при цьому можуть обладнуватися вигулами (соляріями), наявність пасовищ не передбачається. Щільність посадки курей-несучок за такого утримання згідно з діючими в Україні нормами становить 6 - 6,5 гол./м² підлоги пташника - залежно від кросу. В країнах Євросоюзу курей раніше допускалося утримувати за щільності до 11,7 гол./м², але відповідно до згаданої директиви ЄС 99/74 встановлено обмеження щодо максимальної щільності посадки у 9 гол./м2 підлоги пташника [19].

Утримання на багатоярусній підлозі («multilevelaviarysystem») - менш відомий в Україні спосіб. Зараз розроблено багато технологічних схем компонування багатоярусної підлоги. Батареї багатоярусної підлоги нагадують звичайні кліткові, але без дверцят. Вони мають 2-4 яруси, на яких розміщено годівниці і напувалки, в деяких випадках гнізда, або останні можуть встановлюватися окремо. Послід з-під кожного ярусу прибирається за допомогою стрічкових або скребкових транспортерів. Крім батарей багатоярусної підлоги у пташнику влаштовують зони підстилки. Птиця за такого утримання має можливість перемішуватися, копирсатися у підстилці. Щільність посадки птиці у пташнику (до 20 гол./м² підлоги) наближається до кліткового утримання [20].

Вільно-вигульне утримання («freerange») передбачає утримання птиці у пташнику на підстилці і на пасовищі (земельній ділянці з природними або сіяними травами) протягом всього світлового дня. При цьому щільність посадки птиці у пташнику не повинна перевищувати 9 гол./м² підлоги, навантаження на пасовища - не більш ніж 2500 гол./га. Обладнання таке ж, як і за утримання птиці на підстилці; годівниці та напувалки можуть також встановлюватися на вигулах.

Вільно-вигульне органічне утримання («freerangeorganic» або просто «organic») подібне до звичайного вільно-вигульного щільністю посадки птиці у пташниках та наявності пасовищ, але є ряд відмінностей:

1. Годівля птиці повинна здійснюватися переважно кормами рослинного походження, що не містять генетично модифікованих компонентів, антибіотиків, консервантів, інших хімічних домішок, кормів тваринного походження, виготовлених із відходів забою птиці, а також птиці і тварин, що загинули.

2. Корми рослинного походження також повинні бути вирощеними без використання агрохімікатів (хімдобрив, гербіцидів тощо) на «органічних» полях.

3. Для лікування слід застосовувати переважно природні медикаментозні засоби. Методи традиційної ветеринарної медицини дозволено за відсутності альтернативи [21].

Не допускається використання різних хімікатів також на стадіях переробки продукції, пакування, маркування та інших.

Разом з тим, необхідність такого «законодавчого» переходу до нових способів утримання птиці викликала значну занепокоєність безпосередніх виробників курячих яєць у країнах ЄС, оскільки, з одного боку, потребуються значні капіталовкладення на технічне переозброєння підприємств, а з іншого - призводиться до зниження конкурентоспроможності харчових курячих яєць, що виробляються у цих країнах, порівняно з аналогічною продукцією виробників, де подібне законодавство не діє у зв'язку з підвищенням їх собівартості [22].

Основною причиною підвищення собівартості курячих яєць при застосуванні «альтернативних» способів є збільшення інвестицій у розрахунку на одне птахомісце та ряду інших складових собівартості. Так, з самого початку багато авторитетних фахівців вказували на можливі негативні наслідки такого способу утримання курей. Зокрема, підвищення питомих витрат кормів (оскільки птиця більше рухається, а, отже, витрачає більше енергії), погіршення якісних показників яєць (зростання кількості битих і забруднених яєць, їх мікробного обсіменіння) у зв'язку з тим, що значна частина яєць зноситься на підлозі або в інших «несанкціонованих» місцях, погіршення умов праці обслуговуючого персоналу. Деякі спеціалісти додають до цього переліку ще й необхідність більш жорсткого контролю кількості паразитних комах, збільшення рівня канібалізму, складність відлову птиці, що підлягає вибракуванню, гірший стан мікроклімату в пташниках (підвищений вміст пилу, аміаку, мікроорганізмів). Серед цих факторів особливо небезпечним є більш часті випадки забруднення яєць сальмонелами [23].

Крім того, виявилося, що і яєчна продуктивність та збереженість курей в альтернативних системах попри покращення умов утримання у багатьох випадках виявилися гіршими, ніж при застосуванні звичайних кліткових батарей. Так, у Німеччині за утримання курей у кліткових батареях традиційної конструкції середній рівень яєчної продуктивності птиці становить понад 295 яєць за рік, на підлозі - 278 шт., при використанні вільно-вигульних систем - 250 яєць за рік, кількість брудних та битих яєць відповідно 1,6%, 7,4% та 6,8%. Смертність курей-несучок протягом 70 тижнів життя найвищою була за вільно-вигульного утримання - майже 13,8%, за утримання на підлозі - 6%, на багатоярусній підлозі - 4,5%, у кліткових батареях традиційного типу - 4,2%, у «збагачених» клітках -- 2,3% [24].

У Німеччині 2005 року собівартість виробництва 12 яєць у клітках традиційної конструкції становила 50 US центів, на підлозі - 66, а у вільно-вигульних системах - 77 центів. Кількість птиці, що обслуговується одним працівником, при застосуванні звичайних кліткових батарей сягає 50 тис. гол., «збагачених» - 45 тис. гол., на багатоярусній підлозі - 35 тис. гол., безвигульного утримання на підстилці - 25 тис. гол., вільно-вигульного утримання - 20 тис. гол. [25, 26].

Разом з тим, всі останні роки здійснювалося постійне вдосконалення «альтернативних» систем утримання яєчних курей, що дало змогу значною мірою усунути їх недоліки. Прийнято ряд законодавчих заходів щодо захисту виробників харчових яєць у країнах ЄС від конкуренції з боку країн, у яких поки що немає обмежень відносно кліткового утримання птиці. Введено обов'язкову сертифікацію яєць за способом утримання птиці. Яйця без неї заборонено продавати країнам ЄС, а процес сертифікації доволі складний та дорогий, особливо для держав, що не входять до співтовариства [17].

Це безпосереднім чином стосується і України, яка має намір експортувати частину яєць до ЄС. Тому зараз в Україні велика увага приділяється гармонізації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС, зокрема, стосовно способів утримання курей-несучок та якісних характеристик яєць. Для цього Інститут птахівництва НААН України розробив відповідні ДСТУ, які нині знаходяться на стадії погодження та затвердження [17].

Спосіб утримання обов'язково має позначатися на упаковці. Яйця, що виробляються при «некліткових» системах, реалізуються за більш високими цінами. Наприклад, яйця категорії «organic» реалізуються за ціною двічі-тричі вищою, ніж яйця кліткових несучок. Так, у 2008 році реалізаційна вартість таких яєць становила у Німеччині в середньому $3,44 за 12 шт., у той час як ціна яєць, отриманих у кліткових системах (клітках звичайних та «збагачених») - $1,12. Дорожче реалізуються також яйця, отримані за вільно-вигульного утримання курей.

Вже зараз кліткове утримання яєчних курей не застосовується у Швейцарії. Від 20 до 80% яєчних курей вирощують «альтернативним» способом у Швеції, Данії, Німеччині, Великобританії, Нідерландах, Франції тощо [18].

Оптимізм викликає і вдосконалення «альтернативних» систем. Це засвідчила остання сільськогосподарська виставка «Euro Tier 2010», яка відбулася у Ганновері (Німеччина). Найновітніші зразки обладнання для «альтернативних» систем утримання курей-несучок продемонстрували добре відомі і вітчизняним птахівникам фірми Big Dutchman,Farmer Automatic, Hellmann Poultry, Salmet, Jansen, Ten Elsen, Сhore-Time та інші. У зв'язку з цим, Кріс Райт висловив впевненість в успішному розв'язанні всіх проблем і в тому, що відому директиву ЄС буде виконано у встановлені терміни [19].

Виникає закономірне питання, яке відношення до цього має Україна? Перш за все, це необхідність сертифікації курячих яєць за способами утримання птиці для забезпечення можливості їх експорту в країни ЄС. По-друге, необхідність гармонізації законодавчої та нормативної бази України з відповідним законодавством ЄС. Не слід виключати і внутрішні причини, як от: зростаючий попит на екологічно чисті яйця та яйця підвищеної біологічної цінності (органічні, домашні, селянські, фермерські тощо), а також рух за заборону негуманних способів поводження із тваринами та птицею, що набирає силу і в Україні [27].

2. Матеріал, умови та методика виконання роботи

2.1 Місце та об'єкт досліджень

Положення в аграрному комплексі країни, а особливо в тваринництві продовжує залишатися важким. Ця криза не минула таку галузь, як птахівництво.

ПАТ «Чорнобаївське» офіційно зареєстровано 1 червня 1996 року. Діє у відповідності з Законом України «Про підприємства України», «Про підприємство».

ПАТ «Чорнобаївське» розташоване в західній частині Білозерського району за 5 км від обласного центру м. Херсону на автомобільній трасі мжнародного значення Ростов-Одесса. Відстані до морського та річкового портів складає 10 км, до залзничого -- 7 км, що гарантує цілорічне транспортне сполучення з різними регонами України.

Клімат помірно континентальний, посушливий. Середньорічні температури: літня +22,4 °C, зимова ?2,1 °C. Максимальна літня температура +40 °C, мінимальна зимова ?31,5 °C. Тривалість безморозного періоду в середньому 179 днів на рік. Середньорічна кількість опадів від 300 до 420 мм.

В 2005 році компанія «Авангард» зміцнила свої позиції на ринку, поглинувши підприємство ПАТ «Чорнобаївське», що дозволило збільшити виробничий потенціал і територію покриття.

ПАТ «Чорнобаївське» - масштабний інвестиційний проект компанії, який спроектований згідно найкращих і найсучасніших досягнень у сфері будівництва і сільського господарства, з використанням енергозберігаючих технологій, які відповідають останньому слову у розвитку науки і техніки. Комплекс є високоефективним, з високим рівнем автоматизації всіх виробничих процесів.

Будівництво птахівничого комплексу здійснюється згідно графіка. Компанія планує поетапне введення нових об'єктів в експлуатацію протягом 2011-2013 рр. [27].

Дані про господарство наведені в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Характеристика виробництва ПАТ «Чорнобаївське»

За підприємством закріплено площу у розмірі 59,6га. Із них сільськогосподарських угідь -- 33,9 га, з них культурн -- 2,6 га.

Територія землекористування входить до другого агрокліматичного району. Клімат помірно жаркий із значною сухістю, яка обумовлена високою температурою досить довгого літа та сильними сухими вітрами. Середня кількість атмосферних опадів, які випадають протягом року, складає близько 350-400 мм. Середня тривалість безморозного періоду 180….200 днів, а вегетаційного 225….230 днів. Весна коротка, зима дуже м'яка з частими і сильними відлигами. Взимку максимальна температура іноді підвищується до 11….15°С. За зимовий період спостерігається близько 25….40 днів із сніговим покривом висотою 3….6 см.

В цілому підприємство ПАТ «Чорнобаївське» (ЗАТ «Чорнобаївська птахофабрика»), прибуткове, поточного року вдвічі збільшило експорт курячих яєць.

Чорнобаївська птахофабрика експортує зараз дану продукцію в Румунію, а також в країни Близького та Середнього Сходу - Ірак, Іран та Пакистан.

Темно-каштанові ґрунти характеризуються незначним вмістом перегною, кількість якого складає близько 5%. Перегнійний горизонт звичайно не перевищує 45….65 см.

Виробництво яєць та м'яса в останні роки збільшилося завдяки збільшенню потужності птахофабрики. Кількість птахомісць збільшилася майже у 8 разів завдяки переобладнанню приміщень і встановленню нових багатоярусних кліткових батарей фірми ТЕХНА і Агромаш. Крім того, у господарстві використовують курей нових високопродуктивних кросів. Використання високопродуктивних кросів дає можливість отримувати стабільну цілорічну продукцію. Продукти що виробляються підприємством дозволяють забезпечувати покупців в життєво важливих елементах з високим вмістом тваринних білків, вуглеводів, вітамінів та інших компонентів. Основні продукти, що реалізуються - це яйця курячі для вживання в їжу, інкубації. На території ПАТ «Чорнобаївське» розташоване 16 пташників, кормоцех, майстерня, санітарний пропускник, гараж, яйцесклад.

2.2 Методика виконання роботи

Дослідження проводились в період 2011-2012 років на птахівничому підприємств ПАТ «Чорнобаївське» Білозерського району Херсонської області.

В дослідженнях використовувалися кроси «Хай-Лайн W-36» та «Хай-Лайн коричневий».

Хай-Лайн W-36 - це один з найбільш яйценоских кросів у світі, що виробляють білі яйця. Одна курка може знести понад 240-250 яєць за 60 тижнів. Хай-Лайн W36 відрізняється відмінним збереженням 97-98%, жива маса в віці 17 тижнів досягає 1,24 кг. Пік продуктивності 94-95%, середня маса яйця в віці 26 тижнів -- 55,2г, 32 тижні -- 58,8г, 70 тижнів -- 63,4г.

Хай-Лайн коричневий - це один з найбільш яйценоских кросів у світі, що виробляють коричневі яйця. Одна курка може знести понад 320 яєць за 74 тижні. Хай-Лайн коричневий відрізняється відмінним збереженням 96-98%, жива маса в 17 тижнів 1,47 кг. Пік яйценосності 94-96%, середня маса яйця в 32 тижні - 62,7г, в 70 тижнів -- 66,9г [28].

Умови годівлі та утримання були аналогічними для всіх груп курей, відповідали нормам та рекомендаціям, з урахуванням вікових періодів птиці. Птиця утримується в кліткових батареях фірми «Техна» ТБК-4А та ТБК-3А.

Поживність раціону яєчних курей кросу «Хай-Лайн W-36» у віці 18 тижнів складала у 100 г комбікорму обмінної енергії 2820 кДж, 17,5% сирого протеїну, 7,24% сирого жиру, 5,75% сирої клітковини, 4% кальцію, 0,63% фосфору, 0,17% натрію, 0,91% лізину, 0,78% метіоніну+цистину, 0,48% метіоніну [29].

Для порівняльної оцінки вивчали такі показники, як морфологічні показники яєць, вік досягнення несучості, несучість.

По кожному яйцю індивідуально визначали такі показники:

а) масу - на вагах ВЛКТ-500 з точністю до 0,1 г;

б) индекс форми - індексоміром ІМ-1;

в) пружну деформацію - приладом ПУД-2;

д) наявність дефектів шкаралупи.

Після розбивання яєць визначали ряд морфологічних показників якості:

а) масу жовтка, мм; б) масу білка, мм; в) масу і товщину шкаралупи (на тупому, гострому кінцях та посередині.

Загальна схема досліджень представлена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Загальна схема досліджень

Товщину шкаралупи вимірювали мікрометром, висоту білка і жовтка - висотоміром, діаметри білка і жовтка - штангенциркулем На основі цих вимірів розраховували індекси білка та жовтка, процентний вміст білка, жовтка та шкаралупи, співвідношення білок/жовток [30].

Одиниці ХАУ (HU) визначають за формулою:

HU = 100 log (h - 1,7М0,37 + 7,6), де:

h - висота білка в мм; М - маса яйця, г.

Несучість курей обліковувалась протягом усього періоду досліджень, щотижня. Продуктивність курей несучок визначали за такими методами оцінки: несучість на середню несучку (число яєць, знесених птицею за період/середнє поголів'я за період); несучість на початкову несучку (число яєць, знесених птицею за період/поголів'я птиці на початок періоду) [31, 32].

Господарсько-економічну ефективність отриманих результатів дослідження розраховували згідно з «Методикою визначення економічної ефективності використання в сільському господарстві результатів науково-дослідних і дослідницько - конструкторських робіт, нової техніки, винаходів і раціоналізаторських пропозицій» [33] за формулою:

, де

Е - вартість додаткової основної продукції, грн.;

Ц - закупівельна ціна одиниці продукції в масштабах цін, що діють в Україні за 2012 рік, грн.;

С - середня продуктивність тваринних контрольних (базових) груп, кг;

П - середнє збільшення основної продукції, виражене у відсотках на 1 голову нового;

Л - постійний коефіцієнт зменшення результатів, пов'язаних з додатковими витратами на збільшення продукції, рівний 0,75;

К - чисельність поголів'я сільськогосподарського тварин, гол.

Основні показники досліджень оброблялись біометрично за методикою М.О.Плохінського [34]. Розрахунки зроблені з використанням комп'ютерних програм EXCEL, Mathcad 2000 Pro. Для позначення рівня вірогідності (f) критерію ймовірності різниці (td) у таблицях прийняті такі умовні позначки: *Р<0,005;**Р<0,01;***Р<0,001.

3. Розрахунково-технологічна частина

3.1 Технологічний процес виробництва харчових яєць в умовах птахівничого підприємства ПАТ «Чорнобаївське»

3.1.1 Характеристика кліткового утримання промислового стада

Технологія промислового виробництва яєць базується на таких основних принципах:

- використання спеціалізованих яєчних кросів курей;

- утримання курей у кліткових батареях, що забезпечує механізацію та автоматизацію виробничих процесів;

- годівля курей повнораціонними сухими комбікормами;

- утримання птиці у закритих пташниках великої місткості з оптимальним мікрокліматом і диференційованим світловим режимом;

- застосування ефективних ветеринарно-профілактичних заходів з метою забезпечення високої збереженості птиці;

- рівномірне цілорічне виробництво у відповідності з технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх виробничих потужностей [35].

Використання сучасних високопродуктивних кросів яєчних курей забезпечує підвищення яєчної продуктивності і зниження питомих витрат кормів на 20-30% у порівняні з показниками, передбаченими нормативами (ВНТП-СГіП-46-4.94) [28 ].

З метою реалізації високого рівня продуктивності сучасних яєчних кросів в умовах кожного конкретного господарства необхідно забезпечити оптимальні для птиці умови утримання і годівлі. В даному зв'язку особливого значення набуває дотримання технологічних параметрів утримання, впровадження різних технологічних прийомів, які спрямованні на підвищення рівня яєчної продуктивності курей промислового стада кросу.

Продуктивність птиці залежить від багатьох факторів. На неї впливають годівля, методи утримання, тривалість світлового дня та інтенсивність освітлення, температура, вологість, газовий склад і швидкість руху повітря, щільність посадки тощо [22].

Відповідно до даних Богачика О.Г. [20], альтернативою до звичайних кліткових батарей мають бути «збагачені» кліткові батареї, які обладнані гніздом, сідалом та підстилковим матеріалом і надають кожній курці 600 см² «персональної» площі. Такі «збагачені» клітки повинні бути обладнані годівницями по 10 см на кожну курку, автонапувалками, висота комірки клітки має бути від 45 см у верхній частині до 35 см в нижній її частині.

Згідно з цим повідомленням та Директивою 1999/74 ЄС, утримання в клітках буде заборонене з 1 січня 2012 р., а починаючи з 1.01.2003 р. заборонено будувати такі типи пташників чи використовувати.

Водночас у разі застосування інших систем утримання, в яких не будуть використовуватися клітки, вони мають забезпечити курей гніздом, сідалом і підстилкою, яка має покривати 1/3 поверхні підлоги. Для кожної курки - 1111 см², або 9 курей на 1 м². Деякі безкліткові системи мають доступ до вільного вигулу.

Зараз в Україні кліткове утримання яєчних кросів курей є найбільш поширеним способом утримання та виробництва харчових або інкубаційних яєць вказаного виду птиці. Наприклад, фахівець Українського НДІ прогнозування техніки і технологій для с.-г. виробництва ім. Л. Погорілого Зора И.Б. [12] провела порівняльну оцінку двох-трьох ярусних кліткових батарей конструкції ВАТ «Ніжинсільмаш» та ТОВ «ВО Техна» для утримання яєчних курей і виробництва племінних яєць і констатувала, що обидва зразки кліткових батарей дозволяють механізувати процеси годівлі, напування, контролю мікроклімату та збору інкубаційних яєць.

Як головний висновок про позитивне ставлення до кліткового утримання курей, автор підкреслила, що такий спосіб утримання птиці не чинить негативного впливу на навколишнє середовище. Порівняно із підлоговим утриманням батьківського стада курей яєчних кросів, кліткове обладнання дає можливість ефективніше використовувати площу пташників. Технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих господарствах країни базується на основних принципах: використання високопродуктивних курей та утримання в кліткових батареях.

Використання кліткових батарей дає можливість праці без застосування підстилкового матеріалу, тобто відрив птиці від джерела інфекцій та зниження ризику захворювань і збільшення таким чином збереженості курей.

Крім того, кліткові обладнання забезпечують механізацію і автоматизацію виробничих процесів і високу ефективність праці; утримання птахів у великих пташниках з оптимальним мікрокліматом та диференційованим світловим режимом; рівномірне цілорічне виробництво яєць у відповідності з технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх виробничих потужностей.