Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

Після збирання визначають продуктивність і врожайність родин. Родини, що поступаються контролю, вибраковують. Резерви насіння кращих родин об'єднують для висіву в насіннєвому розсаднику. Останній розміщують на площі розміром 0,5 га при суворому дотриманні норм просторової ізоляції від посівів Інших сортів.

Ізоляція від посівів еліти і супереліти цього самого сорту може бути зменшена до 250 м. Схема сівби -- 70x70 см. У кожне гніздо висівають по 2--3 насінини. Після проривки залишають по одній рослині в кожному гнізді. На початку та наприкінці цвітіння центральних китиць, а також перед збиранням здійснюють сортові прочистки з вилученням нетипових високорослих, малопродуктивних рослин, а також уражених хворобами. Видаляють рослини, які відрізняються від даного сорту за кольором, кількістю міжвузлів, величиною коробочок, розтріскуванням, наявністю шипів.

Для сортів Із сизим кольором рослин домішками є рослини без воскового нальоту, фіолетові, червоні, з коробочками без шипів, розтріскуючі.

Збирають вручну при повному достиганні насіння центральної китиці. Для перспективних сортів насіннєвий розсадник закладають щорічно, для малорозповсюджених сортів -- 1 раз у 2-- 3 роки.

Сівбу супереліти проводять насінням з насіннєвого розсадника при суворому дотриманні просторової ізоляції від інших сортів. Від посівів цього сорту з нижчими репродукціями просторову ізоляцію можна зменшити у 2 рази. Від посівів еліти ізоляція не потрібна. У період вегетації проводять триразову сортову прочистку. Урожай збирають комбайном з негайною сушкою та очисткою насіння.

Первинне насінництво фузаріозостійких сортів відбувається на фузаріозному фоні. Для підвищення стійкості сортів до фузаріозу застосовують індивідуальний та масовий добори. Метод масового добору застосовують на сортах рицини з низькою початковою стійкістю (5--10%) проти фузаріозу.

Вирощене насіння супереліти використовують далі для отримання еліти, першої репродукції.

Сортові прочистки на посіві еліти здійснюють двічі: на початку цвітіння та при достиганні насіння. При цьому вилучають нетипові для даного сорту рослини, уражені хворобами, пізньостиглі, з коробочками, що розтріскуються при дозріванні, високорослі. /

Для вдосконалення системи насінництва рицини рекомендують вирощувати репродукційне насіння у спеціальних насіннєвих господарствах за договорами з науковими установами. Отримуючи від наукових установ і дослідних станцій насіння, еліти, насіннєві господарства вирощують для себе насіння першої репродукції, а далі -- другу та третю репродукції для реалізації господарствам на товарні посіви.

Усі сортові посіви обов'язково апробують.

Насіння еліти сортів з коробочками, що розтріскуються, вирощують за більш короткою схемою: масовий відбір рослин, су-переліта, еліта. За сортом відбирають не менш І000 типових рослин, насіння яких після аналізів І вибраковки об'єднують для посіву супереліти.

Схема і методика насінництва сортів рицини в багатьох зарубіжних країнах аналогічні до наших.

В Індії насінництво рицини здійснюють за схемою:

1) маточне насіння (Вгеес/ег зеесіз) вирощують селекційні установи;

2) насіння супереліти {Росепйахіоп $ее(і& ) вирощують під контролем селекціонерів зональних дослідних установ за планами-замовленнями департаментів землеробства штатів;

3) сертифікаційне елітне насіння (Сегїфй $еесіз) протягом 2 років вирощують із супереліти окремі ферми для постачання в сховища національної насіннєвої корпорації або для безпосереднього продажу господарствам.

Гібридне насінництво рицини. У насінництві гібридів рицини використовують жіночі генотипи рицини. Воно здійснюється в чотири етапи.

1. Використання жіночих форм для отримання гібридного насіння. Методом самозапилення рослин сортів рицини одержують самозапилені лінії, які мають до 40--50% жіночих рослин. Таким методом у Всеросійському інституті олійних культур (м. Крас-нодар, Росія) було отримано самозапилені лінії 32 кр, 128 с, 229 ф, 360 ф та інші.

Відбором та братньо-сестринськими схрещуваннями кількість жіночих рослин у цих ліній підвищилася до 55--67%, що дало змогу використовувати їх для закладання ділянок гібридизації. На основі лінії 360 ф створено високопродуктивні гібриди: Краснодарський 2, Краснодарський 3, Краснодарський 4 та інші.

Жіночий тип цвітіння є нестійким і реверсує до звичайного типу. Але при визначених умовах кількість жіночих рослин може бути збільшена. Лінії з дисперсним типом китиці, як показує дослід СІЛА, можна розмножувати в умовах знижених температур, наприклад у зимові місяці у Мексиці. Літом нони повністю стають жіночими, їх використовують для отримання гібридного насіння на ділянках гібридизації.

Крім цього, невелика густота стояння рослин, сприятливий водний режим, достатня вологозабезпеченість збільшують кількість жіночих рослин у посівах.

Збільшенню кількості жіночих рослин у рицини сприяє застосування біологічно активних речовин. Так за допомогою препарату гібберелін кількість жіночих рослин збільшується від 50 до 90--95%, досягаючи іноді майже повної чоловічої стерильності в рицини.

2. Вирощування жіночих ліній. На жіночих лініях регулярно відбирають жіночі рослини. Спочатку відбір проводять під індивідуальними ізоляторами методом внутрішньолінійного братньо-сестринського схрещування. Запилювачем є рослини цієї самої лінії, з невеликою кількістю чоловічих квіток. Можна також застосовувати метод травмування жіночих рослин, що дає змогу проводити їх самозапилення. У кожної лінії запилюють не менше 10 рослин. Отримане насіння об'єднують з урахуванням однотипності.

Далі розмноження відбувається при вільному цвітінні за схемою: відбір жіночих рослин, розсадник оцінки потомств, насіннєвий розсадник, еліта. Для ліній, стійких проти фузаріозу, використовують фузаріозний фон.

Для розсадника оцінки потомств відбирають 100--250 типових за кількістю .міжвузлів жіночих рослин і до 500--1000 рослин для створення резерву. У зимовий період здійснюють їхній аналіз і перевірку на стійкість проти фузаріозу.

Потім насіння 50--125 родин висівають у розсаднику оцінки потомств, де здійснюють вибраковку за жіночою одностатевістю. Резерви насіння кращих родин об'єднують для сівби у насіннєвому розсаднику. Насіннєвий розсадник жіночої лінії закладають з дотриманням суворої просторової ізоляції (1000 -- 1500 м). Схема сівби -- 70x70 см. Найменша площа 0,25 м². Сіють вручну саджалками. Після проривки залишають у гнізді по одній рослині. Перед цвітінням вилучають двостатеві рослини, а також ті, що вирізняються за фенотипом,

В якості джерела пилку залишають рослини/ які мають схильність до жіночого типу цвітіння, з незначною/ кількістю чоловічих квіток. На насіння збирають вручну тільки жіночі рослини.

Еліту жіночої лінії вирощують при ізоляції 1000-1500 м від насіннєвого розсадника цієї самої лінії; ізоляція може становити 500 м, але не менше. Схема сівби -- 70x70 см. Перед цвітінням вилучають двостатеві рослини. Насіння використовують для закладання ділянок гібридизації.

3. Вирощування двостатевихлініп-запилювачів. Спочатку їх вирощують під ізоляторами. Далі за схемою та в такому самому обсязі, як І жіночі лінії. Але розсадник оцінки потомств закладають не щорічно, а 1 раз у 3--4 роки насінням від самозапилених або типових рослин, що вільно цвітуть, з насінного розсадника.

Для розмноження використовують резерви розсадника оцінки потомств, а при недостатній кількості їх беруть насіння від масового добору типових рослин лінії.

Ділянку еліти закладають насінням з насіннєвого розсадника. Схема сівби -- 70x70 см. Перед цвітінням та перед збиранням вилучають рослини, що відрізняються від лінії за фенотипом.

4. Вирощування гібридного насіння на ділянках гібридизації. Насіння гібридів першого покоління отримують на ділянках гібридизації. Материнська форма -- жіночі лінії (еліта) або сорти з високою кількістю жіночих квіток. Батьківська форма -- лінія-запилювач або сорт. Чергування рядків жіночої лінії та батьківської форми (запилювач): 4:2; 6:2; 6:6.

У період цвітіння проводять сортову прочистку, видаляючи на материнських рядках двостатеві рослини. Рослини, що схильні до жіночого типу, мають поодинокі чоловічі квітки, в період соргопрочисток не вилучаються.

Для сівби збирають насіння тільки з центральних китиць рослин материнської лінії (форми). Збирання починають у фазі повної стиглості насіння центральної китиці. На невеликих ділянках, за наявності робочої сили, збирання рицини здійснюють вручну, на великій площі -- комбайнами. Насіння бокових китиць використовують як товарне.

При вирощуванні гібридного насіння найбільш ефективно використовувати таку схему: установа -- оригінатор, селекційна установа вирощують вихідне насіння (розсадник оцінки потомств, насіннєвий розсадник) батьківських і материнських ліній, веде первинне вирощування сорту-запилювача для сортолінійних гібридів. Дослідні станції, дослідні господарства, які входять у їхні структури, вирощують елітне насіння материнських ліній і насіння першої репродукції сорту-запилювача (для сортолінійних гібридів). Гібридне насіння вирощують дослідні станції, дослідні господарства, насінницькі господарства (на основі договорів з установою-оригінатором).

Апробація насіннєвих посівів та ґрунтконтроль

Усі насіннєві посіви обов'язково апробують. Максимальна площа, що апробується, 100 га. Для зберігання генетичної чистоти сорту обов'язково повинна бути просторова ізоляція. Сорти з коробочками, що не розтріскуються, апробують у фазі повної стиглості, коли можна виявити рослини з такими коробочками та колір насіння. Апробаційний сніп не відбирають, а оцінюють 500 рослин у 50-ти пунктах при проході по діагоналі поля. На посівах супереліти, еліти, першої репродукції проходять дві діагоналі (1000 рослин). До апробаційних ознак рицини відносять: колір стебла, восковий наліт, кількість міжвузлів на центральному стеблі, форму та щільність китиць, колір, наявність шипів, розтріскування коробочок, колір, розмір і форму насіння, наявність карункули на насінні.

При огляді враховують ураженість рослин фузаріозним в'яненням, а також наявність у посіві бур'яну-нетреби, що важко вилучається.

Після оцінки апробаційних зразків відмічають наявність у посіві типових рослин для даного сорту.

Для оцінки вирощеного насіннєвого матеріалу на генетичну чистоту застосовують ґрунтконтроль. Вирощене насіння висівають на ґрунтконтроль в зимовий період у фітотроні або в наступний вегетаційний період. Сорт висівають у двох повтореннях. Кожне повторення має 500 рослин. Типовість сорту, його генетична чистота визначається за апробаційними ознаками, які застосовують при сортопрочистках сортів рицини. Генетичну чистоту при проведенні грунтконтролю визначають 2 рази: в період цвітіння рослин та у фазі повної стиглості насіння.

РИЖІЙ

Систематика й морфологія

Рижій належить до родини капустяних -- Вгаззісасеае.

У культурі та дикому стані розповсюджено 2 види рижію -- ярий і озимий. Рижій -- самозапилювач, пилок дозріває ще до розкриття квітки. Плід -- грушоподібний стручок, в одних різновидностей дрібний, довжиною від 6 до 10 мм, в інших -- крупний, від 10 до 13 мм. У стручку міститься 7-8 насінин. Насіння довжиною близько 2 мм, яйцеподібне, різноманітного кольору -- від червонувато-жовтого до червоно-коричневого.

Ярий рижій -- Сатеїіпа заііуа Сгапіг. Однорічна трав'яниста рослина, заввишки 25--30 см і більше. Корінь стрижневий. Коренева система розвинена слабо. Стебло тонке, вверху розгалужене, має слабке опушення або голе. Листки ланцетної форми, дрібні, суцільні або зубчасті, опушені або голі. Суцвіття -- китиця. Квітки мають 4 чашолистика, спрямовані доверху, пелюстки квіток блідо-жовті.

Озимий рижій -- Сатеїіпа зііуезіга \Ґаііг -- має стебло, на відміну від ярого, більш дерев'янисте, сильно розгалужене. Стебло й листя опушене сильніше, ніж у ярого рижію. Плоди дрібні, довжина 5--7 мм. Насіння дуже дрібне, довжиною 1--2 мм.

За комплексом біологічних та господарських ознак встановлено 3 еколого-географічних типи місцевих культурних сортів ярого рижію.

Сибірський рижій -- крупноштідний, більш-менш пізньостиглий, високорослий, гіллястий, стійкий до вилягання рослин.

Європейський рижій -- дрібний, невисокий, різного ступеня гіллястості. Не стійкий до вилягання, вегетаційний період 65--95 днів.

Закавказький рижій -- дрібний, але дуже гіллястий та врожайний, сильно вилягає, тривалість вегетаційного періоду 65-80 днів.

Народногосподарське значення

Із стану бур'янистої рослини рижій перейшов у культурну нещодавно -- у другій половині XIX ст. Цим часом датуються перші відомості про вирощування рижію в Росії та Франції. На великих площах рижій висівали в Німеччині, Голландії, Англії, на Ватіканському півострові. Як олійну культуру другорядного значення рижій висівають в Україні.

За своєю біологічною природою рижій менш вимогливий до умов вирощування, ніж багато інших олійних культур. Він не вимогливий до грунтів, переносить весняні заморозки до -10°С, і водночас посухостійкий.

Насіння рижію містить 40--46% олії, яка використовується головним чином в лакофарбовій промисловості і для виготовлення мила. Харчові якості олії невисокі.

Макуха рижію -- концентрований корм, 100 кг його містить 115 кормових одиниць. Тваринам її можна давати в обмеженій кількості, оскільки вона містить шкідливий для організму глюкозид.

Сорти рижію

Міраж -- ярий рижій. Однорічна рослина заввишки 81 см, з тонким розгалуженим стеблом. Тривалість вегетаційного періоду 66 днів. Суцвіття -- китиця з дрібними блідо-жовтими квітками. Плід -- стручок грушоподібної форми, довжиною 6--9 мм. Насіння видовжено-овальне, червонувато-коричневого кольору. Маса 1000 насінин 1,1 г. Вміст олії в насінні 40,9%. Вміст еруко-вої кислоти в олії та глюкозинолатів у насінні відповідає вимогам міжнародних стандартів. Урожайність 15,4 ц/га. Сорт стійкий до вилягання рослин та обсипання насіння. Для розвитку і визрівання не потребує багато тепла. Стійкий проти хвороб і шкідників.

Рекомендований для вирощування на Поліссі, у Лісостепу і Степу України. Створено в Інституті олійних культур УААН.

Степовий 1 -- однорічна трав'яниста рослина заввишки 75 см. Тривалість вегетаційного періоду 70 днів. Урожайність 12,3 -- 15,1 ц/га. Вміст оліїв насінні близько 41,5%, ерукової кислоти в олії -- 1,5%. Вміст глюкозинолатів у насінні відповідає вимогам міжнародних стандартів. Маса 1000 насінин 0,85 г. Сорт стійкий до вилягання рослин та осипання насіння. Нечутливий до пізніх приморозків. Для свого розвитку та визрівання не потребує багато тепла. Стійкість проти пошкодження шкідниками і ураження хворобами висока. Рекомендований для впрошування в Степу, Лісостепу, на Поліссі. Виведено в Інституті олійних культур УААН.

Серед сортів рижію є один «довгожитель» -- це Киргизький 1. Він районований у Новосибірській області з 1950 р., і ще й досі там районується.

На 2001 р. до Реєстру внесено 3 сорти рижію.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Місце в сівозміні. Кращі попередники рижію -- озимі зернові культури. Рижій добрий попередник для озимих та ярих зернових культур. \

Рижій не сіють після капустяних культур. Проміжок між рижієм і цукровими й кормовими буряками повинен бути не менше як 5 років. Не розміщують рижій у сівозміні після соняшнику.

Добрива. Рижій добре реагує на внесення мінеральних, особливо фосфорних добрив. Суперфосфат у дозі Р₆₀ на карбонатних чорноземах майже удвічі збільшує врожайність. На чорноземах та каштанових грунтах півдня України оптимальною дозою внесення мінеральних добрив є М₄₅Р₄₅, або тільки Р₆₀. На ґрунтах Лісостепу, Полісся мінеральні добрива застосовують у дозі М₃₀Р₄₅К₃₀ восени під оранку.

Основний обробіток грунту. Рижій потребує ретельного обробітку грунту. Система основного обробітку грунту складається з проведення лущення поля після збирання попередника на глибину 6--8 см. Оранку здійснюють плугами тільки з передплужниками на глибину 22--24 см. При засміченості поля коренепаростковими та кореневищними бур'янами після проведення лущення стерні чекають появи сходів бур'янів і вносять гербіциди типу раундап. Після закінчення дії гербіцидів виконують оранку на глибину 28~30 см. Восени зяб вирівнюють боронами і культиваторами в міру появи сходів бур'янів.

Передпосівний обробіток грунту і посів рижію. Передпосівний обробіток складається з проведення по вирівняному зябу лише однієї передпосівної культивації з боронуванням. Глибина культивації 4--6 см. Зяб культивують у самі ранні весняні строки, як тільки грунт досягне фізичної стиглості. У районах з недостатнім або нестійким зволоженням, а також у роки з сухою весною, верхній шар грунту швидко пересихає. Тому перед проведенням сівби, після передпосівної культивації, грунт коткують кільчастими котками.

Ярий рижій висівають одночасно з ранніми ярими зерновими культурами в самі ранні строки. Запізнення зі строками сівби призведе до зниження врожайності. Рижій висівають з шириною міжряддя 15 см, норма висіву схожого насіння 8 кг/га. Глибина заробки насіння 2--3 см. Посіви після сівби коткують.

Якщо до появи сходів утворюється ґрунтова кірка, ЇЇ знищують боронуванням. Розпушують грунт у стислі строки, щоб запобігти його пересиханню, ущільненню і не знищити проростки рижію.

При необхідності, у разі появи сходів ранніх ярих бур'янів, проводять післясходове боронування.

Збирання рижію. Рижій збирають прямим способом зернозбиральними комбайнами, які на період його збирання спеціально ущільнюють. Збирання починають, коли насіння повністю достигне, стручки побуріють, почнуть підсихати, а насіння в стручках затвердіє.

Не допускаються ранні строки збирання; насіння погано вимолочується, частина його залишається невимолоченою, у стручках. Запізнення зі строками збирання призводить до розтріскування стручків, обсипання насіння, особливо після дощу. Не рекомендується збирати рижій у вологу погоду, по росі. Збирають у суху, сонячну погоду.

Рижій відрізняється дружнім достиганням, тому це дає змогу провести збирання у стислі оптимальні строки без порушення технологічного процесу.

Післязбиральна обробка та зберігання насіння. При надходженні на тік вороху насіння його потрібно негайно очистити. Спочатку здійснюють первинну очистку насіння на горохоочисниках. Для вторинної очистки насіння використовують машини ОС-4,5А, СМ-4, «Петкус-Гігант», «Петкус-Селектра», які обладнані набором відповідних решіток та трієрними циліндрами.

Для доведення вологості насіння до 9% сушать насіння методом активного вентилювання.

Зберігають насіння при вологості 9% у мішках за загальноприйнятими правилами зберігання в насіннєсховищах.

Методика виробництва оригінального, елітного, репродукційного насіння

Вирощування оригінального, елітного, репродукційного насіння здійснюють на високому агротехнічному фоні при використанні добрив і гербіцидів.

Первинне насінництво проводить наукова установа -- оригі-натор сорту або за договором інші науково-дослідні установи. Еліту і першу репродукцію вирощують установа-оригінатор (за наявності площі), інші науково-дослідні установи, елітно-насінницькі господарства.

Первинне насінництво починають з відбору рослин, які вирощують у розсаднику добору. Застосовують індивідуально-родинний або масовий відбір рослин. Після аналізу насіння на вміст ерукової кислоти, глюкозинолатів не менш як 300 родин висівають у насіннєвому розсаднику першого року. У цьому розсаднику виділяють кращі і 00--150 родин. Перевіряють їхню якість далі у насіннєвому розсаднику другого року. Отримане насіння кращих родин об'єднують і використовують для сівби супер-еліти. Далі вирощують елітне насіння й насіння першої репродукції.

Однією з особливостей вирощування сортового насіння є проведення видових та сортових прочисток. У період вегетації виконують 3 сортові прочистки: перед початком цвітіння, наприкінці цвітіння, перед збиранням. При сортопрочистках вилучають рослини, які є нетиповими за висотою, могутністю, розгалуженням, виляганням.

Апробація сортових посівів і ґрунтконтроль

Апробацію сортових посівів рижію починають перед збиранням з таким розрахунком, щоб за 2--3 дні до початку збирання її закінчити. На посіви, які апробують, повинні бути документи, які підтверджують, що сівбу здійснено певним сортом

До апробації посівів рижію приступають, коли насіння досягає початкової фази стиглості. Відбирають апробаційні снопи, для чого в кожному з 20 пунктів відбирають поряд по 15 рослин. Типовість рижію визначають за такими ознаками: могутність, висота, вирівненість рослин, крупність (крупні, дрібні) та форма стручків, стійкість проти вилягання, ураженість хворобами, стійкість до осипання насіння.

Для підтвердження типовості сортів рижію їхнє насіння висівають на ґрунтконтроль в осінньо-зимовий період у фітотронах, зимових теплицях або наступного року в польових умовах.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Апйкак Я.К., КаіЬког РМ. Еіїесі оПугщаііопаІ 5с1іес!и1е5 шкіег уагеіп§ Ієуєі5оҐпііго§єп апс! Јгоу/$ уІШ,циа1ііу апсі «аїегііБе оп шпПо\уєг (Н.а.Ь)// і. НаЬагакіга. А§г. ііпіу. - 1978. - 3, №3. - Р. 200-203.

2. Апрелева М.С. Вьіращивание растений в темноте без питательного субстрата // Вопросьі зкологии, растениеводства и селекции полевьіх культур: Тр. Харьк. с.-х. ин-та им. В.В. Докучаева. -- Т.ЬХУ. -- Харь-ков, І967. -С. 22-27.

3. А.с. №1692381. Способ определения технической спелости семян подсолнечника / А.К. Фурсова. -- Заявл. 5.12.89. -- Опубл. 23.11.91, Бюл. № 43. -- 13 с.

4. Безрукава В., Спєшилова Н. Формирование урожая подсолнечника в зависимости от крупности посевного материала // Пуги повьішения урожайности полевьіх культур. -- Одесса, 1977. -- С. 37--41.

5. Белевцов Д.Н. Теоретическое обоснование и разработка основньїх приемов воздельшания и семеноводства подсолнечника в зоне недоста-точного увлажнения: Автореф. дис. ... д-ра с.-х. наук. -- Харьков, 1980. - 47 с.

6. Бережин А.И., Малько А.М. Организация семеноводства сельско-хозяйственньїх культур в Канаде. -- М., 1998. -- 76 с.

7. Брикмая В.И., Евтеев А.С, Юргин С.А. Рапс, сурепица и редька масличная в Восточной Сибири. -- М.: Росагропромиздат, 1989. -- 58 с.

8. Вавилов Н.И. Избранньїе сочинения: Генетика и селекция. -- М.: Колос, 1966. - 559 с.

9. Вольф В.Г. Соняшник. 2-е вид., перероб. та доп. -- К.: Урожай, 1972. - 228 с.

10. Гаврилюк М.М. Оптимізація заходів прискореного розмноження насіння нових сортів зернових і зернобобових культур у ланках первинного та елітного насінництва: Автореф. дис. ... канд. с.-г. наук. -- К., 1996. - 174 с.

11. Гасаненко А.Я. Урожай озимой пшеницн в зависимости от содер-жания в семенах сьірой клейковини и белка // Докл. ВАСХНИЛ. -- 1967. - №3. - С. 5-7.

12. Гусєва Т.Е., Цуркани С.Н., Хвостова Н.В. Действие високих температур на рост, развитие подсолнечника и клещевиньї в условиях искус-ственного климата // Вопросьі физиологии масличних растений в свя-зи с задачами селекции и агротехники. -- Краснодар, 1975. -- С. 90-94.

¦ІЗ. ГОСТ 12036-85. Семена сельскохозяйственньїх культур. Правила пргіемки и методи отбора проб // Семена сельскохозяйственньїх культур. Методьі определения качества (издание официальное). Ч. 2. -- М, 199І. - С. 3-17.

14. ГОСТ 12037-81. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методьі определения чистотьі и отхода семян // Там же. -- С. 18--44.

15. ГОСТ 12038-84. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методи определения всхожести // Там же. -- С. 44--10.

16. ГОСТ 12039--82. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методьі определения жизнеспособности // Там же. -- С. 101 -- 179.

17. ГОСТ 12041--66. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методьі определения влажности // Там же. -- 1966. -- 171 с.

18. ГОСТ 12041~82. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методи определения влажности // Там же. Ч. 2. -- М., 1991. -- С. 180-186.

19. ГОСТ 12042-80. Семена сельскохозяйственньїх культур. Методи определения массьі 1000 семян // Там же. -- С. 187-190.

20. ГОСТ 12047--85. Семена сельскохозяйственньїх культур. Правила арбитражного определения качества // Там же. -- С. 307-311.

21. ДСТУ2240--93. Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості. -- К.: Держстандарт України, 1994. -- 73 с.

22. ДСТУ2249^94. Насіння сільськогосподарських культур. Терміни та визначення. -- К.: Держстандарт України, -- 1994. -- 46 с.

23. Егоров Б.В., Белоглазов Е.А. Формирование урожая подсолнечни-ка в зависимости от влагообеспеченности и потребления злементол питання // Прогрессивнне технологам воздельївания полевьіх культур на индустриальной основе. -- Саратов, 1983. -- С. 75-85.

24. Ефимов С.Л., Машков Б.П., Дьяченко В.М. Справочник по заготовкам, хранению и качеству зерна маслосемян. -- М.; Колос, 1977 -- 344 с.

25. Закон України «Про насіння» // Прийнятий Верховною Радою України 15.12.1993 р. за № 3890 XII.

26. Зерновьіе, зернобобовьіе и масличньїе культури. -- М.: Изд-во стандартов, 1990. -- 207 с.

27. Зозуля О.Л., Мамаяига В.С. Селекція і насінництво польових культур. -- К.: Урожай, 1993. -- 416 с.

28. Индустриальная технология воздельївания клещевиньі на ороша-емьіх землях Краснодарского края; Рекомендации / Д.С. Васильєв. В.А. Мотокия, В.Ф. Баранов и др. -- Красиодар: ВНИИМК, 1984 -- 14 с.

29. Интенсивная технология производства рапса / К.С. Орманджи, О.В. Стефанский, М.Н. Марченкои др. -- М: Росагропромиздат, 1990 -- 188 с.

30. Інструкція з апробації сортових посівів / В.П. Заєць, М.М. Гав-рилюк, М.О. Кіндрук та ін. -- Спец. тем. вип. журн. «Земля і люди України». - К., 1995. -- 70 с.

31. Кєрефое К.Н., Савии Л.И. Влияние условий вьіращивания на по-севньїе качества семян подсолнечника // Уч. зап. Кабардино-Балкар. гос. ун-та. Сер. с.-х. -- Нальчик, 1967. -- Вип. 35. -- С. 20--88.

32. Кіндрук М.О., Слюсарєнко О.К., Кононюк В.А. Нові концептуальні підходи до розробки національного стандарту на насіння сільськогосподарських культур // Вісн. с.-г. науки. -- 1993. -- № 10. -- С. 71-76.

33. Кіндрук М.О., Чайка В.Г., Слюсарєнко О.К. та ін. Внутрішньогосподарський насіннєвий контроль. -- К.: Аграрна наука, 1994. -- 32 с.

34. Кириченко В.В. Семеноводство подсолнечника: Метод, рекомен-дации. -- Харьков, 1997. -- 62 с.

35. Кириченко В.В., Аіадьїна З.К., Поеякало В.І. Каталог сортів та гібридів соняшнику Інституту рослинництва ім. В.В. Юр'єва // За ред. Н.С. Сироватко. -- Харків, 2000. -- 26 с.

36. КогеїМ. еіаі ІМегересіГіс апсі іпіег§епегіс пуЬгісіігагіоп аші йітпотег ЬгеесПпЈ. 1. СепегаІ Ьгеесііпв азресіз // Р1ап( Вгеесііп§ АЬйігасїз. Лиіу. -- 1996. -66, №7. - Р. 925-931.

37. Обґрунтування методів оцінки й прогнозування якості насіння в системі державного та внутрішньогосподарського насіннєвого контролю. - К., 1994. - 124 с.

38. Клещевина на юге Украиньї / В.К. Иванов, Ф.В. Козель, В.Н. Са-латенко и др. -- Херсон: Херсон, с.-х. ин-т им. А.Д. Цюрупьі, 1968. -- 234 с.

39. Клещевина / Под ред. В.А. Мошкина. -- М: Колос, 1980. -- 352 с.

40. Кулешов Н.Н. Агрономическое семеноведение. -- М.: Сельхозгиз, 1963. - 304 с.

41. Лещенко А.К. Культура сої на Україні. -- К.: Вид-во УЦАСГН, 1962. - 352 с.

42. Лобашев М.Е. Генетика//Ленингр. университет. -- 1967. -- С. 660-- 666.

43. Лукашев А.А. Оптимизация минерального питання подсолнечника на основе почвенной диагностики // Бюл. ВИУА. -- 1988. -- Т. 86. -- С. 52-54.

44. Максимов Н.П. Заготовка и хранение семян масличньїх культур. - К.: Урожай, 1990. - 200 с.

45. Маоюжировоп комплекс Украиньї: исторический обзор, совре-менное состояние и тенденции развития. -- К., 1999. -- 33 с.

46. Масличньїе и зфиромасличньїе культурьі / Под ред. В.С. Пусто-войта. -- М., 1963. -- 567 с.

78. Семеноводство зернових, кормових и масличньїх культур / Под ред. Н.М. Макрушина. -- К.: Урожай, 1984. -- 191 с.

79. Селекция, семеноводство и технологія воздельївания техничес-ких культур/А. В. Пухальский, Д.С. Васильєв и др. -- М.: Колос, 1980. -- 272 с.

80. Семеноводство сой / Н.Р. Шоков, В.А. Кулик, В.П. Бражник и др. -- Краснодар: Агропромполиграфист, 1999. -- 28 с.

81. Соя / Под ред. Ю.П. Мякушко, В.Ф. Баранова. -- М.: Колос,

1984. - 332 с.

82. Сирота М.М. Прогрессивньїй способ лроизводства семян. -- К.: Урожай, 1976. - 132 с.

83. Сечняк Л.К., Киндрук Я.А. Методические указания по проведенню исследований по агрозкологическому обоснованию размешения производства семян на промьішленной оснобє. -- М.: ВАСХНИЛ, 1983. - 23 с.

84. Сечняк Л.К., Киндрук Н.А., Слюсаренко О.К. Зкология семян и ее значение в семеноведении и семеноводстве // $ааї§ШУПа1Ііа1 ипсІ РПапгепегігав.-Наііе (Зааіе). -1981.-4.-5. 636-652.

85. Сечняк Л.К., Киндрук Я.А., Слюсаренко О.К., Попов В.Г. Исгюль-зование внекорневьіх подкормок для повьішения урожайних качеств семян // Информ. листок о передов. произв.-техн. опите. -- 1985. -- № 113. - Зс.

86. Соя -- универсальная культура / Под ред. В.Г. Михайлова. -- К.: Урожай, 1982. - 88 с.

87. Строна И.Г. Разнокачественность семян полевьіх культур и ее значение в семеноводческой практике // Биолог. основи повьішения качества семян с.-х. раст.: Сб. -- М.: Наука, 1964. -- С. 21-24.

88. Строна И.Г. Обшее семеновєдение полевих культур. -- М.: Колос, 1966. -- 464 с.

89. Строна И.Г., Макрушин Н.М. Зкология семян, ее семеноведчес-кое значение и перспективи дальнейших исследований // Селекция и семеноводство: Сб. -- 1978. -- Вьш. 39. - С. 79~85.

90. Фурсова А.К. Влияние крупности семян на величину и качество урожая масличного подсолнечника // Повьішение урожайности с.-х. культур: Тр. Харьк. с.-х. ин-та. Т. 173. -- Харьков, 1972. -- С. 80--85.

91. Фурсова А.К. Урожайность подсолнечника в зависимости от спо-собов допосевной обработки почвьі // Вопросьі биологии, зкологии и агротехники полевих культур: Тр. Харьк. с.-х. ин-та. Т. 252. -- Харьков, 1978. - С. 38-41.

92. Фурсова А.К. Влияние сроков десикации на посевньїе и урожай-ньіе качества семян подсолнечника // Интенсивньіе технологии воздельшания полевьіх культур- Сб. науч. тр. Харьк. с.-х. ин-та. - Харьков, ¹⁹^8. -с. 57-60.

93. Фурсова А.К. Биология семяобразования подсолнечника. -- Ха-Рьков: Харьк. агр. ун-т, 1993. - 199 с.

94. Фурсова А.К. Биология семяобразования и формирования урожая подсолнечника: Автореф. дис. ... д-ра с.-х. наук. -- Харків, 1994. -- 366 с.

95. Фурсова Г.К. Соняшник: систематика, морфологія, біологія: Навч. посібник. - Харків, 1997. -- 120 с.

96. Цуркани С.Н. Влияние температури воздуха на содержание и жи-рнокислотньїй состав масла подсолнечника, вьірощенного в условиях искуственного климата // Бюл. НТИ по масличним культурам ВНИИМК. - Вьш. 2. - Краснодар, 1976. - С. 44-46.

97. Шеттина Ф.А., Мулинский В.А. Урожайньїе свойства семян подсолнечника в зависимости от места их репродуцирования // Селекция и семеноводство масличних культур. -- Краснодар, 1972. -- С. 76-81.

98. Шепєтина Ф.А., Чальш И.И. Семеноведение и семеноводство подсолнечника // Селекция, семеноводство и технология воздельївания технических культур: Науч. тр. ВАСХНИЛ. -- М.: Колос, 1980.

99. Шепєтина Ф.А., Чальш И.И., Шелкоудинко В.Г. Крупность семян и их урожайньїе свойства // Масличньїе культури. -- 1985. -- № 2. -- С. 31-32.

100. Щербакова Л.М. Особенности прорастания семян подсолнечника: Автореф. дис. ... канд. с.-х. наук. -- Харьков, 1973. -- 23 с.

101. Щербакова Л.М. Роль оболочек в дьіхательном газообмене про-растаюших семян подсолнечника // Бюл. НТИ по масличним культурам. - Вьш. 1. - Краснодар: ВНИИМК, 1979. - С. 24-28,

Размещено на Allbest.ru