Насінництво й насіннєзнавство олійних культур

Плід -- коробочка, що має три гнізда. У кожному з них міститься по одній насінині. В одних сортів рицини коробочки вкриті типами, в інших -- без шипів. У деяких сортів стулки коробочки при достиганні розпадаються (при цьому висипається насіння), в інших -- коробочки не розтріскуються. Розмір коробочки здебільшого не перевищує 3 см у діаметрі. Коробочки зібрані в китиці. До її центрального стрижня прикріплені розгалужені плодоніжки, на яких сидять коробочки. Залежно від сорту останні можуть бути розміщені нещільно або щільно, закриваючи собою весь стрижень. Залежно від довжини плодоніжок і розміщення китиць, їхні форми бувають: конічні, циліндричні, тупо- та ши-рококонічні.

Насіння рицини -- горішок з гладенькою, блискучою поверхнею, різноманітне за формою, розміром і забарвленням. У деяких сортів насінини спереду звужені; на звуженому кінці є сосочко-подібний виступ -- карункула. У сортів перського підвиду вона при дозріванні засихає й залишається у вигляді сухої зморщеної плівки. Насінина вкрита твердою, але крихкою шкіркою, шо має мозаїчний малюнок. Основне забарвлення -- сіре, блакитнувате. коричневе або червоне, з білим, світло-сірим, світло-коричневим або рожевим малюнком. Розмір насінини 0,5--3,0 см завдовжки. Маса 1000 дрібних насінин 160--290 г, середніх -- 290--350, крупних -- 350 г і більше; найкрупніших -- близько 1000 г.

Ядро біле, оліїсте, у середньому становить 77% маси насіння, а лушпиння -- 17--28%.

Класифікація рицини. Рід Шсіпиз І., за класифікацією В.А. Мошкіна, представлений одним політиповим видом Я. соттипіз Ь. -- рицина звичайна, розчленованим на 6 підвидів, 25 різновидностей.

1. 5иЬзр. соттипіз Ь. -- підвид звичайний. Рослини високі й середньої висоти (1,0--2,5 м), гіллясті й однокитицеві, з пофарбованим стеблом, часто без воскового нальоту; китиці довжиною 15--20 см, нещільні й середньої щільності; коробочки великі, рідше -- дрібні подовжено-конічні, діаметром 1,5--3,0 см, зі швом на стулках, не розтріскуються; насіння яйцеподібне, довжиною 1,3--2,0 см, червоне чи коричневе, з великою карунку-лою; листя довжиною 10--15 см, з 7--9 лопатями. Підвид продуктивний, посухостійкий, має багато гібридів з іншими підвидами, а також декоративні форми.

Підвид включає різновидності:

* звичайна -- стебло червоне або коричневе, без воскового нальоту; коробочки крупні, коричневі, бурі або малинові;

* рожева -- стебло рожеве або фіолетове з восковим нальотом; коробочки крупні, рожеві, оранжеві або бурі;

* дрібнонасіннєва -- рослини середньої висоти; стебло червоне, коричневе або фіолетове; коробочки дрібні, діаметром 1,2-- 2,0 см, зі швом, не розтріскуються; насіння дрібне (1,0--1,8 см) з карункулою й без неї (сорт Червона);

* зелена ~ стебло зелене, іноді з восковим нальотом; коробочки крупні й середньої величини;

* коротковузлова -- рослини низькорослі (0,5--1,0 м), з укороченими міжвузлями (1,5--3,0 см); стебло червоне або фіолетове, з восковим нальотом і без нього; коробочки середньої величини, не розтріскуються.

2. 5иЬзр. репісиз -- підвид перський. Рослини високі й середньої величини (1,2--2,0 м), слабогіллясті чи однокитицеві, китиці довгі, щільні; коробочки дрібні, діаметром 1,2--2,0 см, кулясті, з короткими плодоніжками, без шва, розтріскуються (у нових селекційних сортів -- зі швом, не розтріскуються); насіння овальне, дрібне, завдовжки 0,8--1,4 см, сіре, коричнювато-сіре, без карункули; листя довжиною 15--25 см, дуже розчленоване, зморшкувате. Підвид сформувався у помірному кліматі (Передня Азія), характеризується доброю продуктивністю, холодостійкий; за реакцією на фотоперіод -- довгоденний; має багато гібридів з іншими підвидами.

Підвид включає такі різновидності:

* перська -- стебло сизе (зелене), рідко фіолетове, з восковим нальотом; коробочки кулясті, дрібні, без шва, розтріскуються;

типіз Ь. -- рицина звичайна, розчленованим на 6 підвидів, 25 різновидностей.

1. 5иЬзр. соттипіз Ь. -- підвид звичайний. Рослини високі й середньої висоти (1,0--2,5 м), гіллясті й однокитицеві, з пофарбованим стеблом, часто без воскового нальоту; китиці довжиною 15--20 см, нещільні й середньої щільності; коробочки великі, рідше -- дрібні подовжено-конічні, діаметром 1,5--3,0 см, зі швом на стулках, не розтріскуються; насіння яйцеподібне, довжиною 1,3--2,0 см, червоне чи коричневе, з великою карунку-лою; листя довжиною 10--15 см, з 7--9 лопатями. Підвид продуктивний, посухостійкий, має багато гібридів з іншими підвидами, а також декоративні форми.

Підвид включає різновидності:

* звичайна -- стебло червоне або коричневе, без воскового нальоту; коробочки крупні, коричневі, бурі або малинові;

* рожева -- стебло рожеве або фіолетове з восковим нальотом; коробочки крупні, рожеві, оранжеві або бурі;

* дрібнонасіннєва -- рослини середньої висоти; стебло червоне, коричневе або фіолетове; коробочки дрібні, діаметром 1,2-- 2,0 см, зі швом, не розтріскуються; насіння дрібне (1,0--1,8 см) з карункулою й без неї (сорт Червона);

* зелена ~ стебло зелене, іноді з восковим нальотом; коробочки крупні й середньої величини;

* коротковузлова -- рослини низькорослі (0,5--1,0 м), з укороченими міжвузлями (1,5--3,0 см); стебло червоне або фіолетове, з восковим нальотом і без нього; коробочки середньої величини, не розтріскуються.

2. 5иЬзр. репісиз -- підвид перський. Рослини високі й середньої величини (1,2--2,0 м), слабогіллясті чи однокитицеві, китиці довгі, щільні; коробочки дрібні, діаметром 1,2--2,0 см, кулясті, з короткими плодоніжками, без шва, розтріскуються (у нових селекційних сортів -- зі швом, не розтріскуються); насіння овальне, дрібне, завдовжки 0,8--1,4 см, сіре, коричнювато-сіре, без карункули; листя довжиною 15--25 см, дуже розчленоване, зморшкувате. Підвид сформувався у помірному кліматі (Передня Азія), характеризується доброю продуктивністю, холодостійкий; за реакцією на фотоперіод -- довгоденний; має багато гібридів з іншими підвидами.

Підвид включає такі різновидності:

* перська -- стебло сизе (зелене), рідко фіолетове, з восковим нальотом; коробочки кулясті, дрібні, без шва, розтріскуються;

* зєленостєблова -- стебло зелене, без воскового нальоту; коробочки без шва, розтріскуються;

* нерозтріскувана -- рослини слабогіллясті або однокитице-ві, з високим штамбом (30--70 см); стебло сизе (зелене), з восковим нальотом і без нього; коробочки дрібні, зі швом, не розтріскуються; насіння дрібне і середнього розміру, іноді з невеликою карункулою (сорт ВНИИМК-165 поліпшений);

* фіолетовостеблова -- рослини слабогіллясті, однокитице-ві; стебло фіолетове, з восковим нальотом; коробочки здебільшого не розтріскуються (сорт Донська крупнокісна).

3. 5иЬзр. зіпетіз ~ підвид китайський. Рослини низькорослі й середньої висоти (0,5--1,5 м), гіллясті, у більшості з дрібним листям; китиці нещільні; коробочки великі чи середні, кулясті, зі швом, не розтріскуються; плодоніжки довгі (2--5 см); насіння овальне, велике чи середнє, темно-сіре, з карункулою.

Різновидності рицини підвиду китайський:

* китайська -- рослини низькорослі, сизо-зелені, гіллясті; китиці короткі;

* фіолетова -- рослини низькорослі, гіллясті, стебло фіолетове, рожеве чи червоне; китиці короткі;

* японська -- рослини середньої висоти (1,0--1,5 м), слабогіллясті, стебло сизо-зелене; китиці довгі, нещільні; коробочки великі, не розтріскуються; насіння темно-сіре, з карункулою; листя велике.

4. ЗиЬзр. іпШсиз -- підвид індійський. Рослини високі чи середньої висоти (1--3 м), часто з сильним восковим нальотом, гіллясті; китиці конічні, довгі, нещільні; коробочки подовжені, великі чи дрібні, без шипів чи з довгими тонкими шипами; довгими плодоніжками (2--5 см) зі швом на верхівках чи без нього, іноді розтріскуються; насіння подовжене (0,8--2,0 см), з вузькою карункулою; листя завдовжки 15--25 см, з 7--9 лопатями.

Підвид включає 4 різновидності:

* індійська -- рослини фіолетові, іноді червоні, гіллясті, з дрібними коробочками й насінням;

* сіролиста дрібноплідна -- рослини сизо-зелені, з дрібними коробочками й насінням;

* сиза крупноплідна -- рослини сизо-зелені, з великими коробочками й насінням;

* фіолетова крупноплідна -- рослини слабогіллясті, з фіолетовим, бузковим чи червоним стеблом, великими коробочками і насінням.

5. ЗиЬзр. гапгіЬагіпиз -- підвид занзібарський. Рослини висотою 0,5--5,0 м, гіллясті, стебло товсте, сизо-зелене, червоне чи фіолетове; китиці короткі, рідше довгі, овальні, нещільні; коробочки великі й середньої величини, без шва, з грубими короткими шипами, в більшості такі, що розтріскуються: насіння велике, рідше середньої величини, кулясте чи подовжене (прямокутне), рожево-червоне чи оранжеве, з широкою карункулою; листя велике (20--30 см) з довгими черешками, з 9~ 11 лопатями. Підвид пізньостиглий, дуже тепло- і вологолюбний.

Різновидності рицини підвиду занзібарський:

* занзібарська -- рослини високі, зелені, без воскового нальоту; коробочки великі, без шва, часто такі, що розтріскуються; насіння велике, кулясте, оранжеве чи червоне;

* сиза -- рослини високі й середньої висоти (1--3 м), гіллясті, зелені, з восковим нальотом; коробочки середньої величини, без шва, часто такі, що не розтріскуються; насіння коричневе, завдовжки 1,0--1,6 см. Існує багато гібридних форм;

* пурпурна -- рослини високі, з фіолетовим, рожевим чи червоним стеблом; коробочки великі чи середньої величини, без шва; насіння найчастіше червоне, з рожевою мозаїкою;

* довгоплідна -- рослини міцні, високі (3--5 м) з зеленим, фіолетовим чи червоним стеблом; коробочки великі, довжиною до 3,5 см, без шва, розтріскуються; насіння подовжене (2--3 см), коричневе, з карункулою;

* карликова -- рослини низькорослі (0,5-1,0 м), гіллясті; стебло сизе, фіолетове, рідко червоне з укороченими міжвузлями (1--3 см); китиці нещільні; коробочки кулясті, без шва, не розтріскуються; насіння овальне, середньої довжини (1,2--1,6 см), оранжеве й рожево-червоне, з широкою карункулою. Існує багато гібридних форм.

6. ЗиЬзр. гисієгаііч -- підвид бур'янисто-польовий. Рослини від низьких до високих (0,5--4,0 м), гіллясті; стебло зелене, сизе або іншого забарвлення; китиці середньої довжини, нещільні чи середньої щільності; коробочки дрібні (1,0--1.5 см), кулясті, на довгих, рідше коротких плодоніжках (1--5 см), без шва, такі, шо розтріскуються чи розпадаються на частки -- третинки; насіння дрібне, середнє (0,8--1,4 см). з карункулою; листя дрібне, рідше велике. Підвид пізньостиглий, теплолюбний, посухостійкий.

Різновидності рицини підвиду бур'янисто-польовий:

* бур'янисто-польова -- рослини гіллясті, з червоним, фіолетовим чи зеленим стеблом; китиці нещільні; коробочки часто розтріскуються; насіння дрібне або середнього розміру; листя часто дрібне;

* дикоросла -- рослини висотою 0,5--3,0 м, дуже гіллясті, з багатьма дрібними китицями; коробочки розтріскуються; насіння дуже дрібне (0,7-1,0 см);

* єгипетська -- рослини низькорослі й середньої висоти (0,5-- 1,5 м), гіллясті; стебло червоне, фіолетове чи зелене; китиці короткі (10--15 см); коробочки дрібні, без шва, дуже розтріскуються; насіння дрібне (0,8--1,2 см) з карбункулом; листя дрібне;

* мексиканська -- рослини середньої висоти й високі (1-- 4 м), малогіллясті, з сизим чи забарвленим стеблом, з восковим нальотом і без нього; китиці середньої довжини (20--25 см), порівняно щільні; коробочки дрібні, без шва, при достиганні розпадаються на частки -- третинки; насіння дрібне й середнього розміру, з карбункулом.

Народногосподарське значення рицини

Рицина займає у світі площу 1 млн. 270 тис га. Найбільше рицини сіють в Індії -- 820 тис. га, що становить 64,6% світової

ПЛОЩ І.

Середня врожайність рицини в світі становить 9,0 ц/га. Найвищий рівень урожайності --10,0 та 8,8 ц/га відмічається відповідно в Індії та Китаї.

Максимальні площі рицини в країнах СНД -- 229,6 тис. га -- досягали на початку 40-х років. Після Великої Вітчизняної війни посіви рицини скоротилися, і 1956 р. вони становили лише 10,9 тис. га. Максимальна площа 140,0 тис. га при урожайності 5,1 ц/га була у 1987 р. Протягом 1991 -- 1995 рр. посівна площа рицини в Україні скоротилась І становила 2 тис. 120 га при середній врожайності насіння 2,0 ц/га.

На початку нового століття з боку виробників спостерігається більш жвавий попит на насіння рицини, касторову олію, оскільки рицина -- одна з найбільш високоолійних культур. Олії в насінні міститься до 55--59%, а в ядрах -- до 65--70%.

З насіння рицини отримують касторову олію, яка слабко розчиняється в бензині й не загущується при низьких температурах {мінус 12-- 18°С). Це робить її неперевершеним мастильним матеріалом, особливо для двигунів, котрі працюють у складних умовах (авіаційні двигуни, робота двигунів в умовах півночі). Мастильні матеріали касторової олії не створюють нагару на стінках циліндрів двигунів.

Специфічність касторової олії обумовлена тим, що на 81 -- 96% вона складається з гліцеридів рииинолевої кислоти (С₁₈Н₃₄О₃). Жирні кислоти такого типу більш не зустрічаються в оліях інших рослин.

Якщо невисихаючу касторову олію піддати дегідрації, вона змінить свої властивості, стане швидко висихаючою. Після цього її можна використовувати для виробництва касторової гліфталевої оліфи, яка забезпечує в суворих північних кліматичних умовах стійкість покриття протягом чотирьох років (у звичайних оліф -- півтора роки). З касторової олії виготовляють високоякісні оліфи та лакофарбові вироби, при застосуванні котрих не спостерігається затемнення пофарбованої поверхні.

У хімічній промисловості касторову олію використовують для виробництва нітролаків, перхлорвінілових лаків, покриття кабелів.

Великим попитом касторова олія користується у хімічній промисловості. З неї отримують себацинову кислоту, яка застосовується для виробництва різних видів високоякісних пластичних мас, синтетичних тканин, рильсану (нейлон 610). Нитки риль-сану міцні в сухому, а особливо у вологому стані. У них більш високі параметри плавлення.

При обробці касторової олії сірчаною кислотою отримують алізаринову олію, що застосовується при протруєному фарбуванні тканин. Касторову олію використовують як рідкий діелектрик; гідрогенізацією отримують олеовокс (ізоляційний матеріал у радіотехніці), а у медицині -- як послаблюючий засіб.

При виробництві крекінгованої олії з касторової отримують ряд проміжних продуктів. Ці продукти використовують у парфюмерії (у них запах жасмину, персика та інші фруктові й квіткові запахи). Крім цього, касторова олія використовується в поліграфії для виготовлення типографської фарби, очистки набору та кліше перед друком, а також для пластифікації природного каучуку.

Листки рицини можна використовувати для годування шовковичної гусені особливої породи (Мопозота гісіпі).

Насіння, як і сама рослина, отруйні, вони містять алкалоїд рицини. Тому макуху й шрот рицини можливо використовувати на корм тваринам лише після їхньої обробки на заводах. Водночас, шрот та макуха рицини мають багато білків та вуглеводів, що робить їх цінним додатком для комбікормів. Макуху можна використовувати на добриво -- вона містить до 7,5% азоту, та як сировину для виробництва клею.

Великий попит на касторову олію обумовлює необхідність та ефективність вирощування рицини.

Сорти

Основні площі засівають сортами рицини з нерозтріскуючими коробочками, придатними до механізованого збирання комбайнами.

Хортицька 1 -- сорт середньостиглий, з тривалістю вегетаційного періоду 100--125 днів. Рослини гіллясті, висотою 100--120 см. Китиця щільна. Насіння середньої величини, маса 1000 насінин 280--300 г. Насіння містить 54--56% олії. Вміст рицинолевої кислоти в олії 88--89%. Сорт високостійкий проти фузаріозного в'янення, пристосований до механізованого збирання. Потенційна врожайність сорту 15--17 ц/га.

Хортицька 2 -- сорт середньостиглий, тривалість вегетаційного періоду 116 днів. Висота штамба 69 см, висота рослин 105 см. Маса 1000 насінин 300--305 г. Олійність насіння 56--57%. Вміст рицинолевої кислоти в олії до 90%. Сорт високостійкий проти фузаріозного в'янення. Пристосований до механізованого збирання. Потенційна врожайність 15--17 ц/га.

Хортицька 3 -- сорт ранньостиглий, тривалість вегетаційного періоду 90--ПО днів. Висота рослин 88--100 см, висота штамба 49 см. Маса 1000 насінин 300--320 т. Олійність насіння 54--57%. Вміст рицинолевої кислоти в олії 87--89%. Сорт стійкий проти фузаріозу, пристосований до механізованого збирання врожаю. Генетичний потенціал сорту передбачає врожайність 14--15 ц/га.

Олеся -- ранньостиглий сорт з періодом вегетації до 105 днів. Висота рослин 100--120 см. Практично однокитицевий, із щільною центральною китицею. Маса 1000 насінин 270 г. Олійність насіння 54--57%. Вміст рицинолевої кислоти в олії 84--89%. Стійкий проти фузаріозного в'янення. Мас дружнє дозрівання, пристосований до механізованого збирання. Потенційна врожайність насіння 14--16 ц/га.

Хортичанка -- середньостиглий сорт, тривалість вегетаційного періоду 110--125 днів. Висота рослин 110--130 см. Рослини гіллясті. Центральна китиця довжиною 30-40 см. Маса 1000 насінин 300--315 г. Олійність насіння 55--58%. Вміст рицинолевої кислоти із олії 86-89%. Стійкий проти фузаріозного в'янення, пристосований до механізованого збирання врожаю. Потенційна врожайність сорту 17--21 ц/га.

У зв'язку зі скороченням посівних площ рицини, неспроможністю господарств купувати на невеликі площі рицинозбиральні комбайни, Інститут олійних культур УААН рекомендує на невеликих площах в умовах фермерських господарств вирощувати сорти рицини з коробочками, що розтріскуються при дозріванні. До таких сортів відноситься сорт Хортицька 7.

Хортіщька 7 -- середньостиглий сорт, має тривалість вегетаційного періоду 110-125 днів. Висота рослин 110-130 см. Рослини гіллясті, мають щільну китицю, яка розтріскується при дозріванні. Маса 1000 насінин 265-295 г, олійність насіння 54-57%. Вміст рицинолевої кислоти в олії 90--94%. Сорт стійкий проти фузаріозного в'янення, призначений для вирощування на невеликих площах в умовах фермерських та інших господарств. Потенційна врожайність сорту 14--16 ц/га.

Усі ці сорти створені в Інституті олійних культур УААН.

Крім сортів народногосподарського призначення, селекціонерами цього інституту виведено декоративні сорти рицини, які застосовуються для декоративного прикрашення газонів.

Осіння рапсодія -- декоративний сорт, заввишки до 1,5 м. Рослини гіллясті. Діаметр куща 1,0-1,2 м. Стебло та листки мають зелене забарвлення, на всіх частинах рослини присутній восковий наліт. Суцвіття -- китиця, котра має конічну форму. Китиці великі, довжиною іноді до 60 см, кулеподібні. Коробочки ряс-ношипуваті, досить щільно розташовані на китиці, мають лимонне забарвлення, яке зберігається досить тривалий час.

Серенада -- сорт гіллястий, висотою до 1,8 м. Стебло та листки вкриті інтенсивним восковим нальотом, мають темно-фіолетове забарвлення. Коробочки шипуваті, кулеподібні, бузкового кольору, утворюють китицю конічної форми, довжиною до 30 см. Зберігає декоративний вигляд до заморозків.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Місце в сівозміні. При розміщенні насіннєвих посівів ураховують те, що для зберігання сортової чистоти сорту потрібна просторова ізоляція. Вона повинна становити 1000 м, а за наявності лісосмуг -- 500 м. Особливо небезпечне близьке розміщення сортів іншої біологічної групи, наприклад, сортів з коробочками, що розтріскуються при дозріванні.

Кращими попередниками, що забезпечують найсприятливіші умови формування сортами рицини насіння, є озимі зернові колосові культури. При вирощуванні рицини на насіння її слідністю господарств купувати на невеликі площі рицинозбиральні комбайни, Інститут олійних культур УААН рекомендує на невеликих площах в умовах фермерських господарств вирощувати сорти рицини з коробочками, що розтріскуються при дозріванні. До таких сортів відноситься сорт Хортицька 7.

Хортіщька 7 -- середньостиглий сорт, має тривалість вегетаційного періоду 110-125 днів. Висота рослин 110-130 см. Рослини гіллясті, мають щільну китицю, яка розтріскується при дозріванні. Маса 1000 насінин 265-295 г, олійність насіння 54-57%. Вміст рицинолевої кислоти в олії 90--94%. Сорт стійкий проти фузаріозного в'янення, призначений для вирощування на невеликих площах в умовах фермерських та інших господарств. Потенційна врожайність сорту 14--16 ц/га.

Усі ці сорти створені в Інституті олійних культур УААН.

Крім сортів народногосподарського призначення, селекціонерами цього інституту виведено декоративні сорти рицини, які застосовуються для декоративного прикрашення газонів.

Осіння рапсодія -- декоративний сорт, заввишки до 1,5 м. Рослини гіллясті. Діаметр куща 1,0-1,2 м. Стебло та листки мають зелене забарвлення, на всіх частинах рослини присутній восковий наліт. Суцвіття -- китиця, котра має конічну форму. Китиці великі, довжиною іноді до 60 см, кулеподібні. Коробочки ряс-ношипуваті, досить щільно розташовані на китиці, мають лимонне забарвлення, яке зберігається досить тривалий час.

Серенада -- сорт гіллястий, висотою до 1,8 м. Стебло та листки вкриті інтенсивним восковим нальотом, мають темно-фіолетове забарвлення. Коробочки шипуваті, кулеподібні, бузкового кольору, утворюють китицю конічної форми, довжиною до 30 см. Зберігає декоративний вигляд до заморозків.

Технологія вирощування, післязбиральна обробка та зберігання насіння

Місце в сівозміні. При розміщенні насіннєвих посівів ураховують те, що для зберігання сортової чистоти сорту потрібна просторова ізоляція. Вона повинна становити 1000 м, а за наявності лісосмуг -- 500 м. Особливо небезпечне близьке розміщення сортів іншої біологічної групи, наприклад, сортів з коробочками, що розтріскуються при дозріванні.

Кращими попередниками, що забезпечують найсприятливіші умови формування сортами рицини насіння, є озимі зернові колосові культури. При вирощуванні рицини на насіння її слід розміщувати в сівозміні після озимої пшениці, озимого ячменю та озимого жита. Не допускається сіяти рицину після рицини, соняшнику, кукурудзи на зерно. У сівозміні рицину повертають на попереднє поле не раніше, як через 8 років, що є профілактичним засобом захисту посівів від фузаріозу та інших захворювань. У сівозміні не можна сіяти після рицини кормові культури, оскільки при засміченості кормової маси падалицею рицини може статися отруєння сільськогосподарських тварин.

Рицина -- добрий попередник зернових і технічних культур. На крайньому півдні України, в Криму, у тривалу теплу осінь після ранньостиглих сортів рииини при їхньому своєчасному збиранні та правильному обробітку грунту рицина -- непоганий попередник озимих зернових культур.

Умовою, що забезпечує своєчасну сівбу озимих культур після рицини, є передзбиральна десикація рослин, яка прискорює початок збирання. Важлива роль належить і способам основного обробітку грунту під озимі. Найдоцільніше після рицини проводити поверхневий обробіток грунту на глибину 8--10 см.

Після збирання китиць рицини на гектарі залишається 30-40 ц вегетативної маси на богарі та 100--200 ц на зрошенні. Залежно від рівня формування врожайності, вегетативна маса рицини містить 20-30 кг азоту (врожайність насіння 7-8 ц/га).

При заорюванні вегетативної маси рицини грунт збагачується азотом, крім того у ньому зростає інтенсивність розвитку корисних мікроорганізмів, обумовлює також збільшення в орному шарі аміачного азоту та сприяє кращому розвитку культур, які розташовуються у сівозміні після рицини. Це робить рицину добрим попередником.

Добрива безпосередньо збільшують урожайність рицини за рахунок більш повного забезпечення рослин елементами мінерального живлення. Урожайність насіння рицини на богарі зростає на 0,8--2,0 ц/га завдяки застосуванню мінеральних добрив. Рекомендована доза внесення мінеральних добрив -- К,_пР₆₀. При вирощуванні рицини на карбонатних та звичайних чорноземах достатньо вносити одні фосфорні добрива -- Р_6(І Внесення калійних добрив на чорноземах та каштанових грунтах півдня України недоцільне. Кращі результати дає основне внесення мінеральних добрив восени під оранку. Передпосівне внесення мінеральних добрив навесні дає значно менший приріст урожайності сортів рицини.

На вилугуваних чорноземах доза внесення добрив становить ^ш^20 ^на карбонатних чорноземах -- Р₂₀ Азотні добрива в цьому випадку вносять під передпосівну культивацію. Фосфорні добрива весною вносять локально-стрічковим методом одночасно із сівбою рицини. Внесення фосфорних добрив здійснюється таким чином, щоб туки розташовувалися на відстані 6--10 см у бік від рядка на глибину грунту 10--12 см.

Рицина добре реагує на внесення органічних добрив. Доза внесення гною під оранку становить 20--30 т/га.

Більш повна дія добрив є на посівах з оптимальною густотою стояння рослин. У посівах з недостатньою кількістю рослин, а також у загущених посівах, ефективність дії добрив знижується. Основний обробіток грунту застосовують, залежно від засміченості грунту, у вигляді напівпарового обробітку або системи поліпшеного зябу. При невеликому рівні засміченості використовують напівпаровий обробіток грунту, який полягає у негайному післязбиральному лущенні стерні на глибину 6--8 см, глибокій оранці на 30--32 см і в подальших вирівнюваннях грунту культиватором в міру відростання бур'янів.

При значній засміченості полів однорічними злаковими та дводольними бур'янами застосовують систему поліпшеного зябу. Після збирання озимої пшениці проводять 2--4 дискових лущення ґрунту, в міру відростання бур'янів. Перше лущення -- на глибину 6--8 см, Інші -- на 8--10 см. Наприкінці вересня виконують оранку на глибину 30--32 см.

Систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту застосовують при засміченості поля коренепаростковими бур'янами. Ця система передбачає проведення лущення стерні на глибину 6--8 см після збирання озимої пшениці. В міру появи сходів бур'янів протягом літньо-осіннього періоду грунт обробляють на глибину 12--14 см лемішними лущильниками ППЛ-ІО-25, а за їхньої відсутності -- культиваторами КПЄ-3,8; КТС-10-01, або знаряддями КПШ-5, КПШ-9. Далі проводять поверхневий обробіток грунту на глибину 8--10 см дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Основний обробіток грунту -- оранка, яка виконується на глибину 30--32 см наприкінці вересня, початку жовтня. Після проведення оранки зяб вирівнюють.

Для ефективнішого пригнічення коренепаросткових та кореневищних бур'янів проводять заміну багаторазових пошарових обробітків грунту в системі поліпшеного зябу на внесення гербіциду раундап (2--4 л/га) по сходах рослин бур'янів. Оранку в цьому разі виконують тільки після закінчення дії раундапу.

^на карбонатних чорноземах -- Р₂₀ Азотні добрива в цьому випадку вносять під передпосівну культивацію. Фосфорні добрива весною вносять локально-стрічковим методом одночасно із сівбою рицини. Внесення фосфорних добрив здійснюється таким чином, щоб туки розташовувалися на відстані 6--10 см у бік від рядка на глибину грунту 10--12 см.

Рицина добре реагує на внесення органічних добрив. Доза внесення гною під оранку становить 20--30 т/га.

Більш повна дія добрив є на посівах з оптимальною густотою стояння рослин. У посівах з недостатньою кількістю рослин, а також у загущених посівах, ефективність дії добрив знижується. Основний обробіток грунту застосовують, залежно від засміченості грунту, у вигляді напівпарового обробітку або системи поліпшеного зябу. При невеликому рівні засміченості використовують напівпаровий обробіток грунту, який полягає у негайному післязбиральному лущенні стерні на глибину 6--8 см, глибокій оранці на 30--32 см і в подальших вирівнюваннях грунту культиватором в міру відростання бур'янів.

При значній засміченості полів однорічними злаковими та дводольними бур'янами застосовують систему поліпшеного зябу. Після збирання озимої пшениці проводять 2--4 дискових лущення ґрунту, в міру відростання бур'янів. Перше лущення -- на глибину 6--8 см, Інші -- на 8--10 см. Наприкінці вересня виконують оранку на глибину 30--32 см.

Систему поліпшеного зябу з пошаровим обробітком грунту застосовують при засміченості поля коренепаростковими бур'янами. Ця система передбачає проведення лущення стерні на глибину 6--8 см після збирання озимої пшениці. В міру появи сходів бур'янів протягом літньо-осіннього періоду грунт обробляють на глибину 12--14 см лемішними лущильниками ППЛ-ІО-25, а за їхньої відсутності -- культиваторами КПЄ-3,8; КТС-10-01, або знаряддями КПШ-5, КПШ-9. Далі проводять поверхневий обробіток грунту на глибину 8--10 см дисковими лущильниками або важкими дисковими боронами. Основний обробіток грунту -- оранка, яка виконується на глибину 30--32 см наприкінці вересня, початку жовтня. Після проведення оранки зяб вирівнюють.

Для ефективнішого пригнічення коренепаросткових та кореневищних бур'янів проводять заміну багаторазових пошарових обробітків грунту в системі поліпшеного зябу на внесення гербіциду раундап (2--4 л/га) по сходах рослин бур'янів. Оранку в цьому разі виконують тільки після закінчення дії раундапу.

Допосівний обробіток ґрунту. При вирощуванні рицини боронування грунту та ранньовесняна культивація не поліпшують, а іноді, навпаки, погіршують структуру та водний режим грунту. Тому ранньовесняну культивацію в комплексі з боронуванням проводять на невирівняному зябу восени, на переущільнених ґрунтах, на погано зораному зябу, при сильному засміченні поля падалицею озимих зернових культур і зимуючими бур'янами. Глибина ранньовесняної культивації 8--10 см.

В інших випадках, по вирівняному зябу застосовують мінімальний допосівний обробіток, котрий складається лише з проведення однієї передпосівної культивації на глибину 6--8 см. Мінімальний допосівний обробіток забезпечує більший рівень во-логонакопичення грунтом і сприяє більш інтенсивній появі сходів бур'янів, які потім пригнічуються передпосівною культивацією.

Рицина на початку вегетації дуже чутлива до бур'янів. Крім того, особливістю насіння рицини є те, що воно довго проростає в грунті. Строк появи сходів від моменту сівби, залежно від часу її проведення, 22--26 днів, а іноді й до 30 днів. У цей період поле може сильно засмічуватися бур'янами.

Залежно від рівня, виду засміченості, по кожному конкретному полю приймається рішення щодо внесення гербіцидів.

Якщо восени агротехнічними прийомами та внесенням раун-дапу вдалося ефективно пригнітити найбільш шкідливі бур'яни і рівень засміченості невеликий, то агроном має змогу пригнітити бур'яни агроприйомами в період вегетації -- до- і післясходовим боронуванням. Гербіциди при цьому можна не вносити. Якщо рівень засміченості все-таки великий, застосовують гербіциди.

Проти однорічних дводольних та злакових бур'янів під передпосівну культивацію вносять гербіциди: трефлан 48% к.е. (2,5-- 5,0 кг/га), дуал 96% к.е. (1,6--2,6 кг/га). Внесений восени раун-дап ефективно пригнічує коренепаросткові та кореневищні бур'яни. Якщо восени раундап не застосовувався, коренепаросткові та кореневищні бур'яни пригнітити не вдалося, рівень засміченості цими бур'янами середній або високий, то раундап вносять по сходах бур'янів у період від сівби до появи сходів рицини.

У цей самий період -- до появи сходів рицини, при сильній засміченості поля коренепаростковими та дводольними бур'янами, вносять гербіциди групи 2,4-Д в дозі 1,0-1,5 кг/га.

Сівбу насіннєвих посівів рицини треба здійснювати в оптимальні строки. При виборі строку сівби потрібно враховувати, що сходи рицини дуже чутливі до заморозків, а насіння потребує для проростання та появи сходів досить високих температур. Тому оптимальним строком сівби рицини є той, коли температура на глибині заробки насіння 6--8 см буде стійкою і становитиме 10-- 12°С. Встановлено, що основна маса ранніх ярих бур'янів по зябу без ранньовесняних обробітків сходить при прогріванні ґрунту до 10-- 12°С. Проведення передпосівної культивації в цей період забезпечує максимальне пригнічення ранніх ярих бур'янів і дає змогу отримати дружні сходи рицини.

Сходи пізніх бур'янів починають з'являтися при температурі вище 12°С, і цей процес продовжується за наявності вологи в грунті весь вегетаційний період. Затягування строків сівби рицини з метою більш ефективного пригнічення пізніх бур'янів не виправдане. Це веде до зниження рівня врожайності, не вирішує проблему зниження засміченості, а при висушуванні поверхневого шару грунту, враховуючи тривалий період проростання насіння рицини, може призвести до отримання посівів з недостатньою щільністю рослин.

На насіннєвих посівах рицину висівають тільки з шириною міжряддя 70 см. Глибина заробки насіння 6--8 см. У посушливі роки, з малою кількістю опадів весною, коли посівний шар грунту містить мало вологи, глибину заробки насіння збільшують до 8-- 10 см.

Рицині властивий могутній ріст. Вона здатна давати сходи на чорноземах з глибини ґрунту 14 см. Але при цьому сходи на поверхні ґрунту з'являються з великим запізненням і нерівномірно. Норму висіву насіння встановлюють таким чином, щоб передзбиральна густота стояння рослин насінних посівів становила 50--55 тис./га.

Догляд за посівами. Рицина вирощується в регіонах з недостатньою вологістю в період вегетації, тому після сівби потрібне коткування посівів кільчастими котками. Подальший догляд за посівами залежить від засміченості та обумовлюється попередньою якістю обробітку ґрунту. При ефективному застосуванні гербіцидів, високому рівні агротехніки достатньо провести одну міжрядну культивацію посівів. На безгербіцидному фоні, при високому рівні засміченості, з початком відростання бур'янів у більш пізні строки, при неефективному використанні гербіцидів здійснюють два досходових боронування посівів (з урахуванням тривалого періоду появи сходів). Післясходове боронування проводять у фазі 2--3 листків у рослин рицини, коли зменшується тургор і рослини стають менш ламкими. Боронують поперек рядбує для проростання та появи сходів досить високих температур. Тому оптимальним строком сівби рицини є той, коли температура на глибині заробки насіння 6--8 см буде стійкою і становитиме 10-- 12°С. Встановлено, що основна маса ранніх ярих бур'янів по зябу без ранньовесняних обробітків сходить при прогріванні ґрунту до 10-- 12°С. Проведення передпосівної культивації в цей період забезпечує максимальне пригнічення ранніх ярих бур'янів і дає змогу отримати дружні сходи рицини.

Сходи пізніх бур'янів починають з'являтися при температурі вище 12°С, і цей процес продовжується за наявності вологи в грунті весь вегетаційний період. Затягування строків сівби рицини з метою більш ефективного пригнічення пізніх бур'янів не виправдане. Це веде до зниження рівня врожайності, не вирішує проблему зниження засміченості, а при висушуванні поверхневого шару грунту, враховуючи тривалий період проростання насіння рицини, може призвести до отримання посівів з недостатньою щільністю рослин.

На насіннєвих посівах рицину висівають тільки з шириною міжряддя 70 см. Глибина заробки насіння 6--8 см. У посушливі роки, з малою кількістю опадів весною, коли посівний шар грунту містить мало вологи, глибину заробки насіння збільшують до 8-- 10 см.

Рицині властивий могутній ріст. Вона здатна давати сходи на чорноземах з глибини ґрунту 14 см. Але при цьому сходи на поверхні ґрунту з'являються з великим запізненням і нерівномірно. Норму висіву насіння встановлюють таким чином, щоб передзбиральна густота стояння рослин насінних посівів становила 50--55 тис./га.

Догляд за посівами. Рицина вирощується в регіонах з недостатньою вологістю в період вегетації, тому після сівби потрібне коткування посівів кільчастими котками. Подальший догляд за посівами залежить від засміченості та обумовлюється попередньою якістю обробітку ґрунту. При ефективному застосуванні гербіцидів, високому рівні агротехніки достатньо провести одну міжрядну культивацію посівів. На безгербіцидному фоні, при високому рівні засміченості, з початком відростання бур'янів у більш пізні строки, при неефективному використанні гербіцидів здійснюють два досходових боронування посівів (з урахуванням тривалого періоду появи сходів). Післясходове боронування проводять у фазі 2--3 листків у рослин рицини, коли зменшується тургор і рослини стають менш ламкими. Боронують поперек рядків легкими або середніми боронами. Глибина першого міжрядного обробітку 8--10 см. При цьому культиватори обладнують просапними боронками КРН-3,8. Глибина проведення другого міжрядного обробітку 6--8 см. При проведенні його просапні культиватори обладнують відвальниками КЛТ-52 для присипання грунтом бур'янів у рядках.

Зрошення рицини. При вирощуванні насінних посівів рицини на зрошенні поливи створюють сприятливі умови зволоження грунту у всі фази розвитку рослини. Велике значення мають поливи в періоди утворення та цвітіння центральних і бокових китиць.

Оптимальна вологість грунту для рослин рицини становить 70% НВ, а у період цвітіння центральних та бокових китиць -- не нижче 80% НВ. Для створення такого режиму подивів зрошення рицини проводять переважно частим дощуванням малими поливними нормами (380 м³/га).

Строком проведення поливів є вміст сухих речовин у клітинному соку листків рицини: 8,6% -- у період до початку цвітіння центральних китиць; 8,6--8,8 -- у фазу цвітіння центральних та бокових китиць; 11,1 --11,4% -- у фазу створення-наливу насіння. Цей вміст сухої речовини у клітинному соці листків рицини відповідає вологості грунту 70, 80, 90% НВ. Не рекомендується проводити поливи в пізні фази розвитку рослин, оскільки це призводить до створення нових листків, росту бокових гілок.

Захист рослин рицини від хвороб і шкідників. На посівах рицини зустрічається 75 видів грибних, 7 бактеріальних, 8 вірусних, 12 нематодних захворювань.

Найрозповсюдженішими захворюваннями є фузаріозне в'янення, альтернаріоз, сіра гниль, макроспоріози, бактеріози.

У захисті посівів рицини від захворювань важливо застосовувати профілактичні заходи: суворе дотримання сівозміни, сівба насінних посівів у оптимальний строк, використання для сівби тільки кондиційного насіння, збирання насіння з неуражених рослин, вилучення з насіннєвого матеріалу дрібних домішок.

Рекомендується обов'язкове протруєння насіння 80%-м змочуваним порошком ТМТД у дозі 4 кг/т. Протруєння здійснюється за зволоженням та при застосуванні прилипувача. В якості прилипувача використовують силікатний клей (150--200 г на 1 т насіння) або розчинний концентрат сульфітно-спиртової барди (0,7--1,0 кг на 1 т насіння) із вмістом сухих речовин не менш як 50%. Твердий концентрат барди застосовують у дозі 0,5--0,7 кг/т. Прилипувач розводять у 10--15 л води.

Посіви рицини можуть ушкоджувати більше 100 видів шкідників -- комах та кліщів. В Україні та Росії найбільш розповсюджені такі шкідники рицини: дротяники, піщаний мідяк, озима совка, гусениці лучного метелика, капустяна совка, буряковий клоп.

Для захисту посівів рицини від шкідників застосовують такі заходи; боротьба з бур'янами в літньо-осінній період після збирання попередника, дотримання сівозмін, глибока оранка, сівба високоякісним насінням. Під час догляду за посівами необхідно своєчасно виявляти та знищувати шкідників рицини.

Необхідно застосовувати ядохімікати проти шкідників рицини за наявності дротяників у кількості 5 шт. на 1 м²; жуків піщаного або кукурудзяного мідяків -- 1--2 на І м² ; масовій появі гусені лучного метелика другого віку на рослинах рицини.

Дефоліація та десикація посівів. Здатність листків вегетувати до самих приморозків, неодночасне достигання насіння на китицях різних порядків утруднює збирання насінних посівів комбайнами, погіршує вимолот та сепарацію насіння.

Для прискорення початку збиральних робіт, зменшення втрат врожаю насіння, при загрозі несвоєчасного збирання врожаю за несприятливих погодних умов восени застосовують передзбиральну дефоліацію (опадання листків) і десикацію (висушування рослин на корені) посівів рицини з коробочками, шо не розтріскуються.

На насіннєвих посівах десикацію можна починати тільки при повній стиглості насіння центральної китиці. Це лає змогу окремо збирати насіння центральних та бокових китиць.

Десикацію здійснюють за допомогою авіації або тракторних оприскувачів. Витрати робочої рідини -- 50--100 л/га. При дефоліації використовують хлорат магнію (60% з.п.) за нормою витрати 15,0--20,0 кг/га (строк очікування -- 8--10 днів), еділ 45% в.р. -- 2,0 (строк очікування -- 5--6 днів), реглон 20% в.р. -- 2,0--3,0 л/га (строк очікування -- 5--6 днів). Дефоліацію та десикацію проводять при температурі вище 15 °С. При теплій, тривалій осені, своєчасному достиганні насіння рицини дефоліацію та десикацію можна не проводити.

Збирання врожаю насіннєвих посівів рицини, якщо застосовували десикацію, починають після строку очікування. Якщо десикацію не виконували, збирати врожай комбайном починають при повному достиганні насіння центральної китиці рослин. Механізоване збирання врожаю сортів з коробочками, що не розтріскуються, проводять комбайнами ККС-6, ККС-8.

Очищене насіння центральної китиці поступає в перший основний бункер комбайна. Усе недостигле насіння з бокових китиць у вигляді коробочок, третинок поступає в другий спеціальний бункер і використовується як товарне. Насіння рицини з основного бункера комбайна поступає на тік з підвищеною вологістю -- 10--13% та вище. Це пояснюється тим, що під час збирання рицини в насіння основного бункера домішуються дуже вологі частини рослин рицини (бутони чоловічих квіток, відрізки стебла, частини листків І т. ін.)

Не допускається зберігання привезеного на тік з під комбайна насіння та коробочок насипом, оскільки це призведе до їх самозігрівання, посилення розвитку хвороб. Доставлена на тік насіннєва маса потребує негайного сушіння, очистки й сортування.

Щоб забезпечити високі посівні якості насіння, його необхідно негайно підсушити в умовах току до вологості 7--8%. При сухій, сонячній погоді насіння рицини розстилають на відкритих асфальтових частинах току шаром 10-15 см. За таких умов насіння досягає кондиційної вологості за 3--4 дні.

Якщо збирання стиглого насіння відбувається в пізні осінні строки або стоїть осіння, несприятлива і дощова погода, застосовують штучне висушування насіння до кондиційної вологості. Краще за все сушіння насіння здійснюють у лоткових сушарнях з використанням електрокалориферів, або у сушарнях типу СКПБ-1,8; СЗПБ-2,5. Температура нагріву насіннєвої маси 35-- 40°С. Постачання теплоносія при вологості насіннєвої маси вище 12% повинно бути значним -- 800--1200 м³/год на 1 т насіння. При зменшенні інтенсивності теплопостачання підігрітим повітрям відбувається запарювання верхнього шару насіння і воно втрачає свої посівні властивості

Висушене насіння очищують та відсортовують. При цьому з насіннєвої маси рицини вилучають дрібне, щупле, обрушене насіння, насінини в третинках. Ця робота виконується в одному потоці на складних машинах ОСВ-10, ОСМ-ЗУ, ОС-4,5, «Пет-кус-Гігант». Подача насіння відбувається тільки стрічковими транспортерами. Обов'язково виключають трієрні системи. Щоб повністю вилучити легкі домішки, насіння в третинках і щупле, треба правильно здійснювати регуляцію аспірації та підбір решіт.

Для сортів з великою масою 1000 насінин застосовують сортувальні решета з шириною продовгуватих отворів 6,5--7,0 мм і підсівні двох типів: з отворами діаметром 7-8 мм або з продовгуватими шириною 5,0--5,2 мм. Для середиьонасінних сортів використовують сортувальні решета з продовгуватими отворами 6,5; 6,8; 7,0 мм, підсівні -- з круглими отворами діаметром 7,8; 8,0 мм та продовгуватими -- 5,0: 5,2; 5,5 мм. Для дрібнонасіннєвих сортів -- сортувальні решета з шириною отворів 6,0; 6,2; 6,5 мм, підсівні -- з круглими отворами діаметром 7,0 мм і з продовгуватими шириною 4,5; 4,8; 5,0 мм. При правильному підборі решета вдається повне вилучення обрушеного, щуплого насіння, насіння маловрожайної дрібної фракції.

Дуже важливо, шоб аспірація була достатньо сильною. При значній засміченості очистку та сортування проводять 2 рази при різних регулюваннях очисних машин.

Якість посівного матеріалу значно поліпшується, якщо після сортування провести вилучення фракції насіння з низькою щільністю на пневмосортувальному столі типу ПСС-2,5.

На невеликих насіннєвих ділянках, у фермерських господарствах, де недоцільно використовувати комбайни, або за відсутності рицинозбиральних комбайнів, коробочки з центральних та бокових китиць збирають окремо вручну. Насіння з центральних китиць іде на насіннєвий матеріал. Збирають при повній стиглості насіння центральних китиць. Коробочки пакують у мішки і транспортують на тік. Зібрані коробочки вимолочують на спеціальних рицинових молотарках -- У15-УМА. Насіння після молотарки висушують до кондиційної вологості, очищують та сортують.

Сорти з коробочками, що розтріскуються при дозріванні, (Хор-тицька, Круглих. 5) збирають вручну. Китиці різних порядків достигають на рослині не одночасно, тому збір китиць здійснюють вибірково, у декілька етапів. Збирання починають, коли вся китиця пожовкла й деякі коробочки побуріли. Китиці зрізають серпами, секаторами або ножами. Робочі йдуть по ряду й зрізані китиці складають у мішки, котрі транспортують на тік. На току китиці розкладають рівним шаром у 25 см. Під впливом сонячних променів та нагріву коробочки підсихають і розтріскуються. Насіння з силою вилітає з коробочок на поверхню току. Для кращої просушки та повного самовимолочування китиці ворушать 2~3 рази на день. Після того, як коробочки розтріскались, порожні китиці згрібають граблями, лушпиння змітають віниками, насіння згрібають докупи. Зібране насіння очищають і сортують так само, як і насіння сортів з коробочками, шо не розтріскуються.

При необхідності, у разі погіршення погодних умов, зібране насіння перед очисткою та сортуванням висушують до вологості 7-8%.

Зберігання насіння. Після сушіння та очистки насіння перевіряють у державних насіннєвих інспекціях і при вологості менше 8% засипають у насіннєсховища. Краще за все насіння рицини зберігається у мішках штабелями по 5--6 мішків у висоту. Зберігання в мішках є обов'язковим для насіння еліти та першої репродукції. При зберіганні насипом шар насіння не повинен перевищувати І м. Насипи та штабелі повинні мати етикетки з назвою сорту, репродукції та посівних якостей насіння.

Приміщення, де зберігається насіння, повинні бути сухими, добре провітрюваними.

Перевозять і транспортують насіння тільки в мішках з відповідною документацією.

Ефективним способом зберігання та транспортування насіння сортів рицини є контейнерний спосіб, коли насіння зберігають і транспортують до місць сівби в металевих контейнерах. Але при цьому способі зростають витрати при навантаженнях контейнерів на транспортні засоби, транспортування насіння до місць сівби.

Методи прискореного розмноження насіння нових сортів

Для збільшення коефіцієнта розмноження дефіцитних і перспективних сортів на насіннєвих посівах створюють високий фон родючості. Доцільно здійснювати основний обробіток грунту. Восени агротехнічними заходами пригнічують коренепаросткові й кореневищні, а також однорічні злакові і дводольні бур'яни. Протягом вегетації знищують бур'яни в посівах рицини механізованими прийомами та ручним сапанням рядків, розпушують міжряддя.

Сіють лише в оптимальні строки. Схема сівби -- 70x70 або 45x45 см. Сорти з однією китицею висівають з меншою нормою висіву, передзбиральна густота стояння рослин 25--30 тис./га. Сорти, що формують бокові китиці, вирощують при загущенні: передзбиральне стояння 65--70 тис./га. Загущення посівів забезпечує менше формування бокових китиць. Сівба здійснюється саджалками вручну.

У період вегетації проводять фенологічні спостереження за посівами. До цвітіння і перед збиранням вилучають нетипові, уражені хворобами, рослини, домішки. У перший строк видаляють також бур'ян нетребу. Посіви рицини апробують. На насіння вручну збирають тільки коробочки з центральних китиць.

Прискорене розмноження сортів рицини здійснюють в осінньо-зимовий період в умовах штучного клімату: зимові теплиці, фітотрони наукових установ.

Методика виробництва оригінального, елітного й репродуктивного насіння

Всеросійським інститутом олійних культур (м. Краснодар, Росія) рекомендовано регулярне сортопоновлення рицини з сівбою на насіннєвих ділянках (1 раз у 2 роки) насіння першої репродукції. Це дає змогу запобігти погіршенню сорту при появі гібридних домішок.

Вирощують сортове насіння рицини на високому агротехнічному фоні. Відбір родоначальних рослин, вирощування насіння в розсадниках оцінки потомств, насіннєвому розсаднику, отримання супереліти здійснює наукова установа -- оригінатор сорту або за договором інші науково-дослідні інститути, дослідні станції, дослідні господарства навчальних закладів. Еліту та першу репродукцію за договорами вирощують дослідні станції, дослідні господарства, фермерські та іншої власності господарства, які відповідно сертифіковані, мають право вирощувати та реалізовувати насіння.

Первинне насінництво починають з добору родоначальних рослин.

Для підвищення пластичності сорту використовують насіння, яке було вирощено в різних географічних регіонах і насіння врожаю різних років.

По кожному сорту на посівах супереліти та еліти у фазі повної стиглості відбирають від 500 до 1000 здорових типових продуктивних рослин з відповідною до сорту кількістю міжвузлів, переважно з жіночими квітками. Для створення резерву насіння здійснюють масовий відбір 2--3 тис. рослин.

Після аналізу 250-500 кращих родин, насіння їх висівають у розсаднику оцінки потомств. Висів відбувається без повторень. Схема сівби -- 70x70 см, у кожне гніздо висівають 3--4 насінини. Після проривки в кожному гнізді залишають по 2 рослини. Площа ділянки 4--6 м². Контроль -- супереліту розміщують через 4--9 рядків.

У період вегетації відмічають фази розвитку рослин рицини: поява сходів, початок цвітіння, достигання центральних та бокових китиць, збиральна стиглість, При цвітінні підраховують кількість рослин з жіночими китицями; перед збиранням -- кількість рослин, що уражені хворобами; рослин, що мають небажані ознаки (пізньостиглість, високорослість, розтріскування коробочок).