Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera l. та перспективи їх використання в озелененні м. Києва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний аграрний університет

УДК 630*17:712.4 [477-25]

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera l. та перспективи їх використання в озелененні м. Києва

06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація

Кирилюк Вікторія Іванівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор Ковалевський Сергій Борисович, Національний аграрний університет, декан факультету садово-паркового господарства та ландшафтної архітектури

Офіційні опоненти:

доктор сільськогосподарських наук, професор Кучерявий Володимир Панасович, Державний вищий навчальний заклад “Національний лісотехнічний університет України”, завідувач кафедри ландшафтної архітектури, садово-паркового господарства та урбоекології

доктор сільськогосподарських наук, професор

Шлапак Володимир Петрович, Національний дендрологічний парк «Софіївка» - науково-дослідний інститут Національної академії наук України, головний науковий співробітник

Захист відбудеться «2» липня 2008 р. о 10⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.09 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, ауд. 65

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 13, навчальний корпус 4, к. 28

Автореферат розісланий «31 » травня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.Г. Лащенко

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Вивчення перспективності видів роду Lonicera L. за комплексом морфобіологічних та екологічних ознак дозволило виділити рослини, які відзначаються високим декоративним ефектом в озелененні. Введення їх у культуру сприятиме естетичному оформленню міських і приміських насаджень, поліпшенню санітарно-гігієнічного стану та дозволить розширити асортимент декоративних видів деревних рослин, який використовується для благоустрою населених місць.

Рід жимолость, котрий налічує в собі близько 200 видів різного географічного походження, представлений в озелененні м. Києва переважно двома видами - L. tatarica L. та L. xylosteum L. Введення в культуру нових видів і форм потребує науково обґрунтованого асортименту, опрацьованого на основі вивчення морфобіологічних та екологічних особливостей рослин, визначення ступеня їх адаптації і стійкості в районі інтродукції, визначення оптимальних умов зростання і ефективних способів розмноження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження дисертаційної роботи є складовою частиною державного бюджетного наукового проекту „Розробити наукові основи введення інтродуцентів у лісові та декоративні насадження Лісостепу України” (номер державної реєстрації 0101U003266) та „Розробити наукові основи охорони та використання раритетних деревних видів у декоративних насадженнях Лівобережного Лісостепу України” (номер державної реєстрації 0106U003869) кафедри дендрології та лісової селекції НАУ, до виконання яких дисертант залучалась як виконавець підрозділів.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення закономірностей росту і розвитку найбільш поширених та перспективних видів роду Lonicera L. у м. Києві порівняно з аборигенними видами і обґрунтування перспективності їх культивування в регіоні.

Основні завдання:

- визначити морфобіологічні особливості найбільш поширених та перспективних видів роду Lonicera L.;

- дослідити фенологічний цикл видів роду Lonicera L. та виявити його особливості в умовах м. Києва;

- визначити строки та рясність цвітіння і плодоношення;

- вивчити реакцію досліджуваних видів роду Lonicera L. на негативні кліматичні фактори регіону за оцінкою їх зимо- та посухостійкості;

- дослідити та запропонувати оптимальні методи розмноження жимолостей;

- вивчити вплив досліджуваних інтродукованих видів роду Lonicera L. на фізико-хімічні властивості грунту;

- визначити перспективність використання видів роду Lonicera L. в озелененні м. Києва за існуючими методиками та вдосконалити шкалу її оцінки;

- створити колекційний фонд представників роду Lonicera L. у Ботанічному саду Національного аграрного університету.

Об'єкт дослідження - процес вирощування та введення перспективних видів роду Lonicera L. в декоративні насадження м. Києва.

Предмет дослідження - морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera L. в умовах декоративних насаджень м. Києва.

Методи дослідження. Основні методи дослідження такі: лісівничо-таксаційні - для закладання пробних площ і визначення параметричних показників досліджуваних видів у процесі їх росту; порівняльної екології - для встановлення лісорослинних умов; агрохімічні - для визначення фізико-хімічних властивостей грунту та органічного опаду; математичної статистики - для обробки експериментальних даних.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні теоретичні положення дисертаційних досліджень, які визначають новизну наукових результатів, полягають у наступному:

вперше:

- для м. Києва вивчено морфобіологічні особливості досліджуваних видів роду жимолость, а саме фенологічний цикл та досліджено рясність цвітіння і плодоношення;

- для м. Києва встановлено реакцію досліджуваних інтродукованих видів на негативні кліматичні фактори;

- досліджено та запропоновано методи вегетативного та насінного розмноження;

- показано вплив інтродукованих видів роду на фізико-хімічні властивості грунту у міських насадженнях;

- вдосконалено шкалу оцінки життєздатності та перспективності деревних рослин у декоративних насадженнях населених місць.

Практичне значення одержаних результатів. Створено колекційну ділянку видової різноманітності роду Lonicera L. у ботанічному саду НАУ. До складу колекції ввійшло 5 видів та 2 форми витких жимолостей.

Результати досліджень щодо особливостей насінного та вегетативного розмноження прийняті до впровадження Державним підприємством “Макарівське лісове господарство”, технології розмноження та вирощування посадкового матеріалу прийняті до впровадження селянським (фермерським) господарством “Червоне”, на що є відповідні довідки.

Основні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальних програмах при викладанні дисциплін “Декоративна дендрологія”, “Інтродукція та адаптація декоративних деревних рослин”, “Селекція декоративних рослин” та “Декоративне садівництво” напряму підготовки “Лісове та садово-паркове господарство”.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є особистою науковою працею автора, яка опрацювала програму досліджень, зібрала весь польовий матеріал, провела його обробку та аналіз і сформулювала висновки. Дисертант вперше провела дослідження феноритміки розвитку та росту видів роду Lonicera L., вивчила екологічні особливості, зокрема зимо- та посухостійкість, дослідила оптимальні методи розмноження та вивчила вплив інтродукованих видів роду Lonicera L. на фізико-хімічні властивості грунту, встановила перспективність введення жимолостей у декоративні насадження у регіоні досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, результати досліджень та висновки дисертаційної роботи доповідались на міжнародному науково-практичному семінарі “Лісовідновлення і лісорозведення в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи” (м. Київ, 5 квітня 2004 р.), міжнародних науково-практичних конференціях “Сучасні проблеми сталого розвитку лісового комплексу України: освіта, наука, виробництво”, (м. Київ, 13?15 жовтня 2005 р.) та “Садово-паркове господарство та ландшафтне будівництво в Україні: сучасний стан і перспективи розвитку” (м. Київ, 14?15 вересня 2006 р.), конференції молодих учених-ботаніків “Актуальні проблеми дослідження та збереження фіторізноманіття” (м. Умань, 6?9 вересня 2005 р.), конференції науково-педагогічних працівників, наукових співробітників і аспірантів Навчально-наукового інституту лісового і садово-паркового господарства НАУ (м. Київ, 13?14 квітня 2006 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційних досліджень опубліковано 4 наукові роботи, у тому числі 3 статті у наукових збірниках, які входять до переліку фахових видань та 1 тези у збірнику матеріалів конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, пропозицій виробництву, трьох додатків обсягом 24 сторінки, а також списку використаних джерел (174 найменування, у тому числі 26 іноземною мовою). Робота викладена на 164 сторінках комп'ютерного тексту. Основний текст викладено на 107 сторінках, проілюстровано 23 рисунками та 32 таблицями.

Основний зміст роботи

Розділ 1. Ботаніко-систематична характеристика видів жимолості. Видовий склад роду, як відмічають деякі автори, зокрема, Зайцев Г.М. та Шульгина В.В. (1962), Рябова Н.В. (1980) та інші, налічує більш як 200 видів, що поширені, головним чином, у листяних та змішаних лісах у помірній та субтропічній зонах Європи та Північної Америки, також у субтропічних та тропічних лісах або заростях чагарників Південно-Східної Азії. У природних умовах жимолості поширені в північній півкулі на територіях, які за флористичним районуванням суші згідно праць Альохина В.В. (1950) та Жуковського П.М. (1982) відносяться до Китайсько-японської, Середземноморської та Північноамериканської атлантичної областей, або до Голарктичного царства за Тахтаджяном А.Л. (1974, 1978).

Рябова Н.В. (1980) відмічає, що в гірському лісовому Китаї знаходиться центр видової різноманітності жимолостей. Флора гірського Китаю є найбільш давньою, збереглась без змін як частина неогенової флори, що не зазнала дії аридізації, як флори Середземномор'я і Центральної Азії, ні неогенового зледеніння, як флори Північної і Східної Азії.

Існують значні розбіжності в кількості опадів за період із середньомісячною температурою повітря вище 0⁰С та в абсолютних мінімальних температурах повітря України порівняно з районами природного зростання видів роду Lonicera L.

Кліматичні умови м. Києва досить сприятливі для введення у декоративні насадження досліджуваних видів жимолостей, хоча за деякими показниками термічного режиму вони мають значні розходження, які позначаються на ритмі розвитку рослин у наших умовах.

Розділ 2. Об'єкт та методи досліджень. Об'єктами досліджень були чотири види жимолостей, а саме: жимолость звичайна (Lonicera xylosteum L.), жимолость татарська (Lonicera tatarica L.) та інтродуковані види: жимолость каприфоль (Lonicera caprifolium L.) і жимолость їстівна (Lonicera edulis Turcz. ex Freyn.). Постійні спостереження виконувались на базі ботанічних садів м. Києва: Національного Ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України, Ботанічного саду ім. О.В. Фоміна Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка, Державного Ботанічного саду Національного аграрного університету та 13 парків м. Києва.

Методи досліджень визначались з урахуванням необхідності вивчення ступеня стійкості жимолостей, ритму розвитку, росту, цвітіння і плодоношення, а також оцінки декоративних якостей та перспективності в умовах м. Києва.

Фенологічні спостереження проводили згідно з працею “Методика фенологических наблюдений в ботанических садах СССР” (1980). Ріст вивчали на підставі лінійного вимірювання приросту однорічних пагонів. Інтенсивність цвітіння та рясність плодоношення визначали за методикою Калініченка О.А. (1989).

Розміри ягід та насіння визначали мікрометром гладким з величиною відліку 0,01 мм при настройці на нуль по установчій мірі. Визначення морозостійкості проводили польовим методом та шляхом мікроскопічного аналізу ступеня пошкодження тканин після проморожування за методикою Соловйової М.О. (1982). Для точної характеристики посухостійкості, вивчали водний режим листків, використовуючи відомий метод Кушніренка М.Д., Курчатовії Г.П., Крюкової Є.В. (1975).

Досліди з вегетативного розмноження жимолостевих проводились відповідно до рекомендацій Іванової З.Я. (1982), Турецької Р.Х. (1955, 1968), Тарасенка М.Т. (1967), Комісарова Д.А. (1964).

Для характеристики декоративних ознак досліджуваних видів використано методику, яку розробили Хороших О.Г. та Хороших О.В. (1999). Перспективність інтродукції досліджуваних жимолостей в наших умовах визначали методом інтегральної числової оцінки на основі візуальних спостережень, розроблених Лапиним П.І. та Сидневою С.В. (1973). Результати досліджень обробляли методом варіаційної статистики за Зайцевим Г.М. (1984).

Розділ 3. Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera L.

Види роду Lonicera L. належать до рослин з нетривалим періодом глибокого спокою. У аборигенних та середземноморських видів він триває близько 212 - 220 днів (жимолості звичайна, татарська та каприфоль), у японо-китайських - 241 - 251 день (жимолость їстівна). Нами встановлено, що в умовах м. Києва початок вегетації жимолостей розпочинається в кінці березня - на початку квітня, коли середньодобова температура характеризується значеннями нижчими за +5⁰С. Пізніше цього строку розпочинає вегетацію жимолость звичайна.

Тривалість вегетаційного періоду досліджуваних видів жимолості в умовах м. Києва становить в середньому 179?227 днів.

Встановлено, що ріст жимолостевих у висоту відбувається за однією схемою. Спочатку утворюються основні пагони формування, нижня частина яких стає скелетною віссю, а на верхній, шляхом симподіального галуження, розвиваються пагони першого і наступного порядків, що й продовжують лінійний ріст рослин у висоту.

На підставі проведених нами досліджень встановлено, що початок росту пагонів у досліджуваних видів спостерігається у другій ? третій декаді квітня. Цьому відповідає середня температура повітря 7,1?10,1⁰С, при сумі позитивних температур 201?238⁰С.

Характерною особливістю жимолості каприфоль є наявність двох порядків галуження пагонів і двох періодів росту. Перший найінтенсивніший період росту, завершується у третій декаді червня, а другий - в другій декаді липня.

Жимолості їстівна, звичайна і татарська завершують ріст пагонів у першій - другій декаді липня.

Проаналізувавши результати досліджень за тривалістю періоду росту пагонів і строками його закінчення, досліджувані жимолості нами віднесено до групи з коротким (до 120 днів) періодом росту.

Наші досліди показали, що залежно від метеорологічних умов кожного конкретного року строки настання окремих фенофаз можуть значно зсуватись, однак послідовність їх проходження зберігається. Встановлено, що в умовах м. Києва тривалим цвітінням відзначається жимолость каприфоль (в середньому 36 днів), що підвищує її декоративність і дозволяє широко використовувати даний вид для вертикального озеленення. Короткий період цвітіння має жимолость татарська - в середньому 9 днів, але велика кількість квітів компенсує цей недолік. Проміжне значення в тривалості цвітіння займають жимолості їстівна та звичайна (в середньому 12 днів).

Плоди жимолості відносяться до типу ягоди. Ягода формується з тригніздої зав'язі. Плід ягода у жимолостевих виник з нижньої зав'язі з видозміненої квіткової вісі, але без нормально розвиненого плодолистика. За формою ягоди бувають сферичні або еліпсоїдні.

Період формування плодів у досліджуваних видів жимолості досить розтягнутий (від 30 до 132 днів) і залежить від суми накопичених ефективних температур, строків цвітіння виду, його географічного походження та систематичного положення.

Всі види досліджуваних жимолостей цвітуть і плодоносять в умовах м. Києва. Добрим плодоношенням (4 бали) відзначились жимолость татарська, каприфоль та їстівна. Жимолость звичайна щорічно рясно цвіте і плодоносить (5 балів за шкалою Калініченка О.А. (1989)).

На основі проведення багаторазових замірів встановлено, що насіння усіх жимолостей характеризується малими розмірами. Найбільше насіння має жимолость каприфоль (4,74 х 3,88 мм), а найменше - жимолость їстівна (2,31 х 1,60 мм).

Проведені нами дослідження показали, що з усіх досліджуваних видів жимолостей раніше всіх дозріває насіння жимолості їстівної. Слід зазначити, що заготовляти його потрібно відразу після дозрівання, оскільки плоди швидко опадають і загнивають, на відміну від інших видів, плоди яких ще тривалий час утримуються на гілках. Найкраща схожість насіння виявилась теж у жимолості їстівної (97%).

Найвища схожість насіння у всіх видів спостерігається у рік його збирання. Максимальний термін зберігання насіння жимолостей - три роки, оскільки воно швидко втрачає схожість (їстівна ? на 46%, звичайна - на 32%, татарська - на 36%). Найменше втрачає схожість насіння жимолості каприфолі - всього на 19%. Зберігати насіння понад три роки недоцільно.

Основним лімітуючим фактором для досліджуваних видів, які вивчаються у м. Києві, є низькі мінусові температури, а також вся система зовнішніх кліматичних чинників, яких зазнають рослини під час зимівлі.

При вивченні характеру перезимівлі враховують два види стійкості: морозостійкість та зимостійкість, при чому Генкель П.А. і Онкіна Є.З. (1964) повідомляють, що перша є складовою другої.

Метою проведених нами досліджень було:

- встановлення фактичної (польової) зимостійкості досліджуваних видів та виділення з них найбільш стійких за досліджуваною ознакою видів;

- вивчення потенційної морозостійкості відібраних видів.

У результаті вивчення фактичної зимостійкості нами встановлено, що жимолость каприфоль є найменш зимостійким видом серед досліджуваних (2?3 бали), що пов'язано з географічним походженням виду і зумовлено фізіологічними особливостями адаптивних процесів. У жимолостей звичайної, татарської та їстівної обмерзання не виявлено. Завдяки нормальному розвитку пагонів види утворюють добре сформовану крону, характерну для виду.

Потенційну морозостійкість визначали за методом Соловйової М.О. (1982), що побудована на проведенні анатомо-мікроскопічних досліджень після прямого проморожування пагонів у термокамерах. Одержані за допомогою даного методу результати практично не відрізняються від результатів оцінки пошкоджених гілок, отриманих методом польових досліджень.

Проведені нами дослідження показали, що при одній і тій самій температурі проморожування однорічні пагони у стані вимушеного спокою ушкоджуються дещо неоднаково. Так, при температурі -20⁰С, у однорічних пагонів у всіх видів найбільш вразливими виявилися деревина та серцевина на рівні від 0,1 до 3,0 балів, а при зниженні температури до -25⁰С спостерігається ушкодження цих тканин на рівні від 0,3 до 3,4 балів.

Вивчення потенційної та фактичної зимостійкості досліджуваних видів вказує на цілковиту зимостійкість жимолостей в умовах м. Києва. Однак, жимолость каприфоль в окремі морозні зими може підмерзати, але завдяки сильному щорічному приросту відновлює форму, характерну для виду.

Дослідження водного режиму жимолостей показало, що у жимолості їстівної до кінця вегетаційного періоду найбільш різко зменшується вміст загальної води у листі (табл. 1), спостерігається максимальний дефіцит води і найгірше відновлення тургору після в'янення, а також відмічається найменше зниження інтенсивності транспірації за посушливого літа.

Таблиця 1. Вміст загальної води у листках жимолостей (у % на суху вагу)

Вид	Дата
	ІІІ декада травня	ІІІ декада серпня
Жимолость їстівна	69,1 ± 0,43	50,4 ± 0,40
Жимолость звичайна	69,4 ± 0,59	55,5 ± 0,44
Жимолость татарська	69,3 ± 0,46	69,1 ± 0,45
Жимолость каприфоль	77,8 ± 0,68	70,6 ± 0,58

Дані Кушниренка М.Д., Курчатової Г.П., Крюкової Є.В. (1975) свідчать про те, що у менш посухостійких рослин в умовах пониженої вологозабезпеченості спостерігається більш різке зниження вмісту загальної води у листі. Зіставлення отриманих нами результатів з існуючими літературними даними про водний режим у зв'язку із посухостійкістю рослин дає можливість стверджувати, що жимолость їстівна найменш стійка до посухи порівняно з іншими видами.

Вплив аборигенних кущів на грунт у літературі висвітлено досить детально Степановим М.М. (1937), Миною В.М. (1955) та Словиковським В.І. (1957). У той же час вплив на грунт інтродукованих кущів вивчено недостатньо або й зовсім не вивчено. Як стверджує Пояркова Л.О. (1957), вміст азоту і зольних елементів в органічному опаді деревних рослин залежить від грунтово-кліматичних умов і мало змінюється з віком рослин.

Органічний опад досліджуваних нами кущів мінералізується протягом року (табл. 2). Окремі дослідники, такі як Лавриненко Д.Д. (1956) та Леонтяк Г.П. (1980) стверджують, що опад, який швидко мінералізується, прискорює мінералізацію опаду інших порід рослин, який мінералізується повільно.

Таблиця 2. Вміст азоту і зольних елементів в органічному опаді досліджуваних жимолостей і бузини, %

Вид	Азот	Фосфор	Калій	рН водної витяжки
Бузина чорна	2,84	0,41	1,81	6,8
Жимолость звичайна	1,61	0,60	0,57	6,6
Жимолость татарська	2,25	0,62	0,60	6,5
Жимолость їстівна	1,98	0,75	0,59	6,6
Жимолость каприфоль	1,64	0,50	0,47	5,4

Лісова підстилка за Шумаковим В.С. (1963) є складовою частиною родючості грунту, і чим швидше з неї поживні речовини надходять у грунт, тим краще забезпечуються ними рослини. Таким чином, можна зробити висновок, що домішок у насадженнях кущів жимолостей сприяє мінералізації лісової підстилки і поліпшує режим живлення рослин.

В цілому можна зазначити, що жимолость їстівна дещо підвищує хімічну родючість грунту. Так, під кущами бузини чорної та жимолості їстівної міститься майже однакова кількість гумусу, гідролізованого азоту та фосфору (табл. 3).

Таблиця 3. Фізико-хімічні властивості грунту під кущами жимолості їстівної, бузини і трав'янистим покривом Ботанічного саду НАУ

Місце збору зразка	Гумус, %	Гідролізований азот	Фосфор	Сума поглинутих основ	Гідролітична кислотність	рН соляної витяжки
	мг на 100 г грунту	мг-екв. на 100 г грунту
Поляна	2,90	2,24	12,16	11,64	2,40	5,15
Бузина чорна	3,47	3,61	14,33	18,14	2,44	5,98
Жимолость їстівна	3,39	3,14	13,62	16,29	2,06	6,05

Сума поглинутих основ та гідролітична кислотність найбільша під кущами бузини чорної, яку в наших дослідах ми взяли за еталон, оскільки вона відома грунтопокращуюча порода.

Розділ 4. Особливості розмноження досліджуваних жимолостей. Розмноження жимолостей насінням у наш час широко використовується лише при виведенні нових сортів і при інтродукції цієї культури у нові райони вирощування. Тому у наших дослідах насінням розмножували лише жимолость каприфоль та жимолость їстівну.

Період спокою насіння дуже короткий, тому ми вважаємо недоцільним передпосівну стратифікацію, що підтверджено проведеними дослідженнями. Висів можна виконувати сухим насінням відразу після вилучення його з плодів. цвітіння плодоношення lonicera посухостійкість

Вирощування жимолостей з насіння складається з чотирьох послідовних етапів: 1) посів; 2) пікіровка; 3) дорощування у відкритому грунті до першого плодоношення; 4) відбір кращих сіянців для пересадки на постійне місце.

Сходи з'являються на 20-23-й день після посіву за літнього висіву насіння (жимолость їстівна) і на 45-60-й день - за весняного висіву. У разі висіву насіння відразу після вилучення його з плодів сходи дружні і масові. Схожість насіння при цьому у жимолості їстівної становить 97%, у жимолості каприфоль - 87%. Через малі розміри і можливе вижимання морозами висівати насіння краще у ящики або квіткові горщики.

Загальновідомо, що вегетативне розмноження має ряд переваг порівняно з насінним, а саме: в онтогенетичному розвитку рослини значно випереджають насінне потомство, тому рослини зацвітають на 2-3 роки раніше; одержані рослини однорідні, як генетично, так і морфологічно, що особливо важливо для створення однорідних композицій; вегетативно розмножені рослини здатні до самовідновлення із сплячих бруньок підземної частини у разі пошкодження надземної частини.

Вегетативне розмноження вигідно відрізняється від насінного тим, що воно забезпечує повну передачу господарських і біологічних батьківських ознак нащадкам, а вирощування посадкового матеріалу не залежить від плодоношення і дозрівання насіння.

Наші досліди показали, що живці, оброблені стимуляторами росту, спочатку мають більшу енергію росту, ніж контрольні - не оброблені ростовими речовинами. Але найкращі результати приживлюваності зимових живців були отримані на контролі - 40-78%. Хоча у оброблених живців утворюється досить розвинена коренева система, застосування ростових речовин у виробництві та розмноження жимолостей зимовим живцюванням ми вважаємо недоцільним, оскільки одержана незначна приживлюваність (в середньому 46 %).

Серед різних способів вегетативного розмноження найбільшого поширення у виробництві набуло зелене живцювання, особливості якого висвітлені у роботах таких авторів як Турецька Р.Х. (1949), Тарасенко М.Т (1967), Вєхов М.К., Ільїн М.П. (1934), Doran W. L. (1941), Wells J.S. (1955), Rowe-Dutton P. (1959).

На нашу думку, успіх зеленого живцювання для різних видів жимолості значно залежить від строків живцювання, коли живці мають найбільшу здатність до регенерації (табл. 4).

Таблиця 4. Вкорінення зелених живців залежно від строків живцювання, %

Вид	Дата посадки живців
	ІІ декада травня	ІІ декада червня	І декада липня
Жимолость звичайна	86,5	69,3	42,7
Жимолость татарська	90,4	77,2	48,8
Жимолость їстівна	82,4	62,7	40,3
Жимолость каприфоль	92,1	87,6	68,3

Здатність живців до вкорінення зумовлюється регенеративними особливостями рослин. Найвища здатність до вкорінення була відзначена у жимолості каприфоль (92,1-68,3%), що, на нашу думку, пов'язано з великим періодом росту пагонів у даного виду.

Нашими дослідами перевірено, що у живців всіх видів досліджуваних жимолостей здатність до вкорінення досить висока, а дія на них стимуляторів не суттєва і не впливає на відсоток вкорінення, тому їх застосування ми рекомендуємо як агротехнічний прийом для поліпшення якості кореневої системи.

Розділ 5. Перспективи використання жимолостей у насадженнях міста Києва. Сукачов В.М. (1926) писав, що теорія інтродукції і акліматизації рослин має розвиватися у такому напрямі, щоб інтродуктор міг передбачити поведінку рослин в нових умовах, тобто наслідки інтродукції і акліматизації. Такі дослідники як Базилевська Н.А. (1924), Кохно М.А. (1983); Кохно М.А., Курдюк А.М. (1994), Лапин П.І., Сиднева С.В. (1973), Калініченко О.А. (1978) та інші розробили методи оцінки успішності інтродукції, акліматизації та адаптації деревних рослин.

Акліматизаційні числа інтродукованих у м. Києві видів роду Lonicera L., обраховані нами за методом Кохна М.А. (1994), такі: Lonicera edulis Turcz. ex Freyn., Lonicera xylosteum L., Lonicera tatarica L. - 95, Lonicera caprifolium L. - 85. Отже, ці види цілком акліматизувались.

Отже, вивчення повного циклу онтогенетичного розвитку досліджуваних жимолостей в процесі інтродукційного випробування дає підстави констатувати успішність акліматизації інтродукованих видів у нових умовах.

Ознайомившись з основними методичними підходами щодо оцінки декоративності, ми вважаємо за доцільне при встановленні декоративної цінності деревних видів відрізняти та, за можливості, враховувати чотири її типи: загальновидову, індивідуальну, формову та сезонну.

Загальна декоративна характеристика жимолостей звичайної, татарської, їстівної та каприфоль наводиться у працях Колесникова А.І (1958, 1974), Рубцова Л.І. (1949, 1952, 1953, 1977). Ці рослини листопадні, що дещо знижує їхні декоративні якості в осінньо-зимовий період. Однак поєднання таких ознак, як коричнева кора з бурувато-червоним відтінком у жимолості їстівної, тривале зберігання на гілках яскравих плодів та ранній початок вегетації надають рослинам високої естетичної цінності незалежно від пори року.

Дослідження індивідуальної декоративності кущів жимолостей, що вивчаються в насадженнях м. Києва проводились шляхом візуальної оцінки за шкалою комплексної оцінки декоративних ознак згідно Хороших О.Г., Хороших О.В. (1999). Приведена методика ефективна та зручна в користуванні.

Аналізуючи одержані результати, ми дійшли висновку, що індивідуальна декоративність рослин Lonicera edulis Turcz. ex Freyn. визначена як висока для 67% і як середня - для 33% рослин; Lonicera xylosteum L. визначена як висока для 80% і як середня - для 20% рослин; Lonicera tatarica L. визначена як висока для 84% і як середня для 16% рослин; Lonicera caprifolium L. визначена як висока для 75% і як середня для 25% рослин.

Отже:

? рослини досліджуваних жимолостей в умовах м. Києва здатні проявляти високі декоративні якості, що свідчить про перспективність їхнього подальшого використання як рослин, цінних для озеленення;

? основною причиною знижених декоративних якостей окремих екземплярів жимолостей (втрата чіткої форми крони, усихання або опадання гілок у середній та нижній частині крони) є затінення від сусідніх дерев або ліан внаслідок загущеності посадок.

При дослідженні насаджень м. Києва нами були виявлені наступні декоративні форми:

1. Жимолость татарська:

- із білими квітами;

- із темно-рожевими квітами і великим листям;

- із жовтими плодами.

2. Жимолость звичайна:

- із жовтими плодами.

3. Жимолость каприфоль:

- із рожево-червоними квітами.

У жимолості їстівної за даними Кукліної А.Г. (2007) відомо більш як 100 сортів, рекомендованих до використання. Враховуючи, що всі сорти жимолості індивідуально мінливі, реагують на кліматичні та грунтові умови вирощування, слід очікувати, що врожайність і навіть фенологія у конкретних місцях вирощування будуть у деякій мірі відрізнятись від їх сортових характеристик.

Сезонна декоративність відображає динаміку зміни декоративної цінності виду протягом року. Вивчення її особливостей допомагає проектувати складні за формою декоративні насадження з безперервним декоративним ефектом протягом всього вегетаційного періоду і навіть всього календарного року.

Оскільки сезонні зміни відбуваються у пагонах крони залежно від характеру фізіологічних та біохімічних процесів, можна вважати, що об'єктом дослідження при вивченні сезонної декоративності деревних рослин є морфологічні процеси мінливості крони, а саме: зміна кольору листя, щільності і фактури крони, а також цвітіння і плодоношення.

Сезонна декоративність досліджуваних видів роду Lonicera L. вивчалась методом спостережень упродовж 2003?2006 рр. у насадженнях та ботанічних садах м. Києва.

Загальний річний показник декоративності в умовних одиницях визначали через площу фігури, яка відсікається лінією декоративності виду. Кількісні показники декоративності переводили у 5-бальну систему таким чином: при показнику 10?20 у.о. - 3 бали; 21?40 у.о. - 4 бали; 41 і більше - 5 балів.

Розраховано, що загальний річний показник декоративності для жимолості їстівної і жимолості татарської становить 24,2; для жимолості звичайної - 25,3; для жимолості каприфоль - 26,1, що відповідає чотирьом балам.

Спостереженнями встановлено, що у всіх досліджуваних видів декоративна цінність знаходиться у прямій залежності від окремих фенофаз. Періоди найвищої декоративності припадають на середину весни - середину літа (розпускання листя, фаза активного лінійного росту пагонів крони, цвітіння та плодоношення). Кущі жимолості татарської та каприфолі декоративні також і на початку осені. На початку та у середині літа відмічене деяке зниження декоративності, що пов'язано із закінченням лінійного росту пагонів та цвітінням.

Як зазначають Мінченко М.Ф. та Коршук Т.П. (1987), за характером ритмів сезонного розвитку і ступенем їх відповідності кліматичним умовам нового району вирощування, можна скласти попередній прогноз успішності інтродукції.

Перспективність інтродукції рослин у нових умовах залежить від їх життєздатності, яка проявляється в особливостях проходження рослинами циклу сезонного і онтогенетичного розвитку.

Цілком перспективною виявилась жимолость їстівна. Рослини цього виду в умовах м. Києва зимостійкі і відносно посухостійкі, пагони до зими встигають здерев'яніти, рослини зберігають кущову форму, цвітуть і утворюють доброякісне насіння.

Перспективним виявився середземноморський вид - жимолость каприфоль. Рослини цього виду щорічно цвітуть і плодоносять, але дещо менш зимостійкі, ніж цілком перспективні рослини.

На основі результатів аналізу наукових праць Лапина П.І. та Сидневої С.В. (1973), Калініченка О.А. (1992), Калініченка О.А., Марчука Ю.М., Марчук О.О. (2005) та особистих досліджень нами вдосконалено шкалу бальної оцінки показників життєздатності та перспективності декоративних деревних інтродуцентів для населених місць.

Перспективні інтродуценти повинні мати хоча б одну перевагу перед місцевими деревними видами і не поступатися їм за іншими ознаками.

Кожна ознака, яка відображає перевагу інтродуценту перед місцевими видами, оцінюється одним балом. Якщо новий вид має гірші показники, ніж місцевий, то його бальна оцінка може мати від'ємний знак. Сума балів вказує на перспективність нового виду для декоративних насаджень у визначеному регіоні.

Для оцінки життєздатності та перспективності рослин нами пропонується система з 12 показників: зимостійкість, посухостійкість, газостійкість, фітонцидність, швидкість росту, довговічність, декоративність, збереження габітусу, здатність до генеративного розвитку, способи розмноження у культурі, санітарно-гігієнічне значення, господарська цінність. Кожному із показників може бути присвоєно оцінку “+1”, “0”, “-1” балів. Всього виділено 4 групи перспективності інтродукції декоративних деревних рослин (табл. 5).

Таблиця 5. Групи перспективності декоративних рослин

Група	Характеристика групи	Сума балів
I	Цілком перспективні	9?12
II	Перспективні	6?8
III	Малоперспективні	3?5
IV	Неперспективні	0?2

Цілком перспективні види, які мають вагомі переваги перед місцевими, рекомендується впроваджувати у декоративні насадження у першу чергу, оскільки вони суттєво підвищують декоративність та цінність міських насаджень.

Перспективні види, що мають незначні переваги перед місцевими, впроваджуються у декоративні насадження теж досить активно.

Введення малоперспективних видів, близьких до місцевих, сприяє збагаченню видового складу та розселенню рідких деревних видів.

Неперспективні види, які поступаються місцевим, не рекомендуються для використання в озелененні населених місць, але бажано розводити у колекціях для науково-дослідної та навчальної роботи.

Враховуючи загальну кількість балів при оцінці перспективності інтродукованих декоративних деревних видів нами запропоновані типи ландшафтних посадок, в яких можуть бути використані інтродуценти (табл. 6).

Таблиця 6. Рекомендовані типи декоративних посадок з участю інтродукованих декоративних деревних видів, залежно від їх бальної оцінки перспективності

Загальна оцінка перспективності	Тип декоративних посадок
6?12	Поодинокі посадки, рядові посадки, вертикальне озеленення, живі огорожі, узлісся, групові посадки, лісопарки
3?5	Групові посадки, узлісся, підлісок
0?2	Види, не рекомендовані для використання у декоративних насадженнях

Враховуючи принципи добору рослин, нами розроблено вісім композиційних груп для оформлення різних типів ландшафтів. Рослини для всіх композицій добирались з урахуванням кліматичних умов м. Києва. При складанні тієї чи іншої групи звертали увагу, насамперед, на морозостійкість рослин, які входять у групу. Важливими параметрами були також світлолюбність, їх вибагливість до родючості ґрунту, його засоленості, а також до вологості ґрунту і повітря.

Спроектовані нами композиції одностороннього огляду можуть бути використані для декорування стін будинків, загорож або слугувати своєрідною живою стіною. Є також групи для кругового огляду та кутові композиції. Одна з кругових композицій виконана у регулярному стилі, яку доцільно використовувати у загальному регулярному плануванні парку або розташовувати перед фасадами будівель.

Висновки

Представники роду Жимолость є одними з найбільш декоративних рослин родини Жимолостевих. Всебічне вивчення біологічних і екологічних особливостей жимолостей звичайної, татарської, їстівної та каприфоль, а також аналіз досвіду їх культивування у районі дослідження показали, що інтродуковані рослини порівняно з аборигенними видами вкладаються у ритм вегетації у нових для них умовах зростання, а кліматичні умови сприяють культивуванню цих видів у м. Києві. Крім того, у ході досліджень нами була визначена висока господарська цінність досліджуваних видів.

1. Встановлено терміни початку і тривалості фенофаз інтродукованих та аборигенних видів, зумовлені температурним режимом. Початок вегетації визначається сумою позитивних температур, цвітіння та плодоношення - сумою ефективних температур. Нами встановлено, що в умовах м. Києва початок вегетації жимолостей розпочинається тоді, коли середньодобова температура не переходить через відмітку +5⁰С, а середня тривалість вегетації досліджуваних видів коливається в межах 199 днів. Початок росту пагонів у досліджуваних видів спостерігається у другій декаді квітня. Цьому відповідає середня температура повітря 7,1?10,1⁰С.

2. Тривалість цвітіння різних видів жимолості варіює в межах від 9 до 36 днів, що дає змогу створювати декоративні насадження з різним періодом цвітіння. Найменший період цвітіння виявлено у жимолості татарської - 9 днів.

3. Період формування плодів у досліджуваних видів коливається в межах 30-132 днів. Встановлено, що раніше за інші достигають плоди жимолості їстівної (третя декада червня - перша декада липня), що безперечно пов'язано із строком цвітіння виду та географічним походженням.

4. Інтродуковані жимолості роду Lonicera L. порівняно з аборигенними відзначаються високими показниками насінної продуктивності. Так, схожість насіння Lonicera edulis Turcz. Ex Freyn. становить 51-97%, а для Lonicera caprifolium L. ? 68-87%. За результатами вивчення онтогенезу та морфогенезу досліджуваних видів встановлено, що генеративний період настає у 3?4-річному віці.

5. Найбільш оптимальним строком посіву для досліджуваних видів жимолості виявлено літній (жимолость їстівна) та осінній відразу після збирання насіння. При цьому найвища енергія проростання насіння відзначається у жимолості татарської - 87 %, а лабораторна схожість у жимолості їстівної - 97%. Максимальний термін зберігання насіння жимолостей складає три роки, після чого воно різко втрачає свою схожість. Ефективним методом вегетативного розмноження є зелене живцювання (кількість вкорінених живців становить 90,4%). При цьому оптимальним строком є друга декада квітня, оскільки ще не почались процеси здерев'яніння пагонів.

6. В ході вивчення зимостійкості досліджуваних видів жимолості встановлено, що найкраще пристосовуються до негативних кліматичних умов жимолості їстівна, звичайна і татарська. Вони витримують зниження температури до - 25⁰С, при чому частка пошкоджених тканин становить до 25%. Найуразливішими виявились деревина та серцевина. Найгірше пристосовується до низьких температур жимолость каприфоль, що проявляється в обмерзанні однорічних пагонів. Однак, це не стає причиною втрати декоративності, оскільки вид має сильний приріст.

7. Аналіз водного режиму досліджуваних видів показав, що у жимолості їстівної до кінця вегетативного періоду більш різко порівняно з іншими видами знижується загальний вміст води у листі, спостерігається максимальний дефіцит води та найгірше відновлення тургору після в'янення.

8. Опад досліджуваних видів жимолості багатий на основні поживні елементи (азот - 1,61?2,25%, фосфор - 0,50?0,75%, калій - 0,47?0,60%) і при цьому він швидко мінералізується. У зв'язку з цим жимолості, як грунтополіпшуючі породи є бажаним компонентом у штучних насадженнях м. Києва.

9. У дендропарках м. Києва інтродуковані Lonicera edulis Turcz. ex Freyn. та Lonicera caprifolium L. без ознак пониження біологічної стійкості інтенсивно ростуть, щорічно цвітуть і плодоносять протягом 70 і більше років, що підтверджує успішність їх інтродукції та високу ступінь акліматизації.

10. Жимолості вже через 1?2 роки після посадки на постійне місце здатні прикрасити садово-парковий ландшафт і покращити його виразність. Найбільшої декоративності жимолості досягають у період цвітіння та плодоношення. При озелененні міста жимолості бажано включати у насадження як обов'язковий елемент. Lonicera edulis Turcz. ex Freyn. завдяки високим смаковим якостям плодів рекомендується використовувати у плодово-ягідних насадженнях.

11. У результаті вивчення життєздатності та перспективності досліджуваних видів жимолості встановлено, що цілком перспективними в умовах м. Києва виявились жимолость їстівна, татарська та звичайна (бал перспективності ? І), а жимолость каприфоль належить до групи перспективних видів (бал перспективності ? ІІ), що дозволяє широко використовувати дані види в озелененні міста.

Пропозиції виробництву

Для практичного використання у разі формування декоративних насаджень м. Києва рекомендовано:

? висів насіння жимолості їстівної необхідно проводити влітку (ІІ?ІІІ декада липня), а жимолостей каприфоль, звичайної і татарської - восени відразу після збирання насіння (вересень ? листопад). Завдяки високій ґрунтовій схожості насіння передпосівної стратифікації не потребує;

? вегетативне розмноження жимолості рекомендується здійснювати методом зеленого живцювання. Для отримання більш розвиненої кореневої системи живці можна обробляти стимуляторами росту;

? досліджувані види у зеленому будівництві можуть бути використані в основному асортименті, оскільки вони морозо- та посухостійкі, рясно цвітуть та плодоносять;

? враховуючи габітус рослин жимолостей, розміри квітів, плодів, листя, жимолості можливо використовувати в озелененні як солітери, для створення неформованих живих огорож, у вигляді груп, а також для вертикального озеленення (L. caprifolium L.), для створення узлісь та у меліоративних цілях (L. tatarica L.);

? L. edulis Turcz. ex Freyn. є перспективним видом для використання, як на приватних ділянках, так і в майбутньому для промислового розведення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Мельник (Кирилюк) В.І. Види роду Lonicera L. в озелененні міста Києва: сучасний стан та перспективи використання // Наук. вісн. НАУ: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2003. ? Вип. 61. - С. 87?92.

2. Мельник (Кирилюк) В.І. Доцільність розмноження жимолостей зимовим живцюванням з використанням стимуляторів росту // Наук. вісн. НАУ: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2004. - Вип. 70. - С. 97?102.

3. Мельник (Кирилюк) В.І. Особливості плодоношення видів роду Lonicera L. // Наук. вісн. НАУ: Зб. наук. пр. - К.: НАУ, 2006. ? Вип. 100. - С. 246?250.

4. Мельник (Кирилюк) В.І. Вивчення посухостійкості видів роду Lonicera L. в умовах міста Києва // Актуальні проблеми дослідження та збереження фіторізноманіття: Матеріали конференції молодих учених-ботаніків. Умань, 6?9 верес. 2005 р. - К., 2005. - С. 160?161.

Анотація

Кирилюк В.І. Морфобіологічні та екологічні особливості видів роду Lonicera L. та перспективи їх використання в озелененні м. Києва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.03.01 - лісові культури та фітомеліорація. - Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, м. Київ, 2008.

У дисертації наведено результати вивчення видів роду Lonicera L. в умовах м. Києва. Проаналізовано ритм їх розвитку, особливості цвітіння та плодоношення.

Встановлено строки початку та тривалості фенофаз інтродукованих та аборигенних видів, які визначаються температурним режимом. З'ясовано, що в умовах м. Києва початок вегетації жимолостей припадає на період, який характеризується температурами нижчими за +5⁰С.

Проведено дослідження водного режиму та зимостійкості. Проаналізовано ступінь акліматизації за шкалою Кохна М.А. (1994) та перспективність жимолостей.

В роботі було приділено увагу питанням насінного та вегетативного розмноження жимолостей. Встановлено, що період спокою насіння дуже короткий, тому його висів не потребує передпосівної стратифікацї і є доцільним відразу після вилучення насіння з плодів.

Вивчення процесу розмноження жимолостей здерев'янілими та зеленими живцями дало змогу виявити перевагу останнього методу, оскільки здерев'янілі живці мають незначний відсоток вкорінення, навіть при обробці стимуляторами росту.

Ознайомившись з основними методичними підходами щодо оцінки декоративності, ми вважаємо за доцільне при встановленні декоративної цінності деревних видів відрізняти та, за можливості, враховувати чотири її типи: загальновидову, індивідуальну, формову та сезонну.

Визначено господарську цінність, а також розроблено композиційні групи для застосування в озелененні м. Києва.

Ключові слова: жимолость, ріст, цвітіння, плодоношення, насінне розмноження, живці, зимостійкість, посухостійкість, декоративність, перспективність.

Аннотация

Кирилюк В.І. Морфобиологические и экологические особенности видов рода Lonicera L. и перспективы их использования в озеленении г. Киева. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.03.01 - лесные культуры и фитомелиорация. - Национальный аграрный университет Кабинета Министров Украины, г. Киев, 2008.

В диссертации представлен опыт комплексного изучения видов рода жимолость в условиях г. Киева. Изучены и проанализированы ритм развития, рост побегов, цветение, плодоношение. Проведены исследования однолетних побегов с целью изучения их устойчивости в условиях отрицательных температур.

Установлены сроки начала и длительности фенофаз интродуцированных и аборигенных видов, которые предопределены температурным режимом. Начало вегетации определяется суммой позитивных температур, цветения и плодоношения - суммой эффективных температур. Установлено, что в условиях г. Киева начало вегетации жимолостей начинается, когда среднесуточная температура не пересекла отметку +5⁰С, а средняя длительность вегетации исследуемых видов колеблется в пределах 199 дней.

Изучение цветения и плодоношения жимолостей показало, что наиболее быстро эти фазы проходит жимолость съедобная.

Выяснено, что все изучаемые виды жимолости в условиях г. Киева зимостойки, и лишь в отдельные морозные зимы у жимолости каприфоли могут обмерзать однолетние побеги, что не становиться причиной снижения декоративности, поскольку вид имеет сильный прирост.

Исследованы некоторые показатели водного режима (общее содержание воды, водоудерживающая способность, дефицит воды, относительная тургорисцентность, интенсивность транспирации) листьев в связи с засухоустойчивостью растений.

По степени засухоустойчивости все виды отнесены к группе засухоустойчивых растений и лишь у жимолости съедобной в засушливые годы отмечено резкое снижение содержания общей воды в листьях, что свидетельствует о ее меньшей стойкости к засухе.

В работе было уделено внимание вопросам семенного и вегетативного размножения жимолостей. Установлено, что период покоя семян очень краткий, поэтому при высевании не требуется предпосевной стратификации.

Изучение процесса размножения жимолостей зимними и зелеными черенками дало возможность выявить преимущество последнего метода, поскольку зимние черенки имеют незначительный процент укоренения даже при обработке стимуляторами роста.

На основе анализа морфобиологических особенностей изученных жимолостей установлена их степень акклиматизации (по шкале Кохна Н.А.) и перспективности. Изучено декоративную и хозяйственную ценность, а также разработаны композиционные группы для использования в озеленении г. Киева.

Ключевые слова: жимолость, рост, цветение, плодоношение, семенное размножение, черенки, зимостойкость, засухоустойчивость, декоративность, перспективность.

Abstract

Kirilyuk V. Bioecological features of Lonicera L. species and prospects of their use are in planting of greenery of city of Kyiv. - Manuscript.

Dissertation for award a scientific degree of candidate (PhD) of agricultural sciences on speciality 06.03.01 - forest plantation and phytomelioration. - Cabinet of Ministers' National Agricultural University of Ukraine, Kyiv, 2008.

The results of study of types of the Lonicera L. family are given in dissertation. in the conditions of Kiev. The rhythm of their development, feature of flowering and fruiting is analysed.

The terms of beginning and duration of Phenological phases of introduction and aborigines prospects which are determined by a temperature condition are set. It is found out that in the conditions of Kiev, beginning of vegetation of Honeysuckles is on a period which is characterized by temperatures more low after +5⁰С.