Хронічна ниркова недостатність домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСТИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук

ХРОНІЧНА НИРКОВА НЕДОСТАТНІСТЬ ДОМАШНІХ КОТІВ (ПАТОГЕНЕЗ, ДІАГНОСТИКА І ЛІКУВАННЯ)

16.00.01 - діагностика і терапія тварин

МОРОЗЕНКО ДМИТРО ВОЛОДИМИРОВИЧ

Біла Церква - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник - кандидат біологічних наук, професор, член-кореспондент УААН Карташов Микола Іванович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри клінічної діагностики

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Головаха Володимир Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, кафедра терапії та клінічної діагностики

кандидат ветеринарних наук, доцент Локес Петро Іванович, Полтавська державна аграрна академія, завідувач кафедри терапії та клінічної діагностики

Захист дисертації відбудеться 19 грудня 2008 р. о 12.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 27.821.02 при Білоцерківському національному аграрному університеті за адресою: 09111, м. Біла Церква, вул. Ставищанська, 126; навчальний корпус № 8, ауд. № 1.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: 09117, м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1

Автореферат розісланий «17» листопада 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доцент М.П. Чорнозуб

АНОТАЦІЇ

Морозенко Д.В. Хронічна ниркова недостатність домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.01 - діагностика і терапія тварин. - Білоцерківський національний аграрний університет, Біла Церква, 2008.

Розглянуті питання діагностики хронічної ниркової недостатності (ХНН) у домашніх котів (n=195) на різних стадіях із застосуванням низки клініко-біохімічних тестів, які характеризують стан сполучної тканини нирок - гліко-протеїни, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати у сироватці крові, оксипролін та уронові кислоти сечі, а також визначення рівня ендогенної інтоксикації у котів за ХНН на різних її стадіях. Розроблено ефективну схему лікування ХНН домашніх котів на основі антиішемічних препаратів - солкосерил і пентоксифілін.

З'ясовано, що ХНН на різних стадіях захворювання має різні клініко-лабораторні та морфологічні характеристики. Рівень екскреції оксипроліну та уронових кислот із сечею котів зменшується від ІІ до ІV стадії; вміст у сироватці крові хондроїтинсульфатів, глікопротеїнів, сіалових кислот, креатиніну, сечовини і ступінь ендогенної інтоксикації за показником середніх молекул відповідно зростають. Розглянувши мікроскопічну структуру тканин нирок котів із ХНН на різних стадіях хвороби, було з'ясовано, що ІІ стадія ХНН відповідає переважно пренефросклерозу, коли у ниркових клубочках починається розростання молодої сполучної тканини, а в ниркових канальцях відбуваються дистрофічні зміни. На ІІІ стадії ХНН переважали гломерулогіаліноз, склероз окремих клубочків, гідропічна дистрофія у клітинах ниркових канальців, а також клітинна інфільтрація та набряк інтерстицію. На IV стадії спостерігали велику кількість склерозованих і некротизованих клубочків, а також виразний склероз у інтерстиції та стінках ниркових судин. У ниркових канальцях, окрім дистрофічних змін, зустрічалися повністю атрофовані ділянки.

Зниження індексів сечі і крові - концентраційного індексу креатиніну (КІ) та коефіцієнта ниркової канальцевої реабсорбції (ККР) - на тлі підвищення вмісту креатиніну у сироватці крові на ІІ, ІІІ та IV стадіях ХНН у домашніх котів пов'язано із раптовим зростанням концентрації сечовини та креатиніну у сироватці крові на тлі зменшення їх екскреції із сечею.

Лікування домашніх котів, хворих на ХНН на ІІ стадії, виявилося ефективним, що підтверджується низкою клініко-лабораторних даних, отриманих у динаміці. Зменшення активності запального процесу за даними гострофазових показників, зниження рівня ендогенної інтоксикації, а також покращення загального клінічного стану підтверджує доцільність включення солкосерилу та пентоксифіліну у схему лікування.

Ключові слова: хронічна ниркова недостатність, нефросклероз, кров, сеча, оксипролін, уронові кислоти, хондроїтинсульфати, середні молекули, глікопротеїни, солкосерил, пентоксифілін.

Морозенко Д.В. Хроническая почечная недостаточность домашних кошек (патогенез, диагностика и лечение). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.01 - диагностика и терапия животных. - Белоцерковский национальный аграрный университет, Белая Церковь, 2008.

На основании комплексного исследования синдрома ХПН установлены ведущие звенья патогенеза ХПН у домашних кошек; доказано, что морфологической основой развития и прогрессирования ХПН является нефросклероз, стадии которого отвечают стадиям ХПН. Доказано, что уровень экскреции оксипролина и уроновых кислот связан именно со стадиями ХПН, а содержание средних молекул - с уровнем эндогенной интоксикации при ХПН. Полученные данные являются новыми для современной ветеринарной нефрологии. Они могут быть использованы в лабораторной диагностике синдрома ХПН у домашних кошек. Установлено, что применение комплексного лечения ХПН домашних кошек с включением антиишемических препаратов позволяет увеличить длительность и улучшить качество жизни животных.

На основании клинических и инструментальных исследований установлено, что наиболее характерными клиническими признаками ХПН у кошек являются: гипорексия - у 94,4%, полиурия и полидипсия - 86,1, анемичность слизистых оболочек - 65,2, нервные расстройства (нарушение координации движений, судороги) - 62,5, рвота - 39, язвенный стоматит - у 31%. По данным ультразвукового исследования почек у 60% кошек с синдромом ХПН выявлено диффузное повышение эхогенности паренхимы, у 45% - ослабление её корково-мозговой дифференциации. При исследовании мочи и крови кошек с ХПН установлено, что гипостенурия присутствует у всех животных, протеинурия - у 90%, глюкозурия - 25, микрогематурия - 35, лейкоцитурия - 75, цилиндрурия - 25, кристаллурия - у 20%; выявлена нормохромная нормоцитарная анемия, нейтрофильный лейкоцитоз со сдвигом ядра влево, лимфоцитопения и повышение СОЭ.

Уровень экскреции оксипролина и уроновых кислот с мочой клинически здоровых домашних кошек составляет 20,0±0,96 и 3,2±0,26 мг/л соответственно, у кошек на II стадии ХПН - 33,5±3,55 и 7,2±0,69 мг/л, ІІІ -31,9±2,24 и 5,6±0,82 мг/л, на IV - 27,0±3,42 и 3,6±0,56 мг/л соответственно; уровень средних молекул у клинически здоровых домашних кошек при длине волны л=254 нм составляет 0,272±0,011 Ед., у кошек на II стадии ХПН - 0,382± 0,010 Ед., III - 0,403±0,010 Ед., IV - 1,040±0,140 Ед.

Уровень экскреции кальция и фосфора с мочой клинически здоровых домашних кошек составляет 306,5±32,1 и 1500,0±190,0 мг/л соответственно; у кошек с ХПН уровень экскреции кальция составил 151,4±27,95, фосфора - 800,0±80,0 мг/л.

На ІІ стадии ХПН в сыворотке крови достоверно возрастал уровень следующих биохимических показателей: мочевины до 10,7 ± 0,73 ммоль/л, креатинина - 170,0 ± 3,95 мкмоль/л, гликопротеинов - 2,72 ± 0,20 г/л, сиаловых кислот - 3,53 ± 0,47 ммоль/л, хондроитинсульфатов - 0,199 ± 0,02 г/л, средних молекул - 0,382 ± 0,010 Ед. и активности АлАТ - 1,06 ± 0,12 ммоль/(ч*л). На ІІІ стадии ХПН установлено повышение содержания мочевины до 21,5 ± 1,24 ммоль/л, креатинина - 294,0 ± 16,1, холестерола - 4,0 ± 0,07 ммоль/л, в-липопротеинов - 19,4 ± 1,55 Ед., гликопротеинов - 2,72 ± 0,20 г/л, сиаловых кислот - 2,70 ± 0,14 ммоль/л, средних молекул - 0,403 ± 0,010 Ед., активности АлАТ - 3,69 ± 0,48 и АсАТ - 1,82 ± 0,30 ммоль/(ч*л). На IV стадии ХПН повышается уровень мочевины до 35,7 ± 1,63 ммоль/л, креатинина - 1192,0 ± 168,4, холестерола - 5,5 ± 0,37 ммоль/л, в-липопротеинов - 31,4 ± 4,13 Ед., гликопротеинов - 3,28 ± 0,32 г/л, сиаловых кислот - 4,47 ± 0,33 ммоль/л, средних молекул - 1,040 ± 0,010 Ед., общего белка - 88,8 ± 3,93 г/л, пробы Вельтмана - 8,30 ± 0,60 № проб, хондроитинсульфатов - 0,444 ± 0,08 г/л, возрастания активности АлАТ - 1,66 ± 0,23, АсАТ - 1,46 ± 0,15 ммоль/(ч*л) и щелочной фосфатазы - 12,0 ± 1,80 ммоль/(ч*л).

ФКМ (фактор концентрации мочевины) у клинически здоровых домашних кошек колебался в пределах 83,3 - 114,1; КИ (концентрационный индекс креатинина) - 148,7-226,9; ККР (коэффициент почечной канальцевой реабсорбции) - 99,3-99,5 %. На ІІ стадии ХПН ФКМ составляет 92,2±17,91; К_і - 86,9±10,55; ККР - 98,6±0,20 %; на ІІІ стадії ФКМ - 20,77±1,15; К_і - 19,5±1,15; ККР - 94,7±0,37 %; на ІV стадии ФКМ - 5,39±1,23; К _і - 4,45±1,02; ККР- 67,5±5,52 %.

При проведении лечения по разработанной схеме терапевтических мероприятий при ХПН домашних кошек с применением антиишемических препаратов (солкосерил, пентоксифиллин) наблюдалось улучшение клинческого состояния животных, снижение уровня азотемии и степени эндогенной интоксикации, увеличение количества эритроцитов и гемоглобина, а также уменьшение маркеров воспалительного процесса в тканях почек (гликопротеинов, сиаловых кислот крови, уроновых кислот мочи) и показателя метаболизма соединительной ткани (хондроитинсульфатов), что подтверждает эффективность терапевтических мероприятий.

Ключевые слова: хроническая почечная недостаточность, нефросклероз, кровь, моча, оксипролин, уроновые кислоты, хондроитинсульфаты, средние молекулы, гликопротеины, солкосерил, пентоксифиллин.

Morozenko D.V. Chronic kidney insufficiency of domestic cats (pathogenesis, diagnostic and treatment). - Manuscript.

Thesis for reception of scientific degree of candidate of veterinary sciences on speciality 16.00.01 - Diagnostic and Therapy of Animals. - Bila Tserkva National Agrarian University, Bila Tserkva, 2008.

Problem of chronic kidney insufficiency (CKI) diagnosis in cats on various stages with a number of clinical biochemical tests use have been considered. These tests characterize the state of kidney connective tissue: glycoproteins, sialic acids, chondroitin sulfates in blood serum, oxyproline and uronic acids in urine. It has also been considered the level of endogenous intoxication in cats at different stages of CKI. The effective scheme of CKI treatment of cats on the basis of anti-ischemia preparations - solcoseryl and pentoxyphylline have been developed.

It has been proved that CKI on different stages has various laboratory and morphological characteristic. The level of oxyproline and uronic acids the excretion in the cats' urine is decreased from II to the IV stage. The content of glycoproteins, sialic acids, chondroitin sulfates, creatinine and urea in blood serum and the level of endogenous intoxication by the indices of mean molecules are increasing.

After examining the microscopic structure of cats' kidneys tissues on different stages of CKI it has been proved that the II stages of CKI mostly correspond to prenephrosclerosis. At this stage new connective tissue begins to developing kidney glomerular and kidney tubular fall under the influence of dystrophic degeneration. Glomerular hyalinosis, tubular sclerosis, hydropic degeneration in kidney tubular cells, and also cell infiltration and interstitial sclerosis were dominated on the III stages. A great number of sclerosed and necrotizing glomerulars and also expressed sclerosis in the intersticium and kidney vessel walls has been observed. Completely atrophied portions has been found in kidney tubular except dystrophic degeneration.

Reduction of urine and blood indecies (concentrated creatinine index and factor concentrated of urea) on the ground of creatinine content decrease in blood serum on the II, III and IV stages of CKI in cats is connected with abrupt increase of urea and creatinine concentration in blood serum on the ground of its discretion with urine excretion.

Treatment of cats suffering with CKI on the II stage has been found effective. It has been proved with a number of clinical laboratory data, which wore received in dynamics. Inflammation activity decrease by the acute indecies, level of endogenous intoxication level decrease and improvement of general clinical stage show the advisability of solcoseryl and pentoxyphylline use in the treatment scheme.

Key words: chronic kidney insufficiency, nephrosclerosis, blood, urine, oxyprolin, uronic acids, chondroitin sulfates, mean molecules, glycoproteins, solcoseryl, pentoxyphylline.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Хронічна ниркова недостатність (ХНН) - розповсюджена патологія серед домашніх котів, яка проявляється незворотною втратою нирками метаболічної, ендокринної та екскреторної функцій внаслідок розвитку нефросклерозу та посідає друге місце серед основних причин смерті (Lund E.M. et al., 1999; Эллиот Дж., 2000; Эллиот Д.А., 2006). ХНН діагностують найчастіше у старіючих тварин (Дейвис М., 2002). До розвитку та прогресування ХНН, як правило, призводять хронічний гломерулонефрит, бактеріальний пієлонефрит, інтерстиціальний нефрит, амілоїдоз, полікістоз нирок (Eaton K.A. et al., 1997; Чандлер Э.А. с соавт., 2002; Браун С.А., 2005; Кравченко С.О., 2007).

Для діагностики ХНН розроблено клінічні, біохімічні та інструментальні методи, але багато питань щодо діагностики ХНН залишаються маловідомими (Шулутко Б.И., 1993; Аляев Ю.Г. с соавт., 2000; Кирк Р. с соавт., 2005). Особливо це стосується деяких біохімічних тестів, що характеризують метаболізм сполучної тканини нирок, який змінюється під час розвитку та прогресування синдрому ХНН - оксипроліну, глікозаміногліканів у сечі (Бойків Д.П. із співавт., 2007), та ступінь ендогенної інтоксикації - середньомолекулярних пептидів крові (Бакалюк О., 2000; Vanholder R. еt al., 2003).

Таким чином, дослідження патогенезу ХНН, встановлення біохімічних показників сироватки крові і сечі домашніх котів для оцінки стану сполучної тканини нирок у нормі та при ХНН, а також виявлення інформативних тестів для її діагностики й пошук ефективних методів корекції метаболічних порушень є актуальними напрямами і потребують подальшого вивчення.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами. Дисертаційна робота є фрагментом наукової теми кафедри клінічної діагностики Харківської державної зооветеринарної академії «Розробка та впровадження нових та удосконалення існуючих методів лабораторної діагностики для оцінки стану здоров'я тварин», № державної реєстрації 0102U003546. Особистим внеском автора є розробка і впровадження нових та удосконалення існуючих методів лабораторної діагностики захворювань нирок у домашніх котів.

Мета дослідження - визначити провідні ланки патогенезу ХНН домашніх котів, на основі чого розробити комплекс діагностичних заходів та ефективну схему лікування хворих тварин із застосуванням антиішемічних препаратів.

Для досягнення мети було сформовано наступні завдання:

– з'ясувати клінічні симптоми ХНН у домашніх котів;

– визначити рівень середніх молекул у крові та екскреції із сечею оксипроліну, уронових кислот, кальцію й фосфору у клінічно здорових і хворих на ХНН домашніх котів;

– встановити діагностичну інформативність біохімічних показників сироватки крові (ГП, ХС, креатинін, сечовина, СК, холестерол) та сечі (оксипролін, уронові кислоти) за ХНН домашніх котів;

– розробити ефективну схему лікування котів, хворих на ХНН, із застосуванням антиішемічних препаратів (солкосерил, пентоксифілін).

Об'єкт досліджень - хвороби нирок домашніх котів.

Предмет дослідження - патогенез та інформативність методів діагностики ХНН у домашніх котів з урахуванням показників рівня оксипроліну, уронових кислот, кальцію і фосфору сечі, а також середніх молекул сироватки крові; терапевтична ефективність розробленої схеми лікування ХНН домашніх котів.

Методи досліджень - клінічні, загальноклінічне дослідження крові та сечі; біохімічні: визначення у сечі оксипроліну, уронових кислот, кальцію, фосфору, сечовини, креатиніну; у сироватці крові - загального білка, глікопротеїнів, хондроїтинсульфатів, сечовини, креатиніну, середніх молекул, холестеролу, в-ліпо-протеїнів, сіалових кислот, глюкози, активності лужної фосфатази, аланінової (АлАТ) та аспарагінової (АсАТ) амінотрансфераз, постановка проби Вельтмана; інструментальні (сонографічні); морфологічні - виготовлення гістопрепаратів нирок домашніх котів із наступним фарбуванням парафінових зрізів гематоксиліном та еозином, пікрофуксином за Ван-Гізоном; статистичні.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше встановлені показники рівня екскреції оксипроліну та уронових кислот із сечею, а також вміст середніх молекул у сироватці крові клінічно здорових домашніх котів. На основі визначення оксипроліну та уронових кислот у сечі з'ясовані патогенетичні ланки ХНН домашніх котів за участю компонентів сполучної тканини - колагену та протеогліканів; визначені допустимі коливання рівня середніх молекул у сироватці крові як показників ендогенної інтоксикації у котів, хворих на ХНН. Вперше клінічно обґрунтовано значення показників метаболізму сполучної тканин нирок - оксипроліну та уронових кислот сечі, а також середніх молекул крові у комплексній діагностиці ХНН домашніх котів, розраховано й клінічно обґрунтовано застосування індексів крові та сечі у котів із ХНН з метою оцінки фільтраційної, концентраційної та реабсорбційної функцій нирок. Вперше включено у схему комплексного лікування синдрому ХНН домашніх котів препарати антиішемічної дії (солкосерил, пентоксифілін).

Практичне значення одержаних результатів. Експериментально та теоретично обґрунтовано використання показників сечі (оксипролін, уронові кислоти) і сироватки крові (глікопротеїни, хондроїтинсульфати, креатинін, холестерол, середні молекули) для характеристики й діагностики різних стадій ХНН у домашніх котів. Доведено ефективність схеми лікування котів із застосуванням препаратів протиішемічної дії, що дозволяє підтримати якість та подовжити тривалість життя домашніх котів, хворих на ХНН. Отримані результати використовуються у науково-дослідній роботі та при викладанні предметів «Біохімія тварин», «Клінічна діагностика», «Клінічна біохімія» і «Внутрішні хвороби тварин» у Харківській державній зооветеринарній академії, «Клінічна діагностика», «Клінічна біохімія» та «Внутрішні хвороби тварин» - у Полтавській державній аграрній академії, «Клінічна біохімія» - у Національному фармацевтичному університеті; матеріали дисертаційної роботи використовуються у практичній діяльності приватної лікарні ветеринарної медицини «Пес + Кіт» м. Харків.

Особистий внесок здобувача. Здобувач самостійно провів підбір тварин, клінічні й біохімічні дослідження, лікування хворих котів, біометричну обробку отриманих результатів, проаналізував, теоретично обґрунтував та узагальнив результати досліджень у висновках і пропозиціях. Ультразвукові дослідження проводилися за консультативної допомоги лікаря ультразвукової діагностики вищої категорії, кандидата медичних наук Закревського А.М., морфологічні -старшого наукового співробітника Національного фармацевтичного університету України, кандидата біологічних наук Ларьяновської Ю.Б.

Апробація дисертації. Матеріали дисертації доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові та практичні аспекти ветеринарної медицини в Україні» (м. Біла Церква, 27-28 вересня 2006 р.); звітній конференції за результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини Харківської державної зооветеринарної академії «Актуальні питання ветеринарної медицини» (м. Харків, 24-25 квітня 2007 р.); науково-практичній конференції до 15-річчя створення факультету ветеринарної медицини Полтавської державної аграрної академії «Організація ветеринарного обслуговування в сучасних умовах» (м. Полтава, 3-5 жовтня 2007 р.); науково-практичній і навчально-методичній конференції за результатами наукової діяльності вчених факультету ветеринарної медицини Харківської державної зооветеринарної академії за 2007-2008 навчальний рік з міжнародною участю «Новітні досягнення та перспективи ветеринарної медицини» (14-15 травня 2008 р.).

Публікації. Результати експериментальних досліджень викладено у 8 статтях, опублікованих у фахових виданнях: Вісник Білоцерківського державного аграрного університету (3), збірник наукових праць Харківської державної зооветеринарної академії «Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини» (3), Вісник Полтавської державної аграрної академії (1); міжвідомчий тематичний науковий збірник «Ветеринарна медицина» ННЦ «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини» УААН, м. Харків (1).

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, огляду літератури, вибору напряму досліджень, матеріалів і методів виконання роботи, 4-х розділів власних досліджень, їх узагальнення та аналізу, висновків і практичних рекомендацій, які викладені на 118 сторінках комп'ютерного тексту; додатків, списку використаної літератури, що містить 178 джерел, у тому числі 69 - із далекого зарубіжжя. Робота ілюстрована 20 таблицями та 35 рисунками. У додатку наведено 7 документів.

Вибір напряму досліджень, матеріал і методи виконання роботи

Під час аналізу даних літератури було з'ясовано, що діагностика та лікування захворювань нирок домашніх котів є однією з актуальних проблем сучасної ветеринарної медицини (Lund E.M. et al., 1999; Локес П.І., 2004; Дейвис М., Чандлер Э.А., 2002; Браун С.А., 2005; Elliot D.A et. al., 2006; Кравченко С.О., 2007). У ветеринарній літературі, на відміну від медичної, відсутні чіткі діагностичні критерії хвороб нирок. Особливий інтерес викликає вивчення рівня екскреції з сечею хворих тварин метаболітів сполучної тканини - уронових кислот та оксипроліну. На думку О.Я. Склярова (2007), за хронічного гломерулонефриту та пієлонефриту вже на початкових стадіях хвороби змінюється метаболізм сполучної тканини нирок, що проявляється підвищенням екскреції оксипроліну та ГАГ із сечею, що важливо для діагностики і прогнозу хвороб нирок, зокрема нефросклерозу. Для оцінки стану ендогенної інтоксикації за різних захворювань із хронічним перебігом доцільне визначення ступеня ендогенної інтоксикації за показниками вмісту молекул середньої маси (СМ). Оскільки прогресування ХНН супроводжується розвитком ішемічних процесів у нирках і розвитком склерозу паренхіми й строми нирок, у схеми лікування вводять препарати, які б проявляли антиішемічну та антисклеротичну дію у нирках - пентоксифілін, сулодексид (Шулутко Б.И., 1992; Аляев Ю.Г. с соавт., 2000; Ющенко А.А., 2005). Всі ці відомості й визначили напрям досліджень.

Дисертаційна робота виконувалася протягом 2005-2008 р. на базі кафедри клінічної діагностики Харківської державної зооветеринарної академії, у акредитованому відділі проблем лабораторної діагностики та імунології Державної установи «Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І. Ситенка» (атестат акредитації - 100-0623/2001 від 20.06.2001р.), клініки ветеринарної медицини «Пес + Кіт» м. Харків. Дослідження виконані відповідно до положення 3R згідно із загальними принципами експериментів на тваринах, що ухвалені на І Національному конгресі з біоетики (Київ, 2001) і узгоджені з положеннями Європейської конвенції про захист хребетних тварин, яких використовують для експериментальних та інших цілей (Страсбург, 1985).

Під час виконання роботи було обстежено всього 195 котів, з них 72 - з ХНН на різних стадіях хвороби. Підбір тварин у дослідну групу здійснювався на основі комплексу клініко-лабораторних та інструментальних досліджень з урахуванням анамнезу, віку, статі, а також клінічного стану.

Усі тварини були обстежені за наступною схемою: збір анамнестичних даних, клінічне дослідження, ультразвукове дослідження нирок, лабораторні аналізи сечі і крові. Обстеженню підлягали домашні коти на ІІ, ІІІ і IV стадіях ХНН, визначених за концентрацією креатиніну у сироватці крові (IRIS, 2004). Відомо, що на І стадії ХНН перебігає без підвищення рівня сироваткового креатиніну за наявності симптоматики захворювань нирок, але нами такі випадки не реєструвалися, тому тварини на І стадії ХНН не досліджувалися.

Збір сечі виконували власники тварин, які протягом 1 год доставляли її для визначення фізичних властивостей (об'єм, колір, запах, колір, прозорість - органолептично, відносна густина - за допомогою смужок Нона-ФАН і урометра) та хімічних досліджень (водневий показник, білок, глюкоза, кетони і кров - за домомогою смужок Нона-ФАН). Дослідження осаду проводили методом світлової мікроскопії за збільшення у 400 разів.

Вміст у сечі оксипроліну визначали за методом А.А. Крель і Л.М. Фурцевої, уронових кислот - за N. Di Ferrante, C. Rich, кальцію - з індикатором мурексидом, фосфору - мікрометодом у модифікації М.М. Алімової; креатиніну - за реакцією Яффе, сечовини - за реакцією з діацетилмонооксимом.

Відбір крові у котів здійснювали з яремної та підшкірної вен передпліччя. У крові визначали кількість еритроцитів та лейкоцитів - меланжерним методом у камері з сіткою Горяєва; вміст гемоглобіну - геміглобінціанідним методом, ШОЕ - мікрометодом Панченкова, лейкограму - у мазках, зафарбованих за Романовським - Гімзою. У сироватці крові визначали вміст загального білка - біуретовим методом, сечовини - за реакцією з діацетилмонооксимом, креатиніну - за реакцією Яффе (метод Поппера), середніх молекул - спектрофотометрично за довжини хвилі л=254 нм, холестеролу - методом Ілька, в-ліпопротеїнів - турбідиметричним методом за Бурштейном і Самаєм, глікопротеїнів (ГП) - методом Штейнберга - Доценка, сіалових кислот (СК) - за методом Гесса, вміст хондроїтинсульфатів (ХС) - за Nemeth - Csoka у модифікації Л.І. Слуцького. Активність аланінової (АлАТ) та аспарагінової (АсАТ) амінотрансфераз визначали за методом Райтмана і Френкеля, лужної фосфатази - за Боданські, пробу Вельтмана - за реакцією з хлоридом кальцію. Були розраховані індекси сечі і крові (фактор концентрації сечовини - ФКС, концентраційний індекс креатиніну - Кі, коефіцієнт ниркової канальцевої реабсорбції - ККР).

Ультразвукове дослідження проводили на базі клініки ветеринарної медицини «Пес + Кіт» м. Харків за допомогою апарата MINDRAY DP 6600 з мікроконвексним датчиком частотою 2-6 мГц. Кота клали на спину, на ділянку живота наносили гель для ультразвукового дослідження і за допомогою датчика ідентифікували нирки, визначаючи їх розміри, ехогенність паренхіми та рівень її кірково-мозкової диференціації.

Проведено морфологічне дослідження нирок 4 котів, троє з яких загинули внаслідок синдрому ХНН, один - через тяжку черепно-мозкову травму.

Лікування котів проводили консервативно за наступними напрямами: корекція порушень водно-електролітного обміну, кислотно-лужної рівноваги та екскреції продуктів обміну речовин (нефропатин, натрію хлорид 0,9%, ентеросгель); лікування анемії, порушень вітамінного, вуглеводного, білкового та ліпідного обмінів (катозал, аміносол); усунення ішемічних процесів у нирковій тканині (солкосерил, пентоксифілін); протиблювотна терапія, стимуляція випорожнень шлунково-кишкового тракту під час уремії (убретид); лікування інфекції нирок та сечових шляхів (амокси-кел), дієтотерапія (корм Renal s/o Royal Canin). Для напування тварин застосовували кип'ячену воду. Як антиішемічні засоби використовувалися солкосерил і пентоксифілін - по 1 мл внутрішньом'язово 2 рази на добу, курс - 14 діб. Контроль ефективності лікування виконували через 14 діб за результатами клінічного та лабораторного досліджень крові і сечі.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Діагностика хронічної ниркової недостатності у домашніх котів

Симптоми ХНН у домашніх котів. Клінічними ознаками ХНН, які найчастіше зустрічаються у котів на різних стадіях захворювання, є: гіпорексія - у 94,4 % тварин, поліурія та полідипсія - 86,1, анемічність слизових оболонок та порушення координації рухів - 65,2, блювання - 39, виразковий стоматит - у 31 %. На ІІ стадії ХНН найбільш вираженими клінічними симптомами були гіпорексія, поліурія, полідипсія і болючість при пальпації нирок, слабко виражені загальне пригнічення, анемічність видимих слизових оболонок, блювання. На ІІІ стадії ХНН у котів були добре виражені пригнічення, гіпорексія, поліурія, полідипсія та анемічність видимих слизових оболонок, менше - болючість при пальпації нирок, на IV - пригнічення, анорексія, анемічність слизових оболонок та прояви токсичної полінейропатії - судоми. Пригнічення та зниження апетиту зумовлені розвитком ендогенної інтоксикації організму за рахунок уремічних токсинів, які входять до складу середніх молекул. Причина розвитку неврологічних порушень залишається дискусійною. За даними лише клінічного дослідження можна запідозрити у тварини розвиток і прогресування ХНН, проте встановити точний діагноз і стадію захворювання дуже важко.

Ультразвукове дослідження нирок котів, хворих на ХНН. Дифузне підвищення ехогенності паренхіми обох нирок було виявлено у 60 % досліджених котів із ХНН, послаблення рівня кірково-мозкової диференціації паренхіми - у 45%. Достовірних даних стосовно зменшення розмірів нирок, а також їх зморщування, як це відбувається за нефросклерозу в людини, у наших дослідженнях не отримано. Під час дослідження котів на ІІ стадії ХНН ступінь підвищення ехогенності паренхіми був менш вираженим, ніж на IV, коли спостерігали так звану «білу нирку», що пов'язано з розвитком дифузного склерозу паренхіми і строми нирок. Слід відзначити, що метод УЗД нирок є досить суб'єктивним, порівняно з лабораторними методами дослідження, і тому бачення тих чи інших змін у нирках за сонографії не може вважатися однозначним. Однак УЗД нирок необхідно рекомендувати як додатковий метод діагностики нефросклерозу у разі дифузних патологій нирок та синдрому ХНН.

Дослідження сечі котів, хворих на ХНН. Аналіз сечі виявив наступні зміни за ХНН у котів: гіпостенурія - у всіх тварин внаслідок розвитку дифузного нефросклерозу, глюкозурія - 25 %, протеїнурія - 90, мікрогематурія - 35, лейкоцитурія - 75, циліндрурія - у 25 % тварин (табл.1).

У наших дослідженнях було визначено, що рівень протеїнурії у котів із ХНН не мав зв'язку зі стадіями захворювання, адже відомо, що у котів цей показник може різнитися. Мікрогематурія, лейкоцитурія і циліндрурія можуть служити показником активності запального процесу у нирках за ХНН.

Таблиця 1 - Показники сечі котів, хворих на ХНН

Примітка. * р<0,05 порівняно із контролем.

Результати дослідження крові котів, хворих на ХНН. Одержані нами дані свідчать про розвиток за ХНН анемічного синдрому у котів: у хворих зменшується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну (табл. 2), проте колірний показник та вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) на всіх стадіях ХНН не виходили за межі встановленої норми, що вказує на розвиток у тварин нормохромної анемії. Анемічний синдром найбільш виражений на термінальній стадії хвороби, коли ендогенна інтоксикація досягає найбільшого рівня. Він розвивається внаслідок недостатнього утворення еритропоетину, пригнічення уремічними токсинами еритроцитопоезу та зменшення терміну життя еритроцитів (Карпенко Л.Ю., 1998).

У ході дослідження лейкограми на ІІІ і IV стадіях ХНН був виявлений нейтрофільний лейкоцитоз із зрушенням ядра вліво, що є ознакою реактивного лейкоцитозу в котів за наявності збудників інфекції у нирках. Кількість лімфоцитів на II та ІІІ стадіях ХНН була у межах норми, а на IV спостерігалася лімфоцитопенія. Кількість еозинофілів, базофілів і моноцитів у дослідних тварин залишалася в межах норми.

За біохімічного дослідження сироватки крові котів із синдромом ХНН встановлено зміни наступних біохімічних показників за стадіями (табл. 3):

II стадія - підвищення вмісту сечовини, креатиніну, глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів, середніх молекул та активності АлАТ;

III стадія - підвищення вмісту сечовини, креатиніну, холестеролу, в-ліпо-протеїнів, глікопротеїнів, сіалових кислот, середніх молекул, активності АлАТ та АсАТ;

IV стадія - підвищення рівня сечовини, креатиніну, холестеролу, в-ліпо-протеїнів, глікопротеїнів, сіалових кислот, середніх молекул, загального білка, проби Вельтмана, хондроїтинсульфатів; активності АлАТ, АсАТ та лужної фосфатази.

Таблиця 2 - Результати дослідження крові котів, хворих на ХНН (М±m)

Примітка: * - р<0,05, ** - р<0,01, *** - р<0,001 порівняно з нормою.

Рівень ендогенної інтоксикації у котів, хворих на ХНН, визначали за показниками середніх молекул (СМ) сироватки крові (рис. 1 і табл. 3). На ІІ (0,382±0,010) і ІІІ (0,403±0,010) стадіях ХНН вони були вірогідно вищими (р<0,05), ніж у клінічно здорових тварин (0,272±0,011 Од), але між собою достовірно не відрізнялись. Таким чином, ступінь ендогенної інтоксикації тварин цих дослідних груп за рівнем середніх молекул виявився майже однаковим. За тяжкої ниркової азотемії (IV стадія ХНН) спостерігали виражені симптоми уремічної інтоксикації, а рівень середніх молекул на IV стадії ХНН був суттєво підвищений як порівняно з нормою, так і показниками на ІІ і ІІІ стадіях ХНН. Тому на IV стадії ХНН вміст СМ у сироватці крові котів є важливим прогностичним показником.

Рисунок 1 - Вміст середніх молекул у сироватці крові котів

Рівень холестеролу у сироватці крові зростає на всіх стадіях ХНН, тоді як вміст в-ліпопротеїнів вірогідно збільшувався лише на ІІІ і IV стадіях. Це, можливо, зумовлено зниженням активності антиоксидантного захисту, а також збільшенням синтезу ліпідів у печінці, що є ознакою нефротичного синдрому. Розвиток ліпідемії за ХНН пов'язують також з компенсаторним їх утворенням у відповідь на зниження вмісту альбумінів у сироватці крові.

Ступінь дистрофічних порушень у тканині печінки на IV cтадії ХНН можна встановити і за підвищенням показника проби Вельтмана, який на цьому етапі розвитку захворювання максимальний. Це, можливо, пов'язано із розростанням сполучної тканини в органах і тканинах, зокрема, у нирках та печінці.

Концентрація загального білка на IV стадії ХНН зростає на 19,2 % порівняно з ІІІ. Такі зміни можуть бути як наслідком абсолютної гіперпротеїнемії за рахунок підвищеного синтезу г-глобулінів, зумовленого довготривалим хронічним запальним процесом у нирках, так і результатом зменшення об'єму рідкої частини крові внаслідок поліурії.

Активність трансфераз (АлАТ і АсАТ) у сироватці крові котів на різних стадіях ХНН була підвищеною, порівняно з встановленою нормою, але змінювалась неоднозначно. Так, на ІІ стадії ХНН активність обох ферментів зростала. Максимальна активність АлАТ встановлена на ІІІ стадії ХНН. Вона підвищувалася, порівняно з ІІ стадією, у 3,5 рази, а на IV - знижувалася, що свідчить про зниження ферментативної активності клітин паренхіми печінки та нирок. Активність АсАТ також найбільша на ІІІ стадії ХНН (у 2,8 рази) і залишається на такому ж рівні на кінцевій стадії ХНН. Внаслідок таких змін активності обох ферментів на IV стадії зростає коефіцієнт де Рітіса: його значення стає близьким до норми, але це відбувається за рахунок зниження ферментативної активності обох ферментів. Адже існують дані, що за прогресування склеротичного процесу активність ферментів у структурах нирок знижується.

На відміну від амінотрансфераз, активність лужної фосфатази зростає у 2,2 рази лише на IV стадії ХНН, що підтверджує наявність патологічних змін у печінці, найвірогідніше, внаслідок холестазу.

Як відомо, вміст показників стану сполучної тканини - глікопротеїнів (ГП) та сіалових кислот (СК) зазвичай зростає у разі запальних процесів в організмі, у тому числі запалення нирок, а за ХНН відбувається розвиток запального процесу в інтерстиціальній тканині нирок. Збільшення рівня сироваткових ГП, сіалових кислот і хондроїтинсульфатів (ХС) за стадійного розвитку ХНН відповідало посиленню інтерстиціального запалення та дистрофічно-запальних процесів у ниркових канальцях, яке зростало із прогресуванням нефросклерозу. Джерелом сироваткових ХС за розвитку та прогресування ХНН є паренхіма печінки й нирок. Відомо, що ХС входять до складу сполучної тканини усіх систем органів. Підвищення їх рівня у крові котів можна пояснити прогресуванням ХНН, яке супроводжується розвитком нефросклерозу та інтерстиціальним запаленням у нирках, а також нездатністю печінки метаболізувати ці сполуки. Адже відомо, що на ранній стадії нефросклерозу різного ґенезу спостерігається накопичення у змінених структурах тканин нирок кислих ГАГ, а пізніше й глікопротеїнів (ГП).

Результати дослідження сечі котів, хворих на ХНН. Рівень екскреції будь-яких органічних та неорганічних речовин із сечею залежить, у першу чергу, від функціонального стану нирок. За ХНН важливе значення надають порушенню метаболізму кальцію і фосфору. Екскреція кальцію та фосфору у хворих котів була вірогідно знижена порівняно з контрольною групою (рис. 2). Це свідчить про порушення здатності нирок виводити продукти метаболізму внаслідок руйнування морфологічної структури паренхіми нирок та розвитку склеротичних змін у клубочках і канальцях за прогресування ХНН.

Вміст оксипроліну та уронових кислот у сечі залежить від стану сполучної тканини різної локалізації. У сечі котів із патологією нирок він виявився більшим, ніж у клінічно здорових (рис. 3). У разі загострення хронічного нефриту та діабетичної нефропатії екскреція цих метаболітів із сечею майже у 2,5 рази перевищувала межі встановленої норми: за нефриту - оксипролін 51,0 ± 5,39, уронові кислоти 9,8 ± 1,98 мг/л; за діабетичної нефропатії, відповідно, 50,0 ± 2,01 і 8,1 ± 0,66 мг/л).

На відміну від інших патологій нирок, за ХНН у котів на різних стадіях захворювання рівень екскреції оксипроліну та уронових кислот між собою достовірно не відрізнявся, але вірогідно підвищувався на ІІ та ІІІ стадіях ХНН (табл. 4). На IV (термінальній) стадії ХНН спостерігалося зниження екскреції оксипроліну та уронових кислот до норми. Одержані дані співпадають з даними О.Я. Склярова (2007) про підвищення екскреції оксипроліну та ГАГ на ранніх стадіях ураження сполучної тканини нирок у людини, що важливо для ранньої діагностики нефросклерозу. Таким чином, доцільним є використання оксипроліну та уронових кислот сечі як діагностичних тестів за різних патологій нирок.

Визначення індексів сечі і крові у котів на різних стадіях ХНН. У разі визначення індексів крові та сечі (ФКС, Кі та ККР) було з'ясовано, що ФКС на ІІ стадії ХНН знаходився у межах встановленої норми, а зниження його відбувалося лише на ІІІ та IV стадіях захворювання (табл. 4).

Таблиця 4 - Вміст оксипроліну і уронових кислот та індекси сечі і крові у котів на різних стадіях ХНН (M±m)

Примітка * - різниця вірогідна порівняно з нормою.

Це означає, що концентрація сечовини у сироватці крові та сечі не є інформативним показником ранньої стадії розвитку ХНН, адже у нефрології основним критерієм оцінки функцій нирок є креатинін. При цьому Кі та ККР вірогідно знижувалися на всіх стадіях ХНН, що дозволяє рекомендувати їх для оцінки функцій нирок у домашніх котів під час встановлення діагнозу на ХНН.

Структурна характеристика нирок котів та патогенез хронічної ниркової недостатності

Під час розгляду гістологічної структури нирок котів із ХНН на різних стадіях хвороби було з'ясовано, що рівень склерозу як у паренхімі, так і стромі нирок збільшується відповідно до розвитку і прогресування ХНН.

За даними наших досліджень, ІІ стадія ХНН відповідає переважно пренефросклерозу - початковій стадії розвитку хвороби, коли у ниркових клубочках починається розростання молодої сполучної тканини, а ниркові канальці піддаються розвитку дистрофічних змін. Саме на ІІ стадії ХНН зміни метаболізму сполучної тканини нирок супроводжуються підвищенням вмісту оксипроліну і уронових кислот у сечі, що робить можливим застосування цих біохімічних тестів як маркерів ранньої діагностики нефросклерозу у домашніх котів. За літературними даними (Скляров О.Я., 2007), на ранніх стадіях нефросклерозу спостерігається накопичення у змінених структурах ниркової тканини кислих ГАГ, основним компонентом яких є уронові кислоти. На ІІІ стадії ХНН переважали гломерулогіаліноз, склероз окремих клубочків, жирова та гідропічна дистрофія у клітинах ниркових канальців, а також клітинна інфільтрація та набряк інтерстицію. На IV стадії ХНН ступінь розвитку нефросклерозу був найвищим, про що свідчить поява великої кількості склерозованих і поодиноких некротизованих клубочків, а також виразний склероз в інтерстиції та стінках ниркових судин. При цьому у ниркових канальцях, окрім дистрофічних змін (гіаліново-крапельна, гідропічна дистрофія), зустрічалися повністю атрофовані ділянки. На IV стадії відбувається зниження рівня цих показників до рівня норми, що підтверджує їх діагностичну інформативність лише на ІІ стадії. Це, можливо, пов'язано із збільшенням кількості колагенових фібрил у паренхімі й стромі нирок, для формування яких витрачаються ГАГ та імінокислота оксипролін, адже однією з ланок патогенезу гломерулонефритичного нефросклерозу є колагенізація та гіалінізація клубочків. Зниження вмісту оксипроліну і уронових кислот у сечі за прогресування ХНН можна частково пояснювати втратою нирками їх концентраційної функції.

Таким чином, морфологічні зміни у нирках домашніх котів та динаміка оксипроліну і уронових кислот сечі підтверджують взаємозв'язок між стадіями ХНН та ступенем розвитку нефросклерозу.

На підставі проведеного дослідження біохімічного складу крові та сечі, гістологічної структури нирок, літературних даних ми з'ясували, що патогенез ХНН у домашніх котів зумовлений хронічними захворюваннями нирок та сечовидільних шляхів, під час прогресування яких у нирках відбуваються дистрофічні зміни та розростання сполучної тканини внаслідок хронічного запалення та порушення кровообігу, що спричиняє зміни крові та сечі хворих тварин.

Лікування домашніх котів за хронічної ниркової недостатності

Відомо, що одним із основних факторів, що негативно впливають на функцію клубочкового апарату нирок, є ішемія. Нами була розроблена схема консервативного лікування ХНН із застосуванням препаратів протиішемічної дії - солкосерилу та пентоксифіліну. Було сформовано групу тварин на ІІ стадії ХНН (n=8), для лікування яких використовували розроблений нами комплекс лікувальних заходів (табл. 5).

Таблиця 5 - Схема лікування домашніх котів на ІІ стадії ХНН

Ефективність препарату солкосерил можна пояснити його фармакологічними властивостями, а саме: прискоренням регенерації пошкоджених тканин, нормалізацією і підтриманням енергетичного обміну та окисного фосфорилування, підвищенням утилізації кисню in vitro та стимуляцією транспорту глюкози у клітини тканин нирок, що знаходяться в умовах дефіциту живлення і вичерпання метаболічних ресурсів. Позитивна дія препарату Пентоксифілін полягає у здатності покращувати мікроциркуляцію та реологічні властивості крові за рахунок розширення кровоносних судин.

При первинному клініко-лабораторному обстеженні тварин дослідної групи, хворих на ХНН, було виявлено наступне: за клінічним дослідженням - загальне пригнічення, тривала гіпорексія (за даними анамнезу - від 30 до 60 діб), анемічність слизових оболонок, поліурія і полідипсія (за даними анамнезу - від 3 до 6 тижнів), біль під час пальпації нирок; за результатами дослідження сечі - гіпостенурія, протеїнурія, лейкоцитурія, у деяких випадках - циліндрурія; за дослідженням показників крові - нормохромна анемія, лімфоцитоз, підвищення ШОЕ, гіперазотемія, гіперхолестеролемія, а також підвищення показників запального процесу - глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів, середніх молекул та активності ферментів - АлАТ, АсАТ і ЛФ.

Після проведення лікування протягом 14 діб за результатами комплексного клінічного обстеження було встановлено значне покращення загального клінічного стану тварин: відновлення апетиту, збільшення рухової активності, зменшення анемічності кон'юнктиви, зниження рівня поліурії та полідипсії. Кількість еритроцитів збільшилася на 25 (р<0,05), вміст гемоглобіну - на 29% (р<0,05). Показник ШОЕ зменшився вдвічі (р<0,05).

Після проведення лікування котів з ХНН рівень азотемії за показником сечовини не знизився (можливо, за рахунок розвитку продукційної азотемії), тоді як вміст креатиніну вірогідно зменшився на 15% (р<0,05). Зниження його концентрації в сироватці крові, можливо, свідчить про гіпертрофію гломерулярного апарату нирок, завдяки чому покращується їх видільна функція (табл. 6).

Рівень загального білка, активність АлАТ, АсАТ та лужної фосфатази не змінилися, а вміст холестеролу та в-ліпопротеїнів вірогідно збільшився, незважаючи на проведення лікувальних заходів (р<0,05). Це свідчить про подальший розвиток порушень ліпідного обміну у хворих на ХНН тварин, зокрема, нефротичного синдрому. Підвищений вміст холестеролу під час розвитку нефросклерозу може бути пов'язаний як із високим вмістом його у сполучній тканині, так і з прогресуючим руйнуванням плазматичних мембран ниркових клубочків та гепатоцитів.

Після проведення лікування вміст глікопротеїнів, сіалових кислот та хон- дроїтинсульфатів, як маркерів інтерстиціального запалення ниркової тканини, вірогідно зменшився на 39, 38 та 30% відповідно, що означає зниження інтенсивності не лише запального, а й руйнівного процесів у нирках (див. табл. 6). Тому зменшення запалення у процесі лікування ХНН вказує на уповільнення прогресування хронічного інтерстиціального нефриту, який є основним пусковим механізмом розвитку ХНН.

Таблиця 6 - Результати дослідження крові та сечі до і після лікування (n=8)

Примітка. * - різниця вірогідна порівняно з показниками до лікування.

Відносна густина сечі підвищилась після проведення лікування (р<0,05), що свідчить про покращення концентраційної функції нирок і, найперше, пов'язано з гіпертрофією інтактних нефронів. Рівень протеїнурії та водневий показник не змінилися. Лейкоцитів у сечі до проведення терапевтичних заходів було в межах від 10 до 30 клітин у полі зору, після - до 10 клітин. Гіалінові та зернисті циліндри до лікування були присутні в осаді сечі 75% тварин, після лікування - у 37,5%. Рівень екскреції оксипроліну після проведення лікувальних заходів не змінився (до лікування - 31,6 ± 1,69, після 30,9 ± 1,39 мг/л), тоді як рівень уронових кислот зменшився (до лікування - 7,7 ± 0,24 мг/л, після - 5,5 ± 0,26, р<0,05). Це означає, що стабільний рівень оксипроліну у сечі є маркером склеротичних змін у нирковій тканині, а зниження екскреції уронових кислот - про менший ступінь катаболізму протеогліканів у нирковій тканині, що співпадає із зниженням концентрації сироваткових хондроїтинсульфатів та рівня ендогенної інтоксикації за показником середніх молекул. Це збігається зі зниженням ШОЕ у 2 рази, а також зменшенням вмісту у сироватці крові глікопротеїнів, сіалових кислот, хондроїтинсульфатів та креатиніну (на 15%) порівняно з показниками до лікування.

Таким чином, зниження інтенсивності запального процесу за рівнем гострофазових показників, можливо, пов'язано із нефроангіопротекторною дією солкосерилу, пентоксифіліну, а також компонентів рослинного препарату - нефропатину. Зменшення рівня ендогенної інтоксикації було досягнуто також застосуванням препарату Ентеросгель, який, обволікаючи слизову оболонку кишечнику і проникаючи між кишковими ворсинками, виконує роль дрібнодисперсного ентеросорбенту, адсорбує уремічні токсини (у тому числі СМ) та виводить їх із організму.