Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

“ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК”

УДК 633.173:631.84:631.4

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Особливості формування продуктивності та якості зерна проса залежно від умов азотного живлення на сірих лісових ґрунтах

06.01.09 - рослинництво

Любчич Олександр Григорович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут землеробства Української академії аграрних наук” протягом 2000-2004 рр.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник ДРАГАН Микола Іванович, ННЦ “Інститут землеробства УААН”, провідний науковий співробітник лабораторії інтенсивних технологій зернобобових, круп'яних і олійних культур

Офіційні опоненти:доктор сільськогосподарських наук, професор ЛИХОЧВОР Володимир Володимирович, Львівський державний аграрний університет Мінагрополітики України, професор кафедри рослинництва і луківництва кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник КОЛІСНИК Сергій Іванович,Інститут кормів УААН, завідувач лабораторії технологій вирощування зернобобових культур

Захист відбудеться “27” лютого 2008 р. о “10” годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при ННЦ “Інститут землеробства УААН”

Відгуки на автореферат у двох примірниках, завірені печаткою, просимо надсилати за адресою: Україна, 08162, смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області, ННЦ “Інститут землеробства УААН”, вченому секретареві Спеціалізованої вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ННЦ “Інститут землеробства УААН”.

Автореферат розісланий “24” січня 2008 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Л.О. Кравченко

добриво просо азотний живлення

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

За посівною площею в світовому землеробстві просо займає шосте місце серед зернових культур. Загальна посівна площа його становить понад 50 млн. га. На Україні просо займає площу 250-300 тис. га, а в роки масової загибелі озимих вона збільшується до 400-500 тис. га. Тобто, культура відіграє роль страхової. Цінним є зерно проса з погляду використання його на харчові цілі. Проте, обсяги виробництва зерна проса та незадовільна його якість потребують подальшого удосконалення елементів технології вирощування.

Актуальність теми. У комплексі агротехнічних заходів, спрямованих на зростання продуктивності і збільшення валових зборів зерна, велике значення надається системі удобрення проса. Відомі вчені-просоводи А.А. Соколов, А.А.Корнілов, В.М. Лисов, З.Б. Борисонік, А.В. Ватагін, О.Ф. Якименко, І.М. Єлагин, І.В. Яшовський вказували, що добрива є найдієвішим засобом отримання високих і сталих урожаїв проса.

Фізіологічна роль і технологічна доцільність застосування азоту добрив під просо визначається, в першу чергу, зростанням продуктивності культури, підвищенням вмісту білка у ядрі та поліпшенням технологічних показників якості зерна - зменшення плівчастості, зростання вирівнянності та виходу крупи, що має велике значення для проса, як істинно круп'яної культури.

Проте, до останнього часу, ще не повною мірою вирішене питання комплексної дії доз і строків застосування азотних добрив на формування фотосинтетичного апарату, елементів структури врожаю й агроценозу в цілому, на зміну біохімічних показників зерна проса та посівних властивостей насіння сортотипів проса, адаптованих до умов Лісостепу України. Практично не вивчений вплив досліджуваних факторів на формування та параметри кореневої системи за різних умов азотного живлення. Це і визначило вибір напрямку досліджень і теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою частиною тематичного плану ННЦ “Інститут землеробства УААН” по виконанню НТП УААН на 2001-2005 рр. “Зернові і олійні культури”, завдання “Розробити ресурсозберігаючі технології вирощування зернобобових, круп'яних і олійних культур, що забезпечать отримання високого врожаю конкурентоспроможного і високоякісного зерна, економічну доцільність і екологічну безпеку агроландшафтів Лісостепу України” (№ державної реєстрації 0101U003827).

Мета і завдання досліджень. Мета досліджень - встановити закономірності впливу доз та строків внесення азотних добрив на морфобіометричні показники, ріст і розвиток рослин, формування продуктивності, технологічні показники якості зерна, посівні властивості насіння різних сортотипів проса та оптимізації умов азотного живлення у технології їх вирощування.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні завдання:

- встановити технологічне значення поетапного внесення азотних добрив за вирощування різних сортотипів проса;

- визначити дію різних доз азотних добрив при застосуванні в основне удобрення, одночасно із сівбою й у підживлення посівів проса та виявити їх вплив на формоутворюючі процеси у рослин;

- визначити пластичність та сортову реакцію проса на різні рівні азотного живлення;

- встановити вплив різних доз та строків внесення азотних добрив на формування кореневої системи проса сорту Київське 87;

- дати порівняльну оцінку продуктивності сортів проса Київське 87 і Миронівське 51 та виявити особливості формування елементів її структури;

- дати оцінку посівним властивостям насіння, що вирощене на різних фонах азотного живлення;

- встановити кореляційні і регресійні зв'язки між технологічними показниками якості зерна (вирівняність, плівчастість, вихід і збір ядра) та строками і дозами внесення азотних добрив;

- дати економічну й енергетичну оцінку систем застосування азотних добрив у технології вирощування культури.

Об'єкт дослідження - морфофізіологічні процеси розвитку рослин, формування продуктивності, якості зерна та посівні властивості насіння проса за різних доз і строків внесення азотних добрив.

Предмет досліджень - сорти проса: середньоранній Київське 87 (різновидність флявум) і середньостиглий Миронівське 51 (різновидність ауреум), дози та строки внесення азоту.

Методи дослідження - польовий - для визначення взаємодії об'єкта досліджень з природними й агротехнічними факторами; вимірювально-ваговий - для визначення біометричних показників розвитку, урожайності зерна, соломи, сухої речовини, кореневої системи; аналітичний - для визначення вмісту легкогідролізованого, мінерального азоту, рухомого фосфору та обмінного калію у ґрунті, вмісту азоту і зольних елементів у рослинах, хімічного складу зерна; розрахунково-порівняльний - для визначення економічної та енергетичної ефективності вирощування проса за різних умов азотного живлення; статистично-математичний - проведення дисперсійного аналізу та статистичної обробки даних для встановлення достовірності отриманих результатів досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що для сортів Київське 87 і Миронівське 51 у технології вирощування проса вперше:

- науково обґрунтовано та розроблено систему застосування азотних добрив під просо з урахуванням ґрунтових і метеорологічних умов, біологічних особливостей розвитку культури (підтверджено патентом на винахід №65799А від 15.04.2004 р.);

- розкрито фізіологічне значення внесення азоту в період вегетації культури в етапи найбільшої потреби рослин в елементі. Виявлені переваги поетапного внесення азотних добрив перед одноразовим, внаслідок чого поліпшуються умови азотного живлення, особливо в другій половині вегетаційного періоду та відбувається економніше використання рослинами азоту добрив;

- доведена недоцільність внесення підвищених доз азотних добрив одночасно зі сівбою культури;

- виявлена негативна дія застосування високих доз азоту на посівні якості насіння та встановлені її причини;

- дана оцінка і обґрунтовано значення азоту для проса на ІХ етапі органогенезу та досліджено його вплив на технологічні показники та хімічний склад зерна.

Практичне значення проведених досліджень полягає в тому, що для умов північного Лісостепу України в технології вирощування проса удосконалено систему застосування азотних добрив, яка дозволяє отримувати додатково 5,8-7,2 ц/га високоякісного зерна із вмістом білка 11,5-11,8%, що забезпечує умовно чистий прибуток 2402-2433 грн./га, рентабельність 129-135%.

Удосконалена система застосування азотних добрив у технології вирощування проса впроваджена протягом 2004-2005 рр. у виробничих умовах приватних фермерських господарств Крижопільського і Барського районів Вінницької області на загальній площі 268 га.

Особистий внесок здобувача полягає в узагальненні результатів досліджень вітчизняних і зарубіжних авторів за темою дисертаційної роботи, обґрунтуванні наукових положень і підходів щодо удосконалення системи азотного живлення проса, закладці та проведенні польових і вегетаційного дослідів, узагальненні одержаних результатів, підготовці друкованих праць, звітів, рекомендацій виробництву та консультаційному супроводі впровадження результатів досліджень у виробництво.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи оприлюднені та обговорені: на Міжнародній науковій конференції „Біологічні науки і проблеми рослинництва” (Умань, 2003 р.); Міжнародній конференції молодих вчених „Інноваційні напрямки наукової діяльності молодих вчених у галузі рослинництва” (Харків, 2006 р.); засіданнях лабораторії інтенсивних технологій зернобобових, круп'яних і олійних культур ННЦ “Інститут землеробства УААН” (Чабани 2000-2003 рр.) методичній комісії з питань землеробства та рослинництва ННЦ “Інститут землеробства УААН” (Чабани, 2007р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 12 наукових праць, в тому числі 9 у фахових виданнях, отримано патент на винахід №65799А.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків та рекомендацій виробництву, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 234 сторінках машинописного тексту, включає 63 таблиці, 14 рисунків, 9 додатків, список використаної літератури налічує 215 джерел, у тому числі 21 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ АЗСТУ У ФОРМУВАННІ ЗЕРНОВОЇ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРОСА (огляд літератури)

У розділі узагальнено результати багаторічних досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених із питань ролі азоту у формуванні продуктивності проса. Приводяться дані, у яких висвітлюється вплив азотних добрив на поживний режим ґрунту, накопичення мінерального і нітратного азоту в органах рослин, урожайність проса та хімічний склад зерна. На основі аналізу літературних джерел встановлено рівень проведених досліджень з питань розробки системи удобрення проса та виявлено необхідність удосконалення системи азотного живлення культури на сірих лісових ґрунтах.

РОЗДІЛ 2. УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ.

Експериментальна робота проводилась протягом 2001-2004 рр. на дослідних полях лабораторії інтенсивних технологій зернобобових, круп'яних і олійних культур ННЦ “Інститут землеробства УААН”.

Ґрунт дослідної ділянки сірий лісовий легкосуглинковий. Фізико-хімічні і агрохімічні властивості орного шару ґрунту характеризуються такими кількісними значеннями основних показників родючості: рН_сол. 5,2-5,3, сума поглинутих основ 6,8-7,0 мг екв./100 г ґрунту, ступінь насичення основами 72%, вміст гумусу (за Тюріним) 1,15%, загального азоту 0,04-0,06%, азоту, що легкогідролізується 53-64 мг/кг ґрунту, рухомого фосфору 10-12 мг, обмінного калію 7-9 мг/100 г ґрунту (за Чириковим).

Погодні умови в роки проведення досліджень за основними гідротермічними показниками (температурний режим і кількість атмосферних опадів) різнились і мали суттєві відхилення від середніх багаторічних показників. Нестача вологи протягом всього вегетаційного періоду і підвищенні температури повітря у 2001 році негативно вплинули на ріст і розвиток проса. 2002 і 2003 роки характеризувалися надмірною кількістю опадів та наближеним до норми температурним режимом. Найсприятливіші для реалізації потенціалу продуктивності досліджуваних сортів були погодні умови 2004 року.

У першому польовому досліді протягом 2001 - 2004 рр. у технології вирощування проса двох сортів Київське 87 і Миронівське 51 вивчали строки та дози внесення азотних добрив. Розгорнута схема досліду представлена в таблиці 1.

Аміачну селітру (34,5% д.р.) вносили в п'ять строків: основне, разом з фосфорно-калійними добривами (Р₆₀К₆₀) під першу весняну культивацію, одночасно з сівбою та в період вегетації культури на III, VII і ІХ етапах органогенезу у відповідні фази розвитку: кущіння, викидання волоті і цвітіння-початок плодоутворення. В досліді вивчалось три дози азоту: 45, 60, і 90 кг/га. Контролем служив варіант без добрив.

Таблиця 1 Схема досліду 1. Особливості формування продуктивності та якості зерна проса залежно від умов азотного живлення

Варіант	Основне удобрення	Внесення азоту при сівбі, кг/га	Підживлення азотом за етапами органогенезу, кг/га
			Київське 87	Миронівське 51
			III	VII	IX	III	VII	IX
1	без добрив	-	-	-	-	-	-	-
2	Р60К60	-	-	-	-	-	-	-
3	N45P60K60	-	-	-	-	-	-	-
4	Р60К60	45	-	-	-	-	-	-
5	Р60К60	-	15	15	15	15	15	15
6	Р60К60	-	30	15		30	15
7	Р60К60	-	30	-	15	30	-	15
8	N60Р60К60	-	-	-	-	-	-	-
9	Р60К60	60	-	-	-	-	-	-
10	Р60К60	-	20	20	20	20	20	20
11	Р60К60	-	40	20		40	20
12	Р60К60	-	40	-	20	40	-	20
13	N90Р60К60	-	-	-	-	-	-	-
14	Р60К60	90	-	-	-	-	-	-
15	Р60К60	-	30	30	30	30	30	30
16	Р60К60	-	60	30	-	60	30	-
17	Р60К60	-	60	-	30	60	-	30

Дослідження проводили з урахуванням вимог методики дослідної справи (Б.О.Доспехов, 1985). Площа облікової ділянки у цьому досліді становила 10 м². Повторність - чотириразова.

Дослід 2, де вивчався вплив строків і доз внесення азоту на формування кореневої системи проса сорту Київське 87, проводився в ізольованих монолітах з непорушеною будовою ґрунту в польових умовах, аналогічних попередньому досліду.

Розміри окремо взятого моноліту становили: 50Ч50Ч50 см з об'ємом 0,125 м³. У кожен моноліт вносили по 2,0 г Р₂О₅ і К₂О (у фізичній вазі відповідно - 7,5 і 4,7 г, в один прийом навесні. Дози азотних добрив у фізичній вазі становили 4,3, 8,6, 2,2, 1,4 г. Строки їх внесення регламентувалися схемою досліду, яка представлена в таблиці 2. В кожен моноліт висівали по 30 насінин.

Дослідження кореневої системи проводили в наступні фази розвитку: сходи, кущіння, викидання волоті і дозрівання. При настанні відповідної фази з кожного варіанту викопувалось по два моноліти, в яких відмивалася коренева система в проточній воді. Тут же вивчали проникнення кореневої системи в глибину. У лабораторних умовах в рослин, вирощених на різних фонах азотного живлення, визначали масу коріння, об'єм кореневої системи та вміст у ній сухої речовини.

Таблиця 2 Схема досліду 2. Формування кореневої системи проса за різних доз та строків внесення азоту (за М.А. Качинським у монолітах з непорушеною будовою грунту)

Основне удобрення	Підживлення азотом за етапами органогенезу
	III	VII	ІХ
без добрив	-	-	-
N2 гP2гK2г	-	-	-
N4гP2гK2г	-	-	-
P2гK2г	N1г	N1г	-
P2гK2г	N0,66г	N0,66г	N0,66г

Дослідження посівних властивостей насіння проса (дослід 3), одержаного із варіантів з різним рівнем азотного живлення, проводились на протязі 2002-2004 рр. у самостійному польовому досліді (табл. 3). Для цього у вирощеному у попередній рік насінні проса сортів Київське 87 і Миронівське 51, визначали лабораторну схожість, енергію проростання, активність кільчення, масу 1000 насінин і польову схожість насіння. Висівали насіння проса, яке було відібране з варіантів, представлених у схемі досліду. Підготовка ґрунту на відведеній ділянці проводилась згідно вимог технології. Мінеральні добрива вносились із розрахунку N₆₀P₆₀K₆₀ (загальноприйнята доза під просо на сірих лісових ґрунтах). При прогріванні ґрунту до +13-15єС проводили сівбу вручну з розрахунку 3,0 млн.шт./га схожих насінин, що становило 45-50 насінин на погонний метр за ширини міжрядь 15 см.

Таблиця 3 Схема мікропольового досліду 3. Посівні властивості насіння проса, вирощеного за різних рівнів азотного удобрення

Варіанти удобрення, з яких відбирали зразки насіння
основне	при сівбі	За етапами органогенезу
		III	VII	ІХ
без добрив
Р60К60	-	-	-	-
N45P60K60	-	-	-	-
Р45К45	-	15	15	15
Р60К60	N60	-	-	-
N90Р60К60	-	-	-	-
Р60К60	-	30	30	30

Розміщення ділянок у досліді систематичне із зміщенням. Площа окремо взятої ділянки становила 1м², повторність - шестиразова.

Вегетаційний дослід (дослід 4) проводили в умовах піщаної культури, включивши 9 варіантів, які відрізнялися між собою строками подачі азоту (табл. 4). Дослід закладався наприкінці квітня і проводився в двохразовій повторності. У першому варіанті (контроль) просо вирощували у піску без NРК і періодично зволожували дистильованою водою. Кількість поливів за вегетаційний період культури становила 10. На варіантах 2-9, перед сівбою проса, були внесені одноразово у повній дозі фосфорні і калійні добрива (Р₂О₅ - 362 мг, К₂О - 358 мг).

Таблиця 4 Схема досліду 4. Особливості росту і розвитку рослин, наливу і дозрівання зерна залежно від рівнів азотного живлення, вегетаційний дослід (піщана культура)

Внесено перед сівбою	Дози азоту за етапами органогенезу
	ІІІ	VII	ІХ
контроль (дист. вода)	-	-	-
1,0 доза РК	-	-	-
1,0 доза. NРК	-	-	-
1,0 доза РК	1,0 доза N	-	-
1,0 доза РК	-	1,0 доза N	-
1,0 доза РК	-	-	1,0 доза N
1,0 доза РК	0,5 дози N	0,5 дози N	-
1,0 доза РК	0,3 дози N	0,3 дози N	0,3 дози N
1,0 доза РК + 0,1 дози N одночасно з поливом

*Примітка: 1,0 доза N- повна доза азоту (34,0 мл); 0,5 дози N - половина дози азоту (17,0 мл); 0,3 дози N - третина дози азоту (11,3 мл).

Основні елементи мінерального живлення у формі солей NН₄NО₃, Са(Н₂РО₄)₂ і К₂Mg(SO₄)₂ вносили у вигляді водних розчинів. У якості мікроелементів у кожну посудину додавали одноразово, перед постановкою досліду бор, марганець і мідь.

Одноразова норма поливу однієї посудини становила 100 мл. Повна доза азоту, фосфору і калію, яка вносилась з поливною водою, дорівнювала 34 мл робочого розчину кожного елементу. половинна та третинна дози азоту, які вносилися за етапами органогенезу, складали відповідно 17,0 і 11,3 мл. Різницю між об'ємом розчину і поливною нормою зрівнювали дистильованою водою.

Для вирішення поставлених задач у дослідах проводили наступні аналізи спостереження і обліки:

- у ґрунті визначали: рН_сол. (потенціометричним методом), суму поглинутих основ (за методом Капена-Гільковіца), вміст гумусу (за методом Тюріна в модифікації Симакова), загальний азот (за методом К'єльдаля), азот, що легкогідролізується (за методом Корнфілда), нітратний (фотометричним методом), амонійний азот (у витяжці 0,1 н. розчину KCl з добавлянням реактиву Неслера), рухомий фосфор і обмінний калій (за Чириковим в модифікації ЦІНАО).

- у рослинних зразках проса після мокрого озолення сірчаною кислотою та пероксидом водню у фази кущіння, викидання волоті і дозрівання визначали: загальний азот (за допомогою реактиву Неслера); нітратний азот - у водній витяжці, яку отримали шляхом гомогенізації свіжих зразків з подальшою фільтрацією (колориметричним методом за допомогою індофенолової реакції); фосфор - колориметрично (ФЭК ЛМФ 74М); калій - полум'яно-фотометричним методом (FLAFO) після мокрого озолення осаду за Гінзбургом і Щегловою;

- масу і об'єм кореневої системи визначали шляхом вирощування рослин у монолітах (метод М.А. Качинського) з подальшим її відмиванням;

- у зерні проса визначали вміст білка, азоту, (загального, небілкового, білкового), жиру, крохмалю, клітковини, золи - методом інфрачервоної спектроскопії за допомогою аналізатора NIР-4500 SCANNER 4250 з комп'ютерним забезпеченням ADI DM 3114 та розрахунковим методом;

- фенологічні спостереження проводили згідно “Методика Державного сортовипробування сільськогосподарських культур” (2000);

- вегетаційний дослід проводили згідно “Методики закладення і проведення вегетаційних дослідів” (З.І. Журбицький, 1969)

- облік урожаю зерна проса проводили шляхом суцільного обмолоту кожної ділянки з наступним зважуванням та подальшим перераховуванням на стандартну вологість і засміченість, збирання врожаю у досліді 1 проводили прямим комбайнуванням в період дозрівання 90% волотей селекційним комбайном „Sampo 130”;

- математичне оброблення експериментальних даних проводили за допомогою дисперсійного та кореляційно-регресійного методів (Б.О. Доспехов, 1985) та пакету програм математичного аналізу типу “Statistica”, “Sigma”;

- економічну та енергетичну ефективність застосування азотних добрив у технології вирощування проса проводили згідно “Методики біоенергетичної оцінки технологій виробництва сільськогосподарських культур” (1999).

РОЗДІЛ 3. ВПЛИВ ДОЗ ТА СТРОКІВ ВНЕСЕННЯ АЗОТНИХ ДОБРИВ НА ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ ПРОСА

Особливості розвитку проса залежно від строків внесення азоту в умовах піщаної культури (вегетаційний дослід). За результатами досліджень встановлено, що в умовах піщаної культури реакція проса на строки внесення азоту змінювалась залежно від фаз розвитку (рис. 1).

Найактивніше рослини засвоювали азот починаючи з фази кущіння до викидання волотей. Тривалість вегетаційного періоду за різних систем внесення азотних добрив варіювала від 101 до 109 днів. Найтриваліший вегетаційний період у рослин проса був за внесення повної дози азоту на III етапі органогенезу. Азот, внесений рівномірно за етапами органогенезу (III, VII і ІХ), скорочував термін вегетації рослин. Найбільша маса і об'єм кореневої системи формувались у рослинах за внесення повної (N₆₀) дози азоту на III етапі органогенезу. Частка соломи у загальній масі урожаю знижувалась зі збільшенням кратності внесення азоту. Транспіраційний коефіцієнт в умовах вегетаційного досліду залежно від строків застосування азоту змінювався від 202 до 257.

Таблиця 5 Варіювання ознак проса сорту Київське 87 за різних строків внесення азоту, вегетаційний дослід, середнє за 2002-2003 рр.

Ознаки	Розмах змін	V, %
	від	до
Тривалість вегетаційного періоду, дн.	101	109	6,86
Транспіраційний коефіцієнт	202	257	12,29
Сира маса коріння (в одній посудині), г	4,20	6,13	14,02
Відношення коріння до:
соломи	1:4,1	1:4,3	2,77
зерна	1:2,4	1:3,2	15,23
Висота рослин, см	53,4	61,4	7,18
Витрати азоту на утворення 1 г сухої речовини, мг	18,0	32,3	24,08
Вміст сухої речовини у біомасі рослин за 10 днів до збирання, %	25,7	30,5	7,61
Розміри волоті, см	15,9	18,3	15,11
Маса зерна з однієї рослини, г	0,48	0,61	13,72
Маса 1000 зерен, г	5,24	5,64	2,82

Внесення азоту на III і VII етапах органогенезу сприяло росту індивідуальної продуктивності рослин, і на ІХ - поліпшенню технологічних показників якості і хімічного складу зерна.

Поживний режим сірого лісового ґрунту та динаміка засвоєння елементів живлення залежно від доз та строків внесення азотних добрив. Зі збільшенням дози азоту з 45 до 180 кг/га вміст азоту, що легко гідролізується, підвищувався з 65,2 до 74,7 мг/кг ґрунту, або на 43 кг/га. Найбільша кількість амонійного і нітратного азоту на ювенільних етапах розвитку проса була за внесення N₉₀ в основне (під першу весняну культивацію) удобрення. Більш сталим протягом всього вегетаційного періоду вміст мінерального азоту в ґрунті під просом був за внесення цієї дози азоту у три строки: III, VII і ІХ етапах органогенезу.

За підвищеного вмісту азоту в ґрунті збільшувалась кількість загального і нітратного азоту в рослинах. Найбільша кількість азоту в органах рослин накопичувалась за одноразового внесення N₉₀.

Виявлені відміни між сортами щодо накопичення азоту в органах рослин. У варіантах з однією і тієї ж системою удобрення просо сорту Миронівське 51 накопичувало більше азоту порівняно з Київським 87.

Густота сходів та збереженість рослин за вегетацію, як основа формування високопродуктивних фітоценозів проса. Незначне зниження польової схожості насіння проса спостерігалось у варіанті з локальним внесенням високих (N₉₀) доз азотних добрив одночасно з сівбою культури за рахунок підкислення ґрунту в зоні насінини На кінцеве формування щільності ценозу проса обох сортів в більшій мірі впливали показники польової схожості насіння. Зрідження посівів проса на фоні Р₆₀К₆₀ відбувалось через порушення збалансованості між поживними елементами у ґрунті та погіршення умов живлення.

Особливості проходження фенологічних фаз та тривалість вегетаційного періоду проса залежно від системи застосування азотних добрив. За однієї і тієї ж системи азотного удобрення просо сорту Миронівське 51 менше реагувало на строки внесення азоту, ніж Київське 87. Різниця у тривалості періоду вегетації залежно від досліджуваного фактора становила у Миронівського 51 17 днів, у Київського 87 25 днів

Внесення азотних добрив під основний обробіток ґрунту та одночасно зі сівбою проса збільшувало тривалість періоду вегетації за рахунок міжфазних періодів сівба-кущіння. Підживлення проса азотом на ІХ етапі органогенезу подовжувало на 1-4 дні фази наливу та дозрівання зерна .

Біометричні показники розвитку рослин за різних рівнів азотного живлення. Азотні добрива, внесені у різні строки, змінювали біометричні показники розвитку рослин. Динаміка змін висоти рослин за фазами розвитку між варіантами удобрення показала, що найшвидше росло просо у період кущіння-викидання волоті. Добові прирости рослин у Київського 87 становили: у варіанті без добрив - 2,00 см, за внесення азоту - 2,45-2,71 см, у Миронівського 51 - 1,78 і 2,18-2,38 см відповідно.

Мінеральні добрива впливали на морфологію стебла проса. Товщина стінок соломини була більшою за фосфорно-калійного удобрення та невисоких доз азотних добрив (N₄₅), внесених на фоні Р₆₀К_60. Товщина стебла зростала зі збільшенням висоти рослин.

Схильність проса до вилягання була більшою у рослин сорту Київське 87. У межах сорту зростаючі дози азоту підвищували полягання посівів, особливо у випадку, коли дія азотних добрив посилювалась складними погодними умовами під кінець вегетаційного періоду, як, наприклад, у 2002 році.

Площа листкового апарату та фотосинтетична продуктивність посівів проса. Максимальна листкова поверхня у досліджуваних сортів проса формувалась у фазу викидання волоті. У сорту Київське 87 найбільший індекс листкової поверхні (4,83 м²/м²) був за внесення N₆₀Р₆₀К₆₀; у Миронівського 51 (5,17м²/м²) - за внесення Р₆₀К₆₀ в основне удобрення та по N₃₀ у підживлення на ІІІ, VII і ІХ етапах органогенезу. Оптимальна площа листя, що забезпечувала найвищу продуктивність у сорту Київське 87 була в інтервалі 41 - 48 тис.м²/га, у сорту Миронівське 51 - 44-49 тис.м²/га і формувалась у варіантах з роздрібним внесенням азоту.

Азотні добрива та строки їх внесення подовжували період функціонування листкового апарату. Найбільша кількість листків на рослинах на період збирання проса збереглася за підживлення на фоні Р₆₀К₆₀ N₄₀ на ІІІ і N₂₀ на ІХ етапі органогенезу і становила у сорту Київське 87 - 77% і у сорту Миронівське 51 - 86%.

Ріст і розвиток кореневої системи проса залежно від умов азотного живлення. Мінеральні добрива, строки та дози їх застосування по різному впливали на ріст і розвиток кореневої системи. Фосфорні і калійні добрива стимулювали її розвиток, тоді як зі збільшенням доз азотних добрив гальмувалось утворення маси коріння (рис. 4).

На період кущіння найбільші добові прирости коріння були зафіксовані при фосфорно-калійному удобренні, сира маса яких становила 7,4-7,6 г і об'єм 61,3-62,5 мл (табл. 6). Вміст сухої речовини складав 45-46%. Відставання у розвитку кореневої системи проса спостерігалось у монолітах з внесенням N_2гP_2гК_2г (6,4 г). Найменша маса коріння була у рослин, які вирощувались при одноразовому застосуванні подвійної (N_4г) дози азоту (5,5г).

Не виключено, що стримуючим фактором росту кореневої системи проса у монолітах з високою дозою азоту, може бути значне підкислення ґрунту в зоні діяльності кореневих волосків. Вміст сухої речовини в корінні, при такій кількості азотних добрив становив 42%, що на 3-4% нижче, ніж за фосфорного і калійному удобренні, і на 9% - ніж у варіанті без добрив.

На період викидання волоті коренева система проса продовжувала свій ріст, але добові темпи приросту послаблювались. Загальна маса коріння, його об'єм у цій фазі збільшились у 5-6 разів, порівняно з фазою кущіння.

В процесі онтогенезу проса збільшувався вміст сухої речовини в кореневій системі. Проте, внесення азоту в підживлення (N_1г) на VII етапі органогенезу, не лише продовжувало життєздатність та період функціонування коріння, але ініціювало новоутворення кореневих волосків. Кількість вологи у корінні рослин цих варіантів була високою і становила 58-59% при відносно незначній їх загальній масі (41,2-44,5 г), тоді як у варіантах без добрив маса коріння зросла до 55,6 г, а вміст вологи зменшився до 47%.

Таблиця 6 Динаміка розвитку кореневої системи проса у монолітах залежно від строків і доз внесення азоту, середнє за 2001-2002 рр.

Фаза розвитку	Схема застосування азоту	Маса коріння, г	Об'єм кореневої системи, мл	Вміст сухої речовини, %
		сира	повітряно-суха
Кущіння	Без добрив (контроль)	7,0	3,6	62,6	51
	N2гP2гK2г	6,4	2,8	58,6	44
	N4гP2гK2г	5,5	2,3	54,6	42
	P2гK2г + N1г(ІII)+ N1г(IX)	7,6	3,4	61,3	45
	P2гK2г + N0,66г(ІII)+ N0,66г(VII)+ N0,66г(IX)	7,4	3,4	62,5	46
Викидан-ня волоті	Без добрив (контроль)	55,6	29,2	366,0	53
	N2гP2гK2г	49,4	24,1	307,0	49
	N4гP2гK2г	41,7	17,9	284,0	43
	P2гK2г + N1г(ІII)+ N1г(IX)	44,5	18,2	279,0	41
	P2гK2г + N0,66г(ІII)+ N0,66г(VII)+ N0,66г(IX)	41,2	17,4	230,0	42
НІР0,5 для фази:
кущіння	0,4	-	3,1	-
викидання волоті	3,4	-	21,7	-

Продуктивність кореневої системи проса залежно від умов азотного живлення визначається відношенням сухої надземної частини до маси коріння (табл. 7).

Таблиця 7 Коефіцієнт продуктивності кореневої системи проса за різних доз та строків внесення азотних добрив, середнє за 2001-2002 рр.

Показники	Без добрив (контроль)	N2гP2гK2г	N4гP2гK2г	P2гK2г + N1г(ІII)+ N1г(IX)	P2гK2г + N0,66г(ІII)+ N0,66г(VII)+ N0,66г(IX)	V,%
Коефіцієнт загальної продуктивності	2,15	3,78	4,23	3,80	5,61	35,93
Коефіцієнт продуктивності по відношенню до зерна	1,07	1,78	1,88	1,77	2,59	26,66

Результати наших досліджень показали, що добре розвинена коренева система проса у монолітах без добрив та за відсутності азоту туків у першій половині вегетаційного періоду проса, слід розглядати як своєрідну реакцію рослин на менш сприятливі умови азотного живлення. Найпотужніша маса коріння не завжди сприяла високій зерновій продуктивності рослин. Встановлено тісну зворотну кореляційну залежність між масою коріння та надземною частиною рослин і урожайністю (r= -0,89 і r= -0,85 відповідно). Тому не маса і об'єм кореневої системи, а її активність визначали продуктивність рослин.

Динаміка нагромадження рослинами проса сирої і сухої біомаси. Найактивніше відбувалось наростання сирої біомаси у проса сорту Київське 87, кількість якої на період дозрівання склала 247 ц/га за внесення азотних добрив у дозі 60 кг/га д.р. в основне удобрення, у Миронівського 51 (247 ц/га) - за підживлення рослин N₄₅ у два строки відповідно 30 кг/га на ІІІ і 15 кг/га на VII етапах органогенезу.

Найбільша кількість сухої біомаси (132-135 ц/га) накопичувалась посівами проса за внесення N₆₀Р₆₀К₆₀ в основне удобрення.

Особливості формування елементів структури зернової продуктивності сортами проса. Озерненість волоті проса залежно від системи застосування азотних добрив варіювала у сорту Київське 87 від 305 до 422, а у сорту Миронівське 51 - від 247 до 442 насінин. За фосфорного і калійного удобрення індивідуальна зернова продуктивність в обох сортів була приблизно рівною. Кількість зерен у волоті склала 315-332 шт., а маса зерна з однієї рослини - 1,97-2,15 г.

Різні дози та строки внесення азотних добрив створювали відмінності у проходженні процесів запліднення і формування зерна. За внесення N₄₅ у сорту Київське 87 озерненість волотей змінювалась від 334 до 393 шт. Різниця за рахунок лише строків застосування азоту склала 59 зерен або 15%. Більш озерненою волоть була у варіантах, де вся доза азоту вносилася в період вегетації культури у два - три строки. За дворазового внесення азоту у кількості 40 кг на III і 20 кг/га д.р на VII етапах органогенезу озерненість волоті становила 393 шт., а маса зерна 2,72г.

За внесення N₄₅ якісні зміни в структурі зернової продуктивності у Миронівського 51 у порівнянні з Київським 87 були менш помітними. Незалежно від строків внесення такої дози елементу кількість зерна у волоті змінювалась від 300 до 317 шт., а його маса - від 2,01 до 2,25 г. Збільшення кількості азоту з 45 до 60 кг/га сприяло покращенню структури врожаю обох сортів. За загальноприйнятої системи удобрення (N₆₀Р₆₀К₆₀) озерненість волоті і маса зерна у Київського 87 склала відповідно 407 шт. і 2,85 г, що на 16,7% більше, ніж за N₄₅Р₆₀К₆₀. Внесення N₆₀ у підживлення (ІІІ і VII етапи органогенезу) сприяло покращенню показників структури врожаю. Дворазове внесення азоту у кількості 40 кг/га на III і 20 кг/га на VII етапах органогенезу забезпечило зростання кількості зерна у волотях сорту Київське 87 до 421 шт., а його маси - до 3,04 г. У цьому варіанті сорт сформував і найвищий біологічний урожай - 72,4 ц/га.

Збільшення дози азоту до 90 кг/га також впливало на показники структури врожаю цього сорту. За одноразового внесення N₉₀ у два різні строки (в основне удобрення і одночасно зі сівбою) озерненість і маса зерна у волоті були рівними і становили 409 і 411 шт. та 2,87 і 2,89 г. Зниження індивідуальної продуктивності рослин до 369 шт. та 2,57 г відбувалося за поетапного внесення елементу на III - 60 кг/га і на VII етапі органогенезу - 30 кг/га. На нашу думку, внесення 60 кг/га азоту в період кущіння проса призводить до утворення великої вегетативної маси і тим самим погіршує умови формування врожаю.

На відміну від Київського 87, основною особливістю утворення елементів структури врожаю у Миронівського 51 була менш виявлена реакція рослин на строки внесення низьких (N₄₅) доз азоту.

За результатами досліджень встановлено тісну кореляційну залежність між масою 1000 зерен та індивідуальною продуктивністю рослин. Коефіцієнт кореляції для сорту Київське 87 склав 0,71, Миронівське 51 - 0,82. Виявлено тісну кореляційну залежність (r = 0,96-0,97) між озерненістю волоті та індивідуальною продуктивністю. Не було істотного зв'язку між індивідуальною продуктивністю та густотою посіву (r = 0,44-0,45).

Урожайність проса залежно від умов азотного живлення. Рівень урожайності досліджуваних сортів залежав від строків і доз внесення азоту, метеорологічних умов вегетаційного періоду і змінювався від 23,6 до 57,2 ц/га (табл. 8).

Для проса сорту Київське 87 на сірих лісових ґрунтах оптимальною була доза N₆₀ внесена на фоні Р₆₀К₆₀ у два строки: на ІІІ етапі органогенезу - 40 і на VII - 20 кг/га. Урожайність сорту за такої системи удобрення у найбільш сприятливому за погодними умовами 2004 році становила 57,2 ц/га, а у середньому за 2001-2004 рр. - 47,0 ц/га.

Найвищу врожайність (46,8 ц/га) просо сорту Миронівське 51 сформувало за системи удобрення, у якій фосфорні і калійні добрива у дозі 60 кг/га вносили під першу весняну культивацію, а азотні у кількості по 30 кг/га д.р. - у підживлення культури на ІІІ, VII і ІХ етапах органогенезу. Дещо нижчою (47,2 ц/га) урожайність цього сорту була за внесення Р₆₀К₆₀ в основне удобрення та підживлення азотом на ІІІ (40 кг/га) і VII (20 кг/га) етапах органогенезу.

Оцінка кореляційних зв'язків залежності урожайності зерна проса від показників елементів структури врожаю показала, що вона істотно залежала від індивідуальної продуктивності рослин (r = 0,84 для сорту Київське 87 і r = 0,85 для сорту Миронівське 51) і озерненості волоті (r = 0,75 і 0,81). Менш тісний зв'язок було виявлено між рівнем урожайності і густотою стояння рослин (r = 0,76 і r = 0,60 відповідно сортів). Низька кореляція у сорту Київське 87 була між урожайністю та масою 1000 зерен (r = 0,60), проте у сорту Миронівське 51 між цими показниками тісний зв'язок (r = 0,95).

Реакція проса на різні строки застосування азоту була неоднаковою, що позначилось на окупності азотних добрив проростами урожайності. Так за внесення N₄₅ в різні строки окупність добрив змінювалась від 8,9 до 23,6 кг/кг д.р. у Київського 87 і від 7,8 до 22,0 кг/кг д.р. - у Миронівського 51. Такий широкий діапазон змін вказує на те, що за низьких доз азоту значення строків його внесення в технології вирощування проса зростає. За одноразового внесення елементу за 35-40 днів до сівби культури низькі дози неспроможні забезпечити потребу рослин в ньому протягом всього вегетаційного періоду. За таких умов зменшувались прирости врожаю і окупність добрив становила 7,8 і 8,9 кг/кг д.р.

Таблиця 8 Урожайність проса сорту Київське 87 за різних доз та строків внесення азотних добрив, ц/га.

Основне удобрення	Внесення N при сівбі, кг/га	Підживлення N за етапами органогенезу, кг/га	Київське 87	Миронівське 51
			2001 р.	2002 р.*	2003 р.	2004 р.	у середньо-му за 2001-2004 рр.	2001 р.	2002 р.*	2003 р.	2004 р.	у середньо-му за 2001-2004 рр.
		III	VII	IX
без добрив	-	-	-	-	24,0	30,8	30,6	32,2	29,4	23,6	29,4	27,8	29,4	27,6
Р60К60	-	-	-	-	29,5	32,4	35,4	43,7	35,2	27,9	34,3	35,6	39,0	34,2
N45P60K60	-	-	-	-	32,5	36,2	40,2	48,0	39,2	30,4	36,2	41,3	42,7	37,7
Р60К60	45	-	-	-	33,5	41,8	39,1	49,6	41,0	34,9	38,6	44,8	46,2	41,1
Р60К60	-	15	15	15	37,6	40,1	43,3	51,6	43,2	34,4	42,9	46,8	44,9	42,3
Р60К60	-	30	15		39,7	44,3	45,4	53,8	45,8	36,5	43,8	47,2	48,7	44,1
Р60К60	-	30	-	15	39,2	40,4	41,2	52,1	43,2	34,7	38,5	43,9	46,7	41,0
N60Р60К60	-	-	-	-	38,6	39,1	41,0	51,2	42,4	33,0	39,3	45,9	48,1	41,6
Р60К60	60	-	-	-	39,7	39,5	40,7	53,4	43,3	35,6	42,9	47,7	49,4	43,9
Р60К60	-	20	20	20	40,4	42,2	44,9	56,8	46,1	36,8	42,9	51,1	51,5	45,6
Р60К60	-	40	20		39,9	45,0	46,1	57,2	47,0	37,4	43,6	54,4	53,4	47,2
Р60К60	-	40	-	20	37,7	41,4	45,7	53,7	44,6	37,4	41,8	52,7	51,9	46,0
N90Р60К60	-	-	-	-	39,2	41,6	42,4	52,7	43,9	36,9	42,3	47,2	50,6	44,3
Р60К60	90	-	-	-	37,7	36,3	39,3	47,3	40,0	35,7	38,7	45,7	48,4	42,1
Р60К60	-	30	30	30	43,9	41,4	47,1	53,3	46,4	39,1	45,5	55,3	54,3	48,6
Р60К60	-	60	30	-	39,7	38,5	42,8	50,3	42,8	36,9	39,7	49,6	52,8	44,8
Р60К60	-	60	-	30	40,3	41,0	43,4	51,2	44,0	35,2	40,1	50,4	52,7	44,6
НІР0,5	2,35	1,8	2,2	2,9	-	2,7	2,2	3,1	2,9	-

*Примітка. У 2002 році просо пересівали

Внесення N₄₅ у підживлення підвищувало ефективність використання азоту рослинами і показники знаходились в інтервалі 17,8-23,6 кг/кг д.р. для Київського 87 і 15,1-22,0 кг/кг д.р. - для Миронівського 51. Зі збільшенням дози азоту до 90 кг/га різниця в окупності добрив між строками його внесення зменшилась: у Київського 87 з 12 до 8,4 кг/кг д.р., у Миронівського 51 - з 16,0 до 8,8 кг/кг д.р. Слід відмітити, що за всіх строків застосування азоту просо ефективніше використовувало азот добрив, внесений у період вегетації культури. Найвища окупність азотних добрив приростами урожайності була у сорту Київське 87 за внесення N₄₅ на ІІІ і VII етапах органогенезу відповідно по 30 і 15 кг/га (23,6 кг/кг д.р.). Для Миронівського 51 найкраща віддача (28,9 кг/кг д.р.) одержана за підживлення N₆₀ на ІІІ і VII етапах органогенезу у пропорції 2:1.

РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ ЯКОСТІ ЗЕРНА ЗАЛЕЖНО ВІД СИСТЕМИ ЗАСТОСУВАННЯ АЗОТНИХ ДОБРИВ

Вплив доз та строків внесення азотних добрив на технологічні показники якості зерна проса. Для проса із технологічних показників якості, на мінливість яких істотно впливають як сортові особливості так і умови вирощування, є: вирівняність і плівчастість зерна, вихід пшона та збір ядра з одиниці площі.

Відсоток вирівняності зерна проса у сорту Миронівське 51 був вищим, ніж у Київського 87. Внесення азоту у дозі 20-30 кг/га на IX етапі органогенезу сприяло зростанню цього показника у Київського 87 до 90-92, у Миронівського 51 - до 92-94% порівняно з 83-85% у контрольних варіантах.

На плівчастість зерна і вихід пшона впливали як метеоумови другої половини вегетаційного періоду, так і досліджуваний фактор. За всіх систем застосування азотних добрив менша плівчастість і більший вихід ядра був у Київського 87. Зменшували частку лусок у загальній масі зерна азотні добрива у кількості 60-90 кг/га д.р. внесені на ІІІ і VII етапах органогенезу у пропорції 2:1.

Різний збір пшона з одиниці площі забезпечувався зростанням технологічних показників якості зерна та зерновою продуктивністю сортів проса. Найвищий збір ядра у Київського 87 (38,2-38,6 ц/га) одержано за внесення N₆₀ у два-три прийоми, у Миронівського 51 (37,8%) - за підживлення сорту у три строки по N₃₀.

Хімічний склад та накопичення зольних елементів у зерні проса за різних доз і строків внесення азотних добрив. На хімічний склад зернівки та її анатомічних частин істотно впливали умови азотного живлення (табл. 9). За внесення N₆₀Р₆₀К₆₀ в основне удобрення, у порівнянні з варіантами без добрив, у зародку насінини відбувалось значне зростання вмісту білка з 38,1 до 41,2%, жиру - з 12,2 до 12,9%, зменшувалась кількість крохмалю (66,8 проти 70,4%) і клітковини (1,28 проти 1,17%). Вміст зольних елементів залишився без змін (8,47%). Внесення повного мінерального добрива під просо позитивно впливало на зростання білка в ендоспермі (10,3 проти 9,74%). При цьому, кількість крохмалю зменшилася з 69,4 до 67,8%. Хімічний склад зерна покращився за рахунок зростання вмісту білка і жиру.

Змінювався хімічний склад різних анатомічних частин зернівки у варіантах із поетапним внесенням азотних добрив. За подачі азоту на IІІ, VII і ІХ етапах органогенезу у рівних пропорціях на фоні РК, вміст білка у зародку насінини зріс до 43,4, жиру - до 13,32%, але зменшилась кількість крохмалю (1,32%).

Істотних змін у хімічному складі ендосперму, як за одноразового так і поетапного внесення азоту, не відбувалось. Дещо зменшився вміст жиру і золи. Білок, крохмаль і клітковина залишилися без змін. За перенесення азоту з основного в підживлення культури знизився вміст клітковини у насіннєвих оболонках (43,1 проти 47,4%) і зольних елементів (1,92 проти 2,06%), а збільшилася кількість білка до 2,40 і крохмалю до 1,62%. За внесення азоту (загальна доза 60 кг/га) за етапами органогенезу ядро проса мало слідуючий хімічний склад: білок - 11,8, крохмаль - 65,1, клітковина - 4,20, жир - 3,52 і зола - 3,26%.

Таблиця 9 Зміна хімічного складу анатомічних частин зернівки проса за різних систем удобрення, % на абсолютно суху речовину, 2003 р.

Анатомічні частини	Білок	Крохмаль	Клітковина	Жир	Зола
Без добрив
Зародок	38,2	1,92	1,28	12,21	8,51
Ендосперм	9,74	69,4	1,19	2,72	2,73
Оболонки	1,93	1,32	51,6	0,84	2,14
Ядро(пшоно)	10,7	68,7	1,26	3,30	3,83
Ціле зерно	10,14	54,2	7,46	3,16	3,45
N60Р60К60
Зародок	41,2	1,71	1,17	12,91	8,47
Ендосперм	10,3	67,8	1,15	3,05	2,91
Оболонки	2,22	1,53	47,4	1,12	2,06
Ядро(пшоно)	11,25	66,5	1,20	3,64	3,65
Ціле зерно	10,71	51,7	6,63	3,20	3,34
Р60К60+N20(ІII)+N20(VII)+N20(ІХ)
Зародок	43,4	1,32	1,21	13,32	8,51
Ендосперм	10,2	67,5	1,17	2,83	2,67
Оболонки	2,40	1,62	43,1	1,07	1,92
Ядро(пшоно)	11,8	65,1	1,20	3,52	3,26
Ціле зерно	11,2	48,4	6,31	3,48	3,17

Кількість загального азоту і білка в зерні проса залежала від доз та строків внесення азотних добрив і варіювала відповідно від 2,14 до 2,42 і 10,7 до 11,6%. Найбільша кількість білка у зерні проса обох сортів (11,6-11,9%) була за внесення 20-30 кг/га азоту на ІХ етапі органогенезу.

Посівні властивості насіння проса, вирощеного за різних систем застосування азотних добрив. Тривалий період утворення і дозрівання зерна у різних частинах волоті відображає мінливість його посівних властивостей (табл. 10). Лабораторний аналіз зерна, відібраного з різних частин волоті, показав, що найбільш вагоме воно утворювалося у верхній її частині. Маса 1000 зерен становила 7,55 г. В середині волоті формувалось дрібніше зерно (7,12 г). Найдрібніше зерно утворювалось у нижній частині волоті на гілочках перших порядків (6,48г). Різниця маси 1000 зерен із верхньої і нижньої частини волоті складала 1,07 г або 14%.

Залежно від місця утворення зернівок у волоті, змінювалася їх енергія проростання і лабораторна схожість. Зміни посівних властивостей насіння в бік їх зменшення відбувались аналогічно масі зерна - починаючи з верхньої і закінчуючи нижньою частинами волоті. Крім особливостей анатомічної структури волоті, на її розміри, масу зерна і його якісні показники впливали підживлення проса азотом у період вегетації культури.

На відміну від традиційної системи удобрення (N₆₀Р₆₀К₆₀), підживлення по N₂₀ на ІІІ, VII і ІХ етапах органогенезу на фоні Р₆₀К₆₀ сприяло поліпшенню якісних показників насіння переважно нижньої частини волоті. Маса цього насіння зросла на 4,0%, порівняно до аналогічного по кількості азоту варіанту, але з одноразовим його внесенням. Зерно у цій частині волоті стало вагомішим, покращилась енергія проростання. Лабораторна схожість залишилась без змін.

Таблиця 10 Показники якості насіння сформованого у різних частинах волоті сорту Київське 87 (середнє з 50 рослин).

Частина волоті	Показники якості насіння
	маса 1000 зерен, г	натура зерна, г/л	енергія проростання, %	лабораторна схожість, %
N60Р60К60
верхня	7,55	760	97	96
середня	7,12	752	91	93
нижня	6,48	724	84	86
волоть	7,36	753	94	91
Р60К60+N20(III)+N20(VII)+N20(IX)
верхня	7,73	758	95	93
середня	7,34	756	94	93
нижня	6,75	742	90	87
волоть	7,42	757	93	90
S	0,48	13,66	4,62	3,93
V,%	6,67	1,82	5,03	4,31
	0,20	5,58	1,89	1,61

За поетапного внесення азоту спостерігалась тенденція до зниження на 2-3% енергії проростання і лабораторної схожості у насінні, що сформувалось у верхній частині волоті. Зниженню посівних властивостей насіння у цій частині волоті сприяло зростання вмісту небілкової фракції азоту та зменшення вмісту зольних елементів.

РОЗДІЛ 5. ЕКОНОМІЧНА ТА ЕНЕРГЕТИЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АЗОТНИХ ДОБРИВ ПІД ПРОСО

Найкращі показники економічної ефективності у технології вирощування проса забезпечувались внесенням на фоні одинарної дози фосфорного і калійного добрива (Р₆₀К₆₀) помірних доз азотних добрив (N₆₀) у період вегетації культури. Для сорту Київське 87 найвищий умовно чистий прибуток (2402 грн./га) і рівень рентабельності (135%) забезпечило внесення азоту в дозі 60 кг/га поетапно: на ІІІ - 40 і на VII - 20 кг/га. Для Миронівського 51 показники економічної ефективності були найвищими за внесення N₉₀ у три (ІІІ, VII ІХ е.о.) етапи пропорційно: умовно чистий прибуток склав 2433 грн./га, рентабельність - 129%.

Зі збільшенням доз азотних добрив відбувалося зростання сумарних енергетичних витрат на виробництво одиниці продукції та зменшення коефіцієнта енергетичної ефективності. Але за рахунок зростання урожайності проса за таких систем застосування азотних добрив, вихід енергії зростає порівняно з іншими строками внесення: у Київського 87 з 71317 до 75722 МДж/га, у Миронівського 51 - з 67929 до 73689 МДж/га.

ВИСНОВКИ

1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що полягає у виявленні особливостей росту та розвитку, формування врожаю зерна проса сортів Київське 87 і Миронівське 51 і його якісних показників шляхом експериментального порівняння різних систем застосування азотних добрив у технології вирощування проса з метою збільшення зернової продуктивності культури та покращання якісних показників отриманої продукції.