Генетичний аналіз полігенно обумовлених та поліморфних ознак худоби молочних порід

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Вирішення проблеми підвищення молочної продуктивності худоби, ефективність породоутворюючого процесу в значній мірі залежить від використання новітніх досягнень генетики і селекції. Розробка нових науково обґрунтованих методів реалізації генетичного потенціалу в селекції як у межах закритих популяцій (вітчизняних порід), так і з використанням наявного світового генофонду проведена провідними вченими України. У цьому аспекті важливого теоретичного і практичного значення набуває створення системи генетичного аналізу основних господарсько корисних ознак, показників адаптивної здатності ліній, типів і порід молочної худоби. Необхідними її елементами при роботі з генофондними стадами є оцінювання генотипової різноманітності, вибір мірних ознак, що мають високий кореляційний зв'язок з основними господарсько корисними ознаками, використання принципів стабілізуючого відбору для консолідації і підвищення гомозиготності популяцій та стад.

Широкого теоретичного обґрунтування та практичного застосування в селекції молочної худоби не набули генетико-біологічні закономірності типів успадкування компонентів фенотипової дисперсії господарсько корисних ознак, зумовлених адитивним, материнським і гетерозисним ефектом, новітні методики оцінювання мінливості та генетичної детермінованості, використання імуногенетичного аналізу генотипової структури популяцій, обґрунтування ефективних методів чистопородного розведення. Ефективно не використовують сучасні досягнення молекулярної генетики сільськогосподарських тварин. При селекції не повною мірою застосовують онтогенетичні закономірності лактаційних кривих та процесів росту з використанням математичних моделей для описування і прогнозування молочної продуктивності, визначенням ступеня реалізації генетичного потенціалу корів.

Тому доцільним і актуальним є розроблення і використання теоретичних основ селекції молочної худоби у різних технологічних умовах їх утримання шляхом обґрунтування методології генетичного аналізу наявного і перспективного генофонду та оцінювання мікроеволюційних процесів, що відбуваються у породах.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи - обґрунтувати доцільність використання генетичного аналізу кількісних і якісних ознак та оцінювання типів їх успадкування для розробки теоретичних основ методів селекції високопродуктивних генотипів великої рогатої худоби вітчизняних і зарубіжних порід, адаптованих до сучасних технологій виробництва молока.

Завдання:

- оцінити генетичний потенціал молочної худоби Півдня України за основними господарсько корисними ознаками продуктивності та їх рівень адаптаційної здатності з використанням генетико-математичних методів;

- визначити компоненти фенотипової дисперсії кількісних ознак молочної худоби і вивчити їх параметри пластичності та стабільності при взаємодії «генотипЧсередовище»;

- встановити можливість використання ентропійно-інформаційного аналізу феногенетичних систем ознак молочної продуктивності та живої маси корів;

- встановити ефективність використання нових методик оцінювання стабілізуючого відбору для збереження генофонду молочних порід великої рогатої худоби;

- провести порівняльне оцінювання фактичних і теоретично розрахованих надоїв з використанням генетико-математичних моделей у корів різних генотипів, оцінити параметри їх нарощування і спаду та можливість прогнозування молочної продуктивності за початковий період лактації, розробити нові індекси оцінювання сталості лактаційних кривих;

- встановити феногенетичний механізм зв'язку параметрів росту телиць з молочною продуктивністю корів;

- оцінити генетичну структуру популяцій молочної худоби, використовуючи експертизу гаплотипів тварин, проаналізувати диференціацію порід за генетико-біохімічними маркерами і окремими структурними генами;

- провести порівняльний аналіз худоби молочного і комбінованого напрямку продуктивності за ДНК-поліморфізмом структурних генів і продуктивністю;

- оцінити ступінь розповсюдження окремих сублетальних мутацій у корів молочних порід;

- оптимізувати програму селекції молочної худоби різних порід, враховуючи тип і особливості успадкування ознак молочної продуктивності та розробити генетико-математичні методи її прогнозування і підвищення ефективності при чистопородному розведенні та схрещуванні;

- розробити сучасні способи системного генетичного аналізу полігенно зумовлених ознак залежно від типів розподілу в генераціях і варіантів підбору та запровадити новітні генетико-селекційні методи поліпшення генофонду молочної худоби.

1. Матеріал та методи досліджень

Науково-господарські дослідження проведені впродовж 1999-2007 років на чистопородній племінній худобі української червоної молочної (УЧМ), української чорно-рябої молочної (УЧРМ), червоної степової (ЧС), англерської (А) порід СЗАТ «Колос», «ПР ДП «Степове» Миколаївської, ПОК «Зоря» Херсонської, ДП ДГ “Червоний шахтар” Дніпропетровської областей, чорно-рябої голштинської (Г) АТЗТ «Агро-Союз» Дніпропетровської, симентальської (С) ПР ТОВ «АК «Васильки» Миколаївської областей та помісній з різною часткою спадковості ДП ДГ «Еліта» Миколаївської, ДПЗ “Чумаки” та “Любомирівка” Дніпропетровської областей. Тварини червоної степової породи належать до 10 заводських ліній - Андалуза ОМН-324, Візита КГН-26, Веселого ЗАН-45, Златоуста ДН-29, Зевса ЗАН-10, Казбека ЗАН-60, Курая ЗАН-6, Ладного КМН-179, Рибака ЗАН-39, Фукса ЗАН-11 і двох зональних типів - дніпропетровського (ДЗТ) та запорізького (ЗЗТ). Голштинська худоба представлена п'ятьма генеалогічними лініями - 1427381.62 Чіфа, 352790.79 Старбака, 1667366.74 Белла, 1650414.73 Валіанта, 1491007.65 Елевейшна, а українська червона молочна порода - жирномолочним (УЧМжт) і голштинізованим (УЧМгт) заводськими типами.

Досліджували ознаки екстер'єру, конституції та молочної продуктивності корів, їх живу масу, еритроцитарні антигени, поліморфні структури білків сироватки крові та структурні гени. Всього для досліджень задіяно 15197 голів худоби. Годівля та утримання тварин у всіх групах відповідало нормам ВІТу. Раціони складали з урахуванням породи, віку, живої маси і фізіологічного стану.

На першому етапі досліджували продуктивність худоби молочного і комбінованого напрямку продуктивності згідно з методикою Н.А. Плохинского (1960) визначали особливості мінливості молочної продуктивності чистопородних тварин порівняно з показниками всього врахованого поголів'я та з її генетичним потенціалом, розрахованим на підставі селекційного індексу (СІ) Н.А. Кравченка (1953, 1964). Реалізацію спадкового потенціалу оцінювали порівняно з експериментальними даними величин асимптот за моделями Мак-Міллана (1989), Мак-Неллі (1971) та Т.Бріджеса (1986). Силу впливу факторів (генотип, генерація - Д, М, ММ, МБ, рівень продуктивності - «плюс-варіанти» та «мінус-варіанти») на молочну продуктивність визначали з використанням трьохфакторного дисперсійного аналізу за допомогою пакету програм STATISTICA (1999).

Для оцінювання значень адитивного, материнського і гетерозисного ефектів в успадкуванні ознак молочної продуктивності у помісних корів української чорно-рябої молочної породи використано метод, запропонований D. Minkema (1974) і I.K. Oldenbrock (1979). Для цього використано дані молочної продуктивності вихідних чорно-рябої і голштинської порід, які наведені в роботі М.В. Зубца, Ю.М. Карасика, В.П. Бурката и др. (1990).

Оцінювання адаптивної здатності для корів червоної степової породи та її помісей різних поєднань (від двопородних до чотирипородних) з англерською, червоною датською, голштинською худобою здійснювали на племінних заводах Дніпропетровської області за параметрами молочної продуктивності, екстер'єрно-коституціональними характеристиками та живою масою. Досліджено продуктивність корів за лактаціями та генотипами червоної степової породи різних заводських ліній і зональних типів одержаних від прямих і реципрокних кросів, внутрілінійного розведення та інбредних і аутбредних у англерської худоби (ступінь споріднення визначена за Пушем-Шапоружем), встановлюючи їх загальну (g.a.a.) та специфічну (s.a.a.) адаптаційну здатність у трьох суміжних генераціях. Адаптаційну здатність визначали методом двофакторного дисперсійного аналізу за методикою А.В. Кильчевского (1984).

Компоненти фенотипової варіанси, зумовлених генетичними і середовищними факторами та їх взаємодією, розраховували за методикою М.А. Федина и др. (1980). Визначено регресію взаємодії „генотипЧсередовище” на зміну екологічних факторів. З використанням дисперсійного і регресійного аналізів встановлювали для конкретної генерації компоненти фенотипової дисперсії молочної продуктивності, які зумовлені адитивним ефектом генів (di), адитивним ефектом середовища (ei), ефектом взаємодії генотипу з середовищем (di+gij) та визначали коефіцієнти лінійної регресії (bi).

Еколого-генетичні параметри корів різних комбінацій визначали шляхом кількісного оцінювання параметрів взаємодії „генотипЧсередовище” (Г.А. Стакан, 1969, С. Бороевич, 1984). Параметри пластичності визначали за коефіцієнтом регресії (bi) показника кожної групи на середні значення за всіма генераціями. Стабільність (Si2) ознак визначали у корів червоної степової та англерської порід за вищими стандартизованими (за 305 дн.) лактаціям за надоєм (кг) та жирністю молока (% та кг). Еколого-генетичні параметри (продуктивність, пластичність та стабільність) оцінено за всіма генераціями при розподілі їх значень нижче („-”) і вище („+”) середнього.

Проведено ентропійно-інформаційний аналіз (ЕІА) продуктивності корів п'яти порід та їх типів, отриманих від інлайнбридингу, прямого і реципрокного кросів, інбредного та аутбредного походження для встановлення впливу стабілізуючого відбору. Оцінювали максимально можливу (Нmax) і безумовну (Н) ентропію й її похибку (SEH), абсолютну (О) і відносну (R) організованість систем та міру частоти подій - анентропію (А) за методикою С.С. Крамаренка (2005). Класифікацію систем здійснювали згідно з пропозиціями С. Бира (1964) та Ю.Г. Антомонова (1977). Вплив факторів на організацію системи встановлювали двофакторним дисперсійним аналізом (Г. Шеффе, 1963) із зазначенням сили впливу генотипу та генерацій (чи віку).

Моделювання лактаційних кривих здійснювали за допомогою моделей Т. Бріджеса (1986, 1997, 2001), Мак-Міллана (1989, 1997, 2001) та Мак-Неллі (1971, 1997, 2001) в середовищі MatchCad. У роботі використано кореляційний аналіз та проведено його апроксимацію з визначенням коефіцієнтів фенотипової кореляції (rр±Srр) та детермінації (R2) при залученні прикладних програм MS Excel (1997).

Сталість лактації розраховували за власними індексами (InG1, InG2, InG3; М.І. Гиль, 2007). Також було використано індекси А. Калантара і Є. Брууна (цит. за В.М. Макаровим, 1995). Оцінено онтогенетичні зміни формування, нарощування та спаду кривої лактації, перетвореної аналогічно моделі росту. Оцінено індекси інтенсивності формування (Дt) і рівномірності нарощування (Ір), середньодобовий приріст (СП), відносний приріст (ВП) та індекс нарощування (Нр) лактації (Н.В. Степаненко, 2001, 2002).

2. Результати досліджень

Генетичний потенціал молочної продуктивності корів та ступінь його реалізації залежно від спадкових і паратипових факторів. На мінливість надою суттєво впливає генотип, генерація та рівень продуктивності, а також їх взаємодії. Найбільше - генераційні та генотипові фактори - 33,7% і 26,4%, відповідно. Вміст жиру в молоці суттєво залежний від спадковості (зx2 = 6,2%) та генерації відтворення (зx2 = 6,4%) корів. Частка всіх факторів, що вивчали, значуща, оскільки дисперсійним аналізом охоплено 68,09% - 67,79% загальної мінливості ознак, що є досить високим для біологічних досліджень.

У голштинської худоби генотипові фактори забезпечують найвищий ефект реалізації ознак надою, вмісту жиру і кількості молочного жиру (8833±64,6 кг та 4,13±0,016%, 364±2,9 кг, відповідно), що на 956 кг, 09% та 43 кг більше ніж контрольні значення вибірки. Максимальний ефект селекції за ознаками знаходиться під більшим впливом матерів батьків серед усіх розглянутих генерацій. У корів вивчених порід поєднання генотипів з генерацією матерів батьків є найрезультативнішим. Найвищі надої молока у самиць оцінених порід корів від поєднання «генотипЧМБЧ+». За надоєм максимальний він у голштинської худоби - 11008±166,7 кг., а за вмістом жиру - у представників української чорно-рябої молочної, голштинської порід, жирномолочного і голштинізованого заводських типів української червоної молочної породи, у червоної степової - в комбінації «генотипЧММЧ+».

Спадковий потенціал корів за молочною продуктивністю найбільш високий у корів голштинської, української чорно-рябої молочної, англерської порід та голштинізованого заводського типу української червоної молочної породи (УЧМгт).

Корови голштинської та української чорно-рябої молочної порід переважають за надоєм середні значення врахованого поголів'я за селекційним індексом, відповідно на 23% і 2%, тимчасом як решта ж поступались з максимальним проявом відхилення за сименталами (-25%). За вмістом жиру в молоці переважає ровесниць англерська худоба (14%), а тварини українських червоних і чорно-рябих маточних порід й заводських типів мали менший спадковий потенціал (на 3...12%) ніж контрольні значення. За надоями представниці голштинської, англерської та симентальської порід перевищили прогнозовані рівні відповідно на 0,5%, 2,6 і 8,7%, а за вмістом і кількістю жиру у молоці цю перевагу за СІ встановлено у корів симентальської породи.

Використання генетико-математичних моделей Мак-Міллана, Мак-Неллі та Т.Бріджеса дозволило встановити високу (на рівні 92…100%) ступінь реалізації фактичних показників надою молока за закінчену лактацію у корів оцінених генотипів до теоретично розрахованих і прогнозованих, що є одним із доказів доцільності їх використання для оцінювання рівня реалізації спадкового потенціалу молочної продуктивності.

Надій за 305 днів І лактації зумовлено переважно адитивним типом дії генів (а), ефект якого складає для всіх господарств 94…732 кг (табл. 2). Аналогічні результати встановлено і для корів, що оцінені за даними ІІ і ІІІ лактацій. Лише у племзаводі “Зоря” ці ефекти були від'ємними (-133 кг за ІІ і -336 кг за ІІІ лактацію). У даному випадку проявляється значний (відповідно, 236 і 608 кг) ефект гетерозису (h) за надоєм. Одержані результати свідчать, що поряд із переважно адитивним типом успадкування надою його підвищення у помісей досягають і за рахунок прояву гетерозису.

При використанні червоно-рябих голштинів порівняно з чорно-рябими, як поліпшуючої породи, проявляється деяка відмінність типів успадкування ознак на маточному поголів'ї симентальської породи. Так, при зниженні молочної продуктивності за три лактації у ДПЗ “Колос” спостерігається від'ємний ефект гетерозису. За І лактацію він складає -1348,5 кг. Певною мірою його негативна дія компенсується високим генетичним потенціалом червоно-рябих голштинських плідників (а = +1777 кг). За II і III лактації вплив небажаного ефекту від'ємного гетерозису знижується до -136,5 кг. При більш високому рівні молочної продуктивності негативний прояв гетерозису практично не спостерігається. Отже, встановлено різний тип дії спадкових факторів на ознаки селекції залежно від рівня продуктивності та генофонду тварин; впливовим є і рівень продуктивності вихідних порід, і умови середовища.

Генетичний аналіз полігенно зумовлених ознак молочної продуктивності в системі діалельних схрещувань. При переважній залежності ознак селекції від адитивної дії генів, прямого впливу локусів домінантної дії на фени у худоби дніпропетровського зонального типу не встановлено. Баланс між домінантними і рецесивними алелями є на користь останніх, коефіцієнт успадковуваності ознак при цьому високий (h2n = 0,50…0,72), а ефекту гетерозису не зафіксовано. У корів червоної степової породи кількість ефективних локусів домінантної дії на ознаки є вищою поряд із впливом середовищних ефектів. У представників запорізького зонального типу, при перевазі дії домінантних генів над адитивним типом контролювання ознак, є більш низькою успадковуваність їх (h2n = 0,12…0,32) при перевазі ефекту гетерозису під час формування молочної продуктивності. Частка ефективних локусів домінантної дії незначна при перевазі рецесивних генів у балансі полілокусів, що зумовлюють ознаки селекції. У тварин червоної степової породи обох зональних типів кількість домінантних локусів і ефективної домінантної дії з віком має тенденцію до збільшення при зниженні із лактаціями експресії ефекту гетерозису.

Адаптивно-генетична цінність ознак молочної продуктивності. Три- і чотирипородні помісні корови, а також їх жіночі предки характеризуються вищим надоєм і кількістю молочного жиру майже за всі оцінені лактації. Це меншою мірою притаманно представникам чистопородної червоної степової худоби, що свідчить про оптимальні адаптаційні властивості помісних тварин до умов Півдня України. Параметри головних ознак молочної продуктивності корів різних заводських ліній ЧС породи свідчать, що предки жіночої статі з батьківського боку родоводу на 1678 кг перевищують середній рівень надою, тимчасом як з боку матері поступалися на 644 та 208 кг. У пробандів g.а.a. за надоєм змінювалась впродовж продуктивного періоду в межах від -1088 до +222 кг молока порівняно з контролем. За вмістом та кількістю жиру в молоці особливості аналогічні надою для тварин всіх оцінених ліній. У корів лінії Андалуза ОМН-324 в усіх генераціях специфічна адаптаційна здатність забезпечувала позитивні ефекти за надоєм, а самиць лінії Курая ЗАН-6 та Рибака ЗАН-39 - від'ємні. За вмістом жиру в молоці найбільший негативний ефект (-0,19%) встановлено у матерів батьків лінії Казбека ЗАН-60, а позитивний (+0,29%) - лінії Зевса ЗАН-10, тимчасом як у інших генераціях останньої лінії s.а.a. є від'ємною. За кількістю молочного жиру s.а.a. як у лінії Андалуза ОМН-324, так і Зевса ЗАН-10 теж від'ємна (відповідно -11…-20, -23…-38 кг). У корів інших же ліній більші ніж у їх дочок значення s.а.a. визначено у матерів батьків, матерів матерів та матерів. Згідно з даними проведеного дисперсійного аналізу на надій та кількість молочного жиру вплив генерацій був високий, (відповідно 39,37% та 41,58%), а лінійна належність достовірно є суттєвою (9,54%) за вмістом жиру в молоці. Ефект взаємодії між генераціями і лініями коливається від 6% до 7% (Р>0,95). Найбільш високий ефект (+1123 - +2276 кг) за надоєм проявляє g.a.a. у МБ всіх ліній (табл. 3), а у генераціях ММ, М і П1 він був від'ємним (з максимумом у П1 корів лінії Курая ЗАН-6 - -1267 кг). У всіх дочок ефект gi за надоєм стає позитивним за вищу лактацію. За вмістом жиру в молоці, кількістю молочного жиру ефект g.a.a. у всіх МБ виявився позитивним, а у ММ і М - від'ємним, тимчасом як у дочок - змінювався в онтогенезі, а за вищу лактацію стає і позитивним. За всіма вивченими генераціями і лактаціями ефект g.a.a. найбільш позитивним (+505 кг) є у корів лінії Златоуста ДН-29 за надоєм і кількістю молочного жиру (+14 кг), а за вмістом жиру у молоці - у лінії Ладного КМН-179 (+0,18%).

Співпадіння рангів (за коефіцієнтом рангової кореляції Спірмена) в різних генераціях оцінених заводських ліній є позитивним, найвищим (+0,81) за надоєм між ММ-М та П3-Пк (+0,94), а від'ємним (-0,48) - МБ-М. За вмістом жиру в молоці найвища (+0,99) позитивна кореляція є між М-П3, а від'ємна (-0,27) у МБ-Пк. За кількістю молочного жиру рангова кореляція між генераціями мала найбільш високі (+0,94) позитивні співпадіння у П3-Пк і від'ємні (-0,75) - у МБ-П1. Найвищі позитивні ефекти s.a.a. взаємодії „генераціяЧлінія” за надоєм встановлено в МБ лінії Курая ЗАН-6 (+1056), в ММ - Златоуста ДН-29 (+707), в М - Казбека ЗАН-60 (+312), в Пк - Візита КГН-26 (+610). За вмістом жиру s.a.a. переважно є від'ємною у всіх генерацій оцінених заводських ліній, окрім Казбека ЗАН-60, Курая ЗАН-6 і Ладного КМН-179. Ефекти Si за кількістю молочного жиру худоби максимальні позитивні у МБ лінії Курая ЗАН-6 (+36), в ММ - Златоуста ДН-29 (+26), в М - Ладного КМН-179 (+24) та Пк - Візита КГН-26 (+31). Таким чином, худоба вивчених заводських ліній червоної степової породи та отримана від різних типів підбору, а також англери, що народжені в результаті інбридингу та аутбридингу різняться за загальною і специфічною адаптаційною здатністю в межах екологічних генерацій та еколого-генетичними параметрами.

Генетичні компоненти фенотипової дисперсії основних кількісних ознак молочної худоби. У корів червоної степової породи найменший позитивний адитивний ефект за надоєм характерний для корів лінії Ладного КМН-179 (+0,79 кг), тимчасом як найбільший - у Златоуста ДН-29 (+441,57) та Фукса ЗАН-11 (+335,75 кг).

За вмістом жиру в молоці найменшу адитивну дію генів встановлено у тварин лінії Златоуста ДН-29 (-0,08%) та Рибака ЗАН-39 (+0,01%). За кількістю молочного жиру найбільший позитивний адитивний ефект існує у корів ліній Златоуста ДН-29 (+12,77 кг), Фукса ЗАН-11 (+10,53 кг) та Ладного КМН-179 (+8,05 кг). Це є результат селекції двох перших ліній на високу продукцію молока, а третьої - його жирність. Низька адитивна дія генів за молочною продуктивністю притаманна худобі ліній Зевса ЗАН-10 (-13,86 кг) та Веселого ЗАН-45 (-10,77 кг). Взаємодія „генотипЧсередовище” по різному впливає на реалізацію продуктивності у представниць однієї й тієї ж лінії. Так, у корів лінії Златоуста ДН-29 в МБ, ММ, М та їх дочок за надоєм за вищу лактацію умови середовища сприяли експресивності генотипу - надої у них збільшуються відповідно на 297,37 кг, 864,62, 21,35 і 582,93 кг. Аналогічну тенденцію виявлено й у тварин лінії Фукса ЗАН-11. Однакові умови середовища зумовили у корів різної генерації лінії Зевса ЗАН-10 зменшення молочної продуктивності. За вмістом жиру в молоці позитивний ефект (0,12%...0,18%) від взаємодії «генотипЧсередовище» спостерігається у корів лінії Ладного КМН-179 в трьох суміжних генераціях. А результати вивчення такої взаємодії факторів на кількість молочного жиру стійкої позитивної дії не виявили, тимчасом як від'ємні зафіксовані у самиць ліній Андалуза ОМН-324 і Зевса ЗАН-10.

Середовище адитивно діє на генотипи тварин різних заводських ліній. Так, у матерів батьків вона підвищувала надій на 1388,82 кг, у матерів і матерів матерів - зменшувала, відповідно, на 914,93 і 475,15 кг і у дочок має тенденцію до незначного покращення (1,26 кг).

Адитивний ефект середовище діє на вміст і кількість молочного жиру аналогічно за надоєм. Отже, адитивний тип впливу середовища на генотип в різних умовах існування є подібним (за напрямком) у кожній генерації молочної худоби.

Еколого-генетичні параметри (пластичність, стабільність) ознак молочної продуктивності. До низькостабільних за надоєм належить худоба ліній Андалуза ОМН-324, а середньостабільних - Рибака ЗАН-39, Веселого ЗАН-45 і Курая ЗАН-6.

За цією ознакою представниці ліній Візита КГН-26, Казбека ЗАН-60 і Ладного КМН-179 мають низьку пластичність. За вмістом жиру в молоці високостабільними є корови ліній Казбека ЗАН-60, Курая ЗАН-6, а більш пластичними - Візита КГН-26 і Зевса ЗАН-10. Кількість молочного жиру має тотожну пластичність у худоби ліній Курая ЗАН-6 та Веселого ЗАН-45. У тварин ліній Андалуза ОМН-324, Зевса ЗАН-10, Фукса ЗАН-11 стабільність ознаки є середньою. Це свідчить, що корови різних заводських ліній червоної степової породи мають специфічну відповідь на зміни екологічних умов. А тому в умовах Півдня України для селекції більш придатні високопластичні лінії (Курая ЗАН-6 та Фукса ЗАН-11), а для масового використання - стабільні високопродуктивні (Златоуста ДН-29). Молочна худоба, що одержана від міжлінійних кросів, за надоєм і жирністю молока є середньопластичною, а внутрілінійного розведення - стабільною. Ознаки молочної продуктивності корів червоної степової породи, які отримані при внутрілінійному підборі менш залежні від впливу середовища. Тому таких корів доцільно широко використовувати в господарствах для виробництва молока. Худоба, що походить від кросу ліній, особливо реципрокного типу, є більш чутливою до паратипових впливів.

Худоба, яка одержана від різних ступенів спорідненості з перевагою групи тісного інбридингу за надоєм є стабільною і низькопластичною. За жирністю молока параметри стабільності і пластичності тварин збільшуються, а корови, одержані від віддаленого інбридингу, є середньопластичними. Віддалений інбридинг сприяє одержанню корів англерської породи менш сталими за кількістю молочного жиру, а помірний - середньостабільних, решта підборів - низькопластичних. В умовах Півдня України для селекції придатні більш пластичні генотипи (з меншим ступенем гомозиготації), отримані від віддаленого інбридингу та аутбредного підбору. Для широкої експлуатації доцільно вибирати групи тварин з високою стабільністю, що походять від тісного, близького та помірного інбридингу.

Ентропійно-інформаційний аналіз (ЕІА) генетичної структури стад за полігенно зумовленими ознаками. За надоєм представлені системи за мірою відносної організованості є складними-стохастичними (R для МБ, ММ, М, Д відповідно 0,012, 0,007, 0,009, 0,020) з найменшим показником абсолютної організованості системи (О=0,035…0,062) у тварин голштинської породи. Системи ознак матерів батьків у породах і типах ЧС, УЧРМ, УЧМгт і УЧМжт є простими-квазідетермінованими. У дочках високі її значення (0,698) збереглися у голштинізованого типу української червоної молочної породи. Абсолютна організованість системи у самиць УЧРМ у трьох суміжних генераціях слабшає від 0,727 до 0,081, як і R - 0,219…0,025, у тварин УЧМгт - навпаки, зростає. Більша детермінованість систем характерна для всіх генотипів дочок (Н±SEH=3,256±0,015), порівняно до їх матерів (3,291±0,010) та бабів (3,282±0,012…3,297±0,009), що засвідчує в генераціях за надоєм наявним тиск штучного відбору. Встановлено, що вплив генотипів на ознаку вірогідно дорівнював 18,22%, тимчасом як генерацій - 34,31%. Вміст жиру є складним-стохастичним (за класифікацією С.Біра) у тварин усіх генерацій у голштинів, ЧС (за винятком МБ) та в загальній оцінці вибірки молочної худоби. Це певною мірою свідчить про пріоритети селекції та рівень консолідації порід та типів. У корів УЧРМ та УЧМжт система надою в МБ була простою-детермінованою (R=0,304 і 0,335, відповідно), за ММ - простою-квазідетермінованою (0,012 і 0,107), в М - вже простою-квазі- та простою-детермінованою (0,142 і 0,312) і простою-квазідетермінованою в Д (0,025 і 0,054) з мінімальним значеннями безумовної ентропії (Н±SEH=2,911±0,090…2,469±0,089 біт). Зміна параметрів ентропії жирності молока у генераціях відбувалась подібно до надою. Генотип вірогідно впливає (71,09%) на вміст жиру в молоці, тимчасом як генерації - лише на 5,35%. За кількістю молочного жиру всі вибірки характеризуються як складні-стохастичні системи полігенних комплексів. Параметри абсолютної і відносної організованості послідовно збільшуються за таким порядком: ММ>М>МБ>Д. Система ознаки «кількість молочного жиру» у тварин ЧС, УЧМгт, УЧМжт і УЧРМ в МБ (подібно до характеристик за надоєм) виявилася простою-квазідетермінованою, а самиці УЧМ зберегли цю характеристику в дочках (R=0,102…0,136) з одночасно меншою ентропією (2,869±0,076…2,984±0,124). Ознаки від генерацій вірогідно залежать на 40,84%, а від генотипів - 22,79%.

У корів за І - ІІІ лактації безумовна ентропія за надоєм, на відміну від жирності молока, вказує на зменшення детермінованості систем з віком. У представниць голштинізованого (лише за надоєм) і жирномолочного (надій та вміст жиру в молоці) типів УЧМ породи вона, навпаки, зростає, відповідно, за третю лактацію при класифікації систем за відносною організованістю як «квазідетермінована». Зменшення ентропії за кількістю молочного жиру встановлено в онтогенезі корів обох типів УЧМ породи. Сила впливу (зx2) генотипу і порядку лактації на мінливість надою, вмісту жиру і кількість молочного жиру дорівнює, відповідно, 2,71 і 10,13%; 34,16 і 7,63; 31,27 і 2,18%.

Моделювання онтогенетичних параметрів кривої лактації як критеріїв селекції в молочному скотарстві. Найнижча кінетична швидкість (е) нарощування надоїв для корів всіх генотипів за моделлю Мак-Міллана характерна за І лактацію, за моделями Мак-Неллі та Т.Бріджеса (л) - за ІІ для тварин ЧС і УЧМжт, за ІІІ для худоби УЧМгт і УЧРМ, для голштинів - за І лактацію, тимчасом як найменший надій за 305 дн. лактації був за І (в корів порід ЧС, УЧМгт і Г) і ІІ лактації (в корів порід УЧМжт і УЧРМ). Високий спад щомісячних надоїв за вищу лактацію за моделлю Мак-Міллана спостерігається у худоби ЧС і УЧМжт, тоді як Г, УЧРМ та УЧМгт - за першу. Експоненційна константа (л) моделі Мак-Неллі є найнижчою у корів всіх оцінених порід за І лактацію, а в заводських типах УЧМ породи - за ІІ та ІІІ лактації. Використання моделі Т.Бріджеса вказує на сталу найнижчу експоненту (м) щомісячних надоїв за І лактацію за тваринами всіх генотипів. При використанні останньої моделі висока експоненційна і низька кінетична константи спостерігаються в одні і ті ж лактації у корів всіх генотипів, що обумовило і найнижчі співвідношення л/м - від 9,547 у тварин ЧС до 16,858 у самиць УЧМгт за ІІ і ІІІ лактації. Оцінка теоретичної і фактичної кривої вказує, що застосування моделі Мак-Міллана забезпечує за всі лактації відхилення від -11,38% у генотипів УЧРМ (вища лактація) до 11,51% у УЧМжт (ІІІ лактація), а моделі Мак-Неллі - 1,30…8,87% (УЧМжт та Г) і Т. Бріджеса - 0,558…2,608% (ЧС та УЧРМ). Ліміт відхилень (limSr) математичної моделі за місяцями продукування молока у певні лактації має більший діапазон. Його мінімальний показник є при використанні моделі Т. Бріджеса. Графічне зображення лактаційних кривих вказує, що на відміну від рівняння Мак-Неллі, недостатньо точно описує період початку і нарощування лактації модель Мак-Міллана, а Т. Бріджеса - фінальний етап, особливо у прогнозованому типу кривої. Отже, більш точно рівень щомісячних надоїв у молочної худоби описують математичні моделі Мак-Неллі та Т. Бріджеса.

Існує достатньо висока позитивна залежність ознаки та кінетичної константи, співвідношення е/л при використанні моделі Мак-Міллана (відповідно 0,64±0,13 і 0,60±0,14) і середня від'ємна кореляція між надоєм і значеннями е та л при використанні моделі Мак-Неллі (відповідно -0,55±0,16 і -0,55±0,15).

Модель Мак-Неллі найбільш точно описує фактичну лактаційну криву у тварин всіх генотипів тварин, особливо періоди її початку, нарощування лактації та початок її спаду, тимчасом як модель Мак-Міллана менш точно характеризує початок і нарощування лактації.

Опрацюванням ефективності використання авторських індексів та методик А. Калантара і Є. Брууна для описування періодів продуктивності молочної худоби доведено, що індекс сталості лактації (InG) найбільш повно характеризує в усіх моделях повторюваність щомісячних надоїв корів. Невисокій молочній продуктивності сприяє відносно менше нарощування й пік лактації. У корів генотипів ЧС, УЧМгт та УЧМжт при використанні моделей Мак-Міллана та Мак-Неллі вищі рівні надоїв можуть бути прогнозовані високими значеннями одночасно за індексами InG2…InG3…InKal, InG2…InG3…InKal…InBr та InG1…InG2…InG3…InKal, відповідно.

Висока молочна продуктивність при малих значеннях індексів сталості лактації (InG1), очевидно, є результатом значущої сили впливу періоду нарощування лактації та коливань щомісячних надоїв з їх високим кожним наступним максимумом, що підтверджується характеристикою InBr. Індекси сталості залежать від порядку лактації і генетико-математичної моделі, а фактична і прогнозована лактаційна крива має високу позитивну фенотипову кореляцію з продуктивністю (rр±Srр=0,66±0,16…0,82±0,09, R2=0,5295…0,6754), що може бути використано для описування процесу лактації й прогнозування рівнів молочної продуктивності у корів.

Параметри формування та реалізації молочної продуктивності корів в їх онтогенезі. Високу молочну продуктивність маємо підставу очікувати у худоби різних генотипів при одночасно високих значеннях параметрів Ір, СП та Нр, а висока інтенсивність формування лактації без достатньої її рівномірності та напруги росту не забезпечує значущих надоїв. Високі або низькі значення індексу рівномірності лактації забезпечують підвищення або зниження відносних добових приростів молока в усі порядкові лактації, що свідчить про тісний зв'язок між ними. Між надоєм та індексами Ір і Нр, СП існує висока позитивна кореляція за всі лактації, а значення Дt та ВП мали низький та середній обернений зв'язок. Високу молочну продуктивність маємо підставу очікувати у худоби різних заводських типів української червоної молочної породи при одночасно високих значеннях Ір, СП, ВП та Нр, тимчасом як висока інтенсивність формування лактації (Дt) при цьому властива УЧМгт, а їх ровесницям УЧМжт - лише середня. Високі чи низькі значеннях індексів Ір, Нр лактації в корів УЧМ породи співпадають з рівнями середньодобових і відносних добових приростів молока в усі порядкові лактації, що свідчить про тісний зв'язок між ними. Стало високу прямолінійну позитивну кореляцію у корів УЧМ породи встановлено за всі лактації між надоєм та параметрами лактаційної кривої (Ір, СП, ВП та Нр). Значення Дt характеризуються криволінійною залежністю з вищевказаною ознакою зі зміною її величини.

У голштинської худоби різних ліній висока інтенсивність формування лактації відображається на інтенсивності напруги нарощування вищої лактації. Рівномірність нарощування лактації, її середньодобовий приріст поступово збільшуються у корів ліній Чіфа та Валіанта і в цілому для породи за кожною наступною лактацією. У ровесниць ліній Старбака, Елевейшна і Белла максимальні i мінімальні значення параметрів лактаційної кривої притаманні І та ІІ лактаціям, відповідно. Ранжировані параметри динаміки лактації з рівнями надоїв мають досить вірогідний зв'язок, що підтверджується коефіцієнтами фенотипової кореляції і можуть бути використані в генетико-селекційному і технологічному процесах. Отже, молочну продуктивність корів оцінених генотипів краще прогнозувати на підставі даних за початковий період лактації.

Методологія оцінювання молочної продуктивності корів за параметрами інтенсивності росту телиць. Константи моделі Т.Бріджеса за показниками змін живої маси телиць дозволяють високо вірогідно здійснювати прогноз головних ознак селекції молочної худоби, оскільки між ними існують кореляційні зв'язки (табл. 11). Кінетична швидкість росту живої маси та відношення констант мають вірогідно високу сталу прямолінійну кореляційну залежність з ознаками молочної продуктивності (rр±Srр=0,80±0,16…0,89±0,09 та 0,47±0,35…0,99±0,01). Співвідносна мінливість м з надоєм і жирністю молока стало обернена і висока (rр±Srр=-0,60±0,25…-0,93±0,06). Таким чином, генетико-математичне моделювання процесів росту у телиць молочної худоби має вищу ступінь надійності, порівняно з традиційними методиками їх оцінювання.

Між константами математичної моделі (л, м, їх відношенням - л/м) за кривими росту телиць та щомісячними надоями корів різних генотипів встановлено вірогідну високу фенотипову кореляцію (rр±Srр=0,64±0,26; R2=0,6983) при характеристиці фактичних даних. Одержані значення розглянутих констант за моделями росту молочної худоби вірогідно були від'ємними і низькими. Переважно залежні константи моделей процесів росту телиць від генотипу (зx2=57%…78%), а від типу кривої (зx2=70%…71%) - при характеристиці лактації. Індекси інтенсивності формування, рівномірності та напруги росту, як і параметри середньодобового і відносного приростів, дозволяють у червоних і чорно-рябих порід молочної худоби вірогідно описувати і прогнозувати характер змін живої маси за період постнатального онтогенезу. Значення динаміки кривої росту та кореляційних характеристик з полігенно зумовленими ознаками забезпечують можливість вірогідного прогнозування молочної продуктивності.

Ознаки молочної продуктивності залежні (R2=0,9134) від типу спаду відносної швидкості росту (Ksp) та індексу спаду росту (в) телиць. Вікові періоди суттєво впливають на процеси росту і розвитку телиць молочної худоби, але напрямки співвідносної мінливості параметрів Дt, Нр, Ір, Ін з ознаками молочної продуктивності корів не змінились. Проте рівень фенотипової кореляції істотно зростає лише за Нр та Ін при врахуванні більшого періоду оцінки телиць. Тривалість оціненого періоду росту у молочної худоби впливає на параметри динаміки його кривої. На інтенсивність формування живої маси та індекс рівномірності росту молочної худоби вірогідно впливають генотипові фактори (зx2=30,18% і 51,79%). Отже, тривалість періоду, за який здійснюють аналіз росту, вірогідно впливає на точність оцінки кривої росту і рівня зв'язку цих параметрів з ознаками молочної продуктивності.

Використання імуногенетичного аналізу за гаплотипами тварин для оптимізації генетичної структури стад великої рогатої худоби. Методику оцінювання стад, порід, популяцій можливо розглядати за поліморфізмом кров'яних факторів, які розглядають як гаплотип з використанням програми GenAIEx v.6.0. Гаплотипні моделі дають достатньо повну характеристику алелофонду і генетичної структури порід і заводських типів молочної худоби, що досліджувалася, тимчасом як їх алелофонд однофакторних генетичних систем не повністю відображає дійсний стан генетичної структури і не розкриває генетичної подібності та відокремленість порід худоби.

Породи молочної худоби червоної і чорно-рябої масті характеризуються специфічною присутністю та частотністю антигенів, а також поліморфністю всіх оцінених генетичних систем (рис. 5). Інформаційний індекс Шеннона, кількість алелей і ефективна кількість алелей на локус, очікувана гетерозиготність мають подібну тенденцію інтерпретації модельного стану гаплотипів молочної худоби. Корови червоної степової породи і голштинізованого заводського типу української червоної молочної породи мають схожий набір антигенів і відрізняються від інших досліджених генотипів.

Використані методи визначення рівнів молекулярної мінливості (AMOVA) та величин генетичної дистанції М.Нея ефективно і точно характеризують спадкову диференціацію молочної худоби різних порід й заводських типів.

Проведений моніторинг еритроцитарних антигенів молочної худоби за коефіцієнтом рангової кореляції Keндала дав можливість «ідентифікувати» локуси кров'яних факторів, внесок яких в розмежування досліджених порід й заводських типів має виключно велике значення.

Молекулярно-генетичні маркери у диференціації порід великої рогатої худоби. Частоти зустрічальності різних варіантів алелей та розподілу генотипів за окремими генетико-біохімічними системами характеризують специфічні генетичні структури досліджених порід.

Відносно частіше порівняно з іншими у них зустрічається алельний варіант TfА. У тварин симентальської породи цей алель має найменшу (0,295) частоту, а найбільшу - алельний варіант TfD2. Тварини УЧРМ худоби відрізняються від представниць інших порід низькою частотою (0,025) рідкісного алельного варіанту TfЕ. За локусом амілази у тварин симентальської породи, порівняно з тваринами інших порід, суттєво переважає алельний варіант Am-IВ з більшою рухливістю. У тварин голштинської породи, навпаки, зустрічається з високою частотою (0,641) алельний варіант Am-IС з низькою рухливістю, що тісно асоційований з підвищеною молочною продуктивністю.

У тварин голштинської породи відносно частіше зустрічається алельний варіант локусу церулоплазміну В, тимчасом як у інших порід переважає його алельний варіант А і його частота становить від 0,551 до 0,700. У тварин всіх досліджених порід рівень середньої гетерозиготності на локус коливається майже в однакових межах - від 0,479 до 0,528. За розподілом алелей генетико-біохімічних систем (Tf і Am-I) виявлено відмінності між породами молочного й комбінованого напряму продуктивності і не встановлено істотної різниці між заводськими типами УЧМ породи, що відрізняються за вмістом жиру в молоці і величиною надою. Сумарний розподіл алелей та генотипів за трьома поліморфними системами - трансферин, амілаза-I і церулоплазмін, відповідає генезису розглянутих порід, про що свідчать результати кластерного аналізу. Локуси трансферину і амілази-I генетично диференціюють відмінності між породами різного напрямку продуктивності - молочного і комбінованого.

Порівняльний аналіз ДНК-поліморфізму структурних генів у корів молочних порід. У наших дослідженнях низька частота алелі CNS3-В спостерігалася в обох заводських типах УЧМ.

У худоби жирномолочного типу відсутні гомозиготи CNS3-ВВ, а частота алелі CNS3-В помітно нижча, ніж в представників голштинізованого типу. Отримані дані свідчать про те, що алелі локусу CNS3 не включались до міжгрупової диференціації розглянутих груп корів, які відрізнялися за жирномолочністю. А частота алелі BLG-А виявилася істотно вищою у жирномолочних корів, порівнюючи із голштинізованими. Ці два заводські типи худоби за локусом BLG мають близький відсоток гетерозигот (0,65 - УЧМжт і 0,61 - в УЧМгт). Отримані нами дані не співпадають з наявними в літературі (J.F.Medrano, E.Aquilar-Cordova, 1990; Е.В.Журавель, В.И.Глазко, 1998; A.Beja-Pereira, G.Luikart, D.Bradley et al., 2003) щодо більшої частоти алелі BLG-В у жирномолочних корів, порівняно з іншими тваринами. Очевидно, такі зв'язки проявляються тільки під час порівняння порід різних напрямів продуктивності (молочного й комбінованого), де ступінь прояву ознак молочної продуктивності оцінюють за середніми значеннями на великій кількості тварин і зв'язок між ними, алелями й генотипами різних структурних генів проявляється на рівні популяцій.

У тварин симентальської породи під час аналізу гена MSTN не виявлено особин-носіїв nt812 (del11), що приводить до розростання м'язової тканини. За даним локусом всі тварини гомозиготні, тому у них ознаки подвійної мускулатури фенотипово не проявлялися.

За розподілом алельних і генотипових частот чотирьох поліморфних систем більшості розглянутих локусів у тварин досліджених груп не встановлено виражених відмінностей. Так, для регуляторних генів - CSN3 і GH відзначено подібну характеристику розподілу алельних варіантів. Ген GH з найбільшою частотою був представлений більш цінним алельним варіантом L у корів УЧРМ (0,780) і голштинської (0,733). Ген CSN3, пов'язаний з молочною продуктивністю, також характеризується подібним розподілом генних частот у групах розглянутих порід, окрім сименталів. Переважаючим тут був алельний варіант А - 0,638…0,812. Господарсько цінний варіант В з досить високою частотою - 0,362 представлений у тварин української чорно-рябої молочної породи. Підвищений показник варіанту CSN3-B властивий локальним породам великої рогатої худоби, а у високоспеціалізованої - голштинської він знаходиться у межах 0,150…0,293. Виражені внутріпородні відмінності спостерігаються тільки за геном в-лактоглобуліну, пов'язаним з характеристиками молочної продуктивності. У тварин симентальської породи за локусом BLG переважав більш цінний варіант BLG-В, пов'язаний з високим вмістом казеїнових білків, жиру й кращими параметрами казеїнового коагуляту. Отже, аналіз чотирьох досліджених локусів, пов'язаних з ознаками молочної та м'ясної продуктивності, довів, що більш сприятливим співвідношенням цінних алельних варіантів для селекції є тварини червоної степової та симентальської порід. Це виявляється справедливим як для гена BLG так і для CSN3, а також GH, алельні варіанти яких найбільш часто зустрічаються у тварин. Очевидно, що червона степова порода заслуговує на особливу увагу з метою збереження її генофонду. Крім того, вона є унікальною для селекції, тому що наявність у неї алельного варіанта В за локусом CSN3, відповідального за одержання твердих сирів високої якості, співпадає з відносно високою частотою зустрічальності алельного варіанта В за локусом Blg, пов'язаного з високим надоєм молока. У тварин симентальської породи спостерігається відносно висока частота алельного варіанту L за локусом GH, який асоційований з високим приростом живої маси.

Поліморфізм к-казеїну і соматотропіну та їх зв'язок з господарсько корисними ознаками молочної худоби. У худоби молочних порід характерним є перевага алельного варіанту А за локусом к-казеїну, ніж В. Найбільше (0,895) значення частоти алельного варіанту А спостерігали у голштинської худоби, а найменше (0,767) - у представниць УЧРМ. В останніх виявлено найбільший (47%) відсоток гетерозигот за геном CSN3, а найменший (17%) - у тварин жирномолочного типу УЧМ породи. У худоби голштинізованого заводського типу відсоток гетерозигот теж незначний - 21%.

Таким чином, у худоби молочних порід за частотами зустрічальності гетерозигот за локусами CSN3 не спостерігається статистично достовірного відхилення від стану рівноваги, який відповідає закону Харді-Вайнберга. Разом із тим, корови жирномолочного типу української червоної молочної породи відрізняються від інших генотипів найменшими (0,155) значеннями середньої гетерозиготності (Hо) за дослідженими локусами CSN3.

У тварин досліджених груп за геном соматотропного гормону виявлено два алельні варіанти - GH-L та GH-V. Частота алелі L переважала у худоби всіх груп, проте у корів української чорно-рябої молочної породи різниця мінімальна. Найбільше (0,893) значення частоти алелі GH-L спостерігається у худоби жирномолочного типу УЧМ породи, а найменше (0,531) - у тварин УЧРМ. Дендрограма, побудована на основі генетичних відстаней, розрахованих за розподілом алельних варіантів к-казеїну і соматотропного гормону, свідчить про значну генетичну близькість між голштинською худобою і голштинізованою українською червоною молочною (рис. 10). Максимальні значення генетичних відстаней існують між жирномолочним типом української червоної молочної породи і української чорно-рябої молочної. На дендрограмі найменшим кластером характеризується генетично близька худоба голштинської та голштинізованої української червоної молочної порід, до яких мають найбільшу генетичну дистанцію представниці УЧРМ. Такий розподіл вказує на виражений зв'язок між розподілом алельних варіантів за дослідженими локусами та специфічними особливостями продуктивності тварин.

Відмічено більш тісний зв'язок генотипу LV локусу гормону росту з підвищенням надою молока, а генотипу GH-LL у тварин групи червоних порід з підвищеним вмістом жиру в молоці. За двома структурними генами, пов'язаними з молочною продуктивністю не виявлено розбіжностей між червоними і чорно-рябими породами. Отже, відбір корів української червоної молочної породи за поліморфізмом соматотропного гормону може сприяти у них підвищенню вмісту жиру в молоці та отриманню нащадків з бажаними ознаками продуктивності.

Генетичний контроль та моніторинг розповсюдженості мутації BLAD у стадах молочної худоби. Найбільш високу частоту (16,7%) носіїв мутації BLAD виявлено у голштинів господарства «Княжичі» Київської області. Менше (3,5%) зустрічаються носії цієї мутації у голштинів АТЗТ “Агро-Союз”. Повністю відсутні тварини-носії мутації BLAD в українській чорно-рябій молочній породі та лише два носії виявлено у представників української червоної молочної. Таким чином, у корів голштинської породи в Україні присутні носії мутації BLAD у гетерозиготному стані. Небезпечним є те, що їх використання супроводжується занесенням цієї мутації у нові створювані молочні породи країни. Така «спадковість» становить певну небезпеку нагромадження «генетичного вантажу» у створених, перспективних молочних породах України, що поєднують у собі бажані ознаки молочної продуктивності голштинської худоби й відносно підвищену адаптаційну здатність материнських порід. Це вимагає детального масового аналізу на наявність мутації BLAD у племінних голштинів, що беруть участь у створенні нових порід в України з метою упередження їхньої генетичної деградації під час нагромадження даної мутації й появи гомозиготних нащадків, що гинуть від імунодефіциту на ранніх стадіях розвитку.

Оптимізація генетико-селекційних програм у молочному скотарстві за показниками генетичного моніторингу. Оптимізований варіант селекції молочної худоби з використанням комп'ютерних програм, генетичних параметрів дозволив встановити оптимальні параметри для відбору й підбору в стадах голштинської та червоної степової порід, що підвищує генетичний прогрес за надоєм у рік на 1,175…1,214%. Проведений аналіз внеску чотирьох категорій предків у сумарний генетичний прогрес виявив, що максимальний вплив (41,62%) на червоних степових корів спричиняють батьки бугаїв і дещо менший (40,25%) батьки корів, тоді як у голштинської породи це батьки корів (42,88%) і батьки бугаїв (40,18%), відповідно. Матері бугаїв мають майже у двічі менший (16,45-22,86%) внесок в загальний генетичний прогрес популяції і матері корів найменш (4,69-5,17%) впливають на цей процес. Кращі варіанти оптимізації генетико-селекційної програми червоної степової і голштинської порід співпадають з максимальними значеннями коефіцієнтів кореляції між індексами племінної цінності бугаїв та матерів корів і їх генотипом.

Економічна ефективність використання методів генетичного аналізу корів молочних порід. Оцінюванням ефективності застосування різних методів генетичного аналізу худоби встановлено, що найбільший щорічний економічний ефект на 1 корову при впровадженні вищевказаних методик у виробництво складає: для червоної степової породи 966,0 грн., англерської - 637,1 грн, української чорно-рябої молочної - 2741,3 грн., української червоної молочної - 1934,5 грн., симентальської - 930,6 грн та голштинської - 873,7 грн.

Висновки

молочний феногенетичний худоба

1. Генетико-популяційні, онтогенетичні та молекулярно-генетичні дослідження удосконалюють методологічні аспекти генетичного аналізу за полігенно зумовленими і поліморфними ознаками молочної худоби для оцінювання генетичного потенціалу корів, типів успадкування ознак, племінної цінності тварин та моніторингу породоутворюючих процесів з використанням сучасних інформаційних технологій.

2. Найбільше впливають на надій (33,7 і 26,4%; Р>0,999), вміст жиру в молоці (6,4 і 6,2%; Р>0,999) та кількість молочного жиру (34,7 і 27,1%; Р>0,999) генерація і генотип, відповідно. Серед поєднань факторів на надій (2,9%; Р>0,999) та вміст жиру в молоці (3,0%; Р>0,999) чинить вплив взаємодія «генераціярівень продуктивності», на кількість молочного жиру (2,3%; Р>0,999) - «генотипгенерація», що слід враховувати в селекційні роботі та при формуванні високопродуктивних стад.