Размещено на http://www.allbest.ru

Білоцерківський національний аграрний університет

УДК: 619:616-08:636.74

фасоля валентина павлівна

диспансеризація собак службових порід

16.00.01 - діагностика і терапія тварин

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

Біла Церква - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Білоцерківському національному аграрному університеті та Державному агроекологічному університеті

Науковий консультант - доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Левченко Володимир Іванович, Білоцерківський національний аграрний університет, завідувач кафедри терапії та клінічної діагностики

Офіційні опоненти:

доктор ветеринарних наук, професор, академік УААН Влізло Василь Васильович, Інститут біології тварин УААН, директор

доктор ветеринарних наук Павлов Михайло Єфремович, Харківська державна зооветеринарна академія, професор кафедри внутрішніх хвороб тварин

доктор ветеринарних наук Чумаченко Володимир Володимирович, Державний науково-контрольний інститут біотехнології і штамів мікроорганізмів, завідувач відділу державного контролю та нагляду за якістю імунобіологічних препаратів

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Білоцерківського національного аграрного університету за адресою: м. Біла Церква, Соборна площа, 8/1.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат ветеринарних наук М. П. Чорнозуб

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Собаки - найдавніші і найвідданіші з тварин, яких приручила людина. Основне соціальне призначення собак - це тварини-“компаньйони”. Проте найбільше користі приносять суспільству собаки службових порід, серед яких в Україні поширені німецька і кавказька вівчарки, ротвейлер, доберман та інші. Службові собаки виконують багатогранні функції, їх не можуть замінити будь-які надбання сучасного технічного прогресу. Вони допомагають прикордонникам, охороняють важливі військові об'єкти, народне майно, затримують злочинців, надають допомогу розвідникам корисних копалень, знаходять місця витоку газу на трасах. Знайшли своє особливе застосування службові собаки і в сучасній боротьбі проти глобального ворога суспільства - тероризму.

Різностороннє використання собак не залишилось поза увагою суспільства. Результатом цього є видання значної кількості посібників і монографій, присвячених актуальним питанням діагностики та лікування хвороб дрібних тварин. Зростає кількість дисертаційних робіт кінологічного спрямування, в яких автори приділяли увагу окремим найбільш розповсюдженим, внутрішнім та інфекційним хворобам (Дикий О.А., 2000; Соловйова Л.М., 2004; Рудь О.І., 2005). Однак опубліковані праці присвячені окремим хворобам у собак і, як правило, не містять узагальнених рекомендацій щодо організації діагностичних та лікувально-профілактичних заходів у кінологічних розплідниках, де основою повинна бути диспансеризація, розробка положень якої є актуальним завданням науковців.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною наукової тематики кафедри терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного університету (номер держреєстрації 0103U004460), яка є складовою галузевої науково-технічної програми УААН. З грудня 2005 р. була частиною держбюджетної угоди № 1/29, реєстраційний номер 0105U007712. Дисертант виконувала розділи 6 ”Порушення фосфорно-кальцієвого обміну у собак службових порід” і 9 ”Обґрунтування методів діагностики і терапії хвороб печінки та нирок у собак”.

Мета роботи - розробити систему диспансеризації собак службових порід. собака диспансеризація службовий порода

Для виконання мети необхідно було вирішити наступні завдання:

1) вивчити структуру хвороб собак на території м. Житомир, звернувши особливу увагу на захворювання собак службових порід;

2) вивчити оптимальні показники клінічного статусу, еритроцитопоезу, функціонального стану печінки і нирок, фосфорно-кальцієвого і D-вітамінного обмінів у молодняку віком 1-14 діб, 1,5-6 і 7-18 міс. та дорослих собак;

3) провести диспансеризацію службових собак у кількох розплідниках та міжобласному кінологічному центрі і на цій основі виявити поширення моно- і множинної внутрішньої патологій та розробити інформативні методи їх ранньої діагностики;

4) експериментально обґрунтувати методи діагностики і лікування найбільш поширених внутрішніх хвороб собак, що виявлені у ході диспансеризації;

5) на основі одержаних результатів розробити методичні рекомендації для впровадження в системі кінологічної служби.

Об'єкт дослідження - методи діагностики, лікування та профілактики внутрішніх хвороб собак службових порід.

Предмет дослідження - розробка методики диспансеризації собак службових порід на основі вивчення вікових особливостей показників крові у клінічно здорових тварин у спеціалізованих кінологічних розплідниках, експериментального і теоретичного обґрунтування методів діагностики та лікування моно- і множинної внутрішньої патології у собак.

Методи дослідження - клінічні, у тому числі електрокардіо- і рентгенографія, вивчення морфологічного складу крові (еритроцити, лейкоцити, лейкограма), біохімічні (гемоглобін, загальний білок, альбуміни, білірубін, активність аспарагінової - АсАТ і аланінової - АлАТ трансфераз, гамма-глутамілтранспептидази - ГГТП, б-амілази, лактатдегідрогенази - ЛДГ та її першого ізоферменту - ЛДГ₁, креатинкінази - КК та її кардіоспецифічного ізоферменту - КК-МВ, лужної фосфатази, загальний кальцій, неорганічний фосфор, сечовина, креатинін).

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені вікові і породні особливості морфологічного і біохімічного складу крові у клінічно здорових собак службових порід (німецька і кавказька вівчарки, ротвейлер та ін.), що є основою для розробки інформативних методів оцінки стану здоров'я службових собак. На підставі результатів проведеної диспансеризації собак службових порід вперше установлено множинність внутрішньої патології, сформульовані її теоретичні основи, обґрунтовані механізми розвитку гепатоостеодистрофічного, гепатонефроостеодистрофічного, гепаторенального, нефро- і гепатоанемічного синдромів. Встановлення множинної внутрішньої патології зумовило необхідність розробки нових методичних підходів до лікування хворих собак та їх експериментальне обгрунтування.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені фізіологічні ліміти клініко-гематологічних показників собак службових порід, які утримуються у спеціалізованих розплідниках, ранні інформативні методи діагностики, апробовані методи лікування найбільш поширених патологій у собак (рахіту, гепатоостеодистрофічного, гепаторенального і гепатопанкреатичного синдромів).

Проведено вивчення змін клініко-гематологічних показників у службових собак під час захворювань печінки, нирок, підшлункової залози, порушень мінерального обміну та апробовані нові методи комплексного лікування найбільш поширених патологій у службових собак з урахуванням їх поліморбідності.

Результати досліджень увійшли до методичних рекомендацій “Біохімічні методи дослідження крові тварин”, затверджених наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України № 115 від 07.10.2004 р. та ”Диспансеризація службових собак ”, що затверджені начальником кінологічної служби МВС України 2 вересня 2008 р.

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено увесь обсяг експериментальних досліджень, розроблені, апробовані і експериментально обґрунтовані методи лікування собак з множинною внутрішньою патологією. Біохімічне дослідження крові проведено дисертантом у лабораторіях Державного агроекологічного та Білоцерківського державного (нині національного) аграрного університетів.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних конференціях: присвяченій 100-річчю від дня народження С.З. Гжицького (Львів, 2001); „До 120-річчя від часу заснування Львівської ветеринарної школи” (Львів, 2001); „Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2000, 2003, 2005); присвячених 150-річчю з дня заснування Харківського зооветеринарного інституту (2001) та 75-річчю факультету ветеринарної медицини Білоцерківського ДАУ (2006); „Проблеми ветеринарного обслуговування дрібних домашніх тварин” (Одеса, 2001, 2003; Полтава, 2004; Київ, 2001); „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (Одеса, 2004); „Проблеми екології ветеринарної медицини Житомирщини” (Житомир, 2005); наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету ветеринарної медицини (Біла Церква, 2003-2008); конференції молодих учених, докторантів, аспірантів „Наукові пошуки молоді на початку XXI століття (Біла Церква, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 25 наукових праць, з яких 22 статті вийшли у фахових виданнях, затверджених ВАК України: “Віснику Білоцерківського державного аграрного університету” (17), Науковому віснику Львівської національної академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького (1), Інституту біології тварин УААН (3), Полтавської державної аграрної академії (1). Дисертантка є співавтором 2 методичних рекомендацій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота викладена на 354 сторінках комп'ютерного тексту і містить вступ, огляд літератури, вибір напрямів та методи досліджень, 6 розділів власних досліджень, їх узагальнення та аналіз, висновки та пропозиції, список використаних джерел (554 найменування, у тому числі 175 - із далекого зарубіжжя) та 9 додатків. Робота ілюстрована 92 таблицями та 46 рисунками.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вибір напрямів досліджень, матеріал і методи виконання роботи

Останні десятиліття у ветеринарній медицині приділяється велика увага збереженню здоров'я дрібних тварин. Застосування сучасної апаратури часто є недостатнім для діагностики внутрішніх хвороб. Тому все більше уваги приділяється клінічній біохімії дрібних домашніх тварин. Цьому завданню деякою мірою відповідають як класичні посібники та окремі методичні розробки, так і дисертаційні роботи (Дикий О.А., 2000; Соловйова Л.М., 2004; Рудь О.І., 2005). Однак навіть у класичному виданні М. Уиллард (2004) гематологічні показники наведені без посилання на вік і породу собак, а дисертаційні роботи не мають узагальнених рекомендацій щодо організації діагностичних та лікувально-профілактичних заходів. У кінологічних розплідниках методичною основою таких заходів може бути лише диспансеризація собак, методику якої вперше розробив професор І.П. Кондрахін (1989), проте в ній недостатньо уваги приділено визначенню біохімічного статусу з урахуванням віку і породи собак. У зв'язку з цим нами були обрані наступні напрями та етапи досліджень.

Перший етап - вивчення структури найбільш поширених хвороб собак (за результатами роботи ветеринарних клінік м. Житомир).

Другий етап - дослідження фізіологічного статусу, морфологічного і біохімічного складу крові клінічно здорових собак різного віку.

Третій етап - проведення диспансеризації собак службових порід у кінологічних розплідниках м. Житомир та міжобласного циклу кінології. Диспансеризація включала аналіз годівлі й утримання собак, визначення клінічного статусу та проведення лабораторного аналізу крові.

Четвертий етап - узагальнення результатів діагностичного етапу диспансеризації собак.

П'ятий етап - діагностика і раціональна терапія собак за хвороб, що виявлялися під час диспансеризації службових собак: рахіт, собаки з симптомами гепатоостеодистро-фічного, гепатопанкреатичного та гепаторенального синдромів.

Шостий етап - аналіз і узагальнення одержаних результатів.

Роботу виконували протягом 1997-2008 рр. на кафедрі терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного (нині національного) аграрного університету, кафедрі внутрішніх хвороб і фізіології, клініці дрібних тварин Державного агроекологічного університету м. Житомир та в умовах кінологічних розплідників шести установ: Житомирська виправна колонія №4, Житомирський департамент внутрішніх військ МВС України, Житомирська установа покарань №8, Житомирський прикордонний загін, Міжобласний цикл кінології, фабрика «КЛАССУМ» с. Тетерівка Житомирської області. Лабораторні дослідження виконували на базі міжкафедральної лабораторії факультету ветеринарної медицини Білоцерківського НАУ та лабораторії факультету ветеринарної медицини Державного агроекологічного університету, м. Житомир.

На першому етапі проаналізовані результати клінічного дослідження 3777 собак, які надходили у навчальну науково-дослідну клініку Державного агроекологічного університету (м. Житомир) та міську клініку ”Багіра”. Проведений аналіз порідної, вікової та етіологічної структури хвороб собак.

У ході виконання 2 етапу проведено клінічне дослідження та вивчено морфобіохімічний склад крові 92 голів клінічно здорового молодняку різного віку та 120 дорослих собак (від 70 з них відбирали кров). Було сформовано 3 групи молодняку: 1 - цуценята 7-14-денного віку (12), 2 - молодняк 1,5-6 (50) і 3 - молодняк 7-18-місячного віку (30). Таким чином, проведено клінічне дослідження 212 і лабораторний аналіз крові 162 собак. Одержані результати слугували основою для виведення норми і діагностики патології під час проведення диспансеризації.

На третьому етапі проведена диспансеризація 209 собак, у тому числі 45 голів - молодняк віком від 7 до 18 міс., на основі чого проведено узагальнення результатів діагностичного етапу (четвертий етап). За результатами диспансеризації здійснено лікування 105 собак з найбільш поширеними патологіями, у 92 з них досліджували кров.

Клінічне дослідження собак проводили за загальноприйнятою методикою. Кількість еритроцитів і лейкоцитів визначали підрахунком у камері з сіткою Горяєва, лейкограму виводили у мазках, фарбованих за Романовським-Гімзою. Вміст гемоглобіну визначали геміглобінціанідним методом, а гематокритну величину - мікроцентрифугуваннм за Шкляром; за одержаними результатами вираховували вміст гемоглобіну в еритроцитах (ВГЕ) та їх середній об'єм.

Функціональний стан печінки вивчали за показниками білкового і пігментного обмінів, активності індикаторних ферментів. Білоксинтезувальну функцію печінки визначали за рівнем загального білка (рефрактометрично) та альбумінів (нефелометричним методом). Сечовиноутворювальну функцію печінки вивчали за рівнем сечовини у сироватці крові (колірною реакцією з діацетилмонооксимом), пігментну - за вмістом у сироватці крові загального та кон'югованого білірубіну методом Ієндрашика і Грофа (1938) у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987). Стан клітин печінки оцінювали за активністю в сироватці крові індикаторних (для печінки) ферментів: активність аспарагінової (АсАТ) та аланінової (АлАТ) трансфераз визначали кінетичним методом Райтмана і Френкеля (1957), активність гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) - методом Szasz. Вуглеводну функцію печінки оцінювали за вмістом глюкози в сироватці крові (за реакцією з орто-толуїдином). Функціональний стан нирок визначали за вмістом у сироватці крові креатиніну (ензиматичною колірною реакцією Яффе) та сечовини (реакцією з діацетилмонооксимом), підшлункової залози - за активністю б-амілази у сироватці крові (метод Каравея).

Стан фосфорно-кальцієвого обміну вивчали за вмістом у сироватці крові неорганічного фосфору (за Dyce) та загального кальцію (тест-набором з арсеназо-3-реактивом). В окремих випадках визначали вміст метаболіту вітаміну D - 25-гідроксихолекальциферолу методом ІФА та активність лужної фосфатази (ЛФ) - за методом Боданські. Рентгенографічні дослідження проводили цифровим рентгенапаратом у клініці «Багіра».

Стан серцево-судинної системи вивчали за результатами електрокардіографії та біохімічного дослідження сироватки крові: визначали активність кардіоспецифічних ізоферментів креатинкінази (КК) - КК-МВ (наборами «Біофарма»), лактатдегідрогенази (ЛДГ) - ЛДГ₁ (методом Севела-Товарека) та загальну активність цих ферментів (тими ж методами), а потім розраховували частку кардіоспецифічних ізоферментів у загальній активності.

Одержані результати лабораторного аналізу крові обробляли з використанням методів варіаційної статистики за допомогою прикладного програмного забезпечення Microsoft Excel XP.

Результати досліджень та їх аналіз

Порідна, вікова й етіологічна структура хвороб собак м. Житомир

Упродовж 1998-2002 рр. пацієнтами клініки м. Житомир були 3777собак, серед яких 43,51 % - собаки службових порід, зокрема німецька (13,3 %) і кавказька (5,45 %) вівчарки, ротвейлери (7,52 %) та інші службові собаки. Захворюваність молодняку - 24 %, у тому числі німецької вівчарки - 23,1 %, кавказької - 24,7 і ротвейлерів - 27,8 % від загальної кількості за породою.

Аналіз етіологічної структури хвороб собак за результатами клінічного дослідження показав найбільше поширення хірургічної патології (41,85 %). Частка паразитарних хвороб становила 30,86, внутрішніх - 19,94 %. Серед останніх (778 собак) частка службових становить 45,1 %. Найчастіше діагностували ураження органів травлення (63,9 %), рідше - дихальної (12,6 %), сечової (5,9 %), серцево-судинної (4,6 %) та нервової (1,5 %) систем. Частка метаболічних хвороб становить 11,5 %.

Морфологічний і біохімічний склад крові клінічно здорових собак Нами проведені дослідження крові на чотирьох групах собак різного віку: перша - цуценята віком 7-14 діб (n=12), друга - молодняк від 1,5 до 6-місячного віку (n=50), третя - молодняк 7-18-місячного віку (n=30), четверта група - доросле поголів'я (n=70) (табл. 1).

Аналіз цих результатів показує динамічне зростання окремих показників гемоцитопоезу. Так, уміст гемоглобіну в кожній наступній групі був вірогідно (р<0,001) більшим, ніж у попередній. Зростає як мінімальний, так і максимальний вміст гемоглобіну, тому в дорослих собак його середній рівень в 1,8 раза вищий, ніж у цуценят двотижневого віку, і навіть у 1,2 раза більший порівняно з молодняком 7-18-місячного віку. Ліміт вмісту гемоглобіну в дорослих собак становить 145-220 г/л. Він дещо більший, ніж наводять М.Д. Уиллард зі співавт. [2004] у своєму класичному виданні (133-192 г/л), проте середній показник відрізняється незначно (171,5±2,56 і 164,4±2,26 г/л відповідно). Довідкові дані ветеринарного клінічного центру Мічиганського університету подібні нашим результатам - 141-200 г/л. Отже, мінімальний вміст гемоглобіну (а він є основним для цього показника) за одержаними результатами майже не відрізняється. Зважаючи на високу подібність одержаних нами даних із зарубіжними, звертаємо увагу на вікову різницю вмісту гемоглобіну (табл. 1).

Проведені нами дослідження показали відсутність різниці у вмісті гемоглобіну в молодняку другої і третьої груп двох найбільш поширених службових порід - німецької і кавказької вівчарок.

Кількість еритроцитів у переважної більшості собак знаходиться в межах від 5,0 до 8,0 Т/л. Особливо стабільними були показники у 3 і 4-й вікових групах. Із 100 собак цих груп лише в 7 еритроцитів було в межах від 4,5 до 5,0 Т/л. І все ж мінімальна кількість еритроцитів (5,0 Т/л) дещо менша, ніж наводять М.Д.Уиллард зі співавт. (2004).

Наступним показником, який характеризує гемопоез і анемію, є вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ). Оскільки вміст гемоглобіну з віком зростає, а кількість еритроцитів майже не відрізняється (за винятком молодняку 6-18-місячного віку), то цілком зрозумілим є збільшення ВГЕ. Якщо у цуценят 1,5-6 і 6-18-місячного віку (n=50 і n=30) ВГЕ був у межах від 18,5 до 26 пг і в середньому становив, відповідно, 21,5±0,29 і 21,5±0,21 пг, то у дорослих собак він зріс до 28,5±0,43 пг (21-33 пг), тобто середня насиченість еритроцитів гемоглобіном у них значно вища (табл. 1).

Аналіз одержаних результатів показує, що мінімальний показник ВГЕ у дорослих собак, одержаний у наших дослідженнях, збігається з даними О.А.Дикого (2000), М.Д.Уилларда зі співавт. (2004) і ветеринарного клінічного центру Мічиганського університету (він становить, відповідно, 21,0; 21,5 і 21,1 пг).

Важливим загальноклінічним показником у гематології є величина гематокриту. Вона змінюється залежно від віку собак. Найбільш стабільні результати одержані нами відносно максимальної норми: її показники коливаються в межах від 52,0 до 55 % (за винятком молодняку 2-ї групи). Вони збігаються з даними М.Д.Уилларда зі співавт. [2004] і О.А.Дикого [2000]. Нами не встановлено різниці величини гематокриту та ВГЕ в молодняку німецької і кавказької вівчарок.

Кількість лейкоцитів у крові дорослих собак знаходиться в межах від 5,0 до 14,3 Г/л (9,0±0,44). Мінімальний показник, одержаний нами (5,0 Г/л), дещо менший від наведеного М.Д.Уиллардом зі співавт. (6,4 Г/л) і нормативних даних Мічиганського університету (6,02 Г/л), а максимальний, що, очевидно, більш важливо, - збігається з ними (відповідно, 14,3; 15,0 і 16,02 Г/л). Максимальна кількість лейкоцитів у наших дослідах близька до розрахункових (M±2д; 14,2 Г/л).

Таблиця 1 - Вміст гемоглобіну та окремі показники еритроцитопоезу у молодняку різних вікових груп

Вік собак	Біометричн. показник	Гемоглобін, г/л	Еритроцити, Т/л	ВГЕ, пг	Гемато-крит, у проц.	Середній об'єм еритроц., мкм3
7 - 14 днів	n Lim M±m	12 89,0-110 96,7±1,70	12 5,0-6,5 5,6±0,19	12 15,0-20,0 17,3±0,45	10 35,0-52,0 42,0±1,95	10 60,0-92,0 72,5±3,80
1,5 - 6 міс	n Lim M±m p<	50 98,0-158,0 116,5±2,46 0,001	50 4,5-7,0 5,5±0,11 0,5	50 19,0-27,0 21,5±0,29 0,001	35 30,0-47,0 39,0±0,90 0,1	35 50,0-90,0 71,5±1,91 0,5
7 - 18 міс	n Lim M±m p< p1<	30 110,0-180,0 144,0±3,72 0,001 0,001	30 5,0-8,0 6,7±0,16 0,001 0,001	30 18,5-25,0 21,5±0,21 0,001 -	25 37,0-54,0 48,1±0,82 0,01 0,001	25 61,0-89,0 73,5±1,45 0,5 0,5
>18 міс.	n Lim M±m p2<	70 145-220 171,5±0,11 0,001	70 4,5-8,0 6,0±0,11 0,01	70 21,0-33,0 28,5±0,43 0,001	35 31,0-55,0 43,0±1,45 0,01	35 53,0-94,0 70,0±2,26 0,1

Примітки: р< порівняно другу і третю групи з першою; р₁< порівняно третю групу з другою; р₂< порівняно дорослих собак і 7-18-міс. молодняк.

Білковий обмін характеризується, передусім, поступовим зростанням вмісту загального білка. Якщо у двотижневих цуценят білка в сироватці крові було 55,0±1,51 г/л (46,0-65,0), то в наступній групі - 1,5-6-місячних - на 18,2% більше (65,0±0,47 г/л; р<0,001) і ліміти його становили 57,0-74,0 г/л (табл. 2). Проте рівень білка не стабілізується і продовжує зростати до 70,0±1,10 г/л (60,0-75,0) у молодняку 7-18-місячного віку і 73,0±0,84 - у дорослих собак.

Вміст загального білка у кавказької вівчарки (77,0±1,76 г/л) вірогідно не відрізняється від показників у ротвейлера (75,6±2,1 г/л), але більший на 8,2 % порівняно з німецькою вівчаркою (71,2±0,91; р<0,01).

Таблиця 2 - Вміст білка, альбумінів та білірубіну в собак різного віку

Вік	Біометр. показник	Білок, г/л	Альбуміни	Білірубін, мкмоль/л
			г/л	У процентах
7-14 діб	Lim M±m	46,0-65,0 55,0±1,51	24,0-34,0 26,5±1,18	40,2-56,8 48,7±2,23	0,78-6,70 3,5±0,64
1,5-6 місяців	Lim M±m	57,0-74,0 65,0±0,47***	28,6-39,0 34,1±0,76***	47,3-56,2 52,1±0,61	1,4-6,1 3,70±0,28
7-18 місяців	Lim M±m	60,0-75,0 70,0±1,10**	31,0-39,0 35,6±0,25	47,7-53,6 50,3±0,53*	1,15-5,0 2,70±0,29***
Доросле поголів'я	Lim M±m	61,0-81,8 73,0±0,84	31,0-41,0 35,6±0,54	42,0-56,5 49,0±0,77	0,60-4,64 2,1±0,17

Примітка. *р<0,05; **р<0,01; ***р<0,001 порівняно з попереднім показником

Однією з важливих функцій печінки є синтез альбумінів. Їх вміст зростає з 26,5±1,18 у двотижневих цуценят до 34,0±0,76 г/л у молодняку 1,5-6-місячного віку і залишається стабільним у наступних двох групах, у тому числі - у дорослих собак. Відносна частка альбумінів вірогідно не відрізняється у собак усіх вікових груп: найменша у двотижневих цуценят (48,5±2,23 %) і дорослих собак (49,0±0,77 %), і найбільша - у 1,5-6-місячному віці (52,0±0,61 %). Стабільність вмісту альбумінів, очевидно, не є випадковою, зважаючи на винятково важливу їх функцію у водному обміні і підтриманні осмотичного тиску плазми крові. Собаки, які виконують значні фізичні навантаження, що спричиняють втрату рідини, повинні утримувати стабільність складу плазми крові і осмотичний тиск. Одержані нами результати за вмістом альбумінів узгоджуються з наведеними в літературі (Лисицын А.А. с соавт., 1997; Дикий О.А., 2000; М. Уиллард, 2004), і відрізняються від даних J.J.Kaneko (1980).

Важливою є пігментна функція печінки. Аналіз показує, що з віком вміст білірубіну поступово зменшується з 3,5±0,64 мкмоль/л у двотижневих цуценят до 2,7±0,29 - у 7-18-місячного молодняку і 2,1±0,17 мкмоль/л - у дорослих собак. Різниця між середнім вмістом білірубіну в першій і останній групах вірогідна (р<0,05), проте більш показовими є зміни максимального рівня білірубіну: він поступово зменшувався з 6,7 до 4,64 мкмоль/л. Кон'югований білірубін у сироватці крові клінічно здорових собак практично відсутній. У молодняку кавказької і німецької вівчаркок вміст білірубіну не відрізняється.

Важливим показником для діагностики патології печінки є активність трансфераз. Середня активність обох ферментів у собак різних вікових груп (за винятком 7-18-місячних) вірогідно не відрізняється. Проте у клінічній ферментодіагностиці звертають увагу на максимальну активність клітинних ферментів, оскільки у разі патології клітин тих органів, у яких вони локалізуються, ферменти елімінуються в кров і активність їх у сироватці зростає. Найвищою активність АсАТ і АлАТ була у двотижневих цуценят і 6-18-місячного молодняку, проте вона суттєво не відрізняється від показників у інших групах. Наприклад, максимальна активність АсАТ у першій групі становила 1,35, другій - 1,30 і четвертій - 1,20 ммоль/(год*л). Активність аланінової трансферази (АлАТ) у 1,5-6-місячного молодняку знаходиться в межах 0,34-1,28; у дорослих собак - 0,31-1,30 ммоль/(год*л), середні показники практично однакові (табл. 3).

Таблиця 3 - Активність індикаторних для печінки ферментів у собак різного віку

Вік	Біометричний показник	АсАТ, ммоль/(год*л)	АлАТ, ммоль/(год*л)
7-14 діб	Lim M±m	0,55-1,35 0,78±0,08	0,77-1,53 1,10±0,11
1,5-6 місяців	Lim M±m	0,40-1,30 0,80±0,05	0,34-1,28 0,79±0,06**
7-18 місяців	Lim M±m	0,62-1,30 1,10±0,06***	0,36-1,48 1,14±0,08***
Дорослі собаки	Lim M±m	0,20-1,20 0,70±0,03***	0,31-1,30 0,76±0,030***

Примітка. **р<0,01; ***р<0,001 порівняно з попередньою групою.

Середня активність трансфераз у молодняку і дорослих собак різних порід не відрізнялася: АсАТ у німецьких вівчарок 0,67±0,041, кавказьких - 0,74±0,055, ротвейлерів - 0,76±0,080 ммоль/(год*л); АлАТ, відповідно, 0,74±0,043; 0,81±0,058 і 0,70±0,055 ммоль/(год*л), проте максимальна активність у молодняку німецьких вівчарок дещо більша, ніж у кавказьких. Важливим для діагностики внутрішньопечінкового холестазу є визначення активності ГГТП. У 95 % дорослих собак вона знаходиться в межах від 0,02 до 0,43 мккат/л (0,18±0,020).

Вміст сечовини у сироватці крові є важливим показником функціонального стану печінки, у перипортальних гепатоцитах якої вона синтезується з аміаку, і нирок, де також частково синтезується та фільтрується в первинну сечу. Нами визначений її вміст у 55 голів молодняку різних вікових груп і 60 дорослих собак (табл. 4).

Як видно з результатів, наведених у таблиці 4, вміст сечовини у молодняку перших двох груп практично однаковий як за лімітами, так і середнім показником. У молодняку третьої групи (7-18 міс.) спостерігається вірогідне (р<0,01), порівняно з першою, зростання вмісту сечовини (5,5±0,18 ммоль/л), водночас і середній, і максимальний показники не відрізняються від другої групи. У дорослих собак ліміти її вмісту дещо ширші - 2,8-7,7 ммоль/л, проте середній показник (5,2±0,14) не відрізняється вірогідно від аналогічних у молодняку.

Таблиця 4 - Вміст креатиніну і сечовини в сироватці крові собак різного віку

Вік	Біометр. показник	Сечовина, ммоль/л	Креатинін, мкмоль/л
7-14 діб	Lim M±m	3,4-6,7 4,8±0,17	46,0-130,0 91,0±10,30
1,5-6 місяців	Lim M±m	3,5-7,0 5,1±0,20	60,0-140,0 102,0±3,50
7-18 місяців	Lim M±m	4,7-7,2 5,5±0,18	56,0-136,0 92,0±4,46
Дорослі собаки	Lim M±m	2,8-7,7 5,2±0,14	53,0-140,0 98,0±3,74

Вміст сечовини у дорослих собак різних порід (німецької і кавказької вівчарок та ротвейлерів) майже однаковий і вірогідно не відрізняється: у німецьких вівчарок - 5,4±0,21; кавказьких - 4,6±0,45 і ротвейлерів - 5,2±0,25 ммоль/л.

У клінічній нефрології фільтраційну функцію нирок оцінюють здебільшого за вмістом креатиніну в сироватці крові. Максимальний його вміст у собак усіх вікових груп не перевищував 140 мкмоль/л, а розрахунки середнього квадратичного відхилення (±д) показали, що лише у дорослих собак подвійна величина відхилення (148 мкмоль/л) незначно перевищувала одержану в експерименті (140 мкмоль/л), у групах молодняку вона була або дещо меншою (132 мкмоль/л) або однаковою (140 мкмоль/л). Вірогідної різниці середнього рівня креатиніну в собак різного віку і різних порід не встановлено.

У собак досить часто реєструється порушення фосфорно-кальцієвого обміну. Визначали вміст загального кальцію та неорганічного фосфору, причому мінімальний уміст цих елементів має більше діагностичне значення. Дослідження виконані на 85 собаках різного віку, у тому числі 50 голів - молодняк. Найменше кальцію було в молодняку 6-18-місячного віку: мінімальний вміст 2,04 ммоль/л. У молодняку інших вікових груп кальцію, як мінімум, було 2,20 ммоль/л, максимально - 3,1 ммоль/л, у дорослих собак вміст його становив 2,25-3,10 ммоль/л. Мінімальний вміст неорганічного фосфору в усіх групах був майже ідентичним: 1,26-1,30 ммоль/л, максимальний - у молодняку 6-18-місячного віку та дорослих собак - 2,1 ммоль/л.

В останні роки з метою діагностики патології серця почали визначати активність кардіоспецифічних ізоферментів креатинкінази (КК)-КК-МВ і лактатдегідрогенази (ЛДГ) - ЛДГ₁. За одержаними результатами загальна активність креатинкінази в сироватці крові собак становить 38,0-149,0 Од/л, у середньому - 81,4±13,0 Од/л. Активність кардіоспецифічного ізоензиму - КК-МВ знаходиться в межах 8,3-41,3 Од/л (24,4±4,07), а її частка у загальній активності ферменту складає 32,1±4,24 % (14,5-43,8). Слід зважити на високу інформативність міокардіального ізоензиму (КК-МВ), оскільки його вміст у скелетних м'язах не перевищує 2-6 %. Іншим кардіоспецифічним ізоферментом є перша фракція ЛДГ. У сироватці крові собак активність її знаходиться в межах від 41,0 до 61,0 Од/л (49,7±2,28), а її частка у загальній активності ЛДГ (79,0-135,0 Од/л; 117,2±5,66) становить у середньому 43,0±2,27 % (32,5-52,0).

З метою діагностики патології підшлункової залози вивчена активність б-амілази, яка складає 910-1930 Од/л (1420,0±89,4), що дало можливість об'єктивно оцінювати її функціональний стан.

Результати диспансеризації молодняку службових собак міжобласного циклу кінології

На базі обласного кінологічного розплідника МВС м. Житомир функціонує Міжобласний цикл кінології з підготовки службових собак. Основна мета роботи розплідника - розвинення робочих якостей у собак, відібраних для виконання службових функцій у структурах МВС України. Географія службових собак, які проходять навчання в обласному центрі, широка. В основному, це представники великих кінологічних центрів, обласних відділень, спеціалізова-них підрозділів МВС України. Найбільше собак із таких міст: Київ, Івано-Франківськ, Харків, Чернігів, Суми, Луганськ.

Клінічним дослідженням найчастіше діагностували ознаки дерматозів (37,6%), патологію кістково-опорної системи (36,4%) та гастроентероколіт (30,5%), рідше - анемічність кон'юнктиви (21,2 %), симптоми серцево-судинної патології (8,2 %) та репродуктивних органів (3,5 %).

Для визначення стану еритро- і лейкоцитопоезу та біохімічного статусу молодняку службових собак, що надходять у міжобласний центр кінології, сформували групу із 30 тварин. У досліді задіяний переважно молодняк породи німецька вівчарка (24 з 30), 5 ротвейлерів та один спанієль. Із них 26 собак (86,6 %) були віком від 7 до 12 міс., решта (4) - від 12 до 18 міс. Більшість молодняку (18-60,0 %) за статтю самиці, решта - самці.

Вміст гемоглобіну в крові молодняку собак службових порід диспансерної групи був у межах від 99 до 190 г/л і в середньому становив 150,6±4,61 г/л (табл. 5). Лише у 2-х собак (6,7%) встановлена олігохромемія, а в 5-ти (16,7%) - гіперхромемія. Отже, з різних регіонів України більшість (76,6%) собак надходить з оптимальним умістом гемоглобіну в крові.

Кількість еритроцитів у крові молодняку знаходилася в межах від 4,8 до 8,4 Т/л (6,4±0,17). У 4-х (13,3 %) еритроцитів було менше 5,0 Т/л, що, за результатами наших досліджень, є показником анемії. Вміст гемоглобіну в кожному еритроциті (ВГЕ) знаходився в межах від 13,7 до 36,1 пг (24,1±1,08), у 4-х собак (13,3 %) виявлена гіпохромія, а в 12 - гіперхромія.

Гематокритна величина у молодняку собак віком від 6 до 18 місяців була в межах від 36 до 60 % (49,1±1,54) і майже не відрізнялася від результатів у клінічно здорового молодняку (37,0-54,0; 48,0±0,82 %).

Таблиця 5 - Показники еритроцитопоезу у молодняку віком 6 до 18 місяців міжобласного циклу кінології

Показник	Клінічно здорові	Диспансерна група	Виходить за межі норми
	n	lim	M±m	n	lim	M±m	максим., всього	мінім., всього	у проц.
Гемоглобін, г/л	30	110-180	114±3,12	30	99-190	150±4,61	5	2	23,4
Еритроцити, Т/л	30	5-8	6,7±0,16	30	4,8-8,4	6,4±0,17	1	4	16,6
ВГЕ, пг	30	19-25	21,5±0,21	30	13,7-36,1	24,1±1,08	12	4	53,3
Величина гематокриту, у проц.	25	37-54	48±0,82	22	36-60	49,1±1,54	5	3	36,4
Середній об'єм еритроцитів, мкм3	25	61-89	73,5±1,45	22	64-116,7	78,7±2,98	4	-	18,1

Середній об'єм еритроцитів мав досить суттєві коливання: від 64 до 116,7 мкм³ (за норми 61-89). Макроцитоз встановлений нами у 4 із 22 (18,1%) собак, причиною якого, очевидно, була нестача кобальту і вітаміну В₁₂ (макроцитарна гіперхромна анемія).

Лейкоцитів у молодняку було від 5,4 до 28,4 Г/л (у крові клінічно здорового молодняку віком від 7 до 18 міс. - від 5,5 до 17,4 Г/л).

Функціональний стан печінки, нирок і підшлункової залози у молодняку собак. Біохімічним дослідженням крові молодняку службових собак встановлено, що вміст загального білка у сироватці крові коливався в межах від 60,2 до 93,2 г/л і складав у середньому 75,8±1,45 г/л (табл. 6).

У клінічно здорових собак уміст білка 60,0-75,0 г/л (70,0±1,10). Отже, у 19 собак з 30 (63,3 %) білка більше 75 г/л, тому середній показник у групі вірогідно вищий, ніж у здорових (р<0,01). Очевидно, причиною гіперпротеїнемії є патологія печінки. Частка альбумінів у клінічно здорового молодняку собак становить 47-53,6 % (50,3±0,53 %), а в 20 собак диспансерної групи він був у межах від 35,3 до 59,3 % і складав у середньому 45,2±1,07 %, тобто був на 5,1 % меншим, ніж у клінічно здорових. Незначне зменшення частки альбумінів встановлено у 7 собак, більш виражене - ще у семи. Отже, гіпоальбумінемія виявлена в 70 % собак.

Вміст білірубіну був у межах від 1,5 до 11,5 мкмоль/л (5,2 ± 0,53). У 8 із 20 (40 %) собак рівень білірубіну був вищим за максимальну норму, причому в шести він поєднувався зі збільшеною активністю аспарагінової й аланінової трансфераз.

Таблиця 6 - Показники функціонального стану печінки у молодняку собак міжобласного циклу кінології

Показник крові	Група тварин	р <	Виходить за межі норми
	Клінічно здорові	Диспансерна група
	n	M±m	n	lim	M±m		всього	у проц.
Загальний білок, г/л	20	70±1,1	30	60,2-93,2	75,8±1,45	0,01	19	63,3
Альбуміни, у проц.	14	50,3±0,53	20	35,3-59,3	45,2±1,07	0,01	14	75
Білірубін, мкмоль/л	14	2,7±0,29	20	1,5-11,5	5,2±0,53	0,05	8	40
АсАТ, ммоль/(год*л)	15	1,1±0,06	30	0,54-4,1	1,64±0,16	0,01	16	57,1
АлАТ, ммоль/(год*л)	15	1,14±0,08	30	0,37-4,53	1,85±0,2	0,01	17	60,7
Глюкоза, ммоль/л	15	4,1±0,1	10	3,7-5,8	4,7±0,24	-	6	60

Більш раннім показником патології гепатоцитів є активність індикаторних для них ферментів: АсАТ і АлАТ. Активність АсАТ була в межах від 0,54 до 4,1 ммоль/(год*л) (у середньому 1,64 ± 0,16), АлАТ, відповідно, 0,37-4,53 ммоль/(год*л) (1,85±0,20). Максимальна активність АсАТ у клінічно здорового молодняку собак складає 1,30, АлАТ - 1,4 ммоль/(год*л) (табл. 3). За цими даними, у нашому досліді активність АсАТ була вищою за норму у 16 собак (57,1 %), активність АлАТ - у 17 (60,7 %), ще у трьох вона рівнялася з максимальною нормою. Поєднане підвищення обох трансфераз встановлено у 14 собак (46,7 %), лише АсАТ - у двох, АлАТ - у трьох. Таким чином, з 30 собак віком від 7 міс. до 1,5 року підвищена активність однієї з трансфераз або обох ферментів виявлена у 19 тварин, тобто у 63,3 % собак встановлена патологія печінки. У 5-ти собак активність АсАТ перевищувала середню норму у 2,5-4 рази, АлАТ - у шести, у двох собак активність АлАТ складала 4,53 ммоль/(год*л), що є показником запальних процесів у печінці.

Кінцевим продуктом обміну білків є сечовина. Вміст її був у межах від 3,4 до 25,7 ммоль/л і становив у середньому 6,6±0,73 ммоль/л (табл. 7). У двох собак рівень сечовини дещо зменшений, у чотирьох - збільшений, у тому числі в собак зі встановленою гіперферментемією.

Вміст креатиніну коливався в межах від 41 до 593 мкмоль/л і був збільшений у 14 собак (53,8 %), причому в шести рівень був у межах від 200 до 300 мкмоль/л, в однієї - біля 400, в іншої сягнув 593 мкмоль/л.

Таблиця 7 - Показники функціонального стану нирок і підшлункової залози у молодняку міжобласного циклу кінології

Група молодняку	Біометричний показник	Сечовина, ммоль/л	Креатинін, мкмоль/л	б-амілаза, Од/л
Клінічно здорові	n Lim M±m	20 4,7-7,2 5,5±0,18	25 56,0-136,0 92,0±4,46	35 910,0-1933,0 1420±89,4
Диспансерна група	n Lim M±m р<	30 3,4-25,7 6,6±0,73 0,1	26 41-593,0 169,4±22,77 0,01	10 3007-4259 3466,5±108,7 0,001
Виходить за межі норми: всього у проц.	6 20,0	14 53,8	10 100,0

Активність б-амілази в молодняку становила 3466,5±108,7 Од/л і знаходилась в межах від 3007 до 4259. Значно меншим є середній показник б-амілази у клінічно здорового молодняку собак службових порід - 1420±89,4 Од/л (ліміт - 910,0-1933,0 Од/л). Отже, найвищі показники активності б-амілази удвічі перевищували максимальну норму.

Таким чином, частина молодняку, яка надходить у міжобласний центр кінології, має біохімічні зміни, що характеризують прихований перебіг патології печінки і нирок, що, очевидно, є наслідком хвороб раннього віку. Отже, це є підставою для проведення диспансеризації під час надходження собак з використанням лабораторних тестів.

Вміст загального кальцію був у межах від 2,04 до 3,13 ммоль/л (2,5±0,11) і знижений у 6 собак (42,8 %), неорганічного фосфору - в межах 0,95-2,5 ммоль/л (1,70±0,09) і в 4 собак (28,5 %) виявлені його зміни.

Результати диспансеризації дорослих собак міжобласного циклу кінології

Вміст гемоглобіну у 55 дорослих собак був у межах від 105,0 до 204,0 г/л (149,0±3,57) і був вірогідно (р0,001) менший, ніж у клінічно здорових. У 23 (41,8 %) собак виявлено олігохромемію. Еритроцитів у крові собак було від 5,0 до 9,36 Т/л (6,8±0,18). У 5-ти собак (9,1 %) нами встановлений еритроцитоз. ВГЕ коливався в межах від 13,4 до 30,3 пг (22,0±0,50), гіпохромія виявлена у 20 собак (36,4 %), а різниця між середніми показниками високовірогідна (р<0,001).

У собак диспансерної групи білка було 60,6-96,7 г/л, в середньому 77,0±1,26 г/л, тобто на 5,5 % більше, ніж у клінічно здорових дорослих собак (р<0,01). У 13 собак (23,6 %) білка в сироватці крові було більше максимальної норми. Гіперпротеїнемія, напевне, зумовлена патологією печінки з хронічним перебігом, що в 11 випадках з 13 підтверджувалося підвищеною активністю амінотрансфераз, в одному, окрім того, низьким умістом сечовини, у шести - гіпербілірубінемією. Вміст альбумінів становив 26,1-39,5 г/л (34,6±0,78 г/л). Різниця між середніми показниками з групою клінічно здорових собак невірогідна (р<0,1), проте у 4 собак (20 %) виявлено деяке зменшення кількості альбумінів. Відносна частка альбумінів була в межах від 36,7 до 56,2 % і становила в середньому 44,4±1,15 %, тобто на 4,6 % менша, ніж у клінічно здорових (р<0,01). У 8 собак з 20 (40 %) альбумінів менше мінімальної норми (42 %), у тому числі в усіх собак з гіперпротеїнемією, що підтверджує наявність у них патології печінки. У двох собак відносна гіпоальбумінемія поєднувалася з абсолютною та підвищеною активністю трансфераз.

Ліміти білірубіну були в межах від 1,08 до 13,7 мкмоль/л і в середньому його рівень становив 6,6±0,66 мкмоль/л. У 17 собак (56,7 %) виявлена білірубінемія, з них у 16 вона поєднувалася з підвищеною активністю трансфераз. Такий великий відсоток дорослого поголів'я, яке має підвищений рівень білірубіну, пояснюємо гемолізом еритроцитів, спричиненим перехворюванням тварин на бабезіоз чи лептоспіроз, що підтверджується проведеним серологічним дослідженням крові на визначення титру антитіл проти лептоспір. З 34 собак одинадцять реагували на лептоспіроз у титрах 1:20 - 1:1000. Це були собаки з 6 регіонів України. Встановлені наступні серотипи лептоспір: L. icterohaemorragiae (8 тварин), L. javanica (6), L. canicola (3), L. pomona (2). У однієї собаки одночасно спостерігали антитіла проти чотирьох серотипів, у трьох - проти трьох, ще у двох - проти двох серотипів.

Активність АсАТ у крові дорослих собак 0,72-4,29 ммоль/(год*л), в середньому становила 1,81±0,12 ммоль/(год*л), що перевищує показник у клінічно здорових собак у 2,65 рази (р<0,001). У 37 із 55 собак (67,2 %) активність АсАТ була вищою за максимальну норму, при цьому в 7 собак (12,7 %) встановлені показники (3,04 - 4,29 ммоль/(год*л), які у 4,3-6,0 разів перевищують середні у клінічно здорових тварин, що вказує на ураження не лише цитоплазматичної, а й мітохондріальної мембран гепатоцитів і розвиток гепатиту.

Активність АлАТ в крові собак коливалась в межах від 0,42 до 4,96 ммоль/(год*л). У середньому активність АлАТ (1,7±0,14 ммоль/(год*л) була вищою за показник у клінічно здорових собак у 2,4 рази і різниця між ними високо вірогідна (р<0,001). Порівнюючи активність ензиму у собак диспансерної групи з результатами дослідження клінічно здорових (Lim 0,31-1,30; 0,76±0,032 ммоль/ (год*л), можна констатувати, що у 27 тварин (49,1 %) виявлена гіперферментемія, причому у 10 (18,2 %) активність АЛТ зростала у 4-7 разів і коливалася в межах від 2,89 до 4,96 ммоль/(год*л).

Вміст сечовини у 45 собак був у межах від 1,9 до 14,8 ммоль/л (в середньому 6,4±0,31). Лише в однієї собаки сечовини було мало (1,9 ммоль/л; білка - 93,2 г/л), що є показником тяжкого перебігу патології печінки, а гіперазотемія встановлена у 10 тварин (22,2 %). Вміст креатиніну коливався в межах від 65 до 346 мкмоль/л і складав у середньому 154,0±9,07 мкмоль/л, тобто в 1,54 раза більше, ніж у здорових тварин (98,0±3,74; р<0,001). Гіперкреатинінемія виявлена у 19 собак (42,2 %), у тому числі у 8 особин креатиніну було від 200 до 300 мкмоль/л, а в однієї - більше 300 (346 мкмоль/л).

Фосфорно-кальцієвий обмін у дорослих собак Міжобласного циклу кінології характеризувався зменшенням вмісту загального кальцію у крові 34,3 % тварин (2,0-3,15 ммоль/л; 2,4±0,06), неорганічного фосфору - у 57,1 % (0,76-2,1 ммоль/л; 1,31±0,070). Одночасне зменшення вмісту обох макроелементів (Са, Р) діагностовано у 8 із 35 (22,9 %) службових собак, лише кальцію - у 4-х, лише фосфору - 12-ти. Отже, у 24 з 35 (68,6 %) досліджених собак виявлене порушення фосфорно-кальцієвого обміну.

Таким чином, проведений нами аналіз крові 55 дорослих собак, які надходили з різних регіонів України в кінологічний центр м. Житомир, показав, що найбільш поширеною є патологія фосфорно-кальцієвого обміну, печінки, нирок і системи крові. Зміни вмісту кальцію і/або фосфору встановлені нами у 68,6 % собак, причому патологія у багатьох із них перебігала приховано, оскільки типові клінічні симптоми були виявлені лише в 36,4 %. Анемія за результатами визначення гемоглобіну встановлена у 41,8 % собак, зміни, типові для порушення структури і функції печінки - у 43 з 55 собак (78,2 %), нирок - у 21 із 45 досліджених собак (46,7 %).

Результати диспансеризації собак службових порід спеціалізованих розплідників

У досліді було 124 собаки службових пород, серед яких 62 - німецькі, 32 - кавказькі вівчарки, 14 - ротвейлери, решта (16) - інші службові породи, 109 голів - дорослі тварини, 51,6 % - пси.

Клінічним дослідженням діагностували остеодистрофію (29 %), ознаки дерматозів (33,1 %), анемічність кон'юнктиви (18,5 %), зміни тонів серця (10,5 %), симптоми гастроентериту (4,8 %). Дослідженням крові у 20,5 % собак встановлено олігохромемію, 3 - олігоцитемію, 8 - гіпохромію, 11,1 % - макроцитоз.

Білковий обмін характеризується великим розмаїттям умісту загального білка в сироватці крові: від 57,2 до 89,1 г/л (74,5±0,90), зокрема у 2,8 % собак його було менше норми, а в 11,2 % - більше 82,0 г/л (табл. 8).

Таблиця 8 - Показники білкового обміну в собак розплідників

Група собак	Загальний білок, г/л	Альбуміни	А/Г коефіцієнт
		г/л	у проц.
Клінічно здорові n=60	61,0-81,8 73,0±0,84	31,0-41,0 35,6±0,54	42,0-56,5 49,0±0,77	0,71-1,28 0,98±0,034
Диспансерна група	n=107 57,2-89,1 75,0±0,90	n=45 24,2-42,5 34,0±0,62*	n=45 38,6-53,8 46,5±0,66*	n=45 0,63-1,22 0,87±0,025*
Виходить за межі норми: більше менше всього	12/11,2 3/2,8 15/14,0	1/2,2 11/24,4 12/26,6	- 6/13,3 6/13,3	- 5/11,1 5/11,1

Примітки: 1) *p<0,05; 2) у чисельнику - всього; у знаменнику - у процентах.

Вміст альбумінів у 45 собак знаходився у межах від 24,2 до 42,5 г/л і становив у середньому 34,0±0,62 г/л, що вірогідно (p<0,05) менше порівняно з клінічно здоровими собаками (на 4,8 %). За межі норми вміст альбумінів виходив у 26,6 % собак, зокрема надмірна кількість спостерігалася в собак з максимальним умістом загального білка, проте їх частка (52 %) не перевищувала норми. Частка альбумінів зменшена у 13,3 % собак з 45 досліджених.

Вміст загального білірубіну був у межах від 0,4 до 14,3 мкмоль/л і становив у середньому 2,6±0,20 мкмоль/л. Білірубінемія типовою була лише для 8,6 % собак. Кон'югований білірубін у незначній кількості (0,2-1,3 мкмоль/л) виявлений у 3-х собак (4,3 %), причому вміст загального був у межах норми.

Активність АсАТ була в межах 0,30-3,38, АлАТ - 0,30-3,24 ммоль/(год*л) і в середньому становила, відповідно, 1,10±0,042 і 1,18±0,046 ммоль/(год*л) (р<0,001). Гіперферментемія АсАТ встановлена у 44 собак (35,5 %), АлАТ - 36 (29,0 %) (табл. 9). Паралельне підвищення активності обох ферментів встановлено у 21 тварини (16,9 %), лише АсАТ - у 23 (18,5 %), АлАТ - у 15 (12,1 %). Таким чином, збільшення активності обох ферментів або одного з них встановлено у 59 собак із 124 (47,6 %). Активність холестатичного ферменту - гамма-глутамілтранспептидази (ГГТП) була в межах від 0 до 1,44 мккат/л (0,21±0,017 мккат/л). Лише у двох собак (1,82 %) активність ферменту більша максимальної норми.

Таблиця 9 - Активність ферментів у собак диспансерної групи

Група собак	Біометр. показник	АсАТ, ммоль/(год*л)	АлАТ, ммоль/(год*л)	АсАТ/АлАТ	ГГТП, мккат/л
Клінічно здорові	n Lim M±m	60 0,20-1,20 0,70±0,03	60 0,31-1,30 0,76±0,032	60 0,33-1,70 0,92±0,038	40 0,02-0,43 0,18±0,020
Диспансерна група	n Lim M±m р<	124 0,30-3,38 1,10±0,042 0,001	124 0,30-3,24 1,18±0,046 0,001	124 0,21-2,74 0,95±0,038 0,05	110 0,02±1,44 0,21±0,017 0,5
Більше норми	всього у проц.	44 35,5	36 29,0	8/3 7,3/2,7	2 1,82

Вміст сечовини визначений у 104 собак диспансерної групи. Ліміти її складали 2,0-20,6 ммоль/л (5,7±0,02). Збільшення вмісту сечовини встановлено у 12 собак (11,5 %), проте лише у трьох із них сечовини було більше 10 ммоль/л. Незначне підвищення вмісту сечовини є показником хронічного перебігу гломерулонефриту. У 5 собак з 12 (41,7 %) азотемія співпадала з підвищеною активністю трансфераз, тобто у цих випадках є підстава вести мову про розвиток поєднаної (множинної) патології - гепаторенального синдрому. Зменшення вмісту сечовини (менше 2,8 ммоль/л) встановлено у 4,8 % собак, що є показником порушення функціонального стану печінки (або недостатнього протеїнового живлення).

За результатами диспансеризації ліміт креатиніну в собак досить широкий - 57,0-428,0 мкмоль/л (150,0±5,60). Максимальний рівень креатиніну в сироватці крові (148 мкмоль/л), за результатами наших досліджень, був перевищений у 44 собак (42,3 %). У 36 з них вміст креатиніну був у межах від 150 до 250 мкмоль/л, що за даними IRIS, є показником легкої ниркової азотемії, у 8 - від 251 до 440 мкмоль/л (середній ступінь азотемії).

Креатинінемія у 8 собак співпадала з азотемією, у 4-х був підвищений лише вміст сечовини. Отже, у 48 собак з 104 (46,2 %) встановлений нефротичний синдром. У більшості з них (у 30 з 48) зміни функціонального стану нирок співпадали з показниками, які є типовими для патології печінки, тобто можна стверджувати про розвиток у них гепаторенального синдрому. У решти собак таких змін не встановлено, проте середні показники активності трансфераз у них були вищі порівняно з клінічно здоровими.

У групі диспансеризації зменшення вмісту кальцію встановлено у 36 (40 %) собак, неорганічного фосфору - 17 (18,9 %), збільшення останнього - у 4 (4,4 %), причому гіпофосфатемія у 10 собак (11,1 %) і гіперфосфатемія у 4-х (4,4 %) перебігали на оптимальному рівні кальцію в сироватці крові. Отже, зміни обміну кальцію і/або фосфору нами встановлені у 50 собак, що складає 55,6 % від загальної кількості тварин диспансерної групи.

Таким чином, зміни функціонального стану печінки нами встановлені у 54,8 % собак, нирок - 46,2, порушення фосфорно-кальцієвого обміну - у 55,6, анемію - у 23,1 %. Детальний аналіз результатів дослідження крові 124 собак показав, що лише у 19 з них (15,3 %) нами не встановлено змін жодного з показників, що характеризують порушення еритроцитопоезу, функціонального стану печінки і нирок та фосфорно-кальцієвого обміну.

Узагальнення результатів діагностичного етапу диспансеризації собак службових порід

Проведена диспансеризація молодняку (30 цуценят) і дорослого (55) поголів'я собак міжобласного циклу кінології при Житомирському училищі професійної підготовки працівників міліції та 124 собак, що утримувалися у різних розплідниках м. Житомир. Більш об'єктивні результати одержані лабораторним дослідженням крові.

У молодняку собак найчастіше виявляли зміни, що характеризують ураження печінки. За підвищеною активністю трансфераз гепатопатію діагнос-тували у 19 собак з 30 (63,3 %). Паралельно встановили й інші зміни, які є типовими для патології печінки: гіперпротеїнемію, гіпоальбумінемію, білірубінемію. Окрім того, у двох собак з фізіологічними показниками актив-ності ферментів виявили гіперпротеїнемію і гіпоальбумінемію. Таким чином, за результатами лабораторного аналізу крові ураження печінки діагностували у 21 з 30-ти голів молодняку (70 %) (табл. 10).

На другому місці за поширеністю - нефропатія, яку діагностували у 14 цуценят з 30-ти (46,7 %), причому у 12-ти креатинінемія поєднувалася з підвищеною активністю трансфераз або порушенням білкового обміну і лише в однієї перебігала самостійно. Таким чином, у 13-ти з 14 собак з нефропатією паралельно діагностували патологію печінки - гепаторенальний синдром.