Діяльність Київської дослідної станції тваринництва "Терезине" (1921-1986) у контексті розвитку вітчизняної зоотехнічної науки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА НАУКОВА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА БІБЛІОТЕКА

ДІЯЛЬНІСТЬ КИЇВСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СТАНЦІЇ ТВАРИННИЦТВА «ТЕРЕЗИНЕ» (1921-1986) У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЗООТЕХНІЧНОЇ НАУКИ

06.04.01 - історія сільськогосподарських наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філософських наук

ЗУБЕЦЬ МИКОЛА МИХАЙЛОВИЧ

Київ - 2011

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Центрі історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України.

Науковий керівник - доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН Вергунов Віктор Анатолійович, Державна наукова сільськогосподарська бібліотека НААН, директор.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН Савченко Юрій Іванович, Інститут сільського господарства Полісся НААН, директор;

доктор сільськогосподарських наук, доктор економічних наук, професор Власов Володимир Іванович, ННЦ «Інститут аграрної економіки» НААН, головний науковий співробітник відділу зовнішньоекономічних зв'язків.

Захист відбудеться « 5 » жовтня 2011 року о 1000 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.373.01 у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці НААН (03680, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал).

З дисертацією можна ознайомитись у Державній науковій сільськогосподарській бібліотеці НААН (03680, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, читальний зал).

Автореферат розісланий « 5 » вересня 2011 року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник С. Д. Коваленко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі розвитку державності України гарантом її продовольчої безпеки та одним із важелів заповнення своєї ніші в сталому загальноєвропейському господарчому комплексі залишається тваринництво. Пошук оптимальних шляхів його розвитку неможливий без ґрунтовної інвентаризації глибинних пластів наукової спадщини, накопиченої кількома поколіннями вчених, врахування специфіки становлення вітчизняної галузевої наукової думки, пов`язаної з організацією освітньої та дослідницької діяльності.

У становлення та розвиток вітчизняної зоотехнічної науки минулого сторіччя суттєвий внесок здійснили вчені Київської дослідної станції тваринництва «Терезине»: В. П. Устьянцев, А. П. Редькін, А. К. Скороходько, П. Д. Пшеничний, М. І. Матієць, О. А. Соловйов, І. І. Задерій, І. В. Смирнов, М. О. Старовєров, Х. І. Класен, Д. К. Міхновський, В. М. Дзюбанов, О. С. Артюх, К. І. Вересенко, В. Ю. Недава, К. С. Бірюкова, В. М. Щербаков та ін. Вони доклали значних зусиль до постановки системних наукових досліджень з розведення та селекції, утримання й годівлі, біології відтворення сільськогосподарських тварин. До золотого фонду вітчизняної зоотехнії слід віднести розроблені дослідною станцією методи вдосконалення племінних та продуктивних якостей окремих порід худоби, оптимізовані норми та раціони годівлі різних видів сільськогосподарських тварин, їх вікових груп і категорій, основи техніки та технології штучного осіменіння, способи зростання продуктивної дії кормів та зоохімічного аналізу продукції тваринництва.

Колективом дослідної станції організовано один із найбільш продуктивних в країні племінний завод з розведення симентальської худоби «Терезине». Вирощених там тварин широко використовували у селекційному процесі як у межах УРСР, так і СРСР. Здобутком дослідної станції також була організація першої в країні зоогігієнічної лабораторії, яку очолив відомий вчений А. К. Скороходько.

Окремі аспекти багатогранної діяльності вчених дослідної станції вже знайшли відображення у дослідженнях К. І. Вересенка, В. М. Дзюбанова, Т. С. Бондаренка, О. К. Філіповського, В. П. Бурката, І. С. Бородай та інших авторів. Однак до цього часу комплексного вивчення її наукового доробку проведено не було. З огляду на це, актуальність даного дослідження не викликає сумніву. Воно сприятиме відтворенню окремих сторінок історії зоотехнічної науки на основі вивчення становлення та діяльності одного із провідних вітчизняних галузевих науково-дослідних центрів у тваринництві.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до загального напряму наукових досліджень Центру історії аграрної науки Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН і є складовою наукової теми «Історія становлення та діяльності науково-дослідних і освітніх закладів аграрного профілю в Україні» (номер державної реєстрації 0107U003107).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у проведенні цілісного науково-історичного аналізу становлення та діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», комплексній оцінці внеску її вчених у розвиток вітчизняної зоотехнії впродовж 20-80-х років ХХ ст.

Для досягнення поставленої мети передбачено розв`язання таких задач:

- проаналізувати стан наукової розробки теми дослідження, рівень його джерельного та методологічного забезпечення;

- дослідити передумови створення спеціалізованого галузевого науково-дослідного осередку на Київщині;

- здійснити періодизацію становлення, розвитку та діяльності Київської дослідної станції тваринництва;

- узагальнити основні напрями наукових досліджень та здобутки вчених дослідної станції, обґрунтувати їх пріоритетність у системі зоотехнічної науки УРСР;

- дослідити розвиток окремих зоотехнічних наукових центрів та напрямів у межах діяльності дослідної станції «Терезине»;

- визначити роль наукового доробку її вчених на сучасному етапі розвитку тваринництва України;

- з`ясувати місце репрезентаційної діяльності вчених дослідної станції у розвитку вітчизняної зоотехнічної науки.

Об'єктом дослідження є становлення та розвиток вітчизняної зоотехнічної науки.

Предмет дослідження - діяльність Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», її внесок у розвиток вітчизняної зоотехнічної науки у 1921-1986 роках.

Методи дослідження. Дисертаційна робота ґрунтується на загальнонаукових принципах історичної достовірності, об`єктивності, системності, комплексності, науковості, багатофакторності та всебічності. У представленому дослідженні використано загальнонаукові (аналіз, синтез, класифікація, типологізація), міждисциплінарні (структурно-системний) та власне історичні (проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний, періодизації, ретроспективний) методи. У дисертаційному дослідженні також використано методи джерелознавчого та архівознавчого аналізу.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період діяльності дослідної станції (1921-1986). Особливу увагу зосереджено на дослідженні періоду її найбільш активної наукової діяльності, обмеженого 1929-1975 роками. При цьому нижня хронологічна межа позначає час створення дослідної станції, а верхня - її реорганізацію на відділ впровадження досягнень науки у виробництво Українського науково-дослідного інституту розведення і штучного осіменіння великої рогатої худоби.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:

Вперше: 1) здійснено комплексне дослідження історії становлення та функціонування Київської дослідної станції тваринництва «Терезине»; 2) виділено та проаналізовано періоди її наукової діяльності; 3) узагальнено основні напрями наукових досліджень вчених дослідної станції, визначено пріоритети у вітчизняній зоотехнічній науці; 4) систематизовано творчий доробок дослідної станції, окреслено шляхи його використання на сучасному етапі розвитку вітчизняного тваринництва; 5) з'ясовано місце репрезентаційної діяльності дослідної станції у становленні та розвитку вітчизняної зоотехнії.

Удосконалено: бібліографію наукових праць Київської дослідної станції тваринництва; доповнено джерелознавчу базу за рахунок запровадження до наукового обігу маловідомих архівних матеріалів про напрями її досліджень, незавершених та рукописних наукових праць колективу її вчених.

Отримав подальший розвиток напрям наукової роботи з відтворення діяльності провідних галузевих науково-дослідних установ та видатних українських учених у системі сільськогосподарської дослідної справи у тваринництві.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці узагальнюючих праць з історії вітчизняної зоотехнії та її окремих напрямів, у наближенні до наукової громадськості творчого доробку вчених Київської дослідної станції тваринництва «Терезине», окремі розробки яких можуть бути реалізовані на сучасному етапі розвитку галузі. У подальшому положення, висновки та матеріали дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при вивченні спецкурсів «Історія сільськогосподарської науки», «Історія науки і техніки», «Історія України», «Українознавство», «Сільське господарство», «Тваринництво» та ін.

Особистий внесок здобувача. Здобувачем обґрунтовано мету і завдання дослідження, його джерелознавчі та методологічні засади. Здійснено аналіз наукового доробку вчених дослідної станції та систематизовано його за основними напрямами. Особистим внеском здобувача також є аналіз та узагальнення результатів дослідження, формування його теоретичних і наукових положень.

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертаційної роботи оприлюднено на наукових конференціях: міжнародній науково-практичній «Зоотехнічна наука: історія, проблеми, перспективи» (Кам`янець-Подільський, 16-18 березня 2011 р.), VІІ міжнародній науково-практичній «Новини передової науки - 2011» (Болгарія, 17-25 травня 2011 р.), VІ Всеукраїнській конференції молодих учених та спеціалістів «Історія освіти, науки і техніки в Україні» (Київ, 27 травня 2011 р.).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 8 одноосібних наукових праць, серед яких 5 статей у виданнях, визнаних ВАК України фаховими, та 3 публікації у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації зумовлені метою, завданнями, логікою розкриття теми. Обсяг основного тексту дисертації - 180 сторінок. Дисертація складається із вступу, аналізу джерельної бази та методологічних засад дослідження, викладу результатів власних досліджень, висновків, списку використаних джерел, що містить 303 найменування, і додатків (11). Повний обсяг дисертації становить 229 сторінок тексту.

кормовиробництво зоохімічний науковий тваринництво

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У Вступі висвітлено актуальність теми, її наукову новизну та практичне значення, зв'язок з науковими проблемами; обґрунтовано мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його хронологічні межі та методи; наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів, а також структуру дисертації.

У першому розділі «Стан наукової розробки проблеми, джерелознавчі та методологічні засади дослідження» з`ясовано рівень розробки даної теми, висвітлено джерелознавчу та методологічну бази дослідження, здійснено систематизацію використаних джерел.

У підрозділі 1.1. «Історіографія проблеми» показано, що наукові пошуки та здобутки колективу вчених дослідної станції «Терезине» були досить різносторонніми та плідними, що зумовило глибокий інтерес до її діяльності як з боку фахівців у галузі тваринництва, так і дослідників історії зоотехнічної науки в Україні. Нами виділено кілька груп історіографічних праць, які безпосередньо чи побічно висвітлюють проблему, що досліджується. Зокрема, серед наукових праць, присвячених загальним проблемам становлення вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи, значний інтерес представляють дослідження

І. П`ятницького Пятницький И. Опытные сельскохозяйственныя учреждения / И. Пятницкий // Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. - Т.ІV. -С-Птб, 1902. - С. 334-347., Д. Лимаренка Лимаренко Д. Сільськогосподарська наука на 15 роковини Жовтня / Д. Лимаренко, В. Батієнко, М. Лясківський; НКЗсправ УСРР. УАСГН. - Х., 1932. - 250 с., П. А. Власюка Власюк П. А. Про підсумки та впровадження у виробництво наслідків науково-дослідної роботи інститутів відділу сільськогосподарських наук УРСР / П. А. Власюк // Наукові праці по сільському господарству / АН УРСР. Відділ с-г наук АН УРСР. - Вип. 2. - К., 1954. - С. 3-12; Власюк П. А. Сільськогосподарська наука до 40-річчя Великого Жовтня / П. А. Власюк. - К.: Держсільгоспвидав, 1957. - 653 с., Н. І. Пшеничного Пшеничний Н. І. До історії розвитку сільськогосподарської науки і дослідної справи на Україні / Н. І. Пшеничний // Вісник сільськогосподарської науки. - 1972. - № 12. - С. 38-46.. Основні тенденції розбудови сільськогосподарської дослідної справи у тваринництві досить ґрунтовно узагальнено П. П. Тихоновим Тихонов П. П. Работы опытных станций по животноводству (начало) / П. П. Тихонов // Вестник животноводства. - 1928. - № 4. - С. 69-75; Тихонов П. П. Работы опытных станций по животноводству (продолжение) / П. П. Тихонов // Вестник животноводства. - 1928. - № 5. - С. 97-103., В. А. Вергуновим Вергунов В. А. Агрономія і становлення науки про тваринництво на теренах України та Франції (друга половина ХVІІІ ст. - 1920 рік) / В. А. Вергунов. - К., 2009. - 278 с., І. С. Бородай Бородай І. До історії становлення дослідної справи у галузях тваринництва / І. Бородай // Історія української науки на межі тисячоліть : зб. наук. пр. / Дніпропетр. нац. ун-т. ДНСГБ УААН. Відділ. історії та методол. освіти, науки і техніки АН ВШУ. - Вип. 42. - К., 2009. - С. 49-57..

В історіографії досліджуваної проблеми значне місце відводиться науковим працям, що висвітлюють здобутки зоотехнічної науки. Це, передусім, дослідження П. Д. Пшеничного Пшеничний П. Д. Зоотехнічна наука за 40 років / П. Д. Пшеничний // Соціалістичне тваринництво. - 1957. - № 11. - С. 15-20., Ю. Д. Рубана Рубан Ю. Д. История зооинженерной науки и современность / Ю. Д. Рубан. - К.: Аграрная наука, 2001. - 181 с.; Рубан Ю. Д. Очерки истории зоотехнии и современность / Ю. Д. Рубан. - Х., 1993. - 81 с., І. С. Бородай Бородай І. С. До історії становлення зоотехнічної науки в Україні / І. С. Бородай // Київська старовина. - 2010. - № 1. - С. 3-10., в яких автори здійснюють історичну реконструкцію становлення й розвитку наукових напрямів зоотехнії, дають об`єктивну оцінку знакових подій та фактів.

Вивченню загальних закономірностей розвитку стратегії розведення у тваринництві сприяли історіографічні праці з відтворення генезису окремих порід тварин. Зокрема, фактичний матеріал щодо формування масиву симентальської худоби на Київщині та становлення одного з провідних племінних господарств з її розведення наведено М. А. Кравченком Происхождение симментализированного скота в Украинской ССР /Н. А. Кравченко, И. А. Даниленко, И. А. Зозуля, И. М. Клочко // Гос. плем. книга крупного рогатого скота симментальской породы / М-во с.х. УССР. Главн. управл. животноводства. - К., 1961. - С. 3-25. та іншими дослідниками в статті «Происхождение симментализированного скота в Украинской ССР» (1961). Звертає на себе увагу монографічне видання «Племінна робота з породами великої рогатої худоби» Племінна робота з породами великої рогатої худоби /За ред. М. А. Кравченка. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Урожай, 1970. - 328 с., розділи якого «Симентальська порода» та «Білоголова українська порода» містять короткі відомості стосовно формування та розвитку племінних стад дослідної станції.

Окремі дані щодо особливостей племінної роботи племзаводу «Терезине» містять монографії М. Д. Дєдова Дедов М. Д. Симментальский и сычевский скот / М. Д. Дедов. - М.: Колос, 1975. - 319 с. «Симментальский и сычевский скот» (1975) та Д. І. Старцева Селекционная работа в племенных заводах / под ред. Д. И. Старцева. - М.: Россельхозиздат, 1965. - 247 с. «Селекционная работа в племенных заводах» (1965). Розвиток заводських ліній та родин симентальської породи як у цілому в УРСР, так і в племзаводі «Терезине», знайшов детальне відображення в монографії А. І. Самусенка Самусенко А. И. Симментальский скот / А. И. Самусенко. - К.: Урожай, 1986. - 133 с. «Симментальский скот» (1986).

Проблеми селекційно-генетичного вдосконалення білоголової української породи дослідної станції висвітлено в статтях М. А. Кравченка та ін. Кравченко М. А. Аналіз племінної роботи з худобою білоголової української породи / М. А. Кравченко, К. С. Бірюкова // Наук. пр. Київськ. дослідн. станції тваринництва. - Т. 6. - К., 1960. - С. 3-40; Кравченко М. А. Про племінну роботу з білоголовою українською худобою / М. А. Кравченко // Соціалістичне тваринництво. 1958. - № 10. - С. 43-49. На думку вчених, перешкодою її селекційно-генетичного вдосконалення був штучний розподіл за ознакою масті ще в 1925 р. при організації державної племінної книги. Недостатня кількість поголів'я призводила до вимушеного інбридингу, що впливало негативно на темпи її поліпшення.

В окрему групу узагальнюючих праць виділено публікації зі становлення та розвитку наукових напрямів зоотехнічної науки. Так, деякі аспекти розвитку селекції у молочному скотарстві та фрагментарні дані щодо внеску в розгортання селекційних досліджень учених дослідної станції розкрито С. Ю. Рубаном та ін. Породоутворювальний процес та удосконалення систем селекції в молочному скотарстві / С. Ю. Рубан, В. М. Макаров, О. П. Полковникова, М. І. Сасін // Зб. наук. пр. - Вип. ХХХХ. - Х., 1999. - С. 3-8. Значний інтерес представляє опубліковане в 2006 р. монографічне видання «Історичні аспекти розвитку теорії селекції у скотарстві України» Буркат В. П. Історичні аспекти розвитку теорії селекції у скотарстві України : монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. - К.: Аграрна наука, 2006. - 584 с.. Узагальнюючи напрацювання українських учених з селекції, автори роблять короткий екскурс до історії становлення та розвитку дослідної станції, наводять аналіз наукового доробку її творчого колективу.

Найбільш численну групу узагальнюючих наукових праць представляють дослідження, присвячені талановитим ученим, діяльність яких була пов`язана з Київською дослідною станцією тваринництва «Терезине». Це статті, що висвітлюють життєвий та творчий шлях А. П. Редькіна, А. К. Скороходька, В. П. Устьянцева, Д. К. Білогуба, О. А. Соловйова, П. Д. Пшеничного, М. О. Старовєрова, Л. К. Соломенка, Д.К.Міхновського, І. В. Смирнова, В. Ю. Недави та ін. Редькин Андрей Петрович / Под ред. проф., д-ра наук А. Г. Шестокова. - М., 1953. - 24 с.; Захаренко М. О. Видатний вчений, педагог, громадський діяч - А. К. Скороходько / М. О. Захаренко, В. В. Красій // Науковий вісник НАУ. - № 12. - 1998. - С. 9-14 ; Бородай І. Розвиток зоотехнічної науки в Україні в контексті діяльності професора В. П. Устьянцева // Історія української науки на межі тисячоліть / Дніпропетр. нац. ун-т. ДНСГБ УААН. Відділ. історії та методол. освіти, науки і техніки АН ВШУ. - Вип. 41. - К., 2009. - С. 28-35; Рубан С. Ю. Білогуб Данило Кирилович (1899-1986) / С. Ю. Рубан // Вчені-селекціонери у тваринництві / УААН; наук. ред. М. В. Зубця, В. П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 1997. - С. 19-20. - (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 1); К 75-летию со дня рождения профессора А. А. Соловьева / П. Д. Пшеничный, Ф. Ф. Эйснер, К. Б. Свечин и др. //Животноводство. - 1977. - № 3. - С. 74; Березюк І. М. Пшеничний Павло Дмитрович (1903-1985) / І. М. Березюк // Вчені у галузі тваринництва / УААН; наук. ред. Г. О. Богданова, В. П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 1999. - С. 284-287. - (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 2); Николай Алескандрович Староверов / И. А.Даниленко, Ф. Ф. Эйснер, А. П. Волосевич и др. - Животноводство. - 1966. - № 7. - С. 91.Недвига М. М. Соломенко Лука Кирилович / М. М. Недвига // Вчені-селекціонери у тваринництві / УААН; наук. ред. М. В. Зубця, В. П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 1997. - С. 210-211. - (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 1); Буркат В. П. Основні віхи трудової і наукової діяльності заслуженого діяча науки України, доктора біологічних наук, професора І. В. Смирнова / В. П. Буркат, А. П. Кругляк // Смирнов Ігор Васильович: біобібліогр. покажч. наук. пр. за 1938-1986 рр. / УААН, Ін-т розведення і генетики тварин, Нац. аграр. ун-т. - К.: Аграрна наука, 1997. - С. 4-9; Сірацький Й. З. Недава Володимир Юхимович / Й. З. Сірацький // Вчені-селекціонери у тваринництві / УААН; наук. ред. М. В. Зубця, В. П. Бурката. - К.: Аграрна наука, 1997. - С. 136-139. - (Серія «Українські вчені-аграрії ХХ століття»; кн. 1).

Побічні відомості щодо діяльності дослідної станції «Терезине», здобуття нею статусу провідного галузевого науково-дослідного центру в країні містять видання, які репрезентують історію Науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР та Українського науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби, у складі яких дослідна станція функціонувала тривалий час Научно-исследовательский институт животноводства Лесостепи и Полесья УССР. - Харьков: Прапор, 1966. - 68 с.; Буркат В. П. Нариси з історії інституту : монографія / В. П. Буркат, І. С. Бородай. - К.: Аграрна наука, 2008. - 556 с..

В історіографії проблеми виділено групу праць, безпосередньо присвячених історії дослідної станції. Це статті «Київська дослідна станція тваринництва» Дзюбанов В. М. Київська дослідна станція тваринництва / В. М. Дзюбанов // Українська радянська енциклопедія. - Т. 6. - К.: Вид-во АН УРСР, 1961. - С. 136; Київська дослідна станція тваринництва // Українська сільськогосподарська енциклопедія / Ред. кол.: В. Ф. Пересипкін, Л. В. Андрієнко, В. В. Артюх та ін. - Т. 2: Зас-пок. - К., 1971. - С. 129-130., розміщені на сторінках енциклопедичних видань. У них наведено короткі дані щодо її підпорядкування, структури, основних напрямів діяльності. Характеристику основних здобутків її колективу наводить К. І. Вересенко Киевская опытная станция животноводства / Ответ. за вып. К. И. Вересенко. - К., 1956. - 16 с. у брошурі «Киевская опытная станция животноводства» (1956). Історичній реконструкції становлення та діяльності дослідної станції також присвячено монографічне видання «Киевская опытная станция животноводства» (1965) Киевская опытная станция животноводства «Терезино» /В. М. Дзюбанов, Л. Д. Алексеенко, А. С. Артюх и др. - М.: Колос, 1965. - 247 с..

Ряд розвідок присвячено відтворенню історії становлення та функціонування окремих структурних підрозділів дослідної станції. Так, аналіз напрямів діяльності відділу зоотехнії Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції містять повідомлення В. П. Устьянцева Устьянцев В. П. Опытная работа отдела скотоводства Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции / В. П. Устьянцев // Бюллетень Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. - Вып. 12. - К., 1925. - С. 12-14. та Д. К. Білогуба Белогуб Д. К. Краткий обзор работы отдела зоотехнии Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. Коллективные опыты по скотоводству / Д. К. Белогуб // Бюллетень Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. - Вып. 16. - К., 1929. - С. 11-12.. Окремі відомості щодо організації підвідділів свинарства, вівчарства та птахівництва, їх внеску в удосконалення місцевих порід наведено в статтях А. П. Редькіна Редькин А. П. Краткий обзор работы отдела зоотехнии Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. Подотдел свиноводства / А. П. Редькин // Бюллетень Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. - Вып. 16. - К., 1929. - С. 12-14., Г. І. Козлова Козлов Г. И. Краткий обзор работы отдела зоотехнии Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. Подотдел овцеводства / Г. И. Козлов // Бюллетень Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. - Вып. 16. - К., 1929. - С. 14-16. та В. С. Мілоченко Милоченко В. С. Краткий обзор работы отдела зоотехнии Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. Подотдел птицеводства / В. С. Милоченко // Бюллетень Киевской краевой сельскохозяйственной опытной станции. - Вып. 16. - К., 1929. - С. 18-21..

В останнє десятиріччя у зв'язку з реорганізацією дослідної станції на відділ впровадження досягнень науки у виробництво та лабораторію систем ведення тваринництва Київської області у структурі Українського науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби інтерес до її діяльності значно зменшився.

Таким чином, в історіографії проблеми окрім незначної групи наукових праць не проведено досліджень, які б ґрунтовно відтворювали історію становлення та діяльності дослідної станції «Терезине», її внесок у розвиток вітчизняної зоотехнії. У більшості з них доробок її вчених відображено лаконічно та фрагментарно, відомості щодо окремих періодів практично відсутні. До цього часу належним чином не переосмислено наукові здобутки дослідної станції, не окреслено перспективи їхнього використання.

У підрозділі 1.2. «Джерельна база та методологія дослідження» систематизовано коло джерел, що використовувалися, за походженням, видами, формою, ознаками та змістом. Першочергового значення надавали вивченню архівних документів, які мають низку переваг щодо їхньої змістовності та конкретики перед іншими джерелами. Особливою увагою користувалися фонди Р-27 «Наркомземсправ УРСР», 2 «Рада Міністрів УРСР» та 5022 «Республіканський трест племзаводів і племрадгоспів УРСР» Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Їхнє вивчення дало змогу детально проаналізувати окремі віхи діяльності дослідної станції, відтворити історію становлення одного з найбільш продуктивних племінних заводів з розведення симентальської худоби в СРСР та УРСР «Терезине».

Значною інформативністю відзначаються фонди Державного архіву м. Києва: 16 «Київський політехнічний університет», 357 «Київський сільськогосподарський інститут», Р-1361 «Київський ветеринарний інститут». Зокрема, вивчено особові справи вчених, діяльність яких певною мірою була пов'язана зі становленням та розвитком дослідної станції: В. П. Устьянцева, М. О. Старовєрова, А. К. Скороходька, Д. М. Міхновського.

Ряд документів, що безпосередньо відноситься до періоду становлення дослідної станції вміщують фонди Державного архіву Київської області: 1239 та 1240 «Київська земська губернська управа». Вони дають змогу відтворити специфіку становлення галузі племінного тваринництва даного регіону, з'ясувати передумови організації дослідної станції.

Важливого значення надавали залученню документів Архіву Президії НАН України. Даний блок матеріалів висвітлює період діяльності дослідної станції у складі сектору тваринництва АН УРСР. Це Ф 251«Відділ сільськогосподарських наук», який містить низку постанов, наказів, розпоряджень ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР про заходи з поліпшення науково-дослідної роботи у галузі тваринництва.

Конкретизації основних напрямів діяльності та здобутків дослідної станції сприяло використання архівного фонду Інституту розведення і генетики тварин НААН, до якого безпосередньо включено науково-тематичні звіти дослідної станції, що дають змогу відстежити зміну тематики її науково-дослідних робіт.

Дисертаційне дослідження ґрунтується на широкому використанні опублікованих офіційних документів органів державної влади, наукових та громадських організацій, офіційних установ. Це урядові постанови, накази та розпорядження з розвитку племінної справи в УРСР, організації та реорганізації дослідної станції тощо. Дані документи дають змогу уточнити деякі суперечливі місця архівних матеріалів, наповнити їх реальним змістом.

До джерельної бази дослідження також віднесено галузеві періодичні видання, специфіка та значущість яких полягають в оперативному висвітленні актуальних проблем розвитку зоотехнічної науки. Нами опрацьовано публікації у наукових тематичних журналах та збірниках: «Українське скотарство», «Шляхи сільського господарства Київського краю», «Соціалістичне тваринництво», «Наука и передовой опыт в сельском хозяйстве», «Вісник сільськогосподарської науки», «Тваринництво України», «Советская зоотехния», «Животноводство», «Молочное и мясное скотоводство», «Овцеводство», «Свиноводство» та ін.

Не менш важливим складником джерельної бази дослідження є оригінальні праці вчених дослідної станції. Їхній аналіз сприяє відтворенню становлення та розвитку пріоритетних напрямів вітчизняної зоотехнії, визначенню періодів найбільшої наукової активності дослідної станції.

Аналіз джерельної бази дав змогу пересвідчитися, що зазначені групи матеріалів формують широкий і різноманітний пласт документального забезпечення досліджуваної проблеми. Їхнє комплексне використання у сукупності з обґрунтуванням методологічних засад дослідження дало змогу досягти поставленої мети.

У розділі 2 «Періоди становлення та діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» охарактеризовано передумови її організації, запропоновано періодизацію наукової діяльності з урахуванням загальних закономірностей розвитку галузевої наукової думки.

У підрозділі 2.1. «Становлення та розвиток вітчизняної зоотехнічної науки» розкрито основні тенденції становлення та розвитку цієї галузі знань; показано, що її основними продуцентами були спеціалізовані науково-дослідні та вищі навчальні інституції. Організаційні форми дослідної справи у тваринництві еволюціонували від дослідних полів та відділів сільськогосподарських дослідних станцій до потужних науково-дослідних інститутів, здатних розгорнути ефективну пошукову діяльність. Охарактеризовано ключові напрями наукових досліджень вітчизняної зоотехнії, здійснено комплексну оцінку в її розвиток окремих особистостей. Зокрема, показано, що діяльність таких талановитих учених, знакових постатей для розвитку вітчизняного тваринництва ХХ ст., як В. П. Устьянцев, А. К. Скороходько, П. Д. Пшеничний, М. А. Кравченко, І. В. Смирнов була тісно пов`язана з дослідною станцією. Встановлено, що за рядом розробок (методики вдосконалення великої рогатої худоби, технології силосування, способи цілеспрямованого вирощування молодняку, методи довготривалого зберігання сперми та штучного осіменіння сільськогосподарських тварин) ученим Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» належить пріоритет у вітчизняній зоотехнії.

У підрозділі 2.2. «Організація науково-дослідного центру у галузі тваринництва на Київщині» висвітлено передумови заснування зоотехнічного відділу Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції у 1921 р. Обґрунтовано визначальний внесок у становлення комплексу наукових досліджень на цьому етапі відомого вченого у галузі фізіології годівлі сільськогосподарських тварин, професора В. П. Устьянцева. Показано, що, незважаючи на скрутне матеріальне становище, слабку матеріальну базу, було проведено перші досліди з силосування кормів, відгодівлі молодняку, вивчення ефективності створення штучних пасовищ. Ученими дослідної станції вже на цьому етапі розроблено технологію силосування кормів, метод біологічного обробітку соломи, способи відгодівлі свиней на бекон. Визначальний внесок у розробку даних напрямів здійснили В. П. Устьянцев, С. В. Серапін, К. І. Вересенко, М. І. Матієць, Д. К. Білогуб.

У підрозділі 2.3. «Періоди діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» реконструйовано хронологію її функціонування від зоотехнічного відділу Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції до лабораторії ведення систем тваринництва Українського науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби. Показано, що із організацією в 1929 р. на базі відділу зоотехнії - дослідної станції, її структуру представляли відділи великої рогатої худоби, свинарства, птахівництва, вівчарства, кормовиробництва та кормовикористання, колективних дослідів, лабораторія зоогігієни.

У 1931 р. станції присвоїли назву Київської зональної молочно-м'ясної дослідної станції «Терезине», в 1934 р. - зональної, а в 1935 р. - обласної науково-дослідної станції тваринництва. Вона функціонувала як науково-дослідна установа, державний розплідник симентальської та білоголової української порід великої рогатої худоби, експериментальна база Київського та Білоцерківського сільськогосподарських інститутів. Незважаючи на статус регіональної установи, проведені дослідною станцією дослідження на всіх етапах її діяльності набули союзного значення.

У довоєнний період було досягнуто високого рівня молочної продуктивності та зростання чисельності симентальської і білоголової української порід, що висунуло дослідне господарство «Терезине» до найбільш продуктивних у країні. Кращі корови симентальської породи вже на той час мали таку продуктивність: Герта - 5-5208-3,71; Ідея 4-5218-3,58; Альмаруш 6-4905-3,95; Альфа 2-4140-3,37; білоголової української породи - Героїня 8-5390-3,54; Грація 3-4297-3,48. Добилися збільшення виходу телят від 68 % у 1932 р. до 94,7 % у 1937 р. Значно поліпшилася якість племінного молодняку. Так, якщо в 1934 р. 27 % тварин було віднесено до класу еліта і 60 % до першого, то в 1938 р. було реалізовано 63 % молодняку класу еліта і 34,6 % першого.

У роботу дослідної станції у цей період визначальний внесок здійснили А. П. Редькін, В. П. Устьянцев, А. К. Скороходько, П. Д. Пшеничний, О. А. Соловйов, М. О. Базилевич, Д. К. Білогуб, І. І. Задерій, М. І. Матієць, Л. К. Соломенко, Т. С. Бондаренко, Г. Г. Блок, М. О. Старовєров, С. В. Серапін.

На жаль, селекційні здобутки дослідної станції було знівельовано Великою Вітчизняною війною. Племінне стадо під час евакуації та реевакуації було практично знищено, ферми та лабораторії зруйновано. Однак упродовж 1945-1951 років її діяльність було повністю відновлено, сформовано племінні стада худоби, відбудовано та укомплектовано будівлі, що дало змогу відновити усі напрями наукової діяльності. На початку 1951 р. загальне поголів'я племінної частини складало 488 голів, у тому числі 302 голови симентальської та 186 голів білоголової української порід. Поголів'я у порівнянні з 1941 р. збільшилося на 24,2 %, однак несприятливі умови евакуації та реевакуації худоби, нестача кормів у перші роки відбудови відобразилися негативно на її продуктивних якостях, передусім, знизився середній удій, але разом із зміцненням кормової бази господарства він з року в рік зростав. Так, якщо у 1947 р. він склав 2587 кг молока, то у 1948 р. - 4018, у 1949 р. - 4531, у 1950 р. - 4574 кг, однак рівня 1937 р. (4707 кг) на цьому етапі досягти не вдалося.

Упродовж 1951-1956 років дослідну станцію було об`єднано з сектором тваринництва Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР та підпорядковано Науково-дослідному інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР. Слід відмітити, що ця установа, як одна із найбільш авторитетних у галузі тваринництва, вже мала відпрацьовані десятиріччями пріоритетні наукові напрями, традиції, визнані школи та центри. Учені інституту взяли активну участь у розгортанні досліджень на базі дослідної станції, здійснювали керівництво окремими темами. Безумовно, це сприяло більшій цілеспрямованості та активізації науково-дослідного процесу. Даний період означився започаткуванням нових напрямів наукових досліджень, зокрема закладено основи біології відтворення сільськогосподарських тварин, відкрито спеціальну лабораторію, яку очолив професор І. В. Смирнов. Саме йому належить світовий пріоритет у розробці способу довготривалого зберігання сперми у 1947 р., який дав змогу отримувати від найбільш цінних плідників сотні й тисячі потомків, що поклало початок великомасштабній селекції у тваринництві. Успіхи цього періоду були забезпечені внеском таких учених, як А. І. Виноградський, В. М. Дзюбанов, К. І. Вересенко, Х. І. Класен, К. С. Бірюкова, Д. К. Міхновський, О. С. Артюх, В. Ю. Недава та ін.

У 70-ті роки минулого сторіччя дослідні станції, як організаційні форми розвитку сільськогосподарської дослідної справи у тваринництві України, повністю себе вичерпали, поступившись місцем потужним спеціалізованим науково-дослідним інститутам, які вирізнялися міцною матеріальною базою, розширенням тематики наукових досліджень, кращим забезпеченням науковими кадрами. У зв`язку з цим дослідну станцію у 1976 р. було реорганізовано на відділ впровадження досягнень науки у виробництво, а в 1986 р. на лабораторію систем ведення тваринництва в Київській області Українського науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби. Першим директором інституту призначено завідувача відділу великої рогатої худоби дослідної станції В. Ю. Недаву. Вчені інституту, як правонаступники дослідної станції, до цього часу продовжують розвивати напрями й традиції, закладені В. У. Устьянцевим, О. А. Соловйовим, П. Д. Пшеничним, А. К. Скороходьком, І. В. Смирновим, та іншими вченими, що здобули їй статус.

У розділі 3 «Напрями наукової діяльності Київської дослідної станції тваринництва» здійснено аналіз творчого доробку її вчених, систематизовано його за напрямами: розведення, селекція, годівля, утримання, біологія відтворення сільськогосподарських тварин, кормовиробництво і зоохіманаліз.

У підрозділі 3.1 «Розвиток теоретичних та методологічних основ розведення сільськогосподарських тварин» обґрунтовано, що дослідною станцією розроблено регіональні систему й методику селекційно-племінної роботи, основи перспективного планування для племінних заводів та розплідників, провідних племінних і товарних ферм УРСР. Відпрацьовано ефективну систему добору й підбору племінних тварин, реєстрації та зоотехнічного обліку племінного поголів'я. Розвинуто теоретичні основи племінного і продуктивного вдосконалення порід худоби на основі застосування методів внутрішньопородної селекції та міжпородного схрещування. Розроблено ефективні методи оцінки племінної цінності тварин (Соловйов О. А. , Класен Х. І. , Недава В. Ю. ), методи зростання жирномолочності симентальської худоби на основі врахування її звязку з екстер`єрно-конституціональними характеристиками (Соловйов О. А. ) та генеалогічного аналізу (Недава В. Ю. ), методику ввідного схрещування порід (Бірюкова К. С., Недава В. Ю.), технологію виробництва яловичини на основі промислового схрещування та систему інтенсивного вирощування і відгодівлі помісного молодняку (Дзюбанов В. М., Класен Х. І., Лебедєв Л. С.).

У підрозділі 3.2 «Розробка питань годівлі сільськогосподарських тварин» показано, що вчені дослідної станції «Терезине» здійснили значний внесок у розробку типів і раціонів збалансованої годівлі різних видів сільськогосподарських тварин, їх вікових груп і категорій.

Запропонували ефективні типи відгодівлі молодняку (Базилевич М. О.), розвинули основи вітамінного та мінерального живлення (Устьянцев В. П., Старовєров М. О., Вересенко К. І., Танцуров Г. В., Щербаков В. М.). Обґрунтували ефективність застосування дешевого джерела мінерального живлення - сечовини та фосфатшлаку, вивчили вплив їх тривалого згодовування на ріст і розвиток, формування продуктивних якостей тварин (Пшеничний П. Д., Танцуров Г. В., Соколов Ф. П.). Провели досліди з вивчення рубцьового травлення у жуйних за згодовування кормів відповідно до різних раціонів з додаванням неорганічних сполук азоту (Пшеничний П. Д., Ільїна Л. Д.). Запропонували вдосконалені методи спрямованого виховання й стимуляції розвитку функції живлення й обміну речовин у молодняку сільськогосподарських тварин; способи зростання коефіцієнта корисної дії кормів (Пшеничний П. Д.).

У підрозділі 3.3 «Актуалізація питань кормовиробництва та зоохімічного аналізу» обґрунтовано, що дослідною станцією розроблено основи виробництва високоякісних кормів та їх раціонального використання. Доведено ефективність створення штучних пасовищ та здійснено підбір багаторічних трав та сумішок (Серапін С. В., Старовєров М. О.). Встановлено високу ефективність запровадження зеленого конвеєру та запропоновано його відповідні схеми (Старовєров М. О.). Визначено хімічний склад та поживну цінність кормів Правобережного Лісостепу УРСР (Богоявленський Н. І., Пшеничний П. Д., Артюх О. С.). Розроблено технології силосування місцевих кормових культур та доведено ефективність збагачення силосів на основі застосування органічних сполук, хімічних консервантів, мінеральних добавок тощо (Устьянцев В.П., Серапін С.П., Блок Г.Г., Гавриш В. К., Задерій І.І., Вересенко К.І., Артюх О. С., Ільїна Л. Д., Олексієнко Л.Д.). Запроваджено комплекс заходів, спрямованих на зростання виробництва протеїну в зелених, соковитих і зернофуражних кормах (Некрасова Л.Ф., Артюх О.С., Гиренко Л.Т.).

Розроблено методи визначення вмісту жиру в молоці та вовні, захищені патентами СРСР (Мулярчук М.Д., Андрієвська Л.В.).

У підрозділі 3.4. «Значення наукового доробку вчених дослідної станції на сучасному етапі розвитку тваринництва» доведено, що окремі складові творчого спадку дослідної станції не втратили своєї значущості дотепер. Це регіональні система та методика ведення селекційно-племінної роботи у скотарстві, свинарстві, вівчарстві; теоретичні основи зростання жирномолочності порід великої рогатої худоби; метод оцінки племінної цінності плідників за оплатою корму у їх дочок; метод експедиційного обстеження та холодний метод вирощування молодняку сільськогосподарських тварин; технології силосування кормів та способи їх довготривалого зберігання без втрати якості та ін.

Слід відмітити, що не весь досвід, накопичений вченими дослідної станції, ми вважаємо позитивним. Це першочергово стосується пошуків у напрямі створення внутрішньопородного типу на основі схрещування симентальської та джерсейської порід, які призвели до втрати цінного племінного матеріалу та власне ліквідації племінного заводу. Ми також вважаємо невдалим досвід використання як дешевого джерела мінерального живлення сечовини, фосфатшлаку, дефекату тощо, які ставали причиною шлунково-кишкових розладів у худоби.

У четвертому розділі «Репрезентаційна діяльність Київської дослідної станції тваринництва» охарактеризовано її основні напрями: демонстрація селекційних досягнень на виставках; поширення племінного матеріалу; проведення спільних наукових досліджень з профільними науково-дослідними установами; популяризація наукових здобутків через видання зібрань наукових праць, розвиток наукових центрів тощо.

У підрозділі 4.1. «Виставкова та науково-популяризаційна діяльність» показано, що дослідну станцію та її експериментальну базу «Терезине» майже щороку затверджували учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки, а з 1958 р. Виставки досягнень народного господарства СРСР. У 1939 р. «Терезине» занесено до книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки за отримання упродож двох років удою молока на корову 4489 кг. У 1940 р. Президія Верховної Ради СРСР за успіхи у піднесенні сільського господарства та перевиконання показників Всесоюзної сільськогосподарської виставки відзначила племінне господарство «Терезине» Орденом Трудового Червоного Прапору. За час існування дослідну станцію нагороджено 3 малими золотими та 4 бронзовими медалями Всесоюзної сільськогосподарської виставки та Виставки досягнень народного господарства СРСР.

Кращих тварин, вирощених у племінному господарстві, відзначено атестатами сільськогосподарських виставок. Це бугай Велюр, корови симентальської породи - Вигода, Мисль, Теорія, а також корови білоголової української породи - Грозна, Портьєра та Грамота. У 1941 р. визнано чемпіоном Всесоюзної сільськогосподарської виставки вирощену в дослідному господарстві корову симентальської породи Альфу КС-264, від якої за четверту лактацію одержали 7761 кг молока жирністю 3,91 %.

Племінний матеріал, отриманий вченими дослідної станції, широко використовували у селекційному процесі як УРСР, так і СРСР. Передусім, тварин високопродуктивних ліній Альрума 49, КС-7; Ципера 085, КС-8; Кодекса 1441, КС-221; Біляка 838, КСМ-127 симентальської породи. Так, лінія Альрума поширилася в Центрально-чорноземній зоні РРФСР і Сибіру. Більше ніж 50 потомків Кодекса широко використовували на станціях штучного осіменіння Київської, Вінницької, Харківської, Полтавської, Чернігівської та Черкаської областей.

У поширенні племінного матеріалу з дослідної станції значну роль відіграла Державна станція штучного осіменіння, масштаби роботи якої з кожним роком зростали. Так, якщо в 1955 р. вона обслуговувала лише 17 колгоспних і радгоспних пунктів, на яких було осіменено 2000 корів і телиць, то в 1962 р. на її обслуговуванні знаходилося 218 пунктів, на яких було осіменено понад 90 тис. корів і телиць, 18 тис. овець і майже 3000 свиноматок.

Дослідною станцією організовано школи передового досвіду, курси штучного осіменіння; систематично проводилися лекції, семінари та наради з розвитку тваринництва, видавалися зібрання наукових праць. Так, упродовж 1921-1929 років було опубліковано 16 випусків бюлетеня дослідної станції, у яких узагальнено напрями діяльності з удосконалення продуктивних якостей місцевих порід. Упродовж 1930-1932 років опубліковано 5 випусків наукових праць Київської зоотехнічної дослідної станції, 1934-1965 років - 10 томів наукових праць Київської дослідної станції тваринництва «Терезине». На базі дослідної станції отримали розвиток окремі наукові центри. Зокрема, науковий центр з біології відтворення сільськогосподарських тварин був заснований доктором біологічних наук, професором І. В. Смирновим. Разом зі своїми учнями (Дмитра М. А., Шарапа Г. С., Вельможний Б. М., Дорошков В. Б., Поставна В. І., Пантюхова О. І. та ін.) йому вдалося розробити та запровадити на виробництво ряд нових технологічних рішень. Виділено такі основні напрями діяльності наукового центру: вдосконалення методу довготривалого зберігання сперми; оптимізація режиму утримання та використання плідників; розробка середовищ для довготривалого зберігання сперми; пошук ефективних методів оцінки запліднювальної здатності сперміїв; способи стимуляції та синхронізації охоти у корів і телиць; боротьба з неплідністю маточного поголів'я; вдосконалення технології і техніки штучного осіменіння сільськогосподарських тварин та ін. Відомий науковий центр з проблем гігієни утримання сільськогосподарських тварин був заснований професором А. К. Скороходьком. Спільно зі своїми учнями (Бедрата О. Л., Караванська Н. О., Бахмет К. О. та ін.) у дослідному господарстві «Терезине» він провів низку досліджень, що сприяли розкриттю закономірностей фізіології, теплорегуляції та теплообміну у сільськогосподарських тварин за різних умов утримання; газообміну і тепловіддачі у високопродуктивних корів, пов'язаних із різним рівнем годівлі й утримання; фізіолого-гігієнічних норм вирощування молодняку за умов низьких та мінусових температур.

ВИСНОВКИ

На основі науково-історичного аналізу становлення та діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» встановлено, що її вчені здійснили істотний внесок у фундацію та розвиток комплексних наукових досліджень з розведення, селекції, годівлі, утримання й біології відтворення сільськогосподарських тварин, кормовиробництва та зоохімічного аналізу, що дає підстави віднести її до провідних вітчизняних галузевих науково-дослідних центрів кінця 20-х - першої половини 70-х років ХХ ст.

Аналіз історіографії за темою дослідження дає змогу констатувати, що багатогранна діяльність та науковий доробок дослідної станції не були предметом системного і цілісного дослідження, а опубліковані праці лише фрагментарно розкривали її роль у розвитку зоотехнічної науки в Україні. З огляду на це, визначено такі напрями дисертаційного дослідження, як з`ясування передумов становлення дослідної станції, основні напрями наукової діяльності, аналіз творчого доробку та визначення його місця на сучасному етапі розвитку тваринництва. Основу джерельної бази дослідження склали документи із фондів державних архівних установ України, офіційні документи органів державної влади, наукових та громадських організацій, наукові праці вчених дослідної станції.

З`ясовано передумови організації Київської дослідної станції тваринництва: формування державного замовлення на виробництво продукції тваринництва й організація її збуту; значне зростання кількості поголів'я сільськогосподарских тварин та становлення галузі племінного тваринництва, розбудова племінної та сільськогосподарської дослідної справи; розвиток галузевої наукової думки та запровадження вищої зоотехнічної освіти.

Проведено історичну реконструкцію та періодизацію становлення й діяльності дослідної станції. Перший період (1921-1929), організація зоотехнічного відділу у складі Київської крайової сільськогосподарської дослідної станції, позначився започаткуванням дослідів із силосування кормів, відгодівлі молодняку сільськогосподарських тварин, визначення ефективності створення штучних пасовищ. Другий період (1929-1944), становлення дослідної станції як провідного вітчизняного науково-дослідного центру з проблем тваринництва, пов`язаний із постановкою системних досліджень з розведення, годівлі та утримання сільськогосподарських тварин, кормовиробництва та зоохіманалізу. Для третього періоду (1945-1951), відновлення напрямів наукової діяльності дослідної станції, характерним є формування племінних стад худоби, відбудова та комплектування будівель, знищених у роки Великої Вітчизняної війни. Четвертий період (1951-1956) ознаменувався об'єднанням дослідної станції з сектором тваринництва Відділу сільськогосподарських наук АН УРСР. П'ятий період (1956-1975) є періодом найбільшої наукової активності, що пов`язано з підпорядкуванням Науково-дослідному інституту тваринництва Лісостепу і Полісся УРСР та започаткуванням нових наукових напрямів (біологія відтворення сільськогосподарських тварин). Останній період (1976-1986) характеризується реорганізацією дослідної станції на відділ впровадження досягнень науки у виробництво та лабораторію ведення систем тваринництва в Київській області Українського науково-дослідного інституту розведення та штучного осіменіння великої рогатої худоби.

Аналіз наукової діяльності Київської дослідної станції тваринництва «Терезине» засвідчив, що її вчені є авторами багатьох теоретичних розробок, які знайшли практичне застосування у галузі тваринництва колишнього СРСР та УРСР. Їх зусиллями розроблено регіональні систему та методику селекційно-племінної роботи на основі використання методів внутрішньопородної селекції та обґрунтування ефективності міжпородного схрещування як дійового засобу породного вдосконалення сільськогосподарських тварин. Запропоновано оптимальні норми й раціони годівлі та відгодівлі різних видів і вікових груп сільськогосподарських тварин. Визначено хімічний склад та поживну цінність кормів Правобережного Лісостепу УРСР та запропоновано способи зростання їх продуктивної дії. Удосконалено кормову базу тваринництва на основі розробки технологій силосування кормових культур, запровадження комплексу заходів, спрямованих на зростання виробництва протеїну в зелених, соковитих і зернофуражних кормах, схем зеленого конвеєру.