Рослинність Розточчя: диференціація, синтаксономія, тенденції розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

Національний лісотехнічний університет України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора біологічних наук

06.03.03 - лісознавство і лісівництво

РОСЛИННІСТЬ РОЗТОЧЧЯ: ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ,

СИНТАКСОНОМІЯ, ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

СОРОКА Мирослава Іванівна

Львів - 2010

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу Національного лісотехнічного університету України Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор біологічних наук, професор

Коліщук Василь Григорович

Офіційні опоненти: доктор біологічних наук, професор

Соломаха Володимир Андрійович,

Ботанічний сад ім. акад. О.В. Фоміна Київського національного університету імені Тараса Шевченка,

провідний науковий співробітник відділу

інтродукції трав'янистих рослин

доктор біологічних наук, доцент

Заїка Володимир Костянтинович,

Національний лісотехнічний університет України МОН України, професор кафедри лісівництва

доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник

Малиновський Андрій Костянтинович, Державний природознавчий музей НАН України, провідний науковий співробітник

відділу регіонального біоценотичного моніторингу

Захист відбудеться «21» травня 2010 р. о «10⁰⁰» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.072.02 в Національному лісотехнічному університеті України за адресою: 79057, м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 103, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного лісотехнічного університету України за адресою: м. Львів, вул. Ген. Чупринки, 101

Автореферат розісланий «____» квітня 2010 р.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Актуальність дисертаційних досліджень зумовлена "Конвенцією щодо збереження біологічного різноманіття" (Ріо-де-Жанейро, 1992), "Всеєвропейською стратегією збереження біологічного та ландшафтного різноманіття" (Софія, 1995) та документами Європарламенту, зокрема "Стратегією Європейського Союзу в галузі лісового господарства" (1997), у яких проголошена боротьба із зменшенням біорізноманіття лісів Європи. Концепція Всеєвропейської екомережі є методом реалізації "Всеєвропейської стратегії", тому інтеграція Української національної екомережі у Всеєвропейську шляхом створення міжнародного біосферного резервату "Розточчя" передбачала дослідження рослинності регіону на основі універсальної європейської методики. Це відповідає статті 11 Бернської конвенції, яка "має на меті охорону дикої флори і її природних середовищ існування, особливо тих видів і середовищ існування, охорона яких вимагає співробітництва декількох держав" (Берн, 1979).

Охорона екосистем та раціональне використання природних ресурсів Розточчя на засадах сталого розвитку - важлива проблема європейського масштабу, оскільки через регіон проходить лiнiя Головного Європейського вододiлу і формуються ріки Полiсся, Опілля та Днiстровсько-Сянської низовини. Особливої уваги потребують лісові угруповання як основні складові ландшафтів Розточчя. Системний підхід передбачає визначення їх місця у координатах генетично пов'язаних з ними типів рослинності, встановлення рівня їх біорізноманіття та причин і результатів багатовекторної диференціації для розробки наукових основ їх охорони і відтворення. Незважаючи на двохсотлітню історію ботанічних досліджень на Розточчі, його рослинне вкриття залишалося малодослідженим, оскільки територія регіону входить до складу двох держав, і жоден із аспектів існування фітобіоти не був вивченим у масштабах всього регіону. Дотепер не було зведеного списку флори та синтаксономічної схеми рослинності, ботаніко-географічного аналізу, оцінки динамічних тенденцій та созологічного статусу рослинності регіону.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у 1985-1998 роках у межах планового наукового завдання Природного заповідника "Розточчя" за темою "Біогеоценози заповідника "Розточчя" і розробка наукових основ їх збереження", у рамках міжнародної науково-дослідної програми "Kompleksowe badania њrodowiska przyrodniczego Roztocza" у 1995-2000 роках та міжнародного проекту RIDGE-2 "Projekt rezerwatu Biosfery Roztocze - cele i kierunki miкdzynarodowej wspуіpracy" у 2006-2008 роках. Робота пов'язана також з бюджетною науковою темою кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу НЛТУ України "Теоретичні засади підвищення продуктивності недеревних ресурсів лісу" (державний реєстраційний номер № 0107U012814, 2008-2010 рр.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи було дослідження особливостей структури і динамічних тенденцій рослинності Розточчя та диференціації її різноманіття з узагальненням у ієрархічній схемі класифікації синтаксонів лісових екосистем та генетично пов'язаних з ними угруповань, а також визначення фітосозологічної цінності рослинності регіону, розробка наукового обґрунтування шляхів її охорони, збереження та ренатуралізації.

Для досягнення мети були поставлені такі взаємопов'язані завдання:

? на основі критичного аналізу існуючого наукового надбання обрати оптимальну наукову концепцію та методи дослідження структурних особливостей континууму рослинного вкриття, його диференціації на складові частини, їх генезису та динаміки, а також відповідного класифікаційного узагальнення в ієрархічній схемі синтаксонів;

? встановити екологічні передумови, причини і результати територіальної диференціації рослинності;

? узагальнити флористичне наповнення рослинних угруповань різного рівня дискретності та виявити їх характерні та діагностичні особливості;

? скласти регіональну синтаксономічну схему рослинності із застосуванням методу Ж. Браун-Бланке;

? дати повну характеристику синтаксонів та виконати структурно-порівняльний аналіз рослинності Розточчя;

? встановити тенденції розвитку рослинності, з'ясувати їх основні напрямки і співвідношення вікових стадій із одиницями регіональної синтаксономічної схеми рослинності Розточчя;

? оцінити фіторізноманіття Розточчя з позицій созологічної цінності та здійснити категоризацію раритетних елементів фітобіоти;

? розробити наукові рекомендації щодо збереження та ренатуралізації рослинності на засадах сталого розвитку екосистем регіону.

Об'єкт дослідження - рослинність природного регіону Розточчя.

Предмет дослідження - синтаксономічні, флористичні, синдинамічні, созологічні особливості рослинності та її диференціація.

Методи дослідження - флористичний метод Ж. Браун-Бланке, класичні методи лісівництва, геоботаніки, фітосоціології та порівняльної флористики.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим монографічним дослідженням в контексті концептуальних засад системного підходу до вивчення рослинності окремих регіонів та розуміння багатогранності регіонального фіторізноманіття як єдиного генетичного утвору, в результаті чого одержано цілісне уявлення про структуру рослинного вкриття лісового регіону Розточчя, яке дозволило вперше:

? розробити регіональні діагнози синтаксонів до рівня асоціацій та скласти класифікаційну схему рослинності на основі методу Ж. Браун-Бланке, виявити нові для регіону синтаксони: 4 асоціації, 57 варіантів асоціацій, 25 стійких угруповань рослинності;

? встановити узагальнені дані щодо флори регіону та її представництво в синтаксонах, виявити взаємозв'язки між флорою та рослинністю регіону через фітосоціологічну структуру флори;

? здійснити аналіз синтаксономічної структури рослинності із застосуванням методів порівняльної флористики;

? виявити динамічні тенденції, генетичні ряди та синтаксони потенційної рослинності регіону;

? встановити рівень созологічної цінності фітобіоти з використанням шкал, адаптованих до флористичної класифікації рослинності та склад рідкісного фітоценофонду, ідентифікованого методом Ж. Браун-Бланке;

? на підставі концепції системної фітосозології відповідно до програм збереження біорізноманіття лісів Європи обґрунтувати стратегію охорони та ренатуралізації рослинності Розточчя.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали роботи використовуються Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища у Львівській області для реалізації Програми перспективного розвитку заповідної справи в Україні та з метою наукового забезпечення виконання заходів з формування регіональної екомережі, для створення банку даних та геоінформаційних систем, сумісних з європейськими, організації моніторингу довкілля, розробки рекомендацій і методів збереження біорізноманіття, складання реєстрів регіонально рідкісних об'єктів фітобіоти. Матеріали дисертаційних досліджень також використані:

? для створення "Проекту організації території Природного заповідника "Розточчя" (1995 р.);

? для написання Літописів природи Природного заповідника "Розточчя" (1985-1998 рр.) та Яворівського НПП (2006-2008 рр.);

? для створення проекту міжнародного біосферного резервату "Розточчя" та його номінаційної форми, поданої до МАБ ЮНЕСКО у 2008 р.;

? у навчальному процесі в НЛТУ України у вигляді баз даних, визначників синтаксонів, конспектів флори та рослинності, навчальних посібників та програм дисциплін "Ботаніка", "Геоботаніка";

? для написання монографій про рослинний світ регіону.

Розроблені методичні підходи та теоретичні узагальнення дисертаційної роботи можуть бути також використані при веденні державного лісового кадастру, кадастрів рослинного світу та заповідних територій, розбудові національної екомережі, під час підготовки нових видань Зеленої книги України.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням здобувача. Дисертантом проведено збір фактичного матеріалу, аналіз та узагальнення одержаних результатів, підготовку наукових публікацій.

Наукові положення, які виносяться на захист, отримані здобувачем самостійно. Ним було зроблено близько 3000 геоботанічних описів, а іменний гербарій Сороки М.І. (JAV) із близько 3500 зразками судинних рослин та 500 - мохоподібних передано у наукові фонди кафедри ботаніки, деревинознавства та недеревних ресурсів лісу НЛТУ України.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на 39 наукових конференціях, симпозіумах та читаннях, в тому числі: науково-технічних конференціях ЛЛТІ-НЛТУ України (Львів, 1987-2008), наукових конференціях заповідників (Рахів, 1993; Новгород, 1990; Львiв, 1994, 2004; Канів, 1998; Гримайлiв, 1995, 2002; Івано-Франкове, 2008; Шацьк, 2009), засіданні Львівського відділення Українського ботанічного товариства (Львів, 2002), Ботанічних читаннях пам'яті Й. К. Пачоського" (Херсон, 2004, 2009), наукових сесіях Екологічної комісії Наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (2008, 2009), міжнародних наукових конференціях "Розточанський збір - 2000" (Старичі, 2000), "Kompleksowe badania њrodowiska przyrodniczego Roztocza" (Звєжинєц, 1995; Красноброд, 1996), "Фітосоціологія рослинного покриву України" (Київ, 1997), "Лісівницькі дослідження в Україні" (Львів, 2003), "Roztoczaсskie Spotkania. Wykіady otwarte w Oњrodku Edukacyjno-Muzealnym Roztoczaсskiego Parku Narodowego" (Звєжинєц, 2003), "Projekt rezerwatu Biosfery Roztocze - cele i kierunki miкdzynarodowej wspуіpracy" (Звєжинєц, 2006), "Ochrona dziedzictwa przyrodniczo-kulturowego Roztocza" (Звєжинєц, 2009), "Lebenswerte Stadt von Morgen" (Бад Лянгензальца, 2009).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 66 роботах, у тому числі 8 монографіях, 47 статтях, в т.ч. у провідних фахових виданнях - 21 наукова праця. Публікацій українською мовою - 55, польською - 3, російською - 4, англійською - 2.

Структура і обсяг роботи. Робота складається з вступу, 9 розділів, висновків, списку використаних джерел та трьох додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 448 сторінок, з них основного тексту 285 сторінок. Робота містить 34 рисунки та 40 таблиць. Додатки (636 сторінок) представлені окремим томом. У додатках поміщено 208 рисунків та 96 таблиць. У роботі цитується 804 літературних джерела, серед них 376 - кирилицею (193 - українською, 181 - російською, 2 - білоруською мовами), 423 - латиною (252 - польською, 94 - німецькою, 37 - англійською, 10 - словенською, 6 - чеською, 6 - румунською, 5 - французькою, 4 - італійською, 3 - словацькою, 3 - латинською, 2 - угорською, 1 - іспанською мовами), 5 - електронні ресурси.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Вивчення рослинного вкриття на засадах континуалізму, флористичний підхід до класифікації рослинності та використання методу Ж.Браун-Бланке є основою сучасної європейської синтаксономії. Аналіз літератури з питань флористичної класифікації рослинності та критичні огляди цієї проблематики (Клика, 1955; Алехин, Говорухин, Кудряшов, 1957; Александрова, 1969; Андриенко, Шеляг-Сосонко, 1983; Rabotnow, 1985; Абрамова, Миркин, 1986; Миркин, Наумова, Соломещ, 2001; Гончаренко, Дідух, 2003; Мартиненко, 2007) свідчать, що флористична класифікація у Європі розвивається двома незалежними шляхами. По одному з них ідуть країни, де строго дотримуються засад класичного методу Ж. Браун-Бланке і його ортодоксальної дихотомії. Це Польща (Matuszkiewicz, 1981-2001; Fijaіkowski, 1978-1994; Izdebski, 1962-2002; Luczycka-Popiel, 1985-1993; Њwiкs, 1987-2009; Soliсska-Gуrnicka 1987), Угорщина (Soу, 1964-1971; Jakucs, 1961), Румунія (Coldea et al., 1992-1997; Borza, 1934-1959), Німеччина (Tьxen, 1971-1974; Ellenberg, 1963-1974; Dierschke, 1971-1999; Oberdorfer, 1967-1993; Scamoni, 1955-1967), Австрія (Grabnerr, Waixnofer, 1993; Martin-Bosse, 1967; Frey, Losch, 1998; Aichinger, 1930-1933), Іспанія (Oriol de Bolos, 1994-1999), Італія (Poldini, 1934-1967; Vidali, 1995; Pignatti, 1990). Іншим шляхом розвивається синтаксономія у країнах, де зближуються поняття різних класифікацій, зокрема, домінантної і флористичної: Македонія (Lozanovski et al., 1992-2002; Piperkovska, Kratovalieva, 2004), Сербія (Kojic, Parabucski, Sinzar, 1983-1989), Словенія (Mlinsek, 1980; Tomazic, 1940; Dakskobler, 1998; Wraber M., 1953-1964; Carni, 1997), Чехія (Moravec et al., 1982-2000; Mucina, 1997; Neuhдusl, Neuhдuslova-Novotna, 1972-1988; Balбtovб-Tulбиkovб, 1963-1978), Словаччина (Valachovic, Oиahelovб, Stanova, Maglocky, 1995; Jarolimek, Zaliberova, Mucina, 1997; Hadaи, 1956-1962; Mochnacky, 1984-1993; Jurko, 1973), Білорусія (Степанович, 1999-2001; Гусєв, 2001-2004), Росія (Ішбірдін, Абрамова, 1990; Булохов, 2001; Дегтева 2002; Миркин, 1985-1998; Наумова, 1986; Рухленш, 2008) та ін. В останні роки флористичний підхід до класифікації рослинності інтенсивно розвивається у країнах традиційного поширення принципів уппсальської школи, зокрема, Данії (Schaminee, 1988) та Фінляндії (Oksanen, 1990).

Українська синтаксономія ще проходить стадію первинної акумуляції фітосоціологічного матеріалу, хоча вже є повне синтетичне опрацювання рослинності України (Соломаха, 1996) та чимало зроблено для вивчення рослинності окремих класів, адміністративних територій чи геоботанічних одиниць різного рангу (Соломаха, Костильов, Шеляг-Сосонко, 1992; Соломаха, Шеляг-Сосонко, 1985; Дідух, 1998-2002; Didukh, 1996; Андрієнко 1986-2001; Сипайлова, Шеляг-Сосонко, 1996; Байрак, 1996; Дзюба, Дубина, Куземко, 2002; Дідух, Коротченко, 2000, 2003; Андрієнко, Онищенко, 2003-2009; Дубина, 1986-2006; Дубина, Дзюба, Жмуд і ін., 2002; Дубина, Дворецький, Дзюба і ін., 2000, 2001; Бабко, 1999; Контар, 2000; Малиновський, Крічфалушій, 2002; Костильов, 1990; Куземко, 2001; Куземко, Чорна, 2002). У працях багатьох українських фітоценологів прослідковуються тенденції до запозичення методів і термінів домінантної школи, що часто призводить до помилок в ідентифікації, насамперед. лісових фітоценозів. Серед відомих синтаксономічних схем рослинності дуже мало регіональних, а в Україні дотепер не виконувалася синтаксономія рослинності окремого лісового регіону, хоча регіональна схема, яка опирається на синтаксони зональної рослинності, є основою лісогосподарської та природоохоронної діяльності.

ТЕОРЕТИЧНІ І МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОСЛИННОСТІ РОЗТОЧЧЯ

Історичні етапи вивчення рослинності Розточчя. Перші згадки про рослини Розточчя появилися у кінці ХVІІІ ст. (Kluk, 1787). Початкові етапи досліджень рослинного вкриття пов'язані з іменами дослідників австрійського (Besser, 1809-1827; Zawadzki, 1824-1836; Herbich, 1860-1866; Turczyсski, 1861-1882; Rehman, 1869-1875; Krуl, 1874-1878; Woіoszczak, 1874-1908; Tyniecki, 1875-1905; Trusz, 1879-1894; Bіocki, 1881-1912; Paczoski, 1896-1898; Zapaіowicz, 1904-1914; Raciborski, 1910-1919) та польського (Koczwara, 1925-1939; Kulczyсski, 1923-1924; Szafer, 1918-1935; Motyka, 1936-1937; M№dalski, 1930-1941; Gajewski, 1931, 1937) періодів. Повоєнний період досліджень призвів до автономізації методик на польській та українській частинах регіону: на Україні застосовувалась домінантна класифікація на основі типологічних досліджень (Пясецький, 1940-1942; Косець 1947, 1953; Козій, 1959-1961; Бутейко, 1975-1979; Шевченко, 1957-1970; Стойко, 1963-1990; Заверуха, 1985; Шеляг-Сосонко, 1970-1994; Криницький, 1994-2007; Дебринюк, 1992-2006; Горошко, 1994-1998; Хом'юк, 1995; Тереля, 1996-2001; Ященко, 1993-2002), а в Польщі - флористична. Таким чином, у повоєнний період була зруйнована система цілісної уяви про рослинне вкриття регіону, причиною чого були історичні та політичні події, територіальна приналежність регіону та використання різних методик на українській та польській частинах.

Матеріали і методи досліджень. Дослідження рослинності проводилися на засадах флористичної класифікації із застосуванням методів Ж. Браун-Бланке (Braun-Blanquet, 1964) та Копечки-Гейні (Kopecky, Hejny, 1974). Польові дослідження виконані із застосовуванням загальноприйнятих для флористичної класифікації шкал та методик (Алехин, 1951; Braun-Blanquet, 1964; Fukarek, 1967; Scamoni, 1967; Wysocki, Sikorski, 2002). Описи опрацьовані в декілька прийомів: з допомогою таблично-нумеричного методу (Faliсski, 1960), з допомогою комп'ютерних пакетів програм "FICEN 2" (Косман, 1991; Sirenko, 1996) i "TURBOVEG" та групуванням за допомогою коефіцієнтів подібності Сьоренсена та Жаккара (Kulczyсski, 1939-40; Motyka, 1947; Loro, 1998). Оптичні шкали Чекановського та дендрити подібності будували за методикою Вроцлавської таксономічної школи (Faliсski, 1960; Wysocki, Sikorski, 2002). Синтаксономічна схема укладена з використанням середньоєвропейської методики (Braun-Blanquet, 1964; Tьxen, 1974; Schwabe-Braun, Tьxen, 1982; Matuszkіewіcz, 2001). Об'єми, структура та назви синтаксонів подані за: (Matuszkіewіcz, 2001) та частково скоректовані за: (Whittaker, 1973; Fijaіkowskі, 1978; Schwabe-Braun, Tьxen, 1982; Соломаха, Костильов, Шеляг-Сосонко, 1992; Valachovic, Otahelova, Stanova, Maglocky, 1995; Matuszkіewіcz, Polakowska, 1995; Matuszkіewіcz W., Matuszkіewіcz J.M. , 1996). Вивчення територіальної диференціації рослинності проведено на основі класичної методики (Гроссгейм, 1936; Лавренко, 1959; Шенніков, 1964; Вальтер, 1974, 1982; Дідух, 1992). Тенденції розвитку рослинності встановлено за матеріалами моніторингу із застосуванням дедуктивного методу (Badania biologiczne ekosystemуw l№dowych i wodnych Roztocza i Karpat Wschodnich w warunkach antropopresji, 1990).

Вивчено флористичне наповнення синтаксонів та проведено його структурно-порівняльний аналіз із використанням методу конкретних флор (Толмачев, 1931-1974; Юрцев, 1968-1982; Малышев, 1972-1980, Шмидт, 1972-1984; Шеляг-Сосонко, 1979-1982; Дідух, 2007). Географічний аналіз проведено на основі зональної концепції географічного елемента (Лазаренко, 1944, 1956; Вальтер, 1982; Малиновський, 1980) та літературних даних про поширення видів (Flora Polska, 1919-1992; Флора УРСР, 1935-1965; Flora Europaea, 1964-1980; Meusel, Jдger, Weinert, 1965; Флора Европейской части СССР, 1974-1981; Gibbons, Brough, 1995; Kіosowski S., Kіosowski G., 2001; Zaj№cA., Zaj№c M., 2001; Piкkoњ-Mirkowa, Mirek, 2003; Wуjciak, 2003). Фітосоціологічна структура флори встановлена на основі методики Б.Міркіна і Т.Наумової (2001). Латинські назви судинних рослин приведено у відповідність із: (Flora Europaea, 1964-1980), мохоподібних - із: (Grolle, 1983; Corley, Grundwell, Dull, Smith, 1981).

Для інтегральної оцінки созологічної цінності рослинного вкриття використано систему созологічних індексів (Иeшovskэ, 1977; Зеленая книга Украинской ССР, 1987; Стойко, Ященко, Кагало та ін., 2004; Ужанський національний природний парк. Поліфункціональне значення, 2008) та критерії оцінки рідкісності видів Міжнародного союзу охорони природи і Комісії виживання видів (IUCN Red List of Threatened Plants, 1998). Для розрахунків оцінок синфітосозологічних ознак та ступеня натуральності ценозів у системі флористичної класифікації рослинності на основі шкали С. Стойка і Л. Тасенкевич (Ужанський національний природний парк. Поліфункціональне значення, 2008) розроблено низку допоміжних шкал.

Застосування флористичної методики для досліджень рослинності лісового регіону здійснено вперше для території України. Серед європейських фітосоціологічних праць теж немає аналога подібним дослідженням, оскільки в роботі застосовано структурно-порівняльний аналіз рослинності окремих регіонів, який не застосовується у Європі.

ТЕРИТОРІАЛЬНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ РОСЛИННОСТІ РОЗТОЧЧЯ

Екологічні передумови диференціації рослинності Розточчя. У фізико-географічних межах Розточчя має довжину 180 км і площу близько 2800 км², 2/3 його території належить Польщі. Регіон є виразною ботанічною та вододільною межею Європи, оскільки розташований на межі різних природних областей (Карпат, Поділля та Полісся), і його територією проходить лінія Головного Європейського вододілу. Хребет Розточчя викликає конденсацію атлантичних мас повітря, тому тут практично припиняється їх вплив на східні регіони. Специфічний клімат та суттєвий перепад висот у межах регіону (майже 200 м) лежать в основі вертикальної диференціації ґрунтів і рослинності. Розточчя, як і широтні рослинні зони Європи, простягається з ухилом на південний схід, тому у меридіональному напрямі природні характеристики регіону помітно змінюються: зростають максимальні висоти, збільшується кількість опадів, знижується середньорічна температура та зростає родючість грунтів. У зв'язку із цим змінюється основне ядро флори та рослинності, чому сприяє також поступове виклинювання неморальної зони у напрямі на схід.

Широтна диференціація рослинності відбувається під впливом клімату, на Розточчі вона проявляється найяскравіше. Географічне положення регіону зумовило формування тут зональної лісової рослинності порядку Fagetalia sylvaticae класу листяних лісів QUERCO-FAGETEA, проте у напрямі на схід відчутно зменшується участь асоціацій союзу Fagion sylvaticae та зростає роль ксерофільніших лісів союзу Carpinion betuli. Екстразональна рослинність північнішої зони на Розточчі представлена хвойними лісами класу VACCINIO-PICEETEA та близькими до них комплексами, екстразональна рослинність південнішої зони - термофільними дібровами Potentillo albae-Quercetum, їх екотонними угрупованнями класу TRIFOLIO-GERANIETEA SANQUINEI і лучними степами FESTUCO-BROMETEA. Інтразональна рослинність представлена верховими болотами класу OXYCOCCO-SPHAGNETEA, які утворюють єдиний генетичний комплекс із бореальними лісами, та наскельними асоціаціями ASPLENIETEA RUPESTRIA, які супроводжують букові ліси союзу Fagion sylvaticae. Азональні типи рослинності представлені гігрофільною, псаммофільною та синантропною серіями.

Довготна диференціація рослинності зумовлена розчленуванням регіону у меридіональному напрямі на фізико-географічні одиниці із стійким набором асоціацій рослинності. Межі фізико-географічних та геоботанічних довготних одиниць на Розточчі співпадають, оскільки це природні фізичні лінії - долини рік та пасма горбів. Розточчя розчленовується на три округи: Західне із сухим і теплим кліматом, піщаними грунтами і листяними лісами з участю берези (асоціація Tilio cordatae-Carpinetum betuli) та лісистістю 17 %, Середнє із потужними лесами та характерною для регіону рослинністю, представленою ценозами асоціацій Dentario glandulosae-Fagetum, Tilio cordatae-Carpinetum betuli, Abietetum polonicum і лісистістю 40 %, та Південне із більш континентальним кліматом, лісистістю понад 50 %, дерново-підзолистими і сірими лісовими грунтами та лісами класу QUERCO-FAGETEA з високою участю граба.

Висотна диференціація рослинності Розточчя відбувається згідно з правилами формування висотних поясів Волино-Поділля (Шеляг-Сосонко, 1970). Поясність рослинності у регіоні виявлена слабо, проте саме вона нівелює риси регіональної диференціації. На зовнішних макросхилах Розточчя пояси формуються під впливом явища екстразональності та правила "попередження рослинності". Найчастіше висоти понад 350 м н.р.м займають букові ліси союзу Fagion sylvaticae, дубово-грабові ліси союзу Carpinion betuli поширені нижче. На південно-західному макросхилі до них доєднуються термофільні діброви Potentillo albae-Quercetum (200-300 м н.р.м.), яких на північно-східному макросхилі немає, там змішані ліси Querco roboris-Pinetum, які утворюють смугу переходу між хвойними та листяними лісами (висоти до 200 м), впритул наближаються до бучин, а пояс дубово-грабових лісів формується не суцільною смугою. Нижче формуються соснові ліси союзу Dicrano-Pinion, які на мокрих південно-західних схилах можуть заміщатися пухнастоберезовими лісами Vaccinio uliginosi-Betuletum pubescentis. Помітно, що розташування поясів лісової рослинності на Південному та Середньому Розточчі є практично дзеркальним, що пов'язане із особливостями геоморфології української та польської частин регіону (рис. 1).

ФЛОРИСТИЧНЕ НАПОВНЕННЯ АСОЦІАЦІЙ РОСЛИННОСТІ

Флористичне наповнення кожного класу рослинності розглядалося як типологічна флора. Загальний рівень флористичного багатства рослинного вкриття Розточчя представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Основні систематичні показники флори судинних рослин Розточчя

Встановлено, що на території Західного Розточчя зростає 987 видів, Середнього - 1237, в т. ч. флора Щебжешинського Розточчя складена 814 видами, Звєжинецького - 1116, Томашовського - 1060. На території Південного Розточчя відмічено 1421 вид, в т. ч. на території цілого Равського Розточчя - 984 види, з них 823 види зростає на польській його частині, 844 - на українській. На всій території Українського Розточчя (українській частині Равського, Янівському та Львівському Розточчі разом) відмічено 1344 види. Спільних для всіх округів Розточчя є 711 видів, характерних тільки для Польського Розточчя - 220, Українського - 273.

Із просуванням на схід вздовж основного хребта Розточчя у флорі збільшується питома вага бореальних та аридних видів із родів Galium, Dianthus, Orobanche, Festuca, Senecio, Ranunculus, Juncus, більшість представників яких є кріо-ксерофільними, а з падінням зволоженості та збільшенням амплітуди коливань температурних показників знижується роль родів Potentilla, Rubus, Trifolium, Vicia, Geranium. Ця тенденція чітко прослідковується по округах: Західне Розточчя має велику кількість видів родів Trifolium, Geranium, Chenopodium і занижену кількість - Dianthus, Senecio, Rosa; на Середньому Розточчі зростає роль родів Ranunculus, Galium та поступово знижується кількість видів родів Hieracium, Vicia, Euphorbia; на Південному - зростає роль родів Galium, Festuca, Viola, Ranunculus, Juncus та зменшується кількість видів родів Potentilla, Rubus, Vicia.

Аналіз родинного спектру флори показав подібні результати - у ньому чітко виділяються дві групи - родини з переважанням бореальних та гірських видів (Ranunculaceae, Caryophyllaceae, Cyperaceae, Brassicaceae) та родини із центром видоутворення у Південній Європі (Rosaceae, Apiaceae, Lamiaceae, Asteraceae), причому у напрямі на схід зростає питома вага представників родин Ranunculaceae, Scrophulariaceae, Caryophyllaceae, та знижується роль видів із родин Brassicaceae, Fabacea, Chenopodiaceae.

Географічні елементи та ареалогічна структура флори Розточчя свідчать, що у формуванні рослинного вкриття найбільшу участь беруть види із євразійським та європейським поширенням, які належать до неморального та бореального зональних географічних елементів.

Фітосоціологічна структура флористичного складу синтаксонів (рис. 2) виявила чіткі взаємозв'язки між флорою та рослинністю і засвідчила, що рослинне вкриття регіону сформувалося у перехідній смузі між неморальною і бореальною зонами, проте вплив неморального генетичного центру є сильнішим: у спектрі провідних одиниць рослинності перші місця займають синтаксони неморального генетичного ряду, прямо чи через проміжні угруповання пов'язані із широколистяними лісами та їх похідними ценозами. Основу цієї домінуючої групи складають види, характерні для класу широколистяних лісів QUERCO-FAGETEA, і, особливо, порядку Fagetalia sylvaticae. Оскільки природна рослинність регіону видозмінена, у фітосоціологічній структурі величезну вагу мають види похідних у місцях широколистяних лісів синтаксонів. Насамперед, це види класу MOLINIO-ARRHENATHERETEA порядку Arrhenatheretalia, класу STELLARIETEA MEDIAE порядку Centauretalia cyani. Наступна за кількістю видів група належить класу ARTEMISIETEA VULGARIS, порядкам Onopordetalia acanthii та Artemisietalia vulgaris. Синтаксони цих одиниць у часовому градієнті є наступними за синтаксонами класу STELLARIETEA MEDIAE у місцях колишніх листяних лісів класів QUERCO-FAGETEA та ALNETEA GLUTINOSAE.

Друга група видів у фітосоціологічному спектрі складена видами класу хвойних лісів VACCINIO-PICEETEA та синтаксонів, які формуються у місцях таких лісів: низинних боліт класу SCHEUCHZERIO-CARICETEA, з яких формуються заболочені соснові ліси, псаммофільної рослинності класу KOELERIO GLAUCAE-CORYNEPHORETEA CANESCENTIS, яка є ініціатором заростання борових пісків сосною, та вересняків класу NARDO-CALLUNETEA.

Флористичні спектри асоціацій та порівняльний аналіз видового складу класів виявив, що найвищим багатством відзначаються класи MOLINIO-ARRHENATHERETEA i QUERCO-FAGETEA, а три найбільші родини у спектрі провідних таксонів більшості класів є такими ж і у відповідному спектрі флори в цілому. Найкраще проявляють фітосоціологічну структуру флори характерні та диференційні види, оскільки види із низькими класами постійності (супутні та чужі) нівелюють флористичні ознаки синтаксонів.

Структурно-порівняльний аналіз підкреслив перехідний характер рослинного вкриття Розточчя у ряді середньо-східноєвропейських регіонів. При порівнянні флор окремих округів Розточчя виявилося, що найбільш подібними є флори Західного та Середнього Розточчя, які сформувалися як територіально близькі в подібних кліматичних, едафічних та історико-географічних умовах. При порівнянні видового складу флор суміжних регіонів помічено, що найбільше спільних рис флора Розточчя має із флорою Малого Полісся та Медобор. Цей факт підтверджений даними аналізів родинного та родового спектрів, у яких для Розточчя виділялися дві відособлені групи таксонів - притаманні північним та гірським і більш південним флорам.

СИНТАКСОНОМІЯ РОСЛИННОСТІ РОЗТОЧЧЯ

Класифікація рослинності Розточчя базується на методологічних засадах школи Ж. Браун-Бланке. Укладена регіональна синтаксономічна схема рослинності побудована за принципом В. Матушкевича (2001) і розроблена до рівня асоціацій та їх найстійкіших варіантів. Фітоценози Розточчя належать до 194 асоціацій, 57 варіантів асоціацій, 25 стійких рослинних угруповань, 63 союзів, 15 підсоюзів, 37 порядків, двох підкласів, 23 класів рослинності. На польській частині регіону діагностовано 184 асоціації, українській - 146, з них 141 виявлена на обох частинах Розточчя, а 101 є спільною для всіх округів регіону. У основних рисах регіональна синтаксономія рослинності Розточчя має наступний вигляд:

Cl. LEMNETEA MINORIS R. Tx. 1955 (Ass. Lemnetum minoris (Oberd. 1957) Th. Mьll. et Gцrs. 1960; Spirodelletum polyrrhizae (Kelhofer 1915) W. Koch 1954 em R. Tx. et A. Schwabe 1974 in R. Tx. 1974; Lemnetum trisulcae (Kelhofer 1915) Knapp et Stoffers 1962; Ricciocarpetum natantis Segal 1963 em. R. Tx. 1974; Riccietum fluitantis Slavniж 1956 em R. Tx. 1974; Spirodelo-Salvinietum natantis Slavniж 1956)

Cl. ASPLENIETEA RUPESTRIA Br. -Bl. 1934 in Meier et Br. -Bl.1934 (Ass. Asplenietum trichomano-rutae-murariae (Kuhn 1937) R. Tx. 1937; Asplenio viridis-Cystopteridetum (Oberd. 1936) 1949)

Cl. BIDENTETEA TRIPARTITI R. Tx., Lohm. et Prsg. 1950 (Ass. Polygono-Bidentetum (Koch 1926) Lohm. 1950; Catabroso-Polygonetum hydropiperis (Lohm. 1942) Poli et J. Tx. 1960)

Cl. ISOЛTO-NANOJUNCETEA Br. -Bl. et R. Tx. 1943 (Ass. Cyperetum flavescentis Koch 1926; Cypero fusci-Limoselletum (Oberd. 1951) Korneck 1960; Centunculo-Anthoceretum punctati (Koch 1926) Moor 1936; Pepli-Agrostietum Fijaіkowski 1978; Ranunculo-Myosuretum minimi Diem., Siss. et Westh. 1940)

Cl. STELLARIETEA MEDIAE R. Tx., Lohm. et Prsg, 1950 (Ass. Scleranthetum annui Gamor et al. 1985; Arnoserido-Scleranthetum (Edouard 1925) R. Tx. 1957; Vicietum tetraspermae (Krusem. et Vlieg. 1939) Kornaњ 1950; Aphano-Matricarietum R. Tx. 1937; Papaveretum argemones (Libb. 1932) Krusem. et Vlieg. 1939; Consolido-Brometum (Denissow 1930) R. Tx. et Prsg. 1950; Apero spica-venti-Papaveretum rhoeadis V. Sl. 1987; Caucalido-Scandicetum (Libb. 1930) R. Tx. 1937; Lathyro-Melandrietum noctiflori Oberd. 1957; Digitarietum ischaemi R. Tx. et Prsg. (1942) 1950; Echinochloo-Setarietum Krusem et Vlieg. (1939) 1940; Lamio-Veronicetum politae Kornaњ 1950; Oxalido-Chenopodietum polyspermi Siss. 1950; Galinsogo-Setarietum (R. Tx. et Beck 1942) R. Tx. 1950; Corispermo-Plantaginetum indicae Pass. 1953; Corispermo-Brometum tectorum Krusem., Siss. et Westh. 1946; Sisymbrietum sophiae Kreh. 1935; Urtico-Malvetum neglectae (Knapp 1945) Lohm. 1950; Chenopodietum ruderale Oberd. 1957; Malvetum pusillae Morariu 1943; Senecioni-Tussilaginetum Mцller 1949; Erigeronto-Lactucetum Lohm. 1950; Erigeronto-Bryetum Balcerk. ap. Balcerk. et Rusiсska 1987)

Cl. EPILOBIETEA ANGUSTIFOLII R. Tx. et Prsg. 1950 (Ass. Calamagrostidetum epigei Juraszek 1928; Epilobietum angustifolii Fijaіkowski 1978; Senecioni sylvatici-Epilobietum angustifolii (Hueck 1931) R. Tx. 1950; Rubo-Solidaginetum serotinae Fijaіkowski 1978; Rubo-Calamagrostidetum epigei Fijaіkowski 1978; Sarothamnetum scoparii Fijaіkowski 1977; Sambucetum nigrae Oberd. 1973; Sambucetum racemosae (Noirf. 1949) Oberd. 1973; Rubetum idaei Pass. 1982; Rubo-Prunetum spinosae Fijaіkowski 1978; Rubetum plicati Pass. 1982)

Cl. ARTEMISIETEA VULGARIS Lohm., Prsg. et R. Tx. 1950 (Ass. Onopordetum acanthii Br. -Bl. ex Br. -Bl. et 1936; Potentillo-Artemisietum absinthii Faliсski 1965; Artemisio-Tanacetum vulgaris Br. -Bl. 1931 corr. 1949; Salvio verticillatae-Artemisietum Fijaіkowski 1971; Carduetum acanthoidis Morariu 1943; Echio-Melilotetum R. Tx. 1947; Berteroёtum incanae Siss. et Tidemann in Siss. 1950; Dauco-Picridetum hieracioidis (Fab. 1933) Gцrs 1966; Leonuro-Arctietum tomentosi (Felf. 1942) Lohm. ap. R. Tx. 1950; Balloto-Chenopodietum R. Tx. 1931 em Lohm. 1950; Ivaetum xanthiifoliae Fijaіkowski 1967; Helianthetum tuberosi Fijaіkowski 1978; Artemisietum annuae Morariu 1943; Phalarido-Petasitetum hybridi Schwick. 1933; Chaerophylletum aromatici Gutte 1963; Sambucetum ebuli Kajzer 1926; Alliario-Chaerophylletum temuli (Kreh. 1935) Lohm.1949; Toridilletum japonicae Lohm. in Oberd. et all. 1967 ex Gцrs et Th. Mьll. 1969; Polygonetum cuspidati Oberd. 1957; Eupatorietum cannabini R. Tx. 1937; Rudbeckio-Solidaginetum R. Tx. et Raabe 1950)

Cl. AGROPYRETEA INTERMEDIO-REPENTIS (Oberd. et all. 1967) Mьller et Gцrs 1969 (Ass. Convolvulo arvensis-Agropyretum repentis Felfцldy 1943; Agropyretum repentis Gцrs 1966)

Cl. POTAMETEA R. Tx. et Prsg (Ass. Potametum lucentis Hueck 1931; Elodeetum canadensis (Pign. 1953) Pass. 1964; Ceratophylletum demersi Hild. 1956; Ranunculetum circinati (Bennema et West. 1943) Segal 1965; Myriophylletum spicati Soу 1927; Hydrocharitetum morsus-ranae Langendonck 1935; Stratiotetum aloides (Nowiсski 1930) Miljan 1933; Potametum natantis Soу 1923; Potametum crispi Fijaіkowski mscr.; Myriophylletum verticillati Soу 1927; Nupharo-Nymphaeetum albae Tomasz. 1977; Nymphaeetum candidae Miljan 1958; Polygonetum natantis Soу 1927; Hottonietum palustris R. Tx. 1937; Ranunculetum fluitantis Allorge 1922; Ranunculo-Sietum erecto-submersi (Roll. 1939) Mьll. 1962)

Cl. UTRICULARIETEA INTERMEDIO-MINORIS Den Hartog et Segal 1964 em. Pietsch 1965 (Ass. Sparganietum minimi Schaaf 1925; Drepanoclado-Utricularietum intermedii Mьll. et Gцrs 1960)

Cl. LITORELLETEA UNIFLORAE Br.-Bl. et R. Tx. 1943 (Ass. Ranunculo-Juncetum bulbosi (Nordh. 1921) Oberd. 1957)

Cl. PHRAGMITETEA R. Tx. et Prsg. 1942 (Ass. Scirpetum lacustris (Allorge 1922) Chouard 1924; Typhetum angustifoliae (Allorge 1922) Soу 1927; Oenantho-Rorippetum Lohm. 1950; Sparganietum erecti Roll 1938; Acoretum calami Kobendza 1948; Sagittario-Sparganietum emersi R. Tx. 1953; Eleocharitetum palustris Њennikow 1919; Phragmitetum australis (Gams 1927) Schmale 1939; Typhetum latifoliae Soу 1927; Equisetetum fluviatilis Steffen 1931; Glycerietum maximae Hueck 1931; Thelypteridi-Phragmitetum Kuiper 1957; Iridetum pseudacori Eggler 1933; Caricetum acutiformis Sauer 1937; Caricetum paniculatae Wangerin 1916; Caricetum ripariae Soу 1928; Caricetum rostratae Rьbel 1912; Caricetum vesicariae Br. -Bl. et Denis 1926; Caricetum vulpinae Nowiсski 1928; Caricetum appropinquatae Soу 1938; Phalaridetum arundinacea (Koch 1926 n.n.) Lib. 1931; Caricetum buxbaumii Issler 1932; Caricetum elatae Koch 1926; Caricetum distichae (Nowiсski 1928) Jonaњ 1933; Caricetum gracilis (Graebn. et Hueck 1931 ) R. Tx. 1937; Sparganio-Glycerietum fluitantis Br. -Bl. 1925 n.n.; Glycerietum plicatae (Kulcz. 1928) Oberd. 1954)

Cl. KOELERIO GLAUCAE-CORYNEPHORETEA CANESCENTIS Klika in Klika et Novak 1941 (Ass. Spergulo vernalis-Corynephoretum (R. Tx. 1928) Libb. 1933 ; Diantho-Armerietum Krausch 1959)

Cl. MOLINIO-ARRHENATHERETEA R. Tx. 1937 (Ass. Lolio-Polygonetum arenastri Br. -Bl. 1930 em. Lohm. 1975; Bryo-Saginetum procumbentis Diem., Siss. et Westh. 1940 n. inv. Oberd. 1983; Prunello-Plantaginetum Faliсski 1963; Poetum annuae Gams 1927; Polygonetum avicularis Gams 1927 em Jehlik in Hejny et al. 1979; Puccinelietum distantis Knapp 1948; Mentho longifoliae-Juncetum inflexi Lohm. 1953 n. inv.; Lolio-Potentilletum anserinae Knapp 1946; Filipendulo-Geranietum W.Koch 1926; Epilobietum hirsuti Westhoff 1969; Molinietum caeruleae W. Koch 1926; Junco-Molinietum Prsg. 1951; Angelico-Cirsietum oleracei R. Tx. 1937 em. Oberd. 1967; Cirsietum rivularis Nowiсski 1927; Scirpetum silvatici Ralski 1931; Caricetum caespitosae (Steffen 1931) Klika et Љmarda 1940; Deschampsietum caespitosae Horvatic 1930; Epilobio-Juncetum effusi Oberd. 1957; Junco-Cynosuretum Sougnez 1957; Holcetum lanati Issler 1936; Alopecuretum pratensis (Regel 1925) Steffen 1931; Arrhenatheretum elatioris Br. -Bl. et Scherr. 1925; Poo-Festucetum rubrae Fijaіkowski 1959; Anthyllidi-Trifolietum montani Mat. 1982; Trisetetum flavescentis Beger 1922; Lolio-Cynosuretum R. Tx. 1937; Festuco-Cynosuretum Bьker 1941)

Cl. FESTUCO-BROMETEA Br. -Bl. et R. Tx. 1943 (Ass. Thalictro-Salvietum pratensis Medw.-Korn. 1959; Origano-Brachypodietum Medw.-Korn. et Korn.1963)

Cl. SCHEUCHZERIO-CARICETEA (Nordh. 1937) R. Tx. 1937 (Ass. Caricetum limosae Br. -Bl. 1949; Rhynchosporetum albae Koch 1926; Caricetum lasiocarpae Koch 1926; Caricetum diandrae Jon. 1932 em. Oberd. 1957; Sphagno-Caricetum rostratae (Steff. 1931) em. Dierss.1978; Carici canescentis-Agrostietum caninae R. Tx. 1937; Caricetum davallianae Dutoit 1924 em. Gцrs 1963)

Cl. OXYCOCCO-SPHAGNETEA Br.-Bl. et R. Tx. 1943 (Ass. Sphagnetum magellanici (Malc. 1929) Kдstner et Flцssner 1933; Ledo-Sphagnetum magellanici Sukopp 1959 em. Neuhдusl. 1969)

Cl. NARDO-CALLUNETEA Prsg. 1949 (Ass. Hieracio (vulgati)-Nardetum Kornaњ 1955 n.n. em Balcerk.1984; Calluno-Nardetum strictae Hrync. 1959; Nardo-Juncetum squarrosi Nordh. 1937 Bьk. 1942; Arctostaphylo-Callunetum R. Tx. et Prsg. 1940)

Cl. TRIFOLIO-GERANIETEA SANQUINEI Th. Mьller 1962 (Ass. Geranio-Peucedanetum cervariae (Kuhn 1937) Th. Mьll.; Trifolio-Agrimonietum Th. Mьll. 1961)

Cl. SALICETEA PURPUREAE Moor 1958 (Ass. Salicetum triandro-viminalis Lohm. 1952; Salicetum albo-fragilis R. Tx. 1955)

Cl. ALNETEA GLUTINOSAE Br. -Bl. et Tx. 1943 (Ass. Salicetum pentandro-cinereae (Almg.1929) Pass. 1961; Betulo-Salicetum repentis Oberd. 1964; Sphagno squarrosi-Alnetum Sol. -Gуrn.(1975) 1987; Ribeso nigri-Alnetum Sol. -Gуrn. (1975) 1987)

Cl. VACCINIO-PICEETEA Br. -Bl. 1939 (Ass. Cladonio-Pinetum Juraszek 1927; Peucedano-Pinetum W. Mat. (1962) 1973; Leucobryo-Pinetum Mat. (1962) 1973; Molinio (caeruleae)-Pinetum W. Mat. et J. Mat. 1973; Querco roboris-Pinetum (W. Mat. 1981) J. Mat. 1988; Serratulo-Pinetum (W. Mat. 1981) J. Mat. 1988; Festuco ovinae-Pinetum Kobendza 1930; Vaccinio uliginosi-Betuletum pubescentis Libbert 1933; Vaccinio uliginosi-Pinetum Kleist 1929; Calamagrostio villosae-Pinetum Staszk. 1958; Abietetum polonicum (Dziub. 1928) Br. -Bl. et Vlieg. 1939; Querco roboris-Piceetum (W. Mat. 1952) W. Mat. еt Poak. 1955)

Cl. QUERCO-FAGETEA Br. -Bl. et Vlieg. 1937 (Ass. Potentillo albae-Quercetum Libb. 1933; Fraxino-Alnetum W. Mat. 1952; Stellario nemorum-Alnetum glutinosae Lohm. 1953; Carici remotae-Fraxinetum Koch 1926 ex Faber 1936; Astrantio-Fraxinetum Oberd. 1953; Ficario-Ulmetum minoris Knapp 1942 em. J. Mat. 1976; Tilio cordatae-Carpinetum betuli Tracz. 1962; Luzulo pilosae-Fagetum W. Mat. et A. Mat. 1973; Dentario glandulosae-Fagetum W. Mat.1964 et Guzikowa et Kornaњ 1969; Com. Fagus sylvatica-Mercurialis perennis; Carici pilosae-Fagetum Moor 1952 em. Hartm. et Jahn 1967; Phyllitido-Aceretum Moor 1952)

У поширенні асоціацій рослинності, як і окремих видів, простежуються закономірності: на території Західного Розточчя формуються асоціації субатлантичного клімату і відсутні монтанні та бореальні. На Середньому Розточчі з'являються асоціації з бореальним типом ареалу, які не поширюються ні на схід, ні на захід, і, частково, формуються монтанні ценози. На Південному Розточчі проявляється явище змішування різних за походженням асоціацій рослинності - бореальних, аридних та монтанних.

Структурно-порівняльний аналіз рослинності Розточчя. Для встановлення рівня подібності синтаксономічних структур рослинності окремих округів Розточчя та виявлення взаємозв'язків між ними застосовано методи кількісно-порівняльного аналізу. Встановлено, що найбільш подібними є синтаксономічні схеми Українського та польської частини Равського Розточчя, найменш - Українського та Західного. Як і при порівнянні флор цих округів, центральну частину спектра подібності складають пари округів Західне-Польське Равське, Середнє-Українське, Середнє-Польське Равське, що підтверджує широкі можливості застосування методів кількісного аналізу для показників рослинності.

ЗАКОНОМІРНОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА СИНТАКСОНІВ ЛІСОВОЇ РОСЛИННОСТІ РОЗТОЧЧЯ

Асоціації лісової рослинності Розточчя відносяться до 5 класів. Регіональні діагнози синтаксонів лісової рослинності, розроблені до рівня асоціації, включають дані щодо структури, фітоценотичної, екологічної, флористичної, синтаксономічної та созологічної характеристик, поширення в межах регіону та Європи. рослина розточчя диференціація синтаксономія

Листяні ліси представлені фітоценозами трьох класів. Клас SALICETEA PURPUREAE об'єднує дві асоціації заплавних лісів, утворених вузьколистими видами роду Salix L. на алювіальних відкладах в умовах щорічних повеней. Специфіка формування річкових долин зумовила їх появу лише на Західному та Середньому Розточчі. Клас ALNETEA GLUTINOSAE включає фітоценози 4 асоціацій, утворених із Alnus glutinosa та широколистих видів верб на торфах. Їх характеристики вказують на виражену азональність, а євро-сибірське поширення - на бореальний тип ареалу. Клас QUERCO-FAGETEA об'єднує ценози 2 порядків 11 асоціацій широколистяних лісів. Порядок Quercetalia pubescenti-petraeae представлений однією асоціацією флористично багатих термофільних дібров, область поширення яких охоплює Середземномор'я та південь Європи. Порядок Fagetalia sylvaticae включає 10 асоціацій мезотрофних листяних лісів зонального типу із чотирьох союзів, які відповідають екологічним нішам лісів: Alno-Ulmion (заплавні мегатрофні ліси річкових долин на мінеральних грунтах), Carpinion betuli (широколистяні ліси на багатих свіжих ґрунтах із глибоким заляганням ґрунтових вод), Fagion sylvaticae (ценози нижнього гірського поясу, на поширення яких величезний вплив мають океанічні повітряні маси), Tilio platyphyllis-Acerion pseudoplatani (гірські фітоценози із участю явора та липи).