Організація землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни виходячи з екологічних та економічних умов

На підставі отриманих розрахунків аналізую і складаю експлікацію агровиробничих груп ґрунтів (таблиця 1.9.).

Таблиця 1.9 Експлікація агровиробничих груп ґрунтів господарства

Виконавши перший розділ курсового проекту, а саме, землевпорядні вишукування, я переходжу до виконання другого розділу розміщення виробничих будівель і споруд.

2. РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЧИХ БУДІВЕЛЬ І СПОРУД

2.1 Вивчення системи розселення і господарського призначення населених пунктів

При плануванні виробничих приміщень враховую санітарну характеристику виробничих процесів, дотримуюсь норм корисної площі для працюючих, а також нормативів площ для розташування устаткування і необхідної ширини проходів, що забезпечують безпечну роботу та зручне обслуговування устаткування.

При розробці проекту вивчив розміщення існуючого населеного пункту, виробничого центру, водного джерела, а також організацію виробничих підрозділів, які склалися на час проведення землеустрою в сільськогосподарському підприємстві. Характеристика населеного пункту за населенням відображена в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 Характеристика населених пунктів за населенням

Характеристику виробничих центрів наведена в таблиці 2.1.2.

Таблиця 2.1.2 Характеристика виробничих центрів

Вивчивши існуючі виробничі підрозділи розраховую кількість поголів'я сільськогосподарських тварин на перспективу (Таблиця 2.1.3).

Таблиця 2.1.3 Види і поголів'я сільськогосподарських тварин

2.2 Організація виробничих підрозділів, закріплення за ними земель

На основі вивчених матеріалів по господарству визначаюсь з організаційно-виробничою структурою сільськогосподарського підприємства та закріплюю землі за виробничими підрозділами: розміщую тваринницькі комплекси (ферми) і інші виробничі центри.

Результати аналізу ситуації, організаційно-господарської структури підприємства записую до таблиці 2.2.1.

Таблиця 2.2.1 Закріплення сільськогосподарських угідь за бригадами

Характеристику існуючих виробничих підрозділів записую в таблицю 2.2.2.

Таблиця 2.2.2 Характеристика існуючих виробничих підрозділів

Визначаю організаційно-виробничу структуру господарства на перспективу, яка може бути створена за територіальним принципом, або за галузевим.

Кількість і розміри виробничих підрозділів встановлюють по проекту з врахуванням рекомендацій науково-дослідних інститутів і організацій щодо раціональних розмірів сільськогосподарських підприємств і їх підрозділів, кількості і місцезнаходження населених пунктів, площі сільськогосподарських угідь, розчленованості території господарства та інше.

Одночасно вирішую питання перспективної спеціалізації виробничих підрозділів з врахуванням площі і складу угідь, їх якості і місцерозташування, розміщення тваринницьких ферм для забезпечення найбільш продуктивного використання земель і високої економічної ефективності виробництва.

Земельні масиви виробничих підрозділів слід проектувати у вигляді одного досить компактного масиву, що зручно розташований по відношенню до перспективного пункту. Потім, враховуючи передбачені проектом склад та розміри сільськогосподарських угідь, існуюче розташування тваринницьких ферм, закріплюють поголів'я тварин, за виробничими підрозділами, плануючи створення великих спеціалізованих тваринницьких ферм.

В підприємствах, що мають один-два населених пункти, компактне землекористування, поглиблену спеціалізацію, кваліфіковані кадри, хорошу дорожню мережу та інше, рекомендується організувати виробничі підрозділи за галузевим принципом.

Можлива комбінована структура управління, при якій цехова форма організації виробництва поєднується з територіальною формою, особливо при наявності в господарстві кількох великих населених пунктів.

При реорганізації виробничих підрозділів і закріплення за ними земель виникають різні проектні рішення тому в курсовому проекті складаю два варіанти рішень за даним питанням проекту, задля того, щоб обрати оптимальний варіант.

Для того, щоб обрати кращий варіант, щодо територіального або галузевого варіанту проекту, слід зазначити чим буде займатися кожна бригада.

І бригада буде займатися працею на кормовій сівозміні і тваринницьких комплексах.

ІІ бригада буде займатися працею на овочевій та польовій сівозмінах.

Вивчивши існуючі виробничі підрозділи, визначаю основні показники за варіантами, які наведені в таблиці 2.2.3.

Таблиця 2.2.3 Закріплення земельних угідь за виробничими підрозділами

Поголів'я тварин за підрозділами записую до таблиці 2.2.4.

Таблиця 2.2.4 Закріплення поголів'я тварин за підрозділами

2.3 Розміщення виробничих центрів

При розробці декількох варіантів розміщення господарських центрів, організації виробничих підрозділів і закріплення за ними земель здійснюється аналіз і оцінка кожного з варіантів за найбільш важливими економічними та іншими показниками ( капітальні, виробничі, зведені витрати та інше).

Капітальні витрати включають вартість нового або додаткового будівництва виробничих центрів, під'їзних шляхів, враховуючи в міру можливості, використання придатних для експлуатації існуючих будівель і споруд.

Всі розрахунки оформляю в таблиці 2.3.1.

Таблиця 2.3.1 Розрахунок капітальних витрат на будівництво основних виробничих центрів

Щорічні витрати складаються з транспортних та експлуатаційних витрат, відрахувань на амортизацію, фонд заробітної плати адміністративного персоналу та інше.

Транспортні витрати на внутрігосподарські і міжгосподарські перевезення вантажів враховують при розміщенні виробничих центрів і земельних масивів бригад. Внутрігосподарські транспортні витрати складаються з вартості перевезення вантажів з полів до садиби на поля, а також між виробничими підрозділами. Для цього необхідно визначити загальний обсяг вантажів, що перевозяться, середню відстань між господарським центром земельним масивом і вартість перевезення і тонн вантажів на середню відстань:

C = Q*P*S(2.3.1)

де С - вартість перевезення вантажів, грн.;

Q - обсяг вантажів, що перевозяться, в розрахунку на 1 га ріллі, т (додаток 2 методичних вказівок для розробки курсового проекту);

Р -площа орних земель, закріплених за виробничим підрозділом;

S -вартість перевезення 1 т вантажів в розрахунку на визначену середню відстань від виробничого (господарського) центру до земельного масиву, грн. (додаток 3, 4 методичних вказівок для розробки курсового проекту).

С _{І бригада} = 47,4*361,82*37=634,56 грн.;

С _{ІІ бригада} =47,4*1183,73*58,5= 3282,36 грн.;

С _тер.= С _{І бригада} + С _{ІІ бригада} = 3916,92 грн.

С_{галузева} = 47,4*1580,43*40= 2996,49 грн;

Експлуатаційні витрати по виробничим центрам (витрати на електроенергію, опалення, охорону і поточний ремонт об'єктів та інше) визначають сумарно у відсотках від капітальної вартості виробничих та інших будівель і споруд: по об'єктам, що проектуються - по кошторисній вартості, а по існуючих об'єктах - від балансової вартості.

Для розрахунків експлуатаційні витрати можна прийняти в межах 3-5 % від капітальної вартості об'єктів.

Фонд заробітної плати адміністративно - управлінському персоналу визначається з врахуванням кількості керівних працівників та їх тарифної ставки (додаток 5 методичних вказівок для розробки курсового проекту).

При галузевому варіанті планую виділити фонд заробітної плати, для утримання персоналу, а саме:

директор 2500 грн.*12= 30000 грн./рік,

головний спеціаліст 1500 грн.*12= 18000 грн./рік,

старший спеціаліст 1300 грн.*12= 15600 грн./ рік,

технік 1200 грн.*12= 14400 грн./рік,

головний бухгалтер 2000 грн.*12= 24000 грн./рік,

головних спеціалістів 3*1500 грн.*12= 54000 грн./рік.

Всього дорівнює 156000 грн/рік.

При територіальному варіанті планую виділити фонд заробітної плати , для утримання персоналу, а саме:

І бригада: директор 2500 грн.*12= 30000 грн./рік,

старший спеціаліст 1300 грн.*12= 15600 грн./рік,

техніки 2*1200 грн.*12= 28800 грн./рік,

спеціалісти 2*1300 грн.*12= 31200 грн./рік.

ІІ бригада: директор 2500 грн.*12= 30000 грн./рік,

старший спеціаліст 1300 грн.*12= 15600 грн./рік,

техніки 2*1200 грн.*12= 28800 грн./рік,

спеціалісти 2*1300 грн.*12= 31200 грн./рік.

Всього дорівнює 211200 грн./рік

Після визначення капітальних витрат, щорічних витрат виробництва по кожному варіанту проекта розраховую зведені витрати

П = Е + К і(2.3.2)

де П - зведенні витрати за варіантами, тис. грн;

Е - щорічні витрати, тис. грн.;

К - капітальні витрати, тис. грн;

і - нормативний коефіцієнт ефективності (і=0,15-0,20).

П _{(територіальна)} =4136,72+129,7*0,15= 4156,18 грн.;

П _{(галузева)} =3161,09+129,7*0,15= 3180,55 грн.

Амортизаційні витрати складають 3,6% вид капітальних витрат.

Результати аналізу проектних рішень записую в таблицю 2.3.2.

Таблиця 2.3.2 Аналіз варіантів проекту організації виробничих підрозділів і розміщення виробничих центрів

За остаточне рішення приймається той варіант, де розміри капіталовкладень, щорічних і приведених витрат менше , ніж в інших.

Згідно розрахунків, вигідніше прийняти галузевий варіант, тобто другий.

Після остаточного визначення видів і кількості виробничих центрів встановлюю потрібну площу для будівництва тваринницьких ферм та інших виробничих цетрів, користуючись при цьому нормативами земельної площі з розрахунку на одиницю потужності об'єкта (додаток 6 методичних вказівок для розробки курсового проекту).

Таблиця 2.3.3 Розрахунок площі під виробничі центри

При визначенні місцерозташування виробничих центрів, я дотримувався встановлених санітарно-захисних, зоотехнічних і ветеринарних зон між ними і населеним пунктом.

Виконавши другий розділ курсового проекту, а саме, розміщення виробничих будівель і споруд, я переходжу до виконання третього розділу організацію землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни виходячи з екологічних та економічних умов, формування інженерної та соціальної інфраструктури.

3. ОРГАНІЗАЦІЯ ЗЕМЛЕВОЛОДІНЬ ТА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАНЬ З ВИДІЛЕННЯМ СІВОЗМІНИ ВИХОДЯЧИ З ЕКОЛОГІЧНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ, ФОРМУВАННЯ ІНЖЕНЕРНОЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТУКТУРИ

Основне завдання землеустрою - встановлення такого складу, площ і розміщення угідь на перспективу, при якому створюються необхідні умови для ефективного використання та захисту земель. За допомогою меліоративних, культуртехнічних і інших заходів природні умови можуть бути поліпшені, а отже, можлива трансформація з одного виду угідь в інші.

Перехід від фактичної структури угідь до проектної відбувається шляхом їх часткової трансформації. Трансформація - це видозміна (перетворення) угідь, тобто переведення земель з одного виду в інший. При цьому змінюю і розміщення угідь.

У результаті трансформації земельних ділянок визначають їх нове місцерозташування. Зокрема, під час уточнення складу і меж угідь змінюється і виробниче використання ділянок, тобто відбувається їх трансформація.

Запроектований склад і співвідношення (структура) угідь, їх розміщення на території повинні відповідати таким вимогам:

отримання запланованих обсягів товарної сільськогосподарської продукції;

повне, раціональне і ефективне використання всіх земель з їх природними властивостями;

припинення ерозійних процесів і покращення ландшафту;

відповідність встановленої спеціалізації галузей і їх раціонального поєднання;

забезпечення стійкої кормової бази для тваринництва;

мінімальні затрати на транспортування і зберігання продукції без значних втрат; створення сприятливих умов для підвищення продуктивності праці і високопродуктивного використання машинно-тракторних агрегатів;

мінімальні капітальні вкладення на підвищення інтенсивності використання земель, які перебувають в обробітку, найскоріша їх окупність.

Проектування організації території здійснювати рекомендується у такій послідовності:

а)виділення технологічних груп і підгруп земель;

б)визначення земельних ділянок з деградованими та малопродуктивними ґрунтами з метою їх консервації;

в)розміщення польових, кормових і ґрунтозахисних сівозмін, ділянок тривалого залуження;

г)розміщення багаторічних насаджень і природних кормових угідь;

ґ) розташування елементів облаштування території (лісосмуг, дорожньої мережі, гідротехнічних споруд і ін.);

д)розміщення робочих і технологічних ділянок усередині полів;

е)визначення ділянок, на яких необхідно провести заходи щодо захисту земель від ерозії та інших негативних факторів.

В цьому курсовому проекті я буду розглядати організацію ріллі.

Орні землі рекомендується поділяти на три технологічні групи:

До І групи належать нееродовані й слабоеродовані землі, розташовані на схилах крутістю до 3°, характер рельєфу і якісний стан яких (механічний склад, відсутність перезволоження, інтенсивного засолення, солонцюватості, відсутність засмічення камінням, ступінь дефляційної стабільності та ін.) дозволяють вирощувати районовані сільськогосподарські культури за інтенсивними технологіями, включаючи просапні. На цих землях розмішуються польові сівозміни з максимальним, за потреби, насиченням просапними культурами. У межах 1 групи виділяють дві технологічних підгрупи:

1а - рівнинні землі /крутістю до 1°/, на які немає обмеження у виборі напряму обробітку й посіву;

16 - схилові землі /крутістю 1 - 3°/, де обов'язковий обробіток та посів поперек або під припустимим кутом до схилу.

До II технологічної групи належать землі, розташовані на схилах 3 - 7° з перевагою незмитих ґрунтів (за наявності також слабо- і середньозмитих).

На землях II групи проектуються зерно-трав'яні та ґрунтозахисні сівозміни з виключенням розміщення чорного пару, просапних культур (технічні, овочеві, баштанні, кормові коренеплоди, картопля) та інших ерозійно нестійких культур.

Для диференціації щільності протиерозійних заходів, у тому числі і агротехнічних, землі II групи поділяють на дві технологічні підгрупи:

ІІа - схили крутістю 3-5° без улоговин;

ІІб - схили крутістю 5 - 7°, а також ускладнені улоговинами схили 3 - 5°.

На землях технологічної підгрупи На розміщують зерно-трав'яні сівозміни, а на підгрупі ІІб - травопільні ґрунтозахисні сівозміни.

Землі III технологічної групи включають схили крутістю понад 7° та деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним.

Ці землі виключаються з інтенсивного використання, підлягають залуженню та виведенню з орних земель і трансформації їх у природні кормові угіддя або лісові насадження.

Межі між І і II технологічними групами земель одночасно є межами між польовими та ґрунтозахисними сівозмінами і фіксуються на місцевості різними елементами облаштованості території (лісосмугами, валами-дорогами, валами та ін.).

При необхідності лінійні рубежі створюються на межі технологічних підгруп земель.

Можливе відхилення лінійних рубежів (меж технологічних груп) від горизонталей у межах допустимих параметрів (відповідно до розрахунків), зумовлених механічним складом ґрунтів, довжиною схилів, кількістю опадів.

Взаємопогоджене розміщення лінійних рубежів (оброблюваний вал, вал-тераса, вал-канава у поєднанні з однорядними або дворядними лісосмугами, лісосмуга-дорога, вал-дорога та ін.) рекомендується проводити з урахуванням природних і організаційно-господарських умов.

Під час проектування варто прагнути до досягнення паралельності меж полів сівозмін (робочих ділянок), однак не на шкоду загальній протиерозійній організації території, тобто з дотриманням припустимих відхилень напрямку основного обробітку від горизонталей, величина яких залежить від ухилу, кількості опалів, ерозійної стабільності ґрунтів, агрофону і становить від 0,5° до 2°.

Ширина полів сівозмін (робочих ділянок) повинна, за можливості, бути кратною захвату основних сільськогосподарських агрегатів, і передусім, посівних.

Радіуси траєкторій робочого руху агрегатів, а отже, й лінійних рубежів не повинні перевищувати:

на землях І технологічної групи - 60 м,

на землях II технологічної групи - 30 м.

Запроектована польова дорожня мережа не повинна сприяти концентрації стоку, для чого необхідно вибирати оптимальний її напрямок, передбачати влаштування розпилювачів стоку тощо.

При проектуванні організації територій в моєму курсовому проекті, будуть розглянуті питання, щодо організації ріллі, розміщення захисних лісових насаджень та польових шляхів.

Розміщення багаторічних насаджень і організацію кормових угідь не розглядаємо в зв'язку з відсутністю даної сфери в землеволодінні.

На території ТОВ «Луч» розміщую захисні лісові насадження.

За функціональним призначенням, організацією та технологією проектування захисні лісові насадження розділяються на дві групи.

До першої групи належать ті, які проектуються у процесі організації угідь: ділянки суцільного заліснення, прибалкові та прияружні лісові смуги, насадження навколо населених пунктів, виробничих центрів, господарських дворів, ставків та водоймищ, уздовж внутрігосподарських магістральних шляхів та каналів. Лісові насадження цієї групи бажано розміщувати на неорнопридатних землях.

До другої групи належать полезахисні, водорегулюючі та вітроломні лісосмуги, а також лісосмуги для захисту багаторічних насаджень та насадження на пасовищах ("зонти").

Суцільне заліснення проектується на яружно-балочних, зсувних ділянках, ерозійно небезпечних крутих схилах, пісках та інших відкритих землях.

Захисні лісові насадження навколо населених пунктів створюються шириною від 20 - З0 до 5 - 10 м.

Лісові смуги вздовж зрошуваних каналів створюються одно- та дворядні, шириноюЗ - 6 м.

Лісові насадження навколо ставків та водоймищ залежно від захисної ролі насадження поділяють на берегоукріплювальні та протиерозійні шириною 10 - 20 м; мулозатримуючі фільтри довжиною 100 - 150 м, а шириною - рівною ширині балки; насадження на мокрому відкосі та за сухим відкосом дамби шириною 5 - 10 м.

Прибалкові та прияружні лісові смуги проектують уздовж бровок балок та навколо ярів шириною 20 м.

Полезахисні лісові смуги рекомендується розміщувати по межах полів та в середині їх, створюючи окремі робочі ділянки, витягнуті по довжині поля. Якщо поряд з лісовою смугою розміщують польову дорогу, то її проектують з навітряної сторони щодо лісової смуги, вище за рельєфом, з менш затіненої сторони, що краще обігрівається.

Приводороздільні лісові смуги рекомендується розміщувати по водороздільних лініях зі зміщенням їх у сторону схилів південних та південно-східних експозицій, а водорегулюючі лісові смуги - поперек схилу, в напрямку горизонталей. На незначних схилах (до 1° на всіх нееродованих схилах та до 2 е на північних) лісові смуги розміщують з урахуванням напрямку шкідливих вітрів.

Водорегулюючі лісові смуги проектують шириною 10 - 12 м, а на ґрунтах з низькою родючістю - до 15 м.

Рекомендовані відстані між повздовжніми лісосмугами при розміщенні їх у різних природних зонах та рекомендовані відстані між водорегулюючими лісосмугами при поєднанні їх з найпростішими гідроспорудами наведені в додатках 7 і 8 методичних вказівок для розробки курсового проекту.

Потім розміщую польові шляхи.

Під час проектування польової дорожньої мережі рекомендується дотримуватись таких вимог: мінімальна протяжність шляхів, прямолінійність; зручність господарського використання; дотримання технічних вимог (допустимі ухили, кути повороту та інше); погодженість з розміщенням полезахисних смуг; мінімум затрат на перебудову; попередження водної ерозії.

За своїм призначенням польові шляхи поділяють на польові магістралі, лінії обслуговування машинно-тракторних агрегатів та допоміжні.

Польові магістралі проектуються шириною від 6-8мдо8 - 10 м.

Лінії обслуговування проектуються переважно по коротких сторонах полів шириною 6 - 10 м.

Допоміжні шляхи проектуються вздовж довгих сторін полів шириною 4 - 6 м.

Заходи щодо трансформації угідь відображаю в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. Трансформація угідь

Виконавши організацію угідь з виділення сівозмін та провівши трансформацію угідь, переходжу до виконання четвертого розділу, проектування сівозмін.

4. ПРОЕКТУВАННЯ СІВОЗМІН

При проектуванні сівозмін необхідно визначитись з типами і видами сівозмін. Типи і види сівозмін, їх кількість визначають залежно від зони розміщення, спеціалізації; наявності ріллі, інших сільськогосподарських угідь та їх площі; виду худоби та птиці, їх поголів'я, типу утримання та годівлі; наявності еродованих земель та ступеня їх ерозійної небезпеки; розміщення сільськогосподарських підприємств відносно крупних населених пунктів, промислових центрів; забезпеченості сільськогосподарською технікою, трудовими та матеріальними ресурсами.

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування культур у часі і просторі, яке передбачає правильний підбір сприятливих для вирощування сільськогосподарських культур попередників та оптимальне насичення одновидовими культурами, що враховує допустиму періодичність вирощування їх у полях.

Типи сівозмін - сівозміни різного виробничого призначення, які відрізняються головним видом продукції на цих сівозмінах.

Типи сівозмін:

польова - сівозміна призначена переважно для виробництва зерна, технічних культур та картоплі;

кормова - сівозміна призначена переважно для виробництва соковитих та грубих кормів;

спеціальна - сівозміна, в якій вирощуються культури, які потребують спеціальних умов та агротехніки їх вирощування.

Види сівозмін - сівозміни, які відрізняються за співвідношенням сільськогосподарських культур і парів.

Види сівозмін:

зернопарова - сівозміна, в якій посіви зернових культур займають більшу частину ріллі і є поле чистого пару;

зернопаропросапна - сівозміна, в якій посіви зернових культур чергуються з чистими парами і просапними культурами і займають половину і більше площі ріллі;

зернопросапна - сівозміна, в якій посіви зернових культур чергуються з посівами просапних культур і займають половину і більше площі ріллі;

зернотрав'яна - сівозміна, в якій більшу частину ріллі займають зернові, а решта засіяна багаторічними травами;

плодозмінна - сівозміна, в якій зернові культури займають не більше половини площі ріллі і чергуються з просапними і бобовими культурами;

травопільна - сівозміна, в якій більша частина ріллі використовується під багаторічні трави;

просапна - сівозміна, в якій просапні культури займають більше половини площі ріллі;

трав'янопросапна - сівозміна, в якій просапні культури займають декілька полів і вирощування їх чергується з багаторічними травами;

овочева - сівозміна, в якій овочеві культури займають всю або більшу частину площі ріллі;

міжгосподарська - сівозміна, яка розміщена на орних землях двох або більше господарств, які входять в спеціалізоване виробниче об'єднання;

сидеральна - сівозміна, в якій на одному чи двох полях вирощується сільськогосподарські культури для запашки зеленої маси на добрива;

ґрунтозахисна - сівозміна, в якій набір, розміщення і чергування сільськогосподарських культур забезпечують захист ґрунту від ерозії;

прифермська - кормова сівозміна, яка розмішена поблизу тваринницьких ферм та призначена для виробництва соковитих та зелених кормів;

сіножате-пасовищна - кормова сівозміна, в якій переважно вирощуються багаторічні та однорічні трави для сінокосіння та випасання худоби.

4.1 Проектування сівозмін

Проектування сівозмін полягає у визначенні видів, кількості площ і місця розташування на території господарства сівозмін, що вводяться, і у встановленні складу і чергуванні культур у кожній з них. При цьому враховується класифікація орних земель по технологічних групах.

На території сільського господарства планую розмістити три сівозміни: овочеву, кормову та польову.

4.1.1 Проектування спеціальних сівозмін