Організація землеволодінь та землекористувань з виділенням сівозміни виходячи з екологічних та економічних умов

Потребу в грубих кормах: сіно - на 70% покриваємо посівами багаторічних трав і на 30% за рахунок посіву однолітніх трав; потребу в сінажі - на 50% покриваємо посівами багаторічних трав і на 50% за рахунок посіву однорічних трав. Потребу в силосі - за рахунок кукурудзи на силос. Потребу в кормових коренеплодах за рахунок посіву кормових коренеплодів. Дані записую в таблицю 4.2.2.4.

Таблиця 4.2.2.4 Розрахунок площі культур покриваючих потребу в кормі

Назва культур	Об'єм кормів	Врожайність, ц/га	Площа посіву, га
Відходи зернових	1761,42
Озима пшениця	762,64	48	15,89
Ячмінь	2377,92	33	72,06
Горох	1585,28	28	56,62
Кукурудза зерно	9511,7	55	172,94
Багаторічні трави на зелений корм	756	380	1,99
Багаторічні трави на сіно	774,76	60	12,91
Багаторічні трави на сінаж	352,1	50	7,04
Однорічні трави на зелений корм	378	210	1,8
Однорічні трави на сіно	105,63	50	2,11
Однорічні трави на сінаж	352,1	60	5,87
Кукурудза на зелений корм	252	400	0,06
Кукурудза на силос	733	380	1,93
Кормові коренеплоди	209,9	550	0,38
Озима на зел. корм	50,4	200	0,25
Всього:	19962,85	2504	351,85

4.1.3 Проектування польових сівозмін

На іншій площі орних земель, як правило кращий за умовами рельєфу і ґрунтів, проектую польові сівозміни, у яких розміщаються технічні культури, зернові, зернобобові, кукурудза на зерно і силос, круп'яні, а також кормові культури, що не розміщені в кормових сівозмінах, наприклад трави на сіно, озимі на зелений корм, силосні, коренеплоди й інші.

Склад і площі сільськогосподарських культур у сівозмінах визначаю як різницю між плановими площами і площами цих культур, розміщених в кормових, овочевих та інших сівозмінах.

Характеристику запроектованих сівозмін в ТОВ «Луч» наводжу в таблиці 4.2.1.

Таблиця 4.2.1 Характеристика запроектованих сівозмін

Назва сівозмін, чергування с/г культур	Загальна площа, га	Кількість полів	Середній розмір поля, га
Овочева сівозміна	295,15	6	49,19
1. Горох			(49,2)
2. Огірки
3. Томати
4. Капуста
5. Цибуля
6. Картопля
Кормова сівозміна	324,62	6	54,10
1. Люцерна			(58,87)
2. Люцерна
3. Однорічні трави на з/к
4. Кормові буряки (4,19га)+ Кукурудза на зерно(45 га)
5. Кукурудза на з/к
6. Озима пшениця на з/к
Польова сівозміна	914,91	8	114,36
1. Чистий пар			(114,39)
2. Гречка
3. Овес
4. Кукурудза на зерно
5. Кукурудза на силос
6. Озима пшениця
7. Ячмінь
8. Соняшник



4.2 Складання схем чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах

Схеми чергування сільськогосподарських культур у сівозмінах складаються відповідно до Методичних рекомендацій щодо оптимального співвідношення сільськогосподарський культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України, затверджених спільним наказом Міністерства аграрної політики України та Української академії аграрних наук від 18 липня 2008 року № 440/71.

Користуючись додатком 16 методичних вказівок для розробки курсового проекту та Методичними рекомендаціями щодо оптимального співвідношення сільськогосподарський культур у сівозмінах різних ґрунтово-кліматичних зон України складаю схеми сівозмін та уточнюють структуру посівних площ (таблиця 4.3.1).

В ТОВ «Луч» вирішую запроектувати шестипільну овочеву сівозміну загальною площею 301,04 га, з врахуваням польових шляхів і лісосмуг. Чиста площа овочевої сівозміни складе 295,15 га.

Схеми чергування сільськогосподарських культур в овочевій сівозміні:

1.Горох

2. Огірки

3. Томати

4. Капуста

5. Цибуля

6. Картопля

В ТОВ «Луч» вирішую запроектувати шестипільну кормову сівозміну загальною площею 330,83 га, з врахуваням польових шляхів і лісосмуг. Чиста площа кормової сівозміни складе 324,62 га.

Схеми чергування сільськогосподарських культур в кормовій сівозміні:

1. Люцерна

2. Люцерна

3. Однорічні трави

4. Кукурудза на зерно (45га) + Кормові коренеплоди (4,19га)

5. Кукурудза на з/к

6. Озима пшениця на з/к

В ТОВ «Луч» вирішую запроектувати восьмипільну польову сівозміну загальною площею 924,63 га, з врахуваням польових шляхів і лісосмуг. Чиста площа кормової сівозміни складе 914,75 га.

Схеми чергування сільськогосподарських культур в польовій сівозміні:

1. Чистий пар

2. Гречка

3. Овес

4. Кукурудза на зерно

5. Кукурудза на силос

6. Озима пшениця

7. Ячмінь

8. Соняшник

Таблиця 4.3.1 Структура посівних площ

Назва культури	Врожайність, ц/га	Площа посіву, га	%
1	2	3	4
Зернові - всього	257	785,3	50,81
Озима пшениця	48	114,39	7,40
Гречка	13	114,36	7,40
Овес	29	114,36	7,40
Кукурудза на зерно	55	159,36	10.31
Ячмінь	44	114,36	7,40
Соняшник	40	114,36	7,40
Горох	28	54,11	3,50
Овочеві всього	995	270,35	17,49
Огірки	125	54,07	3,50
Томати	250	54,07	3,50
Капуста	260	54,07	3,50
Цибуля	260	54,07	3,50
Картопля	100	54,07	3,50
Кормові всього	1648	250,16	16,18
Багаторічні трави на сіно	60	49,21	3,18
Однорічні трави на з/к	210	49,19	3,18
Кормові коренеплоди	550	4,19	0,27
Кукурудза на з/к	400	49,19	3,18
Озима пшениці на з/к	48	49,19	3,18
Кукурудза на силос	380	49,19	3,18
Всього посівів		1305,81	84,49
Чистий пар		239,74	15,51
Всього в обробітку		1545,55	100

Виконавши проектування сівозмін, переходжу до виконання п'ятого розділу, проектування полів сівозмін.

5. ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІВ СІВОЗМІН

Поля сівозміни - це рівновеликі частини сівозмінного масиву, призначені для почергового вирощування на них сільськогосподарських культур і виконання робіт, які необхідні для цієї мети. В окремих випадках проводять також внутрішньо польову організацію території: поля ділять на робочі ділянки, посівні смуги. Поля також можуть складатися з орних контурів, які обмежені іншими угіддями.

Кількість і розміри полів сівозміни встановлюються залежно від природної зони розміщення підприємства, схеми чергування культур, кількості та розміру контурів ріллі, особливостей ґрунтового покриву, рельєфу, умов зволоження тощо.

Вимоги до проектування полів сівозміни та робочих ділянок:

Розміри сторін і форма полів. Рекомендована оптимальна довжина полів сівозміни у степових рівнинних районах складає 2000 - 2500 м, у лісостепових - 1500 - 2000 м, у районах Полісся - 800 - 1000 м. Ширина полів встановлюється виходячи з їх площі та довжини.

Форма полів сівозміни у вигляді правильних прямокутників або прямокутних трапецій з довгими паралельними сторонами вважається найкращою. Кути полів при скошених сторонах трапеції можуть мати відхилення від прямих не більше 20 - 30°. У спеціальних сівозмінах, насичених високо інтенсивними культурами, форма полів може бути квадратною.

Для полів площею 400 га оптимальною є квадратна форма (2x2 км). Для полів площею 100 га найкращою є прямокутна форма із співвідношенням сторін 1:2,5 - 1:4.

Проектування полів з урахуванням рельєфу. Поля розміщують довшою стороною поперек схилу. Для забезпечення паралельності довгих сторін допускається відхилення від напрямку горизонталей з ухилом до 1 - 1,5°. В окремих випадках за умови складного рельєфу довгі сторони полів проектують паралельно до горизонталей місцевості (контурне проектування).

Кожне поле рекомендується розміщати на схилі однієї експозиції. У випадку неможливості досягти однорідної експозиції на кожній з експозицій проектують однорідні робочі ділянки.

У районах з вітровою ерозією поля сівозміни розміщають довгими сторонами поперек пануючих вітрів.

Проектування полів з урахуванням ґрунтового покриву. Поля сівозміни мають бути рівно якісними за ґрунтовим покривом. Найкращим проектним рішенням слід вважати таке, коли поле повністю складається з агротехнічно однорідної ділянки, тобто в нього повинно бути включено ґрунти однієї якості та механічного складу.

Рівновеликість полів Поля сівозміни мають бути рівновеликі. Величина відхилень у площах окремих полів сівозміни залежить від розмірів окремих сівозмінних масивів, на яких проектуються поля.

Допустима нерівновеликість полів залежить від спеціалізації сівозміни, кількості полів, зайнятих провідною культурою: у польових сівозмінах - до 10 відсотків, а в складних умовах - до 12 - 15 відсотків; у кормових сівозмінах - до 15 відсотків; у ґрунтозахисних сівозмінах - до 20 відсотків; у спеціальних сівозмінах - до 5 відсотків.

Проектування полів з урахуванням існуючої організації території. Існуючі в натурі елементи організації території необхідно, якщо це можливо, зберегти.

Межі існуючих полів сівозміни, що збігаються з полезахисними лісосмугами, польовими шляхами, лінійними протиерозійними гідроспорудами, елементами контурно- меліоративної організації території, слід максимально зберегти.

Межі полів сівозміни повинні збігатися з межами земельних часток (паїв) відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Межі полів сівозміни не повинні збігатися з осьовими трасами підземних інженерних комунікацій: газопроводів, нафтопродуктопроводів, водогонів, кабельних ліній зв'язку, повітряних ліній зв'язку та ліній електропередачі, а проходити по межі їх охоронної зони.

Проектування полів спочатку виконують в ескізному вигляді, а потім більш точно одним із технічних способів проектування або їх комбінацією на проектному плані.

В залежності від виробничих вимог до точності площ і положення меж тих чи інших ділянок, їх конфігурації і наявності геодезичних даних по межам масиву, в якому проектуються ділянки, застосовують тіж самі способи складання проектів землеустрою, які застосовують при вирахуванні площ, а саме:

1. механічний спосіб - за допомогою планіметра;

2. графічний - за лінійними і кутовими величинами, у тому числі координатами, виміряними на плані;

3. аналітичний - за лінійними і кутовими величинами, виміряними у натурі, заданими (взятими з плану), або ж за їх функціями (координатами).

Ці способи часто застосовують у комбінації:механічний з графічним (графомеханічний), графічний з аналітичним (графоаналітичний).

Проектування ділянок - один з працеємних геодезичних процесів, які потребують великої уваги до обчислювальних операцій, акуратності і порядку ведення записів розрахунків.

Технічне проектування ділянок являється дією, зворотною вирахуванню площ. Якщо при вирахуванні площ визначають площі фігур на плані, то при проектуванні визначають положення лінії, яка обмежує фігуру на плані у відповідності до заданої площі. У зв'язку з цим точність проектування з деяким ступенем наближення може бути прирівняна до точності вирахування площ.

Проектування, так як і вирахування площ, виконують по відомому правилу - від загального до часткового, тобто групами ділянок, після чого в кожній групі проектують окремі ділянки.

В межах полів сівозмін та інших ділянок, крім використовуємо площі для посіву,є шляхи, лісосмуги та інше. В зв'язку з цим перед складанням проекту потрібно виконати розрахунок чистих і валових площ проектуючих ділянок, включаючи площі шляхів, лісосмуг та інших ділянок.

Технічною основою для складання проекту є план землеволодіння (його копія), матеріали вирахування площ, креслення контурів і експлікація земель за угіддями. Проектування виконують шляхом послідовного наближення від загального до часткового, з внесенням різних уточнень, поправок і змін. Перші начерки (ескізи) проектних рішень роблять наближено, по можливості, більш простими технічними способами, щоб у загальних рисах графічно оформити ідею проектування, тобто складають попередній проект.

На основі розміщення меж ділянок, лісових смуг, польових шляхів на попередньому проекті виконують розрахунок чистих і валових площ. Чисті площі з заокругленням до 0,1 га виписують на креслення проекту, валові використовують при складанні остаточного (технічного) проекту. Розрахунок чистих і валових площ виконую в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1. Розрахунок чистих і валових площ

Група контурів, в межах яких виконується проектування	Номери полів	Валова площа, га	У тому числі	Чиста площа, га
№ контуру	Назва угіддя	Площа, га			Л/с	Пол.шлях	Інші
					проектна	існуюча	проектна	існуюча	проектна	існуюча
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Овочева сівозміна
5	Рілля	298,52	1	49,84	0,65						49,19
6	Л/с	2,52	2	50,36		0,78	0,39				49,19
	Всього:	301,04	3	49,89	0,7						49,19
			4	50,38		0,8	0,39				49,19
			5	49,96	0,77						49,19
			6	50,61		0,94	0,47				49,2
			Всього:	301,04	2,12	2,52	1,25				295,15
Кормова сівозміна
1	Рілля	326,94	1	54,51	0,4						54,10
2	Магістральний шлях	2,61	2	54,77		0,43	0,25				54,10
3	Л/с	1,28	3	54,49	0,4						54,10
	Всього:	330,83	4	54,92		0,55	0,27				54,10
			5	56,51	0,61					1,8	54,10
			6	55,63		0,30	0,40			0,81	54,12
			Всього:	330,83	1,41	1,28	0,92			2,61	324,62
Польова сівозміна
7	Рілля	456,4	1	114,78	1,08		0,63				113,07
8	Маг. шлях	4,54	2	113,75			0,68				113,07
	Всього:	460,94	3	116,42	0,98		0,16			2,21	113,07
			4	115,99			0,56			2,33	113,1
			Всього:	460,94	2,06		2,03			4,54	452,31
9	Рілля	463,69	5	116,86			1,26				115,6
	Всього:	463,69	6	115,6							115,6
			7	115,6							115,6
			8	115,63							115,63
			Всього:	463,69			1,26				462,43

Проектування аналітичним способом може виконуватися трапецією або трикутником. При проектуванні трапецією розрахунками забезпечується паралельність сторін ділянок, тому в більшості випадків рекомендується виконувати проектування аналітичним способом - “трапецією”.

Для виконання проектування аналітичним способом необхідна підготовка геодезичних даних. Земельний масив поділяють на елементарні фігури (трапеції і трикутники) лініями, паралельними заданому напряму. Ці лінії проводять через всі вершини даного многокутника.

Після цього визначають основи, висоти, бокові сторони і площі одержаних трапецій і трикутників за допомогою формул:

(5.1)

(5.2)

(5.3)

(5.4)

Де MN- напрям лінії,

d - довжина лінії, м,

б - дирекцій ний кут лінії,

x і y - координати точок, м.

Значення дирекційного кута за румбом визначають залежно від приростів координат.

Обчислення решти геодезичних даних, необхідних для проектування, може бути виконано у відомості (таблиця 5.2), в яку записують номери трапецій (трикутників), довжину вихідної лінії (а) - основу першої трапеції, паралельно якій виконано поділ масиву на елементарні фігури, відому бокову сторону (с) першої трапеції та кути б і в при її основі. Кути б і в визначають як різницю дирекційних кутів відповідних напрямів. Далі визначають висоту (h) і другу бокову сторону (d) першої трапеції за формулами:

h=c*sinб (5.5)

(5.6)

Другу основу першої трапеції (b) визначають як різницю першої основи даної трапеції (а) і добутку висоти (h) на суму котангенсів кутів б і в.

b= a-h (ctgб-ctgв) =a+h*k(5.7)

Визначивши площу першої трапеції за формулою 5.12 завершують підготовку даних по цій трапеції.

(5.8)

Аналогічно виконують розрахунки у другій і наступних трапеціях. За вихідну основу другої трапеції (а) приймається друга основа першої трапеції (b). Закінчивши розрахунки по всіх елементарних фігурах, порівнюють їхню сумарну площу з загальною площею масиву. Розрахунки підготовки данних при проектуванні аналітичним способом наведені в таблицях 5.2.; 5.4.;5.6.

Проектування аналітичним способом ("трапецією") полягає у визначенні довжин сторін проектних ділянок за заданою площею і геодезичними даними, отриманими в процесі підготовки.

Другу основу проектної ділянки визначаємо за формулою:

(5.9)

Знаючи основи трапеції (а) і (b) та площу проектної ділянки (Р), знаходимо її висоту (h), бокові сторони с і d за формулами:

(5.10)

(5.11)

(5.12)

Проектування у многокутних фігурах ведеться з урахуванням площ елементарних фігур і полягає у відрізуванні надлишкової або дорізуванні площі, якої не вистачає до заданої.

Контроль проектування здійснюється за окремими елементарними фігурами шляхом порівняння їх висот і бокових сторін з сумою відповідних значень, одержаних при поділі елементарних фігур на частини.

Проектування аналітичним способом виконується у таблицях 5.3.;5.5.;5.7. . Розрахунки супроводжуються схематичними кресленнями, на яких дається інформація, необхідна для оформлення технічного проекту і креслення перенесення проекту в натуру (мал.5.1-5.5 ).

Таблиця 5.2 Підготовка геодезичних даних для проектування аналітичним способом

№ фігури	а	с	б	h	в	d	ctgб	ctgв	k	b	2P
1	1144,92	1265,72	165°56'	307,63	102°40'	315,30	-3,991	-0,2247	-4,2157	2441,81	55,17
2	2441,81	691,0	102°40'	674,18	62°45'	758,35	-0,2247	0,5150	0,2903	2246,07	158,02
3	2246,07	1111,01	90°03'	1111,01	62°45'	1249,7	-0,0009	0,5150	0,5141	1674,87	217,81
4	1674,87	1079,15	11°43'	218,84	62°45'	246,16	4,8288	0,5150	5,3438	505,43	23,85
5Д	505,43	263,03	62°45'								5,9+0,19
											?пр=460,75
											?т.=460,94
											f=-0.19

Таблиця 5.3 Проектування аналітичним способом

№ поля (фігури)	Площа поля (ділянки)	Р фігури	а	а2	2Р*К	b	a+b	h	c	d
А(1)	229,74	55,17	1144,92	1310841,8	-4651603,4	2441,81	3586,73	307,63	1265,72	315,30
А(2)	174,57	158,02	2441,81	5962436,1	917464,12	2246,07	4687,88	674,18	691,0	758,35
А(3)	16,55	217,81	2246,07	5044830,4	170167,1	2207,86	4453,93	74,32	74,32	83,82
В(3)	231,2	201,26	2207,86	4874645,78	2069355,32	1674,87	3882,73	1036,70	1036,70	1165,88
								?=1111,01	?=1111,01	?=1249,7
В(4)	29,94	23,85	1674,87	2805189,5	2548992,6	505,43	2180,3	218,84	1079,15	246,16
В(5)	6,09	6,09	505,43

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

Малюнок 5.1. Схематичне креслення підготовки даних для проектування аналітичним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки.

Малюнок 5.2. Схематичне креслення підготовки даних для проектування аналітичним способом

Таблиця 5.4 Підготовка геодезичних даних для проектування аналітичним способом

№ фігури	а	с	б	h	в	d	ctgб	ctgв	k	b	2P
Фігура А
1	842,17	1265,72	76°49'	1232,31	117°15'	1386,15	0,2342	-0,515	-0,2808	1188,24	125,10
2	1188,24	821,71	117°15'	730,51	62°45'	821,71	-0,515	0,515	0	1188,24	86,80
3	1188,24	74,32	89°57'	74,32	62°45'	83,6	0,0009	0,515	0,5159	1149,9	8,69
4	1149,9	239,61	62°45'								9,15
											?=229,74
Фігура В
1	1036,7	1079,15	101°39'	1056,81	90°03'	1056,91	-0,2013	-0,0005	-0,2018	1249,96	120,83
2	1249,96	451,25	121°04'	386,63	90°03'	386,67	-0,6024	-0,0005	-0,6029	1483,06	52,83
3Д	1483,06	764,28	90°03'								57,54
											?=231,2



Таблиця 5.5 Проектування аналітичним способом

№ поля (фігури)	Площа поля (ділянки)	Р фігури	а	а2	2Р*К	b	a+b	h	c	d
Фігура А
ІV(1)	115,99	125,10	842,17	709250,3	-651399,84	1170	2012,7	1152,88	1184,14	1296,83
II(1)	113,75	9,11	1170	1368900	-51161,76	1188,24	2358,24	77,26	79,35	86,91
								?=1232,31	?=1265,72	?=1386,15
II(2)	104,64	86,80	1188,24	1411914,3	0	1188,24	2376,48	730,5	730,5	821,71
II(3)	17,84	8,69	1188,24	1411914,3	89663,42	1149,9	2338,14	74,33	77,13	83,61
II(4)	9,15	9,15	1179,9
Фігура В
І(1)	114,78	120,83	1036,7	1074746,8	-463252,08	1240	2276,7	1008,3	1029,61	1008,3
ІІІ(1)	116,42	6,05	1240	1537600	-24417,8	1249,96	2489,96	48,6	49,63	48,6
								?=1056,81	?=1079,15	?=1056,91
ІІІ(2)	110,37	52,83	1249,96	1562400	-637024,14	1483,06	2733,02	386,61	451,38	386,61
ІІІ(3)	57,54	57,54	1483,06	2199466,9					764,28

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.3. Схематичне креслення підготовки даних для проектування аналітичним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.4. Схематичне креслення підготовки даних для проектування аналітичним способом

Таблиця 5.6 Підготовка геодезичних даних для проектування аналітичним способом

№ фігури	а	с	б	h	в	d	ctgб	ctgв	k	b	2P
Фігура А
1	2119,74	517,88	99°50'	510,27	67°52'	550,86	-0,1733	0,4067	0,2334	2000,62	105,25
2	200,62	1054,88	67°52'	977,14	84°56'	980,98	0,4067	0,0887	0,4954	1516,58	171,97
3	1516,58	869,92	64°27'	784,85	84°56'	787,93	0,4780	0,0887	0,5667	1071,8	101,57
4	1071,8	748,33	84°56'	745,4	74°50'	772,30	0,0887	0,2711	0,3598	803,61	69,90
5Д	803,61	386,96	74°50'								15,00
											?пр=463,43
											?т.=463,69
											f=+0,26



Таблиця 5.7 Проектування аналітичним способом

№ поля (фігури)	Площа поля (ділянки)	Р фігури	а	а2	2Р*К	b	a+b	h	c	d
V(1)	116,86	105,12	2119,74	4493297,67	245350,08	2000,62	4120,36	510,27	517,41	552,24
V(2)	11,74	171,84	2000,62	4002480,38	116319,92	1971,33	3971,95	59,12	63,98	59,39
VI(2)	115,6	160,1	1974,33	2300014,9	1145364,8	1655,53	3626,86	637,45	689,88	640,40
VII(2)	115,6	44,5	1655,53	2300014,9	440906	1516,58	3172,11	280,57	303,65	281,87
								?=977,14	?=1057,51	?=981,66
VII(3)	71,1	101,57	1516,58	2300014,9	805847,4	1222,36	2738,94	519,20	575,48	521,28
VIII(3)	115,63	30,47	1222,36	1494164	345346,98	1071,8	2294,16	265,65	294,44	266,71
								?=784,85	?=869,92	?=787,99
VIII(4)	85,16	69,9	1071,8	1148755,2	503000,4	803,61	1875,41	745,43	748,42	772,38
VIII(5Д)	15,26	15,26	803,61						386,96

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.5. Схематичне креслення підготовки даних для проектування аналітичним способом

Проектування графічним способом може бути виконано трапецією, якщо межа повинна проходити паралельно заданому напряму або трикутником, якщо межа проектної Ділянки проводиться через задану точку. Проектування трапецією зводиться до визначення висоти ділянки заданої площі, яка має форму трапеції. Висота може бути визначена за однією з формул:

(5.14)

(5.15)

де Р - площа проектної ділянки (трапеції), м²;

a і b - основи( паралельні сторони) трапеції, м;

S - середня лінія трапеції, м.

При проектуванні за сумою паралельних сторін робота виконується шляхом декількох наближень у такій послідовності. Межі проектних ділянок переносять із попереднього проекту на технічний. Якщо відоме значення першої основи трапеції, графічно за допомогою вимірювача і масштабної лінійки визначають наближене значення другої основи трапеції (b_гр).

За формулою:

(5.16)

визначають перше (наближене) значення висоти проектної трапеції. Відклавши на плані цю висоту, уточнюють положення другої основи трапеції і визначають графічно на плані точніше її значення (b'_гр). За уточненим значенням другої основи трапеції визначають більш точне значення висоти (h''). Якщо різниця між (h') і ( h”) перевищує величину ( h - висота трапеції,м; S - середня лінія трапеції,м), роблять ще одне уточнення другої основи і висоти трапеції. Відклавши останнє значення висоти на плані, проводять межу між першою і другою ділянками і в такій же послідовності проектують наступні ділянки.

Проектування завершують визначенням бокових сторін запроектованих полів (ділянок), що буде необхідно при оформленні технічного проекту і перенесенні його в натуру. Бокові сторони можна було б визначити графічно на плані, але це неминуче призведе до порушення паралельності довгих сторін. Щоб уникнути цього, бокові сторони необхідно визначати через ув'язані значення висот (h") запроектованих ділянок. Якщо відомі кути при основі трапеції б і в, її бокові сторони с і d визначають за формулами:

(5.17)

(5.18)

Якщо значення кутів б і в невідомі, бокові сторони запроектованих ділянок (трапецій) можна обчислити із подібності трикутників. У цьому випадку визначають графічно на плані значення бокових сторін C і D , висоту H трапеції, в межах якої велося проектування, а бокові сторони проектних ділянок с і d знаходять за формулами:



(5.19)

(5.20)

Контроль проектування графічним способом проводиться шляхом порівняння сум висот ділянок з висотою трапеції, в межах якої виконувалося проектування. Розходження не повинно перевищувати величину, яка визначається за формулою:

(5.21)

де f_n - допустиме відхилення суми висот запроектованих ділянок від загальної висоти елементарної фігури, м;

М - знаменник числового масштабу плану;

N - середнє значення витягнутості проектних ділянок, тобто відношення середньої лінії до висоти;

n - кількість проектних ділянок.

Цей спосіб дозволяє при проектуванні знаходити значення паралельних сторін ділянок, а також дані, які необхідні для оформлення технічного проекту і перенесення його в натуру. Точність проектування графічним способом за сумою паралельних сторін дещо вища, ніж проектування за середньою лінією трапеції.

Якщо проектування виконується у многокутних фігурах, їх спочатку ділять на елементарні фігури лініями, які проходять через всі поворотні точки, паралельні напряму довгих сторін проектних ділянок. Визначають графічно на плані або за координатами поворотних точок всі необхідні для проектування геодезичні дані елементарних фігур (трапецій і трикутників): основи, висоти, бокові сторони, площі.

Проектування графічним способом у многокутних фігурах здійснюється у межах кожної елементарної фігури. Особливістю вирахування бокових сторін проектних ділянок є те, що вони можуть складатися із декількох відрізків - частин сторін різних трапецій, які визначають через ув'язані значення відповідних висот.

Підготовку даних для проектування графічним способом.виконується у таблицях 5.8.;5.10.;5.12;5.14.

Проектування графічним способом.виконується у таблицях 5.9.;5.11;5,13; 5.15.

Таблиця 5.8 Підготовка даних для проектування графічним способом

Номери фігур	Основи трапецій	a+b	Висота трапецій (h), м	2Р вирахуване	Поправка, га	2Р ув
	a	b
Кормова сівзміна (І секція)
1	1415,06	1565,0	2980,06	910	135,59	+1,65	137,24
2	1565,0	1511	3076	520	79,98	+0,85	80,83
3	1511	1132	2643	215	28,41	+0,35	28,76
4	1132	1140	2272	175	19,88	+0,3	20,18
5	1140	1093	2233	510	56,94	+0,65	57,59
6Д	1093		1093	112	6,12	+0,11	6,23
					?пр=326,92
					?т.=330,83
					f=-3,91

Таблиця 5.9 Проектування графічним способом за сумою паралельних сторін трапеції

Номери	2Р, м2	а,м	b гр.,м	Попередні	b'гр., м	a+b'гр..	h''	Бокові
Полів і ділянок	Трапецій				a+bгр.	h'				c	d
		Полів і ділянок	Трапецій
А	1	165,51	137,24	1415,06	1565,0	2980,06	910	1565,0	2980,06	910	942,37	925,1
А	2	28,27	80,83	1565,0	1550	3115	181,51	1550	3115	181,51	190,0	183,2
В	2	165,32	52,56	1550	1511	3061	338,49	1511	3061	338,49	340,0	349,88
							?= 520					?=1458,18
В	3	112,76	28,76	1511	1132	2643	215	1132	2643	215	210	417,31
В	4	84,0	20,18	1132	1140	2272	175	1140	2272	175	174,22	180
В	5	63,82	57,59	1140	1093	2233	510	1093	2233	510	537,4	532,45
В	6Д	6,23	6,23	1093		1093	112		1093	112	121,23

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

Малюнок 5.6. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки.

Малюнок 5.7. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Таблиця 5.10 Підготовка даних для проектування графічним способом

Номери фігур	Основи трапецій	a+b	Висота трапецій (h), м	2Р вирахуване	Поправка, га	2Р ув
	a	b
Фігура А
1	1108,3	1120	2228,3	1387	154,53	+0,07	154,6
2	1120	303	1423	149	10,6	+0,01	10,61
3Д	303		303	20	0,3		0,3
					?пр=165,43		?=165,51
					?т.=165,51
					f=-0,08
Фігура В
1	658,63	1390	2048,63	81	8,3	+0,2	8,5
2	1390	1275	2665	965	128,6	+3,07	131,67
3	1275	560	1835	52	4,77	+0,2	4,97
4	560	360	920	390	17,94	+0,6	18,54
5 Д	360		360	80	1,44	+0,2	1,64
					?пр=161,05		?=165,32
					?т.=165,32
					f=-4,27

Таблиця 5.11 Проектування графічним способом за сумою паралельних сторін трапеції

Номери	2Р, м2	а,м	b гр.,м	Попередні	b'гр., м	a+b'гр..	h''	Бокові
Полів і ділянок	Трапецій				a+bгр.	h'				c	d
		Полів і ділянок	Трапецій
Фігура А
V	1	56,51	154,6	1108,3	1110	2218,3	509,5	1110	2218,3	509,5	514	515
III	1	54,49	98,09	1110	1118	2228	489,13	1118	2228	489,13	490	488
I	1	54,51	43,6	1120	1120	2240	388,5	1120	2240	388,5	411,06	388
										?=1387	?=1415,06
I	2	10,91	10,61	1120	303	1423	149	303	1423	149	827,27	159
												?=1550
I	3Д	0,3	0,3	303		303	20		303	20	115,1	190,0
											?= 942,37
Фігура В
II	1	54,77	8,5	658,63	1390	2048,63	81	1390	2048,63	81	724,22	85
II	2	46,27	131,67	1390	1360	2750	336,51	1360	2750	336,51	360	270
IV	2	54,92	85,4	1360	1295	2655	413,71	1295	2655	414,50	425	420
VI	2	55,63	30,48	1290	1275	2565	212,2	1275	2565	212,2	215	304,61
										?=965		?=1079,61
VI	3	25,15	4,97	1275	560	1835	52	560	1835	52	60	712,45
VI	4	20,18	18,54	560	360	920	390	360	920	390	400	417,31
VI	5Д	1,64	1,64	360		360	80		360	80	90	349,88

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.8. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.9. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Таблиця 5.12 Підготовка даних для проектування графічним способом

Номери фігур	Основи трапецій	a+b	Висота трапецій (h), м	2Р вирахуване	Поправка, га	2Р ув
	a	b
Кормова сівзміна (І секція)
1	2119,74	2210	4329,74	220	47,63		47,63
2	2210	2050	4250	1040	221,52		221,52
3	2050	1265	3315	40	6,63		6,63
4Д	1265		1265	330	20,79	+4,47	25,26
					?пр=296,57		?=301,04
					?т.=301,04
					f=-4,47

Таблиця 5.13 Проектування графічним способом за сумою паралельних сторін трапеції

Номери	2Р, м2	а,м	b гр.,м	Попередні	b'гр., м	a+b'гр..	h''	Бокові
Полів і ділянок	Трапецій				a+bгр.	h'				c	d
		Полів і ділянок	Трапецій
В	1	151,35	47,63	2119,74	2210	4329,74	220	2210	4329,74	220	240,17	225
В	2	103,72	221,52	2210	2130	4340	477,97	2130	4340	476,9	490	480
А	2	149,69	117,8	2140	2050	4190	562,3	2050	4190	562,3	565	570,95
												?==1275,95
А	3	31,89	6,69	2050	1265	3315	40	1265	3315	40	45,4	788,54
А	4Д	25,26	25,26	1265		1265	330		1265	330	357,78	1206,25

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

Малюнок 5.10. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки.

Малюнок 5.11. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Таблиця 5.14 Підготовка даних для проектування графічним способом

Номери фігур	Основи трапецій	a+b	Висота трапецій (h), м	2Р вирахуване	Поправка, га	2Р ув
	a	b
Фігура А
1	570,95	590	1160,95	785	45,6		45,6
2	590	930	1520	1210	92,0		92,0
3Д	930		930	130	12,09		12,09
					?пр=149,69		?=149,69
					?т.=149,69
					f=0
Фігура В
1	705	711	1416	2098	148,54	-2	146,54
2	711	650	1361	30	2,04	-1	1,04
5 Д	650		650	80	5,2	-1,43	3,77
					?пр=155,78		?=151,35
					?т.=151,35
					f=+4,43

Таблиця 5.15 Проектування графічним способом за сумою паралельних сторін трапеції

Номери	2Р, м2	а,м	b гр.,м	Попередні	b'гр., м	a+b'гр..	h''	Бокові
Полів і ділянок	Трапецій				a+bгр.	h'				c	d
		Полів і ділянок	Трапецій
Фігура А
V	1	49,96	45,6	570,95	590	1160,95	785	590	1160,95	785	788,54	769,4
V	2	4,36	92,0	590	602	1192	73,15	602	1192	73,15	80,1	73,15
III	2	49,89	87,64	602	810	1412	706	810	1412	709	720,2	715,4
I	2	49,84	37,75	810	930	1740	430,85	930	1740	430,85	405,95	430,1
I	3Д	12,09	12,09	930		930	130		930	130	968,18	141,95
Фігура В
VI	1	50,61	146,54	705	705	1410	717,9	705	1410	717,9	725,1	725,1
IV	1	50,38	95,93	705	708	1413	713,09	708	1413	713,09	713,4	713,4
II	1	50,36	45,55	708	711	1419	667,01	711	1419	667,01	681,24	671,2
							?=2098				?=2119,74
II	2	4,81	1,04	711	650	1361	30	650	1361	30	80	20,3
												?=2130
II	3Д	3,77	3,77	650		650	80		650	80	490	160,17

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.12. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

Умовні позначення

- номер елементарної фігури;

- межа елементарної фігури;

- номер проектної ділянки;

- межа проектної ділянки;

- номер поля;

- межа поля.

Малюнок 5.13. Схематичне креслення підготовки даних для проектування графічним способом

В результаті впорядкування території сівозміни складається експлікація земель по сівозмінах (таблиця 5.16).

Таблиця 5.16 Експлікація земель по сівозмінах

Назва сівозміни	Площа сівозміни, га	В тому числі по полях
		1	2	3	4	5	6	7	8
Овочева	295,15	49,19	49,19	49,19	49,19	49,19	49,2
Кормова	324,62	54,10	54,10	54,10	54,10	54,10	54,12
Польова	914,74	113,07	113,07	113,07	113,1	115,6	115,6	115,6	115,63

Після завершення впорядкування території сівозмін необхідно провести оцінку запроектованих полів сівозмін за складом грунтів, за рівновеликістю.

За складом грунтів поля сівозміни повинні бути по можливості однорідними. Оцінка їх рівновеликості проводиться в таблиці 5.17.

Таблиця 5.17 Характеристика розміщення полів сівозмін за складом грунтів

№ поля	Площа поля	В тому числі за агро групами	Оціночний бал поля	Умовна площа поля
		Агрогрупа 60 е	Агрогрупа 65 е
		Площа	Бал	Площа	Бал
Кормова сівозміна
1	54,10	6	50	48,1	45	46,01	24,89
2	54,10	54,10	50	40	45	50	27,05
3	54,10	15	50	39,1	45	46,39	25,10
4	54,10	54,10	50	0	45	50	27,05
5	54,10	18	50	36,1	45	46,66	25,24
6	54,12	54,12	50	0	45	50	27,06
Овочева сівозміна
1	49,19	12	50	37,19	45	46,22	22,74
2	49,19	49,19	50	0	45	50	24,6
3	49,19	13	50	36,19	45	46,32	22,78
4	49,19	49,19	50	0	45	50	24,6
5	49,19	2	50	47,19	45	45,20	22,23
6	49,2	44,2	50	5	45	49,49	24,35
Польова сівозміна
1	113,07	102,07	50	11	45	49,51	55,98
2	113,07	6	50	107,07	45	45,27	51,19
3	113,07	56,07	50	57	45	47,48	53,69
4	113,1	0	50	113,1	45	45	50,9
5	115,6	115,6	50	0	45	50	57,8
6	115,6	112,5	50	3,1	45	49,87	57,65
7	115,6	11,5	50	104,1	45	45,5	52,6
8	115,63	0	50	115,63	45	45	52,04

Визначення умовних площ полів сівозміни проводяться за формулою:



(5.22)

де Р_ум - умовна площа поля, га;

Р - фактична площа поля, га;

Б - оціночний бал поля.

Сівозміни повинні забезпечувати запланований вихід продукції і рівномірне використання робочої сили і засобів виробництва по всім рокам ротації. Дотримання такої вимоги неможливе якщо недотримуватись рівновеликості полів. Але повністю дотримання цієї вимоги можливе тільки в особливо сприятливих умовах, коли орні масиви великі, однорідні по природним умовам і площа їх дорівнює середньому розміру поля.

Просторові умови викликають необхідність допускати відхилення від середнього розміру поля. Величина відхилень в площі полів залеж від родючості ґрунтів. Допускається зменшення площі поля при відносно кращій родючості і збільшення - при більш низькій. Для цього фактичні площі полів сівозміни переводять в умовні, тобто приведені до однієї якості, і визначають відхилення від середнього розміру.

Оцінка полів (сівозмін) за рівновеликістю проводиться шляхом порівняння кожного поля сівозміни з середнім розміром поля сівозміни в абсолютних величинах гектарах і у відсотках. Якщо ж поля сівозміни різні за якістю грунтів, визначається умовна площа поля, по яких і оцінюється рівновеликість полів (таблиця 5.18), яка не повинна перевищувати 10 % середнього розміру умовного поля.



Таблиця 5.18 Характеристика полів сівозмін по рівновеликості в залежності від бальної оцінки полів

№ поля	Площа поля, га	Оціночний бал поля, га	Умовна площа поля, га	Відхилення площі від середнього розміру
				Фактичного	Умовного
				га(+),(-)	%(+),(-)	га(+),(-)	%(+),(-)
1	2	3	4	5	6	7	8
Кормова сівозміна, середній розмір поля 54,10
1	54,10	46,01	24,89	0	0	-1,18	-4,53
2	54,10	50	27,05	0	0	0,98	3,76
3	54,10	46,39	25,10	0	0	-0,97	3,72
4	54,10	50	27,05	0	0	0,98	3,76
5	54,10	46,66	25,24	0	0	-0,83	-3,18
6	54,12	50	27,06	-0,02	-0,036	0,99	3,8
Середній розмір поля	54,10		26,07
Овочева сівозміна, середній розмір поля 49,19
1	49,19	46,22	22,74	0	0	-0,81	-3,44
2	49,19	50	24,6	0	0	1,05	4,46
3	49,19	46,32	22,78	0	0	-0,77	-3,27
4	49,19	50	24,6	0	0	2,37	10,06
5	49,19	45,20	22,23	0	0	-1,32	-5,6
6	49,2	49,49	24,35	-0,01	-0,02	0,8	3,4
Середній розмір поля	49,19		23,55
Польова сівозміна, середній розмір поля 114,34
1	113,07	49,51	55,98	-1,27	-1,11	2	3,71
2	113,07	45,27	51,19	-1,27	-1,11	-2,79	-5,17
3	113,07	47,48	53,69	-1,27	-1,11	-0,29	-0,54
4	113,1	45	50,9	-1,24	-1,08	-3,08	-5,71
5	115,6	50	57,8	1,26	1,10	3,82	7,08
6	115,6	49,87	57,65	1,26	1,10	3,67	6,8
7	115,6	45,5	52,6	1,26	1,10	-1,38	-2,56
8	115,63	45	52,04	1,29	1,13	-1,94	-3,59
Середній розмір поля	114,34		53,98

Проводиться оцінка запроектованих полів сівозмін з точки зору створення сприятливих умов для високопродуктивного використання сільськогосподарської техніки. З цією метою дається просторова характеристика полів сівозмін (таблиця 5.19).

Таблиця 5.19 Характеристика просторових умов запроектованих полів сівозмін

Номера	Площі полів і робочих ділянок, га	Назва фігур	Фактичні та умовні розміри
Полів			Ширина, м	Довжина, м
Кормова сівозміна
1	54,10	Неправильної форми	479,03	1126,19
2	54,10	Неправильної форми	357,5	1356,43
3	54,10	Прямокутник	489	1115
4	54,10	Прямокутник	422,5	1310
5	54,10	Прямокутник	514,15	1109,15
6	54,12	Неправильної форми	534,81	1384,82
Овочева сівозміна
1	49,19	Трапеція	489	884,09
2	49,19	Неправильної форми	676,22	715,09
3	49,19	Трапеція	717,8	700
4	49,19	Прямокутник	713,4	700
5	49,19	Неправильної форми	778,97	585,48
6	49,2	Прямокутник	725,1	702,5
Польова сівозміна
1	113,07	Трапеція	1009,25	1133,35
2	113,07	Неправильної форми	1037,5	1125,31
3	113,07	Неправильної форми	850	1197,94
4	113,1	Неправильної форми	1240,49	1006,09
5	115,6	Прямокутник	598,94	2034,87
6	115,6	Прямокутник	665	1800
7	115,6	Прямокутник	825	1430
8	115,63	Неправильної форми	1230,27	1003,56



Для прямокутників і близьких до них за формою трапецій і паралелограмів, кут яких не відхиляється від прямих більш ніж на 10 - 15°, робоча довжина береться графічно безпосередньо з плану. Якщо поля або ділянки мають форму трапеції, то їх умовну довжину і ширину встановлюють по формулам 5.23, 5.24.

В = 0,2*(ЗН + с + d)(5.23)

Де В - умовна ширина трапеції, м;

с, d - довжина її бокових сторін, м;

Н - висота трапеції, м.

L = P/B(5.24)

Де L - умовна довжина поля;

Р - площа поля (ділянки), м²;

В - умовна ширина поля, м.

Для трикутника умовну ширину визначаю за формулою 5.25.

(5.25)

Де В - умовна ширина трикутника, м.

С, D - довжина його бокових сторін, м;

Н - висота трикутника, м.

Для визначення умовної довжини поля (робочої ділянки) складної конфігурації використовують формулу 5.26.



L = S * k (5.26)

Де S - максимальна довжина поля (робочої ділянки) в напрямку основного обробітку, м;

k - коефіцієнт, що залежить від конфігурації поля (робочої ділянки).

Для видовженого поля (робочої ділянки) з паралельними довгими і криволінійними короткими значення "к" приймається 0,70 - 0,97 в залежності від ступеня ламаності меж. В середньому його можна прийняти рівним 0,87.

В окремих випадках дуже складної конфігурації полів, їх можна умовно ділити на прості геометричні фігури. Для кожної такої фігури визначається умовна ширина. Загальна умовна ширина поля (робочої ділянки) визначається як середньозважена з умовних ширин ділянок, виділених в полі. Умовна довжина таких полів встановлюється шляхом ділення площі поля в метрах квадратних на середньозважену умовну ширину поля.

Умовна довжина поля є одночасно довжиною робочого гону тракторних агрегатів, від величини яких залежить продуктивне використання техніки, зокрема втрат робочого часу на холості заїзди і повороти. Найбільше таких втрат відбувається в полях з короткими робочими гонами. Так, при зміні довжини робочого гону із 100 до 600 м холості заїзди зменшуються на 31,1%.

Виконавши проектування полів сівозмін, переходжу до виконання шостого розділу, розроблення плану переходу до прийнятої сівозміни.



6. РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ ПЕРЕХОДУ ПРИЙНЯТОЇ СІВОЗМІНИ

План переходу до прийнятих сівозмін розробляється разом зі спеціалістами сільськогосподарського підприємства окремо для кожної сівозміни.

При цьому використовується креслення організації території розробленого проекту землеустрою, креслення розміщення попередників сільськогосподарських культур за два попередніх роки, дані про культури, які вирощуються на території господарства на момент розроблення проекту, книга історії полів, картограма агровиробничих груп ґрунтів.

Розробляючи план освоєння сівозмін, рекомендується враховувати такі вимоги:

підвищення інтенсивності використання включених до сівозміни земель має відбуватись не тільки в роки ротації, але і протягом перехідного періоду;

забезпечення агротехнічно правильного чергування культур у межах полів з урахуванням ґрунтів, попередників та скорочення строків переходу до запроектованої сівозміни;

необхідне створення сприятливих умов для впровадження ефективного використання машинно-тракторних агрегатів, зменшення транспортних витрат.

План освоєння сівозмін, складений за встановленою формою, узгоджують з планами трансформації земель, передбачаючи скорочення строків залучення в ріллю освоюваних угідь і використання їх під посіви культур. Першочергову увагу приділяють збільшенню виробництва зерна, створенню насіннєвих фондів і забезпеченню достатньої кількості повноцінних кормів для тварин.

Чергування культур у перехідні роки повинно бути агротехнічно правильним, узгодженим із схемою сівозмін, межами полів, родючістю ґрунтів, протиерозійними заходами, попередниками сільськогосподарських культур.

Складаючи плани переходів до сівозмін, звертають увагу на швидку ліквідацію строкатості полів і переведення посівів у межі полів.

Сівозміни з одним полем багаторічних трав можуть бути освоєні за один - два роки. Для освоєння сівозмін із включеними до полів значними площами нових земель (зрошувані, на торф'яно-болотних ґрунтах та ін.) і з великою кількістю полів, які зайняті багаторічними травами, потрібно три - чотири, а іноді й більше років.

Рекомендується передусім враховувати посіви багаторічних трав і озимих, які будуть займати поля в перший рік освоєння сівозміни.

Під пар, парозаймаючі культури і багаторічні трави вже в перший рік намагаються виділити цілі поля. Якщо ж на полі різноманітні попередники, після яких неможливо розмістити одну культуру, то в перший рік переходу його займають двома-трьома агротехнічно-однорідними культурами. Цим створюють сприятливі умови для розміщення в наступному році однієї культури, а в збірних полях - двох - трьох культур.

Під час складання плану переходу до кормових сівозмін враховують, що не тільки в наступні, але й у перехідні роки вони разом з іншими сівозмінами і кормовими угіддями повинні забезпечувати достатню кількість повноцінних кормів для поголів'я худоби, що планується.

Для освоєння запроваджених сівозмін рекомендується складати план освоєння (перехідні таблиці) по кожній з них. При цьому важливо передбачити агротехнічно правильне чергування культур у сівозмінах в роки переходу і розміщення в них площ посіву всіх необхідних культур.

Такими планами визначаються, зокрема, строки освоєння запроваджених сівозмін. Звичайно протягом двох - трьох років вдається перейти до запроектованого розміщення посівів в межах нових полів. Примірний план такого переходу наведено в таблиці 6.1.

Під час складання плану розміщення культур у нових полях сівозміни рекомендується:

якомога швидше усунути строкатість та роздрібненість посіву різних культур у межах полів;

витримати агротехнічно правильне чергування культур у роки переходу, використавши кращі попередники для більш цінних і вимогливих культур;

забезпечити в роки переходу розміщення культур потрібного складу, щоб усунути великі коливання в площах посіву товарних технічних і зернових культур.

Для визначення загальної площі посівів розміщуваних культур за роками освоєння сівозміни в кінці перехідної таблиці по кожній сівозміні рекомендується зазначати площу посівів основних груп культур.

Таблиця 6.1. План переходу до прийнятих сівозмін

Поля сівозміни

Площа, га

План посіву культур за роками ротації

перший

другий

третій

четвертий

п'ятий

шостий

сьомий

восьмий

культура

площа

культура

площа

культура

площа

культура

площа

культура

площа

культура

площа

культура

площа

культура

площа

Польова сівозміна

452,31+ 462,43= 914,74

Чистий пар

113,07

Гречка

113,07

Овес

113,07

Кукурудза на зерно

113,07

Кукурудза на силос

115,6

Озима пшениця

115,6

Ячмінь

115,6

Соняшник

115,63

Овочева сівозміна

295,15

Горох

49,19

Огірки

49,19

Томати

49,19

Капуста

49,19

Цибуля

49,19

Картопля

49,2

Кормова сівозміна

321,62

Люцерна

54,10

Ліцерна

54,10

Однорічні трави

54,10

Кукрудза зерно (45 га)+ кормові коренеплоди (4,19 га)

49,19

Кукрудза на з/к

54,10

Озима пшениця на з/к

54,12



Виконавши розроблення плану переходу до прийнятої сівозміни, переходжу до виконання сьомого розділу, перенесення в натуру (на місцевість) запроектованих полів сівозміни.

7. ПЕРЕНЕСЕННЯ В НАТУРУ (НА МІСЦЕВІСТЬ) ЗАПРОЕКТОВАНИХ ПОЛІВ СІВОЗМІНИ

Перенесення проектів землевпорядкування в натуру полягає в прокладенні і закріпленні на місцевості меж полів сівозмін чи робочих ділянок, загонів чергового випасання, польових шляхів, скотопрогонів та інших елементів, передбачених проектом на плані.

Як відомо, існують такі методи перенесення проекту землевпорядкування в натуру:

1. методи промірів - за допомогою мірної стрічки;

2. кутомірний - за допомогою теодоліта і мірної стрічки;

3. графічний - за допомогою мензули.

Найбільше поширення при виконанні робіт по перенесенню в натуру землевпорядних проектів набув метод промірів, менш поширений кутомірний метод і практично не використовується графічний метод.

Застосування цих методів можливо для різного проекту і виду зйомки, але цілеспрямованість застосування того чи іншого метода залежить від:

1. технічних вимог до паралельності чи перпендикулярності сторін проектних ділянок;

2. способу проектування, який застосовувався при складанні проекту землеустрою;

3. топографічних умов місцевості (рівна, з явно вираженим рельєфом, відкрита, закрита);

4. виду проектних ліній (прямі або ломані);

5. виду планово-картографічного матеріалу, використаного при проектуванні (плани теодолітної, мензульної зйомки, аерофотозйомки та інше)

Перенесенню проекту мірним приладом слід завжди віддавати перевагу перед іншими методами, тобто положенню проектної лінії на місцевості не перешкоджають насадження, будівлі, рельєф; положення кінцівок переносних ліній в натуру визначаються проміром між точками, які позначені на плані і надійно визначаються в натурі (знаки, стовпи, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації).

Якщо проектування виконувалось аналітичним або графічним способом, коли в процесі проектування вираховувались відрізки промірів, то в якості опори при перенесенні проекту використовують точки раніше прокладених теодолітних ходів або пункти інших видів геодезичних мереж.

При проектуванні планіметром в поєднанні з графічним способом в якості опори для перенесення проекту в натуру можуть бути використані прямі лінії контурів ріллі, прямі дороги, вершини кутів поворотів чітко відображених контурів ситуації величиною не менше 40° і на більше 140°.

Перенесення проекту в натуру теодолітом і мірним приладом виконується у випадках, коли:

- умови місцевості перешкоджають видимість в потрібних напрямках, не дозволяють здійснити перенесення проекту тільки методом промірів;

- проектні межі зображують ломані лінії і при прокладанні їх виникає необхідність будувати кути;

- точки ситуації не можуть служити надійною опорою для перенесення проекту в натуру і виникає необхідність визначити положення проектних точок шляхом побудови кутів і промірів ліній від точок і ліній теодолітних ходів і пунктів інших геодезичних мереж.

Перенесення проекту в натуру мензулою краще виконувати в суху погоду і при наявності плану мензульної зйомки або аерофотозйомки переважно на жорсткій основі, якщо: проектування виконувалось механічним способом в поєднанні з графічним; не потребується строга паралельність і перпендикулярність сторін ділянок; точки ситуації на можуть служити надійною опорою для перенесення проекту і виникає необхідність визначити положення проектної точки полярним способом, тобто шляхом побудови напрямку і проміру лінії; по межам землеволодіння і усередині його відсутні теодолітні ходи, існуюча сіть геодезичних пунктів рідка і застосування теодоліта не доцільно.

Методи і прийоми перенесення проекту в натуру повинні відповідати способам зйомочних і проектних робіт, наприклад не можна переносить в натуру, відносно точок контурів ситуації, проект складений аналітичним способом, але немає необхідності прокладати теодолітний хід для визначення меж між ділянками неправильної форми, в яких внаслідок криволінійності контуру відсутні прямі кути і сторони між собою не паралельні. В цьому випадку можна застосувати спосіб визначення меж ділянок промірами від чітко відображених точок контурів ситуації.

Розбивочне креслення складають тільки після нанесення на проектний план усіх проектних ліній спроектованих об'єктів і записів на ньому усіх відрізків (промірів) і кутів, необхідних для перенесення проекту в натуру. Він є технічним документом, також як абрис теодолітної чи тахеометричної зйомки, прикладається до технічного діловодства і свідчить про порядок і правильність виконання польових робіт. Ним передбачається такий порядок перенесення проекту, що забезпечить найбільшу продуктивність праці виконавця, скоротить недоцільні пересування робочої сили і дозволить виконати роботи з необхідною точністю.

Розбивочні креслення складають у туші на восківці в масштабі проектного плану тільки на ті частини землекористування, на яких проект буде переноситися протягом одного-трьох робочих днів (щоб уникнути псування усього розбивочного креслення в польовій обстановці). Якщо проект нескладний, то розбивочне креслення може бути складене схематично на листі папера

На копії проектного плану показують існуючу ситуацію та елементи проекту. Контури існуючої ситуації, умовні знаки, а також геодезичні дані, які належать до існуючої геодезичної опори, викреслюють чорним кольором. На розбивочному кресленні можна наносити не всю ситуацію, а тільки ту частину, яка необхідна для перенесення проекту, і контури, які полегшують у натурі знаходження опорних точок. Умовні знаки контурів ситуації показують розріджено.

Проектні межі полів і ділянок, які необхідно перенести в натуру, показують червоним кольором. Таким же кольором позначають номери полів і ділянок. Площі полів і ділянок не вказують.

На виготовлену копію проектного плану переносять усі побудови, виконані при підготовці даних, а також довжини ліній і значення кутів, необхідні для перенесення проекту в натуру. Побудовані допоміжні магістральні лінії, перпендикуляри, лінії теодолітних і мензульних ходів креслять синім (фіолетовим) кольором. Таким же кольором позначають геодезичні дані, що належать до них. Довжину ліній вказують уздовж відрізків, а значення кутів - біля точок в яких вони будуть побудовані.

На розбивочне креслення для перенесення проекту в натуру мензулою приблизно наносять точки стояння мензули, показуючи стрілками напрямки на точки, за якими вони будуть визначатися. Розроблюють і наносять на креслення маршрути руху для перенесення проекту в натуру. При цьому кожний маршрут розраховують не більше ніж на один робочий день, щоб усі елементи проекту були перенесені в натуру за короткий період, при мінімальній кількості переїздів і переходів.

До маршрутів руху включають також всі додаткові побудови, проектні теодолітні та мензульні ходи, перехідні точки і т. ін. Маршрути руху повинні починатися й закінчуватися поблизу населених пунктів і польових станів. Напрям маршрутів (стрілки), а також місця постановки віх (прапорці) показують на розбивочному кресленні червоним кольором.

Усі виміри, які потрібно відкладати при перенесенні проекту в натуру, виписують червоним кольором за напрямом маршруту. Причому виміри уздовж прямих ліній підписують біля проектних точок наростаючим підсумком від початку поворотної (опорної) точки до кінця прямої в напрямі руху вимірювального приладу. Надписи

роблять біля проектної лінії (уздовж неї), до якої вони належать, так, щоб було їх читати, орієнтуючи креслення в напрямі руху. Довжину відрізків між межами діл. (проектними точками) підписують уздовж цих відрізків - з боку ділянок, до яких вона належать. Якщо напрям проектних відрізків заданий кутами, біля відповідних проектних точок виписують їх значення. На розбивочному кресленні не показують довжини відрізків, у тому числі і проектних ліній, які не будуть вимірюватися (відкладатися) на місцевості під час перенесення проекту в натуру.

Указують (підписують) ширину польових шляхів, лісосмуг та інших проектних лінійних об'єктів, що підлягають перенесенню в натуру. Ширину підписують уздовж цих об'єктів. Місця встановлення стовпів (межових знаків) на кресленні позначають кружками червоного кольору.

У верхній частині креслення або в штампі пишуть його назву, а на вільних місцях розміщують умовні позначення, роблять опис маршрутів, де виписують номери точок, які входять в окремі маршрути. Вказують румби і довжини ліній між точками зовнішньої межі і точками проектних теодолітних ходів. У правому нижньому куті розмішують штамп, де вказують, прізвище та ініціали виконавця роботи, а також особи, яка перевірила креслення.