Профілактика лептоспірозу великої рогатої худоби

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики ТА ПРОДОВОЛЬСТВА україни

Сумський національний аграрний університет

Факультет ветеринарної медицини

Спеціальність 8.130501

«Ветеринарна медицина»

Магістерська робота

На тему: Ефективність специфічної профілактики лептоспірозу ВРХ в умовах СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області

Магістранту:

Є.В. Ступаченко

Керівник,

В.А. Педан

м. Суми - 2012 р

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Сумський національний аграрний університет

Факультет ветеринарної медицини

Спеціальність 8.130501- „Ветеринарна медицина”

Затверджую:

Зав. кафедрою вірусології патанатомії та хвороб птиці професор ____________ Зон Г.А.

„_____”_________________2011р.

Завдання

на виконання магістерської роботи

Магістранту: Ступаченко Є.В.

Тема: » Ефективність специфічної профілактики лептоспірозу ВРХ в умовах СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області.»

Затверджено наказом ректора від „____”________________2012р. №_____

1. Термін здачі студентом виконаної роботи у деканат до „___”___ 2012р.

2. Вихідні дані до роботи: документи ветеринарного обліку для

з'ясування епізоотичної ситуації в СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області; план протиепізоотичних заходів, дані по застосуванню схем лікування та профілактики лептоспірозу ВРХ в господарстві для аналізу їх ефективності.

3. Зміст роботи: Провести епізоотологічне обстеження господарства, з'ясувати властивості виділених збудників, розробити схеми специфічної профілактики і лікування хворих на лептоспіроз тварин та визначити їх терапевтичну та економічну ефективність. Розробити заходи боротьби та профілактики лептоспірозу ВРХ у СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області.; і проаналізувати ефективність його впровадження.

3. Перелік графічного матеріалу: діаграми, що ілюструють епізоотичну ситуацію, зведена таблиця по економічній ефективності схем профілактики та лептоспірозу ВРХ.

4. Рецензенти по магістерській роботі.

Розділ	Консультант	Підпис, дата
		Завдання видав	Завдання прийняв
1) З охорони праці	Ст.викладач Семерня О.В.
2) З екологічної експертизи ветеринарних заходів	К.б.н. доцент Титова Т.В.
3) З економічної ефективності ветеринарних заходів	К.в.н. доцент Фотін А.І.

Керівник магістерської роботи: к.в.н. доцент Педан В.А

Завдання прийняв до виконання: магістрант Ступаченко Є.В.

Дата отримання завдання: ”______”___________________2011р.

ЗМІСТ

РЕФЕРАТ

ВСТУП

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Загальні відомості про захворювання

1.2 Лептоспіроз: поширення, економічні збитки

1.3 Характеристика збудника

1.4 Стійкість в навколишньому середовищі

1.5 Імунітет

1.6 Епізоотологічні дані

1.7 Клінічні ознаки

1.8 Патоморфологічні зміни

1.9 Діагностика

1.10 Прогноз

1.11 Лікування

1.12 Профілактика і заходи боротьби

1.13 Висновок з огляду літератури

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи дослідження

2.2 Характеристика господарства

2.3 Результати власних досліджень

2.3.1 Епізоотична ситуація з лептоспірозу в Україні за 2009-2011 рік

2.3.2 Ефективність щеплень при застосуванні вакцин проти лептоспірозу

2.3.3 Розрахунок економічної ефективності проведення вакцинацій

2.3.4 Обговорення результатів власних досліджень

3. ОХОРОНА ПРАЦІ

4. ЕКОЛОГІЧНА ЕКСПЕРТИЗА

ВИСНОВКИ

ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ, ТЕРМІНІВ

РЕФЕРАТ

Дипломна робота на тему: Ефективність специфічної профілактики лептоспірозу ВРХ в умовах СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області.» має обсяг 73 сторінок друкованого тексту і містить такі розділи: вступ, огляд літератури, власні дослідження, охорона праці, екологічна експертиза, висновки, пропозиції виробництву та список використаної літератури, що містить 33 джерела. Дипломна робота містить 7 таблиць та одну діаграму.

Робота виконувалась у СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області у Бахмацькій районній лікарні ветеринарної медицини. Дослідження проводились на коровах червоної та чорнорябої Голштинської породи різного віку із вересня 2010 по січень 2012 року.

Вивчили епізоотичну ситуацію в Бахмацькому районі щодо інфекційних хвороб ВРХ. Лептоспіроз в даній місцевості часто реєструється серед корів та коней різних порід.

В дослідах використано 490 корів МТФ№1 та МТФ№2 , СТОВ «Промінь» , яке розміщене в селі Красне Бахмацького району Чернігівської області. Корови поділені на чотирі технологічні групи, дві з яких вакцинувались проти лептоспірозу вакцинами різних виробників, а третя була контрольною, тобто вакцинація проти даного захворювання не проводилась.

В дослідженнях використовувались вакцини Кетл Мастер Голд виробництва фірми Файзер США, та вакциною Нобівак ВР компанії Intervet (Голландія) до складу вакцин входять крім 5 сероварів лептоспір також збудники інфекційного ринотрахеїту , вірусної діареї, парагрипу-3, РСВ.

Вакцини використовували згідно настанов по застосуванню. Дослідження, що до виробки імунітету проведені через 30 днів після введення вакцин.

За результатами досліджень встановлено, що вакцина Кетл Мастер Голд провляла більш швидку імуногенну відповідю, ніж вакцина Нобівак ВР компанії Intervet (Голландія).

Результати роботи рекомендуємо використовувати фахівцям ветеринарної медицини при лікуванні та профілактиці лептоспірозу ВРХ.

ВСТУП

За останнє десятиріччя в Україні, як і в інших країнах світу, особливу увагу лікарі ветеринарної медицини придають сільськогосподарським тваринам, які оточують людей і являються основним резервуаром та джерелом лептоспірозу: собаки, коти, гризуни та іншим тваринам, які оточують людину. Від цих тварин людина, як правило, отримує духовне задоволення. Хоча собак тримають не тільки для задоволення, собаки застосовуються при полюванні, в охороні, при виявленні вибухових та наркотичних засобів та в інших випадках, також нерідко тварини живуть в приміщеннях з тваринами де є безпосередній контакт.

У великої рогатої худоби, так як і в інших тварин, реєструють безліч хвороб інфекційної, інвазійної та незаразної етіології.

Останнім часом набули значного поширення асоціативні захворювання. Взаємодія бактерій, вірусів і гельмінтів зумовлює виникнення хвороб із тяжким перебігом.

У теперішній час особливо гостро постала проблема щодо інфекційних хвороб ВРХ. Найнебезпечніші інфекційні хвороби, викликані хвороботворними мікроорганізмами, це -ІРТ,вірусна діарея, парагрип-3 лептоспіроз, бруцельоз, трихофітія, туберкульоз, туляремія та багато інших.

Основою протиепіоозотичних заходів є профілактика інфекційних хвороб. Протиепіоозотичні заходи повинні бути частиною державного, соціально-економічного плану розвитку міста та країни в цілому. Одним із таких заходів є специфічна профілактика, яка поряд з багатьма заходами передбачає застосування різноманітних імуноспецифічних засобів - вакцин, сироваток, імуноглобулінів, тощо. В залежності від застосування цих засобів розрізняють два основних види імунізації: активну і пасивну. Активна імунізація досягається шляхом введення тваринам вакцин, пасивна - введенням сироваток та імуноглобулінів.

Зростаюча кількість різних вакцин, розрахованих на профілактику однієї хвороби, суттєво ускладнює їх застосування у вигляді простої імунізації в випадках, коли необхідно щепити тварин проти двох або більше хвороб.

Все це привело до створення полівакцин, при введенні яких організм формує імунітет проти кількох інфекційних захворювань.

Розробкою та виготовленням полівалентних вакцин зараз займаються в багатьох країнах світу. Багато препаратів на ринку ліків є малоефективними. Тому велику увагу необхідно приділяти якості даних препаратів.

Необхідно відмітити те, що клінічно хворі тварини являють собою набагато меншу загрозу, оскільки їх легко виявити та ізолювати, ніж те інфіковане поголів'я, яке не має зовнішніх ознак лептоспірозу та разом з цим є основним джерелом збудника інфекції для здорових тварин [1].

Лептоспіроз великої рогатої худоби (ВРХ) значно поширений на території України, середній показник інфікованості лептоспірами за шість років (1997-2002) становить 10,1 % [2]. Етіологічна структура лептоспірозу цього виду тварин наступна: домінуюче положення займають лептоспіри серогруп Hebdomadis, Sejroe, Tarassovi, а менш важливу роль відіграють лептоспіри серогруп Canicola та Grippotiphosa [3, 4].

За даними Ж. В. Романюк [5], за результатами серологічних досліджень ВРХ щодо лептоспірозу на території Житомирського регіону спектр лептоспір періодично змінюється. Так, домінуючими серогрупами у 1998-2000 роках були -- Sejroe, Hebdomadis та Icterohaemorrhagiae; у 2001-2002 -- Sejroe та Hebdomadis, Icterohaemorrhagiae та Grippotiphosa, а у 2003-2005 -- Sejroe, Hebdomadis. Кількість тварин, сироватка крові яких реагувала з двома серогрупами лептоспір, поступово зростала: у 2001-2002 роках зареєстровано 3,4 %; 2003 -- 11,5 %; 2004 -- 17,7 % та 2005 -- 19,5 % тварин.

На території Сумської а Чернігівської областей, за повідомленням деяких авторів [6], домінуюче місце в етіології цього захворювання ВРХ займають лептоспіри серогруп Hebdomadis -- 35,5 %, Sejroe -- 21,8 % та Grippotiphosa -- 11,7 %.

Вивчення патогенних лептоспір, виділених у різних країнах, показує, що етіологічна структура лептоспірозу в окремих районах (областях, регіонах та країнах) неоднакова як за кількістю різних серотипів лептоспір -- збудників лептоспірозних захворювань, так і за їх співвідношенням[7].

Для практикуючих ветеринарних спеціалістів, які безпосередньо ведуть боротьбу з лептоспірозом, дуже важливо знати які серотипи лептоспір розповсюджені в цій області і які з них являються збудниками лептоспірозних захворювань тварин у цьому господарстві [8]. Виходячи з цього, метою нашої роботи було: Вивчити ефективність специфічної профілактики лептоспірозу ВРХ в умовах СТОВ «Промінь» Бахмацького району Чернігівської області.

Для вирішення мети перед нами були поставлені такі завдання:

1. Вивчити епізоотичну ситуацію щодо інфекційних хвороб тварин в СТОВ» Промінь» Бахмацького району Чернігівської області»;

2.Виявити захворювання, що найчастіше реєструються в даній місцевості та дослідити і проаналізувати ефективність проти лептоспірозних вакцин різних виробників;

3.Розробити план лікувально-профілактичних заходів, щодо застосування сучасних ефективних ветеринарних препаратів та вакцин для профілактики лептоспірозу ВРХ.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

1.1 Загальні відомості про захворювання

Лептоспіроз - найпоширеніший у всьому світі зооноз, який викликається частково специфічним для господаря сероваром лептоспір (спірохет). Існування лептоспірозу забезпечується резервуарними тваринами і здатністю добре виживати у воді та у вологому ґрунті. Людина не відіграє роль у поширенні лептоспірозу, але може заражатись ним через сечу або кров тварин. Навіть вакциновані собаки здатні заражати людину.

В літературі лептоспіроз зустрічається під різними назвами : хвороба Вейля, Штутгартська хвороба, водна лихоманка, японська і австралійська семиденна лихоманка, інфекційна жовтяниця, іктерогемоглобінурія великої рогатої худоби, овець і кіз, хвороба Васильева - Вейля, тиф, ензоотична жовтяниця, геморагічний ентерит собак, інфекційна жовтяниця коней, жовтяниця т.п.

Перший опис клінічної картини лептоспірозу було зроблено в 1874 році Вейлем. Сам збудник лептоспірозу був виявлений в 1914 році японськими ученими Інардо і Ідо (1915), які виділили його незалежно один від одного.

Збудником лептоспірозу є дуже тоненька спірохета, що має особливу форму - лепто - тонкий, спіра - гачок. В даний час відомо про існування 202 серотипів (сероварів) лептоспір, які розділені на підтипи. Була визначена патогенність для людини і тварин. У різних регіонах циркулюють різні серовари лептоспір. Для гризунів і тварин характерні певні лептоспіри, а людина чутлива практично до всіх. Лептоспіри відносяться до ряду Spirochaetes, родини Leptospiraceae, роду Leptospira.

Рід Leptospira об'єднує три види лептоспір:

· Leptospira interrogans - патогенні для ссавців лептоспіри.

· Leptospira biflexa - непатогенні і сапрофітні лептоспіри.

· Leptospira parva - сапрофіти, що мають спільні з Leptospira biflexa властивості.

Збудник лептоспірозу,на даний час, має 202 серовари, об'єднаних в 22 серогрупи.

Таблиця 1 Резервуар ряду патогенних лептоспір

Сероваріанти	Основний господар	Собаки	Коти	Людина	Інші домашні тварини	Дикі тварини
Bratislava	Пацюки, свині, коні	+	-	+	ВРХ, коні	Миші, лисиці
Autumnalis	Миші	+	-	+	ВРХ	Криси
Icterohaemorrhagiaі Сорenhageni	Пацюки	+	+	+	ВРХ, коні, свині	Миші, лиси, їжаки, мавпи, білки
Pomona	ВРХ, свині	+	+	+	Коні, олені, ДРХ, кролі	Миші, їжаки, вовки, лиси, білки, олені
Canicola	Собаки	+	+	+	ВРХ, коні, свині	Пацюки, їжаки
Bataviae	Собаки, щури, миші	+	+	+	ВРХ	Їжаки
Hardjo	ВРХ	+	-	+	Свині, коні, вівці	Дикі парнокопитні
Grippotyphosa	Дрібні гризуни	+	+	+	ВРХ, свині, ДРХ, кролі	Миші, щури, лиси, білки, їжаки.

Горизонтальний шлях - через шлунково-кишковий тракт при вживанні корму та води, контамінованих лептоспірами, аерозольно і, рідше, статевим шляхом. Можливий також і вертикальний шлях зараження від інфікованої матері через плаценту до плоду. Лептоспіри можуть проникати в організм не лише через слизові оболонки, але й через ушкоджений шкірний покрив.

Векторна роль комах (бліх, кліщів і мух) при лептоспірозі вивчена недостатньо, хоча Кумерту і Шмідтке встановили, що лептоспіри зберігають свою життєздатність в кишечнику мух до 26 годин. [2, 3, 7, 10, 17, 26, 30, 33].

За даними Ю. А. Малахова [1], найчастіше збудниками лептоспірозу ВРХ в Україні є лептоспіри наступних серогруп: Sejroe, Hebdomadis, Pomona, Grippotiphosa, Tarassovi. У поодиноких випадках зустрічаються Canicola та Icterohaemorrhagiae. За кордоном, окрім вищезгаданих серогруп, зустрічаються: Australis та Autumnalis (Японія); Batavia (Китай та Куба); Pyrogenes (Австралія).

У диких тварин частіше спостерігається хронічний перебіг інфекції без наявних клінічних ознак з довгим, інколи навіть в продовж всього життя, носійством лептоспір, які виділяються з сечею. У великої рогатої худоби, крім безсимптомних форм, мають місце прояви іктерогемоглобінурії та жовтяниці. У поросних свиноматок і рідше у корів захворювання супроводжується абортами. Популяція кожного окремого сероваріанту лептоспір вражає головним чином популяції певного виду тварин. Цією особливістю визначаються головні джерела лепроспірозної інфекції. Але у різних видів тварин, що спільно мешкають, спостерігаються і перехресні зараження[3,17,32].

1.2 Лептоспіроз: поширення, економічні збитки

Захворювання тварин з типовими клінічними ознаками (ще до відкриття збудника) вперше описано в Німеччині під назвою тиф в 1850 році.

У 1898 році в Німеччині спостерігали масовий спалах канікульозної лихоманки, відомий клініцистам як “штудгардська хвороба”. Вона характеризується лихоманкою, пригніченням, неприборкною блювотою, швидкою дегідратацією організму, колапсом і діареєю іноді з кров'яними фекальними масами. З тих пір захворювання собак з подібними клінічними ознаками описані в багатьох країнах світу [2, 10, 19, 24, 26].

Інфекційна жовтяниця вперше була описана в 1918 році Уленгутом і Фромме. Основний її збудник - L. icterohaemorrhagiae.

Збудник вперше був виявлений в 1915 році, а в 1924 році віднесений до штаму лептоспір.

В 1931 році було встановлено два сероваріанта лептоспір, що викликали захворювання собак - Canicola та Icterohaemorrhagiae.

У сільськогосподарських тварин лептоспіроз вперше описаний на Кавказі в 1930-1931 роках [2, 10, 19, 24, 26].

В 1998 році лептоспіроз був зареєстрований в багатьох районах України. В Києві було зареєстровано дуже багато випадків захворювання лептоспірозом людей. Деякі з них померли.

Природні вогнища лептоспірозу, обумовлені наявністю інфекції, серед диких тварин мають ландшафтну поширеність. Вони розташовуються переважно в лісовій зоні, а в долинах річок проникають в лісостепову, степову та напівпустинні зони. В межах свого ареалу вони реєструються не повсюдно, а в пониженнях рельєфу, який приурочений, головним чином, до сирих заболочених і надмірно зволожених місць. Найвищої інтенсивності лептоспірозного епізоотичного процесу і найбільшого епідемічного потенціалу природні вогнища досягають в літньо-осінній період (липень - жовтень). Це пов'язане з піком чисельності дрібних ссавців.

У природних вогнищах зараження людей відбувається строго в літньо-осінній період під час сільськогосподарських робіт, будівництва на нових територіях, під час туристичних походів, при ловлі риби, полюванні та ін. В антропургічних зонах люди інфікуються у будь-який час року при догляді за домашніми і промисловими тваринами, на м'ясокомбінатах в забійних та м'ясопереробних цехах [2, 10, 19, 24, 26, 31,33].

1.3 Характеристика збудника

Лептоспіроз викликається одним із декількох визначених штамів (сероваріантів) бактерій лептоспіри. На сьогодні відомо більш ніж 200 сероваріантів, що належать до 23 окремих груп лептоспір. Раніше вважалось, що лептоспіроз у собак викликають два головні штами, - це Leptospira Сanicola и Leptospira Іcterohaemorrhagiae. Але пізніше з'явилось ще декілька нових сероваріантів, найважливішими з яких є Leptospira Рomona и Leptospira Grippotyphosa.

Домашні та дикі тварини є потенціальним резервуаром інфекції для людини и та інших тварин. Гризуни є головними переносниками L. Canicola и L. Icterohaemorrhagiae, а скунси, опосуми и єноти - типові переносники L. Pomona и L. Grippotyphosa.

У сільськогосподарських тваринах в різних місцях виявляють лептоспіри одних і тих же серологічних груп: Pomona, Tarassovi, Hebdomadis, Icterhaemorrhagica, Canicola. У дрібних ссавців, окрім названих, виділяють лептоспиры Australis, Javanica, Autumnalis, Cynopteri, Batoviae, Pyrogenes. Ці серогрупи в сільськогосподарських тварин не виявляються [2, 10, 19, 24, 26].

Отже, з екологічного погляду окремі серогрупи мають видові властивості. Проте по офіційній класифікації все патогенні лептоспіри об'єднані поки в один вид L. Interrogan на відмінність від сапрофітного виду L. Biflеха.

Лептоспіри являють собою спіральні структури (0,11-0,15-6-30 мкм), що мають на кінцях ґудзикові потовщення, при активному русі приймають форму букв “C”, “S”. Доведена наявність форм лептоспір, що фільтруються. Рухливість лептоспір і їх будова є одним з діагностичних ознак.

Всі сероваріанти розмножуються в нирках інфікованого «господаря» і виявляються в сечі. Пряме зараження лептоспірозом виникає при безпосередньому контакті тварини (чи людини) с інфікованою сечею чи з твариною. Однак найбільш розповсюдженим являється зараження, яке виникає, коли сприятлива до зараження тварина попадає в контаміноване середовище.

Лептоспіри досить довго можуть зберігатись в навколишньому середовищу завдяки тривалому виділенню із організму «господаря». Теплий, вологий клімат сприяє довгому виживанню мікроорганізмів в навколишньому середовищі. При гарних умовах лептоспіри можуть зберігати життєздатність до декількох місяців [10, 15, 17, 19, 24, 26].

Найчастіше спалахи лептоспірозу у людей та тварин виникають після сильних дощів чи паводків. Такі умови найкращі для виживання мікроорганізмів. Крім того, сильні дощі посилюють міграцію диких тварин, гризунів в більш населені ділянки, де підвищується вірогідність контакту з людьми чи собаками.

При контакті з контамінованою водою, сечею чи тваринами, лептоспіри попадають в організм через слизові оболонки або через пошкоджену шкіру. Попавши в середину, мікроорганізми розмножуються та розповсюджуються з током крові в органи та тканини тварини. Як правило, вони концентруються в нирках враженої тварини, так як здатні жити в клітинах, що вистилають внутрішні ниркові канальці [10, 15, 17, 19, 24, 26].

1.4 Стійкість в навколишньому середовищі

Стійкість лептоспір до фізичних і хімічних факторів відповідає стійкості вегетативних форм бактерій. Лептоспіри - типові гідро6іонти тому у воді річок і озер зберігаються життєздатність тривалістю до 200 діб, в стоячих водоймищах - до 10 діб, у вологому ґрунті з нейтральною сабо лужною реакцією до 43-279 діб. Нагрівання до 76-960С вбиває їх вмить, сонячні промені, висушування - за 2 години. Розчини, що містять 0,25 % активної хлорки, формальдегіду, 5 % карболової кислоти, 0,1 % розчин соляної кислоти руйнують лептоспіри за 5 хвилин.

На життєздатність лептоспір в продуктах впливає кислотність середовища та присутність вологи. У продуктах із слабо лужною реакцією і рідкою консистенцією зберігаються від декількох діб до 1-2 тижнів [10, 15, 17, 19, 24, 26]..

1.5 Імунітет

Тварини, що перехворіли, чи вакциновані, набувають досить стійкого і напруженого імунітету, який тримається роками.

Набутий імунітет зі збільшенням віку тварин помітно знижується.

У ВРХ необхідно вакцинувати і після перенесення хвороби [15, 17, 19, 24, 26].

1.6 Епізоотологічні дані

Особливо небезпечним джерелом збудника лептоспірозу є хворі та перехворілі тварини, які виділяють збудник з сечею. Корови, що видужали, залишаються тривалий час носіями лептоспір, за деякими даними до 700 днів.

Встановлено, що і серед серопозитивних тварин, клінічно здорових тварин можуть бути рознощики лептоспір. Літературні дані про кількість таких тварин суперечні, для точного вирішення такого питання удаються до мікроскопічного і бактеріологічного дослідження сечі в динаміці (не однократно).

Епізоотологічний діагноз має на меті вивчити характер розвитку епізоотичного процесу, виявити шляхи занесення збудника в дану зону (ділянка, район, квартал і т. п.), ступінь ураженості тварин, проведення ретроспективного аналізу [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 24, 26].

Проводячи епізоотологічні дослідження необхідно, перш за все, зробити ретроспективний аналіз за тривалий термін, перевірити журнали протиепізоотичних і протиепідеміологічних заходів, амбулаторні і стаціонарні книги, відомості про розтини. Основна мета ретроспективного аналізу - це виявлення епізоотичних і епідеміологічних вогнищ лептоспірозу у минулому, його характеру, інтенсивності епізоотичного процесу.

Зараження корів, як і інших тварин, найчастіше відбувається через воду і корми. Лептоспіри можуть проникати в організм тварини і людини через рани шкіри, мікротріщини, а також через пошкоджені слизисті оболонки. Слід мати на увазі, що можливе зараження статевим шляхом.

При встановленні першого випадку захворювання лептоспірозом ВРХ, для з'ясування епізоотичної ситуації необхідно обстежувати в даній зоні всіх тварин в РМА. Це має велике значення, оскільки в більшості випадків інфекція може протікати латентно. Виявити такий перебіг клінічно неможливо. Знаючи зараженість тварин, легко встановити шляхи занесення збудника і механізм його передачі [2, 3, 5, 10, 15, 17, 24, 26].

При епізоотичному спалаху лептоспірозу характерною є групова (ступінчаста) захворюваність корів. Захворює одночасно декілька тварин, потім наступає пауза, і знову захворює група тварин [10, 15, 17, 19, 24, 26].

1.7 Клінічні ознаки

Спостерігаючи сезонну динаміку лептоспірозу, можна відзначити, що клінічний прояв захворювання реєструється у весняно-літньо-осінній період з тенденцією зменшення до зими.

У багатьох літературних джерелах описані два симптоматично різних клінічних прояви лептоспірозу: інфекційна жовтяниця і тиф (штудгарська хвороба).

Інфекційна жовтяниця характеризується лихоманкою, пригніченням, неприборкною блювотою, швидкою дегідратацією організму, колапсом і іноді кров'яними фекальними масами.

На 3-5-й день захворювання в ротовій порожнині розвивалися характерні зміни: слизиста оболонка рота висихає, на ній з'являються виразки з нерівною поверхнею, що кровоточать та переходять в сухі ділянки, що пізніше відмирають. Іноді виникали тонічні судоми. Смертність до застосування антибіотиків висока - до 80 %, загибель наступає частіше через 36 годин, іноді - через 4-10 діб [2, 5, 26].

Підгострий перебіг канікульозної лихоманки найчастіше не типовий, і діагностувати хворобу тільки на підставі клінічних ознак практично неможливо. Синдром, в основному нирковий, хоча спостерігають враження і інших органів. Жовтяниця може бути присутньою на початку хвороби разом з підвищенням температури тіла до 40°С. Найтиповіші симптоми: депресія, іноді - блювота, м'язовий біль на ранній стадії хвороби, “скрючене” положення тіла, пов'язане з болем у ділянці нирок. Ліву нирку в таких випадках вдається легко пропальпувати. Відзначають олігурію або поліурію, в сечі виявляють сліди білка і присутність жовчних пігментів і кислот. Смерть обумовлена уремією.

Хронічний перебіг канікульозного лептоспірозу у корів пов'язаний з лептоспіроносійством і протікає при нормальній температурі тіла. Відзначають виснаження, апатію, алопеції, полідипсію, копростази. Нерідкі випадки дерматитів і мокрих екземи, тонічних судом на тлі уремії або тимчасових парезів задніх кінцівок [2, 5, 26].

У тільних корів телята гинуть відразу після народження або недоношує їх до відведеного терміну 1-2 тижні. у таких носіїв можливо порушення репродуктивної здатності, тривала затримка тічки, різні післяродові ускладнення. У самців вражаються гені талії, що проявляється у вигляді запалень препуціального мішка, уретри, сечового міхура і простатитів. Досить часто у хворих телят сечовиділення неконтрольоване, внаслідок втрати чутливості сфінктерів сечостатевих органів.

Для встановлення діагнозу на лептоспіроз і оцінки стану хворої тварини важливе значення мають клінічні дослідження крові, сечі, а також біохімічного складу сироватки крові.

При гострому і підгострому перебігу лептоспірозу у тварин спостерігають пригнічення лейкопоетичної системи із зміною нейтрофілів управо [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 26].

Прогностичне значення має рівень концентрації сечовини в крові хворого тварини. При вмісті сечовини на рівні від 40 до 150 мг/l00 мл прогноз від сприятливого до сумнівного відповідно.

При збільшенні рівня сечовини понад 150 мг/100мл прогноз несприятливий.

При клінічному дослідженні сечі від лептоспіроносіїв виявляють наступні показники: сліди білка або його присутність, нейтральна реакція сечі, стороння мікрофлора, присутність жовчних пігментів і кислот, велика кількість лейкоцитів, епітелію, гематурія [2, 3 , 19, 24, 26].

Інкубаційний період при інфекційній жовтяниці складає 10-20 днів, потім відзначають різке підвищення температури тіла до 40 0С, пригнічений стан, слабкість, анарексію, блювоту. Температура тіла потім знижується, але розвивається важка депресія, з'являються носові, шлункові або кишкові кровотечі, з'являються геморагії навколо рота, на губах і кон'юнктиві, кровоточивість ясен.

При діареї часто відбувається інвагінація товстого відділу кишечника. В кінці першого тижня, якщо смерть не наступила раніше, з'являється жовтяничне забарвлення слизистих оболонок і непігментованих ділянок шкіри. Після зниження температури тіла до нормального рівня або нижче, у тварин спостерігають сильну спрагу, собака приймає згорблену позу.

Сеча містить білок, жовчні пігменти, колір її від блідо-жовтого до темно-коричневого, запах гнильний. При пальпації у області нирок і печінки діагностують хворобливість. Шкіра у хворих собак суха, покрита лупою, кон'юнктива червона, набрякла, покрита гноєм. Загибель тварин відбувається на тлі гострої ниркової недостатності, що супроводжується олігурією, або анурією. Летальність складає 40-60%, якщо не буде надана своєчасна допомога.

При підгострому перебігу інфекційної жовтяниці симптоми, як правило, схожі з симптомами при підгострому перебігу інфекції, викликаний - L. canicola. Собака виглядає дуже хворою. В собаки може розвинутись легка жовтяниця [15, 17, 26, 31, 33].

1.8 Патоморфологічні зміни

Патолого-анатомічна картина залежить від перебігу захворювання.

При розтині спостерігають гідрофілію органів і тканин, особливо у дорослих собак: підшкірної клітковини, набряки лімфатичних вузлів, легенів. Серце звичайного розміру. або дещо розширено унаслідок діастоли, серцевий м'яз в'ялий, блідо-червоного кольору, на розрізі місцями сіруватого відтінку; під eпікардом - крововиливи.

Селезінка, як правили, набрякла, без видимих змін. Печінка глинисто-червоного кольору з жовтяничним відтінком, іноді буро-жовта, буро-коричнева. Малюнок дольчатості стертий, на розрізі - окремі сіруваті некробіотичні вогнища. Нирки набряклі, консистенція в'яла. У корі спостерігають безліч геморагій.

У шлунково-кишковому тракті можуть бути ознаки гострого катарального або катарально-геморагічного запалення, інколи інвагінація кишечника (тонкого відділу) і випадання прямої кишки [2, 3, 6, 10, 19, 24].

У центральній нервовій системі відзначають жовтяничність оболонок мозку, ін'єкцію судин, набухання мозку, підвищений вміст ліквору в шлуночках і субарахноідальному просторі.

При геморагічній формі лептоспірозу жовтяничність у трупа відсутня. Проте, стоматит, виразки на слизистій ротовій порожнині і некротичні вогнища (синдром штудгардської хвороби) відносно рідкісні явища. У собак, загиблих від канікульозного лептоспірозу, найчастіше діагностують нефрозонефрит, крововиливи в різних органах і тканинах, гастроентерит, дегідратація тканин, а також жовтяничність або гепатозо-гепатит, як і при хворобі Васильєва - Вейля.

Особливий інтерес являють патологоанатомічні зміни в нирках, які варіюють залежно від тривалості інфекційного процесу. У гострих випадках - це збільшення і набряклість органу, світло-сіре забарвлення обох шарів, або плямисте забарвлення кіркового шару, фіброзна капсула легко зніміється. у підгострих випадках - збільшення, набряк паренхіми, строкате фарбування кіркового шару, чергування ділянок червоного, світло-коричневого і сірого кольорів. Капсула знімається важко. У хронічних випадках, разом із змінами, властивими підгострому нефриту, виявляються фіброзні нарости, зрощені з капсулою і, більш того, цирозні зміни аж до «зморщеної нирки».

Відкладення вапна, як одну з найчастіших змін, спостерігають, головним чином, в ендокарді, переважно в лівому передсерді і шлуночку, в аорті у області її дуги, рідше в інших органах (слизова оболонка шлунку, кільця трахеї). Петрифікати виглядають сірувато-білими включеннями у вигляді дрібних піщинок, смужок, плям розміром близько декількох міліметрів, а іноді і більше. Якщо по виявленим включенням провести тупим краєм ножа, то можна відчути їх твердість і почути своєрідне потріскування.

У діагноз гепатозо-гепатит об'єднані патологічні стани печінки, що виявляються в збільшенні, жовтяничності, плямистому фарбуванні, наявності світло-сірих ділянок некрозу, набряклості, ущільнення [2, 3, 6, 19, 24, 26].

Міокардит - міокардоз діагностують за наступною ознакою: феномен «вареного м'яса» наявністю ділянок некрозу, гіперемією, тигроюдністю.

Дослідження показують, що немає чіткої відповідності будь-якої форми хвороби при певному сероваріанті лептоспір. Так, з патматеріалу від собак з жовтяницею і геморагічним синдромом виділяли як L. icterohaemorrhagiae, так і L. Сапiсоlа. Подібні результати були отримані і при дослідженні тварин 6езжелтушным лептоспірозом.

Отримані результати узгоджуються з даними В. 3. Черняка про наявність перехідних форм лептоспірозу.

З погляду лікаря діагноста, першорядним завданням розтину є нозологічний діагноз, заснований дослідженні характерних змін, що часто реєструється при будь-якій хворобі.

Літературні дані дозволяють вважати, що при лептоспірозі у собак найчастіше реєструється нефрозо-нефрит, крововиливи в різних органах, катарально-геморагічний гастроентерит, вапнування ендокарду, жовтяницю і гепатозо-гепзтит. Дані патологоанатомічні зміни достатньо демонстративні і дозволяють упевнено диференціювати лептоспіроз від інших хвороб при розтині [2, 3, 5, 6, 10, 15, 26, 32].

Гістологічні зміни в органах.

Ураження нирок є найбільш типовими. Тут виявляють зернисту дистрофію епітелію звитих канальців аж до зернистого розпаду. Характерна нерівномірна ін'єкція судин, розрідріблення їх адвентиції. У проміжній тканині з'являються лімфогістіоцетарні інфільтрати з домішкою нейтрофільних лейкоцитів. Клубочки набряклі, атрофічні; у розширених капсулах Шумлянського - серозна рідина. У нерівномірно розширених просвітах канальців містяться білкові маси, еритроцити, циліндри і відмерлі клітки. При хронічному перебігу лептоспірозу в нирках відзначають густу лімфоїдну інфільтрацію тканини біля судин і клубочків, можливі розростання фіброзної тканини, гранулем. Після імпрегнації гістопрепаратів сріблом по Льоватіді або Вартіну - Стеррі можна виявити велику кількість лептоспір в ниркових канальцях.

При мікроскопічному дослідженні препаратів серцевого м'яза виявляють субендокардіальні і епікардіальні крововиливи, осередкові скупчення еритроцитів між м'язовими волокнами. Міодегенерація носить осередковий (гніздовий) характер: лейкоцитарна інфільтрація на тлі різко вираженої зернистої дегенерації м'язових волокон, аж до їх розриву.

У судинах відзначають різний ступінь набухання кліток ендотелію, набухання адвентиції (серозний набряк). У судинах легенів, печінці, нирках спостерігають дуже часто спазми судин, дистонії капілярів і периваскулярну серозну, серозно-геморагічну інфільтрацію.

У селезінці - гіперплазія пульпи ретикуло-ендотеліальної тканини; синусові вени розширені, заповнені еритроцитами (до однорідної кров'яної маси). Фолікули зредуковані, набряклі з ознаками пікнозу або лізису.

У лімфатичних вузлах встановлюють ознаки серозно-катарального лімфоденіту. У легенях - різний ступінь набряку паренхіми і проміжної тканини, геморагічна інфільтрація тканини з скупченням еритроцитів в альвеолах і бронхах.

Печінка: дистрофія тканин і дезорганізація архітектоніки часточок, зсув «розповзання» гепатоцитів. Щілини між клітками заповнені білковою масою. Відзначають руйнування балок: некробіотичні вогнища розташовуються в центральній частині часточок і складаються з дрібнозернистої маси, місцями зливаються, капіляри в них відсутні. В інших судинах кровонаповнення неравномірне з набряком адвентиції та серозною периваскулярною інфільтрацією.

ЦНС: дистрофія гангліозних кліток до некрозу - особливо в рухових ядрах переднього рогу та дорсальиого ядра заднього рогу спинного мозку.

Відзначають набухання тіла клітки з ознаками каріолізису у волокнах пурин'є мозочку і пірамідальних клітках великих півкуль [5, 6, 10, 15, 17, 19, 24, 26, 31].

1.9 Діагностика

Діагноз на лептоспіроз, в більшості випадків, дуже важко. Це обумовлено, насамперед, різноманітністю форм клінічного перебігу інфекційного процесу, а при індивідуальному утриманні тварин, великою кількістю сероваріантів лептоспір та складністю виділення і типізації лептоспір. При цьому всі варіанти лептоспір, маючи різну антигенну і імуногенну структуру, викликають схожі клінічні і патологоанатомічні прояви. Тому при діагності цього захворювання.

В комплексі досліджень необхідно включати: епізоотологічний діагноз, клінічний діагноз, патологоанатомічний і гістологічний діагноз, застосування специфічних лікувальних препаратів.

Весь об'єм лабораторних досліджень (серологічних - РМА, мікроскопічних, бактеріологічних, включаючи біопробу) [2, 3, 5, 10, 11, 15, 17, 19, 26].

Для встановлення діагнозу на лептоспіроз і оцінки стану хворої тварини важливе значення мають клінічні дослідження крові, сечі, а також біохімічного складу сироватки крові [6].

Бактеріологічна діагностика

Основа бактеріологічної діагностики базується на виявленні лептоспір у досліджуваному матеріалі шляхом мікроскопії аьо виділення культури і складається з наступних етапів:

- відбір патологічного матеріалу

- мікроскопія у темному полі

- виділення культур лептоспір висівом у спеціальні живильні середовища або біологічною пробою на лабораторних тваринах

- ідентифікація і диференціація виділених культур

Матеріал для прижиттєвої діагностики є кров та сеча, для посмертної - трупи дрібних тварин. Від трупів великих тварин беруть серце, шматочки паренхіматозних органів, нирку, транссудат з грудної та черевної порожнини, перикардіальну рідину, сечовий міхур із вістом, спинномозкову рідину. Абортований плід доставляють до лабораторії цілим, або з нього відбирають шлунок із вмістом та паренхіматозні органи плоду.

Сечу відбирають при сечовиділенні у чистий посуд. Кров для бактеріологічного дослідження у кількості 3-5мл беруть при підвищенні температури тіла на 1-7 день хвороби. Для серологічного дослідження відбирають 5-10мл крові і не раніше, ніж через 5-7 днів після прояву клінічних ознак хвороби або через 60 днів після введення протилептоспірозної вакцини.

Нирку відбирають не розтинаючи капсули. Серце, сечовий міхур і шлунок беруть разом із вмістом, для чого накладають лігатури на відповідні судини і сфінктери. Кожен орган, або шматочок органу загортають окремо в пергамент.

Ліквор, транссудат, спинномозкову рідину та інші рідкі субстрати набирають стерильним шприцом, або піпеткою у стерильні пробірки.

Воду для виявлення лептоспір беруть в кількості 1,5-2 л у стерильні колби з ватно-марлевими пробками.

Матеріал повинен бути відібраний і досліджений впродовж 6 годин у літній час, 10-12 годин при умові зберігання в охолодженому станї.

Мікроскопія сечі повинна бути закінчена при температурі 30-40*С впродовж 4 годин, 25-300С - 4-5 годин, 20-250С - 6-8 годин, 18-200С - до 10-12 годин. Вірогідність виявлення лептоспір у досліджуваному матеріалі більш пізній термін не виключено, але значно знижується. Тому при дослідженні необхідно враховувати як умови відбору матеріалу, так і терміни транспортування матеріалу та терміни проведення досліджень, щоб вкластися в період виживання лептоспір. В Іншому випадку результат може бути негативним[11].

Мікроскопічне дослідження

Для мікроскопічного дослідження на лептоспіроз необхідні:

- біологічний мікроскоп,

- конденсор темного поля,

- освітлювач,

- предметне скло, завширшки не більше 0,8-1,1мм,

- покривне скло стандартне.

Порядок мікроскопії у темному полі такий: освітлювач з'єднують з мікроскопом з'єднуючою планкою. Пересовуючи лампочку освітлювача, фокусують світло на центрі плоского дзеркала мікроскопа. При цьому чітко мають бути видимі завитки спіралі. Верхню лінзу конденсатора встановлюють на рівні предметного столика. Центрують конденсор за допомогою регулюючих гвинтів по оптичній осі мікроскопа. На верхній лінзі конденсора за умови правильної установки видно рівномірно освітлене коло.

Препарат для мікроскопічних досліджень готують за принципом роздавленої краплі. Невеликий об'єм досліджуваного матеріалу наносять піпеткою або бактеріологічною петлею на предметне скло і покривають покривним склом, уникаючи появи пухирців повітря. На одному предметному склі готують три роздавлені краплі. На верхню лінзу конденсора наносять краплю дистильованої води і розмішують препарат для мікроскопії. Простір між лінзою конденсора та предметним склом повинен бути заповнений тонким шаром види, без пухирців повітря, що зменшує розсіювання світлових променів. Фокус конденсора повинен знаходитись в площині препарату. Конденсор при цьому, звичайно, щільно прилягає до скла. Іноді, в залежності від товщини препарату, його доводиться опускати на 0,5-1мм.

Матеріал, що досліджується, мікроскопують при збільшенні 40х7-10 або 20х1, 5х7, а для більш детального розгляду препарату - при збільшенні 40х10-15 або 40х1, 5х10.

Характеристика лептоспір.

Лептоспіри при мікроскопії у темному полі являють собою спіралеподібні тонкі сріблясті нитки, кінці яких, обидва або один, зігнуті і булаво подібно потовщені. Зустрічаються і без гачкові форми лептоспір. Лептоспіри рухаються. В рідких середовищах звичайними формами руху є обертальний прямолінійно-поступальний з одночасним обертанням навколо власної осі та круговий. Один і той же екземпляр може здійснювати і обертальний, і поступальний рухи.

Морфологія і характер руху на стільки типові, що це дозволяє безпомилково розпізнавати лептоспіри у палолочічному матеріалі. Крім того лептоспіри при мікроскопічному дослідженні на відміну від інших мікроорганізмів ніколи не бувають блискучими.

Можливість безпомилковою диференціації лептоспір від мікроорганізмів інших видів за морфологічними ознаками надає право при лептоспірозі встановлювати діагноз за результатом мікроскопічного дослідження, без подальшого виділення чистих культур та їх ідентифікації[11].

Мікроскопія сечі

Сечу мікроскопують у нативному вигляді або після центрифугування. Прозору сечу, яка не містить кристалів солей, пластівців, сім'я, інших сторонніх часток, центрифугують при 10-15 тис. об./хв. протягом 30 хвилин. Зливають над осадову рідину, осад ресуспензують в залишковій краплі сечі і мікроскопують.

Сечу, яка містить значну кількість сторонніх часток, очишчають центрифугуванням при 3 тис. об. /хв. протягом 10 хвилин, потім зливають над осадову рідину і центрифугують її для осадження лептоспір при 10-15 тис. об./хв. протягом 30 хв.

Лептоспіри з активною рухомістю знаходять приблизно у 50% позитивних проб, в інших випадках вони не рухомі і досить часто мають зменшену морфологію. Кількість їх також може бути різна. В сечі приблизно у 30% тварин - лептоспіроносіїв міститься по 1-2, рідше по 5-7 і дуже рідко по 10-15 - лептоспір у кожному полі зору. У 30-35% випадків вдається виявити 1-2 лептоспіри у 5-10 полях зору. В останніх випадках виявляють 1-2 ленптоспіри на 20-50 і більше полів зору.

В кислій сечі рН 5,0-6,0 лептоспіри швидко втрачають рухомість і гинуть. Іноді мертві клітини зберігають форму, типову для лептоспір, але в них по довжині тіла буває видно зернистість, доволі часто кінцеві гачки виправлені.

Мікроскопія крові.

Кров, узяту від хворої або підозрілої на захворювання тварини, змішують з подвійною кількістю 1,5% розчину лимонно-кислого натрію, центрифугують при 2-3 тис. об./хв. протягом 5хв, або відстоюють протягом години, мікроскопують прозорий над осадовий шар рідини.

Доцільно проводити осадження лептоспір з над осадової рідини центрифугуванням при 10-15 тис. об./хв. протягом 30 хвилин.

Мікроскопія суспензії з органів.

При безсимптомному перебігу лептоспірозу суспензію готують з шматочків коркового шару нирки, а при гострому - з нирки і печінки. Із абортованого плоду мікроскопують суспензію з усіх органів.

Шматочки органу, який досліджується, вагою 2-3г розтирають у ступці з 5-7мл поживного середовища, фізіологічного розчину або стерильної води до обержання гомогенної суспензії. Її відстоюють в холодильнику 1-2 години або центрифугують при 3 тис. об./хв. протягом 10 хвилин і мікроскопують надосадкову рідину.

Трансудат з грудної та черевної порожнини, навколосерцеву рідину, вміст шлунку плоду та інші рідкі субстрати мікроскопують по тій же методиці, що і сечу.

З проб крові, суспензії з кожного органу, готують не менше трьох роздавлених крапель і продивляються в кожній із них не менше 50 полів зору[11].

Диференційна діагностика.

Під час мікроскопічної діагностики лептоспіри необхідно диференціювати від ниток фібрину, уламків фостових кінців сперматозоїдів, зруйнованих еритроцитів спірале- і вібріоноподібних мікроорганізмів.

Нитки фібрину постійно виявляються у крові, транссудаті, інколи у сечі. Вони не заломлюють світла, але не мають гачків на кінців і не рухомі.

Вміст еритроцитів може видавлюватись через пори мембрани у вигляді тонких ниток. Такий еритроцит дуже нагадує “павучка” з аглютинованих лептоспір. Вільний кінець кожної нитки під дією потоку рідини безперервно коливається. Частина ниток відривається від еритроцитів і дуже нагадує по формі і розмірах лептоспіри, але на відміну від останніх вони тонші, не мають гачків, і не можуть рухатися самостійно [11].

Різні мікроорганізми диференціюються від лептоспір по формі і характеру руху. Крім того, всі вони заломлюють світло і видаються блискучими.

1.10 Прогноз

Прогностичне значення має рівень концентрації сечовини в крові хворого тварини. При вмісту сечовини на рівні від 40 до 150 мг/100 мл прогноз від сприятливого до сумнівного відповідно.

При збільшенні рівня сечовини понад 150 мг/100 мл прогноз несприятливий [2, 3, 5, 10, 15, 17, 19, 24, 26, 32, 33].

1.11 Лікування

Хворих на лептоспіроз тварин ізолюють і лікують. Для цього використовують полівалентну гіперімунну сироватку (20--120 мл) підшкірне, внутрішньочеревне введення; з антибіотиків використовують стрептоміцин (по 25 тис. ОД на 1 кг маси, двічі на день, протягом 4--5 днів). Одночасно проводять симптоматичне лікування: внутрішньовенно вводять 40%-ий розчин глюкози (до 400--500 мл), перорально дають главберову сіль, гек-саметилентетрамін (уротропін) -- 0,5--20 г, підшкірно вводять кофеїн (0,1--5 г), промивають ротову порожнину розчином перманганату калію (1:1000), ураження шкіри змазують іхтіоловою маззю, борним вазеліном. Забезпечують тварин вітамінами і мікроелементами. Треба відмітити, що сироватка малоефективна [26].

1.12 Профілактика і заходи боротьби

Для профілактики лептоспірозу великої рогатої худоби доцільно використовувати вакцину проти лептоспірозу тварин, полівалентну (Новогалещинська державна біофабрика, Україна)

Вакцину випускають у двох варіантах: - перший варіант виготовляють із штамів серогруп Помона, Тарасові, Іктерогеморагія, Канікола; - другий варіант виготовляють із штамів лептоспір серогруп Помона, Тарасові, Гріпотифоза, Сейро.Вакциною першого варіанту вакцинують свиней, собак, а вакциною другого варіанта - ВРХ та ДРХ. Полівалентну вакцину проти лептоспірозу тварин застосовують у неблагополучних щодо лептоспірозу господарствах, у господарствах, де виявлені тварини, сироватка крові яких реагує на лептоспіроз у РМА або РА.. Вакцинують тварин, щоб запобігти захворюванню на лептоспіроз, абортам, що пов'язані з захворюванням тварин на лептоспіроз, припинити перезараження тварин. Не можна щеплювати тварин на останньому місяці вагітності і в перший тиждень після пологів, а також протягом 7 днів після дегемінтизації. Вакцину вводять в/м одноразово в дозах, наведених у таблиці.

Імунітет у тварин настає через 14-20 днів після щеплення і триває в телят до 6 міс; ВРХ , що щеплені у віці 12 міс і старше - до 1 року ревакцинують.

Для профілактики абортів лептоспірозної етіології с/г тварин вакцинують за 1-2 міс до парування або в 1-3 міс вагітності.

Протягом останніх років активність лептоспірозу в тваринництві завдяки впровадженню профілактичних (щеплено 1,3 % корів), карантинних і санітарних заходів значно знизилась. Боротьба з гризунами забезпечила зниження показників валентності та гостальності осередків лептоспірозу як синантропних й антропоургічних, так і природних. Внаслідок обмеження контактів домашніх тварин з носіями лептоспір зменшилася кількість серопозитивних проб і клінічний прояв інфекції (до поодиноких випадків) [17].

1.13 Висновок з огляду літератури

Лептоспіроз -- це інфекційна хвороба багатьох видів тварин і людини, яка проявляється короткочасним підвищенням температури тіла з наявністю анемії, жовтяниці, гемоглобінурії, геморагічного діатезу, некрозу слизових оболонок та шкіри, атонії органів травлення, схуднення (іктерогемоглобінурія, інфекційна жовтяниця). Лептоспіроз відносять до найбільш поширених природно-вогнищевих зооантропонозів. Хворобу діагностовано на всіх континентах і в багатьох країнах. Провідними ланками в ефективній боротьбі з лептоспірозом, як і з іншими хворобами, є розробка засобів специфічної профілактики, лікування і своєчасної й правильної діагностики.

2. ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Матеріали і методи дослідження

Дипломна робота виконувалась протягом 2010-2011 років на базі господарства СТОВ «Промінь» Бахмацького району, які входять в систему Деснянського регіонального управління ПРАТ”Райз-Максимко” Чернігівської області. Досліди проводились в Бахмацькій районій лабораторії ветеринарної медицини, Бахмацькій районної державної лікарні ветеринарної медицини, Біо-Тест-Лабораторії м.Київ, кафедрі вірусології патанатомії та хвороб птиці, Сумського національного аграрного університету

Епізоотологічне обстеження проводили згідно загальноприйнятих методів [24, 26]:

бактеріологічний;

клініко-епізоотологічний;

математико-статистичний.

Епізоотолого-географічний аналіз спалахів лептоспірозу ВРХ був проведений за даними ветеринарної звітності Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи за період 2009-2011 рік.

У серологічних дослідженнях ВРХ на лептоспіроз, використовували вісім діагностичних штамів лептоспір, які є найбільш розповсюдженими на території нашої країни, вони належать до восьми серологічних груп лептоспір, а саме: Canicola, Grippotiphosa, Hebdomadis, Icterohaemorrhagiae, Pomona, Sejroe, Tarassovi та Australis.

За період з 2009 по 2011 рік включно ветеринарною лабораторією отримано 39954 позитивних реакцій щодо лептоспірозу ВРХ.

Для профілактики ми створили дві групи тварин по 60 голів вакцини використовували згідно інструкції виробника

Таблиця 2.1 Схема використання вакцини

Вид і вік тварин	Дози вакцини (см3)	Термін ревакцинації 12 (місяці)
	первинна вакцинація	ревакцинація
ВРХ
До 6 місяців	4	4	2
Від 6 до 12 місяців	4	4	2
Від 1року до 2 років	2	2	2
Дорослі тварини	2	2	2
Бугаї	2	2	2

Імунобіологічна дія: Імунітет у тварин настає через 14-20 днів після введення вакцини і продовжується у телят, ягнят всіх вікових груп - до 6 місяців, вакцинованих у віці 6 місяців і старші, великої рогатої худоби , вакцинованих у віці 12 місяців і старші - до 1 року.

Тривалість колострального імунітету у телят отриманих від корів щеплених вакциною Кетлт Мастер Голд до 2,5 місяців. Застосовують вакцину з профілактичною метою в господарствах, неблагополучних по лептоспірозу; у відгодівельних господарствах, де поголів'я комплектують без дослідження на лептоспіроз; при випасі тварин в зоні природного вогнища лептоспірозу; при виявленні в господарстві тварин, сироватка крові яких реагує на лептоспіроз в РМА. З метою утворення колострального імунітету у молодняка рекомендується вакцинувати тільних корів - за 1,5-3 місяці до отелу.