Розробка технологічного процесу вирощування озимого ріпаку з обґрунтуванням параметрів комбінованого ґрунтообробного агрегату в умовах господарства СФГ "Романовича" Бориспільського району, Київської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пояснювальна записка дo дипломної рoбoти

Технології і техніка у рослинництві

нa тeму: «Розробка технологічного процесу вирощування озимого ріпаку з обґрунтуванням параметрів комбінованого ґрунтообробного агрегату в умовах господарства СФГ "Романовича" Бориспільського р-ну., Київської області

Виконав: студент 2 року навчання,

групи МСГ-1302

Похиль Ілля Тарасович

Керівник: Мартишко Віктор Миколайович



Зміст

ВСТУП

1. ОБҐРУНТУВАННЯ ТЕМИ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

1.1 Народногосподарське значення ріпаку

1.2 Характеристика господарства

1.3 Аналіз технологій вирощування і систем обробітку ґрунту під сівбу озимого ріпку

1.4 Розрахунок і порівняльний аналіз технологічних карт вирощування озимого ріпаку

2. МЕХАНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ГРУНТООБРОБНОГО АГРЕГАТУ

2.1. Технологічні властивості ґрунту як об'єкту обробітку

2.2. Агротехнічні та експлуатаційні вимоги до машин для підготовки ґрунту для сівбу ріпаку

2.3 Аналіз конструкцій ґрунтообробних машин і агрегатів

2.4 Обґрунтування функціональної схеми та конструкції комбінованого ґрунтообробного агрегату

3. ОБҐРУНТУВАННЯ ТА РОЗРАХУНОК КОНСТРУКТИВНИХ ПАРАМЕТРІВ АГРЕГАТУ

3.1. Ширина захвату

3.2. Вибір типу та обґрунтування параметрів полільних лап

3.3. Вибір типу та обґрунтування параметрів розпушувальних лап

3.4. Обґрунтування параметрів дискових робочих органів

3.5. Вибір типу і параметрів котків

3.6. Обґрунтування параметрів вирівнювачів ґрунту

4. ЕНЕРГЕТИЧНИЙ РОЗРАХУНОК АГРЕГАТУ

5. РЕЗУЛЬТАТИ ВИРОБНИЧОЇ ПЕРЕВІРКИ

6. РОЗРОБКА БІЗНЕС-ПЛАНУ ВИРОЩУВАННЯ ОЗИМОГО РІПАКУ

6.1. Опис підприємства та характеристика його продукції

6.2. Оцінка ринку збуту

6.3. Конкуренція та стратегія маркетингу

6.4. План виробництва

6.5. Економічне обґрунтування

6.6. Організаційний план

6.7. Юридичний план

6.8. Ризики та шляхи їх усунення

6.9. Фінансовий план

6.10. Стратегія фінансування

7. ОХОРОНА ПРАЦІ

7.1 Нормативне забезпечення охорони праці

7.2 Вимоги до охорони праці в рослинництві

7.3 Заходи безпеки при експлуатації ґрунтообробних машин

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Сільське господарство є однією з основних галузей народного господарства, оскільки виробництво продуктів харчування - це стратегічна умова життя та розвитку всього населення країни. Водночас воно є сировинною базою легкої та харчової промисловості. Чорноземні ґрунти і сприятливий клімат, велика густота населення, землеробські навички, які здавна склалися в сільському господарстві, і зручне економіко-географічне положення зробили рослинництво базовою галуззю сільського господарства України.

Одним із важливих завдань, спрямованих на піднесення аграрного сектора економіки України в сучасних умовах є підбір культур, спроможних давати високу прибутковість виробникам. Особлива роль у цьому належить ріпаку, олія з якого завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям знаходить все ширше застосування в харчовій та в багатьох галузях народного господарства. Найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під посіви цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової та технічної олії (в тому числі для виробництва біодизелю), висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво. Насіння озимого ріпаку ціниться, як на світовому так і на внутрішньому ринках оскільки містить 40-47 % жиру, 20% білка, 5,5-6,5 % клітковини.

Ріпак займає 3-тє місце серед олійних культур, його валове виробництво становить близько 33-35 млн. тонн, а виробництво олії складає 9,8 % від світових обсягів. Його вирощують більш ніж в 30 країнах світу і посіви займають більше 30 млн. га або 10,5 % всіх площ олійних культур.

У сільському господарстві велике значення має фактор часу, зокрема своєчасне й якісне виконання польових робіт. Для отримання високого врожаю потрібно виконати весь агрономічний комплекс робіт у короткі строки. Це вимагає повного забезпечення відповідним комплексом різної сільськогосподарської техніки. Сучасна сільськогосподарська техніка повинна бути якомога універсальнішою і здатною виконувати декілька функцій.

Таким чином, в даній дипломній роботі об'єктом дослідження є технологічний процес передпосівного обробітку ґрунту під сівбу озимого ріпаку.

Предмет дослідження - комбінований ґрунтообробний агрегат для передпосівного обробітку ґрунту.

Мета магістерської роботи - підвищення ефективності вирощування озимого ріпаку шляхом удосконалення технологічного процесу передпосівного обробітку ґрунту..

Завдання дослідження - довести доцільність застосування комбінованого ґрунтообробного агрегату шляхом теоретичного аналізу та обґрунтуванням параметрів і режимів його роботи.

Методика досліджень. Аналіз існуючих способів обробітку грунту, конструкцій комбінованих ґрунтообробних агрегатів; механіко-технологічні передумови, теоретичні дослідження та висновки.



1. ОБГРУНТУВАННЯ ТЕМИ ДИПЛОМНОГО ПРОЕКТУ

озимий ріпак сівба

1.1 Народногосподарське значення ріпаку

Серед завдань, спрямованих на піднесення аграрного сектора економіки України, велике значення має подальше нарощування виробництва олійних культур. Особлива роль належить ріпаку, олія з якого, завдяки унікальним біологічним і хімічним властивостям, знаходить все ширше застосування в харчуванні людей та в багатьох галузях народного господарства. Насіння ріпаку містить 40-47% жиру, 20% білка, 5,5-6,5% клітковини.

Ріпак, як культура, відомий ще за чотири тисячоліття до нашої ери. Батьківщиною його вважають - Середземноморські країни, звідки він розповсюдився в Азію, а в XIV ст. - в Західну Європу, де й понині є однією з головних олійних культур.

До середини XIX ст. ріпак разом з іншими олійними хрестоцвітними (суріпицею і гірчицею) був в Європі досить поширеною культурою. Площа під ним в одній тільки Німеччині досягала у той час 300 тис. га. Таке широке розповсюдження ріпака пояснюється використанням його олії для технічних потреб. Молода нафтова промисловість тоді ще не була в змозі задовільнити попит на свою продукцію, і ріпак, як одна з найпродуктивніших олійних рослин, широко культивувався.

Проте поява на міжнародних ринках великої кількості дешевих нафтопродуктів, у тому числі мінеральних олив для змащування і освітлення, викликала різке падіння обсягів вирощування ріпака, особливо в Європі, де з 1909--1917 рр. площі під ріпаком скоротилися з 178 до 92 тис. га. В Азії посіви ріпака продовжували триматися на більш-менш стабільному рівні, з року в рік займаючи (в основному в Індії, на яку доводилося 3/4 всієї світової площі ріпака) від 2,5 до 3 млн. га. Вдосконалення методів очищення олії стало поштовхом до інтенсивного її використання як харчового продукту особливо коли виникла потреба в харчових оліях і жирах у Центральній Європі.

В Україні ріпак почали інтенсивно впроваджувати лише останнього десятиріччя. Найпереконливішими аргументами на користь розширення площ під посіви цієї культури є невпинно зростаючий попит на нього як на сировину для харчової та технічної олії (у тому числі для виробництва біопалива), висока економічна віддача коштів, вкладених у його виробництво, та раннє їх повернення (липень-серпень). Ріпак, на відміну від соняшнику, є добрим попередником під зернові культури.

У зв'язку зі змінами, що пройшли в аграрному секторі нашої держави, скоротилося поголів'я великої рогатої худоби, значно зменшились площі посіву кормових культур, які були кращими попередниками під озиму пшеницю. Ріпак - одна із культур, що стала в сівозміні на місце кормових культур, і завдяки цьому вирішується питання попередника під озимі.

Ріпак здавна знайомий українському сільськогосподарському виробнику, але потреби, для яких він вирощувався, в різні часи були різними.

В 50 - 70-ті роки минулого століття ріпак вирощували в основному як зелений корм, сидератну культуру, та частково - для технічних потреб, в наступні роки - частково на сидерати, на олію та експортували. З появою нових сортів та гібридів стало можливим виробництво олії для харчових потреб у першу чергу, виготовлення біопалива та кормових домішок для тваринництва.

Ріпакова олія завдяки притаманним їй унікальним властивостям надзвичайно корисна для людини. До її складу входять гліцериди ненасичених жирних кислот, що сприяють значному зменшенню ризику тромбоутворення, ефективно протидіють серцево-судинним захворюванням, регулюють вміст холестерину в крові.

Ріпакова олія належить до групи напіввисихаючих харчових олій і може використовуватись для харчування в натуральному вигляді за безпосереднього її додавання до кулінарних страв, а також при виготовленні консервів та маринадів, для виробництва бутербродного масла, маргаринів, різноманітних харчових приправ.

Акцентуючи увагу на кормовій цінності ріпаку слід зазначити, що як озимі, так і ярі його форми є багатим джерелом високоякісних кормів для тварин. У зв'язку з високим вмістом жиру такі корми належать до групи високоенергетичних - в 1кг міститься 1,7 - 2,1 кормової одиниці.

Однак у насінні ріпаку містяться також сірчані органічні сполуки, в процесі ферментативного гідролізу яких в організмі тварин можуть утворюватися шкідливі сполуки - ізотіоціанати та нітрити, що можуть спричинити негативні морфологічні зміни в організмі. З огляду на це використання ріпакового шроту чи макухи в раціонах великої рогатої худоби було обмежене. Вміст таких сполук в насінні ріпаку, придбаного для харчових цілей та для згодовування тваринам, має бути не більше 0,4 - 1,0%.

На технічні потреби ріпакову олію використовують у машинобудівній і металургійній промисловості, при виробництві нейлонів, клею, фарб, як сировину для виготовлення миючих засобів, у поліграфії. Олією з ріпаку також можна заміняти мінеральні мастила та оливи в системах, де є високий ризик екологічної шкоди, таких, як сільськогосподарські машини, транспортні і гідравлічні засоби, що працюють на морях, ріках та озерах, міських комунікаціях.

Останнім часом стрімко розвивається новий напрямок використання ріпакової олії - як альтернативного джерела енергії для двигунів внутрішнього згорання. Для виготовлення такого палива використовується олія холодного пресування та етерифікована. Біопаливо з ріпаку виявилось не тільки екологічно чистим, але й контурентноспроможним, надійним у роботі.

Експерти країн європейського союзу визнали, що вже частка використання біопалива транспортом становить 5,75%. Поставлено до 2015 року - цю частку збільшити до 8%.

Всі зазначені чинники на користь цієї культури дають нам впевненість в успішній реалізації державної програми розвитку ріпаківництва в Україні, що передбачає розширення площ під цією культурою до 2,0 - 2,5 млн. га, а в подальшому - до 3,0 млн. гектар.

1.2 Характеристика господарства

СФГ «Романовича» розташоване в селі Мирне Бориспільського району Київської області. Відстань від підприємства до районного центру м. Бориспіль становить 20 км, до обласного центру м. Київ 50 км. Ці відстані досить невеликі, що сприяє збільшенню обсягів перевезень та кращому зв'язку міста з селом. СФГ «Романовича» межує із землями СТОВ «Старинська птахофабрика», СФГ «Сокіл», СФГ «Карат», СФГ «Нива» та Агрофірма Веселинівка.

СФГ «Романовича» розміщене в лісостеповій зоні, для якої характерний помірно-континентальний клімат. Кліматичні умови цілком сприятливі для нормального функціонування господарства. Середньорічна температура найбільш холодного місяця (січня) становить -6…-9оС, а найбільш теплого місяця (липня) +19…+23оС. Середньорічна кількість опадів 500--600мм. Тривалість вегетаційного періоду 198-204 дні. Стійкий сніговий покрив утворюється в другій декаді грудня -- в першій декаді січня і зберігається приблизно 90 днів.

На території господарства переважають чорноземні ґрунти, які мають сприятливі фізико-хімічні та агротехнічні властивості для вирощування сільськогосподарських культур. На двох полях розташованих поблизу лісу ґрунти супіщані.

Голова СФГ «Романовича» здійснює контроль за діяльністю підприємства в рамках своєї компетенції, діє одноосібно, виконує функції і обов'язки з організації і забезпечення діяльності даного підприємства. Голова самостійно визначає структуру адміністративно-управлінського апарату підприємства, назначає і звільняє з посади працівників.

СФГ «Романовича» співпрацює з рядом підприємств розташованих не тільки в селі Мирне, а й в Бориспільському, Баришівському та Переяслав-Хельницькому районах. Підприємство надає послуги з виконання механізованих робіт та збирання врожаю.

Склад та структура земельних угідь наведено в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1 Динаміка, склад та структура земельних угідь

Склад угідь	2012р.	2013р.	2014р.	Трансформація - +, га
	га	%	га	%	га	%
Всього угідь:	720	100,0	930	100,0	1020	100,0	300
рілля	700	97,2	910	97,84	980	96,01	+280
сінокоси	20	2,8	20	2,16	40	3,99	+20

Аналіз показників (табл.1.1.) вказує на те, що в структурі загальної земельної площі СФГ «Романовича» за останні три роки відбулися істотні зміни. Загальна земельна площа підприємства, збільшилася на 29,4%.

Рівень розораності земель в підприємстві доволі високий. Тому господарству слід вивільнити деяку частину земель з сільськогосподарського обробітку, що дасть змогу покращити родючість цих земель. А за рахунок вивільнення земель можна в свою чергу збільшити питому вагу сінокосів та пасовищ в структурі земельного фонду господарства, так як сінокоси і пасовища є важливим джерелом кормів для сільськогосподарських тварин.

Розмір і структура земельних угідь СФГ «Романовича» відповідає його потребам і повністю задовольняє нормальну виробничо-господарську діяльність.



Таблиця 1.2 Структура посівних площ сільськогосподарських культур

Назва с.-г. культури	2013 р.	2014 р.	2013р (+,-) до 2012р.
	га	%	га	%
Вся посівна площа	910	100	980	100	+90
Кукурудза	180	19,7	200	20,4	+20
Соняшник	210	23,1	190	19,4	-20
Ріпак	50	5,5	60	6,1	+10
Соя	120	13,2	130	13,3	+10
Цукровий буряк	60	6,6	70	7,2	+10
Пшениця озима	130	14,3	130	13,3	-
Пшениця яра	90	9,9	100	10,2	+10
Жито	40	4,4	50	5,1	+10
Ячмінь ярий	30	3,3	50	5,1	+20

Розглянемо структуру посівних площ сільськогосподарських культур в СФГ «Романовича». З даних таблиці 1.2 видно, що загальна посівна площа в 2014 році в порівнянні з 2013 роком збільшилась на 90 га. В структурі зернових культур площа під озимими та ярими культурами розділена приблизно порівну. Найбільша частка посівів ярих зернових припадає на яру пшеницю та ячмінь. Серед озимих зернових найбільшу площу займає озима пшениця. З кожним роком, у господарстві, збільшується площа посівів технічних культур.

Господарство СФГ «Романовича» прагне дотримуватись сівозміни але в зв'язку із збитковістю вирощування деяких культур та збільшенням площ технічних культур доводиться порушувати запроектовані схеми чергування культур в сівозмінах. Проте в господарстві дотримуються загальноприйнятих правил чергування культур.

Галузь тваринництва на підприємстві СФГ «Романовича» тільки починає розвиватися. За три останніх роки поголів'я свиней виросло до 130 голів і стрімко збільшується. Також в минулому році було закуплено 30 голів овець. Даний напрямок тваринництва новий не тільки для підприємства, а й для району в цілому.

На підприємстві застосовують безвигульну систему утримання свиней. Свиноферма складається з основних і обслуговуючих будівель. В основних виробничих будівлях утримуються свині, в обслуговуючих приміщеннях розміщені кормоцех та складське приміщення. Для випасання овець обладнані культурні пасовища.

Машинно-тракторний парк в СФГ «Романовича» має велике значення, зокрема основне його завдання - своєчасно виконати механізовані роботи задля досягнення високих і сталих врожаїв всіх сільськогосподарських культур з мінімальними затратами праці.

У господарстві СФГ «Романовича» більшість тракторів класу 1,4, які використовують для внесення добрив, сівби, обприскування, транспортних та інших робіт. Головною трудовою силою господарства є новий американський трактор John Deere 8130. Даний трактор використовується для обробітку ґрунту та посіву.

Після придбання нового зернозбирального комбайна Claas Medion 310 підприємство СФГ «Романовича» забезпечило повне і своєчасне збирання врожаю. Також це дало можливість надавати послуги в збиранні врожаю іншим підприємствам села та району.

Таблиця 1.3 Склад машинно-тракторного парку

Марка	Кількість одиниць	Рік випуску	Основні технологічні операції
МТЗ-82.1	2	2002	Посів,внесення добрив, транспортні роботи
МТЗ-82.2	1	2007	Сівба, захист рослин.
МТЗ-82 КУН-1,2	1	1992	Завантажувально-розвантажувальні роботи.
ХТЗ-120	1	1999	Обробіток ґрунту, внесення добрив
John Deere-8130	1	2009	Обробіток ґрунту, посів
Claas Medion 310	1	2007	Збирання врожаю
Fortschritt E-517	1	1991	Збирання врожаю
КС-6Б	1	1995	Збирання цукрового буряку



Забезпечиння підприємства с.г.-машинами досить високе. Підприємство здатне виконувати майже всі технологічні операції самостійно. У 2012 році господарством було придбано посівний комплекс Great Plains NTA3510 який агрегатується з трактором John Deere 8130. Це дало змогу господарству вчасно виконувати всі посівні операції.

СФГ «Романовича», на сьогоднішній день, повністю забезпечене технікою, як тракторами та комбайнами так і сільськогосподарськими машинами.

Таблиця 1.4 Основні сільськогосподарські машини господарства

Марка	К-сть, од.	Технологічна операція що виконується
Rabe Albatros	1	оранка
ПУМ-3-40	1	оранка
BBG	1	оранка
БГД-2,4	1	дискування
КПС-4	2	культивація
АП-6	1	культивація
BBG «Європак»	1	культивація
УСМК-5,4	2	міжрядн. обр. грунту
МВУ-8	1	внесення добрив
РОУ-6	1	внесення добрив
МЖТ-10	2	внесення добрив
СЗ-3,6	1	сівба
Franz Kleine «Мультикорн»	3	сівба
Great Plains NTA3510	1	сівба
John Deere 732	1	обприскування
Unia Z-511	1	пресування сіна
МГР-6	2	зрізання гички
КВЦБ-1,2	3	викопування та валк. буряк.
ПНБВ-1,6	2	підбирання буряків
Причепи	6	транспортні роботи



Що стосується автопарку, то господарство має достатню кількість вантажних автомобілів, щоб обслуговувати власні потреби.

На підприємстві СФГ «Романовича» шестиденний робочий тиждень, заробітна плата робітникам нараховується згідно виконуваної роботи.

На базі підприємства збудована їдальня де харчуються робітники, кімната відпочинку, туалет та душ.

Таблиця 1.5 Склад і структура автомобільного парку

Марка	К-сть машин	Вантажопідйомність, т	Пробіг
Камаз-5320	1	10	120000
ЗІЛ-130	1	6	80000
ЗІЛ-4331	1	6	40000
ЗІЛ-5415 «Бичок»	1	6	25000
Renault Kangoo	1	-	10000

Також у господарстві обладнано склад ПММ, склад для мінеральних добрив та отрутохімікатів та склад для запасних частин техніки.

Технічне обслуговування та ремонт техніки здійснюється на ремонтних майданчиках та в ангарі. На території підприємства знаходиться ремонтна майстерня, яка обладнана слюсарним інструментом, токарними, свердлильними, заточувальними та фрезерними верстатами, електрозварювальним апаратом.

Зберігання техніки в господарстві знаходиться на досить високому рівні. Вся сільськогосподарська техніка окрім ґрунтообробної зберігається в ангарах. Ґрунтообробна техніка зберігається на забетонованих майданчиках.

Не дивлячись на важкий економічний стан в агропромисловому комплексі господарство знаходиться на дуже високому рівні, веде сучасне землеробство та прагне до ведення точного землеробства.



1.3 Аналіз технологій вирощування і систем обробітку ґрунту під сівбу озимого ріпаку

Розрізняють декілька типів основних систем землеробства. Найпоширенішими з них є традиційна система землеробства, мінімальна mini-till та нульова no-till.

Система нульового обробітку ґрунту також відома як No-Till -- сучасна система землеробства за якої ґрунт не ореться, а поверхня землі вкривається шаром спеціально подрібнених залишків рослин -- мульчею. Оскільки верхній шар ґрунту не пошкоджується, така система землеробства запобігає водній та вітровій ерозії ґрунтів, а також значно краще зберігає воду. Тому нульовий обробіток найдоцільніше застосовувати в посушливих місцевостях, а також, навпаки, на розташованих на схилах полях в умовах вологого клімату. Хоча врожайність за цієї системи часом дещо нижча, ніж при використанні сучасних методів традиційного землеробства, але такий обробіток землі вимагає значно менших витрат праці та пального. Нульовий обробіток ґрунту є сучасною, досить складною системою землеробства, яка вимагає спеціальної техніки та дотримання технологій і аж ніяк не зводиться до простої відмови від оранки. Зараз ця система набуває популярності і в Україні.

Технологія з нульовою обробкою ґрунту передбачає прямий посів у грунт, попередньо оброблений гербіцидами. Однак можливі й інші варіанти, коли, наприклад, у весняний період при досягненні фізичної стиглості ґрунту по стерні проводять посів стерньовою сівалкою одночасно з внесенням стартової дози добрив. Технологія також передбачає обробіток посівів гербіцидами, а при необхідності - інсектицидами. Збирають урожай прямим комбайнуванням.

На сьогодні дана технологія при вирощуванні озимого ріпаку використовується рідко.

Система мінімального обробітку ґрунту більш відома як Mini-Till - система землеробства у якій повністю відсутній основний обробіток ґрунту у вигляді оранки, замість нього проводять культивацію з частковою заробкою пожнивних решток. Після культивації взалежності від агротехнічних строків проводять сівбу.

Після збирання попередника на поверхню поля вносяться мінеральні добрива і відразу ж проводять дрібний (на глибину 6-7 см) обробіток грунту дисковими ґрунтообробними агрегатами. При такому обробітку пророслий бурян подрібнюється і разом з мінеральними добривами наробляється в грунт. При досягненні фізичної стиглості ґрунту і в залежності від термінів проводять сівбу.

Технологія з мінімальним обробітком ґрунту в порівняння з традиційною технологією дозволяє зменшити механічну дію ґрунтообробних машин на грунт скоротивши кількість проходів агрегатів по полю.

Хоча мінімальна система обробітку ґрунту в порівнянні з системою No-Till, при вирощуванні озимого ріпаку, використовується дещо частіше, однак справді широкого використання також не набула.

Традиційна система обробітку ґрунту. У традиційній системі використовують основний обробіток ґрунту (оранка відвальним плугом), культивацію, як передпосівний обробіток ґрунту і посів з коткуванням. Додатково, перед зяблевою оранкою проводять лущення для розпушування верхнього шару ґрунту, підрізання бур'янів і заробки їх в грунт. Подальша оранка дозволить здійснити повну заробку пожнивних залишків і пророслих бур'янів у грунт, а також знищити до 50% зимуючого запасу шкідників. Одночасно, відвальна система є самою енерговитратною, оскільки пов'язана із застосуванням більшої кількості знарядь.

Основний обробіток ґрунту при вирощуванні озимого ріпаку проводиться диференційовано, залежно від попередника, ґрунтових і кліматичних умов. Особливу увагу необхідно приділити збереженню вологи та зменшенню переущільнення орного і підорного шару ґрунту. Для цього оранку доцільно проводити в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками, а розрив у часі між оранкою і сівбою повинен становити не менше двох тижнів. Через 7-10 днів для вирівнювання поля проводиться культивація.

Передпосівний обробіток ґрунту проводиться комбінованими ґрунтообробними агрегатами. Основна вимога до якості обробітку - верхній шар ґрунту повинен бути дрібногрудочкуватим, а з глибини 2-3 см - ущільненим. Високоефективне застосування комбінованих сівалок, які суміщають операції передпосівного обробітку ґрунту і точного посіву. У посушливі роки, і особливо на легких ґрунтах, посіви повторно прикочують кільчасто-шпоровими котками.

Традиційна система землеробства є основною системою при вирощуванні озимого ріпаку.

Згідно з рекомендаціями науковців, озимий ріпак розміщують в сівозміні після озимої пшениці із обов'язковим відвальним обробітком ґрунту і наступним поверхневим обробітком для вирівнювання поверхні поля і збереження вологи в ґрунті з метою одержання рівномірних і сильних сходів рослин. Багаторазові спроби перейти на мінімальну чи нульову технології при вирощуванні озимого ріпаку не мали суттєвого успіху. Так, в дослідах В.М. Пенчукова з колегами, які були проведені в Ставропольському ННІСГ та Армавірській дослідній станції ВННІОК, заміна оранки на мілкий поверхневий обробіток дисковими знаряддями призвела до зниження урожайності озимого ріпаку. В дослідах ВННІ олійних культур урожайність озимого ріпаку при традиційній системі обробітку ґрунту склала 30,8, а при мінімальному обробітку дисковими знаряддями - 26,1 ц/га, що на 4,7 ц/га менше ніж при традиційній системі обробітку ґрунту.

Зважаючи на ці та інші дослідження стає зрозумілим, що традиційна система землеробства є основною системою при вирощуванні озимого ріпаку.



1.4 Розрахунок технологічної карти вирощування озимого ріпаку

При складанні технологічної карти враховувались такі первинні дані : назва культури; попередники; площа посіву на якій планується вирощування даної культури, га; планова врожайність даної культури, т/га; норма витрати, кг/га: насіння, розчинів пестицидів; норми внесення добрив, т/га; відстань перевезення, км: насіння, органічних і мінеральних добрив, розчинів пестицидів, основної і побічної продукції. Крім цього маємо врахувати

агротехнічні вимоги до виконання кожної операції, норми виробітку на механізованих та ручних роботах, наявність машин, їхня технічна справність, показники використання машин за два-три минулих роки і дані для визначення прямих експлуатаційних витрат (розцінки оплати праці, норми витрати палива, амортизаційні і ремонтні відрахування тощо).

Розробку технологічної карти будемо проводити із визначення попередників, уточнення стійкості ґрунту проти вітрової та водної ерозій, ступеня забур'яненості та переважних видів бур'янів.

Розрахунок технологічної карти вирощування озимого ріпаку будемо проводити для 110 га площі посадки культури.

Агротехнічні строки виконання робіт приймаємо з урахуванням оптимальних строків виконання робіт та досвіду передових господарств. Визначаємо їх відповідно до агростроків, наведених у довідкових матеріалах. Також відзначимо, що технологічні операції вирощування сільськогосподарських культур повинні узгоджувати за часом. Для сумісних операцій календарні строки повинні бути однакові. Агротехнічний час виконання операцій встановлюють на основі агровимог . Тривалість робочого часу за добу встановлюємо на основі прийнятого у господарстві робочого дня на даний період та з урахуванням операції, що виконується. На добу приймається 1; 1,5; 2 та 3 зміни роботи з розрахунку 7 год за зміну. Допускається дробове число змін (1,1; 1,2; 1,3). На роботах із шкідливими умовами праці (робота з пестицидами та ін.) тривалість зміни має не перевищувати 6 год. Послідовність операцій єдина для всіх культур (Лист 1, графа 1). Перелік операцій (Лист 1, графа 2) відповідає технології їх виконання. Для складання технологічної карти користуємось рекомендаціями науково-дослідних інститутів або технологічними картами, що розроблені спеціалістами господарств. У переліку робіт враховуємо забезпеченість комплексної механізації з метою зменшення кількості ручних робіт.

Агротехнічні вимоги та показники якості проставляємо у графі 3 Лист 1, де зазначаємо глибину обробітку ґрунту чи загортання насіння, норму внесення добрив і висіву насіння, врожайність та інші показники, що визначають якість виконання робіт.

У графі 4 Лист 1, вказуємо розмірність виконуваної технологічної операції (оранка, сівба, збирання та ін.) -- га, т; транспортних робіт -- т-км; допоміжних (навантаження та розвантаження) -- т. Погодинні механізовані роботи наводяться в годинах, землерийні роботи -- у м3.

Фізичний обсяг робіт (Лист 1, графа 5) має відповідати плановому та кратності його виконання (боронування в два сліди, якщо операція виконується без розриву за часом та в межах агротехнічного строку).

Найбільш відповідальним етапом складання технологічної карти є розрахунок та обґрунтування складу агрегату (Лист 1, графа 6, 7, 8), а також підбір чисельності працівників - механізаторів і обслуговуючого персоналу (Лист 1, графа 9, 10). Так, чисельність трактористів-машиністів та допоміжних працівників приймаємо відповідно до обраних сільськогосподарських машин і прийнятої схеми обслуговування агрегату.

Склад машинно-тракторного агрегату для виконання кожної сільськогосподарської операції обираємо так, щоб забезпечити задану якість та продуктивність, повне використання, потужності та мінімальні витрати коштів на одиницю виконаної роботи. Перевагу в процесі комплектації надаватимемо комбінованим ґрунтообробним агрегатам. На операціях з підвищеною енергомісткістю та великих масивах вигідніше використовувати швидкісні трактори, а на операціях з малою енергомісткістю та полях невеликих розмірів -- трактори звичайної енергомісткості.

Сільськогосподарські машини підбираємо таким чином щоб вони були взаємопов'язані у виробничому циклі за рядністю та продуктивністю. Наприклад, необхідно узгоджувати врожайність, ширину захвату жаток та пропускну здатність молотарки комбайнів; рядність сівалок, просапних культиваторів та комбайнів для збирання кожної культури. Підбір агрегатів повинен забезпечувати ґрунтозахисну систему землеробства, зниження витрат палива, кращі умови праці механізатора та обслуговуючого персоналу.

Норму виробітку (Лист 1, графа 11) за зміну встановлюємо за типовими нормами виробітку на сільськогосподарські механізовані та транспортні роботи . Для навантажувачів і транспортних засобів, які обслуговують основні виробничі агрегати, норми виробітку встановлюємо за продуктивністю основного агрегату. Діючі норми виробітку на механізовані роботи розраховані на тривалість зміни 7 год, а на роботах із шкідливими умовами праці (обпилювання, обприскування культур пестицидами та ін.) -- 6год.

Щоб збільшити коефіцієнт використання часу зміни необхідно виключити час, що витрачається на ліквідацію несправностей агрегату, вирішення організаційних питань, якомога зменшити залежність роботи агрегату від метеорологічних умов, а також довести до норми час на підготовку роботи агрегату, холості переїзди, технологічне обслуговування., технічний догляд, чистий робочий час.

Тарифні ставки (Лист 1, графа 14, 15) механізаторам і працівникам на ручних роботах у рослинництві приймаються такими, щоб при виконанні робіт з найнижчою кваліфікацією (перший тарифний розряд) забезпечити мінімальну заробітну плату. Тарифні ставки наведені у додатку Б.

Оплата праці за тарифом (Лист 1, графа 16, 17, 18) розраховуємо окремо для механізаторів та допоміжних працівників за формулами:

Витрату палива (Лист 1, графа 19) на одиницю роботи обираємо за довідковою літературою.

Витрату палива трактором при номінальній потужності двигуна GПН можна визначити також за відповідною формулою знаючи питомі витрати пального.

Якість виконання конкретної технологічної операції в значній мірі буде впливати на собівартість отриманої продукції та її якість вцілому.

За допомогою програмного забезпечення нами було розроблено дві технологічні карти вирощування озимого ріпаку, вітчизняного і зарубіжного складу комплексів машин.

Проведемо короткий аналіз складу комплексів машин для вирощування озимого ріпаку.

Вартість комплексу машин на базі вітчизняної техніки складає 6586226 грн., тоді як вартість комплексу на базі іноземної техніки в 1,5 рази більша і складає 9994825 грн. Капітальні вкладення на техніку вітчизняного виробництва дещо більші і становлять 1125858 грн., в порівнянні з іноземною технікою капітальні вкладення якої складають 839032 грн., що зумовлене новизною іноземної техніки і її більшою надійністю. Прямі експлуатаційні затрати на техніку вітчизняного виробництва майже в 2 рази перевищують затрати на техніку іноземного виробництва, і складають 232627 грн., в порівнянні з 127081 грн. іноземної техніки. Затрати робочого часу при використанні комплексу машин вітчизняного виробництва мають значення 337 людЧгод, зарубіжного виробництва 212 людЧгод, це зумовлене більшою продуктивністю і універсальністю техніки іноземного виробництва. Загальні витрати дизельного палива складають 8524 л. і 8088 л. відповідно для техніки вітчизняного і зарубіжного виробництва.

Зробивши короткий аналіз складу комплексів машин для вирощування озимого ріпаку стає зрозумілим, що більш продуктивний, надійний і менш затратний є склад комплексів машин на базі техніки іноземного виробництва.

Однак зважаючи на ціну комплексу машин іноземного виробництва і низький рівень забезпеченості господарства іноземною технікою більш доцільно для вирощування озимого ріпаку, в умовах даного господарства, використати склад комплексу машин вітчизняного виробництва, взявши курс на поступове оновлення парку техніки на сучасну високопродуктивну сільськогосподарську техніку. Першим етапом оновлення пропонуємо заміну МТА на одній з найважливіших технологічній лінії - передпосівного обробітку ґрунту і сівби. Вітчизняну техніку на двох технологічних операціях - передпосівного обробітку ґрунту і сівби замінимо на сучасну високопродуктивну техніку.



2. МЕХАНІКО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ УДОСКОНАЛЕННЯ КОМБІНОВАНОГО ГРУНТООБРОБНОГО АГРЕГАТУ

2.1 Технологічні властивості ґрунту як об'єкту обробітку

Технологічні властивості ґрунту істотно впливають на якісь його обробітку, оскільки вони визначають ступінь його перевертання, кришіння, розпушування, перемішування та ущільнення . Грунт потрібно розглядати як об'єкт, який складається із твердої, рідкої, газоподібної фаз та живих організмів.

Твердою фазою ґрунту є механічні мінеральні елементи різних форм і розмірів. Кожний елемент має свої властивості й певним чином впливає на фізико-механічні та технологічні властивості ґрунту.

Рідка фаза ґрунту - це вода або розчин в ній різних речовин. Вода може бути у зв'язаному чи вільному стані.

Газоподібна фаза грунту містить повітря водяну пару та інші гази. Складові газової фази можуть займати порожнини між елементами твердої фази, перебувати у вільному чи затисненому стані.

Вологість ґрунту значно впливає на його обробіток. Для механічного обробітку найсприятливішими є такі умови, за яких він перебуває у стані стиглості, тобто його відносна вологість становить 60...70%.

Щільність ґрунту залежить від його механічного складу, наявності гумусу і пористості. Її значення коливається в межах від 0,9 до 1,6г/см . Як показують досліди для успішного розвитку рослин оптимальна щільність ґрунту для різних видів рослин і ґрунтів має значення 1,0...1,3г/см .

Твердість ґрунту - це здатність чинити опір проникненню в нього будь-якого тіла. Кількісно вона може виражатись зусиллям, яке необхідне для проникнення в грунт наконечника.

Коефіцієнт зовнішнього тертя ґрунту - величина змінна і залежить від багатьох чинників, основними з яких є механічний склад ґрунту, його вологість, матеріал поверхні тертя та її стан. Значення коефіцієнта тертя ґрунту об сталь і кута тертя( за даними Г.М. Синєокова) для суглинистих ґрунтів становить відповідно 0,35...0,50 та 19є30…26є30.

Опір ґрунту різним видам деформації до цього часу вивчено недостатньо, незважаючи на важливість його під час створення машин і знарядь для обробітку ґрунту. У багатьох дослідженнях установлено, що найменша границя міцності є при розтягуванні, середня-при зсуві і найбільша при стисненні ґрунту.

Липкість ґрунту - це властивість його часточок прилипати до різних поверхонь предметів, що дотикаються до нього.

Пластичність ґрунту - це його властивість деформуватися під дією зовнішнього навантаження і зберігати цю деформацію без тріщин після зняття навантажень. Пластичність залежить від механічного складу і вологості ґрунту. Число пластичності для суглинистих ґрунтів становить 17...7.

В районі розміщення підприємства СФГ «Романовича» переважають чорноземні ґрунти. Чорноземи, завдяки своїй високій родючості, є ґрунтами універсальної придатності під всі сільськогосподарські культури і плодово-ягідні насадження. Основним завдання сільськогосподарського виробництва є правильне використання цієї родючості з метою отримання високих врожаїв.

Задля отримання від чорноземів максимальної родючості потрібно виконувати ряд заходів для підтримання ґрунту в належному стані. Перш за все потрібно дотримуватись сівозміни, регулярно вносити мінеральні та органічні добрива, проводити боротьбу з бур'янами та якомога менше ущільнювати ґрунт. Також доцільно створювати полезахисні лісосмуги, проводити снігозатримання та інші прийоми, які оптимізують водний режим.



2.2 Агротехнічні та експлуатаційні вимоги до машин для підготовки ґрунту для сівби ріпаку

Одна з головних умов одержання високих врожаїв при інтенсивній технології вирощування озимого ріпаку полягає в якісному передпосівному обробітку ґрунту, який виконують комбінованими агрегатами, що забезпечує дрібногрудкувату структуру ґрунту та сприятливі умови для сівби і росту ріпаку. Передпосівний обробіток ґрунту сприяє накопиченню й збереженню вологи та поживних речовин. До комбінованих агрегатів для передпосівного обробітку ґрунту ставлять такі агротехнічні вимоги:

· Нерівномірність глибини обробітку не повинна перевищувати 1см.

· Після обробітку верхній шар ґрунту повинен бути розпушеним, а бур'яни повністю підрізаними.

· Дно борозни і поверхня поля після культивації повинні бути рівними.

· Висота гребенів розпушеного шару не повинна перевищувати 3...4см.

· Робочі органи агрегатів не повинні виносити на поверхню поля нижній шар ґрунту.

· Кільчасті та пруткові котки повинні забезпечувати щільність посівного шару 0,9...1,1 г/см3.

· Розміри розпушеної фракції верхнього шару ґрунту повинні становити 0,3...5,0 мм.

Передпосівний обробіток ґрунту потрібно проводити поперек попереднього обробітку, або під кутом до нього на швидкості 9-12км/год. Із збільшенням швидкості, поліпшується вирівнювання поверхні поля і створюються хороші умови для роботи посівних машин.



2.3 Аналіз конструкцій ґрунтообробних машин і агрегатів

Оскільки в даний час існує велика кількість комбінованих машин вітчизняного та зарубіжного виробництва для поверхневого обробітку ґрунту а їх виробництво мало пов'язане з певними класами ґрунтообробних машин розіб'ємо їх на групи з точки зору енергоощадної, мінімальної та біологічної системи землеробства.

Згідно поставлених вимог до роботи комбінованих ґрунтообробних машин, їх класифікації для основного та передпосівного обробітку ґрунту за мінімальною та біологічною технологією вирощування розглянемо комбіновані ґрунтообробні машини які готують поверхневий шар ґрунту до сівби.

Серед сучасних технологій вирощування с.-г. культур як основні можна виділити екстенсивну, інтенсивну енерго- та ресурсозберігаючу технології найбільшого поширення набули енерго- та ресурсозберігаючі технології обробітку ґрунту.

Оскільки кожна культура потребує індивідуального циклу технологічних операцій, детально зупинимося на конструктивних параметрах ґрунтообробних машин, та на їх технологічному призначенні

Практика свідчить, що не можна розглядати вплив сільськогосподарської техніки на ґрунт за окремими операціями. На наш погляд необхідно вивчати і прогнозувати ущільнення ґрунтів у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, при застосуванні комбінованої ґрунтообробної техніки. У результаті надмірного ущільнення ґрунту і розвитку ерозії відбувається порушення екологічної рівноваги ґрунтових екосистем і, як наслідок, активна втрата гумусу. Зменшення цих негативних явищ можна досягти за рахунок використання комбінованих машин і агрегатів.



Таблиця 2.1 Типи робочих органів комбінованих ґрунтообробних машин для передпосівного обробітку ґрунту в залежності від глибини обробітку

Вид та глибина обробітку ґрунту, см,	Типи робочих органів комбінованих ґрунтообробних машин для передпосівного обробітку ґрунту
	Чизельні	Дискові	Котки
Мілкий (0....4)	Легкі	Х	Легкі
Поверхневий (4....6)	Легкі	Х	Легкі
Поверхневий (6....8)	Важкі	Дискові лущильники	Х
Середній (8....15)	Плоскорізи	Дискові	Х

Культиватор начіпний КН-3,8-12. Призначений для суцільного передпосівного обробітку грунту, а також для догляду за парами.

Культиватор складається з рами, на якій в два ряди розташовані робочі органи, двох опорних котків з гвинтовими механізмами регулювання їх положення, навіски, граблини, запобіжного механізму робочих органів.

Рама культиватора зварна, плоска, виготовлена із балок прямокутного перерізу і призначена для кріплення вузлів машини.

Конструкція котків представляє собою набір дисків, зварених між собою кутниками. Положення котків відносно рами культиватора забезпечує необхідну глибину обробітку грунту.

Робочі органи культиватора - плоскоріжучі стрілчасті лапи та граблини.

Лапи встановлюють на стійках які кріплять до гряделей із запобіжним пружинним механізмом у два ряди (у шаховому порядку). Будова запобіжного механізму забезпечує встановлення лап в необхідне положення і відведення стійки при зіткненні лапи з перешкодою. Граблини встановлюються слідом за лапами і забезпечують додаткове розпушування та вирівнює оброблювальний шар ґрунту і проводять вичісування підрізаних бур'янів.



Таблиця 2.2 Технічна характеристика культиватора КН-3,8

Агрегатується з тракторами класу	1,4;3,0
Робоча швидкість, км/год	8-12
Робоча ширина захвату, м	3,8
Продуктивність за 1 год. роботи, га/год.	3,5
Глибина обробітку ґрунту, см	6-12
Кількість обслуговуючого персоналу, чол.	1

Основним недоліком культиватора КН-3,8-12 є забивання граблин при роботі на сильно забур'яненому полі.

Універсальний культиватор Vogel Noot Terra Mix призначений для розпушування та мульчування ґрунту після збирання врожаю сільськогосподарських культур. Культиватор складається з рами, робочих органів та навісного пристрою.

Рама зварної конструкції з труб квадратного перерізу. На рамі кріпляться різні робочі органи:

Широкі стрілчасті лапи з подвійними серцеподібними ножами, забезпечують якісне перемішування ґрунту. Лапа обладнана запобіжним пристроєм у вигляді зрізного болта, який захищає її у разі наїжджання на перешкоду. Наконечник лапи може встановлюватись по отворах в різне положення, чим забезпечується його краща робота на ґрунтах з різни механічним складом. Віялоподібні вирівнювальні диски якісно подрібнюють грунт і перемішують його з пожнивними рештками, створюючи вирівняний замульчований верхній шар грунту.

Таблиця 2.3 Технічна характеристика культиватора V&N Terra Mix

Робоча ширина, м	3
Кількість стрілчастих лап, шт.	7
Відстань між лапами, см	30
Максимальна потужність трактора, кВт	74-118
Маса, кг	1420



Даний культиватор застосовують як для післязбирального обробітку ґрунту так і для передпосівного. Недоліком культиватора є низька рівномірність рихлення ґрунту при використанні його для передпосівного обробітку ґрунту.

Культиватор Lemken Smaragd. Призначений для післяжнивногообробіту грунту, провокуючи проростання бур'янів, а також передпосівного обробітку ґрунту.

Зварна рама має дві поперечні балки, з'єднані між собою поздовжніми тягами. В її передній частині розміщені кронштейни для приєднання тяг начіпки трактора.

Крильчасті лемеші розташовані в два ряди. Вони підрізають шар ґрунту по всій поверхні.

Сферичні диски нахилені та встановлені зі змішенням на стояках.

Трубчасто-ребристий коток діаметром 400мм із забігаючим розташуванням ребер забезпечує потрібну величину ущільнення грунту.

При русі агрегату крильчасті лемеші першого і другого рядів підрізають шар ґрунту, розпушують і інтенсивно перемішують його по всій ширині захвату. Сферичні диски розрівнюють, перемішують і подрібнюють грунт, а також рослинний покрив. Трубчасто-ребристий коток забезпечує оптимальне подрібнення і ущільнення ґрунту при точному забезпеченні робочої глибини обробітку.

Таблиця 2.4 Технічна характеристика культиватора Lemken Smaragd-9

Агрегатується з тракторами потужністю, кВт	До 130
Кількість лап/пар дисків, шт.	9/4
Ширина захвату, м	4
Вага культиватора без котка, кг	970
Висота рами, см	80
Відстань між лапами, см	80



Культиватор КПН-8, 2 Вакула призначений для передпосівного обробітку ґрунту у всіх ґрунтово-кліматичних зонах, за виключенням районів з кам'янистими ґрунтами на глибину від 5 до 15 см.

Робочим органом даного культиватора є звичайна стрілчаста лапа шириною 270 мм. Вона встановлена на жорстко закріпленій стійці що дає змогу якісно проводити обробіток ґрунту на задану глибину, робочі органи не вглиблюються при потраплянні на більш твердий грунт.

Таблиця 2.5 Технічна характеристика культиватора КПН-8,2 «Вакула»

Агрегатується з тракторами класу	5
Робоча швидкість, км/год	8-10
Робоча ширина захвату, м	8,2
Продуктивність за 1 год. роботи, га/год.	6,7-8,2
Глибина обробітку ґрунту, см	5-15
Кількість обслуговуючого персоналу, чол.	1

Недоліками культиватора є - низька якість виготовлення та сильне ущільнення ґрунту при підвищеній вологості.

Культиватор Lemken Kompaktor дає змогу досягти рівномірної глибини і ущільнення ґрунту що є важливим при сівбі цукрових буряків, ріпаку та інших дрібно-насіннєвих культур.

За один прохід Kompaktor виконує декілька операцій що забезпечують якісну підготовку посівних площ. Спочатку передній коток вирівнює грунт і забезпечує перше подрібнення великих грудок, далі відбувається суцільний обробіток грунту двома рядами стрілчастих лап, за ними розміщений задній коток а в кінці причіпний коток який забезпечує ущільнення ґрунту.

Таблиця 2.6 Технічна характеристика культиватора Lemken Kompaktor

Агрегатується з тракторами потужністю, кВт	55-180
Робоча швидкість, км/год	10-12
Робоча ширина захвату, м	3-6
Глибина обробітку ґрунту, см	2-12
Кількість обслуговуючого персоналу, чол.	1

Після проходу агрегату розпушений грунт знаходиться на твердій основі, а його дрібногрудкова структура забезпечує рівномірні сходи рослин. Завдяки тому що попереду й позаду розпушувальних лап встановлені котки ущільнення відбувається не робочими органами а котками що сприяє якісній підготовці ґрунту під посів.

Передпосівний культиватор Strom Swifter Tine призначений для закриття вологи і вирівнювання поверхні поля з ущільненням на задану глибину.

Таблиця 2.7 Технічна характеристика культиватора Strom Swifter Tine

Агрегатується з тракторами потужністю, к.с.	200-230
Кількість робочих секцій, шт.	4
Робоча ширина захвату, м	8.3
Глибина обробітку ґрунту, см	2-10
Кількість обслуговуючого персоналу, чол.	1

Даний культиватор має секції робочих органів які розмішені на рамі незалежно одна відносно одної що дозволяє машині краще копіювати поверхню поля і витримувати задану глибину обробітку.

Культиватор Veсtor від німецької фірми Kockerling забезпечує розпушування на глибину до 40 см.

Особливість знаряддя Vector полягає в блоці гідравлічного налаштування глибини за допомогою якого, можна безступінчасто регулювати глибину обробітку без необхідності зупинки трактора.

Ще однією перевагою цього культиватора є можливість одночасно з обробітком ґрунту вносити мінеральні добрива.



Таблиця 2.8 Технічна характеристика культиватора Kockerling Vector 620

Агрегатується з тракторами потужністю, к.с.	Від 320
Робоча швидкість, км/год	10-12
Ширина захвату, м	6,2
Глибина обробітку, см	40
Висота рами, см	85
Кількість рядів лап, шт.	4

Агрегат АКВ-4 це вологозберігаючий причіпний комбінований агрегат рамної конструкції з п'ятирядним розташуванням основних робочих органів - плоскоріжучих стрілчастих лап шириною 410 мм, встановлених на пружинних підвісках в три ряди та розпушувальних зубів встановлених на пружних стійках.

Стійки плоскоріжучих лап закріплені в кронштейнах шарнірно і при наїзді на перешкоду відхиляються назад і вгору, долаючи зусилля двох пружин, які кріпляться до стійки за допомогою спеціальної скоби. Зусилля пружин регулюється затяжкою гайок залежно від щільності ґрунту.

Таблиця 2.9 Технічна характеристика культиватора АКВ-4

Агрегатується з тракторами потужністю, к.с.	140-170
Робоча швидкість, км/год	до 10
Ширина захвату, м	4
Глибина обробітку, см	до 15
Висота рами, см	120
Кількість рядів лап, шт.	5

Крім основних робочих органів, агрегат АКВ-4 має змінні, застосування яких визначається залежно від попередньої обробки та кінцевої мети обробки: ріжуче пристосування, пристосування для навішування зубових борін типу БЗСС-1, 0 і БЗТС-1 , прикочуюче і дискове пристосування.

Отже розглянувши конструкцію комбінованих ґрунтообробних агрегатів стало зрозуміло, що більш доцільніше і ефективніше використовувати саме ці машини аніж звичайні парові культиватори. Найбільш ефективніше і якісніше підготовка ґрунту під сівбу озимого ріпаку проводиться культиваторами типу Lemken Kompaktor. Однак даний культиватор не є універсальним, тобто він може використовуватись лише після оранки. Тому, на нашу думку, доцільно використовувати конструктивну схему культиваторів типу Kockerling Veсtor та АВК-4, адже дані культиватори можуть використовуватись не тільки при передпосівному а й при основному обробітку ґрунту і навіть глибокому розпушуванні.

2.4 Обґрунтування функціональної схеми та конструкції комбінованого ґрунтообробного агрегату

Обираючи конструктивно-функціональну схему комбінованого ґрунтообробного агрегату потрібно врахувати при яких умовах та в яких операціях буде використовуватись даний агрегат. Його функціональна схема повинна забезпечувати агровимоги при будь якій виконуваній ним операції.

Основною операцією при якій планується використовувати комбінований ґрунтообробний агрегат є передпосівний обробіток ґрунту. Однак можливе використання агрегату при лущенні стерні та основному обробітку ґрунту на глибину до 16 см.

За один прохід агрегат повинен виконувати такі технологічні операції:

· вирівнювання поверхні поля;

· підрізання бур'янів;

· розпушування ґрунту на задану глибину;

· подрібнення і перемішування ґрунту та заробку підрізаних бур'янів;

· ущільнення поверхні ґрунту.

Для вирівнювання поверхні поля обираємо вирівнювач типу «вирівнювальна лопата», даний тип вирівнювачів чудово справляється із своїми функціями забезпечуючи вирівнювання поверхні та роздавлювання великих грудок. Вирівнювач кріпиться до рами за допомогою підпружиненого кронштейна з чотирма отворами для регулювання висоти встановлення. При використанні агрегату для лущення стерні чи основного обробітку ґрунту вирівнювач може бути демонтований чи встановлений в крайнє верхнє положення.

Підрізання бур'янів відбувається за допомогою універсальних стрілчастих лап. Лапи кріпляться до рами за допомогою жорстких стояків в два ряди. Таке кріплення дозволяє успішно виконувати агрегатом як передпосівний так і основний обробіток ґрунту.

Розпушування ґрунту забезпечують розпушувальні лапи типу розпушувальний зуб, які встановлені на пружних стояках. Лапи встановлюються в два ряди забезпечуючи суцільне розпушування ґрунту на задану глибину.

Подрібнення і перемішування ґрунту та заробка підрізаних бур'янів здійснюється дисковими робочими органами. Диски встановлені в один ряд, кожен диск має індивідуальну підвіску для забезпечення кращого копіювання поверхні поля та збереження диска від пошкодження вразі наїзду на перешкоду. Для передпосівного обробітку використовуємо гладенькі сферичні диски, а для основного обробітку чи лущення стерні сферичні вирізні диски, які забезпечують більш кращу заробку пожнивних решток.