Формування і розвиток цукробурякового виробництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності виробництва цукрових буряків

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

1.2 Показники ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення

Розділ 2. Рівень виробництва та його економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

2.2 Посівні площі, урожайність, валові збори цукрових буряків

2.3 Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

3.1 Інтенсифікація буряківництва

3.2 Упровадження передового досвіду і досягнень науки в буряківництво

3.3 Упровадження прогресивних організаційно-економічних заходів

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури

Вступ

Наша країна має багатий природно-кліматичний потенціал, який забезпечує сприятливі умови для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, зокрема цукрових буряків.

Цукрові буряки - це основна технічна культура, що забезпечує цукрову промисловість сировиною. Із загальної кількості світового виробництва цукру на цукрові буряки припадає близько 40 %, а в окремих країнах вони -- єдине джерело одержання даного продукту. Це стосується і України, де цукор виробляють тільки із цукрових буряків.

Цукрові буряки є загальновизнаним лідером у біологічній продуктивності серед сільськогосподарських культур помірного поясу планети. За оптимальних умов вони здатні давати 90-95 т / га коренеплодів і близько 35 т/ га гички. Коренеплоди культивованих в Україні сортів та гібридів цукрових буряків містять 17--18 % цукру, а за сприятливих умов його нагромаджується до 20%. При переробці на цукрових заводах вихід цукру з коренеплодів становить 12--15 %. Таким чином, при врожайності цукрових буряків 380-400 ц/га можна одержати по 50--60 ц цукру з 1 га. При вирощуванні цукрових буряків одержують побічну продукцію -- гичку, а при переробці коренеплодів на цукрових заводах -- жом, мелясу, що є цінним кормом для тварин, особливо для великої рогатої худоби. Використання цих видів кормів забезпечує високий рівень продуктивності тварин, збільшення виробництва тваринницької продукції. При врожайності коренеплодів 300 ц /га можна одержати до 50 ц к. од. з 1 га посіву цукрових буряків, а при використанні на корм коренеплодів і гички -- до 100 ц к. од. і більше, Крім того, вирощування цукрових буряків у сівозміні сприяє підвищенню культури землеробства, його продуктивності, оскільки вони є кращими попередниками для ярих зернових культур.

На території нашої країни цукрові буряки як сировина для одержання цукру вирощуються приблизно з 1800 року. Традиційно вирощування цукрових буряків займало чільне місце в діяльності селян, що забезпечувало зайнятість населення в сільській місцевості, оскільки буряківництво - трудо- і матеріаломістка галузь рослинництва (затрати праці на 1 га посіву цукрових буряків у 6-8 разів, а матеріально-грошових витрат - у 4-5 разів більші, ніж на 1 га зернових).

В наш час в Україні цукрові буряки вирощують у 19 областях. Основними з них є Вінницька, Хмельницька, Черкаська, Полтавська, Тернопільська. Київська, Харківська та Сумська, які забезпечують близько 70 % валового виробництва цукрових буряків.

Система переробки цукрових буряків включає 192 цукрові заводи. В обслуговуючу інфраструктуру входять мережі заготівельних пунктів, спеціалізовані підлриємства по вирощуванню насіння, заводи з доробки і підготовки насіння до сівби, машинобудівні і ремонтні заводи, кар'єри по добуванню вапнякового каменю.

Науково-технічне забезпечення галузі здійснюють 2 науково-дослідні інститути, 1 проектний інститут, 7 дослідно - селекційних станцій, 7 дослідних елітних господарств та ін. Всього у цукробуряковому виробництві прямо чи опосередковано зайнято 2,5 млн. чол.

Цукроваріння завжди було однією із стратегічних галузей економіки нашої країни. До 1990р. Україна за обсягами виробництва цукру займала перше місце в світі і входила у першу п'ятірку експортерів. Проте через глибоку економічну кризу, що охопила всі галузі АПК, наступна десятирічка характеризувалась постійним спадом виробництва цукрових буряків і цукру.

Сучасне формування і розвиток цукробурякового виробництва здійснюється за умов обмеження фінансових та виробничих ресурсів. Площі посівів цукрових буряків скоротились майже вдвічі, а врожайність нині в 3-4 рази нижча, ніж в європейських країнах, де гірші умови для їх вирощування.

Значне зменшення виробництва цукру в Україні призвело до зниження його реалізації за межі країни, і як результат скоротилося надходження у бюджет валютних коштів.

Тому аграрна політика держави має забезпечити пріоритетний розвиток цукробурякового виробництва, як стратегічної галузі економіки. При цьому слід враховувати, що серед держав СНД Україна є єдиною, яка в перспективі може виробляти вдвічі більше цукру, ніж їй потрібно для забезпечення у ньому свого населення.

Розділ 1. Наукові основи економічної ефективності виробництва цукрових буряків

1.1 Суть економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Економічна ефективність - це складна економічна категорія, до визначення якої є кілька різних підходів.

Зокрема П.П. Руснак вважає, що економічна ефективність показує кінцевий корисний результат від застосування всіх виробничих ресурсів й визначається порівнянням одержаних результатів і витрат виробничих ресурсів. На його думку, ефективність виробництва є узагальнюючою економічною категорією, якісна ознака якої відображується у високій результативності використання засобів виробництва і праці.[10]

В.І. Мацибора і 0.1. Здоровцов дають схоже визначення економічної ефективності: економічна ефективність є формою відображення мети виробництва і вказує на кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва та живої праці, а також сукупних їх вкладень. Вона визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці.[9,15]

Ефект - це результат тих чи інших заходів, здійснюваних у сільськогосподарському виробництві. Він характеризується збільшенням урожайності сільськогосподарських культур, приростом продуктивності худоби і птиці.[10,15]

Отже, економічна ефективність - це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва, тобто використання виробничих запасів, предметів праці і робочої сили за певний проміжок часу і визначається відношенням одержаних результатів до витрат на їх одержання.

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва, за Здоровцовим, - це одержання певної кількості продукції, валового і чистого доходу, прибутку з 1 га землі, від однієї голови худоби з розрахунку на одиницю праці та сукупних витрат виробництва. Підвищення економічної ефективності означає зростання обсягів виробництва продукції, грошових надходжень, різного виду доходів відносно наявних виробничих ресурсів і витрат виробництва.[9]

В.І. Мацибора вважає, що економічна ефективність сільськогосподарського виробництва - це одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі, від 1 голови худоби при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції та її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.[15]

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва, за визначенням П.П. Руснака, - це одержання максимального обсягу продукції з 1 га землі, від 1 голови худоби з найменшими витратами засобів і праці. Вона показує віддачу сукупних затрат виробництва. Підвищення ефективності виробництва означає, що на кожну одиницю витрат і застосованих ресурсів одержують більше продукції і доходу.[10]

Економічну ефективність сільськогосподарського виробництва можна вивчати на різних рівнях:

- сільськогосподарського виробництва;

- комплексних галузей сільського господарства (рослинництва і тваринництва);

- окремих галузей і культур (зернового господарства, буряківництва, картоплярства, скотарства, свинарства та ін.);

- виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, картоплі, молока, м'яса, яєць тощо);

- сільськогосподарських підприємств та їх підрозділів;

- окремих заходів.[8,10]

Залежно від цього використовуються різні економічні показники, які повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності.

1.2 Показники ефективності виробництва цукрових буряків і методика їх визначення

При оцінці економічної ефективності виробництва підприємств різних регіонів потрібно враховувати відмінності в продуктивності землі. На результати виробництва значно впливають також температура повітря, кількість опадів та сонячних днів, інші природні фактори. У зв'язку з цим однаковий обсяг виробничих ресурсів, використаних у різних умовах, забезпечує різні результати.

Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують натуральні і вартісні показники. До натуральних відносяться врожайність культур та продуктивність худоби і птиці. Ці показники характеризують ступінь ефекту, одержаного в процесі виробництва, і відображують лише один бік досягнутої ефективності. Для визначення економічної ефективності необхідно знати розмір виробничих витрат, які забезпечили одержання наявної врожайності чи продуктивності худоби.[10,15]

Для одержання порівнянних величин витрат і результатів, обсяг виробленої однорідної і різнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі.

Найважливішим вартісним показником сільськогосподарського виробництва є вартість валової й товарної продукції підприємства, на основі якого можна розрахувати валовий і чистий доход, а також прибуток.[15]

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва в цілому по підприємству доцільно використовувати таку систему показників:

-- вартість валової продукції (грн.) на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів, на 1 грн. виробничих витрат. Збільшення обсягу виробництва продукції з 1 га свідчить про підвищення ефективності використання земельних ресурсів і тих вкладень, які спрямовуються у виробництво сільськогосподарської продукції;

-- обсяг валового, чистого доходу та прибутку на 1 га сільськогосподарських угідь, на одного середньорічного працівника, чи на 1 люд.-год., на 1 грн. основних виробничих фондів та на 1 грн. витрат виробництва. Ці показники дають уявлення також про ефективність застосовуваних засобів виробництва та праці, рівень досконалості засобів і кваліфікації праці, технології виробництва тощо. Вищий їх рівень свідчить про вищу віддачу витрат на виробництво сільськогосподарської продукції. Підвищення рівня цих показників свідчить про зростання продуктивності праці на основі механізації та автоматизації виробництва, впровадження нових технологій, селекції та насінництва, інших факторів інтенсивного розвитку. Певною мірою це також відображує рівень кваліфікації праці та її організацію.

- затрати праці на виробництво 1 ц продукції;

- собівартість 1 ц продукції, яка характеризує рівень затрат уречевленої та живої праці в грошовому виразі. Зниження собівартості свідчить про підвищення економічної ефективності і, навпаки.

- рівень рентабельності та норма прибутку сільськогосподарського виробництва.[8,9,10,15]

Валовий доход - це вартість валової продукції за вирахуванням витрат на її виробництво, крім оплати праці

У результаті господарської діяльності, підприємства одержують чистий доход, що визначається як різниця між валовим доходом і фондом оплати праці.[15]

Прибуток-- це частина доходу, яка залишається підприємству після відшкодування всіх витрат, пов'язаних із виробництвом і реалізацією продукції та іншими видами діяльності. Прибуток господарства - це реалізована частина їхнього чистого доходу. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.[9]

Рівень рентабельності визначається з відношення прибутку до суми матеріальних і трудових затрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у %. Даний показник визначається в цілому по господарству, по окремій галузі чи культурі.

Для визначення економічної ефективності основних і оборотних фондів використовують такий показник як норма прибутку. Він визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у %.[15]

За науковими даними для здійснення розширеного відтворення та підвищення матеріального добробуту працівників села в умовах стабільної економіки оптимальний рівень рентабельності сільськогосподарських підприємств повинен становити 40-50 %, а норма прибутку - 15-20 %. Проте в умовах кризи і високих темпів інфляції такий рівень рентабельності не завжди забезпечує відповідних нагромаджень для розширеного відтворення.

Економічну ефективність виробництва продукції одного виду (зерна, молока тощо) визначають за допомогою показників, які враховують відповідні особливості галузей:

- урожайність сільськогосподарської культури і продуктивність тварин;

- затрати праці на 1 ц продукції;

- витрати кормів на 1 ц продукції (у тваринництві);

- собівартість 1 ц продукції;

- прибуток з розрахунку на 1 га посіву чи 1 гол. худоби;

- рівень рентабельності.[8]

До найважливіших показників економічної ефективності у буряківництві належать:

- урожайність;

- вміст цукру в коренеплодах;

- затрати праці на одиницю продукції;

- собівартість 1 ц цукрових буряків;

- ціна реалізації 1 ц цукрових буряків;

- розмір прибутку на 1 ц коренеплодів і на 1 га посіву;

- рівень рентабельності виробництва.[10]

Чим вища врожайність цукрових буряків і нижчі витрати з розрахунку на 1 га посіву, тим вищий рівень економічної ефективності виробництва.

В Україні нульова рентабельність вирощування цукрових буряків перебуває на позначці 300 ц/га.[13]

Розділ 2. Рівень виробництва та його економічна ефективність

2.1 Виробничі ресурси господарства та їх використання

Розглянемо динаміку рівня виробництва цукрових буряків та його економічної ефективності на прикладі конкретного господарства.

Досліджуване ПСП «ім.Шевченка» розташовано в селі Ковалівка Здолбунівського району Рівненської області. Землі ПСП „ім. Шевченка” знаходяться в зоні українського Лісостепу. За своїм рельєфом територія господарства являє собою злегка хвилясту рівнину з невеликим похилом поверхні з півдня до південного заходу. Під дією дощів і весняних талих вод утворився розчленований рельєф, що сприяє розвитку ерозії. В результаті цього процесу зменшується розмір ріллі, а на решті площ змивається родючий поверхневий шар. Значних озер на території господарства немає.

Клімат району - помірно-континентальний (помірно теплий і помірно зволожений). Середня температура повітря становить 6-7 °, але в окремі роки бувають значні відхилення. Максимальна температура по області влітку досягає 37-39°, а мінімальна (в найхолодніші зими) -36°. Середня багаторічна температура найтеплішого місяця (липня) дорівнює 18-20°, а найхолоднішого (січня) -6°. В окремі роки середня місячна температура значно відхиляється від наведених величин. Тривалість періоду з середньодобовою температурою понад 10°, який відповідає періоду вегетації, - 155-160 днів, а з температурою вище 15° , коли забезпечуються умови вирощування більш теплолюбних культур, - 110 днів. Весняні приморозки в середньому закінчуються в кінці квітня, а перші осінні починаються в першій декаді жовтня. Безморозний період триває 160-165 днів.

На території даного району поширені опідзолені мало суглинкові чорноземи, темно-сірі та сірі (лісові) опідзолені ґрунти. Вони потребують додаткового удобрювання азотом, фосфором, калієм і періодично органічними добривами з метою зменшення їх кислотності.

Опадів в середньому випадає 480-560мм за рік. Найбільше опадів буває в теплу пору року, коли переважають вологі північно-західні вітри (травень-вересень), а найменше - у зимовий період.[3]

Сприятливі умови зволоження та відсутність піщаних ґрунтів вказують на наявність позитивного балансу вологи. Таким чином, кліматичні умови господарства сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.

Цукрові буряки - культура досить вимоглива до вологи. Але зазначена кількість опадів, при правильній агротехніці, цілком забезпечує високі врожаї. Завдяки глибокому прониканню кореневої системи в ґрунт, цукрові буряки здатні витримувати тимчасову посуху в літні місяці. До тепла цукрові буряки теж ставлять досить високі вимоги. З настанням технічної стиглості вони витримують значні зниження температури, але викопані корені пошкоджуються при незначних мінусових температурах.

Отже, в досліджуваному господарстві, при раціональній організації виробництва, цілком можливо високоефективно вирощувати цукрові буряки.

Виробництво сільськогосподарської продукції досліджуване господарство повністю здійснює на орендованих землях. Для оцінки наявності в господарстві земельних ресурсів, визначимо структуру його земельних угідь. Під структурою земельних угідь розуміють питому вагу кожного виду угідь у загальній земельній площі.

Структуру земельних площ досліджуваного підприємства за аналізований період (2002р. , 2003 р. та 2004р.) наведено в таблиці 1.

Таблиця 1 Структура земельних угідь ПСП „ім. Шевченка”

види угідь	2002 р.	2003р.	2004р.	2004в % до 2002
	га	%	га	%	га	%
загальна земельна площа	5782	100	9454,00	100	9454	100	164
с\г угіддя:	4784	82,7	5781,99	61	9161	96,9	191
рілля	4711	81,5	5747,84	61	9098	96,2	193
сіножаті	54	0,9	30,95	0,33	54	0,6	100
пасовища	19	0,3			6	0,1	32
багаторічні насадження
ставки і водоймища	48	1,0

З даних таблиці видно, що за досліджуваний період загальна земельна площа в користуванні господарства зросла на 64 % (з 5782 га до 9454 га) за рахунок додаткового взяття в оренду 3672 га сільськогосподарських угідь та зменшення пасовищ на 13 га.

В результаті цього відбулись зміни в структурі земельних площ. Зокрема, питома вага сільськогосподарських угідь зросла з 82,7 % (що становило 4784га) до 96,9% (9161 га). Це відбулось за рахунок суттєвого зростання масової частки ріллі ( з 98,5% до 99,3%). При цьому сіножатей в структурі загальної земельної площі зменшилась на 0,3% ( з 0,9% у 2002 році до 0,6% у 2004 році). Хоча їхня площа залишилась незмінною. А частка пасовищ зменшилась на 68 % (з 0,3% у 2002 році до 0,1% у 2004 році).

Крім того, відбулись зміни в структурі сільськогосподарських угідь. Питома вага ріллі збільшилась на 93 % (з 4711 га у 2002 році до 9098 га у 2004 році), а частка інші видів сільськогосподарських земель зменшилась: сіножатей -- на 0,5 %, пасовищ -- на 0,3%.

В таблиці 2 наведено дані землезабезпеченості ПСП „ім. Шевченка” в динаміці за два роки.

Таблиця 2 Землезабезпеченість ПСП „ім. Шевченка”

рік	площа, га	середньорічна чисельність працівників	припадає на 1 працівника, га
	с/г угідь	ріллі		с/г угідь	ріллі
2002	4784	4711	725	6,60	6,50
2003	5781,99	5747,84	807	7,16	7,12
2004	9161	9098	1192	7,69	7,63

Аналізуючи дані таблиці, бачимо, що за досліджуваний період площа сільськогосподарських угідь в розрахунку на одного середньорічного працівника зросла на 16,5 % (з 6,6 га у 2002 році до 7,69 га у 2004 році), а площа ріллі - відповідно на 17,4% (з 6,5 га до 7,63 га). Таким чином, за рахунок збільшення площі сільськогосподарських угідь, в тому числі ріллі, Землезабезпеченість ПСП „Агрофірма „Світанок" суттєво підвищилась.

Необхідним фактором виробництва у сільському господарстві є праця. Носіями здатності працювати є трудові ресурси, які приймають участь у виробництві продукції. Для оцінки використання трудових ресурсів обчислюється коефіцієнт використання трудових ресурсів. Він визначається, як відношення кількості відпрацьованих протягом року людино-днів до можливого фонду робочого часу.

Нижче (таблиця 3) наведено дані стосовно наявності та використання трудових ресурсів в досліджуваному господарстві.

Таблиця З Динаміка наявності та використання трудових ресурсів в ПСП „ім.Шевченка”

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
чисельність працівників, чол.	725	807	1192	164
в т.ч. в рослинництві	383	428	765	200
в т.ч. в тваринництві	342	379	427	125
затрати праці, тис. люд-год	1800	1547	1636	91
річний запас роб. часу, люд-год	1366,625	1521,195	2246,92	164
відпрацьовано 1 працівником за рік, люд-год	2482,76	1916,98	1372,48	55
коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,32	1,02	0,73

За даними таблиці можна прослідкувати такі тенденції: середньорічна чисельність працівників господарства збільшилась на 64 % ( з 725 чол. у 2002 році до 1192 чол. у 2004 році). При цьому кількість працівників тваринництва зросла на 85 чоловік (25%), а рослинництва -на 3 85 чоловік (100%). При цьому кількість відпрацьованих людино-годин в цілому по господарству збільшилась на 91% ( з 1800 до 1636 людино-годин).

В розрахунку на одного працівника кількість відпрацьованих людино-годин зменшилась в цілому по господарству - на 45 % (з 2483 до 1372 людино-годин).

Таким чином, за досліджуваний період коефіцієнт використання трудових ресурсів в цілому по господарству зменшився: у 2002 році він становив 1,32, а в 2004 - 0,73.

У процесі виробництва продукції, сільськогосподарські підприємства використовують основні і оборотні фонди. До основних виробничих фондів відносяться такі засоби виробництва, які беруть участь у процесі виробництва продукції багато разів і переносять свою вартість на створений продукт по частинам.

Оснащеність підприємства основними фондами визначається за допомогою показників фондозабезпеченості і фондоозброєності.

Фондозабезпеченість визначається як вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 га с.-г. угідь.

Фондоозброєність - це відношення вартості основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення до середньорічної кількості працівників.

Показниками, які характеризують економічну ефективність використання фондів є фондовіддача, фондомісткість і норма прибутку.

Фондовіддача - це вартість валової продукції з розрахунку на одиницю основних виробничих фондів.

Фондомісткість - це вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення з розрахунку на 1 грн. вартості валової продукції.

Норма прибутку визначається з відношення прибутку до середньорічної вартості основних і оборотних фондів і виражається у %

В таблиці 4 показано забезпеченість господарства основними виробничими фондами та ефективність їх використання в динаміці за З роки.

Таблиця 4. Забезпеченість основними виробничими фондами та ефективність їх використання в ПСП „ім. Шевченка”

Показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
Основні виробничі фонди, тис. грн. на 1 га с/г угідь (фондозабезп.)	11,28	5,36	10,27	91
Основні виробничі фонди, тис. грн. на 1 працівника (фондоозброєн.)	74,46	38,41	78,91	106
Фондовіддача	0,2	0,43	0,34	170,09
Фондомісткість	5,02	2,32	2,95	58,79
Норма прибутку, %	26,73	43,94	17,07	63,86

Виходячи з даних таблиці, бачимо, що, враховуючи збільшення площі с.-г. угідь та кількості працівників, показники оснащеності підприємства основними фондами змінились так: фондозабезпеченість -зменшилась на 9 % ( з 11,28 тис. грн. до 10,27 тис. грн.), а фондоозброєність - збільшилась на 6 % (з 74,46 тис. грн. до 78,91 тис.грн.). За рахунок суттєвого зростання вартості валової продукції, підвищилась економічна ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача збільшилась на 70 % (з 0,20 грн. у 2002 році до 0,34 грн. у 2004 році), а фондомісткість знизилась на 42 % (з 5,02 грн. до 2,95 грн.). При цьому такий показник економічної ефективності,як норма прибутку, змінився на 37 % Для визначення спеціалізації досліджуваного підприємства, проаналізуємо структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції (таблиця 5).

Таблиця 5 - Структура грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції в ПСП „ім. Шевченка”

продукція	2002 р.	2004р.	2004 в % до 2002
	Тис грн	%	тис грн	%
зерно	4653	31,6	6821	34,4	147
цукрові буряки	2740	18,6	3092	15,6	113
картопля			1472	7,6
овочі відкритого грунту	47	0,3	13	0,1	28
інша продукція	14	0,1	917	4,7	6550
усього по рослинництву	7454	50,7	12315	62	165
молоко	5039	34,0	4736	24,3	94
яловичина	1431	9,7	2300	11,8	161
продукція свинарства	791	5,3	611	3,1	77
продукція птахівництва
інша продукція тваринництва			77	0,4
усього по тваринництву	7261	49,0	7524	38,6	104
усього по тваринництву і рослинництву	14715	100,0	19839	100,0	135

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, можна зробити висновок, що ПСП «ім.Шевченка» належить до підприємств комбінованої спеціалізації (багатогалузевих).

Головними галузями господарства у 2004 році було вирощування зернових та зернобобових культур (питома вага у структурі грошових надходжень становила 31,6 %), буряківництво (18,6 %) та виробництво молока (34 %).

У 2004 році спеціалізація господарства змінилась. Питома вага грошових надходжень від реалізації зернових зросла на 2,8% (з 31,6 % до 34,4%). Водночас частка цукрових буряків і молока у структурі вартості товарної продукції знизилась на 3% (з 18,6 % до 15,6 %) і 9,7 % (з 34% до 24,3 %) відповідно.

Таким чином, виробничий напрям ПСП „ім. Шевченка” в 2002р. можна охарактеризувати як молочно-зерновий з розвиненим буряківництвом, а в 2004 р. зерново-молочний з розвиненим буряківництвом.

2.2 Посівні площі, урожайність, валові збори цукрових буряків

Для оцінки функціонування господарства за досліджуваний період, проаналізуємо динаміку посівних площ, урожайність та валові збори цукрових буряків {таблиця 6).

Таблиця 6 - Динаміка посівних площ, урожайності і валового збору цукрових буряків в ПСП „ім. Шевченка”

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
Посівна площа, га	2435	2025	2170	110
Урожайність, ц/га	320	347	385	120
Валовий збір, ц	779351	702675	835684	107

Виходячи з даних таблиці 6, бачимо, що у 2004 році посівні площі цукрових буряків по відношенню до 2002 року збільшились на 10 % (з 1157 до 1276га). Валовий збір цукрових буряків за аналізований період збільшився на 7 % (з 779 351 ц до 835684 ц) .

Головною причиною такого незначного росту обсягів виробництва цукрових буряків було зниження їх урожайності на 3% (з 674 ц/га у 2002 році до 655ц/га у 2004 році).

Подібна динаміка до зниження урожайності цукрових буряків нині спостерігається у багатьох господарствах нашої країни.

Кризові явища, які охопили економіку країни, особливо яскраво проявляються в сільському господарстві і зокрема в цукробуряковій галузі.

За статистичними даними, в останні роки вирощуванням цукрових буряків займались понад 8 тис. с.-г. підприємств. У 1991 р на одне господарство припадало 240 га їх посівів, а у 1998 р - лише 114 га.[14]

За останнє десятиріччя в Україні посівні площі цукрових буряків скоротились на 39,64 % (з 1607 тис. га у 1990 році до 970 тис. га у 2004 році). Крім того, на 33,7 % ( з 276 ц/га до 183 ц/га) знизилась урожайність коренеплодів. Це призвело до того, що валовий збір цукрових буряків у 2004 році (15575 тис. т.) склав лише 35,19 % від валового збору 1990 року (44264 тис. т.). В тому числі, виробництво цукрових буряків у Рівненській області знизилось на 47,56 % .

Основними причинами такого занепаду сільського господарства і зокрема цукробурякової галузі було: підвищення цін на техніку, запасні частини, паливно-мастильні матеріали та іншу продукцію, що постачається сільському господарству промисловістю, внаслідок відсутності паритету цін на промислову та сільськогосподарську продукцію; відсутність оптимального співвідношення між основними та оборотними фондами, між силовими і робочими машинами, між поголів'ям та кормовою базою; погіршилися організація та управління виробництвом, втратилося почуття власника, знизилася матеріальна зацікавленість працівників у результатах своєї праці; скорочення дотацій і компенсацій сільському господарству;

не маючи оборотних коштів, більшість бурякосіючих господарств не можуть придбати високоефективні гербіциди, насіння, добрива, більшість традиційних агрегатів не відповідають сучасним технологічним вимогам. Водночас сільськогосподарським підприємствам недоступні для одержання кредитні ресурси через високі процентні ставки на них.

не дотримання в останні роки чіткої технології, яка б могла забезпечити відповідну урожайність та собівартість цукрових буряків. Несвоєчасне виконання кожної попередньої технологічної операції призводить до порушення строків виконання наступних, а в кінцевому результаті - до втрат 25-30 % урожаю.

2.3 Економічна ефективність виробництва цукрових буряків

Економічна ефективність - це узагальнююче і повне відображення кінцевих результатів виробництва, яке визначається за допомогою системи натуральних і вартісних показників. Їх було детально розглянуто у розділі 1.2.

Проаналізуємо економічну ефективність вирощування цукрових буряків у динаміці за 3 роки на прикладі ПСП „ім. Шевченка” (таблиця 7).

Таблиця 7 - Економічна ефективність виробництва цукрових буряків в ПСП „ім.Шевченка”

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
Площа посіву, га	2435	2025	2170	110
Валовий збір, ц	779351	702675	835684	107
Ціна реалізації 1 ц, грн.	12,14	16,8	13,7	113
Вартість вал. продукції (у фактичних цінах реалізації), грн.	10148133,76	11804940	11448870	112,8
Собівартість всієї продукції, тис. грн.	6869,00	10188,79	10863,89	158
Виручено від продажу, тис.грн.	2740,00	4165,3	3092	113
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	1907,00	3595	2934	154
Прибуток,тис. грн.	833,00	570	158	20
Собівартість 1ц цукрових буряків, грн.	8,45	14,5	13	154
На 1 га посіву припадає:
- вартості вал. продукції, грн.;	4167,6	5829,6	5275,9	127
- валового доходу, грн.;	1125,25	2056,9	1424,88	126
- прибутку, грн.	342	281,48	72,8	21,2
На 1 грн. витрат припадає:
- вартості вал. продукції, грн.	1,48	1,16	1,05	70,9
- валового доходу, грн.;	0,40	0,35	0,28	70
- прибутку, грн.	0,12	0,048	0,08	67
На 1 людино-годину припадає:
вартості вал. продукції, грн.(продуктивність праці)	48,49	44,94	49,09	99
- валового доходу, грн.;	13,09	15,86	15,22	86
- прибутку, грн.	3,98	4,52	8,95	44
Рівень рентабельності виробленої продукції, %.	12	5,6	1,5	12,5

Аналізуючи дані таблиці 7, бачимо, що урожайність коренеплодів у досліджуваному періоді знизилась на 3 % (з 674 ц/га у 2002р. до 655 ц/га у 2004р.). За цей же період, собівартість 1 ц. цукрових буряків зросла на 54 % (з 8,45 грн. до 13 грн.).

При цьому затрати живої праці на 1 ц продукції(трудомісткість) зросли на 4 % (з 0,24 до 0,25 людино-годин), а в розрахунку на 1 га посіву цукрових буряків - на 1% (з 162 до 164 людино-годин).

Ціни реалізації збільшились на 13 % (з 12,14 грн./ц. у 2002 р. до 13,7 грн./ц у 2004 р.), вартість валової продукції (у фактичних цінах реалізації) збільшилась на 12,8%, а валового доходу на 13% і прибуток за досліджуваний період знизивсь на 80 % відповідно через збільшення собівартості та затрат праці на 1 ц продукції.

Зазнали зміни і інші показники економічної ефективності. Зокрема, у 2004 році по відношенню до 2002 року на 1 гектар посівів припадає на 26,3 % більше валового доходу, на 79 % менше прибутку, при цьому вартість валової продукції на 1 га посіву збільшилась на 27%.

За аналізований період, вартість валової продукції в розрахунку на 1 грн. витрат (окупність затрат) зменшилась на 29,1% (з 1,48 грн. до 1,05грн.), валовий дохід - відповідно на 30 % (з 0,4 грн. до 0,28 грн.), а прибуток в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат зменшився на 33% (з 0,12 грн. до 0,08 грн.).

Крім того, не суттєво знизилась продуктивність праці (вартість валової продукції на одну затрачену людино-годину) на 1 % (з 49,09 грн. у 2000 році до 48,49 грн. у 2002 році). Валовий дохід в розрахунку на 1 людино-годину зменшився на 14 %, а прибуток - на 66 % (з 8,95 грн. у 2000 році до 3,98 грн. у 2002 році).

В результаті зниження прибутку від вирощування цукрових буряків та підвищення собівартості коренеплодів, значно змінився (знизився на 87,5 %) і показник рівня рентабельності. У 2002 році він становив 12 % , а у 2004 році - лише 1,5 %.

Зниження економічної ефективності буряківництва, яке спостерігалось у ПСП „ім. Шевченка”, нині характерне для більшості бурякосіючих господарств.

Практично стало неможливо заробляти гроші вирощуванням цукрових буряків. У 2002 році рівень рентабельності вирощування цукрових буряків становив в середньому по Україні --12,5 %. При цьому 53,6 % господарств отримали збитки від реалізації цукрових буряків і лише 46,4 % - були рентабельними.

Так як собівартість продукції безпосередньо впливає на прибуток підприємства, проаналізуємо її структуру та фактори що на неї впливають, (таблиця 8) Таблиця8

Витрати	2002	Структура, %	2003	Структура, %	2004	Структура, %
Витрати на оплату	1116	15,35	1006	8,46	1457	8,23
Відрахування на соціальні заходи					86	0,49
Матеріальні затрати:	5879	80,89	10039	84,38	12885	72,79
насіння і посадковий матеріал	598	8,23	617	5,19	1545	8,73
корми
нафтопродукти	42	0,58	2245	18,87	1118	6,32
електроенергія	45	0,62	43	0,36	213	1,20
запасні частини	1042	14,34	1414	11,89	1204	6,80
оплата послуг і робіт, що вик.ін. орг.			99	0,83	1643	9,28
Амортизація	266	3,66	301	2,53	1996	11,28
Інщі витрати	7	0,10	537	4,51	1277	7,21
Всього	7268	100	11897	100	17701	100

з таблиці бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі собівартості займає витрати на оплату праці(15,35%) та на запасні частини( 14,34%), а також на насіння і посадковий матеріал(8,23%) в 2000р. в 2001 році найбільше впливає на собівартість витрати на нафтопродукти(19%), на запасні частини(12%) та на оплату праці (8,46%).

В 2004 році на собівартість в більшій мірі впливає витрати на амортизацій 11%), на оплату послуг і робіт, що виконують інші організації(9%) та знову витрати на оплату праці та посадковий матеріал (по 8% відповідно)

Розділ 3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків

3.1 Інтенсифікація буряківництва

Підвищення ефективності сільського господарства передбачає збільшення обсягів виробництва і підвищення якості продукції рослинництва і тваринництва при одночасному зменшенні витрат на одиницю продукції. Звідси випливає, що основним напрямком підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є послідовна його інтенсифікація.

Інтенсифікація - це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.[9,10,15]

Інтенсифікація сільського господарства - це такий спосіб його ведення, за якого збільшення виробництва продукції досягається за рахунок додаткових вкладень, спрямованих на широке використання досягнень НТП, застосування більш ефективних засобів виробництва і прогресивних технологій, що забезпечують підвищення продуктивності земельних угідь та поголів'я худоби. Крім того, інтенсифікація передбачає підвищення кваліфікації робочої сили, посилення стимулів праці, вдосконалення організації виробництва, застосування більш ефективних засобів виробництва.[15]

Інтенсифікація землеробства базується на тій особливості землі як засобу виробництва, що її родючість при правильному використанні підвищується, забезпечуючи зростання врожайності сільськогосподарських культур.

Отже, інтенсифікація сільського господарства - це концентрація засобів виробництва і праці на одиниці земельної площі з метою збільшення виходу сільськогосподарської продукції, поліпшення її якості і підвищення економічної ефективності її виробництва.

Матеріальною основою інтенсифікації сільського господарства є науково-технічний прогрес, а метою -- збільшення обсягу продукції, підвищення ефективності виробництва.

До факторів інтенсифікації можна віднести лише ті заходи, реалізація яких пов'язана із зростанням матеріальних затрат в розрахунку на одиницю земельної площі.

За функціональним призначенням фактори інтенсифікації поділяють на такі групи:

1) Які підвищують вихід продукції з одиниці земельної площі;

2) Які скорочують затрати праці на виробництво одиниці продукції;

3) Які забезпечують одночасне вирішення обох завдань^91

Процес дослідження інтенсифікації доцільно вивчати за такою схемою:[8]

Об'єктом інтенсифікації у сільському господарстві є земля і тварини. Відповідно до цього одиницею об'єкта в сільському господарстві є 1 га сільськогосподарських угідь, в рослинництві-- 1 га посіву, а в тваринництві--1 гол. худоби.

Рівень інтенсивності розраховують також як у цілому по сільському господарству, так і в розрізі окремих галузей рослинництва і тваринництва. Він характеризує рівень витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації (1 га сільськогосподарських угідь, 1 га посіву, 1 гол. тварин). Розрізняють загальні та часткові, вартісні й натуральні показники рівня інтенсивності.

Узагальнюючою характеристикою рівня інтенсивності є сума виробничих витрат на одиницю об'єкта інтенсифікації. Вона включає основні виробничі засоби в тій частині, в якій вони пішли на виробництво даної продукції, вартість оборотних засобів та оплату праці. До показників рівня інтенсивності належить:

- сума вартості основних засобів та поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь;

-- річні виробничі витрати з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації;

- вартість основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації;

- затрати живої, праці з розрахунку на одиницю об'єкта інтенсифікації.[8,9]

У процесі інтенсифікації зростає використання засобів виробництва, тому для характеристики рівня інтенсивності сільського господарства використовують такі натуральні показники:

- енергозабезпеченість;

- електрозабезепеченість;

- рівень комплексної механізації;

- обсяг виконаних тракторних робіт в умовних еталонних гектарах з розрахунку на одиницю площі;

- кількість внесених мінеральних та органічних добрив на 1 га посіву;

- рівень меліорації земель;

- сортовий склад сільськогосподарських культур;

- щільність поголів'я худоби на 100 га с.-г. угідь;

- у тваринництві розраховують витрати кормів на одну умовну чи фізичну голову, структуру стада, породний склад тварин.[8,9,10,15]

На основі даних таблиці 9, визначимо рівень інтенсивності виробництва цукрових буряків у ПСП «ім.Шевченка».

Таблиця 9 - Показники рівня інтенсивності вирощування цукрових буряків в ПСП „ім.Шевченка”

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
Витрати виробництва на 1 га посіву, грн.	2820,9	5031	5005,99	177
Затрати праці на 1 га посіву, людино-годин.	76,8	97,28	96,43	125

Виходячи з даних таблиці, бачимо, що за досліджуваний період в господарстві на 40 % (з 3834,05 грн. до 5383 грн.) зросли витрати виробництва на 1 га посівів. Це свідчить про зростання рівня інтенсивності.

Також у 2004 році, порівняно з 2002 роком, можна спостерігати незначне збільшення затрат праці в розрахунку на 1 га посіву на 25 % (з 76,8 людино-годин до 96,43 людино-годин). Але, на відміну від інших показників, збільшення затрат живої праці на 1 га не характерне для процесу інтенсифікації, оскільки дедалі більший обсяг робіт повинен виконуватися за допомогою машин і механізмів. Впровадження прогресивних технологій, спеціалізація та концентрація виробництва також сприяють зниженню затрат живої праці. цукровий буряк посівний урожайність

Рівень інтенсивності безпосередньо пов'язаний з результатом інтенсифікації, що є наступним етапом у схемі дослідження процесу інтенсифікації. Як правило, вищий рівень інтенсивності забезпечує вищий результат (ефект) виробництва сільськогосподарської продукції. Основними показниками, що характеризують результат інтенсифікації, є:

- урожайність окремих сільськогосподарських культур з 1 га посіву;

- продуктивність 1 гол. худоби та птиці;

- виробництво продукції окремих видів у натурі з розрахунку на 100га відповідних угідь;

- вартість валової продукції, валового доходу, чистого доходу та прибутку з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь, 1 га посіву відповідної культури, 1 гол. тварин.[8,9,10,15]

На основі таблиці 10 проаналізуємо динаміку результативних показників інтенсифікації в досліджуваному господарстві.

Таблиця 10 - Результативні показники інтенсифікації виробництва цукрових буряків в ПСП „ім. Шевченка”

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
Площа посіву, га	2435	2025	2170	110
Вартість валової продукції (у фактичних цінах реалізації),грн.	10148133,76	11804940	11448870	112,8
Валовий доход, грн.	2740000	4165300	3092000	113
Урожайність, ц/га	320	347	385	120
На 1 га посіву припадає:
- вартості вал. продукції, грн.;	7953,08	9748,09	8972,5	113
- валового доходу, грн.;	2147,34	3439,55	2423,2	112,8

Як бачимо з наведеної вище таблиці, у 2004 році, порівняно з 2002 роком, всі результативні показники інтенсифікації, крім площі посіву та вартості валової продукції, суттєво знизились. У тому числі, урожайність цукрових буряків впала на 3 % (з 674 ц/га до 655 ц/га).

Зокрема, у 2004 році по відношенню до 2002 року на 1 гектар посівів припадає на 12,8 % більше валового доходу, на 81 % менше прибутку, при цьому вартість валової продукції на 1 га посіву збільшилась на 13%.Для порівняння результату (ефекту) виробництва із витратами на його досягнення, визначають економічну ефективність інтенсифікації.

Економічна ефективність інтенсифікації характеризується системою показників, які поділяють на вартісні та натуральні, їх розраховують на рівні сільського господарства як галузі, на рівні регіону, підприємства, виробничого підрозділу; по сільськогосподарському виробництву в цілому, по комплексу галузей (рослинництву і тваринництву) та окремих культурах, видах худоби, окремих видах продукції.

Показниками економічної ефективності інтенсифікації є:

- обсяг валової продукції з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

- валовий доход, чистий доход та прибуток з розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь;

- обсяг валової продукції, валового та чистого доходу, прибутку з розрахунку на одиницю виробничих витрат, одиницю вартості основних та оборотних виробничих фондів, 1 люд.-год. чи одного середньорічного працівника;

- собівартість одиниці продукції.;

- рентабельність виробництва, яка характеризується двома показниками: рівнем рентабельності та нормою прибутку.[8,9]

При аналізі економічної ефективності інтенсифікації в рослинництві додатково обчислюють виробництво продукції на одиницю внесених мінеральних добрив чи одиницю вартості внесених добрив.[10]

Дослідимо економічну ефективність інтенсифікації на прикладі ПСП „ім. Шевченка” та проаналізуємо її динаміку у 2002-2004рр. (Tаблиця11).

Таблиця 11 - Показники економічної ефективності інтенсифікації виробництва цукрових буряків в ПСП «ім. .Шевченка»

показники	2002	2003	2004	2004 в % до 2002
На 1 грн. витрат припадає:
- вартості вал. продукції, грн.	1,48	1,16	1,05	70,9
- валового доходу, грн.;	0,40	0,35	0,28	70
- прибутку, грн.	0,12	0,048	0,08	67
На 1 людино-годину припадає:
вартості вал. продукції, грн.(продуктивність праці)	48,49	44,94	49,09	99
- валового доходу, грн.;	13,09	15,86	15,22	86
- прибутку, грн.	3,98	4,52	8,95	44
Рівень рентабельності виробленої продукції, %.	12	5,6	1,5	12,5
окупність додаткових витрат	2,07	1,87	1,48	71,39

Розглянувши таблицю 11, можна спостерігати, що у 2002 році собівартість 1 ц цукрових буряків зросла на 54 %. Така динаміка свідчить про зниження ефективності інтенсифікації.

Одним із основних показників економічної ефективності інтенсифікації є вартість валової продукції з розрахунку на 1 га посіву. За досліджуваний період даний показник залишився незмінним з тенденцією до зменшення (7953,08 грн.).Це свідчить про зниження ефективності використання земельних угідь.

Зокрема, у 2004 році по відношенню до 2002 року на 1 гектар посівів припадає на 12,8 % більше валового доходу, на 81 % менше прибутку, при цьому вартість валової продукції на 1 га посіву збільшилась на 13%.Це показує нижчу віддачу витрат на виробництво продукції.

Окупність вирощування цукрових буряків у 2004 році (1,48 грн.) є на 29% нижча, ніж у 2002 році(2,07 грн.). За аналізований період, вартість валової продукції в розрахунку на 1 грн. витрат (окупність затрат) зменшилась на 29,1% (з 1,48 грн. до 1,05грн.), валовий дохід - відповідно на 30 % (з 0,4 грн. до 0,28 грн.), а прибуток в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат зменшився на 33% (з 0,12 грн. до 0,08 грн.).

Продуктивність праці (вартість валової продукції на 1 людино-годину) у 2002 році (48,49грн.) порівняно з 2000 роком (49,09 грн.) є нижча на 1%. Також в розрахунку на 1 людино-годину валовий доход знизився на 14 % (з 15,22 грн. до 13,09 грн.), прибуток - на 66 % (з 8,95 грн. у 2000 році до 3,98 грн. у 2002 році).

Крім того, за аналізований період у ПСП «ім.Шевченка» такий показник, як рівень рентабельності виробництва цукрових буряків, зменшився з 12 % у 2002 році до 1,5 % у 2004 році.

Виходячи із отриманих даних, бачимо, що економічна ефективність інтенсифікації у 2004 році значно знизилась. Відповідно до цього можна зробити висновок, що кризові явища, які характерні для більшості господарств, торкнулись і ПСП «ім.Шевченка», тому необхідно здійснювати заходи для їх подолання.

Шляхами підвищення економічної ефективності в сільському господарстві є:

- збільшення урожайності сільськогосподарських культур на основі впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій (комплексна механізація та хімізація галузі, меліорація земель, застосування прогресивних методів селекційної роботи та ін.);

- поглиблення спеціалізації та посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції;

- комплексний розвиток виробничої і соціальної інфраструктури сільського господарства та інших галузей АПК;

- тісна інтеграція науки і виробництва;

- підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами. Застосування прогресивних видів обладнання і значне розширення використання нетрадиційних джерел енергії;

- встановлення взаємовигідних економічних відносин із галузями, що виробляють засоби виробництва для сільського господарства і тими, що переробляють та реалізують сільськогосподарську продукцію;

- пошук і освоєння нових ринків збуту виробленої продукції. Адже більшість виробників у сільському господарстві не вміють, реалізовувати свою продукцію.

- підвищення кваліфікації працівників виробничої сфери та управлінського апарату, особливо керівників підприємств, які повинні бути не просто висококваліфікованими менеджерами, але й мати підприємницькі здібності;

- раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів;

- підвищення якості і збереження виробленої продукції;

- широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці;

- розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і створення для них необхідних умов для самостійної та ініціативної роботи.

Основним напрямом підвищення економічної ефективності буряківництва є послідовна інтенсифікація галузі. Підвищення врожайності цукрових буряків на основі інтенсивних факторів дасть змогу збільшити валове виробництво коренів і відповідно цукру, зменшити витрати на виробництво одиниці продукції. Крім того, можна буде скоротити посівні площі цукрових буряків у підприємствах, де їх концентрація в структурі сівозмін дуже висока, а також зосередити виробництво в найбільш сприятливих регіонах. Слід впроваджувати інтенсивну технологію вирощування цукрових буряків з урахуванням особливостей конкретної природно-кліматичної зони.

Інтенсивна технологія буряківництва передбачає такі основні елементи:

· розміщення посівів цукрових буряків у сівозміні після найкращих попередників;

· впровадження комплексної механізації та автоматизації;

· зменшення втрат цукрових буряків в процесі збирання, транспортування і переробки;

· оптимальні строки проведення робіт з догляду за посівами

· поліпшення системи основного та передпосівного обробітку ґрунту;

· високоякісна робота сівалок точного висіву;

· високоефективне застосування науково обґрунтованих норм внесення органічних і мінеральних добрив;

· висів насіння районованих сортів стійких проти хвороб і з високою схожістю, що забезпечує механізоване формування густоти насаджень;

· застосування ефективної системи боротьби з бур'янами, шкідниками та хворобами рослин;

· впровадження прогресивних способів догляду за посівами;

· збирання врожаю потоковим і потоково-перевалочним способами з мінімальними затратами ручної праці;

· високий рівень знань, технологічної дисципліни, досвіду і відповідальності працівників;

· раціональну організацію праці.

Використання перелічених факторів інтенсифікації вимагає високого професіоналізму працівників, в тому числі - апарату управління.

Враховуючи ці умови ефективного ведення господарства, заплануємо прибуток на 2010р., що розглянемо в таблиці 12

Таблиця 12 - Проектний розрахунок урожайності цукрових буряків та об'єму виробництва продукції для отримання певного розміру прибутку

показники	од. виміру	2002	2010
розмір прибутку	грн	833000	1500000
постійні витрати на виробництво продукції	грн	4816000	4816000
маржинальний дохід від одиниці продукції	грн	1,30	8,62
товарна продукція в натуральному виразі	ц	225635	732715
продукція на внутрішньогосподарські потреби	ц	610049	512900
обєм виробництва у оприбуткованій масі(за реаліз. цінами)	ц	835684	957000
фактична площа посіву	га	1276	1276
змінні витрати у повній собівартості од продукції	грн	10,85	7,5
урожайність	ц/га	655	750
змінні витрати на виробництво товарної продукції	грн	2447553	5495360
повна собувартість товарної продукції	грн	7263553	10311360
повна собівартість одиниці товарної продукції	грн	32,19	14,0
рентабельність товарної продукції	%	11	15

отже, виходячи з даних таблиці для отримання в 2010році 1500000грн. прибутку господарству потрібно виробити та реалізувати 732715 ц цукрових буряків. При умові, що постійні витрати не зміняться, а змінні зменшаться на 30%. Внаслідок цього маржинальний дохід, враховуючи прогнозні ціни реалізації на 2010р зріс на 7.32 грн на 1 продукції. Також збільшився об'єм виробництва продукції на 14% при незмінній площі (1276 га). Урожайність становитиме 750 ц/га. Загалом собівартість одиниці продукції зменшилась на 56%, хоча повна собівартість збільшилась на 41 %. У підсумку рентабельність з 11% зросте до 15%.

3.2 Упровадження передового досвіду і досягнень науки в буряківництво

Неодмінною умовою розвитку сільського господарства нашої країни є інтенсифікація галузі на основі науково-технічного прогресу. Вона повинна здійснюватися шляхом впровадження комплексної механізації та автоматизації всіх галузей землеробства і тваринництва, всебічної їх хімізації, меліорації земель, використання прогресивних технологій, створення сортів культур та порід худоби, що мають комплекс цінних біологічних і господарських властивостей, концентрації та спеціалізації виробництва, вдосконалення форм організації та ін. Такі перетворення в сільському господарстві стають можливими лише завдяки науково-технічному прогресу.