Формування і розвиток цукробурякового виробництва

Для збільшення виробництва сільськогосподарської продукції та підвищення її економічної ефективності необхідно здійснювати фундаментальні і прикладні наукові дослідження спрямовані на створення нової та вдосконалення існуючої техніки, поліпшення селекційно-племінної роботи щодо створення нових і поліпшення існуючих сортів та гібридів сільськогосподарських культур, порід тварин розробку нових і вдосконалення існуючих технологічних процесів виробництва (утримання і годівлі худоби, поліпшення якості кормів), переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, вдосконалення всього господарського механізму.

Сільському господарству потрібна матеріально-технічна база, яка б забезпечувала економію живої, уречевленої праці, відповідала сучасним вимогам спеціалізованого виробництва, передбачала, ефективне функціонування всіх її елементів (сприяла підвищенню продуктивності праці, зниженню витрат паливно-мастильних матеріалів, виконанню робіт в оптимальні строки.). Нині стан с.-г. Машин, які залишились в господарствах, є незадовільним. Багато техніки працює понад два строки, передбачені технічними нормами. Це викликає значні перевитрати пального і мастил, зменшується обсяг виконаних робіт в розрахунку на одну машину. В результаті виникають істотні збитки від невиконання або від несвоєчасного та неякісного проведення сільськогосподарських робіт, тобто від втрат урожаю і погіршення його якості.

За радянських часів основну частину тракторів, автомобілів та збиральної техніки, а також інших сільськогосподарських машин Україна одержувала з-за своїх меж. В зв'язку з цим, з перших днів самостійності Україна опинилась перед необхідністю імпортувати дорогі сільськогосподарські машини, на придбання яких у господарств не вистачає необхідних коштів.

Тому важливим напрямом в удосконаленні української інтенсивної технології вирощування цукрових буряків є розробка нових робочих органів і машин, створення та розповсюдження комбінованих агрегатів для передпосівного обробітку і сівби. Одночасно необхідно підвищувати якість і надійність існуючої с.-г. техніки. Таким чином, необхідно створити і впровадити високоефективні системи машин, обладнання та технологій, які забезпечують механізацію й автоматизацію виробничих процесів.

До провідних напрямів інтенсифікації сільського господарства на основі науково-технічного прогресу належить хімізація, яка передбачає широке використання різних видів продукції хімічної промисловості в усіх його галузях. Вона включає:

1) застосування мінеральних добрив.

Оскільки, цукрові буряки належать до культур, які добре засвоюють складові елементи живлення, то одним із головних факторів підвищення врожайності цукрових буряків є система внесення добрив, що забезпечує надходження основних поживних елементів до рослин протягом усього періоду вирощування. Для одержання 350 - 450 ц коренів з 1 га на ґрунтах з низьким вмістом поживних речовин необхідно внести по 300-500 кг/га діючої речовини мінеральних добрив. Крім того, на 1 га вносять 30-40 т гною під попередник або безпосередньо під цукрові буряки.[10]

У 1990р на 1 га посівної площі в Україні було внесено 141 кг у поживній речовині, мінеральних добрив і 8,6 т органічних добрив. До 2002р ці показники скоротились відповідно до 19 кг і 1,3 т, або в 7,4 і 6,6 рази.[21] Родючі чорноземи України, внаслідок нераціонального використання, сьогодні істотно виснажені і їх потенційна родючість дозволяє отримувати 200-250 ц/га цукрових буряків. Для отримання кожних 100 ц/га цукрових буряків понад цю норму необхідно забезпечити не менше як N - 50-60 кг/га, Р205 - 20-25 кг/га, КзО - 60 -70 кг/га[13]

2) використання засобів захисту і стимуляторів росту рослин.

На сьогодні якість догляду за посівами в Україні є незадовільною. В результаті ручного догляду, посіви зріджуються і заростають бур'янами. Це здатне знизити врожайність до 40 % і більше.

Цукрові буряки вимагають надійного захисту від шкідників, хвороб і бур'янів. Високопродуктивне вирощування коренеплодів неможливе без широкого застосування хімічних прийомів контролювання бур'янів за допомогою гербіцидів. При цьому, системи захисту посівів цукрових буряків коштують майже вдесятеро дорожче, ніж посівів озимої пшениці і впровадження їх значно складніше.

3) вапнування грунтів.

Для отримання високих урожаїв цукрових буряків необхідні нейтральні або навіть слабо лужні (рН 5,7-7,2) родючі ґрунти, що відзначаються високою сольовою витривалістю. Але в основних регіонах вирощування цієї культури ґрунти в основному слабо - та середньо кислі.[24]

Під час вирощування цукрових буряків на кислих ґрунтах використання мінеральних добрив погіршується на 10-15 %, тому обов'язковими є заходи щодо вирівнювання кислотності до оптимального значення. За допомогою вапнування можна підвищити врожайність цукрових буряків на 15-20 %. Незважаючи на це, в останні роки вапнування кислих ґрунтів в Україні майже не здійснюється.

Важливим напрямом підвищення ефективності сільського господарства є меліорація -- комплексний і тривало діючий фактор, який сприяє підвищенню економічної родючості ґрунту. Нині відомо близько 40 видів меліорації, але найчастіше використовують лише 2 -зрошення і осушення (водна меліорація). Зрошення земель під сільськогосподарськими культурами, лук, пасовищ забезпечує збільшення їх продуктивності внаслідок збирання двох урожаїв за рік. Застосування меліорації в поєднанні з впровадженням науково обґрунтованих систем землеробства, які враховують грунтово-кліматичні умови підприємства, дозволяє істотно підвищити ефективність рослинницької галузі.

Суть інтенсивної технології також полягає у створенні оптимальних умов для вирощування сільськогосподарських культур, які включають розміщення цукрових буряків по найкращих попередниках. Для цукрових буряків найкращими попередниками в зонах достатнього вологозабезпечення є озима пшениця, що висівається після багаторічних трав одного року використання та раннього зайнятого або чистого пару. В зоні недостатнього зволоження цукрові буряки слід розміщувати після озимої пшениці, що висівається по чорному пару. Для запобігання розвитку хвороб, не слід допускати повернення цукрових буряків на попереднє місце раніше, ніж через 1-2 роки.

Цукрові буряки споживають значну кількість вологи, тому для їх вирощування потрібні запаси вологи в ґрунті. У більшості районів України середньорічна кількість опадів дозволяє отримувати 350-550 ц/га коренеплодів, а в західних районах Лісостепу і на Поліссі - 500-600 ц/га.[13] Тобто більшість бурякосіючих регіонів сьогодні далеко не повністю використовують природний потенціал вологи.

Через брак високоякісного посівного матеріалу вітчизняної селекції, бурякосіючі господарства в останні роки не могли запровадити інтенсивних технологій вирощування цукрових буряків. Тому одним з ефективних напрямів науково-технічного прогресу та важливим фактором інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є розвиток селекції та насінництва. Головним при цьому є виведення сортів і гібридів, що забезпечують високий вихід цукру з 1 га посіву, тобто поєднують у собі високу врожайність коренів та високий вміст цукру в них. Вирощування прогресивних сортів і гібридів цукрових буряків за інтенсивними технологіями повинне забезпечувати вихід цукру не менш як 14-15 %, що дозволить збільшити валове його виробництво, зменшити витрати сировини на одержання 1 т цукру. Проте матеріальна скрута часто не дозволяє виробнику використовувати високопродуктивні гібриди і технології.

Таким чином, стан насінництва цукрових буряків в Україні є поганим, а насіння іноземного виробництва є погано пристосованим до умов вирощування в Україні.

3.3 Упровадження прогресивних організаційно-економічних заходів

Рівень ефективності сільськогосподарського виробництва підвищується при поглибленні спеціалізації та посиленні концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції.

Спеціалізовані підприємства порівняно з неспеціалізованими мають змогу зосередити ресурси на виробництві основного продукту і таким чином підвищити продуктивність праці й знизити собівартість продукції.

Агропромислова інтеграція дозволяє вчасно і без втрат переробити сільськогосподарську продукцію, що зумовлює зниження її собівартості. Вона також створює необхідні умови для підвищення рівня забезпечення і ефективності використання виробничих ресурсів. На основі інтеграції створюються нові типи сільськогосподарських об'єднань та агропромислових підприємств.

Однією з перспективних форм господарювання в сучасних умовах стають агрофірми -- підприємства, які організовують не тільки виробництво сільськогосподарської продукції, а й її зберігання, переробку та реалізацію. У таких умовах забезпечується оптимальне поєднання в часі та просторі різноманітних елементів сільськогосподарського та промислового виробництва, що сприяє підвищенню ефективності функціонування всього агропромислового комплексу.

Велику роль у підвищенні економічної ефективності функціонування цукробурякового підкомплексу відіграє організація сировинних баз цукрових заводів.

З одного боку, для оптимізації діяльності підкомплексу, необхідна концентрація виробництва цукрових буряків на мінімальній відстані від заводу. Оскільки бурякова зона України являє собою майже суцільний ареал, то для більшості заводів можна сформувати компактні сировинні зони з доставкою буряків автомобільним транспортом на відстань близько 35-40 км. При цьому слід враховувати, що сьогодні значна частина посівів буряків віддалена від заводів на великі відстані: 19,4 % -більш як на 50 км., 36,7 % - на 25-50 км, 39,3 % - на 10-25 км і тільки 4,6 % - не більш як на 10 км. Тому поглиблення спеціалізації господарств, розташованих поблизу цукрових заводів, і зосередження в них значної частини посівних площ буряків дозволить скоротити транспортні витрати і втрати сировини. В останні роки щорічні втрати буряків у процесі їх заготівлі і транспортування становили 3-4 % від їх загального обсягу, а транспортні витрати - 6-8 % від собівартості цукру. [ 20 ]

З другого боку, цукрові заводи повинні бути наближені до місць виробництва сировини. При цьому потужність заводів має бути розрахована на переробку всієї маси коренів в оптимальні строки, що дасть змогу знизити витрати на перевезення, вивільнити значну кількість транспорту, зменшити втрати при перевезенні та зберіганні, скоротити строки переробки коренів, збільшити вихід цукру при зменшенні витрат на його виробництво.

При інтенсифікації необхідним є також підвищення рівня кваліфікації кадрів, впровадження прогресивних форм організації і оплати праці.

Для запобігання втратам урожаю цукрових буряків при збиранні необхідна чітка організація збиральних робіт, правильне технологічне налагодження всього комплексу збиральної техніки; навчання персоналу, що обслуговує техніку; підготовка площ до збирання; оптимальні строки збирання коренеплодів ( 20.09-25.10) та застосування прогресивних способів збирання.

Необхідною передумовою підвищення економічної ефективності сільського господарства є мотивація трудової діяльності - психологічний процес формування зацікавленого ставлення людини до праці, шляхом задоволення її потреб.[12]

Оскільки сучасні умови праці в сільському господарстві досить важкі (несприятливі умови роботи, надмірна тривалість робочого дня), то необхідно формувати у працівників ефективні мотиви до високопродуктивної діяльності.

В умовах економічної кризи на селі на перший план виходять матеріальні стимули до праці. Тому найперспективнішим напрямом формування мотивації в АПК є вдосконалення системи винагород, залежно від продуктивності праці.

Незважаючи на те, що аграрна продукція користується сталим попитом і є конкурентоспроможною, аграрна праця залишається низькооплачуваною. Оплата праці в АПК - чи не найнижча в Україні, до того ж здійснюється нерегулярно, з великим запізненням. Тому вона аж ніяк не забезпечує нормальне відтворення робочої сили і перестає виконувати свою стимулюючу функцію. Але оскільки можливості організацій у підвищенні заробітної плати обмежені, необхідно розробляти інші механізми мотивації праці (внутрівиробничі пільги, заходи соціального захисту, задоволення потреб у спілкуванні тощо). Також в основу мотиваційного механізму може бути покладено участь працівників у розподілі прибутку та одержання дивідендів.

Але необхідно зважити, що складні проблеми продуктивності праці, зайнятості, заробітної плати успішно розв'язуватимуться тільки при зростанні обсягів сільськогосподарського виробництва.

Нині між виробниками сировини і цукрозаводами встановились здебільшого натуральні відносини. Перед бурякосіючими господарствами постійно постає проблема реалізації сировини Тому необхідно поєднати інтереси товаровиробників і цукрових заводів на взаємовигідних умовах, з наданням певних пріоритетів виробникам цукросировини, за умови їх провідної ролі у виробництві цукру.

Для підтримки цукробурякового виробництва в Україні 17 червня 1999 року було прийнято Закон України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" , який передбачає державне регулювання обсягів вирощування цукрових буряків, виробництва цукру та його реалізацію. Крім того, передбачено пільгове кредитування виробників цукру та цукрових буряків, а також встановлювались мінімальні ціни на цукор та цукрові буряки. З 1 вересня 2002 року мінімальна ціна на цукрові буряки з базисною цукристістю (16 %) встановлювалась в розмірі 139 грн. /т (з врахуванням ПДВ), на цукор - 2002 грн./т., у 2001 році -відповідно 165 грн. /т та 2370 грн./т.[1]

Однак в сучасних умовах ці ціни не спрацьовують, оскільки у 2001 році розрахунки з с.-г. товаровиробниками в основному проходили за нижчими цінами або на давальницьких умовах.[23]

Висновки і пропозиції

Таким чином, проаналізувавши значення цукрових буряків в народному господарстві та сучасний стан буряківництва на прикладі досліджуваного господарства, можна зробити такі висновки.

Досліджуване ПСП «ім.Шевченка» розташоване в селі Копитків Здолбунівського району Рівненської області, на відстані 20 км від районного центру та 60 км. до обласного.

Землі господарства знаходяться в зоні українського Лісостепу, мають сприятливі природно-кліматичні умови і при раціональній організації виробництва дозволяють ефективно вирощувати цукрові буряки.

З отриманих розрахунків видно, що за досліджуваний період загальна земельна площа в в користуванні господарства зросла на 64 % (з 5782 га до 9454 га) за рахунок додаткового взяття в оренду 3672 га сільськогосподарських угідь та зменшення пасовищ на 13 га.

В результаті цього відбулись зміни в структурі земельних площ. Зокрема, питома вага сільськогосподарських угідь зросла з 82,7 % (що становило 4784га) до 96,9% (9161 га). Це відбулось за рахунок суттєвого зростання масової частки ріллі ( з 98,5% до 99,3%).

При цьому сіножатей в структурі загальної земельної площі зменшилась на 0,3% ( з 0,9% у 2002 році до 0,6% у 2004 році). Хоча їхня площа залишилась незмінною. А частка пасовищ зменшилась на 68 % (з 0,3% у 2002 році до 0,1% у 2004 році).

Крім того, відбулись зміни в структурі сільськогосподарських угідь. Питома вага ріллі збільшилась на 93 % (з 4711 га у 2002 році до 9098 га у 2004 році), а частка інші видів сільськогосподарських земель зменшилась: сіножатей - на 0,5 %, пасовищ - на 0,3%.

За досліджуваний період землезабезпеченість ПСП «ім.Шевченка» значно підвищилась: площа сільськогосподарських угідь в розрахунку на одного середньорічного працівника зросла на 16,5 % (з 6,6 га у 2002 році до 7,69 га у 2004 році), а площа ріллі - відповідно на 17,4% (з 6,5 га до 7,63 га).

Середньорічна чисельність працівників господарства збільшилась на 64 % ( з 725 чол. у 2002 році до 1192 чол. у 2004 році). При цьому кількість працівників тваринництва зросла на 85 чоловік (25%), а рослинництва - на 385 чоловік (100%).

При цьому кількість відпрацьованих людино-годин в цілому по господарству збільшилась на 91% ( з 1800 до 1636 людино-годин). В розрахунку на одного працівника кількість відпрацьованих людино-годин зменшилась в цілому по господарству - на 45 % (з 2483 до 1372 людино-годин).

Таким чином, за досліджуваний період коефіцієнт використання трудових ресурсів в цілому по господарству зменшився: у 2002 році він становив 1,32, а в 2004 - 0,73.

Показники оснащеності підприємства основними фондами також змінились: фондозабезпеченість - зменшилась на 9 % ( з 11,28 тис. грн. до 10,27 тис. грн.), а фондоозброєність - збільшилась на 6 % (з 74,46 тис. грн. до 78,91 тис.грн.).

За рахунок суттєвого зростання вартості валової продукції, підвищилась економічна ефективність використання основних виробничих фондів: фондовіддача збільшилась на 70 % (з 0,20 грн. у 2002 році до 0,34 грн. у 2004 році), а фондомісткість знизилась на 42 % (з 5,02 грн. до 2,95 грн.). При цьому такий показник економічної ефективності, як норма прибутку, змінився на 37 %

Аналізуючи структуру грошових надходжень від реалізації сільськогосподарської продукції, можна зробити висновок, що ПСП «ім.Шевченка» належить до підприємств комбінованої спеціалізації (багатогалузевих). Виробничий напрям ПСП «ім.Шевченка» в 2000р. можна охарактеризувати як молочно-зерновий з розвиненим буряківництвом, а в 2002 р. зерново-молочний з розвиненим буряківництвом у 2002 році посівні площі цукрових буряків по відношенню до 2000 року збільшились на 10 % (з 1157 до 1276га). Валовий збір цукрових буряків за аналізований період збільшився на 7 % (з 779 351 ц до 835684 ц) .Головною причиною такого незначного росту обсягів виробництва цукрових буряків було зниження їх урожайності на 3% (з 674 ц/га у 2000 році до 655ц/га у 2002році).

За досліджуваний період показники економічної ефективності виробництва цукрових буряків змінились так:

- собівартість 1 ц. цукрових буряків зросла на 54 % (з 8,45 грн. до 13 грн.).

- затрати живої праці на 1 ц продукції(трудомісткість) зросли на 4 % (з 0,24 до 0,25 людино-годин), а в розрахунку на 1 га посіву цукрових буряків - на 1% (з 162 до 164 людино-годин). - Незважаючи на те, що ціни реалізації збільшились на 10,4 % (з 12,14 грн./ц. у 2002 р. до 13,7 грн./ц у 2004 р.) та вартість валової продукції (у фактичних цінах реалізації) збільшилась на 12,8%, валовий дохід і прибуток за досліджуваний період знизились на 4 % та 80 % відповідно через збільшення собівартості та затрат праці на 1 ц продукції.

Зокрема, у 2004 році по відношенню до 2002 року на 1 гектар посівів припадає на 12,8 % більше валового доходу, на 81 % менше прибутку, при цьому вартість валової продукції на 1 га посіву збільшилась на 13%

За аналізований період, вартість валової продукції в розрахунку на 1 грн. витрат (окупність затрат) зменшилась на 29,1% (з 1,48 грн. до 1,05грн.), валовий дохід - відповідно на 30 % (з 0,4 грн. до 0,28 грн.), а прибуток в розрахунку на 1 грн. виробничих витрат зменшився на 33% (з 0,12 грн. до 0,08 грн.).

- не суттєво знизилась продуктивність праці (вартість валової продукції на одну затрачену людино-годину) на 1 % (з 49,09 грн. у 2000 році до 48,49 грн. у 2002 році). Валовий дохід в розрахунку на 1 людино-годину зменшився на 14 %, а прибуток - на 66 % (з 8,95 грн. у 2000 році до 3,98 грн. у 2002 році).

- в результаті зниження прибутку від вирощування цукрових буряків та підвищення собівартості коренеплодів, значно змінився (знизився на 87,5 %) і показник рівня рентабельності. У 2002 році він становив 12 % , а у 2004 році - лише 1,5 %.

- за досліджуваний період в господарстві на 40 % (з 3834,05 грн. до 5383 грн.) зросли витрати виробництва на 1 га посівів. Це свідчить про зростання рівня інтенсивності.У 2004 році, порівняно з 2002 роком, всі результативні показники інтенсифікації, крім площі посіву та вартості валової продукції, суттєво знизились. У тому числі, урожайність цукрових буряків впала на 3 % (з 674 ц/га до 655 ц/га).

Виходячи із отриманих даних, бачимо, що економічна ефективність інтенсифікації у 2004 році значно знизилась. Відповідно до цього можна зробити висновок, що кризові явища, які характерні для більшості господарств, торкнулись і ПСП «ім.Шевченка», тому необхідно здійснювати заходи для їх подолання.

Основним напрямком подолання кризи в цукробуряковій галузі повинна стати комплексна інтенсифікація буряківництва на основі науково-технічного прогресу. Головними заходами інтенсифікації повинна бути комплексна механізація та хімізація галузі, меліорація земель, застосування насіння високопродуктивних сортів та гібридів, впровадження раціональних сівозмін, поліпшення та оптимальні строки проведення робіт з догляду за посівами.

Запровадження інтенсивних технологій з урахуванням природно -кліматичних особливостей зон, дасть змогу збільшити виробництво цукрових буряків та цукру та знизити витрати на їх виробництво.

Крім того підвищення економічної ефективності може досягатись за рахунок таких заходів:

- поглиблення спеціалізації та посилення концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції;

- комплексний розвиток виробничої і соціальної інфраструктури сільського господарства та інших галузей АПК;

- тісна інтеграція науки і виробництва;

- підвищення рівня забезпеченості підприємств основними і оборотними фондами.

- пошук і освоєння нових ринків збуту виробленої продукції;

- підвищення кваліфікації працівників виробничої сфери та управлінського апарату;

- раціональне використання виробничих фондів і трудових ресурсів;

- підвищення якості і збереження виробленої продукції;

- широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці;

- розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і створення необхідних умов для їх самостійної та ініціативної роботи.

Слід зазначити, що останнім часом все ж намітились деякі позитивні зрушення в аграрному секторі економіці.

При цьому необхідно враховувати, що подальше зростання та розвиток сільського господарства, як важливої передумови виходу України на світовий ринок, можливе лише за умови взаємної зацікавленості та ефективної співпраці сільськогосподарських виробників і Уряду країни.

Список використаної літератури

1) Закон України „Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру" від 17 червня 1999 року.

2) Агафонов М., Радченко В. Ринковий механізм мотивації до праці у сфері аграрного виробництва // Економіка України. -1998. -№3.- с.66-73.

3) Агро кліматичний довідник по Київській області. - К.: Державне видавництво с.-г. літератури. - 1951. - 132 с.

4) Білоусько Я. Форми і методи регулювання цін на сільськогосподарську техніку // Економіка України. - 2001. -№ 1.- с.67-73.

5) Варченко О.М.. Відновлення ринкових позицій експорту українського цукру // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 4.

6) Вітер З.Д. Організаційні форми інтеграційних процесів у цукробуряковому виробництві // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип.52.- 286 с.

7) Гевко І.Б., Білик С.Г., Гнатьо П.М. Дослідження стабільності руху навісної бурякозбиральної машини. // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип.49.- 392 с.

8) Економіка сільського господарства / Мертенс В.П., Мацибора В.І., Жигало Л.Ф. та ін.; За ред. Мертенса В.П. - К.: Урожай, 1995.-288с.

9) Економіка сільського господарства: Підручник / О.І.Здоровцов, Л.І. Касьянов, В.І. Мацибора, В.Й. Шиян; За ред. О.І. Здоровцова, В.І. Мацибори. - К.: Видавництво УСГА, 1993. - 320с.

10) Економіка сільського господарства / Руснак П.П., Жебка В.В., Рудий М.М., Чалий А.А.; За ред. Руснака П.П. - К.: Урожай, 1998.-320с.

11) Єранкін О. Солодкі горизонти Батьківщини // Пропозиція. -2001.-№1.

12) Завадський Й., Червінська Л. Фактори мотивації персоналу в менеджменті//Економіка України. - 1999.-№9.- с.53-59.

13) Іващенко О. Резерви бурякового поля 2001 року // Пропозиція. - 2001.-№ 1.

14) Імас Є. Економічні проблеми цукробурякового виробництва України // Економіка України. - 1999. - № 8.

15) Мацибора В.І. Економіка сільського господарства : Підручник. -К.: Вища школа, 1994.-415 с.

16) Пасхавер Б. Цінова ситуація і цінова політика в агросфері // Економіка України. - 2001. - № 1. - с.58-66.

17) Пиркін В.І., Пастух Ю.А., Дяченко С.В. Економічна ефективність моделей технологій виробництва цукрових буряків. // Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип.52.- 286 с.

18) Роїк М.В., Волоха Н.П. та ін. Ефективність механізованих технологій вирощування та збирання цукрових буряків // Вісник аграрної науки. - 2000. - № 4.

19) Роїк М., Мазуренко А. та ін. Перспективна колійна технологія вирощування та збирання цукрових буряків // Пропозиція. -2002.-№3.

20) Слюсар В., Лиськов В. Реструктуризація цукрової промисловості України // Економіка України. . - 1998. - № 10.- с.12-21.

21) Слюсар В., Лиськов В. Формування ринкових відносин у цукровій промисловості України // Економіка України. - 1999.- № 4. - с.49-54.

22) Статистичний щорічник за 2001 рік. / За ред. О.Г. Осауленка. -К.: "Техніка". - 648 с.

23) Фурса А. Трансформація цін на цукрові буряки та цукор -основа стабільного розвитку цукробурякового під комплексу // Економіка України. - 2002. - № 8. - с.65-75.

24) Щоткін В. Агротехніка вирощування цукрових буряків // Пропозиція.- 2001.-№2.

25) Юрчишин В. До аналізу причин і наслідків занепаду сільського господарства // Економіка України. - 2001. - № 2. - с.54-62.

Размещено на Allbest.ru