Племінна робота в м’ясному скотарстві

Размещено на http://www.allbest.ru

План

Вступ

1. Організаційно-економічна характеристика господарства

2. Племінна робота в молочному скотарстві

3. Племінна робота в м'ясному скотарстві

4. Методи розведення

5. Робота пункту штучного осіменіння тварин

5.1 Порядок зберігання сперми на пункті

5.2 Документація на пункті осіменіння

5.3 Методи виявлення самок в охоті

5.4 Технологія розморожування сперми бугаїв-плідників

5.5 Оцінка якості сперми бугаїв-плідників

5.6 Підготовка піхвового дзеркала

5.7 Підготовка шприца-катетера

5.8 Способи штучного осіменіння корів і телиць

5.9 Усунення неплідності тварин

6. Тривалість господарського використання корів у стаді

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Племінна робота є важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства. Сучасні методи племінної роботи передбачають створення високопродуктивних тварин, добре пристосованих до найменш затратних технологій виробництва продукції, з урахуванням об'єктивної оцінки їх племінних якостей, застосування досягнень популяційної генетики та автоматизовано-інформаційних систем управління селекційним процесом. Особливо важливим є науково обґрунтований вибір порід, напрямку та темпів підвищення їх генетичного потенціалу.

Велика рогата худоба характеризується витривалістю, невибагливістю і пристосованістю до різних природних умов. Завдяки особливій будові і функціям травного апарату велика рогата худоба здатна перетравлювати дешеві грубі й соковиті корми, перетворювати їх у цінні продукти харчування для людини. У порівнянні з іншими видами тварин він краще використовує продукцію рослинництва. При хороших умовах годівлі та утримання тварини мають високу молочної і м'ясної продуктивністю. Молоко і м'ясо великої рогатої худоби відіграє важливу роль у харчуванні людини. Вони характеризуються наявністю великої кількості повноцінних білків, оптимальним співвідношенням білка і жиру.

Для великої рогатої худоби характерний низький коефіцієнт розмноження. Корова найчастіше приносить одного теляти на рік. Статева зрілість у великої рогатої худоби настає в 6 - 9-місячному віці, а перше осіменіння телиць проводять у 16 - 18-міс. Однак при цьому враховують живу масу телиць, яка повинна становити при осіменіння не менше 350 - 400 кг. Середня тривалість тільності корів становить 285 днів, оптимальна тривалість лактації - 305 днів. Активна функціональна діяльність у корів (висока молочна продуктивність у поєднанні з хорошою відтворної здатністю) проявляється до 5 - 6 отелень, відтворна функція у биків - до 7 - 9 років. Після цього найчастіше інтенсивність обміну речовин поступово знижується, відтворна функція згасає, резистентність організму слабшає, і продуктивність тварини зменшується.

скотарство корова молочний

1. Організаційно-економічна характеристика господарства

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю « ім. Ватутіна» знаходиться в селі Гончариха, Ватутінського району Черкаської області. СТОВ « ім. Ватутіна» було створене 15 серпня 2001 року на виконання Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки» №117 від 15.12.1999 року шляхом об`єднання майнових і земельних паїв засновників та оренди майна і землі колишніх членів КСП « ім. Ватутіна».

Дане господарство розташоване недалеко від залізничної станції, на відстані 105 км. від обласного центру міста Черкаси. Шляхова мережа на територію землекористування товариства розвинута добре, що забезпечує зручний під`їзд до двору на перевезення вантажів. Через територію господарства проходить автошлях районного значення, який покращує зв`язок між господарським двором і полями господарства. А з південної сторони товариства проходить автошлях з твердим покриттям.

Крім цих вищезгаданих шляхів, по території господарства велику розгалуженість мають магістральні та польові шляхи, по яких перевозиться велика кількість внутрішньогосподарських вантажів. А істотного впливу на використання земель господарства автошляхи не мають. При складанні схеми чергування культур в сівозмінах враховується народногосподарське значення культури, її біологічні особливості, вимога ґрунтів та її агротехніка. Господарство розташоване в зоні Лісостеп, клімат помірно-континентальний.

Середньорічна температура повітря 6-8°С, кількість опадів 660-690 мм. Тривалість зберігання снігового покриву 100-110 днів, що є задовільним для вирощування озимих культур, оскільки відсутність снігового покриву призводить до загибелі озимих на значних територіях. Безморозний період триває 160-170 днів, останні морози спостерігаються у кінці квітня, що не створює загрози вимирання ярих культур.

Такий безморозний період дозволяє вирощувати культури довгих періодів вегетації. Поля розміщені на ґрунтах де вміст гумусу складає від 2,5% до 3,5%. Рельєф території полів являє собою хвилясту рівнину із значною кількістю блюдце подібних западин і має нахил 0-1° на південь. Для кращого використання земельних угідь в господарстві передбачається меліорація земель.

В господарстві організовано одну польову сівозміну . Кількість полів у сівозмінах встановлюється в залежності від структури посівних площ, раціонального розміщення посівів у сівозмінному масиві.

Також враховують ґрунти, шляхову мережу, рівно великість полів, та інші межі контурів угідь. А в центрі польової сівозміни знаходиться тракторний стан, на якому розміщується сільськогосподарська техніка. Він розташований на підвищеному місці. Розглянемо землекористування товариства.

Аналізуючи дані таблиці 1 ми бачимо, що загальна земельна площа господарства на протязі останніх років майже не змінилася. Рослинництво і тваринництво основні галузі на сільськогосподарському підприємстві, від розвитку яких залежить фінансово господарська діяльність.

Таблиця 1 Склад і структура сільськогосподарських угідь

Види угідь	Роки	Відхилення (+,-) 2013 від
	2011р.	2012р.	2013р.
	га	%	га	%	га	%
1	2	3	4	5	6	7	8
Сільськогосподарські угіддя, всього	2376,2	100	2376,5	100	2376	100	- 0,2
В т.ч. рілля	2332,7	98,2	2376,5	100	2376	100	43,3
Сіножаті	-	-	-	-		-
Пасовища	43,5	1,8	-	-		-	-43,3
Багаторічні насадження	-	-	-	-		-

Отже, виробничий напрямок СТОВ « ім. Ватутіна» можна визначити за структурою товарної продукції, яку будемо розглядати в таблиці 2.

Таблиця 2. Структура товарної продукції господарства

Види продукції	Вартість товарної продукції, тис. грн.	Структура товарної продукції, %
1	2	3	4	5	6	7
Продукція рослинництва	2011р.	2012р.	2013р.	У середньому за 3 роки	Галузева	По господарству
Зернові і зернобобові	690,9	842,7	2153,4	1229	72,6	26,18
Цукрові буряки	514,5	765,3	58,3	446,0	26,3	9,50
Інша продукція рослинництва	9,2	25,4	21,1	18,5	1,1	0,40
Всього по рослинництву	1214,6	1633,4	2232,8	1693,6	100	36,08
Продукція тваринництва
ВРХ	1060,1	1533,7	1498,1	1364	45,4	29,05
Свині	622,6	587,1	723,0	644,2	21,4	13,72
Молоко	877,0	840,5	1227,0	981,5	32,7	20,90
Мед	6,5	13,2	9,1	9,6	0,3	0,20
Інша продукція тваринництва	10,3	0,3	12,9	7,8	0,2	0,16
Всього по тваринництву	2570,0	2961,6	3470,1	3000,5	100	63,92
Всього по рослинництву і тваринництву	3784,6	4595	5702,9	4694,1	-	100

Аналізуючи наведені дані в таблиці 2, можемо відмітити, що у СТОВ «ім. Ватутіна» найбільш питому вагу в структурі товарної продукції займає виробництво яловичини та зерна 45,4 та 72,6 відсотків. Коефіцієнти спеціалізації становить 0,25. Отже, в даному господарстві склалася м`ясо-зернова спеціалізація з розвиненим виробництвом молока 32,7% та свинини 21,4%. Слід відмітити, що у 2012 році відбулося різке зростання виробництва яловичини. Це свідчить про те, що в господарстві відбувається поглиблення спеціалізації з виробництва яловичини та зерна. Цьому сприяло підвищення цін на ринку зернових та вигідних цін на яловичину. Дана спеціалізація відповідає умовам зони лісостепу, де є сприятливі умови для виробництва зернових. Зернові є основою кормової бази для свинарства, виробництво якого здебільшого за останні роки почало зростати. Трудові ресурси є головною складовою частиною продуктивних сил сільського господарства, а їх праця - вирішальним фактором сільського виробництва. Розглянемо ефективність використання трудових ресурсів у СТОВ « ім. Ватутіна»

Таблиця 3. Показники використання трудових ресурсів

	Роки	2013р. % До 2011р.
	2011р.	2012р.	2013р.
1	2	3	4	5
Середньооблікова чисельність працівників	160	144	125	78
В т.ч. рослинництві	83	75	70	84
тваринництві	77	69	55	71
Відпрацьовано працівниками тис. людино-годин	479	278	295	61
В т.ч. рослинництві	235	113	107	45
тваринництві	244	165	188	77
Відпрацьовано працівниками людино-годин за рік	2993,70	1930,56	2360,00	78
В т.ч. рослинництві	2831,30	1506,67	1528,57	53
тваринництві	3168,80	2391,30	3418,18	107
Коефіцієнт використання трудових ресурсів	1,50	0,96	1,18
В т.ч. рослинництві	1,41	0,75	0,77	78
тваринництві	1,58	1,19	1,71	108
Норми тривалості робочого часу	2002	2005	1995	99
Затрати праці на виробництво 1ц.
зерна	1,63	0,83	0,87	53
цукрових буряків	3,50	0,90	1,48	42
молока	7,40	5,71	4,47	60
приросту ВРХ	39,76	28,68	37,75	94
приросту свиней	96,30	81,16	58,10	60

Дані таблиці свідчать про те, що в 2013 році середньооблікова чисельність працівників зменшилась на 35 чоловік порівняно з 2011 роком. Кількість працівників, зайнятих в рослинництві перевищує кількість зайнятих у тваринництві. Із зменшенням чисельності робітників в господарстві та коефіцієнта використання трудових ресурсів зменшилась і кількість відпрацьованих людино-годин в тваринництві, за останні роки набагато перевищує цей же показник у рослинництві. У зв`язку із підвищенням ефективності праці та застосуванням прогресивних технологій затрати праці на виробництво 1ц. продукції зменшується. Особливо у таких галузях як виробництво свинини, зерна та цукрових буряків. Виробництво продукції в сільському господарстві здійснюється на основі органічної єдності таких факторів, як земля, засоби і предмети праці, трудові ресурси.

Розвиток сільського господарства значною мірою залежить від стану матеріально-технічної бази, їх якісний склад і раціональне співвідношення. Наявність і ефективність використання виробничих фондів наведено у таблиці 4. ознайомившись із даними таблиці 4 можна зробити висновки, що вартість основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення за трирічний період зменшилась на 380 тис. грн., що призвело до зменшення показника фондозабезпеченості. А вартість оборотних активів зросла на 1924 тис. грн. Постійне зменшення спостерігається в чисельності працівників, що вплинуло на збільшення фондоозброєності.

2. Племінна робота в молочному скотарстві

Племінна робота є важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства. Сучасні методи племінної роботи передбачають створення високопродуктивних тварин, добре пристосованих до найменш затратних технологій виробництва продукції, з урахуванням об'єктивної оцінки їх племінних якостей, застосування досягнень популяційної генетики та автоматизовано-інформаційних систем управління селекційним процесом. Особливо важливим є науково обґрунтований вибір порід, напрямку та темпів підвищення їх генетичного потенціалу.

Породи молочної худоби зони Лісостепу України.

Українська чорно-ряба молочна порода. Ця порода, затверджена в 1995 році, створена шляхом відтворного схрещування чорно-рябої худоби з голштинською породою. В залежності від материнської основи сформовано три внутрішньопородні типи: центрально-східний, західний та поліський.

Найбільш чисельним є центрально-східний тип. В результаті поглинального схрещування сименталів з бугаями голландського походження в 1955-1975 рр. в зоні Лісостепу був сформований масив чорно-рябої худоби з міцним кістяком, добре розвиненими м'ясними формами з порівняно великою живою масою, але нерівномірно розвинутим вим'ям, в основному округлої та чашоподібної форми. Молочна продуктивність корів у племінних господарствах складала 4000-4500 кг молока жирністю 3,7-3,9%.

Ці тварини і послужили основою для створення центрально-східного типу української чорно-рябої молочної породи. Тварини цього типу мають міцну, щільну конституцію, гармонійну будову тіла, продовгувату голову, довгу шию з тонкою складчастою шкірою, гостру холку, широкі та косо поставлені ребра, глибокі, середньої ширини, груди, рівну спину, широкий та прямий поперек, широкий довгий омускулений зад з невеликим нахилом від маклоків до сідничих горбів, міцні кінцівки, добре виражену середню частину тулуба, пропорційно розвинене і щільно прикріплене вим'я ванно-чашоподібної форми. Жива маса дорослих корів -- 600-650 кг, бугаїв -- 850-1100 кг. Телиці досягають живої маси в 12 міс. 290-300 кг, а у 18 міс. 400-420 кг, бугайці відповідно 380-400 кг та 500-520 кг. Молочна продуктивність корів становить 6000-8000 кг молока жирністю 3,6-3,8%. Тварини характеризуються доброю відтворною здатністю. Вік корів при першому отеленні становить 803-870 днів, а сервіс-період -- 85-100 днів.

Українська червоно-ряба молочна порода. Порода затверджена в 1993 році створена методом відтворного схрещування в основному сименталів з червоно-рябими голштинами. В породі виділяють центральний та південно-східний типи. Як материнська основа центрального типу використовувались симентали і монбельярди, а південно-східного -- симентали і айршири. В центральному внутрішньопородному типі виділяються київський, прилуцький та черкаські заводські типи, а в південно-східному -- вінницький та харківський. За рівнем молочної продуктивності кращим є черкаський заводський тип.

Тварини української червоно-рябої молочної породи мають гармонійну будову тіла, міцну, щільну конституцію, добре виражений “молочний трикутник”. Вим'я ванно- і чашоподібної форми, щільно прикріплене, з великим запасом. Тварини крупні, молочного типу будови тіла із задовільними м'ясними якостями. При створенні породи селекціонери орієнтувалися на такі стандарти: висота в холці не менше 140 см, обхват грудей 210 см, обхват п'ястка 18-19 см, швидкість доїння 2,4-2,7 л/хв. Генетичний потенціал молочної продуктивності корів становить 6500-7000 кг молока за лактацію, жива маса дорослих корів 630-680 кг, теличок у віці 12 міс. 400 кг, а у 18 міс. -- 450 кг, бугайців відповідно 500 та 550 кг. Вік першого отелення корів у межах 25,7-31,3 міс., сервіс-період -- 69-83 дні.

Голштинська порода. Походить від худоби, завезеної переселенцями із Голландії в Америку і Канаду. Початком існування породи вважається 1661 р., коли були створені ферми, які почали займатися селекційною роботою. Спочатку порода називалась голштино-фризькою, а з 1983 р. -- перейменована на голштинську. Завезене поголів'я голландської породи було молочно-м'ясного типу, малоросле з великим м'ясистим вименем. В США і Канаді при розведенні голштинів вели селекцію на високомолочність, живу масу, екстер'єрний тип в умовах збалансованої повноцінної годівлі та інтенсивного вирощування молодняку. Найбільш характерних особливостей порода набула в другій половині XVIII ст. В результаті централізованої селекції, основаної на широкому використанні бугаїв-поліпшувачів та методу трансплантації ембріонів сформувався великий масив чорно-рябої худоби, який значно відрізнявся від вихідного поголів'я.

Тварини голштинської породи мають міцну конституцію, гармонійну будову тіла, добре розвинений тулуб, міцно прикріплене, рівномірно, розвинене вим'я ванноподібної форми, характеризуються хорошими акліматизаційними властивостями і високою оплатою корму. Запровадження класифікації тварин за типом сприяло створенню високомолочних корів з міцним здоров'ям та великою тривалістю господарського використання. Голштини в основному мають чорно-рябу масть. Червоно-ряба масть голштинів зумовлена рецесивним геном.

Висота дорослих корів у холці в середньому 144 см, бугаїв 158-160 см. Груди глибокі (до 86 см), достатньо широкі (до 65 см), задня частина тулуба довга, пряма, широка. Жива маса голштинських корів становить 670-700 кг, бугаїв 960-1200 кг, телиць у віці 18 міс. -- 420-450 кг, а бугайців 500-550 кг. Тварини закінчують ріст у 72 міс. Вихід м'ясної продукції голштинів становить 55-57%.

Голштинська худоба характеризується задовільною відтворною здатністю, що зумовлена фізіологічними особливостями високопродуктивних тварин. Із збільшенням рівня продуктивності вище 7000 кг молока спостерігається і збільшення міжотельного періоду. Слід відмітити, що голштини вимогливі до якості годівлі та умов утримання і свої кращі властивості можуть проявити лише в оптимальних умовах.

У Європу голштинів почали завозити з 1950 р. для покращення місцевих та створення нових порід і для чистопородного розведення. В зв'язку з широким використанням голштинської худоби в Україні створюється власна племінна база цієї породи.

Симентальська порода. Ця порода створена в Швейцарії в долині річки Сімме і походить від старої бернської худоби. Є й інші версії походження цієї породи. На Україну сименталів вперше почали завозити у 70-х XXІ ст. Це порода комбінованого напряму продуктивності. Завдяки хорошим молочним, м'ясним і робочим якостям, міцності конституції, невибагливості до зовнішнього середовища та хорошими акліматизаційними властивостями симентали швидко поширились на території України і розводились в 17 областях.

Симентали України порівняно крупні. Виділяються тварини двох типів будови тіла: молочно-м'ясний та м'ясо-молочний. Тварини молочно-м'ясного типу більш високоногі з добре розвиненою грудною клітиною та середньою частиною тулуба. Кінцівки міцні, правильно поставлені. Тварини характеризуються задовільною омускуленістю з вираженим “молочним трикутником”. Тварини м'ясо-молочного типу приземкуваті, добре омускулені, тулуб їх порівняно більш глибокий з округлими і широкими ребрами. Вим'я корів округле і чашоподібне, зустрічаються тварини з підтягнутими передніми четвертями, зближеністю задніх дійок, слабкою підтримуючою зв'язкою, недостатньо пристосованою до машинного доїння.

Методи та форми добору тварин у молочному скотарстві.

У молочному скотарстві добір ведеться за ознаками, які найбільшою мірою обумовлюють рівень молочної продуктивності корів та інтенсивність їх використання. До них належать надій, жирність та білковість молока, жива маса, плодючість, оплата корму продукцією, пристосованість до сучасних малозатратних технологій виробництва продукції тваринництва.

Важливими селекційними ознаками для корів молочних порід є міцна конституція, гармонійна будова тіла, добре розвинений тулуб, добре прикріплене рівномірно розвинене високотехнологічне вим'я та міцні кінцівки. Ці ознаки враховують при селекції тварин на бажаний тип, де поряд із 100-бальною оцінкою використовують лінійне описування екстер'єру дочок оцінюваних бугаїв за єдиною кількісною шкалою на основі порівняння їх з модельним типом молочної корови. Така оцінка повинна проводитись незалежними експерт-бонітерами. Основними ознаками добору є надій, вміст жиру та білка в молоці. Вихід молочного жиру та білка є сумарними показниками, які в багатьох країнах вважаються визначальними селекційними ознаками молочної худоби. При цьому перевагу віддають селекції на білковомолочність.

Методи та форми підбору тварин.

Підбір тварин здійснюється з метою отримання нащадків бажаної якості. У практиці молочного скотарства застосовують однорідний (гомогенний) і неоднорідний (гетерогенний підбір). Підбір вважається однорідним, якщо тварини за певною ознакою не відрізняються більше як на 0,5 стандартного відхилення.

Гомогенний підбір використовується з метою збереження, закріплення і посилення в потомстві кращих якостей батьків. При цьому важливу роль відіграє підвищення гомозиготності тварин. В результаті гомогенного підбору збільшується однорідність тварин, що бажано при селекції молочної худоби за типом. Але тривале застосування гомогенного підбору в кількох поколіннях може привести до зменшення генотипової мінливості та зниження ефективності добору тварин. Створюючи стійку спадковість, гомогенний підбір гальмує виникнення нових, більш цінних якостей. В силу різних корелятивних зв'язків між ознаками при цьому методі підбору поряд з покращенням бажаних ознак можуть посилюватись небажані, які спочатку не мали істотного значення. Тому для вирішення ряду зоотехнічних завдань у молочному скотарстві використовують і протилежний гомогенному гетерогенний підбір.

Гетерогенний підбір ще називають коректуючим, покращуючим, виправляючим. Його застосовують для того, щоб недоліки, властиві батькам не повторювались нащадками. Якщо такий підбір проводиться протягом ряду поколінь, то із зміною останніх різниця за вираженністю тієї чи іншої ознаки згладжується і такий підбір поступово переходить у форму гомогенного. В результаті гетерогенного підбору отримують потомство з новими цінними якостями (можливо також виникнення гетерозису), підвищують генетичну мінливість ознак, посилюють їх пластичність, але потомство від такого підбору набуває нестійкої спадковості, часто спостерігається розщеплення ознак щодо вихідних батьківських форм. Цей спосіб підбору широко використовують в товарних господарствах, коли бугаї-плідники за племінною цінністю значно перевищують маток. У племінних господарствах, як правило, чергують гомогенний і гетерогенний підбір, використовуючи гетерогенний підбір для отримання нових якостей, а гомогогенний -- для їх закріплення. Ці методи підбору можуть одночасно використовуватися на різних групах маточного поголів'я.

В молочному скотарстві основними формами підбору є індивідуальний і груповий. В племінному скотарстві застосовують індивідуальний підбір. До корів селекційної групи планують «замовний підбір» бугаїв-плідників з метою отримання продовжувачів існуючих та родоночальників нових ліній. До основної частини корів племінного стада доцільно використовувати індивідуально-диференційований підбір бугаїв. При цьому маточне поголів'я розподіляється на групи напівсестер за бугаями, які маючи половину спільної спадковості, характеризуються однаковими кращими якостями, а також недоліками. Така форма підбору в племінних господарствах сприяє більш ефективному використанню розведення за лініями.

В товарних стадах основною формою є груповий підбір, коли за стадом закріплюються бугаї без врахування індивідуальних особливостей тварин. При цьому найбільш широко використовується лінійно-груповий підбір, оснований на принципі ротації ліній, суть якого в тому, що за стадом закріплюють бугаїв однієї лінії з послідуючою заміною їх на іншу. В циклі ротації приймає участь 5-6 ліній. Основний принцип такого підбору -- не допустити інбридингу в товарних стадах і забезпечити інтенсивне використання бугаїв-покращувачів.

Великомасштабна селекція в молочному скотарстві -- це система інтенсивного генетичного покращення тварин у масштабах породи, її зональних типів чи окремих регіонів з використанням методів популяційної генетики, штучного осіменіння корів, тривалого зберігання сперми бугаїв, комп'ютерних технологій, досягнень імуно- та цитогенетики. Впровадження її в молочне скотарство сприяє значному підвищенню ефективності племінної роботи завдяки інтенсивному використанню бугаїв-поліпшувачів. Вплив спадковості бугаїв на генетичне поліпшення молочної худоби становить 90-95%. Теоретично можливі темпи генетичного удосконалення тварин становлять 1,5-2% від середньої продуктивності популяції. Основним фактором ефективності великомасштабної селекції є централізована система виведення, оцінки та добору бугаїв-покращувачів.

3. Племінна робота в мясному скотарстві

Племінна робота в скотарстві являє собою комплекс заходів, спрямований на вдосконалення спадкових і продуктивних якостей тварин . До таких заходів належать: відбір найбільш цінних тварин, цілеспрямований підбір батьківських пар, спрямоване вирощування молодняка, створення для тварин хороших умов утримання та годування.

У планах вдосконалення племінної роботи в молочному скотарстві головне увага спрямована на підвищення надоїв, вмісту жиру і білка в молоці, стійкості тварин до захворювань і пристосованості до промислової технології, зниження витрат кормів на одиницю продукції. Конкретні завдання племінної роботи в кожному господарстві визначаються виходячи з його спеціалізації, стану стада з урахуванням природних та економічних умов. При вдосконаленні племінних і продуктивних якостей сільськогосподарських тварин вирішальне значення має штучний відбір.

Відбір - виділення тварин, що володіють бажаними властивостями і ознаками, вибракування особин, що не відповідають встановленим вимогам. Оцінку і відбір молочних корів на племінних фермах проводять за походженням, власною продуктивністю, екстер'єром і конституції, придатності вимені до машинного доїння, якістю потомства.

У різні вікові періоди використовують різні способи оцінки тварин. На першому етапі відбирають тварин за походженням на підставі аналізу родоводу. Потім відібраних тварин оцінюють за індивідуальними якостями: енергії росту, розвитку, екстер'єру і конституції, продуктивності та відтворювальним здібностям. Остаточну оцінку племінних якостей тварин, головним чином бугаїв-плідників, проводять за якістю потомства. Але генотип тварин можна оцінити тільки до кінця племінного використання або після їх вибуття. Кожна оцінка доповнює один одного і дає можливість найбільш повно і об'єктивно оцінити достоїнства і недоліки тварин.

Оцінка за родоводом має особливе значення для молодих тварин, так як інших джерел оцінки їх немає. Така оцінка дає можливість попередньо визначити призначення молодняку. Вона важлива для майбутнього бика-виробника, так як сам бик не може бути оцінений по удою, жирномолочности і белковомолочності.

Тому первісна оцінка його за цими показниками проводиться за продуктивністю материнських предків або ж бічних родичів, визначаючи його ймовірну спадкову здатність. Слід зазначити, що оцінка тварин за походженням не володіє високою точністю, надійністю, є попередньою і має відносне значення. Більш надійні результати дає оцінка за власною продуктивністю даної тварини.

Відбір і селекцію тварин в основному ведуть за кількісними ознаками, що мають важливе економічне значення. До них відносять: величину удою, вміст жиру і білка в молоці, живу масу, тип і міцність конституції, екстер'єрні особливості, оплату корму продукцією, придатність корів до машинного доїння, стійкість до захворювань.

Організаційним заходом проведення відбору тварин у господарствах є бонітування.

Бонитировка - це оцінка племінної цінності тварин за комплексом ознак з метою визначення їх подальшого використання. Вона проводиться щорічно в усіх господарствах. Бугаїв-плідників бонітіруют 1 раз на рік до 5-річного віку, корів - після закінчення лактації, ремонтних телиць і бичків - з 6-місячного віку. За результатами бонітування тваринам присвоюється певний бонітіровочний клас. Згідно з нині діючої інструкції з бонітування великої рогатої худоби, встановлено такі класи: еліта-рекорд, еліта, I клас, II клас. Всі інші тварини вважаються позакласними.

До класу еліта-рекорд відносять тварин, що отримали при комплексній оцінці 85 балів і вище, еліта - 75 - 84 бали, I - 65 - 74, II - 55 - 64 бали. При визначенні комплексного класу корів їх оцінюють по 5 ознаками - молочної продуктивності (всього не більше 70 балів), екстер'єру і конституції (не більше 10 балів), розвитку (не більше 5 балів), інтенсивності молоковіддачі (не більше 5 балів) і генотипу ( не більше 10 балів).

Корові дають додаткові бали за перевищення вмісту білка в молоці вище стандарту і за тривалість використання (один бал за кожен отелення після чотирьох). Клас корови може бути підвищений, якщо у неї є дві дочки класом еліта чи еліта-рекорд.

Комплексний клас бугаїв-плідників оцінюють також за 100-бальною шкалою. Оцінюють екстер'єр і конституцію, розвиток (живу масу) і генотип. У биків на відміну від корів оцінка екстер'єру і конституції більш сувора - оцінюється кожна стати (30-бальна шкала оцінки). Живу масу оцінюють за 10-бальною шкалою, її також порівнюють зі стандартом породи. При оцінці генотипу бали (максимально 60), дають за клас матері, категорію або клас батька і, крім того, враховують вміст жиру в молоці матері.

Ремонтний молодняк оцінюють за генотипом (всього не більше 70 балів), екстер'єру (максимально 10 балів) і розвитку (не більше 20 балів).

За результатами бонітування тварин розподіляють на такі групи: племінне ядро, корови виробничої групи, корови, що підлягають вибракування і виранжіровке, група ремонтних телиць, молодняк для племпродажі, тварини для відгодівлі.

Підбір - планове закріплення маточного поголів'я за биками-виробниками з метою отримання потомства бажаного типу. У селекції застосовують два основних типи підбору: однорідний (гомогенний) і різнорідний (гетерогенний). Суть гомогенного підбору полягає в тому, що матки і підбираються до них виробники подібні за провідним ознаками. При разнородном (гетерогенном) підборі спаривают тварин, які значно відрізняються між собою за продуктивним і іншим якостям. У переважній більшості товарних господарств застосовують виробників, які за основними селекціоніруемим і екстер'єрно-конституційним ознаками значно перевершують закріплених за ними маток. Виробники повинні бути вільні від недоліків.

У скотарстві застосовується індивідуальний і груповий підбір. На племінних заводах і племінних фермах проводять індивідуальне закріплення бугаїв-плідників. На товарних фермах використовують груповий підбір, коли до групи маток, подібних за продуктивності, підбирають основного і резервного бугаїв-плідників класом вище.

4. Методи розведення

Чистопородне розведення - спаровування тварин належать до однієї породи. Застосовується при розмноженні та вдосконаленні вже сформованих високопродуктивних порід великої рогатої худоби. Удосконалення стада грунтується на систематичному відборі і цілеспрямованому підборі тварин при направленому вирощуванні ремонтного молодняку. Для закріплення в потомстві того чи іншої ознаки видатного предка вдаються до застосування спорідненого розведення (інбридингу).

Для роботи з породою створюють певну її структуру - типи, лінії і сімейства.

Заводська лінія - група тварин, схожих за типом і продуктивності, провідна початок від видатного родоначальника. Мета розведення по лініях - збереження спадкових якостей видатного родоначальника, збагачення лінії через накопичення протягом кількох поколінь цінних якостей кращих тварин. Кожна лінія може існувати і прогресувати тільки за умови цілеспрямованої селекції.

Цінні якості однієї лінії можуть бути доповнені якостями іншого. Парування між собою тварин, що належать до різних лініях, називається кроссированием. При кросах не всі лінії однаково добре поєднуються один з одним. Тому результати кожного кроссирования повинні перевірятися на сполучуваність.

Сімейство - група маток, що походять від видатної родоначальниці, які характеризуються подібними ознаками конституції і продуктивності. Цінні сімейства, як і лінії, створюються і удосконалюються цілеспрямованим відбором і підбором при хороших умовах годівлі та утримання. Особливо цінні сімейства із стійкою спадковістю.

Схрещування - спаровування тварин, що належать до різних порід. Приплід, отриманий при схрещуванні, називають помесями.

Мета схрещування - отримання потомства з збагаченої спадковістю, поєднала у собі цінні якості вихідних порід. Якщо при схрещуванні беруть участь дві породи, воно називається простим, при використанні трьох і більше - складним.

Залежно від мети, характеру використання представників порід і потомства розрізняють такі види схрещування: поглотительное, вступне, відтворювальне, промислове і перемінне.

Поглинювальне схрещування застосовується для докорінного поліпшення місцевої худоби. Сутність цього схрещування - помісної потомство кожного чергового покоління спаривают з виробниками поліпшуючої породи доти, поки помісі за своїми якостями не наблизяться до тварин поліпшує породи. Встановлено, що помісі IV - V поколінь при повноцінному годуванні досягають показників чистопородних тварин. Тому при бонітування худоби кращих помісей IV покоління і всіх помісей V покоління відносять до чистопородним тваринам.

Відтворювальне схрещування застосовується для створення нових порід за рахунок схрещування тварин двох або більшої кількості порід. Мета його - створення нової породи, яка поєднувала б у собі по можливості всі позитивні спадкові задатки порід, що беруть участь в схрещуванні. Основні етапи цього методу: отримання тварин з бажаною комбінацією спадкових факторів, консолідація тварин бажаного типу, розширене відтворення тварин бажаного типу, створення структури нової породи.

Вступне схрещування (прілітіе крові) використовується в племінних господарствах для збагачення цінної породи новими особливостями або ж виправлення окремих недоліків. Сутність цього схрещування полягає в тому, що отримують помісей першого покоління, яких надалі спаривают з виробниками основної поліпшує породи.

Застосовують в тих випадках, коли потрібно швидко посилити або надати породі нові якості, зберігши її основні господарсько-біологічні особливості.

Промислове схрещування. Сутність його полягає в спарюванні тварин різних порід, далеких за походженням і отриманні помісей першого покоління, які призначені для відгодівлі та подальшого забою. Для отримання товарних тварин з підвищеною м'ясною продуктивністю використовують схрещування розводяться в республіці молочно-м'ясних і молочних порід з биками м'ясних порід. Ефективність їх схрещування залежить від поєднання вихідних порід, підбору батьківських пар і умов годівлі помісей з урахуванням їх біологічних особливостей.

Змінне схрещування - варіант промислового схрещування, який використовується у м'ясному скотарстві при створенні помісних товарних м'ясних стад. Якщо при промисловому схрещуванні весь молодняк реалізують на м'ясо, то при змінному схрещуванні кращі помісні самки призначаються для розмноження. При цьому самці повинні бути тільки чистопородні. Змінне схрещування засноване на постійному поворотному використанні порід. Помісей схрещують спочатку з одного, потім з іншого вихідною породою. До недоліків змінного схрещування відносять створення в стаді різнотипних тварин.

Гібридизація (міжвидові схрещування), застосовується для отримання пользовательних тварин, а також створення нових порід. Широке поширення набула гібридизація при схрещуванні великої рогатої худоби з зебу. Гібриди плодовиті і не схильні до захворювань пироплазмозом. За кордоном є породи худоби гібридного походження, наприклад, м'ясна порода худоби - санта - гертруда в США.

5. Робота пункту штучного осіменіння тварин

Пункти - це приміщення, де зберігається заморожена сперма, ведеться технологічна робота з нею та штучне осіменіння корів і телиць.

Пункти будують за типовими або індивідуальними проектами, погодженими в установленому законодавством порядку. Допускається організація пунктів у переобладнаних приміщеннях, які відповідають установленим ветеринарно-санітарним вимогам, з обов'язковим технічним оснащенням: електричним освітленням, опаленням, водопроводом, вентиляцією, бактерицидними лампами і дезбар'єром.

Стаціонарний пункт у господарствах суспільного сектору повинен бути укомплектований відповідним обладнанням.

У господарствах пункти розміщують безпосередньо біля тваринницьких приміщень. При осіменінні тварин на пасовищах для кожного стада обладнують пересувний пункт.

Пункти для осіменіння корів і телиць фермерських та індивідуальних господарств будують (організовують) окремо від ферм громадської худоби в зручному місці.

Готовність пункту штучного осіменіння встановлюється кваліфікаційною комісією, до складу якої входять головний зоотехнік району, головний державний інспектор ветеринарної медицини району, спеціаліст племпідприємства та господарства.

Приміщення пункту, обладнання і територію біля нього утримувати у чистоті. У тамбурі встановлюють дезящик, який заповнюють тирсою і щоденно зволожують 1%-ним розчином соди каустичної. Таким же розчином кальцинованої соди миють забруднені місця на стінах, підлогу у лабораторії та мийній кімнаті.

Поверхню столів, стільців, шаф обробляють теплим 2-3%-ним розчином соди двовуглекислої або 0,02%-ним розчином фурациліну (1:5000). У вікнах в літній період повинні бути кватирки з металевими або марлевими сітками.

5.1 Порядок зберігання сперми на пункті

Сперму, заморожену за різними технологіями зберігають у тубах, полімерних стаканчиках або контейнерах, які розміщують у посудинах Дьюара, заповнених рідким азотом. Посудини із спермою фіксують металевими стержнями або капроновими нитками у спеціальних гніздах на горловині посудини. До стержня прикріплюють етикетку з написом клички та номера бугая, дати взяття або серії сперми і кількістю доз.

Обов'язковою умовою збереження високих біологічних показників сперми є постійне підтримання сталої температури (-196 град. C) спермодоз. Підвищення або неодноразова зміна температури спермодоз призводять до пошкодження сперміїв і втрати ними запліднювальної здатності. Такі зміни температури замороженої сперми мають місце під час перекладання сперми із посудини Дьюара, виймання спермодози для осіменіння маток чи неправильного поводження з нею, а також при значному зменшенні рівня азоту в посудині Дьюара.

Особливо швидко ушкоджуються спермії, заморожені у формі пайєт, оскільки відношення площі поверхні до об'єму пайєт є значно більшим від такого самого відношення у гранулах.

Пошкоджені внаслідок коливання температури спермії втрачають біологічну повноцінність навіть при подальшому дотриманні правил зберігання сперми. Тому сперму на пункти штучного осіменіння передають лише в ємкостях (полімерні стакани, туби, контейнери), що утримують рідкий азот, а переміщення сперми із посудини в посудину та виймання спермодози для осіменіння проводять швидко (протягом 2-3 сек.), при цьому посудину піднімають не вище лінії замерзання в горловині посудини Дьюара (тобто не вище 10 см від отвору її горловини).

Для зберігання замороженої сперми на пунктах штучного осіменіння рекомендується використовувати посудини Дьюара марок СДС-30-2, Харків-34Б та інші, у яких регулярно контролюють рівень рідкого азоту полімерним щупом, на нижньому кінці якого наносять поділки через 5 см, і не допускають зниження його нижче 1/3 об'єму посудини (додаток 4).

5.2 Документація на пункті осіменіння

Технік веде облік осіменіння корів і телиць у журналі відповідної форми. Він записує дати останнього отелення і осіменіння за минулий рік, реєструє дати осіменіння, результати досліджень на тільність, дати отелення самок, дані про приплід та ін.

Технік реєструє маток після осіменіння на зворотному боці ордера на відправлення сперми плідника і звітує ним про використання одержаної сперми.

Журнал і ордери зберігаються в господарстві не менше трьох років.

5.3 Методи виявлення самок в охоті

Відбір самок для штучного осіменіння потрібно проводити з урахуванням ознак стадії збудження статевого циклу (тічка, загальне збудження, статева охота і овуляція).

Тічка - це комплекс змін, що проходить у статевих органах самки (гіперемія і набряк, посилення скорочень м'язів матки і функції залоз, розкриття шийки матки, витікання слизу, зміна епітелію слизової оболонки статевих органів). Тривалість тічки 2-4 доби. Тічка починається раніше на 12-24 години від загального збудження і охоти. Найбільш характерна клінічна ознака тічки - виділення слизу із матки в піхву і назовні.

Статеве збудження характеризується змінами в поведінці самки у вигляді загального неспокою, зменшення апетиту, зниження надоїв, потягу до інших тварин та дозволу стрибати на себе. Воно виникає через 24-36 годин після початку тічки.

Статева охота (далі - охота) - це такий стан організму самки, коли найкраще проявляються безумовні статеві рефлекси і готовність до спаровування або позитивна реакція самки на самця. Основна ознака охоти - рефлекс нерухомості. Тварина стоїть спокійно, коли на неї стрибають інші тварини. Охота в корів і телиць триває в більшості випадків 12-18 годин. За часом вона відповідає середині та кінцю тічки.

Овуляція - складний фізіологічний процес виділення яйцеклітини із зрілого фолікула яєчника. Вона проходить через 10-15 годин після закінчення охоти. При недоліках годівлі, утримання тварин та деяких захворюваннях (гіпофункція яєчників) вона може не відбуватися (ановуляторний цикл).

Існує декілька способів виявлення корів і телиць в охоті, але найбільш поширеними є візуально-клінічний та рефлексологічний способи.

Візуально-клінічний спосіб ґрунтується на виявленні змін поведінки самки і безпосередньому огляді корів чи телиць та їх статевих органів. Тварину в охоті виявляють за загальним збудженням і рефлексом нерухомості під час перебування на пасовищі чи вигульному майданчику не менше 3-4 разів на добу. При клінічному огляді самок виявляють характерні ознаки тічки, а при ректальному дослідженні статевих органів - тонус матки, стан яєчників тощо.

При рефлексологічному способі використовують бугаїв-пробників або бугаїв-маркерів після їх спеціальної підготовки. Пробників утримують разом із самками вранці та ввечері протягом 2 годин, які є одночасно стимуляторами статевої функції самок. На 150-200 корів потрібно мати одного пробника. Тварину з ознаками охоти і тічки відокремлюють із стада для осіменіння.

Охоту можна визначити за допомогою детекторів (ампула з кольоровою рідиною), які приклеюють до шкіри крижів самки. При стрибках тварин на самку в охоті ампула розривається і забарвлює її крижі.

Для визначення корів в охоті можна використовувати андрогенізованих корів або тварин з фолікулярними кістами, електрометричні прилади та ін.

5.4 Технологія розморожування сперми бугаїв-плідників

Підготовка лабораторного обладнання та приладів для розморожування сперми. Для розморожування сперми у формі відкритих гранул у термостат біологічний наливають 600-700 мл дистильованої води, включають в електромережу і нагрівають до температури 38 (+-) 0,5 град. C. Температура стабілізується через 30-40 хвилин. Беруть ампулу із 2,9%-ним розчином натрію цитрату, струшують, надрізають, знезаражують поверхню спиртовим тампоном і дегерметизують або використовують стерильний пеніциліновий флакон із 1 мл 3%-ного розчину натрію цитрату, який ставлять у відповідне гніздо штативу. Розчин натрію цитрату нагрівається до температури +38 град. C за 2-3 хвилини. Для цієї самої мети використовують активатор замороженої сперми універсальний (АЗСУ-3, -4), у якому температура стабілізується протягом 3-4 хвилин. Після чого приступають до безпосереднього розморожування сперми.

Для розморожування сперми в облицьованих гранулах із термостата виймають штатив, а в пайєтах, крім цього, установлюють температуру води на +35 град. C.

Розморожування сперми, замороженої у формі відкритих гранул. Технік штучного осіменіння одягає білий халат, захисні окуляри і рукавиці, відкриває кришку посудини Дьюара, ставить її на край лабораторного столу. Лівою рукою бере за стержень посудини із спермою необхідного бугая, піднімає її на рівень нижньої третини горловини посудини Дьюара, фіксує, а правою дістає одну дозу сперми стерильним, охолодженим до -196 град. C спеціальним пінцетом і швидко переносить її в підготовлену для розморожування ампулу (флакон) із нагрітим до +38 град. C 3%-ним розчином натрію цитрату, а посудину із спермою швидко занурює в рідкий азот посудини Дьюара, яку закриває кришкою.

Експозиція розморожування гранули об'ємом 0,2 мл становить 30-40 сек. Для прискореного розморожування гранул ампулу (флакон) обертають у пальцях навколо осі, не підіймаючи з гнізда приладу до повного розморожування сперми. Після цього флакон (ампулу) виймають із термостата, витирають насухо рушничком (серветкою) і ставлять у штатив.

Прискорене розморожування відкритих гранул проводять також двоступеневим способом за допомогою приладу УДО-1. Для чого виймають гранулу із рідкого азоту і поміщають у лійку пристрою, де вона підігрівається до температури -100 град. C, а потім автоматично подається в ампулу із 3%-ним розчином натрію цитрату для кінцевого розморожування. При цьому швидкість розморожування сперми в зоні температури рекристалізаційних процесів (-50...-60 град. C) підвищується у 1,5-2 рази.

Спермодозу, розфасовану в пайєту або облицьовану гранулу, дістають із ємкості охолодженим пінцетом, струшують для видалення залишків рідкого азоту протягом 2-3 сек. і занурюють у воду термостата до повного її розморожування, яке настає у пайєті об'ємом 0,25 мл - через 20 сек., а 0,5 мл - через 40 сек. при температурі +35 град. C. Експозиція розморожування облицьованих гранул становить 10-12 сек. при температурі +38 град. C.

При тривалому (понад 5 років) збереженні пайєт чи облицьованих гранул їх розморожують у 3%-ному розчині натрію цитрату. Після розморожування пайєту (облицьовану гранулу) виймають із водяної бані, витирають поверхню стерильною серветкою і кладуть на іншу стерильну серветку на лабораторному столі.

При надшвидкому розморожуванні сперми в облицьованих гранулах останню опускають в спеціальний стакан з отвором у дні, який заповнений киплячою водою.

Одночасно стакан піднімають над поверхнею водяної бані. При цьому вода витікає через отвір за 7 сек. Гранулу виймають пінцетом із стакана, витирають і дезінфікують.

Одночасно розморожують лише по одній спермодозі, яку використовують негайно (не пізніше 10-15 хвилин).

5.5 Оцінка якості сперми бугаїв-плідників

На пункт штучного осіменіння повинна надходити тільки якісна сперма. Тут її оцінюють за рухливістю сперміїв, при потребі визначають живучість при температурі +38 C.

Розморожена сперма, незалежно від технології її заморожування, повинна мати такі показники:

рухливість сперміїв - не нижче 4 балів;

кількість сперміїв у дозі з прямолінійним поступальним рухом (далі - ППР) - не менше 15 млн.;

живучість сперміїв у водяному термостаті при температурі 38 (+-) 0,5 град. C - не менше 5 годин.

Сперму високоцінних бугаїв-поліпшувачів допускають до використання з кількістю сперміїв у дозі з ППР не менше 10 млн.

Рухливість сперміїв визначають під мікроскопом таким чином. Декілька предметних скелець кладуть на електронагрівальний столик мікроскопа, температура на столику повинна бути 38-40 град. C. Скляною стерильною паличкою на підігріте предметне скельце наносять краплю розмороженої сперми середнього об'єму, накривають покривним скельцем, під яким не повинно бути пухирців повітря, а крапля не повинна випливати за межі покривного скельця. Мікроскопію сперми проводять під збільшенням від 120 до 200 разів.

Після розморожування кожну гранулу досліджують на рухливість сперміїв під мікроскопом за 10-бальною шкалою.

При цьому сперму в облицьованих гранулах оцінюють за допомогою спеціального приладу без дегерметизації крізь прозору плівку стінки гранули. Сперма розфасована у формі пайєт (соломинок), оцінюється за рухливістю під мікроскопом вибірково: зразу при завозі і 1-2 рази на протязі використання завезеної партії. Для визначення рухливості розмороженої сперми в пайєтах (соломинках) крапельку сперми наносять поряд з крапелькою 3%-ного розчину натрію цитрату на предметне скло. Краплі змішують і визначають рухливість.

Живучість сперміїв визначається проміжком часу, вираженим у годинах, протягом якого вони зберігають ППР у процесі їх інкубування при температурі +38 град. C. Його визначають за показником рухливості сперматозоїдів безпосередньо після розморожування сперми і через кожну годину її інкубування у водяному термостаті з температурою +38 (+-) 0,5 град. C, у якому розміщують біотермостат з розмороженою спермою. Придатною для використання є сперма з рухливістю сперматозоїдів після розморожування не менше 4 балів, а після 5-годинного інкубування - не нижче 0,5 бала. При відсутності спеціального термостату його доставляють з племпідприємства.

5.6 Підготовка піхвового дзеркала

Після кожного осіменіння санітар-прибиральниця миє піхвове дзеркало гарячим содовим розчином (20-30 г на 1 л води), споліскує чистою водою і кладе в стерилізатор з киплячою дистильованою водою, потім виймає і ставить на робочий столик техніка. Він його охолоджує, занурюючи в скляну літрову банку або хімічний стакан з фізіологічним розчином хлористого натрію кімнатної температури.

5.7 Підготовка шприца-катетера

Перед осіменінням катетер шприца протирають тампоном, змоченим 70-градусним спиртом, не допускаючи попадання його в отвір канюлі.

Після закінчення роботи шприц-катетер ретельно миють гарячим содовим розчином, прополіскують дистильованою або кип'яченою і профільтрованою водою, дезінфікують зовнішню поверхню, заповнюють 70-градусним спиртом, загортають у пергаментний папір і зберігають до наступного використання.

5.8 Способи штучного осіменіння корів і телиць

Штучно осіменяють тільки клінічно здорових корів і телиць при наявності ознак охоти і тічки ректо-цервікальним, візо або мано-цервікальним способом.

Ректо-цервікальним способом дозволяється осіменяти корів і телиць безпосередньо у місцях їх утримання.

Візо-цервікальним і мано-цервікальним способами проводять штучне осіменіння тільки в умовах манежу пункту у фіксаційному станку.

Перед осіменінням корів і телиць піддають клініко-гінекологічному дослідженню для визначення фізіологічного стану їх статевих органів і вирішення питання про спосіб і кратність осіменіння.

Переваги способу осіменіння корів з ректальною фіксацією шийки матки полягають у досягненні більш високої заплідненості самок за рахунок посилення моторики матки, уведення сперми в більш глибокі її ділянки (тіло матки), прискореного попадання сперміїв до яйцепроводів.

5.9 Усунення неплідності тварин

Неплідність - це тимчасова чи постійна нездатність тварини репродуктивного віку давати нащадків. Неплідність завдає значних збитків тваринництву як через недоотримання приплоду та молока (і зниження за рахунок цього виробництва тваринних продуктів), так і в зв'язку з непродуктивними затратами на утримання та лікування неплідних тварин. Проте неплідність -- це не хвороба, а скоріше наслідок незадовільної організації відтворення тварин.

Організаційно-господарські заходи в першу чергу зводяться до: створення міцної кормової бази; застосування прогресивних методів заготівлі; зберігання та використання кормів; забезпечення повноцінної годівлі тварин, особливо в сухостійний період; підтримання у тваринницьких приміщеннях оптимального мікроклімату, дотримання ветеринарно-санітарних вимог щодо тваринницьких ферм; організації (на засадах контракту з ветеринарними установами) диспансеризації тварин.

Зоотехнічні (зооінженерні) заходи: цілеспрямоване вирощування ремонтного молодняку телят, одержання ним середньодобового приросту 700-800 г до 6-місячного віку, 700-750 г починаючи з 6-12-місячного віку і 600-650 г -- старше 12-місячного віку, з досягненням за 16-18 місяців живої маси 380-400 кг. Недотримання цих вимог приводить не лише до запізненого статевого і фізіологічного дозрівання телиць, а й до сповільнення у них ритму статевої циклічності, недостатнього розвитку геніталій, ускладненого перебігу вагітності та родів, сповільнення післяродової інволюції статевих органів; періодичне визначення поживності кормів із внесенням відповідних змін у раціони тварин. Для компенсування нестачі вітамінів у зимово-стійловий період потрібно вводити в раціони сухостійних та післярозтельних корів вітамінні препарати; запровадити диференційовану фазову годівлю корів залежно від їх фізіологічного стану; зоогігієнічний контроль за мікрокліматом тваринницьких приміщень; в стійловий період температура повітря в корівнику повинна становити від 8 до 10°С, відносна вологість -- 80-85%; освітлення -- 1:10, 1:15; в складі повітря вуглекислого газу повинно бути не більше 0,25-30%, аміаку -- 0,01-0,02 мг/л, сірководню -- 0,01 мг/л при швидкості руху повітря 0,2-0,5 м/сек; практикувати в стійловий період ультрафіолетове опромінення тварин, практикується щоденний моціон корів і телиць; своєчасний запуск корів, окреме їх утримання та повноцінна годівля у сухостійний період; суворе дотримування інструктивних вимог у роботі пункту штучного осіменіння, своєчасне виявлення тварин в охоті і осіменіння їх в оптимальні строки при суворому дотриманні асептики та антисептики.