Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці в умовах західного Лісостепу України

Агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці в умовах західного Лісостепу України

Агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці для умов достатнього зволоження західного Лісостепу України. Розробка ресурсоощадної технології на принципах адаптивного рослинництва з метою забезпечення 60-80 ц зерна високої якості на 1 га землі.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 28.07.2014
Размер файла 81,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці в умовах Західного лісостепу України

06.01.09 - рослинництво

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора сільськогосподарських наук

Лихочвор Володимир Володимирович

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському державному аграрному університеті протягом 1986-2002 рр.

Науковий консультант: доктор сільськогосподарських наук, професор Федорова Наталія Андріанівна, Інститут землеробства УААН, провідний науковий співробітник

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук, професор Зінченко Олександр Іванович, Уманський державний аграрний університет, завідувач кафедри рослинництва та кормовиробництва

доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент УААН, Бобро Михайло Архипович, Харківський державний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, завідувач кафедри рослинництва

доктор сільськогосподарських наук, професор Петриченко Василь Флорович, директор Інституту кормів УААН

Провідна установа: Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН, м. Харків

Захист відбудеться 28 квітня 2004р. о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д27.361.01 при Інституті землеробства УААН.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту землеробства УААН за адресою: 08162 смт Чабани Києво-Святошинського району Київської області, Інститут землеробства УААН.

Автореферат розісланий 25 березня 2004 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Л.О. Кравченко

Загальна характеристика роботи

Одним із найважливіших завдань агропромислового комплексу України є суттєве збільшення і стабілізація виробництва зерна. Основною зерновою культурою є озима пшениця. Вона займає понад 50% посівної площі зернових і забезпечує більше половини виробництва зерна.

В умовах західного Лісостепу України озимій пшениці теж належить провідне місце. Проте рівень виробництва даної культури є недостатнім для забезпечення внутрішніх потреб регіону ні за обсягами виробництва, ні за якістю зерна.

Інтенсивні технології вирощування зернових дали змогу значно підвищити врожайність. У другій половині 80-х років в Україні збирали більше 50 млн. т і вироблялось майже по тонні зерна на одну людину. За розрахунками академіка В.Ф. Сайка стабільний середньорічний валовий збір сухого очищеного зерна в Україні може становити 60,3 млн. т.

Урожайність озимої пшениці за 1986-1990 рр. склала в середньому 36,4 ц/га, а в 1990 р. - 40,2 ц/га. В окремих господарствах, а то й цілих районах урожайність досягала і перевищувала 50 ц/га.

У 90-х роках спостерігається різке зменшення урожайності озимої пшениці. Це пов'язано з тривалою економічною кризою, значними порушеннями в агротехніці вирощування, необхідністю адаптації технологій до певних ґрунтово-кліматичних умов.

Практика вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією показала значний її потенціал у збільшенні врожайності зерна. Поряд з цим виявились певні її недоліки. Вона не завжди відповідала вимогам екологічної безпеки, спричинюючи забруднення продукції та довкілля. Другою негативною рисою стали високі затрати матеріальних ресурсів, що не завжди з високою економічною ефективністю окуповувались приростом урожаю. Тому необхідно було уточнити оптимальні параметри основних агрозаходів при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією.

У наукових установах велися пошуки шляхів розв'язання цих проблем. Були розроблені ресурсозберігаючі, енергозберігаючі, екологічно чисті, ресурсоощадні та інші варіанти інтенсивних технологій. Вперше в Україні в середині 80-х років у цьому напрямі почались роботи в Інституті землеробства УААН (В.Ф. Сайко, Н.А. Федорова, І.В. Яшовський, Е.Г. Дегодюк, М.С. Корнійчук та ін.) та Миронівському інституті пшениці ім.В.М. Ремесла УААН (Л.О. Животков, М.А. Ільченко, М.В. Гриньов, М.І. Блохін та ін.). В удосконалення технології вирощування озимої пшениці в умовах західного Лісостепу значний внесок зробили Г.С. Кияк, Я. Є. Ломницький, М.С. Свідерко та ін.

Актуальність теми. Незважаючи на те, що ґрунтово-кліматичні умови західного Лісостепу України дозволяють забезпечити цей регіон якісним зерном озимої пшениці власного виробництва, до нині це питання залишається великою науковою і технологічною проблемою. Розроблені раніше технології є високозатратними і в умовах нових економічних відносин не завжди себе виправдовують. Особливо мало уваги було приділено питанням біологізації вирощування озимої пшениці в умовах зони достатнього і надмірного зволоження.

В останні роки як у світовій практиці, так і в Україні, намітилась тенденція до зниження витрат на вирощування сільськогосподарських культур і зокрема озимої пшениці. У зв'язку з цим виникає необхідність розробити наукові основи оптимізації агротехнічних заходів вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією з метою підвищення продуктивності агрофітоценозів та стабілізації виробництва зерна у різні за метеорологічними умовами роки.

Виявилась потреба в обґрунтуванні агробіологічних основ формування високих урожаїв зерна озимої пшениці для вирощування її за ресурсоощадною технологією, яка була б створена шляхом біологізації основних агрозаходів. Необхідно було встановити оптимальність окремих елементів технології, синтезувати дослідні дані і поєднати їх у цілісну технологію, яка забезпечила б якнайповнішу реалізацію біологічних можливостей агрофітоценозу, формування оптимальних параметрів елементів структури врожаю озимої пшениці, високу врожайність та якість зерна.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною комплексного дослідження Львівського державного аграрного університету за темою: "Удосконалення інтенсивної технології вирощування озимої пшениці в західному Лісостепу України" (реєстраційний номер 01870050843) та "Розробка технології вирощування озимої пшениці, що забезпечує одержання 60-80 ц/га зерна" (номер держреєстрації 0193U023618) і виконувалась згідно з державними комплексними науково-технічними програмами "Зерно" (р/№01870039271), "Продовольство-95" (р/№ UA 01002373Р), "Зернові і олійні культури" (р/№ 0196 U 018395).

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягала у науковому обґрунтуванні агробіологічних основ формування врожаю озимої пшениці для умов достатнього зволоження західного Лісостепу України та розробці ресурсоощадної технології, яка базувалася б на принципах адаптивного рослинництва, і забезпечувала 60-80 ц/га зерна високої якості.

Для досягнення зазначеної мети необхідно було вирішити такі задачі:

виявити особливості формування продуктивного потенціалу нових сортів озимої пшениці та їх реакцію на технологічні заходи вирощування, визначити можливості корегування технології залежно від метеорологічних умов року, здійснити добір сортів для інтенсивної та ресурсоощадної технологій;

обґрунтувати комплекс основних агротехнічних заходів, зокрема вибрати найкращий попередник, розробити оптимальну систему удобрення, оптимізувати передпосівний обробіток ґрунту, встановити оптимальну площу живлення, тип сошника, глибину загортання насіння, спосіб сівби, строк сівби та норму висіву, які забезпечують високу реалізацію потенціалу продуктивності озимої пшениці;

виявити вплив строків і доз внесення ретарданту тур на інтенсифікацію процесу кущіння, захист рослин від вилягання, продуктивність посівів;

виявити оптимальні параметри структурних елементів урожаю, їх взаємозв'язок з метою регулювання ростом і розвитком рослин, для оптимізації фотосинтетичної діяльності агрофітоценозу і забезпечення високої продуктивності озимої пшениці;

обґрунтувати агротехнічні параметри створення сівалки точного висіву;

встановити шляхи підвищення якості зерна озимої пшениці в умовах достатнього зволоження західного Лісостепу України;

провести економічну та енергетичну оцінку окремих елементів технології та різних технологій вирощування озимої пшениці.

Об'єкт дослідження - процес оптимізації виробництва зерна озимої пшениці в умовах західного Лісостепу України, агробіологічні основи формування і реалізації потенціалу продуктивності та якості зерна нових сортів залежно від ґрунтово-кліматичних та технологічних факторів.

Предмет дослідження - озима пшениця, окремі агрозаходи і моделі технології вирощування, урожайність та якість зерна сортів, елементи структури врожаю, економічна та енергетична ефективність технологій.

Методи дослідження. Застосовувались як загальнонаукові методи (діалектики, експерименту, аналізу і синтезу, метод гіпотез, моделювання), так і спеціальні, серед них: польовий - вивчення взаємодії предмету досліджень з агротехнічними факторами в умовах досліджуваної зони; хімічний - визначення вмісту елементів живлення в ґрунті, вміст білка і нітратів в зерні; підрахунково-ваговий - встановлення параметрів показників елементів структури врожаю і визначення врожайності зерна; фізичний - оцінка якості зерна - натурна маса, скловидність, маса 1000 зерен, вміст клейковини; розрахунково-порівняльний - оцінка економічної і енергетичної ефективності; методи математичної статистики: дисперсійний, кореляційний, регресивний та графічне відображення даних по дослідах.

Наукова новизна одержаних результатів. Для умов достатнього зволоження зони західного Лісостепу отримала подальше вдосконалення агротехніка вирощування озимої пшениці, на підставі обґрунтування агробіологічних основ формування продуктивності сортів для ресурсоощадного варіанту економічно і енергетично вигідної моделі технології, що забезпечує одержання 60-80 ц/га зерна високої якості.

Встановлено, що основою біологізації технології вирощування озимої пшениці є розміщення її після конюшини. Вперше вивчено вплив заорювання зеленої маси другого укосу конюшини на формування елементів структури, урожайність та якість зерна за різних фонів удобрення озимої пшениці.

Подальшого розвитку набуло вирішення проблеми ефективного використання мінеральних добрив при вирощуванні озимої пшениці після різних попередників. Для умов досліджуваної зони вперше встановлено оптимальні строки і дози азоту для підживлення з врахуванням стану посівів, часу відновлення весняної вегетації, гідротермічних умов року, що дає можливість цілеспрямовано впливати на реалізацію продуктивного потенціалу агрофітоценозу.

Удосконалено технологічний комплекс сівби озимої пшениці за ресурсоощадної технології (передпосівний обробіток ґрунту, спосіб сівби, площа живлення, тип сошника, глибина загортання насіння, строк сівби, норма висіву); вперше обґрунтовано агротехнічні вимоги для створення сівалки точного висіву.

Встановлені оптимальні параметри елементів структури врожаю озимої пшениці та їх взаємозв'язки, що дає можливість регулювати застосування агрозаходів, спрямованих на підвищення врожаю. Розроблено формулу визначення норм висіву і біологічного врожаю з використанням оптимальних значень елементів структури, які можуть бути використані при моделюванні та розробці комп'ютерних програм технологій вирощування озимої пшениці.

Доведена доцільність ранньовесняного (2 л/га) застосування ретарданту (тур) для інтенсифікації процесу кущіння рослин.

Практичне значення одержаних результатів. На основі багаторічних досліджень для умов регіону встановлено оптимальні параметри основних агрозаходів та розроблена ресурсоощадна технологія вирощування озимої пшениці, яка забезпечує одержання 60-80 ц/га якісного зерна за різних метеорологічних умов.

Ресурсоощадна технологія та основні її елементи у 1995-2003 рр. впроваджені у сільськогосподарських підприємствах Львівської області на площі 50 тис. га.

Наукові результати експериментальних досліджень використовувалися в навчальному процесі зі студентами, слухачами курсів підвищення кваліфікації, керівниками і фахівцями агропромислового комплексу, під час проведення "Днів поля", семінарів та ін. Вони стали основою для підготовки двох монографій, рекомендацій з технології вирощування озимої пшениці в умовах західного Лісостепу, використовувались при виданні довідників і навчального посібника.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням здобувача. Автором здійснені інформаційний пошук, аналіз і оцінка даних літератури, розроблена програма досліджень, визначена мета і задачі досліджень, обґрунтована методологія, проведені польові й лабораторні дослідження, здійснені інтерпретація та узагальнення одержаних результатів, підготовлено друковані праці, наукові звіти, забезпечено впровадження і науковий супровід результатів досліджень у виробництво.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень щорічно доповідались та обговорювались на семінарах, конференціях, нарадах різного рівня, а також пропагувались автором у засобах масової інформації та численних лекціях на курсах підвищення кваліфікації керівників та фахівців агропромислового комплексу.

зерно західний лісостеп україна

Матеріали дисертації оприлюднені та обговорені на: науково-виробничій конференції "Актуальні напрямки наукового забезпечення агропромислового комплексу західних районів УРСР" (Львів, 1990); республіканській науково-технічній конференції "Освоєння інтенсивних технологій вирощування зернових культур" (Волгоград, 1990р.); першій, другій науково-практичних конференціях "Фермерство - вчора, сьогодні, завтра" (Львів, 1991, 1993); науково-практичній конференції "Проблеми українського села та шляхи їх вирішення" (Стрий, 1992); науковій конференції "Екологія Полісся: проблеми, сучасність, майбутнє" (Харків-Луцьк, 1993); міжнародній конференції "Сучасні методи досліджень в агрономії" (Умань, 1993); міжнародній конференції "Україна в світових земельних, продовольчих і кормових ресурсах і економічних відносинах" (Вінниця, 1995); міжнародній науково-виробничій конференції "Селекція, насінництво і технологія вирощування польових культур" (Кам'янець-Подільський, 1995); міжнародному українсько-австрійському симпозіумі "Сільське господарство: наука і практика" (Львів, 1996); міжнародному симпозіумі "Агроекологічні і економічні проблеми хімізації АПК України" (Умань, 1997); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економії енергії" (Львів, 1998); третій міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні інформаційні і енергозберігаючі технології життєзабезпечення людини" (Кам'янець-Подільський, 1998); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції на межі 3-го тисячоліття" (Житомир, 2000); міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми конструювання, виробництва і експлуатації сільськогосподарської техніки" (Кіровоград, 2001); міжнародній науково-практичній конференції "Аграрна освіта і наука на початку третього тисячоліття" (Львів, 2001); українсько-швейцарської конференції "Нові методи грунтозберігаючого та екологічно-безпечного землеробства в Україні" (Львів, 2002); міжнародній науково-практичній конференції "Еколого-економічні проблеми розвитку АПК" (Львів, 2002); методичній комісії з питань землеробства і рослинництва Інституту землеробства УААН (Чабани, 2003).

Публікації. За матеріалами досліджень, що викладені в дисертації, опубліковано 89 наукових праць загальним обсягом 153 друковані аркуші. З них: дві монографії (24 друк. арк.), два довідники (32 друк. арк.), де частка автора становить 19 друк. арк., навчальний посібник (58 друк. арк.), 4 брошури (19 друк. арк. з часткою автора 18 друк. арк.). У наукових виданнях опубліковано 63 статті обсягом 18 друк. арк., 13 тез (1 друк. арк.), 4 інформаційні листки (1 друк. арк.).

Обсяг та структура роботи. Дисертація у вигляді рукопису викладена на 444 сторінках машинописного тексту, містить вступ, 10 розділів, висновки і пропозиції, 74 таблиці експериментального матеріалу, 32 рисунки, список використаної літератури, що включає 648 джерел, з них 67 іноземних авторів. У додатках розміщені таблиці, які не ввійшли в текст дисертації і матеріали, що підтверджують впровадження результатів досліджень у виробництво.

Основний зміст роботи

(Огляд літератури)

В огляді літератури зроблено аналіз існуючих моделей інтенсивної технології, подаються їх переваги та недоліки, оптимальні параметри структури врожаю, обґрунтовується необхідність біологізації інтенсивних технологій вирощування озимої пшениці, що забезпечить високі показники економічної ефективності, чистоту навколишнього природного середовища і продукції.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводились впродовж 1986-2002 років на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету та на полях філіалу кафедри - агрофірми "Підлісне" Жовківського району Львівської області. Досліди закладались на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах, які займають понад 50% у структурі ґрунтового покриву західного Лісостепу України. Це дає можливість вважати, що польові дослідження проводили в типових для зони ґрунтових умовах. Агротехнічні властивості ґрунтового покриву характеризуються такими показниками: вміст гумусу в орному шарі невисокий (2,23-3, 20%), що свідчить про низьку природну родючість цих ґрунтів. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної і нейтральна, рН сольової витяжки 5,9-6,5. Забезпеченість легкогідролізованим азотом становить 41-62 мг, рухомого фосфору - 89-140 мг, калію - 68-94 мг на 1 кг ґрунту. Гранулометричний склад ґрунту - легкосуглинковий.

Клімат зони західного Лісостепу України помірно теплий з середньою багаторічною температурою повітря 7,4°С. Найвища середньорічна температура була в 1989-1990 рр. і 1999-2000 рр. - 9,0°С та в 1997/98 рр. - 8,9°С. Майже в усі роки досліджень річна температура перевищувала середній багаторічний показник. Тільки в 1995-1996 рр. вона знизилась до 6,3°С, але це відбулося за рахунок тривалих морозів у грудні-березні.

Сума опадів за рік була найвищою у 1988/89 рр. і 1997/98 рр., коли випадало відповідно 844 і 874 мм, що на 183 та 213 мм більше від середньої багаторічної норми (661 мм). У ці роки випадала значна кількість опадів під час весняно-літньої вегетації - 473 мм і 458 мм, за період з квітня до липня. Незважаючи на це, зменшення врожайності від перезволоження не спостерігалося. За роки досліджень нестача вологи відчувалась тільки влітку 1995 року. Крім того, в цей вегетаційний рік (1994/95рр.) була найменша кількість опадів (533 мм), тривалий період (з другої половини червня до кінця липня) - не було дощів.

Отже, в роки досліджень гідротермічні умови відрізнялися між собою і від середньої багаторічної норми. Проте в цілому не спостерігалося екстремальних умов, які б істотно вплинули на зниження продуктивності озимої пшениці. Несприятливим можна вважати 1994-1995 рік, коли висока температура (8,6°С) поєдналася з низькою кількістю опадів (533 мм).

Дослідження проводились за схемою двох трифакторних, дев'яти двофакторних і восьми однофакторних дослідів. Облікова площа ділянки становила 50 м, повторність - триразова, що відповідає вимогам проведення дослідів із зерновими культурами. Чергування варіантів у повторенні було послідовне або рендомізоване. Польові досліди закладались і виконувались з урахуванням усіх вимог методики дослідної справи за Б.А. Доспєховим (1985).

Супутні аналізи зразків ґрунту та рослинного матеріалу проводили за загальноприйнятими методиками:

Легкогідролізованого азоту за Тюріним-Кононовою, рухомих форм фосфору і калію - за Чириковим, вміст гумусу - за Тюріним, рН - за методом ЦИНАО;

Польову схожість, густоту рослин в осінній період, виживання рослин у процесі перезимівлі, густоту рослин перед збиранням визначали на закріплених ділянках площею 0,25 м2 у чотирьох місцях по діагоналі ділянки, що в сумі становили 1м2;

Відбір снопового матеріалу проводили за один-два дні до початку збирання врожаю з площі 0,25м2 у чотирьох місцях ділянки. Структурний аналіз урожаю проводився за "Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур";

Площу листкової поверхні визначали за методом "висічок". На цій основі визначали фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність посівів згідно із загальноприйнятою методикою за основними фазами вегетації та за вегетаційний період;

Натуру зерна визначали за державним стандартом 10840-64;

Скловидність зерна встановлювали за державним стандартом 10987-76;

Визначення маси 1000 зерен за державним стандартом 10842-82;

Вміст в зерні сирої клейковини та її якість визначали за державним стандартом 113586.1-68;

Вміст загального азоту в зерні встановлювали за Кельдалем згідно стандарту 10846-91;

Облік урожаю проводили методом поділянкового обмолоту озимої пшениці комбайном "Сампо 500" з наступною очисткою зерна і перерахунком на 100% чистоту та на 14% -ну вологість;

Математичний аналіз результатів польових дослідів проводили на персональному комп'ютері за програмою дисперсійного та кореляційно-регресійного аналізу згідно методики Б.А. Доспєхова (1985) та застосування комп'ютерної програми "Statistica 5,0;

Економічну ефективність досліджуваних агрозаходів вирощування сортів озимої пшениці оцінювали за загальноприйнятою методикою - за витратами на 1 га, сумарним прибутком, собівартістю 1 ц зерна і рівнем рентабельності;

Енергетичну ефективність агрозаходів і технологій визначали за методикою O. K. Медведовського та П.І. Іваненка" (1988).

ВПЛИВ ПОПЕРЕДНИКА НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

Кращим попередником для озимої пшениці у західному Лісостепу України є багаторічні бобові трави. Це основний чинник біологізації інтенсивних технологій. Наші дослідження показують, що сівба після конюшини на один укіс і на два укоси дає майже однакові результати - в середньому на всіх фонах добрив відповідно 60,8 ц/га та 60,1 ц/га (табл.1). Ефект напівпарового обробітку ґрунту після конюшини на один укіс оцінюється незначним приростом зерна - 0,7 ц/га. Різниця в урожайності на фонах N60-120P60-120K60-120 не перевищує 0,9 ц/га і тільки при найнижчій нормі добрив (N30P30К30) зростає до 1,7 ц/га.

Таблиця 1

Урожайність озимої пшениці Миронівська 61 залежно від попередника і норми добрив, ц/га, 1994-1996 рр. *

Попередник

Норма добрив

Середнє за попередниками

N30P30K30

N60P60K60

N90P90K90

N120P120K120

Конюшина на 1 укіс

55,9

59,1

63,2

64,9

60,8

Конюшина на 2 укоси

54,2

58,2

62,9

65,1

60,1

Конюшина з приорюванням другого укосу

60,1

63,0

65,1

66,2

63,6

Горох

49,3

53,4

56,8

58,9

54,6

Картопля

46,0

51,2

53,9

55,8

51,3

Кукурудза на силос

36,6

42,7

46,5

49,7

43,9

Середнє на фонах добрив

50,3

54,6

58,1

60,0

НІР 0,5, ц/га

для попередника 1,4-1,8; для добрив 1,1-1,4: для взаємодії АВ 2,7-3,5

* Азотні добрива під озиму пшеницю вносили у підживлення: N30P30К30 - N30 (ІІІ етап); N60P60К60 - N60 (ІІІ етап); N90P90К90 - N30 (ІІІ етап) + N60 (IV етап); N120P120К120 - N60 (ІІІ етап) + N60 (IV етап);

Приорювання зеленої маси другого укосу конюшини забезпечило найвищу врожайність на всіх варіантах удобрення - від 60,1 ц/га на фоні N30P30К30 до 66,2 ц/га на фоні N120P120К120. У середньому на фонах добрив, порівняно з конюшиною на один і два укоси, приріст становить 2,8-3,5 ц/га. Майже не має переваги (1,1 ц/га) приорювання зеленої маси конюшини на фоні N120P120К120. Зате на фоні N60P60К60 віддача від приорювання конюшини оцінюється в 4,8 ц/га, а на фоні N30P30К30 зростає до 5,9 ц/га. Розміщення озимої пшениці після гороху приводило до значного падіння врожайності порівняно з варіантами сівби після конюшини. Різниця в урожаї між варіантом після гороху і варіантом з приорюванням конюшини становить 7,3-10,8 ц/га. У середньому на фонах добрив урожайність пшениці після гороху була меншою на 9 ц/га. Після картоплі продуктивність озимої пшениці зменшилась порівняно з горохом в середньому на 3,3 ц/га. Після кукурудзи на силос урожайність знизилась порівняно з сівбою після конюшини з приорюванням зеленої маси на 16,5 - 23,5 ц/га.

Аналіз даних табл.1 показує, що урожайність на рівні 50 ц/га можна одержати після гороху при внесенні N30P30К30. Після картоплі для формування такого врожаю необхідно вносити N60P60К60, а при розміщенні після кукурудзи норму мінеральних добрив необхідно збільшити до N120P120К120. Сівба пшениці після конюшини з приорюванням другого укосу забезпечила урожайність 60,1 ц/га при внесенні N30P30К30, тоді як, сіючи озиму пшеницю після гороху, картоплі і кукурудзи, такого рівня врожаю не досягаємо навіть при внесенні N120P120К120. Тобто за впливом на продуктивність, розміщення пшениці після конюшини з приорюванням зеленої маси другого укосу рівноцінне внесенню мінеральних добрив у дозі N90P90К90.

Найвищі показники скловидності зерна (82 - 83%), маси 1000 зерен (49,0 - 49,6 г), вмісту сирої клейковини (29,0 - 30,2 %) і білка (13,9 - 14,0 %) були при сівбі пшениці після конюшини (табл.2). Розміщення озимини після інших попередників приводило до зменшення показників якості зерна. Встановлено тісну пряму кореляційну залежність між показниками врожайності та якості зерна, зокрема з скловидністю (г=0,977), натурою зерна (г=0,915), масою 1000 зерен (г=0,985), вмістом клейковини (г=0,979) і білка (г=0,961).

Таблиця 2

Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від попередника, 1994-1996 pp. *

Попередник

Скловид-ність,%

Натура зерна, г/л

Маса 1000 зерен, г

Вміст, %

сирої клейковини

Білка

Конюшина на 1 укіс

82

781

49,4

30,0

14,0

Конюшина на 2 укоси

82

777

49,0

29,0

13,9

Конюшина, другий укіс приорюється

83

780

49,6

30,2

14,0

Горох

80

773

48,1

28,6

13,6

Картопля

76

775

47,5

28,0

13,5

Кукурудза на силос

70

770

45,0

26,2

12,5

* На фоні добрив N60P60K60

УРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЛЕЖНО ВІД УДОБРЕННЯ

У західних областях України завдяки достатній вологозабезпеченості ефективність добрив досить висока. Найвищі врожаї озимої пшениці одержують при внесенні всієї норми фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних роздрібнено у весняно-літній період вегетації. Найскладніше встановити оптимальні дози і строки внесення азоту.

Результати вивчення впливу мінеральних добрив (N0P0K0, N40P30K30, N80P60K60, N120P90K90) за різних норм висіву (3,0; 4,0; 5,0 млн. /га) на продуктивність сортів Миронівська 61 і Циганка подано в табл.3.

У середньому за три роки на фоні N40P30K30 порівняно з варіантом без добрив, приріст зерна у сорту Миронівська 61 становить 7,4-11,4 ц/га, у сорту Циганка - 7,3-10,0 ц/га. Збільшення норми мінеральних добрив до N80P60K60 забезпечило приріст до контролю у сорту Миронівська 61 на 15,4-20,7 ц/га, у сорту Циганка на 12,5-19,4 ц/га. При внесенні N120P90K90 урожайність зростає порівняно з варіантом без добрив у сорту Миронівська 61 на 22,4-29,4 ц/га, у сорту Циганка на 17,7-25,2 ц/га.

Вищі прирости зерна, а отже й ефективніше використання мінеральних добрив, виявлено на варіантах з нормою висіву 3,0 млн. /га, менші при нормі висіву 5,0 млн. /га.

Сорт Циганка, як більш пластичний, на варіанті без добрив переважає за врожайністю сорт Миронівська 61 на 5,0-6,0 ц/га. Менші прирости зерна у Циганки від добрив можна пояснити вищою врожайністю на контролі - 32,2-34,6 ц/га (табл. 3).

Таблиця 3

Вплив норм добрив на врожайність зерна сортів озимої пшениці за різних норм висіву

Сорт

Фон добрив

Норма висіву, млн. /га

Роки

Приріст урожаю

1999

2000

2001

середнє за три роки

ц/га

%

Миронівська 61

N0P0K0

3,0

29,1

31,2

18,3

26,2

-

-

4,0

30,6

32,1

22,5

28,4

2,2

8,4

5,0

28,9

33,8

26,1

29,6

3,4

13,0

P30K30 + N40 (ІІІ)

3,0

41,9

43,1

27,8

37,6

11,4

43,5

4,0

42,4

43,9

28,9

38,4

12,2

46,6

5,0

38,6

42,1

30,3

37,0

10,8

41,2

P60K60 +

N40 (ІІІ) +

N40 (ІV)

3,0

50,0

54,2

36,5

46,9

20,7

79,0

4,0

50,2

53,6

35,1

46,3

20,1

76,7

5,0

46,2

50,7

38,1

45,0

18,8

71,8

P90K90 +

N40 (ІІІ) +

N50 (ІV) +

N30 (VIII)

3,0

57,3

62,3

47,2

55,6

29,4

112,2

4,0

56,0

60,1

46,2

54,1

27,9

106,5

5,0

53,4

57,8

44,8

52,0

25,8

98,5

Циганка

N0P0K0

3,0

37,2

37,9

21,5

32,2

6,0

22,9

4,0

38,8

42,3

24,7

33,8

7,6

29,0

5,0

34,6

40,1

29,1

34,6

8,4

32,1

P30K30 + N40 (ІІІ)

3,0

50,2

53,8

22,6

42,2

16,0

61,1

4,0

49,3

52,6

25,0

42,3

16,1

61,4

5,0

46,9

50,1

28,7

41,9

15,7

59,9

P60K60 +

N40 (ІІІ) +

N40 (ІV)

3,0

60,1

67,3

27,4

51,6

25,4

96,9

4,0

58,4

64,4

25,4

49,4

23,2

88,5

5,0

55,1

64,0

22,2

47,1

20,9

79,8

P90K90 +

N40 (ІІІ) +

N50 (ІV) +

N30 (VIII)

3,0

64,4

69,4

38,4

57,4

31,2

119,1

4,0

62,2

67,0

36,4

55,2

29,0

110,7

5,0

57,3

64,1

35,5

52,3

26,1

99,6

Середній урожай

46,1

51,7

30,9

43,0

На всіх фонах добрив сорт Циганка формує більшу продуктивність рослин, ніж Миронівська 61, що пояснюється вищою продуктивною кущистістю, густотою колосся і масою зерна з колоса у Циганки.

У пізніших наших дослідженнях у 2000-2002 рр. підвищення норми добрив з N0P0K0 до N60P40K40 забезпечило приріст урожаю у дев'яти сортів у середньому на 16,0 ц/га з відхиленням у межах 12,6 ц/га у Копилівчанки і 19,3 ц/га у сорту Мирхад. На фоні N120P80K80 приріст в середньому становить 29,3 ц/га, найменший він у Копилівчанки - 26,2 ц/га і найвищий у Миронівської 68 - 31,8 ц/га.

Згідно численних наукових рекомендацій норма внесення азотних добрив при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією становить 120 кг/га д. р. Тому в 1988-1991 pp. вивчались варіанти роздрібненого внесення цієї дози після однорічних трав на трьох сортах і шести нормах висіву (табл.4). Найвищий урожай у всіх сортів забезпечувало внесення добрив за схемою варіанта Д - 60,8-69,5 ц/га. Азот, внесений на початку весняної вегетації (III етап органогенезу), використовується на формування оптимального стеблостою. Основна частина азоту (N60) вноситься в кінці кущіння (IV етап), що забезпечує інтенсивне наростання фотосинтетичного апарату та закладання високопродуктивного колоса. Азот третього підживлення сприяє формуванню виповненого зерна, продовжує роботу фотосинтетичного апарату, підвищує якість зерна.

Дворазове внесення азоту за схемою Г виявилось дещо менш продуктивним порівняно з варіантом Д. Урожайність зменшилась залежно від сорту на 0,3-2,1 ц/га. Це можна пояснити тим, що запасів азоту, внесеного рано навесні (N60, II етап), не вистачає в кінці фази виходу в трубку, а внесення його на VIII етапі не може компенсувати нестачу. НІР05, ц/га для сорту 0,6-0,8; для добрив 0,9-1,3; для норми висіву 0,8-1,1; для взаємодії АВС 2,5-3,5.

Осіннє внесення азоту (варіант Б) виявилось не тільки неефективним, а й привело до значного зниження врожайності. Так, урожайність у сорту Щедра Полісся на варіанті Б знизилась порівняно з варіантом Д на 5,7 ц/га, у сорту Миронівська 61 - на 2,8 ц/га, у сорту Киянка - на 3,8 ц/га (табл.4).

Ще нижчим був урожай на варіанті В, де азотні добрива вперше застосували в кінці кущіння (IV етап), а найменшим - на варіанті А без азотних добрив.

За такою ж схемою вносили азотні добрива у дослідженнях 1996-1998 років. У середньому за три роки найменший урожай (36,7 ц/га і 38,2 ц/га) одержано на варіанті А, де не вносились азотні добрива. Найменший приріст зерна в обох сортів був при застосуванні добрив за схемою варіанта В (табл.5). Тут урожайність зросла у сорту Миронівська 61 до 52,4 ц/га, а в сорту Мирлебен - до 54,5 ц/га, що більше порівняно з варіантом А, відповідно на 15,7 ц/га (42,8%) і 16,3 ц/га (42,6%).

Таблиця 4

Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від норм висіву і азотного живлення, ц/га, 1988-1991рр.

Сорт

Норма висіву, млн. схожих насінин на 1 га

А

Р90К120 (восени)

Б

Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)

В

Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)

Г

Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)

Д

Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)

Середнє за нормами висіву

Середнє для сорту

Щедра Полісся

3,0

42,1

60,1

57,9

65,0

67,0

58,5

58,5

3,5

42,0

61,8

58,3

65,0

67,2

58,8

4,0

42,5

61,0

57,5

64,9

67,5

58,7

4,5

43,3

60,8

57,1

64,4

66,0

58,3

5,0

43,5

60,5

56,0

64,0

65,6

57,9

5,5

44,0

60,0

55,2

64,3

64,1

57,7

Середнє на фонах

42,9

60,7

57,0

64,6

66,4

Миронівська 61

3,0

43,1

67,0

60,6

69,2

69,9

62,0

61,3

3,5

43,6

67,7

60,8

69,0

70,5

62,3

4.0

43,0

67,5

60,0

68,1

70,0

61,7

4.5

42,6

67,0

60,4

67,0

69,4

61,3

5,0

41,5

66,0

60,0

67,0

69,0

60,7

5,5

41,2

65,0

59,4

64,1

68,2

59,6

Середнє на фонах

42,5

66,7

60,2

67,4

69,5

Киянка*

3,0

37,5

56,5

52,0

60,3

61,5

53,6

53,9

3,5

37,9

56,5

51,9

60,4

61,3

53,6

4,0

38,6

57,1

52,9

60,8

61,4

54,2

4,5

38,2

57,2

53,9

60,2

60,9

54,1

5,0

38,4

57,6

53,8

60,2

60,0

54,2

5,5

38,0

57,1

54,7

60,8

59,7

54,1

Середнє на фонах

38,1

57,0

53,2

60,5

60,8

НІР 05, ц/га

для сорту 1,8-2,8; для добрив 1,3-2,2; для норми висіву 1,5-2,1; для взаємодії АВС 1,7-2,8

Таблиця 5

Вплив строків і доз внесення азоту на врожайність сортів озимої пшениці

Варіант внесення азоту

Урожайність, ц/га

Приріст урожаю

1996р.

1997р.

1998р.

Середнє

ц/га

%

Миронівська 61

А Р90К120 (восени)

37,0

32,6

40,5

36,7

-

-

Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)

57,2

52,4

60,8

56,8

20,1

54,8

В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)

54,1

46,9

56,2

52,4

15,7

42,8

Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)

59,0

51,9

64,3

58,4

21,7

59,1

Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)

60,7

56,9

65,1

60,9

24,2

65,9

Мирлебен

А Р90К120 (восени)

39,0

33,3

42,3

38,2

-

-

Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)

61,1

52,7

64,1

59,3

21,1

55,2

В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)

55,4

48,1

60,0

54,5

16,3

42,6

Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)

62,3

55,7

65,6

61,2

23,0

60,2

Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)

65,1

60,5

67,9

64,5

26,3

68,8

НІР 05, ц/га

4,8

4,5

5,1

Рівномірне використання азоту впродовж вегетаційного періоду, починаючи з осіннього внесення, на варіанті Б спричинило підвищення урожайності порівняно з варіантом В. У сорту Миронівська 61 урожайність зросла до 56,8 ц/га, що на 4,4 ц/га вище, ніж на варіанті В. У сорту Мирлебен цей приріст становить 4,8 ц/га. На варіанті Г урожайність зросла на 6 ц/га у сорту Миронівська 61 та на 6,7 ц/га у сорту Мирлебен порівняно з варіантом В. Приріст урожаю відбувся за рахунок зростання продуктивного стеблостою. Найвища врожайність зафіксована на варіанті Д. Порівняно з варіантом А вона зросла у сорту Миронівська 61 на 24,2 ц/га, або на 65,9%, а в сорту Мирлебен на 26,3 ц/га, або на 68,8%.

На підставі цих даних можна стверджувати, що в умовах західного регіону України осіннє внесення азоту менш ефективне, ніж весняно-літнє підживлення озимої пшениці. Проте основну частину азоту потрібно внести на ранніх етапах весняної вегетації. Якщо запізнитись з першим підживленням і провести його в кінці кущіння, продуктивність посівів знижується. Так, внесення азоту по 60 кг/га д. р. на IV і VIII етапах (варіант В) виявилось у наших дослідженнях найменш ефективним.

Залежність урожайності зерна озимої пшениці від доз і строків внесення азоту можна виразити у вигляді рівнянь регресії: для сорту Щедра Полісся - Y = 42,7+7,976Х1 + 42,866X2+7,537X22-72,507Xз+12,276 Хз2 + 50,235Х4 - 8,167X42, R=0,927; для сорту Миронівська 61 - Y= 42,5 + 7,706X1 + 36,243Хз - 4,653X22 + 33,468Хз - 4,379Хз2 - 51,177Х4 +7,833Х42, R=0,951; для сорту Мирлебен - Y=38,2 + 1,493Х1 - 15,049Х2+3, 196Х22-11,327Хз+ 2,390Хз2 + 16,706Х4 - 2,833Х42, R=0,911, де Y - врожайність сорту, ц/га; Х1 - норма внесення азоту восени + азот на III етапі органогенезу; Х2 - норма азоту на II етапі; Хз - норма азоту на IV етапі; Х4 - норма азоту на VIII етапі.

Порівняння урожайності на варіанті А (контроль) з іншими варіантами показує, що за рахунок внесення N120 одержуємо приріст врожаю в межах 23,5-27,0 ц/га при найкращому розподілі азоту під час вегетації. Приріст зменшується до 14,1-17,7 ц/га при пізніх строках підживлення (див. табл.4,5).

Під впливом різних доз і строків внесення азоту змінюється якість зерна. Показники якості зростають на всіх варіантах, де застосовувався азот. Так, скловидність зросла порівняно з контролем на 22-31%. Значно менша на контролі також натура зерна (табл.6).

Таблиця 6

Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від строків і норм внесення азотного добрива, 1996-1998 рр.

Варіант внесення азоту

Скловидність, %

Натура зерна, г/л

Маса 1000 зерен, г

Вміст, %

сирої клейковини

Білка

А Р90К120 (восени)

60

742

41,2

21,7

11,2

Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)

82

785

45,0

27,5

12,9

В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)

91

795

48,1

31,9

14,4

Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)

86

790

46,3

29,2

13,8

Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)

83

788

47,0

28,6

13,1

Маса 1000 зерен найбільше зростає при застосуванні азоту у пізніших фазах розвитку рослин.

Тому найвищою маса 1000 зерен виявилася на варіанті В (48,1г). Вміст сирої клейковини і білка теж був найвищим при внесенні азоту на IV етапі (N60) і VIII етапі (N60).

Високими ці показники були на варіантах Г і Д, де значна частина азоту теж вносилась на IV і VIII етапах. Існує тісна пряма кореляційна залежність між показниками врожайності та якості зерна, а саме, з скловидністю (r=0,832), натурою зерна (г=0,898), масою 1000 зерен (г=0,806), вмістом клейковини (г=0,755) та білка (г=0,713).

Позитивний вплив азотних добрив на якість зерна спостерігається і в сорту Мирлебен.

ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СІВБИ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ

З метою визначення найкращого складу агрегату для передпосівного обробітку ґрунту проводились польові дослідження за схемою, поданою в табл.6. До передпосівного обробітку після оранки було проведено дві культивації за допомогою КПС-4 з боронами. Першу культивацію зроблено зразу ж після оранки, другу - через два тижні після оранки, а третю через 4 тижні після оранки проводили агрегатами згідно варіантів досліду.

Найменша продуктивність рослин (49,3 ц/га) була при використанні для передпосівної підготовки ґрунту культиватора КПС-4. Заміна культиватора КПС-4 простим агрегатом, що складається з кільчасто-шпорових котків та важких і посівних борін, сприяє збільшенню врожайності на 3,3 ц/га, або 6,7% (табл.7).

Урожайність при використанні УСМК-5,4 підвищилась до 55,7 ц/га, що на 6,4 ц/га, або 13,0% більше порівняно з обробітком ґрунту за допомогою КПС-4.

Найвища врожайність у досліді була при підготовці ґрунту комбінованим агрегатом РВК-3,6, де вона становила 58,1 ц/га. Це на 8,8 ц/га, або 17,8% більше, ніж при використанні культиватора КПС-4.

Таблиця 7

Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту

Склад агрегату

Урожайність, ц/га

Приріст урожаю

1994р.

1995р.

1996р.

Середнє

ц/га

%

КПС-4 + 4БЗТС-1,0

56,7

51,2

40,0

49,3

-

-

УСМК-5,4 + 93БП-0,6

65,9

57,0

44,2

55,7

6,4

13,0

РВК-3,6 + 6 ЗБП-0,6

67,6

60,4

46,3

58,1

8,8

17,8

ЗККШ-б+бБЗТС-1,0 +10 ЗБП-0,6

61,9

54,5

41,4

52,6

3,3

6,7

НІР05, ц/га

2,5

2,2

2,8

З появою якіснішої техніки у 1997-1999рр. до схеми досліду було включено обробіток ґрунту за допомогою комбінатора ЛК-4 (Львів). Різниця в урожайності на варіантах з обробітком РВК-3,6 (60,2 ц/га) і ЛК-4 (58,4 ц/га) становить лише 1,8 ц/га. При цьому ґрунт не переущільнюється і добре розробляється навіть після не дуже якісної оранки. Особливо перспективним такий обробіток є на чистих від бур'янів полях та при відсутності можливостей провести триразовий обробіток для знищення бур'янів.

Використання тієї чи іншої сівалки дає різні способи сівби і визначає площу живлення, що впливає на врожайність озимої пшениці. Найменша продуктивність озимої пшениці була при рядковому способі сівби сівалкою СЗ-3,6 з дисковими сошниками - 48,0 ц/га (табл.8). При тому ж способі сівби застосування сівалки з анкерними сошниками (СЗА-3,6) дало приріст зерна на 1 ц/га або 2,1%. Використання сівалки СЗУ-3,6 для вузькорядного способу сівби забезпечило ріст продуктивності на 1,8 ц/га, або 3,7% за рахунок рівномірнішого розміщення насіння на площі, що привело до збільшення густот продуктивного стеблостою і маси зерна з колоса.

Найкращі результати одержано при сівбі сівалкою СЗЛ-3,6 з анкерними сошниками і відстанню між рядками 7,5 см. Урожайність тут становить 52,6 ц/га, що на 4,6 ц/га, або 9,6% вище, ніж при сівбі сівалкою СЗ-3,6. Отже, кращі результати забезпечують сівалки з анкерними сошниками і шириною міжрядь 7,5 см.

Таблиця 8

Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу сівби і типу сошника, ц/га

Варіант досліду

1993р.

1994р.

1995р.

Середнє

Приріст урожаю

ц/га

%

СЗ-3,6

52,0

47,0

45,0

48,0

-

-

СЗУ-3,6

56,1

47,1

46,2

49,8

1,8

3,7

СЗЛ-3,6

57,5

51,9

48,4

52,6

4,6

9,6

СЗА-3,6

52,1

49,1

45,8

49,0

1,0

2,1

НІР05, ц/га

2,3

2,5

2,3

Вивчення способів сівби дало наступні результати. Висока врожайність була при вузькорядному (61,2 ц/га), розкидному (61,4 ц/га) і перехресному (61,7 ц/га) способах сівби (табл.9).

При розміщенні рядків на відстані 12 см урожайність зменшилась порівняно з вузькорядним способом лише на1,2 ц/га. Дослідження показали, що чим більша ширина міжрядь, тим менша продуктивність рядкових посівів. Так, при звичайному рядковому (15 см) способі сівби урожайність зменшилась на 3,1 ц/га порівняно з вузькорядним. Збільшення ширини міжрядь до 22,5 см і 30 см привело до зниження продуктивності відповідно на 1,1 і 3,2 ц/га.

Найкращі результати одержані у варіанті з точним висівом. Урожайність зросла на 4,4 ц/га порівняно з вузькорядним способом і на 7,5 ц/га порівняно з рядковим. Необхідно врахувати, що такий приріст одержано при нормі висіву 4,0 млн. /га у всіх варіантах.

Таблиця 9

Вплив способу сівби на урожайність зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61

Спосіб сівби

Урожайність, ц/га

Приріст урожаю

1991р.

1992р.

1993р.

середнє

ц/га

%

Вузькорядний, 7,5см

58,5

61,7

63,4

61,2

3,1

5,3

Рядковий,12 см

58,0

57,8

64,2

60,0

1,9

3,3

Рядковий,15 см

55,2

58,3

60,8

58,1

-

-

Рядковий, 22,5 см

56,1

54,3

60,6

57,0

-1,1

-1,9

Рядковий, 30 см

52,5

55,0

57,2

54,9

-3,2

-5,5

Перехресний, 7,5х7,5см

60,3

61,8

63,0

61,7

3,6

6,2

Розкидний, НРУ-0,5

55,7

58,3

60,0

58,0

-0.1

-0,2

Розкидний, сівалка без насіннєпроводів

60,8

61,1

62,3

61,4

3,3

5,7

Точний висів вручну, 5х5см

63,4

63,4

68,2

65,6

7,5

12,9

НІР 05,

2,6

3,0

2,7

Точний висів дає можливість формувати схематичну площу живлення у вигляді квадрата чи ромба. На наш погляд, спосіб сівби, який би забезпечував розташування насіння на площі за схемою ромба, є найкращим для зернових культур. Це підтверджується математичними розрахунками і результатами польових досліджень. У мікроділяночному досліді вивчалося вісім площ живлення рослин (табл. 10).

Найменша врожайність в середньому за три роки (50,5 ц/га), як і очікувалось, була на контролі при рядковому способі сівби. У другому варіанті норма висіву зросла до 625 насінин на 1 м2 або до 281 кг/га, але за рахунок рівномірного розподілу насіння за схемою 4 х 4 см покращувались умови росту озимої пшениці, проте врожайність підвищилась лише на 2,4 ц/га, або на 4,8%.

Порівняння першого і третього варіантів чітко показує переваги точного висіву насіння. В обох варіантах площі живлення висіву були рівні - 25 см2. Проте формування ідеальної площі живлення, створення сприятливих умов для росту рослин і зменшення за рахунок цього внутрівидової боротьби забезпечило приріст урожаю на 5,9 ц/га, або на 11,7%.

Таблиця 10

Продуктивність озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від площі живлення

Площа живлення, см?

Норма висіву

Урожайність, ц/га

Приріст урожаю

шт. на 1м?

млн. /га

кг/га

1993р.

1994р.

1995р.

середнє

ц/га

%

15х1,7=25

400

4,00

180

55,4

47,8

48,3

50,5

-

-

4х4=16

625

6,25

281

60,0

49,5

49,2

52,9

2,4

4,8

5х5=25

400

4,00

180

63,2

54,1

51,9

56,4

5,9

11,7

6х6=36

277

2,77

124

67,2

57,3

54,0

59,5

9,0

17,8

7х7=49

204

2,04

92

67,0

55,9

53,8

58,9

8,4

16,6

8х8=64

156

1,56

70

64,9

54,2

51,9

57,0

6,5

12,9

9х9=81

123

1,23

55

60,1

51,0

50,6

53,9

3,4

6,7

10х10=100

100

1,00

45

58,0

49,7

48,3

51,0

0,5

1,0

HIP05, ц/га

2,2

2,6

2,4

Найкращі умови для реалізації біологічної спроможності рослин формувати найвищу зернову продуктивність були при сівбі за схемою 6х6 см і площі живлення 36 см2. Приріст урожаю порівняно з контролем становить 9,0 ц/га, або 17,8%. Збільшення площі живлення до 49 см2 при схемі сівби 7х7 см приводило до неістотного зменшення урожайності зерна (0,6 ц/га) порівняно з попереднім варіантом. На цих двох найпродуктивніших варіантах норма висіву становила тільки відповідно 124 кг/га і 92 кг/га.

Глибина загортання насіння - один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Найвища врожайність формується при загортанні насіння на глибину 2 і 3 см, відповідно 58,5 ц/га і 58,4 ц/га (табл.11). У середньому за три роки найменша продуктивність рослин була при сівбі по поверхні ґрунту, де вона становила 50 ц/га. Заглиблення насіння більше 4 см приводило до зменшення врожайності. Так, при сівбі на глибину 3 см урожайність становить 58,4 ц/га, при сівбі на 6 см - зменшується до 55,6 см, або на 2,8 ц/га. На варіанті із загортанням насіння на глибину 7 см урожайність зерна озимої пшениці знижується до 51,2 ц/га, що менше порівняно з глибиною сівби на 3 см на 7,2 ц/га.

Таблиця 11

Вплив глибини загортання насіння на врожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61

Глибина сівби, см

Рік

Середнє

Приріст урожаю

1991

1992

1993

ц/га

%

0

47,0

58,4

44,6

50,0

-

-

1

57,6

63,9

49,2

56,9

6,9

13,8

2

57,9

64,5

53,1

58,5

8,5

17,0

3

56,9

65,7

52,6

58,4

8,4

16,8

4

57,7

65,0

50,7

57,8

7,8

15,6

5

57,9

63,1

49,4

56,8

6,8

13,6

6

56,3

62,2

48,3

55,6

5,6

11,2

7

50,0

58,4

45,2

51,2

1,2

2,4

HIP05

2,1

2,7

2,5

ВПЛИВ СТРОКІВ СІВБИ І НОРМ ВИСІВУ НА ВРОЖАЙНІСТЬ ТА ЯКІСТЬ ЗЕРНА

Встановлено, що найвища врожайність сорту Миронівська 61 формується при сівбі в період з 20 по 30 вересня.

Найменша врожайність рослин (53,3 ц/га) одержана при ранньому строкові сівби - 10 вересня. Перенесення строку сівби на 10 днів на другому варіанті забезпечило врожайність 55,8 ц/га, що на 2,5 ц/га, або 4,7% більше, ніж на першому варіанті. Найвища продуктивність озимої пщениці була при сівбі 30 вересня, де вона становила в середньому за п'ять років 59,3 ц/га (табл. 12), що вище на 6,0 ц/га або 11,3% порівняно з урожаєм при сівбі 10 вересня.

Таблиця 12

Вплив строків сівби на урожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61

Строк сівби

Урожайність, ц/га

Середнє

Приріст урожаю

1990 р.

1991 р.

1992 р.

1993 р.

1994 р.

ц/га

%

10 вересня

60,2

52,8

54,6

49,7

49,0

53,3

-

-

20 вересня

61,4

55,2

57,5

54,6

50,4

55,8

2,5

4,7

30 вересня

63,7

56,7

61,9

58,9

55,1

59,3

6,0

11,3

10 жовтня

61,9

54,2

58,6

48,4

51,2

54,9

1,6

3,0

НІР 05, ц/га

1,8

2,0

2,4

2,6

2,6

Зміщення строку сівби на 10 жовтня приводило до значного (4,4 ц/га) падіння врожайності порівняно з сівбою 30 вересня. Врожайність за найпізнішого строку сівби 10 жовтня була дещо вищою, ніж при сівбі 10 вересня, на 1,6 ц/ra або 3,0%. Низька врожайність (48,4 ц/га) зерна в 1993 році на варіанті зі строком сівби 10 жовтня пояснюється зменшенням середньомісячної температури у жовтні до 6,7°С (середньобагаторічна у жовтні 7,9°С), тоді як у 1992 році в жовтні середньомісячна температура становила 8,1°С, а в 1994 році зросла до 9,5°С.

Під впливом строків сівби змінюється якість зерна. Маса 1000 зерен була найвищою при сівбі в оптимальні строки (20-30.09), за яких вона становила 47,2-48,3 г. Зміщення строків сівби на 10 вересня і 10 жовтня приводило до зниження маси 1000 зерен. Вміст клейковини (30,0 і 30,5%) та білка (13,5 і 13,7%) в зерні були найбільшими при сівбі 30 вересня і 10 жовтня. При ранніх строках сівби ці показники зменшувалися. Так, на варіанті з сівбою 10 вересня вміст клейковини в зерні становив 28,3%, а білка 12,3%, що менше на 2,2% і 1,4% порівняно з їх вмістом у зерні варіанту з сівбою 10 жовтня. За різних строків сівби виявлено прямий кореляційний зв'язок між врожайністю та показниками якості зерна, а саме, тісний з масою 1000 зерен (г = 0,912), натурою зерна (г = 0,904) і середній з вмістом клейковини (г = 0,445) та білка (г = 0,537).

Оптимальна норма висіву озимої пшениці. Як видно з табл.13, в середньому за 1990-1992 pp. у сорту Миронівська 61 найвища врожайність була у варіантах з нормою висіву 3,0 і 3,5 млн. /га - відповідно 59,0 ц/га і 59,6 ц/га. Збільшення норми висіву понад 3,5 млн. /га приводить до зниження продуктивності, посівів. Так, на варіанті з нормою висіву 4,0 млн. /га урожайність знизилась, порівняно з нормою висіву 3,5 млн. /га, на 1,3 ц/га. При висіві 4,5 млн. /га урожайність становила 57,1 ц/га, або менше на 2,5 ц/га, при 5,0 млн. /га зменшилась на 3,3 ц/га і при 5,5 млн. /га - на 4,6 ц/га, порівняно з найурожайнішим варіантом - 3,5 млн. /га. Виявлено тісну обернену кореляційну залежність (г = - 0,957) між показниками врожайності і нормами висіву озимої пшениці.

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены