Економічне обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в ринкових умовах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва

УДК: 338.24.021.8:636.2.034.003.13

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Економічне обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в ринкових умовах

Мерчанський В.В.

Харків - 2004

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській державній зооветеринарній академії Міністерства аграрної політики України.

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Сокол Олександр Іванович, Харківська державна зооветеринарна академія, завідувач кафедри економіки підприємств.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор, член-кореспондент УААН Амбросов Володимир Якович, завідувач Харківського відділу ІАЕ УААН,

- кандидат економічних наук, професор Горкавий Володимир Кузьмич, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, завідувач кафедри статистики та економічного аналізу.

Провідна установа - Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра економіки сільського господарства.

Захист відбудеться "7" квітня 2004 р. о __ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в "Комуніст-1", ХНАУ, корп. 1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, Харків, п/в "Комуніст-1", ХНАУ, корп.1.

Автореферат розісланий "05" березня 2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Україна визначилась з необхідністю проведення економічних реформ на ринкових засадах і майже 12 років проводить їх. Але наслідки реформ далекі від бажаних. У цьому переконує насамперед те, що держава не змогла створити конкурентоспроможне сільськогосподарське виробництво, незважаючи на великі трудові та природні потенційні можливості сільського господарства, і зняти гостроту проблеми забезпечення населення основними продуктами харчування.

В нових умовах функціонування аграрного сектора економіки України особливої актуальності набуває визначення й економічне обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства як основної і пріоритетної галузі молокопродуктового підкомплексу АПК України. Реформування сільського господарства на приватній основі та свобода господарської діяльності дають можливість запровадити нові мотиви стимулювання інтересів товаровиробників. Молочна галузь потребує нових реформаторських підходів, які б дали реальну можливість вивести її з тяжкого кризового стану. На даному етапі реформ важливого значення набувають інтеграція виробників і переробників молока, підвищення концентрації і розвиток крупнотоварного виробництва, вдосконалення механізму ціноутворення, зміцнення матеріально-технічної і кормової бази. Суттєвий внесок у розвиток галузі в різні періоди зробили такі відомі економісти-аграрники, як В.П. Добринін, М.М. Гук, І.І. Лукінов, О.М. Онищенко, М.А. Голик, В.Т. Десятов, А.П. Самойленко, К.Г. Телешек, І.М. Буздалов, С.Й. Кутіков, А.О. Омеляненко, П.Т. Саблук, О.М. Шпичак, В.Я. Месель-Веселяк, В.Я. Амбросов, В.Н. Зимовець, В.І. Бойко, Л.О. Антоненко, М.Ф. Соловйов, А.В. Македонський, В.Й. Шиян, М.М. Ільчук та інші.

Проведені ними дослідження стосуються широкого кола питань пошуку резервів підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва на основі комплексного використання факторів його інтенсифікації та впровадження науково-технічних досягнень.

Останнім часом підвищується увага дослідників до багатоаспектної проблеми формування ринку продукції сільського господарства, зокрема тваринництва, як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях.

Проте результати тривалого реформування сільського господарства на ринкових засадах виявилися далекими від передбачуваних на початковому етапі. Істотно скоротилося поголів'я худоби, знизилась продуктивність тварин, зменшилися обсяги виробництва та споживання продукції, виробництво продукції стало високовитратним і збитковим. Багато в чому це було пов'язано з тим, що виробництво розвивалося без достатнього обґрунтування, стихійно і не було зорієнтоване на випробуваний у всьому світі ефективний шлях його ведення - інтенсивний. Все це обумовлює нагальну потребу розширення наукових досліджень щодо обґрунтування та розробки конкретних заходів відродження тваринництва, особливо молочного скотарства, яке є провідним у вирішенні продовольчої проблеми. Першочерговими постають такі завдання: вивчення дії системи факторів інтенсифікації галузі на інноваційній основі в умовах формування ринкової економіки; теоретичні та практичні питання розробки науково обґрунтованих систем ведення галузі з урахуванням особливостей природно-економічних зон; обґрунтування ефективних технологічних, технічних та організаційних рішень виробництва продукції, а також заходів матеріального, морального і соціального стимулювання праці робітників. Усе вище викладене стало основним підґрунтям при виборі теми дисертаційного дослідження та її обґрунтування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною тематики кафедри економіки підприємств Харківської державної зооветеринарної академії у формі індивідуального завдання "Економічне обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в ринкових умовах" (номер державної реєстрації теми 0102V003547).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій, спрямованих на збільшення виробництва продукції молочного скотарства та підвищення його ефективності в умовах формування ринкових відносин.

У відповідності до визначеної мети вирішувалися такі задачі:

- визначення теоретичних і практичних аспектів та особливостей інтенсифікації молочного скотарства, раціональних систем його ведення в ринкових умовах господарювання;

- з'ясування ролі та соціально-економічних переваг молочного скотарства у вирішенні продовольчої проблеми, визначення його потенціальних ресурсних можливостей і пріоритетних напрямів розвитку;

- оцінка стану розвитку галузі в до- і пореформенний періоди;

- дослідження факторів і шляхів підвищення ефективності виробництва молока та тенденцій у зміні її основних показників;

- обґрунтування ефективних форм організації і технології виробництва молока у реформованих підприємствах різних форм власності;

- розробка економічних заходів щодо підтримки виробників молока і матеріального стимулювання працівників галузі.

Об'єктом дослідження є процес виробництва продукції молочного скотарства та економічного обґрунтування напрямів його інтенсивного розвитку в ринкових умовах. Поглиблені дослідження здійснені на матеріалах сільськогосподарських підприємств Харківської області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань економічного обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в умовах становлення ринкових відносин.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектична теорія пізнання та системний підхід до вивчення економічних явищ, фундаментальні положення економічної теорії, праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем економіки АПК в умовах ринкових відносин, законодавчі та нормативно-правові документи. Дослідження проводились з використанням комплексу статистико-економічних та економіко-математичних методів і прийомів: статистичних групувань, рядів розподілу і динаміки, парної та множинної кореляції, графічного, нормативного, монографічного, розрахунково-конструктивного. Обробка економічної інформації проводилася за допомогою ПЕОМ.

Як інформаційна база, були використані матеріали Державного комітету статистики України, управління статистики Харківської області, первинні дані річних звітів господарств, довідково-нормативні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів ґрунтується на системному дослідженні перспективних напрямів розвитку молочного скотарства в умовах формування економіки на ринкових засадах і виходу галузі з глибокої кризи. Наукову новизну складають такі положення:

- розширено значення сутності "інтенсифікація" стосовно розвитку молочного скотарства в умовах формування ринкової економіки як процесу якісного перетворення виробництва і всебічного вдосконалення всіх його складових ланок шляхом створення паритетних економічних відносин в системі АПК, впровадження досягнень науково-технічного прогресу на інноваційній основі та раціональних систем його ведення;

- знайшло подальше обґрунтування необхідності подолання деструктивних процесів та упередженого відношення до здійснення процесу інтенсифікації, які склалися за роки становлення нових виробничих відносин;

- визначено важливе соціально-економічне значення молочного скотарства у вирішенні білкової проблеми харчування населення;

- на основі використання системного аналізу встановлено нові тенденції розвитку молочного скотарства Харківської області за тривалий період (до- і після реформування);

- розвинуто і доповнено систему організаційно-технологічних та економічних напрямів розвитку галузі та її відродження на основі впровадження ощадливих трудо- і ресурсозберігаючих технологій виробництва;

- розроблено з використанням ЕММ і ПЕОМ програму оптимізації виробництва кормів на перспективу для ВАТ "Федорівське" Великобурлуцького району Харківської області;

- запропоновано нову форму матеріального стимулювання праці операторів машинного доїння для ПСП "Маяк" Великобурлуцького району Харківської області, використання якої дає можливість зменшити негативний вплив зростання обсягів виробництва молока на розмір його розцінки;

- вперше застосовано нормативний метод оперативного визначення собівартості 1 ц молока для ТОВ "Горизонт" Дергачівського району Харківської області, на підставі чого визначено і запропоновано мінімально допустиму та еквівалентну його ціну; розроблено нормативи виробничих витрат (по елементах) на одну корову і на 1 ц молока.

Особливість результатів нашого дослідження, у порівнянні з виконаними раніше, полягає в застосуванні системного підходу при вирішенні першочергових завдань відродження молочного скотарства.

Практичне значення одержаних результатів. Результати розробок з питань оптимізації структури посівних площ кормових культур і кормовиробництва використані у ВАТ "Федорівське" Великобурлуцького району Харківської області, а також рекомендовані до впровадження в інших господарствах району (акт впровадження №1 від 25 вересня 2003 р.). Пропозиції щодо оперативного визначення собівартості 1 ц молока прийняті до впровадження у ТОВ "Горизонт" Дергачівського району Харківської області (акт впровадження №2 від 23 вересня 2003 р.).

На основі проведеного нами комплексного дослідження виявлено резерви та запропоновано систему заходів, спрямованих на відродження молочного скотарства в Харківській області, за допомогою широкого використання методів інтенсифікації, вдосконалення його спеціалізації, концентрації і кооперації, впровадження нових форм організації праці та матеріального стимулювання робітників, ресурсозберігаючих ощадливих технологій, поліпшення якості та рівня годівлі тварин при оптимізації системи кормовиробництва (довідка №1 від 1 жовтня 2003 р.).

Ряд положень і пропозицій дисертації використовуються також у навчальному процесі в Харківській державній зооветеринарній академії на факультетах менеджменту і технологічному при вивченні дисциплін "Економіка підприємств" та "Економіка галузей АПК" (довідка №2 від 16 жовтня 2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати дослідження одержані автором особисто. Самостійно було обґрунтовано стан досліджуваної проблеми, її теоретичне і практичне значення, здійснено аналіз розвитку галузі, запропоновано ефективні напрями відродження молочного скотарства в умовах подальшого формування економіки на ринкових засадах, сформульовано висновки та пропозиції. У дисертації науково обґрунтовано і викладено особисті ідеї та підходи до розв'язання проблеми, які були опубліковані в особистих наукових працях. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використані лише ті положення, які були розроблені особисто та при погодженні із співавторами, зокрема особистий внесок здобувача у співавторських роботах за списком, який подано в авторефераті, включає наступне:

- у спільних роботах 1, 5 обґрунтовано важливість методів селекції для підвищення продуктивного потенціалу порід тварин на основі їх економічної оцінки та умови забезпечення конкурентоспроможності продукції тваринництва;

- у спільній роботі 2 визначена необхідність здійснення нових реформаторських підходів для забезпечення виходу галузі з кризового стану;

- у спільній роботі 3 зазначено, що досягнення суттєвих успіхів у господарській діяльності реформованих підприємств можливе лише за умови узгоджених дій на мікро- і макроекономічному рівнях, особливо у сфері ціноутворення;

- у спільній роботі 8 здійснено аналіз сучасного стану розвитку молочного скотарства України;

- у спільній роботі 9 висвітлено основні складові елементи зростання продуктивності молочного скотарства в СК "Восток" Ізюмського району Харківської області;

- у спільній роботі 11 висвітлено досвід роботи передових господарств України в період реформування аграрної сфери, підкреслено, що відродження галузі повинно базуватись на крупнотоварному спеціалізованому виробництві;

- у спільній роботі 12 визначено нормативні показники формування собівартості продукції.

Апробація результатів дослідження. Результати дослідження було обговорено і схвалено на засіданні розширеного міжфакультетського науково-методологічного семінару Харківської державної зооветеринарної академії (протокол №1 від 23 жовтня 2003 р.). Результати досліджень отримали позитивну оцінку.

Основні положення та висновки наукового дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання" (м. Харків, ХДТУСГ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Ринкова трансформація економіки АПК" (м. Харків, ХДТУСГ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, магістрів та аспірантів (м. Харків, ХДТУСГ, 2003 р.); річних звітних наукових конференціях ХДЗВА за підсумками виконання науково-дослідних робіт (2000-2003 рр.).

Експериментальну апробацію проведено у ТОВ "Горизонт" Дергачівського та ВАТ "Федорівське" Великобурлуцького районів Харківської області.

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 9 наукових статтях, одному довіднику і двох монографіях (всі у фахових виданнях) загальним обсягом 4,7 ум.-друк. арк., з яких автору належить 2,7 ум.-друк. арк.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 238 сторінках комп'ютерного тексту, містить 53 таблиці і 14 рисунків. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає в себе 169 найменувань і розміщується на 16 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, об'єкти, предмет, методи, визначено наукову новизну та практичне значення результатів дослідження.

У першому розділі "Теоретичні і методологічні засади інтенсифікації молочного скотарства та розробки наукових систем його ведення" на основі вивчення наукових праць провідних вчених економістів-аграрників проведено дослідження теоретичних проблем інтенсифікації молочного скотарства, розробки і впровадження науково обґрунтованих систем його ведення. Дається аналіз особливостей інтенсифікації тваринництва, її форм і напрямів, факторіальних і результативних показників стосовно різних галузей сільського господарства.

Доводиться, що розв'язання нагальних проблем агропромислового комплексу, подолання глобальної кризи в сільському господарстві та його відродження можливі лише на основі послідовної інтенсифікації на інноваційних засадах. На нинішньому етапі розвитку вона стає першочерговим завданням аграрної політики держави і вимагає подолання тих деструктивних процесів і упередженого ставлення до інтенсифікації, які склалися за роки формування ринкової економіки.

На нашу думку, послідовна інтенсифікація сільського господарства має ґрунтуватись на урахуванні таких особливостей. При визначенні суті інтенсифікації слід ураховувати дві складові єдиного відтворювального процесу - затрати (інвестиції) і вихід продукції. Це означає, що приріст продукції має забезпечуватись на основі якісних перетворень виробництва, вдосконалення матеріальної бази, технологій, форм організації праці та виробництва. Ми виходимо з того, що інтенсифікація являє собою послідовний розвиток сільського господарства на основі якісного перетворення виробництва, всебічного вдосконалення всіх його складових ланок. Отже, розвиток аграрної сфери має базуватися на органічному поєднанні двох важливих факторів - створенні цивілізованого партнерського середовища при виробництві продукції та забезпеченні послідовного комплексного здійснення його інтенсифікації на інноваційній основі.

Зважаючи на необхідність збільшення виробництва продукції молочного скотарства, розглядаються його місце і роль у системі АПК, соціально-економічні переваги у вирішенні продовольчої, особливо білкової, проблеми та в забезпеченні населення високопоживними і якісними продуктами харчування, а також потенціальні ресурсні можливості галузі в умовах ринкової економіки.

З'ясовуються причини істотного скорочення виробництва молока, поголів'я корів та їх продуктивності, перевитрат кормів та інших засобів на одержання молока, а також збитковості галузі в період реформування. Це питання розглядається як по категоріях господарств України, так і в зональному аспекті, а також у співставленні з даними кращих господарств України та досвідом розвинених країн світу.

У другому розділі "Сучасний стан і тенденції розвитку молочного скотарства Харківської області" розглядаються кількісні і якісні зрушення в розвитку галузі за два тривалі періоди (1986-1990 рр. і 1991-2002 рр.), економічна ефективність виробництва молока, основні причини та фактори кризового стану молочного скотарства.

У пореформенний період молочне скотарство області з прибуткової галузі перетворилося на збиткову, поголів'я корів катастрофічно зменшувалося, знижувалась їх продуктивність. Така негативна картина спостерігалась як по області, так і по всіх її районах. Найбільш драматично ці процеси проходили у сільськогосподарських підприємствах. Господарства населення мали позитивні тенденції розвитку, проте вони не змогли компенсувати загальних втрат поголів'я та продукції. Істотно скоротилося споживання молока та молочних продуктів на душу населення.

Задачі подальшого розвитку молочного скотарства обумовлюють необхідність вивчення рівня економічної ефективності виробництва молока і визначення її динаміки при функціонуванні сільськогосподарських підприємств в нових виробничих умовах.

Поглибленим дослідженням пореформенного періоду встановлено зниження всіх показників економічної ефективності, при цьому чітко виділяється два періоди - 1991-1997 рр. і 1998-2002 рр. Основною рисою першого періоду є різке зростання затрат праці, витрат кормів і зниження продуктивності тварин. Другий період характеризувався помітною тенденцією підвищення удоїв, зниження затрат праці і витрат кормів на 1 ц молока. Між цими показниками існує кореляційна зворотна залежність, зокрема, між продуктивністю корів і затратами праці на 1 ц молока мінус 0,856, що обумовлює дуже високий зв'язок, а також між продуктивністю і витратами кормів на 1 ц молока високий - мінус 0,728.

Таким чином, зниження рівня використання продуктивного потенціалу тварин і збільшення витрат на виробництво продукції призвели до зростання собівартості 1 ц молока, а низька реалізаційна ціна протягом 1995-2002 рр. не відшкодовувала витрати виробництва.

Оскільки процес інтенсифікації виробництва здійснюється за рахунок додаткових вкладень сільськогосподарських підприємств, нами було проведено групування господарств за рівнем виробничих витрат на одну корову (табл. 1).

З наведеної табл. 1 видно, що зростання виробничих витрат на корову в середньому по зоні з 1319 грн. у 2000 р. до 1602 грн. у 2002 р. (на 21,5%) забезпечило підвищення продуктивності корів з 1784 до 2360 кг (на 32,3%), при цьому затрати праці на корову зростали з 226 до 231 люд.-год. (на 2,2%), кормів - з 24,0 до 31,7 ц корм. од. (на 32,1%), а питома вага концентратів у річному раціоні збільшилась з 15,8 до 20,8%. На 1 ц молока затрати праці знижувались з 12,7 до 10,3 люд.-год. (на 18,9%), а витрати кормів зростали з 1,37 до 1,42 ц корм. од. (на 3,6%). Проте зазначене збільшення виробничих витрат не вплинуло на зниження собівартості 1 ц молока, яка зросла з 51,25 до 61,37 грн. (на 19,7%), що разом із зниженням ціни реалізації на 10% спричинило зменшення рівня рентабельності з 6,1% до мінус 20,2%.

Якщо аналізувати вплив виробничих витрат по роках, то відмічається дещо інша тенденція. Так, у 2000 р. при збільшенні виробничих витрат на корову з 1155 грн. у першій групі до 2056 грн. у третій (на 78,0%) середньорічний удій молока збільшився відповідно з 1563 до 2812 кг (на 80,0%), при цьому затрати праці на корову зросли з 224 до 267 люд.-год. (на 19,4%), витрати кормів - з 21,8 до 35,3 ц корм. од. (на 61,9%), а питома вага концентрованих кормів у річному раціоні збільшилась з 12,7 до 18,2%. Наслідком цього стало зниження собівартості 1 ц молока з 59,25 до 50,37 грн. (на 15%) і збільшення ціни реалізації з 51,30 до 55,73 грн. (на 8,6%). У господарствах другої і третьої груп з виробничими витратами в середньому 1414 і 2056 грн. виробництво молока було рентабельним - відповідно 5,1 і 10,6%. В розрахунку на 1 ц продукції при збільшенні виробничих витрат затрати праці зменшувались з 14,7 люд.-год. у першій групі до 9,8 люд.-год. у третій (на 33,3%), а витрати кормів відповідно з 1,40 до 1,29 ц корм. од. (на 7,9%). У групуваннях за 2002 р. відмічені тенденції були менш виражені порівняно з 2000 р. Так, із збільшенням виробничих витрат з 1294 грн. у першій групі до 2232 грн. у третій (на 72,5%) середньорічний удій молока збільшився відповідно з 2022 до 3179 кг (на 57,2%), при цьому затрати праці на одну корову зросли з 213 до 254 люд.-год. (на 19,2%), витрати кормів - з 29,4 до 40,9 ц корм. од. (на 39,1%), а питома вага концентратів у річному раціоні збільшилась з 16,7 до 25,2%. Собівартість 1 ц молока знизилась з 64,63 до 60,54 грн. (на 6,3%), а його виробництво було збитковим у всіх групах, проте рівень збитковості зменшився з 24,5% у першій групі до 10,9% у третій.

Таким чином, проведені дослідження підтверджують наявність прямого зв'язку між додатковими витратами і виходом продукції, що обумовлює загальну тенденцію до підвищення економічної ефективності виробництва молока. Останнє, на нашу думку, пов'язано з системною дією багатьох факторів інтенсифікації тваринництва, проте головним стримуючим чинником їх послідовної і позитивної прояви є ціновий.

Таблиця 1

Залежність ефективності виробництва молока від виробничих витрат на корову в сільськогосподарських підприємствах степової східної природно-економічної зони Харківської області

Визначальним фактором підвищення продуктивності корів є їх годівля. Групування господарств за кількістю витрачених кормів на корову показало, що з підвищенням рівня годівлі відмічається зростання продуктивності корів. Але за окупністю додаткових затрат кормів продукцією аналізовані роки мали деякі відмінності. Так, у 2000 р. при збільшенні витрат кормів з 18,1 ц корм. од. у першій групі до 33,4 ц корм. од. у третій (на 84,5%) середній річний удій молока від однієї корови зріс з 1467 до 2787 кг (на 90%), а в розрахунку на 1 ц корму виробництво молока збільшилося з 81,0 до 83,4 кг. У 2002 р. такої тенденції не спостерігалось: при збільшенні витрат кормів з 27,8 ц корм. од. у першій групі до 43,2 ц корм. од. у третій (на 55,4%) продуктивність корів зросла з 2020 до 3031 кг (на 50%), проте в розрахунку на 1 ц корму це призвело до зменшення виробництва молока з 72,7 до 70,2 кг. Це викликано насамперед неповноцінністю раціонів, порушенням співвідношення між потребою тварин в основних елементах поживних речовин та їх наявністю у згодовуваних кормах.

Аналіз проведеної економічної ефективності виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області дає можливість зазначити, що основний шлях підвищення ефективності виробництва молока в нинішніх складних економічних умовах має ґрунтуватися на підвищенні продуктивності корів, оптимізації виробничих витрат і зміцненні кормової бази.

Досліджено причини, які негативно вплинули на розвиток галузі. Головні з них - це зменшення виробництва кормів, незбалансованість кормових раціонів за поживними речовинами, погіршення селекційно-племінної роботи, постійне зростання цін на матеріально-технічні засоби, порушення еквівалентності міжгалузевого обміну та глибокий диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, відсутність належних матеріальних стимулів робітників молочних ферм до збільшення та здешевлення виробництва продукції, а також надійної державної підтримки розвитку галузі у перехідний до ринку період сільськогосподарських товаровиробників.

У третьому розділі "Організаційно-економічне обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в ринкових умовах" з'ясовуються найактуальніші питання економічного та технологічного обґрунтування напрямів інтенсивного розвитку молочного скотарства в ринкових умовах. Насамперед, визначено об'єктивну необхідність, передумови та основні напрями здійснення процесу інтенсифікації. Встановлено, що більшість причин, які зумовили сучасний кризовий стан молочного скотарства України, лежать не в самій галузі, а у сфері міжгалузевих, передусім макроекономічних відносин. Тому для відродження і розвитку галузі потрібно використати комплекс заходів економічного, організаційного, соціального, науково-технічного та правового характеру. Ці заходи слід запроваджувати одночасно, системно, без часового розриву. Але відродження молочного скотарства неможливе без вирішення проблем і на мікрорівні, оскільки виробничий потенціал галузі у повній мірі може бути реалізований лише за умови урахування збалансованості всіх ресурсів, залучених у процесі виробництва молока.

Майбутнє розвитку молочного скотарства має бути за великими спеціалізованими господарствами різних форм власності, що доведено світовою і вітчизняною практикою. Групування підприємств Харківської області за середньорічним поголів'ям корів показало, що оптимальними доцільно вважати молочні ферми розміром 600 голів і більше.

Узагальнено досвід реформування молочного скотарства в таких передових господарствах України, як СК "Восток" Ізюмського району, ПАОП "Зоря" Красноградського, дослідне господарство "Кутузівка" Харківського району Харківської області.

На підставі вивчення технології, організації та матеріального стимулювання праці робітників запропоновано застосовувати у переважній більшості господарств області на даному етапі розвитку галузі комбінований (прив'язно-безприв'язний) спосіб утримання корів. При цьому необхідно підвищувати ефективність і знижувати трудомісткість виробництва за такими напрямами: заміна лінійних доїльних установок на автоматизовані доїльні агрегати; скорочення кількості операцій з обслуговування тварин, зменшення повторюваності операцій, типізація знарядь праці, відмова від зайвої індивідуалізації годівлі; годівля корів повноцінними кормосумішами, які задаються у вигляді монораціону. Запровадження поточно-цехової системи виробництва молока забезпечує поглиблення спеціалізації галузі, підвищення кваліфікації виконавців і рівня зооветеринарної роботи, покращення системи відтворення, індивідуально-групової годівлі та роздою тварин, що дозволяє значно підвищити результативність галузі, досягти більш швидких темпів росту її ефективності. Підвищити продуктивність праці без реконструкції ферм можна насамперед завдяки підвищенню продуктивності корів. Для обслуговування більш продуктивних тварин не потрібно залучати додаткову працю. Підвищення продуктивності корів на даному етапі розвитку молочного скотарства області може забезпечити повне використання наявного виробничого потенціалу, дозволить здійснити інтенсифікацію виробництва на існуючих фермах на основі поліпшення годівлі та утримання тварин.

Безприв'язний спосіб утримання корів може застосовуватися в економічно міцних господарствах. Перехід на технологію з безприв'язним утриманням худоби в короткі строки поки що неможливий для переважної більшості господарств через недостатність коштів, кормів, непідготовленість кадрів, тварин та інші фактори. А тому виходом з кризової ситуації, яка склалася в господарствах області, може бути поетапне переоснащення новою технікою існуючих молочних ферм з прив'язним утриманням худоби та її доїнням у стійлах і переведення їх на новітні технології, у тому числі й з безприв'язним утриманням. При цьому необхідно широко запроваджувати ресурсо- і трудозберігаючі технології, бригадну та бригадно-ланкову форми організації праці, двозмінну роботу та прогресивні форми матеріального стимулювання праці робітників.

Важливим питанням кормовиробництва в усіх господарствах є правильне поєднання кормових і зернофуражних культур у структурі посівних площ. Економічна оцінка цих культур в сільськогосподарських підприємствах Харківської області за 1996-2002 рр. показала, що найбільший вихід кормів (у кормопротеїнових одиницях) з гектара посіву дають кукурудза на зерно, кормові коренеплоди, багаторічні трави на сіно та на зелений корм, а також ячмінь і горох. Дещо нижчий вихід кормів з гектара посіву одержали господарства області від вирощування однорічних трав на сіно та на зелений корм. За собівартістю 1ц кормопротеїнових одиниць найефективнішими є багаторічні трави на сіно і зелений корм, кукурудза на силос і зелений корм та однорічні трави на зелений корм. Найдорожчими виявилися кормові коренеплоди через їх велику трудомісткість.

Поряд з економічною оцінкою зернофуражних і кормових культур була проведена їх енергетична оцінка. За витратами енергії на 1 га посіву найбільш енергозатратними виявилися кормові коренеплоди, кукурудза на зерно, на силос і на зелений корм, найменш енергозатратними - багаторічні трави на зелений корм і сіно, а також однорічні трави на зелений корм. Енергоємність 1 ц кормопротеїнових одиниць була найбільшою в однорічних трав на сіно (2,22 ГДж) і кормових коренеплодів (2,16 ГДж), а найменшою - у багаторічних трав на зелений корм і сіно (відповідно 0,55 і 0,73 ГДж) та ячменю (0,88 ГДЖ). За сумарними витратами на культуру найбільш енергоємними є горох і кукурудза на зерно (1,59 і 1,52 ГДЖ), а найменш енергоємними - багаторічні й однорічні трави на зелений корм (0,12 і 0,33 ГДж).

Ефективність виробництва кормів тісно пов'язана з економічною оцінкою рівня годівлі тварин. Рівень годівлі тварин в залежності від їх продуктивності має безпосередній вплив на показники виробництва тваринницької продукції.

Визначення ефективності використання фуражного фонду галузі показує, що, економніше використовуючи корми, господарства з вищим рівнем продуктивності корів мають можливість при однаковій інтенсивності кормовиробництва виробляти більше молока на одиницю земельної площі.

Одним з основних шляхів інтенсифікації скотарства є дотримання закону пропорційного розвитку, зокрема встановлення необхідних пропорцій між виробництвом кормів і поголів'ям тварин. Нині в багатьох господарствах області ці пропорції порушені, що спричинило зниження продуктивності корів. Кормова база повинна в оптимальних пропорціях випереджати збільшення поголів'я та підвищення продуктивності худоби. Дотримання даного принципу на практиці створює сприятливі умови для ритмічного нарощування виробництва продукції тваринництва, страхує тваринництво від несприятливого впливу погодних умов окремих років. Цей принцип був покладений в основу розробки програми оптимізації тваринництва та виробництва кормів для ВАТ "Федорівське" Великобурлуцького району Харківської області.

Для вирішення поставленої мети нами були застосовані прийоми та методичні підходи системного моделювання економічних процесів з використанням ПЕОМ. Критерієм оптимальності був мінімум посівної площі під кормові культури з урахуванням вимог сівозмін.

Порівняння фактичних даних господарства за 1998-2002 рр. з проектними показало, що загальне виробництво кормів з кормової площі збільшиться з 35110 до 62136 ц корм. од., з 1 га посівної площі зернофуражних і кормових культур - з 20,3 до 38,4 ц корм. од., на одну умовну голову буде вироблено відповідно 23,0 і 34,5 ц корм. од., при цьому на одну кормову одиницю буде припадати 108,3 г перетравного протеїну проти 96,7 г за 1998-2002 рр. Середня собівартість 1 ц корм. од. складе 7,37 грн. проти 12,86 грн. в середньому за 1998-2002 рр. Тваринництво має бути представлено молочним скотарством і свинарством. Кількість корів становитиме 800 голів, свиноматок - 85 голів. Посівна площа під зернофуражні і кормові культури займає 1618 га.

При переході України до ринкових відносин все більшої ваги набуває питання розробки і застосування нових прогресивних форм оплати та матеріального стимулювання праці робітників. Зважаючи на важливість даної проблеми, для ПСП "Маяк" Великобурлуцького району Харківської області було розроблено методику розрахунку зростаючих розцінок за продукцію при підвищенні продуктивності корів і зниженні витрат кормів на одержання 1 ц молока.

Для встановлення розміру доплат операторам машинного доїння за підвищення продуктивності корів запропоновано збільшувати початкову розцінку за 1 ц молока на 0,8% при досягненні росту удою на 1%. Розрахунки показали, що із збільшенням валового виробництва молока по фермі з 6000 до 8000 ц розцінка за 1 ц молока для операторів машинного доїння зростає з 8,60 до 10,88 грн., або на 26,6%. При такій оплаті темпи росту продуктивності праці випереджають темпи росту її оплати.

Доведена бригаді колективна розцінка за молоко може бути скоригована, якщо зміна продуктивності корів відбувається по незалежних від колективу причинах (кормозабезпеченість тощо). У цьому випадку розцінка коригується поквартально, при відхиленні фактичної витрати кормів на корову від запланованої. Для господарства ми пропонуємо коригувати розцінку за 1 ц молока, зменшуючи або збільшуючи її відповідно на процент зменшення або збільшення кормозабезпеченості (табл. 2). Так, при середньому річному удої молока на корову 4000 кг розцінка підвищується з 10,68 до 11,06 грн. при підвищенні оплати корму продукцією з 1,14 до 1,10 ц корм. од. Таке коригування зацікавить працівників ферми в економній витраті кормів.

Таблиця 2

Коригування розцінки за 1 ц молока (грн.) для оплати праці операторів машинного доїння з урахуванням продуктивності і витрат кормів у ПСП "Маяк" Великобурлуцького району Харківської області

молочний скотарство ринковий продукція

Серед основних проблем економічного стимулювання розвитку галузі найважливішою є цінова.

Виходячи з актуальності і значимості у господарській практиці питань ціноутворення на продукцію сільського господарства, особливо в нинішній період формування ринкових відносин, який характеризується економічною і фінансовою нестабільністю, для ТОВ "Горизонт" Дергачівського району Харківської області було застосовано нормативний метод визначення собівартості 1 ц молока, на підставі чого було визначено мінімально допустиму та еквівалентну його ціну (табл. 3).

Таблиця 3

Розрахунок мінімально допустимої та еквівалентної ціни 1 ц молока для ТОВ "Горизонт" Дергачівського району Харківської області

В основу розрахунків було покладено розроблені нами нормативи виробничих витрат на одну голову худоби та на 1 ц продукції, при цьому вносились відповідні корективи з урахуванням сучасних умов формування виробничих витрат, особливо вартісних показників. Ціна підтримки розрахована виходячи з мінімального прибутку на рівні 5% до собівартості продукції виробника для покриття першочергових платежів і 10% для забезпечення мінімального рівня рентабельності за умов триваючої інфляції. Норма прибутку встановлена на рівні 15% від середньорічної вартості основних та оборотних фондів з урахуванням коефіцієнта обігу останніх. Мінімально допустима ціна 1 ц молока при річному удої 3000 кг складає 77,37 грн., при 6000 кг - 65,18 грн., а еквівалентна ціна відповідно 86,48 і 90,88 грн., рівень рентабельності - 28,5 і 60,3%. В кінцевому підсумку це забезпечує зростання прибутку на 1 ц молока з 19,20 грн. при удої 3000 кг до 34,20 грн. при 6000 кг молока, або на 78,1%, а на одну корову - з 576 до 2052 грн., або в 3,56 рази.

Висновки

1. Радикальні перетворення в економіці України за 12 років реформування виявили певні позитивні і суттєві негативні тенденції в розвитку найважливішої його галузі - сільського господарства і особливо тваринництва. Наслідком останніх стало значне скорочення поголів'я тварин, зниження їх продуктивності, зменшення виробництва продукції, зростання трудових і матеріальних витрат на її одержання, погіршення матеріально-технічної бази галузі та втрата зацікавленості її працівників у результатах своєї праці. Тому гостро постає проблема пошуку ефективних шляхів її виходу з глибокої економічної кризи.

2. Відродження молочного скотарства та забезпечення подальшого підвищення ефективності галузі в умовах формування ринкової економіки можливе на основі послідовної інтенсифікації, яка є процесом якісного перетворення виробництва та всебічного удосконалення всіх його складових ланок шляхом створення паритетних економічних відносин в системі АПК, впровадження досягнень науково-технічного прогресу на інноваційній основі та раціональних систем його ведення. Необхідно подолати ті деструктивні процеси та упереджене ставлення до здійснення процесу інтенсифікації, які склались за роки становлення нових виробничих відносин.

3. Виробництво молока в Україні належить до провідних галузей сільського господарства. На основі узагальнення досягнень вітчизняної і світової науки і практики визначено винятково важливу роль молочного скотарства в системі АПК, його соціально-економічні переваги у вирішенні продовольчої, особливо білкової, проблеми, а також значні потенціальні ресурсні можливості. Досліджено методи і практику реформування цієї галузі, які суттєво вплинули на зниження її виробничого потенціалу як в загальному аспекті, так і в розрізі категорій господарств.

4. У дореформаційний період молочне скотарство Харківщини розвивалось наростаючими темпами, про що свідчать показники росту продуктивності корів, збільшення виробництва молока, але деякого зменшення поголів'я великої рогатої худоби і корів, тобто зростання виробництва продукції досягалось переважно за рахунок використання інтенсивних факторів. При цьому позитивні тенденції розвитку галузі відбувались насамперед у колективних сільськогосподарських підприємствах. Досить помітною була також динаміка економічних показників, зокрема знижувались затрати праці (на 20,2%) і витрати кормів (на 15,3%) на 1 ц молока, відносно стабільною залишалась його собівартість (24,43-30,56 крб.), підвищувався рівень рентабельності виробництва молока (21,0-65,9%).

5. Період формування багатоукладної ринкової економіки (1991-2002 рр.) характеризується істотним погіршенням усіх виробничих показників галузі, зниженням ефективності та збитковістю молочного скотарства. Така негативна тенденція спостерігалась як в цілому по області, так і по всіх її районах. Найбільш драматично ці процеси відбувались у сільськогосподарських підприємствах. У господарствах населення мали місце позитивні зрушення, проте вони не змогли компенсувати загальних втрат поголів'я і продукції. Істотно скоротилося споживання молока і молочних продуктів на душу населення.

6. На основі використання методу групувань вивчена ефективність виробництва молока в сільськогосподарських підприємствах Харківської області в залежності від різних факторів, найголовнішим з яких є сума виробничих витрат на корову. Результати дослідження доводять, що головні резерви збільшення обсягів виробництва молока в нинішніх складних умовах мають бути зосереджені на подальшому підвищенні продуктивності корів за рахунок широкого використання факторів інтенсифікації галузі, зокрема оптимізації виробничих витрат, зміцнення кормової бази шляхом проведення структурної перебудови у кормовиробництві та вдосконалення генетичного потенціалу молочних порід.

7. Визначено об'єктивну необхідність та основні напрями інтенсивного розвитку молочного скотарства. Відзначено, що більшість причин, які зумовили її сучасний кризовий стан, лежать не в самій галузі, а насамперед у сфері міжгалузевих макроекономічних відносин. Тому для відродження галузі необхідно застосувати систему заходів науково-технічного, організаційного, економічного, соціального і правового характеру, які треба запроваджувати одночасно, комплексно, без часового розриву. Воно неможливе також без вирішення нагальних проблем на мікрорівні, оскільки виробничий потенціал галузі у повній мірі може бути реалізованим лише за умови урахування збалансованості всіх ресурсів виробництва.

8. Майбутнє розвитку молочного скотарства має бути за великими спеціалізованими крупнотоварними господарствами різних форм власності. У зв'язку з цим проведено групування сільськогосподарських підприємств Харківської області за поголів'ям корів, на підставі чого запропоновано в якості оптимальних молочні ферми розміром 600 голів і більше. Узагальнення практики передових господарств з питань технології та організації послужило підставою для таких рекомендацій:

- впровадження трудо- і ресурсозберігаючих технологій на основі будівництва великих ферм і комплексів, реконструкції діючих ферм різної потужності, а також передових форм організації виробництва і праці шляхом створення виробничих госпрозрахункових кооперативів та орендних колективів;

- освоєння в більшості господарств комбінованого (прив'язно-безприв'язного) способу утримання корів;

- застосування безприв'язного способу поки що можливе в економічно міцних господарствах.

9. Економічна та енергетична оцінка зернофуражних і кормових культур у господарствах області за 1996-2002 рр. лягла в основу розробки з використання ЕММ і ПЕОМ програми оптимізації виробництва кормів для ВАТ "Федорівське" Великобурлуцького району Харківської області. В результаті оптимізації моделі задачі з'ясовано, що тваринництво в даному господарстві має бути представлено молочним скотарством і свинарством, при цьому кількість корів становитиме 800 голів, основних свиноматок - 85 голів, а посівна площа, зайнята під зернофуражними і кормовими культурами - 1618 га. Запропоновано і обґрунтовано основні шляхи зміцнення кормової бази тваринництва в області.

10. Для ПСП "Маяк" Великобурлуцького району Харківської області запропонована нова форма матеріального стимулювання праці в залежності від особистого трудового внеску працівника та кінцевих результатів роботи колективу, проведено розрахунок зростаючих розцінок за продукцію при підвищенні продуктивності корів і зниженні витрат кормів на одержання 1 ц молока. Використання цього методу дає можливість зменшити негативний вплив зростання обсягів виробництва молока на розмір його розцінки за 1 ц.

11. Виходячи з актуальності і значимості у господарській практиці питань ціноутворення на продукцію сільського господарства, особливо в нинішній нестабільний період формування ринкових відносин, для ТОВ "Горизонт" Дергачівського району Харківської області застосовано нормативний метод визначення собівартості 1 ц молока, на основі чого було визначено мінімально допустиму та еквівалентну його ціну в середньому за рік. Так, мінімально допустима ціна 1 ц молока при річному надої молока на корову 3000 кг складає 77,37 грн., а при 6000 кг - 65,18 грн., еквівалентна ціна відповідно 86,48 і 90,88 грн., а рівень рентабельності - 28,5 і 60,3%. Для вказаного господарства розроблено нормативи виробничих витрат на одну корову та на 1 ц молока по основних елементах.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Сокол А.И., Клочко В.Н., Мерчанский В.В. Конкурентоспособность пород сельскохозяйственных животных (Методические основы) // Бизнес Информ. - 2000. - №7-8. - С. 73-76. (Автору належить обґрунтування важливості застосування методів селекції для підвищення продуктивного потенціалу порід тварин).

2. Сокол А.И., Мерчанский В.В. Функционирование молочного скотоводства (Повышение эффективности в реформированных предприятиях) // Бизнес Информ. - 2000. - №9-10. - С. 75-78. (Автору належить визначення необхідності здійснення нових реформаторських підходів для забезпечення виходу галузі з кризового стану).

3. Сокол О.І., Мерчанський В.В. Деякі висновки з проведення аграрних реформ і перспективи їх подальшого удосконалення // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у 2-х т. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - Т.1. - С. 307-310. (Автору належить обґрунтування необхідності узгодження дій на мікро- і макроекономічному рівнях, особливо у сфері ціноутворення).

4. Мерчанський В.В. Економічні і соціальні передумови ефективного розвитку молочного скотарства у реформаційний період // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: Кол. монографія у 2-х т. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2001. - Т. 1. - С. 567-570.

5. Сокол А.И., Мерчанский В.В. Конкурентоспособность продукции животноводства (условия обеспечения при формировании рыночных отношений) // Бизнес Информ. - 2002. - №1-2. - С. 66-69. (Автору належать обґрунтування умов забезпечення конкурентноздатності продукції тваринництва).

6. Мерчанський В.В. Внутрішньогосподарські резерви зниження собівартості молока у реформованих підприємствах // Ринкова трансформація економіки АПК: Кол. монографія у 4-х чч. / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЕ, 2002. - Ч. 2: Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. - С. 594-598.

7. Мерчанский В.В. Факторы интенсификации молочного скотоводства // Бизнес Информ. - 2002. - №5-6. - С. 57-58.

8. Сокол О.І., Прохватилов Ю.Ф., Храпач К.Г., Клочко В.М., Мерчанський В.В. Тваринництво України: сучасний стан, основні причини кризи та шляхи її подолання // Довідник з технології та менеджменту в тваринництві / За ред. Ю.Д. Рубана. - Харків, 2002. - С. 5-21. (Автору належить аналіз сучасного стану розвитку молочного скотарства України).

9. Сокол О.І., Білойван В.Д., Мерчанський В.В. Економічний стан господарства і його провідної галузі // Концепція розвитку племрепродуктора української чорно-рябої молочної породи сільськогосподарського кооперативу "Восток" Ізюмського району Харківської області / Під редакцією В.О. Головка. - Харків, 2002. - С. 4-15. (Автору належать визначення основних складових підвищення продуктивності молочного скотарства у СК "Восток" Ізюмського району Харківської області).

10. Мерчанський В.В. Фактори стабільного розвитку молочного скотарства // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: Мат-ли Всеукр. наук. конф. студентів, магістрів та аспірантів. - У 2-х т. - К.: ІАЕ, 2003. - Т. 1. - С. 342-344.

11. Сокол А.И., Белойван В.Д., Храпач К.Г., Мерчанский В.В. Резервы экономии ресурсов в животноводстве. - Харків, 2003. - 160 с. (Автору належить досвіду роботи передових господарств України в період реформування аграрної сфери та висновок, що відродження галузі має базуватися на крупнотоварному спеціалізованому виробництві).

12. Сокол А.И., Белойван В.Д., Мерчанский В.В. Нормативный метод планирования и обоснования себестоимости молока // Бизнес Информ. - 2002. - №11-12.- С. 94-98. (Автору належать визначення нормативних показників формування собівартості).