Размещено на http://www.allbest.ru/

Білоцерківський державний аграрний університет

УДК 619: 616. 36-07/08: 631.1

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук

Функціональний стан печінки і її патологія у коней (етіологія, патогенез і діагностика)

16.00.01 - діагностика і терапія тварин

Головаха Володимир Іванович

Біла Церква 2004

Загальна характеристика роботи

кінь стан патологія печінка

Актуальність теми. В останні десятиліття наука відійшла від проблем конярства, що негативно позначилося на цій галузі. Значного поширення набули такі небезпечні для коней хвороби, як ринопневмонія, інфекційний енцефаломієліт, лептоспіроз, інфекційна анемія, лістеріоз, грип та герпесвірусні інфекції, отруєння різними отруйними рослинами (чорнокорінь лікарський), пестицидами та гербіцидами [Юров К.П., 1984, 1988, 2000; Старчеус А.П., 1996, 1997; Сюрин В.Н., 1998; Галатюк О.Є., 1997, 1999, 2000; Хмельницький Г.О., 1998]. Перебіг цих захворювань призводить до порушення функції гепатобіліарної системи, стан якої часто є вирішальним у прогнозуванні закінчення хвороби. Проте, в Україні та країнах близького зарубіжжя патологія печінки у коней, на відміну від великої рогатої худоби, не вивчається. Очевидно, однією із основних причин цього є неможливість діагностувати патологію печінки без знання видових особливостей функціонального стану органа, оскільки клінічні методи дослідження її неінформативні. Водночас, при патолого-анатомічному розтині трупів коней, що загинули від хвороб чи інтоксикацій, виявляють значні ураження печінки, але прижиттєва діагностика їх не розроблена. Тому вивчення видових і вікових особливостей функціонального стану печінки та її патології у коней є актуальним.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом державної теми „Теоретичне та експериментальне обґрунтування методів ранньої діагностики, профілактики і терапії хвороб печінки, нирок, серця, передшлунків та обміну речовин (кетоз, остеодистрофія, гіпокальціємія, гіпофосфатемія, мікроелементози, А- і D-гіповітамінози) за множинної внутрішньої патології у сільськогосподарських тварин (високопродуктивних корів, коней, свиней), собак і птиці та впровадження їх у виробниц-тво”, яка виконувалася на кафедрі терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного університету протягом 2000-2004 років, включена до галузевої науково-технічної програми УААН на 2001-2005 роки „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя в Україні” (завдання 13.113.09).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи - розробка ранніх інформативних методів діагностики патології печінки на основі вивчення видових особливостей її функціонального стану у клінічно здорових і хворих коней.

Для досягнення мети необхідно було вирішити такі завдання:

а) дослідити видові особливості функціонального стану печінки у клінічно здорових коней різного віку, статі та фізіологічного статусу;

б) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у дорослих коней при захворюваннях різного генезу;

в) вивчити симптоми і функціональний стан печінки у лошат і молодняку коней при гастроентериті та А- і D-гіповітамінозах;

г) встановити інформативні тести для діагностики патології печінки у коней при різних хворобах;

д) теоретично та експериментально обґрунтувати патогенетичні механізми розвитку патології печінки у коней при хворобах різного генезу;

е) для профілактики і лікування патології печінки апробувати лікарський препарат бджолиного обніжжя - “Бістим”.

Обґєкт дослідження - патологія печінки у коней.

Предмет дослідження - видові, вікові та породні особливості функціо-нального стану печінки та її патологія у коней при хворобах різної етіології, вивчення патогенезу, експериментальне і теоретичне обґрунтування методів діагностики.

Методи дослідження - клінічні, аналіз морфологічного складу крові (кількість еритроцитів, лейкоцитів, лейкограма) та біохімічні (гемоглобін, загальний білок та білкові фракції, колоїдно-осадові проби, сечовина, креатинін, глюкоза, холестерол, АСТ, АЛТ, ГГТ, ЛФ, ХЕ, б-амілаза, загальний і кон'югований білірубін), гістологічні, бактеріологічні, серологічні, паразитологічні та токсикологічні.

Наукова новизна отриманих результатів. Встановлені видові особливості функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней різного віку, породи та фізіологічного стану, що є базисом для розробки інформативних методів діагностики патології печінки. Вперше визначені фізіологічні показники активності індикаторних ферментів печінки (АСТ, АЛТ і ГГТ), холестеролу, білірубіну, колоїдно-осадових проб у коней різних вікових груп та різного фізіологічного стану.

Встановлено, що у коней-продуцентів імунних сироваток виникають необоротні зміни гепатоцитів, що спричинює розвиток гіперпротеїнемії, синдромів цитолізу та функціональної недостатності, яка проявляється гіпоальбумінемією та диспротеїнемією. Уперше встановлено схильність коней з патологією печінки до розвитку ентералгії, виявлені механізми розвитку патології печінки при метеоризмі кишечнику. Хронічний гастроентерит у коней, спричинений асоціацією E. coli та Ps. аеrиgіnosa, призводить до розвитку паренхіматозної жовтяниці, порушення структури цитоплазматичної та мітохондріальної мембран гепатоцитів.

Уперше вивчено патогенез патології печінки при отруєнні коней алкалоїдами чорнокореня лікарського та В₁-афлатоксином. Патологія печінки при хронічному перебізі стахіботріотоксикозу характеризується гіперпротеїнемією і гіпоальбумінемією, порушенням дезінтоксикаційної функції (внаслідок чого виникає енцефалопатія), розвитком синдрому холестазу і цирозу.

Зміни функціонального стану і структури печінки при асоційованому перебізі ІЕМ та лептоспірозу характерні для хронічного гепатиту і початкових стадій цирозу, ринопневмонії та лептоспірозу - хронічного гепатохолангіту.

Уперше вивчено функціональний стан печінки у коней, хворих на сетаріоз. Він характеризується розвитком синдромів запалення, гепатоцелюлярної недос-татності, холестазу, цитолізу і печінкової енцефалопатії, що у сукупності можна діагностувати як хронічний гепатохолангіт.

Уперше апробовано для лікування і профілактики патології печінки у коней препарат бджолиного обніжжя “Бістим”.

Практичне значення одержаних результатів. Встановлені фізіологічні ліміти показників функціонального стану гепатобіліарної системи у клінічно здорових коней, ранні інформативні методи діагностики гепатопатії у коней та впровадження цих методів при захворюваннях різного генезу.

За матеріалами досліджень видано методичні рекомендації “Діагностика патології печінки у коней”, які затверджені НМК Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 2 від 20.12.2002 року). Матеріали досліджень увійшли до підручників “Ветеринар-на клінічна біохімія” (2002) (розділи - “Клінічна ферментологія” та “Біохімія і патобіохімія печінки”) і “Клінічна діагностика внутрішніх хвороб тварин” (2004) (розділи - “Дослідження печінки” та “Дослідження сечі”), затверджених Міністерством аграрної політики України для підготовки фахівців вищих аграрних навчальних закладів 3-4 рівнів акредитації за спеціальністю “Ветеринарна медицина”, у методичні рекомендації “Біохімічні методи дослідження крові тварин” / В.І.Левченко, Ю.М.Новожицька, В.В.Сахнюк та ін. - К.: 2004. - 105 с., затверджені наказом Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України № 115 від 07.10.2004 р. Розроблено та експериментально обґрунтовано методику застосування препарату “Бістим” у коней (патент на винахід № 2002086799).

Особистий внесок здобувача. Автором самостійно виконано, проаналізовано та узагальнено увесь обсяг експериментальних досліджень. Мікробіологічні та серологічні дослідження проведені у лабораторіях хвороб коней (завідувач - доктор ветеринарних наук Галатюк О.Є.) Інституту епізоотології УААН м.Рівне та хвороб молодняку ІЕКВМ (завідувач - доктор ветеринарних наук Ушкалов В.О.). Гістологічні дослідження проводилися в лабораторії патоморфології (завідувач - доктор ветеринарних наук Горальський Л.П. ) Інституту епізоотології УААН та на кафедрі ветеринарно-санітарної експертизи і патологічної анатомії Білоцерківського державного аграрного університету (доценти Утеченко М.В. та Папченко І.В.). Визначення білкових фракцій методом електрофорезу в поліакриламідному гелі проводилося на кафедрі клінічної діагностики (завідувач - доцент Курдеко О.П.) Вітебської державної академії ветеринарної медицини.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися та обговорювалися на міжнародних конференціях: присвяченій 100-річчю від дня народження С.З. Ґжицького (Львів, 2001); “До 120-річчя від часу заснування Львівської ветеринарної школи” (Львів, 2001); “Сучасні проблеми ветеринарної медицини з питань фізіології і патології відтворення тварин” (Київ, 2000); “Проблеми неінфекційної патології тварин” (Біла Церква, 2000 і 2003); присвяченій 150-річчю з дня заснування Харківського зооветеринарного інституту (Харків, 2001); “Досягнення та перспективи сучасної ветеринарної медицини” (Полтава, 2002); “ІЕКВМ - 80 років на передовому рубежі ветеринарної науки” (Харків, 2002); “Актуальні проблеми ветеринарної медицини в умовах сучасного ведення тваринництва” (Феодосія, 2003); “Ветеринарна медицина - 2004” (Феодосія, 2004); „Забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринництва, якості і безпеки продукції” (Одеса, 2004); на наукових конференціях науково-педагогічних працівників факультету ветеринарної медицини (Біла Церква, 1999, 2003, 2004); конференції молодих учених, докторантів, аспірантів “Наукові пошуки молоді на початку 21 століття (Біла Церква, 2004).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 31 наукову працю, з яких 26 статей у фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України, 1 патент.

Структура дисертації. Дисертаційна робота включає вступ, огляд літератури, вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи, 12 розділів результатів власних досліджень, узагальнення результатів досліджень та їх аналіз, висновки та пропозиції виробництву, список використаних джерел і додатки. Робота викладена на 299 сторінках комп'ютерного тексту, ілюстрована 117 таблицями та 52 рисунками. Список використаних джерел включає 492 найменування, у тому числі 261 - авторів із далекого зарубіжжя.

Вибір напрямів досліджень, матеріали та методи виконання роботи

Робота виконувалася протягом 1997-2004 рр. на кафедрі терапії та клінічної діагностики Білоцерківського державного аграрного університету. Частина досліджень проводилася в Інституті експериментальної та клінічної ветеринарної медицини (м. Харків), Інституті епізоотології УААН (м. Рівне), Вітебській ордена „Знак Почета” державній академії ветеринарної медицини (Республіка Білорусь). Гістологічні дослідження виконувалися на кафедрі патанатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Білоцерківського державного аграрного університету та в лабораторії патоморфології Інституту епізоотології УААН.

Дослідна частина роботи виконувалася в кінних заводах України: Олексан-дрійському, Деркульському, Онуфріївському, Новоолександрівському, Ягільницькому, приватному кінному заводі „Інкопмарк” м. Кіровоград та племінних фермах: ДП „Навчально-дослідне господарство Білоцерківського ДАУ” (м. Біла Церква), СТОВ „Ківшовате” Таращанського району, СРОВ „Храпачі” Білоцерківського району Київської області, СТОВ „Нагірна” Жашківського району, СТОВ „Виноград” Лисянського району Черкаської області, племінному обґєднанні „Компаніївка” Кіровоградської області, приватній конефермі м. Луцька, Київському державному іподромі та тваринах приватних осіб. Об'єктом досліджень були конематки віком від 3 до 15 років, жеребці - від 1 до 20 років, лошата і молодняк коней - від народження до однорічного віку чистокровної та української верхової, орловської та російської рисистої, тракененської і російської ваговозної порід та непородні коні.

У зв'язку з особливостями розміщення печінки у коней дослідження її загальноклінічними методами є малоінформативним. Тому основне місце відводиться біохімічному дослідженню крові. Проте, у ветеринарній гепатології не розроблені діагностичні критерії найбільш показових біохімічних тестів. Тому перший етап дослідної роботи полягав у вивченні видових особливостей показників функціонального стану печінки у клінічно здорових коней різних порід, віку та фізіологічного стану.

З цією метою були відібрані конематки, починаючи з 8-9-го місяця жеребності. Кобил досліджували клінічно, кров відбирали на 8-9-му, 10- і 11-му місяцях жеребності, в першу декаду після пологів та через один і три місяці після них.

Дослідження лошат проводили з дня народження і до річного віку. Кров відбирали на 1-й, 5-, 10-, 20- і 30-й дні життя та в 3-х, 6-ти, 9-ти- і в 12-місячному віці.

Для дослідження стану гемопоезу визначали: загальну кількість еритроцитів і лейкоцитів (пробірочним методом), величину гематокриту (мікрометодом у модифікації Й. Тодорова), уміст гемоглобіну (геміглобінціанідним методом), лейкограму виводили за Філіпченком, розраховували вміст гемоглобіну в еритроциті (ВГЕ), середній обґєм еритроцитів (СОЕ). Кислотну резистентність еритроцитів визначали за методом А.І. Терського та І.І. Гітельзона, популяційний склад -за методом І. Сизової. Білоксинтезувальну функцію печінки вивчали за рівнем у сироватці крові загального білка (рефрактометрично), його фракцій - нефелометричним (турбідиметричним) методом, а також за результатами сулемової, формолової і з міді сульфатом колоїдно-осадових проб.

Вуглеводну функцію печінки досліджували за вмістом у крові глюкози (ортотолуїдиновим методом); ліпідну - за рівнем у сироватці крові холестеролу (метод Златкіс-Зака); білірубіносинтезувальну - за умістом загального та конґю-гованого білірубіну методом Єндрашика і Грофа (1939) у модифікації В.І. Левченка і В.В. Влізла (1987), детоксикаційну - за кількістю сечовини (кольоровою реакцією з діацетилмонооксимом); креатиніноутворювальну - за вмістом креатиніну (кольоровою реакцією Яффе - метод Поппера). Функціональний стан і структуру мембран гепатоцитів оцінювали за активністю в сироватці крові аспарагінової (АСТ) та аланінової (АЛТ) амінотрансфераз (метод Рейтмана і Френкеля); холінестерази (ХЕ) - з використанням ацетилхолінхлориду; гамма-глутамілтрансферази (ГГТ) - реакцією з б-г-глутаміл-4-нітроаланіном (метод Szasz); амілолітичну функцію підшлункової залози - за активністю альфа-амілази (метод Каравея).

На другому етапі проводили моніторинг функціонального стану печінки у коней різного віку та статі. З цією метою відібрали 60 клінічно здорових непородних коней, які поділили на 4 групи (перша - 1-4 роки; друга - 5-8; третя - 9-12 і четверта - старше 12 років). У тварин визначали активність АСТ, АЛТ і ГГТ, стан білок- та білірубіносинтезувальної функцій печінки. Оцінку білірубіносинтезувальної функції в залежності від стану еритроцитопоезу вивчали на 108 тваринах, які були поділені на кілька груп. Першу групу (вік - 1-4 роки) становили тварини з низьким умістом гемоглобіну (87,4±7,7 г/л) та насиченістю еритроцитів (0,79±0,05 фмоль); другу - коні віком 5-8 років; третю - тварини 9-12-річного віку, четверту - коні старше 12-річного віку.

Досліджували також стан гепатобіліарної системи у 30 клінічно здорових жеребців чистокровної верхової, тракененської та аборигенної порід. Функціональний стан печінки у них оцінювали за показниками білок- і білірубіносинтезувальної функцій та активністю індикаторних ферментів - АСТ, АЛТ, ГГТ, у сироватці крові досліджували вміст сечовини та креатиніну.

Третій етап дослідної роботи був спрямований на вивчення змін гепатобіліарної системи при різних захворюваннях як заразної, так і неінфекційної етіології, що дало змогу визначити найбільш інформативні показники для діагностики її патології і теоретично обґрунтувати механізми розвитку ураження печінки при окремих хворобах. Вивчали функціональний стан печінки при таких хворобах: а) амілоїдоз печінки (19 гол.); б) ентералгія і метеоризм кишечнику (відповідно 11 і 7 гол.); в) гастроентерит, спричинений патогенними штамами E. сoli і Ps. аеrиgіnosa (15 гол. молодняку 1-3-річного віку та 27 кобил; збудники хвороби виділені в ІЕКВМ), та неінфекційними факторами (23 лошат 20-30-денного віку); г) А- і D-гіповітамінози (18 гол.) та виснаження (15 гол.); д) отруєння алкалоїдомікотоксинами (30 гол.; діагноз поставлений на основі аналізу годівлі та визначення афлатоксину В₁ в Інституті епізоотології УААН, м.Рівне); е) стахіботріотоксикоз (6 коней); ж) інфекційний енцефаломієліт (ІЕМ) в асоціації з лептоспірозом - у досліді було 16 коней 2-7-річного віку. Діагноз поставлений на основі епізоотологічних, клінічних, патолого-морфологічних, бактеріологічних та серологічних досліджень у лабораторії з вивчення хвороб коней (завідувач Галатюк О.Є.) та лабораторії патоморфології (завідувач Горальський Л.П.) Інституту епізоотології УААН, м.Рівне (експертизи № 134-136). Тварин досліджували 3 рази: хворих; через 2 та 6 місяців після клінічного видужання; з) асоційований перебіг ринопневмонії та лептоспірозу. Об'єктом дослідження були коні Новоолександрівської ваговозної породи, 3-15-річного віку, у яких ринопневмонія та лептоспіроз мали латентний перебіг. Тварин розподілили на 3 групи. В першу групу (n=41) відібрали коней, хворих на ринопневмонію (за РЗГА титр гемаглютинінів 1:128-1:512); у другу (n=22) - тварин з латентним перебігом ринопневмонії (за РЗГА титр 1:128-1:526) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200-1:800). Третю (n=12) становили коні з прихованим перебігом ринопневмонії (за РЗГА титр 1:512) та лептоспірозу (за РМА титр 1:200-1:800). Діагностика ринопневмонії (за РЗГА) та лептоспірозу (за РМА) проводилася в лабораторії хвороб коней (завідувач - Галатюк О.Є.) Інституту епізоотології УААН, м.Рівне; і) гельмінтози коней - сетаріоз - 13 тварин 1-4-річного віку та 14 коней віком від 1 до 15 років, спонтанно інвазованих параскарисами і стронгілятами. Яйця гельмінтів у фекаліях виявляли комбінованим методом, стандартизованим Г.О. Котельниковим та В.М. Хреновим. Культивування личинок проводили за П.А. Величкіним та гельмінтоларвоскопію - за Берманом-Орловим. Для виявлення мікросетарій використовували гемоларвоскопічний метод (доцент Антіпов А.А., кафедра паразитології і фармакології). При гельмінтокопроовоскопічному дослідженні екстенсивність інвазії в коней параскарисами становила 41,7%, стронгілятами - 100%.

На основі проведених досліджень нами встановлені найбільш інформатив-ні діагностичні критерії при окремих патологіях.

Аналіз результатів власних досліджень та урахування даних літератури дали змогу теоретично узагальнити патогенез патології печінки при окремих із перерахованих хвороб: амілоїдозі печінки, метеоризмі кишечнику, гастро-ентериті, алкалоїдомікотоксикозі, асоційованому перебізі ІЕМ і лептоспірозу та сетаріозі.

Для відновлення функціонального стану печінки у коней апробували препарат “Бістим”.

Функціональний стан печінки у клінічно здорових коней

Білковий обмін. Уміст загального білка і його фракцій залежить від віку коней та фізіологічного стану (табл. 1). За декілька тижнів до пологів уміст загального білка в сироватці крові кобил знижується, що пов'язано зі збільшенням об'єму циркулюючої крові і використанням білка на пластичні процеси у плода. Слід відзначити, що лошата, народжені від кобил зі значною гіпопротеїнемією (концентрація білка менше 60 г/л), як правило, нежиттєздатні.

У перші кілька тижнів після пологів уміст загального білка в сироватці крові майже не відрізняється від його вмісту у глибокожеребних кобил (табл. 1). Лише через три місяці кількість білка наближається до норми і становить 65,8-92,0 г/л (75,7±3,3). Низький уміст білка після пологів зумовлений, очевидно, його виділенням із молозивом і молоком.

Таблиця 1. Показники обміну білків у конематок української верхової породи (г/л)

Показник	8-9-й місяці жеребності	10-й місяць жеребності	11-й місяць жеребності	1-10-й день після пологів	1-й місяць після пологів
Загальний білок, lim M±m Альбуміни, lim M±m б1-глобуліни, lim M±m б2-глобуліни, lim M±m в-глобуліни, lim M±m г-глобуліни, lim M±m	62,0-80,0 72,0±1,16 25,5-39,0 31,0±0,68 0,5-10,0 3,3±0,52 4,7-15,0 9,0±0,61 3,0-22,0 14,6±0,94 5,6-27,0 10,2±0,7	60,0-80,0 68,3±0,71 20,0-42,0 30,0±0,71 0,5-9,0 3,4±0,4 3,0-15,0 8,8±0,64 8,0-30,0 17,5±0,88 4,0-21,0 9,54±0,64	55,0-80,0 67,2±1,0 17,5-42,0 26,5±1,2 0,5-8,0 3,7±0,58 3,7-13,0 7,9±0,63 10,0-28,0 17,3±0,79 2,1-21,0 12,6±0,85	55,3-79,2 67,85±1,0 13,3-36,0 26,5±1,54 1,0-6,0 3,7±0,56 4,7-15,0 8,8±1,11 7,5-26,0 17,0±0,93 4,5-22,0 11,7±1,2	57,5-87,5 69,0±2,0 18,0-34,0 27,0±1,19 1,0-7,0 3,8±0,81 1,4-10,0 7,5±0,81 11,3-23,5 17,3±1,1 5,0-18,5 11,4±1,1

Зі збільшенням строку вагітності у сироватці крові знижується вміст альбумінів, він низький в кінці 11-го місяця жеребності та в перший місяць після пологів. Лише через три місяці концентрація альбумінів відновлюється, і в середньому по групі становить 31,8 ± 2,2 г/л, або 42 % від загальної кількості білків. Низький уміст альбумінів у сироватці крові в останні місяці жеребності вказує на інтенсивні метаболічні процеси в організмі конематок, які зумовлені, передусім, швидким розвитком і ростом плода. Ендоплазматичний ретикулум гепатоцитів знаходиться в напруженому стані, і процес відновлення біосинтезу білка в перші місяці після пологів проходить повільно.

В останні місяці вагітності та після пологів відбуваються певні зміни і в глобуліновій фракції білка, але вони не є показовими. За два - три місяці до пологів уміст гамма-глобулінів був стабільним і лише перед пологами дещо зростав. Внаслідок цього у кобил порушувалося співвідношення між альбумінами і глобулінами, що свідчить про розвиток фізіологічної диспротеїнемії, можливість діагностики якої вивчали за допомогою колоїдно-осадових реакцій.

Найбільш інформативною є сулемова проба. У конематок 8-9-го місяців жереб-ності на встановлення флокуляційної здатності білків сироватки крові витрачали в середньому 2,46±0,09 мл розчину сулеми. Слід зазначити, що у кобил з низьким рівнем альбумінів у сироватці крові (нижче 40 % від загального білка) на виявлення преципітуючого помутніння витрачали більше 3 мл реактиву. З наближенням до пологів колоїдна стійкість білків підвищується. Проте корелятивної залежності між рівнем альбумінів і флокуляційною здатністю сироватки крові не виявили (r = - 0,05). Дослідження показали, що в усіх без винятку конематок на виникнення помутніння витрачали не менше 2,0 мл реактиву, а це дає підстави твердити, що менша кількість розчину сулеми для проведення реак-ції свідчить про диспротеїнемію.

При застосуванні проби з міді сульфатом у конематок на виникнення помутніння витрачали майже однакову кількість розчину (2,76±0,12 мл на 8-9-му місяці жеребності і 2,89±0,09 перед пологами). Після пологів на титрування проби сироватки витрати міді сульфату дещо збільшувалися, але корелятивної залежності між рівнем альбумінів і кількістю розчину немає (r = - 0,16).

Отже, в останні місяці вагітності і в перші - після пологів знижується метаболічний статус організму кобил, що підтверджується низьким рівнем у сироватці крові загального білка і зокрема альбумінів. Проте, це істотно не впливає на здоров'я кобил-матерів і розвиток плода, очевидно, завдяки високій колоїдній стійкості білків.

Вміст загального білка в сироватці крові лошат української верхової породи в перші десять днів життя змінювався незначно і становив 44-72 г/л (табл. 2).

Таблиця 2. Вміст загального білка та альбумінів у лошат української верхової породи

Вік	Загальний білок, г/л	Альбуміни
		г/л	у процентах
1-й день, lim M±m 10 днів, lim M±m 20 днів, lim M±m 30 днів, lim M±m 3 місяці, lim M±m 6 місяців, lim M±m 9 місяців, lim M±m 12 місяців, lim M±m	46,0-62,0 57,1±1,4 44,0-72,0 58,5±1,7 47,0-68,0 59,5±1,2 44,0-71,0 59,4±1,2 40,0-80,0 63,0±1,5 48,0-85,6 62,0±1,7 48,0-65,0 58,0±1,3 62,0-72,0 66,5±1,0	22,7-42,4 31,0±2,2 20,7-39,5 30,0±1,7 22,9-42,5 31,0±1,9 19,9-39,6 28,0±1,2 20,0-37,0 26,0±1,2 20,0-30,0 23,0±0,8 20,0-36,0 28,0±1,6 26,0-38,4 35,0±1,4	34,0-71,0 59,0±4,7 37,0-62,0 49,0±2,0 33,0-72,5 51,0±2,6 31,0-68,0 48,0±1,8 32,0-56,5 43,0±1,4 34,0-51,0 41,0±1,8 36,7-56,0 48,0±2,2 42,0-56,5 53,0±1,5

Надалі, до тримісячного віку, рівень його підвищується, і в шестимісячних лошат становить 48,0-85,6 г/л (62,0±1,7). У наступні три місяці життя тварини кількість загального білка у крові знижується, що, очевидно, зумовлено відлученням лошат та зміною годівлі, а в подальшому - знову підвищується і у річних лошат становить 66,5±1,0 г/л. Таким чином, білоксинтезувальна функція печінки у лошат починає стабілізуватися лише з дев'ятимісячного віку.

Вміст альбумінів в одноденних лошат становить 31,0±2,2 г/л (59,0±4,7 % від загального білка). Такий рівень альбумінів залишається до тритижневого віку тварин. Починаючи з місячного віку, рівень альбумінів поступово знижується. Зокрема, у тримісячних лошат української верхової породи він становить 26,0±1,2 г/л або 43,0 % від загального білка. Але найнижчий вміст альбумінів виявлено у шестимісячних лошат. У подальшому вміст альбумінів у сироватці крові поступово підвищується до 28,0±1,6 у дев'ятимісячних лошат і до 35,0±1,4 - у річних лошат, в останніх відмічали більш швидку реакцію флокуляції (3,0±0,19 мл реактиву).

Формолова проба в усіх лошат була негативною, що вказує на її низьку чутливість. Отже, проведені дослідження свідчать, що виявити диспротеїнемію у лошат першого року життя за допомогою колоїдно-осадових реакцій складно, а тому, очевидно, застосовувати їх у цей період недоцільно (табл. 3).

Таблиця 3. Показники колоїдно-осадових реакцій (мл) у лошат (n=73)

Вік	Сулемова	З міді сульфатом
1-й день 10 днів 20 днів 30 днів 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців	3,57±0,66 4,03±0,45 5,4±0,45 5,4±0,53 4,2±0,29 4,1±0,38 3,2±0,1 2,6±0,19	2,9±0,45 2,7±0,15 3,4±0,26 4,0±0,29 5,4±0,6 4,3±0,3 4,2±0,2 3,0±0,19

Отже, у лошат першого року життя білоксинтезувальна функція печінки має досить нестабільний характер. Пов'язано це зі значними фізіологічними змінами ультраструктури гепатоцитів і, насамперед, ендоплазматичного ретикулуму (особливо зернистого) як основного “водія” синтезу білків. Крім того, негативно впливає на стан білоксинтезувальної функції гепатоцитів недостатнє надходження білків з молоком (особливо після тримісячного віку).

Вуглеводний обмін. Основна роль печінки у вуглеводному обміні полягає в забезпеченні сталої концентрації глюкози в крові. У дорослих коней уміст глюкози в сироватці крові мало залежить від змін фізіологічного стану і коливається в межах від 1,57 до 3,72 ммоль/л (табл. 4).

Таблиця 4. Стан вуглеводної та ліпідної функцій печінки у кобил

Показник	8-9-й місяці жеребності	10-й місяць жеребності	11-й місяць жеребності	1-10 днів після пологів	1 місяць після пологів
Глюкоза, ммоль/л: lim М±m Холестерол, ммоль/л: lim M±m	1,57-3,61 2,5±0,12 2,83-4,41 3,7±0,11	1,71-3,72 2,8±0,17 1,71-4,76 4,3±0,19*	1,55-3,72 2,63±0,29 3,21-8,76 5,0±0,26**	1,8-3,52 2,7±0,13 2,6-4,2 3,3±0,23	2,15-3,5 3,1±0,19 2,6-5,4 3,6±0,36

Примітка. * - р < 0,05? ** - р < 0,01, порівняно з 8-9-м місяцем жеребності

У лошат першого місяця життя рівень глюкози в крові також постійний: 2,5-6,2 ммоль/л. Зокрема, у п'ятиденних тварин її середній вміст становить 4,6±0,32 ммоль/л і залишається на такому рівні протягом перших шести місяців життя, що пояснюється досконалістю механізмів регуляції її гомеостазу.

Після шестимісячного віку концентрація глюкози в крові знижується (табл. 5).

Ліпідний обмін. Печінка бере участь в усіх етапах обміну ліпідів. У ній синтезується 80 % холестеролу, тому вміст його є об'єктивним показником функ-ціонального стану печінки. Рівень холестеролу в сироватці крові кобил зростає зі збільшенням строку жеребності з 8-9-го до 11-го місяця, а після пологів знижується до вихідного (табл. 4).

Таблиця 5. Уміст глюкози і холестеролу в лошат, ммоль/л

Вік	Глюкоза	Холестерол
	lim	M±m	lim	M±m
1-й день 5 днів 10 днів 20 днів 30 днів 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців	- 3,3-6,2 2,8-5,6 2,1-5,4 2,5-5,6 2,8-7,4 4,0-5,5 2,0-5,5 1,5-4,3	- 4,6±0,32 4,0±0,24 4,4±0,3 4,4±0,27 4,7±0,35 4,8±0,11 3,6±0,22 3,6±0,24	13,2-30,2 8,8-16,1 7,5-23,0 4,3-27,7 4,8-19,0 2,5-12,0 2,6-7,0 3,4-5,2 2,3-7,0	20,0±1,46 13,0±1,1 14,6±1,6 13,9±1,85 11,4±1,45 7,2±0,77 4,4±0,33 4,3±0,14 4,3±0,54

Концентрація холестеролу у лошат першого дня життя висока і становить 20,0±1,46 ммоль/л. У наступні п'ять днів життя рівень холестеролу знижується і залишається стабільним до місячного віку. Починаючи з тримісячного віку, він знову знижується і стабілізується у шестимісячних лошат (табл. 5).

Пігментний обмін. У глибокожеребних кобил (8-9 міс.) рівень загального білірубіну становить 10,8-43,4 мкмоль/л, а з наближенням до вижеребки він зростає (табл. 6).

Таблиця 6. Уміст білірубіну в сироватці крові кобил (мкмоль/л)

Показник	8-9-й місяці жеребності	10-й місяць жеребності	11-й місяць жеребності	1-10 днів після пологів	1 місяць після пологів	3 місяці після пологів
Загальний, Lim M±m Конґюгований, Lim M±m	10,8-43,4 19,4±0,76 0-6,9 2,46±0,15	9,9-70,7 24,3±1,14 0-8,4 2,88±0,22	14,2-56,9 34,6±1,26 0,4-4,8 3,52±0,18	6,2-26,2 16,3±1,26 1,3-5,6 2,44±0,3	6,4-20,6 12,8±1,04 0,65-5,6 2,77±0,65	5,0-16,1 10,0±0,6 0,4-4,7 2,25±0,27

Після пологів уміст загального білірубіну знижується (р<0,001) і цей процес триває протягом трьох місяців. Зміни вмісту кон'югованого (зв'язаного) білірубіну подібні: перед пологами він зростає, а в перші дні після них - знижується. Надмірне утворення пігменту під час вагітності можна пояснити посиленим гемолізом еритроцитів. Очевидно, в цей період у гепатоцитах знижується вміст транспортного білка білірубіну та активність уридиндифосфатглюкуронілтрансферази (УДФ-трансферази), внаслідок чого порушується зв'язування вільного білірубіну з глюкуроновою кислотою і виділення кон'югованого - з жовчю.

При народженні у лошат виявили високий рівень білірубіну в сироватці крові (34,0±3,4 мкмоль/л; табл. 7). Білірубінемію у них можна характеризувати як фізіологічну. Очевидно, вона зумовлена низькою активністю УДФ-транс-ферази та недостатнім умістом у цитоплазмі гепатоцитів транспортного білка. В наступні дні життя вміст загального білірубіну в сироватці крові знижується і, починаючи з місячного віку, залишається стабільним, не перевищуючи 16,5 мкмоль/л.

Таблиця 7. Показники білірубіну і сечовини у лошат

Вік	Білірубін, мкмоль/л	Сечовина, ммоль/л
	загальний	конґюгований
	Lim	M±m	Lim	M±m	Lim	M±m
1-й день 5 днів 10 днів 20 днів 30 днів 3 місяці 6 місяців 9 місяців 12 місяців	20,4-50,0 11,2-55,0 13,0-26,5 8,0-21,0 7,15-20,8 8,4-17,0 5,0-16,0 8,0-18,8 8,0-16,0	34,0±3,4 24,4±2,4 18,0±0,82 17,0±1,25 13,0±0,64 13,7±0,84 10,9±0,75 13,5±0,99 12,2±0,56	0,2-14,5 0,2-9,5 0,5-4,0 0,6-7,0 0,5-8,0 0,2-7,0 0,5-7,8 2,0-3,7 2,0-3,4	5,4±0,53 3,0±0,61 1,8±0,14 2,6±0,39 3,5±0,49 2,9±0,52 3,5±0,52 2,8±0,16 2,7±0,26	0,2-8,3 1,0-8,0 1,5-4,0 1,1-4,0 1,0-6,0 1,6-8,5 3,0-6,5 3,9-7,0 3,8-6,5	4,3±0,58 3,4±0,38 2,7±0,17 2,9±0,12 3,7±0,22 5,0±0,26 5,0±0,17 5,0±0,21 4,3±0,34

Уміст кон'югованого пігменту в сироватці крові лошат при народженні становить в середньому 5,4±0,53 мкмоль/л, в подальші періоди дослідження кіль-кість холебілірубіну знижується і стабілізується у місячному віці (табл. 7).

Отже, гепатоцити в кінці першого місяця життя досить оперативно виконують процеси глюкуронування і виведення зв'язаного білірубіну в жовчні капіляри, а тому цей період можна вважати становленням білірубіносинтезувальної і білірубіноекскреторної функцій печінки.

Детоксикаційна функція печінки. Печінка бере участь у знешкодженні ряду ендогенних токсичних продуктів клітинного метаболізму або речовин, що надходять ззовні. Основним механізмом знешкодження аміаку в організмі є біосинтез сечовини, тому визначення її є важливим діагностичним тестом, який характеризує дезінтоксикаційну функцію печінки та екскреторну функцію нирок.

У кобил уміст сечовини в період жеребності і після пологів становить 4-6 ммоль/л і має стабільний характер. Пов'язано це, очевидно, з високою чутливістю коней до гіперамоніємії.

Кількість сечовини у сироватці крові лошат першого дня життя становить 4,3±0,58 ммоль/л. В наступні дні вміст сечовини знижується, особливо у 10- і 20-денних лошат. Напевно, у цей період аміак використовується тканинами організму для відновного амінування кетокислот, що приводить до утворення амінокислот і, насамперед, аспарагіну і глутаміну, які беруть участь у регуляції кислотно-лужного балансу і є незамінним джерелом азоту у біосинтезі пуринових і пиримідинових нуклеотидів (ДНК і РНК). Починаючи з двадцятого дня життя лошат, кількість сечовини поступово підвищується (табл. 7), стабілізується у тримісячному віці.

Активність ферментів. Патологічні процеси в печінці спричинюють зміну активності ферментів печінкового походження в сироватці крові, тому визначення їхньої активності дозволяє діагностувати характер та глибину ураження гепатоцитів. Важливе місце при дослідженні ферментів відводиться трансферазам. Активність аспарагінової амінотрансферази (АСТ) у глибокожеребних конематок не перевищує 1072 нкат/л (4,21 ммоль/л), з наближенням до пологів дещо знижується (табл. 8), а після них поступово зростає, проте не перевищує 1230 нкат/л (4,43 ммоль/л).

Таблиця 8. Активність індикаторних ферментів печінки у конематок

Період життя	АСТ, нкат/л	АЛТ, нкат/л	ГГТ, нкат/л
	Lim	M±m	Lim	M±m	Lim	M±m
Місяці жеребності: 8-9-й 10-й 11-й Після пологів: 1-10-й день 1 місяць 3 місяці	650,0-1160,0 600,0-1000,0 594,0-1072,0 580,0-1110,0 760,0-1220,0 860,0-1230,0	903,0±19,4 833,0±16,7 850,0±22,2 875,0±25,0 840,0±28,0 910,0±25,0	19,0-114,0 28,0-110,0 22,0-120,0 19,0-103,0 28,0-110,0 28,0-110,0	61,0±8,3 64,0±5,6 67,0±8,3 61,0±8,3 83,0±16,7 72,0±13,9	20,0-1000,0 10,0-1300,0 40,0-1300,0 100,0-900,0 100,0-800,0 -	320,0±30,0 310,0±40,0 380,0±50,0 420,0±60,0 480,0±60,0 -

Примітка. Для перерахування показників активності АСТ і АЛТ з нкат/л у ммоль/л їх необхідно помножити на коефіцієнт 0,0036

У лошат активність АСТ поступово зростає, у місячному віці стабілізується, і лише у 6-місячному вірогідно більша (р<0,05), ніж в одномісячному, практично не відрізняється від активності у конематок. Максимальна активність АСТ становить 1130 нкат/л (4,0 ммоль/л). Активність АЛТ у кобил, порівняно з АСТ, значно менша. Як до пологів, так і після них її активність є досить ста-більною і не перевищує 120 нкат/л (0,43 ммоль/л), що свідчить про незначну концентрацію цього ензиму в гепатоцитах (табл. 8).

У лошат від народження і до 20-го дня життя активність АЛТ залишається без змін, надалі підвищується і у місячних тварин становить 125,0±11,1 нкат/л (табл. 9). Такий рівень активності АЛТ зберігається ще протягом п'яти місяців, а потім знижується до величин, характерних для дорослих тварин. Максимальна активність АЛТ не перевищує 170 нкат/л (0,6 ммоль/л).

Таким чином, у коней у процесах трансамінування амінокислот провідна роль належить АСТ. Активність її має не перевищувати 1100 нкат/л (3,9 ммоль/л), а АЛТ - 160 нкат/л (0,58 ммоль/л). Вищі показники активності трансфераз слід розцінювати як показник ураження цитозолю і субклітинних структур гепатоцитів.

Таблиця 9. Активність ферментів у лошат української верхової породи у перший місяць життя

Показник	День життя
	1-й	5-й	10-й	20-й	30-й
АСТ, нкат/л Lim M±m АЛТ, нкат/л Lim M±m ГГТ, нкат/л Lim M±m ЛФ, ммоль/л Lim M±m	150,0-1060,0 568,0±12,5 3,6-320,0 83,0±18,9 40,0-1200,0 410,0±60,0	81,0-970,0 667,0±36,1 11,0-270,0 86,0±17,2 20,0-2440,0 550,0±110,0 5,8-19,0 10,53±3,11	620,0-940,0 778,0±16,7 17,0-180,0 105,5±10,3 20,0-1780,0 490,0±70,0 6,5-15, 10,90±1,77	520,0-1020,0 794,0±21,1 11,0-180,0 80,5±8,6 20,0-1420,0 500,0±40,0 5,3-11,5 7,7±0,69	570,0-1060,0 817,0±16,4 11,0-380,0 125,0±11,7 50,0-1440,0 500,0±40,0 3,0-10,0 6,8±0,6

Досить важливим тестом функціонального стану гепатобіліарної системи, особливо в коней, є активність г-глутамілтрансферази (ГГТ), оскільки фермент локалізується у мембранах біліарного полюсу гепатоцитів та у клітинах ендотелію жовчних шляхів і його активність підвищується навіть при незначних явищах холестазу. В нормі активність ГГТ має не перевищувати 700,0 нкат/л (0,7 мккат/л).

У лошат після народження, на відміну від полігастричних тварин, відсутнє явище фізіологічного холестазу, що підтверджується низькою активністю ГГТ (410,0±60,0 нкат/л), яка залишається на такому рівні протягом трьох місяців (табл. 10).

Стабільність ферменту в перші місяці життя є, напевно, тим важливим механізмом транспортної системи, який забезпечує перенесення амінокислот як через зовнішню плазматичну мембрану, так і через систему внутрішньоклітинних мембран. В наступні місяці життя активність ГГТ знижується, стабілізується і в шестимісячних лошат становить 320,0±45,0 нкат/л.

Важливим показником позапечінкового холестазу є активність лужної фос-фатази (ЛФ). У 5-10-денних лошат вона становить 10,5±3,1-10,9±1,77 ммоль/л. Надалі її активність поступово знижується до 3,9±0,25 ммоль/л у дев'ятимі-сячних лошат. Підвищена активність ЛФ в перші місяці життя пояснюється, напевно, більш інтенсивним транспортом фосфорних сполук, які необхідні для росту і формування кісткової тканини. З шостого по дев'ятий місяці життя ріст тварин дещо уповільнюється, а тому активність ЛФ знижується.

Таблиця 10. Активність ферментів у лошат української верхової породи у перший рік життя

Показник	Місяці
	3-й	6-й	9-й	12-й
АСТ, нкат/л Lim M±m АЛТ, нкат/л Lim M±m ГГТ, нкат/л Lim M±m М±м (мккат/л) ЛФ, ммоль/л Lim M±m	570,0-950,0 820,0±15,6 8,9-288,9 97,0±13,9 100,0-1080,0 450,0±50,0 0,45±0,05 4,0-8,5 7,3±0,36	680,0-1130,0 889,0±15,0 11,0-240,0 125,0±16,7 100,0-1600,0 320,0±45,0 0,32±0,045 1,6-8,5 4,9±0,44	811,0-1000,0 922,0±22,2 42,0-169,0 61,1±9,2 40,0-720,0 220,0±28,0 0,22±0,028 2,3-6,0 3,9±0,25	769,0-1040,0 890,0±19,4 8,0-169,0 78,0±11,1 70,0-420,0 260,0±38,0 0,26±0,038 - -

Таким чином, життєво важливі функції печінки стабілізуються в різні періоди життя. Насамперед, відбувається становлення білірубіносинтезувальної (пер-ший місяць) та дезінтоксикаційної (з тримісячного віку) функцій; вугле-водна та ліпідна - стабілізуються у 6-, білоксинтезувальна - у 12-місячних лошат.

Зміни функціонального стану печінки, механізми їх розвитку та методи діагностики патології при хворобах різного генезу

Другий етап дослідної роботи був присвячений вивченню стану гепатобіліарної системи при захворюваннях різної етіології, патогенезу розвитку патології та методів її діагностики.

Зміни функціонального стану печінки при незаразних захворюваннях. Оскільки коні часто використовуються як донори для біологічної промисловості при виготовленні сироваток та інших біологічних препаратів, то важливим є питання щодо впливу тривалої гіперімунізації на їхній організм в цілому і стан печінки зокрема, який ми вивчали на одній із біофабрик України. Загальний стан тварин був задовільним, хоча у 26,3 % коней прослуховувалися зміни тонів серця (приглушення першого і послаблення другого у місцях найкращої чутливості мітрального та тристулкового клапанів), що характерно для міокардіодистрофії. Такі зміни були виявлені у коней старше 17 років. У деяких тварин (15,8 %) спостерігали сіро-біле нашарування на спинці язика, часте позіхання, відвисання нижньої губи, що є характерними ознаками гастриту.

Тривале антигенне навантаження коней, як показали результати наших досліджень, призводить до активації клітин МФС, внаслідок чого збільшується кількість імуноглобулінів G, M i A. Поряд з цим, гіперімунізація спричиняє зниження еритроцитопоезу, зменшення кисневої ємності крові, що веде до розвитку гемічної гіпоксії. Це проявляється олігоцитемією (у 52,6 %), олігохромемією та гіпохромією. Остання значно послаблює енергетичний баланс клітин. На фоні посиленої активності імунокомпетентних клітин при дефіциті енергії у них виникають мутаційні порушення. Зокрема, у купферівських клітинах відбувається зниження фагоцитозу, накопичення ліпопротеїнів низької щільності, денатурованого білка та зниження синтезу в них важливого ферменту - колагенази. Зміни зірчастих клітин призводять до посиленої колагенізації просторів Діссе та зменшення надходження в гепатоцити субстратів, які зв'язані з білком.

Мутації ендотеліальних клітин печінки спричинюють порушення їх фільтраційної функції. В результаті цього у просторах Діссе накопичуються імуноглобуліни G, полісахариди сполучної тканини (гіалуронова кислота і хондроїтинсульфат) та колаген. Ці зміни імунокомпетентних клітин призводять до зростання кількості В-клітин, що синтезують патологічні імуноглобуліни - попередників амілоїдобластів. Накопичення видозмінених клітин у просторах Діссе, очевидно, призводить до посиленого синтезу патологічного фібрилярного білка і до утворення значної кількості амілоїду. Підтвердженням цього є підвищений рівень білка в сироватці крові у 84,2% коней, який в середньому становив 91,8±2,4 г/л.

Внаслідок сполучення фібрил преамілоїда з білками і глікопротеїнами плазми патологічний білок (амілоїд) осідає на стінках міжчасточкових капілярів і артеріол, зменшує їхню проникність та трофіку, стискує гепатоцити, що спричиняє їх атрофію (рис. 1).

Оскільки цей процес триває довго, то найбільш тяжкі зміни проходять в ендоплазматичній системі гепатоцитів. Зокрема, у шорсткому ендоплазматичному ретикулумі уповільнюється синтез альбумінів, що призводить до гіпоальбумінемії у 73,7 % коней. Кількість їх у сироватці крові коней-донорів становила 21,3±1,34 г/л (19,5±2,6% від загального білка), що у 1,5 рази менше, ніж у клінічно здорових тварин. У 21,4 % коней уміст альбумінів досягав критичної межі (12,2-17,1 %). Глобуліновий спектр крові мав інший характер, що свідчить про розвиток деструктивних змін у паренхімі печінки (уміст постальбумінів і гаптоглобіну був удвічі більшим, рівень б₂-макроглобулінів зріс на 26,5 %). Підвищена кількість трансферину є причиною посиленого розпаду еритроцитів внаслідок постійного антигенного впливу.

Найбільшу частку у глобуліновому спектрі білків становлять г-глобуліни (43,2 %), основу яких складають імуноглобуліни класу G і А. У середньому вміст їх у коней-донорів становив 32,5±2,8 г/л, що майже удвічі більше, ніж у клінічно здорових, причому гіпергаммаглобулінемія виявлена у 100% донорів. Постійно високий уміст г-глобулінів є свідченням розвитку необоротних хронічних змін у гепатоцитах внаслідок аутоімунних реакцій, що є основною причиною збільшення кількості патологічних білків - парапротеїнів.

Про їх виникнення свідчить диспротеїнемія, швидко діагностувати яку можна за допомогою колоїдно-осадових реакцій. Найбільш показовою серед них була формолова проба, яка у всіх дослідних тварин була різко позитивною. Вважаємо, що такі зміни формолової проби є наслідком підвищеної кількості насамперед г-глобулінів. Результати інших коагуляційних проб були менш показовими. Зокрема сулемова проба була позитивною лише у 73,7 % тварин.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Схема розвитку патології печінки у коней-донорів

Про поглиблення змін структури гепатоцитів свідчить низька активність АСТ (очевидно, мітохондріального ізоферменту), що можливо є проявом гемічної гіпоксії. Внаслідок її дії у мітохондріях знижуються процеси окиснювального фосфорилування та утворення і вивільнення енергії для різних метаболічних процесів. Але активність аланінової амінотрансферази була підвищена у значної кількості тварин (у 47,4 %), що, напевно, є наслідком пошкодження мембранної і цитозольної структур гепатоцитів.

Таким чином, навіть у клінічно здорових коней-донорів відбуваються істотні зміни гепатобіліарної системи. Тому стан здоров'я цих тварин слід оцінювати не лише за результатами клінічного дослідження, а й періодично (1 раз на квартал) проводити морфологічне і біохімічне дослідження крові з визначенням показників білкового обміну (білкові фракції, формолова і сулемова проби).

Серед незаразних хвороб коней провідне місце займають шлунково-кишкові захворювання із симптомокомплексом колік. Очевидно, розлади травлення та інтоксикація при коліках негативно впливають на стан гепатобіліарної системи, тому нашим завданням було виявлення наявності патології печінки та методів її діагностики при коліках. Дослідження проводили на конях україн-ської верхової породи 2-10-річного віку, які спонтанно хворіли на коліки.

У 27,3 % тварин, хворих на ентералгію, виявили гіпопротеїнемію, а у 45,5 % - гіпоальбумінемію. Очевидно, це пов'язано з тривалими попередніми змінами, що характеризувалися явищами мальдигестії та мальабсорбції при порушенні роботи шлунково-кишкового каналу. Після перехворювання гіпоальбумінемія залишалася. Уміст б₁-глобулінів підвищився у 1,5 рази, що є специфічною відповіддю організму на запалення, яке присутнє при ентералгії. Після клінічного видужання тварини вміст б₁-глобулінів підвищувався, а б₂-фракції - знижувався. Уміст г-глобулінів до і після перехворювання залишався без змін.

Зменшення кількості альбумінів не можна пояснити розвитком ентералгії, оскільки це тривалий процес, що підтверджує низька активність АСТ і АЛТ відповідно у 27,3 і 40,0 % коней, яка буває при хронічному ураженні гепатоцитів. Цей факт свідчить про те, що, очевидно, порушення функціонального стану і структури гепатоцитів є одним із факторів, який сприяє виникненню ентералгії. Через три дні після клінічного видужання активність АСТ і АЛТ у 62,5 % хворих коней була низькою. На ураження печінки вказує і вміст білірубіну в сироватці крові. Гіпербілірубінемія була виявлена у 72,7 % тварин під час нападів ентералгії. Після видужання рівень пігменту знижувався, що є підтвердженням більш швидкого відновлення білірубіносинтезувальної функції гепатоцитів, порівняно з іншими.

При метеоризмі кишечнику стан тварин набагато тяжчий. Механізм розвитку метеоризму кишечнику можна уявити таким. Незначні порушення годівлі та утримання, які мають місце на конефермах, призводять до функціональних змін різних органів і систем, у тому числі гепатобіліарної. Продукти бродіння (вуглекислий газ, азот, метан, жирні кислоти), сполучаючись із холіном, подразнюють нервові закінчення кишок, що призводить до судомних скорочень та розтягування їхніх стінок і поступового припинення всмоктування та виведення газів. Перистальтика кишечнику уповільнюється, іноді зовсім припиняється. У товстому кишечнику посилюються гнильні процеси, оскільки туди надходить велика кількість неперетравленого білка. В результаті гниття білків утворюються токсичні продукти (аміак, крезол, фенол, індол, скатол), які надходять у печінку, що призводить до порушення її детоксикаційної функції. Посилюється глюконеогенез (як компенсаторний механізм для відновлення енергетичного гомеостазу), у крові підвищується вміст інтермедіарних сполук, особливо молочної і піровиноградної кислот. Останні є гепатобіліарними отрутами.

Тривала аутоінтоксикація призводить до порушення всіх функцій гепатоцитів, передусім альбуміносинтезувальної. Кількість альбумінів була зменшеною у 48,9% хворих тварин. Водночас, уміст г-глобулінів був підвищений удвічі, що свідчить про реакцію мезенхімальної тканини, яка характерна для хронічного перебігу патологічного процесу в печінці.

Аутоінтоксикація продуктами гниття спричинює руйнування мітохондрі-альної та цитозольної структур гепатоцитів, тому підвищується активність насамперед АЛТ (у 5,7 разів) і меншою мірою - АСТ (табл. 11), тобто розвивається цитолітичний синдром. Розтягнутий газами кишечник стискує печінку - розвиваються механічні перепони для виведення жовчі, окрім того порушується формування жовчних міцел, тому активність ГГТ підвищується, що є типовим для холестатичного синдрому.

Таблиця 11. Інформативність показників функціонального стану печінки у коней при захворюваннях різного генезу

Показник	Норма	ІЕМ і лептоспіроз	Метеоризм кишечнику	Стахіботріо- токсикоз	Сетаріоз
Загальний білок, г/л	65,0-80,0	84,3±2,4	79,9±3,3	88,6±4,3	61,0±0,96
Альбуміни: г/лв процентах	26,0-40,0 40,0-50,0	22,9±1,9 28,6±3,0	26,5±4,2 32,8±4,6	17,7±1,7 20.3±2,9	18,2±1,4 29,4±2,4
АСТ, нкат/л	750,0-1000,0	1250,0±89,0	1172,0±56,0	758,0±25,0	1056,0±19,4
АЛТ, нкат/л	50,0-110,0	179,0±21,2	364,0±28,0	41,7±8,3	86,0±11,1
ГГТ, мккат/л	0,1-0,5	4,5±0,7	3,36±0,8	4,0±1,0	2,95±0,63
Сечовина, ммоль/л	3,0-7,0	3,7±0,6	8,1±2,2	3,0±0,47	3,0±0,34
Білірубін, мкмоль/л: загальний кон'югований	6,0-14,5 ? 3,5	19,9±3,3 1,8±0,5	94,2±19,4 16,1±6,8	- -	10,3±0,7 3,96±0,18

Не менш переконливим аргументом його розвитку є рівень білірубіну в сироватці крові. Кількість його у хворих була у 7,6 разів вищою, ніж у клінічно здорових, а в 42,9 % коней уміст білірубіну в крові у 8-11,6 разів перевищував максимальну норму. Уміст холебілірубіну був підвищеним у 71,4 % хворих і становив 16,1±6,8 мкмоль/л (у 4 рази більше, порівняно зі здоровими). Гіпербілірубінемія, очевидно, зумовлена зниженням енергетичного потенціалу гепатоцитів, які не в змозі забезпечувати процеси глюкуронування. Крім того, при пошкодженні гепатоцитів, кардіоміоцитів та міоцитів вивільняється велика кількість міоглобіну в кров, який теж може бути джерелом нееритроцитарного гему для синтезу білірубіну і екскреції кон'югованого білірубіну в жовчні капіляри.

Діагностика патології печінки при метеоризмі кишечнику має грунтуватися на результатах найбільш показових діагностичних тестів, а саме: підвищення активності ГГТ (у 21 раз) і АЛТ (у 5,7 разів), зростання вмісту загального і кон'югованого (відповідно у 7,6 і 7,3 разів) білірубіну.

Зміни функціонального стану печінки, їх патогенез і діагностика при інфекційній патології. Інфекційні хвороби завдають значних збитків конярству. На одному з кінних заводів ми діагностували у коней поєднаний перебіг лептоспірозу та ІЕМ (останній - не підтверджений лабораторно). Захворювання виникло влітку і клінічно проявлялося анорексією, іктеричністю (інколи анемічністю) видимих слизових оболонок, сонливістю, мимовільними рухами губами, виділенням слини, набряками в ділянках голови і грудної клітки. У тварин виявляли тахікар-дію (близько 80 ударів за 1 хв) і тахіпное (більше 30 дихальних рухів). У п'яти коней відмічали гострий перебіг інфекції, який проявлявся ураженням цент-ральної нервової системи (нестримний рух уперед з подальшим настанням оглумоподібного стану), набряками в ділянках голови та грудної клітки і загибеллю протягом 24-30 годин. Спостерігали олігоцитемію, а внаслідок інтоксикації та зневоднення організму - підвищення гематокритної величини (на 17,3 %, порівняно зі здоровими). Водночас виявлена олігохромемія (105,0±5,2 г/л), гіпохромія (0,86±0,04 фмоль проти 1,25±0,06 фмоль - у здорових), лейкопенія та нейтрофілія з гіпопластичним зрушенням ядра.