Епізоотологія, патогенез, етіотропна та імунокорегуюча терапія при фасціольозі і дикроцеліозі жуйних тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ І КЛІНІЧНОЇ

ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ УААН

УДК 619: 616.9 - 085.37: 616.995.122:636

ЕПІЗООТОЛОГІЯ, ПАТОГЕНЕЗ, ЕТІОТРОПНА ТА ІМУНОКОРЕГУЮЧА ТЕРАПІЯ ПРИ ФАСЦІОЛЬОЗІ І ДИКРОЦЕЛІОЗІ ЖУЙНИХ ТВАРИН

03.00.18 - паразитологія, гельмінтологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора ветеринарних наук

ДАХНО Іван Степанович

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Сумському державному аграрному університеті та Полтавському державному сільськогосподарському інституті Міністерства аграрної політики України.

Науковий консультант: доктор ветеринарних наук, професор Галат Владислав Федорович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри паразитології та тропічної ветеринарії.

Офіційні опоненти: доктор ветеринарних наук, професор Шеховцов Віталій Степанович, Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, головний науковий співробітник лабораторії паразитології;

доктор ветеринарних наук, професор Тараненко Іван Лукич, Одеський державний сільськогосподарський інститут, завідувач кафедри паразитології та гістології;

доктор біологічних наук, професор Секретарюк Кім Васильович, Львівська державна академія ветеринарної медицини ім. С.З.Гжицького, завідувач кафедри паразитології та рибництва.

Провідна установа: Інститут зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, відділ паразитології, м. Київ

Захист відбудеться "31" жовтня 2001 р. о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.359.01 при Інституті експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, Харків, вул. Пушкінська, 83.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН за адресою: 61023, Харків, вул. Пушкінська, 83.

Автореферат розісланий "27" вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор ветеринарних наук, професор К.Є.Конаржевський.

Дахно Іван Степанович. Епізоотологія, патогенез, етіотропна та імунокорегуюча терапія при фасціольозі і дикроцеліозі жуйних тварин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора ветеринарних наук за спеціальністю 03.00.18 - паразитологія, гельмінтологія.

Інститут експериментальної і клінічної ветеринарної медицини УААН, Харків, 2001.

У дисертації викладені матеріали розповсюдження і сезонної динаміки фасціольозу, дикроцеліозу та змішаної фасціольозно-дикроцеліозної інвазії у великої рогатої худоби і овець. З'ясовані строки зараження тварин трематодами на пасовищах. Встановлені зміни при паразитуванні гельмінтів в обміні мікроелементів, імунологічних показниках, центральних і периферичних органах імунної системи.

Визначені ефективні протитрематодозні препарати та вперше застосовані імуномодулятори a-аргінін і РНК. Розроблені та впроваджені у виробництво комплексні схеми застосування антгельмінтиків і імуномодуляторів, які сприяли підвищенню лікувальних заходів, нормалізації імунологічних показників крові, відновленню імунодефіцитного статусу в органах імунної системи і підвищенню продуктивності тварин.

Ключові слова: фасціольоз, дикроцеліоз, епізоотологія, патогенез, імунітет, антгельмінтики, імуномодулятори, імунокорегуюча терапія.

Дахно Иван Степанович. Эпизоотология, патогенез, этиотропная и иммунокоррегирующая терапия при фасциолезе и дикроцелиозе жвачных животных. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора ветеринарных наук по специальности 03.00.18 - паразитология, гельминтология.

Институт экспериментальной и клинической ветеринарной медицины УААН, Харьков, 2001.

Изучены распространение и сезонная динамика фасциолеза, дикроцелиоза и смешанной фасциолезно - дикроцелиозной инвазии у жвачных животных природно-климатических зон Украины - Лесостепи и Полесья. Установлено максимальную зараженность животных трематодами в зимний период. В зоне Лесостепи экстенсивность дикроцелиозной инвазии у крупного рогатого скота достигала 57,81%, у овец - 57,54%, фасциолезной, сответственно - 34,01 и 42,46%. В зоне Полесья доминирующее положение занимала фасциолезная инвазия у крупного рогатого скота (62,95%) и овец (59,01%). Пораженность животных дикроцелиями не превышала 40,56 и 41,50%.

В динамике развития фасциолезно - дикроцелиозной инвазии изучен иммунитет на клеточном и субклеточном уровнях. Установлено, что иммунодефицитное состояние организма животных после заражения трематодами сопровождается супрессорной активностью Т-лимфоцитов, увеличением количества эозинофилов до 20,0%, моноцитов до 10,4%, циркулирующих иммунных комплексов до 0,2 единиц оптической плотности, иммуноглобулина G до 28,66 мг/мл.

Выявлены деструктивные изменения в центральных и периферических органах иммунной системы. В тимусе - уменьшение площади коркового вещества, в лимфатических узлах и селезенке - площади Т- и В - зависимых зон, в костном мозге - торможение пролиферации клеток зернистого (без эозинофилов) и эритроидного ростков, лимфоидных клеток при активизации эозинофилов. Установлено значительное уменьшение количества микроэлементов в печени животных при остром течении и высокой интенсивности фасциолезно - дикроцелиозной инвазии. Применение антгельминтиков обеспечивало высокую эффективность при трематодозах животных. Роленол (5% клозантел) проявлял при фасциолезе ЭЭ - 80,0%, ИЭ - 98,05%, вермитан (10% суспензия альбендазола) при фасциолезе ЭЭ и ИЭ - 100%, при дикроцелиозе соответственно 80,0 и 83,53%, альбендазол при дикроцелиозе ЭЭ - 80,0%, а ИЭ - 97,17%. Однако препараты не восстанавливали нарушенного иммунного баланса в организме животных.

Разработанная и внедренная в производство комплексная схема применения антгельминтиков и иммуномодуляторов повышала эффективность лечебных мероприятий. Дегельминтизация роленолом и иммуностимуляция a-аргинином или a-аргинином и РНК обеспечивали 100% эффективность при фасциолезе. Вермитан и иммуномодулятор РНК проявляли 100% эффективность при смешанной фасциолезно-дикроцелиозной инвазии, а вермитан и a-аргинин при фасциолезе - 100%, при дикроцелиозе-экстенсэффективность 90,0%, интенсэффективность 91,21%. Альбендазол в сочетании с a-аргинином и РНК кроме высокой эффективности при дикроцелиозе обеспечивали восстановление обмена микроэлементов.

Выявленные изменения в органах иммунной системы после применения препаратов характеризовались нормализацией иммунологических показателей крови до уровня здоровых животных. В лимфатических узлах отмечали расширение площади паракортикальной зоны при фасциолезе на 9,27%, при дикроцелиозе - на 11,6%, площади лимфатических узелков со светлыми центрами соответственно на 11,97 и 15,1%, а мякотных тяжей на 8,8 и 5,5%. Иммуноцитологическая перестройка в корковом слое, лимфатических узелках и мякотных тяжах была направлена на пролиферацию клеток лимфоидно-макрофагальной системы. В селезенке отмечали увеличение площади периваскулярных лимфоидных муфт при фасциолезе на 7,3%, при дикроцелиозе - на 4,43%, а в лимфатических узелках со светлыми центрами без учета периваскулярных лимфоидных муфт на 3,5 и 1,9%. В тимусе выявляли расширение площади коркового вещества на 18,93 и 15,13%, в костном мозге увеличение количества клеток зернистого ростка лейкоцитов (без эозинофилов) на 21,0 и 17,8%, эритроидного ростка - на 18,4 и 18,9%, лимфоидных клеток - на 3,86 и 2,77%.

Производственными испытаниями установлено увеличение суточного удоя молока от одной коровы на 0,77-0,98 кг. Окупаемость дополнительных затрат составила 12,2-21,13 грн.

Результаты проведенных исследований включены в “Рекомендації щодо застосування антгельмінтиків, діючою речовиною яких є альбендазол, при гельмінтозах тварин та птиці”, одобренных методической комиссией ИЭКВМ УААН и секцией ветеринарной медицины научно-технического совета Министерства аграрной политики Украины.

Ключевые слова: фасциолез, дикроцелиоз, эпизоотология, патогенез, иммунитет, антгельминтики, иммуномодуляторы, иммунокоррегирующая терапия.

Dakhno Ivan Stepanovich. Epizootology, pathogenesis, etiotrophia and immunocorrelation therapy in fasciolosis and dicroceliosis of ruminants.- Manuscript.

The dissertation to compete the academic degree of Doctor's Veterinary Science, Speciality 03.00.18.- Parasitology, Helmintology.

Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine of Ukrainin Agrarian Academy of Sciences. Kharkiv, 2001.

The data on spreading and season dynamics of fasciolosis, dicroceliosis and mixed fasciolosis-dicroceliosis invasion in cattle and seep have been presented. Periods of trematode invasion of animals in pastures have been found out. The changes in microelements exchauge, immunobiological reactivity of animals organism, immune system central and distal organs have been determined.

Effective untitrematode preparations have been determined and immunostimulators such as L-arginine and RNА have been used for the first time. Complex scheme of untihelminthosis and immunostimulators, that contributed to medical measures rise, distal blood immunobiological indices normalization, immunodeficient status of immune system rehabilization, and making herds more productive have been worked out and adopted in production.

Key words: fasciolosis, dicroceliosis, epizootology, pathogenesis, immunitet, antihelmintics, immunomodulators, immunocorrelation therapy.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На всіх континентах земної кулі найбільш поширеними і соціально небезпечними гельмінтозами великої рогатої худоби та овець є фасціольоз і дикроцеліоз. Вони завдають значної економічної шкоди тваринництву: зниження молочної та м'ясної продуктивностей, погіршення якості продуктів, витрати коштів на проведення лікувально-профілактичних заходів.

Дослідниками зареєстровані постійні вогнища фасціольозної та дикроцеліозної інвазії як в регіонах України, так і в країнах, що межують з нею: Росії [Л.Н.Хіцова, І.Д.Шелякін, 1996; Д.Н.Шемяков, І.О.Архіпов, 1997; І.О. Архіпов та ін., 1999] Білорусії [С.С.Ліпницький, 1989], Молдові [Д.К.Ерхан та ін., 1991], Словакії [D.Duwel, R.Reisenleitez, 1984; I.Corba, et al., 1984]. На території України за них повідомили М.Д. Клесов, З.Г. Попова [1958], В.І.Здун [1962], А.Й. Меремінський [1962], К.П. Корж [1963], І.П.Яворський [1995], В.С. Шеховцов, та ін. [1995], О.П.Житова [1999], А.П.Стадніченко, Т.В.Волтарніст [2000]. Опубліковані дані свідчать про неблагополуччя господарств зони Карпат та Західного Полісся і мало відомостей щодо сучасного стану поширення трематодозів на території Північно-східної України, яка відрізняється природно-кліматичними умовами від західних областей і має свої особливості ведення тваринництва. До того ж повідомлення авторів носять суперечливий характер. Це можна пояснити тим, що вивчалися окремі моноінвазії, не враховувався асоціативний перебіг фасціольозу та дикроцеліозу. Проте останнім часом дослідниками встановлено зростання ураженості тварин змішаними гельмінтозами та виявлено нові природні осередки [М.М.Бочарова, 1992; В.Я.Пономаренко та ін., 1995; А.М.Баттіров, А.Б.Фіапшева, 1996; В.В.Ромашов, І.Д.Шелякін, 1996; А.Б.Фіапшева, 1999; Ю.Ю.Довгій, 1999].

Незважаючи на значні успіхи дослідників у вивченні фасціольозу та дикроцеліозу, питання патогенного впливу гельмінтів на імунобіологічну реактивність організму тварин є актуальним. Аналіз літературних джерел свідчить про те, що гельмінти є сильними імунодепресантами [Ю.Ю.Довгій та ін., 1994; Е.Х.Даугалієва, К.Г.Курочкіна, 1996]. Одним із механізмів виникнення імунологічної недостатності є порушення регуляторних процесів в імунній системі, пов`язаних із супресорною і хелперною функціями Т-лімфоцитів. Установлено, що в механізмі імунологічної супресії має значення порушення функції макрофагів, які стають неспроможними переносити антигени та здійснювати циркуляцію в організмі тварин імунних комплексів і лімфоцитотоксинів [О.С.Лейкіна, Н.П. Шихобалова, 1978; О.Г.Політаєва, 1978, 1984, 1997; О.С. Лейкіна, 1981, 1984; А.С.Безсонов, Р.А.Пенькова, 1984; К.М.Лобан та ін., 1986].

Механізми імунологічної недостатності при дикроцеліозі та змішаній фасціольозно-дикроцеліозній інвазії вивчені не повністю. Це стосується в першу чергу імуноморфологічних та імуноцитологічних змін у лімфоїдних органах тварин при паразитуванні гельмінтів.

Досить тривалий час розробка комплексу лікувально-профілактичних заходів базувалася тільки на визначенні антгельмінтної активності препаратів без урахування їх дії на імунну систему. Тому багаторазові дегельмінтизації при трематодозах тварин не завжди давали позитивні результати, а імунопатологічні реакції після застосування антгельмінтиків іноді були сильніше виражені, ніж клінічні ознаки самого захворювання [Ю.А.Ватніков, 1991; Е.Х.Даугалієва та ін., 1998].

Одним із способів зниження негативного впливу гельмінтів та антгельмінтиків на гомеостаз організму тварин і профілактики розвитку імунодефіцитного стану є використання після дегельмінтизації імуномодуляторів, які сприяють не тільки підвищенню імунобіологічної реактивності, а й зменшенню патогенної дії паразитів на живителя [Е.Х.Даугалієва, 1986; Е.Х.Даугалієва, В.В.Філіппов, 1991]. Тому необхідним є пошук засобів поліпшення імунорегуляції організму тварин та методів імунокорегуючої терапії.

Застосування гематологічних, імунологічних, імуноморфологічних методів досліджень та математичного аналізу отриманих результатів дозволить суттєво поглибити уявлення про характер і механізм патогенезу при фасціольозі і дикроцеліозі тварин.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась відповідно до науково-технічних програм Всеросійського науково-дослідного інституту гельмінтології ім. К.І. Скрябіна, державних з 1986 по 1990 рр. (0.51.09.) та з 1991 по 1995 рр. (01.01.Д, 03.01.Д), галузевої з 1991 по 1995 рр. (0. сх 01.10), міждержавної з 1996 по 2000 рр. (01. Завдання 03) та тем ІЕКВМ УААН і Сумського агропрому з 1990 по 1997 рр. (66.89.90, УДК 619: 616.995.122:636.3, держреєстрація 01900049926).

Мета і задачі дослідження. Вивчити розповсюдження фасціольозу дикроцеліозу у тварин різних природно-географічних зон України, визначити вплив фасціол, дикроцелій і деяких антгельмінтиків на імунологічний стан організму корів та розробити заходи боротьби з трематодозами великої рогатої худоби.

Досягнення цієї мети здійснювали шляхом вирішення таких завдань:

1. З`ясувати розповсюдження та сезонну динаміку фасціольозу і дикроцеліозу жуйних тварин у зоні Полісся і Лісостепу України.

2. Визначити строки зараження тварин трематодами в умовах Лісостепової зони України.

3. Вивчити імунологічний стан організму великої рогатої худоби при спонтанному фасціольозі і дикроцеліозі та вплив гельмінтів на обмін мікроелементів.

4. Визначити терапевтичну ефективність антгельмінтиків: роленолу, вермітану (10% суспензії альбендазолу) і альбендазолу при трематодозах та вплив їх на імунологічний стан організму корів.

5. Визначити вплив імуномодуляторів a-аргініну і РНК на імунологічні показники крові корів при фасціольозі та дикроцеліозі.

6. Провести корекцію імунної відповіді при негативному впливі антгельмінтиків на організм корів.

7. Розробити схеми комбінованого застосування антгельмінтиків та імуномодуляторів при фасціольозі і дикроцеліозі тварин.

8. Вивчити імуноморфологічні зміни в лімфоїдних органах при фасціольозі і дикроцеліозі та на фоні дегельмінтизації й імуностимуляції.

9. Вивчити імуноцитологічні і морфологічні зміни в тимусі, кістковому мозку, селезінці і лімфатичних вузлах при фасціольозі і дикроцеліозі корів та на фоні дегельмінтизації й імуностимуляції.

10. Провести виробниче випробування антгельмінтиків та імуномодуляторів із визначенням їх економічної ефективності.

Об'єкт дослідження: трематодози жуйних тварин, патогенез, лікувальна та імунокорегуюча терапія.

Предмет дослідження: вивчення епізоотології і патогенезу при фасціольозно-дикроцеліозній інвазії тварин; розробка нових методів протитрематодозної терапії із застосуванням антгельмінтиків та імуномодуляторів на підставі даних гістологічної і морфометричної оцінки стану імунітету.

Методи дослідження: для досягнення поставленої мети використовували гельмінтокопроовоскопічні дослідження - метод послідовних промивань, повних і неповних гельмінтологічних досліджень печінки за К.І.Скрябіним (1928 ) та спосіб посмертної діагностики дикроцеліозу.

Кількість лейкоцитів підраховували в камері із сіткою Горяєва, а лейкограму визначали шляхом приготування мазків крові, їх фіксації рідиною Никіфорова і фарбуванням за Романовським.

Отримання лімфоцитів із крові корів проводили за О.Воуum (1968). Визначення кількості Т-лімфоцитів здійснювали за І.Д.Понякіною та ін. (1983), а оцінку їх субпопуляції - за S.Limatibul et al.(1987). В-лімфоцити ідентифікували за S.Mendes et al. (1973).

У сироватці крові тварин визначали концентрацію циркулюючих імунних комплексів методом селективної преципітації комплексу антиген - антитіло в 3,75% розчині поліетиленгліколю з подальшим визначенням густини преципітанту на фотоелектроколориметрі, імуноглобулін G вивчали за Manchini (1965).

Визначення вмісту мікроелементів у печінці тварин проводили методом атомно - абсорбційної спектрометрії.

Для імуноморфологічних досліджень готували гістологічні зрізи із лімфатичних вузлів, селезінки і тимусу, які фарбували гематоксиліном та еозином, азур II еозином і метиловим зеленим та піроніном за Браше. Площу зон лімфоїдних органів визначали за Г.Г.Автанділовим (1973). Мазки крові з епіфізів плечових кісток фіксували і фарбували за Май-Грюнвальдом із подальшим дофарбовуванням за Романовським.

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше отримано дані про розповсюдження та сезонну динаміку змішаної фасціольозно-дикроцеліозної інвазії у жуйних тварин та підтверджено значне поширення фасціольозу і дикроцеліозу в господарствах Лісостепової і Поліської зон України.

Розроблено спосіб посмертної діагностики (патент А61В10/00), який забезпечує виявлення 76,5% молодих дикроцелій і 96,6% статевозрілих. При його використанні та методу гельмінтологічних розтинів встановлено, що зараження тварин фасціолами і дикроцеліями проходить на пасовищах Лісостепової зони в травні, але більш інтенсивно - метацеркаріями дикроцелій у серпні і на початку вересня, адолескаріями фасціол - від початку серпня до кінця жовтня. Результати досліджень використані для визначення строків проведення лікувальних заходів.

У динаміці розвитку фасціольозно-дикроцеліозної інвазії вперше вивчено імунітет на клітинному рівні, виявлено імуноморфологічні та імуноцитологічні зміни в лімфоїдних органах, одержані дані щодо обміну мікроелементів. Установлено, що стан організму тварин після зараження фасціолами і дикроцеліями супроводжується вираженою імунодепресією імунокомпетентних клітин та патологічними змінами в центральних і периферичних органах імунної системи. Виявлено значне зниження рівня мікроелементів у печінці тварин при гострому перебігу й високій інтенсивності фасціольозно-дикроцеліозної інвазії.

Уперше вивчено імунологічний стан організму корів після дегельмінтизації роленолом, вермітаном (10% суспензією альбендазолу) та альбендазолом. Виявлені імуномодулюючі властивості препаратів a-аргініну і РНК (рибонуклеїнова кислота), які підвищували імунний статус при гельмінтозах та забезпечували зниження екстенсивності й інтенсивності фасціольозної і дикроцеліозної інвазій у тварин при застосуванні їх після дегельмінтизації.

Удосконалена комплексна система боротьби з трематодозами великої рогатої худоби, яка включає застосування антгельмінтиків та імуномодуляторів.

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність роботи полягає у впровадженні в практику ветеринарної медицини способу посмертної діагностики дикроцеліозу. Визначена доцільність використання комплексних гельмінтологічних та імунологічних досліджень, що дозволяє істотно доповнити відомості про загальнобіологічні взаємовідносини у системі "паразит - живитель" при фасціольозі, дикроцеліозі й змішаній фасціольозно-дикроцеліозній інвазії та удосконалити етіотропну й імунокорегуючу терапії.

Розроблена і впроваджена в господарствах "Зоря" Краснопільського і "Зоря" Недригайлівського районів Сумської області, "Світанок" Миргородського і "Шишаки" Шишацького районів Полтавської області комплексна терапія антгельмінтиками роленолом, вермітаном (10% суспензією альбендазолу) і альбендазолом та імуномодуляторами a-аргініном і РНК при трематодозах корів, яка сприяла більш швидкому відновленню імунологічного статусу організму та підвищенню продуктивності тварин.

Результати досліджень використані також в опублікованих посібниках: "Гельминтозы домашних животных Сумской области" (Сумы, "Джерело", 1996), "Атлас гельмінтів тварин" (Киів, 2001), “Робочому зошиті для лабораторних і клінічних занять із паразитології та інвазійних хвороб сільськогосподарських тварин” (Суми,1996), "Рекомендаціях щодо застосування антгельмінтиків, діючою речовиною яких є альбендазол, при гельмінтозах свійських тварин та птиці" (Харків, 2000).

Основні положення дисертації використовуються в навчальному процесі на факультетах ветеринарної медицини Сумського державного аграрного університету, Полтавського державного сільськогосподарського інституту, Курської сільськогосподарської академії ім. І.І.Іванова та підготовці аспірантів при Всеросійському інституті гельмінтології ім. К.І. Скрябіна.

Особистий внесок здобувача у виконану роботу полягає в самостійному проведенні обсягу методичної, експериментальної й аналітичної роботи, статистичній обробці отриманих результатів. Консультативну допомогу в проведенні епізоотичного обстеження господарств,визначенні імунологічних показників крові тварин та імуноморфологічних змін лімфоїдних органів при трематодозах надали доктор біологічних наук, професор Горохов В.В., доктор ветеринарних наук, професор Даугалієва Е.Х. (ВІГІС), доктор біологічних наук, професор Манаппова Р.Т. (Башкирський державний аграрний університет). Спільно з науковцями Інституту експериментальної та клінічної ветеринарної медицини УААН розроблені рекомендації щодо боротьби з гельмінтозами тварин.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були повідомлені та обговорені: на сесіях Координаційної Ради з ветеринарної гельмінтології Всеросійського інституту гельмінтології ім. К.І. Скрябіна (1989 - 2000 рр.) - матеріали розглянуті на річних звітах; науковій конференції "Приёмы и способы совершенствования технологий производства сельского хозяйства в условиях Сумской области" (Сумы, 1990); Всесоюзній науковій конференції "Методы профилактики и борьбы с трематодозами человека и животных" (Сумы, 1991); науковій конференції "Шляхи підвищення продуктивності і якості сільськогосподарської продукції" (Суми", 1993); IV з`їзді паразитоценологів України (Харків, 1995); науковій конференції "Напрямки підвищення продуктивності сільськогосподарської продукції" (Суми, 1995); Всеросійський науковій конференції "Ассоциативные паразитарные болезни, проблемы экологии и терапии" (Москва, 1995); XXV Всесвітньому ветеринарному конгресі (Японія, 1995); V міжз'їздівській конференції паразитоценологів України (Луганськ, 1997); наукових конференціях науково-педагогічних працівників Сумського державного аграрного університету (1992 - 1998 рр); Всеросійській науковій конференції "Теория и практика борьбы с паразитарными болезнями" (Москва, 1999); науково-практичній конференції паразитологів України (Київ, 1999); науково-практичній конференції паразитологів країн СНД (Москва, 1999); науковій конференції паразитоценологів (Вітебськ, 1999); координаційній нараді з проблем ветеринарної паразитології (Харків, 1999); наукових конференціях навчально-педагогічних працівників Полтавського державного сільськогосподарського інституту (1999 - 2000 рр); Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження Квасницького О.В. (Полтава, 2000);

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 37 друкованих роботах, у тому числі: у двох довідникових посібниках, 17 статтях, що опубліковані у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, 7 зарубіжних виданнях, 9 матеріалах і тезах конференцій, одному патентові на винахід і одних методичних рекомендаціях.

Структура дисертації. Робота викладена на 405 сторінках комп'ютерного друку, ілюстрована 48 таблицями, 23 рисунками і включає: вступ, огляд літератури, власні дослідження, їх аналіз і узагальнення, висновки та рекомендації виробництву, список використаних джерел із 715 назв, у тому числі 135 іноземних, додатки.

ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Матеріали і методи досліджень. З метою вивчення розповсюдження фасціольозу, дикроцеліозу та змішаної фасціольозно-дикроцеліозної інвазії у великої рогатої худоби й овець у господарствах різного типу Сумської і Полтавської областей були проведені клінічні, копроовоскопічні і патологоанатомічні обстеження тварин протягом 1988 - 1998 рр. та аналіз ветеринарної статистики управлінь державної ветеринарної медицини обласних державних адміністрацій від 1990 до 1999 року.

Вивчення розповсюдження та сезонної динаміки трематодозів проводили в 5 господарствах зони Полісся (Сумська область) та 8 - зони Лісостепу (Сумська і Полтавська області) протягом 1995-1998 рр. У цих господарствах у різні сезони року проводили відбір проб фекалій від тварин і досліджували методом послідовних промивань у лабораторіях кафедри паразитології і епізоотології Сумського державного аграрного університету та кафедри паразитології, патанатомії і ветсанекспертизи Полтавського державного сільськогосподарського інституту з визначенням екстенсивності трематодозних інвазій. Методику досліджень по можливості стандартизували, для цього фекалії брали в кількості 5 г, посуд використовували однакового розміру. Всього проведено 9793 копроовоскопічних дослідження від 2425 голів великої рогатої худоби та 1259 овець.

Інтенсивність фасціольозної, дикроцеліозної і змішаної інвазії вивчали методом повних і неповних гельмінтологічних досліджень печінок (К.І.Скрябін, 1928) на м'ясокомбінатах Сумської і Полтавської областей та запропонованим нами способом посмертної діагностики дикроцеліозу.

Всього повному гельмінтологічному дослідженню піддано 1348 печінок великої рогатої худоби і 869 печінок овець - неповному, при якому визначали екстенсивність інвазії (ЕІ), - відповідно 13485 і 7184. Запропонованим методом діагностики досліджено 75 печінок тварин.

Вивчення строків зараження тварин фасціолами та дикроцеліями на пасовищах Лісостепової зони проводили шляхом гельмінтологічного дослідження 358 печінок великої рогатої худоби і овець із господарств “Шишаки” Шишацького і “Україна” Зінківського районів Полтавської області та господарств Сумського, Білопільського, Недригайлівського і Краснопільського районів Сумської області. Вік трематод залежно від стадії розвитку визначали за наявністю сформованих органів (матки, сім'яників) із урахуванням кольору та розміру гельмінтів.

У цілому нами проведено гельмінтологічне обстеження 25975 голів великої рогатої худоби та овець із 28 господарств 15 районів двох областей України.

Вивчення імунологічної реактивності організму корів при спонтанному фасціольозі, дикроцеліозі та змішаній трематодозній інвазії проводили в динаміці протягом трьох місяців у весняно-літній період, коли гельмінти досягали статевозрілої стадії.

Гематологічні та імунологічні дослідження проводили на кафедрі епізоотології і паразитології Сумського державного аграрного університету, у лабораторії імунології та генетики Всеросійського інституту гельмінтології ім. К.І. Скрябіна (м. Москва), на кафедрі паразитології Башкирського державного аграрного університету (м. Уфа) від 1995 до 1999 року.

Від кожної тварини кров брали у дві пробірки. Із 15 - 20 мл крові першої пробірки отримували сироватку для визначення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) методом селективної преципітації комплексу антиген - антитіло в 3,75% розчині поліетиленгліколю з подальшим визначенням густини преципітанту на фотоелектроколориметрі та імуноглобуліну G методом радіальної імунодифузії в гелі з використанням моноспецифічної сироватки за Manchini (1965). Кров другої пробірки 2 - 3 мл з 0,1 мл (5000 ОД) гепарину використовували для підрахунку кількості лейкоцитів у камері із сіткою Горяєва та визначення лейкограми шляхом приготування мазків крові, їх фіксації рідиною Никіфорова і фарбування за Романовським. Отримання лімфоцитів із периферичної крові корів проводили шляхом центрифугування в одноступеневому градієнті щільності фіколверографіну за методом О.Boyum (1968].

Визначення кількості Т-лімфоцитів (Е - РУК) проводили в реакції спонтанного розеткоутворення, використовуючи еритроцити барана в якості маркера, тимусзалежних лімфоцитів - за методом Понякіної І.Д. та ін. [1983] із урахуванням методичних рекомендацій Інституту урології і нефрології (м. Київ). Оцінку субпопуляції Т-лімфоцитів проводили в реакції розеткоутворення з теофіліном (S. Limatibul et al., 1987). Т-лімфоцити, які зберігали властивість утворювати розетки в присутності теофіліну (теофілінрезистентні, ТФР - РУК), відносили до Т-хелперів, а клітини, що втрачали її (теофілінчутливі, ТФЧ - РУК), являли собою суміш Т-супресорів та Т-кілерів.

Імунорегуляторний індекс (ІРІ) визначали шляхом поділу теофілінрезистентних на теофілінчутливі клітини. Ідентифікацію В-лімфоцитів (ЕАС - РУК) у периферичній крові корів проводили за методом S. Mendes et al (1973).

Лікувальну ефективність антгельмінтиків роленолу в дозі 5см3 на 100 кг маси методом підшкірного введення, 10% суспензії вермітану в дозі 10 см3 на 100 кг маси і альбендазолу в дозі 15 мг/кг по ДР при внутрішньому застосуванні та імуномодуляторів: a-аргініну в дозі 2 см3 і РНК - 2,5 см3 на корову методом підшкірного введення визначали за показниками екстенс- та інтенсефективності (ЕЕ, ІЕ) через 45 днів та один рік після застосування препаратів. З цією метою було досліджено 1290 проб фекалій від великої рогатої худоби.

Визначення впливу антгельмінтиків та імуномодуляторів на природну резистентність організму корів проводили в 15 дослідах. Тварин досліджували гематологічними та імунологічними методами через 5,15, 30,45 і 60 діб після останнього введення препаратів із дослідної групи і контрольної, яким препарати не застосовували. Всього досліджено 790 проб крові від 386 тварин.

Вміст мікроелементів у печінці тварин при трематодозах, а також після застосування антгельмінтиків та імуномодуляторів проводили методом атомно-абсорбційної спектрометрії після сухої мінералізації проб. Всього досліджено 200 зразків печінки.

Для імуноморфологічних досліджень відбирали шматочки лімфоїдних органів (лімфатичних вузлів, тимусу, селезінки), фіксували у 10%-му нейтральному формаліні і рідині Карнуа. Парафінові зрізи фарбували гематоксиліном та еозином, азур ІІ еозином і метиловим зеленим та піроніном за Браше. Площу лімфоїдних зон органів визначали за Г.Г. Автанділовим (1973). Отримані показники перераховували в проценти. Мазки крові з епіфізів плечових кісток фіксували і фарбували за Май-Грюнвальдом із подальшим дофарбовуванням за Романовським. Ідентифікацію клітинних елементів кісткового мозку проводили за допомогою атласу М.Г. Абрамова (1979).

Всього досліджено лімфоїдних органів від 50 тварин.

Статистично-математичну обробку результатів досліджень проводили на комп`ютері Pentium III, визначаючи середнє арифметичне (М), його похибку (m), середнє квадратичне відхилення (s) кожного члена варіаційного ряду від М, коефіцієнт варіації (СV), рівень достовірності (Р), використовуючи таблицю Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Розповсюдження та сезонна динаміка фасціольозу і дикроцеліозу жуйних тварин у зонах Лісостепу і Полісся України. Дані звітності підриємств ветеринарної медицини за 1990 - 1999 роки показали, що в господарствах Сумської області, які розташовані у двох природно-кліматичних зонах - Полісся та Лісостепу, трематодози жуйних тварин мають широке розповсюдження.

Середня ЕІ фасціолами протягом 10-ти річного спостереження становила у великої рогатої худоби 6,77%, у овець - 8,62%, дикроцеліями відповідно 5,54% і 6,05%. Ураженість великої рогатої худоби фасціолами у 1990 р. не перевищувала 2,86%, у 1992 р. досягала 7,01%. Від 1993 до 1996 року ЕІ знижувалася до 4,09-6,76%, проте, у 1997 р. зростала до 10,0% і трималася на високому рівні до 1999 р. (9,80%).

У овець фасціольозна інвазія також зростала протягом 10-ти річного спостереження. Якщо у 1990 р. ЕІ становила 6,85%, у 1995 р. - 15,66%, то у 1999 р. - 26,83%.

Екстенсивність дикроцеліозної інвазії, за даними ветеринарної статистики 1990 року, у великої рогатої худоби становила 5,69%, у овець - 10,23%. Від 1992 до 1995 року кількість уражених тварин зменшувалась, проте, у 1998 і 1999 рр. ЕІ зростала у великої рогатої худоби відповідно до 28,30 і 24,14%, у овець - 7,18 і 10,80%.

У господарствах Полтавської області (Лісостепова зона) середня ЕІ фасціолами у великої рогатої худоби не перевищувала 2,05%, дикроцеліями - 0,79%. У овець показники були вищими і досягали рівня відповідно 3,30 і 2,91%.

За даними статистики простежується зростання екстенсивності фасціольозної та дикроцеліозної інвазій у великої рогатої худоби. Якщо до 1996 р. ураженість фасціолами не перевищувала 1,73%, дикроцеліями - 0,60%, то у 1999 р. ці показники зросли відповідно до 2,70 і 2,53%.

Максимальну ураженість овець фасціолами реєстрували у 1990 (4,97%) і 1991 рр. (5,50%), дикроцеліями - 1993 (3,87%) та 1996 рр. (4,94%).

На основі проведених копроовоскопічних досліджень тварин із господарств, неблагополучних щодо трематодозів, нами встановлено, що в залежності від зони їх розташування та природно-кліматичних умов екстенсивність фасціольозної, дикроцеліозної і змішаної інвазій у жуйних тварин була неоднаковою. Середня ЕІ дикроцеліями у великої рогатої худоби зони Лісостепу, яка займає Полтавську і більшу частину Сумської областей, протягом 1995-1998 рр. досягала 57,81±1,25%, фасціолами - 34,01±1,56%. Кількість тварин, уражених одночасно фасціолами та дикроцеліями, не перевищувала 18,15±2,03%.

У овець дикроцеліозну інвазію реєстрували в 57,54±1,41%, фасціольозна досягала рівня 42,46±1,33%, а змішана - 19,57±1,33%.

У господарствах зони Полісся середня екстенсивність дикроцеліозної інвазії протягом 1995 - 1998рр. не перевищувала у великої рогатої худоби 40,56±3,27%, проте фасціольозна підвищувалась до 62,95±1,57%, а змішана - до 25,55±2,80%. У овець відмічали зниження дикроцеліозної інвазії до 41,50±1,65% та збільшення кількості уражених тварин фасціолами - до 59,05±0,86% і одночасно дикроцеліями і фасціолами - 25,65±1,44%.

У сезонному аспекті максимальне ураження тварин трематодами відмічали в зимовий період. Дослідженнями встановлено зростання дикроцеліозної інвазії у великої рогатої худоби зони Лісостепу до 61,25±1,70%, у овець до 60,38±1,87%. ЕІ фасціолами в цей період становила у великої рогатої худоби 38,02±0,30%, у овець - 46,65±0,42%, а одночасно фасціолами та дикроцеліями відповідно 23,76±0,50 і 23,25±2,09%.

Таку ж закономірність у сезонній динаміці спостерігали у тварин зони Полісся, з тією різницею, що екстенсивність дикроцеліозної інвазії у зимовий період не перевищувала у великої рогатої худоби 48,67±0,78%, у овець - 46,06±1,52%, в той час як фасціольозна досягала рівня відповідно 66,88±1,09 і 61,41±0,63%. Поряд із цим одночасне ураження тварин фасціолами і дикроцеліями зростало у великої рогатої худоби до 33,28±0,94%, у овець - 29,63±0,58%.

Результати гельмінтологічного дослідження печінок великої рогатої худоби з господарств Лісостепової зони показали, що середня інтенсивність інвазії (ІІ) дикроцеліями становила 229,3 екз./гол, фасціолами - 53,1 екз./гол. Одночасне паразитування дикроцелій та фасціол не перевищувало відповідно 81,7 і 48,8 екз./гол.

ІІ у овець була значно вищою і досягала рівня дикроцеліями 265,0 екз./гол., фасціолами 64,8 екз./гол., а змішана інвазія дикроцеліями і фасціолами 160,4 і 61,4 екз./гол.

У тварин зони Полісся виявляли більш інтенсивне ураження фасціолами великої рогатої худоби (73,7 екз./гол.) та овець (98,7 екз./гол), ніж у зоні Лісостепу. ІІ дикроцеліями становила відповідно 142,0 і 170,7 екз./гол. Показники ІІ при змішаній інвазії досягали у великої рогатої худоби дикроцеліями 112,3,фасціолами 74,7 екз./гол., у овець відповідно 124,5 і 65,7 екз./гол.

Нами встановлено зростання ІІ трематодами протягом року. Максимальну кількість трематод у хворих тварин реєстрували восени. У цей період ІІ дикроцеліями у великої рогатої худоби Лісостепової зони становила 275,3,у овець - 350 екз./гол., зони Полісся відповідно 179,2 і 238,7 екз./гол. Фасціольозна інвазія у тварин зони Лісостепу не перевищувала у великої рогатої худоби 71,2 екз./гол., у овець 85,8 екз./гол. У господарствах зони Полісся показники збільшувалися відповідно до 89,0 і 121,0 екз./гол.

Інтенсивність ураження одночасно фасціолами і дикроцеліями значно зростала у овець як зони Лісостепу (дикроцеліями до 197,0,фасціолами до 73,8 екз./гол.), так і зони Полісся - відповідно 185,0 і 87,0 екз./гол. У великої рогатої худоби показники були нижчими і дорівнювали в Лісостеповій зоні дикроцеліями 89,6 екз./гол., фасціолами 54,2 екз./гол., у зоні Полісся відповідно 128,0 і 78,0 екз./гол.

Таким чином, дані ветеринарної статистики і результати проведених досліджень свідчать про широке розповсюдження фасціольозу, дикроцеліозу та змішаної трематодозної інвазії у жуйних тварин господарств Лісостепової і Поліської зон України. У сезонному аспекті екстенсивність та інтенсивність зростала в осінньо-зимовий період, після випасання тварин на неблагополучних пасовищах, при значно вищих показниках ураження дикроцеліями у зоні Лісостепу, а фасціолами - у зоні Полісся.

Показники імунітету корів при спонтанному фасціольозі, дикроцеліозі та при змішаній фасціольозно-дикроцеліозній інвазії. Визначення природної резистентності корів при спонтанному фасціольозі проводили на 10 коровах 6-8-ми річного віку, яких розділили за принципом аналогів на дві групи, по п'ять у кожній, з урахуванням результатів триразових копроовоскопічних досліджень. Екстенсивність (EI) та інтенсивність (II) фасціольозноі інвазії визначали шляхом підрахунку кількості яєць гельмінтів в 1 г фекалій.

У квітні середня ІІ у дослідній групі становила 8,0 яєць фасціол, у травні -- 8,6 , у червні -- 12,при ЕІ -- 100% . Тварини з контрольної групи яєць гельмінтів не виділяли.

Гематологічними дослідженнями, проведеними у весняно-літній період, встановлено, що показники імунітету в дослідній та контрольній групах тварин були різними.

У дослідній групі встановлено достовірне зменшення абсолютної кількості лейкоцитів до 4,32±0,26 тис.кл/мкл (Р>0,99), Т-активних лімфоцитів до 850,2±77,09 кл/мкл (Р>0,99), ТФР-РУК до 465,2±38,14 кл/мкл (Р>0,99), ТФЧ-РУК до 384,6±40,68 кл/мкл (Р>0,99) та В-лімфоцитів до 381,8±25,07 кл./мкл (Р>0,99) у квітні, при значно вищих показниках у контролі.

Відносна кількість ТФР-РУК також зменшилася до 23,2±1,59%, проте, ТФЧ-РУК -- збільшувалась до 19,0±1,26% (Р>0,99) у порівнянні з показниками контрольної групи відповідно 33,2±2,33% і 14,6±0,50%. Зміни кількості імунокомпетентних клітин в організмі корів, уражених фасціолами, приводили до зниження імунорегуляторного індексу (IPI) до 1,22±0,05 (Р>0,99) при 2,74±0,15 у контролі.

При визначенні лейкоцитарної формули відмічали достовірне зменшення абсолютної до 2016,6±138,97 кл/мкл (Р>0,99) і відносної до 46,8±1,98% (Р>0,95) кількості лімфоцитів та збільшення моноцитів до 8,0±0,89% (Р>0,95) і еозинофілів до 8,6±0,87% (Р>0,95).

Рівень циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та імуноглобуліну G збільшувався до 0,111±0,017 одиниць оптичної густини (од.оп.г.) і 25,01±3,07 мг/мл відповідно при показниках у контролі 0,083±0,009 од. оп.г. і 19,07±2,24 мг/мл (P>0,95).

На 30-й день досліджень відмічали незначне підвищення показників імунологічної реактивності в контрольній та дослідних групах тварин. Проте, у корів, уражених фасціолами, ці показники статистично достовірно були нижчими. Це проявлялося зменшенням кількості лейкоцитів (3,92±0,25 тис. кл/мкл P>0,99), Т-активних лімфоцитів (910±135,80 кл/мкл, Р>0,99), ТФР-РУК (500,2±69,99 кл/мкл, P>0,99), ТФЧ-РУК (409,4±66,58 кл/мкл, P>0,95) та В-лімфоцитів (397,4±66,54 кл/мкл, Р>0,99) при показниках у контролі відповідно 8,84±0,71 тис. кл/мкл, 2458,6±185,91 кл/мкл, 1742,6±134,01 кл/мкл, 724,4±64,28 кл/мкл, 1070,6±130,42 кл/мкл.

Морфологічний склад крові характеризувався також зменшенням відносної та абсолютної кількості лімфоцитів до 49,0±1,94% (Р>0,95) і 1928,8±182,08 кл/мкл (Р<0,95), еозинофілів до 7,4±0,67 (Р>0,95), моноцитів до 5,8±0,66% (Р<0,95), у відношенні до неуражених тварин.

Винятком було збільшення теофілінчутливих клітин до 20,8±1,35% (Р>0,95), ЦІК та імуноглобуліну G, які досягали рівня відповідно 0,123±0,01 од. оп.г. (Р<0,95) і 28,20±1,96 мг/мл (Р>0,95), що було достовірно вище, ніж у контролі.

За даними подальших досліджень у червні місяці значних відхилень від попередніх показників у тварин контрольної та дослідної груп не відмічали. Як виняток, було збільшення ТФР-РУК до 29,0±2,36% (Р<0,95) та зменшення ТФЧ-РУК до 17,8±1,06% (Р>0,95), завдяки чому ІРІ підвищувався до рівня 1,62±0,08 (Р>0,99) при показниках у контролі, відповідно 35,8±0,86%, 12,8±0,37% і 2,80±0,10.

Показники імунітету при спонтанному дикроцеліозі вивчали на п'яти коровах 6-8-ми річного віку при п'яти агельмінтозних у контролі. Дикроцеліозну інвазію за результатами триразових копроовоскопічних досліджень реєстрували у тварин дослідної групи при ІІ - у квітні 3,0; у травні -- 3,2; у червні -- 2,8 екз/яєць в одному г фекалій.

При дослідженні показників імунітету тварин, спонтанно уражених дикроцеліями, у квітні виявляли достовірне зменшення кількості лейкоцитів до 5,38±0,21 тис. кл/мкл (Р>0,99), Т-активних лімфоцитів до 1186,8±66,77 кл/мкл (Р>0,95) та В-лімфоцитів до 551,4±46,15 кл/мкл (Р>0,95) Ці ж показники у тварин контрольної групи відповідно були такими: 8,52±0,55 тис. кл/мкл, 2157,4±219,81 кл/мкл та 946,0±77,06 кл/мкл. Відносна кількість ТФР-РУК у дослідній групі також зменшувалась до 27,8±0,86% (Р>0,95), а ТФЧ-РУК -- збільшувалась до 16,4±0,81% (Р>0,95), проте, абсолютна їх кількість була нижча, ніж у контролі. ІРІ у цей період не перевищував 1,70±0,06 (Р>0,95) при показнику в контрольній групі 2,27±0,15.

У крові тварин при дикроцеліозі зменшувалась відносна кількість лімфоцитів і сегментоядерних нейтрофілів відповідно до 50,0±1,00% і 31,2±1,35% (Р>0,95). В той же час було зареєстровано збільшення еозинофілів (7,2±0,73%, Р<0,95) та моноцитів (10,4±0,60%, Р>0,99).

Крім того, у сироватці крові хворих тварин відмічали підвищення рівня ЦІК до 0,160±0,015 од. оп. г. (Р>0,95) та імуноглобуліну G до 27,36±1,96 мг/мл (Р<0,95). У контролі ці показники не перевищували 0,083±0,009 од. оп. г. і 19,47±2,31 мг/мл.

При дослідженні крові тварин дослідної групи через місяць реєстрували зниження показників імунологічної реактивності. Так, вміст лейкоцитів у дослідних корів зменшувався до 5,10±0,13 тис. кл/мкл (Р>0,99), Т-лімфоцитів до 1146,6±57,78,ТФР - РУК до 714,0±29,78 кл/мкл (Р>0,99), ТФЧ - РУК до 432,2±30,38 кл/мкл (Р>0,95), у той час як у тварин контрольної групи ці показники були достовірно вищими.

Слід відмітити, що при дикроцеліозній інвазії відбувалось зменшення абсолютної кількості лімфоцитів (2663,0±73,25 кл/мкл, P>0,99) і збільшення еозинофілів (7,0±1,00%, P<0,95), моноцитів (9,0±0,77,P>0,99), ЦІК ( 0,162±0,015 од. оп. г., P>0,99) та імуноглобуліну (26,72±1,87 мг/мл, P>0,95). У незаражених тварин показники імунологічної реактивності знаходилися на рівні відповідно 5084,4±444,20 кл/мкл, 4,6±0,50% , 3,4±0,74% , 0,085±0,006 од.оп. г., 16,75±3,75 мг/мл.

У травні виявляли підвищення активності клітинного та гуморального імунітету, проте, показники їх були нижчими, ніж у корів контрольної групи. Кількість лейкоцитів збільшувалася у дослідній групі тварин до 5,24±0,20 тис. кл/мкл (P>0,99) при значно вищому показнику в контролі (9,46±0,76 тис. кл/мкл), а Т-активних лімфоцитів - до 1211,4±68,10 кл/мкл (P>0,99) проти 2623,2±247,62 кл/мкл у незаражених корів.

У порівнянні з попередніми дослідженнями збільшувалась відносна й абсолютна кількість ТФР-РУК у дослідній групі до 28,4±0,24% і 749,2±29,72 кл/мкл (P>0,99), у контрольній - 35,8±0,85% і 1934,0±191,53 кл/мкл відповідно, та ТФЧ-РУК до 17,4±1,02% і 461,8±40,86 кл/мкл (P>0,95) при показниках у контролі 12,8±0,37 і 688,8±61,18 кл/мкл. Загальна кількість лімфоцитів зменшувалась: відносна - до 50,4±0,81% (Р>0,95), абсолютна -- 2640,8±11,2 кл/мкл (Р>0,99), у контролі відмічали збільшення тільки абсолютної їх кількості (5408,4±523,34 кл/мкл). У той же час кількість еозинофілів, моноцитів, ЦІК та імуноглобуліну G залишалася на рівні досліджень, проведених у квітні.

Вивчення показників імунітету корів при фасціольозно-дикроцеліозній інвазії проводили на п`яти тваринах дослідної і п`яти - контрольної груп віком 6-8 років. За даними копроовоскопічних досліджень ЕІ у тварин дослідної групи становила 100% при ІІ у квітні 5,0 яєць фасціол та 4,8-дикроцелій в 1 г фекалій, у травні відповідно 4,2 і 3,6, у червні - 3,2 і 3,8.

При дослідженні крові відмічали зменшення кількості лейкоцитів (5,22±0,36 тис. кл/мкл, P>0,99), відносної (38,2±1,52%, P>0,95) і абсолютної (760,0±71,86 кл/мкл Р>0,99) кількості Т-активних лімфоцитів та ТФР-РУК, (відносної до 19,2±0,58% і абсолютної до 385±42,41 кл/мкл). У контролі ці показники у квітні досягали рівня відповідно 8,52±0,55 тис. кл/мкл, 47,8±2,51%, 2157,4±219,8 кл/мкл, 33,2±2,33%, 1485,2±159,0 кл/мкл. Проте, кількість ТФЧ-РУК збільшувалась до 19,0±1,34% (Р>0,95), а нульових клітин до 39,6±1,32% (Р>0,95) при показниках у незаражених тварин 14,6±0,50% і 30,6±2,65%. Відношення ТФР-РУК до ТФЧ-РУК у дослідній групі було 1,03±0,07; у контролі -- 2,27±0,15.

Значні зміни виявляли в лейкоцитарній формулі крові тварин при фасціольозно-дикроцеліозній інвазії; відмічалось зменшення кількості лімфоцитів до 38,2±2,39% (Р>0,95) та збільшення еозинофілів (20,0±0,70%, P>0,999) і моноцитів (7,0±0,70%, Р>0,95) у порівнянні з контролем.

Кількість ЦІК у дослідній групі досягала рівня 0,191±0,006 од. оп. г. (Р>0,999), а імуноглобуліну G -- 28,66±1,62 мг/мл (Р>0,95) при показниках у контролі відповідно 0,083±0,009 од. оп. г. і 19,07±2,24 мг/мл.

При дослідженні крові тварин у травні реєстрували підвищення кількості лейкоцитів у дослідній (5,76±0,32 тис. кл/мкл) та контрольній (8,84±0,71 тис. кл/мкл) групах, але кількість при ураженні фасціолами і дикроцеліями була достовірно нижча (Р>0,95).

Вірогідне зменшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів (942,2±89,47 кл/мкл, Р>0,99), ТФР-РУК (524,4±51,68,Р>0,99), ТФЧ-РУК (417,8±47,09 кл/мкл, Р>0,95), В-лімфоцитів (510,2±38,47 кл/мкл, Р>0,95) та збільшення відносної кількості ТФЧ-РУК (17,4±1,63%, Р<0,95) і нульових клітин (39,4±1,80,Р>0,95) спостерігали в дослідній групі корів у відношенні до контрольної.

Рівень ЦІК та імуноглобуліну G у сироватці крові уражених тварин становили відповідно 0,192±0,004 од. оп. г. (Р>0,99) і 27,96±1,63 мг/мл (Р>0,99), що було достовірно вище, ніж у контролі (0,085±0,006 од. оп. г. і 16,75±1,55 мг/мл).

У червні основні показники крові, що характеризують імунну відповідь, достовірно відрізнялися у тварин дослідної групи. Реєстрували зменшення кількості Т-лімфоцитів (36,2±2,43%, Р>0,99), ТФР-РУК (19,8±1,65%, Р>0,99) та збільшення ТФЧ-РУК (16,4±1,02%, Р>0,95), В-лімфоцитів (24,2±1,49%, P<0,95) і нульових клітин (39,4±2,37%, Р<0,95) при показниках у контролі відповідно 48,6±0,92%, 35,8±0,86%, 12,8±0,37%, 21,4±0,74% і 34,0±1,73%.

Кількість лімфоцитів у дослідній групі залишилася на рівні показників попередніх досліджень. У контролі їх кількість досягала рівня 5408,4±523,34 кл/мкл.

Аналізуючи отримані дані, слід відмітити еозинофілію і високий рівень ЦІК та імуноглобуліну G у тварин при фасціольозно-дикроцеліозній інвазії.

Таким чином, при вивченні імунологічного стану та резистентності корів, спонтанно уражених трематодами, встановлено, що клітинні та гуморальні показники імунітету в групах тварин відрізнялися. Значні зміни в імунній системі, які виражалися депресією імунокомпетентних клітин, виявляли при фасціольозі та змішаній фасціольозно-дикроцеліозній інвазії і менш виражені - при дикроцеліозі.

Показники клітинного імунітету характеризувалися Т-лімфопенією, дефіцитом теофілінрезистентних клітин та збільшенням кількості теофілінчутливих. Це не забезпечувало зростання імунорегуляторного індексу при фасціольозі вище 1,62,дикроцеліозі - 1,7,а при змішаній інвазії - 1,29, у той час, як у здорових тварин рівень імунорегуляції становив 2,27 - 2,8.

Аналіз гуморальної ланки імунної системи показав, що кількість В-лімфоцитів достовірно зменшувалась у тварин, уражених трематодами. Проте, вміст циркулюючих імунних комплексів збільшувався при фасціольозі до 0,12 од.оп.г., при дикроцеліозі до 0,17 од.оп.г., при змішаній інвазії до 0,2 од.оп.г. У крові здорових тварин вміст циркулюючих імунних комплексів не перевищував 0,08 од.оп.г. На наш погляд, високий рівень ЦІК пов`язаний із гуморальною відповіддю організму на дію антигенів паразитів, що супроводжувало зниження імунологічної резистентності організму.

Ефективність роленолу та a-аргініну і РНК при фасціольозі корів. Визначення ефективності роленолу та імуномодуляторів a-аргініну і РНК проводили на 40 тваринах, спонтанно уражених фасціолами. Корів, підібраних за принципом аналогів із урахуванням інтенсивності інвазії, розділяли на 4 групи - три дослідних і одну контрольну по 10 голів у кожній.

Тваринам дослідних груп підшкірно вводили роленол у дозі 5 см3 на 100 кг маси тіла. Через сім днів після дегельмінтизації коровам першої дослідної групи підшкірно вводили a-аргінін у дозі 2 см3 на голову два рази з інтервалом сім днів. Тваринам другої групи за такою ж схемою застосовували імуномодулятор РНК у дозі 2,5 см3,а третьої - a-аргінін та РНК. Корови з контрольної групи препаратів не отримували. Ефективність лікувальних препаратів визначали копроовоскопічними дослідженнями через 45 днів та через один рік після останнього їх введення.