Паразитологія та інвазійні хвороби тварин

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

для самостійної роботи

з паразитології та інвазійних хвороб тварин

(для студентів факультету ветеринарної медицини)



Зміст

Гельмінтози жуйних

Хастилезіоз

Цистицеркоз косуль

Елафостронгільоз оленів і маралів

Парафіляріоз

Гельмінтози свиней

Стронгілоїдоз поросят

Макраканторинхоз

Гельмінтози коней

Сетаріоз

Габронематоз і драшейоз

Гельмінтози м'ясоїдних

Опісторхоз

Аляріоз

Мезоцестоїдоз

Кренозомоз собак і хутрових звірів

Спіроцеркоз собак і хутрових звірів

Трихуроз

Трихінельоз

Капіляріоз

Діоктофімоз

Гельмінтози птиці

Райетиноз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Стрептокароз

Амідостомоз гусей

Капіляріоз гусей

Сингамоз

Гістрихоз качок

Гельмінтози кролів і риб

Трихостронгільоз кролів

Лігульоз риб

Протозоози тварин

Еперитрозооноз жуйних

Еймеріоз і ізоспороз лисиць і песців

Трипаносомози м'ясоїдних

Лейшманіоз собак

Трихомоноз птиці

Лейкоцитозоози птахів

Бореліоз птахів

Ноземоз бджіл

Арахно-ентомози тварин

Кривеліоз кіз

Гіпобоскоз коней

Хейлетіоз собак

Епідермоптоз птиці

Сирингофільоз птиці

Лістрофороз кролів

Псороптоз кролів

Хейлетіоз кролів

Варооз бджіл

Акарапоз бджіл

Сенотаїноз бджіл

Блощиці, таргани, молі



Гельмінтози жуйних

Хастилезіоз

Хвороба жуйних, спричинюється трематодою Hasstilesia ovis родини Brachylaemidae і характеризується проносами, анемією та виснаженням тварин.

Збудник. Гельмінти бурого кольору, яйцеподібної форми, завдовжки 0,9-1,1 мм, завширшки 0,5-0,7 мм. Уся поверхня їхнього тіла вкрита шипиками. Ротовий і черевний присоски майже однакового розміру, помітно зближені. Фаринкс округлий, два стовбури кишечнику сліпо закінчуються поблизу зад-нього краю тіла. Сім'яники округлі, неоднакових розмірів, розміщені навскіс і займають задню частину тіла. Округлий яєчник знаходиться перед сім'яниками. Матка заповнена яйцями і займає передню частину тіла, ніби прикриваючи черевний присосок. Жовточники розміщені по боках тіла.

Яйця темно-бурого кольору, з опуклою кришечкою, асиметричні, дрібні, завдовжки 0,02-0,035 мм, завширшки 0,016-0,03 мм, містять мірацидій. Гельмінти локалізуються в тонкому відділі кишок тварини.

Біологія. Паразитичні черви розвиваються за участі проміжних хазяїв -- сухопутних молюсків видів Pupilla muscorum і Vallonia costata. Яйця гельмінтів разом з фекаліями виділяються у зовнішнє середовище, де заковтуються молюска-ми. В їхньому кишечнику вилуплюється мірацидій і проникає в печінку, де впро-довж 2-2,5 міс. проходить стадії спороцисти, редії та церкаріїв. Останні інцисту-ються й перетворюються на інвазійних личинок -- метацеркаріїв. Тварини зара-жаються при поїданні молюсків, інвазованих личинками. Молоді паразити звіль-няються від оболонки і прикріплю-ються до слизової оболонки кишок. Статевої зрілості вони досягають через 25 - 30 діб. Живуть паразити більше року.

Діагностика. Проводять комплексне дослідження. Лабораторно досліджують фекалії методом послідовного промивання. Виявляють яйця гельмінтів.

Цистицеркоз косуль

інвазійна хвороба тварина збудник

Хвороба спричинюється личинковими стадіями Cysticercus tarandi,

C. parenchimatosa і C. cervi родини Taeniidae, які паразитують у м'язах серця, діафрагми, міжреберних м'язах, рідко в печінці, головному мозку, очах.

Збудники. С. tarandi -- міхур видовженої форми, завдовжки 7 - 10,5 і зав-ширшки 2,5 - 4,5 мм. C. parenchimatosa -- округлої форми, відповідно 6,5 -12 і 4 - 10,5 мм. Личинки паразитують в організмі оленів. С. Cervi -- овальний міхур розміром відповідно 6-6,5 і 3,5-4,5 мм, вкритий капсулою, яка легко відокремлюється від тканин. Паразитує в організмі косуль.

Біологія. Дефінітивні хазяї -- собаки, коти, вовки, песці виділяють у зовнішнє середовище разом з фекаліями членики цестод, які розсіюються в траві. В одному членику міститься до 20 - 30 тис. яєць. Олені й косулі заражаються при заковтуванні яєць чи члеників з травою і водою. Онкосфери з кров'ю заносяться в м'язи серця, діафрагми, міжреберні м'язи, де через 1 - 1,5 міс. виростають інвазійні цистицерки. Собаки та інші м'ясоїдні заражаються при поїданні трупів або органів уражених тварин.

Діагностика. Зажиттєву діагностику не розроблено. Посмертно досліджують туші і органи. При розтині м'язів виявляють цистицерків.

Елафостронгільоз оленів і маралів

Хвороба, спричинювана нематодами Elaphostrongyla rangiferi i E. panticola родини Elaphostrongylidae, характеризується паралічами, парезами тазових кінцівок, зниженням продуктивності, схудненням тварин.

Збудники. Е. Rangiferi -- нематода білого кольору з гладенькою кутикулою. Тіло тонке з обох кінців. Самець завдовжки 26,5 - 34 мм, завширшки 0,21-0,25 мм; хвіст закінчується бурсою, не розділеною на лопаті. Спікули світло-коричневого кольору. Самка завдовжки 34 - 50 мм, завширшки 0,087 - 0,13 мм; хвостовий кінець слабко загнутий на вентральний бік і закінчується тупим конусом.

Личинки розміром 0,34 мм; хвостовий кінець у них загостре-ний, з дорсального боку є додатковий шипик, спрямований назад. Гельмінти паразитують в організмі північних оленів.

Е. panticola - ниткоподібний гельмінт темно-коричневого або світло-жовтого кольору, завдовжки 25 - 41 мм, завширшки 0,2 - 0,26 мм. Паразитує в організмі маралів і плямистих оленів. Нематоди локалізуються під м'якою й твердою оболонками головного та спинного мозку, в міжм'язовій сполучній тканині грудних і тазових кінцівок та під очеревиною.

Біологія. Самки гельмінтів відкладають у місцях паразитування зрілі яйця. З них виходять личинки і з кров'ю заносяться в легені. З капілярів вони проникають в альвеоли, а звідти - у просвіт дихальних шляхів, відкашлюються і зі слизом заковтуються. Назовні вони виділяються разом з фекаліями. Подальший розвиток личинок першої стадії відбувається в організмі сухопутних і частково прісноводних молюсків - проміжних хазяїв. Найінтенсивніше заражаються сухопутні молюски родів Trichidahispida, Succinea, Eulota, Zonitoides, з прісноводних -- види Radix ovata, R. peregra, Lymnaea truncatula. У молюсках личинки ростуть і через 27 - 55 діб (залежно від температури й виду молюска) досягають інвазійної стадії. Олені заражаються на пасовищах при заковтуванні молюсків, заражених інвазійними личинками, разом з травою і мохом. Личинки з кишок оленя активно проникають у кровоносні судини і заносяться в місця паразитування - мозок та міжм'язову тканину, де через 3 - 4 міс. досягають статевої зрілості.

Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патолого-анатомічні зміни та проводять лабораторне обстеження тварин. Ефективним методом зажиттєвої діагностики є гельмінтоларвоскопічне дослідження свіжих проб фекалій. При розтині виявляють нематод у головному мозку та міжм'язовій тканині. У разі підозри на елафостронгільоз та відсутності гельмінтів потрібно взяти зіскрібки з трахеї або подрібнити легені на дрібні шматочки і дослідити їх за методом Бермана.

Парафіляріоз жуйний

Хвороба жуйних тварин, спричинювана нематодою Parafilaria bovicola родини Filariidae, характеризується появою на шкірі тварин горбиків і кровотеч у літню пору.

Збудник світло-жовтого кольору, на головному кінці має поперечні кутику-лярні гребені. Самець завдовжки 1,7-2,6 см. Спікули неоднакові: права 0,28 мм, ліва - 0,14 мм. Хвостовий кінець округлий з парою кутикулярних крил по боках. На ньому є дві пари преанальних і шість пар постанальних сосочків. Самка завдовжки 4,2 - 5,7 мм. Вульва розміщена на відстані 0,06 - 0,09 мм від головного кінця. Самки парафілярій виділяють яйця з тонкою оболонкою розміром (0,04 - 0,05 х 0,027 - 0,032) мм, в яких знаходяться сформовані личинки. Довжина личинок, які вийшли з яєць, -- (0,16 - 0,19 х 0,05 - 0,06) мм. Паразитують гельмінти в підшкірній клітковині та міжм'язовій сполучній тканині.

Біологія. Паразити - біогельмінти, Проміжними хазяї - кровосисні мухи гематобії. Статевозріла самка гельмінта головним кінцем пробуравлює товщу шкіри і травмує кровоносні судини. На місці ран з'являються краплі крові, в які самка виділяє яйця. Залежно від температури повітря з них через кілька хвилин (годин) виходять личинки.

Проміжні хазяї разом з кров'ю заковтують личинок або яйця парафілярій. В організмі мух личинки двічі линяють. Через 10-15 діб вони стають інвазійними і проникають у хоботок комахи.

Зараження тварин відбувається під час нападу на них мух. Через хоботок комах інвазійні личинки проникають у кров дефінітивних хазяїв. Статевої зрілості парафілярії досягають через один рік.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз можна встановити за клінічними ознаками та результатам дослідження крові. Свіжу краплю крові, що витікає з горбиків, поміщають на предметне скло, добавляють кілька крапель дистильованої води, змішують і розглядають препарат під мікроскопом. Зіскрібок шкіри з місця ураження досліджують на наявність яєць та личинок гельмінтів.



Гельмінтози свиней

Стронгілоїдоз поросят

Весняно-літнє захворювання поросят раннього віку, що спричинюється нематодою Strongyloides ransomi родини Strongyloididae, підряду Rhabditata, яке проявляється катаральним запаленням тонких кишок, проносом, почервонінням шкіри в ділянці живота, кінцівок, відставанням у рості й розвитку.

Збудник. Паразитуюча самка - дрібна нематода завдовжки 2,1-4,2 мм, хвосто-вий кінець якої порівняно короткий, прямий, конічно загострений. Кутикула має ніжну поперечну покресленість. Ротовий отвір оточений чотирма губами, що мають сосочки, і переходить у видовжений, циліндричної форми стравохід. У матках міститься від 1 до 10 дрібних, (0,03 - 0,06 х 0,02 - 0,04) мм, овальної форми яєць. Оболонка яєць тонка, прозора, всередині знаходиться сформована личинка.

Вільноіснуючий самець завдовжки 0,86 - 0,89 мм, має циліндричне тіло, дещо потоншене на головному кінці. Хвостовий кінець загострений. Кутикула попереч-но покреслена. Ротовий отвір оточений чотирма губами, стравохід з двома буль-бусами, є дві короткі спікули різної довжини.

Вільноіснуюча самка має довжину 0,97 - 1,27 мм. У матках формується від 4 до 9 яєць овальної форми, розміром (0,04 - 0,045 х 0,022 - 0,03) мм, які містять сформованих личинок.

Біологія. Розвиток відбувається шляхом зміни поколінь - паразитичного та вільноіснуючого. Паразитична стадія не диференційована на самців і самок, а представлена гермафродитною самкою. У вільноіснуючого покоління є самці та самки. Залежно від умов зовнішнього середовища гельмінти розвиваються пря-мим або непрямим шляхом. При прямому розвитку (в теплу пору року) з яєць виходять рабдитоподібні личинки (з двома розширеннями на короткому стра-воході), двічі линяють і через 2 - 3 доби за температури 20-30 °С стають філяріє-подібними (інвазійними). Мають довгий циліндричний стравохід, який займає більшу половину тіла.

При непрямому розвитку (листопад-березень) після першого линяння рабди-топодібні личинки стають личинками другої стадії, потім перетворюються на вільноіснуючих роздільностатевих нематод. У зовнішньому середовищі самки відкладають яйця (в гній), з яких виходять личинки. Вони здатні перетворюватись (після линяння) на вільноіснуючих самців і самок або філярієподібні форми. Поза організмом хазяїна гельмінти можуть розвиватися одночасно різними шляхами.

Тварини заражаються при заковтуванні з кормом і водою інвазійних личинок, а також через неушкоджену шкіру (перкутанно) кінцівок та інших частин тіла. Після міграції личинок по крові, легенях через 5-10 діб формуються дорослі кишкові збудники в передньому відділі тонких кишок. В організмі тварин гель-мінти живуть 3-9 міс.

Діагностика. Під час установлення діагнозу враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки хвороби, а також досліджують свіжовідібрані фекалії (не пізніше, ніж через 6 год. з моменту відбору) за методом Фюлеборна. При розтині трупів аналізують патологоанатомічні зміни та компресорно досліджують зіскрібки слизової оболонки тонких кишок.

Стронгілоїдоз слід диференціювати від гастроентериту і пневмоній інфек-ційного та неінфекційного походження.

Макраканторинхоз свиней

Хвороба спричинюється скребликом-велетнем Macracanthorhynhus hirudinaceus родини Oligacanthorhynchidae класу Acanthocephala типу Acantho-cephales. Паразити локалізуються в тонких кишках тварин і спричинюють глибокі ураження кишкової стінки.

Збудник. Тіло гельмінта видовжене, веретеноподібної форми. Кутикула мо-лочно-білого або рожевого кольору з чітко вираженою поперечною кільчастою покресленістю. На головному кінці є добре розвинений булавоподібний хоботок, озброєний 36 гачками, розміщеними в 12 поздовжніх рядів. Є хоботкова піхва, в яку може втягуватись хоботок. Травна, кровоносна й дихальна системи відсутні. Самець завдовжки 7-15, самки - до 68 см.

Яйця мають форму правильного овалу, великих розмірів, (0,08-0,1 х 0,05-0,056) мм. Їхня оболонка щільна й товста, темно-коричневого кольору, зовнішній шар її виїмчастий і нагадує шкаралупу мигдального горіха. Всередині яєць знаходиться озброєний гачками зародок (акантор).

Біологія. Скреблик - біогельмінт. Дефінітивними хазяями є свійська свиня, дикий кабан, бурундук, білка. Крім того, відмічено паразитування збудників у собак, корів, гієн, ондатр, коней, а також у людини. Проміжні хазяї - личинки, лялечки та імаго жуків-носорогів, жуків-гнойовиків. Самка паразита виділяє до 680 тис. яєць за добу, які з фекаліями тварин потрапляють у зовнішнє середовище. Тут вони можуть зберігатися понад два роки. Подальший розвиток відбувається тільки в тілі проміжного хазяїна. Яйця заковтуються личинками жуків, у порож-нині тіла яких акантор звільняється від оболонок і розвивається до стадії аканте-ли, досягаючи розмірів 4,8 - 5 см. Термін розвитку в тілі проміжного хазяїна до інвазійної стадії залежить від сезону року. Якщо зараження проміжних хазяїв відбувається навесні й до кінця червня, розвиток личинок закінчується через 3,5 - 4 міс, при інвазуванні в інші періоди року личинки стають інвазійними лише через 12-13 міс. У тілі проміжного хазяїна акантели живуть до 3 років, зберігаючи життєздатність на всіх фазах розвитку комах (личинки, лялечки, імаго).

Свині заражаються, поїдаючи проміжних хазяїв. У травному каналі без-хребетні перетравлюються, а личинки паразита прикріплюються хоботком до стінки кишок і через 2,5 - 4 міс досягають статевої зрілості. У кишках свиней скреблики живуть від 10 до 23 міс.

Діагностика. При діагностиці макраканторинхозу свиней враховують клінічні ознаки, епізоотологічні дані, результати патологоанатомічного до-слідження. За життя тварин діагноз підтверджують дослідженням проб фекалій методом послідовного промивання чи методом Щербовича з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію. В препаратах виявляють характерні яйця збудника.



Гельмінтози коней

Сетаріоз коней

Хворобу спричинюють круглі гельмінти Setaria equina родини Filariidae підряду Filariata. Статевозрілі сетарії паразитують у черевній і грудній порожнинах, печінці, перикарді та інших органах, личинки - в крові. Преімагінальні стадії розвитку можуть проникати в передню камеру ока.

Збудник S. еquina - тонкий гельмінт світло-сірого кольору. Ротовий отвір

паразита обхоплює хітинове кільце, вільний край якого виступає вперед у вигляді губ. Позаду кільця розміщені сосочки (4 загострених і 4 круглих).

Самці завдовжки 6 - 8 см, завширшки 0,53 - 0,89 мм мають дві різні спікули (0,23 і 0,63 мм у довжину) та 8 пар хвостових сосочків.

Самка досягає в довжину 12 см, в ширину - 0,83 - 90 мм. Вульва знаходиться поблизу переднього кінця тіла.

Сетарії -- яйцеживородні паразити. Яйця збудника овальної форми, мають тонку прозору оболонку, всередині міститься повністю сформована личинка. Через деякий час в організмі тварини з яйця виходить личинка першої стадії.

Біологія. Сетарії - біогельмінти. Проміжними хазяями є кровосисні комарі родів Aedes і Culеx. Biдомо, що личинки паразита циркулюють у крові коней та мулів. Максимальна їх кількість у периферичній крові спостерігається ввечері, коли відбувається активізація комарів і нападання їх на тварин для кровоссання. В організмі комах личинки розвиваються в грудних м'язах, а потім мігрують до хоботка. За 12-16 діб вони стають інвазійними. Зараження однокопитних тварин відбувається під час нападу на них для кровоссання інвазованих проміжних хазяїв. Паразити досягають статевої зрілості в організмі коней упродовж 8 - 10 міс.

Діагностика. Зажиттєво діагностувати хворобу досить важко. З метою вияв-лення в крові мікросетарій проводять гельмінтоларвоскопічні її дослідження, як при парафіляріозі. Разом з тим слід пам'ятати, що в крові можна виявити личинок й інших філярій. Значно легше діагностувати хворобу за клінічними ознаками, коли паразити локалізуються в органах зору.

Посмертно сетаріоз діагностують при розтині трупів та виявленні харак-терних патологоанатомічних змін і збудників у місцях їх локалізації.

Габронемоз і драшейоз коней

Хвороби спричинюються трьома видами нематод родини Spiruridae підряду Spirurata. Статевозрілі гельмінти локалізуються в шлунку однокопитних тварин, у личинковій стадії - в шкірі й легенях.

Збудники - Habronema muscae, H. microstoma і Draschia megastoma - дрібні круглі гельмінти завдовжки від 0,7 до 2,5 см, завширшки до 0,55 мм. Ротовий отвір оточений чотирма губами. У драшій ділянка губ відокремлена від тіла перетяжкою. Вульва розміщена в передній частині тіла (у H. microstoma - навпаки, в задній частині тіла). У самців дві неоднакові спікули.

Біологія. Збудники - біогельмінти. Дефінітивними хазяями є однокопитні тварини (коні, осли, мули), проміжними - мухи (хатня -- Musca domestica та осіння муха-жигалка Stomoxys calcitrans).

Зрілі яйця або личинки першої стадії, які потрапляють з фекаліями у зов-нішнє середовище, заковтують у гною личинки справжніх мух. У подальшому вони розвиваються одночасно. Личинки мух перетворюються на лялечки, а потім на імаго, в тілі яких личинки гельмінтів після дворазового линяння через 13 - 15 діб стають інвазійними. Відтоді вони концентруються в хоботку мух.

Зараження однокопитних може відбуватися різними шляхами. В період повзання мух по вологій слизовій оболонці губ тварин личинки гельмінтів роз-ривають хоботок і активно проникають у ротову порожнину. Потім вони заковту-ються і в шлунку через 1,5 - 2 міс. досягають статевозрілої стадії. Іноді личинки через носові ходи потрапляють у легені, де утворюють вузлики.

Личинки можуть проникати з хоботка мух у ранки шкіри, де вони утворюють «літні виразки». З них личинки нематод нерідко заносяться в легені. В шкірі й легенях паразити не досягають статевої зрілості. Нерідко личинки з організму мух потрапляють на ділянки тіла навколо очей. Зараження також можливе при заковтуванні разом з кормом інвазованих личинками гельмінтів мух.

Діагностика. За життя діагноз установлюють на підставі дослідження свіжих фекалій коней за методом Бермана. З цією метою пробу масою до 300 г вміщують на марлю в скляну лійку, заливають теплою водою і залишають на одну добу. З метою виявлення личинок осад досліджують під мікроскопом.

Для виявлення яєць паразитів досліджують шлунковий сік, який отримують за допомогою носостравохідного зонда.

«Літні виразки» виявляють клінічно на різних ділянках шкіри (передня верхня частина шиї, спини тощо). З метою виявлення личинок досліджують також зіскрібки з уражених ділянок. Характерною особливістю личинок е наявність на хвостових кінцях утворів, що нагадують шипи.

Посмертно діагноз установлюють за характером патологоанатомічних змін та виявленням паразитів на різних стадіях розвитку в місцях їх локалізації.

Гельмінтози м'ясоїдних



Опісторхоз м'ясоїдних

Хвороба спричинюється трематодами роду Opisthorchis родини Opisthorchidae підряду Heterophyata. Паразити локалізуються в жовчних ходах печінки, жовчному міхурі та протоках підшлункової залози людей, рідше - котів, собак та хутрових звірів (лисиці, песці, видри, норки, соболі).

Збудники. Оpisthorchis tenuicollis (син. О. felineus), О. viverrini та О. sinensis (син. Сlonorchis sinensis) -- ланцетоподібні паразитичні черви дрібних розмірів.

О. tenuicollis має ніжне витягнуте тіло, довжина якого становить 0,8 - 1,3 см, ширина - 1,2 - 2,5 мм. Присоски недорозвинені. Два лопатевих сім'яники розмі-щені в задній частині тіла, навскоси один за одним. Петлі матки містяться між кишковими гілками в середній третині тіла. Жовточники порівняно слабко роз-винені, розміщені латеральніше від матки. Статеві отвори відкриваються біля переднього краю черевного присоска.

О.viverini та О.sinensis за будовою нагадують попередній вид.

Яйця збудників дуже дрібних розмірів, (0,01 - 0,035 х 0,017 - 0,03) мм, світ-ло-жовтого кольору, овальної форми, з ніжною двоконтурною гладенькою оболонкою, з кришечкою на одному та горбиком -- на протилежному полюсі; зрілі.

Біологія. Збудники - біогельмінти. Проміжними хазяями є прісноводні молюски роду Вithynia (В. leachi, В. fuchsiana, B. longicornis), додатковими -- коропові риби (короп, лин, плітка, краснопірка, лящ). Яйця гельмінтів потрап-ляють у воду, де заковтуються прісноводними молюсками. В їхньому кишечнику з яйця виходить мірацидій, який мігрує в печінку і перетворюється на спороцисту. В спороцисті формуються редії, а в тілі останніх -- церкарії. Вони виходять у воду, проникають через шкірні покриви в м'язи риби, де й перетворюються на інвазійну стадію -- метацеркарій. Розвиток збудників від яйця до метацеркарія триває приблизно 2,5 міс. М'ясоїдні тварини й людина заражаються в разі вживан-ня сирої або слабомороженої, малосолоної, а в окремих випадках і в'яленої риби, інвазованої метацеркаріями. Статевозрілої стадії в печінці дефінітивних хазяїв паразити досягають через 3 - 4 тижні. Тривалість їх життя в організмі м'ясоїдних тварин становить до 8 років, у людини - до 40 років.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак та дослідження фекалій тварин методом послідовного промивання або флотаційними методами: з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію (1750 г на 1 л кип'яченої води) -- за Щербовичем, нітрату натрію (1 кг на 1 л води) - за Калантаряном або хлориду цинку (2 кг на 1 л води) -- за Котельниковим і Вареничевим.

Посмертно опісторхоз діагностують при розтині трупів та виявленні збуд-ників і характерних змін у місцях їх локалізації.

Допоміжне значення має дослідження поверхневих м'язів спини та хвоста риби на наявність у них метацеркаріїв. З цією метою готують тонкі зрізи (зав-товшки 2 - 3 мм), вміщують їх між двома предметними склами і розглядають за допомогою лупи (збільшення х 14 - 28) або під мікроскопом (х 56). Метацеркарії мають овальну форму, вкриті товстостінною оболонкою, невеликих розмірів (0,3 х 0,24 мм).

Аляріоз м'ясоїдних

Хвороба спричинюється трематодами Alaria alata родини Diplostomatidae підряду Strigeata. Статевозрілі паразитичні черви локалізуються в тонких кишках собак, котів, вовків, лисиць, песців.

Збудник. А. аlаtа -- гельмінти дрібних розмірів, завдовжки 2,4-4,4 мм, зав-ширшки 1,2 - 2,1 мм. Передня частина тіла плоска, задня -- циліндрична. Харак-терною ознакою паразита є наявність помітних вушкоподібних утворів біля рото-вого присоска. Статеві органи займають задню частину тіла гельмінта.

Яйця овальної форми, великих розмірів, (0,1 - 0,13 х 0,063 - 0,099) мм, не-зрілі.

Метацеркарії досягають у довжину 0,4 - 0,5 мм, у ширину - 0,2 мм.

Біологія. Збудник розвивається зі зміною трьох груп хазяїв: дефінітивних, проміжних (прісноводні молюски роду Рlanorbis) та додаткових (жаби, пуголов-ки). Крім того, значну роль відіграють резервуарні хазяї (гризуни).

Дефінітивні хазяї виділяють яйця алярій з фекаліями. У воді за температури 21-27 °С упродовж 11 - 12 діб яйця дозрівають і з них виходять мірацидії. Під час зустрічі з молюсками (Р. рlanorbis, P. vortex) вони проникають у їхні ніжки, мігру-ють у печінку, де послідовно проходять стадії спороцист, редій та церкаріїв. За температури 22 - 24 °С церкарії з роздвоєним хвостовим кінцем залишають організм проміжного хазяїна через 37 - 45 діб. Під час зустрічі з пуголовками чи жабами церкарії проникають у їхнє тіло, де формуються метацеркарії.

М'ясоїдні тварини заражаються при поїданні додаткових хазяїв. Нерідко жаб і пуголовків заковтують резервуарні хазяї (соболь, ласка, норка, тхір, куниця). В цьому випадку зараження може відбуватися при поїданні м'яса та внутрішніх органів гризунів, в організмі яких паразитують метацеркарії. В кишках м'ясоїдних тварин гельмінти досягають статевої зрілості через 32 - 45 діб.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі дослідження фекалій флотаційним методом з використанням насиченого розчину гіпосульфіту натрію (метод Щербовича) або сульфату магнезії (920 г на 1 л води) та виявлення в них яєць трематод.

Найдостовірніша -- посмертна діагностика. При розтині трупів виявляють збудників інвазії та характерні зміни в місцях їх локалізації. У резервуарних хазяїв у різних органах і тканинах знаходять цисти, що містять метацеркарії.

Мезоцестоїдоз м'ясоїдних

Хвороба спричинюється цестодами родини Mesocestoididae підряду Mesocestoidata ряду Cyclophyllidea (ціп'яки). Статевозрілі паразити локалізуються в тонких кишках собак, котів, вовків, борсуків, єнотів, песців, лисиць, куниць, соболів.

Збудники. В організмі м'ясоїдних тварин паразитують такі види: Mesoces-toides lineatus, M. litteratus, M. corti, M. petrovi.Найпоширенішим є вид

М. lineatus -- цестода великих розмірів (до 2,5 м завдовжки). Сколекс не-озброєний, має чотири добре розвинених присоски. Матка розміщена по середній лінії членика, має мішкоподібну форму. Гермафродитні членики квадратні, зрілі -- нагадують насіння кавуна.

Яйця дрібні (0,039 - 0,029 мм), овальної форми, вкриті тонкою прозорою оболонкою, зрілі. Онкосфера має три пари гачків, середня пара більша за бічні. Для інвазійної личинки (тетратиридій) характерна видовжена форма тіла, перед-ній кінець якого розширений, задній - ледь потоншений. Довжина личинки становить 5 - 19 см.

Біологія. Збудники - біогельмінти. Проміжними хазяями є орибатидні кліщі, додатковими -- амфібії, рептилії, птахи, гризуни, тхори, куниці. Деякі з них одночасно виконують роль резервуарних хазяїв.

М'ясоїдні тварини виділяють з фекаліями членики та яйця гельмінтів, які заковтуються орибатидними кліщами. Впродовж 4 міс. у їхньому тілі формуються цистицеркоїди. В подальшому кліщі випадково з кормом потрапляють в організм додаткових хазяїв (близько 200 видів), де розвивається інвазійна личинка тетратиридій. Личинки локалізуються в різних органах (діафрагма, стінки кровоносних судин і кишок, серцева сорочка, зобна залоза, печінка, лімфатичні вузли, а також грудна й черевна порожнини).

Дефінітивні хазяї заражаються при поїданні м'яса додаткових хазяїв, інвазо-ваних тетратиридіями. Статевозрілої стадії гельмінти досягають за 22 - 30 діб.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють за результатами гельмінто-скопічного дослідження фекалій на наявність у них зрілих члеників цестод та овоскопії за методом Фюлеборна.

Посмертна діагностика ґрунтується на виявленні в тонких кишках м'ясоїдних тварин гельмінтів і характерних патологоанатомічних змін.

Кренозомоз собак і хутрових звірів

Хворобу спричинюють круглі гельмінти Crenosoma vulpis родини Crenoso-matidae підряду Strongylata. Статевозрілі паразити локалізуються в бронхах і трахеї собак та хутрових звірів (лисиці, песці, норки, борсуки, єноти, куниці).

Збудник. С. vulрis -- тонка нематода білого кольору, невеликих розмірів (самець завдовжки 0,35 - 0,5 см, самка -- 1,2 - 1,5 см). На передньому кінці тіла збудника розміщені кутикулярні кільцеподібні, озброєні шипами утвори, які звисають на тіло. Хвостовий кінець самців має кутикулярну бурсу й дві однакової довжини (0,37 мм) спікули; є рульок. У самки на верхівці хвоста розміщені два сосочки, вульва відкривається поблизу середини тіла.

Самки -- живородні. У зовнішнє середовище з фекаліями виділяються ли-чинки завдовжки 0,26 - 0,34 мм, завширшки 0,01 - 0,02 мм.

Зареєстровано інші види кренозом, однак вони не мають ветеринарного зна-чення.

Біологія. Збудники біогельмінти. У просвіті бронхів запліднені самки народ-жують личинок, які разом з мокротинням потрапляють у ротову порожнину й заковтуються. Пізніше з фекаліями вони виділяються назовні. Проміжними хазя-ями є сухопутні молюски (Аgriolimax agrestis, Arion intermedius, Succinea putris, Eulota frutica та ін.).

Личинки, що виділилися у зовнішнє середовище, проникають у ніжку молюс-ка і дуже швидко ростуть. Після двох линянь, через 14 - 18 діб вони стають інва-зійними.

М'ясоїдні тварини заражаються при поїданні молюсків, інвазованих личин-ками. У травному каналі молюски перетравлюються, а личинки третьої стадії, що звільнилися, мігрують по організму і потрапляють до легень. Тут вони залишають кровоносні судини і проникають у бронхи, де ще двічі линяють і через 18-21 добу досягають статевої зрілості.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі гельмінтоларво-скопічних досліджень з урахуванням епізоотологічних даних та клінічних ознак хвороби. Свіжі проби фекалій досліджують за методом Бермана з метою виявлен-ня личинок збудника.

Посмертно кренозомоз діагностують при розтині бронхів і трахеї та встанов-ленні в їх вмісті гельмінтів під бінокулярною лупою або за малого збільшення мікроскопа.

Cпіроцеркоз собак і хутрових звірів

Хвороба спричинюється нематодами родини Thelaziidae підряду Spirurata. Статевозрілі паразити локалізуються в утворених ними вузлах у стравоході, шлунку, аорті, легенях та лімфатичних вузлах організму собак і хутрових звірів.

Збудники. Найпоширенішим видом є Spirocerca lupi. Це великі гельмінти червоного кольору. Самці завдовжки 3 - 5,4 см, мають дві неоднакові спікули. Самки завдовжки 5,4 - 8 см, вульва знаходиться в передній частині тіла.

Яйця паразитичних червів дрібні, (0,035 - 0,039 х 0,014 - 0,023) мм, зрілі.

Цикл розвитку. Збудники -- біогельмінти. Дефінітивними хазяями є собаки, лисиці, вовки, проміжними -- жуки-копрофаги (Scarabeus sacer, Copris lunaris).

Важливу роль відіграють резервуарні хазяї (птахи, плазуни, земноводні, риби, їжаки, горностаї, кажани).

Дефінітивні хазяї виділяють з фекаліями яйця, які заковтуються жуками. В їхньому кишечнику з яєць виходять личинки, проникають у черевну порожнину, двічі линяють і стають інвазійними. При поїданні жуків резервуарними хазяями у їхньому тілі личинки формують цисти і зберігають життєздатність упродовж тривалого часу.

Зараження дефінітивних хазяїв відбувається при поїданні проміжних або резервуарних хазяїв, інвазованих личинками збудника. З кишок вони проникають у кровоносну систему і мігрують по організму. Статевої зрілості досягають упродовж 4,5-5 міс.

Діагностика. Діагноз установлюють комплексно. За життя тварини пухли-ноподібні утворення в стравоході та шлунку можна виявити за допомогою рентге-носкопії. Проте вирішальну роль у встановленні діагнозу відіграють лабораторні методи. Фекалії досліджують за методом Фюлеборна. Посмертно діагноз під-тверджують виявленням статевозрілих паразитів у пухлиноподібних утвореннях .

Трихуроз м'ясоїдних

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами родини Trichuridae підряду Trichurata. Статевозрілі паразити локалізуються в товстих кишках собак, котів, вовків, лисиць, нутрій, песців.

Збудники -- нематоди видів Trichuris vulpis (син. Trichocephalus vulpis),

Т. gеоrgісus, Т. sеrrаtа. Довжина їх становить 3,8 - 7,5 см. Збудники мають дуже тонкий, ниткоподібної форми головний і товстий хвостовий кінці тіла. В зв'язку з цим їх називають волосоголовцями. у самця хвіст має вигляд тупо-закругленого конуса. Спікула одна, довга (у Т. vulpis завдовжки 0,8 - 1,1 см). Спікулярна піхва вкрита кутикулярними шипами. У самки вульва відкривається на межі тонкої й товстої частин тіла.

Яйця бочкоподібної форми, з пробками на полюсах, середніх розмірів, (10,083-0,093 х 0,037-0,04 мм), вкриті щільною гладенькою оболонкою жовтого або коричневого кольору.

Біологія. Збудники -- геогельмінти. За сприятливих умов (температура повітря 24 - 26 °С) у зовнішньому середовищі через 25 - 26 діб у яйцях розви-ваються личинки і вони стають інвазійними.

Зараження тварин відбувається при заковтуванні з кормом або водою інва-зійних яєць. У кишках тварин з них виходять личинки першої стадії, які прони-кають у залози слизової оболонки, де линяють 4 рази і через 30 - 107 діб стають статевозрілими. Після цього паразити виходять у просвіт кишок. Водночас передній кінець гельмінта глибоко занурюється в слизову оболонку. Живуть нематоди кілька місяців.

Діагностика. За життя діагноз установлюють на підставі дослідження фека-лій за методом Фюлеборна і знаходження в них яєць збудників. Після загибелі тварини діагноз остаточно підтверджується при розтині трупа та виявлення пара-зитичних червів і характерних патологоанатомічних змін у місцях їх локалізації.

Трихінельоз м'ясоїдних

Трихінельоз м'ясоїдних тварин спричинюється круглими гельмінтами родини Trichenelidae підряду Trichurata. Статевозрілі паразити локалізуються в тонких кишках, личинки - в посмугованих м'язах.

Збудник -- нематода Trichinela spiralis. Вчені досі не дійшли єдиної думки щодо видового складу збудників інвазії. В різних регіонах земної кулі нематода має певні відмінності в будові й циклі розвитку, що дало підставу припускати наявність багатьох видів (підвидів) трихінел.

Паразитичні черви дрібні (самці 1,4 - 1,6 мм, самки - 3-4 мм завдовжки і 0,07 мм завширшки). Тіло їх волосоподібне, звужене спереду й потовщене в задній частині. Кутикула поперечно покреслена. У самця спікул немає. Вульва знахо-диться в передній частині тіла. Самки живородні.

Інвазійні личинки мікроскопічних розмірів, їх довжина становить 0,65 -0,85 мм, ширина -- 0,03 - 0,04 мм.

Біологія. Особливістю розвитку трихінел є те, що один і той самий організм виконує роль спочатку дефінітивного, а потім проміжного хазяїна.

Зараження тварин збудником трихінельозу відбувається в разі поїдання м'яса інвазованого личинками паразита. Після перетравлювання м'язів, вони звільня-ються від капсули і проникають у товщу стінки тонких кишок. Через 2-3 доби досягають статевої зрілості. Самці після запліднення самок гинуть. З 4 - 8 - ї доби з моменту зараження самки починають народжувати личинок. Тривалість життя статевозрілих трихінел у кишках залежить від віку хазяїна, інтенсивності інвазії та інших чинників. Паразити живуть довше у разі високої інтенсивності інвазії, у молодих тварин. Самки паразитують 6-8 тижнів і народжують близько 2000 личи-нок. Останні активно проникають у лімфатичні та кровоносні судини і мігрують у серце, мозок, печінку, нирки. Проте подальший їх розвиток відбувається тільки під сарколемою поперечно-смугастих м'язових волокон. Тут вони інтенсивно ростуть, на 17-ту добу набувають S-подібної форми, а після 21-ї доби скручують-ся в спіраль. Через 30-36 діб з моменту зараження навколо личинок утворюються капсули. В цей період ріст м'язових трихінел припиняється і вони залишаються інвазійними впродовж 27 років. Через 5-6 міс. капсули личинок починають просо-чуватися солями кальцію, фосфору. Іноді процес звапнення відбувається досить інтенсивно і призводить до загибелі паразитів.

Профілактика та заходи боротьби. Потрібно виключити можливість поїдання м'ясоїдними тваринами малощетинкових червів. Найдієвішим профілак-тичним заходом є утримання хутрових звірів у клітках з трохи піднятою сітчас-тою підлогою та регулярна їх дезінвазія 3%-м розчином технічного ортохлор-фенолу.

Капіляріоз м'ясоїдних

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами родини Capillariidae підряду Trichurata. Статевозрілі паразити Capillaria plica локалізуються в сечовому міхурі, C. aerophila - в трахеї, бронхах, носових ходах лисиць, песців, іноді - собак та котів.

Збудники -- ниткоподібні паразитичні черви. Самці С. рlіса досягають у довжину 2,6 - 3,2 см, мають одну довгу спікулу (0,4 - 0,5 мм). Спікулярна піхва гладенька, не озброєна шипами. Самка більших розмірів (4,4 - 4,9 см).

Яйця середні, лимоноподібної форми, незрілі.

Біологія. С. рlіса -- біогельмінт. Проміжними хазяями є малощетинкові черви. Із сечового міхура яйця потрапляють назовні. Через три тижні в них розвиваються личинки. Після цього їх заковтують проміжні хазяї, де розвиток паразитів продовжується. М'ясоїдні тварини заражаються при поїданні мало-щетинкових червів, в організмі яких знаходяться інвазійні личинки. С. аеrophila розвивається прямим шляхом, без проміжного хазяїна. Яйця збудника разом з мокротинням потрапляють у ротову порожнину й заковтуються. В подальшому вони з фекаліями виділяються у зовнішнє середовище. Зараження м'ясоїдних тварин відбувається при заковтуванні інвазійних яєць. У кишках з них виходять личинки, які мігрують по крові і потрапляють у легені. Розвиток їх до статево-зрілої стадії триває близько 6 тижнів.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на підставі дослідження сечі й фекалій та виявлення в них яєць. Попередньо сечу розбавляють водою у співвідношенні 1 : 1 або 1 : 2 і відстоюють упродовж 12 - 15 хв. Потім верхній шар рідини зливають, а осад наносять на предметне скло або в чашку Петрі й досліджують під мікроскопом. Для концентрування яєць в осаді сечу вміщують у центрифужні пробірки і центрифугують, після чого верхній шар рідини зливають, а осад досліджують під мікроскопом. Фекалії досліджують за методом Фюле-борна.

Діоктофімоз м'ясоїдних

Хворобу спричинюють круглі гельмінти Dioctophyma renale родини Dioctophymidae підряду Dioctophymata. Статевозрілі паразити локалізуються в нирках, сечоводах, сечовому міхурі та черевній порожнині. Іноді їх виявляють у печінці, серці, підшкірній клітковині, кровоносних судинах організму м'ясоїдних тварин (собаки, вовки, шакали, лисиці, песці, норки, єноти, тхори, куниці, видри).

Збудник. D. renale -- нематода червоного кольору. Тіло має циліндричну форму. Навколо ротового отвору розміщено 12 сосочкоподібних горбків. Самець має дзвіноподібну бурсу і одну довгу спікулу (5-6 мм). Довжина самців становить 14 - 40 см, ширина -- від 0,5 до 1,2 см. Самки набагато більших розмірів -- у довжину вони досягають 1 м. Вульва відкривається в передній частині тіла.

Яйця середніх розмірів, (0,077 - 0,083 х 0,045 - 0,047) мм, овальні, корич-невого кольору, з комірчастою зовнішньою оболонкою.

Біологія. Збудник -- біогельмінт. Проміжними хазяями є малощетинкові (дощові) черви родини Вrаnсhobdellidae. Крім того, певну роль відіграють також резервуарні хазяї (риби, жаби).

Дефінітивні хазяї разом із сечею виділяють назовні яйця. Впродовж одного місяця вони дозрівають і в них формуються личинки. Інвазійні яйця заковтують малощетинкові черви, в кишечнику яких з яєць виходять личинки. Вони двічі линяють і стають інвазійними. Резервуарні хазяї заражаються при поїданні малощетинкових червів з личинками збудника. В їхньому тілі личинка інкапсу-люється і тривалий час залишається життєздатною.

М'ясоїдні тварини заражаються при поїданні проміжних або резервуарних хазяїв, в організмі яких знаходяться інвазійні личинки нематод. Останні мігрують по крові, проникають у печінку, черевну порожнину, а звідти -- в нирки. Статево-зрілими паразити стають упродовж 2 міс.

Діагностика. Для встановлення діагнозу за життя тварини досліджують сечу. З цією метою збирають різні порції сечі, розбавляють її водою у співвідношенні 1:1 або 1:2, відстоюють упродовж 12 - 15 хв. Після цього верхній шар обережно зливають, а осад досліджують під мікроскопом. Для концентрування яєць в осаді сечу можна центрифугувати.

Посмертно діагноз установлюють на підставі розтину трупа та знаходження гельмінтів у місцях їх локалізації, а також характерних патологоанатомічних змін, особливо в нирках.



Гельмінтози птиці

Райєтиноз птиці

Хвороба спричинюється цестодами Raillietina echinobothrida і R. tetragona , які належать до родини Davaineidae підряду Davaineata. Збудники локалізуються в тонких кишках курей, індиків, павичів, цесарок.

Збудники - стьожкові черви порівняно великих розмірів. Вони досягають 10 - 25 см завдовжки і 1 - 4 мм завширшки. На сколексі розміщені 4 присоски з 8 - 10 рядами дрібних гачечків. Хоботок озброєний 100 - 200 гачками, які розміщені в 1 - 2 ряди. Матка в зрілих члениках містить капсули, в кожній з яких знаходиться від 6 до 12 яєць. Зрілі яйця мають всередині онкосферу.

Біологія. Райєтини - біогельмінти. Розвиваються за участю дефінітивних (в основному курей) і проміжних (мурашок, а для деяких видів -- жуків) хазяїв.

Хвора птиця разом з послідом виділяє у зовнішнє середовище зрілі членики збудників. Мурашки поїдають членики з яйцями. При 24 - 26 °С у їхній черевній порожнині впродовж 43 - 46 діб формуються цистицеркоїди.

Кури заражаються при заковтуванні на вигулах мурашок, інвазованих цисти-церкоїдами. В їхньому кишечнику паразити стають статевозрілими через 12-21 добу (за деякими даними, 20-39 діб). Тривалість життя збудників в організмі курей - від 47 до 120 діб.

Діагностика. За життя досліджують фекалії хворої птиці з метою виявлення члеників або яєць гельмінтів загальноприйнятими методами. Посмертно діагноз установлюють при розтині трупів та знаходженні в зіскрібках зі слизової оболон-ки тонких кишок сколексів цестод.



Амеботеніоз і хоанотеніоз птиці

Захворювання спричинюються стьожковими червами Amoebotaenia sphenoides і Choanotaenia infundibulum родини Dilepididae. Збудники локалізують-ся в тонких кишках курей, індиків, куріпок, цесарок.

Збудники. А. sphenoides -- гельмінт дрібних розмірів (до 4 мм завдовжки і 1,9 - 1,5 мм завширшки). Стробіла має до 20 члеників. На сколексі розміщені 4 присоски. Хоботок озброєний 14 гачками, розміщеними в один ряд.

Яйця дрібні (0,035 мм у діаметрі), зрілі.

Сh. infundibulum -- відносно велика цестода, завдовжки до 20 см, завширшки 2,3 мм. На хоботку знаходиться 16 - 20 гачечків. Статеві отвори чергуються неправильно. Вони розміщені в передній половині членика. Задня частина кожного членика розширена, що надає краям гельмінта пилкоподібного вигляду. Матка в зрілих члениках розпадається на капсули.

Біологія. В циклі розвитку беруть участь проміжні хазяї -- дощові черви. В їхньому організмі з проковтнутої онкосфери через 3 -4 тижні розвивається інвазійна личинка -- цистицеркоїд. Проміжними хазяями є хатні мухи (Мusca domestica) і жуки. Розвиток у них цистицеркоїдів відбувається впродовж 17-18 діб.

Зараження птиці здійснюється в разі заковтування інвазованих цистицер-коїдами проміжних хазяїв. У дванадцятипалій кишці вже через 12 діб виростає статевозріла А. sphenoides , а через 14 - 17 діб -- Ch.infundibulum (у тонких кишках).

Діагностика. За життя досліджують фекалії методом послідовного проми-вання (виявляють членики паразитичних червів) або методом Фюлеборна (знаходять яйця збудників), а посмертно - мікроскопією зіскрібків з уражених ділянок кишок (попередньо вміщуючи їх між предметними склами).



Стрептокароз птиці

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами виду Streptocara crassicauda родини Acuaridae підряду Spirurata. Збудники локалізуються під кутикулою м'язового шлунка свійських качок, гусей та диких водоплавних птахів.

Збудник. Тонка безбарвна нематода невеликих розмірів (завдовжки 4 -11 мм). Стравохід має два відділи: м'язовий і залозистий. У самців є дві неоднакові спікули й хвостові кутикулярні крила, які підтримуються довгими сосочками. У самки вульва відкривається в задній половині тіла.

Яйця дрібних розмірів (0,019 - 0,038 мм), овальні, сірого кольору, з щільною оболонкою, зрілі (містять личинку).

Цикл розвитку. Збудник - біогельмінт. Проміжними хазяями є рачки бокоплави (Gammarus lacustris -- у прісних водоймах, G.locusta -- у морях з со-лоною водою), резервуарними - риби (карась, гольян, оселедець, краснопірка, бичок та ін.). У водоймах яйця паразитів заковтують бокоплави, в організмі яких з них виходять личинки, що двічі линяють і через 21-25 діб стають інвазійними. Вони мають значну довжину (до 3,5 -4 мм) і частіше локалізуються в інцисто-ваному стані в спинній частині бокоплава. При заковтуванні інвазованих рачків рибою личинки в її тілі можуть тривалий час залишатися життєздатними.

Водоплавна птиця заражається при поїданні бокоплавів або риби, інвазова-них личинками цього гельмінта. У м'язовому шлунку збудники стають статево-зрілими через 10-11 діб і живуть кілька місяців. До весни свійські качки повністю звільняються від збудників.

Діагностика. За життя діагноз можна встановити при дослідженні фекалій за методом Щербовича і виявленні в них яєць збудників, Можна досліджувати фека-лії методом послідовного промивання для виявлення в них яєць і дорослих гель-мінтів.

Найточніший метод діагностики - посмертне дослідження трупів качок з метою знаходження статевозрілих паразитів у м'язовому шлунку та наявності характерних патологоанатомічних змін.

Компресорне дослідження бокоплавів дає змогу контролювати благополуччя водойм та птахогосподарств щодо стрептокарозу.

Амідостомоз гусей

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами Amidostomum anseris родини Amidostomatidae підряду Strongylala. Паразити локалізуються під кутикулою м'язового шлунка свійських і диких гусей, рідше качок, інших водоплавних птахів.

Збудник -- тонка нематода завдовжки до 2,5 см, за життя рожевого кольору. Паразит має ротову капсулу з трьома зубами. У самців є трилопатева хвостова бурса, дві однакові спікули й рульок жовтого кольору. Вульва у самок прикрита великим кутикулярним клапаном.

Яйця сірого кольору, овальні, з гладенькою оболонкою, великих розмірів, (0,1...0,12) х (0,05...0,06) мм. У зовнішнє середовище вони виділяються на різних стадіях розвитку (частіше зрілими).

Біологія. Збудник -- геогельмінт. У яйцях паразита, що виділилися у зовнішнє середовище, впродовж першої доби формуються личинки першої стадії, які двічі линяють і через 7-10 діб, у період вилуплювання стають інвазійними. В липні личинки можуть виходити уже через 3-5 діб. Разом з тим за температури 39 - 40 °С розвиток личинок у яйцях припиняється і вони гинуть. Сприятливим сере-довищем для розвитку яєць є мілкі калюжі, а також вологі місця.

Зараження гусей відбувається на вигулах або водоймах при заковтуванні разом з травою чи водою інвазійних личинок. В організмі птиці вони проникають під кутикулу м'язового шлунка і через 3-4 тижні перетворюються на дорослих паразитів. Тривалість життя збудників у шлунку гусей становить 12 - 15 міс.

Діагностика. Діагноз установлюють на основі гельмінтоовоскопічного до-слідження фекалій за методом Фюлеборна та розтину трупів гусей. Влітку збудників знаходять у м'язовому шлунку. Восени та взимку паразити виявляються в основному в залозистому шлунку.

Капіляріоз гусей

Хвороба спричинюється нематодами родини Trichuridae підряду Trichura-ta.Збудники локалізуються в органах травлення свійської птиці та диких птахів.

Збудники. Cpillaria anserim -- тонкий круглий гельмінт, кутикула якого поперечно покреслена. Довгий циліндричний стравохід поступово розширюється.

Самець дрібних розмірів (0,9 - 1,3 см). Спікула завдовжки 1,1-2 мм. Спіку-лярна піхва поперечно покреслена. Самка досягає 1,4 - 1,7 см завдовжки. Вульва відкривається позаду стравоходу. Паразит локалізується в тонких кишках свійських та диких гусей. Яйця бочкоподібної форми, вкриті щільною оболонкою з мілкими виїмками, дрібні, (0,048 - 0,055 х 0,026 - 0,035 мм).

С. anatis - самець завдовжки 1,3 - 1,6 см, самка -1,6 - 2,5 см. Паразитує в слі-пих кишках качок. Яйця дрібних розмірів, (0,05...0,65) х (0,027...0,032) мм, подібні до яєць С. аnseris.

С. contorta - самець завдовжки 1,4 - 4,8 см, самка -2,8 - 9,8 см. У самців спікула розвинена слабко (0,8 - 1,2 мм у довжину). Збудник локалізується в слизо-вій оболонці стравоходу, зоба, іноді в шлунку і навіть у ротовій порожнині качок, індиків, курей, куликів, чайок, горобців.

Яйця бочкоподібної форми, вкриті щільною гладенькою оболонкою, дрібні, (0,05 - 0,055 х 0,024 - 0,028 мм).

Біологія. С. аnseris -- геогельмінт. У зовнішньому середовищі за оптимальних умов у яйці за 8 - 9 діб формується інвазійна личинка.

Зараження гусей відбувається при заковтуванні з кормом або водою інва-зійних яєць. В організмі гусей паразити стають статевозрілими через три тижні. Тривалість життя круглих гельмінтів становить 4-8 міс.

С. contorta -- біогельмінт. Яйця разом з фекаліями потрапляють у зовнішнє середовище, де їх заковтують проміжні хазяї (дощові черви). Зараження дефіні-тивних хазяїв відбувається при заковтуванні дощових червів, інвазованих личин-ками збудника. Термін розвитку паразитів до статевої зрілості становить 3-4 тижні, а тривалість їх життя в організмі птахів досягає 6-8 міс.

Цикл розвитку нематоди С. аnatis до цього часу не вивчено.

Діагностика. Зажиттєвий діагноз установлюють на основі клінічних ознак та дослідження фекалій за методом Фюлеборна для виявлення яєць збудників. Посмертно хворобу діагностують шляхом розтину органів травлення і виявлення в них круглих гельмінтів.

Сингамоз птиці

Хвороба спричинюється круглими гельмінтами роду Syngamus родини Syngamidae підряду Strongylata. Паразити локалізуються в трахеї та великих бронхах курей, індиків, фазанів, куріпок, гусей, тетеревів, граків, сорок, шпаків, голубів, горобців. Це єдині нематоди, які живуть у трахеї свійської птиці.

Збудники. Найпатогеннішим і найпоширенішим є вид Syngamus trachea. Через те що паразити п'ють кров, за життя вони мають яскраво-червоний колір. Довжина самця 0,2 - 0,5 см, самки -- до 2 см. Ротова капсула добре розвинена, але неглибока. На дні широкого ротового отвору знаходиться до 10 зубів невеликих розмірів. Самці мають хвостову бурсу і дві однакові малі спікули (0,069 - 0,087 мм завдовжки).