Фізіолого-біохімічна характеристика організму корів та їх телят і ветеринарно-санітарна оцінка молока за мікроелементної корекції раціону

Размещено на http://www.allbest.ru

ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ВЕТЕРИНАРНОЇ

МЕДИЦИНИ імені С.З.ҐЖИЦЬКОГО

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата ветеринарних наук

16.00.06 - ветеринарна санітарія та гігієна

Фізіолого-біохімічна характеристика організму корів та їх телят і ветеринарно-санітарна оцінка молока за мікроелементної корекції раціону

Біленчук Роман Васильович

Львів - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького Міністерства агропромислового комплексу України

Науковий керівник: - доктор біологічних наук, професор, член.-кор. УААН,

академік АН ВШ України, заслужений діяч науки і

техніки України Кравців Роман Йосипович,

Львівська державна академія ветеринарної медицини

імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри ветеринарно-

санітарної і радіологічної експертизи, ректор.

Офіційні опоненти: - доктор ветеринарних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України Береза Іван Григорович,

Львівська державна академія ветеринарної медицини

імені С.З. Ґжицького, завідувач кафедри технології м'яса

і м'ясних виробів;

- доктор ветеринарних наук, доцент Якубчак Ольга

Миколаївна, Білоцерківський державний аграрний

університет, професор кафедри ветеринарно-санітарної

експертизи і патологічної анатомії.

Провідна установа: Національний аграрний університет, кафедра ветеринарно-санітарної експертизи і патанатомії, м. Київ

Захист відбудеться “2“ грудня 1999 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.826.01 при Львівській державній академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького за адресою: 290010, м.Львів-10, вул. Пекарська, 50, ауд. №1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З.Ґжицького за адресою: 290010, м.Львів-10, вул. Пекарська, 50.

Автореферат розісланий “ 28 “ жовтня 1999 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат біологічних наук, доцент Головач П.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасна сільськогосподарська наука і практика мають ряд важливих завдань, від успішного вирішення яких залежить економічна могутність держави та добробут її народу. Одним із основних завдань соціального розвитку України є прискорення темпів інтенсифікації тваринництва для забезпечення населення повноцінною за всіма фізико-хімічними показниками продукцією, серед якої чільне місце займає молоко. У вирішенні цієї проблеми та збільшенні виробництва даного продукту харчування, важливу роль відіграє ефективність досліджень, які направлені на вдосконалення норм годівлі і умов утримання сільськогосподарських тварин (Богданов Г.О. та ін., 1986; Смолянінов Б.В. та ін., 1990; Шелков А.Н. та ін., 1992; Зубець М.В., 1996; Демчук М.В. та ін., 1996; Столярчук П.З. та ін., 1998) та вивчення ряду фізіолого-біохімічних процесів в їх організмі (Палфій Ф.Ю., 1983; Стояновський С.В., 1985; Герасименко В.Г., 1987; Лагодюк П.З., 1991; Береза І.Г., 1991; Кононський О.І., 1994; Шаблій В.Я., 1995; Кравців Р.Й., 1996-1998; Лизогуб М.І. та ін., 1997).

Основною умовою виробництва молока, зростання рентабельності галузі, повинно стати підвищення продуктивності корів та покращення ветеринарно-санітарних показників якості цього цінного продукту харчування (Житенко П.В. та ін., 1989; Макаров В.А. та ін., 1991; Хоменко В.І., 1995; Якубчак О.М., 1996). Одним із головних факторів такого росту є повноцінна годівля. Її організація можлива тільки на основі знань про потребу тварин у всіх елементах живлення. Повне забезпечення тварин поживними та біологічно активними речовинами, в тому числі мікроелементами, обумовлює відповідний рівень обміну речовин та енергії. Встановлено тісний зв'язок мікроелементів з білками, вплив на процеси росту і розмноження тварин, тканинного дихання і внутрішньоклітинного обміну, а також на такі функції, як кровотворення, молокоутворення та інші. Незбалансованість раціонів за вмістом мікроелементів призводить до порушення мінерального обміну, що є основною причиною і стартовим механізмом виникнення багатьох захворювань, які, в свою чергу, впливають на відповідний рівень продуктивності та біологічну повноцінність продукції. Забезпечити потребу сільськогосподарських тварин і, зокрема, лактуючих корів у мікроелементах за рахунок кормів не завжди є можливим, особливо у західних областях України, де грунти, вода, корми значно бідніші на вміст тих чи інших мікроелементів, ніж в інших регіонах (Міцик В.Ю., 1965; Судаков Н.А., 1978; Панова С.В., 1980; Кравців Р.Й. та ін., 1997). Корекція мікроелементного живлення тварин нормалізує мінеральний обмін в їх організмі, сприяє підвищенню продуктивності та якості продукції (Concollon-Martinez A., 1982; Бомко В.С., 1985; Inra S., 1992; Кравців Р.Й., 1992, 1996; Гавриленко М., 1998).

Отже, проведення досліджень саме в такому напрямку (підгодівля лактуючих корів сумішами дефіцитних мікроелементів в оптимальних дозах, у різному співвідношенні та формі) дозволить глибше вивчити процеси обміну речовин в організмі корів протягом лактогенезу та сухостою, вплив мікродобавок на молочну продуктивність та ветеринарно-санітарні показники якості одержаного при цьому молока.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є розділом комплексної теми кафедри ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Іжицького (номер державної реєстрації 01.01 “Розробка і впровадження системи використання біологічно активних речовин при інтенсивній технології виробництва яловичини, м'яса птиці і молока”).

Мета і задачі дослідження. Метою роботи було вивчити окремі ланки білкового, вуглеводного і мінерального обміну в організмі корів під час лактації та сухостою при додаванні до їхнього раціону дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю), провести аналіз молочної продуктивності, розробити схеми застосування мікродобавок з метою покращення ветеринарно-санітарних показників якості та біологічної повноцінності молока для окремо взятої біогеохімічної зони. При проведенні експериментальних досліджень для досягнення вище наведеної мети були поставлені такі завдання: визначити вміст мікроелементів у воді та кормах, які використовуються у годівлі корів протягом лактації та сухостою; визначити рівень заліза, міді та марганцю у крові та молоці корів при додатковому їх внесенні до раціону; дослідити деякі показники білкового, вуглеводного, мінерального обмінів та активність окремих ферментів крові в період лактогенезу і сухостою під дією сполук заліза, міді та марганцю; вивчити вплив солей і хелатів дефіцитних мікроелементів на молочну продуктивність корів та життєздатність новонароджених від них телят; вивчити вплив добавок дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) та їх метіонатів на ветеринарно-санітарні показники якості молока (суха речовина, жир, білок, казеїн, лактоза, сухий знежирений молочний залишок та ін.) у динаміці (протягом лактації); дослідити гістоморфологічні зміни в органах імунної системи (тимус, лімфатичний вузол, селезінка, печінка) телят 16-денного віку, які народилися від дослідних корів.

Наукова новизна одержаних результатів. В результаті проведених досліджень одержані нові дані щодо впливу сполук дефіцитних мікроелементів (заліза, міді і марганцю) та їх хелатів у різному співвідношенні на інтенсивність протікання обміну речовин в організмі корів, молочну продуктивність та ветеринарно-санітарні показники якості молока. Протягом всього періоду лактації та сухостою у динаміці показано зміни у крові дослідних корів. Вперше під впливом неорганічних солей та хелатних сполук дефіцитних мікроелементів з амінокислотою метіоніном досліджено зміни якісних показників молока у динаміці. Встановлено позитивний вплив метіонатів на молочну продуктивність корів, якість молока та їх перевагу над неорганічними солями (сульфатами). Розроблено оптимальні дози метіонатів заліза, міді та марганцю, які стимулюють фізіологічні процеси в організмі корів, підвищують їх молочну продуктивність та покращують ветеринарно-санітарні показники якості молока, порівняно із солями цих елементів.

Практичне значення одержаних результатів. В результаті проведених досліджень показано як впливають добавки дефіцитних мікроелементів (заліза, міді та марганцю) до раціону корів на їх фізіологічний стан, молочну продуктивність та ветеринарно-санітарні показники якості молока. Одержані результати досліджень рекомендовані для впровадження у господарствах Львівської області, де кормова база є дефіцитною за вмістом вище наведених мікроелементів.

Особистий внесок здобувача. Весь обсяг експериментальннх досліджень за темою дисертаційної роботи, добір та аналіз даних літератури, статистична обробка та теоретичне обгрунтування одержаних результатів, їх опис і аналіз виконані пошукачем особисто під керівництвом доктора біологічних наук, професора, член-кор. УААН, академіка АН ВШ України Р.Й.Кравціва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи доповідались, обговорювались і схвалені на наукових форумах: Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток ветеринарної науки в Україні: здобутки та проблеми” (Харків, 2426 вересня 1997); Міжнародна науково-практична конференція “Сучасні проблеми біології, ветеринарної медицини, зооінженерії та технологій продуктів тваринництва” (Львів, 9-11 жовтня 1997); XV зїзд Українського фізіологічного товариства (секція “Фізіологія травлення” та “Фізіологія сільськогосподарських тварин”), (Донецьк Львів, 1998); Міжнародна конференція “Біологічні основи живлення сільськогосподарських тварин” (Львів, 1518 вересня 1998).

Публікації. За матеріалами дисертації опубліковано 10 наукових праць, з яких 7 статей.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, огляду літератури, матеріалів і методики досліджень, експериментальної частини, обговорення результатів досліджень, висновків, рекомендацій виробництву, списку використаних джерел. Текст викладений на 180 сторінках машинопису. Експериментальні дані представлені 42 таблицями, 12 рисунками. Список літератури включає 397 джерел, у тому числі іноземних авторів 188.

Результати досліджень та їх аналіз

Матеріали і методика досліджень

Експериментальна частина роботи виконана на кафедрі ветеринарно-санітарної і радіологічної експертизи Львівської державної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького протягом 1995-1998 років. Дослідження по вивченню впливу мікроелементів на фізіологічні процеси в організмі корів під час лактації і сухостою, на молочну продуктивність та якісні показники молока проведені в селянській спілці "Колос" Яворівського району Львівської області.

Першим етапом досліджень було визначення фонового вмісту мікроелементів у кормах вищезгаданого господарства. При цьому досліджено понад 15 різних видів кормових культур, що входять до складу раціону тварин. На основі одержаних результатів стосовно забезпеченості кормів мікроелементами у селянській спілці “Колос” для подальших досліджень було підібрано 50 корів-аналогів чорно-рябої породи, 4-5-ої лактацій, одного періоду отелення. При підборі корів враховувалась їх молочна продуктивність за попередню лактацію. Перед початком експерименту проведено клінічний огляд, зважування та визначення фізіологічних і біохімічних показників крові. Встановлено фоновий рівень мікроелементів у крові та молоці. Тварин годували індивідуально з урахуванням живої маси тіла, віку, періоду лактації за збалансованими раціонами згідно відповідних норм. З відібраних корів було сформовано п'ять груп по десять голів у кожній (контрольна та І-ІV дослідні). Коровам дослідних груп щоденно до складу основного раціону додавали суміші дефіцитних мікроелементів у формі неорганічних солей та їх хелатних сполук з амінокислотою метіоніном, з розрахунку мг на 1 кг живої маси тіла у різному співвідношенні (табл. 1).

Таблиця 1

Схема підгодівлі корів дефіцитними мікроелементами у формі солей та їх хелатних сполук з метіоніном

Групи тварин	Кількість голів у групі	Характер годівлі
Контрольна	10	ОР (основний раціон)
І - дослідна	10	ОР + FeSO4 (0,05 мг/кг ж. м.) CuSО4 (0,l мг/кг ж. м.) MnSO4 (0,1 мг/кг ж. м.)
ІІ - дослідна	10	ОР + FeSO4 (0,05 мг/кг ж. м.) CuSО4 (0,l мг/кг ж. м.) MnSO4 (0,05 мг/кг ж. м.)
III - дослідна	10	ОР + FeSO4 (0,05 мг/кг ж. м.) CuSO4 (0,05 мг/кг ж. м.) MnSO4 (0,1 мг/кг ж. м.)
IV- дослідна	10	ОР + метіонат Fe (0,05 мг/кг ж. м.) метіонат Сu (0,05 мг/кг ж. м.) метіонат Мn (0,05 мг/кг ж. м.)

У крові дослідних корів, яку забирали щомісячно з яремної вени через дві години після ранкової годівлі, визначали такі морфо-біохімічні показники: кількість еритроцитів спектрофотометрично (на спектрофотометрі типу Specord M400) за методикою Є.С.Гаврилець, М.В.Демчук,1966; вміст гемоглобіну за Г.В.Дервізом та А.І.Воробйовим, 1959; концентрацію глюкози з ортотолуідиновим реактивом (В.В.Меньшикова, 1973). У сироватці крові досліджували: активність аспартатамінотрансферази (К.Ф. 2.6.1.1.) і аланінамінотрансферази (К.Ф. 2.6.1.2.) за методом Райтмана і Френкеля в модифікації К.Г.Капетанакі, 1962; вміст загального білка - з біуретовим реактивом за методом Л.М.Делекторської та ін., 1968; співвідношення окремих білкових фракцій плазми крові - за методом Олла і Маккорда в модифікації О.А.Карпюка, 1962; концентрацію кальцію і магнію - біотестом Lachema (Чехія).

Облік молочної продуктивності проводили шляхом щомісячного контрольного зважування середнього надою індивідуально по кожній окремо взятій корові. Проби молока для проведення ветеринарно-санітарної експертизи відбирали згідно вимог ГОСТ 13928-84 "Молоко і молочні продукти. Правила прийому, методи відбору проб і підготовки їх до аналізу". У пробах молока визначали такі фізико-хімічні показники: щільність молока за допомогою ареометра (ГОСТ 3625-84); кислотність молока титрометричним методом (ГОСТ 3624-92); кількість соматичних клітин в молоці (ГОСТ 23453-90); бактеріальне обсіменіння молока за редуктазною пробою з резазурином (ГОСТ 9225-84); вміст жиру кислотним методом (ГОСТ 5867-90); кількість сухої речовини аналітичним методом - висушуванням молока при 105⁰С до постійної ваги (ГОСТ3626-73); сухий знежирений молочний залишок (СЗМЗ) розрахунковим методом; загальну кількість білка та казеїну визначали методом формольного титрування згідно ТУ 49 1212-85; молочний цукор (лактозу) рефрактометрично (ГОСТ 3628-47); золу - спалюванням наважки у муфельній печі при температурі 500⁰С. мікроелемент хелатний корова раціон

Досліджено концентрацію заліза, міді та марганцю у пробах крові і молока (матеріал забирався кожного місяця) у контрольній та дослідних (I-IV) групах тварин. Визначення цих мікроелементів проводили в золі методом кількісного атомно-абсорбційного спектрохімічного аналізу на атомно-абсорбційному спектрофотометрі типу ААS-30 (Й.Прайс, 1976; М.Є.Бріцке, 1980). Вміст селену у кормах визначали флуоресцентним методом з розчином 2,3-диамінонафталіну за допомогою флуориметра ЕФ-3МА (Блінова Л.С. та ін., 1979).

У березні 1997 року проводили контрольне зважування новонароджених телят від корів контрольної і дослідних груп та визначали співвідношення живої маси теляти до живої маси матері. У квітні 1997 року проведено контрольний забій телят 16-денного віку від піддослідних корів (п'ять голів - по одному з кожної групи). Для гістологічного дослідження від забитих телят забирали тимус, печінку, лімфатичні вузли (брижові), селезінку. Фіксацію матеріалу проводили 10%-ним водним розчином нейтрального формаліну, а зрізи фарбували гематоксилін-еозином.

Номенклатура ферментів подана згідно вимог міжнародного біохімічного союзу (1979). Усі результати досліджень обробляли біометрично за методикою, описаною В.А.Ойвіним (1960) із використанням ПЕОМ ІВМ. Результати середніх значень вважали статистично вірогідними при Р<0,05 - *, P<0,02 - **, P<0,01 - *** та P<0,001 - ****.

Вміст мікроелементів у кормах та воді обстежуваного господарства.

Проведеними дослідженнями кормів та води, які використовуються для годівлі корів у с.с. “Колос” Яворівського району Львівської області, виявлено дефіцит заліза, міді та марганцю, забезпеченість якими в середньому по всіх видах кормів становила 30, 50 та 70%. Зокрема, у кормах зернової групи найнижчий рівень заліза, по відношенню до норми, виявлено у комбікормі - 6,5%. У всіх видах зерна та комбікормі встановлено надзвичайно низький рівень міді. Так, пшениця даним елементом забезпечена на - 39,8, овес - на 7,9, жито - на 27,9, ячмінь - на 42,4 та комбікорм - на 19%. Дефіцит марганцю спостерігався у зерні вівса та комбікормі, які забезпечені на 76,6 та 60,1% відповідно. Рівень заліза та міді у грубих кормах (солома пшениці, солома ячменю, сіно багаторічних трав, сіно конюшини) коливається в межах від 5,8 до 81,9% до норми. Найбільш дефіцитними є грубі корми за вмістом заліза, з яких солома ячменю забезпечена на 5,8, солома пшениці на 8,8, сіно багаторічних трав на 15,1 і сіно конюшини на 17,5%. Найнижчий рівень міді виявлено у соломі ячменю - 35,3 та сіні конюшини - 38% до норми. Стосовно зеленої маси, то слід відзначити, що даний вид корму в тій чи іншій мірі є дефіцитним за всіма досліджуваними мікроелементами, крім селену. Так, залізом зелена маса забезпечена лише на 4,2%, марганцем на 17,4%. Дещо вищий рівень забезпеченості міддю та цинком - відповідно 70 та 50,3%. Проаналізувавши вміст мікроелементів у соковитих кормах, дефіцит заліза виявлено у силосі кукурудзяному - 79,1 та сінажі - 70,3% відповідно до норми. Найнижчий рівень міді встановлено у кормовому буряці та його гичці - відповідно 24,3 і 32,1% до норми. Найнижчий рівень марганцю виявлено у гичці кормового буряка - 1,46 мг/кг (18,2%). При дослідженні води виявлено дефіцит марганцю, міді та заліза, рівень яких був 0,02, 0,37 та 0,14 мг/л відповідно, що в свою чергу становить 25; 52,8 і 70% до норми.

Проведені нами дослідження кормів та води дозволять відповідно зкоректувати раціони дослідних корів дефіцитними мікроелементами, щоб усунути їх дефіцит і дисбаланс в організмі. Все це й послужило основою для проведення подальших досліджень з метою вивчення впливу вище згаданих дефіцитних мікроелементів на молочну продуктивність корів та ветеринарно-санітарні показники якості одержаного при цьому молока.

Гематологічні показники корів і активність ферментів переамінування протягом лактації та сухостою при додаванні до їхнього раціону дефіцитних мікроелементів.

Важливе місце при визначенні ролі мікроелементів в організмі тварин, їх впливу на обмінні процеси займають морфологічні та біохімічні показники крові. Нашими дослідженнями встановлено, що підгодівля корів усіх дослідних груп сполуками заліза, міді та марганцю протягом лактації сприяє покращенню обмінних процесів в їх організмі (табл. 2). Так, у крові корів І-ІV дослідних груп встановлено збільшення кількості еритроцитів та рівня гемоглобіну порівняно з контролем. При додатковому введенні до раціону корів метіонатів кількість еритроцитів та рівень гемоглобіну були найвищими і становили 7,7 та 8,3% (P<0,05). У крові корів усіх дослідних груп протягом лактогенезу встановлено також зростання рівня загального білка.

Таблиця 2

Гематологічні показники лактуючих корів при додаванні до їхнього раціону дефіцитних мікроелементів, M ± m, n = 10.

Показник	Г р у п и т в а р и н
	Контроль	І	ІІ	ІІІ	IV
Еритроцити, 1012/л Гемоглобін, ммоль/л Загальний білок, г/л Фракції білка: альбуміни, % альфа-глобуліни, % бета-глобуліни, % гама-глобуліни, % АсАТ, ммоль/год/л АлАТ, ммоль/год/л Глюкоза, ммоль/л Кальцій, ммоль/л Магній, ммоль/л Залізо, мг/л Мідь, мг/л Марганець, мг/л	6,85±0,11 6,89±0,14 76,95±1,65 38,62±0,66 19,38±0,34 14,99±0,24 27,01±0,47 0,93±0,022 0,48±0,009 2,41±0,05 2,67±0,04 0,89±0,016 270,7±8,26 1,10±0,029 0,69±0,024	7,23±0,11 7,34±0,12 80,17±1,66 40,12±0,65 18,65±0,41 14,50±0,29 26,89±0,54 0,96±0,014 0,51±0,008 2,55±0,04 2,79±0,04 0,94±0,016 289,5±6,73 1,15±0,026 0,73±0,016	7,14±0,12 7,20±0,12 79,80±1,75 39,58±0,67 18,94±0,41 14,84±0,24 26,63±0,53 0,95±0,014 0,49±0,009 2,49±0,05 2,76±0,05 0,92±0,017 287,2±7,69 1,17±0,024 0,73±0,019	7,11±0,13 7,15±0,12 79,41±1,64 40,04±0,65 18,92±0,38 14,90±0,26 26,50±0,50 0,96±0,016 0,50±0,011 2,50±0,03 2,76±0,04 0,92±0,015 291,7±8,20 1,14±0,026 0,74±0,019	7,38±0,15* 7,46±0,15* 81,88±1,61 40,63±0,68 18,50±0,36 14,37±0,24 26,88±0,51 0,98±0,016 0,52±0,010 2,64±0,06 * 2,82±0,05 0,96±0,018* 319,7±10,98** 1,24±0,029** 0,80±0,023*

Так, найвищим даний показник був у крові корів IV дослідної групи - 81,88±1,61 г/л, що на 6,4% більше, ніж у контролі. Слід відмітити, що зростання загального білка відбувалось за рахунок альбумінової фракції. Так, рівень альбумінів у сироватці крові корів IV групи був вищим за контроль на 2,01%. При цьому спостерігалось підвищення активності амінотрансфераз (АсАТ і АлАТ) у крові корів усіх дослідних груп, особливо у IV, де активність аспартат- та аланінамінотрасфераз була вищою, ніж у контролі, відповідно на 5,4 та 8,3%. Встановлено також зростання у крові корів рівня глюкози. Так, у І групі даний показник був вищим від контролю на 5,8%, у ІІ - на 3,3, у ІІІ - на 3,7 і у IV групі на 9,5%. Характерним є те, що зростання рівня глюкози у крові корів IV групи є статистично вірогідним (P<0,05). Додаткове введення до раціону лактуючим коровам дефіцитних мікроелементів позитивно відобразилось і на мінеральному обміні, а саме: встановлено зростання у крові корів дослідних груп рівня кальцію на 3,4-5,6; магнію на 3,4-7,9; заліза на 6,1-18,1; міді на 3,6-12,7 і марганцю на 5,8-15,9%.

При підгодівлі корів у сухостійний період сульфатами заліза, міді, марганцю та їх хелатними сполуками з метіоніном встановлено збільшення кількості еритроцитів у крові на 0,35-0,6х10¹²/л, концентрації гемоглобіну та рівня глюкози відповідно на 0,14-0,71 і 0,1-0,26 ммоль/л. Зростання значень даних показників відносно контролю було статистично вірогідним у IV групі (P<0,05; P< 0,02) як на початку, так і в кінці сухостою. Крім цього, у даній групі встановлено статистично вірогідне збільшення вмісту загального білка на 7,51 г/л, в основному за рахунок гама-глобулінової фракції, з одночасним зростанням активності амінотрансфераз. Встановлено підвищення у крові концентрації кальцію та магнію, особливо у IV групі на початку сухостою. Так, рівень кальцію був вищим, ніж у контролі на 8,6 і магнію на 10,8%.

Виходячи з вище наведених морфо-біохімічних показників крові корів протягом лактогенезу та сухостою, можна зробити узагальнюючий висновок, що додавання дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) до основного раціону у формі хелатних комплексів з амінокислотою метіоніном привело до інтенсифікації гемопоетичної функції кісткового мозку, покращення окисно-відновних процесів в організмі корів, посилення білоксинтезуючої функції печінки, інтенсивнішого проходження процесів енергоутворення, покращення мінерального обміну в організмі. Сполуки мікроелементів з метіоніном мали кращий ефект на обмінні процеси в організмі корів порівняно із сульфатами.

Концентрація заліза, міді та марганцю у молоці корів протягом лактогенезу.

Мікроелементи мають важливе значення в утворенні молока, впливають на біологічну повноцінність та поживність молока й молочних продуктів. Так, рівень заліза у молоці на початку експерименту коливався в межах 0,543±0,022-0,584±0,009 мг/кг натуральної речовини. Протягом всього періоду лактації вміст даного мікроелементу у молоці поступово збільшувався. У молоці корів І дослідної групи найвищий рівень заліза виявлений на восьмому - десятому місяцях лактації. Так, на восьмому місяці концентрація елементу збільшилась на 12,8, на дев'ятому - 10,6 і на десятому - 14,3% відносно контролю (P<0,05; P<0,02). У ІІ та ІІІ дослідних групах збільшення вмісту заліза в молоці було виявлено на шостому, сьомому, восьмому та десятому місяцях лактації (P<0,05; P<0,02). Найвищий рівень заліза був на десятому місяці у ІІІ дослідній групі - 0,717 мг/кг натуральної речовини, що на 13,6% вище, ніж у контролі. Особливо слід відмітити IV дослідну групу, в молоці корів якої спостерігали суттєве збільшення концентрації заліза, починаючи з четвертого місяця лактації. Найвищий рівень елементу був на восьмому місяці - 0,704 мг/кг, що на 0,101 мг/кг більше, ніж у молоці корів контрольної групи.

Вміст міді в молоці дослідних тварин на початку експерименту коливався в межах 0,150±0,008-0,172±0,004 мг/кг натуральної речовини. Протягом лактації спостерігалась тенденція до збільшення рівня міді у всіх дослідних групах. У І групі статистично вірогідне збільшення міді у молоці було на шостому, сьомому та восьмому місяцях лактації (P<0,05). Так, на шостому місяці рівень даного елементу збільшувався на 9,3, на сьомому - 13,5 і на восьмому - 11,6% відносно контролю. У ІІ дослідній групі статистично вірогідне підвищення міді в молоці відносно контролю встановлене з четвертого по сьомий місяць (P<0,05, P<0,02). У ІІІ дослідній групі суттєвих змін щодо вмісту міді в молоці корів не виявлено. Лише на шостому місяці лактації рівень міді у молоці був вищим від контролю на 7,6%. Найвагоміше збільшення міді в молоці спостерігали у IV дослідній групі. Починаючи з третього місяця лактації, рівень елементу поступово збільшувався і найвищим він був на сьомому, восьмому і дев'ятому місяцях відповідно 0,191; 0,230 та 0,257 мг/кг натуральної речовини, що на 23,2; 27,1 та 26,2% вище, ніж у контролі (P<0,05, P<0,02, P<0,01).

Що стосується марганцю, то його рівень в молоці корів на початку експерименту був у межах 38,8±0,9-41,4±1,03 мкг/кг натуральної речовини. У всіх дослідних групах протягом лактації відмічали поступове збільшення даного мікроелементу. Найбільш виражене підвищення марганцю було у IV дослідній групі. Так, на четвертому місяці концентрація даного елементу збільшувалась на 22,6, на п'ятому - 20,9, на шостому - 17,1% відносно контролю (P<0,05; P<0,02). У І дослідній групі статистично вірогідне підвищення марганцю спостерігалось на четвертому, п'ятому та восьмому місяцях, відповідно на 6,7; 6,9 та 6,8% вище, ніж у контролі (P<0,05; P<0,02). У ІІ групі найвищий рівень марганцю виявлено на шостому місяці лактації - 42,2 мкг/кг, що на 8,4% більше, ніж у контролі (P<0,05). У молоці корів ІІІ дослідної групи найбільш суттєве підвищення даного елементу по відношенню до контролю виявлено на четвертому, п'ятому, шостому та сьомому місяцях, відповідно на 13,8; 11,7; 8,9 та 8,4% (P<0,05, P<0,02).

Отже, при додатковому введенні до раціону дослідним коровам сумішок дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) у вигляді неорганічних солей та їх сполук з метіоніном, виявлено збільшення вмісту даних мікроелементів у молоці корів усіх груп, особливо у IV дослідній групі, тваринам якої згодовували метіонати. В середньому за весь період лактації рівень заліза, міді та марганцю у молоці корів дослідних груп збільшився відносно контролю на 3,1-9,1; 3,3-15,9 та 3,4-8,9% відповідно. Вміст даних мікроелементів у молоці коливався в межах гранично допустимих концентрацій і молоко, як продукт харчування людини, може використовуватись без обмежень.

Молочна продуктивність корів при застосуванні мікродобавок.

Виходячи з попередньо проведених досліджень кормів та води, включення до раціону дослідним коровам дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) у вигляді солей та метіонатів певною мірою відобразилось на їх молочній продуктивності.

У контрольній та дослідних групах середньодобовий надій молока змінювався залежно від періоду лактації. На початку лактогенезу даний показник коливався в межах 8,94±0,19-10,06±0,27 кг. У І дослідній групі статистично вірогідне підвищення добового надою відносно контролю встановлено на п'ятому-сьомому місяцях відповідно на 9,8; 14,6 та 10,4% (P<0,05; P<0,02). У ІІ дослідній групі таке підвищення спостерігалось на п'ятому (8,3%) і шостому (7,5%) місяцях, а у ІІІ групі - на четвертому, п'ятому та сьомому місяцях лактації відповідно на 7,0; 11,1 та 11,7% (P<0,05; P<0,02). Найсуттєвіше зростання середньодобового надою виявлено у корів IV дослідної групи на четвертому місяці лактації - 16,08±0,35 кг, що на 13,5% вище, ніж у контрольній групі. Характерним є й те, що підвищення добового надою корів у IV дослідній групі, починаючи з третього місяця лактації, було статистично вірогідним (P<0,05; P<0,02).

Загальний надій молока натуральної жирності на корову найвищим був у IV дослідній групі - 3404,6 кг, що на 324 кг більше, ніж у контролі (10,5%). В перерахунку на базисну жирність даний показник був вищим, ніж у контролі на 18% (табл. 3). У І-ІІІ дослідних групах зростання загального надою натуральної жирності за лактацію було менш помітним і було відповідно на 3,5; 1,7 і 4,9% вище, ніж у контролі. У всіх дослідних групах встановлено підвищення і середньодобового надою. Так, якщо у корів контрольної групи добовий надій натурального молока становив 10,55 кг, то у дослідних (І-IV) він був відповідно на 5,7; 3,1; 4,0 та 11,3% вищим. В перерахунку на базисну жирність молока даний показник був вищим від контролю відповідно на 9,8; 4,7; 6,5 та 18,9%. Крім цього, слід відмітити зростання у всіх дослідних групах кількості молочного жиру за лактацію на 3,4-18,8 кг по відношенню до контролю. Найвищий його рівень в середньому за лактацію, був у молоці корів IV дослідної групи - 122,9 кг, що на 18% більше, ніж у молоці корів контрольної групи (104,1 кг).

Таблиця 3

Молочна продуктивність піддослідних корів за лактацію (в середньому на голову), n = 10.

Показник	Г р у п и т в а р и н
	Контр.	І	ІІ	ІІІ	IV
Кількість дійних днів	292	286	288	294	290
Загальний надій молока, кг натуральної жирності базисної жирності	3080,6 3062,5	3188,9 3292,1	3133,4 3161,0	3225,2 3282,1	3404,6 3614,9
Вміст жиру, %	3,38	3,51	3,43	3,46	3,61
Молочний жир, кг	104,1	111,9	107,5	111,6	122,9
Добовий надій молока, кг натуральної жирності базисної жирності	10,55 10,48	11,15 11,51	10,88 10,97	10,97 11,16	11,74 12,46

Таким чином, додаткове введення до раціону лактуючим коровам дефіцитних мікроелементів (заліза, міді та марганцю) у вигляді хелатних комплексів з амінокислотою метіоніном (метіонатів) в дозі по 0,05 мг/кг живої маси, позитивно вплинуло на молочну продуктивність (зростання загального надою, середньодобового надою, збільшення кількості молочного жиру). Слід відмітити, що дані показники були значно вищими порівняно з групами корів (І-ІІІ), яким мікроелементи додавали у формі сульфатів.

Ветеринарно-санітарні показники якості одержаного молока.

Молоко як біологічна рідина, секрет молочної залози, має добрий вплив на процеси збудження і гальмування нервової системи, поліпшує кровообіг, позитивно впливає на обмінні процеси, нормалізує обмін білків та жирів. Виходячи з цього, нами було проведено визначення органолептичних, фізико-хімічних та ветеринарно-санітарних показників якості молока корів у динаміці при додаванні до їхнього раціону дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) у вигляді сульфатів та метіонатів. При органолептичній оцінці молока, одержаного від корів контрольної та дослідних (І - ІV) груп, встановлено, що колір молока протягом лактації змінювався від білого до слабо-жовтуватого відтінку. У контролі молоко, в основному, було білого кольору, хоча під кінець лактації спостерігалось слабке пожовтіння. У дослідних групах колір молока суттєво не відрізнявся від контролю, але у ІV групі, починаючи з третього місяця лактації, спостерігався злегка жовтуватий відтінок молока. Ймовірно, що саме така зміна відтінку молока залежить від вмісту ліпохромів молочного жиру. Запах молока, одержаного від корів дослідних груп, був аналогічний контролю. Протягом всього періоду лактогенезу запах молока був приємний, специфічний, властивий для свіжого продукту. Смак молока від корів контрольної та дослідних груп протягом всього експерименту (лактації) був злегка солодкуватий. Окрім цього, нами було встановлено певні зміни смаку молока, одержаного від корів контрольної групи. Так, в середині лактації у молоці проявлявся злегка кормовий присмак, а при кінці лактогенезу, особливо перед запуском, встановлено незначну солонуватість молока. У молоці, одержаному від корів дослідних груп, вище наведених змін смаку не виявлено. Що стосується консистенції, то даний показник не зазнав суттєвих змін як у контрольній, так і в дослідних групах. Консистенція молока була рідка, однорідна, без осаду, властива свіжому молоку.

Одним із найважливіших показників, який характеризує якість молока, є щільність. Так, на початку експерименту щільність молока коливалась в межах від 29,54±0,72 у контролі до 30,62±0,60 ⁰А у IV дослідній групі. Починаючи з перших місяців лактації, нами було відмічено зростання даного показника у всіх дослідних групах по відношенню до контролю. Найбільш виражене підвищення щільності встановлено у IV дослідній групі. Починаючи з третього місяця лактації зростання даного показника було статистично вірогідним (Р<0,05; P<0,02; P<0,01) і змінювалось від 29,92±0,40 до 32,14±0,38 ⁰А. Найбільша різниця встановлена на шостому місяці лактації-3,02 ⁰А, що на 11% вище, ніж у контролі.

Важливим показником якості молока є сухий знежирений молочний залишок (СЗМЗ). Так, рівень СЗМЗ на початку лактації коливався в межах 8,14±0,15 - 8,24±0,13%. У молоці корів І-IV дослідних груп встановлено поступове зростання сухого знежиреного молочного залишку протягом всього лактаційного періоду і на десятому місяці рівень СЗМЗ становив у І групі 8,92±0,11, у ІІ-8,68±0,08, у ІІІ-8,75±0,12 і у IV-9,17±0,20%, що відповідно на 0,57; 0,33; 0,4 і 0,82% вище, ніж у контролі (P<0,05; P<0,02).

При оцінці якості молока велику увагу приділяють такому показнику, як суха речовина (СР), до складу якої входять всі компоненти молока (білок, жир, лактоза, мінеральні солі тощо), за винятком води і летких речовин. На початку експерименту в молоці корів контрольної та дослідних груп рівень СР знаходився в межах 11,54±0,26-11,70±0,16%. Протягом лактації спостерігалась тенденція до зростання даного показника у молоці корів усіх дослідних груп відносно контролю. У І, ІІ та ІІІ дослідних групах зростання СР було менш виражене, ніж у IV групі, де, починаючи з другого місяця лактації, рівень сухої речовини поступово зростав і на десятому місяці лактації становив 12,86±0,2%. Найсуттєвіше збільшення сухої речовини в даній групі відносно контролю виявлено на сьомому і восьмому місяцях відповідно на 1,14 та 1,11% (P<0,01).

Важливим показником при оцінці якості молока є вміст жиру. Так, даний показник на початку досліду (лактації) коливався в межах 3,39±0,11-3,46±0,06%. У І дослідній групі суттєве збільшення вмісту жиру виявлено на третьому і четвертому місяцях лактації, відповідно на 0,21 та 0,27% по відношенню до контролю (P<0,05; P<0,02). У ІІ та ІІІ групах статистично вірогідне збільшення даного показника спостерігалось на четвертому місяці - у ІІ-на 0,18 та у ІІІ групі-на 0,22% відносно контролю (P<0,05). Найсуттєвіше зростання вмісту жиру в молоці корів виявлено у IV дослідній групі. Найвищим відносно контролю воно було на четвертому місяці - 0,34%. Слід відзначити, що, починаючи з третього місяця, одержані нами дані у цій групі були статистично вірогідними (P<0,05; P<0,02).

При ветеринарно-санітарній експертизі молока значну увагу приділяють вмісту білків - найбільш цінних у біологічному відношенні компонентів. У проведених нами дослідженнях встановлено, що рівень загального білка у молоці дослідних корів на початку експерименту коливався від 3,18±0,08 до 3,23±0,03%. Так, у молоці корів І дослідної групи вміст загального білка дещо збільшувався і найвищим він був на дев'ятому місяці-3,53%, що на 0,21% вище, ніж у контролі (P<0,05). У ІІ та ІІІ групах суттєвих змін щодо вмісту загального білка не виявлено, хоча спостерігалось певне підвищення даного показника у ІІІ дослідній групі на п'ятому місяці лактації, яке було на 0,2% вищим від контролю (P<0,05). Найбільш виражене зростання загального білка було у IV групі. Починаючи з третього місяця, одержані дані були статистично вірогідними (P<0,05; P<0,02). Найвищий вміст загального білка у даній групі виявлено на восьмому місяці лактації - 3,64%, що на 0,24% вище, ніж у контролі.

Значна частина загальної кількості білків молока належить казеїну. Так, рівень казеїну у молоці корів контрольної та дослідних груп на початку експерименту коливався в межах 2,50±0,05-2,54±0,04%. На протязі лактогенезу в усіх дослідних групах спостерігалась тенденція до збільшення кількості казеїну по відношенню до контролю. У IV групі зростання даного показника було найсуттєвішим, відповідно рівень казеїну в даній групі перебував у межах від 2,52±0,08 до 2,86±0,07% залежно від періоду лактації. Так, найвищий рівень казеїну був на восьмому місяці лактації - 2,86±0,07%, що на 0,19% вище, ніж у контролі (P<0,05).

Важливе значення при оцінці якості молока має лактоза (молочний цукор). В результаті проведених нами досліджень вміст лактози у молоці корів дослідних груп збільшувався відносно контролю, особливо під кінець лактації. У І, ІІ та ІІІ групах найвищий рівень лактози, відносно контролю, виявлено на сьомому, восьмому та дев'ятому місяцях лактації. Так, у І групі на 0,48; 0,39 та 0,27, у ІІ - на 0,26; 0,27 і 0,19 і у ІІІ групі на 0,32; 0,29 та 0,24% (P<0,05; P<0,02). У IV дослідній групі статистично вірогідне підвищення рівня лактози встановлено, починаючи з шостого місяця лактації. Так, на шостому місяці вміст лактози становив 4,51±0,07, на сьомому-4,58±0,10, восьмому-4,69±0,14, дев'ятому-4,75±0,07 та десятому-4,82±0,05%, що відповідно на 0,32; 0,43; 0,48; 0,34 та 0,36% вище, ніж у контролі (P<0,05; P<0,02).

Нами було проведено дослідження мінеральних речовин молока (золи), що залишаються після озолювання молока у муфельній печі. Так, рівень золи у молоці корів контрольної та дослідних груп на початку лактації коливався в межах 0,59±0,006 - 0,67±0,011%. У І та ІІ дослідних групах суттєве зростання даного показника спостерігалось у другій половині лактації. У ІІІ дослідній групі рівень золи у молоці протягом лактації суттєво не змінювався, однак деяке підвищення даного показника відмічено на третьому місяці, де рівень золи у молоці був вищим від контролю на 0,1% (P<0,05). Найбільш суттєве підвищення рівня золи спостерігалось у молоці корів IV дослідної групи. Так, найвищий рівень даного показника встановлено на сьомому місяці лактації, що на 0,18% вище за контроль (P<0,01).

Надзвичайно велике значення при ветеринарно-санітарній експертизі молока має кислотність. Даний показник характеризує свіжість молока і є одним із головних при встановленні гатунку продукції. В усіх групах виявлено зниження кислотності молока в першій половині лактації і незначне підвищення даного показника під кінець лактогенезу. Так, у контролі кислотність молока змінювалась від 18,03±0,44 до 16,30±0,31 ⁰Т, у І групі-від 17,91±0,41 до 16,30±0,52, у ІІ-18,14±0,48-16,40±0,39, у ІІІ-18,10±0,39 - 16,47±0,52 і у IV групі-від 18,05±0,60 до 16,20±0,20 ⁰Т. У другій половині лактогенезу (із сьомого місяця) виявлено незначне зниження даного показника у молоці корів І-IV груп відносно контролю. Згідно з ДСТУ 3662-97 одержане молоко відповідало вищому та першому гатунку залежно від періоду лактації. Так, в перші місяці лактації кислотність молока становила понад 17 ⁰Т, що відповідає першому гатунку, а починаючи з четвертого місяця лактації кислотність молока коливалась в межах 16 - 17 ⁰Т - вищий гатунок.

Поряд з кислотністю, важливим показником, що свідчить про санітарний стан молока є загальне бактеріальне обсіменіння. Молоко, одержане від корів усіх піддослідних груп, за рівнем бактеріального обсіменіння у більшості випадків відносилось до І класу. Слід відмітити, що у дослідних групах (І-IV) кількість проб молока І класу була більшою, ніж у контролі. Так, найбільшу кількість проб молока даного класу виявлено у IV дослідній групі - 42 із 50, що становить 84% (зафарбування молока у пробірках через 1 год було синьо-сталевого відтінку). Це свідчить про те, що кількість бактерій в 1 мл молока була менша від 500 тис. Крім цього, у даній групі виявлено найменшу кількість проб молока ІІ і ІІІ класу, відповідно ІІ класу - 7 проб проти 17 у контролі і ІІІ - 1 проба проти 5 у контролі.

Останнім часом великого значення при ветеринарно-санітарній експертизі молока надають кількості соматичних клітин, які свідчать про фізіологічний стан організму тварини, наявність та перебіг тих чи інших запальних процесів як в самому організмі, так і, зокрема, у молочній залозі, що суттєво може вплинути на якість молока. Так, кількість соматичних клітин у молоці дослідних корів протягом лактації змінювалась від 461,1±11,2 тис/см³ на першому місяці у ІІ дослідній групі до 355,9±7,3 тис/см³ на шостому місяці у IV групі. Слід відмітити, що у молоці корів усіх груп кількість соматичних клітин на початку і в кінці лактації була дещо вищою, ніж в середині. Рівень соматичних клітин в молоці корів дослідних груп (І-IV) в більшості випадків не відрізнявся від контролю, хоча певна тенденція до зменшення їх кількості у молоці корів дослідних груп порівняно з контролем спостерігалась під кінець лактогенезу, починаючи з сьомого місяця.

Отже, тривала підгодівля корів під час лактації дефіцитними мікроелементами (залізом, міддю та марганцем) у вигляді солей (сульфатів), а особливо хелатних комплексів з амінокислотою метіоніном, позитивно відобразилось на органолептичних, фізико-хімічних та ветеринарно-санітарних показниках якості молока, що свідчить про значно вищу поживну цінність даного продукту. Одержане молоко від корів усіх дослідних груп відповідало вимогам державного стандарту України (ДСТУ 3662-97).

Життєздатність новонароджених телят, одержаних від піддослідних корів.

Нами було проведено дослідження, які стосуються живої маси новонароджених телят та співвідношення її із масою матері при тривалій підгодівлі вагітних корів дефіцитними мікроелементами, а саме залізом, міддю та марганцем (табл. 4). Так, жива маса корів на початку сухостою у різних групах коливалась від 420,0±7,9 до 436,8±10,7 кг. Жива маса новонароджених телят у одноденному віці змінювалась від 26,2±0,33 у контролі до 29,58±0,89 кг у IV дослідній групі. Слід відмітити, що у всіх дослідних групах, де коровам додавали до раціону суміші дефіцитних мікроелементів, жива маса новонароджених телят була вищою, ніж у контролі: у І групі на 2,12 кг (8,1%), у ІІ-1,24 кг (4,7%), у ІІІ-0,6 кг (2,3%) і у IV групі на 3,38 кг (12,9%). Статистично вірогідним таке зростання живої маси було у І та IV дослідних групах (P<0,05; P<0,02). Крім цього, знаючи масу новонародженого теляти і масу матері, нами було вирахувано співвідношення між ними. Встановлено, що найвищим даний показник був у IV дослідній групі - 6,9±0,15% (P<0,01), що на 0,9% вище, ніж у контролі.

Таблиця 4

Жива маса новонароджених телят та співвідношення її до живої маси матері при додаванні до раціону сухостійним коровам дефіцитних мікроелементів, M ± m, n = 5.

Показник	Г р у п и т в а р и н
	Контроль	І	ІІ	ІІІ	IV
Жива маса корови на поч. сух. (кг)	436,8±10,7	432,8±8,2	425,8±8,0	420,0±7,9	428,2±7,2
Вік теляти (дні)	1	1	1	1	1
Жива маса теляти (кг)	26,20±0,33	* 28,32±0,43	27,44±0,33	26,80±0,38	** 29,58±0,89
Співвідн. між ж. м.теляти і ж. м. матері (%)	6,0±0,12	6,5±0,21	6,4±0,17	6,4±0,17	*** 6,9±0,15

Отже, проаналізувавши одержані нами дані, встановлено, що у всіх дослідних групах жива маса новонароджених телят була більша, ніж у контролі. Найбільш виражене зростання живої маси телят спостерігалось у IV групі, корови якої додатково отримували хелатні комплекси заліза, міді та марганцю з амінокислотою метіоніном.

Гістологічне дослідження печінки та деяких органів імунної системи телят 16-денного віку, одержаних від піддослідних корів.

З метою вивчення впливу добавок дефіцитних мікроелементів до раціону піддослідних корів протягом лактації та сухостою на гістологічні показники деяких органів народжених від них телят, ми провели дослідження печінки, тимуса, брижових лімфатичних вузлів, селезінки. В результаті гістологічного дослідження тканин печінки та органів імунної системи (тимус, лімфатичний вузол, селезінка) 16-денних телят показали, що у тварин контрольної та дослідної груп особливих, різких відмінностей у морфологічній будові цих органів не встановлено. Часточки тимуса телят дослідної групи мали добре розвинену, насичену лімфоїдними елементами, чітко відмежовану кіркову речовину, що свідчить про достатню кількість захисних імунних клітин. Те ж саме можна сказати про лімфатичний вузол та селезінку. Гістологічна будова цих органів у телят контрольної та дослідної груп вказує на те, що у дослідних тварин є повноцінні функціональні можливості щодо імунного захисту.

Економічна ефективність застосування солей та хелатних сполук дефіцитних мікроелементів у раціоні корів.

В результаті проведених економічних розрахунків встановлено, що підгодівля корів під час лактації дефіцитними мікроелементами дала значний виробничий і економічний ефект у всіх дослідних групах без винятку. Додаткове введення до раціону лактуючим коровам сполук заліза, міді та марганцю знизило собівартість 1 ц молока у І групі на 7,3, у ІІ - на 3,1, у ІІІ - на 7,1 і у IV групі на 17,4% відносно контролю. Встановлено зростання чистого прибутку на 1 ц молока на 8,7-42,6%. При цьому підвищилась рентабельність на 4,2-23,5%. Слід відмітити, що найнижча собівартість 1ц молока, найбільший прибуток та найвища рентабельність були у IV дослідній групі, коровам якої дефіцитні мікроелементи до раціону додавали у формі хелатних комплексів з амінокислотою метіоніном.

Отже, на основі проведених економічних розрахунків можна зробити висновок, що застосування метіонатів дефіцитних мікроелементів у раціоні лактуючих корів є економічно вигіднішим, ніж неорганічних солей. Витрати на їх придбання і використання повністю окуповуються додатковим доходом.

Висновки

У кормах та воді селянської спілки “Колос” Яворівського району Львівської області встановлено дефіцит заліза, міді та марганцю відповідно на 70; 50 і 30 %. Найнижчий рівень заліза виявлено у зеленій масі викомішанки - 2,52 мг/кг, міді та марганцю у гичці кормового буряка - відповідно 0,34 та 1,46 мг/кг натуральної речовини.

Збагачення раціону дійних корів дефіцитними мікроелементами сукупно з амінокислотою метіоніном сприяло нормалізації гемопоетичної функції (зростанню кількості еритроцитів на 3,8-12,6% та рівня гемоглобіну на 2,8-12,9%), позитивно відобразилось на білковому обміні: збільшення рівня загального білка на 1,7-12,2% відбувалось в основному за рахунок альбумінів (в першій половині лактації на 2,28-3,57%) та гама-глобулінової фракції в кінці лактогенезу на 1,02-1,67% з одночасним підвищенням активності амінотрансфераз крові - аспартатамінотрансферази на 4,0-9,8% і аланінамінотрансферази на 5,7-12,8%.

Підгодівля корів під час лактації метіонатами дефіцитних мікроелементів позитивно відобразилась на мінеральному складі крові: рівень кальцію збільшився на 1,9-10,2%, магнію - 2,5-12,6%, заліза - 6,6-27,9%, міді - 3,5-18,4% та марганцю - 6,7-34,9% залежно від періоду лактації.

В результаті згодовування лактуючим коровам метіонатів заліза, міді та марганцю встановлено збільшення їх рівня у молоці відповідно на 9,1; 15,9 і 8,9%.

Посилення обмінних процесів в організмі дійних корів, покращення використання поживних речовин раціону при його корекції дефіцитними мікроелементами (у формі метіонатів) сприяло підвищенню молочної продуктивності дослідних корів (зростанню середньодобового надою молока натуральної жирності на 11,3%, загального надою за лактацію - 10,5%, кількості молочного жиру - 18%).

При проведенні ветеринарно-санітарної експертизи молока, одержаного від корів дослідних груп, яким згодовували суміші дефіцитних мікроелементів (заліза, міді, марганцю) у вигляді солей, і особливо метіонатів, встановлено зростання щільності молока на 0,36-2,16 ⁰А, вмісту сухої речовини - 0,30-0,87%, жиру - 0,05-0,23%, загального білка - 0,04-0,24%, казеїну - 0,03-0,19%, сухого знежиреного молочного залишку - 0,25-0,65%, золи - 0,04-0,12%. Поряд із збільшенням вищенаведених показників встановлено незначне зниження кислотності, зменшення кількості соматичних клітин у молоці під кінець лактації та зниження рівня бактеріального обсіменіння молока, що свідчить про кращий санітарний стан даного продукту.

Молоко, одержане від корів, яким згодовували хелатні комплекси дефіцитних мікроелементів з метіоніном, мало кращі органолептичні показники (смак, запах, колір, консистенцію) і відповідало вищому гатунку згідно державного стандарту України (ДСТУ 3662-97 “Молоко коров'яче незбиране”).

При підгодівлі корів у сухостійний період дефіцитними мікроелементами у формі солей (сульфатів) та їх хелатними сполуками з метіоніном (метіонатами) встановлено підвищення в межах фізіологічної норми кількості еритроцитів у крові на 8,1-9,5%, концентрації гемоглобіну на 8,7-11,3%, загального білка = 9,6-10,8% за рахунок гама-глобулінової фракції з одночасним зростанням активності АсАТ на 2,3-11,0% і АлАТ - 2,0-11,1%, підвищення концентрації кальцію та магнію на 8,6 і 10,8%.

Підгодівля сухостійних корів дефіцитними мікроелементами позитивно впливала на живу масу новонароджених телят, яка зросла на 0,6-3,38 кг, що на 2,3-12,9% вище, ніж у контролі.

При гістологічному дослідженні печінки та окремих органів імунної системи (тимус, лімфатичний вузол, селезінка) телят, одержаних від дослідних корів, особливих відмінностей у морфологічній будові цих органів порівняно з контролем не виявлено. У тимусі телят дослідної групи спостерігалась достатня кількість захисних та імунних клітин, що свідчить про повноцінність функціональних можливостей до імунного захисту.