Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Теоретико-методологічні засади управління земельними ресурсами приміських зон великих міст

Ібатуллін Шаміль Ільдусович

08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища

УДК 332.1:332.4

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному аграрному університеті Кабінету Міністрів України.

Науковий консультант

доктор економічних наук, професор, академік УААН

Шпичак Олександр Михайлович,

Національний аграрний університет,

директор Науково-дослідного інституту економіки і менеджменту агропромислового виробництва.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Бистряков Ігор Костянтинович,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

завідувач відділу просторового розвитку та земельних відносин;

доктор економічних наук, професор, членкор УААН

Третяк Антон Миколайович,

Державний комітет України із земельних ресурсів,

Перший заступник Голови;

доктор економічних наук, доцент, членкор УААН

Гуцуляк Григорій Дмитрович,

Косівський відділ проблем гірського землекористування Івано-Франківського інституту агропромислового виробництва УААН,

головний науковий співробітник.

Захист відбудеться 16 вересня 2008 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 15 серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради

Л.В. Левковська

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Світовий та вітчизняний досвід просторово-економічного розвитку свідчить, що в результаті вражаючих темпів урбанізації в приміських зонах великих і найбільших міст відбуваються значні економічні, екологічні та соціальні перетворення, які характеризуються зростанням їх економічного потенціалу з одного боку та надмірним антропогенним навантаженням і погіршенням екологічної ситуації, зіткненням економічних і територіальних інтересів, загостренням соціальних конфліктів - з іншого.

На приміських територіях інтенсивно змінюються схеми землекористування і ускладнюється функціонально-планувальна структура, що зумовлюється посиленням взаємодії міста-центру і прилеглих територій. Цей процес прискорюється особливостями становлення ринкової економіки і проведенням реформування відносин власності у земельній сфері.

Передмістя виступають невід'ємними елементами групових систем поселень, міських агломерацій, які розвиваються на основі великого міста. Проте нині залишається недостатньою координація адміністративного та фінансово-економічного регулювання використання земельних ресурсів, що знаходяться у зоні впливу міст, відсутня узгодженість цілей і завдань спільного розвитку системи міста і прилеглих територій, немає єдності методів управління земельними ресурсами.

Близькість розташування окремих територій стосовно відношення до великих міст, міських агломерацій та промислових вузлів відіграє в нових умовах важливу роль щодо рівня їх економічної трансформації. Виступаючи полюсами зростання, великі міста активно перетворюють прилеглий економічний простір. У нових умовах розвитку України відбувається посилення ролі приміських районів та населених пунктів у соціально-економічному житті суспільства - збільшуються обсяги виробництва, активізуються інституційні перетворення та міграційні процеси, зростає ринкова вартість земельно-майнового комплексу передмість, підвищується інтенсивність використання приміських місцевих ресурсів.

Ринкові перетворення суспільно-виробничих відносин, які супроводжуються зміною форм власності на засоби виробництва, приватизацією земель і зміною статусу землевласників і землекористувачів, динамічним розвитком і зміною функціонального значення земельних ресурсів, змінами в політиці їх господарського освоєння та облаштування, знаходять своє суперечливе відображення в комплексі проблем, які виникають у процесі формування і розвитку приміських зон.

Так, у процесі приватизації та стихійної забудови передмість за відсутності єдиної політики системного регулювання розвитку територій всієї агломерації порушується функціонально-просторова цілісність міста і зони впливу, єдність інженерно-транспортної інфраструктури, у передмісті втрачаються цінні сільськогосподарські угіддя, важливі для всієї системи міст масиви зеленого поясу та місця рекреації міських жителів, ускладнюється проведення природоохоронних робіт.

У приміських зонах спостерігається поглиблення протиріч комплексного розвитку, зокрема загострюються відносини міст і прилеглих територіальних громад, приватизуються й забудовуються території, необхідні для потреб масштабного громадського будівництва для цілей розвитку всієї агломерації, погіршуються умови проживання та суспільного обслуговування приміського населення, відбувається неконтрольоване зростання ринку приміської нерухомості.

Для забезпечення сталого розвитку регіонів країни необхідним є перегляд ідеології та методів фінансово-економічного і просторового регулювання, передусім приміських зон великих міст та урбанізованих ареалів. Єдина методологія управління просторовим розвитком міста і прилеглих територій повинна забезпечити узгодження їх інтересів та збалансований розвиток, включаючи вирішення задач землеустрою міських та сільських територій, організацію раціонального використання й охорони земель, збереження природних ресурсів та екологічної рівноваги, створення сприятливих умов проживання як у центрі, так і на периферії регіонів.

Вирішення проблем управління розвитком приміських зон і раціональної організації приміського землекористування здійснюється за різними напрямами та аспектами у працях економістів-географів, економістів-землевпорядників, вчених-урбаністів, зокрема з питань регіональної економіки, розселення й факторів розвитку системи населених пунктів і міських агломерацій, функціонування й розвитку містобудівних систем, формування опорного каркасу і просторової організації території, організації раціонального використання та охорони земельних ресурсів тощо.

Так, останніми роками набули значного поширення дослідження, пов'язані з регіональною проблематикою, інтенсивно розвивається наука про регіональні системи, сформувався більш широкий погляд на суть соціально-економічних та екологічних процесів. У цьому напрямі слід виділити дослідження економістів та економістів-географів - І. Бистрякова, М. Бутка, Ю. Георгієва, Г. Гуцуляка, Б. Данилишина, М. Долишнього, С. Дорогунцова, Ю. Доценка, Ф. Заставного, С. Іщука, Т. Качали, Є. Качана, Я. Коваля, В. Ковалевського, В. Кравціва, В. Куценко, Л. Левковської, І. Лукінова, О. Маринича, І. Михасюка, В. Міщенка, П. Надолишнього, Я. Олійника, М. Паламарчука, Т. Пепи, В. Пили, О. Плякіна, В. Поповкіна, Ю. Римаренка, В. Симоненка, А. Степаненка, П. Тищенка, І. Удри, М. Фащевського, М. Хвесика, Є. Хлобистова, Л. Чернюк, О. Чмири, М. Чумаченка, О. Шаблія та інших вчених.

Теоретичні основи раціонального використання і охорони земель, оцінки земель різного цільового призначення, земельного кадастру розроблені в працях І. Бистрякова, Д. Бабміндри, А. Даниленка, Ю. Дехтяренка, Д. Добряка, Й. Дороша, О. Драпіковського, О. Канаша, О. Кучера, М. Лихогруда, Л. Новаковського, Б. Пасхавера, І. Розумного, М. Ступеня, А. Третяка, М. Федорова, Б. Чепкова, А. Юрченка тощо.

Розвиток агропромислового виробництва та організація сільських територій досліджуються в роботах С. Булигіна, В. Галушка, О. Гудзинського, М. Дем'яненка, О. Єрмакова, М. Ільчука, С. Кваші, П. Лайка, А. Лисецького, В. Месель-Веселяка, М. Пістуна, П. Руснака, П. Саблука, В. Семенова, В. Терещенка, О. Шкільова, О. Шпичака та ін.

Суттєвий внесок у розвиток теорії і практики містобудування, планування систем розселення, просторового розвитку міст і міських агломерацій зробили Б. Адамов, Ю. Білоконь, Д. Богорад, О. Вашкулат, М. Габрель, О. Гутнов, М. Дьомін, Є. Клюшниченко, Л. Коган, С. Куць, Г. Лаппо, В. Нудельман, А. Осітнянко, Г. Фільваров, І. Фомін і т.п. Певні теоретичні та прикладні завдання розвитку приміських зон великих міст вирішувались у роботах А. Агапової, Г. Баталової, О. Гладкого, М. Хауке та ін.

Проте особливістю проблем приміських зон є неможливість їх дослідження у рамках вузької галузі знань. Вивчення і регулювання розвитку міських агломерацій, урбанізованих ареалів та приміських зон вимагають інтеграції підходів і поглядів різних наук, створення міжпредметних просторових концепцій та гіпотез, які дозволять об'єднати методологічні підходи економічної і фінансової теорії, економічної географії, містобудування, аграрної науки, землевпорядкування і земельного кадастру, соціології, управління, права в рамках просторової економіки та вимог сталого розвитку у нових умовах.

Таким чином, актуальність теми дослідження обумовлюється необхідністю розробки теоретичних, методологічних та прикладних аспектів, спрямованих на комплексне вивчення приміської зони великого міста як частини складної соціально-економічної територіальної системи і удосконалення механізмів забезпечення її сталого розвитку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до наукових досліджень Національного аграрного університету, зокрема по темі “Теоретичні і методичні засади вдосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (№ держреєстрації 0101U003619) - участь автора полягає в оцінці земельної ренти та розробці напрямів розвитку сільських територій, “Розробити напрями удосконалення системи управління розвитком сільських територій, прилеглих до великих міст” (№ держреєстрації 0108U004980) - автором визначені особливості функціонування прилеглих до великих міст територій та обґрунтовані напрями розвитку приміського землекористування; науково-дослідних робіт ДП “Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою”, зокрема “Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь” (№ держреєстрації 0104U007263); науково-дослідної роботи Інституту регіональних досліджень (м. Львів) по темі “Просторові передумови встановлення меж адміністративно-територіальних утворень, гармонійного розвитку міст, населених пунктів та прилеглих територій” (№ держреєстрації 0104U002190) - автор здійснив дослідження взаємозв'язків міст з прилеглими територіями та провів аналіз правового забезпечення сталого розвитку приміських територій.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних основ управління земельними ресурсами приміських зон великих міст і наукове обґрунтування механізмів регулювання розвитку зон впливу великих міст у нових соціально-економічних умовах.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішуються такі основні завдання:

- дослідити теоретико-методичні основи формування і розвитку міських агломерацій та явища приміської зони великого міста;

- обґрунтувати теоретичні положення функціонування просторової економіки, агломераційних ефектів і комплекс суперечностей та невідповідностей у взаємодії приміської зони з містом-центром;

- узагальнити і систематизувати світовий досвід вивчення і регулювання прилеглих до великих міст територій, зокрема основних проблем і перспектив, пов'язаних з функціонуванням механізму ринкового середовища;

- обґрунтувати теоретичні засади поняття і факторів капіталізації приміських земель великих міст;

- розробити модель неоднорідності регіонального економічного простору та систему показників оцінки процесів капіталізації приміських земель;

- здійснити оцінку умов функціонування та факторів розвитку приміських зон великих міст, виходячи із системоутворюючих чинників їх капіталізації;

- здійснити комплексний аналіз процесів капіталізації земель приміських зон досліджуваних міст України з метою визначення оптимальних напрямів їх розвитку;

- розробити наукові підходи до удосконалення механізмів регулювання розвитку приміських територій на основі їх капіталізації, зокрема з використанням просторово-планувальних, фінансово-економічних та адміністративно-організаційних методів управління.

Об'єктом дослідження є процеси раціонального використання земель у приміських зонах великих міст України в нових соціально-економічних умовах. Науковий пошук і конкретні емпіричні дослідження проведені на національному рівні - на всіх міських агломераціях України, на міжрегіональному рівні - на прикладі приміських зон міст Київ, Львів, Донецьк, Одеса, на внутрірегіональному рівні - на прикладі Київської міської агломерації.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні і прикладні проблеми приміського землекористування та механізми регулювання функціонування приміських зон великих міст з урахуванням вимог сталого розвитку.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є система економічних законів, понять і категорій, а також принципи й положення економічної теорії та практики з питань раціонального землекористування і просторово-економічного розвитку.

У процесі наукового дослідження застосовувалися такі методи наукового пізнання: монографічний аналіз - для вивчення та узагальнення існуючих наукових підходів до проблем приміського землекористування; абстрактно-логічний аналіз - для уточнення сутності основних категорій, понять і визначень у галузі землекористування та земельних відносин, обґрунтування поняття капіталізації приміських земель; системно-структурний аналіз - для розробки структурних моделей функціонування приміської зони у взаємодії з великим містом; порівняльний аналіз - для виявлення та оцінки явищ і процесів соціально-економічного розвитку приміських територій різних регіонів країни.

У дослідженні широко застосовані методи моделювання і економіко-статистичного аналізу, зокрема індексний, дисперсійний та регресійно-кореляційний аналіз - для виявлення й оцінки закономірностей трансформації приміського землекористування і розвитку соціально-економічних процесів у приміських зонах; багатофакторний нелінійний та нейромережевий аналіз - для побудови економетричних моделей оцінки приміських земель, визначення їх інвестиційної привабливості та капіталізації; кластерний і факторний аналіз - для зменшення розмірності даних за приміськими районами та розробки інтегрального коефіцієнту капіталізації приміських земель; стохастичне моделювання, лінійне і нелінійне програмування (оптимізація) - для розробки імітаційної моделі зростання міста; районування, зонування й картографування з використанням геоінформаційних систем і технологій (ГІС) - для просторового моделювання процесів і явищ, які відбуваються у приміських зонах, а також визначення просторових меж і зв'язків; аналіз даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) - для оцінки динаміки і характеру змін приміського землекористування тощо.

За інформаційну базу дослідження слугують: наукові праці вітчизняних і закордонних вчених у галузі економіки природокористування та охорони навколишнього середовища, законодавчі й нормативні акти, методологічні та інструктивні матеріали, статистичні й аналітичні дані міністерств і відомств стосовно соціально-економічного розвитку регіонів і використання земель, зокрема дані регіональних органів статистики, Міністерства агропромислової політики, Державного комітету України із земельних ресурсів, перепису населення України, картографічні матеріали і супутникові знімки Землі, інформація проектних підприємств та наукових установ.

Наукова новизна одержаних результатів. Основні наукові результати дослідження, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

- розроблено теоретико-методологічні засади капіталізації земель приміських зон великих міст, що характеризується як процес поступового зростання вартості земельного капіталу передмістя в результаті об'єктивних закономірностей просторового розвитку та цілеспрямованої діяльності органів влади і місцевого самоврядування в умовах трансформації земельних відносин в Україні;

- розроблена структурна модель неоднорідності простору, яка включає окремі виміри (соціальний, економічний та природний) і є основою для дослідження агломераційних процесів;

- розроблена концептуальна модель факторів капіталізації приміських земель, яка, зокрема, включає: ресурсний потенціал у вимірах простору; рівень науково-технічного розвитку і технологічні нормативи використання ресурсів; механізми просторового (державного і ринкового) регулювання; відносини із зовнішнім стосовно регіону середовищем (геоекономічний баланс); агломераційні ефекти і системоутворюючі сили просторової економіки; функціональну взаємодію між населеними пунктами міської агломерації; фактор часу.

- у розвиток факторів і закономірностей агломераційних процесів розроблена система показників оцінки капіталізації приміських земель;

- розроблена теоретична імітаційна модель розвитку міста, яка розкриває динаміку і закономірності функціонування сил просторової економіки та процеси капіталізації земель у приміській зоні великого міста;

удосконалено:

- наукові підходи до вивчення приміської зони великого міста як складної соціально-економічної і територіальної системи, зокрема щодо визначення напрямів і сфери впливу міст на прилеглі території, встановлення територіальних меж систем населених пунктів, які розвиваються на основі великого міста;

- теоретичні аспекти, принципи та механізми регулювання розвитку приміської зони, засновані на понятті капіталізації приміських земель, зокрема підсистеми просторово-планувального, фінансово-економічного, правового та адміністративно-організаційного управління;

- підходи до інформаційного забезпечення системи управління приміською зоною. Зокрема, запропоновано структуру і механізми функціонування регіональної геоінформаційної системи, яка повинна базуватися на даних державного земельного кадастру та державної статистики і містити планові й фактичні показники просторового, соціального, економічного розвитку та екологічного стану приміської зони;

набуло подальшого розвитку:

- узагальнення і систематизація світового досвіду щодо вивчення і регулювання міських агломерацій та приміських зон великих міст, зокрема характерних для ринкової економіки проблем і перспектив регіонального розвитку, які необхідно враховувати у регіональній, земельній та містобудівній політиці регулювання розвитку приміських територій;

- обґрунтування змісту і значення понять системних (функціональних і агломераційних) ефектів взаємодії міст і прилеглих територій, а також агломераційної та земельної ренти, які виникають на цій основі. Встановлено їх виключну важливість для розвитку міської агломерації.

Відмінністю одержаних результатів дослідження від існуючих наукових розробок є системність розв'язання проблеми розвитку відносин міст і прилеглих територій як одного з найважливіших напрямів регіонального економічного зростання та застосування нової теоретико-методологічної бази і сучасних методів дослідження, спрямованих на досягнення комплексу соціальних, економічних і екологічних ефектів розвитку приміської зони.

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертаційній роботі наукові положення дають можливість зменшити негативний вплив диспропорцій та суперечностей, що виникають у взаємодії приміських територій з великим містом, сприяти прояву позитивних системних ефектів й інтенсифікації приміського землекористування. Практична цінність дослідження полягає у системності розроблених підходів до вивчення і регулювання розвитку приміської зони.

У роботі містяться рекомендації щодо оптимізації просторово-планувальної структури приміської зони; удосконалення методик оцінки приміських земель та їх оподаткування; визначення напрямів взаємозв'язаного розвитку приміських поселень; поліпшення умов проживання та суспільного обслуговування приміського населення; зонування приміських територій; встановлення територіальних меж і правового статусу приміських зон як об'єктів територіального управління при проведенні адміністративно-територіальної реформи країни; формування інформаційної бази та посилення координації суб'єктів територіального і соціально-економічного управління приміською зоною. Окремі результати дисертаційного дослідження були використані Міністерством аграрної політики України, акт від 10.07.2008 р. № 37-18-3-15/11366.

Теоретичні та практичні рекомендації дослідження можуть застосовувати у своїй роботі проектні організації при складанні схем планування і проектів землеустрою на рівні приміської зони великого міста та приміських районів і поселень. Концептуальні основи механізмів регулювання розвитку приміської зони будуть корисними для місцевого і регіонального рівнів управління.

Пропозиції дисертації щодо формування земельної політки і проведення землевпорядних робіт на приміських територіях знайшли застосування в Державному комітеті України із земельних ресурсів, ДП "Державний інститут проектування міст "Містопроект" (акт від 25.05.2008 р.), ДП "Головний науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" та ДП "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою".

Основні наукові результати роботи використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету і можуть слугувати за основу для подальших економічних досліджень щодо зазначених економічних проблем.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено власний авторський підхід до вирішення проблеми забезпечення ефективного сталого розвитку приміських територій на основі урегулювання суспільних відносин та капіталізації приміських земель, розроблена система критеріїв та методів управління таким розвитком. Наукові положення, висновки і рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації доповідалися на: міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” (м. Харків, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції "Фінансування, оподаткування і контроль у сфері використання природних ресурсів в аспекті сталого розвитку” (м. Ірпінь, 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні” (м. Київ, 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток земельних відносин в Україні: здобутки, стан та перспективи” (м. Київ, 2006 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України” (м. Київ, 2006 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 30 наукових праць, із загального обсягу яких 40 друк. арк. належать особисто автору. З них 1 індивідуальна монографія, 2 наукові брошури, 24 публікації у наукових журналах і збірниках наукових праць.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Основна частина роботи викладена на 372 сторінках комп'ютерного тексту, містить 32 таблиці, 75 рисунків, 5 додатків.

1. Основний зміст роботи

приміський зона агломерація капіталізація

У першому розділі "Теоретичні аспекти розвитку приміських зон великих міст і управління земельними ресурсами" викладаються загальні проблеми, пов'язані з функціонуванням приміських зон великих міст і міських агломерацій та регулювання приміського землекористування у нових умовах. Дослідження літературних джерел теорії та практики регулювання розвитку приміських зон в Україні та країнах світу свідчать про низьку результативність застосування заходів щодо стримування зростання великих міст і розосередження населення та промислового виробництва. Факт безперервного розширення великих міст визначає об'єктивність урбанізаційних процесів і економічну доцільність міського зростання, ефективність концентрації виробничої діяльності у межах міських агломерацій і неминучість проблем, пов'язаних з цими явищами.

Встановлено, що вирішення проблем розвитку приміських зон характеризується надзвичайною складністю і багатоаспектністю системи "місто - приміська зона" та її системоутворюючих зв'язків, таких як трудові, культурно-побутові, виробничо-економічні, аграрно-промислові, адміністративно-управлінські, рекреаційні та інші. Дослідження показало, що зростання великого міста і його вплив на приміську зону є нелінійним процесом з великою кількістю факторів і закономірностей, що діють в просторі та часі.

При цьому, приміська зона як об'єкт дослідження і регулювання характеризується відсутністю чітких об'єктивних меж, недостатньо вираженою просторовою організацією, неоднозначністю, а часто і суперечливістю цілей розвитку окремих її елементів. У зв'язку з цим в роботі визначена сукупність суперечностей і невідповідностей функціонування приміської зони, які потребують узгодження в процесі її регулювання.

Передмістя характеризуються багатофункціональністю навантаження усіх видів економічної діяльності, виступаючи територією дифузії; змішуванням міського і сільського середовища, накладанням на обмеженій територій міських і сільських функцій, за рахунок чого тут виникають нові просторові властивості та проявляються системні ефекти. Так, до системоформуючих чинників розвитку приміських зон у роботі віднесені: а) ефекти функціональної взаємодії з центральним містом; б) агломераційні ефекти.

Особливістю приміської зони є те, що останнім часом значного поширення набуло забезпечення міста і його передмістя єдиними інженерно-транспортними мережами та єдиною системою культурно-побутового обслуговування населення. Це свідчить про те, що місто і його приміська зона разом складають єдиний організм, який є новою формою розвитку сучасного великого міста.

Крім того, виявлено ряд факторів, які зумовлюють загальну тенденцію подальшого зростання приміських зон великих міст і розвитку міських агломерацій, зокрема:

- стрімке зростання чисельності населення світу, яке подвоїлося за останні 50 років;

- "виштовхування" так званого надлишкового населення з сільських районів та його притягнення у міста в зв'язку з очікуваннями на можливість одержання постійних заробітків, кращої освіти і медичного обслуговування;

- об'єктивна дія просторово-економічних сил на формування та розвиток міської агломерації, її структуру і територіальну організацію;

- привабливість "комплексного міського середовища" і значний потенціал великого міста у сфері системного соціального й виробничого обслуговування з широкою зоною впливу;

- поглиблення функціональної спеціалізації великих міст і посилення інтеграції між містами та економічно тяжіючими до них територіями;

- розосередження економічної діяльності і населення та їх міграція з міста-центру до приміської зони внаслідок посилення негативних тенденцій у самому місті та ін.

Вивчення практики зростання великих міст світу, передусім країн з ринковою економікою, показало, що явище субурбанізації як домінуюча форма розвитку з розосередженою забудовою та низькою щільністю населення здійснює суттєвий вплив на земельні та природні ресурси. Території, які трансформуються під приміською забудовою, збільшуються швидше за кількість населення.

Розповзання міст не тільки "споживає" їх природне оточення, а й зумовлює фрагментацію, деградацію та ізоляцію тих природних ресурсів, які залишилися. Через це у зоні агломерації природне середовище зазнає суттєвої шкоди, населення міст позбавляється здорового природного оточення, ускладнюється організація раціонального природокористування, зелених поясів та приміських місць масового відпочинку населення.

Більшість країн світу визнають, що надмірна концентрація населення та промисловості є небажаним явищем для будь-якої країни як з економічної, так і соціальної та екологічної точок зору. За допомогою різних заходів вони намагаються вирівняти ступені та умови розвитку між містами та сільськими районами.

При цьому особливістю країн з ринковою економікою є переважання приватної форми власності, що ускладнює проведення регуляторних заходів і здійснення безпосереднього впливу на суб'єкти господарювання. Підвищення вартості землі у приміській зоні великого міста відбувається за ланцюговою реакцією в результаті застосування певних схем землекористування та планувальних рішень (встановлення зеленого поясу та розвиток інфраструктури) і обмеженості міських земель. У свою чергу, висока вартість на земельні ділянки не дозволяє місцевій владі впроваджувати на території агломерації широкі комплексні проекти.

Досвід країн з ринковою економікою показує, що там, де будівництво здійснюється виключно в цілях одержання прибутку, ціни на землю неминуче визначають характер функціонального використання земель. Як наслідок, менш дохідні види використання землі поступово витісняються іншими, більш дохідними, що призводить до одноманітного характеру землекористування і потребує втручання в просторову організацію території.

У країнах з ринковою економікою приватна форма власності на землю та висока вартість останньої часто виявляються істотною перешкодою для планування й регулювання розвитку поселень, особливо там, де має місце спекуляція земельними ділянками. Це зумовлює попередню закупівлю та резервування земельних ділянок у передмісті, експропріацію і націоналізацію земель. У деяких країнах, особливо в Канаді та США, постанови, які стосуються зонування забудови в містах, є первинною законодавчою основою щодо здійснення контролю за використанням земель, щільністю населення, висотністю будівель і споруд.

Перехід на ринкові відносини, характер зміни форми власності на землю та об'єкти нерухомого майна, стрімке зростання кількості землевласників і землекористувачів в Україні кардинально змінюють передумови й можливості для планомірного регулювання приміських зон. До завдань такого регулювання слід віднести: розумне обмеження їх зростання та стихійного неконтрольованого освоєння приміських земель, планомірне й комплексне розміщення нового будівництва в межах агломерації, запровадження нових ринкових засад просторового планування та економічного регулювання територіального розвитку, упорядкування відносин прилеглих територіальних громад з містом-центром, раціональне використання відкритих просторів, упорядкування внутрішньої організації і структури агломерації, санітарне оздоровлення її території та поселень, організація єдиного інженерно-транспортного і соціального культурно-побутового обслуговування населення агломерації, а також зеленого поясу агломерації й природного каркаса регіону, вирішення питання меж міста і приміської зони.

Фундаментальне значення для управління розвитком приміської зони мають дослідження економічного простору та економічних аспектів приміського землекористування, зокрема вартості земельних ділянок, включаючи проблеми викупу (експропріації) земельної власності для суспільних потреб, фінансової компенсації за обмеження, що накладаються на право власності при резервуванні земель, відшкодування зростаючої вартості земель внаслідок прийняття планових рішень щодо містобудування, оподаткування приміських земель тощо.

У зв'язку з цим в дисертації для вивчення і вирішення багатоаспектних проблем регулювання приміського землекористування в умовах України обґрунтовано нову парадигму капіталізації приміських земель.

У другому розділі "Теоретико-методологічні основи капіталізації земель приміських зон великих міст" викладено положення теорії капіталу й вартості, економіки землекористування, галузевої і територіальної конкуренції в ринковому середовищі, економіки агломерації та урбанізаційних процесів, розміщення продуктивних сил і регіональної економіки стосовно процесів, які відбуваються в приміській зоні, що дозволило обґрунтувати теоретико-методологічні засади капіталізації приміських земель, факторів і закономірностей цього явища, показників оцінки.

Важливими положеннями при цьому є питання просторової взаємодії та економічного розвитку територій, формальний опис і кількісний аналіз, встановлення об'єктивних чинників концентрації та розосередження економічної діяльності з позицій досягнення економічної ефективності землекористування, врахування простору як самостійного фактора економічних систем.

Під поняттям капіталізації приміських земель розуміється поступове, етапне нарощування вартості земельного капіталу передмістя в результаті об'єктивних закономірностей просторового розвитку та цілеспрямованої діяльності органів влади і місцевого самоврядування в умовах трансформації економічних відносин в Україні.

В основі капіталізації приміських земель визначено агломераційну ренту в складі земельної, що виникає як результат посилення неоднорідності економічного простору великих міст, приміських зон та периферії за різнорідності властивостей земельних ресурсів та дії чинників просторової динаміки.

Для вивчення і демонстрації процесу капіталізації земель у роботі побудована теоретична імітаційна модель зростання міста. Основними алгоритмами розрахунків моделі є лінійна оптимізація за функцією максимуму прибутку всієї системи та імітаційне моделювання щодо оптимального розташування видів діяльності. Модель показує, як в умовах обмеження капіталу і робочої сили та надлишкових земельних ресурсів освоєння земель відбувається спочатку шляхом екстенсивного розвитку галузей, які не вимагають значного ресурсозабезпечення, а з часом приміське землекористування переходить до інтенсивного використання ресурсів у високодохідних галузях.

Виходячи з економічного розуміння явища капіталізації приміських земель у дисертації розроблена структурно-логічна модель неоднорідності простору, яка включає окремі виміри (соціальний, економічний та природний), ряд джерел неоднорідності простору (стану вимірів, чинників і закономірностей просторової динаміки та процесів у вимірах) і є фундаментальною основою для дослідження агломераційних процесів, вивчення явищ концентрації та розосередження економічної діяльності (рис. 1).

На основі цієї моделі розроблена система факторів капіталізації приміських земель (рис. 2), яка зокрема включає: ресурсний потенціал у вимірах простору; рівень науково-технічного розвитку і технологічні нормативи використання ресурсів; механізми просторового (державного і ринкового) регулювання; відносини із зовнішнім середовищем (або геоекономічний баланс); неоднорідність і обмеженість економічного простору та його ресурсів; агломераційні ефекти і просторові сили економіки; функціональну взаємодію між населеними пунктами міської агломерації; а також фактор часу.

При цьому капіталізація земель регіону або країни взагалі трактується досить широко і відображає рівень дохідності використання земельних ресурсів, що залежить від сукупності факторів, серед яких у першу чергу слід виділити: співвідношення попиту і пропозиції земель, механізми державного та ринкового регулювання земельних відносин, параметри функціонування економічної системи (рис. 3).

Таким чином, пропонується визначати капіталізацію земель приміської зони у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні під цим поняттям ми пропонуємо розуміти систему суспільно-виробничих відносин щодо використання приміських земельних ресурсів. Вона віддзеркалює сукупність соціально-економічних, організаційних, інституційних, адміністративно-політичних процесів, які відбуваються на державному, регіональному та місцевому рівнях. А у вузькому розумінні - регулювальний процес та його оцінку. В останньому випадку за оцінку капіталізації земель доцільно прийняти ринкову вартість земельно-майнового комплексу приміської зони.

Враховуючи багатовимірність приміської зони та використовуючи модель просторової неоднорідності для дослідження факторів і закономірностей капіталізації приміських земель розроблена система показників оцінки процесів і закономірностей капіталізації приміських земель.

Обґрунтовано, що особливість капіталізації приміських земель зумовлюється наступними чинниками: агломераційні ефекти, які реалізуються у вигляді земельної агломераційної ренти; системні ефекти функціональної взаємодії у системі "місто - приміська зона"; ефекти очікування та багатоваріантності землекористування щодо перспективної забудови приміських земель у процесі урбанізації і зростання міської агломерації.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Функціонування моделі неоднорідності

Оскільки вплив міста і подальша урбанізація прилеглих територій зумовлюють як позитивні ефекти, так і негативні тенденції, то задача ефективного управління приміськими територіями полягає у максимальному врахуванні та використанні переваг і мінімізації негативних тенденцій землекористування, пов'язаних із взаємодією з містом-центром. Цю задачу умовно можна виразити через максимізацію рівня капіталізації приміських земель:

К = F - Z, К > max,

де К - капіталізація приміських земель;

F - капіталізовані переваги агломераційного розвитку;

Z - капіталізовані втрати та негативні тенденції впливу міста-центру.

У зв'язку з цим істотного значення при вивченні капіталізації приміських земель набуває фактор часу та історичність просторово-економічного розвитку. Тому капіталізовані переваги і втрати мають бути оцінені з урахуванням дисконтування відповідних потоків у часі (N) за ставкою (r), що повніше розкриватиме оцінку земельно-майнового комплексу приміської зони та процеси створення земельного капіталу:

У третьому розділі "Приміська зона та її функціональна взаємодія з містом-центром" для подальшого системного дослідження феномену капіталізації визначено об'єкт і межі міських агломерацій та приміських зон. Недостатня розробленість наявних методик зумовила необхідність їх суттєвого доопрацювання і розвитку.

Виміри простору	Ресурси просторово-економічної системи	Технологічні нормативи використання ресурсів (науково-технічний розвиток)	Механізми просторового регулювання	Зв'язки із зовнішнім середовищем (геоекономічний баланс)	Неоднорідність і обмеженість простору (агломераційні ефекти та сили просторової динаміки)	Результат просторово-економічної діяльності, динаміка розвитку
			ринкові	державні			позитивні ефекти	негативні наслідки
Населення	Робоча сила	Працемісткість, структура зайнятості	Конкуренція за ресурси за нормою прибутку, ринкове ціноутворення у просторі	Економічні (фіскально-бюджетні, грошово-кредитні), адміністративні, організаційно-інституційні, правові, проектні	Міграції населення, включаючи зайняте	Щодо розселення і споживання, територіальна структура соціально-демографічної системи	Підвищення рівня задоволення суспільних потреб, поліпшення якості життя населення	Соціальна сегрегація, депопуляція населення, погіршення соціально-демографічної структури
Територія	Природні та територіальні ресурси	Землемісткість, нормативи використання природних ресурсів			Зміна меж просторово-економічної системи	Щодо природного середовища, природних умов та природних ресурсів	Поліпшення стійкості природних ландшафтів, просторової організації та збереження природних ресурсів	Погіршення екологічного стану, посилення антропогенного навантаження
Економіка	Промисловий, торговельний та фінансовий капітал	Капіталомісткість і структура міжгалузевих зв'язків			Рух капіталу, товарів і послуг (експорт - є економічною базою для розвитку системи)	Щодо розміщення продуктивних сил, інвестицій та капіталів, рівня освоєння територій	Зростання обсягів виробництва, позитивний баланс, підвищення економічної ефективності	Зниження економічної ефективності, економічний занепад

Рис. 2. Фактори та результати капіталізації земель

Рис. 3. Загальні фактори капіталізації земель

При цьому використовувалися показники та просторові методики аналізу щільності населення за даними перепису по більш ніж 30 тис. населених пунктах України, щільності забудови приміських земель, моделі транспортної доступності до центрів обслуговування, індекси концентрації населених пунктів та ін. Встановлено, що значення окремих міст з урахуванням інтенсивності їх функціональної взаємодії проявляється через ту роль, яку вони відіграють у системі міжселищних відносин на міжнародному, загальнонаціональному, регіональному рівнях, а також у межах власної приміської зони. Виходячи з цього в дисертації розроблений ряд просторових моделей для ранжирування та оцінки інтенсивності такої взаємодії, зокрема з використанням послідовності Фібоначчі, визначено сфери впливу міст з застосуванням гравітаційних моделей, а також поле потенціалів приміських земель.

Розроблені методики просторового аналізу дозволили встановити контури міських агломерацій України, здійснити їх групування, оцінити основні показники, критерії та закономірності розвитку (рис. 5; табл. 1). У результаті моделювання виявлено 42 міські агломерації, серед яких 4 - високорозвинуті, 4 - середньорозвинуті, 12 - слабоозвинуті, а решта (22) - знаходяться на стадії формування. Також визначені території перспективного, можливого розвитку агломерацій. Для дослідження соціально-економічних процесів, що відбуваються на приміських територіях великих міст, визначені адміністративно-територіальні утворення - райони і міста, віднесені до першого та другого поясів приміських зон міст Київ, Львів, Одеса і Донецьк.

За емпіричними даними зазначених агломерацій дослідженнями встановлено принципову необхідність підтримання та розвитку усіх видів функціональної взаємодії великих міст і зон їх впливу, в першу чергу: культурно-побутового обслуговування приміського населення, організації приміської зеленої зони та приміського сільського господарства.

Таблиця 1. Групування агломерацій України за кластерним аналізом

Міська агломерація	Ядро агломерації, місто	Загальна площа агломерації, км2	Частка населених пунктів у площі, %	Чисельність наявного населення, осіб	Частка ядра в чисельності населення агломерації, %	Щільність населення агломерації, осіб/км2	Кількість населених пунктів
Високорозвинуті агломерації (кластери 1 і 2)
Київська	Київ	5 372,76	21,16	3 435 696	76,01	639,47	238
Харківська	Харків	3 839,76	24,38	1 948 678	75,48	507,50	237
Донецько-Макіївська	Донецьк, Макіївка	3 525,38	26,47	1 834 988	76,61	520,51	164
Дніпропетровсько-Дніпродзержинська	Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ	3 779,16	25,75	1 629 108	81,08	431,08	117
Розвинуті агломерації (кластер 3)
Криворізька	Кривий Ріг	1 501,20	24,18	764 558	87,50	509,30	77
Горлівсько-Єнакіївська	Горлівка, Єнакієве	1 898,41	25,09	658 442	60,18	346,84	83
Краматорсько-Слов'янська	Краматорськ, Слов'янськ, Костянтинівка, Дружківка	1 771,67	23,33	613 693	75,86	346,39	76
Алчевсько-Стаханівська	Алчевськ, Стаханов, Брянка, Первомайськ	2 056,34	23,57	536 363	57,27	260,83	79
Слаборозвинуті агломерації (кластер 4)
Одеська	Одеса	1 041,45	22,94	1 203 354	85,52	1 155,46	45
Львівська	Львів	1 413,96	20,80	961 536	76,21	680,03	148
Запорізька	Запоріжжя	1 272,59	20,90	890 267	91,57	699,57	61
Луганська	Луганськ	1 317,68	21,00	618 554	74,87	469,43	57
Миколаївська	Миколаїв	826,73	19,10	555 018	92,63	671,34	25
Чернівецька	Чернівці	1 332,32	37,40	491 930	48,91	369,23	106
Черкаська	Черкаси, Сміла	858,96	26,73	441 288	82,73	513,75	29
Сєверодонецько-Лисичанська	Сєверодонецьк, Лисичанськ, Рубіжне	758,51	27,57	363 256	82,72	478,91	30
Рівненська	Рівне, Здолбунів	881,75	32,73	362 071	75,52	410,63	80
Торезо-Шахтарська	Торез, Шахтарськ, Сніжне, Кіровське	974,97	22,25	290 277	76,25	297,73	50
Краснолуцько-Антрацитна	Красний Луч, Антрацит, Петрівське, Вахрушеве	1 148,61	21,97	281 152	67,16	244,78	52
Красноармійсько-Селидівська	Красноармійськ, Димитров, Селидове, Новогродівка	777,15	23,85	250 510	67,15	322,34	59

Размещено на http://www.allbest.ru/

Так, виявлено перевантаження мереж обслуговування у першому поясі приміських зон та зниження самостійного значення територій у процесах суспільного обслуговування населення, включаючи послуги постійного повсякденного попиту. На територіях ближнього передмістя організація центрів суспільного обслуговування відстає від процесів зростання кількості населення, внаслідок чого посилюється культурно-побутова маятникова міграція з цих територій до міст-центрів. Важливим напрямом розвитку приміських зон залишається удосконалення їх соціальної інфраструктури.

Дослідженнями встановлено надзвичайну важливість і відповідальність заходів, спрямованих на організацію та збереження повноцінного зеленого поясу у складі приміських зон, особливо в умовах недостатньої їх забезпеченості. Для цього необхідне створення системи управління землекористуванням на рівні приміської зони, заснованої на принципах сталого розвитку і спрямованої на збалансоване поєднання містобудівного розвитку та раціонального природокористування.

Встановлено, що приміське сільське господарство відрізняється більш високим рівнем інтенсивності, концентрації, спеціалізації виробництва, забезпечує порівняно вищу економічну ефективність виробництва і додаткову земельну ренту. Проте в цілому аграрне виробництво не забезпечує потреби агломерацій стосовно більшості видів продукції приміської спеціалізації, що негативно позначається на продовольчому постачанні населення великих міст.

Темпи скорочення поголів'я тварин у господарствах приміських зон набувають незворотного характеру. Скорочуються посівні площі сільськогосподарських культур, зокрема особливо цінні, передусім в ближньому передмісті.

Тим гостріше постає проблема збереження і раціонального використання приміських земель в умовах зростання попиту на них для цілей несільськогосподарського використання, впливу урбанізаційних процесів, екологічного забруднення та зростання антропогенного навантаження.

У четвертому розділі "Агломераційні ефекти у приміських зонах" здійснено аналіз розвитку процесів капіталізації за побудованими моделями на рівнях соціального, економічного і територіального середовищ. Досліджено вплив великих міст на процеси внутрірегіональної взаємодії і прояв агломераційних ефектів у частині системи розселення, демографічних процесів, інвестиційно-економічного розвитку, трансформації схем землекористування у приміських зонах та ін.

Встановлено, що потенціал внутрішнього поясу приміських зон тісно пов'язаний з дією агломераційного ефекту і відображається на ринковій вартості приміських земель. З розвитком повноцінного ринку земель, у тому числі сільськогосподарського призначення, ця залежність буде посилюватися. Агломераційна рента складатиме найбільшу частку земельної ренти в приміській зоні і суттєво визначатиме оцінку цих земель, що необхідно враховувати в земельно-оціночній діяльності та плануванні раціонального використання територій міської агломерації.

За емпіричними дослідженнями визначено, що на капіталізацію земель впливають крім зазначених такі чинники: розміри та економіко-географічне положення і форма агломерації, їх насиченість елементами інженерно-транспортної інфраструктури, економічна база і спеціалізація систем населених пунктів, наявність та інтенсивність міжгалузевих і міжселищних зв'язків.

Встановлені тенденції посилення внутрірегіональної диференціації земель агломерацій за віссю "центр - периферія". У період трансформації суспільних відносин прискорюється поглиблення неоднорідності їх територій, контрастів між центром економічної діяльності та периферією. Через це внутрірегіональні відмінності виявляються більшими за міжрегіональні. При значному зростанні ролі першого поясу приміської зони відбувається зменшення темпів розвитку як периферійних районів, так і територій другого поясу передмістя. Економічна політика з відновлення та розвитку економічного простору має зосередити зусилля на більш повному використанні переваг приміських земель для інвестиційного розвитку та усунення негативних наслідків агломераційного зростання. Неоднорідність соціально-економічних процесів у досліджуваних регіонах за віссю "центр -периферія" розрахована за допомогою модифікованого індекса Джині та коефіцієнта детермінації лінійної залежності показників від транспортної доступності до міста-центру (табл. 2).