За даними таблиці, найбільший вплив великого міста на райони і міста області спостерігається у Київському регіоні (моноцентрична форма розвитку), а найменший - у Донецькому (поліцентрична форма розвитку).

В основі явища маятникової міграції знаходяться не лише трудові зв'язки, але й цілий комплекс соціально-економічних відносин між територіальними утвореннями - великим містом та прилеглими громадами, районами, містами, селами. Матеріально-речовою умовою розвитку цих зв'язків є інженерно-транспортна інфраструктура. У результаті взаємодії значна частина населення включається у сферу щоденних інтенсивних зв'язків з містом, здійснюється функціональна переорієнтація окремих сільських поселень. Характерною ознакою приміської зони є також випереджаюче зростання частки міського населення порівняно з периферією області.

Виступаючи додатковим джерелом трудових ресурсів великих і середніх міст, маятникові мігранти в той же час загострюють проблему забезпечення робочою силою сільськогосподарського виробництва у зонах впливу великих міст. З одного боку, маятникова міграція із села в місто виконує важливу соціальну функцію щодо залучення сільського населення до цінностей історико-культурного потенціалу, використання різних (часто унікальних) місць докладання праці, можливості отримання та підвищення освітнього рівня. З іншого - міграція сільських жителів у міста впливає на зниження ефективності сільськогосподарського виробництва, що пов'язано із скороченням трудових ресурсів та змінами в демографічній структурі зайнятих у сільському господарстві, оскільки міграцією охоплено в основному населення молодого віку. Також спостерігається зворотний міграційний процес. Основні причини, що спонукають населення виїжджати з великих міст, такі: перенаселеність, екологічна криза, інтенсивний розвиток індивідуального транспорту, загострення економічної кризи та інші чинники.

Таблиця 2 - Вплив великих міст на неоднорідність регіонального простору в період 2004-2007 рр

Поруч з великими містами виникають сільсько-міські зони, для яких неприйнятні звичні уявлення про місто та село, що характеризуються специфічними функціями (розселення, рекреації, сільського господарства) та особливостями організації, зокрема дачні (котеджні) поселення. Важливим принципом перспективного розвитку системи розселення приміської зони має бути: з одного боку, самостійний, рівноправний розвиток і самоврядування кожного поселення у межах прийнятих законодавчих актів, з іншого - взаємоув'язаний розвиток мережі поселень із великим містом за рахунок взаємовигідного використання наявного соціально-економічного і територіального потенціалу кожного з них.

Характерною рисою українських агломерацій є скорочення демографічного потенціалу, викликане зниженням народжуваності і збільшенням смертності внаслідок різкого погіршення екологічного стану середовища, а також соціально-економічних умов життя. Міграційні процеси посилюють несприятливі демографічні тенденції в сільській місцевості - зменшення населення працездатного віку, зростання питомої ваги старіючого населення, переважання смертності над народжуваністю. В сільській місцевості зниження рівня відтворення населення супроводжується механічним невідвторюваним відтоком такого переважно активного працездатного віку, що призводить в цілому до його депопуляції.

Центральне місто для населення приміської зони і надалі залишиться в соціальному плані надзвичайно привабливим, оскільки йому притаманні високий рівень життя, широкий вибір місць працевлаштування, наявність значної кількості навчальних та культурно-видовищних закладів, більш розвинута сфера обслуговування, кращі організація праці та побуту.

Проаналізовано структуру земельного фонду за власниками і землекористувачами та земельними угіддями за формами 6-зем та 2-зем, визначені залежності впливу великих міст на прилеглі території, в тому числі за структурою та динамікою за останні роки. Виявлено вплив урбанізаційних процесів на структуру земель, при цьому характерними є безсистемність приватизації й освоєння приміських земель, недоліки просторової організації приміського простору та негативні тенденції у розвитку земельних відносин.

Встановлено, що структура землеволодінь і землекористувань залежить не лише від розміру агломерації, кількості та щільності населення, площі, яку вона займає. Значною мірою на формування приміської зони впливають фактори природного середовища, економічний потенціал регіону, народногосподарський профіль та адміністративний статус міста-центру й інші чинники.

У зв'язку з безсистемним освоєнням передмістя ускладнюються завдання землеустрою приміської зони, порушується існуюча організація її території, утворюються черезсмужжя, вклинювання, спостерігається віддаленість земельних ділянок тощо. При відведенні земель не завжди враховуються вимоги сталого розвитку. Зазначені недоліки мають усуватися в процесі здійснення землеустрою існуючих та новостворених землеволодінь і землекористувань. Створення механізмів управління процесами відведення земель та землекористування є ключовим у розвитку приміських зон. Обмеженість земельних ресурсів різної природної цінності та якісного потенціалу вимагає раціонального їх розподілу за цільовим призначенням.

У роботі проаналізовано емпіричні дані щодо експертної оцінки і ринкового обороту земельних ділянок та нерухомості по виділених областях. Проведений аналіз показав високу нелінійну (переважно гіперболічну) залежність цін по всій сукупності земельних ділянок від їх розташування відносно меж великих міст. Визначено, що фактор близькості до міста обумовлює також варіацію цін (чим далі від міста, тим менша їх варіація) і впливає на інтенсивність операцій із земельними ділянками.

Обґрунтовано, що удосконалення економічної та грошової оцінки приміських земель має враховувати їх функціональне призначення, рівень інженерно-транспортної інфраструктури, транспортну доступність до міста і його ділових центрів, а також інші показники освоєння приміських територій і агломераційної ренти.

У роботі здійснено аналіз інвестиційної привабливості приміських земель та проведено її просторове моделювання. Так, за проаналізованими даними можна спостерігати домінування першого поясу приміської зони Києва над рештою територій стосовно інвестицій по всіх видах економічної діяльності. При цьому середня по Україні щільність інвестицій у транспорт і зв'язок, виробництво та розподілення електроенергії, газу і води значно вища за обласні показники, що свідчить про недостатні умови для розвитку виробничо-технічної інфраструктури області та відставання у темпах нарощування економічної бази, насамперед периферійних територій (табл. 3).

Таблиця 3 - Щільність інвестицій у Київській області за видами економічної діяльності в 2006 р., тис. грн./га

У процесі невідворотної урбанізації менш дохідні галузі на приміському земельному ринку відчувають істотний тиск з боку інвестиційно-привабливих містоформуючих видів господарювання. Цей тиск пояснюється передусім процесами капіталізації приміських земель. Наявність агломераційних ефектів у приміських зонах зумовлює підвищення їх інвестиційного потенціалу та подальший економічний розвиток.

Приміські землі являють собою обмежений ресурс, який користується великим попитом у процесі розвитку міста, що викликає підвищення їх ринкової вартості. Таким чином, на приміських землях великих міст відбувається жорстка конкуренція за агломераційну ренту, яка призводить до негативних тенденцій у функціональному значенні приміської зони, що зумовлює необхідність формування цілісної системи управління приміськими земельними ресурсами на основі їх капіталізації.

У п'ятому розділі "Управління розвитком приміських зон" обґрунтовані напрями удосконалення механізмів фінансово-економічного, просторово-планувального та адміністративно-організаційного регулювання розвитку приміських зон великих міст.

Визначені три основні напрями, за якими можливий ефективний розвиток приміської зони:

1) цілеспрямована оптимізація видів діяльності, галузей, функцій території;

2) оптимізація і структурування приміського простору шляхом удосконалення планувальної діяльності; 3) удосконалення системи контролю і регулювання, в тому числі у рамках адміністративно-територіальної реформи.

До основних механізмів регулювання процесів капіталізації приміських земель віднесено:

1. Економічні, які включають регулювання економічного простору і виробничих відносин, впровадження податків на землю та об'єкти нерухомості, розташовані на ній, інструментів економічного стимулювання раціонального землекористування, фінансування проектів із реконструкції та нового будівництва в агломераціях, удосконалення методик оцінки приміських земель з урахуванням агломераційної ренти, урегулювання проблем викупу земель для суспільних потреб тощо.

2. Адміністративно-правові, включаючи встановлення територіальних меж, правового режиму і статусу приміських земель, здійснення жорстких правових обмежень приміського будівництва засобами зонування та правил забудови.

3. Планувальні, які мають об'єднати задачі проектування містобудівного розвитку і землеустрою приміських земель на рівні всієї агломерації на єдиній методологічній основі просторового планування.

4. Інституційно-організаційні, що включають розвиток ринку земель та його інфраструктури, створення системи інформаційного забезпечення управлінських рішень, забезпечення державного гарантування речових прав на нерухомість та їх обмежень на основі даних державного земельного кадастру та технічної інвентаризації об'єктів нерухомості.

Необхідне системне використання зазначених методів. Так, взаємне погодження економічної бази приміської зони та внутрішньої організації і структури агломерації повинно бути досягнуто через оптимальне розміщення нового виробничого та житлового будівництва в межах агломерації, з урахуванням всієї сукупності економічних, технічних, містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог.

Завдання відродження приміських територій потребують спільного використання методів функціонально-планувального зонування приміської зони, місцевих правил забудови та системи заходів щодо управління інвестиційною привабливістю, фіскально-бюджетного регулювання, безпосередньої участі держави та місцевої влади у містобудівних проектах.

Слід поставити значно ширше питання стосовно моделі державного регулювання міської агломерації та приміської зони як системи "територія - економіка", тобто поєднання й узгодження територіального і галузевого управління зоною.

Регулювання проблем, пов'язаних із реальними інвестиціями, доходами, випуском продукції, зайнятістю, неминуче зачіпає питання розміщення промислових підприємств, розселення та схеми землекористування. Важливим напрямом розвитку системи управління земельними ресурсами є поєднання просторового планування з комплексними соціально-економічними планами приміської зони.

Визначені напрями удосконалення фінансово-економічного механізму регулювання приміських зон, зокрема щодо оподаткування приміських земель і нерухомості, викупу земельних ділянок для суспільних потреб, управління інвестиціями екологічного призначення, регулювання економічної бази міської агломерації тощо.

Запропоновано об'єднати проектну роботу (землевпорядну та містобудівну) на новій просторовій методологічній основі, яка б враховувала вимоги із землекористування, містобудування та районного розпланування приміської зони в єдиній проектній документації. Обґрунтовується доцільність такого заходу, зважаючи на недоліки існуючої практики просторового планування.

Обґрунтовано механізми адміністративного управління приміською зоною як цілісним територіальним утворенням та розробляються питання адміністративно-територіальної реформи. Серед них - організаційно-економічні механізми та участь територіальних громад у вирішенні питань розвитку прилеглих до міст територій, в тому числі узгодження їх інтересів при зміні меж населених пунктів. На основі міжнародного досвіду обґрунтовується поняття “місто-регіон” як територія великого міста спільно з його приміською зоною, що має бути відображено в майбутній територіальній реформі України і відповідно матиме наслідки в системі муніципального права і адміністративно-територіального управління.

Доводиться необхідність створення геоінформаційної системи (ГІС) для приміських районів для забезпечення ефективного функціонування єдиної системи управління земельними ресурсами приміської зони. Задача такої ГІС - збір, аналіз та нагромадження об'єктивної інформації про земельні ресурси і процеси, які з ними відбуваються, з метою узгодження інтересів органів державного управління та місцевого самоврядування, інвесторів і населення, великого міста та прилеглих територій на основі єдиної просторової системи. ГІС приміської зони має забезпечити інтегральні рішення для удосконалення процесу системного управління її розвитком і зокрема приміським землекористуванням.

Висновки

На сучасному етапі розвитку національної економіки особливої актуальності набувають завдання цілеспрямованого регулювання розвитку сфер впливу великих міст, оскільки на приміських територіях у ринкових умовах концентруються як проблеми системи розселення, організації суспільного обслуговування, створення сприятливих умов проживання населення, раціонального використання та збереження природних ресурсів, забезпечення сталого розвитку територій, так і резерви економічного піднесення на основі удосконалення взаємодії агломерованих поселень із великими містами як полюсами регіонального розвитку.

1. Особливістю приміської зони як складної територіально-економічної системи є те, що тут яскраво проявляються різноманітні суперечності територіально-економічного розвитку і землекористування, зокрема накладання національних, регіональних, міських та місцевих інтересів, виконання важливих функцій у взаємодії з містом-центром та завдань самостійного економічного розвитку, багатофункціональність навантаження в умовах обмеженості приміських місцевих ресурсів, прояв агломераційних переваг та негативних тенденцій впливу великого міста.

2. У результаті узагальнення і систематизації світового досвіду щодо вивчення і регулювання міських агломерацій та приміських зон великих міст встановлені характерні для ринкової економіки проблеми і перспективи просторового розвитку останніх, які необхідно враховувати у регіональній, землевпорядній та містобудівній політиці регулювання приміського землекористування.

3. Важливими напрямами розвитку міських агломерацій є вивчення і регулювання чинників просторової динаміки, які “зв'язують” і “притягують” поселення одне до одного і забезпечують їх взаємозумовлений розвиток. Вирішення проблем розвитку приміських зон слід здійснювати на основі теоретичних положень неоднорідності регіонального простору, дії агломераційних ефектів, факторів розподілу інвестицій та інших соціально-економічних процесів.

4. Розроблена модель неоднорідності регіонального простору включає окремі виміри (соціальний, економічний та природний), ряд джерел неоднорідності простору (стану вимірів, чинників і закономірностей просторової динаміки та процесів у вимірах) і є фундаментальною основою для дослідження регіональних процесів. Вона дозволяє вивчати фактори капіталізації приміських земель, зокрема через прогнозування чисельності та приросту населення, урахування природних умов і ресурсів регіону, оцінку функціональної спеціалізації у системі "місто - приміська зона", урахування відцентрових та доцентрових тенденцій і т.п.

5. Встановлено, що капіталізація земель приміських зон великих міст характеризує етапність зростання вартості земельного капіталу передмістя в результаті об'єктивних закономірностей просторового розвитку та цілеспрямованої діяльності органів влади і місцевого самоврядування в умовах трансформації економічних відносин в Україні.

Вартість землі як ресурсу, визначена через земельну ренту, у приміській зоні обумовлюється, передусім, дією системних ефектів просторової взаємодії, які викликають викривлення простору, його неоднорідність у соціальному, економічному та природному вимірах. Головними серед таких чинників є агломераційні ефекти та фактори функціональної взаємодії населених пунктів і територій. Повна модель факторів капіталізації приміських земель, крім цього, включає: ресурсний потенціал регіону; рівень його науково-технічного розвитку; систему управління територіями; міжрегіональні економічні відносини; неоднорідність і обмеженість регіонального простору та його ресурсів; організацію взаємодії між населеними пунктами міської агломерації; фактор часу тощо.

Розроблена теоретична імітаційна модель розвитку міста дозволяє встановити динаміку та об'єктивні закономірності функціонування сил просторової економіки і процесів капіталізації земель у приміських зонах великих міст.

6. Із використанням розроблених методик аналізу міських агломерацій та приміських зон визначено 42 міські агломерації України, які класифіковано у декілька груп. Серед цих агломерацій 20 є сформованими і 22 - такими, що знаходяться у процесі становлення. Виявлено етапи і закономірності розвитку міських агломерацій, для чого використано показники рівня ентропії, щільності населення, загальної кількості населених пунктів, площі забудови ядра та всієї агломерації.

7. Проведений аналіз співвідношення зовнішніх і внутрішніх ієрархічних зв'язків міст та агломерацій дозволив побудувати мережу (каркас) міжселищної взаємодії на території України, визначити роль і місце великих міст у системі міжрегіональних відносин та розвитку внутрірегіональних систем населених пунктів, спрогнозувати напрями розвитку системи розселення на основі каркаса зв'язків.

8. На приміських територіях встановлено диференціацію поселень за наявністю і спеціалізацією закладів соціально-культурного обслуговування, що зумовлює посилення інтенсивності міжселищних зв'язків. Порівняння меж сфер впливу кожного з центрів сільських та міських рад з їх типами за потужністю закладів дозволило визначити соціально-просторову структуру систем обслуговування та ієрархію населених пунктів, оцінити приміські території за показниками соціальної привабливості, прогнозувати напрями розширення міжселищних культурно-побутових зв'язків за окремими видами мереж і установ обслуговування, характеризувати умови та форми приміського розселення.

9. У приміських зонах великих міст встановлена чітка тенденція до зниження інтенсивності використання сільськогосподарських земель. Щороку скорочуються посівні площі приміських аграрних господарств. Як наслідок, знижується приміська спеціалізація господарств, погіршуються умови забезпечення потреб міського та сільського населення у більшості видів продукції, що негативно позначається на продовольчій безпеці. Напрями подальшого розвитку приміського сільського господарства та раціонального використання приміських земель повинні визначатися комплексно на рівні всієї приміської зони.

10. Для стабілізації демографічної ситуації, яка склалася у приміських зонах великих міст, потрібна система заходів, спрямованих на стримування процесів міграції працездатного населення із сільської місцевості, а також стимулювання притоку молоді в села. Важливо створити рівноправні соціально-економічні умови для проживання населення в усіх поселеннях приміської зони.

11. Урбанізаційні процеси у приміських зонах та зміни у структурі їх забудованих земель залежать не тільки від розміру агломерацій, кількості та щільності населення, земельної площі. Значною мірою впливають фактори природного середовища, економічного потенціалу регіону, народногосподарського профілю й адміністративного статусу міста-центру та інші чинники. Істотною є трансформація соціально-економічної структури земельного фонду приміських зон у результаті проведення земельної реформи, що зокрема характеризується стихійною приватизацією і переважанням відведень земель для комерційного призначення, стрімким зростанням загальної кількості землевласників та землекористувачів, збільшенням оборотів і вартості приміської нерухомості.

12. Роль великих міст у регіонах поступово зростає, оскільки у нових умовах посилюється об'єктивна дія агломераційних ефектів, які стимулюють територіальний розподіл економічної діяльності на користь прилеглих до великих міст територій, сприяють зростанню міських агломерацій. Нова форма просторово-економічного розвитку на основі агломерацій призводить до посилення внутрірегіональної неоднорідності та капіталізації приміських земель. Зростає рівень впливу просторового фактора на ринкову вартість земельних ділянок та інвестиційну привабливість приміських районів і населених пунктів. Встановлені залежності та факторні показники оцінки приміських земельних ділянок доцільно використати для удосконалення чинних методик.

Відбувається поглиблення контрастів між центрами економічної діяльності, до яких належать великі міста і промислові агломерації, та периферією. Через це внутрірегіональні відмінності є більшими за міжрегіональні. Просторовий розвиток у регіональній системі асиметричний за віссю "центр - периферія". За значного підвищення ролі першого поясу приміської зони проявляється зменшення темпів розвитку периферійних територій. Прискореними темпами відбувається капіталізація приміських територій, підвищення їх інвестиційної привабливості.

13. Удосконалення системи управління приміськими територіями має базуватися на принципах централізованої координації робіт та їх інформаційного забезпечення, охоплюючи територію всієї приміської зони. Велике місто і прилеглі території слід розглядати у взаємозв'язку як єдину цілісну систему. Відповідна політика щодо регулювання приміського землекористування повинна включати систему засобів просторово-планувального, фінансово-економічного та адміністративно-організаційного механізмів. Упорядкування територій системи "місто - приміська зона", недопущення їх стихійної забудови і втрати просторово-функціональної цілісності, розвантаження соціальних та інфраструктурних мереж великого міста є головними завданнями цієї політики, що слід чітко визначити і врегулювати на державному рівні.

14. Важливими напрямами розвитку системи управління земельними ресурсами приміських зон є урахування об'єктивних економічних закономірностей, що проявляються у нових умовах, і перетворення земельних ресурсів та нерухомого майна в єдиний, ефективно діючий капітал шляхом регулювання земельних відносин й інвестиційних процесів, гарантування речових прав інвесторів і землевласників у системі державної реєстрації, здійснення моніторингу та інвентаризації приміських земель, удосконалення системи оподаткування землі й нерухомості, сприяння розвитку земельних цінних паперів і застосування інших методів та інструментів регулювання.

15. У дослідженні обґрунтовані підходи до інформаційного забезпечення системи управління приміською зоною. Зокрема, запропоновано структуру і механізми функціонування регіональної геоінформаційної системи, яка повинна базуватися на даних державного земельного кадастру та державної статистики і містити нормативні, планові й фактичні показники просторового, соціального, економічного розвитку та екологічного стану земельних ресурсів приміської зони.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії та брошури

1. Ібатуллін Ш.І. Капіталізація земель приміських зон великих міст: теорія, методологія, практика / Ш.І. Ібатуллін - К. : НАУ, 2007. - 260 с.

2. Ібатуллін Ш.І. Теоретичні основи капіталізації приміських земель / Ш.І. Ібатуллін - К.: НАУ, 2007. - 120 с.

3. Ібатуллін Ш.І. Умови і фактори капіталізації приміських земель в Україні / Ш.І. Ібатуллін - К. : НАУ, 2007. - 92 с.

4. Організаційно-економічні основи розвитку агропромислового комплексу та сільських територій / [П. Лайко, А. Борщ, І. Долженко та ін.]; за ред. П. Лайка. - К. : ЗАТ “Нічлава”, 2006. - 448 с. (Особистий внесок: аналіз земельної ренти, оцінка земель та формування фінансово-економічного механізму земельних відносин; С. 20-45).

Статті у наукових фахових виданнях

5. Ібатуллін Ш.І. Реструктуризація підприємств АПК та реформування їх систем управління / Ш.І. Ібатуллін // Аграрна наука і освіта. - 2002. - №3-4. - С. 26-37.

6. Ібатуллін Ш.І. Організаційне проектування та реінжиніринг бізнес-процесів підприємства / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2002. - №58. - С. 228-238.

7. Ібатуллін Ш.І. Міжгалузевий аналіз та паритет в АПК / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2003. - №66. - С.36-43.

8. Ібатуллін Ш.І. Імітаційне моделювання фінансових розрахунків бізнес-плану аграрного виробництва / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2003. - №64. - С. 249-260.

9. Ібатуллін Ш.І. Реформування систем управління фінансами та постановка системи бюджетного управління на підприємстві / Ш.І. Ібатуллін // Облік і фінанси АПК. - 2005. - №1. - С. 33-40.

10. Ібатуллін Ш.І. Функції кадастрово-реєстраційної системи на сучасному етапі земельної реформи в Україні / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2004. - №1-2. - С. 44-49.

11. Ібатуллін Ш.І. Моделювання бізнес-процесів державної реєстрації прав на нерухоме майно у складі державного земельного кадастру / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2004. - №3-4. - С. 61-71.

12. Ібатуллін Ш.І. Фінансовий механізм регулювання земельних відносин / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2005. - №2. - С. 24-35.

13. Ібатуллін Ш.І. Облік земельних ділянок в системі державного земельного кадастру - основа державного реєстру прав на нерухоме майно / А.Г. Мартин, Ш.І. Ібатуллін // Землевпорядний вісник. - 2005. - № 2. - С. 53-58. (Особистий внесок: розробка і обґрунтування структури даних земельного кадастру і реєстру прав на нерухомість).

14. Ібатуллін Ш.І. Формування земельної ренти в аграрному виробництві / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2006. - №1. - С. 58-70.

15. Ібатуллін Ш.І. Особливості сільського господарства в приміській зоні великого міста / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2006. - №2. - С. 7-19.

16. Ібатуллін Ш.І. Основні напрями удосконалення раціонального використання земель приміської зони / Ш.І. Ібатуллін // Соціально-економічні дослідження в перехідний період : [Соціально-економічний розвиток регіону: діагностика, стратегія, управління]. - Львів, 2006. Вип. 4 (60) - С. 401-407.

17. Ібатуллін Ш.І. Визначення впливу великого міста на прилеглі території на основі гравітаційної моделі / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2006. - №3. - С. 75-82.

18. Ібатуллін Ш.І. Соціально-економічні зв'язки великого міста та його приміської зони / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2006. - №102. - С. 300-307.

19. Ібатуллін Ш.І. Визначення меж і напрямів розвитку міської агломерації / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2007. - №2. - С. 25-36.

20. Ібатуллін Ш.І. Проблеми оцінки та управління використанням земель приміської зони великого міста / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2007. - №110, Ч. 2. - С. 127-131.

21. Ібатуллін Ш.І. Оцінка впливу великого міста на поляризацію регіонального розвитку / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2007. - №109. - С. 307-317.

22. Ібатуллін Ш.І. Інвестиційна привабливість приміських земель / Ш.І. Ібатуллін // Вісник аграрної науки. - 2007. - №11 (655). - С. 65-69.

23. Ібатуллін Ш.І. Поняття капіталізації приміських земель / Ш.І. Ібатуллін // Землеустрій і кадастр. - 2007. - №4. - С. 14-25.

24. Ібатуллін Ш.І. Просторовий фактор у розвитку сільського господарства / Ш.І. Ібатуллін // Економіка АПК. - 2007. - №11. - С. 150-153.

25. Ібатуллін Ш.І. Методика оцінки економічного потенціалу територій України для цілей землекористування / Ш.І. Ібатуллін // Вісник аграрної науки. - 2007. - №.12. - С. 68-73.

Матеріали наукових конференцій

26. Ібатуллін Ш.І. Використання маржинального аналізу в оцінці земельних ділянок сільськогосподарського призначення / Ш.І. Ібатуллін // Вісник ХНАУ. - 2004. - С. 26-28.

27. Ібатуллін Ш.І. Проблеми використання земель приміської зони / Ш.І. Ібатуллін // Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні : матеріали Міжнар. наук. конф. - К. : РВПС України НАН України, 2006. - Ч. 1. - С. 243-245.

28. Ібатуллін Ш.І. Структура бази геоданих державного земельного кадастру / Ш.І. Ібатуллін // Науковий вісник НАУ. - 2006. - № 104. - С. 77-82.

Інші наукові публікації

29. Методичні рекомендації з розробки проектів землеустрою щодо створення нових та впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань (проект) / Д.С. Добряк, Ш.І. Ібатуллін, В.О. Леонець [та ін.] // Землеустрій і кадастр. - 2005. - №2. - С. 114-143. (Особистий внесок: проблеми правового регулювання).

30. Методичні рекомендації щодо складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь (проект) / Д.С. Добряк, Ш.І. Ібатуллін, М.І. Шквир [та ін.] // Землеустрій і кадастр. - 2005. - №2. - С. 143-152. (Особистий внесок: питання економічного аналізу проектів).

Анотація

Ібатуллін Ш.І. Теоретико-методологічні засади управління земельними ресурсами приміських зон великих міст. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2008.

Обґрунтовано теоретико-методологічні засади управління земельними ресурсами приміських зон великих міст, розвинуто підхід щодо їх капіталізації, запропоновано моделі зростання міст і неоднорідності регіонального простору, систематизовано й узагальнено теоретичні положення просторової економіки, міських агломерацій, а також світовий досвід регулювання метрополій.

Проаналізовано значний масив статистичної інформації щодо функціонування приміських зон кількох великих міст України, зокрема ефекти функціональної та агломераційної взаємодії, які відбуваються на території приміських зон.

Розроблено методи визначення меж міських агломерацій та приміських зон, аналізу рівня впливу міст на прилеглі території та їх просторової взаємодії.

Визначено основні напрями удосконалення системи управління розвитком приміських зон з урахуванням їх капіталізації в нових економічних умовах, зокрема включаючи методи просторово-планувального, фінансово-економічного та адміністративно-організаційного регулювання.

Ключові слова: приміська зона, міська агломерація, центр - периферія, земельні ресурси, земельна і агломераційна рента, земельна політика, капіталізація земель, інвестиційна привабливість земель, управління земельними ресурсами.

Аннотация

Ибатуллин Ш.И. Теоретико-методологические основы управления земельными ресурсами пригородных зон больших городов. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.06 - экономика природопользования и охраны окружающей среды. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2008.

Обоснованы теоретико-методологические основы управления земельными ресурсами пригородных зон больших городов, предложены модели роста городов и неоднородности регионального пространства, систематизированы и обобщены теоретические положения пространственной экономики, городских агломераций, а также мировой опыт регулирования метрополий.

Обоснованы теоретические положения капитализации земель пригородных зон как этапный процесс наращивания стоимости земельного капитала. Под капитализацией понимается:

а) объективный рост стоимости пригородных земельных ресурсов и становление их как капитала;

б) целенаправленная деятельность органов власти и местного самоуправления по повышению эффективности пригородного землепользования.

Выявлены факторы капитализации пригородных земель, на основе которых сформирована система показателей оценки и системного анализа социально-экономического и пространственного развития пригородной зоны. На основе выделенных показателей и параметров процессов капитализации проанализирован значительный массив статистической информации по функционированию пригородных зон некоторых больших городов Украины (Киева, Донецка, Львова, Одессы и др.) в части эффектов функционального и агломерационного взаимодействия на территории пригородных зон. При этом исходным моментом исследований стало положение об особенностях пригородной зоны, связанных, прежде всего, с многочисленными пространственными отношениями с городом-центром и обусловливающих возникновение системных пространственных эффектов, носящих функциональный и агломерационный характер.

В результате исследований установлено, что преобладание тех или иных системных эффектов пригородной зоны, степень их проявления, уровень выполнения функций сельских и городских территорий в совокупности с ресурсным потенциалом обусловливают направления и темпы развития пригородных зон и землепользования.

Разработана методика определения и анализа границ городских агломераций, применение которой позволило выявить в Украине 42 агломерации, среди которых 20 определены как сформированные. Разработанные методики пространственного анализа межселенного взаимодействия, основанные на положениях "опорного каркаса", гравитационных моделях позволили выявить соотношения внутренних и внешних пространственных иерархических связей городов и агломераций, определить роль и место больших городов в системе межрегионального взаимодействия и развития внутрирегиональных систем населенных пунктов, прогнозировать направления развития системы расселения.

Определены основные подходы к совершенствованию системы управления развитием пригородных зон с учетом их капитализации в новых экономических условиях, включая методы пространственно-планировочного, финансово-экономического и административно-организационного регулирования. Для обеспечения управленческих функций разработана геоинформационная система, включающая пространственную и семантическую информацию об объектах недвижимости и процессах, происходящих на территории пригородной зоны большого города.

Ключевые слова: пригородная зона, городская агломерация, центр-периферия, земельные ресурсы, земельная и агломерационная рента, земельная политика, капитализация земель, инвестиционная привлекательность земель, управление земельными ресурсами.

Summary

Ibatullin S.I. Theory-methodological fundamentals of land management in suburbs of large cities. - Manuscript.

The dissertation for a doctor's degree in economic sciences on speciality 08.00.06 - economics of wildlife management and preservation of the environment. - The council of researching of productive forces of Ukraine at the National science academy of Ukraine, Kiev, 2008.

The theory-methodological fundamentals of land management of suburbs of large cities are stated, the approach concerning their capitalization is advanced, the models of city growth and non-uniformity of regional space are offered. States of spatial economics, urban agglomerations and world experience of regulation of metropolises are generalized.

The considerable massif of the statistical information on operation of suburbs of some large cities of Ukraine is parsed, in particular effects of functional and agglomerative interplay descending in terrain of large cities suburbs.

The reference directions of perfecting of a management system of development of residential suburbs with allowance for of their capitalization in new economic conditions, including methods spatially-planning, financial and economic and administrative-organizational regulation are determined.

Key words: suburb, urban agglomeration, center-peripherals, land resources, land and agglomerative rent, land policy, capitalization of lands, investment attractiveness of terrains, land management.

Размещено на Allbest.ru