Запобігання розвитку епіфітотійних хвороб в умовах лісостепу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Розділ 1. Поняття про епіфітіології, їх види та умови розвитку

Розділ 2. Біологічні особливості розвитку патогена та збудника

Розділ 3. Визначення можливості інтенсивності розвитку патогена в різних кліматичних умовах, користуючись номограмою

Розділ 4. Шкодочинність різних типів епіфітотій хвороби

Розділ 5. Математична модель динаміки та швидкості розвитку борошнистої роси та пероноспорозу

Розділ 6. Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій

Розділ 7. Рекомендовані фунгіциди для попередження розвитку епіфітотій справжньої борошнистої роси та пероноспорозу, регламентація їх застосування

Розділ 8. Комплексна система захисту огірків від борошнистої роси та пероноспорозу

Висновки

Використана література

Розділ 1. Поняття про епіфітіології, їх види та умови розвитку

Одним з найважливіших заходів у системі захисту рослин від хвороб є впровадження заходів, які попереджують розвиток інфекції,завчасна підготовка до масового інфікування рослин і попередження спалаху сильного ураження посівів.

Епіфітотія - це спалах хвороби, масове її поширення, що призводить до великих втрат врожаю, а іноді і до загибелі рослин. Розвиток епіфітотії включає 3 стадії:

1. підготовка(передепіфітотна)

2. спалах хвороби(власне епіфітотія)

3. стадія затухання (депресія епіфітотії)

Необхідні умови для виникнення і розвитку епіфітотій:

1. наявність достатньої кількості інфекції;

2. наявність сприйнятливих рослин - живителів на великих площах, у яких період максимальної сприйнятливості збігається з періодом масового поширення патогена;

3. наявність у цей період умов, сприйнятливих для поширення інфекційного матеріалу і його контакту з рослиною - живителем, зараження останнього і подальший прояв хвороби.

Усі ці умови визначають динаміку чисельності первинної і вторинної інфекції, а отже виникнення і розвиток епіфітотій.

Визначальною умовою виникнення і розвитку епіфітотій вважають наявність вірулентного і агресивного збудника хвороби. Саме тому ці потужні епіфітотії виникають тоді, коли в природних умовах з'являється збудник з такими характеристиками (нові раси, біотипи, патотипи, штами). Наприклад, однією з головних причин нищівної епіфітотії бурої листкової іржі пшениці на території європейської частини колишнього СРСР у 1973р. Була поява в популяції патогенна високо вірулентних і агресивних біотипів раси 77. Вона призвела до втрати 40% врожаю пшениці.

Розділ 2. Біологічні особливості розвитку патогена та збудника

Борошниста роса - збудники хвороби - гриби: Erysiphe cichoraceaerum та Sphaerotheca fuliginea Poll класу Ascomycetes, порядку Erysiphales. Хвороба поширена в усіх зонах вирощування гарбузових культур у відкритому та закритому ґрунті.

Уражуються рослини в усіх фазах, починаючи з сім'ядольних листків. Хвороба виявляється здебільшого на листках, черешках, рідше - стеблах, а іноді і на плодах у вигляді білого або рожево-сірого борошнистого нальоту, який складається із поверхневого міцелію і конідіального спороношення патогена. Згодом на ньому з'являються клейстотеції у вигляді чорних крапок. Уражені листки стають крихкими, закручуються краями догори, швидко засихають.

При ураженні E.cichoracearum f.cucurbitae наліт білий, утворюється здебільшого з верхнього боку листків. Клейстотеції гриб формує рідко. У клейстотеціях формується по 10-12 асків, у кожному з яких утворюються дві безбарвні аскоспори. Цей патоген поширений переважно у північних регіонах України.

При ураженні Sph.fuliginea f.cucurbitae наліт сірувато-рожевий, утворюється переважно з нижнього боку листків. Клейстотеції гриб формує частіше. У кожному клейстотеції з'являється по одному аску з 2-8 аскоспорами. Цей патоген поширений здебільшого у південних районах та в закритому ґрунті. Під час вегетації збудники поширюються конідіями.

Розвитку хвороби сприяють різкі гідротермічні коливання, а також недостатня освітленість рослин. Оптимальна температура для зараження рослин становить 16-20° С, з підвищенням температури настає депресія хвороби. Оптимальна вологість повітря для ураження 80-85%, однак конідії можуть проростати і заражати рослини і при низькій вологості(починаючи з 40%). Поширенню конідій і зараженню огірків у закритому ґрунті сприяє дощування рослин, протяги.

Основне джерело ураження - уражені рослинні рештки, де патогени зберігаються клейстотеціями. Первинною інфекцією, таким чином, є аскоспори.

Шкодочинність хвороби виявляється у завчасному засиханні листків. Вона посилюється під час спекотної сухої погоди, яка знижує тургор рослин і сприяє зниженню її стійкості до хвороб.

Несправжня борошниста роса огірка. Збудник хвороби--гриб peronospora cubensis класу Ооміцети, порядку Пероноспорові. Хвороба поширена в усіх зонах вирощування гарбузових культур. Уражує рослини у відкритому і закритому ґрунті. Хвороба здебільшого носить епіфітотійний характер, що спричиняє швидку загибель рослин.

Уражуються переважно листки, на верхньому боці яких спочатку утворюються жовтувато-бурі округлі або кутасті плями. З нижнього боку листків у місцях плям з'являється сірувато-фіолетовий наліт конідіального спороношення патогена, добре помітний у вологу погоду. Плями швидко збільшуються в розмірі, буріють, листки стають крихкими і повністю відмирають.(рис. 3, 4, 5, 6).

При епіфітотійному розвитку хвороби рослини швидко гинуть. Спороношення збудника складається із розгалужених зооспорангієносців, які виходять із продихів листків пучками по 3--20 штук. На верхівках їх розгалужень формуються безбарвні зооспорангії. В уражених тканинах гриб утворює ооспори.

В уражених тканинах збудник формує зооспори.

Під час вегетації гриб поширюється зооспорангіями, які проростають у краплинно-рідкій волозі дводжгутиковими зооспорами.

Гриб зимує ооспорами на незаораному опалому листі . Вони проростають навесні після перших тривалих теплих дощів первинними зооспорангіями, які в свою чергу проростають з утворенням дводжгутикових зооспор. Останні, потрапивши на вологу поверхню листків, втрачають рухливість, проростають ниткоподібними ростками, які проникають в тканини через продихи. Із ростків розвивається ендофітна грибниця, а через 6--8 діб за наявності краплинно-рідкої вологи (дощ, роса), яка утримується впродовж декількох годин, - зооспорангієносці зі зооспорангіями (літнє спороношення).

Зооспори проникають у тканини рослин через продихи в листках. При оптимальних умовах ураження рослин відбувається вже починаючи з утворення 3--4 справжніх листків. Поширенню і розвитку хвороби сприяє висока відносна вологість (95--100 %) і температура повітря 18--22°С. Особливо інтенсивно вона розвивається при дощуванні рослин.

Основне джерело інфекції - уражені рослинні рештки, в яких збудник зберігається ооспорами. Після проходження періоду спокою вони проростають, утворюючи зооспорангії, в яких формуються дводжгутикові зооспори. Крім того, гриб зберігається грибницею в насінні.

Шкодочинність хвороби дуже велика. За умов епіфітотійного розвитку хвороби, який спостерігається впродовж останніх 20 років майже щорічно, рослини засихають за 1--2 тижні після появи перших симптомів і повністю припиняють плодоношення.

Уражуються усі надземні органи рослини: листя, черешки, стебла і зеленці. На листках з'являються невеликі за розміром яскраво-коричневі плями різної форми (кутастої, округлої, овальної). Зливаючись, вони утворюють ділянки відмерлої тканини 0,4--1,4 см у діаметрі. За високої вологості уражені органи вкриваються темно-сірим, із фіолетовим відтінком нальотом конідіального спороношення патогена.

Розділ 3. Визначення можливості інтенсивності розвитку патогена в різних кліматичних умовах, користуючись номограмою

Розвиток хвороб у просторі і часі відбувається нерівномірно. Це виявляється у розширенні або звуженні ареалу хвороби та інтенсивності ураженості посівів та насаджень. Особливо це стосується аерогенних хвороб (іржасті, борошнисторосяні та багато інших). Тому дуже важливо встановити можливі коливання інтенсивності розвитку різних хвороб, щоб передбачити і запобігти їх наслідкам. Можливість такого передбачення і дає прогноз хвороб рослин.

Основними завданнями прогнозу хвороб у певному регіоні є:

визначення загальної тенденції до наростання або затухання хвороби;

передбачення спалахів епіфітотій певної хвороби або її депресії з визначенням для певного району (зони) інтенсивності ураження і розміру можливої шкоди (недобору врожаю);

встановлення строків можливих заражень і їх проявів, особливо первинних уданому сезоні стосовно умов кожного району спалаху епіфітотій, що очікуються;

своєчасне інформування господарств і сільськогосподарських органів щодо можливих строків появи хвороб, інтенсивності ураження ними посівів і насаджень і розмірів шкоди, а також рекомендації щодо заходів захисту.

Прогноз є найважливішою складовою інтегрованих систем захисту рослин. Він дозволяє:

раціонально організувати і своєчасно провести профілактичні та терапевтичні заходи по захисту посівів та насаджень від масового ураження хворобами;

планувати обсяги виробництва і застосування хімічних засобів захисту рослин;

вносити корективи щодо районування сортів сільськогосподарських культур;

інформувати селекційні установи про появу і можливе наростання агресивних рас збудників хвороб у певному регіоні.

Для складання прогнозів враховують такі умови, що визначають розвиток хвороби:

біологічні особливості циклу розвитку збудника хвороби (чергування стадій, їх тривалість, особливості розмноження тощо);

екологію хвороби (вплив зовнішніх факторів, характер життєдіяльності збудника, тривалість збереження інфекції);

стійкість сортів і гібридів до певних хвороб;

погодно-кліматичні умови минулого, поточного років і прогноз їх на майбутнє.

За призначенням і строками, на які складаються прогнози, їх поділяють на: багаторічні, довгострокові і короткострокові.

Багаторічний (стратегічний) прогноз в Україні розробляється науковими установами УААН і НАН на 10--20-річний період. У його обґрунтування покладені фактори погоди в поєднанні з перспективами розвитку сільськогосподарського виробництва у певному регіоні.

Для розробки багаторічних прогнозів використовують банк даних про поширеність і шкодочинність хвороб сільськогосподарських культур за 30--50 і більше років. Отримана інформація аналізується за допомогою ЕОМ і прикладних програм. При цьому встановлюється залежність динаміки розвитку хвороб від різноманітних факторів: сонячної активності, періодичної зміни екологічних умов та умов господарювання (сортовий склад, площі посіву, системи обробітку і удобрення, новітні технології вирощування сільськогосподарських культур, система захисних заходів та ін.). На основі аналізу цієї інформації розробляють алгоритми і математичні моделі прогнозування на тривалий період (5--20 років).

Довгостроковий (річний) прогноз охоплює період від 30 до 365 днів. При цьому розвиток хвороби прогнозують до певної фази розвитку рослин або на максимальне ураження їх впродовж вегетаційного періоду.

Відносно охоплення території довгострокові прогнози розвитку хвороб сільськогосподарських культур розробляються для окремих полів, господарств, районів, областей і навіть країни. Масштабні прогнози (обласні і державні) розробляються науково-дослідними установами УААН і НАН з участю фахівців вузів і ін. Матеріалом для прогнозів є оперативна інформація як мінімум за два попередні роки щодо поширеності і розвитку хвороб, отримана від державної служби захисту рослин (обласні лабораторії діагностики і прогнозів). На основі її аналізу з допомогою ЕОМ і спеціальних математичних моделей розробляються прогнози, які дозволяють спланувати захисні заходи, потребу в пестицидах як для окремих областей, так і в цілому для країни.

Короткострокові (фенологічні), або оперативні прогнози розробляються на порівняно короткий строк у межах сезону державною службою захисту рослин (обласними лабораторіями прогнозів, пунктами сигналізації і прогнозів). Вони базуються на зв'язку зараження рослин з умовами зовнішнього середовища, тривалістю інкубаційного періоду і кількістю генерацій патогену.

Для розробки короткострокового прогнозу необхідно мати інформацію щодо:

час первинного зараження (критичних періодів);

тривалість інкубаційного періоду;

умови розсіювання спор (інфекції).

Після встановлення часу можливого первинного зараження визначають тривалість інкубаційного періоду. Для цього використовують спеціально розроблені для різних збудників хвороб криві і номограми.

Практичне значення короткострокового прогнозу полягає у сигналізації строків обробки посівів фунгіцидами. Теорія і практичний досвід засвідчують, що найбільш ефективним є застосування фунгіцидів до зараження рослин. Саме короткостроковий прогноз за вищезазначеними принципами дозволяє передбачити строки зараження і визначити час застосування фунгіцидів. Такі прогнози успішно використовуються для захисту картоплі від фітофторозу, яблуні від парші, злаків від бурої і жовтої іржі, винограду від мілдью та ін.

Розділ 4. Шкодочинність різних типів епіфітотій хвороби

Залежно від масштабів і характеру розвитку розрізняють 3 типи епіфітотій:місцеві,прогресуючі і повсюдні.

Місцеві епіфітотії. Охоплюють невеликі території,розвиваються регулярно з року в рік. Вони можуть бути обмежені територією господарства, району області. Інтенсивність їх розвитку залежить від погодно-кліматичних умов середовища, ефективності господарювання, стану захисних заходів тощо. Вірогідність виникнення таких епіфітотій значно менша у господарстві або районі,де не порушується чергування культур у сівозмінах, належна агротехніка, на відповідному рівні впроваджують профілактичні,біологічні,хімічні та інші заходи захисту рослин, ніж там де цьому не приділяється достатня увага.

Прогресуючі епіфітотії. Мають здебільшого сезонний характер,і виникають як наслідок розширення місцевих епіфітотій, охоплюючи значні території. Переростання від місцевих епіфітотій в прогресуючі залежить як від погодних умов так і від діяльності людини. Типовими прогресуючими епіфітотіями були епіфітотії іржастих, борошнистої роси, деяких бактеріальних та вірусних хвороб. Їх збудники характеризувалися високою репродуктивною здатністю, легко поширюються на великі відстані і при наявності певних рослин та сприятливих погодних умов можуть спричиняти ураження рослин на великих площах. Типовим представником прогресуючої епіфітотії є спалах у 1987р бурої іржі, яка знизила урожай на 40-45%, завдавши великої матеріальної шкоди.

Повсюдні епіфітотії. Виникають у певні роки і охоплюють усі посіви певної культури на території однієї або декількох країн одночасно. Іноді панфітотії охоплюють цілі континенти. Наприклад панфітотія фітофторозу картоплі у 1845-1846рр.охопила більшість країн Західної Європи. Особливо шкодочинною вона була на території Ірландії,внаслідок чого населення цієї країни скоротилося на 2 млн. Через голод та еміграцію до інших країн. У 60-х рр. ХХ ст. Виникла потужна панфітотія пероноспорозу тютюну, яка охопила більшість країн Східної та Західної Європи, західні області України Молдови і Крим.

Виникнення панфітотій найчастіше пов'язане з виникненням нових більш агресивних рас патогенів. Яскравим прикладом цього є епіфітотія гельмінтоспоріозу кукурудзи, на гібридах кукурудзи з цитоплазматичною чоловічою сперильністю техаського типу у 1968-1970рр. на території багатьох країн Америки, Азії, Європи, Африки, Австралії. Так, в 1973році на території Європейської частини колишньої СРСР спостерігався розвиток нищівної епіфітотії бурої листкової іржі пшениці. Однією із головних причин цього явища була поява в популяції патогена високо агресивних і досить вірулентних біотипів. Це призвело до втрати 40% врожаю.

Розділ 5. Математична модель динаміки та швидкості розвитку несправжньої борошнистої роси

Для визначення моделі розвитку хвороби може бути застосоване математичне моделювання. Воно дозволяє оцінити значення окремих факторів для патологічного процесу, визначити ступінь ураження.

У сільськогосподарському виробництві особливу небезпеку мають такі епіфітотії,які досягають високого рівня розвитку раніше, ніж закінчується формування врожаю.

Динаміка розвитку хвороби, в загальному вигляді,визначається формулою:

Y=f(X)

Де Y - показник патологічних змін, що характеризує хворобу і виражений в балах або відсотках;

f(X) - функція що відображає залежність змін показника.

Таблиця 1. Матеріали для визначення моделі розвитку борошнистої роси на огірках

№ п/п	Розвиток хвороби по строках обліку, %	Різниці функції
		Першого порядку,1?0	Другого порядку 2у 0	Третього порядку 3у 0
1	1.4 (а?0)	3.3	9
2	4.7(b)	12.3		2.3
3	17.0©		10.9
4	40.2(d)	23.2

Першого порядку:

b-a=4.7-1.4=3.3(1?0)

c-b=17-4.7=12.3(c1)

d-c=40.2-17=23.2(d1)

Другого порядку:

1?0- c1=3.3-12.3=9 (2?0)

d1- c1=23.2-12.3=10.9(d2)

Третього порядку:

2?0- d2=9-10.9=1.9

Значення різниці функцій підставляємо за формулою:

У=1.4+(х-1)Ч3,3+(х 2-3х+2)Ч9:2+(х 2-6х 2+11-х-6)Ч1.9

Після відповідних математичних і алгебраїчних спрощень формула має вигляд:

У=21,5х 3+6,4х 2+12.6х+9.85

Швидкість патологічного процесу являє собою першу похідну від функції у по х. Тобто якщо динаміка розвитку хвороби у= f(X),то швидкість у 1= f(X1). Відповідно до нашого рівняння при визначенні похідної рівняння має вигляд: ?=64.5х 2+12.8х+12.6

Таблиця 2. Матеріали для визначення моделі розвитку пероноспорозу на огірках

№ п/п	Розвиток хвороби по строках обліку, %	Різниці функції
		Першого порядку,1?0	Другого порядку 2у 0	Третього порядку 3у 0
1	1.1 (а?0)	3.6	11
2	4.7(b)	14.3		1.9
3	19.0©		12.9
4	40.2(d)	21.2

Першого порядку:

b-a=4.7-1.1=3.6(1?0)

c-b=19-4.7=14.3(c1)

d-c=40.2-19=21.2(d1)

Другого порядку:

1?0- c1=3.3-14.3=11 (2?0)

d1- c1=23.2-14.3=12.9(d2)

Третього порядку:

2?0- d2=11-12.9=1.9

Значення різниці функцій підставляємо за формулою:

У=1.4+(х-1)Ч3,3+(х 2-3х+2)Ч9:2+(х 2-6х 2+11-х-6)Ч1.9

Після відповідних математичних і алгебраїчних спрощень формула має вигляд:

У=21,5х 3+6,4х 2+12.6х+9.85

Швидкість патологічного процесу являє собою першу похідну від функції у по х. Тобто якщо динаміка розвитку хвороби у= f(X),то швидкість у 1= f(X1). Відповідно до нашого рівняння при визначенні похідної рівняння має вигляд:

?=67.3х 2+18.0х+10.2

Розділ 6. Методи і заходи запобігання розвитку епіфітотій

Захисні заходи мають бути економічно вигідними, тобто вартість збереженого врожаю повинна бути вищою затрат на захист. Враховуючи те, що у переважній більшості протягом вегетаційного періоду на рослинах існує змішана інфекція, тобто різні види патогенів з різними особливостями шкодочинності, не завжди можна передбачити біологічну, господарську і економічну ефективність тих чи інших заходів.

Найважливіші заходи проти інфекційних хвороб умовно поділяють на п'ять основних груп:

Розраховані на знищення джерел інфекції, щоб не дати можливості патогену досягнути рослини-живителя. Сюди відноситься комплекс заходів, спрямованих на знищення патогенів. Загальна назва їх - фітосанітарія.

Спрямовані на обмеження ураження рослин патогеном. У більшості це комплекс агротехнічних заходів, які зменшують патогенність збудника, підвищують стійкість рослин тощо.

Застосування фунгіцидів передбачає обмеження розвитку хвороби нижче ЕПШ. У першу чергу це залежить від фізико-хімічних властивостей фунгіциду, спектру його дії. Він буває вузьким, коли знищується лише один або декілька патогенів, і широким - декілька, що залежить від агрометеорологічних умов, стійкості сорту, гібриду тощо. На підставі цих факторів обґрунтовується стратегія і тактика їх застосування.

Впровадження імунних, стійких або толерантних сортів, гібридів.

Законодавчі заходи, що обмежують можливість завезення карантинних патогенів на територію держави, в область, район, господарство. Виконання цих заходів покладено на карантинну службу.

За спрямованістю дії всі заходи по захисту рослин від хвороб поділяються на профілактичні (фітосанітарні) і терапевтичні (лікувальні).

Усі методи захисту рослин від хвороб поділяють на агротехнічні, селекційно-насінницькі, фізико-механічні, біологічні і хімічні. їх застосовують у певній послідовності, і вони є тією системою, яка забезпечує ефективний захист рослин від хвороб. Система охоплює весь цикл робіт з технології виробництва насіннєвої і продовольчої продукції. Окреме місце в ній займає карантин.

Профілактичний метод. Фітосанітарні заходи спрямовані на знищення джерел інфекції. Зважаючи на різноманіття джерел інфекції, існує багато заходів фітосанітарії, які здійснюються різними методами. Це, зокрема, заорювання рослинних решток, які є джерелом інфекції переважної більшості збудників грибних і бактеріальних хвороб. Під дією мікроорганізмів у ґрунті вони швидко розкладаються, що запобігає накопиченню патогенів. Для знезараження ґрунту в теплицях від збудників грибних хвороб, ВТМ, нематод використовують його термічну обробку (пропарювання). Після знезараження ґрунту знезаражують внутрішні конструкції, реманент, тару і т. ін. З % розчином формаліну. Спеціальне обрізування дерев плодових культур забезпечує знищення 70--80 % інфекції збудників борошнистої роси, кучерявості листків персика, моніліозу кісточкових та інших хвороб.

До профілактичних відносять і санітарно-гігієнічні заходи, які застосовуються у закритому ґрунті, зокрема забороняється паління і присутність у теплицях сторонніх осіб. Обов'язковою є дезінфекція взуття, рук, реманенту розчином формаліну або тринатрійфосфату, триразове миття рук господарським милом перед початком робіт у теплиці, прання і дезінфекція одягу, в якому працюють в теплицях. Не дозволяється виходити за їх межі і в інші теплиці.

Ефективним профілактичним заходом є фітопрополювання насіннєвих посівів різних культур. Це перш за все стосується збудників вірусних і бактеріальних хвороб. Зокрема фітопрополювання насіннєвих посівів картоплі від вірусних і бактеріальних хвороб проводиться у три строки. Хворі рослини знищують механічним або хімічним способами під час останньої прочистки, коли вже утворилися бульби, їх викопують разом із знищенням хворих рослин.

Скошування бадилля картоплі із вивезенням з поля перед збиранням є дієвим заходом профілактики зараження бульб фітофторозом. Таку ж роль відіграє і високе обгортання (12 - 15 см).

Важливим профілактичним заходом вважають запобігання тривалій вегетації сходів падалиці (самосівів), оскільки останні слугують істотним джерелом інфекції і проміжною ланкою її передачі на посіви різних культур. Так, сходи падалиці озимої пшениці і жита є небезпечним джерелом і проміжною ланкою інфекції бурої іржі, борошнистої роси, септоріозу, що призводить до зараження озимих посівів з осені. При наявності таких сходів їх знищують дискуванням та оранкою.

До профілактичних заходів відносяться і знищення (викорінення) проміжних рослин-живителів збудників іржастих хвороб барбарису і магнолії жостера проносного; рутвиці; кривоцвіту і воловика; молочаю та ін. Дієвими профілактичними заходами є боротьба з бур'янами - резерваторами збудників вірусних і мікоішазмових хвороб і їх переносниками.

Логічним кінцем застосування усіх фітосанітарних заходів є викорінення того чи іншого патогена шляхом систематичного знищення усіх можливих джерел збереження інфекції, паралельно із заходами, що обмежують вторинне її занесення з інших регіонів. Таке викорінення можливе лише у тому випадку, якщо патоген має вузьке коло рослин-живителів. Викорінення можна досягти у межах конкретного поля, господарства чи району у разі запобігання вторинного занесення інфекції.

Неоднорідність умов існування рослин у межах певної географо-кліматичної зони, району, господарства і навіть конкретного поля зумовлює неоднаковий ступінь розвитку хвороб рослин і необхідність систематичних обстежень, обліків, аналізів та інших спеціальних робіт для деталізації стану популяцій збудників хвороб і культурних рослин з урахуванням впливу екологічних умов. Це дозволяє прогнозувати наслідки життєдіяльності небажаних для рослин організмів і обґрунтовано проводити заповідні захисні заходи. Усе це об'єднано в поняття фітосанітарного моніторингу. Він може розглядатися як складова частіша глобального екологічного моніторингу і являє собою систему методів виявлення змін у розвитку шкідливих організмів в агроценозах і визначення шляхів оптимізації фітосанітарного стану сільськогосподарських культур і угідь. Фітосанітарний моніторинг (ФСМ) можливий при високому рівні знань діагностичних і біоекологічних особливостей шкідливих видів, оптимальних методик проведення відповідних робіт по збиранню необхідної інформації. Він передбачає поетапне проведення робіт у відповідні загальноприйняті строки і включає послідовне збирання і накопичення необхідних даних при достатньому рівні точності, систематизацію і аналіз інформації, прийняття рішень. Останній етап полягає у виборі оптимальних заходів як нині, так і в майбутньому.

Фітосанітарний моніторинг ґрунтується на таких основних положеннях:

Обґрунтування ФСМ і прогнозів розвитку шкідливих організмів сільськогосподарських рослин можливе за достатньо повної уяви про їх біоекологічні особливості та закономірності мінливості тих явищ, які прогнозуються, і факторів, що спричиняють таку мінливість. Це дозволяє визначити зміст та обсяг необхідної інформації, строки її отримання, порядок аналізу, узагальнити, прийняти виважені рішення і прогнозувати.

Методи збирання і обробки інформації, яка необхідна для прогнозування розвитку шкідливого організму і обґрунтування захисних заходів, повинні враховувати його біоекологічні особливості, призначення фітосанітарної інформації та ступінь її точності, тобто зібрані дані мають відповідати стану явищ, що обліковуються в агроценозах.

Методи і методики, що обираються для проведення ФСМ, повинні бути уніфікованими для усієї території, на якій проводиться ФСМ і для якої розробляються прогнози, достатньо простими і ефективними при збереженні їх точності і об'єктивності.

Фітосанітарний моніторинг і прогнозування має базуватися на максимально можливому обсягові аналогічних (однотипних) даних за багаторічний період, знаннях ступеня мінливості процесів, що прогнозуються, у часі і факторів, які впливають на ці процеси.

Моніторинг і прогноз виконуються по шкідливих організмах, які можуть бути досить шкодочинніші для культурних рослин.

Розвиток хвороб у просторі і часі відбувається нерівномірно. Це виявляється у розширенні або звуженні ареалу хвороби та інтенсивності ураженості посівів та насаджень. Особливо це стосується аерогенних хвороб (іржасті, борошнисторосяні та багато інших). Тому дуже важливо встановити можливі коливання інтенсивності розвитку різних хвороб, щоб передбачити і запобігти їх наслідкам. Можливість такого передбачення і дає прогноз хвороб рослин.

Основними завданнями прогнозу хвороб у певному регіоні є:

визначення загальної тенденції до наростання або затухання хвороби;

передбачення спалахів епіфітотій певної хвороби або її депресії з визначенням для певного району (зони) інтенсивності ураження і розміру можливої шкоди (недобору врожаю);

встановлення строків можливих заражень і їх проявів, особливо первинних уданому сезоні стосовно умов кожного району спалаху епіфітотій, що очікуються;

своєчасне інформування господарств і сільськогосподарських органів щодо можливих строків появи хвороб, інтенсивності ураження ними посівів і насаджень і розмірів шкоди, а також рекомендації щодо заходів захисту.

Прогноз є найважливішою складовою інтегрованих систем захисту рослин. Він дозволяє:

раціонально організувати і своєчасно провести профілактичні та терапевтичні заходи по захисту посівів та насаджень від масового ураження хворобами;

планувати обсяги виробництва і застосування хімічних засобів захисту рослин;

вносити корективи щодо районування сортів сільськогосподарських культур;

інформувати селекційні установи про появу і можливе наростання агресивних рас збудників хвороб у певному регіоні.

Для складання прогнозів враховують такі умови, що визначають розвиток хвороби:

біологічні особливості циклу розвитку збудника хвороби (чергування стадій, їх тривалість, особливості розмноження тощо);

екологію хвороби (вплив зовнішніх факторів, характер життєдіяльності збудника, тривалість збереження інфекції);

стійкість сортів і гібридів до певних хвороб;

погодно-кліматичні умови минулого, поточного років і прогноз їх на майбутнє.

За призначенням і строками, на які складаються прогнози, їх поділяють на: багаторічні, довгострокові і короткострокові.

Агротехнічний метод. Захисна функція агротехнічних заходів і прийомів полягає у підвищенні стійкості, витривалості і конкурентоспроможності рослин і запобіганні масовому розмноженню збудників хвороб.

Своєчасне та якісне проведення агротехнічних заходів дозволяє знизити запас інфекції збудників хвороб у ґрунті, змінює екологічні умови ґрунту, підвищує стійкість рослин. Агротехнічні заходи діють тривалий період і сприятливо впливають на загальний фітосанітарний стан агробіоценозу.

Формування агробіоценозу починається ще в попередньому році і певною мірою залежить від наявного там рослинного покриву. У свою чергу посів поточного року є основою не тільки цьогорічної, але й майбутньої агроекосистеми. Таким чином, ефективного поліпшення фітосанітарного пану сільськогосподарських угідь можна досягти завдяки управлінню екологічними умовами не тільки у сівозміні в цілому, але й на окремих гелях протягом одного сезону.

Своєчасне та доброякісне проведення агротехнічних заходів дозволяє істотно знизити запас інфекції збудників хвороб у ґрунті, змінити екологічні умови у ґрунті, підвищити стійкість рослин до хвороб.

Особливо важливе значення у захисті рослин від хвороб мають сівозміна, просторова ізоляція посівів, система обробітку ґрунту, система удобрення, підготовка насіннєвого та садивного матеріалу, строки і способи сівби, збирання врожаю, хімічна меліорація ґрунту тощо.

Сівозміна - це науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і на території, в основу якого покладено науково обґрунтовану структуру посівних площ. Вона відіграє дуже велику роль у боротьбі із хворобами, інфекція яких тривалий час зберігається у ґрунті. Порушення чергування культур у сівозміні призводить до масового ураження їх хворобами.

Висока насиченість сівозмін зерновими культурами, або монокультура, призводить до накопичення інфекції в ґрунті, зокрема збудників кореневих гнилей і різкого зростання шкодочинності цих хвороб, сприяє поширенню і шкодочинності іржі, борошнистої роси, септоріозу, церкоспорельозу. Значно ускладнюється фітосанітарна ситуація при поверненні у сівозміні на попереднє місце раніше ніж через 7 - 8 років, склероції збудників білої сірої гнилі культурних рослин, зберігають життєздатність у ґрунті до 1 року. Тривалий час зберігаються у ґрунті спори збудника кили капустяних, цисти раку картоплі, зооспори збудників несправжньої борошнистої роси різних культур.

Сівозміна відіграє суттєву роль у формуванні ґрунтових біоценозів; сприяє нагромадженню у ґрунті мікробів-антагоністів, здатних пригнічувати фітопатогенні мікроорганізми. Зокрема у спеціальних бавовниково-тецернових сівозмінах суттєво знижується ураженість бавовнику вілтом сівба льону після конюшини сприяє зниженню зараженості його фузаріозом.

Просторова ізоляція посівів значною мірою знижує можливість погтярення збудників хвороб. Особливо це стосується насіннєвих і товарних посівів. Наприклад, насінники буряків у першу чергу уражуються несправжньою борошнистою росою, мозаїкою і жовтяницею, оскільки їх збудники зимують у маточних коренеплодах. Тому вони є першоджерелом інфекції, яка вітром та переносниками поширюється на посіви першого року (фабричні та маточні). Розміщення насінників на відстані 1500 м значно зменшує можливість зараження останніх.

Просторова ізоляція посівів картоплі, на яких фітофтороз з'являється в першу чергу, зменшує зараженість цією хворобою помідорів. Обов'язковою є просторова ізоляція насіннєвих і товарних посівів пшениці і ячменю, оскільки останні можуть бути джерелом інфекції збудників летючої сажки. Бура іржа, борошниста роса, септоріоз у природних умовах спочатку розвиваються на озимих посівах пшениці і без належної просторової ізоляції їх від посівів ярої пшениці останні швидко заражуються цими хворобами. Це ж стосується і вірусних хвороб.

Система обробітку ґрунту. Різні типи обробітку ґрунту істотно впливають на його фізико-хімічні властивості. Лущення стерні і рання глибока зяблева оранка прискорюють загибель збудників хвороб, у т. ч. і здатних до тривалого зберігання в ґрунті. Разом з рослинними рештками вони потрапляють у більш глибокі шари ґрунту. Рослинні рештки мінералізуються, а патогени під дією сапрофітної мікрофлори і мікробів-антагоністів швидко втрачають життєздатність. У глибоких шарах ґрунту (25 см) загибель склероціїв білої гнилі соняшнику зростає до 86--90 % у порівнянні із 0--58 % на глибині 5 см. У дерев'янистих рослинних рештках, наприклад, життєздатність збудника фонопсису соняшнику може зберігатися тривалий час, тому перед заорюванням їх необхідно ретельно подрібнити дисковими боронами.

Паровий і напівпаровий обробіток ґрунту--дієвий фактор зниження забур'яненості полів, у т. ч. багаторічних кореневищних і коренепаросткових, які є резерваторами фітопатогенних вірусів і мікоплазм.

Боронування посівів до сходів і після сходів, знищення ґрунтової кірки є одним із агроприйомів, що знижує ураженість сходів буряків коренеїдом, картоплі - ризоктоніозом та ін.

Підготовка насіннєвого і садивного матеріалу. Якість насіннєвого і посадкового матеріалу часто має вирішальне значення в ураженості посівів хворобами, оскільки велика кількість збудників грибних, бактеріальних і вірусних хвороб зберігається в посадковому матеріалі і на його поверхні. Із зараженого насіння, як правило, виростають хворі рослини, які або гинуть у молодому віці, або впродовж усієї вегетації пригнічуються хворобами, знижують продуктивність і утворюють заражене насіння. Заражене насіння має низьку якість (низьку енергію проростання, лабораторну і польову схожість), тому одним із найважливіших заходів поліпшення стійкості сортів до хвороб є добір кращого насіння. Важливе значення мають розміри і абсолютна маса насіння.

Калібрування насіння, видалення дрібних, із низькою енергією проростання насінин значно підвищує стійкість сходів буряків до коренеїду.

Ретельний добір здорових насіннєвих качанів кукурудзи ще в полі від кращих рослин, не уражених пухирчастою сажкою, сприяє підвищенню стійкості кукурудзи до цієї хвороби. На насіння відбираються зернівки із середньої частини качана, без ураження хворобами, без тріщин і ушкоджень.

Добір здорових посадкових бульб, цибулин, коренеплодів--гарантія зниження ураженості рослин різними хворобами.

Ретельне очищення насіння зернових, льону зменшує зараженість його фузаріозом у полі. Дуже важливим заходом є відділення склероціїв: збудників білої і сірої гнилей від насіння соняшнику, насіння повитиць насіння конюшини і люцерни. Для цього розроблені ефективні метолі і устаткування.

Обов'язковим заходом є знезараження насіння перед сівбою. На даний час існує два основних способи знезараження насіння: термічний, хімічний. Передпосівне знезараження насіння як захід боротьби із хворобами рослин, що передаються через насіннєвий матеріал, забезпечує надійний захист молодих рослин від хвороб і сприяє отриманню високих і стійких врожаїв.

Способи і строки сівби мають істотний вплив на поширеність і розвиток хвороб. Так, ранні посіви озимої пшениці завжди сильніше уражуються бурою іржею, борошнистою росою, септоріозом, оскільки тривала весіння їх вегетація сприяє зараженню рослин ще з осені. Крім того, ранні загущені посіви формують велику вегетативну масу (переростають), що часто призводить до ураження сніговою плісенню випрівання озимих. Ранні зріджені посіви озимих культур з осені сильно уражуються вірусними хворобами.

Ранні і пізні посіви цукрових буряків значно сильніше уражуються ізренеідом у порівнянні з посівами в оптимальні строки. При ранніх посівах сходи ослаблюються через надлишок вологи у ґрунті і різкі коливання температури. При пізніх строках сівби сходи, навпаки, страждають гід нестачі вологи у поверхневому шарі ґрунту.

При ранніх строках сівби кукурудза сильніше уражається кореневими гнилями, бактеріальною плямистістю та пухирчастою сажкою. Крім того, при ранніх строках сівби насіння сильно уражається пліснявими грибами, що призводить до зрідження посівів. Ранні посіви соняшнику призводять до загибелі сходів від ураження пліснявими грибами і їх зрідження.

У загущених посівах зернових колосових культур створюється специфічний мікроклімат, який сприяє інтенсивному розвитку іржі, борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей, церкоспорельозу. В загущених посівах кукурудзи спостерігається більш інтенсивне ураження рослин стебловими гнилями, в зріджених - пухирчастою сажкою.

Ступінь ураження рослин хворобами значною мірою залежить і від глибини загортання насіння. Глибокий висів насіння сприяє зростанню ураження різних культур кореневими гнилями пшениці, жита, ячменю, кукурудзи - сажковими хворобами, буряків - коренеїдом тощо.

Система удобрення. Добрива в оптимальному співвідношенні поживних елементів - важливий фактор підвищення стійкості рослин до хвороб. Незбалансоване мінеральне живлення, навпаки, підвищує сприйнятливість рослин. Так, високий вміст азоту у ґрунті що легко засвоюється рослинами сприяє росту вегетативної маси зернових культур і зростанню ураженості їх іржею і борошнистою росою і іншими хворобами.

Калійні і фосфорні добрива підвищують стійкість рослин до хвороб. Зокрема калійні добрива підвищують в'язкість цитоплазми, активність дихальних ферментів, стримують розпад органічних речовин рослин, тобто беруть безпосередню участь у процесах, які включаються при захисних реакціях рослин. Підвищені дози калію, що вносилися в період вегетації, сприяють підвищенню стійкості овочів до білої гнилі, картоплі - до фітофторозу, кільцевої гнилі та інших хвороб під час зберігання.

Органічні добрива поліпшують структуру ґрунту, умови росту і розвитку рослин, внаслідок чого вони стають більш стійкими до хвороб. Наприклад, на добре удобрених органічними добривами ґрунтах сходи буряків завжди менше уражаються коренеїдом. У той же час високий вміст органіки у ґрунті сприяє масовому утворенню споридій при проростанні теліоспор збудника пухирчастої сажки кукурудзи і зростанню ураженості цієї культури хворобою.

Важливу роль відіграє підживлення рослин під час вегетації. При відповідному підборі елементів живлення можна змінювати спрямованість біохімічних процесів рослин у певному напрямку впродовж усієї вегетації рослин. Зокрема доведено, що позакореневі підживлення добривами підвищують стійкість пшениці до бурої іржі, картоплі--до фітофторозу, квасолі--до бактеріозів і ін.

Важливу роль у стійкості рослин до хвороб відіграють мікроелементи. Так, мідь, залізо, цинк входять до складу багатьох ферментів, що беруть участь у захисних реакціях рослин та у реакціях, спрямованих не знешкодження токсичних виділень патогенів і пригнічення діяльності їх ферментів.

Нині мікроелементи досить широко використовують у сільськогосподарському виробництві. Зокрема мікродози міді застосовують проти фітофторозу картоплі, бор--проти гнилі сердечка цукрових буряків, молібден - проти іржі, сажки та інших хвороб зернових культур.

Нестача мікроелементів у ґрунті призводить до виникнення непаразитарних хвороб рослин. При нестачі бору виникає гниль сердечка цукрозах буряків, бактеріоз льону. Нестача солей заліза у ґрунті спричиняє неінфекційний хлороз. При нестачі магнію спостерігається міжжилковий стороз і навіть масове опадання листя. Мідне голодування зернових культур супроводжується крайовими некрозами листків, послабленням колотіння і навіть безплідністю.

На сьогодні розроблено різноманітні способи застосування мікроелементів. Найбільш ефективними є серед них передпосівна обробка насіння, позакореневе підживлення рослин, внесення їх у ґрунт у чистому вигляді або разом з мінеральними добривами (наприклад, марганізований суперфосфат).

Для нормального росту і розвитку рослини потребують мікроелементі у дуже малих кількостях. Підвищені їх дози спричиняють токсикацію рослин. Залежно від мікроелементу надлишки можуть призводити до побуріння коренів, появи на листках різноманітних плям, хлорозів, некрозу, карликовості рослин, скручування листків, потовщення і вкорочення стебел тощо. Аналогічні результати можуть бути при надлишку мінеральних добрив у ґрунті. Тому дуже важливим є контроль за забезпеченістю поживними елементами.

Способи і строки збирання врожаю. Від способів і строків збирання врожаю великою мірою залежить не тільки максимальне його збережені, але й накопичення збудників хвороб як безпосередньо у полі, так ї насіннєвому та посадковому матеріалі. Так, запізнення із строками збирання врожаю озимих зернових культур призводить до осипання знаної частини зерна, появи сходів падалиці, яка є додатковим резерватором та проміжною ланкою передачі іржі, борошнистої роси, септоріозу озимі посіви. Крім того, при пізніх строках збирання підвищується зараженість насіння будь-якої культури різними хворобами. Пізні строки збирання сприяють зростанню зараженості бульб картоплі фітофторозом, порошистою паршею; коренеплодів моркви - білою чорною, буряків - бурою, червоною та фузаріозною гнилями. Це позначається як на втратах врожаю безпосередньо в полі, так і під час зберігання бульб і коренеплодів.

Завчасне і у стислі строки збирання кукурудзи знижує ураженість нігроспорозом, червоною гниллю, фузаріозом, що значно зменшує їх пліснявіння під час зберігання.

Важливе значення мають способи збирання врожаю. Наприклад, як роздільний спосіб, так і пряме комбайнування мають свої переваги і недоліки, тому спосіб збирання врожаю треба вибирати, враховуючи погодні умови, біологічні особливості сорту (здатність до осипання, висота рослин тощо) та ін. До роздільного збирання слід приступати в середині воскової стиглості за 5--7 днів до повної стиглості зерна. Цей спосіб значно зменшує втрати зерна і, відповідно, знижує вірогідність масової появи сходів падалиці. Збирання прямим комбайнуванням проводять із настанням повної стиглості зерна. Однак такий спосіб призводить до значних втрат врожаю, тому його слід застосовувати в першу чергу до низькорослих сортів і сортів, стійких до осипання.

Хімічна меліорація ґрунтів - важливий фактор зниження ураженості різних культур хворобами. Зокрема, вапнування кислих ґрунтів істотно знижує ураженість капусти килою, чорною ніжкою, цукрових буряків - коренеїдом та ін. Внесення фосфогіпсу на ґрунтах із лужною реакцією зменшує ураженість картоплі звичайною паршею, збудники яких актиноміцети інтенсивно розвиваються на органічних рештках у лужному середовищі.

Селекційно-насінницький метод. На сьогодні біологічний потенціал врожайності сучасних сортів сільськогосподарських культур реалізується лише на 40--50 %. Однією з головних причин цього є сприйнятливість їх до шкідливих організмів. Масове застосування пестицидів не вирішує радикально проблему захисту рослин, оскільки вони діють на шкідливі організми здебільшого лише перманентно, не є фактором тривалої регуляції їх чисельності і, відповідно, шкодочинності. Доведено, що під дією пестицидів у популяціях шкідливих організмів відбираються особливо життєздатні форми і особини, які впродовж однієї-двох наступних генерацій відтворюють попередню чисельність і навіть перевищують її. Крім того, захист сприйнятливих сортів від шкідливих організмів за допомогою пестицидів потребує чималих додаткових витрат. Тому найбільш ефективним, економічно виправданим і доцільним з огляду на охорону навколишнього середовища способом захисту рослин є створення і використання стійких сортів і гібридів, що є одним з найактуальніших завдань сучасності.

Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб зводить до мінімуму проведення захисних заходів, значно знижує витрати на їх проведення, підвищує ефективність виробництва та істотно зменшує забруднення навколишнього природного середовища.

Завдяки створенню стійких сортів у світовому аграрному виробництві вирішено чимало проблем, пов'язаних із шкодочинними хворобами, ще часто набувають епіфітотійного характеру. Це стосується в першу чергу стеблової (лінійної), жовтої іржі злаків, бурої іржі пшениці, борошнисто-росяних хвороб, фітофторозу та інших. Нині 85 % сортів картоплі стійкі до раку, переважна більшість сортів соняшнику стійкі до вовчка і іржі. Підвищеною стійкістю до коренеїда та кагатної гнилі характеризуються сучасні сорти цукрових буряків. У селекційних установах України різного профілю інтенсивно проводиться робота по створенню стійких сортів зернових, зернобобових, технічних, овочевих культур. І вже є певні результати, які слід використовувати у виробництві. Це обмежить вирощування нестійких сортів і, як наслідок, поширеність і розвиток шкідливих організмів.

Дуже важливим вважають тривале збереження хворобостійкості сортів. Тому особливу увагу слід приділяти контролю за імунологічними властивостями сортів і гібридів у первинних ланках насінництва (виробництво оригінаторського (ОН) та елітного (ЕН) насіння. Він полягає | своєчасних фітопатологічних прочистках (видалення сприйнятливих рослин), систематичному покращуючому доборі, захисті рослин від насіннєвої інфекції, фітопатологічній експертизі насіннєвого матеріалу тощо.

При вирощуванні насіннєвого матеріалу наступних репродукцій (1-- 3) враховують усі фактори, що можуть сприяти ураженню його хворобами. Зокрема насіннєві посіви розміщуються ізольовано від товарних; обов'язковим є знезараження насіння прийнятними для кожної культури способами; оптимальні строки посіву і висаджування по попередниках, які не мають спільних хвороб із культурою; фітопрочистки; добір здорового матеріалу при закладанні на зберігання та перед висаджуванням бульб, коренеплодів, цибулин і т. ін.; спеціальна агротехніка при безвірусному насінництві картоплі та ін.

Особливої уваги потребує добір і використання тих сортів, які виявляють стійкість до найбільш поширених і небезпечних видів хвороб в конкретних агрокліматичних зонах. Необхідність зміни сортів пов'язана і тим, що їх стійкість з часом зменшується, а згодом втрачається зовсім. Причиною цього є властива патогенним мікроорганізмам здатність пристосовуватись до нових рослин-живителів. По-перше, кожен вид патогена на території країни представлений багатьма популяціями, які в генетичному відношенні є гетерогенними, тобто складаються з різних за вірулентністю рас, штамів, патотипів. По-друге, в популяціях мікроорганізмів спостерігається швидке утворення нових за вірулентністю і агресивністю форм внаслідок їх мінливості. До того ж завдяки значній швидкості розмноження нові раси патогена протягом кількох років здатні поширитися на великій території, витісняючи інші, менш вірулентні та агресивні раси збудників і уражуючи сорти, раніш стійкі до тієї чи іншої хвороби. У ряді випадків це може набути форми епіфітотії, особливо при вирощуванні сприйнятливих сортів на великих площах. Вирощування сортів з підвищеною стійкістю до хвороб зводить до мінімуму проведення захисних заходш, значно знижує витрати на їх проведення, підвищує їх ефективність, істотно зменшує забруднення навколишнього середовища.

Фізико-механічний метод. Фізико-механічний метод захисту рослин від хвороб ґрунтується на використанні фізичних явищ для захисту рослин від шкідливих організмів. Для цього використовуються різні джерела енергії (світло, тепло, радіоактивне випромінювання тощо).

Найбільше поширення в захисті рослин від хвороб має таке фізичне явище, як температура. Термічне знезараження використовується для знищення збудників хвороб, які знаходяться на поверхні і в середині насіння та садивного матеріалу рослин, а також для знищення збудників хвороб в теплицях. Проти вірусної інфекції ефективна термічна обробка насіння овочевих культур, при якій воно знезаражується не лише від зовнішньої, а й від внутрішньої інфекції. Для знезараження насіння капусти його витримують 20 хв. у воді при температурі 50°С, моркви - при температурі 52--53°С, а потім охолоджують у холодній воді 2--3 хв. і підсушують. З цією ж метою насіння гороху, огірків прогрівають при температурі 50--60°С протягом 4--5 год., кавуни, дині - 3--4 год. при такій же температурі.

Садивний матеріал цибулі (сіянка, вибірка, ріпка), одержаний з посівів, уражених пероноспорозом, прогрівають при температурі 37--42°С. Прогризанням цибулі при температурі 42--43°С протягом двох діб можна також позбутись цибулевого трипса та кореневого кліща.

Для оздоровлення садивного матеріалу суниць від вірусної інфекції розсаду знезаражують термічним способом: рослини занурюють у воду, нагріту до 45--46°С на 13--15 хвилин.

У закритому ґрунті високі температури застосовуються при підготовці насіння до сівби, а також для обробки шпалер, конструкцій і субстратів. Пропарювання ґрунту в теплицях при температурі близько 100°С знищує багатьох збудників хвороб. Для термічного знезараження ґрунту в зимових теплицях використовується шатровий спосіб пропарювання.

Очищення зерна сільськогосподарських культур на зерноочисних машинах також є ефективним заходом зменшення поширення хвороб, які зберігаються і розповсюджуються з насінням. Своєчасне післязбиральне очищення і сушіння зерна до кондиційної вологості значно зменшує вірогідність ураження фітопатогенними організмами. Досить високу ефективність отримано при застосуванні триходерміну у закритому ґрунті проти фузаріозів (кореневої гнилі, в'янення) огірків і помідорів, аскохітозу огірка, чорної ніжки капусти. Крім того, доведена його ефективність у боротьбі з кореневими гнилями зернових культур, білою гниллю огірків, кореневими гнилями винограду, вілту бавовнику, сірої гнилі суниць тощо. Розробляються різні способи застосування препарату: дражування насіння, внесення в ґрунт (в розсадні горщечки, в лунки, у міжряддя та ін.).