Технологічний процес закладання саду і ягідника

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Характеристика ґрунтово-кліматичних умов та особливості вибору ділянки під сади і ягідники

2.1 Кліматичні умови

2.2 Ґрунти

2.3 Вибір ділянки під насадження

2. Підбір порід, підщеп, сортів та їх коротка характеристика

3. Організація території саду і ягідника

3.1 Організація ділянки

3.2 Схема розміщення дерев і кущів

3.3 Розбивка ділянки саду на квартали та їх розміщення

3.4 Дорожня мережа

3.5 Створення садозахисних насаджень

3.6 Розміщення порід і сортів у кварталах саду(ягідника)

4. План закладання насаджень. Садозміна

5. Потреба у садивному матеріалі та його вартість

6. Передпосадкова підготовка ґрунту

7. Закладання саду і ягідників

8. Догляд за садом і ягідником до початку товарного плодоношення

8.1 Формування крони та обрізування дерев

8.2 Система утримання та обробітку ґрунту

8.3 Удобрення молодого саду (ягідника)

8.4 Зрошення саду

8.5 Система боротьби з шкідниками та хворобами

9. Потреба в пасіці

10. Баланс території саду і ягідника

11. Показники продуктивності та економічної ефективності саду в роки повного плодоношення

11.1 Урожайність

11.2 Валове виробництво та розподіл продукції

11.3 Вартість валової продукції

11.4 Капіталовкладення на створення насаджень та затрати праці

Список використаної літератури

ґрунт ділянка сад ягідник сорт

Вступ

Закладання саду і ягідника - відповідальна справа. Цей технологічний процес значною мірою визначає врожайність насаджень протягом усього періоду їх продуктивного використання. Помилки, що допущені при створенні саду чи ягідника, виправити дуже важко, а іноді й неможливо. Тому перед закладанням саду слід все ретельно спланувати, щоб в майбутньому регулярно отримувати високі і якісні врожаї.

1. Характеристика грунтово-кліматичних умов та особливості вибору ділянки під сади і ягідники

1.1 Кліматичні умови

За даними метеорологічного пункту протягом 2007-2008 pp. середня температура липня становила 20,5°С, січня - мінус 8.0°С. Абсолютний максимум температур досягав 31,4°С у липні 2006 року, абсолютний мінімум - 28,5 °С у січні того ж року. Період активної вегетації рослин з середньодобовою температурою вище 10°С тривав 175 днів (у 2007) -167 (у 2008 р.) днів, а вище 15°С - 101 -135 (відповідно) днів. Безморозний період продовжувався у 2006 - 274. Сума опадів у середньому дорівнювала 558 мм з коливаннями по роках від 519 до 597 мм. Середньорічна температура за два роки досліджень склала 7,8 °С.

У господарстві клімат помірно-континентальний. Середньорічна температура повітря складає 7,3°С. Середня температура найхолоднішого місяця січня становить мінус 5,8°С, найтеплішого липня -19,6°С. Абсолютний мінімум температури повітря був зафіксований у лютому і склав мінус 32,2°С. Абсолютний максимум припав на липень і становив 39,4°С. Відлига у зимові місяці (грудень - лютий), тобто кількість днів з максимальною температурою повітря більше 0°С, триває в середньому 39 днів. Відлигові періоди в середньому продовжуються 5 днів і протягом зими повторюються 8-10 разів.

Стабільний перехід середньодобової температури вище 0°С настає у 20-х числах березня. Весняні заморозки відмічають до початку квітня, а перші осінні приморозки - з середини жовтня. Середня тривалість безморозного періоду становить 180 днів. Перехід середньодобового повітря через 5 °С відмічається в перших числах травня. Стійкий перехід температури через 10°С відбуваються в 20-х числах квітня. Річна кількість опадів складає 657 мм.

1.2 Ґрунти

Ґрунтовий покрив Лісостепу України різноманітний: на півночі найбільш поширені сірі та сірі лісові, на півдні - чорноземи типові та чорноземи глибокі, трапляються лучні, дернові. В межах кожної групи ґрунтів є відміни, які розрізняються за механічним складом, оглеєнням, засоленням, змитістю.

Опідзолені ґрунти здебільшого на лісових породах поширені на Правобережній височині, другій терасі Дніпра, лесових відкладах Поліської низовини. Найбільші площі цих ґрунтів на межі Полісся з Лісостепом. Гумусний горизонт їх має різну глибину, яка залежить від ступеня опідзоленості - у світло-сірих лісових - 20 см, сірих - 25 см, темно-сірих -30см, чорноземах опідзолених - 35-40см. Ґрунти цієї генетичної групи мають кислу і слабо кислу реакцію і високу гідролітичну кислотність, яка зменшується з глибиною. Родючість опідзолених ґрунтів збільшується в напрямі від світло-сірих до чорноземів опідзолених і майже у всіх вона досить висока.

Чорноземи типові і реградовані переважно на лесових породах залягають на широких слабко хвилястих плато в північній частині області. Глибина гумусного горизонту досягає 70 см. За вмістом гумусу чорноземи області поділяються на слабкогумусні (з вмістом гумус менше 4%) і малогумусні (з вмістом гумусу 4-6%). Ці ґрунти мають нейтрально і слабо кислу реакцію ґрунтового розчину.

Характерною особливістю їх морфологічного профілю є значна товщина гумусного горизонту в середньому до глибини 130 см. Вміст гумусу - від 3,2 до 4,5%, кислотність невисока, ступінь насичення основами становить здебільшого 90-98%. Грунти мають великий валовий запас поживних речовин, проте вміст рухомих сполук обмежений.

Лучно-чорноземні грунти здебільшого на лесових породах займають в основному лівобережну частину області, розмішуються в основному на терасах річок і в широких долинах з близьким заляганням ґрунтових вод.

За морфологічними ознаками лучно-черноземні ґрунти дуже схожі на чорноземи, проте відрізняються від них оглеєністю нижніх горизонтів. Товщина гумусного горизонту у них така сама, як і в чорноземів типових, проте завдяки додатковому зволоженню ґрунтовими водами органічні речовини в них нагромаджуються більш інтенсивно і гумусний шар у них більш темніший. Реакція ґрунтового розчину цієї групи грунтів близька до нейтральної або нейтральна.

1.3 Вибір ділянки під насадження

При виборі ділянки під насадження необхідно враховувати усі фактори які в подальшому будуть впливати на ріст і розвиток дерев, бо через кілька років недоліки, які виявляються потім, виправити буде дуже важко, або і зовсім неможливо. До цих факторів відносяться кліматичні умови, гранулометричний склад грунту, глибина залягання грунтових вод, рельєф місцевості. Тільки враховуючи ці фактори ми зможемо отримувати повноцінній урожай плодів належної якості.

Підґрунтові води повинні бути прісні або слабо мінералізовані і залягати на глибині, не меншій поширення основної маси кореневої системи. Наявність близько розташованих річок, озер, заток позитивно впливає на плодові і ягідні насадження.

У Лісостепу найкращими місцями для закладання садів є середня та верхня частини некрутих схилів південної та західної експозицій. На цих ділянках найкраще розміщати зимові та осінні сорти груші, зимові сорти яблуні, вимогливі до тепла, а також черешню і абрикос. Сливу, літні й осінні сорти яблуні можна з успіхом садити і на нижніх частинах схилів. У південній половині цієї зони найкращими місцями для садів є нижні частини і знижені площі некрутих схилів, а також рівні знижені незаливні ділянки. На цих місцях найдоцільніше висаджувати зимові та осінні сорти груші та вимогливі до тепла зимові сорти яблуні й осінні сорти груші.

Площа вибрана для закладання саду рівнина без значних відхилень у рельєфі.

2. Підбір порід, підщеп, сортів та їх коротка характеристика

Підщепи яблуні. М 9

М 9 -- одержана на Іст-Моллінгській дослідній станції (Англія). Серед слаборослих підщеп вона найбільше поширена в нашій країні і за рубежем. Маточний кущ розлогий, з середньою (7--8) кількістю пагонів, у яких багато коротких бічних розгалужень. Вихід добре укорінених відсадків до 87 %, але вони менше розвинуті, ніж у середньо- і сильнорослих підщеп. Коренева система дерев на цій підщепі добре розгалужена, мичкувата, але основна маса її розміщена у верхніх шарах грунту. Сумісність підщеп з основними сортами яблуні достатня. У пору плодоношення дерева вступають на 2--4-й рік після садіння. Урожайність насаджень досить висока.

М 9 сильно пошкоджується кров'яною попелицею, меншою мірою уражується паршею та борошнистою росою. Стійкість дерев на М 9 до опіків низька. Довговічність дерев -- близько 20--25 років.

62-396

Маточні кущі невеликі, як правило, кущоподібної форми з середньою кількістю пагонів. Останні добре вкорінюються у маточнику вертикальними відсадками, а також зеленими, здерев'янілими і кореневими живцями. У перші роки використання маточника кількість відсадків у кущі -- 5--8 шт., довжина їх 59 см, діаметр умовної кореневої шийки -- 8,6 мм, період коренеутворення -- 23--25 днів, вихід добре вкорінених відсадків -- 81 %. Відсадки вирівняні і товсті.

Коренева система добре розвинута, мичкувата, але дерева основних сортів закріплюються у грунті слабко і потребують опори. Деревина і листя рожевого кольору. Вихід дворічних саджанців у розсаднику до 100 %. Сумісність підщепи з основними сортами достатня. Молоді дерева до початку плодоношення ростуть добре. За силою росту вони дещо переважають щеплені на М 9. Відзначаються скороплідністю. У плодоношення вступають на 3--4-й рік після садіння в сад. Урожайність висока.

Сорти яблуні

Квінті

Сорт канадської селекції. Виведений за схрещування сортів Кримсон та Мелба. Дерево середньоросле, з широкоокруглою, досить рідкою кроною. Зимостійкість висока, сприйнятливість до парші середня, стійкість проти борошнистої роси висока.

У плодоношення вступає четвертого-п'ятого року після садіння. Схильний до періодичного плодоношення. Урожай плодів молодих семи-восьмирічних дерев становить 15--25, 10--13-річних -- 38--60 кг. Плоди середніх розмірів (100--130 г), округло-конічні, зеленувато-жовті, з рожевувато-червоним розмитим рум'янцем майже по всій поверхні, дрібними сірими підшкірними цяточками та сизим нальотом. Шкірочка тонка, ніжна, еластична, гладенька, блискуча. М'якуш світло-кремовий, середньої щільності, дрібнозернистий, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку (4,5-4,6 бала). Знімальна й споживча стиглість у степовій зоні настає в першій, лісостеповій-- у другій, на Поліссі -- в третій декадах липня. Плоди достигають неодночасно, зберігаються 2--З тижні. Транспортабельність висока.

Папіровка

Прибалтійський сорт народної селекції. Поширений на Поліссі та в Лісостепу. Дерево середньоросле. В молодому віці росте інтенсивно й утворює овальну крону. У плодоносних дерев крона широкоовальна або округла, не густа. Зимостійкість та морозостійкість високі. Стійкість проти парші та борошнистої роси середня. Скороплідний. У плодоношення вступає третього-четвертого року після садіння. З віком інтенсивно нарощує врожайність і плодоносить рясно. Плоди середніх розмірів (110--140 г) і середньої одномірності, сплющено-округлоконічні, зеленувато-жовті, з густим восковим нальотом і численними великими підшкірними цяточками. Шкірочка тонка, гладенька, суха. М'якуш білий, пухкий, ніжний, великозернистий, соковитий, доброго кисло-солодкого смаку (4,0--4,2 бала). Знімальна й споживча зрілість настають у другій - третій декадах липня. Плоди дозрівають неодночасно. Зберігаються 2--3 тижні. Транспортабельність невисока.

Гала

Виведений 1962 року в Новій Зеландії за схрещування сортів Кіддс Оранж Ред і Голден Делішес. Дерево середньоросле, з широкоовальною негустою кроною. Зимостійкість і стійкість проти парші середня, проти борошнистої роси -- висока. Водночас дуже сприйнятливий до європейського раку. Цвітіння та плодоношення. Цвіте в середньопізні строки. Диплоїд. Життєздатність пилку добра (73--89%). Кращі запилювачі: Катя, Джеймс Грів, Ельстар. У плодоношення вступає шостого-сьомого року після садіння на сильнорослій підщепі і третього-четвертого -- на карликовій. У молодих дерев урожайність помірна й щорічна, дорослі формують по 55--80 кг плодів. Сорт схильний до перевантаження врожаєм, при цьому плоди формуються дрібні. Плоди середніх розмірів (115--145 г), досить одномірні, округлі або округло-зрізаноконічні зі слабкою ребристістю на верхівці, жовті зі смугасто-розмитим оранжево-червоним рум'янцем на більшій частині поверхні. Шкірочка тонка, щільна, суха. М'якуш світло-жовтий, щільний, соковитий, ламкий, відмінного кислувато-солодкого смаку (4,6 бала). Знімальна зрілість настає в другій декаді вересня, споживча -- в листопаді. У сховищі при природному охолодженні плоди зберігаються 2--2,5, в холодильнику -- 5--6 місяців. Транспортабельність середня.

Пріам

Сорт французької селекції. Дерево сильноросле, з овальною, досить загущеною кроною. Зимостійкість вища за середню. Імунний проти парші, стійкість проти борошнистої роси середня. Скороплідний. Сьомого-восьмого року росту в саду врожайність становить 40-- 44кг з дерева. Плоди середніх розмірів (100--120 г), одномірні, видовжено-конічної форми, зеленувато-жовті, з яскраво-червоним розмитим рум'янцем майже на всій поверхні. Шкірочка тонка, ніжна, еластична, блискуча. М'якуш жовтуватий, середньої щільності, дрібнозернистий, дуже ніжний, соковитий, доброго смаку (4,3 бала). Знімальна стиглість настає 5--10 вересня. У звичайному сховищі плоди зберігаються 2,5--3, в холодильнику -- 5 місяців. Наприкінці зберігання спухають. Транспортабельність висока.

Голден Делішес

Походження. Сорт американського походження, виявлений 1890 року у Східній Вірджінії як випадковий сіянець. Дерево сильноросле, з широкоовальною або округлою середньо загущеною кроною. Зимостійкість нижча за середню, стійкість проти парші та борошнистої роси -- середня. У плодоношення на середньорослій підщепі вступає третього-четвертого року після садіння, на карликовій -- другого-третього. Плоди середнього та більшого за середній розміру (120--190 г.), середньої одномірності, видовжено-округло-конічні, зеленувато-жовті, з великими опробковілими світло-коричневими сочевичками, іноді з незначним оранжевим рум'янцем та іржавою сіткою. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, суха. М'якуш жовтувато-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий, ароматний, відмінного кислувато-солодкого смаку (4,5-4,6 бала). Знімальна стиглість настає наприкінці вересня, споживча -- в січні. У сховищі плоди зберігаються до березня, в холодильнику -- до травня. Транспортабельність висока.

Флоріна

Походження. Сорт французької селекції. Дерево середньоросле, з широкоокруглою, досить загущеною кроною, створеною міцними скелетними гілками. У молодому віці пагоноутворювальна здатність висока. Плодоносить переважно на кільчатках і верхівках однорічних приростів. Зимостійкість і стійкість проти борошнистої роси середня, сприйнятливий до європейського раку. У плодоношення вступає четвертого-п'ятого року після садіння на середньо-рослій підщепі і третього -- на слаборослій. Плоди середніх розмірів (110--140 г.) та середньої одномірності, зрізано-циліндричної форми, з широкими, дуже згладженими ребрами, світло-жовті, з яскраво-червоним смугасто-розмитим рум'янцем майже по всій поверхні, сизуватим нальотом і білими середнього розміру численними підшкірними цяточками. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, суха. М'якуш світло-жовтий, соковитий, середньої щільності, ароматний, пріснувато-солодкий (4,1--4,4 бала). Знімальна стиглість настає наприкінці вересня -- на початку жовтня, споживча -- в січні. У сховищі плоди зберігаються до березня, в холодильнику -- до червня. Транспортабельність висока.

Сорти груші

Зимова мліївська

Зимостійкість висока. В пору плодоношення на сіянцевих підщепах вступає на 6--7-й рік, а на айві -- на 4-й рік. Урожайність висока й щорічна. Дерево сильноросле, з високою пірамідальною кроною.

Плоди знімають на початку жовтня, придатні для споживання не раніше кінця грудня. Зберігаються до квітня -- травня. Плоди достатньо великі (180--200 г.), грушоподібні, трішки горбкуваті. Шкірочка рівна, на дотик трохи "жирна", жовтувато-зелена, з легеньким рум'янцем.

М'якуш жовтувато-білий, соковитий, солодкий, з приємною кислинкою, доброго смаку, дрібнозернистий.

Сорт стійкий до парші.

Сорти персика

Київський ранній

Найстарший ранньостиглий, скороплідний сорт персика селекції Інституту садівництва УААН. Дерево середньоросле, формує кулясту, злегка розкидисту крону. У плодоносіння вступає на 3-4-й рік, плодоносить в основному на змішаних пагонах, має потребу в нормуванні плодівУ плодах міститься: цукрів 9,4%, органічних кислот 0,9%. Кісточка подовжена, сильно загострена, у глибоких звивинах, від м'якоті не відокремлюється і тільки в окремі роки буває майже вільною. Дозрівають плоди в умовах Києва 15-20 липня. Придатні насамперед для уживання свіжими, але можуть бути використані і для готування компотів і варення у фазі технічної зрілості.

Сорти вишні

Мрія

Відрізняється скороплідністю, регулярною, рясною врожайністю, зимостійкістю, польовою стійкістю до кокомікозу.

Новий середньостиглий сорт вишні селекції Мліївського інституту садівництва ім. Л.П.Симиренко. Селекціонер В.П. Ласкавий.

Дерево вище середньої сили росту, формує округлу крону середньої загущеності.

Плоди середньої величини (4,84 г), опукло-серцеподібної форми. Шкірочка світло-вишнева. М'якоть щільна, соковита, ясно-червона, гарного кисло-солодкого, освіжаючого смаку (4,25-4,5 бали). Відрив від плодоніжки сухий. Сік світло-вишневий. Кісточка невелика, яйцеподібної форми, добре відокремлюється від м'якоті У селекції -- донор скороплідності, врожайності, високих смакових якостей.

Чудова

Відрізняється високою, стабільною врожайністю, зимостійкістю, відносною стійкістю до кокомікозу.

Середньостиглий сорт селекції Мліївського інституту садівництва. Селекціонер В.П. Ласкавий. Дерево середньої сили росту, формує округлу, середньозагущену крону. Плодоносить переважно на плодових гілочках. Плоди середньою масою 4,4 г, одномірні, опукло-серцеподібної форми. Шкірочка міцна, темно-червона, що погано відокремлюється від м'якоті. М'якоть темно-червона, соковита, щільна, приємного кисло-солодкого смаку (4,25-4,5 бали). Сік червоний. Дозрівають плоди в першій декаді липня, дружно.

Перспективний для інтенсивної культури в Лісостепу України.

Сорти суниці

Презент

Рослина куляста, середньощільна, сильноросла. Верхня сторона листка темно-зелена, помірно пухирчаста, помірно блискуча. Форма основи верхівкового листочка тупа, зазублення по краях зубчасте. Черешок вкритий злегка відхиленими волосками. Рослина утворює середню кількість вусів. М'якуш червоний помірно твердий, повітряна комірка відсутня або дуже мала. Середньопізній.

Урожайність товарна - 16,8 (т/га), маса плоду - 16 (г).

Сорти малини

Рось

Виведено у Мліївському інституті садівництва ім. Л.П. Симиренка від схрещування сортів Новость Миколайчука та Новость Кузміна. Стебла світло-коричневі, слабошипуваті, середньої сили росту і пагоноутворювальної здатності. Середня продуктивність куща 1--1,2 кг, що становить 75--80 ц/га (7,5--8 кг з 10 м2 насаджень). Середня маса ягоди 3,5 г і може досягати понад 6 г, вони червоного кольору, кисло-солодкі, кислотність 1,3--1,5%, вміст цукру 5,5--5,8%, вітаміну С досить високий -- 26--30 мг/100 г сирої маси.

Сорти смородини

Пам'ятна

Відрізняється рясною врожайністю, самоплідністю, комплексною стійкістю до грибних хвороб, невибагливістю до умов вирощування, придатністю до комбайнового збирання врожаю. Селекціонер П.З. Шеренговий.

Кущ середньорослий, слаборозкидистий, у молодому віці компактний, не загущений Ягоди великі, середньою масою 1,7 г, більші до 4,5 г, округлі, чорні, блискучі. Шкірочка середньої щільності, із сухим відривом. М'якоть салатних кольорів, приємного кисло-солодкого смаку з несильно вираженим ароматом (4,6-4,8 бали); містить: сухих речовин 15,6%, цукрів 9,8%, органічних кислот 2,3%, вітаміну С 210 мг на 100 г сирої маси.

Дозрівають дружно, майже одночасно, дозрілі ягоди не обсипаються.

Сорти агруса

Корсунь-Шевченківський.

Сорт середнього строку достигання. Кущ сильний, слаборозлогий, однорічні пагони тонкі, шипів на гілках мало. Листки середні або малі, зелені, з блиском. Основа листка пряма або з незначною виїмкою. Ягоди середнього розміру (2,2--5,5 г) з тонкою прозорою шкіркою золотисто-червонуватого кольору та кислувато-солодкі на смак (цукру 8,95%, кислот 1,87-2,46%). Стійкий до борошнистої роси, висока зимостійкість, ягоди приємні на смак.

3. Організація території саду і ягідника

3.1 Організація ділянки

Організація ділянки, відведеної під плодові насадження, проводиться в такій послідовності: визначають розміщення інженерно-гідротехнічних споруд, а в умовах зрошення і зрошувальної мережі та водоймищ, виділяють місця під бригадний двір, пункти для приготування пестицидів, виробничі та побутові приміщення. Потім намічають межі кварталів, розміщення садозахисних насаджень і вітроломних ліній, доріг. Квартали нарізують до магістральних і розподільних каналів або трубопроводів коротшою, а до зрошувачів довшою стороною. Це робиться для того, щоб основні борозни або трубопроводи були спрямовані впоперек, а поливні -- уздовж кварталів. Після цього планують розміщення сортів по окремих кварталах, схеми садіння дерев, влаштування огорожі навколо саду.

3.2 Схеми розміщення дерев і кущів

Схеми розміщення кущів передбачаються по кожній породі з урахуванням грунтово-кліматичних зон. Схема садіння дерев у саду залежить від сили росту підщепи і сорту, способу формування крони. В залежності від вибраних мною порід дерев і кущів я пропоную наступні схеми садіння:

Яблуня з округлою формою крони на карликовій клоновій підщепі 4х2м

Груша з округлою формою крони на середньорослій клоновій підщепі 5х3м

Вишня з округлою формою крони на насіннєвій підщепі 5х3м

Персик з округлою формою крони на клоновій підщепі 5х3м

Суниця 0,8х0,2м

Малина 3х0,5м

Смородина 3х0,5м

Аґрус 3х0,5м

3.3 Розбивка ділянки саду на квартали та їх розміщення

Основними структурними одиницями плодового насадження є квартали. Кількість їх під окремими культурами визначається, виходячи із загальної площі саду і прийнятого розміру кварталу. При визначенні останнього в кожному окремому випадку потрібно враховувати: рельєф місцевості та конфігурацію земельного масиву; необхідність створення мережі захисних насаджень, які б надійно захищали сад від вітрів; розмір площ, які відводяться під ті чи інші породи на однотипних підщепах, та площ сортів за строками достигання і сприйнятливістю до хвороб. Оптимальний розмір кварталу на рівнині при вирощуванні дерев на слаборослих -- 10-12га, а на схилах, залежно від особливостей рельєфу та його розчленованості - від 5 до 12га. Розмір кварталів під ягідні культури повинні мати оптимальний розмір 1,5-3га. Бажано, щоб кількість кварталів була кратною. Рекомендуються такі розміри кварталів, щоб їх довжина перевищувала вдвічі ширину.

Для закладання саду я вибрав такі розміри кварталів:

під плодові дерева 250х400м(10га)

під ягідні культури 120х250м(3га)

3.4 Дорожня мережа

Одночасно з розміщенням садозахисних смуг на території ділянки, відведеної під сад, намічають також дорожню мережу. У великих промислових масивах у напрямку найбільшого вантажопотоку, переважно між торцевими сторонами кварталів, що змикаються, роблять магістральну дорогу з твердим покриттям з шириною проїжджої частини 6--7 м. З обох боків такої дороги висаджують по одному ряду горіха волоського або інших високорослих лісових порід.

Дороги також влаштовують з внутрішнього боку уздовж усієї і захисної смуги та з обох боків вітроломної лінії. Вони використовуються як розворотні смуги і повинні мати ширину 10--12 м. Для переїзду з одного кварталу в інший через садозахисні смуги в них залишають просвіти завширшки 10--12 м, а в місцях нагромадження і затримання холодних мас повітря просвіти збільшують до 15--20 м.

3.5 Створення садозахисних насаджень

Найдоцільніше закладати сади на природно захищених від вітрів ділянках. Там же, де такого захисту немає, створюють штучні захисні смуги. На плодові культури шкідливо впливають лише сильні вітри. Під їх дією збиваються плоди, ламаються гілки або вивертаються цілі дерева. Дія дорослих захисних насаджень поширюється на відстань 400 - 450 , а у напрямі панівних вітрів - на 300-350м.

Садозахисні смуги висаджують навколо території саду, а по межах кварталів розміщують вітроломні лінії. Застосовують різні типи смуг, а саме: з боку дії шкідливих вітрів - не продувної конструкції, в напрямку зниження території - продувні, для забезпечення стоку холодного повітря з території.

Таблиця 1. Потреба в садивному матеріалі для створення садозахисних насаджень

Насадження	Порода	Загальна довжина, м	Відстань у ряду, м	Кількість саджанців, включаючи 5% страх. Фонду, шт.	Загальна вартість, грн.
Садозахисні смуги	Горіх волоський	7672	4	2014	10070
Вітроломні лінії	Тополя	2078	3	716	3580

Садозахисні насадження:

L1=12+12+400+15+480+15=934м (-10м) = 924м

L2=12+400+15+400+12=839м (-10м) =829м

L3=12+95+12=119м (-10м) =109м

L4=12+250+250+250+250+15+12=1039м

L5=12+250+250+243=765м

P1=934+839+119+1039+765=3851м

P2=924+829+109+1039+765=3821м

Загальна довжина 3851+3821=7672м

Кількість саджанців 7672:4=1918шт.

Страх. фонд 5%=(7672х5):100=96шт

Загальна кількість саджанців 1918+96=2014шт

Вартість саджанців 2014х5=10070 грн.

Вітроломні лінії

L1=12+250+250+250+250+15+12=1039м

L2=12+250+250+250+250+15+12=1039м

Загальна довжина 1039+1039=2078м

Кількість саджанців 2078:3=693шт

Страх. фонд 5%=(693х5):100=23шт

Загальна кількість саджанців 693+23=729шт

Вартість саджанців 729х5=3580грн.

3.6 Розміщення порід і сортів у кварталах саду(ягідника)

Кожний квартал займають однією породою і сортами однакового строку достигання плодів. Набір сортів та їх кількісне співвідношення визначаються, насамперед, грунтово-кліматичними умовами. Розміщення сортів ягідних культур має деякі особливості. Переважна більшість сортів малини, смородини, порічки, аґрусу, суниці є самоплідними. Для промислових насаджень підбирають 3-4 сорти різних строків достигання кожної культури. В одному кварталі чи клітці розміщують сорти одного строку достигання, що забезпечує зручність виконання сортової агротехніки і перехресне запилення. Сортосмуги можуть містити 15 - 20 рядів одного сорту.

Розміщення культур і сортів в саду:

1 квартал: яблуня, літні сорти: Квінті, Папіровка

2 квартал: груша, зимові сорти: Зимова Мліївська

3 квартал: яблуня, осінні сорти: Гала, Пріам

4 квартал: персик, ранньостиглий: Київський ранній

5 квартал: вишня, середньостиглий: Мрія

6 квартал: вишня, середньостиглий: Чудова; господарський двір

7 квартал: яблуня, зимові сорти: Голден Делішес, Флоріна

8 квартал: суниця: Презент

9 квартал: смородина: Пам'ятна

10 квартал: аґрус: Корсунь-Шевченківський

11 квартал: малина: Рось

4. План закладання насаджень. Садозміна

Закладання в господарстві великого саду планується заздалегідь роки і більше, щоб за рік посадити не менше 25га. У першу чергу планують садіння ягідників та скороплідних зерняткових її кісточкових порід.

Таблиця 2. План садіння плодових і ягідних насаджень за роками

Породи	Всього, га	2009 р.	2010 р.	2011 р.
		га	№ кварталу	га	№ кварталу	га	№ кварталу
Яблуня	30	10	1	10	3	10	7
Груша	10			10	2
Вишня	17	10	5	7	6
Персик	10					10	4
Суниця	3					3	8
Малина	3	3	11
Смородина	3	3	9
Аґрус	3			3	10

На підставі плану садіння і продуктивного використання насаджень окремих порід планується садозміна.

Таблиця 3. Садозміна насаджень

Породи	№ кварталу	Рік садіння	Період використання насаджень, роки	Рік розкорчовування	Період підготовки ґрунту під нове насадження	Рік закладання нових насаджень
Яблуня	1	2009	12	2021	4	2025
	3	2010	12	2022	4	2026
	7	2011	12	2023	4	2027
Груша	2	2010	15	2025	4	2029
Вишня	5	2009	13	2022	4	2026
	6	2010	13	2023	4	2027
Персик	4	2011	12	2023	4	2027
Суниця	8	2011	3	2014	1	2025
Малина	11	2009	8	2017	2	2019
Смородина	9	2009	7	2016	3	2019
Агрус	10	2010	8	2018	3	2021

5. Потреба у садивному матеріалі та його вартість

Спочатку обчислюється потреба в садивному матеріалі по кожному кварталу, потім - в породах і сортах на різних підщепах.

Для початку визначаємо кількість посадкових місць у кварталі за допомогою множення їх числа в ряді на кількість рядів. Кількість посадкових місць визначається діленням довжини ряду на відстань між деревами в ряду і до одержаного числа додають одиницю. Загальне число посадкових місць у кварталі визначають множенням кількості рядів на кількість посадкових місць у ряду.

Після розрахунків потреби в саджанцях для кожного кварталу на відповідній підщепі складаємо таблицю загальної кількості потрібного садивного матеріалу для закладання саду (ягідника) з урахуванням страхового фонду (15%), а також підраховуємо вартість по кожному сорту.

Таблиця 4. Потреба і вартість садивного матеріалу для закладання саду

Порода	Сорт	Підщепа	Необхідна кількість саджанців з урахуванням страхового фонду, шт.	Ціна одного саджанця, грн.	Сума витрат, грн.
Яблуня	Квінті	М 9	7188	7	50316
	Папіровка	62-396	7188	7	50316
	Гала	62-396	7188	7	50316
	Пріам	62-396	7188	7	50316
	Голден Делішес	М 9	7188	7	50316
	Флоріна	М 9	7188	7	50316
Груша	Зимова Мліївська	ВА-29	7671	7	53697
Вишня	Мрія	Антипка	7671	9	69039
	Чудова	Антипка	5370	9	48330
Персик	Київський ранній	ВВА-1	7671	9	69039
Суниця	Презент		215625	0,4	86250
Малина	Рось		23001	3	69003
Смородина	Пам'ятна		23001	3	69003
Аґрус	Корсунь-Шевченківський		23001	3	69003

Приклади розрахунків:

Яблуня:

Квінті

схема посадки 4х2, S=8м2

на 1 га 10000:8=1250шт

на 5 га 1250х5=6250шт

страх. фонд 15%= (6250х15):100=938шт

всього саджанців 6250+938=7188шт

всього саджанців 20001+3000=23001шт

Аґрус

Корсунь-Шевченківський

схема посадки 3х0,5, S=1,5м2

на 1га 10000:1,5=6667шт.

на 3га 667х3=20001шт.

страх. фонд 15%= (20001х15):100=3000шт.

всього саджанців 20001+3000=23001шт

6. Передпосадкова підготовка ґрунту

Правильно і своєчасно проведена підготовка ґрунту перед садінням забезпечує сприятливі умови для нормального росту і плодоношення дерев протягом тривалого часу та застосування механізації виробничих процесів.

Для успішного застосування механізації робіт по догляду за плодовими і ягідними насадженнями та збиранню і вивезенню врожаю на відведених ділянках викорчовують дерева, пеньки, чагарники, кореневища.

Корчування виконують корчувальними і кущорізними машинами та корчувальними боронами. Викорчувані пеньки та інші залишки й каміння збирають і вивозять за допомогою самоскидів і начіпних кущових граблів. Після очищення від залишків площу планують, вирівнюючи поверхню, планування площі буває легке, середнє і глибоке. Легке планування, коли шар пересувного ґрунту не перевищує 20см.

Середнє планування, коли різниця між горбами і западинами
становить 1--1,5 м. Вирівнювання площі проводять бульдозерами або скреперами. При цьому типі планування з метою збереження.
орного родючого шару на підвищеннях проводять оранку з обертанням скиби. Потім менш родючий шар пересувають у знижені місця, вирівнюючи площу, а раніше знятий верхній шар ґрунту розрівнюють по всій площі. При наявності кислих ґрунтів(гідролітична кислотність більше 2мг/екв) їх вапнують з розрахунку на 1 мг/екв. 1,5т/га. Якщо ґрунти засолені - проводять гіпсування. Також проводять боротьбу з шкідниками та бур'янами, вносячи в грунт інсектициди та гербіциди в нормі відповідній до рекомендацій по внесенню препаратів.

В моєму випадку сад закладається на кислих ґрунтах pH=4,5 гідролітична кислотність становить 3,7 мг/екв, тому щоб визначити норму внесення вапна на 1га потрібно: 3,7х1,5=5,55т/га. Загалом на всю площу потрібно: 5,55х79=438,45т CaCO3.

Таблиця 5. Оптимальні рівні забезпечення ґрунтів рухомими формами фосфору та обмінного калію

Ґрунти	Метод визначення	Оптимальні рівні мг/100г ґрунту	Норми мін. добрив, кг/га діючої речовини на 1 мг недостатній до оптимуму
		P2O5	K2O	P2O5	K2O
Темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи вилугувані	за Чіріковим	12-16	15-20	90	90

Таблиця 6. Розрахунки потреби в добривах і витрати на їх придбання

Види добрив	Удобрювана площа, га	Форма добрив	Норма внесення мінеральних добрив на 1га діючої речовини, кг	Кількість добрив на 1га, т	Вартість, тис. грн.
Перед закладанням саду
Органічні	67	Гній		50	100,5
Мінеральні:
фосфорні	67	Фосфорне борошно	461	2,305	74,129
калійні	67	Хлористий калій	299	0,499	21,899
вапно	67	CaCO3		5,55	148,74
Молоді плодоносні насадження
Органічні(1 раз на 3 роки)	67	Гній		25	50,25
Мінеральні:
азотні	67	Аміачна селітра	60	0,172	0,295
фосфорні	67	Фосфорне борошно	45	0,225	7,236
калійні	67	Хлористий калій	60	0,1	4,389
Перед закладання ягідних культур
Органічні	12	Гній		50	18,0
Мінеральні:
фосфорні	12	Фосфорне борошно	461	2,305	13,277
калійні	12	Хлористий калій	299	0,499	3,223
вапно	12	CaCO3		5,55	26,64
Молоді плодоносні насадження
Органічні	12	Гній	-	-	-
Мінеральні:
азотні	12	Аміачна селітра	60	0,172	1,177
фосфорні	12	Фосфорне борошно	-	-	-
калійні	12	Хлористий калій	-	-	-

Вартість добрив:

Гній - 30грн/т

Хлористий калій - 655грн/т

Фосфорне борошно - 480грн/т

Аміачна селітра - 570грн/т

Вапно - 400грн/т

Дефіцит елементів живлення:

Фосфор 6,4мг/100г

Калій 6,1 мг/100г

Потрібно внести добрив щоб покрити дефіцит:

Фосфор 6,4х90=576 кг/га д.р.

Калій 6,1х90=549кг/га д.р.

Вміст елементів в 1т гною:

Фосфор 2,3кг д.р.

Калій 5,0кг д.р.

Азот 4,5кг д.р.

7. Закладання саду і ягідників

У південному і західному Лісостепу яблуню краще висаджувати восени, у жовтні--листопаді, у вологий грунт не пізніше як за 12--15 днів до постійного його замерзання. Осінні строки більш тривалі і до настання стійких морозів обрізані корені регенеруються, що сприяє приживленню і росту рослин. Однак слід зазначити, що при садінні дерев восени можливе підмерзання і висихання коренів.

В північно-східних районах Лісостепу садіння можна починати навесні і закінчувати протягом 12--15 днів від початку польових робіт. Як для осіннього так і весняного садіння ями краще копати восени. Для цього використовують ямокопачі КЯ-100. Після глибокого плантажу на ділянках, не заражених личинками травневого хруща, на ґрунтах, де немає потреби у додатковому внесенні добрив під час садіння, копають ями такого розміру (50х60 см), щоб у них вільно розмістилася коренева система саджанців.

Потім під час садіння, ями засипають верхнім родючим шаром.

Практикується змочування кореневої системи перед садінням сумішшю води і глинистої землі з перегноєм. У суміш попередньо можна додавати стимулятори росту на 60л води 200 мг гетероауксину або 10 мг індолілмасляної кислоти.

Щоб запобігти висиханню корені вмочують у земляну бовтанку. На легких суглинкових, супіщаних і чорноземних ґрунтах рослини висаджують на 5--10см глибше, ніж вони росли у шкілці. Нарізають борозни глибиною 25-30, або траншеї глибиною 45-50см. Глибше садіння на легких ґрунтах стимулює утворення додаткових коренів, а також прикореневих пагонів. Незалежно від типу ґрунту восени садять глибше, щоб запобігти випиранню рослин.

Поле перед садінням під плуг або інший механічний засіб розмічають культиватором (КРН-4,2) чи іншим маркером. Відразу після садіння стебла зрізують, залишаючи над поверхнею ґрунту на кожному з них не більше 2--3 бруньок. У саджанців аґрусу, особливо в однорічних відсадків біля основи стебел бруньки розміщують не так густо, як у смородини, тому вкорочення стебел має для нього важливе значення. Якщо рілля садіння зрізувати стебла не над здоровими нижніми бруньками, а вище, нова надземна частина відростає погано або зовсім не відростає. Чим нижче зрізують надземну частину, тим краще розростається кущ і тим більше виростає прикореневих стебел для утворення скелетних гілок.

Рослини, висаджені у вологий грунт, не поливають. Якщо дощі не випадають і грунт не досить вологий, насадження поливають з розрахунку 5--6 л води на кущ.

У підсобних господарствах населення при ручному садінні саджанці ставлять у ямки вертикально або похило під кутом 45°. На щебенюватих ґрунтах з нетовстим дерновим шаром саджанці висаджують ще з більшим нахилом, щоб коренева система краще використовувала поживні речовини з верхнього більш родючого шару ґрунту. При похилому положенні саджанців пагони спрямовують уздовж рядів.

8. Догляд за садом і ягідником до початку товарного плодоношення

8.1 Формування крони та обрізування дерев

Яблуня.

Найбільш поширені в Україні сади з округлою кроною. Вона має дві основні різновидності: ярусні і розріджено-ярусні. Відмінність між ними умовна, оскільки існують проміжні варіанти крони(чашоподібна, веретеноподібна та ін.), що лише наближаються до першого чи другого названого типу.

Розріджено-ярусну крону формують у дерев більшості сортів на насінних і вегетативних підщепах з урахуванням біологічних особливостей та щільності садіння. У загущених насадженнях з відстанню між деревами в ряду 3--4 м у кроні закладають 5--6, а при відстані 5-6м -- 6-7 скелетних гілок першого порядку, причому в формують слаборослих формують -- 7-8, розміщуючи їх ярусами. У садах з механізованим збиранням плодів висоту штамба залишають у межах 100-110см.

Скелетні гілки першого порядку в ярусі формують із суміжних бруньок або розріджено з відстанню між ними 10-15 см. У нижньому ярусі гілки необхідно розміщувати навколо стовбура більш або менш рівномірно з кутами відходження від нього не менше 45--60° і кутом розходження між самими гілками 90-120°.

Другий ярус у дерев на насінних підщепах закладають на відстані 70-110 см від першого, а на середньорослих і напівкарликових -- 60-70см залежно від сили росту сорту. У дерев на слаборослих підщепах відстань між першим і другим, а також між другим і третім ярусами 50-60 см.

Для кращого освітлення у кроні скелетні гілки першого порядку верхніх ярусів або поодинокі розміщують так, щоб вони в горизонтальній проекції займали проміжки між гілками першого ярусу, їх довжина була меншою, ніж у скелетних гілок першого ярусу, а кути відходження від стовбура становили не менше 60-70°. Для цієї мети використовують скріпки і розпірки.

Скелетні гілки над першим ярусом спрямовують у напрямі міжрядь. Після завершення формування крони центральний провідник зрізують над верхньою скелетною гілкою або на 30-40 см вище від неї над однією з бічних 2-3-річних гілок.

Техніка формування цієї крони не складна. У саду однорічні саджанці зрізують на 15-20см вище встановленої висоти штамба. Зріз краще проводити над брунькою з боку зрізування підщепи в розсаднику, щоб вирівняти стовбур. На початку весни на штамбах обшморгують бруньки, які почали проростати.

На другий рік, рано навесні, дворічні дерева, вирощені з однорічок, обрізують так само, як і дворічні саджанці після висаджування в сад. У насадженнях, закладених дворічками, бічні гілки вкорочують на одному рівні, залишаючи їх довжиною 40-60см. Гілки, що не використовуються для формування першого ярусу, вирізують на кільце. Центральний провідник зрізують на 20-25 см вище зрізу бічних гілок.

Перед початком третьої вегетації проводять формуюче обрізування, при якому вирізують на кільце конкуренти пагонів подовження скелетних гілок і центрального провідника. Пагони подовження, які ростуть помірно, не вкорочують, за винятком сортів, дерева яких погано гілкуються. У таких дерев ці пагони вкорочують до довжини 60-70см для закладання скелетних гілок другого порядку і обростаючих гілочок. Короткі пагони (20-30см) не проріджують.

Аґрус.

Формування кущів є важливим заходом подовження строку вирощування високого врожаю доброякісних плодів.

Систематичним видаленням низькопродуктивних гілок (старших 3-4 років у смородини і 6-7 років у порічок та аґрусу) при формуванні кущів створюються умови для посиленого росту обростаючої деревини, що істотно впливає на підвищення їх урожайності. Здорові верхівки гілок вкорочувати не рекомендується. У перший рік вегетації у саджанців виростає до 4-5 добре розвинутих прикореневих пагонів, з яких на наступний рік для утворення скелетних гілок залишають по 2-4 найсильніших. Слабші зрізують низько при землі. До осені наступного року в кущах буде вегетувати по 2-4 дворічних скелетних гілки з розгалуженнями першого порядку і по 5-6 прикореневих пагонів, що утворились і виросли у поточному році.

До початку третього року вегетації кущі будуть мати 2-4 трирічні гілки, 2-4 дворічні та 3-4 однорічні. На кінець третього року в кущах проросте ще 3-4 нерозгалужених прикореневих пагони. Усі багаторічні гілки щороку розгалужуються. На четвертий-п'ятий роки після садіння кущі смородини чорної, порічки і аґрусу можуть мати від 10 до 20 гілок різного віку, враховуючи і прикореневі пагони.

Дальше формування і обрізування кущів полягає в систематичній заміні малопродуктивних старих гілок на цінніші молоді, а також у доброму проріджуванні кущів. При цьому насамперед зрізують гілки, що лежать на землі, пошкоджені склівкою, златкою чи галицею, а потім прикореневі пагони, які не використовують на заміщення. Сухі верхівки, ті, що підмерзли або загинули від хвороб, зрізують до живої деревини.

Обрізування проводять щороку восени і на початку зими до випадання снігу.

8.2 Система утримання та обробітку ґрунту

Яблуня

Дерново-перегнійна система. Ця система набула поширення в останні роки як у промислових, так і в громадських садах, при якій зелена маса багаторічних трав у міжряддях садів постійно скошується і залишається подрібненою у вигляді мульчуючого матеріалу. Дерново-перегнійна система використовується після завершення формування крони на 5--6-й рік після садіння, а в окремих господарствах -- на 2--3-й.

Дерново-перегнійна система передбачає такі норми висіву багаторічних трав: тимофіївка лучна (6--8 кг/га), вівсяниця лучна або червона (8--10 кг/га), грястиця збірна (5--6 кг/га), райграс пасовищний (13--15 кг/га), польовиця біла (9--10 кг/га) та ін. Багаторічні трави краще використовувати з 2--3 компонентів, які висівають рано навесні або влітку у промислових садах сівалками. Перед висівом вносять мінеральні добрива по 50--60 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію.

Коли багаторічні трави досягнуть висоти 15--20 см, їх скошують і подрібнюють роторними косарками (ІКС-3 і КРН-2,1) 3-- 4 рази протягом вегетації. Така система забезпечує оптимальні умови росту і плодоношення дерев, надійно захищає грунт від змивів і розмивів.

У колективних і присадибних садах навесні, відразу після раннього розпушування ґрунт на приштамбових кругах мульчують перегноєм, соломою, листям, торфом, тирсою (шар 6--8 см) або спеціальним папером, синтетичними плівками та іншими матеріалами. Мульчу залишають і на зиму. Цей захід поліпшує водний і поживний режими ґрунту. Крім того, мульчування восени надійно захищає від підмерзання коріння, особливо у північно-східних районах, де вирощують дерева на слаборослих кленових підщепах. Мульча сприяє також зменшенню забур'яненості ґрунту. Залишаючи на зиму під деревами мульчу, слід потурбуватися про те, щоб у ній не розводились миші, які пошкоджують штамби і кореневу систему, особливо молодих рослин.

Особливе значення має задерніння на бідних підзолистих ґрунтах. Тут воно сприяє відновленню втраченої структури ґрунту, поліпшує його фізичні властивості і збагачує на органічні речовини.

В умовах недостатнього і нестійкого зволоження багаторічне задерніння негативно впливає на ріст і врожайність дерев, знижує їх зимостійкість, погіршує якість плодів.

Аґрус.

У молодих і плодоносних насадженнях у міжряддях рано навесні закривають вологу важкими зубовими боронами.

Міжряддя, як правило, утримують під чорним паром. Утримання ґрунту під чорним паром, поряд з. перевагами, має свої недоліки. Знищується значна частина активних коренів, які поглинають елементи живлення з ґрунту. В ущільнених плодоносних насадженнях механізмами часто пошкоджуються гілки з боку міжрядь.

Міжряддя під задернінням можна утримувати більш тривалий час і не тільки на схилах, а навіть в умовах рівнинного рельєфу. Встановлено, що паро-сидеральна і дерново-перегнійна система утримання ґрунту в міжряддях протягом чотирьох років сприяє підвищенню врожайності смородини чорної.

В умовах Полісся і Лісостепу, де за період вегетації випадає 530--560 мм і більше опадів, міжряддя ягідних культур, починаючи з 3--4-го років після садіння і до кінця використання насаджень доцільно утримувати під задернінням за дерново-перегнійною системою.

Особливої цінності задерніння набуває в присадибних і колективних садах, де в посушливий період є можливість насадження полити, а висіяні трави систематично скошувати до утворення надійної органічної підстилки, яка сприяє збереженню вологи і є додатковим джерелом органічних речовин.

При недостатньому та нестійкому зволоженні, щоб запобігти зайвим втратам вологи, міжряддя кущових ягідних культур мульчують. Важливим заходом нагромадження вологи в осінньо-зимовий період є зяблеве розпушення міжрядь на глибину 10--14 см. У Лісостепу обробіток міжрядь садовими дисковими боронами або культиваторами проводять тільки на супіщаних і легкосуглинкових ґрунтах. Важкі за механічним складом і перезволожені ґрунти орють на глибину 12--14см.

8.3 Удобрення молодого саду (ягідника)

Яблуня

Застосування добрив у садах є важливим заходом, який сприяє поліпшенню кореневого живлення рослин, а звідси підвищенню їх урожайності та стійкості до несприятливих умов. Плодові дерева повинні бути забезпечені поживними речовинами у достатній кількості протягом усього життя.

Удобрення молодих садів. На родючих ґрунтах, якщо перед садінням було внесено достатню кількість добрив, молоді насадження при доброму стані дерев не удобрюють, а при незадовільному (приріст пагонів менше 15--20 см) -- удобрюють уже на другий-третій рік після садіння.

У тих випадках, коли перед закладанням саду добрива не використовували, починаючи з другого року на основних типах ґрунтів вносять по 20--25 т/га органічних добрив. Норма внесення азотних добрив у перші 2--3 роки після садіння залежно від щільності насаджень і систем утримання ґрунту в різних зонах плодівництва становить 60--90 кг/га (6--9 г/м2) д.р. щорічно. Одночасно з органічними добривами із мінеральних використовують фосфорні й калійні. На ґрунтах основних типів вносять фосфорні по 45--60 кг/га (4,5--6 г/м ) і калійні -- 60--90 кг/га (6--9 г/м2) д. р. У насадженнях, де міжряддя утримують під задернінням, норму азотних добрив збільшують на 25--30 %, а в умовах зрошення -- на 35--40 %.

Удобрення плодоносних садів.

Азотні добрива використовують щорічно. В Лісостепу їх норма при утриманні міжрядь під задернінням становить 120, при задернінні із зрошенням -- 150 кг/га. Норма внесення фосфорних добрив при оптимальному рівні забезпеченості ґрунту в усіх зонах плодівництва становить 45 кг/га діючої речовини, а в зрошуваних садах і в насадженнях під задернінням вона збільшується до 60 кг/га. Щодо калійних добрив, то їх норма при оптимальному рівні забезпеченості ґрунту в Лісостепу становить 90 кг/га, у зрошуваних садах Лісостепу під задернінням -- 120 кг/га д.р. Органічні добрива, а з мінеральних фосфорні та калійні, необхідно використовувати восени під основний обробіток ґрунту. При цьому фосфорні й калійні можна вносити щорічно в одинарній кількості або один раз у 2--3 роки, збільшивши відповідно норму.

Співвідношення мінеральних (NРК) добрив у плодоносних садах становить 2:1: 2,5.

Для поліпшення умов живлення рослин в окремі фази їх розвитку, особливо в роки з високим урожаєм, для кореневого підживлення дерев використовують швидкодіючі місцеві добрива (гноївка, пташиний послід тощо) або мінеральні, насамперед азотні.

При ранньовесняному підживленні в роки з достатньою кількістю вологи в ґрунті гноївку, пташиний послід або азотні мінеральні добрива вносять по всій площі перед закриттям вологи або перед першою культивацією. У зрошуваних садах підживлення поєднують з поливом.

При кореневому підживленні дерев яблуні на 1 га плодоносного насадження вносять: гноївки - 4-6 т (0,4-0,6 кг/м2), розбавленої водою у 3-4 рази, пташиного посліду - 3-4 т (0,3-0,44 кг/м2), розбавленого водою у 15-20 раз, азотних і калійних добрив - по 30-35 кг/га (3-3,5 г/м2) д.р.

При позакореневому підживленні, особливо в колективних і присадибних садах, найчастіше використовують сечовину 0,3-0,5 % концентрації. З фосфорних добрив застосовують 2-3%-й розчин подвійного суперфосфату, а з калійних - 1-2%-й розчин сульфату або нітрату калію. Фосфорно-калійні добрива підвищують морозостійкість дерев.

Позакореневе підживлення є основним способом забезпечення дерев мікроелементами. Дерева обприскують розчинами халатів (0,2-0,5 %), борної кислоти (0,15-0,2 %), сірчанокислим цинком (3-10%), сульфатом марганцю (0,4-0,5%). На 1га використовують 1200л розчину. Обприскування проводять у фазі активного росту.

Форми добрив залежать від властивостей ґрунту і біологічних особливостей сортів яблуні. На нейтральних і лужних ґрунтах віддають перевагу фізіологічне кислим (сечовина, суперфосфат та ін.), а на кислих -- лужним (томасшлак, фосфоритне борошно та ін.) формам добрив. Аміачну селітру та всі калійні добрива можна застосовувати для ґрунтів усіх типів.

Аґрус.

Якщо перед садінням ягідників грунт був збагачений поживними речовинами в достатній кількості, то в перші два роки після садіння рослини малини і кущових ягідників удобрюють тільки азотними добривами з розрахунку по 60 кг/га поживної речовини. Добрива вносять навесні під перший обробіток ґрунту.

Починаючи з третього року після садіння щорічно вносять повне мінеральне добриво і один раз в 2--3 роки -- органічні по 25--30 т/га.

Фосфорні і калійні добрива вносять восени. Норми їх диференціюють залежно від рівня забезпеченості ґрунту фосфором і калієм. Наведені норми можуть змінюватись залежно від погодних умов року, вмісту вологи в ґрунті, біологічних особливостей сортів тощо.

На кислих ґрунтах перевагу слід віддавати фізіологічне лужним добривам, а на лужних -- кислим. Азотні добрива вносять навесні під перший обробіток ґрунту до 90 кг/га поживної речовини.

Норми азотних добрив уточнюють за вмістом азоту в листі, фосфорних -- за показниками хімічного аналізу ґрунту, калійних -- за даними хімічного аналізу ґрунту і листя.

У живленні ягідних рослин важлива роль належить азоту. Звичайно з підвищенням доз азотних добрив урожаї зростають, але надмірна його кількість підсилює ростові процеси, знижує стійкість рослин проти хвороб і морозів, що призводять до значного зниження продуктивності плантацій.

При вирощуванні малини в умовах рівномірного зволоження азот доцільно вносити під певні фази розвитку. Внесення азоту в три строки (1/3 рано навесні, 1/3 після цвітіння, 1/3 після збирання врожаю) дає дещо кращі результати, але для умов виробництва придатніший варіант з дворазовим внесенням азоту (половина норми навесні, половина після збирання врожаю), тому що застосовувані машини для внесення добрив відразу після цвітіння можуть пошкоджувати плодоносні стебла.

8.4 Зрошення саду

Яблуня

Зрошення у районах недостатнього і нерегулярного зволоження є одним з найважливіших заходів забезпечення довговічності та продуктивності дерев. Нормальний їх ріст і розвиток забезпечується при рівномірній протягом вегетації оптимальній вологості ґрунту у межах 70--80% НВ.

Вирішальне значення для росту і плодоношення дерев має правильне визначення строків поливу і поливних норм. Вони залежать від запасів вологи в кореневмісному шарі ґрунту та інтенсивності їх витрачання. При наближенні вологості поверхневого метрового шару до нижньої оптимальної межі сад треба поливати. Поливну норму визначають за вологістю ґрунту, його об'ємною масою та глибиною зволоження. Сади в Лісостепу починають поливати у другій половині червня. Наступні поливи за відсутністю значних опадів проводять через 25-30 днів. Приблизна норма одного поливу на піщаних ґрунтах 400-500 м3/га, на легкосуглинкових -- 500-600 і на середньосуглинкових та глинистих -- 700-800 м3/га. Протягом вегетаційного періоду поливають 3-4 рази.