Створення нових сортів і гібридів тритикале

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Значення сорту, та якості сортового насіння в сільськогосподарському виробництві

2. Районовані сорти тритікале та їх господарсько-біологічна характеристика

3. Теоретичні основи насінництва, сортові якості та врожайні властивості насіннєвого матеріалу

3.1 Сорт і гетерозисний гібрид як об'єкт насінництва

3.2 Залежність рівня врожайності від якості насіння

3.3 Причини погіршення сортового насіння, та способи його попередження

3.4 Формування насіння з позитивними властивостями

3.5 Принципи зональної організації насінництва

4. Система насінництва тритікале

5. Первинне насінництво тритікале

5.1 Схема відтворення еліти

5.2 Технологія і методика роботи в розсадниках первинного насінництва і на посівах супереліти та еліти

6. Технологія вирощування репродукційного насіння тритікале

7. Розрахунок насінницьких площ для тритікале

8. Внутрішньогосподарський сортовий та насіннєвий контроль

8.1 Польова апробація сортових посівів

8.2 Насіннєвий контроль тритікале

8.3 Насінницька документація

8.4 Вимоги державного стандарту України ДСТУ 2240-93 до якості насіння

Висновки

Бібліографічний список

Додаток А: Технологічна схема вирощування тритікале озимого на площі 1га



Вступ

Селекція -- найдешевший, найрезультативніший та екологічно чистий чинник зростання виробництва продукції рослинництва. За сучасних тенденцій підвищення вартості енергозатрат на одиницю виробленої продукції і за наявності проблем, що виникли внаслідок загрозливого забруднення навколишнього природного середовища, селекції відводиться особливо важлива економічна і суспільна роль. Важливим етапом в історії людства, а також у розвитку рослинного світу стало зародження землеробства майже 20 тис. років тому. За цей час людина своєю діяльністю, особливо за допомогою селекції, значно змінила рослинний світ. Селекція (від лат. selectio -- добір) -- це теорія і практика створення нових та поліпшення існуючих сортів рослин, найбільш пристосованих для задоволення потреб людини. За визначенням М.І. Вавилова, селекція рослин, по суті, є еволюцією, що спрямовується волею людини.

Насінництво -- це важлива ланка в організаційній структурі виробництва. Насінництво реалізує досягнення селекції розмноженням високоврожайного насіння нових сортів і впровадженням їх у виробництво. Ця спеціальна галузь сільськогосподарського виробництва забезпечує:

· розмноження високоякісного сортового насіння;

· збереження в процесі розмноження всіх морфологічних ознак,

· генетичної і сортової чистоти, властивих кожному сорту;

· формування високих урожайних і посівних властивостей насіння спеціальними способами вирощування, збирання післязбирального оброблення насіння.

Теорія і практика селекції та насінництва ґрунтуються на концепціях генетики, фізіології, біохімії рослин та інших суміжних наук. Специфічною функцією селекції є створення нових сортів і гібридів сільськогосподарських рослин для збільшення виробництва та поліпшення якості вирощеної продукції.

1. ЗНАЧЕННЯ СОРТУ, ТА ЯКОСТІ СОРТОВОГО НАСІННЯ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Сорт рослин (від латинський sors -- різновид, вигляд) - сукупність рослин, що створена в результаті селекції і володіє визначеними, такими, що передаються по спадку морфологічними, фізіологічними, господарськими ознаками і властивостями; нижча класифікаційна одиниця для культурних рослин.

Сортом називають групу рослин, єдиних за походженням, з характерними біологічними та господарськими ознаками, що успадковуються, і пристосованих до вирощування в певних умовах.

Сорти рослин поділяють на місцеві і селекційні.

Місцеві сорти -- продукт народної селекції, головним чином тривалого масового відбору. Вони добре пристосовані до умов зростання, володіють багатьма господарсько-корисними ознаками і часто служать вихідним матеріалом в селекції .

Селекційні сорти створюють в науково-дослідних установах, застосовуючи спеціальні методи. Залежно від біологічних особливостей і походження виділяють лінійні сорти -- потомство однієї рослини, що самозапилюється, отримане методом індивідуального відбору, відрізняються вирівняністю по всіх ознаках; сорти-популяції -- генетично однорідна сукупність рослин, зазвичай перехреснозапильних, які можуть відноситися навіть до різних різновидів, але мають один або декілька загальних ознак; сорти-клони -- відібране потомство однієї вегетативно розмноженої (шляхом черенкування, ділення, щеплення) рослини -- генетично найбільш однорідні. Особливе положення займають гібриди, створені схрещуванням сортів, самозапильних ліній або сорту з лінією. Відрізняються підвищеною врожайністю (явище гетерозису ) в першому поколінні. Сорти, які мають схожі господарські і біологічні ознаки, для зручності вивчення і інвентаризації об'єднують в групи -- сортотипи.

Використання кращих сортів -- один з ефективних засобів підвищення врожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції. У виробничих умовах сорти погіршуються і потребують сортооновлення. Старі сорти періодично замінюють новими, урожайнішими і такими, що дають кращу продукцію, тобто проводять сортозаміну. Всі сорти мають пройти державне сортовипробування -- своєрідний конкурс, під час якого відбирають кращі для впровадження у виробництво сорти. Розмноженням їх займається насінництво . Визначення достовірності сорту здійснює сортовий контроль.

Величина урожаю сільськогосподарських культур у значній мірі залежить від якості посівного матеріалу.

Насіння, що відзначається найбільш вираженими ознаками даного сорту, називається елітним. Елітне насіння дає врожай першої репродукції, першої репродукції - врожай другої репродукції і т. д.

Для посіву рекомендується використовувати посівний матеріал не нижче третьої-четвертої репродукцій. Використання для сівби насіння нижчої якості помітно знижує врожайність культури, тому час від часу потрібно оновлювати насінний матеріал, тобто проводити сортооновлення.

Показники, що характеризують якість насіння, яке використовується для посіву, поділяють на дві групи: сортові ознаки та посівні показники.

Важливим показником сортової якості насіння є сортова чистота, під якою розуміють відсотковий вміст у посівному матеріалі насіння зі всіма ознаками, притаманними даному сорту.

Сортову чистоту визначають безпосередньо на посівах під час апробації. Проходять діагоналями поля і відбирають у будь-якому порядку рослини на сніп, який перебирається з підрахунком рослин основного сорту і рослин інших сортів. За співвідношенням між кількістю рослин основного сорту і загальною кількістю рослин у снопові визначають сортову чистоту даної культури.

На основі даних про чистоту, насінний матеріал сільськогосподарських культур поділяють на три категорії: перша категорія - сортова чистота не нижче 99,5%; друга - не нижче 98%; третя - не нижче 95%.



2. РАЙОНОВАНІ СОРТИ ТРИТІКАЛЕ ТА ЇХ ГОСПОДАРСЬКО БІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

Сівба високоякісним насінням районованих сортів -- один з основних агротехнічних заходів, спрямованих на вирощування високих урожаїв сільськогосподарських культур.

Ратне.

Сорт створено в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр'єва УААН та у Волинському ІАПВ УААН.

Сорт має напівпрямий досить потужний кущ. Стебло порожнисте зі слабким опушенням на верхньому міжвузлі або й без нього. Остюки короткі відносно колоса. Колос білий, нещільний. Зернівка світло-коричнева, велика, видовжена, зморшкувата, маса 1000 зернин -- 48,2-51,5 г.

Середньорослий (112-125 см) і середньостиглий, достигає за 285-303 доби.

Зимостійкість підвищена, в польових умовах -- 8,4-8,8 бала. Стійкість сорту: до вилягання -- 7,0-8,3 бала; до осипання -- 8,7-9,0; до посухи -- 8,2-8,8 бала. За роки випробування сорт слабо уражувався основними хворобами та шкідниками.

Середня врожайність: у зоні Степу -- 61,0 ц/га, в зоні Лісостепу -- 62,4, на Поліссі -- 53,0 ц/га. Збільшення врожаю в зоні Степу -- 5,0, в зоні

Лісостепу -- 2,0 ц/га. Вміст білка в зерні -- 11,9 відсотка.

Рекомендовано для вирощування на всій території України.

АДМ 13 (амфідиплоїд миронівський 13)

Цикл розвитку: озимий.Рекомендовані зони вирощування: полісся, лісостеп.Вегетаційний період 286 днів (на рівні стандарту). Високостійкий до вилягання та до грибкових хвороб. Зимостійкість на рівні сорту жита Поліське тетра.

Сорт створений методом міжродової гібридизації тритикале (Миронівська 25 х жито Комаринське 4) і жита Іскра. Автори сорту: В.С.Гірко, Н.А.Сабадин, О.Г.Дубина. Апробаційні ознаки: Гексаплоїд (2п = 42). Колос великий, сірий (антоціанове забарвлення), веретеноподібний. Стебло під колосом сильно опушене. Зернівка світло-червона, довгаста, з чубчиком, борозенка неглибока. Висота рослин 95-112,5 см, добре кущиться, характерне специфічне антоціанове забарвлення рослин.

Урожайність: V конкурсному сортовипробуванні 66-79 ц/га.

Якість зерна. Маса 1000 зерен 48,8-60,0 г. Вміст протеїну в зерні 13,5%. При використанні житньої технології хлібопечення якість хліба добра.

Зони розміщення: Лісостеп і Полісся України.

Особливості технології вирощування: Вимагає своєчасної сівби (до 20 вересня). Норма висіву 4,0- 6,5 млн. схожих насінин на 1 га. Сорт інтенсивного типу, чутливий до високої культури вирощування. Попередники - зайнятий пар, горох. Не потребує хімічного протруєння. Придатний для вирощування за екологічно чистою технологією вирощування.

Папсуєвська.

Сорт створено в ТОВ НВ агрокорпорація “Степова”, СФГ “Степове”. Сорт має дуже високу кущистість та потужний прямий кущ. Стебло порожнисте зі слабким опушенням верхнього (підколосового) міжвузля. Остюки мають середню довжину відносно колоса. Колос зі слабким восковим нальотом, колір білий, за щільністю середній, довгий, циліндричної форми. Зернівка яйцеподібної форми, за кольором жовто-біла, слабо зморшкувата, велика, маса 1000 зернин -- 52,3-54,8 грама.

Сорт середньорослий (127-140 см) та середньостиглий, достигає за 297-302 дні. Зимостійкість висока, в польових умовах -- 8,6-8,9 бала. Стійкість сорту: до вилягання -- 7,0 бала; до осипання -- 8,9-9,0; до посухи -- 8,8-8,9 бала. За роки випробування сорт слабо уражувався основними хворобами.

Середній врожай зерна: в зоні Степу -- 58,4 ц/га, в зоні Лісостепу -- 66,3, в зоні Полісся -- 55,4; гарантоване збільшення -- 7,8 ц/га. Зерно містить 14,2-16,6% білка. Напрям використання -- на зерно та кормові цілі.

Рекомендовано для вирощування в усіх зонах України.

Мудрець.

Сорт створено в Краснодарському НДІСГ. Кущ напівпрямий. Стебло масивне середньовиповнене зі слабо опушеним верхнім міжвузлям. Колос сіро-димчастий, нещільний, середньої довжини та пірамідальної форми. Остюки середньої довжини порівняно з колоском. Вісь колоса гнучка. Зернівка жовто-біла, велика, видовжена, слабо зморшкувата, маса 1000 зернин -- 53,1 грама.

Сорт має рослини заввишки 93 см, середньостиглий, достигає за 292 доби. Зимостійкість вища за середню (підвищена). В польових умовах зимостійкість -- 8,7 бала. Стійкість сорту: до вилягання -- 8,6 бала; до осипання -- 9,0; до посухи -- 8,9 бала. За роки випробування сорт слабо уражувався основними хворобами та шкідниками. Середня врожайність за роки випробування в зоні Лісостепу становила 65,2 ц/га. Збільшення врожаю до національного стандарту в зоні Лісостепу -- 4,1 ц/га. Вміст білка в зерні -- 13,1 відсотка.

Рекомендовано для вирощування в зоні Лісостепу.

Благодатний

Цикл розвитку: озимий.Рекомендовані зони вирощування: степ. Сортовласники: Луганський інститут агропромислового виробництва УААН, ТОВ “Насіння Луганщини”. Різновидність - еритроспермум.

Кущ прямостоячий. Рослини середньорослі - 90-115 см, стебло міцне, середньої товщини. Соломина порожниста. Листя середнього розміру, темно-зелене. Колос близький до циліндричної форми, починаючи з середини - звужується на верхівку, щільний (26 колосків на 10 см стрижня), неопушений. Остюки білі, в нижній та середній частині щільно прилягають, зверху розходяться урізнобіч. Кіль чітко виражений, колоскова луска ланцетної форми, плече, в основному, підняте, дуже вузьке. Зернівка овально-подовженої форми, червона, крупна, маса 1000 зерен 40-53 г. Середньоранній, вегетаційний період 284 днів, визріває на 5-7 діб пізніше пшениці.

За зимостійкістю наближається до озимого жита (витримує зниження температури на глибині залягання вузла кущіння до -21…-22°С). Під час відновлення вегетації сорт інтенсивно відростає, швидко накопичує біомасу, характеризується високою посухостійкістю.

В польових умовах не уражується іржами, борошнистою росою, септоріозом, бактеріальною та вірусною плямистістю. Стійкість до снігової плісені вища та середня. Рослини не потребують хімічного захисту протягом усієї вегетації.

Сорт високопродуктивний. Стійкість до вилягання висока. Здатен давати до 85-90 ц/га зерна без застосування ретардантів. Колос не обламується, зерно не висипається. Середня урожайність на державному сортовипробуванні становила 53,0 ц/га з гарантованою прибавкою 6,5 ц/га (14,3%). На Маньківській ДСС Черкаського ДЦЕСР у 2004 році сорт Благодатний дав урожай 80,8 ц/га. Вміст білка в зерні 14,8%, що на 1,3% більше до показника стандарту.

Загальна оцінка якості становить 7,5 бали (на 0,5 бала вище стандарту) - максимальний показник з набору сортів, які були на сортовипробуванні. Напрям використання - зерновий для фуражних та харчових цілей.

Занесений до Реєстру сортів рослин України. Рекомендований для вирощування в зоні Степу.



3. ТЕОРИТИЧНІ ОСНОВИ НАСІННИЦТВА, СОРТОВІ ЯКОСТІ ТА ВРОЖАЙНІ ВЛАСТИВОСТІ НАСІННЄВОГО МАТЕРІАЛУ

3.1 Сорт і гетерозисний гібрид як об'єкт насінництва

У системі агротехнічних та організаційних заходів щодо підвищення і забезпечення стабільності врожаїв сільськогосподарських культур провідне місце належить сортовому насінню, через яке реалізуються потенційні можливості сорту, і навпаки, найбільш високопродуктивний сорт дає низький урожай при сівбі низькоякісним насінням. Тому об'єктами насінництва є сорт рослин (клон, лінія), гібрид (популяція, сортосуміш), які становлять сукупність рослин тієї або іншої, створеної шляхом селекції культури, що має певні спадкові морфологічні, біологічні та цінні господарські ознаки і властивості. До об'єктів належать також насіння і садивний матеріал, насіннєві посіви та насадження.

Сорт є одним із основних засобів сільськогосподарського виробництва, від генотипу якого значною мірою залежать реалізація біопотенціалу поля, ефективність меліоративних і агротехнічних заходів, особливо за несприятливих умов середовища.

Біологічний потенціал поля визначається генетичними особливостями сорту чи гібрида, екологічними ресурсами конкретної ділянки і технологією вирощування.

За останнє десятиріччя в підвищенні врожайності сільськогосподарських культур зросла роль сорту. За підрахунками спеціалістів, зростання врожайності у світовій практиці землеробства в цілому забезпечується однаковою мірою за рахунок як агротехніки, так і впровадження нових, досконаліших сортів і гібридів. Однак потенціальні можливості сорту чи гібрида можуть бути реалізовані лише за високої якості насіння.

У виробничих умовах сорт поступово погіршується. Для підтримання всіх цінних біологічних властивостей сорту і гібрида на високому рівні на всіх етапах вирощування насіння застосовують спеціальні насінницькі методи і заходи: добір типових здорових рослин і потомств у первинних ланках насінництва при виробництві оригінального насіння та на ділянках гібридизації при вирощуванні гібридного насіння 1-го покоління; вирощування рослин за оптимальних агротехнічних умов, які сприяють формуванню високоврожайного насіння; запобігання пошкодженню посівів і насіння хворобами та шкідниками; проведення видового і сортового прополювання; виділення для висівання найбільш повноцінних фракцій. Одержане за таких умов насіння забезпечує збільшення врожайності на товарних посівах (за даними багатьох вчених) на 2 - 3 ц/га. Ось чому так важливо щороку забезпечувати на насіннєвих посівах комплекс агротехнічних, фітосанітарних і організаційних заходів, спрямованих на одержання насіння з високими врожайними властивостями.

Господарства України щороку 93-98% площ під озимі і ярі зернові культури засівають насінням високих репродукцій. Частка сортів і гібридів, занесених до Реєстру сортів рослин, становить 94-95%, з них української селекції -- 75-78%. Це значною мірою впливає на підвищення врожайності.

3.2 Залежність рівня врожайності від якості насіння

Насіння переважно визначає рівень урожайності, і чим воно краще, тим вища врожайність. За даними І.Г. Строни, завдяки впровадженню нових сортів урожайність зернових культур у виробництві підвищувалася в середньому на 1 ц/га за кожні п'ять років, а весь останній приріст урожайності досягається за рахунок агротехніки й насінництва. На частку насінництва припадає приблизно 30-32%.

Насіння високої якості порівняно із звичайним забезпечує приріст урожаю близько 2-3 ц/га. Цей резерв підвищення врожайності слід використовувати в сільському господарстві, тому вимоги до якості насіння мають бути високими.

Сортові властивості насіння -- це сукупність показників, що характеризують належність насіння до відповідного сорту і характеризуються переважно ступенем їх чистосортності. Так, у м'якої і твердої озимої та ярої пшениці сортова чистота має відповідати таким вимогам стандарту: ОН -- не менше ніж 99,9 %; ЕН -- 99,7; РН-1-3 -- 98 і РН-4 -- 97 %.

Сортові властивості залежать від генотипу самого насіння, тобто якщо насіння належить до високопродуктивного сорту, то його потенціальні можливості дають змогу вирощувати високий урожай, а якщо до низькопродуктивного, то навіть при висіванні насіння високих репродукцій високий урожай одержати неможливо.

Урожайні властивості насіння -- це здатність різного насіння одного генотипу за однакових агротехнічних умов давати різні врожаї, а рослини, одержані з насіння з різними врожайними властивостями, можуть відрізнятися за фенотиповими і цінними господарськими ознаками. Отже, врожайні властивості насіння -- це сукупність його властивостей і ознак, здатних відповідно впливати на формування посіву як фотосинтезуючої системи -- його структуру, ріст, розвиток, що зрештою визначає рівень біологічного й господарського врожаю (М.О. Кіндрук, Л. К. Січняк, О. К. Слюсаренко).

Урожайні властивості насіння пов'язані з фенотиповою мінливістю і мають модифікаційний характер.

Кліматичні й метеорологічні чинники, агротехніка, технологія насінництва -- все це формує врожайні властивості насіння. Різниця в урожайності одного і того самого сорту залежно від умов формування насіння на материнських рослинах може досягати 80 - 120 %.

Першим з цих чинників є ґрунт. Дослідженнями Селекційно-генетичного інституту (Одеса) встановлено, що відмінність в урожайних властивостях насіння, вирощеного на різних типах ґрунту, невелика і виявляється не в усі роки. Найнижчі врожайні властивості насіння формувалися на бурих чорноземах, оскільки вони містять мінімальну кількість азоту і фосфору. При збалансованому вмісті NРК відмінності у формуванні врожайних властивостей насіння на всіх типах ґрунту не спостерігалося. Це свідчить про те, що вплив ґрунтових відмінностей на формування врожайних властивостей насіння залежить здебільшого від рівня поживних речовин у них. Якогось специфічного впливу типу ґрунту не встановлено.

На формування врожайних властивостей насіння значною мірою впливає температура, особливо в період від колосіння або появи волоті до дозрівання. Найурожайніше насіння формується, коли середньодобова температура становить 15 °С. Як підвищення, так і зниження температури повітря в цей період погіршують урожайні властивості насіння. Безпосередніми наслідками цього є: за зниженої температури -- зменшення польової схожості; за підвищеної -- різке зниження виживаності рослин.

Дія світла впливає на рослини в двох напрямах: як енергетичний чинник визначає продуктивність фотосинтезу, а також виконує регуляторну роль через різні системи.

З посівних властивостей залежно від фотоперіоду змінюється насамперед маса і показники сили росту насіння. В зернових виявляється тенденція підвищення крупності зерен і маси сухої речовини проростків та корінців при збільшенні тривалості дня. На такі показники, як лабораторна схожість, енергія і дружність проростання, кількість проростків при визначенні сили росту, тривалість фотоперіоду істотно не впливає.

У дослідах Селекційно-генетичного інституту при безперервному освітленні (порівняно з 8-годинним днем) урожайність потомства насіння озимої пшениці підвищувалася майже в 1,5 рази.



3.3 Причини погіршення сортового насіння та способи його попередження

Нові високоврожайні сорти є важливим чинником інтенсифікації сільського господарства, однак у процесі розмноження і вирощування у виробничих умовах їх сортові властивості поступово погіршуються. Розглянемо основні причини їх погіршення.

Механічне засмічення. Воно може відбуватися в сівалках, тарі, комбайні, при очищенні і сортуванні, в коморах тощо. Механічне засмічення жита озимою пшеницею, озимим ячменем, ярого ячменю вівсом, і навпаки, понад допустимі норми призводить до вибраковування сортових посівів при апробації.

Швидкість погіршення посівів унаслідок засмічення досліджено у Селекційно-генетичному інституті (Одеса). Досліди проводили із сумішами озимої пшениці і тритікале. У штучній міжродовій суміші було 90 % зерен озимої пшениці сорту Одеська 16 і 10 % озимого тритікале сорту АМД 11. У перший рік збирання врожаю кількість зерен озимої пшениці зменшилася до 68,4 %, а тритікале.-- зросла до 31,6 %, на другий -- відповідно до 7,8 і 92,2 %, на третій рік озиме тритікале практично повністю витіснило озиму пшеницю із суміші. Аналогічні дані одержали також інші дослідники.

Природне перезапилення (біологічне засмічення). У природі не існує абсолютних самозапилювачів.

Для сортових посівів перехреснозапильних культур встановлено відповідні норми просторової ізоляції, яких слід суворо дотримуватися. Для посівів самозапильних культур такі норми не встановлено, хоча спонтанна гібридизація можлива між рослинами багатьох самозапильних культур, особливо пшениці. За даними А.П. Горіна, у пшениці спонтанна гібридизація за умов Підмосков'я досягла в середньому 0,2 %, а в південніших районах Росії була значно вищою.

Небезпека перезапилення пилком іншого сорту й виду особливо велика для перехреснозапильних культур. Без відповідної просторової ізоляції сортові посіви слід вибраковувати. Природне перезапилення знижується до мінімуму, якщо в посівах немає механічних домішок інших культур і витримано просторову ізоляцію.

Розщеплення. Воно відбувається внаслідок гетерозиготності сорту гібридного походження. Форми, які з'являються в результаті розщеплення, стають сортовою домішкою і розмножуються з коефіцієнтом, приблизно таким самим, як і рослини основного сорту. Ці домішки потрібно видаляти на всіх етапах розмноження сорту.

Поява мутантів -- це безперервний біологічний процес, який відбувається в рослинному світі в невеликих обсягах. Спонтанні мутанти, як правило, погіршують сортову популяцію не кількістю, а можливістю перезапилення з іншими рослинами, отже, в сферу дії мутанта залучаються численні рослини.

Зниження імунітету і збільшення захворюваності рослин. Насіння дуже швидко уражується хворобами, особливо новими расами патогенів, тобто нові, стійкі до хвороб сорти через кілька років втрачають свій імунітет. Отже, боротьба з хворобами є обов'язковою на всіх етапах насінницької роботи. Особливо велику роботу здійснюють у первинних ланках насінництва, де сорт можна повністю позбавити різних хвороб.

Екологічна депресія сорту. За своєю природою сорти бувають з широкою екологічною пластичністю і малопластичні. Перші здатні давати високий врожай у різних зонах, за різних екологічних обставин, інші -- лише в певних локальних зонах, що пояснюється їх реакцією на зміну зовнішніх умов.

Якщо немає гармонії між біологією сорту і навколишнім природним середовищем, то порушуються фізіологічні функції організму, що призводить до послаблення його життєздатності, депресії і зрештою до значного зниження продуктивності та якості насіння. Тому для насінництва кожного сорту слід підбирати оптимальні зони.

З переходом насінництва до промислових методів виробництва зростає значення спеціалізованих зон вирощування сільськогосподарських культур для одержання високоякісного насіннєвого матеріалу з максимально можливим набором його позитивних властивостей.

3.4 Формування насіння з позитивними властивостями

Розвиток насінини -- складний біологічний процес, що відбувається з моменту утворення і до повної її стиглості.

Роль пилку не обмежується лише актом запліднення, а є багатогранною в статевому процесі. Навіть тоді, коли пилкова трубка не бере безпосередньої участі в статевому акті, але проникає в зародковий мішок, її вміст значною мірою впливає на розвиток насінини.

Ч. Дарвін дійшов висновку, що чоловічий елемент впливає не тільки на зародок, а й одночасно на різні частини материнської рослини.

Для процесу запліднення важливою є якість пилку, який бере участь у заплідненні. Відомо, що перехреснозапильні рослини при запиленні своїм пилком утворюють мало насіння. Отже, для нормального проходження процесу запліднення потрібна не тільки велика кількість пилку, а й пилок певної якості.

Отже, тільки з повноцінних статевих клітин можна мати потомство з високою життєздатністю, тому потрібно створювати оптимальні умови для запилення рослин на насіннєвих посівах.

Висока якість пилку може бути тільки у здорових рослин. Забезпечення нормальних умов запилення і запліднення є обов'язковим у насінництві. Цього досягають різними способами: висівають батьківські форми в різні строки, широко використовують бджіл для запилення. На посівах перехреснозапильних культур проводять додаткове штучне запилення, що підвищує масу 1000 насінин, їх життєздатність і врожайні властивості.

Установлено, що погодні умови дуже впливають на посівні та врожайні властивості насіння. Сприятливі для розвитку насіння погодні умови зумовлюють його високі посівні і врожайні властивості.

Послаблення життєздатності насіння сортів ярої пшениці в деякі роки виявив М.М. Кулєшов. Залежно від року вирощування життєздатність насіння була різною і кількість рослин, що загинули до збирання врожаю, коливалася від 12,3 до 50,3 %. Це слід ураховувати для ефективного ведення насінництва. Заготовляти насіння для страхових фондів та інших запасів потрібно насамперед у роки, сприятливі для його формування. З такого насіння можна очікувати вищі врожаї.

Дуже відповідальним чинником, який визначає формування якості насіння, є строки збирання. Порушення природного ходу дозрівання насіння змінюють його біохімізм, тобто виявляється нова якість насіння.

Дослідження багатьох вчених довели факт підвищення посівних і врожайних властивостей насіння при збиранні у фазі воскової стиглості. При цьому не простежується глибоких перетворень низькомолекулярних органічних сполук у високомолекулярні форми, поживні речовини і ферментативна система перебувають у більш лабільному стані.

За даними Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр'єва (І.Г. Строна), насіння зернових, зібране у фазі воскової стиглості, мало вищі масу, вирівняність, енергію проростання і силу росту порівняно з насінням, зібраним у фазі повної стиглості. Насіння, зібране у фазі воскової стиглості, в потомстві мало підвищену життєздатність, урожайність на 10-15% вищу порівняно з насінням, зібраним у фазі повної стиглості.

З агрономічної практики відомо, що при ранньому виляганні хлібів зерно формується щуплим, з гіршими технологічними властивостями.

Дані наукових досліджень засвідчують, що насіння з полеглих рослин дає в потомстві рослини, дещо ослаблені в загальному розвитку; вони мають меншу масу з одиниці площі і короткий колос, нижчу продуктивність і значно зменшену кількість колосоносних стебел.

3.5 Принципи зональної організації насінництва

Останніми роками дедалі більше уваги в селекції і насінництві привертають екологічні аспекти. Донедавна в насінництві головним вважали технологію вирощування насіння з високими посівними властивостями. Технологічними способами вирощування певною мірою можна керувати формуванням цих властивостей. Накопичені експериментальні дані переконливо свідчать про значний вплив природних екологічних чинників на врожайні властивості насіння.

Дж. Ацці встановив, що насіння пшениці, вирощене на півночі Італії за помірної вологої погоди, поступалося врожайними властивостями насінню, вирощеному на півдні країни за сухої жаркої погоди.

Дослідженнями Селекційно-генетичного інституту (Одеса) встановлено, що в системі «ґрунтово-кліматичні умови» ланка «ґрунти» менше впливає на формування властивостей насіння, ніж чинники групи «кліматичні умови». Нестачу тих або інших елементів у ґрунті можна усунути їх внесенням.

На формування врожайних властивостей насіння значною мірою впливають температура і відносна вологість повітря на 8-12-му етапах органогенезу. Найкраще насіння зернових формується, якщо середньодобова температура повітря у фазі колосіння -- дозрівання становить 15 °С.

За умов високої температури і дефіциту вологи скорочується період утворення зерна, насіння часто має низькі посівні властивості, тобто формується щупле насіння з низькою масою 1000 насінин, зниженою польовою схожістю.

Низька температура (9-15°С) у період цвітіння -- формування зерна затримує проходження 10-12-го етапів органогенезу озимої пшениці, сповільнює надходження пластичних речовин у зерно.

Розроблена в Інституті рослинництва ім. В.Я. Юр'єва УААН (Харків) модель агроекологічної пластичності сортів дає можливість здійснювати цілеспрямоване насінництво сучасних сортів сільськогосподарських культур на основі їх адаптивних властивостей до ґрунтово-кліматичних умов і технології їх вирощування. Всі сорти і гібриди поділяють на чотири типи агроекологічної адаптивності.

Сорти і гібриди, здатні накопичувати найбільшу вегетативну масу у фазі трубкування і сухих речовин у зерні в передмолочній фазі, належать до першого типу. Сорти і гібриди першого типу найстійкіші до поступового наростання повітряної і ґрунтової посухи в період дозрівання зерна. Цей тип найхарактерніший для сортів харківської селекції.

Сорти другого агроекологічного типу характеризуються сповільненим накопиченням вегетативної маси рослинами і сухих речовин зерном, підвищеною стійкістю до затяжної посухи. Це сорти зернових культур донецької, одеської, дніпропетровської та запорізької селекції.

До третього агроекологічного типу належать сорти, в яких найбільший приріст вегетативної маси припадає на кінець фази колосіння -- цвітіння, а накопичення сухих речовин у зерні -- на фазу воскової стиглості. Налив зерна у них може бути навіть при 30-25% його вологості. Сорти цього типу добре адаптовані до вирощування за умов достатнього зволоження і нестачі тепла.

Сорти четвертого агроекологічного типу характеризуються широкою нормою реакції на зміни екологічних умов і технології вирощування.

Зональний принцип організації насінництва є складовою екологічного насінництва, яке, в свою чергу, становить науково-методичну основу промислового насінництва. Ґрунтуючись на сучасних досягненнях науки і практики, екологічне насінництво сприяє вдосконаленню цієї галузі, використовуючи здатність насіння в межах генотипу формувати під впливом зовнішніх умов урожайні властивості різного рівня.

Виключно важливу роль екологічних умов у формуванні врожайних властивостей насіння слід ураховувати в практиці насінництва, тобто заготовляти насіння для страхових фондів та інших запасів, насамперед у роки, сприятливі для формування насіння, за потреби купувати насіння тільки в зонах гарантованого і стійкого насінництва.

У більшості країн з високорозвиненим сільським господарством насінництво організовано за агроекологічним принципом. Так, у США, Франції, Чехії та Словаччині товарне насінництво (для самозабезпечення і на експорт) організоване тільки в регіонах, що характеризуються стабільним поєднанням відповідних для культури сприятливих екологічних чинників.

Світовий досвід зонального розміщення товарного насінництва за агроекологічним принципом становить певний інтерес для сільського господарства України, що нині реформується.



4. СИСТЕМА НАСІННИЦТВА ТРИТІКАЛЕ ОЗИМОГО

Селекційно-насінницьку роботу в Україні ведуть на основі єдиної централізованої системи. Ця система об'єднує ланки з виведення (селекція), випробування, реєстрації нових сортів (Державне сортовипробування), масового їх розмноження і заготівлі сортового насіння, здійснення контролю за сортовими (апробація) і посівними (насіннєвий контроль) властивостями насіння.

Завдання основних ланок системи, зв'язок між окремими виконавцями подано у табл. 4.1.

Таблиця 4.1.

Завдання основних ланок системи

Ланка системи	Завдання	Виконавці
Селекція	Виведення нових сортів та їх первинне розмноження	Науково-дослідні інститути, селекційно-дослідні станції
Сортови пробування	Випробування, оцінювання і занесення до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні	Державна служба України з охорони прав на сорти рослин
Насінництво	Виробництво й розмноження сортового насіння при одночасному поліпшенні і підтриманні його сортових властивостей:
	а) виробництво оригінального насіння та еліти;	Науково-дослідні установи - оригінатори нових сортів
	б) виробництво насіння еліти і І репродукції	Дослідні станції, навчально-дослідні господарства с/г ВНЗ і технікумів
	в) розмноження насіння еліти і І репродукції для повного забезпечення потреби господарств у насінні	Елітно-насінницькі і насінницькі господарства. Занесені до Державного реєстру виробників насіння
Сортовий і насіннєвий контроль	Контроль за сортовими властивостями насіння; перевірка посівних і фізичних властивостей насіння	Українська державна, обласні, районні насіннєві інспекції

Україна була першою республікою колишнього СРСР, де було прийнято рішення про вдосконалення системи насінництва зернових культур з організацією її за внутрішньорайонним принципом та переведенням на промислову основу.

Розглянемо систему промислового насінництва зернових культур (Рис. 4.1).

Рис. 4.1. Система насінництва зернових культур



5. ПЕРВИННЕ НАСІННИЦТВО ТРИТІКАЛЕ

5.1 Схема відтворення еліти

Елітне насіння тритікале створюють на основі індивідуально-родинного добору методом половинок (рис. 5.1) і методом масового добору.

Рис. 5.1. Схема вирощування еліти тритікале на основі індивідуально-родинного добору методом половинок



5.2 Технологія і методика роботи в розсадниках первинного насінництва і на посівах супереліти та еліти

Під час насінницької роботи з сортами перехреснозапильних культур доводиться стикатися з гетерозиготними генотипами, кожен з яких певною мірою відрізняється від усіх інших в цій популяції. Якщо припустити, що багато які локуси представлені кількома алелями, то кількість можливих генотипів може бути необмеженою. Генний фонд можна уявити як стабільний комплекс, що формує генотипи, які в середньому дають одну й ту саму фенотипову картину з покоління в покоління.

Кожний сорт перехреснозапильної культури є гібридною популяцією, вирівняною за довжиною вегетаційного періоду, висотою рослин, забарвленням насіння тощо. Він складається з численних біотипів, які різняться між собою за біохімічними ознаками, стійкістю до хвороб, урожайністю та іншими ознаками. Тому насінництво сортів перехреснозапильних культур має ґрунтуватися на поліпшувальних та підтримувальних доборах. Наприклад, завдяки добре організованому насінництву правильним добором кращих біотипів і спрямованому їх перезапиленню сорт озимого жита Петкус у Німеччині використовують у виробництві майже 100 років.

Розмноження сортів без використання поліпшувальних і підтримувальних доборів зумовило регресію цінних властивостей сорту, зниження урожайності.

У насінництві перехреснозапильних культур, залежно від рекомендацій оригінатора сорту, використовують індивідуально-родинний або масовий добір.

Індивідуально-родинний добір залежно від виду культури може мати модифікації. Дуже важливо в процесі індивідуально-родинного добору не збіднити сорт за спадковою основою. Тому велике значення має кількість родин, що вивчаються в розсаднику випробування потомств. У такого суворого перехресника, як жито, 25 рослин забезпечують різноманітність алелів, потрібних для відтворення генотипових особливостей сорту в системі первинного насінництва (А.О. Гончаренко). Залежно від потреби в насінні еліти і коефіцієнта розмноження в практиці насінництва кількість відібраних вихідних рослин значно більша.

Важливою особливістю індивідуально-родинного добору у перехреснозапильних рослин є оцінювання потомства методом половинок. Суть цього методу полягає в тому, що при випробуванні потомств висівають не все насіння від кожної родини, а тільки половину, а решту зберігають. Після комплексного оцінювання в польових умовах насіння гірших родин з резерву вибраковують, а з кращих -- об'єднують і розмножують.

Схема виробництва еліти на основі індивідуально-родинного добору з перевіркою якості насіння за їх потомством охоплює такі ланки: розсадник добору елітних рослин (іноді його закладають спеціально); розсадник випробування потомств 1 - 2-го року; розсадник розмноження 1 - 4-го року; еліта.

Масовий добір по багатьох сортах перехреснозапильних культур проводять за схемою: розсадник добору; розсадник розмноження 1 - 2-го року; еліта. Розсадник добору з оптимальною площею живлення рослин використовують як аналізуючий фон для виділення з популяції найпродуктивніших фенотипів, для збільшення коефіцієнта виходу родоначального насіння і збереження чистоти сорту.

Індивідуально-родинний добір перехреснозапильних культур методом половинок дає можливість контролювати генотип родин не тільки за материнською, а й за чоловічою формою, проводити оцінювання кращих родин за потомством, запобігаючи перезапиленню з гіршими вибракуваними родинами. Порівняно з масовим добором він дає змогу краще використовувати спадкові можливості елітних рослин і добитися помітних зрушень у поліпшенні окремих ознак (вміст цукру, олії, стійкість до хвороб тощо).

6. ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ РЕПРОДУКЦІЙНОГО НАСІННЯ ТРИТІКАЛЕ ОЗИМОГО

Для вирощування високоякісного насіння озимих культур слід підбирати попередники, добре перевірені в кожній ґрунтово-кліматичній зоні.

Щоб запобігти механічному засміченню, потрібно уникати розміщення зернових культур після зернових, зокрема озимої пшениці після пшениці, особливо іншого сорту, а також після жита, озимого ячменю і навпаки.

Озиме тритікале порівняно з озимою пшеницею менш вимогливе до попередників, що зумовлено більшою стійкістю його до посухи і кореневих гнилей. Цінність попередників під озиме жито визначається раннім строком збирання.

У всіх зонах попередники озимого тритікале є ті самі, що й для озимої пшениці. У лісостеповій зоні можна одержати високий урожай насіння високої якості після багаторічних трав (на один укіс), однорічних трав, гороху, кукурудзи на силос ранніх строків збирання.

Обробіток ґрунту диференціюється залежно від попередника, погодних умов, ґрунтових відмінностей і вирощуваної культури. Особливо зростає значення обробітку на важких за механічним складом, ущільнених ґрунтах, а також на засмічених бур'янами і заражених збудниками хвороб полях. Допосівний обробіток ґрунту має забезпечити добре вирівнювання поверхні, нагромадження і збереження вологи та елементів живлення, дружні й рівномірні сходи, тобто оптимальні умови для росту і розвитку рослин.

Удобрення. Під посіви озимих зернових слід вносити повні мінеральні добрива, розраховані для кожної культури і кожного поля відповідно до рекомендацій, фосфорно-калійні добрива вносять під оранку. Щоб запобігти надмірному кущінню і забезпечити вищу насіннєву продуктивність рослин, розрахункову дозу азотних добрив слід використовувати роздроблено для підживлення. Перше підживлення треба проводити на четвертому, друге -- на восьмому етапі органогенезу.

У дослідах, проведених у Миронівському інституті пшениці (В.Ф. Сайко, В.В. Дудник, П.К. Пасічник), внесення азотних добрив (N30) наприкінці весняного кущіння -- на початку виходу в трубку локальним способом дисковою зерновою сівалкою і перед виколошуванням (N60) позакореневе підвищувало врожайність на 4 - 5 ц/га і сприяло формуванню насіння з високою схожістю.

Строки висівання є важливою умовою формування своєчасних і дружних сходів, що значною мірою впливає на урожай і якість насіння. За оптимальних строків висівання озимі утворюють до кінця осінньої вегетації 2-3 синхронних пагони кущіння з добре розвиненою вторинною кореневою системою.

За ранніх строків висівання рослини переростають, тому значна кількість стебел осіннього кущіння може пошкоджуватися і випадати, що посилює весняне кущіння. Посіви пізніх строків входять у зиму, слабко розкущившись. У них продовжується інтенсивне кущіння весною. У таких посівах збільшується частка стебел пізнього весняного кущіння, на яких формується насіння з нижчими посівними та врожайними властивостями порівняно з головними і стеблами осіннього кущіння.

Оптимальні строки висівання озимого тритікале за середньодобової температури 15 °С. Для Лісостепу оптимальними строками сівби є 10-25 вересня.

Норми висівання насіння є однією з важливих умов вирощування не тільки високого врожаю, а й біологічно повноцінного насіння з високими врожайними і посівними властивостями.

Незважаючи на уявну простоту, питання встановлення оптимальної норми висіву на насіннєвих посівах досить складне. Оптимальні норми висіву для певних умов і культур з часом (у міру розвитку технології, підвищення родючості ґрунту, створення нових сортів) змінюються. Тому встановити постійні норми висіву насіння з урахуванням усіх випадків неможливо.

Деякі дослідники дотримуються положення, що для створення насіння з добрими урожайними властивостями доцільно застосовувати знижені норми висіву. Інші стверджують, що краще насіння формується на загущених посівах.

При знижених нормах висіву, вважають перші, формується крупніше насіння, а тому при пересіванні воно забезпечує вищий урожай (Г.В. Гуляєв, В.С. Шестаков). Проте І.Г. Строна довів, що не завжди крупне насіння є найкращим. Часто воно має пухку анатомічну структуру з порушеним співвідношенням між зародком і ендоспермом.

тритікале врожайність насіння сортовий



7.РОЗРАХУНОК НАСІННИЦЬКИХ ПЛОЩ ДЛЯ ТРИТІКАЛЕ

За умов ринкової економіки і багатоукладних форм господарювання розрахунки потреби в насінні і розмірів насінних посівів набувають важливого значення. Кінцевою метою цих розрахунків є впровадження насінницької сівозміни з оптимальною площею, де застосовуватиметься комплекс агротехнічних заходів щодо виробництва насіння.

Таблиця 7.1

Розрахунки потреби в насінні і насіннєвих площах озимого тритікале

Культура	Культура	Сорт	Площа, га	Норма, висіву , ц	Потреба в насінні, ц	Середня врожайність, ц/га	Вихід конд. насіння з 1 га	Спеціалізоване насінецьке господарство
					на площу посіву	Страховий фонд	Всього			Площа нас. пос. га	Потреба в насінні, ц
	Озиме тритікале	АДМ 11	100	2	200	40	240	43	36	6,7	13,4
		АДМ 13	100	2	200	40	240	47	38	6,3	12,6
		АДМ6	100	2	200	40	240	52	41	5,9	11,8
		Амфідиплоїд 256	100	2	200	40	240	45	37	6,5	13



8. ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКИЙ СОРТОВИЙ ТА НАСІННЄВИЙ КОНТРОЛЬ ЗА ЯКІСТЮ НАСІННЯ

8.1 Польова апробація сортових посівів

Польова апробація -- це визначення справжності сорту, придатності сортових і гібридних посівів для використання урожаю з них на насіння.

Одночасно з оцінюванням сортових властивостей посівів визначають засміченість їх важковідокремлюваними культурними росинами і бур'янами, в тому числі карантинними, злісними й отруйними, ступінь ураження хворобами і пошкодження шкідниками.

Апробації підлягають усі сортові посіви в дослідних господарствах, науково-дослідних установ, навчально-дослідних господарствах аграрних навчальних закладів, спеціалізованих насінницьких та інших господарствах, якщо зібраний урожай використовують на насіння. Це стосується посівів та сортів і гібридів, внесених до Реєстру сортів рослин України, а також тих, що проходять виробниче випробування.

Польову апробацію проводять:

а) у дослідних господарствах науково-дослідних установ і навчально-дослідних господарствах навчальних закладів -- комісії у складі спеціалістів обласної та районних державних насіннєвих інспекцій, співробітників відділу насінництва науково-дослідних установ, селекціонерів відповідної культури у присутності представників господарства. За потреби до комісії можуть залучатися спеціалісти обласних і районних агроформувань, фітопатологи науково-дослідних установ, спеціалісти станцій захисту рослин;

б) у спеціалізованих насінницьких господарствах -- комісії у складі агронома насіннєвої інспекції, агрономів управління сільського господарства у присутності агрономів господарства та представника організації -- замовника насіння;

в) у реформованих та інших господарствах -- агрономи цих господарств, а за їх відсутності -- агрономи інших господарств чи організацій, які мають спеціальну підготовку і відповідний документ;

г) реєструють посіви у цих господарствах агрономи цих самих господарств.

В апробації сортових посівів, урожай з яких заготовляють для Державного насіннєвого страхового фонду, можуть брати участь агрономи хлібоприймальних підприємств.

8.2 Насіннєвий контроль тритікале

Насінний контроль здійснюють під час виробництва насіння, заготівлі, зберігання та підготовки до сівби спеціально створеною службою -- державною насіннєвою інспекцією.

Для оцінки якості насіння господарства направляють у інспекцію для лабораторного аналізу середні зразки насіння, відібрані із вихідного зразка (сукупність проб, взятих від партії або контрольної одиниці насіння).

Партія насіння -- це певна за масою кількість насіння даного сорту, однорідного за репродукцією і категорією сортової чистоти, зібраного з однієї апробованої ділянки.

Контрольна одиниця -- це гранична кількість насіння окремої партії або її частини, для визначення якості якої відбирають один середній зразок.

Виїмка (початкова проба) -- невелика кількість насіння, відібраного від партії або контрольної одиниці за один прийом для складання вихідного зразка.

Вихідний зразок (об'єднана проба) -- сукупність усіх виїмок (точкових проб), відібраних від партії насіння або контрольної одиниці.

Середній зразок (проба) -- частина насіння вихідного зразка, виділена для лабораторного аналізу.

Відбирання проб насіння оформляють актом у двох екземплярах, який підписують особи, що брали участь у відборі проб, і скріпляють печаткою господарства. Один екземпляр акту залишається в господарстві, другий -- разом з пробою насіння відправляють у державну насіннєву інспекцію протягом двох діб з часу відбору. У лабораторії перед визначенням якості насіння проводять його оцінку, за кольором, блиском, щуплістю, запахом.

Посівні якості починають визначати встановленням чистоти насіння -- показника, який виражений у процентах за масою. При засміченні насіння понад передбачені норми і неможливості очищення питання про його використання вирішується в кожному конкретному випадку.

Після аналізу насіння на чистоту визначають його схожість шляхом пророщування чотирьох проб по 100 шт. на фільтрувальному папері або у зволоженому піску при певних температурах, встановлених державним стандартом.

Ростки підраховують двічі також у строки, встановлені стандартом. Насіння, що проросло в перший строк, характеризує його енергію проростання, тобто дружність проростання. В польових умовах цей показник має дуже важливе значення для одержання нормальних сходів.

Результати підрахунків сходів за перший і другий строки складають процент схожості.

8.3 Насінницька документація

Сортові посіви засвідчують відповідними актами.

Посіви в первинних ланках насінництва підлягають апробації, починаючи з розсадника розмноження. Акт апробації на ці посіви підписує селекціонер або інший спеціаліст з науково-дослідної установи, який виконував цю роботу.

Насіння, одержане на насіннєвих посівах селекційно-насінницьких закладів, називають і документують відповідно до назви розсадника:

· насіння з рослин, відібраних для закладання розсадника розмноження, - родоначальне насіння;

· насіння, одержане з розсадника випробування потомства 1-го року, - насіння розсадника випробування потомств 1-го року (РВ-1) з розсадника випробування потомств 2-го року -- насіння розсадника випробування потомств 2-го року (РВ-2);

· насіння врожаю розсадника розмноження -- насіння розсадника розмноження (Р-1), розсадника розмноження 2-го року (Р-2);

· насіння посівів РВ-2, Р-1 та Р-2 -- оригінальне насіння;

· насіння урожаю, вирощеного з насіння супереліти, -- насіння еліти.

Щоб уникнути знеособлювання сортового насіння, на всі його партії видають спеціальні документи. Партією називають будь-яку кількість однорідного (однієї культури, сорту, репродукції, одного року врожаю та ін.) за якістю насіння, засвідченого одним документом. Партію насіння власного вирощування, засипаного на зберігання в насіннєві фонди господарства, оформляють «Актом апробації», «Посвідченням про кондиційність насіння», яке видає районна державна насіннєва інспекція за результатами аналізу посівних властивостей насіння.

На насіння, що не відповідає вимогам стандарту на посівні властивості (при його повному аналізі), а також на насіння, перевірене не за всіма нормованими показниками, видають «Результат аналізу насіння».

8.4 Вимоги державного стандарту України ДСТУ 2240-93 до якості насіння

Відповідно до державного стандарту розрізняють певні класи насіння. Якщо насіння відповідає вимогам стандарту, його називають кондиційним. Залежно від посівних якостей насіння зернових, зернобобових та олійних культур, а також бобових і злакових трав поділяють на три класи. У табл. 8.1 наведено дані стандарту на зернові та деякі зернобобові культури.
Господарства повинні спочатку висівати насіння І, а потім II класу. Висівати некондиційне насіння заборонено. Для насінних посівів використовують насіння тільки І класу.

Таблиця 8.1

Державний стандарт та посівні якості насіння тритікале

(ДСТУ 2240-93)

Культура	Репродукції насіння	Зміст насіння	Схожість, %
		Основної культури, %	Інших видів, шт./кг
			культурних	бур'янів
тритікале	РН 1-3	98,0	40	40	90,0



9. ОХОРОНА ПРАЦІ

9.1 Охорона праці при вирощуванні ярого ріпаку

Законодавство з охорони праці є частиною трудового права і повинне забезпечувати здорові та безпечні умови праці, сприяти зростанню її продуктивності.

Основні принципи законодавства з охорони праці базуються на положеннях, закріплених Конституцією України. Крім Конституції, у нашій країні діють закони та інші державні акти, постанови Кабінету міністрів і відомств та норми з охорони праці , наведені у правилах внутрішнього розпорядку підприємств та організацій [37].

Важливе значення має Кодекс законів про працю. Конституційне право громадян нашої держави на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності відображено у Законі України „Про охорону праці" прийнятого Верховною Радою України 14 жовтня 1992 року, в якому закріплено гарантії прав громадян на охорону праці, порядок організації охорони праці на виробництві, дії державних, міжгалузевих та галузевих нормативних актів про праці , порядок організації встановлено відповідальності працівників за порушення законодавства. Дія закону поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і виду їх діяльності, на всіх працюючих незалежно від їх посади і рівня кваліфікації.