Бізнес-план розвитку галузі рослинництва в СТОВ "Маяк" Кодимського району Одеської області

Згідно з чинним законодавством члени сільськогосподарських підприємство мають бути працевлаштованими на підприємстві, що підвищує рівень їх соціального захисту й упереджує звільнення з роботи.

Відносна надлишкова зайнятість працюючих у сільськогосподарських підприємств стримує процес підвищення рівня оплати праці

Підвищення рівня оплати праці у СТОВ «Маяку» стримує також необхідність здійснення ними витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури села.

А для того щоб інвестувати інше підприємство у СТОВ «Маяк» немає коштів. Але воно виявляє спонсорську допомогу місцевій школі, ФАБу та дитячому садочку.

Але 2011-2012 році підприємство запланувало після розроблення бізнес-плану, залучити інвесторів, за рахунок, які можна розширити посівні площі, заново відкрити таку галузь, як тваринництво.

3.10 Ризики підприємства та запобіжні заходи

На даний момент найбільшою загрозою на даному підприємстві є банкрутство, а також не урожайність, тому що СТОВ «Маяк» спеціалізується на галузі рослинництва. Також великих збитків приносить велика конкуренція на ринку, а особливо на національному. Для підприємства є багато ризиків, такі як, наприклад, кредитний ризик.

Кредитний ризик - це не лише ризик комерційного банку, який зводиться до неповернення кредитних ресурсів, але і ризик позичальника. З огляду на те, що в сільському господарстві кредит є опосередкованою формою використання майбутніх доходів, під кредитним ризиком сільськогосподарських підприємств розуміємо ймовірність втрати не лише заставленого майна, але і майбутніх доходів.

Для того, що уникнути різних ризиків можна за страхувати підприємство.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств (урожаю сільськогосподарських культур, багаторічних насаджень, тварин) має певні особливості.

Сільськогосподарське підприємство має право страхувати будь-яку частину свого майна за повною вартістю (вибіркове страхування). Окремо від власного майна можуть страхуватися основні фонди, що передані в оренду іншим підприємствам та організаціям.

У разі страхування майна підприємств вирізняють два типи договорів:

а) страхування від вогню, удару блискавки, вибуху;

б) комплексне або розширене страхування «від вогню та інших випадків», яке включає, крім ризиків пожежі і вибуху, додатково такі страхові події: землетрус; зсув; обвал; буря; ураган;повінь; град, злива; осідання ґрунту; затоплення; шторм; цунамі;туман; пошкодження майна водою з водопровідних, каналізаційних, опалювальних систем; крадіжки зі зломом (пограбування).

Але перш ніж приймати рішення про страхування, необхідно

проаналізувати ті ризики, на які наражається сільськогосподарське підприємство. Адже не всі ризики можна і потрібно страхувати.

Якщо сільгоспвиробник вже має багаторічний досвід вирощування культури, то він, безумовно, добре знає, які природно-кліматичні ризики в даній місцевості є найбільш небезпечними для виробництва цієї культури і наскільки часто вони трапляються. Якщо ж у виробника такого досвіду немає, то ми радимо спершу опитати з цього приводу сусідів, а також проконсультуватися у головного агронома обласного управління сільського господарства, який може надати йому пораду на підставі зібраних статистичних даних та власного досвіду.

Сільгоспвиробник може усунути наявні ризики іншими доступними підприємству способами. Наприклад, можна застосовувати стратегію уникнення ризику, тобто обирати такі види діяльності, які є менш доходними, але й менш ризикованими. Можна здійснювати диверсифікацію виробництва чи діяльності, аби одні й ті самі ризики не загрожували діяльності господарства в цілому, а стосувалися лише його окремих напрямків. До методів диверсифікації належить також географічна диверсифікація, тобто вирощування культур на віддалених один від одного полях. Можна, нарешті, просто накопичувати кошти на випадок несприятливих подій, тобто займатися самострахуванням.

Страхування, по суті, означає передачу ризиків іншій стороні - страховій компанії, і робиться це за певну плату. Тому здійснювати страхування доцільно лише відносно тих ризиків, які не можна нівелювати іншими способами. Нарешті, слід мати на увазі, що страхові компанії можуть не погодитися приймати певні ризики на страхування. Приймаючи об'єкти на страхування, страхові компанії керуються ознаками, за якими вони відносять певну подію до страхового ризику.

Якщо після ретельного аналізу ризиків, які загрожують діяльності підприємства, було прийняте рішення про необхідність страхування певних сільськогосподарських культур від певних ризиків, то наступним кроком у здійсненні страхування буде вибір форми страхування та страхової компанії.

На даний момент в Україні є багато підприємств, які зайняті в сільському господарстві, але дуже мало підприємств займається вирощування скотарства, свинарства, вівчарства, птахівництва та бджільництвом.

За рахунок цього на території Україні можлива така проблема, як продукція тваринництва, якщо всі підприємства від цієї галуззі, то прийдеться всю продукції імпортувати з інших держав, а це не вигідно для нашої держави.

Найбільше ризику підприємство спостерігається на ринку, тому що не завжди можливо продати свою продукцію або за вигідну ціну.

А також можливі поправки в законі, які негативно впливають на підприємство.

У майбутньому за рахунок, того, що підприємство вийде із кризи, залучить інвесторів і зможе у повну силу функціонувати, тоді підприємство застрахує своє майно і землі.

3.11 Екологія та безпека виробництва

СТОВ «Маяк» випускає екологічне чисте зерно, яке відповідає всім якісним стандартам.

Наше підприємство не сильно негативно впливає на навколишнє середовище, тому використовує хороші добрива які не сильно пливає на навколишнє середовище.

Сьогодні під екологізацією розуміють процес поступового і послідовного впровадження систем технологічних, управлінських та інших рішень, які дозволяють підвищувати ефективність використання природних ресурсів і умов поряд з покращенням або хоча б збереженням якості природного середовища. Це одна з головних вимог сучасності в умовах глобальної екологічної кризи. В соціально-економічному плані екологізація повинна спиратися на перехід до природозберігаючих методів господарювання, а в технічному - на екологізацію технологій виробництва і природокористування.

Розробка ефективних засобів очищення промислових, комунальних та тваринницьких стічних вод і промислових та транспортних викидів в атмосферу. Воно частково запобігає забрудненню довкілля, але повністю не ліквідує його, хоча ефективність окремих очисних технологій сягає 99% - 99,9%, їм не може належати провідна роль, коли мова йде про гармонізацію взаємодії суспільства і природи (дуже висока дороговизна сучасних очисних технологій). Основні види очистки: механічні, хімічні, біологічні, електричні і т. п. вивчатимемо в наступних темах.

Значно перспективнішими є заходи спрямовані на зменшення або повну ліквідацію шкідливих відходів, що забруднюють довкілля. Головний напрям - це перехід до використання замкнутих технологій, для яких характерна відсутність обміну речовин із зовнішнім середовищем. Стосовно технологічної операції це можна розуміти як процес у якому відсутні викиди твердих, рідких і газоподібних речовин - відходів. Важливе значення тут відводиться розробці нових альтернативних технологій в енергетиці, нетрадиційних матеріалів, розробка технологій на основі природних (екологічних) процесів, саме тут важливе значення має використання останніх досягнень науки і техніки. Це самий перспективний шлях екологізації.

У зв'язку з цим у розвитку технології інтенсивного вирощування зернових колосових культур намітилися нові підходи, пов'язані з розробкою інтегрованої системи їх обробітку. Для неї характерна максимальна диференціація технології догляду в залежності від стану грунту та посівів, розвитку шкідливих організмів, метеорологічних умов, історії полів, економічних та екологічних чинників. Можливість управління розвитком посівів у процесі вегетації ґрунтується насамперед на розбудові системи азотного добрива, впровадженні дробових підгодівлі, помірному харчуванні рослин азотом в осінній період і оптимальному - в період диференціації конуса наростання і формування елементів структури продуктивності, а також раціональному застосуванні ретардантів і засобів захисту рослин .

Формуванню високих врожаїв, запобігання вилягання посівів і пошкодження шкідливими організмами багато в чому при цьому сприяє інтегрований захист рослин. Важлива роль у ній відводиться застосуванню хімічних засобів на основі даних фітосанітарного контролю і прогнозу розвитку хвороб, шкідників і бур'янів. Захисні заходи починаються восени і тривають аж до збирання.

Не заглиблюючись в аналіз різних видів забруднені., хочу привернути увагу до біологічного забруднення, яке спостерігається в останній час через проникнення в екосистеми сторонніх, не характерних для них мікроорганізмів, тварин і рослин. Саме таке забруднення може мати незворотній характер і «вилікувати» його практично неможливо.

Через нестачу коштів на заходи щодо проведення землеустрою та охорону земель від негативних природних та антропотехногенних виливів, відтворення родючості ґрунтів, їх якісний стан погіршуються, рівень продуктивності сільськогосподарських угідь у переважній більшості господарств залишається низьким, а землеємність несільськогосподарських галузей залишається високою.

На даний момент екологія значно погіршилися, тому після різних аварій часто випадають кислотні опади, часто змінюється погода.

Підприємство запроваджує нові сорти різних культур які екологічно чисті, а також використовує добрива, які не шкодять грунту.

Висновки

Створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки та забезпечення постійного зростання рівня життя й добробуту населення пов'язане із розвитком агропромислового комплексу і, перш за все, з його провідною галуззю - сільським господарством.

Сприятливі природо-кліматичні умови, наявність високо родючих земель, потужний виробничий потенціал України обумовлюють досягнення високих показників виробництва продукції сільського господарства. Однак ці унікальні умови використовуються незадовільно. Здійснювана реформа аграрного сектору економіки, внаслідок допущених недоліків і, насамперед, безсистемного підходу до проведення реформ, невдалого вирішення проблеми власності, відсутністю належної інфраструктури ринку та ринкового механізму ведення господарства, очікуваних результатів не забезпечила.

Нині сільське господарство України характеризується нестабільністю виробництва, погіршенням матеріально-технічної бази, недостатнім обсягом інвестицій і зменшення капіталовкладень, погіршення енергозабезпеченості, не вирішенням соціальних проблем на селі.

У сучасній ринковій економіці важливою передумовою ефективного використання обмежених виробничих ресурсів і досягнення високих кінцевих результатів є планування діяльності підприємств. Проте нині воно є не регламентованим з огляду на єдині правила чи стандарти. Більше того, напрацьований як вітчизняною, так і зарубіжною наукою та практикою інструментарій планування є досить різноманітним, що дає змогу використовувати такий набір методів та алгоритмів, який є прийнятним для кожної ситуації. Вибрати їх, поєднати в єдину систему планування належить керівнику, менеджеру, безпосередньому виконавцю.

Бізнес-план - це письмовий документ, в якому викладено сутність підприємницької ідеї, шляхи та засоби її реалізації та охарактеризовано ринкові, виробничі, фінансові аспекти майбутнього бізнесу, а також особливості управління ними. Бізнес-план підсумовує ділові можливості та перспективи, пояснює, як ці можливості можуть бути реалізовані існуючою командою менеджерів.

Зернове господарство - високомеханізована галузь, завдяки впровадженню комплексної механізації виробничих процесів та підвищенню врожайності зернових культур продуктивність праці закономірно і постійно зростає.

В останні роки економічна ефективність зерновиробництва в цілому знизилася. Це зумовлене зростанням цін на техніку, паливо-мастильні матеріали, добрива, агрохімікати та інші ресурси. Урожайність в господарстві коливається відповідно з природними умовами, вона є досить низькою, що негативно впливає на прибутковість підприємства. Тому необхідно підвищити урожайність зернових культур за рахунок введення нових районованих сортів, внесення науково обґрунтованих доз добрив.

Проаналізувавши діяльність СТОВ «Маяк», можна зробити таки висновки:

Аналізуючи таблицю «Розмір та структура земельних угідь в СТОВ «Маяк», можна зробити висновок, що площа сільськогосподарських угідь у 2010 році порівняно з 2009 роком зменшились на 637,59га або на 21,27%, а ця все земля в ходить у ріллю, а отже, пасовища, багаторічні насадження, сіножаті в цьому році були застосовані у використанні.

Майже все землі були орендовані у місцевого населення, за кризового стану в 2010 році, орендодавці забрали 20% своїх земель власне користування, а деякі передали свої сертифікати в користування підприємству-конкуренту.

Аналізуючи таблицю «Економічну забезпеченість», можна зробити такий висновок, що площа земельних угідь зменшилася у звітному році порівняно з базисним роком на 637,59га, а середньорічна чисельність працівників, які зайняті у виробництві зменшилося у 20010 році порівняно з 2008 роком на 22 чол. або на 23,22%.

Вартість основних виробничих фондів збільшилася на 91 тис. грн.. або 2,62%, а вартість оборотних фондів збільшилася на 1680 тис. грн.. або на 34,33%, а це означає, що на підприємстві почали більше використовувати техніку та технології.

Поголів'я великої рогатої худоби зменшилося на 148 гол., а поголів'я корів збільшилося на 37 гол або в 2,23 рази, а це означає, що на підприємстві більше почали виробляти молока.

Вартість валової продукції в порівняних цінах зменшилась на в 23,06 %, а у галузі рослинництва на 20,52%, також у галузі тваринництва на 33,23%.

Доход (виручка) від реалізації збільшилося на 1906 тис. грн.. або в 49,05%, але чистий прибуток збільшився на 301 тис.грн.

Отже, можна зробити висновок, що дане підприємство отримує прибуток, незначний, але може покрити всі витрати.

Сільськогосподарська продукція має різне цільове призначення, згідно з цим критерієм вона поділяється на три типи: кінцевого споживання, проміжну і сировину. До продукції кінцевого споживання відносять ту продукцію, яка завдяки своїм біологічним якісним характеристикам

Безпосередньо використовуються для особистого споживання (свіжі овочі, фрукти, ягоди, незбиране молоко тощо). Продукція, призначена для подальшого використання в сільськогосподарському виробництві в наступних циклах відтворення, називається проміжною ( насіння, садивний матеріал, корми). Сільськогосподарська сировина (сировинні ресурси) представлена тими видами продукції, які використовуються для промислової переробки ( цукровий буряк, технічні сорти картоплі, значна часка зерна, льонопродукція, соняшник тощо).

Шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва передбачають комплекс таких основних заходів:

- поліпшення використання землі, підвищення її родючості;

- впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва;

- поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції;

- раціональне використання основних виробничих фондів і трудових ресурсів;

- впровадження ефективних і ресурсозберігаючих технологій та індустріальних методів виробництва;

- підвищення якості і збереження виробленої продукції;

- широке використання прогресивних форм організації виробництва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання;

- розвиток сільськогосподарського виробництва на основі різноманітних форм власності і видів господарювання і створення для них рівних економічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

Список використаної літератури

1. Азізов С.ПОрганізація аграрного виробництва і бізнесу: Підручник/ За ред.. проф.. /С.П. Азізова, П.К. Канінський- К.: «Фенікс», 2006. - 790 с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка аграрних підприємств./ В.Г. Андрійчук -К.: КНЕУ, 2002. - 536 с

3. Белінський П.І. Менеджмент виробництва та операцій./ П.І. Белінський Підручник. - Київ: Цент навчальної літератури, 2005. - 624с.

4. Буряк П.Ю. Економіка праці й соціально-економічні відносини. / Буряк П.Ю., Карпінський Б.А., Григор'єва М.І. Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 440 с.

5. Гайдуцький П.І. Формування ринкових відносин в АПК. / П.І. Гайдуцький навч. посібник. - К.: Вища школа, 1994

6. Збарський В.К., Ільчук М.М., Зайцев О.Г. Теорія і практика планування підприємницької діяльності в АПК./ Збарський В.К., Ільчук М.М., Зайцев О.Г. -К.:, 1999.-120с.

7. Ільчук М.М. Формування виробничо-економічних зв'язків підприємницьких структур агро бізнесу. / М.М. Ільчук - К., 2000.-59с.

8. Ільчук М.М. Організація і планування сільськогосподарського виробництва / Ільчук М.М., Зрібняк Л.Я., Мельник С.І. [за редакцією М.М. Ільчука та Л.Я. Зрібняка]. Підручник. - Вінниця: Нова Книга, 2008 - 456 с.

9. Москалюка В. Є. Планування діяльності підприємства. Навчальний посібник. / В.Є. Москалюка - К.: КНЕУ. Київ 2005. 377 с.

10. Нелеп В.М. Планування на аграрному підприємстві: / В.М. Нелеп [Підручник 2-е видання перероблене та доповн] -К.: КНЕУ, 2004, - 495 с.

11. Петюх В.М. Управління персоналом. / В.М. Петюх- К.: КНЕУ, 2002.

12. Сахацький М.П., Маркетинг. Теоретичні основи маркетингу та інформаційне забезпечення маркетингової діяльності підприємства: / Сахацький М.П., Запша Г.М., Крутій Ю.С. [Навчальний посібник]. К: - Одеса, 2008.-215 с..

13. Семенов В. Ф., Загальний курс агробізнесу: / Семенов В. Ф., Сіваченко І.Ю., Федоряка В.П. [Навч. Посібник] - К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000. - 301с. - (Вища освіта ХХІ століття).

Размещено на Allbest.ru