2.4.1 Розміщення насінних посівів у сівозміні, вибір попередника

Найкращий попередник для пшениці озимої у зоні Лісостепу - багаторічні бобові трави. Вони збагачують ґрунт азотом і високоякісною органічною масою з поживних решток. З рослинними рештками в ґрунтізалишається до 150 кг/га азоту.

Відмінним попередником є зернові бобові культури: горох, вика, кормові боби, соя та ін. Вони поліпшують структуру ґрунту, не забирають з нього азот, зменшують забур'яненість. Вважається, що чим сильніше розвинений травостій зернобобових, тим більший вплив їх на врожайність наступної культури.

Добрим попередником є також озимий ріпак, посівні площі якого мають тенденцію до зростання. Він добрий фітосанітар у зернових сівозмінах. Кореневі рештки ріпаку запобігають переущільненню ґрунту, покращують його структуру та збагачують органічною речовиною, що рівноцінно внесенню 20 т/га органічних добрив.

Однорічні трави, горохо-вико-вівсяні сумішки, що використовуються на зелений корм, сіно, силос, теж вважаються добрими попередниками. Це зумовлюється ранішим від інших культур звільненням поля і зменшенням забур'яненості, оскільки насіння бур'янів не встигає достигнути. Очистити поле від бур'янів можна також поверхневими обробітками ґрунту.

Можна сіяти після вівса, оскільки він не уражується кореневими гнилями і залишає більш якісні пожнивні рештки, ніж інші зернові культури.

Із непарових попередників кращим є горох. Він рано звільняє поле, залишає більше вологи в ґрунті порівняно з іншими непаровими попередниками.

2.4.2 Розробка систем удобрення під пшеницю озиму

Пшениця озима виносить з урожаєм значну кількість елементів живлення з ґрунту. Для формування врожаю зерна 10 ц/га необхідно: 28-37 кг азоту; 11-13 кг фосфору; 20-27 кг калію, 5 кг кальцію, 4 кг магнію, 3,5 кг сірки та 5 г бору, 8,5 г міді, 270 г заліза, 82 г марганцю, 60 г цинку, 0,7 г молібдену. Слід зазначити, що чим більший урожай і вища доза мінеральних добрив, тим більший винос поживних речовин.

Найбільший ефект дає повне забезпечення потреб рослин пшениці озимої всіма елементами живлення. Урожайність залежить від лімітуючого чинника. Неправильне співвідношення азоту, фосфору і калію призводить до зменшення продуктивності рослин, ураження хворобами, зниження якості зерна та ін.

За даними Миронівського інституту пшениці, кращим співвідношенням елементів живлення N:Р:К є 1,5:1:1.

Мінеральні добрива можна вносити під основний обробіток восени, давати в рядки при сівбі і підживлювати ними посіви під час вегетації. Повну норму фосфорних і калійних добрив у господарстві вносять під основний обробіток. Перенесення цих добрив для осіннього чи весняного підживлення набагато знижує їх ефективність. Добрива вносили під оранку -- вони перемішувалися з шаром ґрунту на глибину оранки від 5-10 до 22-25 см. Глибоке перемішування добрив сприяє кращому розвитку кореневої системи, проникненню її на більшу глибину в початкових фазах росту і підвищенню зимостійкості.

Узагальнюючи дані науково-дослідних установ, зональних агро-хімлабораторій та досвід вирощування за інтенсивною технологією, під пшеницю озиму рекомендуються такі орієнтовні норми внесення мінеральних добрив:

Орієнтовні норми мінеральних добрив для формування 50 ц/га зерна озимої пшениці

2.4.3 Строки, способи і глибина сівби насіння

До цього часу найбільш розповсюдженим способом сівби є рядковий з міжряддям 15 см (сівалки С3-3,6А; С3-3,6А-03; СЗ-5,4).

Глибина сівби озимої пшениці становить 3-5 см. Пізні строки сівби вимагають мілкішого загортання, ніж ранні.

На яку б глибину не загорталось насіння, вузол кущіння буде формуватись на глибині 2-3 см. При глибокому загортанні на ріст підземної частини стебла від насінини до вузла кущіння (епікотиль) витрачається основна частина ендосперму, проросток виходить на поверхню ослаблений. Така рослина слабше кущиться, внаслідок розтягування вузла кущіння формується слабша коренева система, рослина менш продуктивна, схильна до вилягання.

Продуктивність пшениці озимої найвища за оптимальної норми висіву, величина якої залежить від кліматичних умов, родючості ґрунтів, попередника, удобрення, біологічних особливостей сорту, строків і способів сівби, якості насіння і т.д.

На родючих ґрунтах, після кращих попередників і на вищих фонах удобрення норму висіву необхідно зменшувати. Сорти, які відзначаються більшим кущінням, сіють з меншими нормами, порівняно із рослинами, які кущаться слабко. Вважається, що норму висіву можна збільшити в зоні достатнього зволоження. На важких ґрунтах, де спостерігається низька польова схожість насіння, сіють більше, а на структурних чорноземах, які забезпечують вищу польову схожість, норму висіву доцільно дещо зменшити.

Норма висіву безпосередньо пов'язана із строками сівби. За сівби у ранні строки рослини добре кущаться і формують нормальний стеблостій при менших нормах висіву. На пізніх посівах для створення оптимального числа продуктивних стебел на одиниці площі норму висіву необхідно збільшувати на 10-15%.

Згідно з численними рекомендаціями, оптимальна норма висіву для сортів, які вирощуються у господарстві становить 4,5-5,5 млн. схожих насінин на 1 га, або 160-250 кг/га.

Продуктивність рослин зменшується як за ранніх, так і за пізніх строках сівби. У першому випадку пшениця озима розвиває велику вегетативну масу, сильно кущиться. Внаслідок переростання, рослини починають інтенсивно використовувати запасні речовини і стають менш стійкими до несприятливих умов, знижують зимостійкість. Крім того, рослини ранніх строків сівби більше пошкоджуються шкідниками і хворобами, посіви сильніше забур'янені, можуть випрівати. Навесні, коли пшениця кущиться, бур'яни випереджають її в рості і затінюють, забираючи значну частину елементів живлення і вологи. Все це призводить до сповільнення росту, зрідження посівів та зменшення врожаю.

Рослини пізніх строків сівби довше сходять, не встигають восени розкущитись, розвинути достатню кореневу систему і надземну масу.

Сприятливі умови для проведення сівби настають, коли встановлюється середньодобова температура повітря +14...+15 °С, а осіння вегетація триває 40-50 днів.

Для Лісостепу України оптимальними календарними строками сівби вважають 10-25 вересня. Строки сівби залежать від родючості ґрунту. На бідних ґрунтах необхідно сіяти раніше, на родючих --- пізніше, щоб до зими рослини не переростали. Оптимальні строки сівби на удобрених полях зміщуються на 10-15 днів пізніше, порівняно з сівбою на менш удобреному фоні.

Строки сівби на насіннєвих посівах змінюються залежно від біологічних особливостей сорту. Для пластичних сортів інтервал оптимальних строків сівби довший. Календарні строки сівби сортів інтенсивного типу помітно змістились, порівняно з раніше вирощуваними сортами, на другу половину оптимальних строків. Ці сорти необхідно висівати за 7--10 днів.

Підготовка насіння до сівби починається зразу ж після збирання врожаю. Насіння у господарстві очищають на машинах первинної очистки ОВП-20А, за потреби просушують. Весною, перед сівбою, підготовка насіння складається з трьох операцій: протруювання, обробка мікроелементами і бактеріальними добривами.

Для захисту від бактеріальних та грибних захворювань рослин, насіння пшениці озимої у господарстві протруюють Вітаваксом 200 ФФ, 34 % в.с.к. (карбоксин 17 %+тирам 17 %, 2,5 л/т).

Протруєне насіння, в день сівби, обробляють бактеріальними добривами, поєднуючи з обробітком молібденом і бором.

2.4.4 Догляд за насінницькими посівами пшениці озимої

Своєчасне проведення агротехнічних заходів під час вегетації дає змогу збільшити продуктивність окремих елементів рослин і посівів вцілому.

За нестачі вологи у верхньому шарі і недостатнього осідання ґрунту, зразу ж після сівби, проводять коткування кільчасто-шпоровими котками. Це забезпечує дружні сходи, кращий розвиток кореневої системи восени, підвищує зимостійкість.

Боротьбу з мишовидними гризунами проводять за наявності на 1 га 8-10 і більше їх колоній. Вносять у нори 150-200 г аміачної води, після чого їх притоптують. Високоефективним є застосування сухого амінокісткового (0,1-0,4 кг/га) або зернового бактероденциду (1-2 кг/ га), які не шкідливі для теплокровних тварин.

Весняне боронування, проводять за проведення першого підживлення азотом прикореневим способом. Борони агрегатуються з сівалкою, сприяючи кращому загортанню гранул добрив ґрунтом. За один прохід агрегату виконується два види робіт -- підживлення і боронування, що є елементом ресурсозбереження.

Важливим резервом підвищення врожайності пшениці озимої є боротьба з бур'янами. За сильної забур'яненості посівів озимої пшениці урожайність зерна зменшується на 25-30 % і більше. Зниження врожаю зерна та його якості відбувається внаслідок конкуренції між бур'янами і культурними рослинами за воду, світло, поживні речовини.

За високої агротехніки вирощування пшениця озима ще восени добре кущиться, перешкоджаючи розвитку бур'янів. Після сприятливої перезимівлі вона рано навесні починає інтенсивний розвиток і закриває своїм стеблостоєм всю поверхню ґрунту, пригнічуючи сходи бур'янів. Це дозволяє віднести пшеницю озиму до групи культур, які меншою мірою забур'янюють поле і не призводять до нагромадження насіння бур'янів у ґрунті.

З іншого боку, тривале перебування цієї культури у фазі осіннього і весняного кущіння (до двох місяців), коли ріст рослини у висоту є мінімальним, створює добрі умови для випереджаючого розвитку бур'янів. Це спостерігається за несприятливих умов росту, на дуже забур'янених полях та на зріджених посівах.

До найбільш злісних бур'янів пшениці озимої належать ті, біологічний цикл розвитку яких збігається з розвитком рослин пшениці озимої. Це, перш за все, озимі та зимуючі бур'яни.

Часто ефективність агротехнічних заходів боротьби з бур'янами низька внаслідок несвоєчасного і неякісного їх проведення.

Оскільки бур'яни найбільш чутливі до гербіцидів у ранньому віці, боротьбу з ними хімічним методом розпочинають якомога швидше -- у фазі повного кущіння зернових.

Рослини пшениці озимої з моменту сівби аж до збирання часто уражаються хворобами, що призводить до зниження врожаю зерна та його якості.

Збудниками хвороб зернових є в основному гриби, бактерії, віруси, мікоплазми. й нематоди. Вони передаються через ґрунт, насіння і залишки попередньої культури. Найбільш поширені хвороби озимої пшениці -- тверда і летюча сажка, іржа, борошниста роса, кореневі гнилі, снігова плісень, септоріоз, фузаріоз та ін. Хвороби супроводжують впродовж усієї вегетації до повної стиглості зерна.

Найкращий метод боротьби з хворобами -- це впровадження стійких до ураження сортів. У сприятливих для розвитку хвороб умовах ці сорти не знижують урожайність. Хімічну обробку посівів не проводять або застосовують у невеликих розмірах. Особливо ціняться сорти, які мають комплексну стійкість проти основних хвороб.

Зменшують захворювання агротехнічні заходи. Це правильне чергування культуру сівозміні, розміщення пшениці після кращих попередників. Своєчасним основним обробітком ґрунту можна значно зменшити нагромадження інфекції на полях.

Система удобрення повинна передбачати внесення органічних і мінеральних добрив.

Найбільш стійка до ураження хворобами пшениця оптимальних строків сівби. На надто ранніх посівах восени нагромаджується значно більше інфекції бурої і жовтої іржі, борошнистої роси, кореневих гнилей, септоріозу, бактеріальних і вірусних хвороб. Пізні посіви сильніше уражаються сажкою. Глибоко посіяне насіння (6-8 см) довше сходить, а його проростки зазнають ураження збудниками пліснявіння, гнилі кореневої, сажки твердої.

За вегетаційний період у випадку сильного ураження застосовують хімічні препарати для одного-трьох обприскувань посівів. Проведення хімічних захисних заходів найбільш ефективне, коли поширення патогенів перебуває на рівні економічного порогу шкідливості.

Економічні пороги шкідливості хвороб

На ранніх фазах росту рослини пшениці озимої захищені препаратами, що використовувались для протруювання насіння

Боротьба з шкідниками полягала у дискуванні стерні у 1-2 сліди після збирання врожаю, оранка та інші агрозаходи обмежують розмноження і поширення пильщиків. Так, лише за рахунок оранки, можна знищити до 60 % личинок шкідника.

Якщо шкідники загрожували урожаю, що буває при перевищенні економічного порогу шкідливості, посіви обробляли інсектицидами.

Хімічний захист озимини у фазах сходів-кущіння доцільний за наявності на 1 м2: попелиці 50-100, блішок -- 30-50, цикадок -- 150, а злакових мух -- 40-50 екземплярів на 100 помахів сачком. Знешкодження цих фітофагів забезпечують Бі-58 новий (1,5 л/га), Децис форте (0,05-0,08 л/га), Золон (1,5-2,0 л/га), Карате Зеон (0,2 л/га), Кінмікс (0,2 л/га), Флорі (0,07 л/га), Парашут (0,5-0,75 л/га) та ін.

Провідну роль у боротьбі зі шкідниками повинні відігравати агротехнічні заходи.

Важливо також зібрати врожай в оптимально ранні та стислі строки, провести лущення стерні, ранню оранку. Своєчасний обробіток ґрунту знижує нагромадження шкідників у ґрунті.

Вносити інсектициди доцільно у поєднанні з іншими пестицидами. Це дає змогу економити кошти і зменшити пестицидне навантаження посівів

Унаслідок вилягання посівів порушується нормальний ріст і розвиток рослин, зменшуються розміри фотосинтезуючої поверхні, сповільнюється засвоєння елементів живлення та води, що спричинює значні втрати врожаю.

Чим швидше вилягають посіви, тим більший недобір зерна. Рівень втрат збільшується також внаслідок погіршення умов збирання врожаю у жнива. Ймовірність вилягання зростає за високих доз азоту, дефіциту калію, у загущених посівах, надмірних опадах, за сильних вітрів.

2.4.5 Здійснення сортовогоконтролю

Головний метод сортової чистоти -- апробація посівів. Вона дає можливість визначити придатність посіву для використання на посівні цілі.

З 1992 року апробація посівів проводиться методом окомірної (візуальної) оцінки рослин у полі. Аналіз рослин елітних посівів роблять по двох діагоналях поля, а інших -- по одній. Площа апробованої ділянки посіву для озимої пшениці не повинна перевищувати 450 га. Якщо вона більша встановленого розміру, то її розбивають на декілька ділянок і на кожній із них аналіз рослин в полі проводять в 150 пунктах. У кожному з них оглядають не менше 10 стебел. При аналізі рослин (у фазі початку воскової стиглості) у пунктах виділяють такі групи стебел:

ь основного сорту апробованої культури;

ь інших видів, різновидностей та сортів апробованої культури (сортові домішки);

ь основної культури, що уражена сажкою;

ь інших культурних рослин, насіння в яких важко відокремлюється від насіння апробованої культури;

ь злісних бур'янів,

ь карантинних бур'янів,

ь недорозвинені стебла апробованої культури (у відповідності з "Інструкцією по апробації сортових посівів").

Результати підрахунків у кожному пункті записують у журнал, апробатора, а потім підсумовують кожну групу стебел і визначають сортову чистоту на вміст домішок.

Якщо апробація проводилась по двох діагоналях, то підрахунки роблять по кожній з них окремо, а потім визначають середні показники. Апробаційні документи:

ь Акт апробації складають на кожний сортовий посів, що апробується;

ь Акт реєстрації згідно затвердженої форми видається на зареєстровані сортові посіви;

ь Акт вибракування оформляється на сортові посіви, визнані непридатними для насіннєвих цілей.

Для поліпшення сортової чистоти посівів пшениці озимої проводять сортове прополювання посівів з метою видалення інших сортів, культурних рослин, бур'янів в ту пору, коли добре видно апробаційні ознаки. Вирвані рослини виносять за межі поля.

Свідоцтвом супроводжується насіння першої і послідуючих репродукцій, атестатом -- насіння еліти, супереліти і розсадника розмноження, доведені до норм державного стандарту на посівні якості. На насіння, не доведене до норми державного стандарту, виписуються сортові посвідчення.

Для проведення апробації наказом обласного управління сільського господарства та наукової установи, що виконує функції обласної дослідної станції, створюються обласна комісія, до складу якої входять представники від: наукової установи; обласної насіннєвої інспекції; обласного управління сільського господарства.

2.4.6 Строки та способи збирання озимої пшениці

Збирають пшеницю озиму у фазі воскової стиглості зерна, застосовуючи однофазний (пряме комбайнування) спосіб збирання.

Для прямого комбайнування залишають чисті, стійкі проти обсипання, неполеглі та зріджені низькорослі посіви пшениці, які досягли повноїстиглості. Застосовують його також у дощові жнива.

При збиранні старанно регулюють процес, щоб звести до мінімуму втрати зерна (не більше 1 %), травмованість (насіння -- не більше 1 %, продовольчого -- до 2 %).

Швидкість агрегату при прямому комбайнуванні становить 6-9 км/год, на обмолоті валків 4,5-5,0 км/год.

Важливо стежити за режимом роботи комбайна на збиранні. Наприклад, при обмолоті вологої хлібної маси, коли зерно вимолочується важко і менше травмується, що буває на початку збирання, обмолот проводять при підвищених обертах барабана і меншому зазорі деки; при сухій хлібній масі зерно легко вимолочується і більше травмується, тому обмолот слід проводити при менших обертах і більшому зазорі між декою і барабаном.

Після збирання зерно старанно очищають, при потребі пропускають через сушильні агрегати, доводять вологість його до 14-15 % і використовують за призначенням. Зерно сильної пшениці до його реалізації зберігають на критих токах окремо від іншого зерна, з позначенням на табличці "сильна пшениця".

Перевагами прямого комбайнування є більша незалежність від погодних умов. При прямому комбайнуванні менші затрати енергії, нижча собівартість збиральних робіт. Зерно, що збирається за оптимальної вологості, добре виповнене і має високу схожість.

При запізненні із строками збирання відбувається природне осипання зерна, що може досягати 1-30 %. Великі втрати зерна можуть бути на забур'янених, низькорослих, полеглих посівах та полях з підсівом багаторічних трав.

2.4.7 Особливості доведення до посівних кондицій та зберігання пшениці озимої

Зернові культури за нормальних умов вирощування здатні давати першокласне насіння й сировину для продовольчих і фуражних цілей. На жаль, часто зерно виявляється зниженої якості, а насіння має схожість 2-3-го класів і нижче внаслідок порушення технології післязбиральної обробки та зберігання. Приймання й розміщення свіжозібраного зерна на току, попереднє його очищення, тимчасове консервування вологого зерна і сушіння, первинне та вторинне очищення насіння від домішок, його сортування на фракції за величиною, відокремлення від довгих, коротких і важковідокремлюваних домішок, закладання на зберігання насіння, яке за потреби знезаражують, калібрують і затарюють у мішки -- це основні операції післязбиральної обробки.