Ефективність виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району Миколаївської області

Отже, на основі комплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства ( комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив, гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіння та інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачає виконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих на одержання високих врожаїв.



3.3 Удосконалення організаційно-економічного механізму зернопродуктового підкомплексу

Агропромислова інтеграція почала свій розвиток у нашій країні на основі поглиблення спеціалізації праці в другій половині минулого століття. Цей процес проходив у три етапи [36].

Першим етапом виявилося кооперування сільськогосподарських товаровиробників із промисловими підприємствами. Здійснювалися перші спроби створення аграрно-індустріальних комбінатів, які мали стати основною формою злиття колгоспно-радгоспного виробництва.

Другий етап розпочався створенням міжгосподарських об'єднань і підприємств, збільшилися капітальні вкладення в сільське господарство, розширено господарську самостійність підприємств, почали створюватися тваринницькі комплекси, птахофабрики тощо.

На третьому етапі було сформовано агропромисловий комплекс як єдине ціле, з'явилися нові форми агропромислової інтеграції: горизонтальна та вертикальна. В процесі інтеграції відбувається розробка адаптаційних стратегій до змінного економічного середовища для підвищення стійкості інтегрованих структур. Умови ринків, економічна поведінка товаровиробників, регіональні та інші фактори визначають характер інтеграційних процесів. Обґрунтування ефективного механізму інтеграції передбачає таку реалізацію алгоритму вибору ефективної форми інтегрованого формування, як кластер.

Тому перспективним шляхом системного оновлення матеріально-технічної бази є концентрація земельних і матеріальних ресурсів у великих промислових, торговельних підприємствах, які певним чином пов'язані з АПК і мають можливість авансувати у сезонне аграрне виробництво значні кошти. Насамперед це стосується великих експортерів сільськогосподарської продукції з огляду на те, що з кожним роком між ними зростає конкуренція на ринку закупівлі зерна чи насіння соняшнику, а господарювання на кількох тисячах гектарів землі убезпечить експортний потенціал трейдерів від кон'юнктурних коливань. Крім того, подібна концентрація вигідна переробній промисловості як первинному споживачу сільськогосподарської продукції [47].

У зв'язку з цим особливого значення набуває необхідність створення та розвитку таких структур агрохімічного сервісу, які могли б гарантувати не тільки збільшення обсягів постачання засобів хімізації, а й ефективне та безпечне їх застосування.

На думку Кропивка М.Ф., що в даній ситуації необхідно визначити основні напрямки вдосконалення механізму господарювання агропромислових підприємств та ланок в умовах ринку, обґрунтувати шляхи формування систем із таких підприємств, щоб вони сприяли забезпеченню реалізації процесів розвитку сільських територій.

Як показує світовий досвід функціонування аграрного сектору, виробники сільськогосподарської продукції можуть нормально функціонувати лише за наявності зовнішньої підтримки. В умовах жорсткого диспаритету цін на продукцію сільського господарства, на засоби виробництва та на продукцію підприємств харчової і комбікормової промисловості, таку підтримку можуть надавати збутові, переробні підприємства та державний бюджет. Крім того, взаємодія всіх учасників об'єднання дає можливість підвищити ефективність і масштабність інвестиційного процесу за рахунок диверсифікації ризиків та розширення способів інвестування, реалізувати ті проекти, здійснення яких поодинці було б неекономічним і недоцільним [29].

Звідси і постає питання про необхідність обґрунтування та розробки моделей агропромислових кластерів.

Кластер - це добровільне об'єднання самостійних юридичних осіб, які зберігають свій автономний юридичний статус, але спільно працюють заради виробництва конкурентоспроможної продукції та загальної і особистої економічної вигоди. Кластери формуються у певній сфері підприємництва за умови, що учасники кластеру пов'язані між собою технологічно і, як правило, за ознакою географічної близькості [21].

Кластери - це виробничі мережі незалежних фірм (включаючи спеціалізованих виробників), установ, що генерують знання (університетів, дослідних інститутів, інжинірингових компаній), об'єднувальних та допоміжних закладів (брокерів, консультантів), фінансових структур та споживачів, що пов'язані один з одним у ланцюзі виробництва та реалізації продукції.

При функціонуванні кластерів проявляється синергічний ефект від взаємодії підприємств, які взаємозв'яні з випуском певного виду продукції. В кластері передусім забезпечується об'єднання зусиль підприємців, органів управління, суб'єктів інвестиційної та інноваційної діяльності на певній території, що дає переваги у конкурентній боротьбі, сприяє впровадженню інновацій і раціональній організації постачання, виробництва й збуту, завдяки підвищенню конкурентоспроможності продукції, проведеню гнучкої політики, необхідної в умовах сучасної ринкової кон'юнктури [28].

Кластерна модель будується на взаємозв'язках та взаємозалежності між дійовими особами в мережі виробництва при виготовленні продукції, наданні послуг, дистрибуції та створенні інновацій.

Кластерна структура виробництва дозволяє поєднувати кооперацію виробників з їх конкуренцією заради отримання більшої частини ланцюга доданої вартості. Дуже важливою перевагою кластерної структури є поширений обмін інформацією між учасниками кластера, передача сучасних технологій на всіх етапах виробництва, починаючи від обладнання до забезпечення консалтингу на всіх етапах виробництва.

Більша частина фінансування виробництва в кластері забезпечується за рахунок учасників кластеру та спеціалізованих фінансових інститутів чи кредитних спілок. Державні фінанси у більшості використовуються для фінансування високотехнологічних кластерів. Важливим компонентом діяльності кластеру є участь в них наукових та освітніх закладів. В більшості створених в світі кластерів генераторами розвитку стають регіональні університети. Таким чином, в кластері враховуються всі основні можливості регіону, в тому числі економічна структура, територіальні умови, людські ресурси, і існуюче інституційне середовище. Серед учасників кластеру п'ять основних груп:

1) бізнесові структури;

2) влада;

3) наукові і освітні організації;

4) фінансові заклади;

5) інститути розвитку співпраці.

Як керуючий орган у кластері створюється координаційний центр чи рада, у яких представники всіх п'яти груп виступають на рівних умовах лише як координатори окремих напрямів виробництва [21].

Нова логіка виробництва XXI століття - гнучка спеціалізація - виникла як альтернатива традиційному масовому виробництву. На думку прихильників кластерної моделі, масове виробництво попереднього століття, що ґрунтується на вертикальній інтеграції, використанні переважно машинного обладнання та принципів роботи, які передбачають жорстку ієрархію та детальний розподіл праці, досягло свого критичного рівня. Щоб краще відповідати таким вимогам ринків, що постійно змінюються, компанії застосовують нові шляхи організації промислової діяльності, які передбачають розподіл виробництва за диверсифікованими міжфірменними зв'язками з постачальниками, субпідрядниками та кінцевими споживачами [63].

Щоб бути активним гравцем на конкурентному ринку, кожному слід усвідомити значущість уміння консолідувати зусилля з іншими динамічними компаніями, бути готовими функціонувати в мережі структур, в якій кожний учасник доповнює один одного, створюючи свою частку доданої вартості. В останні два десятиріччя конкурентний тиск став настільки потужним, що жодна виробничо-комерційна компанія, яка працює самостійно, не може бути впевненою в своєму подальшому існуванні.

Одним із основних підходів підвищення конкурентоспроможності АПК на регіональному рівні, як свідчить світова практика, є створення кластерів, у межах яких відбувається поєднання виробничих процесів із науково-інноваційною діяльністю.

Використання кластерної моделі як засобу економічних стосунків на регіональному рівні дає глибше, більш зрозуміле уявлення про місцеві економічні чинники та динаміку регіонального розвитку, ніж традиційні методи. Підприємства кластеру - географічно сконцентровані та взаємозалежні через обмін товарів та послуг, який є більш стійким, ніж взаємообмін з рештою суб'єктів економіки. Метою формування кластерів є залучення додаткових коштів до регіону через посилення конкурентоспроможності шляхом надання допомоги у визначенні та використанні спільних можливостей та розширенні ринку.

Кластерний підхід може сприяти створенню у регіоні більш сприятливого підприємницького клімату, який допомагає розвиватися існуючим підприємствам та залучати до регіону нові підприємства [36].

Зважаючи на агропромислову спеціалізацію Миколаївської області, ми пропонуємо використати наявний потенціал виробництва та переробки продукції, покладений на інноваційну основу з метою формування регіонального кластеру.

Реалізація сценаріїв інтеграції потребує розробки основних заходів у межах кожного програмного сценарію й визначення ступеня її актуальності. Оцінка результативності конкретного заходу може бути проведена кількома способами. Наприклад можливе порівняння приватних ефектів від реалізації конкретного заходу із приватними витратами по його реалізації.

Ефективною є концепція формування агрохолдингу корпоративного типу, суть якого полягає в концентрації управлінських, організаційних, господарських та інших функцій [21].

На основі даної концепції розроблено схему формування зернового кластеру (рис. 3.2), яка є універсальною й може бути застосована для побудови кластерів як внутрішньогалузевої, так і міжгалузевої орієнтації. Стратегія галузевого кластеру може бути реалізована тільки за умов погодження інтересів влади й бізнесу, що забезпечить підвищення конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу.

Рис. 3.2 Схема формування зернового кластеру в зернопродуктовому підкомплексі



Рис. 3.3 Основні напрями удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку зернопродуктового підкомплексу

Підвищення активності інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств є однією з головних передумов стабільності та сталого розвитку аграрного сектору економіки.

На основі даних складових інноваційного процесу було побудовано структуру організаційно-економічного механізму розвитку зернопродуктового підкомплексу, яка представлена через його функціональні складові: організаційний та економічний механізми, системо утворювальною ознакою яких є цільова підсистема підприємств підкомплексу (рис. 3.3).

На основі проведених досліджень можна зробити наступні висновки:

· створення й розвиток кластерів у нашій країні стримують: низький рівень узгодженості дій різних ланок агропромислового виробництва; недостатня розвиненість територіальних кооперативних структур; занадто тривале виконання, недовиконання, а то й не виконання окремих пунктів, розподілів планів і програм різного рівня щодо соціально-економічного розвитку територій.

· Перед агропромисловим виробництвом регіонів стоїть складна задача ? визначення ефективного шляху подальшого розвитку відповідно до тих напрямків, які вибрані, розвиваються і вже перевірені часом у країнах ? лідерах світової економіки.

· Практика розв'язання даних проблем бачиться у переході від все ще існуючого централізованого управління агропромисловим виробництвом до впровадження нових виробничих систем на регіональному рівні. Тому організація і управління розвитком сільських територій на основі створення територіальних агропромислових кооперативно-комплексних структур (партнерств, холдингів, альянсів, мереж та кластерів) має надзвичайно актуальне значення й вони в змозі значною мірою розв'язати проблеми економічного і соціального розвитку регіонів.

· Особливо важливим є формування ринку праці, нових робочих місць у регіонах. Завдяки формуванню кооперативно-комплементарних структур у регіоні створюється значна кількість нових робочих місць.

· Впровадження кластер них мереж у сферах виробництва продукції та надання послуг дасть змогу повніше розв'язати економічні і соціальні проблеми, раціонально використати природні ресурси, робочу силу, науковий, освітянський і культурний потенціали, зберігати та оздоровляти навколишнє середовище.

· При створенні кластерів необхідно орієнтувати їх на інноваційноваційність у своєму розвитку, на використання досягнень інформаційних і комунікаційних технологій, розвиток майстерності, підприємницької активності, інтелектуального потенціалу та робочої сили.

· Особливий ефект матиме впровадження нових виробничих систем на регіональному рівні, якщо це здійснювати одночасно з проведенням адміністративно-територіальної реформи.

· Кластерна та інші кооперативно ? комплементарні моделі діяльності й розвитку як виробництва, так і інших сфер у регіонах значно сприятимуть поліпшенню виконання програм соціально-економічного сталого розвитку [29].

Тобто, для організації зернового виробництва потрібна організація управління, яка була б спрямована на повніше використання природного потенціалу територій для забезпечення прибутковості різних форм господарювання в сільськогосподарському виробництві й на цій економічній базі збільшення доходів сільських жителів.

Таким чином, доцільно було б активізувати пошук варіантів організації сільського господарства на засадах кластер них форм регіонального співробітництва, що дало б змогу в комплексі розв'язувати питання інноваційного розвитку зернового виробництва та соціально-економічного розвитку сільських територій.



СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Про зерно та ринок зерна в Україні закон України від

2. Про деякі заходи щодо розвитку ринку зерна Указ Президента // Бухгалтерія в сільському господарстві. ? 2007. ? № 22. ? С. 20 ? 22.

3. Державна цільова програма «Зерно України ? 2008-2015 рр.»

4. Амбросов В. Ефективність використання факторів розширеного відтворення в аграрному секторі / В. Амбросов // Економіка України. ? 2009. ? № 1. ? С. 67 ? 72.

5. Богданенко С. Наша мета ? Зерно-2015 / С. Богданенко // Агроперспектива. ? 2008. ? № 2. ? С. 40 ? 45.

6. Васильковська К. Як заробити на врожай / К. Васильковська // Економічна правда [Електронний ресурс] Режим доступу // http://www.epravda.com.ua/columns/4ab1f3c2237c5/

7. Волошин Р. Методологія дослідження конкурентоспроможності зерна / Р Волошин // Галицький економічний вісник. -- 2009. -- № 1. -- С. 174-180.

8. В Украине пшеница дорожает в мире после роста опять спад // Зерно. ? 2009. ? № 11. ? С. 120 ? 121.

9. Голомша Н.Є. Конкурентоспроможність зернових на аграрному ринку / Н.Є. Голомша // Економіка АПК. ? 2009. ? № 12. ? С. 83 ? 88.

10. Горбачов В., Гурченков О. Еволюція та сучасний стан наукових уявлень про інтенсифікацію виробництва / В. Горбачов, О. Гурченков // Економіка України. ? 2005. ? № 1. ? С. 53 ? 59.

11. Горьовий В.П. Ринкові тенденції аграрного виробництва в Україні / В.П. Горьовий // Економіка АПК. ? 2008. ? № 11. ? С. 101 ? 106.

12. Гудзь О.Є. Фінансово-кредитна інфраструктура аграрної сфери України / О.Є. Гудзь // Економіка АПК. ? 2009. ? № 6. ? С. 59 ? 63.

13. Дергач І.В. Економічна сутність та напрями розвитку інтенсифікації аграрного виробництва / І.В. Дергач // Економіка АПК. ? 2005. ? № 6. ? С. 61 ? 63.

14. Довгань C. Зберегли зерно у полі, збережемо і в коморі / С. Довгань, О. Сядриста // Пропозиція. - 2009. - № 2. - С. 86-88, 90, 92-95.

15. Друженко В. Істина в зерні, тобто ? в ціні / В.І. Друженко // Пропозиція. ? 2008. ? № 10. ? С. 6 ? 7.

16. Ишмуратов М.М. Развитие инфраструктуры рынка зерна / М.М. Ишмуратов // Экономика сельськохозяйственых и перерабатующих предприятий. ? 2007. ? № 10. ? С. 87 ? 90.

17. Іньшина О. Оцінка постачальницького середовища зернового ринку в Україні / О. Іньшина // Вісник ТДЕУ.? 2006. ? №2. ? С. 32 -38

18. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності / М.А. Йохна, В.В. Стадник - К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. - 400 с.

19. Зерновой экспорт не дает спать государству // Зерно. ? 2009. ? № 12. ? С. 110 ? 111.

20. Зерно: обзор украинского рынка // Фермерське господарство. ? 2010. ? № 2. ? С. 13.

21. Кластеризація - шлях до підвищення конкурентоспроможності економіки регіонів: Загальноукраїнська конф., 23-25 травня 2006 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу http://www.zoda.gov.ua

22. Коник А. Ринок зернових на екваторі сезону / А. Коник // Агробізнес. ? 2010. ? № 4. ? С. 11.

23. Копитець Н. Г. Сутність і значення інфраструктури аграрного ринку / Н. Г. Копитець // Економіка АПК. - 2008. - № 12. - С. 121-122.

24. Карасенко Е. Фактори роста конкурентоспроможности зернового производства / Е. Карасенко // АПК: экономика управления. ? 2008. ? № 8. ? С. 64 ? 68.

25. Кириленко І.Г. Формування зернового ринку в Україні: стратегія розвитку / І.Г. Кириленко // Економіка АПК. ? 2009. ? № 9. ? С. 79 ? 84.

26. Копистко О.В. Теоретичні основи конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / О.В. Копистко // Економіка АПК. ? 2010. ? № 1. ? С. 61 ? 63.

27. Котляревський Я.В. Ринкова структура та конкурентоспроможність / Я.В. Котляревський // Формування ринкових відносин в Україні. ? 2006. ? № 12. ? С. 19 ? 21.

28. Кропивко М.Ф. Удосконалення системи державного і регіонального управління соціально-спрямованим агропромисловим виробництвом / М.Ф. Кропивко // Економіка АПК. ? 2008. ? № 2. ? С. 25 ? 30.

29. Кропивко М.Ф., Мазоренко Д.І. Особливості формування регіональних агропромислових кластерів / М.Ф. Кропивко, Д.І. Мазоренко // Економіка АПК. ? 2008. ? № 10. ? С. 7 ? 15.

30. Кузнецова О.І. Класифікація суб'єктів зернового ринку / О.І. Кузнецова // Економіка АПК. ? 2008. ? № 10. ? С. 102 ? 106.

31. Кулешова Г.М. Конкуренція і конкурентоспроможність в агропромисловому виробництві / Г.М. Кулешова // Економіка АПК. --2008 -- №3 -- С. 126-132.

32. Кушнір В.І. Економічна оцінка інтенсифікації виробництва рослинницької продукції в Україні / В.І. Кушнір // Економіка АПК. ? 2005. ? № 5. ? С. 28 ? 30.

33. Лебедєв К.А. Ефективність виробництва і реалізації продукції зернопродуктового підкомплексу / К.А. Лебедєв // Економіка АПК. ? 2009. ? № 5. ? С. 33 ? 37.

34 Литвинова О.М. Формування конкурентоспроможного виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах: автореф. дис. на здобуття наук. ступення канд. екон. наук: спец. 08.00.04 «Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)» / О.М. Литвинова ? Харьків, 2008. ? 23 с.

35. Лишенко М.О. Про державне регулювання цінових відносин між виробниками зерна та покупцями / М.О. Лишенко // Вісник ХНАУ ім. В.В.Докучаєва. Серія «Економіка АПК і природокористування». ? 2006. ? № 8. ? С. 203 ? 206.

36. Мазуренко О.В. Розвиток інтегрованих формувань в АПК / О.В. Мазуренко // Економіка АПК. - 2006. - №3. - С. 89-93.

37 Макаренко П.М. До напрямів теоретичних досліджень ринкового розвитку економіки сільського господарства / П.М. Макаренко // Економіка АПК. ? 2006. ? № 7. ? С. 48 ? 52.

38 Малік М.Й., Романова Л.В. Складові підприємництва / М.Й. Малік // Основи аграрного підприємництва; за ред. М.Й. Маліка ? К.: ІАЕ, 2000. ? С. 45 ? 98.

39 Масляк О. Ринок зерна: прогноз на новий урожай / О. Масляк // Пропозиція. ? 2009. ? № 9. ? С. 44 ? 47.

40 Масляк О. Зернові перспективи України / О. Масляк // Пропозиція. ? 2009. ? № 2. ? С. 34 ? 37.

41. Мацибора В.І. Економіка підприємства / В.І. Мацибора, В.К. Збарський, Т.В. Мацибора ? К.: Каравела, 2009. ? 312 с.

42. Мельник Ю.Ф. Агропромислове виробництво України: уроки 2008 року і шляхи забезпечення інноваційного розвитку / Ю.Ф. Мельник // Економіка АПК. ? 2009. ? № 1. ? С. 3 ? 15.

43. Месель-Веселяк В.Я. Напрями забезпечення конкурентоспроможності аграрного виробництва / В.Я. Месель-Веселяк // Економіка АПК. ? 2009. ? № 10. ? С. 7 ? 14.

44 Мирошниченко Н. Состояние инфраструктуры зернового рынка проблемы ее формирования / Н. Мирошниченко // Зернові продукти і комбікорми. ? 2006. ? № 1. ? С. 16 ? 18.

45. Михайлов Ю. Колапс зернового ринку: винні всі / Ю. Михайлов // Пропозиція. ? 2008. ? № 9. ? С. 8 ? 9.

46 Надикто В. Ще раз про TILL та NO-TILL / В. Надикто // Пропозиція. ? 2009. ? № 12. ? С. 7 ? 8.

47. Неповернення ПДВ експортерам зерна призведе до збитків сільгоспвиробників // Пропозиція. ? 2009. ? № 5. ? С. 96 ? 98.

48. Нікішина О.В. Механізм підвищення конкурентоспроможності українського зерна на внутрішньому та зовнішньому ринках / О.В. Нікішина // Труды Одесского политехнического университета. ? 2007. ? №2. ? С. 1? 6.

49. Нові правила відшкодування ПДВ під час експорту зерна // Пропозиція. ? 2008. ? № 9. ? С. 12 ? 13.

50. Носенко В.А. Сучасний стан виробництва зерна та розвиток інфраструктури регіонального ринку / В.А. Носенко // Економіка АПК. ? 2004. ? № 4. ? С. 125 ? 129.

51. Ожерельева М. Перспетивы межрегиональной конкуренции на ринки зерна / М. Ожерельева // АПК: экономика, управление. ? 2007. ? № 10. ? С. 56 ? 58.

52. Особливості визначення конкурентоспроможності продукції // Економіка АПК. ? 2009. ? № 5. ? С. 128 ? 133.

53. Особливості зернового сезону // Агроперспектива. ? 2007. ? № 2. ? С. 16 ? 20.

54. Павленчик Н.Ф. Еволюція розвитку аграрного ринку України / Н.Ф. Павленчик // Економіка АПК. ? 2008. ? № 4. ? С. 116 ? 121.

55. Петрушенко М. Повернути жито на поля / М. Петрушенко // Урядовий кур'єр [Електронний ресурс] // Режим доступу http://www. agrosector.com.uа

56 Порецька І. Зерно як іграшка / І. Порецька // Агроперспектива. ? 2007. ? № 2. ? С. 22.

57. Пойдомаж С. Рынок зерновых: возобновление роста це нили очередная спекуляция / С. Пойдомаж // Зерно. ? 2009. ? № 11. ? С. 121.

58. Про ринок зерна офіційно // Пропозиція. ? 2008. ? № 10. ? С. 6 ? 7.

59. Пустовойт О. Ефективність моделі розвитку ринку України / О. Пустовойт // Економіка України. ? 2008. ? № 5. ? С. 24 ? 36.

60. Пшениця технічні умови зі зміною №1 згідно наказу Держспоживстандарту України від 15.07.2009 №258 ? К.: Держспоживстандарт України. ? 2009. ? С. 1 ? 21

61. Ринок зернових високі світові ціни на зерно підживлюють інфляцію // Пропозиція. . ? 2008. ? № 1. ? С. 52 ? 54.

62. Ринок зерна // Агробізнес сьогодні. ? 2009. ? № 8. ? С. 15 ? 16.

63. Рижков О. Зерновий бізнес України: розмірковування, прогнози, пропозиції / О. Рижков // Пропозиція. ? 2009. ? № 9. ? С. 28 ? 33.

64. Роль інтеграції в адаптації підприємств АПК до ринкових умов [Електронний ресурс]// Режим доступу http://www.ukrlib.org

65. Руда О.Л. Оцінка структурних зрушень у зерновій галузі регіону / О.Л. Руда // Економіка АПК. ? 2009. ? № 11. ? С. 46 ? 48.

66. Саблук Р.П., Шпикуляк О.Г. Фінансові проблеми розвитку ринку зерна в Україні / Р.П. Саблук, О.Г. Шпикуляк // Економіка АПК. ? 2008. ? № 12. ? С. 69 ? 75.

67. Савенко І.І. Віртуальні підприємства у сфері зернового ринку в Україні / І.І. Савенко // Економіка АПК. ? 2010. ? № 1. ? С. 63 ? 68.

68. Ситник В.П. Впровадження наукових розробок у виробництво: стан і перспективи / В.П. Ситник // Економіка АПК. - 2005. - № 5. - С.4.

69. Соломенко Д.О. Розвиток аграрного сектору регіону на основі кластерного підходу / Д.О. Соломенко // Економіка АПК. - 2008. - № 3. - С.60 ? 66.

70. Статистичний збірник «Сільське господарство України за 2009р.» // Державний комітет статистики України. - За ред.. Ю.М. Остапчука. - К., 2009 - 369с.

71. Тернистый путь старого урожая // Зерно. ? 2009. ? № 1. ? С. 125 ? 127.

72. Тихоненко В.О. Економічна ефективність використання транспортних засобів при збиранні зерна / В.О. Тихоненко // Економіка АПК. ? 2009. ? № 11. ? С. 49 ? 52.

73. Фостолович В.А. Розвиток інфраструктури аграрного ринку / В.А. Фостолович // Економіка АПК. ? 2007. ? № 3. ? С. 112 ? 114.

74. Ціхановська О.М. Кластеризація як новий методичний механізм розвитку сільських територій / О.М. Ціхановська // Економіка АПК. ? 2007. ? № 2. ? С. 153 ? 155.

75. Чекалин Н.М. Использование кластерного анализа как метода индивидуального отбора у проса / Н.М. Чекалин // Вісник Полтавської державної аграрної академії. ? 2009. ? № 2. ? С. 9 ? 17.

76. Чмирь С.М. Ефективність ринку зерна / С.М. Чмирь // Економіка АПК. ? 2009. ? № 4. ? С. 117 ? 120.

77. Шебаніна О.В., Т.В. Демченко Розвиток виробництва зерна і його значення у забезпеченні продовольчої безпеки України / О.В. Шебаніна, Т.В. Демченко // Економіка АПК. - 2008.- №12. -С.9-12.

78. Шмига О.О. Роль ринкової інфраструктури у підвищенні конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції / О.О. Шмига // Економіка АПК. ? 2005. ? № 7. ? С. 128 ? 133.



Додаток А

Показники якості зерна твердої пшениці

Показники	Характеристика і норма для твердої пшениці за класами
	1	2	3	4	5
Зерна м'якої пшениці, % не більше ніж	4	4	8	10	Не обмежено
Натура, г/л, не менше ніж	750	750	730	710	Не обмежено
Вологість, % не більше ніж	14,5	14,5	14,5	14,5	14,5
Склоподібність, % не менше ніж	70	60	50	40	Не обмежено
Зернова домішка, %, не більше ніж	5,0	5,0	8,0	10,0	15,0
Зокрема пророслі зерна	1,0	1,0	3,0	3,0	У межах зернової домішки
Сміттєва домішка,%, не більше ніж	2,0	2,0	2,0	5,0	5.0
Мінеральна домішка	0,3	0,3	0,5	0,5	1,0
Галька, шлак, руда	0,15	0,15	0,2	0,3	У межах домішки
Зіпсовані зерна	0,2	0,2	0,5	1,0	1,0
У межах зіпсованих зерен
Фузаріозні зерна	0,2	0,3	0,5	0,5	0,5
Сажка, ріжки	0,05	0,05	0,1	0,1	0,1
Не дозволено у межах шкідливої домішки
Кожен з видів токсичного насіння	0,05	0,05	0,05	0,05	0,1
Сажкове зерно,% не більше ніж	5,0	5,0	5,0	5,0	10,0
Масова частка білка, у перерахунку на суху речовину,% не менше ніж	15,0	14,0	12,0	11,0	Не обмежено
Число подання, с, не менше ніж	200	200	150	100	Не обмежено



Додаток Б

Показники якості твердої пшениці

Показники	Характеристика і норма для м'якої пшениці за групами та класами
	А	Б	6
	1	2	3	4	5
Натура,г/л, не менше ніж	760	740	730	710	710	Не обмежено
Склоподібність, % не менше	50	40	30	Не обмежено
Вологість, % не більше	14,0	14,0	14,0	14,0	14,0	14,0
Зернова домішка, % не більше, зокрема:	5,0	8,0	8,0	10,0	12,0	15,0
зерна злакових культур	4,0	4,0	4,0	4,0	4,0	У межах зернової домішки
пророслі зерна	2,0	3,0	4,0	4,0	4,0
Сміттєва домішка,% не більше, зокрема:	1,0	2,0	2,0	2,0	2,0	5,0
мінеральна домішка	0,3	0,5	0,5	0,5	0,5	1,0
галька, шлак, руда	0,15	0,15	0,2	0,15	0,2	У межах домішки
зіпсовані зерна	0,3	0,3	0,5	0,3	0,5	1,0
У межах зіпсованих зерен
Шкідлива домішка, зокрема:	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2	0,2
сажка, ріжки, кукіль	0,05	0,05	0,05	0.05	0,05	0,1
Не дозволено у межах шкідливої домішки
Кожен звидів іншого токсичного насіння	0,05	0,05	0,05	0,05	0,05	0,1
Сажкове зерно, % не більше	5,0	5,0	8,0	5,0	8,0	10,0
Масова частка білка, у перерахунку на суху речовину,% не менше	14,0	12,5	11,0	12,5	11,0	Не обмежено
Масова частка сирої клейковини,% не менше ніж	28,0	23,0	18,0	Не обмежено
Якість клейковини: група	І-ІІ	І-ІІ	І-ІІ
Одиниць приладу ВДК	45-100	45-100	45-100	Не обмежено
Число падання, с не менше	220	180	150	150	130	Не обмежено

Размещено на Allbest.ru