Ефективність виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району Миколаївської області

Стаття витрат	Пшениця	Кукурудза на зерно	Ячмінь
	на 1 ц, грн.	питома вага, %	на 1 ц, грн.	питома вага, %	на 1 ц, грн.	питома вага, %
1.Прямі матеріальні витрати, з них:	32,67	58,7	18,42	43,4	33,63	56,0
насіння	5,02	9,0	2,94	6,9	6,92	11,5
мінеральні добрива	9,83	17,7	3,92	9,2	8,57	14,3
нафтопродукти	7,78	14,0	4,78	11,3	9,04	15,0
оплата послуг сторонніх організацій	5,02	9,0	1,21	2,9	2,89	4,8
решта матеріальних витрат	5,02	9,0	5,57	13,1	6,21	10,3
2. Прямі витрати на оплату праці	5,34	9,6	3,70	8,7	6,30	10,5
3. Інші прямі та витрати всього:	17,64	31,7	20,30	47,9	20,13	33,5
амортизація необоротних активів	3,94	7,1	3,56	8,4	5,17	8,6
відрахування на соціальні заходи	1,52	2,7	1,10	2,6	1,85	3,1
інші прямі та загальновиробничі затрати	12,18	21,9	15,64	36,9	13,11	21,8
Виробнича собівартість, всього	55,65	100	42,42	100	60,06	100

Рисунок 2. Структура виробничих витрат зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, 2009 р.

Оплата праці в зерновій галузі становить лише 8,7-10,5% загальної суми виробничих витрат.

Розмір виробничих витрат на 1 га формується під впливом вартості паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, техніки, запасних частин, інших засобів виробництв, оплата праці та відрахування на соціальні заходи. Виробничі витрати на 1 га зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району зросли з 824,52 грн. у 2005 р. до 1684,61 грн. у 2009 р. або вдвічі (табл. 2.12). За даний період суттєво підвищились витрати на 1 га посівної площі пшениці з 840,42 грн. до 1855,85 грн., кукурудзи на зерно з 737,67 грн. до 2183,91 грн., гороху ? 539,19 грн. у 2005 р. до 1004,94 грн. у 2009 р. Знизились виробничі витрати на 1 га посівної площі вівса на 30%.

Сума виробничих витратах на 1 га посівної площі зернових в кожному підприємстві і їх частка в них також неоднакова (додаток З). В ПОСП «Свобода» найбільша сума витрат припадає на виробництво кукурудзи на зерно їх розмір становить 2256,25 грн./га, при цьому рівень затрат на гектар посіву пшениці та ячменю не перевищує суми в 1000 грн. ТОВ «Оберіг» є одним з підприємств які вирощують жито і затрати на 1 га посівної площі становлять 1900 грн. витрати понесені на вирощування пшениці та ячменю становлять 1130 грн. та 1300,90 грн. відповідно. Подібний розподіл витрат і у таких господарствах, як АФ «Корнацьких», ТОВ АФ «Ільницьких», ПСП ім. «Горького» та МФГ ім. «Мічуріна». В інших господарства рівень витрат розподілений однаково між такими культурами як пшениця, ячмінь та горох.

Таблиця 2.14

Динаміка виробничих витрат на 1 гектар зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2008 р. до 2005 р., %
Зернові та зернобобові всього в т.ч.:	835,77	965,68	1112,40	1397,54	1684,55	204,3
пшениця	840,42	1084,23	1125,51	1480,01	1855,85	220,8
жито	-	498,00	614,77	946,91	860,26	-
гречка	492,59	431,63	375,00	1473,20	1265,00	256,8
кукурудза на зерно	737,67	920,67	2025,29	1138,78	2183,91	296,1
ячмінь	825,61	848,80	994,89	1280,99	1426,04	172,7
горох	539,19	1229,57	1051,47	1916,72	1004,94	186,4
овес	820,00	379,73	495,00	560,00	721,01	87,9
просо	-	-	-	765,22	-	-
інші зернові	537,50	-	774,29	1272,27	1092,66	203,3

Собівартість зернових є важливим показником ефективності зернової галузі в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району.

Таблиця 2.15

Вплив затрат та урожайності на відхилення собівартості зернових культур в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Культура	Валовий збір, ц	Витрати на 1 га, грн	Урожайність, ц/га	Собівартість 1 ц, грн	Загальне відхилення собівартості 2009 р. від 2005 р., грн	В т. ч. за рахунок зміни
		2005 р.	2009 р.	2005 р.	2009 р.	2005 р.	2009 р.	при витратах 2005 р. і урожайності 2009 р.		витрат на 1 га, грн.	урожайності, грн.
Зерно:	885546	835,77	1684,55	21,8	30,3	32,73	54,61	25,34	21,88	29,27	-7,39
пшениця	448038	840,42	1855,85	26,8	33,4	31,89	55,65	28,03	23,76	27,62	-3,86
гречка	424	492,59	1265,00	19,1	10,6	47,31	119,34	5,22	72,03	114,12	-42,09
кукурудза	138898	737,67	2183,91	6,3	51,5	31,80	42,42	37,98	10,62	4,44	6,18
ячмінь	249166	825,61	1426,04	14	23,7	34,92	60,06	19,60	25,14	40,46	-15,32
горох	43363	539,19	1004,94	19,7	20,0	26,11	50,15	10,81	24,04	39,34	-15,30
овес	1440	820	721,01	22,2	12,1	30,27	59,58	9,92	29,31	49,66	-20,35
інші зернові	2755	537,5	1092,66	13,2	15,6	31,»	70,2	8,39	39,00	61,82	-22,82

Зниження собівартості одна з першочергових і актуальних тем будь-якого агроформування. Від рівня собівартості залежить розмір прибутку, рівень рентабельності та фінансовий стан підприємства.

Основними факторами, які впливають на розмір собівартості є виробничі витрати на 1 га та рівень урожайності зернових (табл. 2.15).

Аналіз даних таблиці 2.15 свідчить проте, що розмір собівартості 1 ц зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району зріс з 32,37 грн. у 2005 р. до 54,61 грн. у 2009 р. або на 22,24 грн. це відбулось виключно за рахунок підвищення виробничих витрат на 1 га з 840,42 грн. у 2005 р. до 1684,55 грн. у 2009 р., що призвело до того, що собівартість зросла на 29,61 грн. Зростання урожайності з 21,8 ц/га у 2005 р. до 30,3 ц/га у 2009 р. хоч і відбувалось, але повільнішими темпами ніж темп приросту виробничих витрат на 1 га, то собівартість зменшилась лише на 7,37 грн. Таким чином результат факторного аналізу свідчить про те, що збільшення собівартості є результатом зростання розміру виробничих витрат.

Зростання виробничої собівартості спричинило підвищення розміру повної собівартості зернових з 36,03 грн. у 2005 р. до 62,34 грн. у 2009 р., або на 73% (табл. 2.16). Найбільшу повну собівартість серед зернових мають горох та гречка повна собівартість яких за досліджуваний період зросла вдвічі та втричі. Найвищий приріст собівартості таких зернових культур: пшениці на 77,2%, ячменю на 80,1% та вівса на 65,8%. Відповідно зросла повна собівартість зернових у розрізі по господарствах в однаковій залежності до показників району (додаток К). При цьому повна собівартість в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району в двоє перевищує собівартість в загальному по району. Найменший розмір повної собівартість у таких підприємствах: АФ «Ільницьких» 46,07 грн./ц, ПОСП «Свобода» 47,44 грн./ц, ТОВ «Оберіг» 58,76 грн./ц, ПСП ім. «Горького» 58,78 грн./ц, ФГ «Добробут» 55,84 грн./ц та ін. Суттєве подорожчанням паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, засобів захисту рослин, техніки, запасних частин та інших засобів виробництва призвело до підвищення собівартості 1 ц зернових незважаючи на високий темп приросту урожайності.

Таблиця 2.16

Динаміка повної собівартості 1 центнера зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. до 2005 р., %
Зернові та зернобобові всього в т.ч.:	36,03	43,04	64,85	60,07	62,34	173,0
пшениця	35,10	42,58	56,48	57,48	62,18	177,2
жито	-	-	75,96	46,52	49,81	-
гречка	50,90	74,42	-	-	155,33	305,2
кукурудза на зерно	32,98	69,07	-	67,25	51,36	155,7
ячмінь	38,60	42,72	73,62	58,38	69,54	180,2
горох	28,59	46,45	182,71	105,4	62,89	219,9
овес	33,50	16,65	169,23	49,09	54,89	163,8
просо	-	-	-	76,17	-	-
інші зернові	35,85	-	138,38	125,71	81,07	226,1

Зернове господарство є високотоварною галуззю аграрних підприємств Кривоозерського району. Товарність це відношення реалізованої продукції до виробленої у господарстві у відсотковому значенні. При зберіганні зерно практично не втрачає своїх якостей і тому придатне для створення державних резервів продуктів харчування і кормів (табл. 2.17).

Рівень товарності зернових формується під впливом попиту і пропозиції за період 2005-2009 рр. він зменшився з 100,8% до 84,2% або на 16,6% (табл. 2.17). Суттєво зменшився рівень товарності вівса у 4,9 рази та ячменю на 45,5% дані культури є основними кормовими культурами, які в більшій часті використовуються в галузі тваринництва, як корми ніж реалізовується на ринку. Товарність гречки підвищилась на 45,4%, оскільки попит на неї стабільний, а ціна кожен рік зростає.

Таблиця 2.17

Динаміка рівня товарності зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, %

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 р. від 2005 р. пп.
Зернові та зернобобові всього:	100,8	86,63	80,6	72,5	84,2	-16,6
у т. ч. пшениця	89,5	88,7	82,8	71,2	78,8	-10,7
жито	-	0,1	33,8	18,1	128,2	-
гречка	58,6	84,1	-	-	104,0	45,4
кукурудза на зерно	146,3	102,89	-	71,4	100,6	-45,7
ячмінь	130,6	86,44	87,5	77,9	85,1	-45,5
горох	95,1	56,13	65,3	61,9	80,9	-14,2
овес	529,7	60,52	7,0	16,9	42,6	-487,1
просо	-	-	-	90,6	-	-
інші зернові	111,7	-	118,4	16,6	113,9	2,2

У ринковій економіці всі витрати підприємства мають бути відшкодовані грошовими надходженнями, забезпечуючи економічну самостійність, самоокупність та самофінансування нормального процесу нагромадження та споживання. При ринкових відносинах усі процеси, що відбуваються у виробництві безпосередньо пов'язані з ціною. Ціни реалізації зерна значно коливаються через нестабільність кон'юнктури ринку зерна, її залежність від природно-кліматичних умов, недосконалий ціновий механізм, відсутність державного регулювання спричиняють коливання реалізаційних цін на зернову продукцію всередині держави. Спроба мінімізувати це процес не дає відчутних результатів, основна проблема тут - нестабільність та непрогнозованість державної політики. Система заставних закупок, яка надавала б можливість окремим товаровиробникам притримати певний час зерно, щоб надалі продати його вигідніше, не реалізувалася на практиці.

Через відсутність регулювання державою цінової політики зерновий ринок знаходиться під владою зернотрейдерів, які повністю монополізували даний ринок, диктуючи свої умови та ціни на продукцію. Недосконалість цінового механізму на ринку зерна, практична відсутність його державного регулювання обумовлює суттєві коливання реалізаційних цін на зернопродукцію всередині держави. Особливо чітко це простежується у врожайні роки, коли пропозиція перевищує попит у декілька разів. Щоб уникнути цінових обвалів на ринку зерна, держава повинна фінансувати потреби галузі через механізм заставних та інтервенційних операцій (табл. 2.18).

Таблиця 2.18

Динаміка ціни 1 центнера зерна у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	2009 р. у % до 2005 р.
Зернові та зернобобові всього, у т. ч.	39,08	46,27	71,97	70,96	74,62	190,9
пшениця	36,00	48,57	70,83	66,79	71,78	199,4
жито	-	100,00	33,33	66,00	53,49	-
гречка	74,91	129,81	-	-	122,45	163,5
кукурудза на зерно	25,62	50,00	-	46,30	82,70	322,8
ячмінь	46,56	42,44	67,45	77,02	65,72	141,2
горох	44,55	58,02	105,19	126,81	121,90	273,6
овес	25,00	19,51	69,23	78,22	56,35	225,4
просо	-	-	-	34,31	-	-
інші зернові	27,20	-	111,72	328,31	127,15	467,5

За період 2005-2009 рр. середньореалізаційна ціна 1 ц зерна у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району зросла з 39,08 грн. до 74,62 грн., або на 90,9%. Ціна на зерно кукурудзи зросла в тричі, на горох у двічі, на овес ? майже втричі. Вполовину зросла вартість гречки, ячменю та знизилась майже вдвічі ціна на жито. Найвищий рівень ціни 1 ц зерна в таких сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району (додаток Л). В ФГ «Добробут» ціна 1 ц пшениці становила 64,37 грн./ц, ячменю 65,16 грн./ц, гороху 115,97 грн./ц. В АФ «Ільницьких» середньореалізаційна ціна 1 центнера зерна склала 79,35 грн. в тому числі пшениці 78,76 грн., зерно кукурудзи 85,09 грн., ячменю 71,02 грн. В ПСВП «Рутенія-М» ціна 1 ц зерна становила 83,07 грн. включаючи пшениця 80,63 грн./ц, ячменю 85,60 грн./ц. Ціна 1 ц зернових в АФ «Корнацьких» становила 84,29 грн., пшениці 79,79 грн., зерна кукурудзи 84,53 грн., ячменю 71,25 грн., гороху 123,21 грн.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності сільськогосподарського підприємства є одержаний прибуток. Прибуток господарств це реалізована частина їхнього чистого доходу. Прибуток це та частина виручки, що залишається після відшкодування всіх витрат на виробничу і комерційну діяльність підприємства. Характеризуючи перевищення надходжень над витратами, прибуток виражає мету підприємницької діяльності і береться за головний показник її ефективності.

Прибуток є основним джерелом фінансування розвитку сільськогосподарського підприємства, удосконалення його матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність підприємства спрямована на те, щоб забезпечити зростання прибутку або стабілізацію його на певному рівні (табл. 2.19)

У сільському господарстві величина прибутку залежить від кількості та якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Внаслідок того, що зростання реалізаційних цін за аналізований період відбувалось більш швидкими темпами порівняно із темпами збільшення повної собівартості, середній прибуток від реалізації 1 ц зерна зріс з 3,05 грн. у 2005 р. до 12,28 грн. у 2009 р., або у чотири рази (табл. 2.19).

В тому числі відбулось зростання прибутку від реалізації 1 ц таких зернових як: пшениця з 0,85 грн. у 2005 р. до 9,59 грн. у 2009 р., або в 11 раз., зерна кукурудзи в тричі, прибуток з 1 ц гороху зріс в чотири рази.

Таблиця 2.19

Динаміка рівня прибутку (збитку) на 1 ц зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 р. від 2005 р.
						%
Зернові:	3,05	3,23	7,13	10,89	12,28	402,6
пшениця	0,85	5,99	14,33	9,32	9,59	1127,8
жито	-	100	-42,62	19,78	3,68	-
гречка	23,95	55,38	-	-	-32,88	-137,3
кукурудза на зерно	-7,12	-19,04	-	-20,99	20,63	289,7
ячмінь	7,97	-0,28	-3.05	18,64	-12,87	-161,5
горох	15,6	11,58	-77,52	21,41	59,00	378,2
овес	-8,5	2,85	-100	29,09	1,47	117,2
просо	-	-	-	-41,89	-	-
інші зернові	-8,65	-	-26,65	202,57	46,08	-532,7

В 2009 р. збитковою продукцією був ячмінь збиток становив 12,87 грн./ц та гречка ? 32,88 грн./ц. Зернові були збитковими у 2009 р. в таких господарствах, як ТОВ «Орачі» ? 20,77грн./ц, ПСВП «Рутенія-М» ? 18,32 грн./ц, СФГ «Мічуріна» ? 2,66 грн./ц, ФГ «Росія-Н» ? 28,91 грн./ц, ФГ «Злагода» ? 10,67 грн./ц, ФГ «Лагуна» ? 12,53 грн./ц (додаток М). Прибуток не одержали ті підприємства на яких рівень повної собівартості перевищував середню реалізаційну ціну.

Внаслідок зростання прибуток на 1 ц зернових відповідно зріс і розмір прибутку на 1 га (табл. 2.20)



Таблиця 2.20

Динаміка рівня прибутку (збитку) на 1 га зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, грн.

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 р. від 2005р.
						%
Зернові:	66,80	71,58	84,95	222,80	313,57	469,4
пшениця	20,55	155,60	218,01	206,47	251,75	1225,1
жито	-	2,00	-88,64	43,83	88,46	-
гречка	148,15	293,88	-	-	-362,50	-244,7
кукурудза на зерно	-185,84	-274,16	-	-315,93	1622,13	872,9
ячмінь	147,83	-5,69	-32,29	381,32	-77,16	-52,2
горох	291,89	139,1	-276,7	350,82	956,89	327,8
овес	-1000	25,00	-32,5	68,57	7,56	100,8
просо	-	-	-	-705,81	-	-
інші зернові	-127,68	-	-178,57	595,8	816,95	-639,8

В сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району прибуток на 1 га посівної площі зернових збільшився з 66,80 грн. у 2005 р. до 313, 57 грн., або у 4,5 рази (табл. 2.20). В тому числі прибуток з 1 га посівної площі пшениці у 12 разів, жита у 44 рази, зерна кукурудзи майже в 9 разів. При цьому прибуток з 1 га знизився при вирощуванні ячменю на 48,8% та гречки ? майже у 2,5 рази. Ситуація по підприємствах району відповідає даним по рівню їх збитковості за 1 ц зернових (додаток Н). Прибутковими були такі господарства, як ФГ «Добробут» на 1 га посівної площі господарство отримало 491,62 грн. в тому числі на 1 га пшениці 796,67 грн., ячменю 247,32 грн., гороху 228,57 грн. В АФ «Корнацьких» ? 828,34 грн., а прибуток з гектару посіву пшениці становив 634,63 грн., кукурудзи 1902,08 грн., ячменю 181,67 грн., гороху 1114,53 грн. Прибуток на 1 га зернових в ТОВ АФ «Ільницьких» склав 1472,84 грн. в тому числі з 1га пшениці 1234,77 грн., жита 67,65 грн., кукурудзи 2088,68 грн., ячменю 1691,67 грн.

Розмір прибутку залежить від таких факторів, як кількість реалізованої продукції, ціна реалізації та собівартість продукції.

Аналізуючи причину зміни розміру прибутку потрібно враховувати, що фактори, які впливають на його розмір змінюються незалежно від зміни один одного (табл. 2.21). прибуток змінюється прямо пропорційно об'єму реалізованої продукції при умові, що реалізується рентабельна продукція. Також слід враховувати, що при збільшенні об'єму реалізації знижується собівартість продукції, а ціна на неї залишається незмінною.

Аналіз даних таблиці 2.21 свідчить проте, що розмір прибутку від реалізації зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району збільшився з 1276,58 тис. грн. у 2005 р. до 9157,70 тис. грн. у 2009 р., або на 7881,12 тис. грн. це відбулось у першу чергу за ціни з 39,08 грн. у 2005 р. до 74,62 грн. у 2009 р. у наслідок чого прибуток збільшився на 26507,2 тис. грн. Збільшення об'єму реалізації зернових з 418784 ц у 2005 р. до 745816 ц у 2009 р. призвело до того, що прибуток зріс на 996,89 тис. грн. В наслідок зростання собівартості зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району з 36,03 грн. у 2005 р. до 62,34 грн. у 2009 р. призвело до того, що розмір прибутку зменшився на 19622,9 тис. грн.

Таблиця 2.21

Вплив факторів на відхилення розміру прибутку від реалізації зерна в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району

Продукція	Кількість реалізованої продукції, ц	Повна собівартість 1 ц грн.	Середня реалізаційна ціна 1 ц грн.	Загальний результат прибуток +, збиток -, тис. грн	Відхилення розміру прибутку 2009 р. від його розміру у 2005 р. (+,-), тис. грн.
	2005 р.	2009 р.	(+,-)	2005 р.	2009 р.	(+, -)	2005 р.	2009 р.	(+,-)	всього	на 1 ц	2009 р.	всього	за рахунок обєму	за рахунок собівартості	за рахунок ціни
Зерно:	418784	745816	327032	36,03	62,34	26,31	39,08	74,62	35,54	1276,58	3,05	9157,7	7881,1	996,9	-19622,9	26507,2
пшениця	268105	352842	84737	35,10	62,18	27,08	36,00	71,78	35,78	241,58	0,90	3387,3	3154,7	76,3	-9555,3	12624,7
кукурудза	11426	139663	128237	32,98	51,36	18,38	25,62	82,70	57,07	-81,07	-7,36	4376,5	4460,6	-943,5	-2567,5	7971,5
ячмінь	129922	212149	82227	38,60	69,54	30,94	46,56	65,72	19,16	1034,57	7,96	-809,7	-1844,3	654,8	-6563,7	4064,6
горох	6922	35094	28172	28,59	62,89	34,30	44,55	121,90	77,35	110,48	15,96	2070,7	1960,2	449,6	-1203,9	2714,5
овес	588	614	26	33,50	54,89	21,38	25,00	56,35	31,35	-5,00	-8,50	0,9	5,9	-0,22	-13,1	19,3
інші зернові	1654	3138	1484	35,85	81,07	45,22	27,20	127,15	99,95	-14,31	-8,65	144,6	158,9	-12,84	-141,9	313,64

Таким чином результати факторного аналізу свідчать проте, що збільшення прибутку від реалізації зернових відбулось за рахунок екстенсивного фактора виробництва збільшення об'єму виробництва продукції.

Від досягнутого ступення ефективності залежить рівень рентабельності аграрних підприємств. Рентабельність характеризує економічну ефективність виробництва, за якої підприємство за рахунок грошової виручки від реалізації продукції повністю відшкодовує витрати на її виробництво й одержує прибуток як основне джерело розширеного відтворення (табл. 2.22).

Таблиця 2.22

Динаміка рівня рентабельності зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, %

Продукція	2005 р.	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2009 р.	Відхилення 2009 р. від 2005 р. пп.
Зернові:	8,5	7,5	11	18,1	19,7	11,2
пшениця	2,4	14,1	25,4	16,2	15,4	13,0
жито	-	-	-51,6	42,5	7,4	-
гречка	47,1	74,4	-	-	-21,2	-68,3
кукурудза на зерно	-21,6	-27,6	-	-31,2	61,0	82,6
ячмінь	20,7	-0,6	-4,1	31,9	-5,5	-26,2
горох	53,9	24,93	-42,4	20,3	93,8	39,9
овес	-25,4	17,1	-59,1	59,3	2,7	28,1
просо	-	-	-	-55,0	-	-
інші зернові	-24,1	-	-19,3	161,1	56,8	80,9

На основі отриманих даних визначаються галузі, які є найбільш рентабельні, а які низько ефективні, щоб отримати можливість розробити заходи щодо вдосконалення галузевої структури і підвищення прибутковості виробництва.

Рівень рентабельності сільськогосподарського підприємства визначається співвідношенням рівня прибутку від реалізації та повної собівартості реалізованої продукції. Відповідно, оскільки прибуток зростав швидшими темпами ніж підвищувався розмір повної собівартості рівень рентабельності зріс з 8,5% у 2005 р. до 19,7% у 2009 р. або на 11,2 пп. (табл. 2.22). В тому числі зріс рівень рентабельності таких культур: кукурудзи на 82,6 пп., гороху на 39,9 пп., вівса на 28,1 пп., пшениці на 13,0 пп. Знизилась рентабельність таких культур ячменю на 26,2 пп. та гречки на 68,3 пп. у наслідок низької ціни на продукцію.

Вирощування зернових культур є однією із найбільш ефективних галузей аграрних підприємств Кривоозерського району. Однак диспаритет цін на промислову і сільськогосподарську продукцію призвів до підвищення собівартості зерна, що вплинуло на низьке значення рівня рентабельності його виробництва. Основним напрямком подальшого розвитку зернового господарства є інтенсифікація виробництва зерна на основі внесення оптимальних доз добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інноваційних процесів, інтенсивних та індустріальних технологій



РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У СІЛЬСКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ КРИВООЗЕРСЬКОГО РАЙОНУ

3.1 Резерви збільшення обсягів виробництва зернових культур та підвищення їх економічної ефективності

Виявлення резервів збільшення валового збору зернових культур проводиться за такими напрямами: розширення посівних площ, покращення структури і підвищення урожайності зернових. Можливі і не використані резерви розширення посівних площ виявляють при аналізі використання земельних ресурсів (враховуючи в загальну площа земельних угідь площі заняті хащами, болотами, під дороги та переїзди та ін.) Важливим резервом збільшення виробництва зернових є покращення структури посівних площ, тобто збільшення частки більш урожайних культур в загальній посівній площі. Основним резервом збільшення валового збору зернових є приріст урожайності. Він може відбуватись за рахунок:

· використання сортів з високою урожайністю;

· зменшення втрат при збиранні урожаю;

· збільшення дози внесення добрив;

· покращення агротехнічних умов виробництва до рівня передового господарства.

В процесі аналізу резерву збільшення урожайності слід враховувати також спосіб та рівень підготовки ґрунту перед посівом, спосіб посіву та методика догляду за посівами та дотримання розроблених сівозміни.

Сорт, як фактор землеробства і посівні якості посівного матеріалу забезпечують 20-25% в загальному рівні підвищення урожайності. Вибір сорту необхідно робити з врахуванням зони вирощування, попередника, стану конкретного поля і загального рівня землеробства в господарстві. Практика минулих років свідчить, що оптимальне сполучення цих факторів на фоні нетипових метеорологічних умов забезпечує урожайність озимих культур на рівні 50-60 ц/га і навіть при жорстких метеорологічних умовах 30-35 ц/га.

Зважаючи на різноманітність умов вирощування озимих і ярих культур в Миколаївській області рекомендовано в кожному господарстві вирощувати на товарних посівах не більше 4-6 сортів озимої пшениці, 2-3 сорти озимого ячменю і, при бажанні, не більше одного сорту озимого жита та тритікале. Ці сорти повинні відрізнятись між собою по реакції на агрофон, строки сівби, гідрометричні умови. Помилки у виборі сорту і низька якість насіння автоматично завдають збитків виробникам товарного зерна.

В цілому ж сортову політику в господарствах необхідно будувати так:

· 1-2 сорти чисто інтенсивного типу для посіву по парах на високих агрофонах;

· 1 сорт з групи високорослих, придатних для вирощування по дуже низьких агрофонах і стерньових попередниках;

· 2-3 сорти універсального пластичного типу для сівби по зайнятих парах, просапних і стерньових попередниках на середньому агрофоні.

Дана сортова політика розроблена Миколаївським інститутом агропромислового виробництва УААН у 2008 році. В ній зазначено, що по всіх попередниках можна використовувати сорти озимої пшениці Ніконія, Куяльник, Західна одеська.

По чорному пару слід розміщувати сорти м'якої пшениці Ніконія, Кольчуга, Селянка, Скарбниця, Кірія, Пошана і тверду пшеницю сортів Перлина одеська, Алий парус, Дельфін, Аргонавт, Леукурум 21.

На непарових і стерньових попередниках можливе розміщення сортів Лузанівка одеська, Одеська 267, Херсонська безоста, Повага, Шестопалівка. Кращими сортами ячменю для умов області є сорти-дворучки Ковчег, Основа, Росава і сорти озимого типу Метелиця, Аполон.

Із сортів озимого жита рекомендують сорти Харківське 98, Хасто, Велетень, озимого тритікале Зеніт одеський, Амфідиплоїд 42 та 52.

Оптимальними строками сівби для півдня України визначені 17-27 вересня, але погодні умови останніх років переконують, що вплив строків сівби посилюється і є одним з найбільш важливих чинників, які зумовлюють урожайність.

Запорукою високої продуктивності зернових є якісна сортово-гібридна база. Для розрахунку резерву збільшення валового збору за рахунок використання насіння більш урожайних сортів необхідно різницю урожайності більш і менш продуктивного сорту помножити на площу (табл. 3.1).

Таблиця 3.1

Розрахунок збільшення резервів виробництва за рахунок використання сортової бази в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району у 2009 р., ц

Культура	Посівна плоша, га	Урожайність, ц/га	Резерви збільшення збору продукції, ц
		в середньому	сортів та гібридів*	з 1 га	з усієї площі
Пшениця	13435	33,4	80,0	46,7	626743,0
Ячмінь	10494	23,7	60,0	36,3	380512,4
Кукурудза	2698	51,5	100,0	48,5	130853,0
Горох	2164	20,0	50,0	30,0	64920,0
Всього	28791	-	-	-	1203028,4

* пшениця: Смуглянка, Одеська-267, Дріада; ячмінь: Достойний, Гуран, Геліос; кукурудза: Планета 180, Борисфен 433; горох: Дамір-2, Схід.

Розрахунки здійснені в таблиці 3.1 свідчать про те, що якби у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району посів зернових здійснювали сортовим та гібридним насінням, то це дозволило б у 2009 р. додатково одержати 1203028 ц валового збору зернових.

Дотримання технології вирощування сільськогосподарських культур забезпечує високий врожай. При своєчасній забезпеченості підприємств технікою під час збирання врожаю, як правило проводиться у встановлений термін. Але враховуючи несприятливі погодні умови оптимальні строки збору іноді подовжуються, що супроводжується втратами врожаю. Втрати можна встановити за рахунок зіставлення урожайності зернових з гектара, отриманих під час збору в різні строки (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розрахунок збільшення резервів виробництва за рахунок ліквідації втрат врожаю в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району у 2009 р., ц

Культура	Площа, зібрана пізніше встановленого строку, га	Урожайність, ц/га	Резерви збільшення збору продукції, ц
		при збиранні в строк	при збиранні із запізненням	з 1 га	з усієї площі
Пшениця	760	33,4	31,7	1,7	1267,3
Ячмінь	467	23,7	22,6	1,2	554,3
Горох	300	20,0	19,0	1,0	300,6
Всього	1060	-	-	-	2122,2

Здійснені розрахунки в таблиці 3.2 вказують на те, що якби збирання зернових у 2009 р. було здійснено в оптимальні строки, то це дозволило б додатково одержати 1567,9 ц валового збору.

Для того, щоб використати резерви збільшення виробництва продукції за рахунок зменшення втрат при збиранні врожаю в оптимальні строки необхідно до мінімуму скоротити простої техніки та агрегатів з різних причин, раціонально організовуючи їх використання в технологічному процесі вирощування, розрахувати оптимальне співвідношення посівних площ з врахуванням наявної техніки на господарстві та можливості її оренди.

Суттєвим резервом збільшені виробництва продукції є окупність добрив, яка залежить від дози та якості добрив їх структури, строків і способів внесення в ґрунт. Внесення на кожен гектар мінеральних і органічних добрив в необхідній кількості, може суттєво підвищити урожайність зернових культур, але для реалізації даного резерву необхідно мати необхідну кількість добрив (табл. 3.3). Тому даний резерв необхідно розраховувати тільки у межах наявної кількості добрив, які може закупити підприємство.

Таблиця 3.3

Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок недовиконання плану внесення добрив в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, 2009 р.

Культура	Недовнесення мінеральних добрив	Прибавка урожайності на 1 ц добрив	Резерв збільшення виробництва продукції, ц
	на площі	в розрахунку на 1 га	всього у порахунку в діючу речовину, ц
		у фізичній вазі	В переводі в діючу речовину, ц
Пшениця	857	2,5	0,81	694,2	4,1	2846,1
Ячмінь	564	2,1	0,72	406,1	3,9	1583,7
Горох	120	1,9	0,65	78,0	3,6	280,8
Кукурудза	700	3,2	0,98	686,0	3,4	2332,4
Всього	2241	-	-	1864,3	-	7043,0

З розрахункових даних наведених в таблиці 3.3 видно, що за рахунок внесення оптимальної дози добрив під посів зернових, то валове виробництво зерна у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району збільшилося б на 7043 ц.

Різний рівень урожайності зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району характеризуються географічними особливостями району та фінансові можливості кожного господарства. Тому, розрахувати втрати урожайності зернових можна ще прирівнявши її до рівня передового господарства району (табл. 3.4) .

Аналізуючи дані таблиці 3.4 можна зробити висновок, що якщо б у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району урожайність була на рівні урожайності АФ «Корнацьких», то господарства отримали б додатково 361924,3 ц валового збору зернових.

Таблиця 3.4

Резерв збільшення виробництва продукції за рахунок підвищення урожайності до рівня передового господарства Кривоозерського району, 2009 р., ц

Культура	Зібрана площа, га	Середня урожайність з врахуванням раніше визначених резервів, ц/га	Резерв збільшення виробництва продукції, ц
		в середньому	АФ «Корнацьких»	з 1 га	із всієї площі
Пшениця	13435	33,4	53,7	20,3	273267,9
Жито	78	18,7	25,3	6,5	507,8
Гречка	40	10,6	20,3	9,7	389,2
Горох	2164	20,0	20,5	0,5	1060,4
Ячмінь	10494	23,7	30,6	6,9	72723,4
Кукурудза	2698	51,5	56,7	5,2	13975,6
Всього	28909	-	-	-	361924,3

Реалізація сільськогосподарськими підприємствами Кривоозерського району виявлених резервів збільшення валового виробництва зернових за рахунок: використання сортів та гібридів, ліквідації втрат урожайності при збиранні, внесення оптимальних доз добрив та підвищення рівня урожайності до рівня передового господарства дозволило б збільшити валове виробництво зерна на 1574117,9 ц. В тому числі пшениці на 904124,1 ц, жита на 507,8 ц, гречки на 389,2 ц, зерна кукурудзи на 147161 ц, ячменю на 455373,8 ц, гороху на 66561,8 ц.



Таблиця 3.5

Узагальнення виявлених при аналізі внутрігосподарських резервів збільшення валового виробництва продукції рослинництва 2009 р., ц

Джерело резервів збільшення виробництва продукції	Вид продукції, ц
	пшениця	жито	гречка	кукурудза на зерно	ячмінь	горох	всього
За рахунок: ліквідації втрат при зборі урожайності	1267,3	-	-	-	554,3	300,6	2122,2
Недобору урожаю через не виконання плану удобрення полів	2846,1	-	-	2332,4	1583,7	280,8	7043,0
Збільшення урожайності до передового господарства	273267,9	5о7,8	389,2	13975,6	72723,4	1060,4	361924,3
За рахунок сортів та гібридів	626742,8	-	-	130853	380512,4	64920	1203028,4
Всього резервів	904124,1	507,8	389,2	147161	455373,8	66561,8	1574117,9

Збільшення обсягів валового виробництва на 987591,1 ц при фактичному рівні товарності та прибутковості зернових культур (табл. 3.6) забезпечило б сільськогосподарським підприємствам Кривоозерського району додатковий прибуток від реалізації зерна у сумі 10350,7 тис. грн. В тому числі: пшениці 6832,4 тис. грн., жита 2,8 тис. грн., зерна кукурудзи 338,5 тис. грн., гороху 3177,1 тис. грн.



Таблиця 3.6

Розрахунок резерву зростання прибутку за рахунок збільшення об'єму виробництва зернових у сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, 2009 р.

Вид продукції	Резерв збільшення, ц	Рівень товарності, %	Резерв збільшення об'єму реалізації, ц	Прибуток на 1 ц, грн.	Резерв збільшення прибутку тис. грн.
Пшениця	904124,1	78,8	712449,8	9,59	6832,4
Жито	597,8	128,2	766,4	3,68	2,8
Кукурудза	16308	100,6	16405,8	20,63	338,5
Горох	1641,8	80,9	53848,5	59,00	3177,1
Всього	987591,7	-	730950,2	-	10350,7

3.2 Інтенсивно-інноваційний розвиток виробництва зерна

Продовольча безпека України в першу чергу залежить від ефективного функціонування зернопродуктового підкомплексу. Визначальним фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин.

Поряд з впровадженням інтенсивних технологій значну увагу слід приділити поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна, введенню нових форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості працівників.

Інтенсивні фактори розвитку рослинництва України протягом останніх років зведено до мінімуму. Набуває загрозливих тенденцій виснаження земель, фізичне і моральне старіння машино-тракторного парку, знецінення праці селян. За останні 15 років внесення мінеральних добрив скоротилось в 11 разів, органічних - у 15 разів, до того ж нераціональні сівозміни, виснаження ґрунтів культурними рослинами та бур'янами призвели до погіршення родючості ґрунтів [32].

Відновлення родючості землі - це складний довготривалий процес, який є невід'ємною складовою інтенсифікації, вимагає раціональної організації виробництва та залучення матеріальних ресурсів. Дотримання балансу поживних речовин ґрунту ? це стрижнева складова відновлення його родючості , що забезпечується внесенням мінеральних добрив у науково обґрунтованих нормах при мінімальних додаткових технологічних затрат, оскільки більшу частину мінеральних добрив вносять під час сівби посівними, а не спеціалізованими агрегатами. В останні роки мінеральними добривами удобрюють орні землі в середньому по 13-22 кг діючої речовини на 1 га. Серед них переважають азотні (понад 80%), внесення ж фосфорних і калійних добрив зведена нанівець. У системі заходів, спрямованих на стабілізацію та подальший розвиток сільськогосподарського виробництва, чільне місце належить забезпеченню галузі добривами, засобами захисту рослин та ін. [32].

Ефективність господарської діяльності сільськогосподарських підприємств характеризується не тільки рівнем рентабельності господарської діяльності, а й можливістю розширеного відтворення на основі інтенсифікація. Тому слід провести розрахунки підвищення урожайності культур залишаючи незмінними розміри посівної площі.

Слід відмітити, що підприємства з високим рівнем ресурсного забезпечення виробництва зерна спроможні впроваджувати у виробництво прогресивні технології виробництва, з використанням високоякісного посівного матеріалу сучасних сортів і гібридів, широкого застосування добрив та новітніх засобів захисту рослин, сучасних технологій післязбиральної обробки та зберігання врожаю, що забезпечує високу ефективність виробництва зерна і найбільш вигідні схеми збуту продукції та в підсумку розширене відтворення їх капіталу. Підприємствам з задовільним рівнем ресурсного забезпечення пошук шляхів до поліпшення економічної ситуації потрібно виконувати створенням умов для оптимального забезпечення ресурсами вирішальних складових виробничого процесу, як основних передумов здійснення успішної виробничо-комерційної діяльності. При цьому головними задачами ресурсного забезпечення виробництва зерна є створення умов для залучення основних засобів та коштів для фінансування матеріальних та нематеріальних витрат при реалізації процесу виробництва та збуту зерна. Одним з важливих завдань аналізу даного розділу є виявлення і підрахунок резервів збільшення виробництва продукції рослинництва [13].

Передовий досвід вітчизняного землеробства, і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності виробництва зерна - впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві, що є основним якісним фактором економічного і соціального розвитку.

Наявність у господарства ресурсного забезпечення, яке дозволяє застосовувати повну систему удобрення та комплексну систему захисту рослин підвищує реалізацію біопотенціалу зернових культур на 20%. Основні резерви збільшення виробництва валової продукції рослинництва, зокрема зернових культур, такі [10]:

ь перетворення екстенсивних угідь в інтенсивні, щоб з одиниці площі мати максимальну кількість продукції;

ь поліпшення сільськогосподарських угідь та вдосконалення структури посівних площ;

ь підвищення урожайності всіх сільськогосподарських культур до рівня передових господарств;

ь підвищення урожайності за рахунок ліквідації недовиконання плану внесення мінеральних і органічних добрив;

ь підвищення урожайності за рахунок застосування високопродуктивних видів сортів;

ь підвищення урожайності за рахунок застосування якісної системи захисту рослин;

ь підвищення продуктивності природних угідь;

ь покращення якості механізованих робіт та підвищення автоматизації виробничого процесу, та ін.

У процесі виробничо-технологічної діяльності зернове господарство споживає значні обсяги матеріально-технічних ресурсів, системне оновлення яких є об'єктивною необхідністю, теоретичною підвалиною розвитку суспільного виробництва. Набуває загрозливих тенденцій виснаження земель, фізичне і моральне старіння машинно-тракторного парку, знецінення праці селян.

Через складність економічної ситуації визначення курсу інтенсифікації розширеного розвитку зернового виробництва немає альтернативи. Роль інтенсифікації є визначальною в перехідний період до ринкової економіки, але дослідженню цього соціально-економічного процесу приділяється недостатньо уваги.

Інтенсифікація - це комплексний процес розвитку аграрного сектору економіки, шлях до виведення його галузей з кризового стану . Визначальна роль належить нарощуванню капітальних вкладень в основі сфери суспільного виробництва, запровадженню нових способів обробітку ґрунту, біотехнологій вирощування сільськогосподарських культур, відновлення родючості землі. [10]

Особливості розвитку інтенсифікації в умовах переходу до ринкової економіки свідчить про необхідність поглиблення й розширення теоретико-методологічних досліджень процесу уточнення визначення економічних понять і термінів, які стосуються інтенсифікації зернового виробництва, його соціально-економічної сутності та змісту.

Сучасний етап інтенсифікації зернового господарства позначений дією системи економічних важелів і методів в умовах докорінного реформування зернового господарства України. З переходом до ринкової економіки змінюються форми роботи підприємств, методи обчислення затрат виробництва, формування цін, прибутку. Необхідні капітальні вкладення для відновлення, розширення, модернізації і реконструкції основних фондів. Раніше майже половина капітальних вкладень у діючих державних сільськогосподарських підприємствах і повністю у новостворених підприємствах фінансувалися з бюджету. Тому навіть економічно не обґрунтовані ціни, недосконалі методи формування затрат, занижені норми амортизації та перерозподіл амортизаційних відрахувань між підприємствами якоюсь мірою компенсувалися державою, низькими ставками відсотка на довгострокові та короткострокові кредити, а для колективних підприємств - ще й періодичним списуванням заборгованості по довгострокових кредитах [32].

Суть інтенсивних технологій полягає в тому, що виробництво продукції здійснюється на основі новітніх досягнень науково-технічного прогресу при створенні умов для сільськогосподарських культур відповідно до фаз їх росту на основі комплексу факторів в оптимальній пропорції протягом всього вегетаційного періоду з метою забезпечення рівня програмованого урожаю.

Інтенсифікація зернового виробництва визначається рівнем виробництва, освоєнням прогресивної технології і організації виробництва на базі комплексної механізації процесів праці, кількістю і якістю внесених у ґрунт добрив, дотримання сівозмін та сортової бази, тобто витратами на одиницю земельної площі. Вона є основою подальшого підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, оскільки в результаті впровадження прогресивної технології і вдосконалення організації праці за порівняно менших ресурсів можна одержати більшу кількість продукції з меншими затратами на її одиницю. Рівень інтенсивності зернового виробництва характеризується системою показників, узагальнюючим серед яких є розмір виробничих витрат на одиницю площі, як об'єкт інтенсифікації. Він узагальнено відображає рівень внесення добрив, застосування засобів захисту рослин, нових сортів, технологій вирощування та ін. [13]

Концентрація додаткових вкладень капіталу на одиницю земельної площі у процесі інтенсифікації супроводжується збільшенням виходу продукції з одиниці площі. Результати кореляційно-регресійного аналізу, здійсненого за даними 14 сільськогосподарських підприємств Кривоозерського району Миколаївської області, свідчать про те, що збільшення на 1000 грн. витрат на 1 га зернових, при середніх значеннях інших факторів, обумовлює збільшення рівня їх урожайності на 12,0 ц/га (рис. 3.1). Значення коефіцієнту кореляції (R=0,638) засвідчує про наявність зв'язку середньої щільності між факторною та результативною ознаками, а коефіцієнт детермінації (R2=0,408) вказує на те, що варіація урожайності зернових на 40,8% обумовлена зміною виробничих витрат на 1 га їх площі.

Рис. 3.1 Вплив розміру виробничих витрат на 1 га на зміну урожайності

Наслідком підвищення рівня інтенсивності є не лише зростання урожайності зернових культур, а й підвищення економічної ефективності їх виробництва (табл. 3.7). Випереджаючі темпи приросту урожайності порівняно зі зростанням розміру витрат на 1 га призвели до того, що із підвищенням урожайності простежується зменшення собівартості 1 ц зерна. Так, якщо у першій групі з середньою урожайністю зернових 19,1 ц/га виробнича собівартість 1 ц становила 69,15 грн., а повна - 70,19 грн., то у підприємствах третьої групи з середньою урожайністю 41,8 ц/га рівень даних показників знизився відповідно до 47,46 грн. та 58,06 грн. Зростання витрат на одиницю площі супроводжується покращенням якості зерна, що відповідно позначається на рівні ціни його реалізації. Якщо підприємства першої групи реалізували зерно за середньою ціною 67,83 грн. за 1 ц, то підприємства третьої групи - за ціною 86,09 грн. за 1 ц, або на 26,9% вище. Як наслідок, якщо у підприємствах першої групи виробництво зерна було збитковим, то у підприємствах третьої групи розмір прибутку на 1 га склав 804,37 грн., а рівень рентабельності - 48,3%.

Таблиця 3.7

Вплив урожайності на економічну ефективність виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах Кривоозерського району, 2009р.

Група підприємств за рівнем урожайності, ц/га	Кількість підприємств у групі	Урожайність, ц/га	Виробничі витрати на 1 га, грн.	Виробнича собівартість 1 ц, грн.	Повна собівартість, 1 ц, грн.	Ціна реалізації 1 ц, грн.	Прибуток (збиток) на 1 ц, грн.	Прибуток (збиток) на 1 га, грн.	Рівень рентабельнос-ті (збитковості), %
І група до 24,63 ц	6	19,1	1323,78	69,15	70,19	67,83	-2,36	-44,95	- 3,4
ІІ група від 24,70 до 35,30 ц	6	28,6	1580,44	55,29	63,38	68,07	4,69	135,00	7,4
ІІІ група 35,4 ц і більше	2	41,8	1982,49	47,46	58,06	86,09	28,03	804,37	48,3
У середньому або всього	14	30,3	1684,61	53,11	62,21	76,62	14,41	376,07	23,2

Збільшення вкладень капіталу на 1 га зернових культур у процесі інтенсифікації проявляється у внесенні оптимальних доз добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інноваційних процесів, інтенсивних та індустріальних технологій. Як наслідок, це призводить до зростання рівня урожайності, покращення якості зерна, сприяє зниженню рівня собівартості одиниці продукції, підвищенню реалізаційних цін та покращенню економічних результатів.

Інтенсифікація зернового виробництва, яка здійснювалась головним чином шляхом хімізації, меліорації та механізації, забезпечила підвищення врожаїв сільськогосподарських культур, збільшення валової продукції, значне зменшення частки ручної праці.

Поряд з цим, інтенсифікація зернового виробництва, а з нею і великі витрати ресурсів, зумовили цілий ряд негативних явищ у землеробстві, які, насамперед, призвели до погіршення структури земельних ресурсів, посилення ерозійних процесів, зниження родючості ґрунту в усіх його проявах, забруднення агрохімікатами, пестицидами, промисловими викидами тощо.

Інноваційний розвиток сільського господарства базується на впровадженні прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних, управлінських рішень спрямованих на поліпшення якості продукції, підвищення ефективності та конкурентоспроможності виробництва [36].

Сутність інноваційного розвитку різних галузей національного господарства не містить принципових розходжень. Проте в АПК і особливо в сільському господарстві характер і основні напрями цього процесу істотно відрізняються. Можна виділити такі основні особливості інноваційного процесу в агропромисловому виробництві:

1) різноманітність сільськогосподарської продукції та продуктів її переробки, вагома різниця в технологіях їх виробництва;

2) значна диференціація окремих регіонів країни по агротехнологічних

умовах виробництва;

3) залежність використовуваних у сільському господарстві технологій від природних умов;

4) розпорошеність сільськогосподарського виробництва на значній території;

5) велика різниця в періодах виробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

6) відособленість сільськогосподарських товаровиробників від наукових установ, що займаються виробництвом науково-технічної продукції;

7) відсутність організаційно-економічного механізму передачі досягнень науки сільськогосподарським товаровиробникам.

Інноваційний процес у сільському господарстві пов'язаний з організаційно-економічним, техніко-технологічним оновленням, спрямованим на удосконалення агропромислового виробництва, підвищення ефективності та конкурентоспроможності на основі використання досягнень науки, техніки, передового вітчизняного та світового досвіду.

Інноваційна модель розвитку в умовах глобалізації передбачає використання нових організаційних форм у виробничій і підприємницькій сфері, що суттєво прискорить процеси передачі інноваційних розробок у різні галузі [36].

Інноваційний тип економічного розвитку дедалі більше стає тим фундаментом, який визначає економічну міць країни та її перспективи на світовому ринку. Інноваційна модель розвитку, як економічна система, орієнтується на створення економічних, організаційних, правових, соціальних умов, що забезпечують ефективне відтворення, розвиток і використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження вітчизняних екологічно безпечних, новітніх ресурсозберігаючих технологій.

В інноваційному розвитку беруть участь системи чинників і умов, необхідних для його здійснення, тобто - складові інноваційного потенціалу [21].

В інноваційному розвитку сільського господарства можна виділити такі складові:

1) технічна;

2) економічна;

3) соціальна;

4) організаційна;

5) управлінська;

6) юридична.

Технічні інновації спрямовані на вдосконалення наявних і створення нових технологій ведення сільськогосподарського виробництва, високоврожайних сортів культур і елітних порід тварин.

Економічні інновації можна визначити як зміну методів і способів планування усіх видів виробничо-господарської діяльності, економічне стимулювання, раціоналізацію системи калькуляції внутрішньовиробничих витрат тощо.

Соціальні інновації спрямовані на поліпшення умов і характеру праці, психологічного клімату, постійне підтримування високого рівня безпеки праці, створення комфортних умов життя, стимулювання творчої діяльності, професійну підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, вирішення проблем в галузі охорони здоров'я.

Організаційні інновації спрямовані на запровадження нових форм і методів організації виробництва та праці, удосконалення організаційної структури підприємства.

Управлінські інновації охоплюють процеси запровадження нових та удосконалення існуючих методів роботи апарату управління підприємством.

Юридичні інновації пов'язані насамперед з удосконаленням нормативно-правової бази, що визначає і регулює усі види діяльності підприємств.

Враховуючи складний фінансовий стан, багато підприємств розширюють використання енергозберігаючих технологій підготовки ґрунту до посіву зернових культур, що суттєво знижує виробничі витрати, але поряд з цим знижує і якість підготовки, що погіршує як умови проростання та розвитку рослин так і умови виконання наступних операцій виробництва зерна. Це призводить як до зниження урожайності зернових культур та якості отриманого врожаю, так і до збільшення витрат на догляд за посівами. Крім того неякісна підготовка ґрунту призводить до зниження продуктивності та якості виконання операції основними засобами, що виконують в подальшому технологічні операції та унеможливлює використання більш сучасних машин для їх виконання. Але з іншої сторони, навіть пріоритетне фінансування виконання обробітку ґрунту, не гарантує прибутковість в цілому виробничо-комерційноїдіяльності підприємства по виробництву зерна .

Розвиток сільськогосподарського виробництва, підвищення його ефективності та стабільності залежить від процесів технологічного та технічного забезпечення аграрного сектора, рівня механізації виробництва. Процес відтворення, що забезпечує продовольчі потреби населення, повинен здійснюватись безперервно. У зв'язку з несвоєчасним виконанням технологічних операцій сільське господарство щороку не добирає майже третину врожаю, втрати зерна при збиранні становлять 8-10 млрд. грн., відповідно і зростає собівартість продукції [37].

У розвитку інтенсифікації важливо не тільки забезпечити цей процес необхідними ресурсами, а й раціонально їх використати. Інтенсифікація зернового виробництва має бути спрямована на якісне вирішення техніко-технологічного переозброєння сільськогосподарських підприємств. Ресурсозберігаючі технології вирішують складні проблеми розвитку сільського господарства і одна з них - збільшення врожайності сортів і поліпшення якості продукції та охорони ґрунту, води і атмосфери від забруднення. Незважаючи на високу ефективність технології вирощування зернових культур, застосування яких дає можливість зберегти десятки тисяч тонн різноманітних ресурсів, перехід господарств від звичайних традиційних технологій до ресурсозберігаючих необхідний.

Одним з основних елементів різноманітної кількості технологій вирощування сільськогосподарських культур був, є і залишатиметься обробіток ґрунту. Особливо основний, оскільки він справді визначає рівень енергоощадності тієї чи іншої технології, так і її екологічну та економічну спрямованість. На даний час такою технологією є TILL та NO-TILL [45].

Нині в нашій країні вітчизняні вчені виокремлюють чотири системи обробітку ґрунту:

· традиційна (на базі оранки);

· консервувальна (на базі глибокого розпушення ґрунту);

· мульчувальна (на базі поверхневого розпушення ґрунту);

· нульова (no-till система) [45].

Впровадження NO-TILL системи, на відміну від традиційної оранки, зупиняє деградацію ґрунтів і не тільки відновлює, а й підвищує його родючість. Система NO-TILL визиває багато суперечностей у науковців та аграріїв. Нульовий обробіток ґрунту включає в себе дотримання диференційованих сівозмін, використання пестицидів з врахуванням якості води, але як буде результат довготривалого їх використання, щільність ґрунту та наявність в ньому поживних речовин, дані показники визначаються за допомогою лабораторних досліджень, а чи кожен має таку можливість. Отже система NO-TILL має свої негативні сторони і необхідність пристосувати до ґрунтови та природно-кліматичних умов кожного регіону.