Якість тваринної продукції Краснокутського району Харківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Якість тваринної продукції Краснокутського району Харківської області

Вступ

На сьогоднішній день гостро стоїть питання екологічної продукції, особливо сільськогосподарської. Тому виявлення якості сільськогосподарської продукції саме для Краснокутського району є досить актуально. Таке дослідження слід проводити при одночасному аналізі екологічного стану природних компонентів. Тоді можемо виявити основні тенденції.

Основним напрямком роботи було визначення впливу природних та соціально-економічних умов на якість тваринної продукції.

Метою даної роботи є визначення забруднення від підприємств та сільського господарства Краснокутського району та його вплив на стан компонентів довкілля, аналіз та загальний вплив на стан якості тваринної продукції, що виготовляються у цьому районі.

Для досягнення поставленої мети були детально розглянуті наступні питання:

· Вплив забруднень компонентів довкілля Краснокутського району;

· Аналіз результатів якості тваринної продукції, що виробляється в Краснокутському районі.

· Аналіз результатів якості кормів Краснокутського району.

Для досягнення мети були використані методів дослідження вмісту в м'ясі та молоці, також корма важких металів.

Краснокутський район в спектрі спеціалізації виступає як виробник м'ясної та молочної продукції.

1. Теоретична частина

1.1 Оцінка ступеню забруднення території Краснокутського району

В екологічному відношенні Краснокутський район, на сьогодні, один з найбільш, благополучних районів на території Харківської області. Майже шоста частина території району зайнята лісами, є три лісництва, загальна площа яких складає більш як 17 тис. га.

До головних джерел забруднення Краснокутського району відносяться НГП «Краснокутськ» (таблиця 1.1), спиртзавод «Дублянка».

Басейн р. Мерло із притоками взято в природний кордон загальнодержавного значення, що відноситься до Галицько-Слобожанського природного коридору.

Узагальнені скиди забруднюючих речовин у районі згідно з УПЯ, становить менше 10 млн. м³. Водокористувачами в смт. Краснокутська скидається забруднюючих речовин 1-10 млн. м³, але на периферії району Первухівських цукровим заводом забруднюючих речовин в води району викидається 50-60 млн. м³ на рік.

Таблиця 1.1. Викиди НГП «Краснокутськ» в навколишнє середовище

№	Речовина	ГДК, мг/м3	Клас ризику	Викид т/рік
		Максимальна разова	Середньодобове
		Насел. міст	Проймай д.
1.	Азота діоксид	0,085	1,50	0,04	II	1,1817
2.	Азота оксид	0,4	1,50	0,06	III	3,3419
3.	Аміак	0,2	6,00	0,04	IV	0,02346
4.	Ацетальдегід	0,01	-	0,01	III	0,0024
5.	Бенз(а) пірен	10-5	0,00004	10-6	I	9,98*10-8
6.	Бензин	5,0	90	1,5	IV	0,0095
7.	Вивішені речовини	0,5	1,2	0,15	III	0,0327
8.	Водню хлорид	0,2	1,5	0,2	II	0,00265
9.	Кислота азотна	0,4	-	0,15	II	0,0004
10.	Кислота сірчана	0,3	0,3	0,1	II	0,000564
11.	Кислота оцетна	0,2	1,5	0,06	III	0,0078
12.	Ксилол	0,2	15	0,2	III	0,00025
13.	Марганцю сполуки	0,01	0,06	0,001	II	0,0010
14.	Масло мінеральне	1,0	-	-	II	0,0171
15.	Метан	50	-	-	IV	9,60
16.	Метил меркаптан	9*10-6	0,8	-	II	0,00035
17.	Натрію гідроксид	0,01	0,15	-	II	0,01794
18.	Пил деревини	0,1	-	-	обув	0,156
19.	Сажа	0,15	-	0,05	III	0,0039
20.	Сірчаний ангідрит	0,5	3,0	0,05	III	0,0125
21.	Сірководень	0,008	3,0	-	II	0,0089
22.	Спирт аліловий	0,01	3,0	0,01	III	0,03643
23.	Спирт етиловий	5,0	300	5,0	IV	2,9456
24.	Вуглеводні	1,0	-	-	IV	0,0257
25.	Вуглецю оксид	5,0	6,0	3,0	IV	7,6729
26.	Фтористий водень	0,02	1,5	0,005	II	0,0006

Як відомо, досить негативного впливу на природу завдають промислові відходи, але в Краснокутському районі щільність накопичення промислових відходів невелика порівняно з іншими районами області і становить 1-5 т/км².

На полігоні захоронення твердих побутових відходів в районі відведено 0,5-2,5 га землі, що є найменшим показником по території області.

Стан забруднення приземного шару атмосфери в Краснокутському районі розцінюється як середній, а подекуди й низький.

Води р. Мерло, що перетинає територію району майже посередині, вважаються досить чистими, тоді як ступінь забруднення поверхневих вод за гігієнічною класифікацією (господарсько-питне водокористування) та культурно-побутовим водокористуванням на даній території характеризується як помірне.

Радіаційний показник на території Краснокутського району не найкращий, що пов`язано з численною кількістю газопромислів на його території. Середній максимальний рівень потужності експозиційної дози мегавипромінювання становить 13-14 мкР/рік.

Ступінь ерозійної небезпеки в районі надзвичайно високий, але по відношенню до цього проводяться численні роботи, щоб уникнути такої проблеми.

Екологічна оцінка якості атмосферного повітря висока, так як в останні роки здебільшого з-за скорочення промислового виробництва, спостерігається тенденція до поліпшення стану атмосферного повітря. Так атмосферне повітря в Краснокутському районі порівняно з багатьма іншими районами області, менш забруднене, так як на території району незначна кількість промислових об`єктів, що дуже забруднюються. Щільність викидів в атмосферу за рік по району становить 100-500 кг/м².

Станом на 18. 12. 2005 Року по господарствам Краснокутського району розроблена структура посівних площ. Загальна площа ріллі становить 63411 га в тому числі площа зернових культур становитиме 30590 га, кормових - 6436 га та чорний пар - 12322 га [21].

По Краснокутському району загальна площа ріллі становить 63411 га по всіх формах власності в тому числі: СВК - 6902 га, державні - 2980 га, приватні - 28536 га, фермерські та інші - 13204 га, площа ріллі по населенню - 11789 га.

По району господарства всіх форм власності зернового та технічного напрямку, окрім Дослідної станції садівництва наукова установа, ВАТ АФ «Глобівська» плодово-ягідного напрямку.

Структуру сільськогосподарської продукції в 2005-06 році по району (див. таблицю 5.3).

Таблиця 1.3. Структура сільськогосподарської продукції в 2005 р

Продукція	%
Зерно	40,1
Соняшник	12,7
Цукровий буряк	9,4
Картопля	12,3
Овочі	4,2
Плоди, ягоди	1,3
Худоба і птиця	7,6
Молоко	5,8
Мед	0,3
Яйця	6,3

Рис. 1 Структура сільськогосподарської продукції в 2005 р.

Харчова промисловість у районі представлена також численними дрібними переробними підприємствами (млинами, олійницями, хлібопекарнями тощо), які діють у складі сільськогосподарських підприємств. Більшість з них не мають навіть котелень, що попереджає навіть потрапляння на ґрунт сажі і кіптяви. Їх тверді відходи також не викидаються на звалища. Тому вони не можуть розглядатись як джерела забруднення ґрунтів. Обсяги збільшує олійниці в с. Колонтаїв та с. Городне якщо зробити висновки, що в майбутньому тут може підвищитись концентрація бензопірена ароматичний вуглеводень - бензопірен, який утворюється внаслідок високотемпературних процесів термічної обробки органічної сировини, в процесі неповного згорання., але шкоди здоров'ю вона не принесе. Районна СЕС поки що не має даних по концентрації шкідливих речовин на території олійниці із - за недавньої її експлуатації.

Легка промисловість представлена Меблевою фабрикою (випускає меблеві вироби та столярні), сьогодні фабрика майже не функціонує (табл. 1.4)

Таблиця 1.4. Забруднення атмосферного повітря від меблевої фабрики

Забруднюючі речовини	Клас небезпеки	ГДК м.р.	т/рік обсяг викидів
Окис вуглецю	4	4	1,899
Сірчаний газ	3	0,5	0,0186
Двоокис азоту	2	0,085	0,134
Спирт етиловий	4	5	0,5246
Луг	2	0,01	0,0076
Всього			4,583

В Краснокутському районі зустрічаються 1-ша і 3-тя групи галузей по характеру забруднення навколишнього середовища. Перша група характеризується різноманітним впливом на середовище (забруднення повітря, води та інше.), вона виникає при наявності різних за характером технологічних підприємств. Третя група характеризується значним забрудненням води. Вона виникає при наявності молочних і м'ясних підприємств.

За наявності першої групи характерно отруєння атмосфери оксидами вуглецю, азоту, пилом, вуглеводнями. Характерний об'єм стічних вод з різним спектром забруднення дуже великий. При наявності першої групи характерні викиди в повітря в об'ємі від 500т до 1000т за добу, об'єм стічних вод - від 1000 до 2000м³ за добу.

1.1.2 Забруднення прересувними джерелами

В системі транспортно-дорожнього комплексу Краснокутського району функціонують Краснокутське АТП, біля 30 приватних авто перевізників, на території району працює залізнична станція Водяна Південної залізниці.

За останні 10 років рухомий склад АТП практично не оновлювався, а близько 80% його працює з вичерпним експлуатаційним ресурсом.

Основні зусилля АТП спрямовуються на виконання його головного призначення господарського комплексу і населення у перевезеннях, наданні супутніх з перевезеннями послуг. На сьогодні в Краснокутському районі знаходиться 64 населених пункти. Постійним автобусним сполученням охоплено 80% населених пунктів. 7 сіл не обслуговується через незадовільний стан автомобільних доріг, малої чисельності мешканців, що не дозволяє використовувати наявні автобуси, які вміщують велику кількість пасажирів, а також через недостатню кількість рухомого складу загального типу.

В підприємстві є в наявності 5 автобуси марки ЛАЗ і ПАЗ та 25 вантажних автомобілів та 15 маршрутне таксі. Головними шляхами в районі на яких здійснюється перевезення вантажів та пасажирів являються дороги:

1. Пархомівна - Краснокутськ - ст. Водяна;

2. Козіївка - Краснокутськ - Колон таїв;

3. Краснокутськ - Харків (через Старий Мерчик);

4. Краснокутськ - ст. Водяна;

5. Краснокутськ - ст. Коломак.

Таблиця 1.5. Вміст хімічних елементів у повітрі Краснокутського району

Рік	Свинець	NO2	Формальдегід	СО2	Сірчаний ангідрид	Завислі речовини	Феноли
2001	0,007	0,065	0,0115	0,7-2	0,13-0,14	0,45-0,60	0,007
2002	0,006	0,060	0,0113	2,3-4,6	0,17-0,2	0,45-0,6	0,094
2003	0,004	0,050	0,0112	1,5-4	0,16-0,30	0,1-0,45	0,093

Мережа автомобільних і залізничних доріг займає великі площі землі, яку можна було б використати більш доцільно - скажімо, для вирощування сільськогосподарських рослин чи лісу. Набагато більшу смугу землі займають сучасні шестирядні швидкісні автотраси. Дорожні насипи часто є причиною підтоплення ґрунтовими водами й заболочування прилеглих ділянок. На дорогах гине велика кількість диких тварин - звірів, які потрапляють під колеса.

Якщо для захисту навколишнього середовища від викидів автомобільного транспорту не будуть застосовані лісомеліоративні заходи (насадження лісосмуг понад автошляхами), то концентрація забруднюючих речовин вздовж доріг буде загрозливо збільшуватися. Стан повітря на території району визначає екологічний стан усієї території Краснокутського району. Основний внесок в забруднення атмосферного повітря Краснокутського району дають викиди від стаціонарних джерел промислових підприємств та транспорт.

До того ж на території доріг нашої країни спостерігається велика кількість імпортованих автомобілів країн Західної Європи старого зразка, які заборонені законодавством для експлуатації на території цих країн, бо вони викидають занадто багато шкідливих речовин в атмосферне повітря, тому вони експортуються до середньо розвинутих країн за невеликий грошовий еквівалент.

Нажаль в нашій країні такий акт заборони ще не встановлено. Тому проблема забруднення атмосферного повітря в м. Краснокутськ та в цілому району стоїть дуже гостро.

Для поліпшення стану атмосферного повітря потрібно:

- джерела викидів шкідливих речовин (котельні) обладнати пилогазовловлюючими приладами та переведення їх на природний газ;

- створити вздовж доріг санітарне - захисні смуги;

- створити санітарні зони від тваринницьких комплексів;

- організувати контрольне - діагностичні пости на автопідприємствах і господарствах району по контролю токсичності вихлопних газів автотранспорту;

- заборонити імпорт автомобілів з високим процентом викиду вихлопних газів на територію України і впровадити нові технології до автомобілів вітчизняного виробництва.

1.1.3 Забруднення іншими джерелами

На даний період в районі, а також в селищі Краснокутськ мають місце несанкціоновані, стихійні і неконтрольовані звалища відходів (побутові та інші відходи). В деяких багатоповерхових будинках стоять незаповнені ящики і контейнери для сміття, а звалища знаходяться в байраках і лісосмугах.

Більшість їх на сьогодні викликається людиною (найчастіше туристами, відпочиваючими чи пастухами). Але лісові пожежі можуть виникати і природним шляхом.

На території Краснокутського району за кілька останніх десятиліть значних природних лісових пожеж не відмічалось. Тому надалі у роботі під терміном «забруднення» матиметься на увазі забруднення антропогенне, тобто таке, яке виникає в результаті господарської діяльності людей. При цьому необхідно враховувати, що вплив людини може бути як прямим, так і непрямим. У останньому випадку забруднення ґрунтів може наставати внаслідок природних процесів, які змінені діяльністю людини (наприклад, перенесення на поля вітром різних хімічних речовин у вигляді пилу із забруднених людиною ділянок місцевості).

У Краснокутському районі, як і інших районах Харківської області, основна маса мінеральних добрив вносилась на полях колгоспів та радгоспів. Внесення фосфорних, азотних і калійних добрив досягло свого максимуму у 1982 р., коли у орні землі Краснокутщини їх було внесено 4614,8 т (в середньому 6,6 ц\га). У цілому, враховуючи особливості ґрунтів району, можна зробити висновок, що мінеральні добрива вносились у недостатній кількості, що, на перший погляд, не створювало загрозу для забруднення ґрунтів хімічними сполуками.

Проте глибший аналіз спростовує такий висновок. По-перше, внесення мінеральних добрив навіть у зазначеній кількості суттєво змінює мінералізацію ґрунтового розчину та його склад, що створює нові умови для розвитку рослин та ґрунтових мікроорганізмів. По-друге, у межах Краснокутського району спостерігались значні відхилення від середньо районних показників. По-третє, внесення мінеральних добрив у ґрунт в основному розраховувалось з урахуванням дев'ятипільної сівозміни. При цьому майже ніколи не враховувались втрати ефективної родючості ґрунтів, які помітно коливались через велику нерівномірність у врожайності по окремих роках. Це теж створювало умови для надмірного насичення деякими хімічними сполуками ґрунтів Краснокутського району. По-четверте, не витримувались умови щодо часу і форми внесення мінеральних добрив, що теж сприяло змінам мінерального складу ґрунтів району.

Таблиця 1.6. Об'єми внесених мінеральних добрив у Краснокутському районі у 1984-2005 роках

Р о к и	Кількість внесених мінеральних добрив (т)
1984	4592,8
1989	3894,6
1994	927,9
1999	813,4
2003	1237,2
2005	617,5

Аналіз даних таблиці пояснює причини зниження вмісту сполук азоту, фосфору і калію у ґрунтах на землях фермерських та колективних господарств Краснокутського району. Одночасно вміст цих сполук на деяких дачних ділянках зріс.

Краснокутський район є сільськогосподарським районом. На сучасному етапі розвитку району головне місце належить сільському господарству, на долю якого припадає біля 80% всієї валової продукції, тому основного забруднення зазнають ґрунти. На частку сільського господарства доводиться 72,4% всієї валової продукції району. Найважливішою проблемою для району є раціональне використовування земель. З метою освоєння території в районі розорані схили, луги, пасовища. Внаслідок чого сільськогосподарська освоєність території по району склала 80,4%, а розораність земель - 66,5%. Основними забруднювачами є сільськогосподарські підприємства, які в основному забруднюють ґрунти неправильним внесенням хімічних добрив() Великої шкоди завдається ґрунтам з боку агротехніки - найбільшої за масштабами та наслідками. Негативні зміни відчуваються і при непродуманому внесенні мінеральних добрив, основу яких складає азот та його похідні (таб. 1.7).

Таблиця 1.7. Сільськогосподарські підприємства Краснокутського району

Назва підприємства	Спеціалізація	Чим забруднює
ПСП Сокіл	Зернове госп-во	пестициди
ДГ Пархомівське	Садівництво, зернове господарство, птахівництво	Ядохімікати, стоки тваринницьких ферм
ТОВ Козіевське	Зернове, тваринницьке господарство	пестициди, гербіциди, тваринницькі стоки
ПСП Оазис	Зернове господарство	пестициди, гербіциди
ПАФ ВАТАЛ	Зернове та м'ясо - молочне господарство	стоки тваринницьких ферм, пестициди
ВАТ Глобівське	Садівництво, м'ясо - молочне господарство	Стічні води від тваринницького комплексу, ядохімікати
СТОВ Нива	Зернове господарство	Пестициди
СТОВ Славутич	М'ясо-молочне господарство	стоки тваринницьких ферм
ПСП Явір	Зернове господарство	Пестициди, гербіциди
Краснокутська ДСС	Зернове господарство, Садівництво	Ядохімікати, стоки тваринницьких ферм
ПСП Барвінок	Зернове господарство	Пестициди, гербіциди
СВК Колонтаівський	Зернове, тваринницьке господарство	Стічні води від тваринницького комплексу
ТОВ Козіївське	Тваринницьке господарство	Стічні води від тваринницького комплексу
СТОВ Степ	Зернове госп-во	пестициди
ДГ Відродження	Зернове госп-во	Пестициди
ПСП ЛАН	Зернове госп-во	Пестициди, гербіциди

Зменшенню забруднення грантів пестицидами сприяло також і те, що економічна криза особливо гостро зачепила великі господарства, спеціалізацією яких було садівництво. У даний час сади належать дрібним власникам, які пестицидів не використовують через брак коштів на їх закупівлю, відсутність умов для зберігання отрутохімікатів, знань і умінь щодо їх застосування, а також необхідної техніки.

Сказане вище стосується і забруднення ґрунтів гербіцидами. Але зменшенню ступеня забруднення ними ґрунтів Краснокутського району сприяло також те, що помітно змінилась структура посівних площ у районі. Більшість сільськогосподарських виробників переключились на вирощування не трудомістких культур, особливо тих, вирощування яких не вимагає боротьби з бур'янами, перш за все пшениці та ячменю. Помітно скоротились посіви цукрових буряків - головної культури, при вирощуванні якої застосовуються технології, пов'язані з використанням гербіцидів.

Але є у районі також орні землі, де можливе різке перевищення допустимого рівня забруднення ґрунтів отрутохімікатами. Це - присадибні ділянки, де вирощується картопля. Використовують також отрутохімікати також для обробки посівів помідорів, баклажанів, капусти. Все це створює умови для сильного забруднення ґрунтів на присадибних ділянках отрутохімікатами. Але дослідження даного питання практично не проводяться, оскільки існуюча законодавча база не дозволяє здійснювати контроль за екологічним станом городів.

Сільське господарство сприяє також забрудненню ґрунтів вуглеводнями. Потрапляють на поля вони внаслідок появи там сільськогосподарської техніки. Її стан та конструкція такі, що протікання пального і масла неминуче. Але таке забруднення носить точковий характер і не завдає значної шкоди.

Таким чином, одним із головних джерел забруднення району, як і всієї України, у другій половині ХХ століття було сільське господарство. Неправильна обробка ґрунту, меліорація, внесення добрив та других інших препаратів. Для правильного землеробства потрібно вивчати як самий ґрунт, так і природні умови ґрунтоутворення

Ще одним джерелом забруднення є селітебні зони населених пунктів. У ході життєвої діяльності у житлах людей утворюються сміття. Частина його потрапляє на звалища. Сюди ж потрапляють деякі тверді промислові та інші відходи.

Становище ускладнюють численні дрібні несанкціоновані звалища побутового сміття, які виникають у околицях населених пунктах, переважно на окраїнах лісів, у лісосмугах, ярах і балках. Вони містять багато скла, металів і пластмас, тобто речовин, які важко і довго переробляються природою. Тому такі місця надовго забруднюються. При цьому можливе також і біологічне забруднення (люди звозять на подібні звалища і трупи тварин, які померли через інфекційні захворювання).

За межами міста Краснокутськ у знаходиться смітник куди звозиться сміття. Він займає площу понад 2.7 га.

Джерел радіаційного забруднення території у межах району немає. Експозиційний рівень гамма-випромінювання по всій території району становить 13 - 14 мкР/год, що цілком відповідає діючим санітарним нормам.

Існує певна загроза з боку забруднення ґрунтів викидами промислових та транспортних підприємств Краснокутського району. Проте, враховуючи аграрно-індустріальний характер господарства району, таке забруднення навряд чи буде значним.

У цілому, підсумовуючи сказане, можна зробити висновок, що найбільшими джерелами забруднення Краснокутського району виступають КНГП, автотранспорт. Сільське господарство і населені пункти посідають другорядне значення, хоча у цілому об'єми забруднення відносно невеликі.

1.2 Визначення природного потенціалу (природно-техногенного) та екологічного ризику на території Краснокутського Харківської області

1.2.1 Метеорологічний потенціал атмосфери Краснокутського району

Територія Краснокутського району належить до помірного кліматичного поясу області атлантико-континентального впливу з помірним зволоженням. Основною повітряною масою, що формується над територією району, є континентальне помірне повітря, її повторюваність складає 70-80% влітку. Найбільш часто повторюваними повітряними масами, що формуються над іншими широтами, є континентальне арктичне повітря.

Аналіз кліматичних показників, що формують екологічний стан Краснокутського району дає змогу прослідкувати деякі закономірності мікроклімату даної території. Континентальне арктичне повітря є цілком сприятливим для накопичення забруднювачів атмосфери особливо при антициклоні, коли швидкість вітру направлена вниз і від центру кругового руху, тому забруднювачі, які переносяться осідають вниз і поступово накопичуються. При циклоні, коли повітря рухається всередину і вниз забруднювачі переноситимуться вгору і розсіюватимуться перемішуючись з великими товщами повітря, що сприяє очищенню повітря у нижніх шарах атмосфери.

Із-за достатньо невеликої швидкості вітру в приземному шарі атмосфери накопичуються шкідливі промислові викиди в атмосферу і при слабкому вітрі повільніше розсіюються.

Різка зміна температури в період цвітіння плодово-ягідних культур шкідливо впливає не тільки на врожай, але і на самі дерева, що може призвести до їх мутації.

Так як Краснокутський район відноситься до агропромислових з невеликою кількістю промислових підприємств та завдяки незначній вологості повітря тут майже не утворюються смоги.

За даними Краснокутськой метеорологічної станції на 20 вересня 2005 року (див. таб.), повторюваність днів зі швидкістю вітру до 1 м/сек. становить 78 днів, тобто 21,36% від загальної маси вітрів, що дмуть над територією Краснокутського району протягом року; зі швидкістю вітру понад 5 м/сек - 5% тобто близько 20 днів протягом року; кількість днів з туманами - 58, а це становить 15%; з опадами 0,5 мм і більше - близька 60% (219 днів). За наведеною нижче формулою можна визначити метеорологічний потенціал атмосфери (характеризує переважання в атмосфері процесів накопичення або розсіювання забруднювачів, в даному випадку території Краснокутського району)

А=(Р_ш+ Р_т)/(Р_о+Р_в), (1.1)

де: повторюваність днів (%)

Р_ш - зі швидкістю вітру 0-1 м/сек.;

Р_т - з туманами;

Р_в - зі швидкістю вітру понад 5 м/сек.;

Р_о - з опадами 0,5 мм і більше.

А= (21,36+15)/(60+5)=36,36 /65= 0,55

Якщо А > 1, то переважають процеси накопичення шкідливих речовин в атмосфері; при А < 1 - переважаючими є процеси розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі. В даному випадку А менше 1, тому на території Краснокутського району переважають процеси самоочищення, тобто відбувається розсіювання шкідливих речовин в атмосферному повітрі, навіть при певному збільшенні промислових підприємств, які характеризуються шкідливими викидами в атмосферу

Характеризуючи метеорологічний потенціал Краснокутського району, можна сказати, що він досить сприятливий для ведення сільського господарства з характерними для помірного поясу видами сільськогосподарських культур, хоча різка зміна температури в період цвітіння плодово-ягідних культур шкідливо впливає не тільки на врожай, але і на самі дерева, що може призвести до їх мутації. Досить сприятливим метеорологічний потенціал є і для розвитку рекреаційного потенціалу.

1.2.2 Стійкість водних ресурсів Краснокутського району

Гідроресурси Краснокутського району представлені великою кількістю озер, ставків, джерел, підземних вод. Значення водоймищ у формуванні сприятливих екологічних умов на території району величезне. Вони беруть участь у безперервному круговороті води і таким чином впливають на стан рельєфу, мікроклімату, ґрунту. Води водоймищ використовують для зрошування полів, для технологічних процесів на виробництві.

По території району протікають дві річки: Мерла з притокою Мерчик. Глибина цих річок незначна (близько3.5 м). Типи живлення річок: дощове, талими і підземними водами. Навесні під час повені, рівень води у річках підвищується на 20 - 30 см. У цей час річки перетворюються на потужні водотоки, які можуть спричинити багато шкоди. Після весняного повені рівень води в річках поступово знижується. Влітку вони міліють і частково пересихають. На початку осені і взимку рівень води знижується.

У результаті течії річок виникають широкі долини з заглибленням русла, впродовж берегів утворюються товщі піщаних та глинистих порід.

Річки району відносяться до рівнинного типу і характеризуються вираженою весняною повінню і низькою літньо-осінньої меженню. Такі річки атмосферно-ґрунтові.

Високе антропогенне забруднення річок, особливо малих, створює певний екологічний ризик для живих організмів водних об'єктів.

Вихідними величинами для визначення стійкості водних ресурсів були: запах, завислі речовини, прозорість, кольоровість, окислення, кислотність, розчинний кисень, БПК, щільний залишок, сума солей, хлориди, феноли, нафтопродукти, жорсткість та інші. Ці показники систематизувались за лімітуючими показниками шкідливості - органолептичними, токсикологічними особливостями і санітарним режимом.

В межах показників шкідливості для всіх забруднювачів визначалась середня кратність перевищення фактичного забруднення відповідних ГДК. Ці кратності додавали і їх сума складала індекси забрудненості води [].

Кожне водне середовище здатне до самоочищення, питання в тому, якими шляхами і з якою швидкістю воно здійснюється. По-друге, самоочисна здатність пов'язана з продукційною діяльністю живих організмів. по-третє, на якість і швидкість самоочищення впливає антропогенне забруднення природного середовища. Таким чином, стійкість поверхневих вод як об'єкт екологічного дослідження - складний біохімічний і фізичний процес. У ньому можна виділити окремі групи факторів, які значною мірою впливають на самоочищення води. Це температурний режим, кольоровість води, гідрологічні характеристики. Як відомо, температурний режим значною мірою зумовлює процес біотичного самоочищення через мінералізацію природних і антропогенних домішок у воді. Експериментальні дослідження показали, що при зниженні температури води від 20° до 16° С процес самоочищення уповільнюється не більше, ніж на 20%, що є гігієнічно допустимим.

Згідно методики Барановського В.А. стійкість водних об'єктів визначається за формулою:

В = (a/365) j, де

де, a - кількість днів протягом року з температурою води понад 16°С;

j - індекс кольоровості води (при кольоровості води 0-30° він дорівнює 1; 30-60° - 0,9; 60-90° - 0,8; 90-120° - 0,7; більше 120° - 0,6);

За індексами визначалась якісна оцінка забрудненості поверхневих вод: допустима, помірна, підвищена, висока і дуже висока.

Для оцінки цієї біотичної складової (B) розроблена наступна шкала []: - до 0,2 оцінюється як низька,

- 0,21-0,4 - понижена,

- 0.41-0,6 - середня,

- 0,61-0,8 - підвищена,

- 0,81-1,0 - висока.

Біотичний потенціал річок залежить також від гідрологічних характеристик, які визначають величину розбавлення забруднювачів, зокрема середньої багаторічної витрати води (м^З/с).

Для Краснокутського району потенціал стійкості водних об'єктів становить:

В = (126/365) 0,8

В = 0.25* 0,8 = 0,27

Відповідно методики, якщо 1, то ці об'єкти низької стійкості. Таким чином, стійкість водних об'єктів Краснокутського району дуже низька.

Згідно класифікації наданої вище потенціал р Мерла, а також її притоків оцінюється як низький, через значний рівень забруднення водних об'єктів внаслідок антропогенного навантаження, аварійного стану очисних споруд, каналізаційних мереж, застарілих технологій виробництва.

Гідрологічна мережа Краснокутського району представлена різноманітними водними об'єктами, екологічний стан яких формується під впливом як природних, так і антропогенних факторів.

1. В результаті господарської діяльності людини - вирубки лісів, осушення боліт, зменшення рівня води для людських потреб значно погіршився стан водоймищ району. Зменшилася швидкість потоків і річки Мерла і Мерчик міліють, їх русла заростають мулом.

2. Краснокутський район за наведеним аналізом, має добру базу гідроресурсів для водопостачання, проведення господарської діяльності, використання з метою рекреації району.

3. Функціонування в районі цукрозаводів, спиртозаводу, газопромислових підприємств спричиняють забруднення поверхневих вод і впливають на їх стан. Вживають додаткових заходів щодо підтримання природних вод в районі.

Також основними забруднювачами водних ресурсів є перевантажені каналізаційні господарств та населених пунктів, очисні споруди та мережі яких перебувають у незадовільному технічному стані. Обладнання їх зношене і потребує капітального ремонту та реконструкції. Саме незадовільний технічний стан очисних споруд і мереж, а також відсутність резервних джерел живлення в умовах аварійних вимкнень від електромережі, є причиною численних аварійних забруднень вод неочищеними стоками.

Територіальний аналіз показує, що для малих річок характерний мінімальний і дуже низький, а для великих - середній, високий і дуже високий потенціали самовідновлення.

1.2.3 Стійкість ґрунтів Краснокутського району

Ґрунтовий покрив в межах Краснокутського району представлений не змитим і типовим слабо змитим чорноземом, що залягає на слабо хвилястих місцевих вододілах і їх схилах. Найбільш знижені ділянки з близьким заляганням рівня ґрунтових вод (дно балок) зайняті солонцюватими, засоленими луговими, заболоченими і болотяними ґрунтами, незасоленими і засоленими.

Окультуреність ґрунтів сприяла зменшенню ознак опідзоленості, підвищенню насиченості ґрунтово-поглинального комплексу кальцієм, зниженню кислотності та збільшенню гумусності.

Ґрунтовий покрив господарств неоднорідний: спостерігаються значні коливання в площах не реградованих ґрунтів. Так питома вага не реградованих ґрунтів коливається від 50% до 80%, слабо змитих від 3,0 до 35,0%, середньо змитих від 0% до 87%. Ділянки, зайняті вигонами, потребують заходів щодо поліпшення травостою в місцях з виходами порід, крім того, необхідно закріпити вершини ярів, посадити прибалочні лісосмуги.

- стійкість ґрунтів до забруднення характеризує властивість ґрунтів зберігати нормальне функціонування і структуру незалежно від різноманітних фізичних, хімічних і біологічних впливів. Стійкість - це також здатність ґрунтів до саморегуляції. Вона залежить від багатьох чинників, головними з яких є крутизна схилів, кам'янистість, питомий опір, структурність, механічний склад ґрунтів, тип водного режиму, вміст гумусу, кислотність ґрунтів, залісненість території, ємність поглинання, інтенсивність біогенного кругообігу та господарська освоєність земель.

Нами було розраховано стійкість ґрунтів на прикладі чорнозему типового на території Краснокутського району. Стійкість ґрунтів характеризується наступними показниками:

- із збільшенням крутизни схилів посилюється поверхневий стік, лінійна і площинна ерозії. Це сприяє механічному виносу продуктів забруднення, які здатні накопичуватися в різних заниженнях. Самоочищення всього ландшафту на таких територіях може бути невисоке, а здатність до забруднення - підвищена. На території району крутизна схилів становить від 5 до 20 градусів

- вміст гумусу: ґрунти з високим вмістом гумусу мають значну здатність протидіяти (буферити) зовнішньому впливу. Його кількість характеризує потенційну родючість ґрунтів. Вміст гумусу має певну зональність і обумовлений типом та механічним складом ґрунтів, характером ґрунтоутворюючих порід, кліматичними умовами тощо.

- кам'янистість ґрунтів - це вміст часток в них більше 3 мм в діаметрі. Вона має негативний вплив на роботу сільськогосподарських машин і ступінь стійкості ґрунтів. Чим більша кам'янистість, тим вразливіші ґрунти до зовнішнього впливу, в тому числі забруднення, Кам'янистість майже не впливає на ступінь стійкості ґрунтів на території Краснокутського району, бо вона практично відсутня;

- питомий опір ґрунтів (твердість) - це здатність протидіяти проникненню твердих тіл. Вона залежить від щільності ґрунтів і їх вологості та змінюється залежно від типу ґрунтів, їх механічного складу, структури, вмісту перегною і солей, характеру рослинного покриву і культурного стану. Із збільшенням питомого опору ґрунтів посилюється їх стійкість до антропогенного навантаження. На території району для чорнозему типового він становить від 0,54-0,65 кг/см² і в загальній шкалі стійкості характеризується як середній;

- структурність ґрунтів - це здатність під впливом подрібнюючих механічних впливів (наприклад, оранки, копання тощо) розпадатися на грудкуваті фракції різного розміру. Агрономічною цінною грудкуватою структурою ґрунтів є фракції розміром 0,25-10 мм. Більш крупні грудки вважаються глибистою частиною ґрунту, а дрібні - пилом, пиловою частиною. Дуже важливою властивістю ґрунтової структури є її водоміцність, тобто здатність протидіяти розвиваючій дії води. Безструктурні ґрунти найбільш сприятливі до різних механічних впливів. У ерозійному відношенні найвищу стійкість мають структурні ґрунти (з великим вмістом водомірних агрегатів), які протидіють розвиваючій дії води. З метою припинення ерозії, розорані ділянки цих ґрунтів - необхідно засаджувати багаторічними травами.

- від механічного складу ґрунтів залежить структура, пористість, вологоємність та інші фізичні властивості ґрунтів. Він визначає водний, повітряний і тепловий режим, впливає на міграцію хімічних елементів. Механічний склад ґрунтів є одним із головних показників їх родючості і визначає ряд агрохімічних характеристик, а також ефективність застосування добрив. Для чорнозему типового він є середньосуглинистий, що сприяє накопиченню забруднювачів у ґрунті;

- кислотність ґрунтів (рН сольове): залежно від кислотності та інших властивостей ґрунти по-різному реагують на продукти забруднення. Нейтральні і близькі до них ґрунти мають більшу стійкість порівняно з кислими і лужними. У чорноземів типових рН сольової витяжки становить 6,0-6,3, лісостепових ґрунтів -5,6-5,9, карбонатних і солонцюватих - 6,6 і більш

- тип водного режиму характеризує геохімічну стійкість ґрунтів, яка значною мірою визначає інтенсивність виносу речовин (продуктів техногенезу) за межі даної ландшафтно-геохімічної системи, природного розсіювання їх поверхневим і підземним стоком, повітряними масами. До основних показників водного режиму можна віднести вологість ґрунтів - вміст вологи, яка втрачається при висушуванні ґрунтів до постійної ваги в сушильній шафі при температурі 105-110°С. Вона характеризується у відсотках до ваги висушеного ґрунту. Вологість ґрунту необхідна для визначення загальних і достатніх для розрахування запасів ґрунтової вологи, вологоємності ґрунтів, з метою раціонального їх використання. Вологоємність ґрунтів - це здатність вміщувати в собі і затримувати при певних умовах певну кількість води. Залежно від умов заповнення і затримання розрізняють повну, капілярну і гранично польову вологоємність.

- залісненість території. Оптимальною лісистістю для Краснокутського району є близько 14%. Залісненість території визначали шляхом співставлення площі лісів до оптимальної лісистості.

- ємність поглинання - залежно від кількості і складу обмінних іонів ґрунти мають різну буферність, а тому і різну стійкість до зовнішнього впливу. Найбільшою буферною здатністю характеризуються важкі гумусні ґрунти. Поглинаюча здатність ґрунтів (сума поглинутих основ - Са, М, К, N) характеризує багатство ґрунтів колоїдною частиною, їх буферні властивості. З нею пов'язані реакції ґрунтових розчинів, основні біофізико-хімічні характеристики ґрунтів, забезпеченість органічними речовинами. Географічне поширення показників суми поглиблених основ нагадує поширення вмісту гумусу і глинистої фракції та тісно пов'язане з характером ґрунтоутворюючих речовин, типом ґрунтів, механічним складом, кліматичними умовами території. Поглинаюча здатність ґрунтів обумовлена поглинальною здатністю гумінових речовин, мінеральних, органічно-мінеральних і біологічних компонентів. Цей показник характеризує стійкість ґрунтів до хімічного забруднення. Для чорнозему типового на території району цей показник достатньо високий - більше 40 мг-екв/100г;

- інтенсивність біогенного кругообігу визначає швидкість сучасного ґрунтоутворення, самовідновлення ґрунтового покриву. Для його характеристики використовується підстилково-опадовий коефіцієнт - відношення підстилки (степового волоку) до листового опаду і опаду зеленої частини. Але через відсутність необхідної інформації його використання ускладнене. Як замінюючий показник деякі автори [] рекомендують вживати теплозабезпеченість території, тобто суму середніх добових температур повітря за період з температурою вище 10°С. На території району ця кількість днів становить близько 128 днів. Суми активних температур одержують складанням середніх добових температур за період від переходу їх через 10°С весною і восени.

- господарська освоєність земель - це площі землі під сільськогосподарськими угіддями, промисловою і сільськогосподарською забудовою, населеними пунктами, садами, виноградниками, дорогами, поверхневими і підземними водами тощо. Вона розраховується у відсотках до загальної площі адміністративного району.

Дослідження названих чинників по їх інтенсивності або вираженості на території Краснокутського району дозволило скласти шкалу бальної оцінки ґрунтів за їх екологічною стійкістю (табл. 1.8).

Таблиця 1.8. Бальна оцінка чорнозему типового на території Краснокутського району за показниками стійкості

Назва показника стійкості	Вираз показника у балах для Краснокутського району
Крутизна схилів	1
Камянистість	3
Питомий опір (твердість)	2
Структурність	2
Механічний склад	3
Тип водного режиму	4
Вміст гумусу	3
Кислотність ґрунтів (рН сольове)	2
Залісненість території	2
Ємність поглинання	4
Інтенсивність біогенного кругообігу	3
Господарська освоєність земель	2
Розораність	2

Дослідивши бальну оцінку ґрунтів, можна зробити синтетичну оцінку, яка розраховується за формулою:

де: C - оцінка стійкості земельної ділянки до техногенного впливу, %; с - бали по кожному показнику; Q - максимально можлива сума балів (в нашому дослідженні 53); q - порядковий номер показника; п - кількість показників.

Таблиця 1.9. Екологічна стійкість ґрунтів до забруднення

Ступінь стійкості ґрунтів	Оцінка стійкості, %	Оцінка нестійкості, %
Дуже слабостійкі	Менше 40	Більше 60
Слабостійкі	40-50	60-50
Середньостійкі	51-60	51-40
Стійкі	61-70	41-30
Сильностійкі	71 і більше менше	31 менше

Виходячи з того, що дослідження екологічної стійкості чорнозему типового на території Краснокутського району довело, що по відношенню до антропогенного впливу вони є стійкими, ми пропонуємо такі заходи щодо оптимізації їх використання:

- проведення заходів по оптимізації використовування земель (виключення з активної обробки малопродуктивних земель і утворення на їх місці суспільних лугів і пасовищ).

- упровадження жорсткого механізму економічної і юридичної відповідальності суб'єктів господарювання по використовуванню земель;

- оптимізації структури посівів;

- поліпшенню обробки земель;

- проведенню хімічної меліорації ґрунтів, захисту рослин, розвитку насінництва;

- упровадженням прогресивних технологій вирощування сільгоспкультур.

Визначення стійкості ґрунтів на території Краснокутського району може бути основою для виявлення, урахування і прогнозу несприятливих екологічних наслідків при використанні земель галузями сільського господарства, промисловості, будівництва, транспорту, а також для планування необхідних природоохоронних заходів тощо.

1.2.4 Біотичний потенціал Краснокутського району

Потенціал біотичного самоочищення - це здатність ландшафту переробляти (розчиняти, адсорбувати) або виводити за свої межі забруднюючі речовини так, щоб не виникало наслідків для здоров'я людини і господарства. Він значною мірою залежить від швидкості і характеру хімічних перетворень у природному середовищі. Вирішальне значення відводиться живим організмам. Найбільшу здатність до самоочищення мають ландшафти з високою інтенсивністю кругообігу речовин і переважанням розсіяних потоків, меншу-де природні процеси повільні або переважає акумуляція і накопичення речовин. Оскільки окремі компоненти природи знаходяться в системному зв'язку один з одним, то потенціал самоочищення і біотичний потенціал одного з компонентів природи впливає на інший, створюючи єдине ціле. Але поділ цілого на складові частини дозволяє виявити структуру стійкості, виділити суттєве, звести складне до простого. Це сприяє на подальших етапах дослідження відтворенню певною мірою ціліснішої стійкості природного середовища шляхом синтезу її складових[].

Біотичний потенціал природних ландшафтів характеризує властивість ландшафту (особливо природно - заповідних об'єктів) зберігати або відновлювати генофонд, біологічне різноманіття і стійкість екосистем різного рівня []. Його територіальний аспект можна деякою мірою дослідити за допомогою потенціалу продуктивності фітомаси (Б) за формулою (1.4):

Б = (W T_в) / (36 R) (1.4)

де: W - середньорічне продуктивне зволоження, мм;

Р - середній річний радіаційний баланс, ккал /см² на рік;

Т_в - період вегетації, декади.

Вихідна інформація знята з кліматичних карт за інформаційною сіткою, розробленою для карт клімато-погодних умов. Продуктивне зволоження на протязі року становить близько 536 мм, річний радіаційний баланс -90 ккал / см², а період вегетації - 13 декад (за картою активних температур, що має кількість декад з середньодобовою температурною повітря +10°С і більше)[]. Одержана статінформація використана для розрахунків біотичного потенціалу продуктивності фітомаси. Для Краснокутського району вона становить:

Б = (536* 13)/ (36*90)

Б = 6968 / 3240 = 2,15 (1.5)

З виконаного розрахунку видно, що на території Краснокутського району надзвичайно низький біотичний потенціал для функціонування комплексу живої природи ландшафту. Тому потрібно вжити низку заходів для покращення біотичного потенціалу на території району збільшити площу лісів, лісорозведення в балках, ярах, створення полезахисних лісосмуг, контролювати випас худоби, створення заповідних територій для збереження степової рослинності, усилення правових мір за незаконне полювання та знищення тварин і птахів. Збільшувати площу і кількість об'єктів природно-заповідного фонду, які повинні виконувати роль банків генофонду рослинного та тваринного світу, зберігати, або відновлювати втрачені природні ландшафти. Ці території повинні бути своєрідними еталонами, де зберігається все в максимально можливому природному вигляді, де можно проводити наукові дослідження і дякуючи яким можна спостерігати регіональні зміни компонентів ландшафту сусідських території.

1.3 Еколого-економічна оцінка витрат на захист, стабілізацію та оздоровлення території Краснокутського району

1.3.1 Оцінка екологічної та економічної ефективності природоохоронних заходів

Еколого - економічна ефективність природоохоронних заходів розраховується згідно з «Тимчасовою типовою методикою визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів, оцінки економічних збитків заподіяних народному господарству забрудненням навколишнього середовища»

Методика використовується при розробці економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів:

- економічному обґрунтуванні основних етапів досягнення нормативної якості навколишнього середовища;

- оцінці фактичної ефективності здійснюваних заходів;

- оцінці результатів природоохоронної діяльності підприємств і об'єднань, міністерств і відомств, міських і селищних Рад народних депутатів.

Методика може бути використана для оцінки економічної ефективності водо-, атмосфероохоронних заходів при проектуванні об'єктів виробничого і невиробничого призначення. На її основі розробляються відповідні галузеві методики і методики оцінки збитку, заподіюваного забрудненням навколишнього середовища окремим видам об'єктів (реципієнтів).

Природоохоронні заходи - це будь - які дії, які зберігають природні системи, природні ресурси, їх кількість та якість.

До природоохоронних заходів відносяться усі види господарської діяльності спрямовані на зниження і ліквідацію негативного антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, збереження, поліпшення і раціональне використання природно - ресурсного потенціалу: будівництво й експлуатація очисних і знешкоджуючих споруджень і пристроїв, розвиток маловідходних та безвідходних технологічних процесів і виробництв, розміщення підприємств і систем транспортних потоків з урахуванням екологічних вимог, рекультивація земель, заходи для боротьби з ерозією ґрунтів, по охороні і виробництву флори і фауни, охорона надр і раціональному використанню мінеральних ресурсів.

Проектований і планований комплекс природоохоронних заходів повинен забезпечувати досягнення цілей:

- дотримання нормативних вимог до якості навколишнього середовища, що відповідають інтересам охороні здоров'я людей і охороні навколишнього середовища з урахуванням перспективних змін, обумовлених розвитком виробництва і демографічних зрушень;

- одержання максимального народногосподарського економічного ефекту від поліпшення стану навколишнього середовища, заощадження і більш повного використання природних ресурсів.

Ступінь досягнення названих цілей визначається за допомогою показників загального екологічного і загального соціально - економічного результатів природоохоронних заходів.

Загальний екологічний результат полягає в зменшенні негативного впливу на навколишнє середовище і поліпшенні її стану і виявляється в зниженні обсягів забруднень, що надходять у середовище, і рівня її забруднення (концентрації шкідливих речовин у середовищі, рівнів шуму, радіації і т.п.), збільшення кількості і поліпшення якості придатних до використання земельних, лісових і водяних ресурсів і т.д.

Загальний соціально - економічний результат полягає в підвищенні рівня життя населення, ефективності суспільного виробництва. Він визначається рядом конкретних соціальних і економічних результатів.

Соціальні результати - це поліпшення фізичного розвитку населення, скорочення захворюваності, збільшення тривалості життя і періоду активної діяльності, поліпшення умов праці і відпочинку, підтримка екологічної рівноваги (включаючи збереження генетичного фонду), збереження естетичної цінності природних і антропогенних ландшафтів, пам'ятників природи, заповідних зон та інших охороняємих територій і т.д. Соціальні результати, виражені в грошовій формі, здобувають можливість відображення в загальних економічних оцінках результатів природоохоронних заходів [32].

Економічні результати природоохоронних заходів полягають у економії або запобіганні втрат природних ресурсів у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого споживання, що досягаються завдяки їхньому здійсненню.

Економічне обґрунтування природоохоронних заходів відбувається шляхом співставлення їх економічних результатів з необхідними для їх втілення затратами за допомогою показників загальної ефективності природоохоронних затрат і чистого економічного ефекту природоохоронних заходів.

Економічним результатом (повним економічним ефектом) природоохоронних заходів при розрахунку загальної ефективності іменуються забезпечувані цими заходами:

- у сфері матеріального виробництва - приріст обсягів чистої продукції або прибутку, а в окремих або галузях на підприємствах - зниження собівартості;

- у невиробничій сфері - економія витрат на провадження робіт і надання послуг;

- у сфері особистого споживання - скорочення витрат з особистих засобів населення.

Показник загальної (абсолютної) економічної ефективності природоохоронних витрат обчислюється як відношення річного обсягу повного економічного ефекту від природоохоронних заходів до витрат, що їх викликали

Показник порівняльної економічної ефективності природоохоронних затрат визначається величиною мінімально необхідних совокупних витрат та капітальних вкладень в реалізацію природоохоронних заходів, проведений до річної розмірності з урахуванням фактору часу.

Показник чистого економічного ефекту природоохоронних заходів визначається у вигляді різниці між приведеними з урахуванням фактора часу до однакової розмірності економічними результатами цих заходів і витратами на їхнє здійснення.

Екологічна ефективність - це (у загальному вигляді) відношення корисної дії до зусиль, які були витрачені.

Економічна ефективність заходів з охорони навколишнього середовища визначається шляхом встановлення загальної і порівняльної економічної ефективності витрат з охорони навколишнього середовища і чистого економічного ефекту.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність витрат з охорони навколишнього середовища визначається шляхом віднесення повного економічного ефекту заходів охорони навколишнього середовища до викликаних витрат навколишнього середовища.