Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Збирання, зберігання і переробка винограду

Збирання, зберігання і переробка винограду

Огляд контролю за дозріванням урожаю і встановленням дати початку збору, попереднього визначення кількості урожаю. Аналіз впливу пектинових речовин на зберігання винограду. Вивчення технології консервування виноградної сировини, обробки для виноробства.

Рубрика Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 27.07.2011
Размер файла 601,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Збирання, зберігання і переробка винограду

Зміст

  • Вступ
  • Розділ 1. Особливості технології збирання винограду
    • 1.1 Попереднє визначення кількості урожаю
    • 1.2 Контроль за дозріванням урожаю і встановлення дати початку збору
    • 1.3 Технологія збирання винограду
  • Розділ 2. Сучасні способи зберігання
    • 2.1 Основні способи та умови зберігання винограду
    • 2.2 Вплив пектинових речовин на зберігання винограду
  • Розділ 3. Технології переробки винограду
    • 3.1 Приймання та первинна переробка винограду
    • 3.2 Технології консервування виноградної сировини
    • 3.3 Обробка винограду для виноробства
  • Висновки
  • Список використаної літератури

Вступ

Виноградарство і виноробство є одними із стратегічних галузей АПК України, які забезпечують виробництво і споживання винограду і винопродукції, значні надходження в державний бюджет. Виноградарство як галузь сільськогосподарського виробництва характеризують суттєві організаційно-технологічні особливості: багаторічний цикл формування насаджень; значна капітало- і працемісткість виробничих процесів; сезонність виробництва; специфіка техніко-технологічного забезпечення. Раціональна організація та економічна ефективність виноградарської галузі тісно пов'язана з його стійкістю.

На економічну ефективність і стійкість галузі позитивно впливають: сприятливі агрокліматичні умови та достатня забезпеченість виробничими ресурсами; впровадження високопродуктивних сортів і клонів; спеціалізація і концентрація виробництва; застосування інтенсивних технологій та інновацій; система зберігання й таро пакування; значна ємність споживчого ринку та потреби переробних підприємств в сировині.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що ефективні технології збору, зберігання та переробки винограду є дуже важливим аспектом виноградарства. Необхідність мінімалізації втрат винограду при зборі врожаю та зберіганні, відсутність науково-обґрунтованих технологічних заходів його зберігання, відсутність чітких розробок щодо визначення і прогнозування лежкості винограду у залежності від комплексу технологічних факторів і вихідної якості - усе це визначає актуальність дослідження даної теми.

Що стосується збору винограду, тут важливим є механізація цього процесу, тому що ручна зборка винограду є досить трудомісткою.

Важливим є також питання зберігання продукції виноградарства. Дослідження вчених показують, що тривале зберігання винограду супроводжується втратами якості і кількості, зниженням змісту біологічно активних речовин. Тому проблема зберігання винограду об'єднує значне коло питань. Аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових публікацій свідчить, що дослідження питань зберігання цієї продукції носять розрізнений характер. Не вивчений комплекс факторів, що впливає на збереженість винограду у регульованому газовому середовищі. Цілком відсутня інформація про вплив типу тари на збереженість винограду при транспортуванні і зберіганні.

Одним з головних завдань промислової переробки винограду є максимальне використання сировини з отриманням широкого асортименту виноробної продукції та соків високої якості, оновлення і вдосконалення технології і техніки виробництва. Тому удосконалення процесу переробки винограду, визначення оптимальних режимів подрібнення і розробка на цій основі вин теж залишається актуальним.

Метою даної курсової роботи є характеристика технологічного процесу збору, зберігання та переробки винограду, та визначення можливих шляхів вдосконалення цих процесів.

Для досягнення поставленої мети ми поставили перед собою наступні задачі:

ѕ розглянути особливості технологічного процесу збору винограду;

ѕ охарактеризувати основні способи та умови зберігання винограду;

ѕ визначити вплив зберігання на якість винограду;

ѕ дослідити технології переробки винограду в залежності від потреб виробництва.

Об'єктом дослідження курсової роботи є процес збору, зберігання та переробки винограду.

Предметом дослідження є виноград, його якість та стан в процесі збору, зберігання та переробки.

Питанням щодо збору, зберігання та переробки продуктів плодівництва, і зокрема винограду, присвячено багато наукових доробок українських та зарубіжних вчених, таких як Барабаш О.Ю. [4], Федоренко В.С. [4], Гапоненко Б.К. [4], Ходак В.О. [22], Шашков І.Г. [6], Козар І.М. [6]., Литвинов П.И. [7], Власюк С.Г. [10], Дудник М.О. [13], Коваль М.М. [14], Мержаниан А.С. [17] , Морозова Г.С. [18], Негруль А.М. [19] та інші.

Методи дослідження. У дослідженні технології збору, зберігання та переробки винограду застосовано методи аналізу, спостереження та узагальнення, монографічний, а також логічний підхід.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. У першому розділі «Особливості технології збирання винограду» ми висвітлюємо питання щодо визначення кількості врожаю, часу його повного дозрівання та технології збору винограду. У другому розділі «Сучасні способи зберігання» ми розглядаємо сучасні способи зберігання різних сортів винограду, та вивчаємо вплив зберігання на якість продукції. «Технології переробки винограду» ми аналізуємо особливості первинної обробки винограду, характеризуємо способи консервування винограду для виробництва соків, та досліджуємо специфіку переробки винограду для потреб виноробства.

Розділ 1. Особливості технології збирання винограду

1.1 Попереднє визначення кількості урожаю

Попереднє визначення кількості урожаю проводять з метою організації своєчасної підготовки до збирання врожаю і його реалізації. На підставі даних, отриманих після попереднього визначення величини урожаю, вносять корективи в раніше складені договори із заготівельними і торговельними організаціями, пунктами переробки і зберігання винограду, готують тару для збору, транспортування і переробки винограду, транспортні засоби [9, с. 86].

Попереднє визначення урожаю проводять 1, а в окремих випадках 2 рази: перший раз - після цвітіння, коли ягоди досягнуть величини горошини, і другий раз - на початку дозрівання урожаю.

Останній облік здійснюють у тому випадку, якщо після першого визначення мали місце явища, що завдали збитку урожаю (град, вітри, заморозки) [9, с. 86].

Для попереднього визначення величини урожаю на кожній ділянці і в ряду через 1 або через 2 ряди вибирають облікові кущі з таким розрахунком, щоб вони могли найточніше характеризувати врожайність винограду на усій ділянці. З цією метою використовують принцип їх вибору по діагоналі. На першому ряду беруть другий кущ, на другому ряду - третій, на четвертому -п'ятий кущ і так далі. Кількість таких кущів і їх порядковий номер в ряду визначається схемою закладки винограднику, шириною міжрядь і числом кущів в ряду. На облікових кущах підраховують число грон і множать його на середньо многолітній показник маси грона конкретного сорту. Отриману таким чином величину урожаю з одного куща множать на число кущів на 1 га і визначають урожай з 1 га. Виходячи з цих даних, розраховують величину урожаю по бригаді, відділенню і господарству в цілому [9, с. 87].

1.2 Контроль за дозріванням урожаю і встановлення дати початку збору

Через 10-15 днів після початку дозрівання ягід, через кожні 5 днів, а ближче до технічної зрілості ягід через 3 дні з кожної ділянки на хімічний аналіз відбирають середні проби ягід, в яких визначають цукристість і кислотність соку. цукристість визначають рефрактометром, кислотність - методом титрування лугом. Для отримання об'єктивної оцінки зрілості винограду проби ягід беруть з кущів, що ростуть в різних місцях ділянки, з грон, розташованих в нижній, середній і верхній частинах крони куща, а також з різних сторін ряду. Загальна маса середньої проби ягід близько 3 кг.

Початок збору урожаю винограду визначають по даті настання потрібної кондиції. Збір урожаю столових сортів винограду у європейському і Закавказькому регіонах починають при цукристості 2%, в республіках Середньої Азії і на півдні Казахстану - 15%. виноград, призначений для виробництва сушеної продукції, повинен мати максимально високу цукристість: кишмишних сортів не менше 23%, родзинок не нижче 22%. Для технічних сортів, урожай яких призначений для виробництва соків і вина, окрім цукристості соку ягід, важливе значення має кислотність, що титрує [21, с. 220].

З урахуванням цього, а також кондицій, що відповідають кожному виду виноградної продукції, збір винограду технічних сортів проводять при наступних показниках цукристості і кислотності соку ягід.

Вид продукції цукристість, г/л Кислотність, %

Соки - 16-18, 6-8

Шампанське - 16-19, 7- 11

Столові білі вина - 17-20, 6-9

Столові червоні вина - 18-20, 5-8 [21, с. 223].

У разі приготування з винограду вакуум-сусла, бекмеса, виноградного меду, варення, сиропів, десертних і лікерних вин збір урожаю проводять при максимально високій цукристості ягід (23-25% і більше).

Після встановлення часу початку збирання врожаю, його слід організувати так, щоб завершити в максимально короткий термін, оскільки подовження періоду збору призводить до порушення кондицій хімічного складу соку ягід; підвищує небезпеку втрати урожаю від хвороб і шкідників; викликає непродуктивні втрати маси урожаю в результаті увялювання і заізюмлювання ягід, що особливо помітно в південних районах нашої країни; подовжує період охорони урожаю [13, с. 49].

1.3 Технологія збирання винограду

Процес прибирання винограду включає наступні операції: 1 -відшукування грона в масі куща; 2 - відділення грона від рослини; 3 - укладання винограду в тару (кошики, відра, ящики, контейнери); 4 - переміщення винограду на ділянці до транспортних засобів і його вантаження; 5 - транспортування винограду з ділянки на місце переробки, складування або реалізації.

Залежно від того, яким способом виконують ці операції, визначають і назву способу прибирання винограду.

Збір винограду називається ручним, якщо перші 4 операції виконують вручну. Проте при цьому мають на увазі, що при їх виконанні застосовують спеціальні пристосування (секатори, ножі) [19, с. 91].

Прибирання винограду називають напівмеханізованим, або за допомогою засобів часткової механізації, коли відшукування, відділення грона, укладання (операції 1-3) проводять вручну, а наступні - переміщення, вантаження і транспортування виконують допоміжними механізмами або транспортними засобами.

Прибирання винограду називають механізованим, або машинною, коли усі 5 операцій виконують машинами і персонал зайнятий тільки їх управлінням [22, с. 165].

Ручне збирання врожаю проводять за допомогою секатора або ножа. Середня норма при такому способі прибирання винограду - 300-400 кг на одного робітника за 1 робочий день. Витрати грошових коштів на проведення ручного прибирання досягають 30% усіх річних витрат, праці - по технічних сортах складають 20-30%, по їдальнях - до 40%. Продуктивність праці при ручному зборі ягід залежить головним чином від вправності і працездатності збирача, врожайності рослин на ділянці і особливостей сорту (маса грона, міцність гребненіжки).

Для полегшення механічних зусиль при зрізанні грон в окремих випадках використовують пневматичні секатори. Проте проблема їх широкого застосування розв'язана ще не повністю.

У усіх виноградарських господарствах України збирання врожаю здійснюють за трьома основними технологічними схемами: 1 - усі операції виконують вручну; 2 - збір і винесення винограду виконують вручну, вантаження - механізованим способом; 3 - збір винограду з куща проводять вручну, вивезення з міжрядь і вантаження - механізованим способом [22, с. 167].

Для скорочення відстані по винесенню зібраного урожаю на міжклітинну дорогу збір винограду доцільно починати з Центру ряду і рухатися у бік дороги. В цьому випадку кожному збирачеві виділяє півряду, і відстань по винесенню зібраного урожаю скорочується удвічі. Перевірка такого принципу організації праці, проведена в господарствах Кримській області, показала, що продуктивність праці в цьому випадку порівняно з організацією збору урожаю з початку рядів зростає на 39,9%, а витрати праці на 1 т знижуються на 26,7%.

У практиці господарств все ширше стали застосовувати організаційно-технологічні схеми з використанням тракторного агрегату АВН-0,5, за допомогою якого успішно вирішуються питання механізації вантаження і вивезення зібраного урожаю з міжрядь. При цьому існує немало різних схем організації праці. Найширше поширений підрядний метод прибирання. Оптимальна організаційна форма його - створення механізованого загону, що складається з 65-70 чоловік, за яким закріплюють агрегат АВН-0,5 і 3 автомашини зі вставленими кузовами-човниками. Кількість човників визначається об'ємом урожаю і відстанню його перевезення. Збирачі працюють ланками по 4 людини, збираючи виноград в ковші, встановлені в міжряддях. При цьому ланка одночасно збирає урожай з двох рядів. Оптимальна норма - 1 ківш на кожного збирача, або 25 т на агрегат. При цій формі організації продуктивність праці збирачів різко зростає і досягає 800 -1000 кг винограду за зміну [21, с. 96].

Інший варіант організації праці - із застосуванням візка винограднику саморозвантажною ТВС-2 вантажопідйомністю 2 т (Рис. 1.1). Такий агрегат обслуговують 16 збирачів, що працюють одночасно на чотирьох рядах, і 1 вантажник, який приймає заповнені відра і висипає їх у візок. Агрегат рухається по середньому міжряддю синхронно із збирачами, роблячи необхідні зупинки. Агрегатується візок з тракторами Т-40М, МТЗ усіх модифікацій, Т-54В. Використання її дозволяє значно (до 30%) підвищити продуктивність праці. Простий машин під вантаженням в порівнянні з використанням АВН-0,5 скорочується в цьому випадку в 4-6 разів.

Рис. 1.1 Візок виноградарський саморозвантажний ТВС-2 [10, с. 244].

При безтарному перевезенні урожаю застосовують автосамоскид із спеціально обробленим кузовом або човники-контейнери БКВ місткістю 3 т, які встановлюють на автомашини.

Механізоване збирання врожаю винограду технічних сортів.

Нині чітко визначилися 3 основні принципи, які використовують при розробці і створенні виноградозбиральних машин: вібраційний, пневматичний і різальний. На їх основі вже сконструйовані десятки типів і марок різних виноградозбиральних машин в США, Франції, Італії, Болгарії, Угорщині, Україні [10, с. 243].

До зразків машин, що набули найбільш широкого поширення у виробництві, відносяться «Чисхолм-Райдер» (США), «Вектюр», «Калвет», «Бро», «Кок», «Ховард-2-М-4125» (Франція), «МТВ» (Італія). У Росії існує виробництво комбайна КВР-1, призначеного для роботи на рівнині. Рекомендовані до серійного виробництва універсальні комбайни «Дон»-1М (КВУ-1 «Дон») і СВК-ЗМ (рис. 1.2). Вони можуть працювати як на рівнинах, так і на схилах, пред'являючи порівняно невисокі вимоги до агрофону.

Рис. 1.2 Виноградозбиральний комбайн СВК-3М [10, с. 246].

Усі ці зарубіжні і вітчизняні машини, що працюють на різних принципах, в середньому в 20 разів і більше підвищують продуктивність праці при зборі урожаю і в 2-3 рази знижують витрати коштів на оплату праці і складального інвентарю. У США, Франції, Угорщині, ФРН питома вага урожаю, що збирається виноградозбиральними машинами, досить висока і має стійку тенденцію до подальшого збільшення.

Механізоване прибирання винограду слід розглядати як проблему, при якій необхідно вирішити в комплексі питання створення відповідної технології вирощування, виноградозбиральних машин, транспортних засобів, нової технології і устаткування заводів по переробці ягід на соки і вино.

Найбільший розвиток в нашій країні і за кордоном знайшов спосіб збирання врожаю методом струшування (вібрації), що передається від робочого органу машини на систему шпалер - кущ. За принципом роботи прибирального апарату розрізняють вібраційні машини горизонтального і вертикального струшування, напрямлено ударного і «бичевого» типів.

З урахуванням систем ведення і форм кущів, поширених в нашій країні, найбільший інтерес представляють виноградозбиральні машини, що працюють за принципом горизонтального струшування куща. Усі виноградозбиральні машини струшуючого типу прийнятні тільки для збирання врожаю винограду технічних сортів. Повнота знімання урожаю з куща у них знаходиться в межах 91-99,7, повнота уловлювання 72-98%. Цілі грона і ягоди в масі зібраного винограду складають 56-77%. Продуктивність машин 0,4-0,6 га/ч, що в 45 разів вище, ніж при ручному зборі [10, с. 248].

Таким чином, механізований спосіб прибирання винограду нині є об'єктивною реальністю і має велику перспективу. Подальший розвиток цього способу збирання врожаю винограду повинен йти в двох напрямах: по шляху вдосконалення конструкцій виноградозбиральних машин і розробки технології переробки винограду, що дозволяє найраціональніше і якісно використовувати засоби механізації.

Оптимальна довжина гону при роботі виноградоуборочных машин, що забезпечує максимальну продуктивність праці, - 700-800, мінімальна - 200-100 м Отже, нові виноградники треба закладати з розрахунку, щоб на ділянці, призначеній для механізованого збирання врожаю, один і той же сорт розміщувався картами, загальна довжина яких була не менше оптимального показника довжини гону.

З урахуванням того, що машини, що збирають урожай винограду, «сідлають» ряд, висота їх кліренсу має бути не менше 2,1 м, а висота шпалерних стовпів на ділянці не повинна перевищувати 1,8 м При цьому найбільш зручні дерев'яні, металеві і залізобетонні опори без гострих ребер, від яких при зіткненні з робочими органами машини можуть відламуватися окремі частини і потрапляти в бункер із зібраним урожаєм. Оскільки шпалера при використанні виноградозбиральних машин вібраційного типу випробовує на собі значну механічну дію, шпалерні стовпи мають бути досить міцними і встановлені на більш глибше (близько 80 см) [22, с. 171].

Найбільш висока продуктивність праці при механізованому способі прибирання урожаю винограду забезпечується при роботі машин в міжряддях шириною 3 м і більше. Найзручніша для роботи машин по прибиранню винограду - штамбова форма кущів. Бажано, щоб елементи куща розташовувалися в одній площині не нижче 50 см Зона розміщення грон по довжині ряду не повинна сильно варіювати по висоті і ширині. Останнього можна досягти за рахунок як спрямованого формування кущів, так і використання відповідних конструкцій шпалер.

До сортів, що легко піддаються механізованому прибиранню, відносяться Сильванер, Совіньйон, Сапераві, Бастардо магарачський, Фіолетовий ранній, Першотравневий, Сапераві північний, Степняк. Задовільну оцінку при механізованому прибиранні отримали: Аліготе, Ркацителі, Каберне, Рислінг рейнський, Мерло, Мускат білий, Мускат угорський, Піно біле; незадовільну - Фетяска біла, Піно чорне, Трамінер рожевий.

Бункерна маса винограду при механізованому прибиранні значно відрізняється від винограду ручного збору по складу, технологічним показникам і якості. У складі бункерної маси, окрім цілих ягід і грон, міститься багато роздавлених ягід і грон і 15-20% соку. З поверхні ягід, гребенів, листя, а також з пилом повітря в сік потрапляють мікроорганізми (гриби, бактерії), здатні викликати в нім небажані зміни, - забруднення солями заліза, міді, хімічними речовинами, використовуваними для захисту виноградних насаджень від хвороб і шкідників [22, с. 174].

Вільний контакт з киснем повітря призводить до подальшої інтенсифікації окислювальних процесів.

З урахуванням цього технологічна схема переробки бункерної маси винограду механізованого прибирання в якісні соко- і виноматериалы передбачає роздільне витягання трьох фракцій сусла: бункерного, сусла - самопливу і пресового. Використання бункерного сусла для отримання якісних сокоматеріалів можливо після його попередньої обробки з метою деметалізації, видалення частини мікроорганізмів, окислювальних ферментів, суспензій. За умови дотримання цих правил забезпечується досить висока якість продукції, що отримується з урожаю, зібраного механізованим способом.

Збирання врожаю винограду столових сортів.

Урожай столових сортів винограду на відміну від технічних збирають у міру дозрівання грон 2, а іноді 3 рази. Збір винограду, що призначається для транспортування на великі відстані і закладку на зимове зберігання, проводять одночасно з сортуванням грон, видаленням з них хворих і пошкоджених ягід і упаковкою відсортованих грон. Усе це ускладнює технологію прибирання і майже удвічі збільшує витрати праці на прибирання в порівнянні із збором урожаю технічних сортів.

Найбільш прогресивною формою організації праці і технологією збору столових сортів винограду є наступна. На ділянку, призначену для збору винограду, до початку роботи вивозять тару (ящики). Для цього на складі на піддон завдовжки 1060 мм, шириною - 940 і заввишки 140 мм встановлюють 60-72 порожні ящики в 10-12 рядів (по 6 в кожному) і доставляють на ділянку. Тільки це дозволяє на 35-40% скоротити час простою транспортних засобів в період вантаження і розвантаження. Один тракторист з двома робітниками за 1 ч устигає розвезти 600 ящиків, що забезпечує первинною роботою бригаду, що складається з 24 чоловік. Усередині ділянки ящики рівномірно розкладають в міжряддях, вільних від планованого прибирання винограду (між 2 - і 3-м, 4 - і 5-м, 6 - і 7-м рядами) [17, с. 302].

Кількість розкладених ящиків повинна відповідати приблизно величині урожаю з ряду. Група збирачів, що складається з чотирьох чоловік, займає одночасно 2 суміжні ряди, починаючи роботу від центру і рухаючись убік. Грона, хворі і ті, що мають гнилі ягоди, збирають в окрему тару. У міру просування до міжклітинної дороги робітник переміщає вільну від упаковки тару з таким розрахунком, щоб в ряду залишилися тільки ящики, заповнені виноградом. Їх встановлюють впритул до виноградного куща, щоб вони не перешкоджали руху трактора при вивезенні зібраного урожаю. Ящики ставлять на піддон, і тракторний агрегат вивозить їх на піддоні на дорогу. При правильній організації праці вантаження столового винограду пакетно-піддонним способом підвищує продуктивність праці в 9 разів.

Обов'язкове правило збирання врожаю столових сортів винограду - збереження на ягодах воскового нальоту, що оберігає їх від гниття і інших ушкоджень. Для цього: робітник при зрізанні грона повинен тримати її тільки за гребненіжку і не торкатися ягід руками. Так само обережно треба сортувати грона і укладати їх в ящики. Виноград упаковують в ящики № 1,5-1,5-2 по ГОСТ, 13359-73 і № 1 по ГОСТ 20463 - V75. На кожен ящик наклеюють етикетку, в якій вказана назва господарства, ампелографічний і товарний сорти, дата упаковки і кодовий номер пакувальника. При транспортуванні винограду у вагонах-рефрижераторах і авторефрижераторах температура в них має бути 2-5°С [17, с. 310].

Таким чином, мета усіх робіт, що проводяться у виноградарстві, - отримання високого урожаю хорошої якості. Не менш відповідальне завдання - його, своєчасне прибирання, збереження, доведення до потрібних кондицій відповідно до напряму використання виноградної продукції, реалізація і первинна переробка. Увесь цей цикл робіт має дуже важливе значення.

Розділ 2. Сучасні способи зберігання

2.1 Основні способи та умови зберігання винограду

Ягоди винограду бувають насінні й безнасінні. Шкірка ягоди має зовнішній і внутрішній шари, зверху покрита восковим нальотом. Залежно від сорту винограду шкірка становить 2 - 9 % маси ягоди. Плоди з товщою шкіркою менше травмуються і довше зберігаються. Білі й чорні ягоди винограду мають світлу м'якоть і безбарвний сік.

Смакову гаму ягід винограду створює цукрово-кислотний коефіцієнт. У недозрілому винограді містяться щавлева, мурашина та гліколева, у дозрілому - переважно винна, яблучна та щавлева (незначна кількість) кислоти.

Р-вітамінна цінність ягід та забарвлення зумовлюються вмістом у них фенольних речовин: флавонолів, катехінів, антоціанів (особливо багато їх у забарвлених сортів винограду), фолієвої кислоти. Вміст фенольних речовин 15 - 250 мг % [24, с. 108].

Залежно від умов та місця вирощування в ягодах винограду нагромаджується певна кількість ефірних олій (терпенових вуглеводів, складних ефірів) та незначна кількість вітаміну С - від 0,4 до 8 мг %.

У складі мінеральних речовин винограду переважає калій (40 -65 %), решта - залізо, марганець, фосфор, мідь - кровотворні елементи.

За господарським використанням сорти винограду поділяють на столові, винні та призначені для сушіння. Цей поділ є умовним, оскільки часто столові сорти винограду використовують і для сушіння, і у виноробстві. Більшість столових сортів мають високу цукристість (до 20 %), невисоку кислотність, приємний смак, низький вміст насіння, великі ягоди з міцною шкіркою, яка витримує транспортування (Хусайне, Чауш, Шабаш, Шасла біла та ін.). Найкраще зберігаються сорти пізньостиглого винограду - при температурі від 0 до мінус 2 °С близько 5-7 міс (Тайфі рожевий, Карабурну, Німранг, Кишмиш рожевий та ін.). На зберігання закладають лише цілі грона без травмованих ягід. Нині почали зберігати виноград у ящиках із захисною прокладкою, обробленою діоксидом сірки. Для боротьби з хворобами винограду при зберіганні використовують ДБТХЕ (дибромотетрахлоретан) в концентрації 1:10, що має низьку леткість при температурах зберігання і відносній воло гості повітря 90 - 95 % [24, с. 111].

Деякі сорти винограду з незабарвленими ягодами при пониженій температурі буріють через 3-4 міс зберігання. Погано зберігаються ягоди пізнього збирання, особливо в умовах дощової погоди. Призначений для зберігання виноград сортують і пакують відразу при збиранні. Виноград, який має великі грона, кладуть гроном до гори, а малі грона - навпаки. Для зберігання використовують ящики місткістю 10- 15 кг, вистелені папером, а для незабарвлених ягід - вистелені папером, що просочений 12 %-м розчином сорбату калію, що запобігає побурінню ягід.

Але на сьогодні вже існує багато сучасних способів зберігання винограду. Основні з них: сушіння, заморожування і зберігання в холодильниках. На сьогоднішній день існує кілька промислових технологій сушіння: конвективна, кондуктивна, сублімаційна, високочастотна, сучасна екологічно чиста інфрачервона технологія. Остання заслуговує на особливу увагу, тому що ця технологія зневоднювання дозволяє зберегти вітаміни та інші біологічно активні речовини на 85-90% від вихідного продукту. При подальшому нетривалому замочуванні сушений продукт відновлює усі свої натуральні властивості: колір, природний аромат, форму, смак, при цьому не містить консервантів, тому що висока щільність інфрачервоного випромінювання знищує шкідливу мікрофлору в продукті, завдяки чому він може зберігатися близько року без спеціальної тари, в умовах, які виключають утворення конденсату. У герметичній тарі даний сухопродукт може зберігатися до 2 років без відчутної втрати своїх властивостей. У залежності від вихідної сировини обсяг сушеного продукту зменшується в 3-4 рази, а маса в 5-9 разів, що є позитивним чинником при необхідності складування і транспортування. Всі ці фактори дозволяють зробити висновок про те, що застосування ІЧ-технології дозволяє виробляти сушені продукти такої якості, якої не можна досягти при інших відомих методах сушіння [23, с. 254].

Особливості зберігання холодом.

Час зберігання винограду визначається багатьма факторами. Починаючи від впливу ґрунтово-кліматичних умов, і до умов зберігання. А в проміжку між ними мають свій вплив: сортові особливості, раціональне використання добрив, агротехніка, зрошення, система захисту від шкідників, хвороб та бур'янів, терміни та способи збирання урожаю, підготовка товарного вигляду і т.п. Останній виробничий захід передбачає те, що плоди не повинні бути пошкоджені та хворими.

Усі біохімічні процеси під час зберігання залежать від температури. При високій - проходить пришвидшений обмін речовин, втрата вологи, вітамінів, органічних речовин.

У холодильниках виноград штабелюють (у висоту 3 - 4 ящики) на піддонах або решітчастих підставках (підлогах). При добрій міцності ящиків та можливості регулювати температурний режим і відносну вологість повітря можливе штабелювання ящиків до 20 шт. у висоту. Між штабелями залишають 0,5 - 0,7 м для контролю за зберіганням. Довше зберігається виноград (до 7 міс) в РГС, в якому вуглекислого газу 3 - 5 %, кисню - 5 %, решта - азот, при температурі 0 - 2 °С [23, с. 255].

В холодильнику найважливішими процесами, що забезпечують довге зберігання, є дихання плодів і транспірація. Тому важливим є підтримка оптимального температурно- та вологості режимів, оптимальної концентрації кисню та вуглекислого газу, видалення з холодильника етилену. Такі параметри досягаються в холодильниках з регулюючим газовим середовищем (СА - контролююча атмосфера, ULO - Ultra Low Oxygen - це означає ультранизьку кількість кисню. Низький вміст кисню дозволяє різко знизити інтенсивність дихання плодів, що сприяє більш довгому і якісному зберіганню.

Мінімально допустима концентрація кисню може бути визначена методом її пониження до моменту утворення етанолу. Якщо процес утворення етанолу буде визначений у найранішій стадії, тоді його можна зупинити при допомозі підвищення концентрації кисню на десяті долі відсотка.

Основною умовою підтримки оптимально низької концентрації кисню є герметична камера. Іншим важливим компонентом атмосфери є вуглекислий газ, який виділяється плодами в результаті їх дихання. Підвищена концентрація вуглекислого газу гальмує процес дихання. Надто висока концентрація СО2 призводить до загибелі продукції через перетворення цукру в етанол. Надлишковий вуглекислий газ у холодильниках з регулюючим газовим середовищем видаляється при допомозі вуглекислих адсорберів. Швидке насичення киснем (до оптимальної концентрації) досягається за допомогою продування камери азотом [23, с. 256].

На сьогодні розроблені ефективні способи створення і підтримки концентрації регулюючої атмосфери при допомозі автоматичної комп'ютерної газоаналітичної системи управління. Такі системи широко використовуються в Європі, у Молдові на крупних холодильниках. Наприклад, ємністю у 2,5 тис. тонн холодильник експлуатується ТОВ «BASFRUCT» (с. Романешть Страшенского району, Молдова). Товариство створене у 2003 році. Займається виробництвом, зберіганням, пакуванням, реалізацією столового винограду на ринок Росії. Холодильник товариство побудувало при допомозі Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). При холодильнику є сучасна лінія сортування, обладнання для пакування продукції у гофрокартонну тару [23, с. 256].

Оптимальні режими столового винограду в регулюючому газовому середовищі в нашій країні були розроблені ще в середині 80-х років минулого століття ученими Кримської дослідної станції садівництва, Кримського сільськогосподарського інституту, Інституту винограду і вина «Магарач». Дякуючи розробкам вчених, виробники могли зберігати виноград навіть по травень.

Особливістю зберігання винограду, як у звичайних умовах, так і в умовах регулюючого газового середовища, - є періодична фумігація сірчаним ангідридом (сульфурація) для задавлення фітопатогенної мікрофлори. В середовищі з підвищеною вологістю сірчаний ангідрид створює агресивне середовище, яке виводить з ладу обладнання. Тому камери сучасних холодильників, що використовуються для зберігання винограду, виготовляються з нержавіючої сталі. Також встановлюється додаткове обладнання для видалення сірчаного ангідриду з камери після 20-30-ти хвилинного обробітку.

2.2 Вплив пектинових речовин на зберігання винограду

До важливих компонентів хімічного складу винограду слід віднести пектинові речовини. Вони є істинними полісахаридами, але на відміну від крохмалю, клітковини та інших полісахаридів, до їх складу входять не цукри, а залишки галактуронової кислоти, яка є продуктом окислення глюкози. Пектинові речовини в плодах і винограді зустрічаються у вигляді чотирьох основних з'єднань: протопектину, пектину, пектиновою і пектовій кислот.

Основним видом пектинових речовин у винограді є протопектин, але у міру дозрівання винограду він під дією ферменту протопектинази переходить в розчинний у воді пектин. В процесі дозрівання протопектин розщеплюється і ягоди стають м'якіші. Кількість пектинових речовин зростає від початку дозрівання до перезрівання. У соку зрілого винограду міститься незначна кількість пектину (до 3 г/дм3) [20, с. 94].

При зберіганні винограду тривають процеси гідролітичного розпаду складних пектинових речовин до простіших з'єднань, які потім використовуються як енергетичний матеріал для дихання ягід. У зв'язку з цим загальна кількість пектинів в процесі зберігання винограду знижується.

Впродовж декількох років ученими проводилися експерименти по дослідженню хімічного складу, у тому числі і пектинових речовин в ягодах столових сортів винограду, що закладаються на тривале зберігання. У вивчення були узяті нові сорти і форми винограду для тривалого зберігання у свіжому вигляді - Кишмиш, Стойбен, Альден, Венус, Ейнсет сідліс, Лідія, IV - 7-2-6 [20, с. 96].

Для характеристики сорту, з точки зору його лежкості, важливо мати уявлення про активність ферментів, що каталізують гідроліз речовин пектинового комплексу. Для технологічних властивостей - транспортабельності і лежкості - необхідно знати, яку частину від загального вмісту пектинових речовин складає протопектин. Чим інтенсивніше переміщаються пектинові речовини з твердих частин м'якуша і шкірки в сік, тим слабкіше лежкість винограду: у найменш лежкого сорти Лідія ягоди до кінця досвіду злегка пов'янули, а в'янення завжди супроводжується інтенсивним переходом протопектину в розчинну форму (таблиця.). При перезріванні винограду під дією ферменту пектинестерази розчинний пектин гідролізується до вільної пектинової (полігалактуронової) кислоти і метилового спирту, який викликає потемніння ягід. Вміст пектину в ягодах винограду відразу після прибирання у кінці вересня коливався від 3,16 г/дм3 - сорт Молдова до 1,21 г/дм3 - сорт Лідія, середній зміст його відмічено в межах 2 г/дм3. Виноград зберігався при температурі 0-1°З і відносній вологості повітря близько 85 % в течію гріх місяців в холодильній камері інституту, після чого були зроблені повторні аналізи, і виноград переданий на дегустацію [9, с. 71].

Таблиця 2.1 Вплив вмісту пектинових речовин на якість продукції, що зберігається [9, с. 72].

Сорт

Пектинові речовини, г/дм3

Вихід товарного винограду, %

Дегустаційна оцінка після зберігання, бали

До зберігання

Після зберігання

Зменшення

Молдова

3,16

2,76

0,4

95,8

7,5

Альден

2,83

2,03

0,8

95,5

7,4

Венус

2,65

2,54

0,11

93,4

7,6

Стойбен

2,15

2,0

0,15

94,1

7,4

IV-7-5-2

2,0

1,69

0,31

92,4

7,5

Кишмиш

1,55

1,43

0,12

89,7

6.4

Ейнсет сідліс

1,81

1,64

0,17

88,2

6,4

Лідія

1,21

1,01

0,2

85,4

5,4

Як видно з і таблиці 2.1, за час зберігання вміст пектинових речовин в ягодах винограду змінився.

Найбільше зменшення пектинів спостерігалося у сортів Молдова і Альден (0,4 і 0,8 г/дм3), але їх зміст, в порівнянні з іншими сортами, залишився високим - 2,78 і 2,03 г/дм3 відповідно. Сорти Кишмиш новочеркаський, Эйнсет сідліс і Лідія мали найнижчий вміст пектинових речовин спочатку, і, незважаючи на незначні втрати під час зберігання - від 0,12 до 0,2 г/дм3, вони мали найменший показник.

Низькі дегустаційні оцінки були у сортів Кишмиш новочеркаський, Ейнсет сіндліс і Лідія (см. Таблицю 2.1). У них спостерігалося усихання гребенів, сильне розпушування консистенції м'якуша, злегка уварений тон в смаку.

Таким чином, ми бачимо, що на якість і смак винограду впливає велика кількість компонентів, але роль пектинів безперечна.

Розділ 3. Технології переробки винограду

3.1 Приймання та первинна переробка винограду

Переробка зібраного урожаю винограду робиться в промислових підприємствах і починається з приймання урожаю. Виноград, що поступив на переробку, повинен відповідати вимогам стандартів. Він має бути одного ампелографічного сорту, здоровим, чистим, без втеч і листя. Допускаються не більше 15% домішок інших близьких сортів, однакових по забарвленню і термінам дозрівання. Обмежується наявність пошкоджених хворобами і шкідниками ягід.

Вміст цукру і кислотність винограду повинні відповідати вимогам, що пред'являються, з урахуванням наміченого напряму використання урожаю. Прибраний і доставлений на завод виноград приймається партіями (кількість винограду, що поступила в одному транспортному засобі і оформлена одним супровідним документом) [6, с. 231].

Приймання полягає у відборі середньої проби від кожної партії, проведенні аналізу якості і встановлення напряму використання винограду. Прийнятий на переробку виноград, незалежно від напряму використання, спочатку піддається первинній обробці, яка передбачає миття грон, відділення гребенів, дроблення, теплову або ферментативну обробку. При виготовленні вин і освітлених соків виноград не миють, а замість цього проводять відстоювання сусла. Гребневидалення і дроблення виконується на спеціальних машинах.

Виноград поступає на підприємство у вантажних машинах або в спеціальних «човниках», встановлених на візках. При прийманні його треба зважити і визначити середній вміст цукру у винограді. Це пов'язано з тим, що розрахунки з постачальниками ведуться по цих показниках. Для цієї мети застосовується спеціальне устаткування, яке складається з пробозбиральний відбірник проб (рис. 3.1). Оператор бере проби з декількох місць. Виноградний сік поступає по шлангу в автоматичний аналізатор, в якому впродовж 20-30 сек. визначається вміст цукру і, якщо потрібно, кислотність і рН. Ці дані відразу роздруковуються на накладній [6, с. 232].

Рис. 3.1 Схема пробозбирача [17, с. 126]

Далі виноград перевантажується в приймальний бункер з нержавіючої сталі, звідки поділювач, що складається із завантажувального бункера, гребневидаляючого валу, перфорованого циліндра і приводу. Гребневидаляючий вал є валом з нержавіючої сталі, що обертається, на якому по гвинтовій лінії розташовані бичі. Перфорований циліндр в процесі роботи обертається з невеликою швидкістю в протилежному до гребневидаляючого валу напрямі. Ягоди відділяються від гребенів і, проходячи через отвори в циліндрі, потрапляють на валяння, виготовлені із спеціального пластика (рис. 3.2). Подрібнена мезга збирається в збірку і перекачується гвинтовим насосом.

Рис. 3.2 Схема роботи дробарки-гребневіддільника [17, с. 128].

Застосування дробарок такого типу дозволяє робити процес дроблення виноградної ягоди м'якше, з незначним перетиранням шкірки і кісточок. Це покращує якість сусла і зменшує кількість суспензій.

Теплову обробку проводять при виробництві пасти, червоних і рожевих вин і соків. Для приготування пасти і джемів проводиться бланшировка ягід або цілих грон гострою парою в спеціальних шпарильниках, з метою попередження їх від окислення, підвищення желируючій здатності м'якуша, зниження кількості шкідливих мікроорганізмів.

Прийом обшпарювання грон рекомендується робити при переробці на сік ізабельних сортів і сортів американської групи видів.

При виготовленні червоних вин і соків роблять нагрівання мезги (роздрібнювана маса винограду) при температурі 45-80°З, що сприяє переходу фарбувальних і ароматичних речовин з шкірки в сік і знижує в'язкість і слизовість роздрібнюваного винограду, покращує і прискорює відділення соку [8, с. 29].

Ферментативна обробка полягає в додаванні у свіжо роздавлений виноград або сусло спеціальних ферментних препаратів з метою руйнування високомолекулярних водоутримуючих речовин, кращого екстрагування в сік корисних з'єднань, швидшого пресування, підвищення виходу сусла, прискорення освітлення і наступної фільтрації. Часто застосовується природна ферментація мезги, тобто короткочасна (2-8 годин) наполягання в камерних стікателях або резервуарах настоїв.

Для прискорення освітлення сусло обробляються бентонітом з додаванням протеолітичних і пектолітичних ферментних препаратів. Перші з них каталізують гідроліз білків і сприяють підвищенню стабільності вин проти колоїдних помутнінь, а другі здійснюють гідроліз пептина і прискорюють освітлення сусла і підвищують його вихід, особливо у ізабельних сортів.

3.2 Технології консервування виноградної сировини

Враховуючи те, що виноград і продукти його переробки є ідеальним середовищем для розвитку різних мікроорганізмів на різних етапах переробки винограду і приготування того або іншого продукту потрібно застосування консервації (біологічній стабілізації). До прийомів консервації відносяться термічна обробка, застосування консервантів, обезводнення (концентрація).

До термічної обробки відносяться пастеризація, стерилізація, асептична консервація і низькотемпературне зберігання.

Пастеризація полягає в короткочасній обробці соків і вин при температурі 60-90°З без доступу кисню повітря. В цьому випадку частково знищуються шкідливі мікроорганізми і зберігаються смакові якості продукції. Зазвичай пастеризація доповнює дію інших консервуючих речовин (вуглекислий газ, спирт, цукор та ін.), які містяться у винах і соках.

Стерилізація полягає в знищенні усіх живих мікроорганізмів, здатних зіпсувати продукцію. Вона проводиться при температурі 96-120°С. Частіше стерилізацію застосовують при виготовленні компотів, маринадів, варення, джему, пасти, соків-напівфабрикатів [8, с. 33].

Асептична консервація полягає в обробці продукції в потоці при температурі 95-100°Із з наступним охолодженням соків і напоїв до 35-40°З і їх розливом в асептичних умовах у великі резервуари для зберігання, або в дрібну тару для реалізації на ринку.

Низькотемпературне зберігання застосовують для тимчасової біологічної стабілізації соків-напівфабрикатів, нестійких виноматеріалів, недобродів при температурі 0-3°С. В таких випадках добре зберігаються сортові і смакові якості і добре йде освітлення продукції [8, с. 34].

Застосування консервантів це найбільш простий спосіб консервації. Проблема полягає в тому, що досі не знайдені консерванти абсолютно нешкідливі для людини. Тому напої і соки, отримані з використанням консервантів відносять до категорії менш цінних харчових продуктів. Консерванти можуть бути природні (рослинного походження) і хімічні (штучного походження). До природних відносяться етиловий спирт, цукор, екстракти з листя і плодів волоського горіха, різних ароматичних трав, гірчичне масло та ін. До хімічних відносять бензойнокислий натрій, солі сорбінової кислоти, сірчиста кислота, органічні кислоти (оцтова, саліцилова та ін.).

3.3 Обробка винограду для виноробства

Первинне виноробство - власне виробництво вин; включає приймання винограду, його переробку в цілях отримання виноградного сусла, бродіння сусла, після якого виходять виноматериалы, витримка і обробка виноматеріалів.

Вторинне виноробство - різні обробки виноматеріалів в цілях надання їм стабільності, розливостійкості, прозорості; купажування виноматеріалів і розлив вина в тару.

Для приготування, обробки і транспортування виноматеріалів і соків використовуються різноманітні технологічні місткості. До класичної тари відносяться дубові бочки і бути, а також глиняні глеки. Останнім часом широкого поширення набули великі металеві, залізобетонні і пластмасові резервуари [8, с. 49].

Дубові бути та бочки складають основу марочного виноробства і винного виробництва. У дубових місткостях (25-2000 дав) відбувається повільне дозрівання виноматеріалів і з'являється тонкий букет і приємний гармонійний смак вина, одночасно відбувається поступове випадання в осад колоїдів солей і інших нестійких речовин. Вино стає зрілим, стійким до помутніння, типовим за смаком. На усі ці процеси сприятливо впливає деревина дуба, проникна повітря невеликими порціями. Особливо важлива дубова деревина для витримки вина.

Проте дубові місткості вимагають великих витрат ручної праці, постійного контролю, високої кваліфікації працівників.

У Закавказзі і інших регіонах досі використовуються глиняні глеки, зариті в землю.

Сучасні великі резервуари значно дешевші за дубові місткості. При їх застосуванні раціональніше використовується кубатура приміщень; можна ширше впроваджувати механізацію і автоматизацію технологічних процесів. Кращими вважаються резервуари з харчової нержавіючої сталі, титану і сталі, покритої емаллю. Найпростішими і дешевшими є залізобетонні резервуари. Проте їх розміщують тільки в приміщеннях з однаковою температурою, оскільки на відкритих майданчиках вони руйнуються як від перегрівання, так і переохолодження.

Термін служби дубових бочок 30-50 років, бутів - 50-100 років, а місткостей з нержавіючої сталі і титану необмежено довго [8, с. 55].

Для класичного марочного виноробства важливий і допоміжний дрібний інвентар для догляду за вином при витримці: черпаки, доливочники, кановки, підстави, воронки, сифони, шпунты, чопи, крани переливань і дрібна бочкова і скляна тара.

Пресування. При виробництві вин за «білим» способом мезга з дробарки відразу подається на пресування. Для того, щоб запобігти окисленню винограду киснем повітря, в мезгу в потоці додається певна кількість розчину сірчистого ангідриду (SO2). При виробництві за «червоним» способом мезгу спочатку перекачують у винифікатори, де відбувається її наполягання, а потім пресують.

На сучасних заводах для виробництва тонких, якісних вин при міняють пневматичні (чи вакуумні) мембранні преси барабанного типу.

Прес є барабаном з нержавіючої сталі, що обертається, усередині якого є гнучка мембрана з щільного матеріалу (мал. 3.3) церати. У стінках барабана є зливні отвори, через які виходить сусло (виноградний сік). Мезга подається в прес через осьовий штуцер або через відкриті дверці. Також через дверці можна завантажувати виноград цілими гронами, наприклад, для виробництва шампанських виноматеріалів [8, с. 57].

виноградний виноробство консервування урожай

Рис 3.3. Схема роботи мембранного пресу барабанного типу [8, с. 58].

Технологія отримання сусла. В процесі переробки винограду сусло розділяють на 4 фракції: сусло-самоплив, сусло першого, другого і третього тиску. Пресові фракції отримують при тиску на мезгу за допомогою різних пресуючих органів: шнеки, плити та ін. Існує ще поняття перші фракції сусла, що є сумішшю сусла-самопливу і сусла першого тиску в потокових лініях переробки винограду.

Для отримання сусла роздроблена мезга поступає на стікателі, з яких стікає сусло-самоплив, а залишки мезги поступають на преси, які витягають сусло декількох тисків, а вичавка по транспортеру вирушає на вторинну переробку.

Існує два принципи розподілу сусла на фракції: періодичний і безперервний. На стікателях періодичної дії отримують високий вихід сусла-самопливу з невеликим змістом суспензій. Мезга потім поступає на преси періодичної дії, де вона піддається багатократному стискуванню з періодичним розпушуванням. При цьому принципі пресові фракції сусла самофільтруються і значно знижується % суспензій. Загальні гущеві відходи складають усього 5-7%. Недолік цього принципу низька продуктивність, але значно підвищується загальний вихід сусла.

При безперервному принципі, мезга рухається безперервним потоком через шнекові стікатели і преси. Загальний вихід сусла нібито вище, але якість його по фракціях гірша. Зрештою вихід чистого самопливу менший. Кількість гущевих відходів досягає 25%. Гідність цього принципу - висока продуктивність [8, с. 60].

Освітлене сусло спрямовується в ємності для бродіння, гущеві залишки збираються в окрему ємність, сульфітуються, а після відстою чисте сусло знімається і йде для виноробства.

Сусло-самоплив використовують в основному для ігристих вин, перша фракція для марочних соків і столових білих і рожевих вин. Для отримання десертних білих і рожевих вин приєднують і сусло другого тиску. Червоні вина готують з додаванням частині сусла третього тиску, а для міцних вин використовують суміш усіх фракцій. Саме низькоякісне дожимне сусло йде для отримання виноградного спирту.

Бродіння сусла. У основі виноробства лежить складний біохімічний процес перетворення глюкози в етиловий спирт - це алкогольне або спиртове бродіння в анаеробних умовах. Суть полягає в тому, що процес бродіння відбувається завдяки участі в нім дріжджів і ферментів, які здатні розкладати глюкозу в етиловий спирт і вуглекислий газ з утворенням побічних продуктів бродіння таких як гліцерин, бурштинова, оцтова, лимонна і молочна кислоти, альдегіди, ефіри, ацетон, вищі спирти, які потім обумовлюють смак і букет вина.

Формула бродіння:

С6Н,2О6 а С,Н5ОН + СО2 +113 кДж за участі дріжджів

Дріжджі - це одноклітинні організми різної форми, що відносяться до класу сумчастих грибів. Вони розмножуються брунькуванням і діленням з утворенням спор, що знаходяться в сумках. У природі існує велика кількість диких рас дріжджів, які можуть брати участь в бродінні сусла. Проте, вченими виділена, так звана, чиста культура дріжджів (ЧКД), яка обумовлює керованість цим процесом. Застосування ЧКД спиртостійких, кислотовитривалих, сульфітостійких рас забезпечує можливість бродіння навіть в екстремальних умовах [19, с. 124].

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены