Главная Коллекция "Otherreferats" Сельское, лесное хозяйство и землепользование Собівартість та рентабельність сільськогосподарського виробництва

Собівартість та рентабельність сільськогосподарського виробництва

Теоретичні положення статистики собівартості, рентабельності сільськогосподарського виробництва. Коротка природно-економічна характеристика ОПХ "Колос". Кореляційно-регресійний аналіз характерних чинників, що впливають на собівартість виробництва молока.

Рубрика	Сельское, лесное хозяйство и землепользование
Вид	курсовая работа
Язык	украинский
Дата добавления	07.06.2011
Размер файла	96,9 K

посмотреть текст работы

скачать работу можно здесь

полная информация о работе

весь список подобных работ

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Скотарство в нашій країні явилося галуззю тваринництва, що веде і основним постачальником молока, крім того проводить м'ясо, дає шкіряну і іншу сировину для промисловості і органічні добрива для сільського господарства. Частка товарної продукції скотарства в загальній вартості сільськогосподарської продукції в багатьох країнах перевищує 50 відсотків.

Російський ринок яловичини на 70-75% сформований за рахунок власного виробництва і на 25-30% за рахунок імпорту.

В кінці 1997г. поголів'я КРС зменшилося в порівнянні з початком року на 9.6% (за аналогічний період 1996г. - на 11.6%). В його структурі зросла частка індивідуального сектора, яка до початку 1998г. склала 35.9%, в т.ч. господарств населення 34.3%, фермерських господарств 1.6%, частка сільськогосподарських підприємств зменшилася до 64.1%.

За станом на 1 квітень 1998г. у всіх категоріях господарств містився 33 млн. голів КРС, в т.ч. в сельхозпредприятиях 21.2 млн., в господарствах населення 11.3 млн. голів і відповідно мало на ту ж дату 1997г. на 3.5, 2.9 і 0.1 млн. голів.

Продаж продукції для державних потреб продовжує скорочуватися при одночасному розширенні її реалізації по вільних каналах збуту - на ринках, через власну торгову мережу, підприємствам громадського харчування, по бартеру.

Реалізація продукції КРС для сільськогосподарських товаровиробників залишається збитковою. За 1997г. рівень збитковості склав 61%. Така ж ситуація складається і в 1998г., що викликано стійкою тенденцією до скорочення поголів'я КРС, а також відсутністю прогресу в розвитку галузі м'ясного скотарства.

В січні - лютому 1998г. в молочній промисловості по більшості видів продукції спостерігалося збільшення об'ємів виробництва в порівнянні з тим же періодом 1997г., що пояснюється підвищенням деяких показників продуктивності корів, пов'язане з поліпшенням в поточному році забезпеченості тварин кормами. З розрахунку на 1 умовну голову КРС кормообеспеченность підвищилася на 21.5%. в результаті в січні - лютому 1998г. валовий надій молока в сільськогосподарських підприємствах склав 1895.2 тис. тонн, або збільшився на 2.7% проти його рівня в аналогічному періоді 1997г., а удій молока від 1 корови підвищився на 16.1%.

Частка збиткових підприємств молочної промисловості в 1997г. склала 46.6% від загального їх числа, що вище на 2.4 пункту в порівнянні з 1996г.

Низька платоспроможність населення, високі ціни на м'ясомолочну продукцію в порівнянні з цінами на інші продукти явилися основними причинами зниження її населенням. Тому сільськогосподарські товаровиробники вимушені скорочувати виробництво, зменшувати поголів'я КРС. Одночасно відбувається збільшення імпорту. Так в 1997г. імпорт молока і зливань підвищився в 1.5 разів.

За розрахунковими даними фахівців Мінсільгосппроду Росії в 1997г. по відношенню до 1996г. збитки від реалізації молока з урахуванням дотацій і компенсацій склали 28%, без урахування дотацій - 37%.

На тлі несприятливих статистичних даних за останні два роки в розвитку скотарства актуальною проблемою є дослідження ефективності виробництва в тваринництві і проведення економіко-статистичного аналізу для виявлення і ролі чинників впливаючих на економічні показники діяльності сільськогосподарських підприємств Росії.

Об'єктами дослідження в даній курсовій роботі явилися господарства Гулькевічеського, Кавказького і Пріморсько-Ахтарського районів Краснодарського краю. Окремо буде проведено дослідження по дослідно-виробничому господарству «Колос» р. Краснодару.

Ціль дослідження - економіко-статистичний аналіз виробництва і собівартості молока.

Методи дослідження - в курсовій роботі використовувався монографічний метод, кореляційно-регресійний аналіз, індексний аналіз рядів динаміки, табличний, графічний, аналітичного вирівнювання.

Задачі курсового роботи:

І. висловити теоретичні положення статистики собівартості і рентабельності сільськогосподарського виробництва;

II. дати коротку природно-економічну характеристику ОПХ «Колос»;

III. дати оцінку сучасному стану виробництва молока в ОПХ «Колос»;

IV. провести аналіз впливу чинників на ефективність виробництва молока;

V. виконати кореляційно-регресійний аналіз характерних чинників, що впливають на собівартість виробництва молока.

Джерела дослідження - дані річних звітів і первинного обліку підприємств.

1. Теоретичні питання статистики собівартості та рентабельності сільськогосподарської продукції

1.1 Собівартість як економічна категорія

собівартіcть рентабельність сільськогосподарське виробництво

Виробництво продукції сільського господарства зв'язано з використанням виробничих ресурсів галузі - трудових, земельних, водних, матеріальних в процесі якого вони частково або повністю споживаються і переносяться на створену продукцію. Сукупність спожитих і перенесених на продукцію виробничих ресурсів складає витрати її виробництва. Розрізняють суспільні витрати і витрати виробництва певного підприємства. Суспільні витрати - це сукупність витрат суспільства в цілому на виробництво того або іншого виду продукту. Вони складають вартість продукції і включають: витрати на оплату праці, вартість спожитих матеріальних ресурсів і вартість додаткового продукту, створеного працею працівників.

Перші дві частини вартості є витратами виробництва підприємства, вони складаються з витрат на оплату праці і вартість спожитих матеріальних ресурсів - річного зносу основних засобів (засобів праці) і вартості спожитих в процесі виробництва матеріалів (предметів праці) - насіннів, кормів, добрив, пального і ін.

Таким чином витрати виробництва підприємства представляють собою відособлену частину вартості продукції причому відособлення витрат, їх відмінності від вартості виявляються у всіх фазах відтворювального процесу. У сфері виробництва формування витрат виступає як початковий етап утворення вартості. При цьому виробництво виступає як єдність процесу праці і процесу створення вартості.

Важливе значення має питання про виносить співвідношення між суспільними і індивідуальними витратами виробництва. Для з'ясування цього питання необхідно проаналізувати антологічну структуру собівартості. Вона може бути уявлена у вигляді наступних складових частин:

1) вираз в грошовій формі витрат на споживання засобів виробництва. Сюди відноситься амортизація, сировина, паливо, насіння, корма, добрива;

витрати на оплату праці працівникам підприємства, які уявлені, як правило, частиною необхідного продукту;

витрати, здійснювані за рахунок частини додаткового продукту. До них відноситься відсотки, выплачиваемы за користування кредитом, нарахування на заробітну платню на цілі соціального страхування і забезпечення, страхові платежі, відшкодування непродуктивних витрат (усихання, утруска), судові витрати, витрати на підготовку кадрів.

Витрати виробництва будучи частиною вартості, явилися її грошовим виразом, з чого витікає можливість відхилення витрат від частини вартості, що виражається ними. У витрати виробництва включаються вартість не застосованих, а спожитих виробничих ресурсів. Так витрати необхідної праці входять до складу витрат не по величині створеної цією працею вартості, а по витратах на оплату праці, у витрати виробництва включають не вартість земельних ресурсів і основних засобів, а тільки витрати, пов'язані з їх використовуванням, не вартість оборотних матеріальних коштів, а тільки величину матеріальних витрат. Сукупність поточних витрат на виробництво і реалізацію продукції, виразимих в грошовій формі складає собівартість продукції. Разом з тим необхідно відзначити, що собівартість не явилася безпосередньою частиною вартості. Вона представляє собою опосередковану частину вартості і її частину, що відокремилася. Між вартістю і собівартістю є проміжні ланки. До них відносяться індивідуальні витрати, індивідуальна вартість і ціна.

Собівартість представляє собою грошову форму індивідуальних витрат виробництва і частину індивідуальної вартості, а не суспільної вартості. Відособлення собівартості від вартості виявляється у всіх фазах відтворювального процесу:

у фазі виробництва - вартість одиниці продукції в процесі виробництва може знижуватися за рахунок зростання продуктивності праці, а собівартість продукції може навіть підвищитися нераціонального ведення виробництва;

у фазі розподілу - тут відмінності собівартості від вартості виявляється в тому,что собівартість відшкодовується з суми грошової виручки за реалізовану продукцію повністю, а вартість - частково за вирахуванням тієї її частині розподіляється з чистого продукту на суспільні потреби;

у фазі обміну - частина продукції в якій уявлена собівартість, не підлягає перерозподілу у сфері обміну і повністю поступає в розпорядження підприємства. В теж час частина вартості чистої продукції підприємства перерозподіляється і отчуждается державою, як правило на безвідплатній основі;

у фазі споживання - собівартість включає тільки частина необхідної продукції, яка йде на виплату заробітної платні працівникам підприємства. Це припускає певний рівень споживання і задоволення потреб працівників підприємства. Вартість включає весь необхідний продукт, частина якого поступає в споживання через суспільні фундації споживання минувши підприємство.

Собівартість продукції виражає величину спожитої частини виробничого потенціалу сільського господарства.

В процесі виробництва затрачується жива і минула праця. При цьому кожне підприємство прагне отримати можливо великий прибуток від своєї діяльності. Для цього є два шляхи: постаратися продати товар за можливо більш високою ціною або спробувати скоротити свої витрати на виробництво продукції, тобто витрати виробництва. Але для сільського господарства характерна однорідність якості продукції в конкурентів і тому більш високі чим в конкурентів ціни можуть привести до скорочення об'ємів реалізації. Тому другий шлях більш реальний.

Єство собівартості як економічній категорії полягає в тому, що вона акумулює в грошовій формі всі витрати підприємства, відшкодування яких необхідне для здійснення проектного відтворювання матеріальних благ. Перш ніж здійснити розширене відтворювання, необхідно відшкодувати собівартість, забезпечити відтворювання в колишньому масштабі.

Існує і інший погляд на собівартість як на категорію розширеного відтворювання. Аргумент в захист даної позиції зв'язується з реновацією основного капіталу за рахунок амортизації на новій технічній основі. Науково-технічний прогрес повідомляє тій же капітальній вартості здібність до розширення шляхом освоєння передових технологій і наукоємких засобів виробництва.

По своїй економічній природі собівартість явилася відособленою в грошовій формі частиною вартості і є формою відшкодування з сукупного продукту спожитих засобів виробництва і засобів існування працівників підприємства.

В господарській практиці використовують різні види собівартості. Розрізняють індивідуальну і галузеву собівартості.

Індивідуальна собівартість - це витрати на виробництво і реалізацію продукції в середньому по якійсь галузі економіки. Виділяють також зональну собівартість продукції, яка є витратами на виробництво продукції в окремому регіоні або зоні. Числення зональної собівартості характерний для країн з обширною територією, що характеризується наявністю різних грунтово-кліматичних зон. Визначення зональної собівартості характерний для сільського господарства, добувної промисловості, лісового господарства, т.к. в цих галузях на собівартість продукції істотний вплив надає природні чинники по зонах країни.

Розрізняють виробничу і комерційну (повну) собівартість підприємства. Виробнича собівартість включає витрати, пов'язані з виробництвом продукції. Комерційна собівартість окрім них, включає і витрати підприємства на реалізацію продукції.

Виділяють планову і фактичну собівартість продукції підприємства. Планова собівартість визначається на основі науково-обгрунтованих нормативів витрачання матеріальних і трудових ресурсів і явився прерогативою внутрішньофірмового планування.

Фактична собівартість визначається на основі даних бухгалтерського обліку і статистичної звітності про реально протікаючу виробничу діяльність підприємства.

На практиці існує і провізорна собівартість, яка обчислюється на основі виробничих витрат за 9 місяців поточного господарського року.

Підприємство визначає собівартість як по всій проведеній продукції, так і одиниці кожного виду продукції.

Розрізняють:

собівартість валовой продукції, тобто собівартість об'єму виробництва продукції підприємства без підрозділу на галузеві і видові специфікації.

собівартість загального виробництва певного виду продукції. В результаті можуть бути визначені витрати на виробництво в цілому зерна, молока, картоплі і т.д.

собівартість одиниці певного виду продукції, наприклад, 1 ц. зерна картоплі молока і т.д. Вона визначається шляхом розподілу собівартості загального виробництва певного виду продукції на число одиниць даної продукції.

Собівартість всієї продукції визначається по елементах витрат, серед яких виділяють

сировина і матеріали;

паливо і енергія;

оплата праці;

амортизаційні відрахування;

інші витрати.

При численні собівартості застосовується класифікація прямих і непрямих витрат.

Прямі витрати - це витрати, пов'язані із створенням продукції. Непрямі витрати включають витрати по загальному здійсненню виробничого процесу даного виду продукції.

В розвинутих країнах прямі і частина непрямих витрат відносяться до змінних витрат, а інша частина непрямих витрат - до постійних витрат. Розподіл витрат на прямі і непрямі дозволяє отримати самий найважливіший економічний показник - додану вартість. Вона визначається шляхом віднімання із загальної грошової виручки змінних витрат. Додана вартість складається з, таким чином, з постійних витрат і чистого прибутку. Цей показник дозволяє оцінити загальну ефективність виробництва і реалізації продукції підприємства.

Аналіз собівартості по елементах витрат дозволяє розкрити її виробничу структуру. Виробнича структура собівартості - це її склад по елементах витрат, виразима у відсотках. Знання структури собівартості необхідне для з'ясування шляхів її зниження.

В 1992г. в Росії структура витрат на виробництво промислової продукції склала:

Сировина і матеріали 67,6 %

Паливо 4%

Енергія 2,7%

Амортизація 8,7%

Заробітна платня 14%

Інші витрати 3,0%

Числення собівартості одиниці продукції називається калькуляцією собівартості. Калькуляція витрат здійснюється на основі статтею витрат.

Дані про рівень собівартості 1 ц. Окремих видів продукції сільського господарства в Росії в 1992г. :зерно 191 руб., цукровий буряк 102 руб., насіння соняшнику 305 руб., картопля 313 руб., овочі відкритого грунту 393 руб., приріст КРС 5306 руб., приріст свиней 5938., приріст овець 2920 руб., молоко 668 руб., яйця курячі(1000 шт. ) 1947 руб., шерсть 16304 руб.

Собівартість явилася самим найважливішим узагальнюючим показником ефективності функціонування підприємства. чим краще працює підприємство, тим нижче за інших рівних умов собівартість її виробів, тим вище її прибуток. Загальною тенденцією явилося систематичне зниження рівня собівартості продукції, яке прямо або побічно позначається на всіх вартісних показниках виробництва. Вона розгортається на базі науково-технічного прогресу, який стимулює економію ресурсів (зниження витрат на сировину і матеріали), автоматизація і механізація виробництва (зниження витрат на заробітну платню і зростанню витрат на амортизацію).

Не дивлячись на те, що зниження собівартості явилося позитивною тенденцією, не слідує розглядати всяке зниження витрат як позитивне досягнення. При оцінці соціальних наслідків зниження собівартості слідує розглядати:

зниження собівартості обумовлено зниженням витрат живої і упредметненої праці. Даний напрям зниження собівартості явився об'єктивно обумовленим закономірним економічно ефективним і соціально виправданим. Воно має реальне економічне значення, оскільки визначає економію праці при виробництві продукції;

зниження собівартості не пов'язано з поліпшенням виробничої діяльності. Воно може відбуватися за рахунок зниження якості продукції, скорочення асортименту продукції, що випускається, погіршенням умов праці працівників і обслуговування покупців. Даний напрям не явився економічно виправданим і доцільним.

Собівартість продукції явилася самим найважливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використовування всіх виробничих ресурсів. Її зниження явилося однією з першочергових і актуальних задач будь-якого суспільства, будь-якої галузі, підприємства. від рівня собівартості продукції залежать сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, розміри відрахувань до фондів накопичення і споживання, темпи розширеного відтворювання, рівень закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Особливу актуальність проблема зниження собівартості придбаває на сучасному етапі. Пошук резервів її зниження допомагає багатьом господарствам уникнути банкрутства і вижити в умовах ринкової економіки.

1.2 Показники ефективності і рентабельності сільськогосподарського виробництва

Процес сільськогосподарського виробництва грунтується на взаємозв'язку трьох основних елементів: основний капітал, оборотний капітал і робоча сила. Використовування засобів виробництва працівниками матеріальної сфери забезпечує випуск сільськогосподарської продукції. Зіставлення кінцевого результату господарської діяльності підприємства (ефект) з витратами живої і упредметненої праці на його досягнення відображає ефективність виробництва.

Ефективність як кінцевий результат господарської діяльності характеризується різними вартісними і натуральними показниками. Наприклад, об'їм виробництва продукції, прибутки, економії по окремих елементах витрат, загальної економії від зниження собівартості продукції.

Всі витрати, пов'язані з досягненням ефекту, діляться на поточні і одноразові. Поточні включають оплату живої праці, вартість спожитих матеріальних ресурсів, амортизаційні відрахування, витрати на підтримку основного капіталу в працездатному стані (витрати на ремонт) і інші витрати включаються в повну собівартість сільськогосподарської продукції. Одноразові витрати - це витрати на поточні і одноразові. Поточні включають оплату живої праці, вартість спожитих матеріальних ресурсів, амортизаційні відрахування, витрати на підтримку основного капіталу в працездатному стані (витрати на ремонт) і інші витрати включаються в повну собівартість сільськогосподарської продукції. Одноразові витрати - це витрати на авансуються для розширеного відтворювання основного капіталу.

Рівень ефективності виробництва вимірюється за допомогою системи приватних і загальних показників. До приватних відносяться продуктивність праці, капіталоємність (фондомісткість), фондовіддача, матеріаломісткість продукції і т.д.

Продуктивність праці оцінюється вартістю вироблення продукції подальшого року до попереднього. Зростання продуктивності праці буде спостерігатися, коли співвідношення перевищить одиницю.

Матеріаломісткість продукції - це вартість матеріальних витрат, по відношенню до собівартості, або вартості валовой продукції.

Фондомісткість продукції - вартість основного капіталу, що доводиться на один рубель вартості валовой продукції.

Питома фондомісткість продукції - вартість основного капіталу, що доводиться на одиницю проведеної продукції.

До загальних показників відносяться прибуток і рентабельність.

Прибуток - головна ціль діяльності сільськогосподарського підприємства. В умовах ринкових відносин - це перетворена форма додаткової вартості. Облік прибутку дозволяє встановити, наскільки ефективно ведеться господарська діяльність. По своїй економічній природі прибуток виступає як частина вартості (ціни) додаткового продукту, створеного для суспільства працею працівників матеріального виробництва. Джерелом утворення додаткового продукту явилася додаткова праця. До. Маркс, характеризуючи закономірності розвитку суспільства писав, що в будь-якому суспільному виробництві завжди може проведено відмінність між тією частиною праці, продукт якої входить в безпосереднє індивідуальне споживання виробників і членів їх сімей, а іншою частиною праці, яка є додаткова праця, чий продукт завжди служить задоволенню суспільних потреб, як би не розподілявся цей додатковий продукт, і хто б не функціонував як представника цих суспільних потреб.

В процесі формування прибутку відображаються всі сторони господарської діяльності підприємства: рівень використовування основного капіталу, продуктивність тварин і врожайність сільськогосподарських культур, організація виробництва і праці, технологія.

Абсолютна величина прибутку показує результат зниження собівартості і зростання об'ємів реалізації продукції. Реалізація продукції явилася одним з показників планування, оцінки господарської діяльності сільськогосподарського підприємства і основним джерелом доходу. Грошові кошти підприємства, що поступають на розрахунковий рахунок, і в касу за реалізовану продукцію, називається виручкою від реалізації. З виручки від реалізації продукції підприємства відшкодовують виробничі витрати на витрачені матеріальні цінності, формуються амортизаційна фундація відповідно до норм амортизаційних відрахувань. Основна частина - це чиста продукція, або валовий дохід. Виключаючи з чистої продукції зарплату з урахуванням відрахувань на соціальне страхування і забезпечення, а також ПДВ і акцизи, одержуємо прибуток підприємства.

Для оцінки ефективності сільськогосподарського підприємства тільки показника прибутку недостатньо. Наприклад, два підприємства одержують однаковий по величині прибуток, але мають різну вартість виробничих фундацій. Більш ефективно працює те підприємство, в якого вартість виробничих фундацій мало.

Таким чином, для оцінки ефективності роботи підприємства необхідно зіставити прибуток і вартість виробничих фундацій, за допомогою яких вона створена. Це і є показник рентабельності.

Рентабельність - прибутковість, прибутковість, показник економічної ефективності виробництв, який відображає результати господарської діяльності. Її розраховують як відношення прибутку до середньорічної вартості основних і нормованих оборотних фундацій. Розрізняють два види рентабельності: розраховану на основі балансового (загальній) прибутку і на основі чистого прибутку.

При формуванні цін на сільськогосподарську продукцію може використовуватися показник рентабельності окремих видів продукції, який розраховується як відношення прибутку до собівартість з розрахунку на одиницю продукції.

Показник рентабельності взаємозв'язаний зі всіма показниками ефективності виробництва і, зокрема, з собівартістю продукції, її фондомісткістю, швидкістю оборотності оборотних коштів.

Підвищення рівня рентабельності, розрахованого по балансовому прибутку, може забезпечуватися за рахунок трьох основних чинників:

- збільшення маси прибутку;

- поліпшення використовування основного капіталу;

- поліпшення використовування оборотних коштів.

На рівень рентабельності, розрахований на основі чистого прибутку впливає наряду з вище перерахованими чинниками впливає рівень оподаткування прибутку підприємства.

2. Коротка природно-економічна характеристика ОПХ «Колос»

Дослідно-виробниче господарство «Колос» входить до складу Прікубанського округу р. Краснодару, що знаходиться в південній (третій) підзоні центральної зони краю.

Клімат помірковано-вологий з печенею влітку і порівняно м'якою зимою. Коефіцієнт зволоження 0.3 -0.4. Річна сума опадів 645 мм. Розподіляється вона протягом року відносно рівномірно із зменшенням їх кількості в серпні і вересні.

В теплий період можливі посушливі періоди, що роблять негативний вплив на зростання рослин. Сніжний покрив непостійний і слабий.

Сума середньодобових температур повітря вище 100С складає 3450-35500С. Перехід температури через 50С наголошується 19-24 березня, восени він закінчується 12-17 листопада.

Середньодобова температура повітря вище 100С встановлюється 12-15 квітня і закінчується 20-24 жовтня. Загальна тривалість безморозного періоду 190-195 днів. Зима помірковано м'яка, хоча нижні температури можуть досягати -34 -390С.

Грунт промерзає на глибину 15-20 см, відтає звичайно до 5 березня і знаходиться в липкому міжпластичному стані до 11-15 березня.

Максимальна температура повітря 38-400С. Загальне число днів з суховіями 74.9, з яких на слабі доводиться 48.5, середньої інтенсивності 21.6, інтенсивні -3.9 і дуже інтенсивні 0.9. в окремі роки суховії знижують урожаї.

Вітри із швидкістю 15 і більш м/с бувають щорічно, переважно за холодного часу року і ранньою весною, на незахищених ділянках вони можуть викликати видування грунту, засікання і засмічення рослин.

Рельєф території господарства рівнинний з обширними западинами, потяжинами, в яких може застоюватися вода.

Північну частину землекористування з сходу на захід перетинає велика місцями заболочена балка Осічки. В балці є ставок, що харчується грунтовими і дощовими водами. Грунтові води залягають на глибині більше 3-4 м. в рівнинній і 0.2-0.9 м. в балці Осічки.

На основній рівнинній частині сформувалися грунти чорноземного типу, в западинах і протяжинах - лугово-степового типу і по балці Осічки - лугового.

Грунти першої агропроизводственной групи мають сприятливі водно-фізичні властивості і придатні для обробітку всіх видів культур. Володіють вони і високою родючістю.

Лугово-чорноземні вилуговувані слабогумусні надпотужні ущільнені грунти достатньо родючі і придатні для обробітку всіх культур, окрім багаторічних насаджень.

Грунти 3 групи мають низьку водопроникність і погану аэрируемость в горизонті B1, схильні до запливання, тому потребують поліпшення водно-фізичних. На них переважно розміщувати пізні ярові культури.

Грунти 4 групи (лугові) распологаются в знижених місцях, сильно запливають і перезволожуються, тому придатні для ярових культур пізніх термінів сівби.

Лугові мочкаватые грунти поступово перезволожуються. Водно-фізичні властивості їх украй несприятливі і тому без осушных заходів непридатні до

Лугові мочкаватые грунти поступово перезволожуються. Водно-фізичні властивості їх украй несприятливі і тому без осушных заходів непридатні в ріллі.

Бал врожайності на грунтах для озимої пшениці =92, цукровій свеклы=95, подсолнечника=94.

Поєднання високої родючості грунтів з відносно сприятливими погодними умовами дозволяє одержувати високі урожаї.

Загальна земельна площа на 1 листопад 1997г. складає 5807 га, з них сільськогосподарські угодия 5217 га, на ріллю доводиться 4417 га.

Висока освоенность земель не дозволяє розширювати ріллю і пасовища і як наслідок поголів'я. Тому основний шлях в збільшенні виробництва продукції скотарства підвищення продуктивності тварин.

Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в сільському господарстві склала в 1997г. 464 люди, з розрахунку на 100 га сільгоспугідь доводиться 8.89 чоловік, витрати праці на 1 га сільськогосподарських угідь складає 238.45 чіл.-часов.

Для виконання основних робіт в рільництві і тваринництві ОПХ має необхідну техніку: 84 умовні трактори, 15 зернозбиральних, 8 кукурудзозбиральних, 6 силосоуборочных комбайнів, 19 плугів різних марок і посадочних машин, 5 дощових і поливних машин, різні тракторні засоби, машини по захисту рослин і іншу техніку дозволяючу повністю механізувати рільничі роботи і понизити трудомісткість в тваринництві.

По рівню енергозабезпеченості ОПХ задовольняє свої потреби повною мірою. Загальні енергетичні потужності складають 32.2 тис. л/с.

На 1 трактор доводиться 62.1 га сільгоспугідь, на 1 зернозбиральний комбайн - 106.4 га прибраної площі зернових і тенических культур.

На 1 га сільськогосподарських угідь энергетическиеи потужності складають 6.2 л/с.

Організаційна структура дослідно-виробничого господарства «Колос» складає 3 виробничі відділення, відділ по проведенню науково-дослідних дослідів, семеноводческий завод, мехзагін, дві ремонтних майстерних, автогараж, АЗС, стройгрупа, химкомплекс, експериментальний цех по розведенню бджіл-листорізів, житлово-комунальне господарство.

3. Сучасний стан виробництва молока в ОПХ «Колос»

3.1 Динаміка валового виробництва і удоїв молока на 1 корову

Молочна продуктивність явилася основним показником продуктивності корів молочного стада, тобто корів, призначених для отримання молока, і допоміжним показникам продуктивності корів м'ясного напряму, використовуваних для подсосного вирощування телят. Природно, що при численні показників молочної продуктивності змішення цих двох показників недоцільно. Тому в практиці статистики сільського господарства при визначенні середньої молочної продуктивності із загального числа корів в господарствах виключають корів спеціалізованих м'ясних стад з подсосным змістом телят, а також корів, фактично використовуваних для групового подсосного змісту телят, і корів выбракованных для відгодівлі і забою. Зрозуміло, в цьому випадку із загального надою молока слідує виключити ту частину, яка була отримана під час поддоя вказаних груп корів.

До показників рівня молочної продуктивності відносять: 1) середній річний удій на фуражну корову; 2)средний річний удій на дійну корову; 3)средний удій на дійну корову за період лактації.

Відомо, що об'їм виробництва продукції тваринництва залежить від поголів'я і продуктивності тварин, забезпеченості худоби кормами і приміщеннями, раціонів годування, порідності тварин, умов їх змісту. Поголів'я і продуктивність тварин роблять безпосередній вплив на об'єм виробництва і знаходяться з ним у функціональній залежності. Всі інші чинники роблять непрямий вплив.

Дані про об'єми валового виробництва продукції скотарства в ОПХ «Колос» уявлені в таблиці 3.

Таблица 3

Динамика производства продукции скотоводства в ОПХ «Колос»

Показатели	Данные за 3 года	1997г. в %
	1995	1996	1997	к 1995г.
1. Среднегодовое поголовье коров, гол.	500	400	420	84
2. Валовой надой молока, ц	24 907	25 501	21 987	88
3. Удой молока на 1 корову, ц	49,814	63,753	52,350	105
4. Прирост на 1 средегодовую корову КРС на откорме, кг.	231,60	195,60	241,40	104,23

Дані показують, що 1997г. відбулося зниження валового надою молока на 2920 ц або на 12% в порівнянні з базисним 1995г. Для розрахунку впливу чинників використовуємо прийом абсолютних різниць:

?ВПпг=(Пг1997-Пг1995)У1995=(420-500)49,814=-3985,12

?ВПуд=(Уд1997-Уд1995)Пг1997=(52,350-49,814)420=1065,12

?ВП=?ВПпг+?ВПуд=-3985,12+1065,12=2920

Розрахунок показує, що скорочення поголів'я корів (з 500 гол. до 420 або на 16%) викликало зниження валового виробництва молока на 3985,12 ц, але підвищення надою молока на 2,54 ц з 1 корови дало збільшення на 1065,12 ц. Результатом стало загальне зниження виробництва молока на 2920 ц.

В звітному році виявлено збільшення приросту на 1 середньорічну голову КРС на відгодівлі на 9.8 кг, що склало 104.23% від базисного показника.

В даному господарстві спостерігається збільшення інтенсивного чинника (підвищення продуктивності корів) і зниження екстенсивного (скорочення поголів'я корів).

Аналіз швидкості і інтенсивності розвитку явища в часі здійснюється за допомогою статистичних показників, які виходять в результаті порівняння рівнів між собою. До таких показників відносяться: абсолютний приріст, темп зростання і приросту, абсолютне значення 1 відсотка приросту.

Абсолютний приріст (?у) характеризує розмір збільшення (або зменшення) рівня ряду за певний період часу.

Aiц=Yi- Yi-1 -цепной абсолютний приріст;

Aiб= Yi- Y0 -базисный абсолютний приріст.

Показник інтенсивності зміни рівня ряду в залежності від, того виражається він у вигляді коефіцієнта або у відсотках, прийнято називати коефіцієнтом зростання або темпом зростання. Коефіцієнт зростання показує, в скільки разів або яку частину базисного або попереднього рівня складає рівень поточного періоду:

Тріб= Yi / Y0 *100 - базисний темп зростання;

Тріц= Yi / Yi-1 *100 - ланцюговий темп зростання.

Темп приросту характеризує відносну швидкість зміни рівня ряду в одиницю часу. Темп приросту показує, на яку частку (або відсоток) рівень даного періоду більше (або мало) базисного (попереднього) періоду:

Тпріб= Тріб-100 - базисний темп приросту;

Тпріц= Тріц-100 - ланцюговий темп приросту.

Абсолютне значення 1 відсотка приросту представляє собою одну соту частину базисного рівня і в той же час - відношення абсолютного приросту до відповідного темпу зростання:

Зн1%і= Yi-10,01

Середній рівень ряду динаміки розраховується по середній хронологічній. Для інтервальних рівновіддалених рядів середній рівень знаходиться по середній арифметичній простій:

Yср = ?Yi/n;

Узагальнюючим показником швидкості зміни явища в часі явився середній абсолютний приріст. Цей показник дає можливість встановити на скільки в середньому за одиницю часу повинен збільшуватися рівень ряду (в абсолютному виразі), щоб, відправляючись від початкового рівня ряду за дане число періодів досягти кінцевого рівня. Обчислюється по середній арифметичній простій:

Аср= (Yn- Y1) / (n-1);

Зведеною узагальнюючою характеристикою інтенсивності зміни рівнів ряду динаміки служить середній темп зростання, що показує, в скільки разів в середньому за одиницю часу змінився рівень динамічного ряду:

Трср= (Yn- Y1);

Середній темп приросту не може бути визначений безпосередньо на підставі послідовних темпів приросту або показників середнього абсолютного приросту. Для його обчислення необхідно спочатку знайти середній темп зростання, а потім зменшити його на одиницю, або на 100%:

Тпрср=Трср-100;

Таблица 4

Вспомогательная таблица для расчета показателей ряда ди намики по валовому надою молока

Годы	Валовой надой молока, ц	Абсолютный прирост	Темп роста, %	Темп прироста, %	Значение 1% Прироста, ц

		ц	Б	Ц	б	ц	б
	Y	A_i^ц	A_i^б	Tр^ц	Tр^б	Тпр_i^ц	Тпр_i^б	Зн1%_i
1 995	24 907,00	-	-	-	-	-	-	-
1 996	25 051,00	144,00	144,0	100,58	100,58	0,58	0,58	249,07
1 997	21 987,00	-3 064,00	-2 920,00	87,77	88,28	-12,23	-11,72	250,51
В среднем	23 981,67	-1 460,00	93,96	-6,04	249,79

Середній рівень ряду динаміки:

Yср =(24 907+25 051+21 987) / 3 = 23 981,67;

Середній абсолютний приріст:

Аср= (21 987 -24 907) / 2= -1 460;

Середній темп зростання:

Трср= 3-1v (2 1987 / 2 4907)=0,9396 або 93,96 %

Середній темп приросту:

Тпрср=93,96 - 100 = -6,04

Згідно розрахованим показникам динаміки валового надою молока в ОПХ «Колос» спостерігається зниження виробництва молока за останні 3 роки, хоча в 1996 р. був приріст на 144 ц, що склало 100,58% від рівня 1995г. Підставою для такого висновку явився розрахований середній абсолютний приріст рівний -1 460 ц і середній темп зростання - 93,96%. Для більш точного розрахунку показників динаміки необхідно виробити аналіз за більший період часу діяльності господарства (10-15лет).

3.2 Динаміка собівартості молока

Собівартість явилася самим найважливішим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В ньому синтезуються всі сторони господарської діяльності, акумулюються результати використовування всіх виробничих ресурсів. Її зниження явилося однією з першочергових задач будь-якого суспільства, кожної галузі, підприємства. Від рівня собівартості продукції залежать сума прибутку і рівень рентабельності, фінансовий стан підприємства і його платоспроможність, розміри відрахувань до фондів накопичення і соціальної сфери, темпи розширеного відтворювання, рівень закупівельних і роздрібних цін на сільськогосподарську продукцію.

Основними джерелами інформації для аналізу собівартості сільськогосподарської продукції явилися: ф. - 8 АПК «Витрати на основне виробництво», ф.-9 АПК «Виробництво і собівартість продукції рослинництва», ф. - 13 АПК «Виробництво і собівартість продукції тваринництва», ф. - 14 АПК «Витрата кормів», виробничі звіти бригад і ферм, лицьові рахунки орендарів, журнал доходів і витрат фермера, а також первинні документи по обліку витрат на виробництво продукції, планові і нормативні дані.

Аналіз собівартості окремих видів продукції звичайно починається з вивчення її рівня і динаміки, розраховують базисні і ланцюгові темпи зростання, будують графіки. Темпи зростання собівартості по кожному виду продукції порівнюють з даними інших господарств однакового виробничого напряму і з середніми даними по регіону. Це дозволяє встановити тенденцію зміни собівартості сільськогосподарської продукції і дати оцінку роботи господарства.

Ряди динаміки, а також їх показники служать початковою базою для виявлення загальної тенденцій розвитку явищ і процесів. Виділяють наступні методи виявлення тенденції розвитку:

метод усереднювання по правій і лівій половині;

метод укрупнення інтервалів;

метод простій ковзаючої середній;

метод зваженої ковзаючій середній;

аналітичне вирівнювання ряду динаміки.

Основу аналітичного способу вирівнювання складає графічне визначення зміни явища і відповідно до цього, вибір рівняння характеризуючого зміну даного явища. Для відображення основної тенденції розвитку явищ застосовуються різні рівняння, поліноми різного ступеня, експоненти, логістичні криві і інші функції.

Таблица 6

Аналитическое выравнивание ряда динамики и себестоимости 1 ц молока

Годы	Себестоимость 1 ц молока, тыс. руб.	Номер года	Произведение вариант	Выровненные значения себестоимости
	Y_i	t_i	t²	Y_i*t_i	y_t=a+b*t
1995	39,86	-1	1	-39,86	43,55
1996	75,00	0	0	0,00	67,62
1997	88,00	1	1	88,00	91,69
Итого	202,86	0	2	48,14	202,86

Маємо систему нормальних рівнянь спрощеного вигляду:

3a=202.86 a=67.62

2b=48,14 b=24.07

Рівняння прямої має вид

yt =a+bt yt =67.62+24.07t

Рис.1. Динамики фактической и выровненной себестоимости 1ц молока

3.3 Індексний аналіз витрат праці на виробництво молока

Для оцінки рівня продуктивності праці в сільському господарстві використовується система узагальнюючих, приватних, і допоміжних показників.

До узагальнюючих показників продуктивності праці відносяться:

виробництво валовой продукції сільськогосподарського призначення на середньорічного працівника;

виробництво валовой продукції за 1 чіл.-день і 1 чіл.-час, що затрачують на виробництво сільськогосподарської продукції.

Ці показники розраховуються і аналізуються по рослинництву і тваринництву в цілому . В процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даних показників, виконання плану по їх рівню, провести міжгосподарський порівняльний аналіз і з'ясувати причини їх зміни.

В обов'язковому порядку аналізується зміна середньовартового вироблення як одного з основних показників продуктивності праці і чинника, від якого залежить середньоденне і середньорічне вироблення робочих. Величина цього показника залежить від багатьох чинників: ступеня механізації виробничих процесів, кваліфікації робочих, їх трудового стажу і віку, організації праці, техніки і технологій виробництва, природно-кліматичних і економічних умов господарювання.

Приватні показники рівня продуктивності праці - це дані про прямі витрати праці на виробництво одиниці продукції (зерна, картоплі, м'яса, молока і т. д.) або кількість отриманої продукції за одиницю робочого часу. Перші визначаються розподілом прямих витрат праці (в чіл. - годиннику) на об'єм виробництва продукції, другі - розподілом об'єму виробництва продукції на прямі витрати праці. Ці показники в тваринництві аналізуються щомісячно, а в рослинництві - в кінці року на підставі зведених даних прямих витратах праці і об'ємі отриманої продукції.

Витрати праці на виробництво одиниці продукції (трудомісткість) залежать від численних чинників, які можна розділити на дві групи:

а) природно-кліматичні, біологічні і агрозоотехнічні, від яких залежить зростання врожайності культур і продуктивності тварин;

б) організаційно-технічні, які сприяють скороченню витрат праці на 1 га посіву або зміст 1 голови тварин.

Отже, трудомісткість продукції в рослинництві можна уявити у вигляді приватного від розподілу витрат праці на 1 га посівів на врожайність культур, а в тваринництві - витрат праці на зміст 1 голови на продуктивність тварин.

Для оперативного контролю за рівнем продуктивності праці протягом року використовуються допоміжні показники її рівня на окремих видах робіт або процесів виробництва. Ці показники виражаються витратами праці на одиницю виконаних робіт або кількістю виконаних робіт за одиницю робочого часу. Вони діляться на індивідуальні і сумарні.

Індивідуальні показники характеризують витрати праці на одиницю конкретних робіт (витрати праці на чіл. -часов на 1 га оранки, прибирання і т. д.). Вони виражають індивідуальну продуктивність праці окремих працівників або невеликої їх групи.

Сумарні показники складаються з індивідуальних, наприклад витрати праці на 1 га площі, на 1 голову тварин. Такі показники використовуються при плануванні потреби в робочій силі, розподілі трудових ресурсів по галузях виробництва, плануванні фундації оплати праці, а також для виявлення резервів зростання продуктивності праці на окремих ділянках роботи і операціях.

Непрямі показники продуктивності праці характеризують співвідношення трудових ресурсів і якого-небудь чинника продуктивності праці. Наприклад, розмір посівної площі на 1 працівника рослинництва, поголів'я тварин на 1 працівника тваринництва. Ці показники дозволяють ураховувати і виміряти вплив механізації виробництва на рівень продуктивності праці.

В ув'язненні аналізу повинні бути підраховані резерви зростання продуктивності праці по кожному виду продукції і в цілому по господарству.

Основними джерелами резервів зростання продуктивності праці явилися:

використовування можливостей збільшення об'єму виробництва продукції;

скорочення витрат праці на виробництво продукції за рахунок підвищення рівня механізації виробництва, вдосконалення організації, підвищення рівня інтенсивності праці і т.д.

В таблиці 7 приведені дані по прямих витратах праці на виробництво молока і приросту живої маси худоби в динаміці за 1995 - 1997 рр.

Таблица 7

Динамика затрат труда на производство продукции скотоводства

Показатели	1995г.	1996г.	1997г.	1997г. в % к 1995г.
1. Затраты труда на производство всего тыс. чел.-ч	246,00	218,00	214,00	86,99
В том числе: а) молока	152,00	110,00	111,00	73,03
б) прироста живой массы скота	94,00	108,00	103,00	109,57
2. Затраты труда на 1 ц. продукции КРС чел.-ч
а) молока	6,10	4,39	5,05	82,72
б) прироста живой массы скота	81,17	110,43	85,34	105,13

З таблиці видно, що загальні витрати праці в 1997г. знизилися на 32 тис. чіл.-часов і склали 86.99% від рівня 1995г. Причому по молоку витрати праці зменшилися на 41 тис. чіл.-часов (73.03%), а по приросту живої маси худоби - збільшилися на 9 тис. чіл.-часов (109.57%). Порівняння даних по витратах праці на 1 ц продукції КРС показує зниження трудомісткості 1 ц молока на 1.05 чіл.-часа, що склало 82.72% від базисного рівня, і збільшення трудомісткості 1 ц приросту живої маси на 4.17 чіл.-часа (105.13%). На малюнку 2 відображена динаміка трудових витрат в ОПХ «Колос» за 1995 - 1997 рр.

Зміна продуктивності праці в динаміці або в порівнянні з планом характеризується індексами продуктивності праці. По характеру охоплюваної сукупності розрізняють індекс продуктивності праці одного виду продукції в окремому підприємстві, індекс продуктивності праці одного виду продукції по групі підприємств або в цілому по галузі і індекс продуктивності праці по сукупності різних видів продукції. Відповідно цьому використовуються ті або інші індекси (індивідуальний, індекс середніх величин, загальний або агрегатний індекс).

Вартісній індекс відображає не тільки вплив змін продуктивності праці, але і вплив відповідних структурних змін виробництва. Наприклад, підвищення питомої ваги менш трудомістких видів продукції веде до збільшення індексу за відсутності яких-небудь змін продуктивності праці.

- в звітному періоді вироблення продукції у вартісному виразі за 1 чіл.-час збільшилася в 1.02 разу.

Проведемо аналіз зміни витрат праці чинника:

а) загальне Дqt=Уq1t1- Уq0t0Ю Дqt=214000-246000=-32000

-в 1997г. витрати праці на виробництво продукції зменшилися на 32000 чіл.-ч.

б) за рахунок зміни об'єму виробництва Дq=Уq1t0- Уq0t0

Дq=232157,7-246000,0= -13842,3 -в результаті зниження об'єму виробництва трудові витрати зменшилися на 13842,3 чіл.-ч.

в) за рахунок зміни продуктивності праці Дt=Уt0q1- Уt1q1

Дt=232157,7-214000,0=18157,7 -в зв'язки із зростанням продуктивності економія витрат живої праці склала 18157,7 чіл.-ч.

Проведений індексний аналіз показує, що зниження витрат праці на виробництво продукції в 1,15 разів викликано на 43,26% (13842,3/32000,0Ч100) зменшенням об'ємів виробництва в поточному періоді і на 56,74% (18157,7/32000,0Ч100) збільшенням продуктивності праці, що свідчить про превалювання інтенсивного чинника зростання об'ємів виробництва.

4. Аналіз впливу чинників на ефективність виробництва молока

Самою найважливішою умовою ефективності виробництва явилася реалізація рентабельної продукції. За рахунок зниження собівартості одиниці продукції підприємство одержує велику частку прибутку в її відпускній ціні, а збільшення продуктивності праці сприяє зростанню об'ємів виробництва цієї рентабельної продукції. Витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції складаються з прямих (змінних), залежних від об'ємів виробництва, і непрямих (постійних (постійних) витрат. Значить при зростанні продуктивності праці за рахунок збільшення врожайності сільськогосподарських культур і підвищенні продуктивності тварин непрямі витрати з розрахунку на одиницю продукції знижуються, і собівартість продукції зменшується. При сучасному рівні технічного розвитку, технології виробництва витрати на 1 га посівів і 1 голову тварин в різних господарствах істотно не відрізняються, тоді як продуктивність тварин і земель мають більш різкі відмінності. При більш низькій врожайності культур і продуктивності тваринні більше постійних витрат доводиться на одиницю продукції. Отже, заходи, направлені на підвищення продуктивності земель і тварин, явилися одним з основних джерел зниження собівартості продукції і підвищенню ефективності виробництва.

Для аналізу впливу продуктивності корів на ефективність виробництва молока виконаємо угрупування господарств Краснодарського краю по собівартості 1 ц молока:

Угрупування господарств показує, що при зниженні удою молока з розрахунку на 100 га сільгоспугідь і на 1 корову, собівартість 1 ц молока збільшується. Це пояснюється тим, що частка постійних виробничі витрат (витрати на утримання основних коштів, витрати по управлінню і організації виробництва, витрати на електроенергію і інші непрямі витрати) в собівартості 1 ц молока зменшується при збільшенні продуктивності корів. Це у свою чергу впливає на рентабельність продукції. Як видно з таблиці 9 частка збитків з розрахунку на 1 ц молока знижується при зниженні собівартості. Але тільки перша група господарств має показник рентабельності більший нуля, тобто на кожний вкладений рубель господарства цієї групи мають в середньому 2,11 рубля, що значно нижче за норму ( 40-60% рентабельності). Інші групи господарств збиткові, проте помітна тенденція зростання збитків на 1 ц молока при збільшенні собівартості.

Витрати на оплату праці займають значну питому вагу в собівартості сільськогосподарської продукції. Загальна сума прямої зарплати залежить від об'єму виробництва продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, які у свою чергу залежать від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 чіл.-час.

В тваринництві збільшення суми зарплати викликано збільшенням трудомісткості виробництва молока і підвищенням рівня оплати праці у зв'язку з інфляцією. Основними чинниками зміни трудомісткості в тваринництві виступають рівень продуктивності тварин і витрати праці на зміст однієї голови тварин, величина яких у свою чергу залежить від рівня механізації виробничих процесів, технології і організації виробництва.

Розглянемо вплив витрат праці з розрахунку на 1 ц молока на собівартість. Величина рівного інтервалу

З таблиці 10 видно, що при збільшенні середніх витрат праці з розрахунку на 1 ц собівартість 1 ц молока збільшується, тобто між собівартістю і прямими витратами праці існує прямо пропорційна залежність. Збільшення собівартості викликає підвищення збитків на 1 ц і збільшує рівень збитковості господарств. Перша група господарств має середні витрати праці на рівні 3.89 чіл.-часов, що нижче за цей показник по четвертій групі на 9.14 чіл.-часов, а різниця по собівартості між четвертою і першою групами складає 59.56 руб.

За даними таблиці можна прослідити зв'язок між середніми витратами праці і середніми удоями молока від 1 корови. Чим вище продуктивність корів, тим нижче стає трудомісткість молока. По господарствах третьої групи середній удій від корови складає 23.03 ц, по господарствах другої групи - 29.01 ц, витрати праці - 10.06 і 6.49 чіл-годинника.

Таким чином, угрупування господарств по витратах праці на 1 ц молока показала вплив трудомісткості молока на рентабельність його виробництва і величину прибутку, одержувану з розрахунку на 1 ц молока. Зниження витрат праці явилося одним з основних чинників підвищення ефективності виробництва.

Розглянемо вплив продуктивності корів на собівартість.

Валовое виробництво молока залежить від поголів'я корів і середньої продуктивності 1 голови. При зростанні удоїв молока за рахунок збільшення поголів'я собівартість 1 ц може збільшитися за рахунок збільшення постійних і змінних витрат, а зростання удоїв за рахунок підвищення молочної продуктивності корів викликає зниження собівартості. Продуктивність залежить, передусім від рівня годування, тобто кількості використаних кормів на 1 голову. Підвищення рівня годування тварин - головна умова інтенсифікації виробництва і підвищення його ефективності. При низькому рівні годування велика частина корму йде на підтримку життєвих процесів в організмі тварин і мало - на отримання продукції, внаслідок чого збільшуються витрати кормів на виробництво одиниці продукції. Більш високий рівень годування тварин забезпечує підвищення в раціонах частки продуктивної частини корму, зростання продуктивності тварин і скорочення витрат кормів на одиницю продукції. Не менше важливим чинником підвищення продуктивності тварин явилося підвищення якості кормів і передусім їх енергетичній і протеиновой поживності, а також збалансоване годування тварин. На продуктивність великий вплив надає також порідний склад стада. Вдосконалення порідних якостей тварин, створення нових порід, ліній і гібридів явилися необхідною умовою істотного підвищення продуктивності тварин, поліпшення якості продукції, упровадження сучасних технологій. Одним з чинників, що робить істотний вплив на продуктивність корів, є поліпшення вікового складу дійного стада. У зв'язку з тим, що надої молока після 6-7 лактацій починають поступово знижуватися, заміна старих, низькопродуктивних корів чистопородними первотелками з надоями молока не менш 30 ц явився значним резервом підвищення середнього рівня їх продуктивності. Основне стадо великої рогатої худоби необхідно щорічно обновляти на 25 %. Середній рівень продуктивності корів багато в чому залежить і від відсотка їх яловості, оскільки удої молока в ялівок приблизно наполовину нижче, ніж в корів, що телилися. Крім того, у зв'язку з високим відсотком яловості корів господарства недоотримують багато телят. Великий вплив на продуктивність тварин надають тип і умови змісту тварин, організація праці на тваринницьких фермах і комплексах, технологія виробництва, а також забезпеченість сільськогосподарських підприємств кадрами тваринників, зоотехніків, ветлікарів, інженерно-технічним персоналом. Важливе значення мають система оплати праці, морального і матеріального заохочення працівників, форми власності і т.д.

Страница:

курсовая работа "Собівартість та рентабельність сільськогосподарського виробництва" скачать

Подобные документы

Економічна ефективність рослинництва
Суть ефективності сільськогосподарського виробництва. Динаміка посівної площі, урожайності, валового збору основних видів сільськогосподарських культур. Собівартість та рентабельність виробництва продукції рослинництва, застосування сучасних технологій.

курсовая работа [68,8 K], добавлен 11.05.2009
Аналіз економічної ефективності виробництва гречки
Організаційно-економічна характеристика господарства. Аналіз динаміки і виконання плану валового виробництва гречки. Розрахунок продуктивності і собівартості гречки, її реалізації та рентабельності виробництва. Шляхи підвищення урожайності продукції.

курсовая работа [90,9 K], добавлен 24.01.2011
Аналіз економічної ефективності виробництва озимої пшениці (на прикладі СФГ "Урожай" Сумської обл., Роменського р-ну)
Поняття і показники економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Аналіз динаміки і виконання плану валового виробництва зерна СФГ "Урожай", оцінка трудомісткості, собівартості та рентабельності. Шляхи підвищення урожайності продукції.

курсовая работа [59,9 K], добавлен 26.02.2012
Собівартість виробництва продукції рослинництва та шляхи її зниження
Аналіз собівартості продукції рослинництва. Поняття суспільних витрат виробництва, виробничих витрат і собівартості продукції рослинництва. Положення методики обчислення собівартості продукції. Аналіз рівня динаміки собівартості, та ряди динаміки.

курсовая работа [94,0 K], добавлен 21.12.2008
Організація і перспективи розвитку виробництва у сільськогосподарському підприємстві
Суть організації виробництва сільськогосподарського підприємства. Аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства для виявлення внутрішньогосподарських резервів. Економічна ефективність, рентабельність та конкурентоспроможність підприємства.

курсовая работа [96,2 K], добавлен 27.01.2014
Економіко-статистичний аналіз і шляхи підвищення ефективності виробництва соняшника в СООО ім. "Суворова" Луганської області
Сутність економіко-статистичного аналізу ефективності виробництва соняшнику. Організаційно-економічна характеристика СООО ім. "Суворова" Луганської області, його кореляційно-регресійний аналіз та рекомендації щодо підвищення ефективності виробництва.

курсовая работа [105,8 K], добавлен 15.05.2010
Економічна ефективність виробництва кормів та шляхи збільшення їх виробництва і зниження собівартості
Методологічні основи економічної ефективності виробництва кормів. Стан виробництва та використання кормів у СТОВ ім. "Гагаріна". Економічна оцінка кормових культур та ефективність їх вирощування. Оцінка рентабельності або прибутковості підприємства.

курсовая работа [58,3 K], добавлен 11.05.2009
Розробка і узагальнення інформації про фактори, які впливають на рентабельність молока (на прикладі СТОВ "Степове")
Статистичні методи аналізу рентабельності молока. Оцінка ресурсного потенціалу СТОВ "Степове". Комплексний економіко-статистичний аналіз рентабельності виробництва молока в СТОВ "Степове". Причини низької рентабельності молока та заходи по їх здоланню.

курсовая работа [118,0 K], добавлен 22.02.2011
Економічна ефективність рослинницьких галузей та шляхи її підвищення
Поняття та суть ефективності сільськогосподарського виробництва. Система показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Динаміка виробництва продукції та фактори ефективності галузі рослинництва. Динаміка валової продукції рослинництва на 100

курсовая работа [137,9 K], добавлен 18.03.2005
Організація та економічна ефективність виробництва сої на біодизель
Організація виробничих процесів при вирощуванні сої. Організаційно-економічна характеристика підприємства, його забезпеченість основними видами ресурсів. Пропозиції по зменшенню собівартості виробництва сої на біодизель, її економічна ефективність.

курсовая работа [1,5 M], добавлен 02.01.2014

Другие документы, подобные "Собівартість та рентабельність сільськогосподарського виробництва"

весь список подобных работ

скачать работу можно здесь

сколько стоит заказать работу?

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.